Личный кабинет
АНАЛЬГОДЕКС раствор для инъекций 25мг/мл амп. 2мл №5
rx
Код товара: 913734
Производитель: Steril-Gene Life Sciences (Индия)
3 600,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 29.10.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Analgodex 25 мг/мл 2 мл
Analgodex 25 мг/мл 2 мл
Хранилище:
Активное вещество: dexketoprofen;
1 мл раствора содержит 25 мг декетопрофена (в форме декетопрофена Thmetamol);
Экспцинаты: хлорид натрия, этанол 96 %, гидроксид натрия, вода для инъекции.
Дозировка формы
Решение для инъекции.
Основные физико -химические свойства: прозрачное бесцветное решение.
Фармакотерапевтическая группа
Нестероидальные анти -инфляционные и анти -ривматические агенты. Производные пропионовой кислоты. Dexketoprofen.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика.
Dexketoprofen Temetamol-Trometamine Salt (s)-(+)-2- (3-бенсилфенил) пропионовая кислота, которая обладает анальгетическим, противовоспалительным и антиферетическим действием и относится к классу нестероидных противовоспалительных препаратов (NSAID).
Механизм действия основан на снижении синтеза простагландинов путем ингибирования активности циклооксигеназы. В частности, трансформация арахидоновой кислоты в циклические эндопероксиды PGG2 и PGH2, из которых образуются простагландины PGE1, PGE2, PGF2A, PGD2, а также PGI2 и Tromboxans TH2 и THB2. Кроме того, ингибирование синтеза простагландина может влиять на другие медиаторы воспаления, такие как кинины, которые также могут косвенно влиять на основной эффект препарата. Было выявлено ингибирующее действие деккетопрофена на активность циклооксигеназы-1 и циклооксигеназы-2. Было обнаружено, что decketoprofen оказывает выраженный анальгетический эффект с быстрым началом и достигая максимума в течение первых 45 минут с различными типами боли, включая боль с хирургией (ортопедическая и гинекологическая хирургия, хирургия брюшной полости), боль в мускалерелевом поясничном полете) и и и почечная колика. Продолжительность обезболивающих после использования 50 мг декетопрофена обычно составляет 8 часов. Известно, что использование dexketoprofen может значительно снизить дозу опиатов, когда они используются для облегчения послеоперационной боли. Если пациентам, которым назначали морфин для облегчения послеоперационной боли с помощью анестезируемого устройства, управляемого пациентом, также были назначены декетопрофен, им потребовалось гораздо меньше морфина (30-45 %), чем пациенты, получавшие морфин плацебо.
Фармакокинетика.
После внутримышечной инъекции DeceperProphyne максимальная концентрация достигается в среднем через 20 минут (10-45 минут). Доказано, что при одном внутримышечном или внутривенном введении 25–50 мг области декетопрофена под кривой «Концентрация - время» (AUC) пропорциональна дозе. Фармакокинетические исследования множественного введения показали, что AUC и CMAX после последнего внутримышечного или внутривенного введения не отличаются от таких показателей после единого введения, что указывает на отсутствие кумуляции. Аналогичным образом, другие лекарства с высоким уровнем плазменных белков (99 %), объем распределения deketoprofen составляет в среднем 0,25 л/кг. Период полуразмерного распределения составляет приблизительно 0,35 часа, а половина жизни составляет 1–2,7 часа. Метаболизм dexketoprofen в основном возникает при конъюгации с глюкуроновой кислотой с последующей экскрецией почек. После введения deketoprofen в моче обнаруживается только оптические изомер S-(+), что указывает на отсутствие трансформации препарата в оптический изомер r-(-). После введения одного и нескольких доз влияние здоровых пожилых добровольцев (с 65 лет) было намного выше (до 55 %), чем на молодые, но статистически значимые различия в максимальной концентрации и времени его достижений были не наблюдается. Средняя половина жизни увеличилась (до 48 %), и определенный общий клиренс был уменьшен.
