Личный кабинет
ИМИФОРС пор. д/инф. 1000 мг фл. №1
rx
Код товара: 525129
Производитель: Ananta Medicare
4 900,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 03.08.2025
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Имиферы
Имиферы
Композиция:
Активные вещества: имипенем и киластатин;
1 бутылка содержит имипенем моногидрата с точки зрения безводного 500 мг, киластатина натрия при пересчете киластатина 500 мг;
Эксципиент: бикарбонат натрия.
Дозировка формы. Порошок для инфузионного раствора.
Основные физико -химические свойства: порошок от белого до светло -желтого.
Фармакотерапевтическая группа.
Антибактериальные агенты для системного использования. Имипем и киластатин.
ATH CODE J01D H51.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Имиферс состоит из двух компонентов: Imperem, первого представителя нового антибиотиков-тибиотиков класса B-лактама и киластатина натрия, специального ингибитора ферментов, который блокирует метаболизм имипенем в почках и значительно увеличивает концентрацию неменитой имипенемии в мочеизвездной территории. Весовое соотношение имипенем и киластатина натрия в приготовлении составляет 1: 1.
Класс антибиотиков тидамицина, который принадлежит к имипенеме, характеризуется более широким спектром мощного бактерицидного действия, чем тот, который обеспечивается любым из исследованных антибиотиков.
Имиферы показаны для лечения смешанных инфекций, вызванных чувствительными штаммами аэробных и анаэробных бактерий. The drug is effective in the treatment of many infections caused by aerobic and anaerobic gram -positive and gram -negative bacteria, resistant to cephalosporins, including cephazoline, cefoperazone, cephalotin, cefoxim, cefotaxima, cephaxima, cephaxima, cephaxima, cefotasima, cefotasima, Цефотазима. A large number of infections caused by aminoglycosides resistant (gentamycin, amicacin, tobramycin) and/or penicillin (ampicillin, carbenicillin, penicillin-G, tyscillin, pyperacillin, azlocylin, and meslocylin, and meslocylin, and meslocylin, and meslocylin, and Меслоцилин и векидициллин, пертециллин, Перисилин, Пейпериллин, Перисилин, Перисилин, Перисилин, Перисилин, Пирициллин.
Имифер не указывается на лечение менингита.
Имиферы являются мощным ингибитором синтеза клеточной стенки бактерии и оказывает бактерицидное влияние на широкий диапазон граммпозитивных и грамм -негативных, аэробных и анаэробных патогенных микроорганизмов.
Имиферы вместе с последними цефалоспоринами и пенициллинами имеют широкий спектр действий против грамотрицательных видов, но его выдающейся особенностью является высокая активность против грамположительных видов, которые ранее наблюдались только у антибиотиков B-лактам в узком спектре. Спектр активности препарата покрывается pseudomonas aeruginosa , staphylococcus aureus , enterococcus faecalis и bacteroides fragilis , варьированные по составу и проблематично в клинических терминах, группа патогенов, обычно устойчивых к другим антибиотикам.
Имиферы эффективны против большого количества микроорганизмов, таких как Pseudomonas aeruginosa , виды Serratia и Enterobacter , которые устойчивы к большинству антибиотиков B-лактам.
Антибактериальный спектр препарата шире, чем любой другой из уже известных антибиотиков, и охватывает все клинически важные патогенные микроорганизмы. Микроорганизмы, для которых препарат обычно эффективен in vitro :
Грамм -негативные аэробные бактерии : виды ахромобактер , виды ацинетобактер ( ранее - mima - herellea ) , Aeromonas hydrophila , виды Burkholderia pseudomallei ( ранее Pseudomonas pseudomallei ) , Burkholderia stutzer Enteobacter , Enterobacter Aerogenes , Enterobacter Agglomerans, Enterobacter cloacae, Eschricherichiachhia coli , Garderahilli, Garderahili, Enterobacter clocae , Eschricherchrichria Ducae, Enterobacter cloacae, Enchricherchrichia ducacatercae, Enterobactercae, Enterobactercae, Enterobactercae, Enterobacecae, Enterobactercae, Enterobacter ESCHRICHERCHIRICHIAHIAMEMO .EMIOMPHILIS DUCAEMEMO .EMIOMPHILIS DUCAE . Klebsalalasaelalalaslalala Pneelala Pneelala Pne . , виды Providencia , Providencia alcalifaciens , Providencia retetgeri ( предыдущий Aeruginosa , виды Salmonella , Salmonella Typhi , виды Serratia , Serratia proteamaclans ( бывший псевдотуберкулез Yersinia .
