Личный кабинет
ДИКЛОБЕРЛ 50 супп. 50 мг блистер №10
rx
Код товара: 29401
Производитель: Berlin-Chemie (Германия)
1 400,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 04.08.2025
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
DiCloberl 50
DiCloberl 50
Композиция :
Активное вещество: 1 суппозиторий содержит натрий диклофенак 50 мг;
Экспцинаты : пропилглат, этанол 96 %, кукурузный крахмал, твердый жир.
Дозировка формы. Суппозитории.
Основные физико-химические свойства: торпедоподобные суппозитории от почти белых до желтоватого с вогнутым основанием.
Фармакотерапевтическая группа. Нестероидальные анти -инфляционные и анти -ривматические агенты.
ATH CODE M01A B05.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Dicloberl ® 50 содержит диклофенак натрия -вещество негероидальной структуры, которое имеет выраженный анальгетический и анти -инфляционный эффект. Это ингибитор простагланцинетазы (циклооксигеназа).
Фармакокинетика.
Поглощение. Поглощение быстро, но медленнее, чем при использовании кишечных таблеток. После использования суппозиториев диклоберла в дозе 50 мг максимальная концентрация в плазме крови достигается примерно через 1 час, но максимальная концентрация на единицу дозы составляет около двух третей концентрации, которая достигается после использования таблеток с кишечным покрытием (1,95 ± 0,8 мкг/мл).
Биодоступность. Как и в случае пероральной дозировки препарата, площадь под кривой концентрации (AUC) составляет приблизительно половину значения, полученного при использовании парентеральной дозы. После повторного использования препарата его фармакокинетика не меняется. Сомения препарата не наблюдается, если наблюдается рекомендованная дозировка.
Распределение. Связывание диклофенака с сывороточными белками составляет 99,7 %, в основном с альбумином - 99,4 %.
Диклофенак входит в синовиальную жидкость, где ее максимальная концентрация достигается на 2-4 часа позже, чем в плазме крови. Воображаемый период полураспада синовиальной жидкости составляет 3-6 часов. Через 2 часа после максимальной концентрации в плазме в крови концентрация диклофенака в синовиальной жидкости остается выше, чем в плазме крови; Это явление наблюдается в течение 12 часов.
Диклофенак был обнаружен при низкой концентрации (100 нг/мл) в грудном молоке у одной кормящей женщины. Ожидаемое количество препарата, которое попадает в тело ребенка с грудным молоком, эквивалентно 0,03 мг/кг/день.
Метаболизм. Диклофенак частично метаболизируется глюкуронией неизменной молекулы, но, в основном, путем одиночного и множественного гидроксилирования и метоксилирования, что приводит к образованию нескольких фенольных метаболитов, большинство из которых образуют соединение с глюкуроновой кислотой. Два из этих фенольных метаболитов биологически активны, но гораздо меньше, чем диклофенак.
Размножение. Общий системный клиренс диклофенака из плазмы крови составляет 263 ± 56 мл/мин (средний ± джи). Последний период полураспада в плазме крови составляет 1-2 часа. Период полураспада в плазме крови четырех метаболитов, включая два фармакологически активных, также является коротким и составляет 1-3 часа. Около 60 % препарата выделяется в моче в форме глюкуронида конъюгата интактной молекулы и в форме метаболитов, большинство из которых также превращаются в конъюгаты глюкуронидов. В неизменных, менее 1 % диклофенака выводится. Оставшаяся доза препарата выделяется в виде метаболитов с фекалиями.
Фармакокинетика в определенных группах пациентов. Влияние возраста пациента на поглощение, метаболизм и экскрецию препарата не наблюдалось, кроме того, тот факт, что у пяти пожилых пациентов 15-минутная внутривенная инфузия приводила к 50 % концентрации препарата в плазме крови, чем ожидалось у молодых здоровых добровольцев.
У пациентов с нарушением функции почек, получающих терапевтические дозы, возможно не ожидать накопления неизменного активного вещества, основанного на кинетике препарата после единого использования. У пациентов с клиренсом креатинина менее 10 мл/мин концентрации гидроксилированных метаболитов в плазме крови примерно в 4 раза выше, чем у здоровых добровольцев. Однако, в конце концов, все метаболиты были выделены в желчи.
Пациенты с нарушением функции печени. У пациентов с хроническим гепатитом или компенсированным циррозом, фармакокинетика, метаболизм диклофенака, сходны у пациентов без заболеваний печени.
Клинические характеристики.
Индикация.
Воспалительные и дегенеративные формы ревматизма: ревматоидный артрит, ювенильный ревматоидный артрит, анкилозирующий спондилит, остеоартрит, включая спондилоартрит;
боль со стороны позвоночника;
Ревматические заболевания мягких тканей Extragainte;
Пост -травматические и послеоперационные боли синдромы, сопровождаемые воспалением и отеком, в частности после стоматологических и ортопедических операций;
Гинекологические заболевания, которые сопровождаются болью и воспалением, такими как первичная дисменорея и аднексит;
атаки мигрени;
Острые атаки подагры;
В качестве дополнения при тяжелых воспалительных заболеваниях ЛОР -органов, которые сопровождаются болезненными ощущениями, такими как фаринготонсиллит, отит.
Согласно общим терапевтическим принципам, основное заболевание следует лечить с помощью основной терапии. Корм сам по себе не является признаком использования препарата.
Противопоказание.
Гиперчувствительность к активному веществу или к любому другому компоненту препарата;
острая язва желудка или кишечник; гастроинтенскоантное кровотечение или перфорация;
Высокий риск развития послеоперационного кровотечения, уведомления о крови, расстройств гемостаза, гемопоэтических расстройств или цереброваскулярного кровотечения;
история нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП);
активная форма язвенной язвы/кровотечение или рецидивирующее язвенное заболевание/анамнез кровотечения (два или более отдельных эпизодов диагностированной язвы или кровотечения);
Воспалительное заболевание кишечника (например, болезнь Крона или язвенной колит);
последний триместр беременности;
печеночная недостаточность;
почечная недостаточность;
Застойная сердечная недостаточность (NYHA II-IV);
Ишемическая болезнь сердца у пациентов с стенокардией, инфарктом миокарда;
Цереброваскулярные заболевания у пациентов, у которых есть инсульт или имеют эпизоды временных ишемических атак;
Болезни периферических артерий;
Лечение периоперационной боли при обходе аорто-корнарной артерии (или использование искусственного кровообращения);
Как и другие НПВП, диклофенак также противопоказан у пациентов, чье использование ибупрофен, ацетилсалициловая кислота или других негероидных анти -интенсивных препаратов вызывает атаки бронхиальной астмы, ангиоротического отека, крапивниц или острый ринит.
Проница.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.
Взаимодействия, наблюдаемые с диклофенаком в виде кишечных таблеток и/или в других формах дозировки, приведены ниже.
Литий. Сопутствующее использование диклофенака может увеличить концентрацию лития в плазме крови. Рекомендуется мониторинг лития сыворотки.
Дигоксин . В случае сопутствующего использования диклофенак может увеличить концентрацию дигоксина в плазме крови. Рекомендуются уровни дигоксина в сыворотке.
Диуретики и антигипертензивные агенты. Как и другие НПВП, сопутствующее использование диклофенака с диуретиками и антигипертензивными агентами (например, β-блокаторы, ангиотензин-конвертирующие ингибиторы фермента (ACE)) может привести к снижению их антигипертензируемого эффекта путем ингибирования сосудистого ингибирования. Таким образом, такая комбинация используется с предупреждениями, и пациенты, особенно пожилые люди, должны тщательно контролироваться при артериальном давлении. Пациентам следует давать надлежащую гидратацию, а мониторинг функции почек после и регулярной терапии также рекомендуется после начала диуретиков и ингибиторов АПФ из -за повышенного риска нефротоксичности.
Препараты, которые, как известно, вызывают гиперкалиемию. Сопутствующее лечение диуретиков, способствующих калие, циклоспорина, таролимуса или триметоприма, может быть связано с повышением уровней калия в сыворотке, поэтому пациенты должны чаще контролировать состояние пациентов.
Антикоагулянты и антитромботики. Сопутствующее использование может увеличить риск кровотечения, поэтому рекомендуется принимать меры предупреждения. Хотя клинические исследования не указывают на влияние диклофенака на антикоагулянтную активность, существуют некоторые данные о повышении риска кровотечения у пациентов, которые используют диклофенак и антикоагулянты одновременно. Следовательно, наверняка не требуется никаких изменений в дозировке антикоагулянтов, рекомендуется тщательный мониторинг таких пациентов. Как и другие негероидальные анти -инфляционные препараты, диклофенак в высоких дозах может временно подавлять агрегацию тромбоцитов.
