Для медицинского использования лекарственного средства

Ciprofloxacin.

( Ципрофлоксацин)

Место хранения:

Активные вещества: ципрофлоксацин;

1 мл раствора содержит ципрофлоксацин 2 мг;

Вспомогательные вещества: хлорид натрия, эдудат девотрия, молочная кислота, разведенная соляная кислота, вода для инъекций.

Лекарственная форма. Инфузионный раствор.

Основные физико-химические свойства: прозрачная, бесцветная или желтоватая жидкость.

Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные агенты для системного применения. Фторхинолоны. Кипрофлоксацин. ATH ATH J01M A02.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Бактерицидное действие ципрофлоксацина в качестве антибактериального фтороохинолона обеспечивается подавлением топоизомеразы типа II (ДНК-гиразы) и топоизомераза IV, необходимую для репликации, транскрипции, ремонта и рекомбинации бактериальной ДНК.

Эффективность инструмента предпочтительно зависит от взаимосвязи между максимальной концентрацией сывороточного препарата (C _Max ) и минимальной ингибирующей концентрации (Майк) ципрофлоксацина для бактериального патогена, а также на зависимости между площадью зоны Под кривой «концентрация - время» (AUC) и микрофон.

Сопротивление Ciprofloxacin in vitro можно приобрести на пошаговом шаге, путем мутаций на целевых участках ДНК-Граза и топоизомеразы IV. Степень перекрестного сопротивления между ципрофлоксацином и другими фторхинолонами, которая происходит в результате, отличаются. Одноразовые мутации не могут привести к клинической стойкости, но несколько мутаций обычно приводят к клинической устойчивости многим или всем активным веществам класса.

Сопротивление, которое обеспечивается непроходимостью или механизмом насоса с эффектом, по-разному влияет на чувствительность к фторохинолонам, что зависит от физико-химических свойств активных веществ определенного класса и сродства транспортной системы для каждого из них Отказ Все механизмы сопротивления in vitro часто наблюдаются в клинических изолятах. Механизмы сопротивления, которые деактивируют другие антибиотики, такие как непромолимый барьер (общие в псевдомонасе аэрогимоза ) и механизмом с обратным холодильником, могут повлиять на чувствительность к ципрофлоксацину.

Отмечалось косвенное плазмидное сопротивление, кодируемое генами QNR.

Спектр кипрофлоксацина охватывает такие микроорганизмы:

Вообще чувствителен к ципрофлоксацину:

Аэробные грамположительные микроорганизмы : Bacillus Anthracis, Staphylococcus aureus (метициллочные изоляты) , Staphylococcus saprofyticus, streptococcus spp.

Аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Aeromonas SPP., Moraxella Catarrhalis, Brucella SPP., Neisseria Meningitidis, Citrobacter Koseri, Pasteurella SPP., Францисселла Tourensis, Salmonella SPP., Haemophilus Ducreyi, Shigella SPP., Legionella SPP. , Ериния Пестис .

Анаэробные микроорганизмы: Mobiluncus.

Другие микроорганизмы: Chlamydia Trachomatis, Chlamydia Pneumoniae, MyCoplasma Hominis, Mycoplasma Pneumoniae.

Различная восприимчивость к ципрофлоксацинному шоу: Acinetobacter Baumann, Burkolderia Cepacia, Campylobacter Freudii, Enterococcus Faecalis, Enterobacter Aerogenes, Enterobacter Clocae, Escherichia Coli, Klebsiella Pneumoniae, klebsiellae Oxytoca, Morganella Morganii, Proteus vulgaris, Proteusia SPP ., Pseudomonas aeruginosa, псевдомонас флуоресценс, серрация Marcescens, streptococcus pneumoniae, peptostreptococcus spp., Propionibacterium Acnes .

Считается, что следующие микроорганизмы проявляют наследственную устойчивость к ципрофлоксацину:

Staphylococcus aureus (Метциллинрезистант) и Стенотрофомонас Мальтофилия, актиномики, Entero Co CCU Faecium, Listeria Monocytogenes, Mycoplasma Genitalium , Уреалитизма Уреаплазма , Анаэробные микроорганизмы (за исключением Mobiluncus, Peptostreptococus, Propionibacterium Acnes).

Фармакокинетика.

