(Цефтриаксон)

Место хранения:

Активный ингредиент: CEFCRIAXONE;

1 бутылка содержит: цефтриаксон (в виде цефтриаксона натрия) - 1,0 г.

Лекарственная форма. Порошок для инъекционного раствора.

Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные агенты для системного применения. Другие бета-лактами антибиотики. Гефалоспорины III поколения. Цефтриаксон. ATH ATH J01D D04.

Клинические характеристики.

Индикация.

CEFTRIAXONE используется для лечения инфекций, полученные патогены которых чувствительны к цефтриаксию:

- инфекции дыхательных путей, особенно пневмония, а также ушные инфекции, горло и нос;

- инфекция органов брюшной полости (перитонит, инфекция желчного тракта и желудочно-кишечного тракта);

- инфекции почек и мочевыводящих путей;

- половые инфекции, в том числе гонорея;

- сепсис;

- инфекции костей, суставов, мягких тканей, кожи, а также ранутых инфекций;

- инфекция у пациентов с ослабленной иммунной защитой;

- менингит;

- распространенный борелиоз Лайм (этапы II и III);

Периодиориальная профилактика инфекций в хирургических вмешательствах на органах желудочно-кишечного тракта, желчного тракта, мочевыводящих путей и во время гинекологических процедур, но только в случаях потенциального или известного загрязнения.

При назначении Ceftriaxone необходимо придерживаться официальных рекомендаций по антибиотической терапии и, в частности рекомендации по профилактике антибиотикозного сопротивления.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к цефтриаксону или любому другому цефалоспорину. Наличие в анамнезе тяжелых реакций гиперчувствительности (например, анафилактические реакции) к любому другому типу бета-лактама антибактериальных агентов (пенициллинов, монобактам и карбапены).

Ceftriaxone противопоказан:

Преждевременный Newborn ≤41 неделя с учетом времени развития внутриматерин (гестационный возраст + возраст после рождения) *

Пожертвованный новорожденный (возраст ≤28 дней):

- с гипербилирубинемией, желтухи, гипоальбумминой или ацидозом, поскольку в таких связывание билирубина, вероятно, нарушены *

- который требует (или ожидается, что потребует) внутривенное введение препаратов кальция или кальциевых растворов, поскольку существует риск формирования осаждения кальциевой соли Ceftrixone (см. Разделы «Особенности применения» и «боковых реакций»).

* В исследованиях in vitro показали, что цефтриаксон может вытеснить билирубин с соединительным сыворотом альбумина, который приводит к возможным рискам развивающейся энцефалопатией билирубина у таких пациентов.

До внутримышечного введения цефтриаксона необходимо исключить наличие противопоказаний к использованию лидокаина, если он используется в качестве растворителя (см. Раздел «Особенности применения»). Видеть Инструкция по медицинскому использованию лидокаина, особенно противопоказаний.

Решения цефтриаксона, содержащего лидокаин, никогда не должны вводиться внутривенно.

Способ применения и доза.

Взрослые и дети в возрасте 12 лет: Назначают 1-2 г Ceftriaxone 1 раз в день (каждые 24 часа). При тяжелых инфекциях или инфекциях, полученные патогены которых имеют только умеренную чувствительность к цефтриаксону, суточная доза может быть увеличена до 4 г.

Новорожденные, младенцы и дети до 12 лет.

Ниже рекомендуются дозы для использования 1 раз в день.

Новорожденные (до 2 недель): 20-50 мг / кг массы тела 1 раз в день, суточная доза не должна превышать 50 мг / кг массы тела. При определении дозы препарата для пожертвованных и недоношенных детей нет различий.

Цефтриаксон противопоказан для использования новорожденных ≤28 дней при необходимости (или ожидаемой необходимости) лечения внутривенными растворами кальция, включая постоянную внутривенную инфузию, содержащую кальций, например, парентеральное питание из-за риска солей кальция, осаждает цефтриаксон (см. Секция противопоказаний).

Новорожденные и дети в возрасте от 15 дней до 12 лет: 20-80 мг / кг Вес тела 1 раз в день.

