АЗИКЛАР 500 табл. п/плен. оболочкой 500 мг №10

Для медицинского использования лекарственного средства

Азыклар 250.

Азыклар 500.

(Aziclar 250.

Aziclar 500)

Место хранения:

Активное вещество: 1 таблетка содержит кларитромицин 250 мг или 500 мг;

Вспомогательные вещества: моногидрат лактозы, мозолистый крахмал, повидон, кроскармеллоз натрий, микрокристаллическая целлюлоза, тальк, лаурилсульфат натрия (гидроксипропилметилцеллюлоза, блестящий синий FCF (E 133), полиэтиленгликоль) (250 мг таблетки);

Моногидрат лактозы, кукурузный крахмал, повидон, кроскармеллоз натрий, стеарат магния, микрокристаллическая целлюлоза, тальк, лаурилсульфат натрия, пленочное покрытие (гидроксипропилметилцеллюлоза, тартразин (E 102), полиэтиленгликоль) (500 мг таблетки).

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Основные физико-химические свойства:

Таблетки 250 мг: раунд, таблетки Biconvex, оболочка с покрытием пленки синий;

Таблетки 500 мг: продолговатые, биконвексы, таблетки, покрытая пленочной оболочкой желтого цвета.

Фармакотерапевтическая группа. Антимикробные для системного применения. Макролиды. ATH код J01F A09.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика. Кларитромицин - полусинтетический макролид антибиотика. Антибактериальный эффект вызван ингибированием синтеза белка путем связывания с субъединицей 50-х годов бактерий чувствительных к рибосом. В основном бактериостатический эффект, но для определенных микроорганизмов показывает бактерицидный эффект. Препарат показывает высокую удельную активность против широкого спектра аэробных и анаэробных грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов. Минимальная ингибирующая концентрация для кларитромицина, обычно в два раза ниже эритромицина.

Кларитромицин in vitro очень эффективен против pneumophila легионеллы и микоплазмы пневмония. Эффективный бактерицидный относительно H. pylori, кларитромицин активность на нейтральном рН выше, чем при кислотном рН. Данные in vitro и in vivo указывают на высокую эффективность кларитромицина в отношении клинически значимых штаммов микобактерий. Исследования in vitro показали , что штаммы Enterobacteriaceae и псевдомонас, а также грамотрицательные бактерии, которые не производят лактозу, не чувствительны к кларитромицину.

Микробиология

Кларитромицин активно in vitro и в клинической практике против большинства штаммов микроорганизмов, перечисленных ниже.

Аэробные грамположительные микроорганизмы: Staphylococcus Aureus , Streptococcus пневмония , стрептококки Pyogenes, моноцитогены Listeria.

Аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Гемофильные гриппы, Haemophilus Parainfluenzae, Moraxella Catarrhalis, Neisseria Gonorrhoeae, Legionella Pneumophila.

Другие микроорганизмы: микоплазма пневмония Е , хламидиозная пневмония e (Twar).

Mycobacterium Leprae, MyCobacterium Kansasii, MyCobacterium Chelonae, Mycobacterium Fortuitum, Mycobacterium Avium Somplex (Mac), которые включают Mycobacterium Avium, Mycobacterium Intracellare.

Бета-лактамазы микроорганизмы не влияют на эффективность кларитромицина.

Большинство метициллин-и окасецилинских стойких штаммов стафилококки не чувствительны к кларитромицину.

Helicobacter: H. Пилори.

Кларитромицин активен in vitro против большинства штаммов микроорганизмов, перечисленных ниже, но клиническая эффективность и безопасность его применения не установлены.

Аэробные грамположительные микроорганизмы: streptococcus агалактиа, стрептококки (группы c, f, g), вириданс группы стрептококки.

Аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Bordetella Coftussis, Pasteurella Multocida.

Другие микроорганизмы: хламидиозные трахомати .

Анаэробные грамположительные микроорганизмы: CLASTTRIDIUM Perfingens, Peptococcus Niger, Acsnes Propionibacterium.

Анаэробные грамотрицательные микроорганизмы: бактерии меланиноген.

Спирочеты: Боррелия Бургдорофери, Трепонема Паллидум.

Кампилобактерии: Campylobacter Jejuni.

Кларитромицин обладает бактерицидным действием против нескольких бактериальных штаммов: гемофилус гриппы, стрептококки пневмонии, стрептококки Pyogenes, Streptococcus Agalactiae, Moraxella (Branhamella) Catarrhalis, Neisseria Gonorrhoeaea, H. Pylori и Campylobacter SPP .

Основным метаболитом кларитромицина в организме человека является микробиологически активным 14-гидроксилитромицином (14-жмашин-кларитромицин). Большинство микроорганизмов микробиологической активности или метаболита в 1-2 раза больше, чем родительское вещество, за исключением H. Г. Г.Н. Г., Против которых эффективность метаболита в 2 раза выше. In vitro и in vivo , родительское вещество и его основные метаболиты выявляются или добавляют, или синергетический эффект против H. Г. Г.Н., в зависимости от напряжения микроорганизма.