* Stenotrophomonas Maltophilia (ранее Xanthomas Maltophilia , ранее - Pseudomonas Maltophilia ) и штаммы Burkholderia Cepacia (ранее - Pseudomonas cepacia ), как правило, нечувствительны к препарату.
Грамо -позитивные аэробные бактерии : виды Bacillus , Enterococcus faecalis , Erysipelothrix Rhusiopathiae , Listeria Monocytogenes , виды Nocardia , виды педиококка , стафилокок ) Epidermidis (включая пенициллин -продуцирование, Staphyphycus, Staphylycus, Staphylycriccus, Staphylycus, Staphyloccus, Staphylomcus, Staphylomcus, Staphylomcus ) Streptococcus agalactiae , Streptococcus Group C, Streptococcus G, Streptococcus pneumonia , Streptococcus pneumonia , Streptococcus streptococci (включая α- и γ-гемолитические штаммы), энтерокус Faecium и некоторые стафильные устойчивости к лечению.
Грам -негативные анаэробные бактерии : виды бактероидов , бактероиды Distasonis , Bacteroides Fragilis , Bacteroides Ovalus , Bacteroides Thelaiotaomicron , Bacteroides uniformis , Bacteroides, Bacteroides vulgatus vulgatus . Fusobacterium , Fusobacterium necrophorum , Fusobacterium ucleatum , Porphyromonas asaccharolytica ( бывшие бактероиды Disiens , Prevotella Intermedia (ранее Bacteroides Intermedius ), Prevotella melaninogenica (ранее - Bacteroides melaninicus ), Veilonella Spp .
Грамино -позитивные анаэробные бактерии : виды актиномицитов , виды бифидобактерии , виды квстридий , клостридий перфринги , виды эубактерии , видов лактобаллуса , видов мобилонкуса , микроафильный штрафной , включающий p.scneseptionibccus ) p.) p. (включая p. ) p . (включая P. ).
Другие: Mycobacterium fortuitum , Mycobacterium smegmatis.
Испытания in vitro показывают, что имипем действует синергически с аминогликозидами о некоторых изолятах Pseudomonas aeruginosa.
Фармакокинетика.
У здоровых добровольцев внутривенная инфузия имипенем в дозе 500 мг в течение 20 минут привела к пиковым уровням в плазме имипенем от 21 до 58 мкг/мл. Половина имипенем из плазмы крови составляла 1 час. Приблизительно 70 % используемого антибиотика был обнаружен в моче в течение 10 часов, и дальнейшая экскреция препарата с мочой не наблюдалось. При использовании препарата в соответствии с схемой, у пациентов с нормальной функцией почек не наблюдалось накопления имипенема в плазме или моче. Совместимое использование имипенема и пробенецида приводило к минимальному увеличению уровней в плазме и половине жизни имипенем из плазмы крови. При использовании отдельно имипем метаболизируется в почках дегидропептид-I. Индивидуальное восстановление в моче было в диапазоне 5-40 %, в среднем в нескольких исследованиях 15-20 %. Связывание имипенема с сывороточными белками составляет приблизительно 20 %.