В внутривенной инфузии ципрофлоксацина средняя максимальная концентрация достигается в конце инфузии. При внутривенном использовании фармакокинетика ципрофлоксацина является линейной в диапазоне до 400 мг.

При сравнении параметров фармакокинетики при внутривенном использовании дважды и три раза в день не обнаружил накопление ципрофлоксацина или его метаболитов.

Степень связывания ципрофлоксацина с белками низкая (20-30%). В плазме ципрофлоксацин существенно присутствует в неионизированной форме; Объем распределения в стационарном состоянии является значительным - 2-3 л / кг массы тела. Концентрация ципрофлоксацина достигает высокого уровня в различных тканях, таких как легкие (эпителиальные жидкости, альвеолярные макрофаги, биопсии), пазухи, зоны воспаления (волдыри, вызванные кантаридами) и мочеположительными путями (моча, простата, эндометрий), где общая концентрация превышает Уровни препарата в плазме.

Определяются небольшие концентрации четырех метаболитов, таких как депрессилен-ципрофлоксацин (M1), сульфокопрофлоксацин (M2), оксопрофлоксацин (M3) и формилципрофлоксацин (M4). Метаболиты также проявляют антимикробные свойства in vitro , но в меньшей степени, чем исходное соединение.

Кипрофлоксацин - умеренный ингибитор изонзима CYP450 1A2.

Кипрофлоксацин в основном выводится почками и в меньшей степени - с фекалиями.

Задавление почек составляет 180-330 мл / кг / ч, а общий оформление тела -

480 - 600 мл / кг / ч. Кипрофлоксацин испытывает как гломерелярную фильтрацию, так и секрецию катации. При серьезных нарушениях функций почек период полувыведения ципрофлоксацина удлиняется до 12 часов.

Непроизводное оформление зипрофлоксацина обеспечивается преимущественно из-за активной секреции кишечника и метаболизма. 1% дозы выводится желчью.

Дети.

Данные из фармакокинетики у детей ограничены.

В ходе исследований с участием детей от 1 года, не было возражной зависимости C _Max и индикатора AUC. После нескольких приложений препарата (10 мг / кг три раза в день) значительного увеличения C _Max и AUC не наблюдалось.

Клинические характеристики.

Индикация.

Показано для обработки следующих инфекций (см. Разделы «Особенности» и «фармакологические свойства»). Перед началом терапии особое внимание следует уделить всему доступной информации о устойчивости к ципрофлоксацину.

Официальные рекомендации по правильному использованию антибактериальных препаратов следует учитывать.

Взрослые.

Ciprofloxacin можно использовать при проведении пациентов с нейтропенией, если есть подозрение, что увеличение температуры тела, вызванное бактериальной инфекцией.

Дети и подростки.

• Бронхолегочные инфекции в цистичном фиброзе, вызванные псевдомонасными аэрогинсами .

• Сложные инфекции мочевыводящих путей и пиелонефрит.

• Легочная форма сибирской язвы (профилактика после контакта и радикальной обработки).

Ciprofloxacin также может быть использован для лечения тяжелых инфекций у детей и подростков, когда доктор считает, что это необходимо.

Лечение должно начать врач с опытом работы в лечении цистического фиброза и / или тяжелых инфекций у детей и подростков (см. Разделы «Особенности применения» и «фармакологические свойства»).

Противопоказание.

Препарат не следует использовать с повышенной чувствительностью к активному ингредиенту - ципрофлоксацином, к другим препаратам группы фторхинолонов или любого из вспомогательных веществ препарата.

Одновременное использование ципрофлоксацина и титина противопоказано (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»).

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Влияние других средств на ципрофлоксацин .

Пробенецид.

Пробенецид влияет на почечную секрецию ципрофлоксацина. Одновременное использование лекарств, содержащих пробанецид, и ципрофлоксацин приводит к увеличению концентрации ципрофлоксацина в сыворотке.

Препараты, которые продлевают интервал QT.

Ciprofloxacin, а также другие фторхинолоны, также должны быть предписаны пациентам, получающим препараты, которые продлевают интервал QT (например, антиаритмические препараты класса Ia и III, трициклические антидепрессанты, макролиды, антипсихотики) (см. Раздел «Особенности применения»).

Влияние ципрофлоксацина в другие лекарства.

Тизанидин.

Тизанидин не может быть введен одновременно с ципрофлоксацином (см. Раздел «Противопоказания»). При увеличении концентрации тетисанидина в сыворотке, связаны гипотензивные и седативные побочные реакции.

MetoTrexate.

При одновременном введении ципрофлоксацина возможна замедление трубчатого транспорта (почечный метаболизм) метотрексата, который может привести к увеличению концентрации метотрексата в плазме крови. В этом случае вероятность возникновения неблагоприятных токсичных реакций, вызванных метотрексатом, увеличивается. Одновременная цель не рекомендуется (см. Раздел «Особенности приложения»).

Теофиллин.

Одновременное использование ципрофлоксацина и лекарственных средств, содержащих теофиллайн, может привести к нежелательному увеличению концентрации теофиллина в сыворотке, которая, в свою очередь, может вызвать побочные реакции. В одном случае такие побочные реакции могут иметь летальное следствие. Если одновременное применение этих препаратов не может избежать, необходимо контролировать концентрацию теофиллина в сыворотке и адекватно уменьшить ее дозу (см. Раздел «Особенности применения»).

Другие производные ксантина.

После одновременного использования ципрофлоксацина и агентов, содержащих кофеин или пентоксификациюLline (оксопентифифхилина), было зарегистрировано увеличение концентрации этих ксантинов в сыворотке.

Фенитоин.

Одновременное использование ципрофлоксацина и фенитоина может привести к увеличению или снижению в сыворотке концентраций фенитоина, поэтому рекомендуется мониторинг уровней лекарственного средства.

Циклоспорин.

Переходное увеличение плазменной плазмы креатинина было определено при одновременном введении ципрофлоксацина и препаратов, содержащих циклоспорин. Поэтому частые (2 раза в неделю) требуется для контроля концентрации плазмы креатинина у этих пациентов.

Витамин К. Антагонисты

Когда одновременное использование антагонистов ципрофлоксацина и витамина К может увеличить их антикоагулянтное действие. Сообщается увеличить активность устных антикоагулянтов у пациентов, получающих антибактериальные препараты, в частности фторхинолоны. Степень риска может варьироваться в зависимости от основного типа инфекции, возраста, общего состояния пациента, поэтому трудно точно оценить влияние ципрофлоксацина для повышения стоимости международного нормализованного соотношения (МНВ). Частое управление MnV во время и сразу после одновременного введения антагонистов ципрофлоксацина и витамина К (например, варфарин, аценокумарол, фенарпрокумон, полнец).

Дюроксетин.

Клинические исследования показали, что одновременное использование дулоксетина с сильными ингибиторами CYP450 1A2, такими как флоовкамин, может привести к увеличению AUC и C _Max Duloxetin. Несмотря на отсутствие клинических данных о возможном взаимодействии с ципрофлоксацином, можно ожидать подобных эффектов, в то время как использование этих препаратов (см. Раздел «Особенности применения»).

Ропинирол.

В ходе клинических исследований было обнаружено, что одновременное использование ропинирола с ципрофлоксацином, ингибитором изонзима CYP450 1A2 умеренного действия, приводит к увеличению AUC и C _Max Ropinirol на 60% и 84% соответственно. Мониторинг побочных эффектов ропинирола и соответствующей регулировки дозы рекомендуется проводить во время и сразу после совместимого введения с ципрофлоксацином (см. Раздел «Особенности применения»).

Лидокаин.

Было показано, что здоровые люди являются сопутствующим использованием ципрофлоксацина, умеренного ингибитора изоэнцима цитохрома P450 1A2, а также внутривенные лекарственные средства, содержащие лидокаин, снижают клиренс лидокаина на 22%. Несмотря на нормальную толерантность лечения лидокаина, можно взаимодействовать с сопутствующим использованием с ципрофлоксацином, что связано с побочными эффектами.

Клозапин.

После одновременного использования 250 мг ципрофлоксацина с CloSapine в течение 7 дней концентрации сыворотки клазапина и N-десметиллосапина были повышены на 29% и 31% соответственно. Клинический надзор и соответствующая коррекция дозы клозапина рекомендуется во время и сразу после одновременного использования с ципрофлоксацином (см. Раздел «Особенности применения»).

Силденафил.

C _Max и AUC Sildenafil увеличились примерно дважды у здоровых добровольцев после устного употребления 50 мг силденафила и сопутствующего использования 500 мг ципрофлоксацина. Следовательно, осторожность следует принимать с сопутствующим администрированием препарата ципрофлоксацина с силденафилом и учитывать отношение риска / выгоды.

Особенности приложения.

Сильные инфекции и / или смешанные инфекции, вызванные граммоположительными или анаэробными бактериями.

Ciprofloxacin не используется в качестве монотерапии для лечения тяжелых инфекций и инфекций, вызванных грамоположительными или анаэробными бактериями.

Для лечения тяжелых инфекций инфекции, вызванные стафилококками или анаэробными бактериями, ципрофлоксацин следует использовать в сочетании с соответствующими антибактериальными агентами.

Стрептококковые инфекции (включая пневмонию стрептококки ).

Кипрофлоксацин не рекомендуется для лечения стрептококковых инфекций из-за недостаточной эффективности.

Инфекции мочевыводящих путей.

Орхидиадимит и воспалительные заболевания органов таза могут быть вызваны фтороохинол- устойчивыми Neisseria Gonorrhoeae . Ciprofloxacin должен быть введен одновременно с другими соответствующими антибактериальными препаратами, за исключением клинических ситуаций, когда наличие Neisseria Gonorrhoeae , устойчивых к ципрофлоксацину. Если через 3 дня происходит клиническое улучшение, следует рассмотреть терапию.

Внутриабмированные инфекции.

Данные об эффективности ципрофлоксацина при лечении послеоперационных внутрибдоменных инфекций ограничены.

Диарея путешественников.

При выборе препарата необходимо учитывать информацию о сопротивлении ципрофлоксацину соответствующих микроорганизмов в странах, которые были посещены.

Кости и суставовные инфекции.

Ciprofloxacin следует использовать в сочетании с другими антимикробными агентами в зависимости от результатов микробиологического обследования.

Легочная форма сибирской язвы.

Возможность применения людей основана на данных о чувствительности , экспериментам на животных и ограниченных данных, полученных при использовании человека. Доктор должен действовать в соответствии с национальными и / или международными протоколами лечения Сибирской язвенной болезни.

Антибиотическая диарея, вызванная Closttridium d Ifficile.

Известно о случаях антибиотической диареи, вызванной Closttridium d Ifficile , который может варьироваться в зависимости от тяжести от легкого диареи к летальному колиту с использованием практически всех антибактериальных препаратов, в том числе при использовании приготовления ципрофлоксацина. Лечение антибактериальными препаратами приводит к изменению нормальной флоры толстой кишки, которая, в свою очередь, приводит к чрезмерному росту диффузного роста Clostridium .

Closttridium d Ifficile производит токсины A и B, которые способствуют развитию антибиотической диареи. Closttridium d Ifficile производит большое количество токсина, вызывает увеличение заболеваемости и смертности из-за возможной устойчивости патогена к антимикробной терапии и необходимости коллекционирования. Необходимо помнить возможность утверждения антибиотика, вызванного Closttridium d Ifficile , у всех пациентов с диареей после использования антибиотиков. Требуется тщательная коллекция медицинского анамнеза, поскольку развитие антибиотической диареи, вызванное Closttridium d Ifficile в течение двух месяцев после введения антибактериальных препаратов. Если диагностика антибиотической диареи, вызванная Closttridium d Ifficile , считается уже подтвержденным, использование антибиотиков, которые не работают на Closttridium d Ifficile,, возможно, необходимо остановить. В зависимости от клинических данных необходимо провести коррекцию водно-электролита баланса, рассмотрим потребность в дополнительном введении белковых препаратов, применять антибактериальные препараты, к которым Closttridium d является аффикильным . Это также может быть необходимо в хирургических вмешательствах.

Дети и подростки.

Использование детей ципрофлоксацина и подростков должно проводиться в соответствии с официальными рекомендациями. Лечение Cyprofloxacin осуществляется только доктором с опытом обслуживания детей и подростков, пациентов с цистическим фиброзом и / или тяжелыми инфекциями.

Ciprofloxacin вызвал артропатию эталонных суставов у незрелых животных. Рост числа случаев артропатий, связанных с использованием препарата, был статистически незначительным. Однак лікування ципрофлоксацином дітей та підлітків має розпочинатися тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через ризик розвитку побічних реакцій, пов'язаних із суглобами та/або прилеглими тканинами.

Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі.

У клінічні випробування було включено дітей та підлітків віком 5-17 років. Більш обмежений досвід лікування дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.

Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту з застосуванням ципрофлоксацину, коли інше лікування неможливе. Лікування повинно ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

У клінічних дослідженнях оцінювали застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам віком 1-17 років.

Інші специфічні тяжкі інфекції.

Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане разі наявності, за результатами мікробіологічного дослідження, інших інфекцій, згідно з офіційними рекомендаціями або після ретельної оцінки користі-ризику, коли інше лікування застосувати не можна або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.

Застосування ципрофлоксацину у разі специфічних тяжких інфекцій, окрім згаданих вище, не оцінювалось у ході клінічних випробувань, а клінічний досвід обмежений. Отже, до лікування пацієнтів із такими інфекціями рекомендується підходити з обережністю.

Підвищена чутливість до препарату.

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого введення ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»), про що слід негайно повідомити лікаря.

У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються вже після першого введення ципрофлоксацину. У такому разі введення ципрофлоксацину необхідно призупинити і негайно провести медикаментозне лікування (лікування анафілактичного шоку).

Скелетно-м ' язова система.

Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль або розладами, пов'язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Попри це, в рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих тяжких інфекційних процесів, а саме у випадку неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину. При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт або розрив сухожилля (особливо ахіллового сухожилля), іноді двобічний, у перші 48 годин лікування. Ризик тендинопатії може бути підвищеним у літніх пацієнтів або у пацієнтів, що одночасно приймають кортикостероїди (див. розділ «Побічні реакції»). При виникненні будь-яких ознак тендиніту (таких як болючий набряк, запалення) застосування ципрофлоксацину слід припинити. Ураженій кінцівці слід забезпечити спокій.

Ципрофлоксацин застосовують з обережністю пацієнтам із міастенією гравіс (див. розділ «Побічні реакції»).

Фоточутливість.

Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакції фоточутливості. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується під час лікування уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінення (див. розділ «Побічні реакції»).

Центральна нервова система.

Хінолони спричиняють судоми або знижують поріг судомної готовності. Ципрофлоксацин застосовують з обережністю пацієнтам із розладами ЦНС, які мають схильність до виникнення судом. При виникненні судом прийом ципрофлоксацину припиняють (див. розділ «Побічні реакції»). Навіть після першого прийому ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У рідкісних випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок та вчинків, таких як самогубство або його спроба. У цих випадках прийом ципрофлоксацину припиняють та вживають необхідних заходів.

У пацієнтів, яким вводили ципрофлоксацин, спостерігалися випадки поліневропатії (на основі неврологічних симптомів, таких як біль, печіння, сенсорні розлади або м'язова слабкість. Введення ципрофлоксацину слід припинити пацієнтам, що мають симптоми невропатії, зокрема біль, печіння, відчуття пощипування, заніміння та/або слабкість, з метою попередження розвитку необоротних станів (див. розділ «Побічні реакції»).

Серцеві розлади.

Застосування ципрофлоксацину пов'язують із випадками подовження інтервалу QT (див. розділ «Побічні реакції»).

Оскільки жінки порівняно з чоловіками, як правило, мають більш тривалий інтервал QT, вони можуть бути більш чутливими до лікарських засобів, що призводять до подовження інтервалу QT. Пацієнти літнього віку можуть також бути більш чутливими до впливів лікарських засобів на тривалість інтервалу QT. Необхідно дотримуватися обережності при одночасному призначенні препарату Ципрофлоксацин та лікарських засобів, що можуть призводити до подовження інтервалу QT (таких як клас IA і III антиаритмічних засобів, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), а також у разі наявності в пацієнтів факторів ризику подовження інтервалу QT або розвитку двоспрямованої шлуночкової веретеноподібної тахікардії (наприклад вродженого синдрому подовженого QT, некорегованих електролітних розладів, таких як гіпокаліємія або гіпомагніємія та серцевих захворювань, зокрема серцевої недостатності, інфаркту міокарда або брадикардії).

Гіпоглікемія.

Як і при застосуванні інших хінолонів, найчастіше випадки гіпоглікемії спостерігалися у хворих на цукровий діабет, в основному – у літніх людей. У всіх хворих на цукровий діабет рекомендовано проводити ретельний моніторинг рівня глюкози в крові.

Шлунково-кишковий тракт.

У разі виникнення протягом або після лікування тяжкої і стійкої діареї (навіть через декілька тижнів після лікування) про це слід повідомити лікаря, оскільки цей симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад псевдомембранозний коліт, що може мати летальний наслідок), яке вимагає негайного лікування (див. розділ «Побічні реакції»). У таких випадках прийом ципрофлоксацину необхідно припинити і розпочати застосування відповідної терапії. Лікарські засоби, які пригнічують перистальтику, протипоказані.

Нирки та сечовидільна система.

Повідомлялося про кристалурію, пов'язану з застосуванням ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, що приймають ципрофлоксацин, повинні отримувати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Порушення функції нирок.

Оскільки ципрофлоксацин виводиться з організму в основному у незміненій формі через нирками, необхідно проводити корекцію дози для пацієнтів з порушеннями функції нирок з метою уникнути збільшення небажаних реакцій внаслідок накопичення ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система.

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності з загрозою для життя пацієнта (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку появи будь-яких симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки) лікування слід припинити. Також може відзначатися тимчасове збільшення рівня трансаміназ, лужної фосфатази, розвиток холестатичної жовтяниці, особливо у пацієнтів з ушкодженням печінки, які отримували Ципрофлоксацин (див. розділ «Побічні реакції»).

Дефіцит глюкозо-6-фосфат дегідрогенази.

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати застосування ципрофлоксацину цими пацієнтами, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає потенційний ризик. У такому разі слід спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність.

Під час або після курсу лікування ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені, з клінічно визначеною суперінфекцією або без неї. Існує певний ризик виділення резистентних до ципрофлоксацину бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas .

Цитохром Р450.

Ципрофлоксацин помірно пригнічує CYP450 1A2 і тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно призначених речовин, які також метаболізуються цим ферментом (наприклад теофіліну, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину, дулоксетину). Одночасне призначення ципрофлоксацину і тізанідину протипоказане. Підвищення концентрацій в плазмі, що асоціюється зі специфічними для лікарських засобів побічними реакціями, визначається через пригнічення їх метаболічного кліренсу ципрофлоксацином. Отже, за пацієнтами, що приймають ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати для виявлення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад теофіліну) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Метотрексат.

Одночасне призначення ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати лабораторних аналізів.

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium spp . шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до хибнонегативних результатів аналізу посіву у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Реакції в місці введення.

Повідомлялось про реакції в місці введення ципрофлоксацину. Частота таких реакцій зростає якщо тривалість введення становить 30 хвилин або менше. Реакції можуть проявлятись як місцеві шкірні реакції, які швидко зникають після закінчення інфузії. Подальше внутрішньовенне введення не протипоказане, якщо реакції не повторюються або не стають інтенсивнішими.

Навантаження NaCl .

У пацієнтів, які дотримуються дієти із зниженим вмістом натрію (пацієнти з застійною серцевою недостатністю, нирковою недостатністю, нефротичним синдромом та ін.), слід брати до уваги додаткове сольове навантаження.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Дані щодо застосування ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий або непрямий токсичний вплив на репродуктивну функцію. У молодих тварин і тварин, що були піддані впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити ймовірність того, що препарат може бути шкідливим для суглобових хрящів новонародженого/плода. Тому під час вагітності краще уникати прийому ципрофлоксацину.

Період годування груддю. Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати під час годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Фторхінолони, до яких належить ципрофлоксацин, можуть впливати на здатність пацієнта керувати автомобілем і працювати з механізмами через реакції з боку ЦНС (див. розділ «Побічні реакції»). Тому здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами може бути порушена.

Спосіб застосування та дози.

Режим дозування встановлюють індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, від чутливості збудника, функції нирок у пацієнта, а для дітей та підлітків – відповідно від ваги.

Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічної та бактеріологічної картини.

Лікування інфекцій, спричинених деякими бактеріями (наприклад Pseudomonas aeruginosa , Acinetobacter або Staphylococci ) може потребувати введення більш високих доз ципрофлоксацину та поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами.

Лікування деяких інфекцій (наприклад, запальних захворювань органів таза, інтраабдомінальних інфекцій, інфекцій у хворих на нейтропенію та інфекцій кісток і суглобів) може потребувати поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами в залежності від збудника.

Діти.

Дозування для літніх пацієнтів .

Пацієнтам літнього віку слід призначати більш низькі дози ципрофлоксацину, залежно від тяжкості захворювання і кліренсу креатиніну.

Режим дозування при порушеннях функції нирок або печінки у дорослих .

Порушення функції нирок.

Порушення функції печінки.

Коригування дози не потрібне.

Режим дозування при порушеннях функції нирок або печінки у дітей не вивчався.

Ципрофлоксацин вводити шляхом внутрішньовенної інфузії. Для дітей тривалість інфузії становить 60 хвилин. Для дорослих пацієнтів тривалість інфузії становить 60 хвилин для препарату «Ципрофлоксацин, розчин для інфузій», що містить 400 мг ципрофлоксацину, та 30 хвилин для препарату «Ципрофлоксацин, розчин для інфузій», що містить 200 мг ципрофлоксацину. Проведення повільної інфузії у велику вену дозволить мінімізувати відчуття дискомфорту у пацієнта й знизити ризик венозного подразнення.

Розчин для інфузій вводиться або окремо, або після змішування з іншими сумісними інфузійними розчинами.

Сумісність з іншими розчинами.

Інфузійний розчин ципрофлоксацину сумісний з розчином Рінгера, 0,9 % розчином натрію хлориду, 5 % та 10 % розчином глюкози, 10 % розчином фруктози, 5 % розчином глюкози з 0,225 % NaCl або 0,45 % NaCl. Якщо сумісність з іншими інфузійними розчинами не підтверджена, інфузійний розчин ципрофлоксацину слід вводити окремо. Видимими ознаками несумісності є випадання осаду, помутніння або зміна кольору розчину.

Діти.

Ципрофлоксацин не рекомендується застосовувати дітям для лікування інших інфекційних захворювань, окрім зазначених у розділі «Показання».

Передозування.

Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г препарату призводило до симптомів помірної токсичності. Гостре передозування в дозі 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності.

Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, втому, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялось також про оборотну ниркову токсичність.

Окрім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні, рекомендовано моніторинг функції нирок, зокрема визначення рН сечі і за необхідності підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (<10 %).

У разі передозування необхідно провести симптоматичне лікування. Необхідно контролювати показники ЕКГ, оскільки інтервал QT може збільшитись.

Побічні реакції.

Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції на препарат, як нудота, діарея, блювання, минуще підвищення рівня трансаміназ, висип і місцеві реакції в місці введення.

Дані про побічні реакції на препарат Ципрофлоксацин, отримані в ході клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження (пероральний, парентеральний та послідовний способи застосування), наведено нижче.

При аналізі частоти виникнення беруться до уваги дані перорального та внутрішньовенного шляхів застосування ципрофлоксацину.

Часті (≥ 1/100 до <1/10).

З боку шлунково-кишкового тракту : нудота, діарея.

Нечасті (≥ 1/1000 до <1/100).

Інфекції та інвазії: грибкові суперінфекції.

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: еозинофілія.

З боку метаболізму та харчування: анорексія

З боку психіки: психомоторна збудливість/тривожність.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, розлади сну, порушення смаку.

З боку шлунково-кишкового тракту: блювання, біль у ділянці шлунка і кишечнику, абдомінальний біль, диспептичні розлади, метеоризм.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів трансаміназ та білірубіну.

З боку шкіри та підшкірної клітковини : висипання, свербіж, кропив'янка.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: м'язово-скелетний біль (наприклад біль у кінцівках, поперековій ділянці, грудній клітці), артралгії.

З боку нирок та сечовидільної системи: порушення функції нирок.

Загальний стан та реакції у місці введення: астенія, гарячка.

Лабораторні показники: підвищення активності лужної фосфатази крові.

Поодинокі (≥ 1/10000 до <1/1000 ).

Інфекції та інвазії: антибіотикоасоційований коліт (дуже рідко – з летальним наслідком)

(див. розділ «Особливості застосування»).

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: лейкопенія,

анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія.

З боку імунної систем: алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк.

З боку метаболізму та харчування: гіперглікемія, гіпоглікемія.

З боку психіки: сплутаність свідомості і дезорієнтація, стривоженість, патологічні сновидіння, депресія, галюцинації.

З боку нервової системи: парестезії, дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми (див. розділ «Особливості застосування»), запаморочення.

З боку органів зору: порушення зору.

З боку органів слуху: дзвін у вухах, втрата слуху/ порушення слуху.

З боку серцевої-судинної системи: тахікардія, вазодилатація, артеріальна гіпотензія, синкопальний стан.

З боку органів дихання, торакальні та медіастинальні розлади: диспное (включаючи астматичні стани).

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: міалгії, артрит, підвищення м'язового тонусу і судоми м'язів.

З боку нирок та сечовидільної системи: ниркова недостатність, гематурія, кристалурія (див. розділ «Особливості застосування»), тубулоінтерстиціальний нефрит.

Загальний стан та реакції у місці введення: набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз).

Лабораторні показники: вдхилення від норми рівня протромбіну, підвищення активності амілази.

Рідкісні (≤ 1/10000).

З боку системи кровотворення та лімфатичної систем и: гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна для життя), пригнічення функції кісткового мозку (небезпечне для життя).

З боку імунної системи: анафілактичні реакції, анафілактичний шок (небезпечний для життя) (див. розділ «Особливості застосування»), реакції, подібні до сироваткової хвороби.

З боку нервової системи: мігрень, порушення координації, порушення ходи, порушення нюху, внутрішньо-черепна гіпертензія.

З боку психіки: психотичні реакції (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору: порушення кольорового сприйняття.

З боку судин: васкуліт.

З боку шлунково-кишкового тракту: панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи : некроз печінки (дуже рідко прогресуючий до печінкової недостатності, що загрожує життю) (див. розділ «Особливості застосування»)

З боку шкіри та підшкірної клітковини: петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса - Джонсона (із загрозою життю), токсичний епідермальний некроліз (із загрозою життю)

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: м'язова слабкість, тендиніт, розриви сухожиль (переважно ахіллових) (див. розділ «Особливості застосування»), загострення симптомів міастенії гравіс (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота невідома (не можна розрахувати за даними, що існують на цей час).

З боку нервової системи: периферична нейропатія та полінейропатія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку серця: шлуночкова аритмія, подовження інтервалу QT, піруетна тахікардія (torsades de pointes) *.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

Лабораторні показники: підвищене міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) у пацієнтів, які отримували антагоністи вітаміну К.

*Ці реакції фіксувалися під час постмаркетингового періоду і спостерігалися переважно у пацієнтів з додатковими факторами ризику пролонгації інтервалу QT (див. розділ «Особливості застосування»).

Нижчеперелічені небажані явища мають вищу категорію частоти в підгрупах пацієнтів, які отримували внутрішньовенне або ступінчасте (перехід від внутрішньовенного до перорального) лікування:

Застосування дітям.

Частоту випадків артропатії, зазначену вище, одержано у ході досліджень за участю дорослих пацієнтів. У дітей артропатія спостерігається частіше (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберiгати у недоступному для дiтей місці. Зберігати при температурi не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Несумісність.

Цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, за винятком тих, що вказані в розділі «Спосіб застосування та дози».

Якщо сумісність з іншим інфузійним препаратом не підтверджена, інфузійний розчин Ципрофлоксацину слід вводити окремо.

Несумісність проявляється при застосуванні з усіма інфузійними розчинами/препаратами, які фізично або хімічно нестабільні (наприклад, пеніциліни, розчини гепарину), особливо в поєднанні з розчинами, рН яких був доведений до лужного.

Упаковка. По 100 мл, 200 мл у пляшці, по 1 пляшці у пачці. По 100 мл, 200 мл у пляшках.
По 100 мл, 200 мл у контейнерах.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ТОВ «Юрія-Фарм».

Місцезнаходження виробника та адреса його провадження діяльності.

Україна, 18030, м. Черкаси, вул. Вербовецького, 108.

Тел. (044) 281-01-01.