ФЛОГОКСИБ-ЗДОРОВЬЕ капс. 200 мг блистер №10

Для медицинского использования лекарственного средства

Flohoksyb-здоровье

Место хранения:

Активное вещество: Celecoxib;

1 капсула содержит Celecoxib 100 мг или 200 мг;

Вспомогательные вещества: лактоза, моногидрат; натрийный кроскаррелоз; лаурилсульфат натрия; стирально; стеарат магния; Капсула, содержащая эритрозин (E 127), диоксид титана (E 171), желтый (E 104), желатин, чернила чернила (в случае применения компетенции товарных знаков - BT, содержащий шеллак на 45% раствор в этаноле, черный оксид черный ( E 172), пропиленгликоль, концентрированный раствор аммиака) (дозировка 100 мг) или запатентованная синяя V (E 131), диоксид титана (E 171), желатин (дозировка 200 мг).

Лекарственная форма. Капсулы.

Основные физические и химические свойства: твердые желатиновые капсулы с непрозрачной желтой крышкой и корпусом (дозировка 100 мг) или светло-голубой до синего (200 мг дозировка) цвета. Содержимое капсул - белый порошок. Допускается наличие агломератов частиц порошка. В капсуле (дозировка 100 мг) также может быть прикладной торговой маркой компании - ул.

Фармакотерапевтическая группа. Противовоспалительные и антиревматические агенты. Koksyby.

Код ATC M01A H01.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика. Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), демонстрирующие противовоспалительные, обезболивающие и антипиретические активности. Считается, что механизм Celecoxib, вызванный ингибированием синтеза простагландина путем ингибирования в основном циклооксигеназу-2 (COX-2); При терапевтических концентрациях у людей Celecoxib не ингибирует изонзимую циклооксигеназу-1 (COX-1).

Тромбоциты. Поскольку никакое влияние на тромбоциты Celecoxib не может не заменить аспирин в предотвращении сердечно-сосудистых заболеваний. Неизвестно, следует ли целекоксибу на тромбоцитальные тромбоциты с точки зрения повышенного риска серьезных сердечно-сосудистых тромботических побочных реакций, связанных с использованием Celecoxib.

Задержка жидкости. Ингибирование синтеза PGE2 может привести к удержанию реаксорбции натрия и воды, увеличивая самую толстую часть восходящей петли Генле почечной мональной среды и, возможно, в других сегментах дистального нефрона. Считается, что PGE2 ингибирует реабсорбцию воды в сборе воздуховодов, предотвращая действие антидиуретического гормона.

Фармакокинетика.

Поглощение . Пиковые концентрации Celecoxib в плазме достигаются примерно через 3 часа после орального дозирования. Пост пиковые концентрации лекарств в плазме (C _Max) и площадь под кривой (AUC) примерно пропорциональны дозы до 200 мг два раза в день; При более высоких дозах меньше пропорционального увеличения C _Max и AUC. Было проведено абсолютные биодоступные исследования. Повторное введение препарата равновесие достигается в день 5 или ранее.

Влияние еды. При получении Celecoxib с едой высоко в жире, пиковые концентрации плазмы достигаются примерно на 1-2 часа спустя, и общее поглощение (AUC) увеличилось на 10-20%. При принятии на пустой желудок при дозах выше 200 мг увеличение в C _Max и AUC менее пропорционально считается следствием низкой растворимости препарата в воде.

Сопутствующее использование Celecoxib с антацидами, содержащими алюминиевый и магний, что приводит к снижению концентрации целекоксиба в плазме с уменьшением C _Max на 37% и AUC на 10%. Celecoxib при дозах до 200 мг два раза в день может быть принято независимо от еды. Более высокие дозы (400 мг два раза в день) должны приниматься с едой для улучшения поглощения.

Общая системное воздействие (AUC) Celecoxib было похоже в его признании в виде целых капсул, и когда вы добавляете Content Capsules AppleSauce. После получения содержимого капсулы с помощью яблочного пюре значительные изменения в терминах C _{MAX, T MAX} или T _½ .

Распределение. Celecoxib в пределах ассортимента клинических доз обладает высокой степенью связывания белка (~ 97%). Исследования in vitro показывают, что Celecoxib связывается в первую очередь для альбумина и в меньшей степени, из α ₁ гликопротеина -kyslym. Очевидный объем распределения при устойчивом состоянии (V _SS / F) составляет приблизительно 400 литров, указывает на то, что обширное распределение лекарств в тканях. Celecoxib обычно не связывается с эритроцитами.

Метаболизм. Метаболизм Celecoxib является преимущественно изонзима CYP2C9. В человеческих плазменных метаболитах плазмы кровь были идентифицированы три: основной спирт, соответствующая карбоновая кислота и ее сопряженность глюкуронидного. Эти метаболиты имеют активность для ингибирования Cox-1 или Cox-2.