Клалататин является специфическим ферментом дегидропептидазой-и-один ингибитор, он эффективно ингибирует метаболизм имипенема, поэтому сопутствующее использование имипенем и киластина позволяет достичь терапевтических антибактериальных уровней имипенем в моче и плазме. Пиковые уровни в плазме циластатина после 20-минутной внутривенной инфузии препарата в дозе 500 мг находились в диапазоне от 21 до 55 мкг/мл. Половина киластина из плазмы крови составляет приблизительно 1 час. Приблизительно 70-80 % дозы киластатина в течение 10 часов после использования препарата выводится без изменений с мочой. После этого Cilastatic не появилась в моче. Приблизительно 10 % были обнаружены в форме метаболита N-ацетил, который имеет депрессию на дегидропептидазу по сравнению с таким родительским препаратом. Совместимое использование имипенема/циластина и пробенецида привело к двойному уровню в плазме и половине жизни киластатина, но не оказало влияния на восстановление мочи киластина.
Связывание киластатина с сывороточными белками составляет приблизительно 40 %.
Почечная недостаточность
После одной внутривенной дозы 250 мг/250 мг площадью концентрационной кривой (AUC) для имипенема увеличивалась соответственно на 1,1, 1,9 и 2,7 раза у пациентов с небольшим (клиренс креатинина (CRCL 50-80 мл/мин/ 1,73 мл/мин/1,73 М 2 ) по сравнению с пациентом с 2-м по сравнению с пациентом по сравнению с пациентом с крови 2 ). Функция (CRCL> 80 мл/мин/1,73 м 2 ) и AUC для циластатина увеличивались соответственно на 1,6, 2 и 6,2 раза у пациентов с нормальной функцией почек.
Печеночная недостаточность
Фармакокинетика имипенема у пациентов с печеночной недостаточностью не была установлена. Из -за ограниченного объема метаболизма печени Imipenem ожидается, что печеночная недостаточность не повлияет на его фармакокинетику. Следовательно, корректировки дозы для пациентов с печеночной недостаточностью не рекомендуются.
Дети
Средний объем клиренса и распределения для имипенема был примерно на 45 % у детей (от 3 месяцев до 14 лет) по сравнению со взрослыми. AUC для имипенема после применения дозы Imipenem/Cilastin 15/15 мг/кг массы тела у детей примерно на 30 % выше, чем воздействие у взрослых, получавших дозу 500 мг/500 мг. При более высокой дозе воздействия после использования 25/25 мг/кг имипенем/киластатин дети были на 9 % выше, чем у взрослых, которые получали дозу 1000 мг/1000 мг.
Пожилые пациенты
У здоровых пожилых добровольцев (в возрасте от 65 до 75 лет с нормальной функцией почек для их возраста) фармакокинетика одной внутривенной дозы 500 мг/500 мг, которая вводилась в течение 20 минут, соответствовала ожидаемым результатам у пациентов с незначительной недостаточностью почек. Средняя половина жизни имипенема и киластатина из плазмы составляла 91 ± 7 минут и 69 ± 15 минут соответственно. Многократная дозировка не оказала влияния на фармакокинетику имипенема или киластатина, накопление имипенема/киластина не наблюдалось.
Клинические характеристики.
Индикация.
Лечение инфекций у взрослых и детей в возрасте 1 года, вызванное микроорганизмом, чувствительными к препарату:
внутрибрюшинные инфекции;
Инфекции нижних дыхательных путей (тяжелая пневмония, включая больничную и вентилируемую пневмонию);
интранатальные и послеродовые инфекции;
инфекции мочеполовой системы;
инфекции кожи и мягких тканей;
инфекции костей и суставов;
сепсис;
эндокардит.
Имифер может использоваться при лечении пациентов с нейтропениями, сопровождаемой лихорадкой, вероятной причиной которой является бактериальная инфекция.
Лечение пациентов с бактериемией, которая связана или, вероятно, связана с любой из вышеперечисленных инфекций.
Противопоказание.
Гиперчувствительность к любому из компонентов препарата, к другим лекарствам от карбапенем, другим антибиотикам B-лактам (например, пенициллин или цефалоспорины).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.
Пациенты, которые использовали Ganciclovir, вместе с имипенем/киластином для внутривенного использования, были отмечены генерализованные судороги. Эти препараты могут использоваться только в сочетании, когда ожидаемая выгода от использования преобладает возможный риск.