Доклинические данные о безопасности
Стандартные доклинические исследования - исследования фармакологической безопасности, генотоксичности и иммунофармакологии - не обнаружили особой опасности для людей. Изучение хронической токсичности на животных позволило обнаружить максимальную дозу препарата, которая не вызывает побочных реакций, что в 2 раза выше, чем доза, рекомендованная для людей. При введении более высоких доз обезьян лекарственных средств основной боковой реакцией была кровь в фекалии, снижение увеличения веса и при самой высокой патологии дозы из желудочно-кишечного тракта в форме эрозии. Эти реакции проявлялись в дозах, в которых воздействие препарата было в 14-18 раз выше, чем в максимальной дозе, рекомендованной для людей. Не было никаких исследований канцерогенного воздействия на животных.
Как и все НПВП, dexketoprofen может привести к гибели эмбриона или плода у животных из-за его прямого влияния на его развитие или косвенно помимо вредного воздействия на желудочно-кишечный тракт матери.
Индикация:
Симптоматическое лечение острой боли средней и высокой интенсивности в тех случаях, когда пероральное введение препарата нецелесообразно, такого как послеоперационная боль, почечная колика и боль в пояснице (спина).
Противопоказание:
Повышенная чувствительность к декетопрофеном, любые другие нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) или к экспрессии препарата;
Если вещества аналогичного эффекта, такие как ацетилсалициловая кислота или другие НПВП, провоцируют развитие приступов бронхиальной астмы, бронхоспазма, острого ринита или вызывают полипы носа, крапивницу или ангионеротический отек;
Если пациент или фибраты имеют фотоаллергические или фототоксические реакции во время кетопрофена или фибратов;
Активная фаза язвенной язвы или желудочно -кишечного кровотечения, подозреваемого или рецидивирующей пептической язвы или истории кровотечения (две или более язв или кровотечение) или хроническая диспепсия;
желудочно -кишечное кровотечение, другое кровотечение в активной фазе или повышенное кровотечение;
желудочно-кишечное кровотечение или история предварительной терапии НПВП;
Болезнь Крона или неспецифический язвенный колит;
история бронхиальной астмы;
сильная сердечная недостаточность;
нарушенная почечная функция умеренной или тяжелой степени (клиренс креатинина <50 мл/мин);
тяжелая функция печени (10-15 баллов по шкале ребенка - Пух);
геморрагический диатез и другие нарушения коагуляции крови;
III триместр беременности и грудного вскармливания.
Из -за содержания этанола аналгодекс не используется для нейроаксиального (интратекального или эпидурального) введения.
Взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими формами взаимодействия
Такие комбинации deketoprofen не рекомендуются
Другие НПВП. Одновременное использование нескольких НПВП увеличивает риск язвы в пищеварительном тракте и желудочно -кишечного кровотечения из -за взаимного увеличения их действия. Не рекомендуется использовать другие НПВП, включая высокие дозы (≥ 3 г/день) одновременно с deketoprofen.
Антикоагулянты. НПВП увеличивают влияние антикоагулянтов, таких как варфарин, из -за высокой степени связывания деккетопрофена с белками плазмы крови, а также ингибирования функции тромбоцитов и повреждения желудочной и слизистой оболочки двенадцатиперстной кишки. Если одновременное использование необходимо, оно следует выполнять под тщательным надзором врача и с соответствующими лабораторными параметрами.
Гепарин. Риск кровотечения (из -за ингибирования функции тромбоцитов и повреждения слизистой оболочки желудка и двенадцатиперстной кишки) с одновременным использованием НПВП с гепарином увеличивается. Если одновременное использование необходимо, оно должно выполняться под тщательным надзором врача и соответствующих лабораторных параметров.
Кортикостероиды. Одновременное использование НПВП с кортикостероидами увеличивает риск развития язв в пищеварительном тракте и желудочно -кишечного кровотечения.
Литий. Некоторые НПВП повышают уровень лития в крови, что может привести к интоксикации (снижение экскреции лития почек). Следовательно, в начале использования декетопрофена при коррекции дозы или отмены препарата необходимо контролировать уровень лития в крови.
Метотрексат в высоких дозах (более 15 мг в неделю). Из -за снижения почечного клиренса метотрексата на фоне использования НПВП в целом увеличивает его негативное влияние на систему крови.