Дети с весом тела более 50 кг для прописания доз для взрослых.

Внутривенные дозы 50 мг / кг или выше должны вводиться настойкой в ​​течение не менее 30 минут.

Больно летом лет.

Сводная коррекция дозы пациента не требуется.

Продолжительность лечения.

Продолжительность лечения зависит от показаний и хода заболевания.

Комбинированная терапия.

Исследования показали, что в отношении многих грамотрицательных бактерий существует синергизм между цефтриаксонами и аминогликозидами. Несмотря на то, что повышенная эффективность таких комбинаций не всегда может быть предсказана, она должна иметь в виду в присутствии тяжелых, угрожающих инфекций, вызванных псевдомонасом aeruginosa . Из-за физической несовместимости цефтриаксона и аминогликозидов их следует вводить отдельно в рекомендуемых дозах.

Дозировка в особых случаях.

Менингит.

В бактериальном менингите у младенцев и детей в возрасте от 15 дней до 12 лет лечения начинаются с дозы 100 мг / кг (но не более 4 г) 1 раз в день. Как только будет идентифицирован патоген, и его чувствительность определяется, доза может быть уменьшена соответственно. Лучшие результаты были достигнуты с такой продолжительностью лечения:

Борелиоз Лайм: взрослые и дети - 50 мг / кг (самая высокая суточная доза - 2 г) 1 раз в день в течение 14 дней.

Гонорея.

Для лечения гонореи (вызванные формированием и инокулирующими пенициллиназными штаммами) рекомендуется прописать одну дозу 250 мг внутримышечно.

Профилактика инфекций в хирургии.

Для профилактики послеоперационных инфекций в загрязненных или потенциально загрязненных хирургических вмешательствах рекомендуется - в зависимости от степени риска инфекции - ввести одну дозу 1-2 г цефтриаксона за 30-90 минут до операции. В операциях на гуще и прямой кишке хорошо установленного одновременного введения цефтриаксон и один из 5-нитромидазолов, например, орнидазол.

Нарушение функций почек и печени.

У пациентов с нарушениями функций почек нет необходимости уменьшать дозу в случае, если функция печени остается нормальной. Только в случае почечной недостаточности на претериальном этапе (клиренс креатинина менее 10 мл / мин) суточная доза не должна превышать 2 г.

Пациенты, которые находятся в диализе , не требуют дополнительного введения препарата после диализа. Он также должен контролировать концентрацию цефтриаксона в сыворотке, поскольку эти пациенты могут уменьшить скорость выпуска. Ежедневная доза цефтьяксона у пациентов, которые находятся в диализе, не должны превышать 2 г.

У пациентов с функциями печени нет необходимости уменьшать дозу в случае, если функция почек остается нормальной.

При одновременном серьезном нарушении функций почек и печени необходимо регулярно определять концентрацию цефтриаксона в плазме крови и регулировать дозу препарата, при необходимости, поскольку уровень выхода у таких пациентов может уменьшиться.

Подготовка решений.

Восстановленные решения должны использоваться сразу после приготовления.

В зависимости от концентрации цвет растворов может варьироваться от бледно-желтого до янтаря. Это свойство активного вещества не влияет на эффективность или переносимость препарата.

Внутримышечная инъекция.

Для внутримышечной инъекции 1 г растворяется в 3,5 мл 1% раствора лидокаина; Инъекция делать в центре великих мышц. Рекомендуется вводить не более 1 г на один участок.

Если лидокаин используется в качестве растворителя, результирующее решение никогда не следует вводить внутривенно (см. Раздел «Противопоказания»). Для получения подробной информации рекомендуется ознакомиться с инструкциями по медицинскому использованию лидокаина.

Использование Lidocaine включает предварительный тест для определения индивидуальной чувствительности к этому лекарственному продукту.

Внутривенная инъекция.

Для внутривенной инъекции следует растворить 1 г цефтриаксона в 10 мл воды для инъекции; Внедрить внутривенно медленно (2-4 минуты).

Внутривенная инфузия.

Внутривенная инфузия должна занять не менее 30 минут. Для приготовления раствора для инфузии растворяют 2 г цефтриаксона в 40 мл одного из следующих инфузионных растворов, свободных от ионов кальция: 0,9% хлорида натрия, 0,45% хлорида натрия + 2,5% глюкозы, 5% глюкоза, 10% глюкоза, 6% Декстран в растворе глюкозы 5%, 6-10% гидроксиэтилкрахмал, вода для инъекций. Учитывая возможную несовместимость, растворы, содержащие цефтриаксон, не могут быть смешаны с растворами, содержащими другие антибиотики, как в приготовлении, так и при введении.

Однако 2 г цефтриаксона и 1 г орнидазола являются физически и химически совместимыми в 250 мл физиологического раствора хлорида натрия или раствора глюкозы.

Невозможно использовать растворители, содержащие кальций, такие как кольцевое решение или раствор Markman, для растворения цефтриаксона в флаконах или для разбавления пониженного раствора для внутривенного введения в связи с вероятностью формирования осаждения солей кальция цефриксий. Возникновение осадков солей кальция цефтриаксона также может происходить при смешивании цефтриаксона с растворами, содержащими кальция в одной инфузионной системе для внутривенного введения. Цефтриаксон нельзя вводить внутривенно растворами, содержащими кальция, в том числе длительные инфузии, содержащие кальций, например, парентеральное питание. Однако, за исключением новорожденных, цефтриаксон и растворы, содержащие кальция, содержащие кальция, можно вводить последовательно, если система инфузии тщательно промывается между инфузиями с совместимым раствором (см. «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими взаимодействиями»).

Неблагоприятные реакции.

Нежелательные реакции, которые чаще всего наблюдали при использовании цефтриаксона, эозинофилии, лейкопении, тромбоцитопении, диареи, сыпи и увеличения ферментов печени.

По частоте феномена, классифицированной следующим образом: очень распространенные, широко распространенные, не широко распространенные, редко распределены.

Частота неизвестна (невозможно оценить в соответствии с доступными данными; в соответствии с сообщениями постмаркетинга. Поскольку сообщения об этих реакциях были добровольными, и размер населения неизвестно, невозможно надежно оценить частоту явлений, поэтому они приписывается категории реакций неизвестной частоты.)

Инфекции и вторжение: участвуют: грибковые инфекции органов половых органов; Редко распределен: псевдомембранный колит; Частота неизвестна: SuperInfection.

Из системы крови и лимфатической системы: общие: эозинофилия, лейкопения, тромбоцитопения; Недорогая: гранулоцитопения, анемия, расстройства коагуляции; Частота неизвестна: гемолитическая анемия, агранулоцитоз.

Из иммунной системы: частота неизвестна: анафилактический шок, анафилактические реакции, анафилактоидные реакции, гиперчувствительность.

Из нервной системы: не связанная: головная боль, головокружение; Частота неизвестна: судороги.

С стороны слушания и равновесия: частота неизвестна: головокружение.

От респираторных органов, груди и средостения: редко распределены: бронхоспазм.

Из желудочно-кишечного тракта: общие: жидкие стулья, диарея; Вовлечено: тошнота, рвота; Частота неизвестна: панкреатит, стоматит, глоссит.

С стороны гепатобилиарной системы: общие: увеличение уровня ферментов печени; Частота неизвестна: осадок в желчном пузыре ядерной желтухи.

Из кожи и подкожной клетчатки: обыкновенная: сыпь; не связанные: зуд; Редко распределяется: УРИТИКАРИЯ; Частота неизвестна: синдром Стивенс-Джонсона, токсический эпидермальный некролис, мультиформная эритема, острый обобщенный экзантететический пустулоз.

С стороны почек и мочевой системы: редко распределены: Hematuria, глюкосурия; Частота неизвестна: Олигурия, формирование осадков в почках (обратимых).

Общие расстройства и реакции в месте введения препарата: не осуждены: флебит, боль в месте инъекции, лихорадка; Редко распределен: отек, озноб.

Данные лабораторных анализов: вовлечение: увеличение уровня креатинина в крови; Частота неизвестна: ложноположительные результаты теста KOOMCA, ложноположительные результаты анализа на галактоземии, ложные положительные результаты нефторных методов определения глюкозы.

Инфекция и вторжение.

Случаи диареи после нанесения цефтриаксона могут быть связаны с диффузкой Closttridium. Следует присваивать подходящее количество жидкости и электролитов (см. Раздел «Особенности применения»).

Осадка кальциевой соли цефтриаксон.

Редкие случаи тяжелых нежелательных реакций, иногда с летальными последствиями, зарегистрированными в преждевременных и новорожденных (возрастных <28 дней), которые внутривенно ввели препараты Ceftrixone и кальция. В вскрытии в легких и почках были обнаружены осадок кальциевой соли цефтриаксона. Высокий риск формирования осадков у новорожденных является следствием их небольшого объема крови и дольше, чем взрослые, период полураспада цефтриаксона (см. Разделы «Противопоказания», «Особенности применения»).

Зарегистрированные случаи формирования осадков в почках, главным образом у детей в возрасте 3 лет, которые получили большие дозы препарата (например, ≥80 мг / кг / день) или общие дозы более 10 грамм, а также имели дополнительный риск факторы (например, впускной или режим впуска жидкости или режим кровати). Риск формирования осадков увеличивается у пациентов, лишенных мобильности или у пациентов в состоянии обезвоживания. Осадки могут сопровождаться симптомами или быть бессимптомным, могут привести к почечной недостаточности и анурии и исчезнуть после остановки использования цефтриазона (см. Раздел «Особенности применения»).

Зарегистрированные случаи формирования осаждения кальциевой соли Ceftrixone в желчном пузыре, предпочтительно у пациентов с препаратом, введенными в дозах выше, чем в стандартной рекомендуемой дозе. У детей, согласно потенциальным исследованиям, частота формирования осадков с внутривенным введение была разными - в некоторых исследованиях более 30%. С медленным введением препарата (в течение 20-30 минут) частота образования осадок, очевидно, ниже. Образование осадков обычно не сопровождается симптомами, но в редких случаях существуют такие клинические симптомы, как боль, тошнота и рвота. В таких случаях рекомендуется симптоматическое лечение. После завершения цефтриаксона осадок обычно исчезает (см. Раздел «Особенности применения»).

Передозировка.

В случае передозировки гемодиализа или перитонеального диализа не уменьшит чрезмерные концентрации препарата в плазме крови. В случае передозировки могут возникнуть тошнота, рвота, диарея. Специфический антидот не существует. Лечение передозировки симптоматично.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Беременность.

Ceftriaxson проникает в барьер плаценты. Существуют ограниченные данные об использовании цефтриаксона беременными женщинами. Исследования животных не указывают на прямое или косвенное вредное воздействие на эмбрион / фрукты, пер- и постнатальное развитие. Во время беременности, в частности в первом триместре, Ceftrixon можно использовать только в том случае, если выгода превышает риск.

Кормление грудью.

Ceftrixon проникает в грудное молоко в низких концентрациях, но с использованием препарата в терапевтических дозах не ожидается никакого влияния на молочные доски. Однако риск диареи и грибковой инфекции слизистых оболочек нельзя исключать. Необходимо учитывать возможность сенсибилизации. Необходимо принять решение о прекращении грудного вскармливания или расторжения / отказа в использовании цефтриаксона с учетом преимуществ грудного вскармливания для ребенка и извлечь выгоду из терапии для женщины.

Фертильность.

В исследовании репродуктивной функции не было признаков нежелательного влияния на мужскую или женскую фертильность.

Дети.

Препарат используется для детей в соответствии с дозировкой, указанной в разделе «Способ применения и доза».

Особенности приложения.

Ответ гиперчувствительности.

Как и в случае применения всех бета-лактамных антибиотиков, были случаи серьезных реакций гиперчувствительности, иногда с летальными последствиями (см. Раздел «Побочные реакции»). В случае тяжелых реакций гиперчувствительности цефтриаксон должен немедленно прекратить и принимать соответствующие срочные меры. Перед началом лечения следует установить, является ли пациент в анамнезе тяжелых гиперчувствительных реакций на цефтриаксон, другие цефалоспорины или другие типы бета-лактамных продуктов. Необходимо использовать цефтриаксон пациентам с наличием в анамнезе незначительной гиперчувствительности к другим препаратам бета-лактама.

Зарегистрированные случаи тяжелых нежелательных реакций из кожи (синдром Стивенс-Джонсона или синдрома молыного молу / токсический эпидермальный некролиз); Однако частота этих явлений неизвестна (см. Раздел «Побочные реакции»).

Взаимодействие с лекарственными средствами, содержащими кальция.

В преждевременных и пожертвованных младенцах менее 1 месяца существуют случаи формирования осадков кальциевой соли цефтриаксон в легких и почках со смертными последствиями. По крайней мере, один из этих пациентов с цефтриаксоном и кальцием вводили в разное время и через различные внутривенные инфузионные системы. Згідно із наявними науковими даними, не зареєстровано підтверджених випадків утворення внутрішньосудинних преципітатів, крім як у новонароджених, яким вводили цефтриаксон та кальцієвмісні розчини або будь-які інші кальцієвмісні препарати. У дослідженнях іn vitro було показано, що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону порівняно із пацієнтами інших вікових груп.

При застосуванні цефтриаксону пацієнтам будь-якого віку препарат не можна змішувати або вводити одночасно із будь-якими розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, навіть при використанні різних інфузійних систем або введенні препаратів у різні інфузійні ділянки. Проте пацієнтам віком старше 28 днів цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, за умови введення препаратів через різні інфузійні системи у різні ділянки тіла або заміни чи ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворенню преципітату. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальцієвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких не пов'язане із подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного харчування, визнано необхідним, розчини для ППХ та цефтриаксон можна вводити одночасно, хоча і через різні інфузійні системи та у різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксону та промити інфузійні системи між введенням розчинів (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції» та «Несумісність»).

Діти.

Безпека та ефективність Цефтриаксону у новонароджених, немовлят та дітей були встановлені для доз, описаних у розділі «Спосіб застосування та дози». У дослідженнях було показано, що цефтриаксон, як деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін зі зв'язку із альбуміном сироватки крові.

Цефтриаксон протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).

Імуноопосередкована гемолітична анемія.

Випадки імуноопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, в тому числі Цефтриаксон (див. розділ «Побічні реакції»). Тяжкі випадки гемолітичної анемії, в тому числі із летальними наслідками, були зареєстровані в період лікування Цефтриаксоном як у дорослих, так і у дітей.

Якщо під час застосування цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.

Довготривале лікування.

При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.

Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

Випадки коліту та псевдомембранозного коліту, асоційованих із застосуванням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на фоні застосування майже всіх антибактеріальних засобів, в тому числі цефтриаксону. Тяжкість цих захворювань може коливатися від легкої до загрозливої для життя. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування цефтриаксону виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід обміркувати припинення терапії цефтриасконом та застосування відповідних засобів проти Clostridium difficile . Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами.

Тяжка ниркова та печінкова недостатність.

У випадку тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Вплив на результати серологічних досліджень.

При застосуванні препарату Цефтриаксон тест Кумбса може давати хибнопозитивні результати. Також Цефтриаксон може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на наявність галактоземії (див. розділ «Побічні реакції»).

При визначенні глюкози у сечі неферментними методами можуть бути отримані хибнопозитивні результати. Протягом застосування Цефтриаксону рівні глюкози у сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).

Натрій.

Кожен грам препарату Цефтриаксон містить 3,6 ммоль натрію. Це слід взяти до уваги пацієнтам, які дотримуються дієти із контрольованим вмістом натрію.

Спектр антибактеріальної активності.

Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути непридатним для застосування в якості монотерапії при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ ««Спосіб застосування та дози»). У випадку полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.

Застосування лідокаїну.

Якщо в якості розчинника застосовують розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити лише внутрішньом'язово. Перед введенням препарату слід обов'язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену у інструкціїї для медичного застосування лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадку не можна вводити внутрішньовенно.

Жовчнокам'яна хвороба.

У випадку наявності на сонограмі тіней, слід зважити на можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1 г/добу та вище. Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. У рідкісних випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувалося симптоматикою. За наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування, і лікар має прийняти рішення про припинення застосування препарату, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку (див. розділ «Побічні реакції»).

Жовчний стаз.

Випадки панкреатиту, можливо спричинені непрохідністю жовчних шляхів, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували Цефтриаксон (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість із таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарного сладжу, такі як попередня значна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування препарату Цефтриаксон.

Нирковокам'яна хвороба.

Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, що зникали після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкальціурії приймає лікар, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.

Утилізація лікарського засобу.

Надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище слід звести до мінімуму. Слід запобігати потраплянню лікарського засобу у каналізаційну систему або домашні відходи. Будь-який невикористаний лікарський засіб після закінчення лікування або терміну придатності слід повернути в оригінальній упаковці постачальнику (лікарю або фармацевту) для правильної утилізації.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами .

Відповідні дослідження не проводилися. У зв'язку з можливістю виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, Цефтриаксон може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, не слід використовувати для відновлення препарату Цефтриаксон у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону також можуть утворюватися при змішуванні цефтриаксону із кальцієвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не можна вводити одночасно із розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, в тому числі із кальцієвмісними розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального харчування, за допомогою Y-подібної системи. Однак решті пацієнтів, крім новонароджених, цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною. У дослідженнях іn vitro із використанням плазми пуповинної крові дорослих та новонароджених було показано, що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання», «Особливості застосування», «Побічні реакції»).

Сумісне застосування препарату із пероральними антикоагулянтами може посилювати ефект проти вітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнародне нормалізоване співвідношення та належним чином корегувати дозу антивітаміну К як під час, так і після терапії цефтриаксоном (див. розділ «Побічні реакції»).

Існують суперечливі дані щодо потенційного посилення токсичного впливу аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні разом із цефалоспоринами. В таких випадках слід ретельно дотримуватися рекомендацій із моніторингу рівня аміноглікозидів (та функції нирок) у клінічній практиці.

У дослідженні in vitro при застосуванні хлорамфеніколу у комбінації із цефтриаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значущість цих даних невідома.

Не було зареєстровано випадків взаємодії між цефтриаксоном та кальцієвмісними препаратами для перорального застосування або взаємодії між цефтриаксоном для внутрішньом'язового введення та кальцієвмісними препаратами (для внутрішньовенного або перорального застосування).

У пацієнтів, які застосовують цефтриаксон, можливі хибнопозитивні результати тесту Кумбса.

Цефтриаксон, як і інші антибіотики, може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію.

Подібним чином, при визначенні глюкози у сечі за допомогою неферментних методів результати можуть бути хибнопозитивними. З цієї причини в період застосування цефтриаксону слід визначати рівень глюкози у сечі за допомогою ферментних методів.

Порушень функції нирок не спостерігалося після супутнього застосування великих доз цефтриаксону та потужних діуретиків (наприклад, фуросеміду).

Одночасне застосування пробенециду не знижує виведення цефтриаксону.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цефтриаксон – парентеральний цефалоспориновий антибіотик III покоління з пролонгованою дією.

Механізм дії.

Бактерицидна активність цефтриаксону зумовлена пригніченням синтезу клітинної стінки. Цефтриаксон активний in vitro відносно широкого спектру грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів. Цефтриаксон характеризується дуже великою стійкістю до більшості b-лактамаз (як пеніциліназ, так і цефалоспориназ) грампозитивних і грамнегативних бактерій. Цефтриаксон звичайно активний відносно таких мікроорганізмів in vitro та при клінічних інфекціях (див. розділ «Показання»):

Грампозитивні аероби.

Staphylococcus aureus (метициліночутливий), коагулазо-негативні стафілококи, Streptococcus pyogenes (β-гемолітичний, групи А), Streptococcus agalactiae (β-гемолітичний, групи В), β-гемолітичні стрептококи (групи ні А, ні В), Streptococcus viridans , Streptococcus pneumoniae .

Примітка. Стійкі до метициліну Staphylococcus spp. резистентні до цефалоспоринів, у тому числі до цефтриаксону. Також Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium та Listeria monocytogenes проявляють стійкість до цефтриаксону.

Грамнегативні аероби.

Acinetobacter lwoffi , Acinetobacter anitratus (головним чином A. baumanii )*, Aeromonas hydrophila, Alcaligenes faecalis, Alcaligenes odorans , алкагеноподібні бактерії, Borrelia burgdorferi, Burkholderia cepacia, Capnocytophaga spp., Citrobacter diversus (у тому числі C. amalonaticus), Citrobacter freundii*, Escherichia coli, Enterobacter aerogenes*, Enterobacter cloacae*, Enterobacter spp. (інші)*, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae**, Moraxella catarrhalis (раніше називалися Branhamella catarrhalis ), Moraxella osloensis, Moraxella spp. (інші), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus penneri*, Proteus vulgaris, Pseudomonas fluorescens*, Pseudomonas spp. (інші)*, Providentia rettgeri, Providentia spp. (інші), Salmonella typhi, Salmonella spp. (група enteritidis ), Serratia marcescens, Serratia spp. (інші), Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia enterocolitica, Yersinia spp. (інші).

* деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтриаксону головним чином унаслідок утворення β-лактамаз, що кодуються хромосомами.

** деякі ізоляти Klebsiella pneumoniae стійкі до цефтриаксону унаслідок утворення низки плазмідо-опосередкованих β-лактамаз.

Примітка. Багато з штамів вищезазначених мікроорганізмів, які мають множинну стійкість до таких антибіотиків як амінопеніциліни та уреїдопеніциліни, цефалоспорини І та ІІ покоління, аміноглікозиди, є чутливими до цефтриаксону. Treponema pallidum чутлива до цефтриаксону in vitro та в дослідах на тваринах. Клінічні випробування показують, що цефтриаксон ефективний для лікування первинного та вторинного сифілісу. За деякими винятками клінічні штами P. аeruginosa стійкі до цефтриаксону.

Анаероби.

Bacteroides spp. (чутливі до жовчі)*, Clostridium spp. (крім групи C. perfringens), Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium spp. (інші), Gaffkia anaerobica (раніше називалися Peptococcus), Peptostreptococci.

* деякі ізоляти Bacteroides spp. стійкі до цефтриаксону.

Примітка. Багато з штамів Bacteroides spp. , які продукують b-лактамази (зокрема, B. fragilis), стійкі до цефтриаксону. Стійкий Clostridium difficile .

Чутливість до цефтриаксону можна визначати методом дисків або методом серійних розведень на агарі або бульйоні, використовуючи стандартну методику, подібну до тієї, яку рекомендує Національний комітет клінічних лабораторних стандартів (НККЛС). Для цефтриаксону НККЛС встановив такі критерії оцінки результатів випробувань:

Для визначення чутливості мікроорганізмів слід використовувати диски з цефтриаксоном, так як у дослідженнях in vitro показано, що цефтриаксон активний відносно окремих штамів, які стійкі при використанні дисків, призначених для всієї групи цефалоспоринів.

Замість стандартів НККЛС для визначення чутливості мікроорганізмів можна використовувати й інші добре стандартизовані нормативи, наприклад, DIN та ICS, що дозволяють адекватно оцінити рівень чутливості.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика цефтриаксону має нелінійний характер. Всі основні фармакокінетичні параметри, що базуються на загальних концентраціях препарату (вільний та зв'язаний з білками цефтриаксон), за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози.

Всмоктування.

Максимальна концентрація у плазмі крові після внутрішньом'язового введення 1 г препарату становить 81 мг/л та досягається за 2-3 години після введення. Одноразові внутрішньовенні інфузії 1 г та 2 г призводять через 30 хвилин до концентрацій 168,1±28,2 та 256,9±16,8 мг/л відповідно. Площа під кривою «концентрація-час» у плазмі крові після внутрішньовенного введення дорівнює такій після внутрішньом'язового введення. Це означає, що біодоступність цефтриаксону після внутрішньом'язового введення становить 100 %.

Розподіл.

Об'єм розподілу цефтриаксону становить 7-12 л. Після внутрішньовенного введення цефтриаксон швидко проникає в інтерстиціальну рідину, де бактерицидні концентрації щодо чутливих мікроорганізмів зберігаються протягом 24 годин.

Після введення у дозі 1-2 г цефтриаксон добре проникає у тканини та рідини організму. Протягом більш ніж 24 години його концентрації набагато перевищують мінімальні пригнічуючі концентрації для більшості збудників інфекцій більш ніж у 60 тканинах та рідинах (у тому числі легенях, серці, жовчовивідних шляхах, печінці, середньому вусі та слизовій носа, кістках, а також спинномозковій, плевральній та синовіальній рідинах, у секреті простати).

Цефтриаксон зворотно зв'язується з альбуміном, причому ступінь зв'язування зменшується зі зростанням концентрації, наприклад, знижуючись з 95 % при концентрації у плазмі крові менше 100 мг/л до 85 % при концентрації 300 мг/л. Завдяки нижчій концентрації альбуміну в тканинній рідині, частка вільного цефтриаксону в ній вища, ніж у плазмі крові.

Цефтриаксон проникає через запалені мозкові оболонки у дітей, у т.ч. новонароджених.

Максимальна концентрація у спинномозковій рідині досягається приблизно через 4 години після внутрішньовенного введення та становить у середньому 18 мг/л при дозах 50-100 мг/кг. При бактеріальному менінгіті середня концентрація цефтриаксону в цереброспінальній рідині становить 17 % від концентрації у плазмі крові, при асептичному менінгіті – 4 %. Через 24 години після внутрішньовенного введення Цефтриаксону в дозі 50-100 мг/кг концентрації цефтриаксону у спинномозковій рідині перевищують 1,4 мг/л. У дорослих хворих на менінгіт після введення дози 50 мг/кг через 2-24 години досягаються такі концентрації цефтриаксону у цереброспінальній рідині, які в багато разів перевищують мінімальні інгібуючі концентрації для найрозповсюдженіших збудників менінгіту.

Цефтриаксон проходить через плацентарний бар'єр та в малих концентраціях проникає у грудне молоко (3-4 % від концентрації у плазмі крові матері через 4-6 годин).

Метаболізм.

Цефтриаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється у неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

Виведення.

Загальний плазмовий кліренс цефтриаксону дорівнює 10-22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5-12 мл/хв. 50-60 % цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді нирками і 40-50 % – у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтриаксону у дорослих складає близько 8 годин.

Фармакокінетика в особливих популяціях.

У новонароджених дітей нирками виводиться приблизно 70 % дози. У дітей перших 8 днів життя, а також у пацієнтів віком від 75 років період напіввиведення у середньому є в 2-3 рази більшим, ніж у дорослих молодого віку.

У хворих із легким та помірним порушенням функцій нирок та печінки фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначною мірою, відзначається лише незначне збільшення періоду напіввиведення з плазми крові. Якщо порушена лише функція нирок, збільшується виведення з жовчю, якщо порушена функція печінки, збільшується виведення через нирки.

Несумісність.

Цефтриаксон не можна змішувати з кальцієвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера чи розчин Гартмана.

Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами.

Не слід змішувати з іншими розчинниками, крім тих, що зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози».

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. По 1 г порошку у флаконі; по 1 або 5, або 50 флаконів у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. АТ «Лекхім-Харків».

Виробництво з пакування in bulk фірми-виробника Qilu Pharmaceutical Co., Ltd, Китай.

Місцезнаходження. Україна, 61115, м. Харків, вул. 17-го Партз'їзду, 36.