Исследования после маркетинга зафиксировали снижение уровня вальпроевой кислоты в плазме крови при использовании с карбапенсом, в некоторых случаях внезапные судороги. Следовательно, одновременное использование имипенем и вальпроевой кислоты/вальпроата натрия не рекомендуется.
Сопутствующее использование антибиотиков с варфарином может увеличить его антикоагуляционные эффекты. Риск может варьироваться в зависимости от типа инфекции, возраста и общего статуса пациента. Рекомендуется, чтобы частый мониторинг международного нормализованного соотношения (MNV) во время и после сопутствующего использования антибиотиков с пероральными антикоагулянтами.
Сопутствующее использование имипенема/киластатина и пробенецида привело к минимальному увеличению концентрации имипенема в плазме и половины жизни плазменного имипенема. Вывод мочи активного (ненавязчивого) имипенема уменьшился примерно до 60 % дозы, когда лекарство использовалось с пробкецидом. Сопутствующее использование имипенема/киластина и пробенецида удвоило уровень киластатина в плазме и половину жизни киластина, но оно не оказывало никакого влияния на экскрецию киластина с мочой.
Особенности приложения.
Некоторые клинические и лабораторные данные известны, которые указывают на частичную перекрестную аллергенность препарата и других антибиотиков B-лактам, пенициллинов и цефалоспоринов. Тяжелые реакции (включая анафилаксию) наблюдаются при использовании большинства антибиотиков B-лактама. Перед началом терапии препарат следует тщательно осмотреть, чтобы пациент имел реакцию гиперчувствительности на антибиотики B-лактам. Если аллергическая реакция возникла во время использования препарата, препарат следует прекратить и соответствующие меры. Серьезные анафилактические реакции требуют немедленной терапии.
Во время лечения имипепемой/киластатином функцию печени следует тщательно контролироваться из -за риска токсичности печени (повышенные трансаминазы, печеночная недостаточность и гепатит молнии).
Пациенты с ранее существующими заболеваниями печени должны контролироваться на функции печени во время лечения имипенем/циластин. Нет необходимости регулировать дозу.
Имипепен/киластин обрабатывают положительным образцом прямого или непрямого кумба.
Антибактериальный спектр имипенема/киластатина следует учитывать перед каким -либо эмпирическим лечением, особенно в условиях, которые представляют угрозу для жизни пациента. Кроме того, следует соблюдать осторожность из -за ограниченной чувствительности определенных патогенов (связанных, например, с бактериальными инфекциями кожи и мягких тканей) к имипенем/киластатину. Использование имипенема/циластина подходит для лечения этих типов инфекций, если конкретный патоген уже был задокументирован и известен как чувствительный или когда есть очень серьезные причины полагать, что наиболее вероятный патоген (ы) подходит для такого лечения. Сопутствующее использование этого средства против метициллина Staphylococcus aureus (MRSA) может быть показано, когда инфекции MRSA подозреваются или доказаны участием. Сопутствующее использование аминогликозида может быть показано, когда инфекции Pseudomonas aeruginosa подозреваются или доказаны инфекциями с утвержденными указаниями.
Развитие псевдомембранового колита было зарегистрировано в качестве осложнения при использовании почти всех антибиотиков; Его формы могут быть от легкой до угрозы жизни пациента. Из -за этого антибиотики следует использовать с осторожностью у пациентов с аналогичным периодом желудочно -кишечных заболеваний, особенно колита. Важно помнить о возможности развития псевдомембранового колита, когда у пациента развивается диарея во время лечения антибиотиками. Следует рассмотреть возможность прекращения имипенема/киластина и использования специфического лечения Clostridium difficile . Не назначайте лекарства, которые ингибируют перистальтику.
Препарат имифер не рекомендуется для лечения менингита.