Гидантинные производные и сульфонамиды. Можно увеличить токсичность этих веществ при использовании с НПВП.
Используйте НПВП с осторожностью с:
Диуретики, ангиотензиновые ингибиторы преобразования (ACE), аминогликозиды и антагонисты рецепторов ангиотензина II. Dexketoprofen снижает эффективность мочегонных и других антигипертензивных агентов. У некоторых пациентов с нарушением почечной функции (например, при обезвоживании или у пожилых людей) использование циклооксигеназы, в то же время, что и ингибиторы АПФ, антагонисты рецепторов ангиотензина II или аминогликозидов могут нарушать функцию почек, который обычно является процессом. При применении декетопрофена, наряду с каким -либо диуретиком, необходимо убедиться, что у пациента нет обезвоживания, и в начале лечения необходимо контролировать функцию почк;
Метотрексат в низких дозах (менее 15 мг в неделю): снижение почечного клиренса метотрексата на фоне использования НПВП увеличивает его негативное влияние на систему крови в целом. В первые недели сопутствующего использования необходимо провести анализ крови еженедельно. Даже при незначительной нарушении почечной функции, а также у пожилых пациентов, лечение должно проводиться под строгим наблюдением врача;
Пентоксифиллин: существует риск кровотечения. Необходимо увеличить контроль и чаще проверять время кровотечения;
Зидовудин: Существует риск повышения токсического воздействия на эритроциты из -за влияния на ретикулоциты, что после 1 -й недели использования НПВП приводит к тяжелой анемии. В течение 1-2 недель после начала использования НПВП следует проводить анализ крови, и следует проверить содержание ретикулоцитов;
Сульфонилюреазы: НПВП способны усилить гипогликемический эффект этих агентов, заменив сульфонилмочевину в соединениях с белками плазмы крови.
Возможные взаимодействия следует учитывать при применении с:
Бета-блокаторы: НПВП способны ослабить свой антигипертензивный эффект, ингибируя синтез простагландина;
Циклоспорин и такролимус: можно увеличить нефротоксичность из -за влияния НПВП на почечные простагландины. При комбинированной терапии следует контролировать функцию почек;
Тромболитические агенты: риск кровотечения увеличивается;
антиагреганты и селективные ингибиторы обратного захвата серотонина: увеличивает риск желудочно -кишечного кровотечения;
Пробенецид: возможное увеличение концентрации деккетопрофена в плазме крови, что, вероятно, вызвано ингибированием почечной трубчатой секреции и конъюгацией лекарственного средства глюкуроновой кислотой и требует коррекции дозы декетопрофина;
Сердечные гликозиды: НПВП способны увеличить концентрацию гликозидов в плазме крови;
MythPristone: из-за теоретической вероятности снижения эффективности мифепристона под влиянием ингибиторов простагландинтинтазы НПВП следует назначать только через 8-12 дней после мифопристоронной терапии;
Хинолон: исследования на животных показали, что при использовании производных хинолонов в высоких дозах в сочетании с НПВП увеличивает риск судорог;
Тенофовир: при использовании с НПВП может увеличить концентрацию азота мочевины и креатинина в плазме крови, поэтому для оценки возможных синергических эффектов этих препаратов необходимо контролировать функцию почк;
DEFERASYROX: При использовании с НПВП риск токсического воздействия на желудочно -кишечный тракт увеличивается. При применении препарата одновременно с Deferrasyrox требуется тщательный надзор за пациентом;
PemetRexed: при использовании с НПВП, PemetRexed уменьшается, поэтому при использовании НПВП в высоких дозах необходимо принимать особое осторожность. Пациенты с почечной недостаточностью легкой и умеренной тяжести (очистка креатинина от 45 до 79 мл/мин) должны избегать использования НПВП в течение двух дней до и двух дней после того, как он принимал пемтрекс.
Особенности на приложении:
С осторожностью используйте в анамнезе пациентов с аллергическими состояниями. Избегайте использования анализа в сочетании с другими НПВП, включая селективные ингибиторы COX-2. Побочные реакции могут быть уменьшены за счет использования наименее эффективной дозы в течение более короткого времени, необходимого для улучшения состояния.