Фармакокинетика. Кларитромицин быстро и эффективно поглощается из желудочно-кишечного тракта, в основном в тонкой кишечнике; остается активным в присутствии желудочного сока; Использование с едой слегка замедляет поглощение, но не влияет на степень поглощения. Биодоступность препарата - около 55%.

Метаболизируется цитохромом печени P450 CYP3A4 изонзима с тремя основными способами (деметилирование, гидроксилирование и гидролиз) до 8 метаболитов. Приблизительно 20% препарата после поглощения метаболизируется с образованием HidroksyKlarytromitsynu 14, который имеет аналогичную биологическую активность к кларитромицину.

Кларитромицин и его основной метаболит широко распространяются в тканях и биологических жидкостях. Высокие концентрации, наблюдаемые в слизистой оболочке носа, миндалинги и ткани легких. Концентрации в тканях выше, чем в циркулирующей крови из-за высоких внутриклеточных концентраций; легко проникает в белые кровяные клетки и макрофаги; Также проникает в слизистую оболочку желудка. Содержание кларитромицина в слизистой оболочке и ткане желудка выше при использовании кларитромицина вместе с омепразолом, чем с монотерапией с кларитромицином.

Максимальная концентрация кларитромицина в сыворотке в сыворотке достигается через 2-3 часа и составляет 1-2 мг / мл после нанесения дозы 250 мг два раза в день и 3,4 мг / мл после нанесения 500 мг два раза в день. Приблизительно 80% препарата связывается с белками плазмы. Возможность периода полураспада увеличилась через 2-4 часа после введения 250 мг кларитромицина в два раза в день до 5 часов после введения 500 мг два раза в день. Срок годности активных 14-гидроксиметаболиту колеблется от 5 до 6 часов после введения 250 мг кларитромицина два раза в день.

70 - 80% выводится в фекалиях, приблизительно 20-30% - с мочой в неизменной форме. Этот процент увеличивается с увеличением дозы. В почечной недостаточности концентрация кларитромицина в плазме увеличивается, если доза не уменьшается.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение инфекций, вызванных организмами, восприимчивыми к кларитромицину

Противопоказание.

Гиперчувствительность к кларитромицину или любому компоненту препарата или для других макролидных антибиотиков. Сопущенное использование кларитромицина и любого из следующих лекарств: астемизол, цисаприид, пимозид, терфенадина (поскольку оно может привести к продлению Qt и развитие сердечных аритмий, включая желудочковую тахикардию, желудочковую фибрилляцию и пируэтно-желудочковую тахикардию (Torsades de Paintes)), алкалоиды Рога, такие как эрготамин, дигидроэрготамин (поскольку оно может привести к эротоксичности), ингибиторы ингибиторов HMG-COA редуктазы (статины), в значительной степени метаболизируются CYP3A4 (LOVASTATATIN или SIMVASTATATIN) из-за повышенного риска миопатии, включая рабдомиолизу (см. ». Особенности приложения "," взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия ").

Одновременное использование кларитромицина и орального майдазолама (см. «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»).

История пролонгации QT или желудочковых сердечных аритмий, включая желудочковую тахикардию пируэтну (Torsades de Paintes) (см. Особенности применения »,« взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия »).

Гипокалиемия (продление интервала Qt).

Сильная печеночная недостаточность и сопутствующая почечная недостаточность.

Одновременное использование кларитромицина (и других сильных ингибиторов CYP3A4) с больными колхицином с почечной или печеночной недостаточностью (см. «Особенности применения», «взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами взаимодействия»).

Одновременное использование кларитромицина с Тиколором или Ранолазином.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Кларитромицин метаболизируется в печени, которая ингибирует активность определенных ферментов цитохрома P450. В соответствии с этим может уменьшиться метаболизм различных лекарств, которые преобразуются этими ферментами (такими как альпразолам, астемизол, терфенадин, цисаприд, пимозид, карбамазепин, хексобарбитал, бромокриптин, вальпроат, рифабутин, варфарин, дигоксин, эргольский алкалоиды, триазолам, мидазолам, метилпреднизолон , хинидин, шулденафил, дизопирамид, фенитоин, циклоспорин, такролимус, зидовудин, теофиллин, винбластин). Это приводит к увеличению концентрации сыворотки; может иметь токсические эффекты. Следовательно, клинический мониторинг, и, при необходимости - определить концентрацию в сыворотке крови этих препаратов.

Применение следующих лекарств строго противопоказано из-за возможного развития тяжелых последствий взаимодействия.

Цизаприд, пимозид, астемизол, терфенадин

Увеличение уровней цисаприида, пимозида и терфенадина, наблюдаемая в сыворотке с их сопутствующим использованием с кларитромицином, который может вызвать пролонгацию QT и внешний вид аритмий, включая желудочковую тахикардию, желудочковую фибрилляцию и токания Torsade de. Аналогичные эффекты также были отмечены в совместимом применении астемизола и других макролидов.

Алкалоиды лошадей

Сопущенное использование кларитромицина и эрготамина или дигидроэрготамина связано с симптомами острых эротизму, характеризующихся вазоспазмом и ишемией конечностей и других тканей, включая центральную нервную систему. Одновременное назначение кларитромицина и алкалоидов противопоказано (см. «Противопоказания»).

Влияние других лекарств на фармакокинетику кларитромицина.

Лекарства, которые являются индукторами CYP3A (например, рифампицин, фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал, препараты в Санкт-Иоанне), могут вызывать метаболизм кларитромицина. Это может привести к субарапевтическим уровням кларитромицина и снизить его эффективность. Кроме того, может потребоваться мониторинг уровней плазмы индуктора CYP3A, который может быть повышен путем ингибирования CYP3A CLALITROMECIN (см. Также инструкцию для медицинского применения соответствующего индуктора CYP3A4). Одновременное использование рифабутина и кларитромицина привело к увеличению уровней рифабутина и уменьшение уровня кларитромицина в сыворотке с одновременным увеличением риска увеита.

Влияние препаратов ниже концентрации кларитромицина в крови известно или предполагается, следовательно, может потребоваться изменение дозы или применения альтернативной терапии.

Эфавиренц, невирапин, рифампицин, рифабутин и рифаксин

Сильные индукторы ферментов цитохрома P450, таких как эфавиренц, невирапин, рифампин, рифабутин и рифапийн, могут ускорить метаболизм кларитромицина, снижая его концентрацию в плазме крови, но увеличивая концентрацию 14-ох-кларитромицина - микробиологически активного метаболита. Поскольку микробиологическая активность кларитромицина и 14-OH-кларитромицина, отличающаяся для разных бактерий, ожидаемый терапевтический эффект может быть достигнут благодаря объединенному использованию кларитромицина и индукторов ферментов цитохрома P450.

Etravirin.

Действие кларитромицина ослабилатравирин, но концентрация активного метаболита 14-ох-кларитромицина увеличивается. Поскольку 14-на-кларитромицин обладает сниженной активностью против MyCobacterium Avium Complex (Mac) , общая активность против этого патогена может быть изменена. Поэтому для лечения масс необходимо учитывать использование альтернативного кларитромицина лекарственных средств.

Концентрация равновесия активного метаболита 14-OH-кларитромицина существенно не изменилась в комбинированном использовании флуконазола. Изменение дозы кларитромицина не требуется.

Использование ритонавира и кларитромицина приводит к значительному подавлению метаболизма кларитромицина. Через большое терапевтическое окно доза CLALITHROMYCIN для пациентов с нормальной функцией почек не требуется.

Сопутствующая обработка ритонавир Кларитромицин концентрация в сыворотке крови увеличивается, поэтому его не следует вводить в дозе более 1 г в день. Однако для пациентов с почечной недостаточностью нуждается в дозе Регулировка: для пациентов с CL _CR 30-60 мл / мин доза кларитромицина должна быть уменьшена на 50%. Для пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (Cl _Cr <30 мл / мин) доза кларитромицина должна быть уменьшена на 75%.

Тот же доза регулировки следует проводить для пациентов с ухудшенным функцией почек при использовании ритонавира в качестве фармакокинетического усилителя вместе с другими ингибиторами протеазы HIV, включая атазанавир и саквинавир.

Влияние кларитромицина на фармакокинетику других лекарств.

Существуют данные о развитии пируэтнои желудочковой тахикардии, возникли во время сопутствующего использования кларитромицина или хинидин дамзопирамиду. Рекомендуется проводить контроль ЭКГ для своевременного обнаружения интервала QT. Когда терапия кларитромицина должна контролировать концентрацию этих препаратов в сыворотке.

Сопутствующее введение кларитромицина, известное как ингибитор фермента CYP3A, и препарат метаболизируется в основном CYP3A, может привести к увеличению концентрации последних в плазме крови, что, в свою очередь, может усилить или продлевать его терапевтические эффекты и риск побочных реакций.

Следует быть осторожным при нанесении кларитромицина пациентам, получавшей терапию препаратами - CYP3A субстраты, особенно если подложка CYP3A имеет узкий терапевтический диапазон (например, карбамазепин) и / или широко метаболизируется этим ферментом.

Возможно, вам может потребоваться изменить дозу и, если возможно, близкий мониторинг сыворотки концентрации препарата, который метаболизируется CYP3A, пациентами, которые также используют кларитромицин.