Как и при лечении других β-лактамных антибиотиков, использование имипенема/циластатина описывает такие побочные эффекты от ЦНС, как миоклония, путаница или судороги, особенно когда превышаются рекомендуемые дозы и вес тела. Обычно такие расстройства наблюдались у пациентов с поражениями ЦНС (травмы головного мозга или в анамнезе в анамнезе) и/или у пациентов с нарушениями почечной функции, которые могут иметь совокупность препарата в организме. В связи с этим, особенно для таких пациентов, крайне необходимо строго придерживаться рекомендуемых доз и терапевтического режима. Терапия с противосудорожными средствами следует продолжать с историей пациентов с конвульсиями.
Особенно осторожны с неврологическими симптомами или припадками у детей с известными факторами риска или которые получают сопутствующее лечение с помощью лекарств для снижения интенсивности припадки.
Если в лечении препарата возникают очаговый тремор, миоклония или судороги, пациенты должны подвергаться неврологическому исследованию с противосудорожной терапией, если его не было назначено ранее. Если симптомы расстройств CNS сохраняются, доза лекарственных имиферцев должна быть уменьшена или полностью прекращена.
Имифер не указывается на лечение пациентов с CRCL 5 мл/мин/1,73 м 2 , за исключением случаев, когда гемодиализ будет проводиться через 48 часов. Для пациентов с гемодиализом иммиристы рекомендуются только тогда, когда положительные результаты лечения превышают потенциальный риск судорог.
Препарат содержит 37,6 мг натрия (1,6 мг-EQ), что следует учитывать при использовании у пациентов, которые находятся на контролируемой диете натрия (поселения).
Используйте во время беременности или грудного вскармливания.
Беременность.
Застосування препарату для лікування вагітних жінок належним чином не вивчене, тому призначати його під час вагітності можна тільки у разі, якщо очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.
Період годування груддю.
Іміпенем та циластатин екскретуються в невеликих кількостях у грудне молоко. У разі необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Враховуючи ризик виникнення таких побічних явищ, як міоклонія, галюцинації, сплутаність свідомості і судоми, слід уникати керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами при застосуванні препарату.
Спосіб застосування та дози.
Рекомендації доз для препарату Іміфорс стосуються кількості іміпенему/циластатину, яка буде застосовуватися.
Добову дозу препарату Іміфорс визначають, беручи до уваги тип та ступінь тяжкості інфекції, виділеного (-их) патогену (-ів); дозу розподіляють на декілька рівних введень, враховуючи стан функції нирок і масу тіла.
Дорослі пацієнти з нормальною функцією нирок
Дози для пацієнтів з нормальною функцією нирок (CrCL >70 мл/хв/1,73 м 2 ) і масою тіла не менше 70 кг:
500 мг/500 мг через кожні 6 годин або
1000 мг/1000 мг через кожні 8 годин або через кожні 6 годин.
Для лікування інфекцій, встановленою або ймовірною причиною яких є менш чутливі види бактерій (такі як Pseudomonas aeruginosa ), та тяжких інфекцій (наприклад, у нейтропенічних пацієнтів із гарячкою) рекомендується застосування дози 1000 мг/1000 мг через кожні 6 годин.
Дозу слід знижувати для пацієнтів із CrCL £70 мл/хв/1,73 м 2 та/або з масою тіла менше 70 кг. Зменшення дози залежно від маси тіла особливо важливе для пацієнтів зі значно меншою за 70 кг масою тіла та/або помірною/тяжкою формою порушення функції нирок.
Дозу для пацієнтів, маса тіла яких менше 70 кг, визначають за допомогою формули:
Фактична маса тіла (кг) * стандартна доза
70 (кг)
Максимальна добова доза не повинна перевищувати 4000 мг/4000 мг на добу.
Дорослі пацієнти із порушеннями функції нирок
Щоб визначити знижену дозу для дорослих пацієнтів із порушеннями функції нирок, необхідно:
Визначити загальну добову дозу, (тобто 2000/2000, 3000/3000 або 4000/4000 мг), яку зазвичай застосовують пацієнтам із нормальною функцією нирок.