Влияние на желудочно -кишечный тракт
Желудочно-кишечное кровотечение, образование язвы или перфорация, в некоторых случаях с фатальными последствиями, наблюдались на разных стадиях лечения НПВП, независимо от наличия симптомов-предприниматоров или в анамнезе серьезной патологии из пищеварительного тракта. В случае желудочно -кишечного кровотечения препарат следует прекратить. Риск желудочно -кишечного кровотечения, формирования язвы или перфорации увеличивается с увеличением дозы НПВП у пациентов с язвой анамнеза, особенно сложного кровотечения или перфорации, а также у пожилых пациентов.
У пожилых пациентов частота побочных реакций от использования НПВП, особенно желудочно -кишечного кровотечения и перфорации, иногда с фатальными последствиями, увеличивается. Лечение таких пациентов должно быть начато с наименее эффективной дозы. НПВП следует использовать с осторожностью у пациентов с анамнезом пищеварительного тракта, так как существует риск обострения.
Перед использованием dexketoprofen пациенты с анамнезом эзофагита, гастрита и/или язвенной болезни должны быть уверены, что эти заболевания находятся в фазе ремиссии. У пациентов с симптомами патологии пищеварительного тракта или с наличием заболеваний пищеварительного тракта в анамнезе лечения состояние пищеварительного тракта следует контролировать на предмет возможных нарушений, особенно для кровотечения желудочно -кишечного тракта. НПВП следует использовать с осторожностью у пациентов с анамнезом пищеварительного тракта (язвенное колит, болезнь Крона), поскольку существует риск обострения.
Для таких пациентов и пациентов, которые используют ацетилсалициловую кислоту в небольших дозах или других агентах, которые увеличивают риск побочных реакций от пищеварительного тракта, следует рассмотреть комбинированную терапию с защитниками, такими как ингибиторы мизопростола или протонного насоса.
Пациенты, особенно пожилые люди, у которых в анамнезе побочные реакции от пищеварительного тракта, должны уведомить доктора всех необычных симптомов, связанных с пищеварительной системой, включая желудочно -кишечное кровотечение, особенно на начальных этапах лечения.
Влияние на почки
Пациенты с нарушением функции почек должны использоваться с осторожностью, поскольку использование почечной функции, удержание жидкости в организме и появление периферического отека может быть ухудшено на фоне НПВП. Из -за повышенного риска нефротоксичности, анальгодекс следует использовать с осторожностью при лечении диуретических агентов, а также с пациентами, у которых может развиться гиповолемия. Во время лечения необходимо обеспечить адекватное потребление жидкости для предотвращения дегидратации и связанной с ним токсичности.
Как и все НПВП, dexketoprofen способен повысить уровень азота мочевины и креатинина в плазме крови. Как и другие ингибиторы синтеза простагландина, его применение может сопровождаться боковыми реакциями из почк, что приведет к гломерулонефриту, интерстициальному нефрит, папиллярному некрозу, нефротическому синдрому и острой почечной недостаточности.
Большинство расстройств функции почек возникают у пожилых пациентов.
Воздействие на печень
Пациенты с нарушением функции печени должны использоваться с осторожностью. Как и другие НПВП, dexketoprofen может вызвать временное небольшое увеличение некоторых печеночных тестов, а также значительного увеличения Aspartatateaminotransferase (AST) и аланинааманотрансферазы (ALT). С соответствующим увеличением этих показателей использования лекарственного анализа следует прекратить.
Наиболее нарушенная функция печени возникает у пожилых пациентов.
Влияние на сердечно -сосудистую и цереброваскулярную систему
Пациенты с гипертонией и/или застойной сердечной недостаточностью или умеренной тяжестью должны тщательно контролироваться врачом из -за возможного удержания жидкости в организме и появления периферического отека.
Особое предупреждение следует проявлять при лечении пациентов с болезнью сердца в анамнезе, в частности, с предварительными эпизодами сердечной недостаточности, поскольку использование сердечной недостаточности (жидкость и отеки в связи с использованием НПВП) увеличивается на фоне dexketoprophenic.
Клінічні та епідеміологічні дані дозволяють припустити, що застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах і протягом тривалого часу, дещо збільшує ризик виникнення станів, спричинених тромбозом артерій, наприклад інфаркту міокарда або інсульту. Даних для виключення такої небезпеки при застосуванні декскетопрофену недостатньо. Відповідно, пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, підтвердженою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або судин головного мозку декскетопрофен слід призначати тільки після ретельної оцінки їхнього стану. Ретельну оцінку стану також слід проводити перед початком тривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних захворювань, таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління.
Неселективні НПЗЗ здатні зменшувати агрегацію тромбоцитів та збільшувати час кровотечі за рахунок пригнічення синтезу простагландинів. Відомо, що одночасне застосування декскетопрофену трометамолу та низькомолекулярного гепарину у профілактичних дозах у післяопераційний період не впливає на показники коагуляції. Однак пацієнтам, які застосовують декскетопрофен трометамол одночасно з препаратами, що впливають на гемостаз, наприклад варфарин, інші кумарини або гепарини, необхідно перебувати під ретельним наглядом лікаря.
Найбільше порушень функції серцево-судинної системи виникає у пацієнтів літнього віку.
Шкірні реакції
Відомо про дуже рідкісні випадки розвитку серйозних шкірних реакцій (деякі з летальним наслідком) на тлі застосування НПЗЗ, у тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найбільший ризик їх виникнення існує на початку лікування, а саме протягом першого місяця терапії.
При появі шкірних висипів, ознак ураження слизових оболонок або інших симптомів гіперчутливості АНАЛЬГОДЕКС слід відмінити.
Інша інформація
Особлива обережність потрібна у разі призначення препарату пацієнтам:
із спадковим порушенням метаболізму порфірину (наприклад, при гострій переміжній порфірії);
із дегідратацією;
відразу після серйозних хірургічних втручань.
Якщо лікар вважає, що необхідне тривале застосування декскетопрофену, слід регулярно контролювати функцію печінки та нирок.
У дуже рідкісних випадках спостерігалися тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад анафілактичний шок). При перших ознаках розвитку тяжких реакцій гіперчутливості після застосування препарату лікування слід припинити. Залежно від симптомів, будь-яке необхідне в таких випадках лікування потрібно проводити під наглядом лікаря.
Пацієнти, які страждають на астму в поєднанні з хронічним ринітом, хронічним синуситом і/або поліпами носа, мають вищий ризик алергії на ацетилсаліцилову кислоту та/або НПЗЗ, ніж інші пацієнти. Застосування цього лікарського засобу може спричинити напади астми або бронхоспазм, особливо у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту або НПЗЗ.
Можливий розвиток тяжких інфекційних ускладнень з боку шкіри і м'яких тканин на тлі вітряної віспи. На сьогоднішній день не можна виключити роль НПЗЗ у загострені цього інфекційного процесу. Тому при вітряній віспі не рекомендується застосовувати декскетопрофен.
Препарат слід з обережністю вводити пацієнтам із порушенням кровотворення, системним червоним вовчаком та змішаними захворюваннями сполучної тканини.
Як і інші НПЗЗ, декскетопрофен здатний маскувати симптоми інфекційних захворювань під час його застосування. В окремих випадках під час застосування НПЗЗ були повідомлення про активізацію інфекційних процесів, що локалізуються у м'яких тканинах. Таким чином, якщо під час застосування лікарського засобу АНАЛЬГОДЕКС з'являються або посилюються симптоми бактеріальної інфекції, пацієнтам рекомендується негайно звернутися до лікаря.
Кожна ампула лікарського засобу АНАЛЬГОДЕКС містить 200 мг етанолу (на дозу), що еквівалентно 5 мл пива або 2,08 мл вина. Препарат може негативно впливати на осіб, які страждають на алкоголізм. Вміст етанолу слід враховувати при застосуванні лікарського засобу у І та ІІ триместрах вагітності, пацієнтам із групи ризику, наприклад при захворюваннях печінки, а також хворим на епілепсію. АНАЛЬГОДЕКС містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тобто практично вільний від натрію.
Используйте во время беременности или грудного вскармливания.
