Личный кабинет
ДЕКСАМЕТАЗОН-ДАРНИЦА раствор для инъекций 4 мг амп. 1 мл №10
rx
Код товара: 63488
Производитель: Дарница (Украина, Киев)
1 300,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 05.04.2026
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
ДЕКСАМЕТАЗОН – ПОДАРОК
ДЕКСАМЕТАЗОН-ДАРНИЦА
Состав :
действующее вещество : дексаметазон;
1 мл раствора содержит дексаметазона натрия фосфат 4 мг;
вспомогательные вещества : натрия гидрофосфат додекагидрат, калия дигидрофосфат, глицерин, бензиловый спирт, динатрия эдетат (Трилон Б), вода для инъекций.
Лекарственная форма.
Раствор для инъекций.
Основные физико-химические свойства: прозрачная бесцветная жидкость.
Фармакотерапевтическая группа.
Кортикостероиды для системного применения. Глюкокортикоиды. Дексаметазон.
Код АТХ H02A B02.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Дексаметазон-Дарница – синтетический гормон коры надпочечников (кортикостероид), обладающий глюкокортикоидным действием. Оказывает противовоспалительное и иммунодепрессивное действие, а также влияет на энергетический обмен, обмен глюкозы и (за счет отрицательной обратной связи) на секрецию фактора активации гипоталамуса и трофического гормона аденогипофиза.
Механизм действия глюкокортикостероидов до сих пор до конца не изучен. В настоящее время имеется достаточно сообщений о механизме действия глюкокортикостероидов, чтобы подтвердить, что они действуют на клеточном уровне. В цитоплазме клеток имеются две хорошо изученные рецепторные системы. Связываясь с глюкокортикоидными рецепторами, глюкокортикоиды оказывают противовоспалительное и иммуносупрессивное действие, регулируют обмен глюкозы, а связываясь с минералокортикоидными рецепторами, регулируют натриевый, калиевый и водно-электролитный баланс.
Глюкокортикостероиды растворяются в липидах и легко проникают в клетки-мишени через клеточную мембрану. Связывание гормона с рецептором приводит к изменению конформации рецептора, что увеличивает его сродство к ДНК. Комплекс гормон/рецептор проникает в ядро клетки и связывается с регуляторным центром молекулы ДНК, который также называют элементом ответа глюкокортикоида (GRE). Активированный рецептор, связанный с GRE или со специфическими генами, регулирует транскрипцию мРНК, которая может быть увеличена или уменьшена. Вновь образовавшаяся мРНК транспортируется к рибосоме, после чего происходит образование новых белков. В зависимости от клеток-мишеней и процессов, происходящих в клетках, синтез белка может быть повышен (например, образование тирозинтрансаминазы в клетках печени) или снижен (например, образование IL-2 в лимфоцитах). Поскольку рецепторы глюкокортикостероидов обнаружены во всех типах тканей, можно предположить, что глюкокортикостероиды действуют на большинство клеток организма.
Фармакокинетика.
Поглощение.
Дексаметазон быстро всасывается из места инъекции. Максимальная концентрация в плазме крови достигается в течение первых 5 минут при внутривенном введении и в течение 1 часа при внутримышечном введении.
После местного введения в сустав или мягкие ткани (очаг воспаления) всасывание происходит медленнее, чем при инъекционном введении.
При внутривенном введении начало действия мгновенное; при внутримышечном введении - через 8 часов.
Препарат относится к глюкокортикостероидам длительного действия. Эффект сохраняется 17-28 дней после внутримышечного введения и от 3 дней до 3 недель после местного введения.
Распределение.
В плазме крови примерно 77% дексаметазона связывается с белками плазмы, преимущественно с альбумином. Лишь небольшое количество дексаметазона связывается с другими белками. Дексаметазон жирорастворим, поэтому свободно проникает в клетки и межклеточное пространство. В центральной нервной системе (гипоталамус, гипофиз) он связывается и действует через мембранные рецепторы. В периферических тканях связывается и действует с помощью цитоплазматических рецепторов.
Биотрансформация .
Метаболизм дексаметазона происходит в месте действия, то есть в самой клетке. Дексаметазон метаболизируется преимущественно в печени, возможно, также в почках и других тканях.
Разведение.
Биологический период полувыведения дексаметазона составляет 24–72 часа. Около 80% введенного дексаметазона выводится почками в виде глюкуронида в течение 24 часов.
Клинические характеристики.
Индикация.
Дексаметазон следует вводить внутривенно или внутримышечно в неотложных случаях и при невозможности перорального применения.
Заболевания эндокринной системы:
заместительная терапия первичной или вторичной (гипофизарной) недостаточности надпочечников (за исключением острой надпочечниковой недостаточности, при которой больше подходят гидрокортизон или кортизон ввиду их более выраженного гормонального действия);
острая надпочечниковая недостаточность (препаратами выбора являются гидрокортизон или кортизон; может потребоваться одновременное применение с минералокортикоидами, особенно при применении синтетических аналогов);
перед операциями и при тяжелых травмах или заболеваниях у больных с установленной надпочечниковой недостаточностью или с неопределенным адренокортикальным резервом;
шок, резистентный к традиционной терапии, при существующей или подозреваемой надпочечниковой недостаточности;
врожденная гиперплазия надпочечников;
негнойное воспаление щитовидной железы и тяжелые формы лучевого тиреоидита.
Ревматические заболевания (в качестве дополнительной терапии в период, когда базовая терапия не дала эффекта, то есть у пациентов, у которых анальгезирующее и противовоспалительное действие НПВП было неудовлетворительным):
ревматоидный артрит, включая ювенильный ревматоидный артрит и внесуставные проявления ревматоидного артрита (ревматизм легких, изменения в сердце, глазах, кожный васкулит);
синовит при остеоартрите; посттравматический остеоартрит; эпикондилит; острый неспецифический тендосиновит; острый подагрический артрит; псориатический артрит; анкилозирующий спондилоартрит; системные заболевания соединительной ткани; васкулит
Кожные заболевания:
пузырчатка; тяжелая мультиформная эритема (синдром Стивенса-Джонсона); эксфолиативный дерматит; буллезный герпетиформный дерматит; тяжелые формы экссудативной эритемы; узловатая эритема; тяжелые формы себорейного дерматита; тяжелые формы псориаза; крапивница, не поддающаяся стандартному лечению; грибовидный микоз; дерматомиозит.
Аллергические заболевания (не поддающиеся традиционному лечению):
бронхиальная астма; контактный дерматит; атопический дерматит; сывороточная болезнь; хронический или сезонный аллергический ринит; аллергия на лекарства; крапивница после переливания крови.
Заболевания органов зрения:
воспалительные заболевания глаз (острый центральный хориоидит, неврит зрительного нерва); аллергические заболевания (конъюнктивит, увеит, склерит, кератит, ирит); системные иммунные заболевания (саркоидоз, височный артериит); пролиферативные изменения глазницы (эндокринная офтальмопатия, псевдоопухоль); иммуносупрессивная терапия при трансплантации роговицы. Раствор можно вводить системно или местно (введение под конъюнктиву, ретробульбарное или парабульбарное введение).
Желудочно-кишечные заболевания:
для выведения больного из критического периода при: язвенном колите (тяжелое развитие), болезни Крона (тяжелое развитие); хронический аутоиммунный гепатит; Реакция отторжения при трансплантации печени.
Заболевания дыхательных путей:
симптоматический саркоидоз (симптоматически); острый токсический бронхиолит; хронический бронхит и астма (в случае обострения); очаговый или диссеминированный туберкулез легких (на фоне соответствующей противотуберкулезной терапии); бериллиоз (гранулематозное воспаление); лучевой или аспирационный пневмонит.
Гематологические заболевания:
приобретенная или врожденная хроническая апластическая анемия; аутоиммунная гемолитическая анемия;
вторичная тромбоцитопения у взрослых; эритробластопения; острый лимфобластомный лейкоз (индукционная терапия); идиопатическая тромбоцитопеническая пурпура у взрослых (только внутривенное введение, внутримышечное введение противопоказано).
Заболевания почек:
иммуносупрессивная терапия при трансплантации почки; стимуляция диуреза или снижение протеинурии при идиопатическом нефротическом синдроме (без уремии) и нарушении функции почек при системной красной волчанке.
Злокачественные онкологические заболевания:
паллиативное лечение лейкемии и лимфомы у взрослых; острый лейкоз у детей; гиперкальциемия при злокачественных заболеваниях.
Отек головного мозга:
отек мозга вследствие первичной или метастатической опухоли головного мозга, трепанации черепа и черепно-мозговых травм.
Шок:
шок, не поддающийся классическому лечению; шок у больных с надпочечниковой недостаточностью; анафилактический шок (внутривенно после назначения адреналина); перед операцией для профилактики шока при подозрении или установленной недостаточности коры надпочечников.
Другие показания:
туберкулезный менингит с субарахноидальной блокадой (на фоне соответствующей противотуберкулезной терапии); трихинеллез с неврологическими симптомами или трихинеллез миокарда; кистозная опухоль апоневроза или сухожилия (ганглия).
Показания для внутрисуставного введения или введения в мягкие ткани :
ревматоидный артрит (тяжелое воспаление одного сустава); анкилозирующий спондилит (когда воспаленные суставы не поддаются традиционному лечению); псориатический артрит (олигоартикулярная форма и тендовагинит); моноартрит (после эвакуации синовиальной жидкости); артроз суставов (только при синовите и экссудате); внесуставной ревматизм (эпикондилит, тендовагинит, бурсит); острый и подагрический артрит.
Местное применение (инъекции в пораженный участок) :
келоидные поражения; гипертрофические, воспалительные и инфильтративные поражения при лишае, псориазе, кольцевидной гранулеме, склерозирующем фолликулите, дискоидной волчанке и кожном саркоидозе; дисковая красная волчанка; болезнь Урбаха-Оппенгейма; локализованная алопеция.
Противопоказание.
Повышенная чувствительность к действующему веществу или другим компонентам препарата.
Острые вирусные, бактериальные или системные грибковые инфекции (при отсутствии соответствующей терапии).
Вакцинация живой вакциной.
Синдром Иценко-Кушинга.
Внутримышечное введение противопоказано пациентам с тяжелыми нарушениями свертываемости крови.
В случае местного применения - бактериемия, системные грибковые инфекции, инфекции в месте применения, в том числе септический артрит вследствие гонореи или туберкулеза, применяют у больных с нестабильными суставами.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.
При одновременном применении препарата с другими лекарственными средствами возможны следующие взаимодействия:
с препаратами, ингибирующими фермент CYP 3A 4 (например, кетоконазол, антибиотики-макролиды) – повышение концентрации дексаметазона в плазме крови; кетоконазол может ингибировать синтез глюкокортикостероидов надпочечниками, поэтому в результате снижения концентрации дексаметазона может развиться надпочечниковая недостаточность;
с аминоглутетимидом, эфедрином, ингибиторами функции коры надпочечников (например, митотаном), карбамазепином, примидоном, рифампицином, рифабутином, фенобарбиталом, фенитоином - снижение эффективности дексаметазона; при одновременном применении препаратов следует увеличить дозу дексаметазона;
с азатиоприном, нейролептиками, другими глюкокортикостероидами, карбутамидом – повышение риска развития катаракты;
с альбендазолом, гепарином, калиуретиками, циклоспорином – повышение эффективности последних; при одновременном применении циклоспорина и глюкокортикостероидов могут возникнуть судороги;
с амфотерицином В, β 2 -адреномиметиками, препаратами, выводящими калий из организма (например, диуретиками) – повышение риска развития гипокалиемии, которая может привести к сердечной недостаточности; при одновременном применении амфотерицина В и глюкокортикостероидов также может повышаться риск развития остеопороза;
с антигипертензивными средствами, натриуретиками, празиквантелом, противодиабетическими средствами, салицилатами, соматотропином (в высоких дозах) - снижение эффективности последних; при одновременном применении дексаметазона и салицилатов следует осторожно снижать дозу дексаметазона, поскольку может наблюдаться повышение концентрации салицилатов в плазме крови и интоксикация;
с антигистаминными препаратами , м-холиноблокаторами, нитратами, трициклическими антидепрессантами – риск повышения внутриглазного давления; при одновременном применении трициклических антидепрессантов и глюкокортикостероидов также увеличивается риск развития депрессии;
с антихолинэстеразными препаратами - повышен риск развития выраженной слабости у больных миастенией;
с витамином Д – ослабление влияния последнего на всасывание кальция из кишечника;
с гормонами щитовидной железы – повышение клиренса глюкокортикостероидов;
с изониазидом, мексилетином – снижение концентрации последних в плазме крови вследствие усиления их метаболизма;
с иммунодепрессантами – повышенный риск развития инфекций, лимфомы или других лимфопролиферативных заболеваний, связанных с вирусом Эпштейна-Барр;
с ингибиторами карбоангидразы – повышенный риск развития остеопороза;
с индометацином – усиление токсического действия дексаметазона (в результате вытеснения его из связывания с альбуминами);
с живыми противовирусными вакцинами и на фоне других видов иммунизации – повышенный риск активации вируса и развития инфекций;
с кумариновыми антикоагулянтами – изменение действия последних; при одновременном применении препаратов следует контролировать протромбиновое время;
с миорелаксантами - увеличение выраженности и продолжительности мышечной блокады на фоне гипокалиемии, вызванной глюкокортикостероидами;
с нестероидными противовоспалительными средствами, этанолом – повышение риска желудочно-кишечных кровотечений и образования язв;
с парацетамолом – повышенный риск развития гепатотоксического действия парацетамола вследствие индукции «печеночных» ферментов и образования его токсичного метаболита;
с препаратами, метаболизирующимися CYP 3А 4 (индинавир, эритромицин) – снижение концентрации последних за счет увеличения их клиренса;
с ритордином – возможно развитие отека легких; сообщалось о летальном исходе роженицы вследствие развития такого состояния; одновременное применение ритридина и дексаметазона противопоказано в родах;
с сердечными гликозидами - риск нарушений сердечного ритма у больных с гипокалиемией и усилением токсического действия глюкокортикостероидов;
со стероидными гормональными препаратами (например, андрогенами, анаболиками, эстрогенами, пероральными контрацептивами) – появление угревой сыпи и гирсутизма; эстрогены, пероральные контрацептивы усиливают терапевтическое и токсическое действие глюкокортикостероидов, снижая клиренс глюкокортикостероидов;
с талидомидом - повышение риска развития токсического эпидермального некролиза.
Эргокальциферол и паратгормон предотвращают развитие глюкокортикостероидной остеопатии.
Типы взаимодействия с терапевтическим эффектом: одновременное назначение дексаметазона и метоклопрамида, димедрола, прохлорперазина или антагонистов 5-HT 3 рецепторов (серотониновых или 5-гидрокситриптаминовых рецепторов 3 типа, таких как ондансетрон или гранисетрон) эффективно для предотвращения тошноты и рвоты, вызванных химиотерапией цисплатином, циклофосфамидом, метотрексатом, фторурацил.
Взаимодействие с дексаметазоном и всеми вышеупомянутыми препаратами может исказить результаты теста на подавление дексаметазона. Это следует учитывать при оценке результатов испытаний.
Курение не влияет на фармакокинетику дексаметазона.
Особенности применения.
До и во время терапии глюкокортикостероидами необходимо контролировать общий анализ крови, уровень гликемии и содержание электролитов в плазме крови.
Во время лечения дексаметазоном (особенно длительного) необходимо наблюдение офтальмолога, контроль артериального давления и водно-электролитного баланса, в частности, уровня калия в сыворотке крови, а также картины периферической крови и уровня гликемии.
При парентеральном лечении кортикостероидами в единичных случаях могут наблюдаться реакции гиперчувствительности, поэтому перед началом лечения дексаметазоном необходимо принять соответствующие меры, учитывая возможность (особенно у пациентов с аллергическими реакциями на любые другие препараты в анамнезе) возникновения аллергических реакций.
При отмене препарата в случае длительного лечения возможно развитие синдрома отмены (без видимых признаков недостаточности надпочечников) со следующими симптомами: лихорадка, насморк, покраснение конъюнктивы, головная боль, головокружение, сонливость или раздражительность, заторможенность, боли в мышцах и суставах, тошнота, рвота, похудание, общая слабость, судороги. В связи с этим дозу дексаметазона следует снижать постепенно. Резкое прекращение может оказаться фатальным.
Если пациент находится в состоянии сильного стресса (из-за травмы, хирургического вмешательства или тяжелого заболевания) во время терапии или при прекращении терапии дексаметазоном, следует увеличить дозу или назначить гидрокортизон или кортизон.
Пациентам, которые принимали дексаметазон в течение длительного времени и испытывают сильный стресс после прекращения терапии, следует возобновить прием дексаметазона, поскольку возникшая в результате надпочечниковая недостаточность может сохраняться в течение нескольких месяцев после прекращения лечения.
Лечение дексаметазоном или природными глюкокортикостероидами может маскировать симптомы существующей или новой инфекции, а также симптомы перфорации кишечника. Во время лечения следует избегать контакта с больными простудными заболеваниями или другими инфекциями.
Дексаметазон може спричинити загострення системної грибкової інфекції, латентний амебіаз і туберкульоз легень.
Пацієнти з туберкульозом легень в активній формі мають отримувати дексаметазон (разом із засобами проти туберкульозу) тільки при швидкоплинному або розсіяному туберкульозі легень. Пацієнти з неактивною формою туберкульозу легень, які лікуються дексаметазоном, або пацієнти, які реагують на туберкулін, мають отримувати хімічні профілактичні засоби.
Вакцинація живою вакциною протипоказана під час лікування дексаметазоном. Вакцинація неживою вірусною або бактеріальною вакциною не призводить до очікуваного розвитку антитіл і не дає очікуваного захисного ефекту. Дексаметазон не призначати за 8 тижнів до вакцинації і не розпочинати призначати раніше ніж через 2 тижні після вакцинації.
Препарат з обережністю призначати інфекційним хворим, особливо з вітряною віспою та кіром, тому що дані захворювання при застосуванні дексаметазону протікають у тяжчій формі. Тому особам, які не хворіли на ці захворювання, слід бути обережними, щоб максимально виключити інфікування. У випадку контакту з хворими необхідно одразу ж звернутися до лікаря. Рекомендовано профілактичне
лікування імуноглобуліном.
Глюкокортикостероїди слід з обережністю призначати хворим на пухирчатий лишай очей ( herpes s іmplex ), тому що їхнє застосування може призвести до перфорації рогівки.
Обережність і медичний нагляд рекомендовані хворим на остеопороз, артеріальну гіпертензію, серцеву недостатність, туберкульоз, глаукому, печінкову або ниркову недостатність, цукровий діабет, гастрит, езофагіт, дивертикуліт, активну пептичну виразку, з нещодавнім кишковим анастамозом, хворим на коліт і епілепсію, тиреотоксикоз, синдром Іценка-Кушинга, ожиріння (III-IV ступеня), нефроуролітіаз, гіперліпідемію, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), гіпоальбумінемію та хворим у станах, що призводять до її виникнення, хворим з імунодефіцитними станами (у т. ч. СНІД або ВІЛ-інфікування), лімфаденіт після щеплення БЦЖ.
Особливого догляду потребують пацієнти протягом перших тижнів після інфаркту міокарда, пацієнти з тромбоемболією, тяжкою міастенією гравіс, гіпотиреозом, психозом або психоневрозом, а також пацієнти літнього віку.
Під час лікування дексаметазоном може спостерігатися загострення цукрового діабету або перехід від латентної фази до клінічних проявів.
Дія глюкокортикостероїдів посилюється у хворих на цироз печінки або гіпотиреоз.
Хворі з порушенням водно-електролітного балансу повинні бути обережними при прийомі дексаметазону, тому що середні та великі дози глюкокортикостероїдів можуть викликати в організмі затримку солі та рідини, а також підвищену екскрецію калію. У даних випадках показане обмеження вживання солі та додатковий прийом калію. Усі кортикостероїди підвищують процес виведення кальцію, внаслідок чого може бути порушена секреція мінералокортикоїдів. Тому показане додаткове призначення солі та/або мінералокортикоїдів.
Тривалий прийом глюкокортикостероїдів може призвести до розвитку задньої субкапсулярної катаракти, глаукоми, з можливим пошкодженням очного нерва, а також збільшити ризик вторинних вірусних або грибкових очних інфекцій.
Рекомендується бути обережними пацієнтам, які одужують після операції або перелому кісток, оскільки дексаметазон може уповільнити загоєння ран і утворення кісткової тканини.
Особливої уваги потребує питання застосування системних глюкокортикостероїдів хворим з існуючими або наявними в анамнезі тяжкими афективними розладами, що включають депресивний, маніакально-депресивний психоз, попередній стероїдний психоз. Пацієнтів та/або опікунів слід попередити щодо можливості розвитку серйозних побічних ефектів з боку психіки. Симптоми зазвичай проявляються протягом кількох днів або тижнів після початку лікування. Ризик виникнення даних побічних ефектів вищий при застосуванні високих доз. Більшість реакцій зникає після зменшення дози або відміни препарату, хоча інколи є необхідним специфічне лікування. При розвитку подібних симптомів необхідно звернутися до лікаря. Також психічні розлади можуть спостерігатися при відміні глюкокортикоїдів.
Глюкокортикостероїди можуть порушувати результати алергічних нашкірних тестів.
Дітей можна лікувати дексаметазоном тільки у разі явної необхідності. Під час лікування дексаметазоном необхідний ретельний нагляд за ростом і розвитком дітей.
Внутрішньосуглобове застосування препарату може призвести до місцевих або системних побічних реакцій. Часте застосування може спричинити ураження хряща або некроз кістки. Перед внутрішньосуглобовим введенням дексаметазону слід видалити з суглоба синовіальну рідину та дослідити її (перевірити на наявність інфекції). Не застосовувати препарат пацієнтам з інфікованими суглобами. Якщо інфекція суглоба розвивається після ін'єкції, треба розпочати належну терапію антибіотиками.
Часті внутрішньосуглобові ін'єкції можуть травмувати тканини суглоба. Під час лікування препаратом пацієнтам слід уникати надмірних навантажень на ушкоджені суглоби до повного зникнення запального процесу, навіть при настанні симптоматичного поліпшення.
Слід припинити застосування препарату хворим, у яких при внутрішньосуглобовому введенні глюкокортикостероїдів значно посилився біль, що супроводжується припухлістю і подальшим обмеженням рухливості суглоба, гарячкою і загальним нездужанням (дані симптоми свідчать про виникнення септичного артриту). У випадку розвитку септичного артриту і при підтвердженні діагнозу сепсису необхідно призначити відповідну антибактеріальну терапію.
Использование во время беременности или кормления грудью.
Период беременности.
Глюкокортикостероїди проникають крізь плаценту і досягають високих концентрацій у плоді. Шкідливий ефект на плід та новонароджену дитину не може бути виключеним. Дексаметазон пригнічує внутрішньоутробний розвиток дитини. За деякими даними, навіть фармакологічні дози глюкокортикостероїдів можуть підвищити ризик недостатності плаценти, олігогідрамніону, уповільненого розвитку плода або його внутрішньоматкової загибелі, підвищення кількості лейкоцитів (нейтрофілів) у плода і недостатності надниркових залоз. Відсутні дані щодо тератогенної дії дексаметазону. Дітей, народжених матерями, яким призначали глюкокортикостероїди у період вагітності, треба ретельно перевіряти на наявність недостатності надниркових залоз.
Препарат застосовувати у невідкладних випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Особлива обережність рекомендується при прееклампсії. Відповідно до загальних рекомендацій, при лікуванні у період вагітності глюкокортикостероїдами повинна бути використана найнижча дієва доза для контролю за основним захворюванням.
Жінкам, які застосовували глюкокортикостероїди у період вагітності, рекомендується застосовувати їх додаткові дози під час пологів. У випадку затяжних пологів або плануванні кесаревого розтину рекомендується внутрішньовенне введення 100 мг гідрокортизону кожні 8 годин.
Період годування груддю.
Препарат протипоказаний у період годування груддю (за винятком невідкладних випадків).
Глюкокортикостероїди проникають у грудне молоко. У разі застосування дексаметазону, особливо у дозі понад фізіологічні норми (близько 1 мг), не рекомендується годування груддю, оскільки це може призвести до уповільнення росту дитини та зменшення секреції ендогенних кортикостероїдів.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или другими механизмами.
Даних немає, однак слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій з боку нервової системи та органів зору.
Способ применения и дозировка.
Препарат застосовувати дорослим та дітям від народження.
Вводити внутрішньовенно (у вигляді ін'єкції або інфузії), внутрішньом'язово або місцево – за допомогою внутрішньосуглобових ін'єкцій чи ін'єкцій у місце ураження на шкірі або в інфільтрат м'яких тканин. Як розчинник для внутрішньовенної інфузії застосовувати 0,9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози.
При застосуванні немовлятам, особливо недоношеним, розчини, призначені для внутрішньовенного введення або подальшого розчинення препарату, не повинні містити консерванти.
При змішуванні препарату з розчинником для інфузії слід дотримуватись стерильних заходів безпеки. Суміш слід застосовувати протягом 24 годин, оскільки розчини для інфузій зазвичай не містять консервантів.
Препарати для парентерального введення слід візуально перевіряти на наявність сторонніх включень та зміни кольору кожного разу перед введенням.
Дозу препарату слід визначати індивідуально, відповідно до захворювання конкретного пацієнта, передбаченого періоду лікування, переносимості глюкокортикостероїдів і реакції організму.
Дорослим.
Препарат вводити парентерально у невідкладних випадках, коли пероральна терапія неможлива, та у випадках, зазначених у розділі «Показання».
Внутрішньовенне та внутрішньом'язове введення.
Препарат застосовувати у початковій дозі від 0,5 до 9 мг/добу, при необхідності дозу можна збільшити.
Початкові дози дексаметазону слід застосовувати до появи клінічної реакції, а потім дозу слід поступово зменшувати до найнижчої клінічно ефективної. У разі застосування високих доз протягом періоду, що перевищує кілька днів, дозу слід зменшувати поступово протягом кількох наступних днів або навіть протягом більш тривалого періоду.
Місцеве введення.
Зазвичай препарат застосовувати у дозі 0,2-4 мг, зокрема:
– великі суглоби (наприклад, колінні) – 2-4 мг;
– маленькі суглоби (наприклад, міжфалангові, скронево-нижньощелепні) – 0,8-1 мг;
– синовіальна сумка – 2-3 мг;
– сухожильні оболонки – 0,4-1 мг;
– інфільтрація м'яких тканин – 2-6 мг;
– ганглії – 1-2 мг.
Повторне введення в суглоб можливе після 3-4 місяців. Введення може бути виконано 3 або 4 рази в один суглоб протягом усього життя. Частіше внутрішньосуглобове введення може пошкодити суглобовий хрящ та спричинити кістковий некроз. Внутрішньосуглобові ін'єкції рекомендується робити не більше ніж у 2 суглоби одночасно.
Доза дексаметазону, що вводиться у місце пошкодження, прирівнюється до внутрішньосуглобової дози. Дексаметазон рекомендується вводити не більше ніж у 2 місця пошкодження одночасно.
Внутрішньосуглобові ін'єкції глюкокортикостероїдів можут призвести до розвитку системних реакцій на додаток до місцевих.
Слід уникати внутрішньосуглобового введення глюкокортикостероїдів в інфіковані суглоби та нестабільні або деформовані суглоби.
Детям
Замісна терапія: препарат застосовувати у дозі 0,02 мг/кг/добу (0,67 мг/м 2 площі поверхні тіла/добу) за 3 ін'єкції, що вводиться кожного третього дня або 0,2-0,3 мг/кг маси тіла (0,2-0,3 мг/м 2 площі поверхні тіла.
Інші показання: препарат застосовувати у дозі 0,02-0,1 мг/кг (0,8-5 мг/м 2 площі поверхні тіла) кожні 12-24 години.
З метою порівняння нижче наведені еквівалентні дози у міліграмах для різних глюкокортикостероїдів:
Дексаметазон 0,75 мг | Преднізон 5 мг |
Кортизон 25 мг | Метилпреднізолон 4 мг |
Гідрокортизон 20 мг | Тріамцинолон 4 мг |
Преднізолон 5 мг | Бетамезон 0,75 мг |
Дети .
Препарат застосовувати з періоду новонародженності тільки у разі крайньої необхідності. Під час лікування дексаметазоном необхідний ретельний нагляд за ростом і розвитком дітей та підлітків.
Передозировка.
Симптомы имеют место быть сообщены о гостеприеме передозировки или о летальном наслаждении через гостеприем передозировки. Передозировка (за исключением нескольких случаев застоя в надмирных дозах) проявляется симптомами, описывающими побочные эффекты, симптомы: перхоть при всех синдромах Ценка-Кушинга, акне, экхимозы, гиризм, нудота, анорексия, пептичная виразка. лечебного тракту, артралгия, миопатия, миалгия, задишка, заморочення, втрата свидомости, гарячка, повышение артериальной ткани, гиперлидемия, остеопороз, ортостатическая гипотензия, развитие инфекций, стероїдний диабет, «місяцеподібне» явление, состояние дисфункции.
Лікування: симптоматична та підтримуюча терапія. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз не ефективний.
Побочные реакции.
Частота появи побічних реакцій залежить від дози і тривалості лікування.
Побічні реакції при короткотривалому лікуванні.
З боку психіки: психічні розлади.
З боку травного тракту: пептична виразка, гострий панкреатит.
З боку обміну речовин та метаболізму: зниження толерантності до вуглеводів, збільшення апетиту, збільшення маси тіла, гіпертригліцеридемія.
З боку ендокринної системи: тимчасове пригнічення функції надниркових залоз.
З боку імунної системи, шкіри та підшкірної клітковини: реакції гіперчутливості.
Побічні реакції при довготривалому лікуванні.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, телеангіоектазія.
З боку органів зору: катаракта, глаукома.
З боку обміну речовин та метаболізму: ожиріння.
З боку ендокринної системи: тривале пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту дітей, передчасне закриття епіфізарних зон росту.
З боку кістково-м'язового апарату та сполучної тканини: м'язова атрофія, остеопороз, переломи трубчатих кісток, асептичний некроз кісток.
З боку імунної системи, шкіри та підшкірної клітковини: зменшення імунної відповіді та підвищеної сприйнятливості до інфекційних захворювань, потоншання шкіри.
Побічні реакції, що можуть виникати в окремих органах та системах при лікуванні дексаметазоном.
З боку серцево-судинної системи: пароксизмальна брадикардія, зупинка серця, серцеві аритмії, напад стенокардії, збільшення серця, судинна недостатність, застійна серцева недостатність, хронічна серцева недостатність, жирова емболія, артеріальна гіпертензія, гіпертрофічна кардіоміопатія у недоношених немовлят, дуже рідко – розрив серця у пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда; також можливі політопна шлуночкова екстрасистола, гіпертонічна енцефалопатія, тахікардія, тромбоемболія, тромбофлебіт, васкуліт.
З боку системи крові та лімфатичної системи: випадки тромбоемболії, тромбофлебіт, зменшення кількості моноцитів і/або лімфоцитів, лейкоцитоз, еозинофілія (як і при застосуванні інших глюкокортикоїдів), рідко – тромбоцитопенія і нетромбоцитопенічна пурпура.
З боку нервової системи: після лікування можлива поява набряку диску зорового нерва і підвищення внутрішньочерепного тиску (псевдопухлина), загострення епілепсії, запаморочення, непритомність, судоми, головний біль, гіперкінезія, неврит, невропатія, парестезії; у дітей препарат може спричинити параліч кори головного мозку.
З боку психіки: зміни особистості та поведінки, які часто проявляються у вигляді афективних порушень (дратівливість, ейфорія, делірій, параноя, нервозність, тривожність, дезорієнтація, депресія, лабільність настрою, суїцидальні думки), порушення сну, пізнавальна дисфункція (включаючи сплутаність свідомості і амнезію), психотичні реакції (включаючи манію, галюцинації, психози та загострення шизофренії).
З боку органів зору: підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, катаракта, екзофтальм, папілоедема, потоншання рогівки або склери, ретролетальна фіброплазія, загострення офтальмологічних вірусних або грибкових захворювань.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: набряк легенів.
З боку травного тракту: нудота, блювання, диспепсія, гикавка, метеоризм, езофагіт, кандидоз стравоходу, підвищення або зниження апетиту, рідко – пептичні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, можливі також виразкові перфорації та кровотеча у травному тракті (криваве блювання, мелена), панкреатит і перфорація жовчного міхура та кишечнику (особливо у пацієнтів з хронічним запаленням кишечнику), атонія травного тракту.
З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня ферментів печінки, гепатомегалія.
З боку обміну речовин і метаболізму: підвищене виведення іонів кальцію, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний баланс азоту (підвищений розпад білків), затримка рідини та іонів натрію (периферичні набряки), гіпернатріємія, підвищене виділення іонів калію, гіпокаліємічний синдром: гіпокаліємія, гіпокаліємічний алкалоз, аритмія, міалгія або спазм м'язів.
З боку ендокринної системи: пригнічення функції та атрофія надниркових залоз (зменшення реакції на стрес), пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, синдром Іценка-Кушинга, затримка статевого розвитку у дітей, порушення секреції статевих гормонів (порушення менструального циклу, аменорея, гірсутизм, імпотенція), гіперглікемія, «стероїдний» цукровий діабет, перехід латентного діабету в клінічно активну форму, зменшення переносимості вуглеводів, підвищена потреба в інсуліні або пероральних протидіабетичних препаратах у хворих на цукровий діабет.
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: м'язова слабкість, атрофія м'язів, стероїдна міопатія (м'язова слабкість спричиняє м'язовий катаболізм), остеопороз (підвищене виведення кальцію), переломи трубчастих кісток або компресійні переломи хребта, асептичний остеонекроз (частіше-асептичний некроз головок кісток стегон і плечей), розриви сухожиль (особливо при одночасному застосуванні деяких хінолонів), затримка росту і процесу мінералізації кісток у дітей, передчасне закриття епіфізарних зон росту.
З боку імунної системи, шкіри та підшкірної клітковини: реакції гіперчутливості, у тому числі висипання, свербіж, гіперемія, алергічний дерматит, кропив'янка, набряк Квінке, бронхоспазм, анафілактичний шок; пригнічення регенеративних та репаративних функцій шкіри, уповільнене загоєння ран, потоншена і чутлива шкіра, сухість шкіри, атрофія шкіри, гіпер- або гіпопігментація, порушення розподілу підшкірної клітковини, екхімоз, стерильний абсцес, петехії, вугри, стриї, телеангіектазія, придушення реакції на шкірні тести і щеплення, імуносупресія.
Реакції у місці введення: реакції гіперчутливості, у тому числі висипання, свербіж, гіперемія і поколювання шкіри, безболісне руйнування суглоба, що симптоматично нагадує нейрогенну артропатію (суглоб Шарко).
Інші: незвична слабкість та підвищена втомлюваність, підвищення ризику виникнення або загострення грибкових, вірусних або бактеріальних інфекцій, розвиток умовно-патогенних інфекцій, пригнічення регенеративних і репаративних процесів, набряки, підвищене потовиділення, лейкоцитурія, синдром відміни. Препарат може викликати фізичну залежність.
Ознаки синдрому відміни глюкокортикостероїдів.
У пацієнтів, які тривалий час лікувалися дексаметазоном, під час дуже швидкого зниження дози може спостерігатися синдром відміни та траплятися випадки недостатності надниркових залоз, артеріальної гіпотензії або летального наслідку. У деяких випадках симптоми синдрому відміни можуть бути подібними до ознак погіршення або рецидиву захворювання, від якого пацієнт лікувався.
Дата окончания срока.
2 года.
Условия хранения.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 15 °С. Не заморожувати.
Хранить в недоступном для детей месте.
Несовместимость.
Одночасне застосування ритордину і дексаметазону протипоказано, оскільки це може призвести до набряку легенів. Повідомлялося про летальний наслідок породіллі під час пологів через розвиток такого стану.
Упаковка.
По 1 мл в ампулі; по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 2 контурні чарункові упаковки у пачці; по 5 або 10 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 1 контурній чарунковій упаковці у пачці.
Покинуть категорию.
За рецептом.
Продюсер.
ЧАО «Фармацевтическая фирма «Дарница».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності .
Украина, 02093, г. Киев, ул. Бориспольская, 13.
ДЕКСАМЕТАЗОН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