Підібрати необхідний режим введення зниженої дози (див. таблицю 1) відповідно до кліренсу креатиніну пацієнта та тривалість проведення інфузії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Таблица 1
Дози для дорослих хворих
із порушеннями функції нирок і масою тіла 70 кг і більше*
Загальна добова доза для пацієнтів з нормальною функцією нирок (мг/доба) | CrCL (мл/хв/1,73 м 2 ) | ||
41-70 | 21-40 | 6-20 | |
доза в мг (інтервал у годинах) | |||
2000/2000 | 500/500 (8) | 250/250 (6) | 250/250 (12) |
3000/3000 | 500/500 (6) | 500/500 (8) | 500/500 (12) ** |
4000/4000 | 750/750 (8) | 500/500 (6) | 500/500 (12) ** |
* Для пацієнтів із масою тіла менше 70 кг призначену дозу слід пропорційно знижувати.
** При застосуванні дози 500 мг/500 мг пацієнтам із CrCL 6-20 мл/хв/1,73 м 2 значно зростає ризик виникнення судом.
Іміфорс для внутрішньовенного введення не слід призначати пацієнтам із CrCL £5 мл/хв/ 1,73 м 2 , якщо протягом найближчих 48 годин їм не проводитимуть гемодіаліз.
Гемодиализ
При лікуванні пацієнтів, у яких CrCL £5 мл/хв/1,73 м 2 і які перебувають на гемодіалізі, застосовують дози, рекомендовані пацієнтам із CrCL 6-20 мл/хв/1,73 м 2 (див. таблицю 1).
Як іміпенем, так і циластатин виводяться протягом проведення гемодіалізу. Пацієнту необхідно ввести Іміфорс одразу ж після сеансу гемодіалізу і на далі вводити кожні 12 годин після його закінчення. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі, а особливо ті, у яких основним захворюванням є захворювання ЦНС, потребують уважного спостереження; призначати Іміфорс таким пацієнтам рекомендується тільки за умови, що очікуваний ефект переважає можливий ризик виникнення судом (див. розділ «Особливості застосування»).
Дотепер недостатньо даних щодо застосування препарату пацієнтам, які перебувають на перитонеальному діалізі, тому не рекомендується застосовувати його для лікування цієї категорії пацієнтів.
Печінкова недостатність
Коригування дози не потрібне для пацієнтів із порушеннями функції печінки.
Пацієнти літнього віку
Коригування дози не потрібне для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок.
Діти віком від 1 року
Для дітей віком > 1 року рекомендована доза становить 15/15 або 25/25 мг/кг/доза через кожні 6 годин.
Для лікування інфекцій, встановленою або ймовірною причиною яких є менш чутливі види бактерій (такі як Pseudomonas aeruginosa ) та тяжкі інфекції (наприклад, у нейтропенічних пацієнтів з гарячкою), рекомендується застосування дози 25/25 мг/кг через кожні 6 годин.
Не рекомендується застосовувати препарат дітям із порушеннями функції нирок (креатинін сироватки крові > 2 мг/дл) через недостатню кількість клінічних даних.
Спосіб застосування
Одну дозу, що не перевищує 500 мг/500 мг препарату Іміфорс для внутрішньовенного введення, слід вводити протягом 20-30 хв. Одну дозу, що перевищує 500 мг/500 мг, слід вводити протягом 40-60 хв. Якщо у пацієнта під час інфузії з'являється нудота, необхідно знизити швидкість введення препарату.
Приготування розчину для внутрішньовенного введення
Іміфорс для внутрішньовенної інфузії випускається у вигляді стерильного порошку у флаконах, що містять 500 мг еквіваленту іміпенему і 500 мг еквіваленту циластатину.
До складу препарату як буфер входить гідрокарбонат натрію, який забезпечує отримання розчину з рН від 6,5 до 8,5. Ці зміни рН не мають істотного значення, якщо розчин готують і зберігають згідно з наведеними вказівками. У препараті міститься 37,6 мг натрію (1,6 мЕкв).
Стерильний порошок Іміфорс слід розводити так, як це зазначено у таблиці 2. Отриманий розчин необхідно струшувати до утворення прозорої рідини. Варіативність кольору розчину від безбарвного до світло-жовтого не впливає на активність препарату.
Таблица 2
Приготування розчину Іміфорс для внутрішньовенного введення
Доза препарату Іміфорс (іміпенем/циластатин) | Потрібний об'єм розчинника (мл) | Приблизна середня концентрація препарату (мг/мл) |
500/500 | 100 | 5/5 |
Приготування розчину Іміфорс у флаконах об ' ємом 20 мл
Вміст флакона потрібно суспендувати та довести до 100 мл відповідним розчином для інфузій.
Рекомендується додати приблизно 10 мл 0,9 % розчину натрію хлориду до флакона. За виняткових обставин, коли 0,9 % розчин натрію хлориду не можна застосовувати з клінічних причин, як розчинник можна застосовувати 5 % глюкозу.
Добре струсити та перенести суспензію, що утворилася, до ємності з розчином для інфузій.
Попередження : суспензія не є готовим розчином для інфузій.
Повторити процедуру, додавши знов 10 мл розчину для інфузій для того, щоб увесь вміст флакона перейшов до розчину для інфузій. Суміш, що утворилася, потрібно струшувати, доки вона не стане прозорою.
Концентрація відновленого розчину після вищевказаної процедури становить приблизно 5 мг/мл іміпенему та циластатину.
Розведені розчини слід негайно застосовувати. Часовий інтервал між початком відновлення та закінченням внутрішньовенної інфузії не повинен перевищувати 2 години.
Дети.
Оскільки недостатньо клінічних даних, не рекомендовано застосовувати Іміфорс дітям віком до 1 року та дітям із порушеннями функції нирок (креатинін сироватки >2 мг/дл) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Передозировка.
Симптоми передозування, що можуть виникати, узгоджуються із профілем побічних реакцій; вони можуть включати судоми, сплутаність свідомості, тремор, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію, брадикардію.
Немає специфічної інформації щодо лікування при передозуванні препаратом. Препарат видаляється шляхом гемодіалізу. Однак ефективність цієї процедури при передозуванні не встановлена. Лікування симптоматичне.
Неблагоприятные реакции.
У процесі клінічних досліджень, до яких було включено 1723 пацієнти, які одержували внутрішньовенно іміпенем/циластатин, повідомляли про такі найпоширеніші системні побічні реакції, які, можливо, були пов'язані з лікуванням: нудота (2,0 %), діарея (1,8 %), блювання (1,5 %), висипання (0,9 %), гарячка (0,5 %), артеріальна гіпотензія (0,4 %), судоми (0,4 %), запаморочення (0,3 %), свербіж (0,3 %), кропив'янка (0,2 %), сонливість (0,2 %); місцевими побічними реакціями були: флебіт/тромбофлебіт (3,1 %), біль у місці ін'єкції (0,7 %), еритема в місці ін'єкції (0,4 %) та індурації вени (0,2 %); також відмічалося збільшення рівнів трансаміназ і лужної фосфатази в сироватці.
Побічні реакції та частота їх виникнення визначені на основі результатів клінічних досліджень і постмаркетингового досвіду. Побічні явища були розподілені за класами систем органів і частотою: дуже часто ( > 1/10), часто (від > 1/100 до <1/10), нечасто (від > 1/1000 до <1/100), рідко (від > 1/10000 до <1/1000), дуже рідко (від <1/10000), частота невідома (не можна оцінити на підставі доступних даних).
Інфекції та інвазії: рідко ‒ псевдомембранозний коліт, кандидоз; дуже рідко – гастроентерит.
З боку системи крові та лімфатичної системи: часто – еозинофілія; нечасто ‒ панцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз; рідко – агранулоцитоз; дуже рідко - гемолітична анемія, пригнічення функції кісткового мозку.
З боку імунної системи: рідко ‒ анафілактичні реакції.
З боку психіки: нечасто ‒ психічні порушення, включаючи галюцинації та стани сплутаності свідомості.
З боку нервової системи: нечасто ‒ судоми, міоклонічна активність, запаморочення, сонливість; рідко - енцефалопатія, парестезія, фокальний тремор, спотворення смаку; дуже рідко - погіршення тяжкої міастенії, головного болю.