Экскреция. Celecoxib выделяется в основном путем метаболизма в печени, в то время как в моче и фекалии кажется низким (<3%) число неизменного препарата. После устного введения одиночных доз, помеченных радиоизотопом, около 57% дозы выводится в фекалиях и 27% - с мочой. Основным метаболитом в моче и фекалиях была карбоновая кислота (доза 73%), а моча также выявила небольшое количество глюкуронида. Считается, что низкая растворимость препарата продлевает процесс поглощения, что делает T _½ больше переменной. Эффективным T _½ составляет примерно 11 часов для приема настойки. Очевидная очистка (CL / F) плазма составляет около 500 мл / мин.

Пациенты пожилых людей. У пожилых пациентов (в возрасте 65 лет) в устойчивом состоянии C _Макс был на 40% выше, а AUC - на 50% выше по сравнению с тем, что у молодых пациентов. У женщин старых C _Max и AUC для Celecoxib выше, чем у пожилых людей, но это увеличение в основном является результатом более низкой массы тела у этих женщин. В целом Отрегулируйте дозу для пожилых пациентов. Однако у пациентов весом менее 50 кг лечение должно начинаться с самой низкой рекомендуемой дозы.

Расовая принадлежность. Результаты метаанализации исследований фармакокинетики показывают, что Celecoxib AUC составляет примерно на 40% выше в чернокожих, сравниваемых представителей у белых пациентов. Причина и клиническая значимость этого наблюдения неизвестны.

Отказ печени. Фармакокинетические исследования с участием пациентов с мягкой печеночной недостаточностью (класс A по шкале Child-Pugh) и вторично (класс B в масштабе Child-Pugh), показал, что Celecoxib AUC в устойчивом состоянии составляет более 40% и на 180% соответственно со здоровыми добровольцами в контрольной группе. Следовательно, пациенты с печеночной недостаточностью умерены (класс B в масштабе Child-Pugh) Рекомендуемая суточная доза должна быть уменьшена примерно на 50%. Исследования с участием пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью были проведены (Class C by Child-Pugh Scale). Препарат не рекомендуется у пациентов с тяжелыми печеночными нарушениями.

Почечная недостаточность. Согласно сравнению между исследованиями, AUC Celecoxib составлял примерно на 40% у пациентов с хронической почечной недостаточностью (скорость гломеренной фильтрации 35-60 мл / мин), чем у пациентов с нормальной почечной функцией. Значительные отношения между гломерелярной фильтрацией оформления и целекоксиб. Исследования, связанные с пациентами с тяжелыми почечными нарушениями. Как и в случае с другими НПВП, препарат не рекомендуется у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами. Исследования in vitro показывают, что Celecoxib не является ингибитором изозимы 2C9, 2C19 или 3A4 цитохрома P450.

В исследованиях в результатах in vivo , полученные ниже.

Литий. В исследовании, с участием здоровых добровольцев, средний уровень лития в плазме крови при устойчивом состоянии увеличился примерно на 17% у пациентов, получавших литий в дозе 450 мг два раза в день с Celecoxib 200 мг два раза в день по сравнению с добровольцами, которые принимали литиевый литий.

Флуконазол. Сопущенное использование флуконазола 200 мг 1 раз в день привело к увеличению концентрации Celecoxib в плазме 2 раза. Это увеличение является следствием ингибирования метаболизма целекоксиб флуконазола, переносили Isoenzyme CYP2C9.

Другие наркотики. Влияние Celecoxib на фармакокинетику и / или фармакодинамику Hliburydu, кетоконазол, метотрексат, фенитоин и толбутамид, изучаемый в исследованиях in vivo, который не нашел клинически значимых взаимодействий с этими препаратами.

Активность Isoenzyme CYP2C9 уменьшается у людей с генетическими полиморфизмами, которые приводят к снижению активности фермента (например, пациентов гомозиговных для генов CYP2C9 * 2 и Cyp2C9 * 3). Полученные из 4 медицинских публикаций являются ограниченные данные из исследований, которые включали в себя только 8 пациентов с гомозиготным генотипом CYP2C9 * 3 / * 3, указывают на то, что системные концентрации Celecoxib у этих пациентов были в 3-7 раз выше пациентов, которые имели генотип CYP2C9 * 1 / * 1 или * i / * 3. Фармакокинетика Celecoxib не была оценена у пациентов с другими типами генного полиморфизма CYP2C9, такого как * 2, * 5, * 6, * 9 и * 11. Было установлено, что частота генотипа гомозиготных * 3 / * 3 различных этнических групп варьировалась от 0,3% до 1%.

Клинические характеристики.

