ПРОМОЦЕФ порошок для ин. 1000 мг фл. №1

Место хранения:

Активный ингредиент: CEFCRIAXONE;

1 бутылка содержит цефтриаксон (в цефтриаксоне натрия) 1,0 г.

Лекарственная форма. Порошок для инъекционного раствора.

Основные физико-химические свойства: кристаллический порошок почти белого или желтого цвета.

Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные агенты для системного применения. Другие бета-лактами антибиотики. Гефалоспорины III поколения. Цефтриаксон. ATH ATH J01D D04.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

CEFTRIAXON является парентеральным поколением антибиотика Cephalosporin III с длительным действием.

Механизм действия.

Бактерицидная активность цефтриаксона обусловлена ​​ингибированием синтеза клетки стенки. Цефтриаксон активна in vitro относительно широкий спектр грамотрицательных и грамположительных микроорганизмов. Ceftriaxon характеризуется очень высокой устойчивостью к большинству
B-Lactamaz (как пенициллиназа и цефалоспориназа) грамположительные и грамотрицательные бактерии. Ceftriaxson обычно активен в отношении таких микроорганизмов in vitro и в клинических инфекциях (см. Раздел «Показания»):

Грамположительные аэробы.

Staphylococcus Aureus (метициллин чувствительный), коагулаз-негативные стафилококки, стрептококки pyogenes (β-гемолитические, группа a), стрептококки агалактии (β-гемолитические, группа b),
β-гемолитические стрептококки (группа NO A, NO b), стрептококки вириданс , стрептококки пневмонии .

Примечание. Staphylococcus SPP устойчив к метициллину. Устойчив к цефалоспоринам, включая цефтриаксон. Также Enterococcus Faecalis, Enterococcus Faecium и Listeria Monocytogenes демонстрируют устойчивость к цефтриаксону.

Грамотрицательные аэробы.

Acinetobacter LWOFFI, ацинетобактер Анитратус (в основном А. Баумание) *, аэромонас гидрофила, алькалигенов фекалис, алькалигенов Одоранты, алкагеноподибские бактерии, Borrelia Burgdorferi, Burkolderia Cepacia, CapnoCytophaga SPP., Citrobacter Diversus (в том числе C. amalonaticus), Citrobacter Freundii *, Escherichia Coli , Enterobacter Aerogenes *, Enterobacter Cloacae *, Enterobacter SPP. (Другое) *, Haemophilus ducreyi, haemophilus грипп , haemophilus, haemophilus parainfluenzae, hafnia alvei, Klebsiella oxytoca, Klebsiella Pneumoniae **, Moraxella Catarrhalis (ранее известный как Branhamella Catarrhalis), Moraxella Osloensis, Moraxella SPP . (Другие), Морганилла Морганилия, Neisseria Gonorrhoeae, Neisseria Meningitidis, Pasteurella Multocida, Plesiomonas Shigelloides, Proteus Mirabilis, Proteus Penneri *, Proteus vulgaris, Pseudomonas Fluorescens *, Pseudomonas SPP. (Другое) *, Providentia Rettgeri, Providentia SPP. (Другие), Салмонелла Typhi, Salmonella SPP. (Группа Enteritidis ), Serratia Marcescens, Serratia SPP. (Другие), Shigella SPP, Vibrio SPP., Ерисиния Энтеколокола, Ериния СПП. (другие).

* Некоторые изоляты этих видов устойчивы к цефтриаксону, главным образом из-за образования
β-лактамаза кодируется хромосом.

** Некоторые изоляты Klebsiella Pneumoniae устойчивы к цефтриаксону из-за образования ряда плазмидных опосредованных β-лактамазами.

Примечание. Многие из штаммов вышеуказанных микроорганизмов, которые имеют множество устойчивости к таким антибиотикам, как аминопенициллины и UreeDopenicillin, цефалоспорин I и II поколения, аминогликозиды чувствительны к цефтриаксону. Treponema Pallidum чувствителен к цефтриаксону in vitro и в животных экспериментах. Клинические испытания показывают, что цефтриаксон эффективен для лечения первичного и вторичного сифилиса. Для некоторых исключений клинические штаммы P. aeruginosa устойчивы к цефтриаксону.

Anaerobes.

Бактериоиды SPP. (Чувствительный к желчью) *, Closttridium SPP. (За исключением группы C. Perfringens ), нуклеатором Fusobacterium, Fusobacterium SPP. (Другое), Gaffkia Anaerobica (ранее называемая пептококкой ), пептостроптококки.

* Некоторые изоляты бактериоидов SPP. Устойчив к цефтриаксону.

Примечание. Многие из штаммов Bacteroides SPP. , которые производят B-лактамазу (в частности B. fragilis ), устойчив к цефтриаксону. Устойчивый Clostridium Difficile .

Чувствительность к CEFTRIAXONE может быть определена методом привода или методом последовательных разведений на агаре или бульоне, используя стандартную технику, аналогичную тому, что рекомендует Комитету по клиническим трудам (KKLS). Для Ceftriaxone KKLS установил такие критерии оценки результатов тестирования:

Для определения чувствительности микроорганизмов следует использовать диски Ceftriaxone, поскольку in vitro исследования показывают, что цефтриаксон активна в отношении отдельных штаммов, которые устойчивы при использовании дисков, предназначенных для всей группы цефалоспоринов.

Вместо стандартов NKCLS для определения чувствительности микроорганизмов, другие хорошо стандартизированные стандарты, такие как DIN и ICS, могут быть использованы для адекватной оценки уровня чувствительности.

Фармакокинетика .

Фармакокинетика Ceftriacone имеет нелинейный характер. Все основные фармакокинетические параметры, основанные на общих концентрациях препарата (свободно и связаны с белками цефтриаксонов), за исключением полураспада, зависят от дозы.

Поглощение.

Максимальная концентрация плазмы крови после внутримышечного введения 1 г препарата составляет 81 мг / л и достигается через 2 - 3 часа после введения. Одноразовая внутривенная инфузия 1 г и 2 Г вызывается после 30 минут концентрации 168,1 ± 28,2 и 256,9 ± 16,8 мг / л соответственно. Площадь под кривой «концентрация - время» в плазме крови после внутривенного введения равна этого после внутримышечного введения. Это означает, что биодоступность цефтриаксона после внутримышечного введения составляет 100%.

Распределение.

Объем распределения CEFTRIAXONE составляет 7-12 литров. После внутривенного введения Ceftrixon быстро проникает в интерстициальную жидкость, где бактерицидные концентрации относительно чувствительных микроорганизмов хранятся в течение 24 часов.

После введения в дозе 1 - 2 г цефтриаксон хорошо проникает в ткань и жидкость организма. Для более чем 24 часов его концентрации минимальные подавляющие концентрации для большинства патогенов инфекций составляют более 60 тканей и жидкостей (включая легкие, сердца, желчный тракт, печень, среднее ухо и слизистый нос, кости, а также позвоночника , плевральные и синовиальные жидкости, секретная простата).

Цефтриаксон обратимо связывается с альбумином, а степень связывания уменьшается с увеличением концентрации, например, уменьшением от 95% при концентрации плазмы крови менее 100 мг / л до 85% в концентрации 300 мг / л. Из-за более низкой концентрации альбумина в тканевой жидкости пропорция свободного цефтриаксона в ней выше, чем в плазме крови.

Ceftrixson проникает через воспаленные раковины мозга у детей, в том числе новорожденных.

Максимальная концентрация в спинномозговой жидкости достигается примерно через 4 часа после внутривенного введения, а в среднем составляет 18 мг / л при дозах 50 - 100 мг / кг. В бактериальном менингите средняя концентрация цефтриаксона в спинномозговой жидкости составляет 17% концентрации плазмы крови, с асептическим менингитом - 4%. Через 24 часа после внутривенного введения цефтриаксона в дозе 50-100 мг / кг концентрации цефтриаксии в спинномозговой жидкости превышают 1,4 мг / л. У взрослых пациентов с менингитом после введения дозы достигается 50 мг / кг после 2-24 часов, достигаются такие концентрации цефтриаксона в спинномозговой жидкости, что во много времени превышает минимальные ингибирующие концентрации для наиболее распространенных патогенов менингита.

Ceftriaxson проходит через плацентенную барьер, а в небольших концентрациях проникает в грудное молоко (3 - 4% от концентрации плазмы крови матери после 4-6 часов).

Метаболизм.

Ceftriaxon не подлежит систематическому метаболизму, но превращается в неактивные метаболиты под действием кишечной флоры.

Разведение.

Общий плазменный клиренс цефтриаксии составляет 10-22 мл / мин. Задавление почек равно 5 - 12 мл / мин. 50 - 60% Ceftriaxone выделяется без изменений почками и
40 - 50% - в неизменной форме с желчью. Срок годности цефтриаксона у взрослых составляет около 8 часов.

Фармакокинетика в специальных популяциях.

У новорожденных детей почки отображаются примерно 70% дозы. У детей первых 8 дней жизни, а также у пациентов в возрасте 75 лет, период полураспада в среднем составляет 2 - в 3 раза выше, чем у взрослых молодого возраста.

У пациентов с легким и умеренным нарушением функций почек и печени фармакокинетика цефтриаксон варьируется в небольшой степени, только небольшое увеличение полураспада в плазме крови. Если бы только функция почек нарушена, вывод из желчи, если функция печени нарушена, удаление почек увеличивается.

Клинические характеристики.

Индикация.

CEFTRIAXONE используется для лечения инфекций, полученные патогены которых чувствительны к цефтриаксию:

- инфекции дыхательных путей, особенно пневмония, а также ушные инфекции, горло и нос;

- инфекция органов брюшной полости (перитонит, инфекция желчного тракта и желудочно-кишечного тракта);

- инфекции почек и мочевыводящих путей;

- половые инфекции, в том числе гонорея;

- сепсис;

- инфекции костей, суставов, мягких тканей, кожи, а также ранутых инфекций;

- инфекция у пациентов с ослабленной иммунной защитой;

- менингит;

- распространенный борелиоз Лайм (этапы II и III).

Периодиориальная профилактика инфекций в хирургических вмешательствах на органах желудочно-кишечного тракта, желчного тракта, мочевыводящих путей и во время гинекологических процедур, но только в случаях потенциального или известного загрязнения.

При назначении Ceftriaxone необходимо придерживаться официальных рекомендаций по антибиотической терапии и, в частности рекомендации по профилактике антибиотикозного сопротивления.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к цефтриаксону или любому другому цефалоспорину. Наличие в анамнезе тяжелых реакций гиперчувствительности (например, анафилактические реакции) к любому другому типу бета-лактама антибактериальных агентов (пенициллинов, монобактам и карбапены).

Ceftriaxone противопоказан:

Преждевременный новорожденный ≤ 41 неделя с учетом времени развития внутриветованного развития (гестационный возраст + возраст после рождения) *;

Пожертвованный новорожденный (возраст ≤ 28 дней):

- с гипербилирубинемией, желтухи, гипоальбуминой или ацидозом, поскольку в таких состояниях связывание билирубин, вероятно, нарушается *;

- который требует (или ожидается, что потребует) внутривенное введение препаратов кальция или кальциевых растворов, поскольку существует риск формирования осаждения кальциевой соли Ceftrixone (см. Разделы «Особенности применения» и «боковых реакций»).

* В исследованиях in vitro показали, что цефтриаксон может сместить билирубин соединением с помощью сыворотки крови альбумина, что приводит к риску развития энцефалопатий билирубина у таких пациентов.