Застосування лікарського засобу АНАЛЬГОДЕКС протипоказане у ІІІ триместрі вагітності та у період годування груддю.
Беременность
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або розвиток плода. Відомо, що застосування на ранніх строках вагітності препаратів, які пригнічують синтез простагландинів, збільшує ризик викидня, виникнення у плода вади серця та незрощення передньої черевної стінки. Так, абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи збільшувався з < 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що ризик виникнення таких явищ підвищується зі збільшенням дози препарату та тривалості терапії.
Застосування інгібіторів синтезу простагландинів у тварин викликало збільшення пре- та постімплантаційних втрат і підвищення ембріофетальної смертності. Крім того, у тварин, яким застосовували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу, підвищувалась частота виникнення пороків розвитку плода, у тому числі аномалій серцево-судинної системи. Однак дослідження декскетопрофену трометамолу на тваринах не виявили токсичності щодо репродуктивних органів.
Призначення декскетопрофену у І та ІІ триместрах вагітності можливе тільки у разі крайньої необхідності. Жінкам, які планують вагітність, і жінкам у І та ІІ триместрах вагітності слід застосовувати найменшу ефективну дозу декскетопрофену протягом якомога коротшого строку лікування.
У ІІІ триместрі вагітності застосування усіх інгібіторів синтезу простагландинів спричиняє:
ризики для плода:
кардіопульмональний токсичний синдром (із закупоркою артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з розвитком маловоддя;
ризики для матері та дитини наприкінці вагітності:
подовження часу кровотечі (ефект пригнічення агрегації тромбоцитів), що можливе навіть за умови застосування низьких доз;
затримка скорочення матки з відповідною затримкою пологів та затяжними пологами.
Грудное вскармливание.
Даних щодо проникнення декскетопрофену у грудне молоко немає. Протипоказано застосовувати АНАЛЬГОДЕКС у період годування груддю.
Фертильність
Як і всі інші НПЗЗ, декскетопрофен може знижувати жіночу фертильність, тому його не рекомендується застосовувати жінкам, які планують вагітність.
Як і всі інші НПЗЗ, декскетопрофен може знижувати жіночу репродуктивну функцію, тому його не рекомендується застосовувати жінкам, які планують вагітність. Якщо жінка має проблеми із зачаттям або проходить обстеження на предмет безпліддя, слід розглянути можливість відміни лікарського засобу АНАЛЬГОДЕКС. Призначення декскетопрофену в І та ІІ триместрах вагітності можливе у випадках крайньої необхідності.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
На тлі застосування лікарського засобу АНАЛЬГОДЕКС можливе виникнення запаморочення, сонливості та підвищеної втомлюваності. У таких випадках можливе погіршення здатності до швидкого реагування, орієнтування в дорожній ситуації і керування автотранспортом або іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози
Взрослые люди.
Рекомендована доза становить 50 мг з інтервалом 8–12 годин. При необхідності повторну дозу вводити через 6 годин. Максимальна добова доза не має перевищувати 150 мг. АНАЛЬГОДЕКС призначений для короткочасного лікування, тому його слід застосовувати тільки у період гострого болю (не довше 2 діб). Пацієнтів слід переводити на пероральне застосування анальгетиків, якщо це можливо. Побічні реакції можна скоротити за рахунок застосування найменшої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану. При післяопераційних болях середнього або сильного ступеня АНАЛЬГОДЕКС можна застосовувати за показаннями у таких самих рекомендованих дозах у комбінації з опіоїдними анальгетиками.
Пожилые пациенты.
Коригування дози зазвичай не потрібне. Однак через фізіологічне зниження функції нирок рекомендується нижча максимальна добова доза — 50 мг при легкому порушенні функції нирок.
Пацієнти з порушенням функції печінки.
Для пацієнтів із патологією печінки з легким або середнім ступенем тяжкості (5–9 балів за шкалою Чайлда — П'ю) слід зменшити максимальну добову дозу до 50 мг та ретельно контролювати функцію печінки. При тяжких захворюваннях печінки (10–15 балів за шкалою Чайлда — П'ю) АНАЛЬГОДЕКС протипоказаний.
Пацієнти з порушенням функції нирок.