Индикация. Препарат указан:

- смягчить признаки и симптомы остеоартрита, ревматоидного артрита и анкилозирующего спондилита;

- лечить острую боль у взрослых;

- для лечения первичной дисменореи.

Противопоказание. Препарат противопоказан:

- пациенты с повышенной чувствительностью к целекоксибу, аспирину или другим НПВП;

- пациенты, которые испытывали аллергические реакции на сульфонамиды типа;

- Пациенты с историей астмы, вартикарии или других реакций аллергического типа после принятия аспирина или других НПВП. У этих пациентов пережили тяжелые анафилактоидные реакции на НПВП, некоторые из которых привели к фатальным последствиям;

- для лечения периоперационной боли при хирургии коронарной обходной хирургии;

- Пациенты с острым желудочно-кишечным кровотечением.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Главная Информация. Метаболизм Celecoxib преимущественно CYP2C9 Isoenzyme в печени. Сопутствующее использование Celecoxib с препаратами, которые ингибируют Isoenzyme CYP2C9, должны проводиться с осторожностью. Celecoxib может значительно взаимодействовать с лекарствами, которые ингибируют изонзиму CYP2C9.

Исследования in vitro демонстрируют, что Celecoxib ингибирует Isozyme CYP2D6, хотя и не его субстрат. Таким образом, это возможное лекарственное взаимодействие in vivo с лекарственными средствами, которые метаболизируются изоэнзима CYP2D6.

Варфарин. Пациенты, использующие варфарин и аналогичные препараты после запуска препарата или изменения в использовании препарата, особенно в первые несколько дней, вы должны следить за антикоагулянтной активностью, поскольку у этих пациентов усиливается повышенный риск осложнений, таких как кровотечение. Есть доказательства того, что влияние целекоксиба на антикоагулянтное влияние варфарина изучалось в группе здоровых добровольцев, которые ежедневно получали 2,5 мг варфарина. У волонтеров Celecoxib не влияет на антикоагулянтное влияние варфарина, как определено протромбиновым временем. Однако, когда препарат после того, как он запущен у пациентов одновременно получает целекоксибу и варфарин, испытывал серьезные побочные реакции в виде кровотечения, некоторые из которых привели к фатальному исходу (особенно у пожилых пациентов) на фоне увеличения протромбинового времени.

Литий. Он должен тщательно контролировать пациентов, получавших литие в начале препарата или во время его вывода.

Аспирин. Препарат можно использовать вместе с низкой дозой аспирина. Однако сопутствующее использование аспирина увеличивает частоту лекарственного изъязвления желудочно-кишечного тракта или других осложнений по сравнению с использованием только целекоксиба.

Поскольку никакое влияние на препарат тромбоцитов не может не заменить аспирин в предотвращении сердечно-сосудистых заболеваний.

Ингибиторы ACE и антагонисты ангиотензина II. НПВП могут ослаблять антигипертензивный эффект ингибиторов ангиотензинско-преобразования фермента (ACE) и антагонистов ангиотензина II. Эта реакция должна рассматриваться, когда пациенты принимают препарат ингибиторами ACE и антагонистами ангиотензина II.

У пожилых пациентов пациентов с низким объемом крови (в т. Х. При использовании диуретики) или почечная обесценение Использование ингибиторов ACE с NSAIDS, включая селективные ингибиторы Cox-2, может привести к ухудшению почечной функции, включая возможное развитие острого почек отказ. Обычно после прекращения претензии NSAID пациента возвращаются на уровни, наблюдаемые перед лечением.

Флуконазол. Сопущенное использование флуконазола 200 мг 1 раз в день привело к увеличению концентрации Celecoxib в плазме 2 раза. Это увеличение является следствием ингибирования метаболизма целекоксиб флуконазола, переносили Isoenzyme CYP2C9. У пациентов, получающих флуконазол, препарат следует начинать с самой низкой рекомендуемой дозой.

Фуросемид. У некоторых пациентов НПВП может ослабить натриуретный эффект фуросемида и тиазидов. Эта реакция объясняется ингибированием синтеза простагландина в почках.

MetoTrexate. Изучение взаимодействия препаратов, проводимых с участием пациентов с ревматоидным артритом, обработанным метотрексатом, целекоксибу не влияло на фармакокинетику метотрексата.

Сопутствующее использование НПВП. Препарат не следует использовать в сочетании с любыми дозами NSAID Neaspirynovyh из-за потенциала повышенного риска побочных реакций.

Особенности приложения.

Сердечно-сосудистые тромботические события. Долгосрочное использование препарата может увеличить риск серьезных неблагоприятных сердечно-сосудистых тромботических событий, инфаркта миокарда и инсульта, что может привести к фатальным последствиям.

Использование NSAIDS, как селективных, так и неселективных в отношении COX-2, может иметь аналогичный риск. Пациенты с сердечно-сосудистыми заболеваниями или факторами риска их развития, риск может быть выше. Чтобы минимизировать потенциальный риск неблагоприятных сердечно-сосудистых событий у пациентов, которые использовали препарат, каждый пациент должен использовать самую низкую эффективную дозу в течение кратчайшего периода времени в соответствии с целями лечения. Врачи и пациенты должны быть очень осторожны о развитии таких событий, даже при отсутствии симптомов сердечно-сосудистой системы в прошлом. Он должен информировать пациентов о признаках и / или симптомах серьезной сердечно-сосудистой токсичности и шагов, которые должны быть приняты в их появлении.

Убедитесь, что сопутствующее использование аспирина снижает повышенный риск серьезных сердечно-сосудистых тромботических событий, связанных с использованием NSAID, NO. Сопущенное использование аспирина и Celecoxib увеличивает риск серьезных побочных реакций от желудочно-кишечного тракта.

В двух крупных контролируемых клинических испытаниях применение различных НПВП, селективных COX-2 по отношению к лечению боли в первые 10-14 дней после операции коронарно-артерии было обнаружено увеличение частоты инфаркт миокарда и инсульта.

Артериальная гипертония. Как и во всех НПВП, препарат может вызвать или ухудшить существующую гипертонию, что может привести к повышению частоты сердечно-сосудистых событий. Пациенты принимают тиазиды или петлевые диуретики, эффективность терапии Эти лекарства могут быть уменьшены при использовании НПВП. Он следует использовать с осторожностью NSAID в T. H. Celecoxib у пациентов с гипертонией. В начале препарата и во время лечения следует проводить тщательный мониторинг артериального давления. Существуют доказательства того, что уровень клинической процедуры для гипертонии у пациентов, которые использовали Celecoxib, ibuprofen и Diclofenac, составляли 2,4%, на 4,2% и 2,5% соответственно.

Застойная сердечная недостаточность и отек. У некоторых пациентов принимают НПВП в т. H. Celecoxib, испытал удержание жидкости и отек. Общая заболеваемость периферическими отецами в 9 месяцев, рассчитанная Капланом-Мейер, у пациентов, принимающих Celecoxib 400 мг два раза в день (как в 4 и 2 раза доза рекомендуется для лечения остеоартрита и ревматоидного артрита, соответственно), ибупрофен 800 мг три Times Daily и Diclofenac 75 мг два раза в день соответственно 4,5%, 6,9% и 4,7%. Пациенты с удержанием жидкости или лекарство сердца следует использовать с осторожностью.

Влияние на желудочно-кишечный тракт. Риск язв желудочно-кишечного тракта, кровотечения или перфорации. НПВП, в том числе Celecoxib, может вызвать развитие серьезных желудочно-кишечных мероприятий в T. H. Кровотечение, изъязвление и перфорацию желудка, тонкой кишки или толстой кишки, которая может привести к фатальным последствиям. Эти серьезные побочные реакции могут возникнуть у пациентов, принимающих НПВП, в любое время в присутствии или отсутствии предупреждающих симптомов. Симптоми були наявні лише в одного з п'яти пацієнтів, у яких розвинулася серйозна побічна реакція з боку верхнього відділу шлунково-кишкового тракту при застосуванні НПЗЗ. Частота ускладненої виразки і виразки з клінічними симптомами через 9 місяців становила 0,78 % серед усіх пацієнтів дослідження CLASS і 2,19 % у підгрупі пацієнтів, які приймали ацетилсаліцилову кислоту у низьких дозах. У пацієнтів віком понад 65 років ця частота через 9 місяців становила 1,40 %, а при супутньому прийомі ацетилсаліцилової кислоти – 3,06 % . При більш тривалому застосуванні НПЗЗ існує тенденція до підвищення ймовірності розвитку серйозних побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту у будь-який момент під час курсу лікування. Однак ризик існує навіть при короткочасному лікуванні.

Слід з особливою обережністю призначати НПЗЗ пацієнтам, у яких раніше спостерігалися виразкова хвороба або шлунково-кишкова кровотеча. У пацієнтів, у яких раніше спостерігалися пептична виразка і/або шлунково-кишкова кровотеча і які приймають НПЗЗ, ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі є вищим більш ніж у 10 разів порівняно з пацієнтами, які не мають жодного з цих факторів ризику. До інших факторів, що підвищують ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі у пацієнтів, які приймають НПЗЗ, належать супутнє застосування пероральних кортикостероїдів або антикоагулянтів, більша тривалість лікування НПЗЗ, паління, вживання алкоголю, літній вік і поганий загальний стан здоров'я. Більша частина спонтанних повідомлень про побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту з летальним наслідком стосується пацієнтів літнього віку або ослаблених пацієнтів, і тому лікування таких пацієнтів слід проводити з особливою обережністю.

Щоб звести до мінімуму потенційний ризик розвитку побічних шлунково-кишкових явищ, кожному окремому пацієнту слід застосовувати найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу відповідно до цілей лікування. Лікарям та пацієнтам необхідно бути дуже уважними щодо появи ознак і симптомів виникнення шлунково-кишкової виразки і кровотечі під час застосування препарату і у випадку підозри на розвиток серйозних побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту своєчасно проводити додаткове обстеження і лікування. Для пацієнтів, які належать до групи високого ризику, слід розглянути можливість застосування альтернативних видів лікування, що не включають призначення НПЗЗ. Препарат протипоказаний пацієнтам з гострою шлунково-кишковою кровотечею.

Вплив на печінку. До 15 % пацієнтів, які приймають НПЗЗ, можуть мати граничне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферментів, а значне підвищення рівня АЛТ або АСТ (приблизно у 3 або більше разів відносно верхньої границі норми) спостерігалося приблизно у 1 % пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях НПЗЗ. Такі відхилення лабораторних показників від норми можуть прогресувати, залишатися незмінними або зникати при продовженні терапії. При застосуванні НПЗЗ, у т. ч. целекоксибу, спостерігалися поодинокі випадки тяжких печінкових реакцій, включаючи жовтяницю і летальний блискавичний гепатит, некроз печінки і печінкову недостатність (деякі з яких призводили до летального наслідку). Існують дані, що у контрольованих клінічних дослідженнях частота виникнення граничного підвищення рівня печінкових ферментів (в 1,2-3 рази вище верхньої границі норми) становила 6 % для целекоксибу і 5 % для плацебо, а значне підвищення рівня АЛТ і АСТ спостерігалося приблизно у 0,2 % пацієнтів, які застосовували целекоксиб, і у 0,3 % пацієнтів, які отримували плацебо.

Під час застосування препарату за пацієнтами із симптомами і/або ознаками можливого порушення печінкової функції або відхиленнями показників печінкових проб від норми слід ретельно спостерігати на предмет розвитку більш тяжкої печінкової реакції. У разі появи клінічних ознак і симптомів захворювання печінки або розвитку системних проявів (наприклад еозинофілії, висипання тощо) застосування препарату слід припинити.

Вплив на нирки. Тривале застосування НПЗЗ призводило до розвитку некрозу ниркових сосочків та інших видів ураження нирок. Ниркова токсичність також спостерігалася у пацієнтів, у яких простагландини нирок відіграють компенсаторну роль у підтриманні ниркової перфузії. У таких пацієнтів застосування НПЗЗ може спричинити дозозалежне зменшення утворення простагландинів і, як наслідок, зниження ниркового кровотоку, що може прискорити розвиток клінічних симптомів ниркової декомпенсації. До пацієнтів, які мають найвищий ризик розвитку цієї реакції, належать пацієнти з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, порушенням функції печінки, пацієнти, які приймають діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, та пацієнти літнього віку. Зазвичай після припинення лікування НПЗЗ стан пацієнта повертається до такого, як був до початку лікування. Вплив на нирки був подібний до впливу, що спостерігався при застосуванні інших НПЗЗ. За необхідності призначення препарату рекомендується проводити ретельне спостереження за функцією нирок пацієнта.

Анафілактоїдні реакції. Як і для всіх НПЗЗ у цілому, анафілактоїдні реакції спостерігалися у пацієнтів, які раніше не застосовували целекоксиб. У пацієнтів, які застосовували целекоксиб, спостерігалися поодинокі випадки анафілактичних реакцій і ангіоневротичного набряку. Препарат не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Цей симптомокомплекс зазвичай розвивається у пацієнтів з бронхіальною астмою, у яких спостерігається риніт за наявності чи відсутності назальних поліпів або у яких виникає тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після прийому аспірину чи інших НПЗЗ. У випадку розвитку анафілактоїдної реакції слід звернутися по невідкладну медичну допомогу.

Реакції з боку шкіри. Препарат є сульфаніламідом і може спричиняти розвиток серйозних побічних реакцій з боку шкіри, таких як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і синдром Лайєлла, що можуть призвести до летального наслідку. Ці серйозні побічні реакції можуть виникати несподівано і розвиватися у пацієнтів, у яких раніше не спостерігалося алергії на сульфаніламіди. Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки і симптоми, що свідчать про серйозні зміни з боку шкіри; при першій появі шкірних висипань або будь-якої іншої ознаки підвищеної чутливості прийом препарату слід припинити.

Лікування кортикостероїдами. Не слід очікувати, що препарат здатен замінити кортикостероїди або може застосовуватися для лікування кортикостероїдної недостатності. Раптове припинення лікування кортикостероїдами може призвести до загострення кортикостероїдозалежного захворювання. У випадку прийняття рішення про припинення застосування кортикостероїдів пацієнтам, які отримували кортикостероїди тривалий час, їх дозу слід знижувати поступово.

Гематологічні ефекти. У пацієнтів, які застосовують препарат, інколи спостерігається анемія. У контрольованих клінічних дослідженнях частота розвитку анемії становила 0,6 % при прийомі целекоксибу і 0,4 % при прийомі плацебо. Пацієнтам, які приймають препарат упродовж тривалого часу, у випадку появи будь-яких ознак або симптомів анемії чи втрати крові слід перевірити рівень гемоглобіну або гематокриту. Зазвичай препарат не впливає на кількість тромбоцитів, протромбіновий час або частковий тромбопластиновий час і не інгібує агрегацію тромбоцитів при застосуванні у рекомендованих дозах.

Бронхіальна астма в анамнезі. Пацієнти із бронхіальною астмою можуть мати «аспіринову астму». Застосування аспірину пацієнтами з «аспіриновою астмою» асоціювалося з розвитком тяжкого бронхоспазму, що може призвести до летального наслідку. Оскільки у таких пацієнтів, чутливих до аспірину, спостерігалися випадки перехресної реактивності (включаючи бронхоспазм) між аспірином та іншими НПЗЗ, препарат не слід застосовувати пацієнтам з цією формою чутливості до аспірину, і його слід з обережністю застосовувати пацієнтам з бронхіальною астмою в анамнезі.

Лабораторні аналізи. Оскільки серйозні шлунково-кишкові виразки і кровотечі можуть розвиватися за відсутності попереджувальних симптомів, лікарям слід проводити спостереження на предмет появи ознак або симптомів шлунково-кишкової кровотечі. Пацієнтам, які застосовують НПЗЗ протягом тривалого часу, слід періодично проводити загальний і біохімічний аналізи крові. У разі збереження або збільшення відхилення від норми показників печінкових або ниркових проб застосування препарату слід припинити.

У контрольованих клінічних дослідженнях підвищення рівня азоту сечовини крові спостерігалося частіше у пацієнтів, які застосовували целекоксиб, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Таке відхилення показників лабораторних аналізів від норми також спостерігалося у пацієнтів, які отримували у цих дослідженнях НПЗЗ як препарати порівняння. Клінічна значущість цього відхилення показників від норми не визначена.

Запалення. Фармакологічна активність препарату щодо зменшення запалення і, можливо, зниження підвищеної температури тіла може послаблювати ці діагностичні ознаки при виявленні інфекційних ускладнень у випадках, коли інфекція не підозрюється, як причина болю.

Супутнє застосування НПЗЗ. Препарат не слід застосовувати одночасно з неаспіриновими НПЗЗ у будь-яких дозах через потенційне підвищення ризику розвитку побічних реакцій.

Застосування пацієнтам літнього віку. Серед загальної кількості пацієнтів, які отримували целекоксиб у клінічних дослідженнях, більш ніж 3300 осіб були віком
65-74 роки, тоді як вік ще приблизно 1300 пацієнтів становив 75 років і більше. Значної різниці в ефективності для цих пацієнтів і молодших пацієнтів не спостерігалося. У клінічних дослідженнях, в яких порівнювали функцію нирок за допомогою вимірювання швидкості клубочкової фільтрації, рівня азоту сечовини крові та креатиніну, а також функцію тромбоцитів за допомогою визначення часу кровотечі та агрегації тромбоцитів, отримані результати не відрізнялися для добровольців літнього віку та молодих добровольців. Однак, як і у випадку з іншими НПЗЗ, у т. ч. НПЗЗ, що селективно інгібують ЦОГ-2, кількість спонтанних повідомлень про побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту з летальним наслідком і гостру ниркову недостатність була більшою серед пацієнтів літнього віку, ніж серед молодших пацієнтів.

Печінкова недостатність. Пацієнтам з печінковою недостатністю середнього ступеня (клас В за шкалою Чайлда-П'ю) рекомендовану добову дозу препарату у капсулах слід зменшити на 50 %. Не рекомендується застосовувати препарат пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю.

Ниркова недостатність. Не рекомендується застосовувати препарат пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю.

Пацієнти з повільним метаболізмом субстратів ізоферменту CYP2C9. Слід з обережністю застосовувати целекоксиб пацієнтам з підтвердженим або підозрюваним (на основі результатів дослідження генотипу або анамнестичних даних щодо інших субстратів ізоферменту CYP2C9 (таких як варфарин, фенітоїн)) повільним метаболізмом субстратів ізоферменту CYP2C9. Для пацієнтів з повільним метаболізмом (тобто з геном CYP2C9*3/*3) слід розглянути можливість розпочати лікування з половини найменшої рекомендованої дози. Для пацієнтів з ювенільним ревматоїдним артритом, які мають повільний метаболізм субстратів ізоферменту CYP2C9, слід розглянути можливість проведення альтернативного лікування.

Препарат містить лактозу, що слід враховувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Препарат не слід застосовувати на пізніх термінах вагітності, починаючи з 30-го тижня, оскільки він може спричинити передчасне закриття артеріальної протоки.

Категорія С безпечності застосування препарату у період вагітності. Категорія D безпечності застосування препарату при вагітності, починаючи з 30-го тижня вагітності.

Досліджень за участю вагітних жінок не проводилося. Препарат слід застосовувати під час вагітності лише тоді, коли потенційна користь від його застосування виправдовує потенційний ризик для плода.

Досліджень з оцінки впливу целекоксибу на закриття артеріальної протоки у людини не проводилося. Тому препарат не слід застосовувати під час III триместру вагітності.

Вплив препарату на перейми та пологи у вагітних жінок невідомий.

Годування груддю. Препарат слід з обережністю застосовувати жінкам, які годують груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Під час застосування целекоксибу при виникненні таких небажаних реакцій як запаморочення, вертиго або сонливість слід утримуватися від керування автотранспортом або від роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози. Перед прийняттям рішення про застосування препарату слід ретельно зважити потенційну користь і ризики застосування препарату та інших варіантів лікування. Кожному окремому пацієнту слід застосовувати найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу відповідно до цілей лікування.

Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Остеоартрит. Для послаблення ознак і симптомів остеоартриту рекомендована доза препарату становить 200 мг на добу та може застосовуватися однократно або двічі на добу по 100 мг.

Ревматоїдний артрит . Для послаблення ознак і симптомів ревматоїдного артриту рекомендована доза препарату становить 100-200 мг двічі на добу.

Анкілозуючий спондиліт . Для лікування ознак і симптомів анкілозуючого спондиліту рекомендована доза препарату становить 200 мг на добу та може застосовуватися однократно (1 раз на добу) або бути розподіленою на 2 прийоми (двічі на добу). За відсутності ефекту через 6 тижнів лікування варто спробувати застосувати добову дозу 400 мг. За відсутності ефекту через 6 тижнів застосування препарату у дозі 400 мг на добу лікування, швидше за все, є неефективним, і слід розглянути можливість застосування альтернативних видів лікування.

Лікування гострого болю і первинної дисменореї. Початкова рекомендована доза препарату становить 400 мг. За необхідності у перший день можна застосувати додаткову дозу препарату, що становить 200 мг. У наступні дні рекомендована доза становить 200 мг двічі на добу за потреби.

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Для пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня (клас В за шкалою Чайлда-П'ю) рекомендовану добову дозу препарату слід зменшити на 50 %. Не рекомендується застосовувати препарат пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю.

Пацієнти з повільним метаболізмом субстратів ізоферменту CYP2C9 . Слід з обережністю застосовувати целекоксиб пацієнтам з підтвердженим або підозрюваним (на основі результатів дослідження генотипу або анамнестичних даних щодо інших субстратів CYP2C9 (таких як варфарин, фенітоїн)) повільним метаболізмом субстратів ізоферменту CYP2C9. Для пацієнтів з повільним метаболізмом (тобто з геном CYP2C9*3/*3) слід розглянути можливість розпочати лікування з половини найменшої рекомендованої дози. Для пацієнтів з повільним метаболізмом з ювенільним ревматоїдним артритом слід розглянути можливість проведення альтернативного лікування.

Діти. Препарат не показаний для застосування дітям.

Передозування. Симптоми, які з'являються після гострого передозування НПЗЗ, зазвичай обмежуються загальмованістю, сонливістю, нудотою, блюванням і болем в епігастральній ділянці, та загалом мають оборотний характер при проведенні підтримувального лікування. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Можуть спостерігатися артеріальна гіпертензія, гостра ниркова недостатність, пригнічення дихання та кома, але у поодиноких випадках. При терапевтичному застосуванні НПЗЗ повідомляли про розвиток анафілактоїдних реакцій, які також можуть виникати при передозуванні.

При передозуванні НПЗЗ пацієнтам слід проводити симптоматичне та підтримувальне лікування. Специфічних антидотів не існує. Інформації щодо виведення целекоксибу шляхом гемодіалізу не отримано, але, зважаючи на його високий ступінь зв'язування з білками плазми крові (>97 %), малоймовірно, що діаліз буде корисним у випадку передозування. Протягом 4 годин після перорального прийому препарату пацієнтам із симптомами передозування або при значному передозуванні можна спровокувати блювання і/або призначити активоване вугілля (60-100 г дорослим) і/або осмотичне проносне. Через високий ступінь зв'язування препарату з білками плазми крові форсований діурез, підлуження сечі, гемодіаліз або гемоперфузія можуть бути неефективними.

Побічні реакції.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, біль у верхніх ділянках живота, діарея, диспепсія, метеоризм, нудота, запор, дивертикуліт, дисфагія, відрижка, езофагіт, гастрит, гастроентерит, гастроезофагеальний рефлюкс, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, геморой, грижа стравохідного отвору діафрагми, мелена, сухість у роті, стоматит, тенезми, блювання, кишкова непрохідність, перфорація кишечника, шлунково-кишкова кровотеча, коліт з кровотечею, перфорація стравоходу, панкреатит, ілеус, альвеолярний остит після видалення зуба (суха лунка).

З боку серцево-судинної системи: загострення артеріальної гіпертензії, стенокардія, захворювання коронарних артерій, інфаркт міокарда, відчуття посиленого серцебиття, тахікардія, непритомність, застійна серцева недостатність, фібриляція шлуночків, емболія легеневої артерії, порушення мозкового кровообігу, периферична гангрена, тромбофлебіт, васкуліт, тромбоз глибоких вен, інфаркт головного мозку, нестабільна стенокардія, недостатність аортального клапана, атеросклероз коронарних артерій, синусова брадикардія, гіпертрофія шлуночка.

Загальні: загострення алергії, алергічна реакція, біль у грудях, кіста, кіста яєчника, генералізовані набряки, набряк обличчя, швидка втомлюваність, підвищення температури тіла, гарячі припливи, грипоподібні симптоми, біль, периферичний біль, біль у спині, периферичні набряки, випадкове ушкодження, сепсис, раптова смерть, анафілактоїдна реакція, ангіоневротичний набряк; відхилення лабораторних показників від норми, включаючи подовження активованого часткового тромбопластинового часу, наявність бактеріурії, позитивний результат посіву крові, підвищення артеріального тиску, збільшення вмісту сечової кислоти у крові, підвищення гематокриту, відхилення від норми печінкових проб, наявність протеїнурії, підвищення рівня трансаміназ, відхилення від норми показників загального аналізу сечі.

З боку центральної і периферичної нервової системи: судоми у ногах, головний біль, гіпертензія, гіпестезія, мігрень, парестезія, запаморочення, вертиго.

З боку органів зору: плаваючі помутніння склистого тіла, кон'юнктивальний крововилив.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: глухота, шум у вухах, лабіринтит.

З боку печінки та жовчовидільної системи: порушення функції печінки, підвищення рівня СГОТ, підвищення рівня СГПТ, жовчнокам'яна хвороба, гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність.

Порушення метаболізму та харчування: підвищення рівня азоту сечовини крові, підвищення рівня КФК, гіперхолестеринемія, гіперглікемія, гіпокаліємія, підвищення рівня небілкового азоту, збільшення вмісту креатиніну, підвищення рівня лужної фосфатази, збільшення маси тіла, гіпоглікемія, гіпонатріємія, гіперкаліємія, гіпернатріємія, зниження вмісту тестостерону у крові.

З боку опорно-рухового апарату: артралгія, артроз, міалгія, синовіїт, тендиніти, епікондиліт, розрив сухожилля.

З боку психіки: анорексія, тривожність, підвищення апетиту, депресія, нервозність, сонливість, безсоння, атаксія, самогубство, асептичний менінгіт, агевзія, аносмія, летальний внутрішньочерепний крововилив.

З боку системи крові: зниження рівня гемоглобіну, анемія, екхімоз, носова кровотеча, тромбоцитемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія, лейкопенія.

З боку дихальної системи: бронхіт, бронхоспазм, загострення бронхоспазму, кашель, задишка, ларингіт, пневмонія, фарингіт, назофарингіт, риніт, синусит, інфекція верхніх дихальних шляхів.

З боку шкіри та підшкірної тканини : алопеція, дерматит, реакція фоточутливості, свербіж, висипання (у т. ч. еритематозні, макулопапульозні), зміни з боку шкіри, сухість шкіри, підвищене потовиділення, кропив'янка, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, медикаментозне висипання, що супроводжується еозинофілією і системними проявами (DRESS-синдром або синдром підвищеної чутливості).

Порушення у місці застосування препарату: целюліт, контактний дерматит.

З боку сечовидільної системи : альбумінурія, цистит, дизурія, гематурія, часте сечовипускання, камені в нирках, гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. Капсули № 10, № 10х2 у блістерах у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22.