Перед внутримышечным введением цефтриаксона необходимо исключить наличие противопоказаний к использованию лидокаина, если он используется в качестве растворителя (см. Раздел «Особенности применения», а также инструкции по медицинскому использованию лидокаина).

Решения цефтриаксона, содержащего лидокаин, никогда не должны вводиться внутривенно.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Растворители, содержащие кальцию, такие как раствор звонка или раствор горячевца, не должны использоваться для восстановления лекарственного средства в флаконах или для дальнейшего разбавления пониженного раствора для внутривенного введения, поскольку может быть сформирован осадок. Осадки кальциевой соли цефтриаксона также могут быть сформированы при смешивании цефтриаксона с помощью кальциевых растворов в одной инфузионной системе. Ceftriacone нельзя вводить одновременно с решениями для внутривенного введения, содержащего кальция, в том числе растворы, содержащие кальция для длительных инфузий, таких как растворы парентерального питания с использованием системы Y-в форме Y. Тем не менее, остальные пациенты, за исключением новорожденных, растворов Ceftriacone и кальция, содержащие кальция, можно вводить последовательно, один после одного, если между инфузиями тщательно промыть систему совместимой жидкостью. В исследованиях in vitro с использованием плазмы крови взрослых и новорожденных было показано, что новорожденного угрожают повышенным риском образования осаждений кальциевой соли Ceftrixone (см. Разделы «Способ применения и доза». «,« Противопоказания »,« Особенности применения »,« Боковые реакции »,« Боковые реакции ».

Совместимое применение препарата с пероральными антикоагулянтами может повысить влияние антивитамина К и риск кровотечения. Желательно проверить международное нормализованное соотношение и правильно регулировать дозу антивитамина как во время, так и после терапии цефтриаксона (см. Раздел «Побочные реакции»).

Существуют противоречивые данные о потенциальном увеличении токсического воздействия аминогликозидов на почку, когда они используются с цефалоспоринами. В таких случаях необходимо тщательно придерживаться рекомендаций для мониторинга уровня аминогликозидов (и функций почек) в клинической практике.

В исследовании in vitro при использовании хлорамфеникола в сочетании с цефтриаксоном наблюдались антагонистические эффекты. Клиническое значение этих данных неизвестно.

Не было случаев взаимодействия между цефтриаксонами и кальциевыми препаратами для перорального введения или взаимодействия между цефтриаксом для внутримышечного введения и кальциесодержащих препарата (для внутривенного или перорального введения).

У пациентов, которые используют Ceftriaxon, возможные ложные положительные результаты теста Koomca.

Ceftriaxone, как и другие антибиотики, могут привести к ложноположительным результатам анализа на галактосемии.

Аналогично, при определении глюкозы в моче, с нетерментальными методами, результаты могут быть ложными. По этой причине во время использования цефтриаксона уровень глюкозы в моче следует определить с использованием методов фермента.

Нарушения функции почек не наблюдались после сопровождения больших доз цефтриаксонов и мощных диуретиков (например, фуросемида).

Одновременное использование Probenecid не уменьшает вывод цефтриаксона.

Особенности приложения.

Ответ гиперчувствительности.

Как и в случае применения всех бета-лактамных антибиотиков, были случаи серьезных реакций гиперчувствительности, иногда с летальными последствиями (см. Раздел «Побочные реакции»). В случае тяжелых реакций гиперчувствительности цефтриаксон должен немедленно прекратить и принимать соответствующие срочные меры. Перед началом лечения следует установить, является ли пациент в анамнезе тяжелых гиперчувствительных реакций на цефтриаксон, другие цефалоспорины или другие типы бета-лактамных продуктов. Необходимо использовать цефтриаксон пациентам с наличием в анамнезе незначительной гиперчувствительности к другим препаратам бета-лактама.

Зарегистрированные случаи тяжелых нежелательных реакций от кожи (Стивенс - синдром Джонсона или синдрома Лэйллы / токсический эпидермальный некролиз); Однако частота этих явлений неизвестна (см. Раздел «Побочные реакции»).

Взаимодействие с лекарственными средствами, содержащими кальция.

В преждевременном и пожертвованном младенцам менее 1 месяца было случаев формирования осадков кальциевой соли цефтриаксона в легких и почках с летальными последствиями. По крайней мере, один из этих пациентов с цефтриаксоном и кальцием вводили в разное время и через различные внутривенные инфузионные системы. Согласно существующим научным данным, подтвержденные случаи формирования внутрисосудистых осадков не зарегистрированы, за исключением новорожденных, которые вводили цефтриаксон и кальциевые растворы или любые другие кальциесодержащие препараты. В исследованиях in vitro было показано, что новорожденного угрожают повышенным риском формирования осаждения кальциевой соли цефтриаксона по сравнению с пациентами в других возрастных группах.

При нанесении цефтриаксона пациентам любого возраста препарат не может быть смешиваться или вводить одновременно с любыми решениями для внутривенного введения, содержащего кальция, даже с использованием различных инфузионных систем или введение препаратов на различные инфузионные участки. Тем не менее, пациенты в возрасте 28 дней цефтриаксон и растворы, содержащие кальция, содержащие кальция, могут вводиться последовательно, один после одного, при условии, что препараты вводятся через различные инфузионные системы в разных частях тела или замены или тщательной промывки инфузионной системы между введением этих Агенты с физиологическим физиологическим раствором для предотвращения образования осадка. Пациенты, нуждающиеся в постоянных растворах, содержащих кальция для полного парентерального питания (PPCS), работники здравоохранения могут обозначать альтернативные антибактериальные агенты, которые не связаны с аналогичным риском образования осадка. Если использование цефтриаксона пациентам нуждается в постоянной пище, признается необходимым, решения для PPX и CEFTRIAXONE могут вводиться одновременно, хотя и через различные инфузионные системы и в разных частях тела. Кроме того, введение решений для PPX можно приостановить во время инфузии систем инфузии цефтриаксона и полоскания между введением решений (см. Разделы «Противопоказания», «Боковые реакции» и «Несовместимость»).

Дети.

Безопасность и эффективность цефтриаксона у новорожденных, младенцев и детей были установлены для доз, описанных в разделе «Способ применения и доза». В исследованиях было показано, что цефтриаксон, как некоторые другие цефалоспорины, могут смещать билирубин из соединения с помощью сыворотки крови альбумин.

Цефтриаксон протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).

Імуноопосередкована гемолітична анемія.

Випадки імуноопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, в тому числі цефтриаксон (див. розділ «Побічні реакції»). Тяжкі випадки гемолітичної анемії, в тому числі із летальними наслідками, були зареєстровані в період лікування цефтриаксоном як у дорослих, так і у дітей.

Якщо під час застосування цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.

Довготривале лікування.

При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.

Коліт/ надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

Випадки коліту та псевдомембранозного коліту, асоційованих із застосуванням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на фоні застосування майже всіх антибактеріальних засобів, в тому числі цефтриаксону. Тяжкість цих захворювань може коливатися від легкого ступеня до загрозливого для життя. Тому важливо враховувати імовірність такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування цефтриаксону виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід обміркувати доцільність припинення терапії цефтриаксоном та застосування відповідних засобів проти Clostridium difficile . Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені не чутливими до препарату мікроорганізмами.

Тяжка ниркова та печінкова недостатність.

У випадку тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Вплив на результати серологічних досліджень.

При застосуванні препарату тест Кумбса може давати хибнопозитивні результати. Також цефтриаксон може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на наявність галактоземії (див. розділ «Побічні реакції»).

При визначенні глюкози у сечі неферментними методами можуть бути отримані хибнопозитивні результати. Протягом застосування цефтриаксону рівні глюкози у сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).

Натрій.

Кожен грам препарату містить 3,6 ммоль натрію. Це слід взяти до уваги, призначаючи препарат пацієнтам, які дотримуються дієти із контрольованим вмістом натрію.

Спектр антибактеріальної активності.

Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути непридатним для застосування як монотерапія при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У випадку полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.

Застосування лідокаїну.

Якщо як розчинник застосовують розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити лише внутрішньом'язово. Перед введенням препарату слід обов'язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену у інструкції для медичного застосування лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадку не можна вводити внутрішньовенно.

Жовчнокам'яна хвороба.

У випадку наявності на сонограмі тіней слід зважати на імовірність утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1 г/добу та вище. Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. У рідкісних випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувалося симптоматикою. За наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування, і лікар має прийняти рішення про припинення застосування препарату, спираючись на результати оцінки користі-ризику у конкретному випадку (див. розділ «Побічні реакції»).

Жовчний стаз.

Випадки панкреатиту, можливо спричинені непрохідністю жовчних шляхів, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували цефтриаксон (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість із таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарного сладжу, такі як попередня тривала терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування препарату.

Нирковокам'яна хвороба.

Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, що зникали після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У разі наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкальціурії приймає лікар, спираючись на результати оцінки користі-ризику у конкретному випадку.

Утилізація лікарського засобу.

Надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище слід звести до мінімуму. Слід запобігати потраплянню лікарського засобу у каналізаційну систему або побутові відходи. Невикористаний лікарський засіб після закінчення лікування або терміну придатності слід повернути в оригінальній упаковці постачальнику (лікарю або фармацевту) для правильної утилізації.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Цефтриаксон проникає через плацентарний бар'єр. Дані щодо застосування цефтриаксону вагітним жінкам обмежені. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери- та постнатальний розвиток. Під час вагітності, зокрема у першому триместрі, цефтриаксон можна застосовувати, лише якщо користь перевищує ризик.

Годування груддю.

Цефтриаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні препарату у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на грудних немовлят. Проте не можна виключати ризик розвитку діареї та грибкової інфекції слизових оболонок. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення/відмови від застосування цефтриаксону із врахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жінки.

Фертильність.

У дослідженнях репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами .

Відповідні дослідження не проводилися. У зв'язку з можливістю виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, цефтриаксон може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі та діти віком від 12 років: застосовувати 1 – 2 г цефтриаксону 1 раз на добу (кожні 24 години). При тяжких інфекціях або інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до цефтриаксону, добову дозу можна збільшувати до 4 г.

Новонароджені, немовлята та діти віком до 12 років.

Нижче наводяться рекомендовані дози для застосування 1 раз на добу.

Новонароджені (до 2 тижнів): 20 – 50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу, добова доза не має перевищувати 50 мг/кг маси тіла. Дози препарату для доношених і недоношених дітей не відрізняються.

Цефтриаксон протипоказаний для застосування новонародженим віком ≤ 28 днів при необхідності (чи очікуваній необхідності) лікування внутрішньовенними розчинами, які містять кальцій (у тому числі постійні внутрішньовенні вливання, які містять кальцій, наприклад парентеральне харчування) у зв'язку з ризиком виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див. розділ «Протипоказання»).

Новонароджені та діти віком від 15 днів до 12 років: 20 – 80 мг/кг маси тіла 1 раз на добу.

Дітям із масою тіла понад 50 кг призначати дози для дорослих.

Внутрішньовенні дози 50 мг/кг або вищі слід вводити шляхом інфузії упродовж принаймні 30 хвилин.

Хворі літнього віку.

Хворим літнього віку корекція дози не потрібна.

Тривалість лікування.

Тривалість лікування залежить від показання та перебігу хвороби.

Комбінована терапія.

Дослідження показали, що відносно багатьох грамнегативних бактерій існує синергізм між цефтриаксоном і аміноглікозидами. Незважаючи на те, що підвищену ефективність таких комбінацій не завжди можна передбачити, її слід мати на увазі при наявності тяжких, загрозливих для життя інфекцій, спричинених Pseudomonas aeruginosa . Через фізичну несумісність цефтриаксону та аміноглікозидів їх слід вводити окремо в рекомендованих дозах.

Дозування в особливих випадках.

Менінгіт.

При бактеріальному менінгіті у немовлят і дітей віком від 15 днів до 12 років лікування розпочинати з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Як тільки збудник буде ідентифікований, а його чутливість визначена, дозу можна відповідно знизити. Найкращі результати досягалися при такій тривалості лікування:

Бореліоз Лайма: дорослим та дітям – 50 мг/кг (найвища добова доза – 2 г) 1 раз на добу протягом 14 днів.

Гонорея.

Для лікування гонореї (спричиненої штамами, які утворюють і не утворюють пеніциліназу) рекомендується призначати разову дозу 250 мг внутрішньом'язово.

Профілактика інфекцій у хірургії.

Для профілактики післяопераційних інфекцій при контамінованих або потенційно контамінованих хірургічних втручаннях рекомендовано – залежно від ступеня небезпеки зараження – вводити разову дозу 1 – 2 г цефтриаксону за 30 – 90 хвилин до початку операції. При операціях на товстій і прямій кишці добре зарекомендувало себе одночасне введення цефтриаксону та одного з 5-нітроімідазолів, наприклад орнідазолу.

Порушення функцій нирок та печінки.

Для хворих із порушеннями функцій нирок немає необхідності знижувати дозу в тому випадку, якщо функція печінки залишається нормальною. Лише у разі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза не має перевищувати 2 г.

Якщо хворі знаходяться на діалізі , немає потреби в додатковому введенні препарату після діалізу. Слід, однак, контролювати концентрацію цефтриаксону в сироватці крові, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення. Добова доза цефтриаксону для хворих, які знаходяться на діалізі, не має перевищувати 2 г.

Для хворих із порушеннями функцій печінки немає необхідності знижувати дозу в тому випадку, якщо функція нирок залишається нормальною.

При одночасному тяжкому порушенні функцій нирок та печінки слід регулярно визначати концентрацію цефтриаксону в плазмі крові та проводити корекцію дози препарату в разі необхідності, оскільки рівень виведення у таких пацієнтів може знижуватися.

Приготування розчинів.

Відновлені розчини слід використати одразу після приготування.

Залежно від концентрації колір розчинів може варіювати від блідо-жовтого до бурштинового. Ця властивість активної речовини не впливає на ефективність або переносимість препарату.

Внутрішньом'язова ін'єкція.

Для внутрішньом'язової ін'єкції 1 г розчиняти у 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну; ін'єкцію робити у центр великого м'яза. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку.

Якщо лідокаїн застосовують як розчинник, отриманий розчин ніколи не слід вводити внутрішньовенно (див. розділ «Протипоказання»). Рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного застосування лідокаїну.

Застосування лідокаїну передбачає попереднє проведення проби для визначення індивідуальної чутливості до цього лікарського засобу.

Внутрішньовенна ін'єкція.

Для внутрішньовенної ін'єкції слід розчинити 1 г цефтриаксону в 10 мл води для ін'єкцій; вводити внутрішньовенно повільно (2 – 4 хвилини).

Внутрішньовенне вливання.

Внутрішньовенне вливання має тривати не менше 30 хвилин. Для приготування розчину для вливання розчинити 2 г цефтриаксону в 40 мл одного з нижченазваних інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію: 0,9 % хлорид натрію, 0,45 % хлорид натрію + 2,5 % глюкоза, 5 % глюкоза, 10 % глюкоза, 6 % декстран у розчині глюкози 5 %, 6 – 10 % гідроксіетильований крохмаль, вода для ін'єкцій. Зважаючи на можливу несумісність, розчини, які містять цефтриаксон, не можна змішувати з розчинами, які містять інші антибіотики, як при приготуванні, так і при введенні.

Однак 2 г цефтриаксону та 1 г орнідазолу фізично та хімічно сумісні у 250 мл фізіологічного розчину натрію хлориду або розчину глюкози.

Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, для розчинення цефтриаксону у флаконах чи для розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення у зв'язку з імовірністю утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону. Преципітати кальцієвих солей цефтриаксону також можуть виникати при змішуванні цефтриаксону з розчинами, які містять кальцій, в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Цефтриаксон не можна одночасно вводити внутрішньовенно з розчинами, які містять кальцій, у тому числі з тривалими інфузіями, які містять кальцій (наприклад парентеральне харчування). Однак (за винятком введення новонародженим) цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, якщо інфузійну систему ретельно промити між інфузіями сумісним розчином (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Діти.

Препарат застосовують дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».

Передозування.

У разі передозування гемодіаліз чи перитонеальний діаліз не зменшать надмірні концентрації препарату в плазмі крові. У разі передозування може спостерігатися нудота, блювота, діарея. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозування симптоматичне.

Побічні реакції.

Небажаними реакціями, що найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтриаксону, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип та підвищення рівня печінкових ферментів.

За частотою явища класифіковані таким чином: дуже поширені, поширені, непоширені, рідко поширені, частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Інфекції та інвазії: непоширені: грибкові інфекції статевих органів; рідко поширені: псевдомембранний коліт; частота невідома: суперінфекції.

З боку системи крові та лімфатичної системи: поширені: еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; непоширені: гранулоцитопенія, анемія, розлади коагуляції; частота невідома: гемолітична анемія, агранулоцитоз.

З боку імунної системи: частота невідома: анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, гіперчутливість.

З боку нервової системи: непоширені: головний біль, запаморочення; частота невідома: судоми.

З боку органів слуху і рівноваги: частота невідома: вертиго.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: рідко поширені: бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: поширені: рідке випорожнення, діарея; непоширені: нудота, блювання; частота невідома: панкреатит, стоматит, глосит.

З боку гепатобіліарної системи: поширені: підвищення рівня печінкових ферментів; частота невідома: преципітати у жовчному міхурі, ядерна жовтяниця.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: поширені: висип; непоширені: свербіж; рідко поширені: кропив'янка; частота невідома: синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, багатоформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко поширені: гематурія, глюкозурія; частота невідома: олігурія, утворення преципітатів у нирках (оборотні).

Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: непоширені: флебіт, біль у місці ін'єкції, пропасниця; рідко поширені: набряк, озноб.

Дані лабораторних аналізів: непоширені: підвищення рівня креатиніну у крові; частота невідома: хибнопозитивні результати тесту Кумбса, хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію, хибнопозитивні результати неферментних методів визначення глюкози.

Інфекції та інвазії.

Випадки діареї після застосування цефтриаксону можуть бути пов'язані із Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).

Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.

Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді із летальними наслідками, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком < 28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон та препарати кальцію. При аутопсії у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їх малого об'єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Зареєстровано випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад 10 грамів, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад обмежене споживання рідини або постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості, та у хворих у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії і зникають після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Особливості застосування»).

Зареєстровано випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах, вищих за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною – у деяких дослідженнях понад 30 %. При повільному введенні препарату (протягом 20 – 30 хвилин) частота утворення преципітатів, очевидно, нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкісних випадках виникали такі клінічні симптоми, як біль, нудота і блювання. В таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності. 2,5 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Несумісність.

Цефтриаксон не можна змішувати з кальцієвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера чи розчин Гартмана.

Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами.

Не слід змішувати з іншими розчинниками, крім тих, що зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка.

По 1 г порошку у флаконі; по 1 або 5 флаконів у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. АТ «Лекхім-Харків».

Виробництво з форми in bulk фірми-виробника Квілу Фармацеутікал Ко., Лтд., Китай.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, Харківська обл., м. Харків, вул. сімнадцятого Партз'їзду, буд. 36.