З боку органів слуху та лабіринту: рідко ‒ втрата слуху; дуже рідко ‒ запаморочення, шум у вухах.
Кардіальні порушення: дуже рідко ‒ ціаноз, тахікардія, сильне серцебиття.
Судинні розлади: часто – тромбофлебіт; нечасто ‒ артеріальна гіпотензія; дуже рідко – припливи.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко ‒ диспное, гіпервентиляція, фарингеальний біль.
З боку травного тракту: часто ‒ діарея, блювання, нудота. Нудота та/або блювання, пов'язані з лікарським засобом, спостерігаються частіше у пацієнтів із гранулоцитопенією, ніж у пацієнтів без гранулоцитопенії, що лікувалися препаратом. Рідко ‒ зміна кольору зубів та/або язика; дуже рідко ‒ геморагічний коліт, біль у животі, печія, глосит, гіпертрофія сосочків язика, збільшене слиновиділення.
Гепатобіліарні порушення: рідко ‒ печінкова недостатність, гепатит; дуже рідко ‒блискавичний гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто ‒ висипання (наприклад, екзантематозні); нечасто ‒ кропив'янка, свербіж; рідко ‒ токсичний епідермальний некроліз, хвороба Квінке, синдром Стівенса‒Джонсона, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит; дуже рідко ‒ гіпергідроз, зміни структури шкіри.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: дуже рідко ‒ поліартралгія, біль у торакальній ділянці хребта.
З боку нирок та сечовидільної системи : рідко ‒ гостра ниркова недостатність, олігурія/анурія, поліурія, зміна кольору сечі (безпечна, не слід плутати з гематурією). Роль препарату у змінах функції нирок важко оцінити, оскільки зазвичай були наявні фактори, що зумовлюють схильність до преренальної азотемії або до погіршення ниркової функції.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже рідко ‒ генітальний свербіж.
Загальні порушення і стани в місці застосування: нечасто ‒ гарячка, місцевий біль та індурація в місці ін'єкції, еритема в місці ін'єкції; дуже рідко ‒ дискомфорт у ділянці грудей, астенія/слабкість.
Дослідження: часто ‒ збільшення рівнів трансаміназ у сироватці, збільшення рівнів лужної фосфатази в сироватці; нечасто ‒ позитивна пряма проба Кумбса, подовження протромбінового часу, зниження гемоглобіну, збільшення рівня білірубіну в сироватці крові, збільшення рівня креатиніну в сироватці крові, збільшення рівня азоту сечовини крові.
У процесі досліджень за участю 178 дітей віком > 3 місяців повідомлялося про побічні реакції, цілком подібні до тих, що спостерігалися у дорослих пацієнтів.
Дата окончания срока. 2 года.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Відновлені розчини препарату не заморожувати.
Термін придатності відновлених розчинів наведено у розділі «Спосіб застосування та дози».
Несовместимость.
Препарат хімічно несумісний із лактатами (солями молочної кислоти), тому його не слід розводити розчинниками, до складу яких вони входять. Незважаючи на це, препарат можна вводити через ту ж внутрішньовенну систему, через яку здійснюється інфузія розчинів лактату.
Препарат не дозволяється змішувати з іншими антибіотиками.
Упаковка.
Порошок у скляному флаконі, що закривається гумовою пробкою та алюмінієвим ковпачком із компонентом «фліп-оф», по 1 флакону в коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник . “Венус Ремедіс Лімітед”.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Хіл Топ Індустріал Естейт, Джармаджарі, ЕРІР Фазе-1 (Екстен.), Батолі Калан, Бадді, Діст. Солан, Хімачал Прадеш, 173205, Індія.
Заявник. Ананта Медікеар Лтд.
Місцезнаходження заявника та/або представника заявника.
Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія
ИМИПЕНЕМ+ЦИЛАСТАТИН
Искать отдельно: ИМИПЕНЕМ, ЦИЛАСТАТИН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