Другие НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 и кортикостероиды. Сопутствующее использование диклофенака и других НПВП или кортикостероидов может увеличить риск желудочно -кишечного кровотечения или язв. Следует избегать двух или более НПВП.
Селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (SSIZS). Сопутствующее использование НПВП и ССР может увеличить риск желудочно -кишечного кровотечения.
Антидиабетические препараты. Клинические исследования показали, что диклофенак можно использовать с пероральными антидиабетическими агентами и не изменять их терапевтический эффект. Тем не менее, в таких случаях есть некоторые сообщения о развитии, как гипогликемии, так и гипергликемии, которые требовали необходимости изменения дозы антидиабетических агентов при использовании диклофенака. По этой причине рекомендуется контролировать уровень глюкозы в крови во время комбинированной терапии.
Метотрексат. Диклофенак может ингибировать клиренс метотрексата в почечных канальцах, что приводит к повышению уровня метотрексата. При введении НПВП следует соблюдать осторожность, включая диклофенак, менее чем за 24 часа до метотрексата, поскольку концентрация метотрексата в крови может увеличиться, и его токсический эффект может увеличиться. Была серьезная токсичность, когда интервал между использованием метотрексата и НПВП, включая диклофенак, был в течение 24 часов. Это взаимодействие опосредовано накоплением метотрексата в результате нарушения почечной экскреции в присутствии НПВП.
Циклоспорин. Влияние диклофенака, как и другие НПВП, на синтез простагландинов в почках, может повысить нефротоксичность циклоспорина, в этом отношении диклофенак должен использоваться в более низких дозах, чем для пациентов, которые не используют циклоприн.
Такролимус. При использовании НПВП с таролимусом риск нефротоксичности может быть увеличен, что может быть косвенно из -за воздействия НПВП и ингибитора кальциневрина почечного антипростагландина.
Антибактериальные хинолоны. Разработка судорог у пациентов, которые одновременно использовали производные хинолона и НПВП. Это может наблюдаться у пациентов с эпилепсией или без него. Таким образом, при выборе пациентов с хинолоном следует соблюдать осторожность при использовании пациентов с хинолоном, которые уже получают НПВП.
Фенитоин . При одновременном использовании фенитоина с диклофенаком рекомендуется контролировать концентрации фенитоина в плазме крови из -за ожидаемого увеличения воздействия фенитоина.
Пробенецид. Проблема, содержащие лекарства, могут ингибировать натрий диклофенак.
Холестипол и холестирамин . Эти препараты могут вызвать задержку или уменьшить диклофенак. Таким образом, рекомендуется назначить диклофенака не менее чем за 1 час до или через 4-6 часов после холестипола/холестирамина.
Сердечные гликозиды . Сопутствующее использование сердечных гликозидов и НПВП может увеличить сердечную недостаточность, снизить скорость клубочковой фильтрации и увеличить гликозиды плазмы плазмы крови.
Мифепристон . НПВП не следует использовать в течение 8-12 дней после использования мифепристона, поскольку НПВП могут уменьшить влияние мифепристона.
Мощные ингибиторы CYP2C9 . Для общего введения диклофенака рекомендуется осторожность с мощными ингибиторами CYP2C9 (например, с вориконазолом), что может привести к значительному увеличению максимальных концентраций в плазме и воздействия диклофенака из -за метаболизма диклофенака.
Особенности приложения .
Общий.
Чтобы минимизировать нежелательные эффекты, лечение следует начинать с наименее эффективной дозы в течение кратчайшего периода времени, необходимого для контроля симптомов.
Следует избегать сопутствующего использования DiCloberl 50 с системными НПВП, такими как селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 из-за отсутствия каких-либо доказательств синергического эффекта и из-за потенциальных аддитивных побочных эффектов.
Осторожность необходима для пожилых пациентов. В частности, рекомендуется использовать самую низкую эффективную дозу ослабленных пожилых пациентов или низкую массу тела.
Осторожность необходима для пожилых пациентов. В частности, рекомендуется использовать самую низкую эффективную дозу ослабленных пожилых пациентов или низкую массу тела.
Как и в случае с другими НПВП, могут возникать аллергические реакции, включая анафилактические/анафилактикоидные реакции, даже без предварительного воздействия диклофенака.
Из -за своих фармакодинамических свойств Dicloberl ® 50, как и другие НПВП, могут маскировать признаки и симптомы инфекции.
Воздействие на пищеварительный тракт (TT).
Применение всех НПВП, включая диклофенак, случаи желудочно-кишечного кровотечения (рвота в крови, земля), язва или перфорация, которые могут быть смертельными и возникают в любое время при лечении в присутствии или отсутствие профилактических симптомов или доэкспонирования. Эти явления обычно имеют более серьезные последствия у пожилых пациентов. Если пациенты, получающие диклофенак, имеют явления желудочно -кишечного кровотечения или образования язвы, использование препарата следует прекратить.
Как и в случае использования других НПВП, включая диклофенак, для пациентов с симптомами, указывающими на расстройства пищеварительного тракта (ТТ), медицинский надзор и особая осторожность, являются обязательными. Риск кровотечения, язв или перфорации в ТТ увеличивается с увеличением доз НПВП, включая диклофенак, и у пациентов с язвенной язвой, особенно с осложнениями в форме кровотечения или перфорации, и у пожилых пациентов.
Пожилые пациенты имеют повышенную частоту нежелательных реакций на НПВП, особенно для желудочно -кишечного кровотечения и перфораций, которые могут быть смертельными.
Чтобы снизить риск такого токсического воздействия на ТТ, начинается лечение и поддерживает самые низкие эффективные дозы.
Для таких пациентов, а также для пациентов, которые нуждаются в одновременном использовании низких додов ацетилсалициловой кислоты (ASC/аспирин или других препаратов, которые, вероятно, увеличивают риск нежелательного воздействия на TT), рассмотрим использование комбинированной терапии при применении защитных агентов (EG. Пациенты с аналогичным веществами, особенно пожилыми, особенно в отношении любого унальцифического симптома, особенно в отношении любого унальзуального, в особенно, особенно в любом унальментном симптомах, особенно в случае с унаупонены, особенно в отношении любого унальцифического, особенно в отношении любого унальцификационного симптома, особенно в отношении любого унальцификационного, особенно пожилой (особенно пожилой симптомы, особенно в отношении любого унальцификационного, особенно в отношении любого унальцифического симптома, особенно в отношении любого унальцифического, особенно пожилой. TT) также необходимы для пациентов, которые получают одновременно, препараты, которые могут увеличить риск язв или кровотечения, таких как системные кортикостероиды, антикоагулянты (например, варфарин), антитромботы (например, ASC) или селективные ингибиторы повторных серотонинов.
Воздействие на печень.
Требуемый медицинский надзор требуется, когда DiCloberl ® 50 назначается пациентам с нарушением функции печени, поскольку их состояние может ухудшиться.
Как и в случае с другими НПВП, включая диклофенак, уровень одного или нескольких ферментов печени может увеличиться.
Как и в случае с другими НПВП, включая диклофенак, уровень одного или нескольких ферментов печени может увеличиться.
Во время длительного лечения DiCloberl ® 50 50 регулярный мониторинг функции печени и уровня фермента печени в качестве меры предосторожности. Если дисфункция печени сохраняется или ухудшается, и если клинические признаки или симптомы могут быть связаны с прогрессирующей болезнью печени или если другие проявления (например, эозинофилия, сыпь), DiCloberl ® 50 должны быть сняты. Курс заболеваний, таких как гепатит, может быть без продромальных симптомов. Предостережение необходимо, если DiCloberl ® 50 используется у пациентов с печеночной порфирией из -за вероятности провоцирования атаки.
Влияние на почки.
Поскольку лечение НПВП, включая диклофенак, сообщалось о случаях удержания жидкости и отека, следует уделять особое внимание пациентам с нарушением функции сердца или почек, в анамнезе гипертонии, пожилых пациентов, пациентов, получающих сопутствующие диуретики. Сокращение внеклеточного объема жидкости по любой причине, например, до или после серьезной операции. В таких случаях рекомендуется мониторинг функций почек. PripyneNnannannannannany -yrapiї зaзviчaй зumowlюєpornernennanna odo -od -ne, яки.
Вплив на шкіру.
У зв'язку із застосуванням НПЗП, в тому числі препарату Диклоберл ® 50, у дуже рідких випадках були зареєстровані серйозні реакції з боку шкіри (деякі з них були летальними), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. У пацієнтів найвищий ризик розвитку цих реакцій спостерігається на початку курсу терапії: поява реакції відзначається у більшості випадків впродовж першого місяця лікування. Застосування препарату Диклоберл ® 50 необхідно припинити при першій появі шкірних висипань, ураженнях слизової оболонки або при появі будь-яких інших ознак підвищеної чутливості.
СЧВ і змішані захворювання сполучної тканини .
У пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) і змішаними захворюваннями сполучної тканини може спостерігатися підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.
Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти .
Для пацієнтів із наявністю в анамнезі артеріальної гіпертензії та/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідним є проведення відповідного моніторингу та надання рекомендацій, оскільки у зв'язку із застосуванням НПЗП, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків.
Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг/добу) і при тривалому лікуванні, може бути пов'язано з незначним збільшенням ризику розвитку артеріальних тромботичних подій (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).
Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, стійкою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярною хворобою призначати диклофенак не рекомендовано, у разі необхідності застосування можливе лише після ретельної оцінки ризику-користі тільки в дозуванні не більше 100 мг на добу. Подібну оцінку слід провести перед початком довгострокового лікування пацієнтів із факторами ризику розвитку серцево-судинних явищ (наприклад, з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом та пацієнтам, які палять).
Пацієнтам слід бути проінформованим щодо можливості виникнення серйозних антитромбічних випадків (біль у грудях, задишка, слабкість, порушення мовлення), яке може відбутися у будь-який час. У цьому випадку треба негайно звернутися до лікаря.
Вплив на гематологічні показники.
При тривалому застосуванні даного препарату, як і інших НПЗП, рекомендується моніторинг повного аналізу крові.
Диклоберл ® 50 може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами з порушенням гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними порушеннями.
Астма в анамнезі.
У пацієнтів з астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа (тобто назальними поліпами), хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо такими, що пов'язані з алергічними, подібними до ринітів, симптомами) частіше виникають реакції на НПЗП, такі як загострення астми (так звана непереносимість аналгетиків/аналгетична астма), набряк Квінке або кропив'янка. У зв'язку з цим щодо таких пацієнтів рекомендовано спеціальні застережні заходи (готовність до надання невідкладної медичної допомоги). Це також стосується пацієнтів з алергічними реакціями на інші речовини, такими як висипання, свербіж або кропив'янка.
Як і інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак натрію та інші НПЗП можуть спровокувати розвиток бронхоспазму при застосуванні пацієнтам, які страждають на бронхіальну астму, або пацієнтам з бронхіальною астмою в анамнезі.
Фертильність у жінок.
Стосовно жіночої фертильності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Общий.
Гострі реакції гіперчутливості (наприклад, анафілактичний шок) спостерігаються рідко. При перших ознаках реакції гіперчутливості після використання Диклоберл ® 50 терапія повинна бути зупинена.
При тривалому застосуванні знеболюючих може виникнути головний біль, який не варто лікувати збільшенням дози лікарського засобу.
При супутньому вживанні алкоголю побічні реакції, пов'язані з дією активної речовини, особливо ті, які впливають на шлунково-кишковий тракт або на центральну нервову систему, можуть посилюватися при застосуванні НПЗП.
Используйте во время беременности или грудного вскармливания.
Беременность.
У І і ІІ триместрах вагітності препарат Диклоберл ® 50 можна призначати лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода і лише в мінімальній ефективній дозі, а тривалість лікування повинна бути настільки коротка, наскільки це можливо. Так як і в разі застосування інших НПЗП, препарат протипоказаний в останні 3 місяці вагітності (можливе пригнічення скорочувальної здатності матки і передчасне закриття артеріальної протоки у плода). Інгібування синтезу простагландинів може негативно позначитися на перебігу вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та/або ризик розвитку серцевих вад і гастрошизису після застосування інгібітору синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад був збільшений з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %.
Не виключено, що ризик збільшується з дозою і тривалістю лікування. Було показано, що у тварин введення інгібітору синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- і постімплантаційної втрати та летальності ембріона/плода.
Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, була зареєстрована підвищена частота різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи. Якщо Диклоберл 50 застосовує жінка, яка прагне завагітніти, або у І триместрі вагітності, доза препарату повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшою.
Під час ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід таким чином:
- серцево-легенева токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
- порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідроамніоном.
На матір і новонародженого, а також наприкінці вагітності:
- можливі подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може спостерігатися навіть при дуже низьких дозах;
- гальмування скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.
Отже, Диклоберл 50 протипоказаний під час III триместру вагітності.
Грудное вскармливание.
Як і інші НПЗП, диклофенак у незначній кількості проникає у грудне молоко. У зв'язку з цим Диклоберл ® 50 не слід застосовувати жінкам у період годування груддю, щоб уникнути небажаного впливу на немовля.
Фертильність у жінок.
Як і інші НПЗП, Диклоберл ® 50 може негативно впливати на жіночу фертильність, тому не рекомендується призначати препарат жінкам, які планують вагітність. Для жінок, які мають проблеми із зачаттям або проходять дослідження на безпліддя, слід розглянути доцільність відміни препарату Диклоберл ® 50.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Пацієнтам, у яких у ході терапії препаратом Диклоберл 50 виникають порушення зору, вертиго, сонливість, порушення з боку центральної нервової системи, млявість або втомлюваність, не слід керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами.
Метод администрирования и доз.
Для того, щоб мінімізувати небажані ефекти, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу впродовж найкоротшого періоду часу.
Не застосовувати внутрішньо, тільки для ректального введення.
Супозиторії потрібно вводити у пряму кишку якомога глибше, бажано після очищення кишечнику.
Початкова доза зазвичай становить 100-150 мг на добу. При невиражених симптомах, а також при тривалій терапії достатньо дози 75-100 мг/добу.
Добову дозу розподілити на 2-3 прийоми. Для уникнення нічного болю або ранкової скутості до застосування препарату вдень призначати Диклоберл Ò 50 у вигляді ректальних супозиторіїв перед сном (добова доза препарату не повинна перевищувати 150 мг).
При первинній дисменореї добову дозу підбирати індивідуально, зазвичай вона становить 50-150 мг/добу. Початкова доза може бути 50-100 мг/добу, але у разі необхідності її можна збільшити впродовж кількох менструальних циклів до максимальної, що становить 200 мг/добу. Застосування препарату слід починати після виникнення перших больових симптомів та продовжувати декілька днів, залежно від динаміки регресії симптомів.
Для лікування нападів мігрені курс починати в дозі 100 мг при прояві перших ознак початку нападу. У разі необхідності в той же день може бути застосований другий супозиторій (100 мг диклофенаку). У разі необхідності у наступні дні лікування можна продовжити (добова доза препарату не повинна перевищувати 150 мг, дозу розподілити на 2-3 застосування).
При лікуванні ювенільного ревматоїдного артриту, добова доза може бути встановлена до 3 мг/кг, що є максимальною добовою дозою, і не повинна перевищувати 150 мг на добу. Дітям від 14 років можна призначати супозиторії по 50 мг.
Пацієнти літнього віку: хоча у пацієнтів літнього віку фармакокінетика препарату Диклоберл 50 не погіршується до будь-якого клінічно значущого ступеня, нестероїдні протизапальні препарати потрібно застосовувати з особливою обережністю таким пацієнтам, оскільки вони, як правило, більш схильні до розвитку небажаних реакцій. Зокрема, ослабленим пацієнтам літнього віку або пацієнтам із низьким показником маси тіла рекомендується застосовувати найнижчі ефективні дози; також пацієнтів необхідно обстежити щодо шлунково-кишкових кровотеч при лікуванні НПЗП.
Дети.
Диклоберл 50 не застосовувати дітям до 14 років, через високий вміст у ньому діючої речовини. Диклоберл 50 можна застосовувати дітям від 14 років.
Передозировка.
Симптомы. Типо в Клайнхно -каратини, хarakternoїd -peredoзwanhannape dyklopepenaku, ne nehsnuє. Переоджеувана в Спрарисинитиитии, наймптоми krowoTeч, я, зApAmoRoSheNnhanny, deShoriєntAц -на, зbudжennam GoStra nirkowan neDoStAtniSTHATHITATH
Уход. В -raзw neobхidonosty lecuvannane simptomaneчne. Vprodowж 1 -й -odinini -yphyslo -stoctoswovannaynцno -toykcyчnoї kikosty-prepratu Активовано. Крьмо, уделяясь, в колюте Токсино Прри -а -а -а -айвали -вудомам З Управляя, клейн -вузадж, как будто
Побічні реакції .
Нижчезазначені небажані ефекти включають явища, про які повідомлялося за умов короткострокового або довготривалого застосування препарату.
З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, анемія (гемолітична анемія, апластична анемія). Першими ознаками можуть бути підвищена температура, фарингіт, поверхневі ранки в роті, грипоподібні симптоми, серйозна апатія, кровотеча з носу, шкірна кровотеча.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, такі як висипи на шкірі та свербіж, кропив'янка анафілактична та анафілактоїдна реакція (включно із звуженням дихальних шляхів, зупинкою дихання, прискорене серцебиття, гіпотензія та шок), ангіоневротичний набряк, включаючи набряк обличчя, язика, внутрішній набряк горлянки, алергічний васкуліт та пневмонія.
Психічні порушення: дезорієнтація, депресія, безсоння, дратівливість, нічні кошмари, психотичні порушення, інші психічні розлади.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, збудження або сонливість, тривожне, епізодичне запаморочення, сонливість, втомлюваність, парестезії, порушення пам'яті, судоми, занепокоєння, тремор, асептичний менінгіт, розлади смаку, інсульт, сплутаність свідомості, галюцинації, порушення чутливості, загальне нездужання.
З боку органів зору: розлад зору, затуманення зору, диплопія, неврит зорового нерва
З боку органів слуху та лабіринту : вертиго, дзвін у вухах, розлади слуху
З боку серцево-судинної системи : відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, васкуліт.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: астма (включаючи задишку)
пневмоніт.
З боку шлунково-кишкового тракту : нудота, блювання, діарея, диспепсія, абдомінальний біль, метеоризм, анорексія, гастрит, шлунково-кишкова кровотеча (криваве блювання, мелена, діарея з домішками крові), виразки шлунка або кишечнику з кровотечею або без неї або з перфорацією (іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку), коліт (включаючи геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, стоматит (в тому числі виразковий стоматит), глосит, порушення функції стравоходу, діафрагмоподібний стеноз кишечнику, панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи : підвищення рівня трансаміназ, гепатит, жовтяниця, розлади печінки,блискавичний гепатит, гепатонекроз, печінкова недостатність.
Інфекції та інфікування : повідомляли про загострення запалень, що пов'язані із інфекціями (наприклад, розвиток некротичного фасцита), при системному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Це, можливо, обумовлене механізмом дії нестероїдних протизапальних засобів. Якщо при використанні Диклоберл ® 50, ознаки інфекції виникли або погіршуються, пацієнту рекомендують негайно звернутись до лікаря. Необхідно дослідити, чи є такий стан підставою для терапії протиінфекційним агентом/антибіотиком. Дуже рідко при використанні діклофенака спосрігались симптоми асептичного менінгіта із ригідністю шиї, головним болем, нудотою, блюванням, підвищенням температури або сплутаністю свідомості. Схильними вважаються пацієнти з аутоімунними захворюваннями (SLE, змішане захворювання сполучної тканини).
З боку шкіри та підшкірної клітковини : випадіння волосся, прояви екзантеми, екземи, еритеми, мультиформної еритеми, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, реакції фоточутливості, пурпура, у т. ч. алергічна, свербіж.
З боку нирок та сечовидільної системи: набряки, особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або нирковою недостатністю, гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз нирки.
Загальні порушення і порушення у місці введення : при застосуванні супозиторію можуть виникати зміни у місці введення, включаючи явища локального подразнення, виділення слизу з домішками крові або болюча дефекація.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз : імпотенція.
Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда чи інсульт), пов'язаний із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та при тривалому застосуванні.
Дата окончания срока. 3 года.
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці!
Условия хранения.
Храните при температуре не выше 25 ° C.
Упаковка. 5 ouposhitorIїВ -ubliSteri; 1 Abo 2 bliSteri -n -cartonnnhйcorobцw.
Категория отпуска. По рецепту.
Продюсер
Берлин-Хеми Ах.
Расположение производителя и его адрес места деятельности.
Glinaker Veg 125, 12489 Берлин, Германия.
ДИКЛОФЕНАК
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