Для пацієнтів із порушенням функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 50–80 мл/хв) максимальну добову дозу слід зменшити до 50 мг. При порушенні функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 50 мл/хв) АНАЛЬГОДЕКС протипоказаний.
Діти та підлітки.
АНАЛЬГОДЕКС не слід застосовувати дітям та підліткам через відсутність даних щодо його ефективності та безпеки.
Внутрішньом'язове введення.
Розчин для ін'єкцій слід повільно вводити глибоко у м'язи.
Внутрішньовенна інфузія.
Для проведення внутрішньовенної інфузії вміст ампули (2 мл) розвести у 30–100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, розчину глюкози або розчину Рінгера лактатного. Розчин для інфузій слід готувати в асептичних умовах, не допускаючи впливу природного денного світла. Приготовлений розчин має бути прозорим. Інфузію необхідно проводити протягом 10–30 хвилин. Не допускати впливу природного денного світла на приготовлений розчин.
Декскетопрофен, розведений у 0,9 % розчині натрію хлориду або у розчині глюкози, можна змішувати з допаміном, гепарином, гідроксизином, лідокаїном, морфіном, петидином та теофіліном.
Декскетопрофен не можна змішувати у розчині для інфузій з прометазином та пентазоцином.
Внутрішньовенна ін'єкція (болюсне введення).
При необхідності вміст 1 ампули (2 мл розчину для ін'єкцій) вводять внутрішньовенно протягом не менше 15 секунд.
Лікарський засіб можна змішувати у малих об'ємах (наприклад, у шприці) з розчинами для ін'єкцій гепарину, лідокаїну, морфіну та теофіліну.
Декскетопрофен не можна змішувати у малих об'ємах (наприклад, у шприці) з розчинами допаміну, прометазину пентазоцину, петидину та гідрокортизону через утворення білого осаду.
При внутрішньом'язовому або внутрішньовенному ін'єкційному застосуванні лікарський засіб слід негайно ввести після того, як він був набраний з ампули. Розчин для внутрішньовенної інфузії слід застосовувати одразу після його приготування.
При зберіганні розведених розчинів у поліетиленових пакетах або у прилаштованих для введення виробах з етилвінілацетату, пропіонату целюлози, поліетилену низької щільності та полівінілхлориду змін вмісту діючої речовини внаслідок сорбції не спостерігалося.
АНАЛЬГОДЕКС призначений для одноразового застосування, тому залишки готового розчину слід вилити. Перед введенням необхідно впевнитися, що розчин прозорий та безбарвний. Розчин, що містить видимі сторонні включення, застосовувати не можна.
Дети.
АНАЛЬГОДЕКС не слід застосовувати дітям та підліткам через відсутність даних щодо його ефективності та безпеки.
Передозування:
Симптоматика передозування невідома. Аналогічні лікарські засоби спричиняють порушення з боку травного тракту (блювання, анорексія, біль у животі) та нервової системи (сонливість, запаморочення, дезорієнтація, головний біль). При випадковому передозуванні слід негайно розпочати симптоматичне лікування відповідно до стану пацієнта. Декскетопрофен трометамол видаляється з організму за допомогою діалізу.
Побічні ефекти:
Для класифікації частоти виникнення побічних реакцій використані такі категорії:
дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 — <1/10), нечасто (≥1/1000 — <1/100), рідко (≥1/10000 — <1/1000), дуже рідко (<1/10000) або невідомо (неможливо оцінити на підставі існуючих даних).
Нижче зазначені розподілені за органами та системами органів і частотою виникнення побічні дії, зв'язок яких із декскетопрофеном трометамолом за даними клінічних досліджень визнаний як мінімум можливим, а також побічні реакції, повідомлення про які були отримані після виведення препаратів декскетопрофену трометамолу на ринок.
З боку крові / лімфатичної системи
Нечасто: анемія.
Дуже рідко: нейтропенія, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи
Рідко: набряк гортані.
Дуже рідко: анафілактичні реакції, у тому числі анафілактичний шок.
Порушення харчування та обміну речовин
Рідко: гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпертригліцеридемія, анорексія, відсутність апетиту.
Психічні порушення
Нечасто: безсоння, занепокоєність.
З боку нервової системи
Нечасто: головний біль, запаморочення, сонливість.
Рідко: парестезії, непритомність.
З боку органів зору
Нечасто: нечіткість зору.
З боку органів слуху
Нечасто: вертиго.
Рідко: дзвін у вухах.
З боку серця
Нечасто: пальпітація.
Рідко: екстрасистолія, тахікардія.
З боку судинної системи
Нечасто: артеріальна гіпотензія, припливи.
Рідко: артеріальна гіпертензія, тромбофлебіт поверхневих вен.
З боку дихальних шляхів, органів грудної клітки та середостіння
Рідко: брадипное.
Дуже рідко: бронхоспазм, задишка.
З боку травного тракту
Часто: нудота, блювання.
Нечасто: біль у животі, диспепсія, діарея, запор, блювання з домішками крові, сухість у роті
Рідко: виразкова хвороба, кровотеча або перфорація.
Дуже рідко: панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи
Рідко: гепатит, жовтяниця.
Дуже рідко: гепатоцелюлярна патологія.
З боку шкіри та підшкірної клітковини
Нечасто: дерматити, свербіж, висипання, підвищене потовиділення.
Рідко: кропив'янка, вугри.
Дуже рідко: синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, фотосенсибілізація.
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини
Рідко: ригідність м'язів, скутість у суглобах, м'язові судоми, біль у спині.
З боку нирок та сечовивідних шляхів
Рідко: гостра ниркова недостатність, поліурія, нирковий біль, кетонурія, протеїнурія.
Дуже рідко: нефрит, нефротичний синдром.
З боку репродуктивної системи
Рідко: менструальні порушення, порушення функції передміхурової залози.
Загальні порушення та розлади у місці введення
Часто: біль у місці ін'єкції, реакції у місці ін'єкції, у тому числі запалення, гематома, кровотеча.
Нечасто: пропасниця, підвищена втомлюваність, болі, озноб, астенія, нездужання.
Рідко: тремтіння, периферичні набряки.
Лабораторні показники
Рідко: відхилення у печінкових пробах.
Найчастішими небажаними реакціями були порушення з боку травного тракту.
Можливий розвиток виразкової хвороби, перфорації або шлунково-кишкової кровотечі, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку. За наявними даними, на тлі застосування препарату може виникати нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспептичні явища, біль у животі, мелена, блювання з домішками крові, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороба Крона. Рідше спостерігається гастрит. Також відзначалися набряки, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність, що можуть бути спричинені застосуванням НПЗЗ. Як і у випадку застосування інших НПЗЗ, можливі такі побічні реакції: асептичний менінгіт, що загалом виникає у хворих на системний червоний вовчак або на змішані захворювання сполучної тканини, та реакції з боку крові (пурпура, апластична та гемолітична анемія, рідко — агранулоцитоз та гіпоплазія кісткового мозку). Можливі бульозні реакції, у тому числі синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко).
Як показали результати клінічних досліджень та епідеміологічні дані, застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах та протягом тривалого часу, дещо збільшує ризик розвитку патології, спричиненої тромбозом артерій, наприклад інфаркту міокарда та інсульту.
Дата окончания срока
2 года.
Условия хранения:
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.
Після розведення розчин зберігати протягом 24 годин при температурі 2–8 °С.
Несовместимость:
АНАЛЬГОДЕКС не можна змішувати у малих об'ємах (наприклад, у шприці) з розчинами допаміну, прометазину пентазоцину, петидину та гідрокортизону, тому що утворюється білий осад.
Розведені розчини для інфузій, отримані як зазначено в розділі «Спосіб застосування та дози. Внутрішньовенна інфузія», не можна змішувати з прометазином або пентазоцином.
Упаковка
По 2 мл в ампулі, по 5 ампул у контурній упаковці, по 1 контурній упаковці у картонній коробці.
Категорія відпуску
За рецептом.
Режиссер
Стерил-Джен Лайф Сайєнсиз (П) Лтд.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
№ 45, Мангалам Мейн Роуд, Вілліанур Комм'юн, Пудучеррі, 605110, Індія.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа