Личный кабинет
ЦЕФТРИАКСОН АНАНТА пор. д/ин. 1000 мг фл. №1
rx
Код товара: 414445
Производитель: Ananta Medicare
600,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Ceftriaxone Ananta.
Ceftriaxone Ananta.
Место хранения:
Активный ингредиент: цефтриаксон;
1 флакон содержит цефтриаксон натрий эквивалентен цефтриаксону 1 г или 2 г
Лекарственная форма. Порошок для инъекционного раствора.
Основные физические и химические свойства, кристаллический порошок, слегка гигроскопический, почти белый или желтоватый.
Фармакотерапевтическая группа.
Антибактериальные агенты для системного применения. Другие бета-лактами антибиотики. Гехалоспорин III поколение. Цефтриаксон.
ATH ATH J01D D04.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм действия.
Ceftriaxone ингибирует синтез бактериальной клеточной стенки после присоединения пенитсилинзвязующих белков. В результате останавливает биосинтез клеточной стенки (пептидогликана), который, в свою очередь, приводит к бактериальной лизисе клеток и ее смерти.
Сопротивление
Бактериальное сопротивление цефтриаксону может развиваться в результате одного или нескольких механизмов:
Гидролиз бета-лактамаз, в том числе бета-лактамаза, расширенный спектр карбапеназы и ферменты AMP C, который может быть индуцирован или стабильно подавлен в определенных аэробных грамотрицательных бактериях.
Снижение аффинности пенитсилинзвязующих белков к цефтриаксону.
Непроницаемость внешней мембраны грамотрицательных бактерий.
Бактериальный насос eflyuksnoho.
Предельные значения при определении чувствительности
Пределы для минимальной ингибирующей концентрации, определяемой Европейским комитетом по тестированию антимикробной чувствительности (EUCAST):
Патоген | Метод разбавления (минимальная ингибирующая концентрация, мг / л) | |
Чувствительный | Устойчивый | |
Enterobacteriaceae. | ≤ 1. | ˃ 2 |
Staphylococcus SPP. | . | . |
Стрептококк SPP. (группы A, B, C и G) | б. | б. |
Streptococcus pneumoniae | ≤ 0,5 ° С. | ˃ 2 |
STREPTOCOCC I Group Viridans | ≤ 0,5. | ˃ 0,5 |
Гемофильные гриппы | ≤ 0,12 c. | ˃ 0,12 |
Moraxella Catarrhalis | ≤ 1. | ˃ 2 |
Neisseria Gonorrhoeae. | ≤ 0,12. | ˃ 0,12 |
Neisseria Meningitidis. | ≤ 0,12 c. | ˃ 0,12 |
Не связаны с видом | ≤ 1 d. | ˃ 2 |
. Заключение чувствительности сделано на основе чувствительности к Zephexeshin.
б. Заключение чувствительности основано на чувствительности к пенициллину.
с участием. Редко возникают изоляты с минимальной ингибирующей концентрацией, которая превышает ограничивающие значения чувствительности. Если это наблюдается, повторное тестирование, а в случае подтверждения - отправить в справочную лабораторию.
др. Предельные значения, относящиеся к ежедневной внутривенной дозе 1 г * 1 и высокая доза не менее 2 г * 1
Вообще чувствительные виды
Грамоположительные аэробы
Staphylococcus aureus (метилцилиночутлывый) £, коахулазонехатывные стафилококки (метиллиночатывый) £, стрептококки pyogenes (группа a), streptococcus agalactiae (группа b), streptococcus pneumoniae , streptococc i Группа вириданс .
Грамоснатные аэробочки
Borrelia Burgdorferi, Haemophilus Parifenzae, Haemophilus Parainfluenzae , Moraxella Catarrhalis, Neisseria Gonorrhoeae, Neisseria Meningitidis, Proteus Mirabilis, Providentia SPP., Treponema Pallidum.
Виды, которые могут приобретать сопротивление.
Грамоположительные аэробы
Staphylococcus Epidermidis +, Staphylococcus Haemolyticus +, Staphylococcus Hominis +.
Грамоснатные аэробочки
Citrobacter Freundii, Enterobacter Aerogenes, Enterobacter Cloacae , Escherichia Coli%, Klebsiella Pneumoniae%, Klebsiella Oxytoca%, Morganella Morganii, Proteus Vulgaris, Serratia Marcescens.