Известно (или предполагается), что эти препараты или группы препаратов, метаболизируемых одинаковым цифлом изонзима: альпразолам, астемизол, карбамазепин, цилостазол, цисаприд, циклоспорин, дизопирамид, эрголовые алкалоиды, ловастатин, метилпреднисолон, мидазолам, омепразол, оральные антикоагулянты (например, Варфарин), пимозид, хинидин, рифабутин, силденафил, симвастатин, такролимус, терфенадин, триазолам и винбластин, но этот список не завершен. Такой механизм взаимодействия, отмеченного применением фенитоина, теофиллина и вальпроата, метаболизируется другим цитохромом P450 Isoenzyme System.

Использование кларитромицина в сочетании с омепразолом может привести к более высоким равновесным концентрациям омепразола, однако не изменяет необходимую дозировку.

Вероятно, увеличит концентрацию плазмы ингибиторов фосфодиэстеразы (SHALDENAFILU, TADALAFIL и VARDENAFIL) во время их комбинированного использования с кларитромицином, так что может потребоваться для снижения ингибиторов дозы фосфодиэстераза.

Существует небольшое, но статистически значимое увеличение концентрации теофиллина или карбамазепина в плазме во время сопутствующего введения кларитромицина.

Толтеродин в основном метаболизируется с 2D6-изоформой цитохрома P450 (CYP2D6). Однако у пациентов без метаболизма CYP2D6 происходит при ингибировании CYP3A и CYP3A приводит к значительному увеличению концентрации плазмы Tolterodynu. У таких пациентов доза толкина может потребоваться при использовании с ингибиторами CYP3A, таких как кларитромицин.

Триазолбензодиазепины (например, Альпразолам, Майдазолам, Триазолы)

Следует избегать совмещенного использования орального майдазолама и кларитромицина. При внутривенном использовании Майдазолама с кларитромицином является тщательный мониторинг состояния пациента для своевременной дозы регулировки.

Следующие предупредительные меры должны наблюдаться в применении других бензодиазепинов, которые метаболизируются CYP3A, включая триазолы и алпразолы. Для бензодиазепинов ликвидация которого не зависит от Cyp3a (Темазепам, нитразепам, лоразепам), маловероятно развитие клинически значимого взаимодействия с кларитромицином.

Существуют сообщения о наркомании и побочных эффектах развития центральной нервной системы (например, сонливость и путаница) с комбинированным использованием кларитромицина и теразоламу. Следует следить за пациентами, данными фармакологическими эффектами может увеличить ЦНС.

Колхіцин є субстратом CYP3A і P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди здатні пригнічувати CYP3A і Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення Pgp і CYP3A кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Необхідно спостерігати за станом пацієнтів щодо виявлення клінічних симптомів токсичності колхіцину. Дозу колхіцину необхідно знизити при одночасному застосуванні з кларитроміцином для пацієнтів із нормальною нирковою та печінковою функцією. Сумісне застосування кларитроміцину з колхіцином пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю протипоказане (див. «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Дигоксин вважається субстратом P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин може пригнічувати Pgp. При одночасному застосуванні пригнічення Pgp може призвести до підвищення експозиції дигоксину. Повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин разом із дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно летальні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину в сироватці крові пацієнтів при його застосуванні з кларитроміцином.

Одночасне застосування таблеток кларитроміцину негайного вивільнення і зидовудину у ВіЛ-інфікованих пацієнтів може спричиняти зниження рівноважної концентрації зидовудину в сироватці крові. Оскільки кларитроміцин може перешкоджати абсорбції перорального зидовудину при одночасному прийомі, слід дотримуватися 4-годинного інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміцину та зидовудину або дидеоксиназину у дітей не повідомлялося.

Фенітоїн та вальпроат

Існують повідомлення про взаємодію інгібіторів CYP3A, включаючи кларитроміцин, з лікарськими засобами, які не вважаються такими, що метаболізуються CYP3A (зокрема з фенітоїном та вальпроатом). Рекомендується визначення рівнів цих лікарських засобів у сироватці крові при одночасному призначенні їх з кларитроміцином. Повідомлялося про підвищення їх рівнів у сироватці крові.

Двобічно спрямовані лікарські взаємодії

Атазанавір

Застосування кларитроміцину (500 мг двічі на день) з атазанавіром (400 мг один раз на день), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, призводить до збільшення експозиції кларитроміцину у 2 рази та зменшення експозиції 14-ОН-кларитроміцину на 70 % зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Оскільки кларитроміцин має великий терапевтичний діапазон, немає необхідності у зниженні дози для пацієнтів з нормальною функцією нирок. Дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 % для пацієнтів з кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв і на 75 % для пацієнтів з кліренсом креатиніну <30 мл/хв. Дози кларитроміцину, вищі ніж 1000 мг на день, не слід застосовувати разом з інгібіторами протеази.

Блокатори кальцієвих каналів

Через ризик артеріальної гіпотензії з обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з блокаторами кальцієвих каналів, що метаболізуються CYP3A4 (наприклад з верапамілом, амлодипіном, дилтіаземом). При взаємодії можуть підвищуватися плазмові концентрації як кларитроміцину, так і блокаторів кальцієвих каналів. У пацієнтів, що отримували кларитроміцин разом з верапамілом, спостерігалися артеріальна гіпотензія, брадіаритмії та лактоацидоз.

Ітраконазол

Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A, у зв'язку з чим кларитроміцин може підвищувати плазмовий рівень ітраконазолу та навпаки. При застосуванні ітраконазолу разом з кларитроміцином пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом для виявлення проявів або симптомів підсиленого або пролонгованого фармакологічного ефекту.

Саквінавір

Застосування кларитроміцину (500 мг двічі на день) із саквінавіром, м'які желатинові капсули, 1200 мг тричі на день, які є субстратами та інгібіторами CYP3A, у 12 здорових добровольців призводило до збільшення AUC рівноважного стану на 177 % і C _max на 187 % порівняно із застосуванням тільки саквінавіру. При цьому AUC і C _max кларитроміцину збільшувались приблизно на 40 % порівняно із застосуванням тільки кларитроміцину. Немає необхідності у коригуванні доз, якщо обидва лікарські засоби застосовуються одночасно протягом обмеженого проміжку часу та у вищезгаданих дозах і лікарських формах. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням м'яких желатинових капсул можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при застосуванні саквінавіру у формі твердих желатинових капсул. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням лише саквінавіру можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. Коли саквінавір застосовують разом з ритонавіром, необхідно враховувати можливі ефекти ритонавіру на кларитроміцин (див. вище).

Одночасне застосування кларитроміцину з колхіцином , особливо у пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок, збільшує токсичність останнього. Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину.

Кларитроміцин не впливає на ефективність пероральних контрацептивів.

Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини).

Комбіноване застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. «Протипоказання»), оскільки ці статини значною мірою метаболізуються CYP3A4 і одночасне застосування із кларитроміцином підвищує їх концентрацію у плазмі крові, що, своєю чергою, підвищує ризик виникнення міопатії, включаючи рабдоміоліз. Повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні кларитроміцину та цих статинів. Якщо лікування кларитроміцином неможливо уникнути, терапію ловастатином або симвастатином необхідно припинити під час курсу лікування.

Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно зі статинами. В ситуаціях, коли одночасного застосування кларитроміцину зі статинами уникнути неможливо, рекомендується призначати найменшу ефективну дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3A (наприклад флувастатину). Необхідний моніторинг пацієнтів щодо виявлення симптомів міопатії.

Під час постмаркетингового застосування були повідомлення про гіпоглікемію при одночасному застосуванні кларитроміцину і дизопіраміду, тому необхідний моніторинг рівня глюкози крові при одночасному застосуванні цих засобів.

Пероральні гіпоглікемічні засоби/ інсулін

При сумісному застосуванні з певними гіпоглікемічними засобами, такими як натеглінід та репаглінід, кларитроміцин може інгібувати ензим СYP3A, що може спричинити гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.

Аміноглікозиди.

З обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з іншими ототоксичними засобами, особливо з аміноглікозидами (див. «Особливості застосування»).

Особливості застосування.

Кларитроміцин не слід призначати вагітним жінкам без ретельної оцінки співвідношення користь/ризик, особливо у І триместрі вагітності.

Тривале або повторне застосування кларитроміцину може призвести до розвитку суперінфекції, спричиненої нечутливими до препарату мікроорганізмами. При виникненні суперінфекції слід припинити застосування кларитроміцину і почати відповідну терапію.

З обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю.

Під час застосування кларитроміцину повідомлялося про порушення функції печінки, включаючи підвищений рівень печінкових ферментів, і про гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без неї. Це порушення функції печінки може бути тяжкого ступеня, та зазвичай воно оборотне. В деяких випадках повідомлялося про печінкову недостатність з летальним наслідком, яка, в основному, була асоційована з серйозними основними хворобами та/або супутнім медикаментозним лікуванням. Необхідно негайно припинити застосування кларитроміцину при виникненні таких проявів та симптомів гепатиту, як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або біль у ділянці живота.

Якщо під час лікування з'явилася виражена діарея, необхідно виключити можливість розвитку псевдомембранозного коліту. Про розвиток діареї від легкого ступеня тяжкості до псевдомембранозного коліту з летальним наслідком, спричиненого Clostridium difficile (CDAD), повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі кларитроміцину. Слід завжди пам'ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Крім того, необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile , повідомлялося навіть через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів.

Повідомлялося про посилення симптомів myasthenia gravis у пацієнтів, які застосовували кларитроміцин.

Препарат виводиться через печінку і нирками. Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з печінковою недостатністю, з нирковою недостатністю помірного або тяжкого ступеня.

Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатності. Якщо одночасне застосування колхіцину і кларитроміцину є необхідним, потрібно спостерігати за станом пацієнтів для виявлення можливих клінічних симптомів токсичності колхіцину. Дозу колхіцину необхідно знизити для всіх пацієнтів, що отримують одночасно колхіцин і кларитроміцин. Сумісне застосування кларитроміцину з колхіцином пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю протипоказане (див. «Протипоказання»).

З обережністю слід застосовувати одночасно кларитроміцин та триазолбензодіазепіни, наприклад триазолам, внутрішньовенний мідазолам (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Через ризик подовження інтервалу QT слід з обережністю застосовувати кларитроміцин пацієнтам з ішемічною хворобою серця, тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, брадикардією (<50 уд/хв) або при сумісному застосуванні з іншими препаратами, що асоціюються з подовженням інтервалу QT. Кларитроміцин не можна застосовувати пацієнтам з вродженим або наявним в анамнезі подовженням інтервалу QT або зі шлуночковою серцевою аритмією в анамнезі (див. «Протипоказання»).

Пневмонія

Оскільки можливе існування резистентності Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тест на чутливість при призначенні кларитроміцину для лікування негоспітальної пневмонії. У разі госпітальної пневмонії кларитроміцин потрібно застосовувати у комбінації з іншими відповідними антибіотиками.

Інфекції шкіри та м ' яких тканин від легкого до помірного ступеня тяжкості

Ці інфекції найчастіше спричинені мікроорганізмами Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes , які можуть бути резистентним до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість. Якщо неможливо застосувати бета-лактамні антибіотики (наприклад, у разі алергії), як препарати першого вибору можна застосовувати інші антибіотики, наприклад кліндаміцин. На сьогодні макроліди відіграють роль тільки у лікуванні деяких інфекцій шкіри та м'яких тканин (таких як інфекції, спричинені Corynebacterium minutissimum (еритразма), acne vulgaris, бешихове запалення) та у ситуаціях, коли не можна застосовувати лікування пеніцилінами.

У разі розвитку тяжких гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія, синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS, хвороба Шенлейна–Геноха, терапію кларитроміцином слід негайно припинити та одразу ж розпочати відповідне лікування.

Кларитроміцин потрібно застосовувати з обережністю при одночасному призначенні з індукторами ферменту цитохрому СYP3A4 (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Підвищена чутливість до кларитроміцину може проявлятися у пацієнтів, чутливих до лінкоміцину або кліндаміцину. Тому таким хворим препарат слід призначати з обережністю.

Застосування будь-якої антимікробної терапії, в т. ч. кларитроміцину, для лікування інфекції H . pylori може призвести до виникнення мікробної резистентності. У невеликої кількості пацієнтів може розвинутися резистентність мікроорганізмів H. pylori до кларитроміцину.

Пероральні гіпоглікемічні засоби/ інсулін

Комбіноване застосування кларитроміцину та пероральних гіпоглікемічних засобів (як наприклад, похідних сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спричиняти виражену гіпоглікемію. При сумісному застосуванні з гіпоглікемічними засобами, такими як натеглінід, піоглітазон, репаглінід та розіглітазон, кларитроміцин може інгібувати ензим СYP3A, що може спричинити гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.

Пероральні антикоагулянти

При сумісному застосуванні кларитроміцину з варфарином існує ризик виникнення серйозної кровотечі, значного підвищення показника МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення) та протромбінового часу. Доки пацієнти отпримують одночасно кларитроміцин та пероральні антикоагулянти, потрібно часто контролювати показник МНС та протромбіновий час.

Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини)

Комбіноване застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. «Протипоказання»). Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно з іншими статинами. Повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні кларитроміцину і статинів. Необхідний моніторинг пацієнтів щодо виявлення ознак і симптомів міопатії. У разі, коли одночасного застосування кларитроміцину зі статинами уникнути неможливо, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3A (наприклад флувастатину) (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

З обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з іншими ототоксичними засобами, особливо з аміноглікозидами. Слід проводити моніторинг вестибулярної та слухової функції під час та після лікування.

Препарат містить лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактози або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека застосування препарату у період вагітності та годування груддю не встановлена.

Застосування препарату можливе лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини. Кларитроміцин виділяється в грудне молоко, тому під час лікування годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

До з'ясування індивідуальної реакції на препарат рекомендується дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі зі складними механізмами, особливо на початку терапії або при зміні дозування. Слід зважати на можливе виникнення побічних реакцій з боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, вертиго, галюцинації, сплутаність свідомості, дезорієнтація та ін.

Спосіб застосування та дози.

Таблетки слід приймати цілими (не подрібнювати, не жувати), запиваючи рідиною. Прийом їжі практично не впливає на абсорбцію препарату, але може злегка уповільнювати цей процес.

Дорослим і дітям віком від 12 років рекомендована доза становить 250 мг кларитроміцину кожні 12 годин; при тяжких інфекціях дозу можна підвищити до 500 мг кожні 12 годин.

Зазвичай курс лікування становить 6 - 14 днів. Лікування повинно тривати щонайменше ще 2 дні після зникнення основних симптомів захворювання. Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання і визначається лікарем індивідуально для кожного пацієнта.

Лікування одонтогенних інфекцій.

Рекомендована доза становить 250 мг кожні 12 годин протягом 5 днів.

Застосування пацієнтам із мікобактеріальною інфекцією.

Початкова доза для дорослих становить 500 мг два рази на день. Якщо протягом 3-4 тижнів лікування не спостерігається покращення клінічних ознак або бактеріологічних показників, доза кларитроміцину може бути підвищена до 1000 мг два рази на день.

Лікування дисемінованих інфекцій, спричинених МАК, у хворих на СНІД продовжується стільки, скільки триває клінічна та мікробіологічна ефективність препарату, що має медичне підтвердження. Кларитроміцин можна застосовувати у комплексі з іншими антимікобактеріальними засобами.

Ерадикація H. pylori у пацієнтів із виразкою дванадцятипалої кишки (дорослі).

Потрійна терапія (7–10 днів)

Кларитроміцин (500 мг) два рази на день слід застосовувати разом з амоксициліном 1000 мг два рази на день та омепразолом 20 мг на день упродовж 7–10 днів.

Потрійна терапія (10 днів)

Кларитроміцин (500 мг) два рази на день, ланзопразол 30 мг два рази на день та амоксицилін 1000 мг два рази на день упродовж 10 днів.

Подвійна терапія (14 днів)

Кларитроміцин (500 мг) три рази на день разом з омепразолом 40 мг один раз на день внутрішньо упродовж 14 днів, далі омепразол 20 мг або 40 мг один раз на день внутрішньо упродовж наступних 14 днів.

Подвійна терапія (14 днів)

Кларитроміцин (500 мг) три рази на день разом з ланзопразолом 60 мг один раз на день внутрішньо упродовж 14 днів. Може бути потрібним подальше пригнічення секреції соляної кислоти для зменшення проявів виразки.

Кларитроміцин також застосовували у таких терапевтичних схемах:

кларитроміцин + тинідазол та омепразол або ланзопразол;

кларитроміцин + метронідазол та омепразол або ланзопразол;

кларитроміцин + тетрациклін, вісмуту субсаліцилат та ранітидин;

кларитроміцин + амоксицилін та ланзопразол;

кларитроміцин + ранітидин та вісмуту цитрат.

Застосування пацієнтам літнього віку : як для дорослих.

Застосування пацієнтам із нирковою недостатністю: для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) загальна добова доза повинна бути зменшена наполовину, тобто 250 мг 1 раз на добу або 250 мг 2 рази на добу при тяжких інфекціях. У таких пацієнтів тривалість лікування не повинна перевищувати 14 днів.

Діти.

Дітям віком до 12 років слід застосовувати препарат у формі суспензії, оскільки застосування таблеток кларитроміцину дітям цього віку не вивчалося.

Передозування.

Симптоми. Передозування кларитроміцином може спричинити появу симптомів з боку шлунково-кишкового тракту, головний біль, гіпокаліємію, гіпоксемію. У одного пацієнта з біполярним психозом в анамнезі після прийому 8 грамів кларитроміцину розвинулися зміни розумового стану, параноїдна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія.

Лікування: специфічний антидот відсутній. Промивання шлунка, застосування активованого вугілля. Відповідне симптоматичне лікування для підтримання функцій життєво важливих органів і систем. Як і у разі застосування інших макролідів, малоймовірно, що гемодіаліз або перитонеальний діаліз можуть вплинути на рівень кларитроміцину в сироватці крові, тому проводити ці процедури не рекомендується.

У разі передозування слід припинити застосування кларитроміцину та розпочати відповідне симптоматичне лікування.

Побічні реакції.

Найчастішими та найпоширенішими побічними реакціями при лікуванні кларитроміцином дорослих та дітей є біль у животі, діарея, нудота, блювання та спотворення смаку. Ці побічні реакції зазвичай незначно виражені та узгоджуються із відомим профілем безпеки макролідних антибіотиків.

Інфекції та інвазії: кандидоз ротової порожнини, вагінальна інфекція; псевдомембранозний коліт, бешихове запалення, еритразма, целюліт ¹ , гастроентерит ² , інфекція ³ .

Порушення з боку крові і лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія.

Порушення з боку імунної системи: гіперчутливість; анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції ¹ .

Порушення з боку метаболізму і живлення: анорексія, зниження апетиту; гіпоглікемія у пацієнтів, які застосовують гіпоглікемічні препарати або інсулін.

Порушення з боку психіки: безсоння; тривожність; психози, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння, манія, нервозність ³ , скрикування ³ .

Порушення з боку центральної нервової системи: дисгевзія (порушення смакової чутливості), головний біль, спотворення смаку; запаморочення, сонливість, тремор; судоми, агевзія (втрата смакової чутливості), паросмія, аносмія, парестезія, втрата свідомості ¹ , дискінезія ¹ .

Порушення з боку органів слуху і лабіринту: запаморочення, погіршення слуху, дзвін у вухах; оборотна втрата слуху.

Кардіальні порушення: подовження інтервалу QT, відчуття серцебиття; піруетна шлуночкова тахікардія (torsades de pointes), шлуночкова тахікардія, тріпотіння та мерехтіння шлуночків, екстасистоли ¹ , зупинка серця, фібриляція передсердь.

Судинні порушення: крововилив, вазодилатація ¹ .

Порушення з боку дихальної системи , органів грудної клітки та середостіння : нечасті – астма ¹ , носова кровотеча ² , емболія судин легенів ¹ .

Порушення з боку травної системи: діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у животі, езофагіт ¹ ; гастрит, стоматит, глосит, здуття живота, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм; гострий панкреатит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів, гастроезофагіальне рефлюксне захворювання, прокталгія.

Порушення гепатобіліарної системи: відхилення від норми функціональних тестів печінки; підвищення рівня АЛТ, АСТ, ГГТ, білірубіну; холестаз, гепатит, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярна жовтяниця.

Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини: висипання, гіпергідроз; свербіж, кропив'янка, макулопапульозний висип ³ ; синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна шкірна реакція, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS), акне, хвороба Шенлейна–Геноха, бульозний дерматит.

Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: міалгія; міопатія, м'язові спазми ³ , скелетно-м'язова ригідність ¹ , рабдоміоліз ² (у деяких випадках виникнення рабдоміолізу кларитроміцин застосовували сумісно з іншими лікарськими засобами, про які відомо, що вони асоціюються із рабдоміолізом (такими як статини, фібрати, колхіцин або алопуринол)).

Порушення з боку нирок і сечовидільної системи: підвищення креатиніну крові ¹ , підвищення сечовини крові ¹ , ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Загальні порушення: нездужання, лихоманка, астенія, біль у грудях, озноб, стомленість.

Лабораторні дослідження: зміна співвідношення альбумін–глобулін ¹ , підвищення рівня лужної фосфатази в крові ⁴ , підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові ⁴ ; підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення, збільшення протромбінового часу, зміна кольору сечі, підвищення рівня азоту сечовини в крові, підвищення рівня креатиніну в сироватці, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові.

^1,2,3,4 Про ці побічні реакції повідомлялося тільки при застосуванні препарату у формі: 1 – порошка ліофілізованого для приготування розчину для інфузій, 2 – таблеток пролонгованої дії, 3 – суспензії, 4 – таблеток негайного вивільнення.

Повідомлялося про парестезію, артралгію, ангіоневротичний набряк.

Були дуже рідкісні повідомлення про увеїт, переважним чином у пацієнтів, які одночасно приймали рифабутин. Більшість реакцій були оборотними.

Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатності.

Очікується, що частота, тип та тяжкість побічних реакцій у дітей будуть такими ж, як і у дорослих.

У хворих на СНІД та інших пацієнтів з порушенням імунної системи, які застосовували високі дози кларитроміцину довше, ніж рекомендовано для лікування мікобактеріальних інфекцій, не завжди можна відрізнити побічні реакції, пов'язані із застосуванням препарату, та симптоми основного або супутніх захворювань.

У дорослих хворих, які отримували кларитроміцин у добовій дозі 1000 мг, найчастішими побічними ефектами були нудота, блювання, спотворення смаку, біль у животі, діарея, висипання, здуття живота, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення вмісту АЛТ та АСТ. Також виникали диспное, безсоння та сухість у роті. У деяких пацієнтів спостерігалося значне підвищення рівнів АЛТ та АСТ і значне зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів у крові. У декількох пацієнтів спостерігалося підвищення вмісту сечовини крові.

Таблетки АЗИКЛАР 500 містять барвник тартразин (Е 102), який може викликати алергічні реакції.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Назва та місцезнаходження виробника.

Фламінго Фармасьютикалс Лтд.

Е-28, Опп. Фаєр Брігейд, М.І.Д.С., Талоджа, Район Райгад, Махараштра, ІН – 410208, Індія.

Назва та місцезнаходження маркетуючої компанії.

«Ананта Медікеар Лтд.».

Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.