Anaerobes.
Бактериоиды SPP. , Fusobacterium SPP., Peptostreptococcus SPP. , Closttridium Perfringens.
Устойчивые микроорганизмы
Грамоположительные аэробы
Enterococcus SPP. Лицерия моноцитогены .
Грамоснатные аэробочки
Acinetobacter Baumannii, Pseudomonas aeruginosa, Стенотрофомонас мальтофилия .
Anaerobes.
Closttridium difficile.
Другой:
C HLALYDIA SPP., Хламидиодидофила СПП., Микоплазма SPP., Legionella SPP., Уреаплазма Уреалитикум
Все метиллинорезыстентные £ стафилококки устойчивы к цефтриаксону.
+ 50% скорости сопротивления по меньшей мере в одном регионе.
% От штаммов, которые производят бета-лактамазу расширенного диапазона, всегда устойчивы.
Фармакокинетика.
Поглощение.
Внутримышечное введение
После внутримышечной инъекции среднего пикового уровня в плазме примерно половина наблюдается после внутривенного введения эквивалентной дозы. Максимальная концентрация в плазме после одной внутримышечной инъекции 1 г препарата составляет 81 мг / л, достигается через 2-3 часа после введения. Район под кривой «концентрация - время» в плазме крови после внутримышечного введения равна такому после внутривенного введения эквивалентной дозы.
Внутривенное введение
После внутривенного болюсного введения цефтриаксона в дозе 500 мг и 1 г, средний пиковый уровень цефтриаксона в плазме крови составляет приблизительно 120 и 200 мг / л соответственно. После внутривенного инфузии цефтриаксон в дозе 500 мг, 1 г и 2 г цефтриаксона в плазме составляет приблизительно 80, 150 и 250 мг / л соответственно.
Распределение.
Объем распределения цефтриаксии составляет 7-12 л. Концентрации, которые намного превышают минимальную ингибирующую концентрацию для наиболее важных патогенов, обнаруженных в тканях, включая легкие, сердца, желчные протоки, печени, миндалины, среднего уха и слизистой оболочки носа, кости и спинальной, плевральной и синовиальной жидкости, секрецию простаты. Увеличение средних пиковых концентраций плазмы в 8-15% (C Max) наблюдается с повторным введением; равновесие было достигнуто в большинстве случаев в течение 48-72 часов в зависимости от пути введения.
Проникновение в отдельные ткани
Ceftrixson проникает в оболочку мозга. Проникновение более выражено в воспалении оболочек мозга. Средняя пиковая концентрация цефтриаксона в спинномозговой жидкости пациентов с бактериальным менингитом составляет 25% от степени плазмы по сравнению с 2% у пациентов без воспаления мембран мозга. Пиковые концентрации в спинномозговой жидкости цефтриаксон достигаются примерно через 4-6 часов после внутривенной инфекции. Цефтриаксон проходит через плацентурный барьер, и его присутствие ожидается в низких концентрациях в грудном молоке (см. Раздел «Беременность и лактация»).
Привязка к белкам
Ceftrixon обратимо связывает с альбумином. Связывание белками плазмы составляет приблизительно 95% при концентрациях плазмы менее 100 мг / дл. Связывание насыщено, и степень связывания уменьшается с увеличением концентрации (85% при концентрациях плазмы 300 мг / л).
Биотрансформация
Ceftriaxon не подлежит систематическому метаболизму, но превращается в неактивные метаболиты под действием кишечной флоры.
Разведение.
Общая плазменная очистка цефтриаксона (связанная и несвязанная)
10-22 мл / мин. Задавление почек равно 5-12 мл / мин. 50-60% Ceftriaxone выводится без изменений почками, в основном путем гломерельной фильтрации на 40-50% без изменений в желчи. Срок годности цефтриаксона у взрослых составляет около 8 часов.
Пациенты с почечной или печеночной обесценением
У пациентов с нарушениями почек и печени фармакокинетики цефтьяксон слегка меняется, отмечается лишь небольшое увеличение полураспада (менее 2 раз), даже у пациентов с тяжелыми почечными нарушениями.
Умеренное увеличение периода полураспада с нарушением почечной функции объясняется компенсаторным увеличением позанирковой зазор, что приводит к снижению связывания белка и соответствующим увеличением общего оформления позанирковой цефтриаксона.
У пациентов с печеночной недостаточностью период полураспада цефтриаксона не увеличивается из-за компенсационного увеличения почечного оформления. Это происходит в результате увеличения свободной доли плазмы Ceftrixone, которая способствует парадоксальному увеличению общего разрешения препарата с увеличением объема распределения.
Пациенты летнего возраста
Пациенты в возрасте 75 лет, средний период полураспада обычно в 2-3 раза выше, чем у молодых людей.
Дети
Период полураспада цефтриаксона в новорожденных продлен до 14 дней. Уровень свободного цефтриазона может продолжать расти в результате таких факторов в качестве снижения гломерелярных фильтрационных и связывающих расстройств. У детей период полураспада меньше, чем новорожденные или взрослые.
Плазменный клиренс и объем распределения генерал цефтриаксон выше у новорожденных, младенцев и детей, чем у взрослых.
Линейность / нелинейность
Фармакокинетика Ceftriacone имеет нелинейный характер. Все основные фармакокинетические параметры на основе общих концентраций препарата, за исключением полураспада, зависят от дозы. Нелинейность является результатом насыщенности связывания с белками плазмы и, следовательно, общий цефтриаксон, наблюдаемый в плазме, а для свободных (несвязанных) - нет.
Фармакокинетическая / фармакодинамическая взаимосвязь
Как и с другими бета-лактамами, фармакокинетическим / фармакодинамическим индексом, который показывает наилучшую корреляцию с эффективностью in vivo, - процент от интервала дозирования, при котором несвязанная концентрация остается выше минимальной ингибирующей концентрации цефтриаксии для отдельных целевых видов (то есть минимальный процент. концентрации ингибирования T ˃).
Клинические характеристики.
Индикация.
Ceftriaxone Ananta используется для лечения инфекций, перечисленных ниже у взрослых и детей, включая термин младенцев (с рождения):
бактериальный менингит;
Пневмония;
больница пневмония;
Острый средний отит;
внутрибрюшные инфекции;
сложные инфекции мочевыводящих путей (включая пиелонефрит);
инфекции костей и суставов;
сложные кожные инфекции и мягкие ткани;
гонорея;
сифилис;
Бактериальный эндокардит.
Ananta Ceftrixone может быть использован для:
Лечение острого осложнения хронической обструктивной болезни легких у взрослых;
Лечение распространенного лимного боррелиоза [ранние (этап II) и поздний (этап III)] у взрослых и детей, включая младенцев в возрасте 15 дней;
предоперационная профилактика инфекций на месте хирургии;
Управление пациентами с нейтропенией, которые развивали лихорадку с подозреваемой бактериальной инфекцией;
Пациенты с бактериемией, возникшие в связи с любым из вышеупомянутых инфекций или если есть подозрение на любую из вышеупомянутых инфекций.
Ananta Ceftriacone следует вводить с другими антибактериальными препаратами, если возможен диапазон бактериальных патогенов не попадает в спектр действий цефтриаксона (см. Раздел «Особенности использования»).
Официальные рекомендации следует учитывать применимое применение антибактериальных агентов.
Противопоказание.
Повышенная чувствительность к цефтриаксону или любому другому цефалоспорину. Наличие в анамнезе тяжелых реакций гиперчувствительности (например, анафилактические реакции) к любому другому типу бета-лактама антибактериальных агентов (пенициллинов, монобактам и карбапены).
Ceftriaxone противопоказан:
преждевременные младенцы в возрасте ≤ 41 недели развития плода, принимая во внимание термин (гестационный возраст + возраст после рождения) *;
Срок младенцев (в возрасте ≤ 28 дней):
с гипербилирубинемией, желтухи, гипоальбуминой или ацидозом, как в условиях такой связывающий билирубин, вероятно, поднял *;
который требует (или ожидается, что потребуется) внутривенное введение препаратов кальция или кальциевых инфузий, поскольку существует риск образования осадок кальциевой соли из цефтриаксона (см. Разделы «Особенности применения» и «боковых реакций»).
В исследовании было показано, что in vitro было показано, что цефтриаксон может вытеснить билирубин из альбумина из-за сыворотки, вызывая риск энцефалопатия билирубина у этих пациентов.
Перед внутримышечном введением цефтриаксона необходимо исключить наличие противопоказаний к использованию лидокаина, если используется в качестве растворителя (см. Раздел «Особенности применения»). Видеть И инструкции по медицинскому использованию лидокаина, особенно противопоказаний.
Решения цефтриаксона, содержащего лидокаин, никогда не должны вводиться внутривенно.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Растворители, содержащие кальций, такие как раствор Рингера или Хартмана, не должны использоваться для восстановления лекарственных флаконов Ананта Ceftrixone или для дальнейшего разбавления восстановленного раствора для внутривенного введения, поскольку может образоваться осадок. Осадки кальциевой соли цефтриаксона также могут быть сформированы при смешивании цефтриаксона с помощью кальциевых растворов в одной инфузионной системе. Ceftriacone нельзя вводить одновременно с решениями для внутривенного введения, содержащего кальция, в том числе растворы, содержащие кальция для длительных инфузий, таких как растворы парентерального питания с использованием системы Y-в форме Y. Однако у пациентов, отличных от новорожденных, растворов Ceftriaxone и кальция и кальция, могут быть введены последовательно, один за другим, между инфузией, совместимой тщательномой жидкостью. В исследованиях in vitro с использованием плазменной шнурной крови со взрослыми и младенцами было показано, что у детей возникают повышенный риск осадков кальциевой соли Ceftrixone (см. Раздел «Дозировка и введение», «Contra», «Особенности применения», «Боковая реакция» , «Несовместимость»).
Сопутствующее введение пероральных антикоагулянтов Препарат может увеличить влияние антагониста витамина К и риск кровотечения. Рекомендуется часто проверить международное нормализованное соотношение и правильно регулировать дозу антагонистов витамина К, как во время, так и после лечения цефтриаксона (см. Раздел «Побочные реакции»).
Существуют противоречивые данные о потенциальном увеличении токсического воздействия аминогликозидов на почку, когда они используются с цефалоспоринами. В таких случаях следует тщательно следовать рекомендациям мониторинга аминогликозидов (и функции почек) в клинической практике.
В исследованиях in vitro в применении хлорамфеникола в сочетании с антагонистическими эффектами цефтриаксона наблюдались антагонистические эффекты. Клиническое значение этих данных неизвестно.
Не было случаев взаимодействия между цефтриаксонами и кальциевыми препаратами для перорального введения или взаимодействия между цефтриаксом для внутримышечного введения и кальциесодержащих препарата (для внутривенного или перорального введения).
У пациентов, которые используют Ceftriaxon, возможные ложные положительные результаты теста Koomca.
Ceftriaxone, как и другие антибиотики, могут привести к ложноположительным результатам анализа на галактосемии.
Аналогичным образом, при определении глюкозы в моче с использованием нефраденционных методов могут быть ложноположительные результаты. По этой причине во время использования цефтриаксона уровень глюкозы в моче следует определить с использованием методов фермента.
Нарушения функции почек не наблюдались после сопровождения больших доз цефтриаксонов и мощных диуретиков (например, фуросемида).
Одновременное использование Probenecid не уменьшает вывод цефтриаксона.
Особенности приложения.
Ответ гиперчувствительности.
Как и во все бета-лактам антибиотики, сообщили о случаях серьезных реакций гиперчувствительности, иногда с летальными последствиями (см. Раздел «Побочные реакции»). В случае тяжелых реакций гиперчувствительности цефтриаксон должен немедленно прекратить и принимать соответствующие срочные меры. Перед началом лечения следует установить, является ли пациент в анамнезе тяжелых гиперчувствительных реакций на цефтриаксон, другие цефалоспорины или другие типы бета-лактамных продуктов. Он должен использоваться с осторожностью цефтьяксона у пациентов с историей легкой гиперчувствительности к другим препаратам бета-лактама.
Зарегистрированные случаи серьезных неблагоприятных реакций кожи (Стивенс - синдрома Джонсона или Лейлла / токсический эпидермальный некролис); Однако частота этих явлений неизвестна (см. Раздел «Побочные реакции»).
Взаимодействие с лекарственными средствами, содержащими кальция.
Преждевременные и полноценные младенцы младше 1 месяца Описанные случаи формирование кальциевой соли цефтриаксона осаждается в легких и почках с летальными последствиями. По крайней мере, один из этих пациентов с цефтриаксоном и кальцием вводили в разное время и через различные внутривенные инфузионные системы. Согласно имеющимся научным данным, зарегистрированные подтвержденные случаи внутрисосудистой формирования осадков у пациентов, кроме новорожденных, которые вводили цефтриаксон и растворы кальция или любые другие продукты кальция. В исследовании было показано, что in vitro было показано, что угрожает новорожденным увеличить риск осадков кальциевой соли цефтриаксона по сравнению с пациентами других возрастных групп.
При нанесении цефтриаксона пациентам любого возраста препарат не может быть смешиваться или вводить одновременно с любыми решениями для внутривенного введения, содержащего кальция, даже с использованием различных инфузионных систем или введение препаратов на различные инфузионные участки. Проте пацієнтам віком понад 28 днів цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, за умови введення препаратів через різні інфузійні системи у різні ділянки тіла або заміни чи ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворенню преципітату. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальцієвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких не пов'язане із подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного парентерального харчування, визнано необхідним, розчини для ППХ та цефтриаксон можна вводити одночасно, хоча і через різні інфузійні системи та у різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксону та промити інфузійні системи між введенням розчинів (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції», «Фармакокінетика» та «Несумісність»).
Діти.
Безпека та ефективність препарату Цефтриаксон Ананта у новонароджених, немовлят та дітей були встановлені при застосуванні доз, описаних у розділі «Спосіб застосування та дози». У дослідженнях було показано, що цефтриаксон, як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін зі зв'язку із альбуміном сироватки крові.
Цефтриаксон Ананта протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).
Імуноопосередкована гемолітична анемія.
Випадки імуноопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, в тому числі препарат Цефтриаксон Ананта (див. розділ «Побічні реакції»). Тяжкі випадки гемолітичної анемії, в тому числі із летальними наслідками, були зареєстровані в період лікування Цефтираксоном Ананта як у дорослих, так і у дітей.
Якщо під час застосування цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.
Довготривале лікування.
При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.
Коліт / надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.
Випадки коліту та псевдомембранозного коліту, асоційованих із застосуванням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на фоні застосування майже всіх антибактеріальних засобів, в тому числі цефтриаксону. Тяжкість цих захворювань може коливатися від легкої до загрозливої для життя. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування цефтриаксону виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід обміркувати припинення терапії цефтриаксоном та застосування відповідних засобів проти Clostridium difficile . Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.
Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами.
Тяжка ниркова та печінкова недостатність.
У разі тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Вплив на результати серологічних досліджень.
При застосуванні препарату Цефтриаксон Ананта тест Кумбса може давати хибнопозитивні результати. Також препарат Цефтриаксон Ананта може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на наявність галактоземії (див. розділ «Побічні реакції»).
При визначенні глюкози у сечі неферментними методами можуть бути отримані хибнопозитивні результати. Протягом застосування препарату Цефтриаксон Ананта рівні глюкози у сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).
Натрій.
Кожен грам препарату Цефтриаксон Ананта містить 3,6 ммоль натрію. Це слід взяти до уваги, призначаючи препарат пацієнтам, які дотримуються дієти із контрольованим вмістом натрію.
Спектр антибактеріальної активності.
Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути непридатним для застосування як монотерапії при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У випадку полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.
Застосування лідокаїну.
Якщо як розчинник застосовують розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити лише внутрішньом'язово. Перед введенням препарату слід обов'язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену у інструкції для медичного застосування лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадку не можна вводити внутрішньовенно.
Жовчнокам'яна хвороба.
У випадку наявності на сонограмі тіней слід зважити на можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1 г/добу та вище. Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату дітям. Преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. У рідкісних випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувалося симптоматикою. За наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування, і лікар має прийняти рішення про припинення застосування препарату, спираючись на результати оцінки користі-ризику в конкретному випадку (див. розділ «Побічні реакції»).
Жовчний стаз.
Випадки панкреатиту, можливо спричинені непрохідністю жовчних шляхів, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували препарат Цефтриаксон Ананта (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість із таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарного сладжу, такі як попередня значна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування препарату Цефтриаксон Ананта.
Нирковокам'яна хвороба.
Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, що зникали після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У разі наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкальціурії приймає лікар, спираючись на результати оцінки користі-ризику в конкретному випадку.
Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності. Н адходження лікарського засобу у зовнішнє середовище слід звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Цефтриаксон проникає через плацентарний бар'єр. Дані щодо застосування цефтриаксону вагітним жінкам обмежені. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери- та постнатальний розвиток. Під час вагітності, зокрема у першому триместрі, цефтриаксон можна застосовувати, лише якщо користь перевищує ризик.
Годування груддю.
Цефтриаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні препарату у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на грудних немовлят. Проте не можна виключати ризик розвитку діареї та грибкової інфекції слизових оболонок. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення/відмови від застосування цефтриаксону із врахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жінки.
Фертильність.
У дослідженнях репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Під час лікування цефтриаксоном можуть виникати такі побічні реакції, як запаморочення, що може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Дозування
Доза препарату залежить від тяжкості, чутливості, локалізації і типу інфекції, а також від віку і функції печінки та нирок пацієнта.
Нижче наведені рекомендовані дози для показань. В особливо тяжких випадках слід застосовувати найвищу дозу із рекомендованого діапазону.
Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг).
Доза цефтриаксону* | Частота введення** | Показання |
1–2 г | Один раз на добу | Позалікарняна пневмонія Гостре ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень. Внутрішньочеревні інфекції. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит). |
2 г | Один раз на добу | Госпітальна пневмонія. Ускладнені інфекції шкіри і м'яких тканин. Інфекції кісток і суглобів. |
2–4 г | Один раз на добу | Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася лихоманка і є підозра на бактеріальну інфекцію. Бактеріальний ендокардит. Бактеріальний менінгіт. |
* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.
** У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).
Показання у дорослих і дітей віком від 12 років (≥ 50 кг), що потребують застосування особливих схем дозування
Гострий середній отит
Можна бути застосовувати одноразову внутрішньом'язову дозу 1–2 г препарату Цефтриаксон Ананта.
Деякі дані свідчать, що у випадку, коли стан пацієнта тяжкий або попередня терапія була неефективною, Цефтриаксон Ананта може бути ефективним при внутрішньом'язовому введенні в дозі 1–2 г на добу протягом 3 днів.
Передопераційна профілактика інфекцій в місці хірургічного втручання
2 г одноразово перед операцією.
Гонорея
Разова доза 500 мг внутрішньом'язово.
Сифіліс
Рекомендована доза ‒ 500 мг – 1 г один раз на добу із збільшенням дози до 2 г один раз на добу при нейросифілісі протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.
Дисемінований бореліоз Лайма [ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стадія)]
По 2 г один раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість лікуванні варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.
Діти
Новонароджені, немовлята та діти віком від 15 днів до 12 років (˂ 50 кг)
Дітям вагою 50 кг або більше слід застосовувати звичайні дози для дорослих.
Доза цефтриаксону* | Частота введення** | Показання |
50–80 мг/кг | Один раз на добу | Внутрішньочеревні інфекції. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит). Позалікарняна пневмонія Госпітальна пневмонія. |
50–100 мг/кг (максимально 4 г) | Один раз на добу | Ускладнені інфекції шкіри і м'яких тканин. Інфекції кісток і суглобів. Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася лихоманка і є підозра на бактеріальну інфекцію. |
80–100 мг/кг (максимально 4 г) | Один раз на добу | Бактеріальний менінгіт |
100 мг/кг (максимально 4 г) | Один раз на добу | Бактеріальний ендокардит |
* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.
** У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).
Показання у новонароджених, немовлят та дітей віком від 15 днів до 12 років (˂ 50 кг), що потребують застосування особливих схем дозування:
Гострий середній отит
Для початкового лікування гострого середнього отиту можна застосовувати одноразову внутрішньом'язову ін'єкцію препарату Цефтриаксон Ананта у дозі 50 мг/кг. Деякі дані свідчать, що у випадку, коли стан дитини тяжкий або попередня терапія була неефективною, Цефтриаксон Ананта може бути ефективним при внутрішньом'язовому введені в дозі 50 мг/кг на добу протягом 3 днів.
Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання.
50–80 мг/кг одноразово перед операцією.
Сифіліс
Рекомендовані дози ‒ 75–100 мг/кг (максимально 4 г) один раз на добу протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.
Дисемінований бореліоз Лайма [ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стадія)]
50 – 80 мг/кг один раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.
Новонароджені віком 0–14 днів
Цефтриаксон Ананта протипоказаний для застосування недоношеним новонародженим з постменструальним віком до 41 тижня (гестаційний вік + календарний вік).
Доза цефтриаксону* | Частота введення** | Показання |
20–50 мг/кг | Один раз на добу | Внутрішньочеревні інфекції. Ускладнені інфекції шкіри і м'яких тканин. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит). Позалікарняна пневмонія. Госпітальна пневмонія. Інфекції кісток і суглобів. Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася лихоманка і є підозра на бактеріальну інфекцію. |
50 мг/кг | Один раз на добу | Бактеріальний менінгіт. Бактеріальний ендокардит. |
* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.
Не слід перевищувати максимальну добову дозу 50 мг/кг.
Показання у новонароджених віком 0–14 днів, що потребують застосування особливих схем дозування:
Гострий середній отит
Для початкового лікування гострого середнього отиту можна застосовувати одноразову внутрішньом'язову ін'єкцію Цефтриаксон Ананта у дозі 50 мг/кг.
Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання
20–50 мг/кг одноразово перед операцією.
Сифіліс
Рекомендована доза ‒ 50 мг/кг один раз на добу протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.
Тривалість лікування
Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Враховуючи загальні рекомендації щодо антибіотикотерапії, застосування цефтриаксону слід продовжувати протягом 48–72 годин після зникнення лихоманки або підтвердження досягнення ерадикації бактеріальної інфекції.
Пацієнти літнього віку
За умови задовільної функції нирок і печінки корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Наявні дані свідчать про відсутність необхідності коригувати дозу для пацієнтів з легкою чи помірною печінковою недостатністю в тому випадку, якщо функція нирок не порушена.
Немає даних досліджень щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Фармакокінетика»).
Пацієнти з нирковою недостатністю
Для пацієнтів з порушеною нирковою функцією немає необхідності знижувати дозу цефтриаксону в тому випадку, якщо функція нирок не порушена. Лише у разі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза цефтриаксону не має перевищувати 2 г.
Немає потреби в додатковому введенні препарату хворим, які знаходяться на діалізі, після діалізу. Цефтриаксон не видаляється з організму шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.
Пацієнти з тяжкими порушенням функції печінки і нирки
При одночасному тяжкому порушенні функції нирок та печінки рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.
Спосіб введення
Внутрішньом'язове введення
Цефтриаксон Ананта можна вводити шляхом глибокої внутрішньом'язової ін'єкції. Внутрішньом'язову ін'єкцію слід робити у центр відносно великого м'яза. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку.
Якщо лідокаїн застосовують як розчинник, отриманий розчин ніколи не слід вводити внутрішньовенно (дивись розділ «Протипоказання»). Для отримання детальної інформації рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного застосування лідокаїну.
Застосування лідокаїну передбачає попереднє проведення проби для визначення індивідуальної чутливості до цього лікарського засобу.
Внутрішньовенне введення
Цефтриаксон Ананта можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю не менше 30 хвилин (шлях, якому віддається перевага) або шляхом повільної внутрішньовенної ін'єкції тривалістю не більше 5 хвилин. Внутрішньовенне переривчасте введення слід здійснювати протягом 5 хвилин переважно у великі вени. Внутрішньовенні дози по 50 мг/кг або більше слід вводити шляхом інфузії немовлятам і дітям віком до 12 років. Новонародженим внутрішньовенні дози слід вводити протягом 60 хвилин з метою зменшенням потенційного ризику білірубінової енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Питання про внутрішньом'язове введення слід розглядати, коли внутрішньовенний шлях введення неможливий або менш прийнятний для пацієнта. Дози, що перевищують 2 г, слід вводити внутрішньовенно.
Цефтриаксон протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), якщо їм потрібне (або очікується, що буде потрібне) лікування кальцієвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи інфузійні розчини, які містять кальцій, такі як парентеральне харчування, у зв'язку з ризиком утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див. розділ «Протипоказання»).
Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, для розчинення цефтриаксону у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також може відбуватися при змішуванні цефтриаксону з розчинами, які містять кальцій, в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Тому не можна змішувати або одночасно вводити цефтриаксон з розчинами, які містять кальцій (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Несумісність»).
З метою передопераційної профілактики інфекцій в місці хірургічного втручання цефтриаксон слід вводити за 30–90 хвилин до хірургічного втручання.
Діти.
Препарат застосовувати дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».
Передозування.
При передозуванні може спостерігатися нудота, блювота, діарея. У разі передозування гемодіаліз чи перитонеальний діаліз не зменшать надмірні концентрації препарату в плазмі крові. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозування симптоматичне.
Побічні реакції.
Побічними реакціями, що найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтриаксону, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип та підвищення рівня печінкових ферментів.
Частоту виникнення небажаних реакцій на цефтриаксон визначали за даними клінічних досліджень.
За частотою явища класифіковані таким чином:
дуже поширені (≥ 1/10);
поширені (≥ 1/100 < 1/10); –
непоширені (≥ 1/1000 < 1/100);
рідко поширені (≥ 1/10000 < 1/1000);
частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).
Інфекції та інвазії: непоширені – грибкові інфекції статевих органів; рідко поширені – псевдомембранний коліт b ; частота невідома а – суперінфекції b .
З боку системи крові та лімфатичної системи: поширені – еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; непоширені – гранулоцитопенія, анемія, розлади коагуляції; частота невідома а – гемолітична анемія b , агранулоцитоз.
З боку імунної системи: частота невідома – анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, реакції гіперчутливості b .
З боку нервової системи: непоширені – головний біль, запаморочення; частота невідома а – судоми.
З боку органів слуху і рівноваги: частота невідома а – вертиго.
З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: рідко поширені – бронхоспазм.
З боку шлунково-кишкового тракту : поширені – діарея b , рідкі випорожнення; непоширені – нудота, блювання; частота невідома а – панкреатит b , стоматит, глосит.
З боку гепатобіліарної системи : поширені – підвищення рівня печінкових ферментів; частота невідома а – преципітати у жовчному міхурі b , ядерна жовтяниця.
З боку шкіри і підшкірної клітковини : поширені – висип; непоширені – свербіж; рідко поширені – кропив'янка; частота невідома а – синдром Стівенса – Джонсона b , токсичний епідермальний некроліз b , багатоформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.
З боку нирок та сечовидільної системи : рідко поширені – гематурія, глюкозурія; частота невідома а – олігурія, утворення преципітатів у нирках (оборотні).
Загальні розлади та реакції у місці введення препарату : непоширені – флебіт, біль у місці інʼєкції, пропасниця; рідко поширені – набряк, озноб.
Дані лабораторних аналізів: непоширені – підвищення рівня креатиніну у крові; частота невідома а – хибнопозитивні результати тесту Кумбса b , хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію b , хибнопозитивні результати неферментних методів визначення глюкози b .
а На основі постмаркетингових звітів. Оскільки інформацію про ці реакції надають добровільно, і вона стосується невизначеної кількості пацієнтів, неможливо достовірно оцінити частоту виникнення реакцій, у зв'язку з цим вона характеризується як невідома.
b Див. розділ «Особливості застосування».
Інфекції та інвазії.
Випадки діареї після застосування цефтриаксону можуть бути пов'язані із Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).
Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.
Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді із летальними наслідками, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком < 28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон та препарати кальцію. При аутопсії у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їх малого об'єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).
Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад 10 грамів, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад обмежене споживання рідини або постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості або у хворих у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії і зникають після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Особливості застосування»).
Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах, вищих за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною – у деяких дослідженнях понад 30 %. При повільному введенні препарату (протягом 20–30 хвилин) частота утворення преципітатів нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкісних випадках виникали такі клінічні симптоми, як біль, нудота і блювання. В таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості застосування»).
Термін придатності .
2 роки.
Умови зберігання .
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Приготовлений розчин зберігати не більше 6 годин при температурі не вище 25 °С і не більше 24 годин при температурі від 2 до 8 °С.
Несумісність.
Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами.
Не слід змішувати або додавати його до інших препаратів, крім тих, що зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози». Цефтриаксон не слід змішувати з кальцієвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, у зв'язку з тим, що можуть утворюватися преципітати. Цефтриаксон не слід змішувати або вводити одночасно із розчинами, які містять кальцій, включаючи розчини для парентерального харчування (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).
Упаковка.
По 1 г або 2 г препарату у скляному флаконі, що закривається гумовою пробкою та алюмінієвим ковпачком з компонентом „фліп-оф”, по одному флакону в коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Свісс Перентералс Лтд.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Блок II, Ділянка № 402, 412-414 Промислова зона Керала, GIDC, Ніар Бавла, Ахмедабад, Гуджарат, 382 220, Індія.
Заявник.
Ананта Медікеар Лтд.
Місцезнаходження заявника.
Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.
ЦЕФТРИАКСОН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа