Личный кабинет
ИН-АЛИТЕР табл. 2,625 мг блистер №30
rx
Код товара: 555936
Производитель: Микрохим (Украина, Рубежное)
1 300,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Алитр
Алитр
Место хранения:
Активные ингредиенты: периндоприл, индапамид;
1 таблетка содержит 2 мг периндоприла трет-бутиламина, эквивалентный 1,669 мг периндоприла и индапамида 0,625 мг,
или 4 мг периндоприла трет-бутиламина, эквивалентного 3,338 мг периндоприла и индапамида 1,25 мг,
или 8 мг периндоприл трет-бутиламин, эквивалентный 6,676 мг периндоприла и индапамида 2,5 мг;
Вспомогательные ингредиенты: моногидрат лактозы; микрокристаллическая целлюлоза; кросвидон; бикарбонат натрия; Силиконовый диоксид коллоидный безводный; стеарат магния.
Лекарственная форма. Таблетки
Основные физические и химические свойства: круглые таблетки биконвекс от белого до почти белого.
Фармакотерапевтическая группа.
Комбинированные продукты Angiotensin-Converting Enzyme (ACE) ингибиторы. Периндоприл и диуретики. Код ATX C09B A04.
Фармакологичные свойства.
Фармакодинамика.
В алитере - комбинация ингибитора ACE периндоприл трет-бутиламин и сульфонамидного мочегонного индапамида. Его фармакологические эффекты, вызванные свойствами каждого компонента (периндоприл и индапамид) и их аддитивной синергии.
Фармакологический механизм действия.
Механизм действия, связанный с периндоприлом.
Периндоприл - ингибитор ACE, который преобразует ангиотензин I в ангиотензин II (вазоконстрикторное вещество), дополнительно стимулирует секрецию альдостерона надпочечников коры и коллапс Брадикинна (вазодилататорное вещество) до неактивного гептапуптидов.
Ингибирование ACE приводит к:
снижение секреции альдостерона;
Увеличение активности в плазме Renin, альдостерон, тогда как никаких негативных последствий;
Уменьшение полной периферической сосудистой резистентности путем льготного воздействия на мышцы и кровеносные сосуды почек; Хотя нет удержания воды, а рефлекторная тахикардия или соли даже если долгосрочное лечение.
Кроме того, периндоприл уменьшает кровяное давление у пациентов с нормальной и низкой плазмой Renin.
Периндоприл действует через свой активный метаболит периндопилат. Другие неактивные метаболиты.
Периндоприл снижает работу сердца:
Вазодилататорный эффект на вены (возможно, из-за изменений в метаболизме простагландинов) - снижение предварительной нагрузки;
Уменьшение полного сопротивления периферической сосудистым сосудистым сосудистым.
Исследования, связанные с пациентами с сердечной недостаточностью, показали, что применение приводит к периндоприлу:
уменьшение давления, заполняющее левые и правые желудочки;
уменьшение полного периферического сосудистого сопротивления;
Увеличение сердечного выхода и улучшенного сердечного индекса;
Увеличение регионального кровотока в мышцах.
Значительно улучшенные тесты производительности с физической активностью.
Механизм действия, связанного с индапамидом.
Индапамид - производное вещества сульфонамидов индоловым кольцом фармакологично сродни с таиазъядными диретиками, которые действуют путем ингибирования реабсорбции натрия в корковом сегменте почек. Это увеличивает экскрецию натрия и хлорида в моче и в меньшей степени - калий и магний, тем самым повышая мочу и обеспечивая антигипертензивный эффект.
Характеристики антигипертензивных действий.
В алиэлитере снижается систолическое артериальное давление (SBP) и диастолическое кровяное давление (DBP) у пациентов с гипертоническими возрастами любого возраста, которые оба лежат и стоят. Антигипертензивный эффект препарата - зависит от дозы. Антигипертензивный эффект длится 24 часа. Снижение артериального давления достигается менее чем за один месяц без происхождения тахифсилаксии; Остановка лечения не имеет никакого эффекта отменить.
Антигипертензивное действие, связанное с периндоприлом.
Периндоприл эффективен при снижении артериального давления во всех степенях гипертонии: мягкая, умеренная и тяжелая. Уменьшение SBP и DBP наблюдают как в лежачее, так и стоять.
Максимальный антигипертензивный эффект развивается через 4-6 часов после одной дозы и хранится в течение 24 часов.
Perindopril имеет высокий финальный ингибитор блока ACE (примерно 80%) в течение 24 часов после введения.
У пациентов, которые отреагировали на лечение, нормализация артериального давления происходит в течение месяца и сохраняется без возникновения тахифилаксии.
Остановка лечения не сопровождается эффектами снятия.
Периндоприл обладает вазодилаторными свойствами и восстанавливает упругость крупных артерий, гистоморфометрически исправляет изменения в резистентных артериях и уменьшает гипертрофию левого желудочка. Добавьте, при необходимости, тиазидные диуретики приводит к дополнительным синергам.
Сочетание ингибиторов ACE и диуретики тиазидов снижают риск гипокалиемии, которые могут быть мочегонными при введении в монотерапии.
Антигипертензивное действие, связанное с индапамидом.
Антигипертеннительный эффект индапамидной монотерапии длится 24 часа. Этот эффект проявляется в дозах, в которых диуретные свойства минимальны.
Антигипертензивный эффект индапамида связан с улучшенной эластичностью артерий и артериол и уменьшением периферийного сопротивления сопротивления.
Индапамид уменьшает гипертрофию левой желудочки.
Если вы превышаете рекомендуемую дозу и терапевтическое влияние тиазидных диуретиков Tizydopodibnyh не увеличиваются, в то время как количество побочных эффектов увеличивается. Если лечение не эффективно, увеличение дозы не рекомендуется.
Кроме того, как показано в процессе расследований различной длины (короткие, средние и длинные) с гипертоническими пациентами, индапамидом:
не влияет на метаболизм липидов (триглицеридов, липопротеин и низкая высокая плотность);
Без влияния на метаболизм углеводов даже у пациентов с гипертонией и диабетом.
Дети.
Данные об использовании препарата для детей доступны.
Фармакокинетика.
Фармакокинетические свойства периндоприла и индапамида в препаратах в алитера не отличаются от их свойств в одном применении.
Фармакокинетические свойства, связанные с периндоприлом.
Поглощение и биодоступность.
После перорального администрирования периндоприл быстро поглощается, максимальная концентрация достигается через 1 час. Срок годности плазмы периндоприла составляет 1 час.
Поскольку потребление пищи снижает преобразование периндоприла в периндоприлате и, следовательно, уменьшается и ее биодоступность, периндоприл рекомендуется принимать устную дозу устной дозы утром перед едой.
Распределение.
Объем распределения несвязанного периндопрылату составляет приблизительно 0,2 л / кг. Связывание периндопрылату с белками плазмы составляет 20%, в основном из туза и зависит от дозы.
Биотрансформация.
Периндоприл - это пролекарство. Таким образом, 27% дозы периндоприла входит в кровоток в качестве активного метаболита периндопрылату. В дополнение к активному периндоприлату, периндоприл создает еще 5 больше неактивных метаболитов. Периндоприлату максимальная концентрация в плазме достигается через 3-4 часа.
Разведение.
Периндоприлат из организма в моче в течение последней полувыведения несвязанной доли составляет приблизительно 17 часов. Состояние равновесия достигается через 4 дня.
Линейность.
Существует линейная связь между дозой периндоприла и его концентрациями плазмы.
Конкретные группы пациентов.
Пациенты пожилых людей.
Вывод периндопрылату сокращен у пожилых пациентов и у пациентов с сердцем или почечной недостаточностью.
Пациенты с почечной недостаточностью.
Для пациентов с почечной недостаточностью следует регулировать дозу в зависимости от степени ухудшения почечной недостаточности (клиренс креатинина).
Пациенты, которые находятся на диализе.
Peryndoprylatu Dielysis Clearance составляет 70 мл / мин.
Пациенты с циррозом печени.
Кинетика изменений периндоприла у пациентов с циррозом: печеночная очистка основной молекулы уменьшена вдвое. Однако сумма генерируемая периндопрылату не уменьшается. Следовательно, такие пациенты не нуждаются не на корректировке дозировки (см. Раздел «Дозировка и администрирование» и «Особенности применения»).
Фармакокинетические свойства, связанные с индапамидом.
Поглощение.
Индапамид быстро и полностью поглощается в пищеварительном тракте.
Максимальная концентрация плазмы достигла примерно 1 час после перорального введения.
Распределение.
Связывание белков в плазме крови - 79%.
Биоотрансформация и экскреция.
Нациввиведенный период составляет от 14 до 24 часов (в среднем - 18 часов). Повторное потребление не приводит к накоплению. Устранение происходит в основном в моче (доза 70%) и фекалии (22%) в качестве неактивных метаболитов.
Конкретные группы пациентов.
Пациенты с почечной недостаточностью.
У пациентов с почечной недостаточностью фармакокинетические параметры не затронуты.
Клинические характеристики.
Индикация.
Дозировка 2 мг / 0,625 мг:
Основная гипертония у взрослых.
Дозировка 4 мг / 1,25 мг:
существенная гипертония у взрослых;
При необходимости дополнительный контроль артериального давления в применении периндоприла в качестве монотерапии.
Дозировка 8 мг / 2,5 мг:
Гипертония у пациентов, которые требуют использования периндоприла трет-бутиламин 8 мг и индапамид 2,5 мг в дозе.
Противопоказание.
Противопоказания к использованию периндоприла:
гиперчувствительность к периндоприлу или любому другому ингибитору ACE;
История Anhioedema (Angioedema), связанная с предыдущим лечением ингибиторами ACE;
врожденные или идиопатические ангионемы;
беременная или планировка беременности;
Сопутствующее использование препаратов, активное вещество которых представляет собой алискирен, диабетики или пациенты с почечной недостаточностью (ставка гломерелярной фильтрации <60 мл / мин / 1,73 м 2) (см. Раздел «Особенности применения» и «взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие формы взаимодействие »);
сопутствующее использование комбинации сакубистрий / валсартана;
Внекорпоративные лечения, приводящие к контакту крови с отрицательно заряженными поверхностями (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия»);
Значительная двусторонняя почечная артериальная артерия или стеноз артерии одной функционирующей почки (см. Раздел «Особенности применения»).
Противопоказания к использованию индапамида:
Гиперчувствительность к индапамидам или любым другим сульфонамидам;
Сильные почечные нарушения (клиренс креатинина <30 мл / мин) (для дозировки
2 мг / 0,625 мг, 4 мг / 1,25 мг и 8 мг / 2,5 мг); умеренная дисфункция почек (клиренс креатинина <60 мл / мин) степени (для дозирования 8 мг / 2,5 мг);
печеночная энцефалопатия;
серьезно нарушенная функция печени;
гипокалиемия;
Этот препарат противопоказан вводят в сочетание с нентериритмические препараты, которые могут вызвать развитие пароксизмальной желудочковой тахикардии типа «Пируэт» (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия»);
Лактация (см. Раздел "Беременность и лактация").
Противопоказания, связанные с наркотиками.
Гиперчувствительность к любому насилию.
Из-за отсутствия достаточного клинического опыта в алитере не используется:
Пациенты, которые находятся на гемодиализе;
Пациенты с необработанной декомпенсированной сердечной недостаточностью.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Взаимодействия, характерные для периндоприла и индапамида.
Несанкционированная комбинация.
Литий.
Ответили обратимое увеличение концентрации лития в сыворотке крови и увеличение его токсичности при одновременном использовании ингибиторов лития и туза. Сопущенное использование тиазидных диуретиков может привести к дальнейшему совершенствованию лития, что увеличивает риск токсичности комбинации ингибиторов лития и туза. Сопущенное использование периндоприла и индапамида с литьем не рекомендуется, но если это действительно необходимо, следует внимательно следить за концентрацией лития в сыворотке крови (см. Раздел «Особенности применения»).
Комбинации, которые требуют особого внимания.
Baclofen.
Составление антигипертензивного эффекта. Необходимо контролировать функцию артериального давления и почек и при необходимости отрегулировать дозу.
Системные нестероидные противовоспалительные препараты (включая аспирин при дозах 3 г ˃).
Сопутствующее введение ингибиторов ACE и нестероидальных противовоспалительных препаратов (NSAID), таких как ацетилсалициловая кислота при противовоспалительных дозах (˃ 3 г), ингибиторы Cox-2 и не избирательные НПВП, может быть ослаблением антигипертензивного эффекта. Сопущенное использование ингибиторов ACE и NSAIDS может ухудшить функцию почек (не включало острую почечную недостаточность) и увеличить уровень калия в сыворотку крови, особенно у пациентов с нарушением почечной функции. Эта комбинация должна быть введена с осторожностью, особенно у пожилых пациентов. Пациенты должны восстановить водный баланс до лечения и контролировать функцию почек в начале и во время комбинированной терапии.
Комбинации, требующие внимания.
Имипроминоподибни (трициклические) антидепрессанты, нейролептические агенты.
Увеличивает антигипертензивный эффект и повышает риск ортостатической гипотензии (аддитивного эффекта).
Взаимодействия, связанные с периндоприлом.
Данные из клинических исследований показали, что двойная блокада системы Renin-Angiotensin-альдостерона (РААС) посредством объединенного использования ингибиторов ACE, блокаторы рецептора ангиотензина II или алискирену, связанные с более высокой частотой неблагоприятных явлений, таких как гипотензия, гиперкалиемия и уменьшение почечная функция (в том числе острая почечная недостаточность) по сравнению с монотерапией препаратами, которые влияют на систему ренин-ангиотензин-альдостерона.
Лекарства, которые могут вызвать гиперкалиемию.
Некоторые препараты или терапевтические классы лекарств могут вызвать гиперкалемию, такие как алискирена, соли калия, антагонисты рецепторов ACE, ингибиторы азота, антагонисты ангиотензина II, NSAID, гепарин, иммуносупрессивные агенты, такие как циклоспорин или такролимус, триметоприм. Сочетание этих препаратов увеличивает риск гиперкалиемии.
Противопоказанные комбинации.
Алискирен.
Сопутствующее использование периндоприла и алискирену в диабетических пациентах или пациентах с нарушениями функции почек противопоказано из-за повышенного риска гиперкалиемии, ухудшение функции почек и сердечно-сосудистой болезненности и смертности (см. Раздел «Противопоказания»).
Экстракорпоральные процедуры.
Сопутствующее использование экстракорпоративных терапий, в которых происходит контакт крови с отрицательно заряженными поверхностями, такими как диализ или кровопроницаемость с использованием специфических мембран с высокой гидравлической проницаемостью (например, полиакрилонитровымиловыми) и апегерезами низкой плотности липопротеина с использованием декстранского сульфата, может привести к повышению риска тяжелых анафилактоидовных реакций. (см. Раздел «Противопоказания»). Если потребность в таком лечении должна учитывать использование диализа мембран или другого типа использования других классов антигипертензивных агентов.
Сакубистрил / Вальсартан.
Сопутствующее использование. Сочетание периндоприла и сакубистрила / валсартана противопоказана с момента сочетания ингибитора ACE Neprolizynu и может увеличить риск аниодистофии. Комбинация Sakubitryl / Valsartan должна использоваться не ранее, чем через 36 часов после последней дозы применения периндоприла. Периндоприл следует использовать не ранее, чем через 36 часов после применения последней дозы комбинации сакубистрил / валсартана.
Несанкционированная комбинация.
Алискирен.
Сопущенное использование периндоприла и алискирену Все другие группы пациентов, чем диабетики или пациенты с нарушенной почечной функцией не рекомендуется из-за повышенного риска гиперкалемии, ухудшения функции почек и сердечно-сосудистой болезненности и смертности (см. Раздел «Особенности применения»).
Сопутствующая терапия с ингибиторами ACE и блокаторами рецепторов ангиотензина.
В научной литературе сообщили, что у пациентов с установленным атеросклерозом сердечная недостаточность или диабетные пациенты с поражениями рецептора одновременное использование ингибиторов ACE и блокаторов ангиотензина сопровождались увеличением заболеваемости гипотензией, синкопе, гиперкалиемии и ухудшения функции почек (включая острую Почечная недостаточность) по сравнению с монотерапией с наркотиками, которые влияют на систему ренин-ангиотензин-альдостерона. Использование двойной блокады (т. Е. Сочетание ингибиторов ACE с антагонистами рецепторов ангиотензина II) возможна только в отдельных случаях, с тщательным контролем функции почек, уровни калия и кровяным давлением.
Estramustyn.
Существует риск повышения частоты неблагоприятных реакций, таких как ангионевротический отек (Anhioedema).
Ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол).
У пацієнтів, що застосовують ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), спостерігається підвищений ризик гіперкаліємії (див. розділ «Особливості застосування»).
Калійзберігаючі діуретики (триамтерен, амілорид у монотерапії або у комбінації), солі калію.
Інгібітори АПФ зменшують втрату калію, спричинену діуретиками. Калійзберігаючі діуретики, наприклад триамтерен або амілорид, харчові добавки, що містять калій, або замінники солі з калієм можуть призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові (можливо, летального). Таку комбінацію слід призначати з обережністю, із частим контролем рівня калію та проведенням ЕКГ у тих випадках, коли одночасний прийом показаний у зв'язку з наявністю підтвердженої гіпокаліємії.
Комбінації, що потребують особливої уваги.
Протидіабетичні засоби (інсулін, пероральні гіпоглікемічні засоби) .
Епідеміологічні дослідження показали що, одночасне застосування інгібіторів АПФ та протидіабетичних лікарських засобів (інсулін, пероральні гіпоглікемічні засоби) може спричинити зниження рівня глюкози в крові та ризик гіпоглікемії. Цей ефект частіше проявляється протягом перших тижнів комбінованого лікування та у пацієнтів з порушеннями функції нирок.
Діуретики .
У пацієнтів, що застосовують діуретики (особливо у яких знижений об'єм рідини та/або кількість споживання солі), може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску на початку терапії інгібіторами АПФ. Зменшення гіпотензивного ефекту може відбуватися після припинення застосування діуретиків шляхом збільшення об'єму рідини та/або прийому солі до початку терапії периндоприлом.
При артеріальній гіпотензії, коли попередня терапія діуретиками могла викликати зниження обсягу рідини та/або кількості солей, діуретичні препарати необхідно відмінити до початку застосування інгібітору АПФ. Після цього можливе повторне введення діуретиків або інгібітору АПФ з поступовим збільшенням дозування.
Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю, що застосовують діуретики, інгібітори АПФ необхідно призначати після зниження дози діуретиків. Цій групі пацієнтів лікування інгібіторами АПФ слід розпочинати з найменшої дози.
У всіх випадках протягом перших тижнів терапії інгібіторами АПФ необхідно контролювати функцію нирок (рівень креатиніну).
Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон).
Одночасне застосування еплеренону або спіронолактону в дозах 12,5–50 мг на добу з інгібіторами АПФ у низьких дозах:
при лікуванні пацієнтів із серцевою недостатністю ІІ–ІV функціональних класів за класифікацією хронічної серцевої недостатності Нью-Йоркської асоціації кардіологів (NYHA) та із фракцією викиду < 40 %, які раніше застосовували інгібітори АПФ та петльові діуретики, існує ризик виникнення гіперкаліємії, потенційно летальної, особливо у разі недотримання рекомендацій щодо призначення такої комбінації;
перед призначенням цієї комбінації слід упевнитися у відсутності гіперкаліємії та ниркової недостатності;
рекомендовано проводити ретельний моніторинг каліємії та креатинемії щотижнево протягом першого місяця лікування та щомісячно надалі.
Рацекадотрил.
Відомо, що інгібітори АПФ (наприклад, периндоприл) викликають ангіоневротичний набряк. Ризик підвищується при одночасному застосуванні з рацекадотрилом (препарат, що застосовується при гострій діареї у дорослих).
Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус).
Пацієнти, що застосовують супутню терапію інгібіторами mTOR, мають підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливості застосування»).
Комбінації, що потребують уваги.
Антигіпертензивні та судинорозширювальні засоби.
Одночасне застосування антигіпертензивних та судинорозширювальних засобів може збільшити гіпертензивну дію периндоприлу. Супутня терапія нітрогліцерином та іншими нітратами або вазодилататорами може додатково знизити кров'яний тиск.
Алопуринол, цитостатики, імунодепресивні засоби, системні кортикостероїди або прокаїнамід.
Одночасне застосування з інгібіторами АПФ підвищує ризик виникнення лейкопенії.
Препарати для анестезії.
Інгібітори АПФ можуть посилювати гіпотензивну дію деяких препаратів, застосовуваних для анестезії.
Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вілдагліптин).
При одночасному застосуванні з інгібітором АПФ підвищується ризик виникнення ангіоедеми через зниження активності дипептидилпептидази-ІV (ДПП-ІV) гліптином.
Симпатоміметики.
Симпатоміметики можуть знизити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.
Препарати золота.
Рідко повідомлялося про виникнення реакцій, подібних до тих, що виникають при застосуванні нітратів (почервоніння обличчя, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія), при лікуванні пацієнтів ін'єкційними препаратами золота (натрію ауротіомалат) та одночасному застосуванні інгібітору АПФ, включаючи периндоприл.
Взаємодії, пов'язані з індапамідом.
Комбінації, що потребують особливої уваги.
Препарати, які можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует».
Через ризик виникнення гіпокаліємії індапамід слід призначати з обережністю у комбінації з препаратами, що можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует», такими як антиаритмічні препарати класу ІА (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід); класу ІІІ (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретиліум, соталол); деякі нейролептики (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші нейролептики (пімозид), інші препарати, такі як бепридил, сизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, пентамідин, моксифлоксацин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин. Слід запобігати зниженню рівня калію у плазмі крові і у разі необхідності — коригувати його, а також контролювати QT-інтервал.
Препарати, які можуть спричинити гіпокаліємію.
Амфотерицин В внутрішньовенний, глюкокортикоїди та мінералокортикоїди (системної дії), тетракозактид, проносні препарати (що стимулюють перистальтику) підвищують ризик зниження рівня калію у сироватці крові (адитивний ефект). Необхідно контролювати вміст калію у плазмі крові та коригувати його за потреби, зокрема при одночасному лікуванні серцевими глікозидами. Рекомендується застосовувати проносні препарати, що не стимулюють перистальтику.
Препарати наперстянки.
При виникненні гіпокаліємії підвищується токсичність препаратів наперстянки. Необхідно проводити моніторинг рівня калію плазми та ЕКГ-контроль, а також, у разі необхідності, переглянути терапію.
Комбінації, що потребують уваги.
Калійзберігаючі діуретики (амілорид спіронолактон, триамтерен).
Існує ризик гіпокаліємії та гіперкаліємія (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом). Необхідно проводити моніторинг рівня калію у плазмі крові та ЕКГ-контроль, а також, якщо потрібно, відкоригувати призначену терапію.
Метформін.
Може спричинити молочнокислий ацидоз внаслідок розвитку функціональної ниркової недостатності, пов'язаної з прийомом діуретиків, особливо петльових. Не слід призначати метформін, якщо рівень креатиніну в плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.
Йодоконтрастні засоби.
У разі дегідратації, пов'язаної із застосуванням діуретиків, зростає ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при призначенні великих доз йодоконтрастних засобів. Необхідно відновити водний баланс, перш ніж призначати йодоконтрастні препарати.
Солі кальцію.
Можливе виникнення гіперкальціємії у зв'язку зі зниженням елімінації кальцію в сечі.
Циклоспорин, такролімус.
Можливе підвищення креатиніну плазми крові без впливу на рівень циркулюючого циклоспорину, навіть якщо немає дефіциту води та натрію.
Кортикостероїди, тетракозактид (при введенні в системний кровообіг).
Зниження антигіпертензивного ефекту (збереження солі та води через кортикостероїди).
Особливості застосування.
Особливі застереження.
Особливі застереження щодо застосування периндоприлу та індапаміду.
Комбінація з літієм.
Одночасне застосування літію та комбінації периндоприлу/індапаміду зазвичай не рекомендоване (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Допоміжні речовини.
До складу лікарського засобу входить лактоза, тому його застосування протипоказане пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози-галактози, недостатністю лактази Лаппа.
Особливі застереження щодо застосування периндоприлу.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).
Існують дані, що при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищується ризик гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, не рекомендується подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену.
Якщо терапія з застосуванням подвійної блокади РААС вважається абсолютно необхідною, це повинно відбуватися лише під наглядом спеціалістів з моніторингом функцій нирок, рівнів електролітів та артеріального тиску.
Пацієнтам з діабетичною нефропатією не слід застосовувати одночасно інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II.
Калійзберігаючі діуретики, харчові добавки, що містять калій або замінники солі з калієм.
Комбінація периндоприлу з калійзберігаючими діуретиками, солями калію зазвичай не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія.
Серед пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, було зареєстровано випадки нейтропенії, агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та при відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід призначати дуже обережно пацієнтам з колагенозами, під час терапії імуносупресорами, алопуринолом чи прокаїнамідом або при поєднанні цих факторів, особливо на тлі порушення функції нирок. Іноді у вищезазначених пацієнтів можуть розвиватися серйозні інфекції, які у поодиноких випадках не відповідають на інтенсивну антибіотикотерапію. При застосуванні периндоприлу цій групі пацієнтів слід періодично контролювати кількість лейкоцитів крові. Пацієнти мають знати, що необхідно сповіщати про будь-який прояв інфекційного захворювання (наприклад, біль у горлі, пропасницю тощо).
Реноваскулярна гіпертензія.
У пацієнтів з двостороннім стенозом ниркової артерії або одностороннім стенозом ниркової артерії, що застосовують інгібітори АПФ, існує підвищений ризик гіпотензії та ниркової недостатності, терапія діуретиками є додатковим фактором ризику. Втрата функції нирок може виникнути також при незначних змінах рівня креатиніну у сироватці крові навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії.
Гіперчутливість/ангіоедема.
Повідомлялося про рідкісні випадки виникнення ангіоедеми обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів під час застосування інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу. Це може статися будь-коли під час лікування. У таких випадках необхідно терміново припинити прийом лікарського засобу та встановити нагляд за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. Якщо набряк розповсюджується лише у зоні обличчя та губ, стан пацієнта, як правило, покращується без лікування, хоча прийом антигістамінних препаратів може допомогти у зменшенні симптомів.
Ангіоедема, пов'язана із набряком гортані, може призвести до летальних наслідків. У випадках, коли набряк розповсюджується на язик, голосову щілину або гортань, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідне термінове проведення невідкладної терапії, яка може включати підшкірне введення розчину епінефрину 1 : 1000 (0,3–0,5 мл) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів.
Згідно з наявними даними, у пацієнтів негроїдної раси інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнення ангіоедеми порівняно з представниками інших рас.
Особи з ангіоедемою в анамнезі, яка не була пов'язана з прийомом інгібіторів АПФ, мають підвищений ризик виникнення ангіоедеми під час прийому інгібіторів АПФ (див. розділ «Протипоказання»).
Повідомлялося про рідкісні випадки виникнення інтестинальної ангіоедеми у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ. У таких хворих відзначався абдомінальний біль (з нудотою та блюванням або без таких); деякі випадки інтестинальної ангіоедеми не супроводжувалися проявом попередньої ангіоедеми обличчя, рівень інгібітору С1-естерази був у нормі. Діагноз інтестинальної ангіоедеми було встановлено за допомогою комп'ютерної томографії, ультразвукового дослідження або під час хірургічного втручання. Після відміни інгібітору АПФ симптоми ангіоедеми зникали. У разі виникнення абдомінального болю у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, слід провести диференціальну діагностику, для того щоб виключити інтестинальну ангіоедему.
Супутня терапія інгібіторами mTOR.
У пацієнтів, що супутньо застосовують інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус), спотрерігається підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк дихальних шляхів або язика з порушенням дихання або без такого).
Сакубітрил/валсартан.
Одночасне застосування периндоприлу та комбінації сакубітрил/валсартан протипоказане через підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку. Комбінацію сакубітрил/валсартан слід застосовувати не раніше ніж через 36 годин після застосування останньої дози периндоприлу. Після закінчення терапії комбінацією сакубітрил/валсартан терапію периндоприлом можна розпочинати не раніше ніж через 36 годин після застосування останньої дози комбінації сакубітрил/валсартан. Одночасне застосування інших нейтральних інгібіторів ендопептидази (наприклад, рацекадотрил) та інгібіторів АПФ також збільшує ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Отже, якщо пацієнт отримує периндоприл, перед лікуванням нейтральними інгібіторами ендопептидази (наприклад, рацекадотрил) лікарю необхідно ретельно оцінити співвідношення ризик/користь.
Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізувальної терапії.
Повідомлялося про поодинокі випадки виникнення тривалих анафілактоїдних реакцій, що загрожували життю, у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час десенсибілізувальної терапії препаратами, що містять бджолину отруту. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю особам з алергією, які пройшли курс десенсибілізувальної терапії, та уникати їх призначення під час імунотерапії препаратами, що містять бджолину отруту. Однак у пацієнтів, які потребують призначення як інгібіторів АПФ, так і десенсибілізувальної терапії, таких реакцій можна уникнути завдяки тимчасовому припиненню застосування інгібітору АПФ щонайменше за 24 години перед проведенням десенсибілізації.
Анафілактоїдні реакції під час плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності.
Рідко у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, під час проведення плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності з використанням декстрансульфату спостерігалися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвитку останніх можна уникнути, якщо перед проведенням кожного плазмаферезу тимчасово припиняти лікування інгібітором АПФ.
Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі.
Повідомлялося про випадки виникнення анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час перебування на гемодіалізі з використанням високопроточних поліакрилових мембран (наприклад AN 69 ® ). Таким хворим слід застосовувати інший тип діалізних мембран або призначати інший клас антигіпертензивних препаратів.
Пацієнти після трансплантації нирки.
Дані про застосування периндоприлу терт-бутиламіну пацієнтами після нещодавно перенесеної операції з трансплантації нирки відсутні.
Первинний альдостеронізм.
Зазвичай пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом не реагують на терапію антигіпертензивними препаратами, що діють через інгібування ренін-ангіотензинової системи. Тому застосування периндоприлу пацієнтам з первинним гіперальдостеронізмом не рекомендується.
Артеріальна гіпотензія.
Повідомлялося про виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії у пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю або без неї. Виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії є вірогіднішим в осіб із більш тяжким ступенем серцевої недостатності, які приймають петльові діуретики у великих дозах, мають гіпонатріємію або ниркову недостатність функціонального характеру. Для зниження ризику симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку терапії та на етапі підбору доз пацієнти повинні знаходитися під ретельним наглядом лікаря (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»). Такі самі застереження існують для осіб з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити виникнення інфаркту міокарда або інсульту.
Ішемічна хвороба серця.
У випадку, якщо протягом першого місяця лікування периндоприлом відбувся епізод нестабільної стенокардії (будь-якої тяжкості), необхідно ретельно зважити співвідношення «ризик/користь», перш ніж вирішувати питання про продовження терапії.
Вагітність.
Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у період вагітності. Жінкам, які планують завагітніти, у разі потреби застосування інгібіторів АПФ необхідно застосовувати альтернативні антигіпертензивні лікарські засоби, які мають підтверджений профіль безпеки для застосування цій категорії пацієнтів. Якщо під час лікування підтверджується вагітність, застосування лікарського засобу необхідно негайно припинити і замінити альтернативною терапією.
Особливі застереження щодо застосування індапаміду.
Печінкова енцефалопатія.
У пацієнтів із порушенням функції печінки застосування тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може спричинити виникнення печінкової енцефалопатії. У такому разі застосування діуретиків слід негайно припинити.
Фотосенсибілізація.
При застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки виникнення реакцій фотосенсибілізації (див. розділ «Побічні реакції»). У разі появи реакції фотосенсибілізації під час лікування прийом діуретика рекомендовано припинити. Якщо ж є потреба у відновленні його застосування, необхідно захистити вразливі ділянки від сонця або джерел штучного ультрафіолету.
Запобіжні заходи.
Запобіжні заходи при застосуванні периндоприлу та індапаміду.
Порушення функції нирок.
У разі наявності ниркової недостатності тяжкого (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) ступеня (стосується дозувань 2 мг/ 0,625 мг, 4 мг/ 1,25 мг та 8 мг/ 2,5 мг) та помірного (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) ступеня (стосується дозування 8 мг/ 2,5 мг) лікування препаратом протипоказане.
Якщо під час застосування ІН-АЛІТЕРУ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією без явних ознак порушення функції нирок виявлено лабораторні ознаки ниркової недостатності, прийом лікарського засобу необхідно припинити. Можливе відновлення лікування у меншій дозі або лише однією з його складових.
У таких пацієнтів необхідно проводити частий контроль рівня калію та креатиніну: через 2 тижні від початку лікування та далі кожні два місяці у період терапевтичної стабілізації. Випадки виникнення ниркової недостатності спостерігалися переважно в осіб із тяжкою серцевою недостатністю або порушенням функції нирок, а також зі стенозом ниркової артерії.
ІН-АЛІТЕР не рекомендується застосовувати пацієнтам з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки.
Артеріальна гіпотензія і дефіцит води та електролітів.
У пацієнтів з дефіцитом натрію (особливо у разі наявності стенозу ниркових артерій) існує ризик різкого зниження артеріального тиску. Тому необхідно систематично перевіряти наявність симптомів дефіциту води та електролітів, які можуть виникнути при блюванні або діареї. У таких пацієнтів слід регулярно контролювати рівень електролітів у плазмі крові.
При виникненні значної артеріальної гіпотензії може потребуватися внутрішньовенне введення ізотонічного розчину натрію хлориду. Тимчасова гіпотензія не є протипоказанням для подальшого прийому препарату. Після відновлення об'єму циркулюючої крові та нормалізації артеріального тиску лікування препаратом може бути відновлене у нижчій дозі або однією з його складових.
Рівень калію.
Комбінація периндоприлу та індапаміду не виключає можливості виникнення гіпокаліємії, особливо у хворих на цукровий діабет або ниркову недостатність. Як і при застосуванні будь-якого іншого препарату, що містить діуретик, слід проводити моніторинг рівня калію у плазмі крові.
Запобіжні заходи при застосуванні периндоприлу.
Кашель.
Повідомлялося про виникнення сухого кашлю під час терапії інгібіторами АПФ. Цей кашель є стійким і припиняється лише після відміни препарату. У разі появи кашлю необхідно брати до уваги можливість його ятрогенної етіології. Якщо у лікуванні пацієнта перевага віддається інгібітору АПФ, можна розглядати питання про продовження терапії.
Діти.
Ефективність та непереносимість периндоприлу у дітей та підлітків не встановлені.
Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (у разі наявності серцевої недостатності, дефіциту води та електролітів).
Значна стимуляція ренін-ангіотензин-альдостеронової системи спостерігалася під час гострого дефіциту води та електролітів (сувора безсольова дієта або тривале лікування діуретиками) у пацієнтів з низьким артеріальним тиском, у разі наявності стенозу ниркових артерій, застійної серцевої недостатності або цирозу печінки з набряками та асцитом.
Блокування цієї системи інгібітором АПФ, особливо під час першого прийому та протягом перших двох тижнів лікування, може спричинити різке зниження артеріального тиску та/або підвищення рівня креатиніну в плазмі крові, що підтверджує наявність функціональної ниркової недостатності. Ці явища можуть виникнути у будь-який час та мати гострий початок.
У таких випадках лікування слід розпочинати з меншої дози з поступовим її збільшенням.
Пацієнти літнього віку.
Перед початком лікування слід перевірити функцію нирок та рівень калію у плазмі крові. Для зниження ризику виникнення раптової артеріальної гіпотензії, особливо у разі наявності дефіциту води або електролітів, початкову дозу препарату коригують залежно від змін артеріального тиску.
Пацієнти з атеросклерозом.
Ризик виникнення артеріальної гіпотензії є в усіх пацієнтів, але з особливою обережністю препарат слід призначати особам з ішемічною хворобою серця або недостатністю церебрального кровообігу. Таким хворим лікування слід розпочинати з низької дози.
Пацієнти з реноваскулярною гіпертензією.
Одним з методів лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Проте інгібітори АПФ можуть бути корисними для пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, які чекають на операцію, або якщо така операція неможлива.
ІН-АЛІТЕР не слід призначати пацієнтам з наявним стенозом ниркової артерії або з підозрою на нього. У такому випадку лікування необхідно розпочинати в умовах стаціонару з меншої дози, ніж рекомендована доза препарату. Необхідно контролювати рівень калію, оскільки у деяких пацієнтів спостерігалася ниркова недостатність, яка зникала при відміні препарату.
Серцева недостатність/ тяжка серцева недостатність.
Лікування пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю (IV ступеня) або з інсулінозалежним цукровим діабетом (через тенденцію до спонтанного підвищення рівня калію) слід розпочинати під медичним наглядом зі зменшеної початкової дози. Особам з артеріальною гіпертензією та коронарною недостатністю не потрібно припиняти лікування β-блокатором: до нього необхідно додати інгібітор АПФ.
Хворі на цукровий діабет.
Лікування хворих на цукровий діабет, які отримують інсулін (тенденція до підвищення рівня калію), слід розпочинати з мінімальної початкової дози препарату та під ретельним наглядом лікаря.
У хворих на цукровий діабет, які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або отримують інсулін, слід ретельно контролювати рівень глюкози у крові, особливо упродовж першого місяця терапії інгібітором АПФ.
Расові особливості.
Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси з гіпертензією, ніж в осіб інших рас, що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у плазмі крові таких хворих.
Хірургічне втручання/ анестезія.
Інгібітори АПФ можуть спричинити гіпотензивний ефект при проведенні анестезії, особливо під час застосування анестетика, який призводить до зниження артеріального тиску. Тому застосування інгібітору АПФ тривалої дії, такого як периндоприл, рекомендується відмінити за одну добу до хірургічного втручання.
Стеноз аортального або мітрального клапанів/ гіпертрофічна кардіоміопатія.
Необхідно з обережністю призначати інгібітори АПФ пацієнтам з обструкцією виходу з лівого шлуночка.
Печінкова недостатність.
Рідко застосування інгібіторів АПФ було асоційоване з виникненням синдрому, що розпочинається з холестатичної жовтяниці та прогресує до швидкоплинного некрозу печінки, іноді з летальним наслідком. Механізм цього синдрому неясний. Пацієнтам, у яких під час прийому інгібіторів АПФ розвинулася жовтяниця з підвищенням рівня печінкових ферментів, слід припинити застосування інгібітору АПФ. Таким хворим потрібне відповідне медичне спостереження (див. розділ «Побічні реакції»).
Гіперкаліємія.
У деяких пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність або зниження функції нирок, вік > 70 років, цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз та одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками (наприклад спіронолактон, еплеренон, триамтерен або амілорид), з харчовими добавками, що містять калій, або замінниками солі з калієм; прийом інших препаратів, що спричиняють підвищення концентрації калію у плазмі крові (наприклад гепарин, котримоксазол, відомий як триметоприм/сульфаметоксазол, інші інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, ацетилсаліцилова кислота (≥ 3 г на добу), селективні інгібітори ЦОГ-2, НПЗП, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм). Застосування харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок, може призвести до значного підвищення рівня калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити виникнення серйозної, іноді летальної аритмії. Якщо одночасне застосування периндоприлу та будь-якої з вищезазначених речовин вважається доцільним, їх слід застосовувати з обережністю та проводити частий контроль рівня калію в сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Запобіжні заходи при застосуванні індапаміду.
Баланс води та електролітів.
Рівень натрію у плазмі крові.
Перед початком лікування та регулярно надалі слід визначати рівень натрію у плазмі крові. Зниження рівня натрію у сироватці крові спочатку може бути безсимптомним, тому необхідний регулярний контроль. У пацієнтів літнього віку та тих, які страждають на цироз печінки, контроль слід проводити частіше (див. розділи «Побічні реакції» та «Передозування»). Будь-який діуретик може спричинити виникнення гіпонатріємії, яка може призвести до серйозних наслідків.
Гіпонатріємія та гіповолемія можуть бути причиною дегідратації та ортостатичної гіпотензії. Втрата іонів хлору може призвести до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота та ступінь цього ефекту незначні.
Рівень калію у плазмі крові.
Зниження рівня калію у плазмі крові з виникненням гіпокаліємії є основним фактором ризику при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Слід запобігати виникненню гіпокаліємії (< 3,4 ммоль/л) у певних категорій хворих з високим ризиком, таких як пацієнти літнього віку, пацієнти, які недостатньо харчуються, приймають багато медикаментів, хворі на цироз печінки, що супроводжується набряками та асцитом, пацієнти з ішемічною хворобою серця та серцевою недостатністю. У таких хворих гіпокаліємія підвищує кардіотоксичність серцевих глікозидів та ризик виникнення аритмій.
Хворі, які мають подовження QT-інтервалу вродженого або ятрогенного генезу, також належать до групи ризику. У таких пацієнтів гіпокаліємія та брадикардія можуть сприяти розвитку аритмій тяжкого ступеня, у тому числі пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует», яка може бути летальною.
У всіх вищезазначених випадках необхідний більш частий контроль рівня калію у плазмі крові. Вперше рівень калію в сироватці крові слід визначити на першому тижні лікування.
При виявленні гіпокаліємії рекомендується відкоригувати рівень калію у плазмі крові.
Рівень кальцію у плазмі крові.
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати екскрецію кальцію з сечею і призводити до незначного тимчасового підвищення рівня кальцію у плазмі крові. Виникнення гіперкальціємії може бути пов'язане з недіагностованим гіперпаратиреоїдизмом. У таких випадках слід припинити лікування та обстежити функцію паращитоподібних залоз.
Глюкоза крові.
Контроль рівня глюкози в крові є дуже важливим для хворих на цукровий діабет, особливо при наявності гіпокаліємії.
Сечова кислота.
У пацієнтів з підвищеним рівнем сечової кислоти можливе збільшення кількості нападів подагри.
Функція нирок та діуретики.
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики найбільш ефективні, коли функція нирок у нормі або порушення є незначними (рівень креатиніну в плазмі крові < 25 мг/л, тобто 220 мкмоль/л у дорослих).
У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну плазми крові слід визначати з урахуванням віку, маси тіла та статі за формулою Кокрофта:
кліренс креатиніну = (140 – вік) × маса тіла/ 0,814 × рівень креатиніну в плазмі крові,
де вік виражений у роках, маса тіла — у кг, рівень креатиніну в плазмі крові — у мкмоль/л.
Цю формулу застосовувати для чоловіків літнього віку. Рівень креатину у жінок визначають шляхом помноження результату на 0,85.
Гіповолемія, спричинена втратою води та натрію внаслідок прийому діуретиків на початку лікування, пов'язана зі зниженням гломерулярної фільтрації. Це може призвести до підвищення рівня сечовини та креатиніну у сироватці крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не має наслідків у пацієнтів з нормальною функцією нирок, але може посилити наявну ниркову недостатність.
Спортсмени.
Спортсмени мають пам'ятати, що ІН-АЛІТЕР містить діючу речовину, що може спричинити позитивну реакцію при проведенні допінг-контролю.
Гостра короткозорість та вторинна закритокутова глаукома.
Препарати сульфонамідів або похідних сульфонамідів можуть викликати ідіосинкратичну реакцію, яка призводить до короткочасної короткозорості та гострої закритокутової глаукоми. Нелікована закритокутова глаукома може призвести до втрати зору. Насамперед відмінити препарат. При неконтрольованому внутрішньоочному тиску може виникнути потреба у терміновому медичному та хірургічному лікуванні. До факторів ризику розвитку закритокутової глаукоми належать застосування сульфонамідів та алергічні реакції на пеніцилін.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Застосування інгібіторів АПФ протипоказане вагітним та жінкам, які планують завагітніти.
Особливі застереження щодо застосування периндоприлу.
Переконливих епідеміологічних доказів тератогенного ризику при застосуванні інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності немає; однак його не можна виключати. У випадках, коли продовження лікування гіпотензивними лікарськими засобами вважається обов'язковим, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативні антигіпертензивні препарати, які мають підтверджені дані про безпеку при застосуванні в період вагітності. Якщо в період лікування підтверджується вагітність, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити і, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.
Відомо, що прийом інгібіторів АПФ протягом ІІ та ІІІ триместрів вагітності чинить токсичний вплив на ембріон (порушення функції нирок, маловоддя, уповільнення формування кісткової тканини черепа) та на організм новонародженої дитини (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо ж прийом інгібіторів АПФ мав місце у ІІ та ІІІ триместрах вагітності, рекомендовано ультразвукове обстеження функцій нирок та будови черепа новонародженого.
За новонародженими, чиї матері у період вагітності приймали інгібітори АПФ, слід спостерігати для своєчасного виявлення і корекції артеріальної гіпотензії.
Особливі застереження щодо застосування індапаміду.
Наслідком тривалого застосування тіазидного діуретика під час ІІІ триместру вагітності може бути зниження об'єму циркулюючої крові вагітної жінки та маточно-плацентарного кровонаповнення, що може спричинити фетоплацентарну ішемію і затримку розвитку плода. Крім того, у рідкісних випадках спостерігалися гіпоглікемія та тромбоцитопенія у новонародженого.
Годування груддю.
ІН-АЛІТЕР протипоказаний у період годування груддю. Необхідно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або відміни препарату, враховуючи важливість терапії для матері.
Особливі застереження щодо застосування периндоприлу.
Застосування периндоприлу у період годування груддю не рекомендоване у зв'язку з відсутністю даних щодо його застосування цій категорії пацієнтів. Слід надати перевагу альтернативному лікуванню з доведеним профілем безпеки, особливо у період годування груддю новонародженого або недоношеного немовляти.
Особливі застереження щодо застосування індапаміду.
Індапамід проникає у грудне молоко. Індапамід належить до тіазидоподібних діуретиків, застосування яких у період годування груддю спричиняє пригнічення лактації. Також можуть розвинутися гіперчутливість до похідних сульфонамідів, гіпокаліємія та ядерна жовтяниця.
Фертильність.
Дослідження репродуктивної токсичності не виявили впливу периндоприлу та індапаміду на фертильність у щурів. Вважається, що відсутній вплив на фертильність людини.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Діючі речовини периндоприл та індапамід окремо або комбінація у вигляді лікарського засобу ІН-АЛІТЕР не впливають на пильність, але у деяких пацієнтів можуть виникати індивідуальні реакції, пов'язані зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або при одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами.
Як наслідок, здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами може погіршитися.
Спосіб застосування та дози.
Для перорального застосування.
ІН-АЛІТЕР 2 мг/ 0,625 мг.
Застосовувати по 1 таблетці на добу, бажано вранці перед їжею. Таблетку препарату можна розділити на рівні дози. Якщо артеріальний тиск не змінюється після місяця лікування, дозу можна подвоїти.
ІН-АЛІТЕР 4 мг/ 1,25 мг.
Таблетки ІН-АЛІТЕР 4 мг/ 1,25 мг показані пацієнтам, у яких артеріальний тиск відповідно не регулюється монотерапією лише периндоприлом. Звичайна доза становить 1 таблетку на добу за один прийом, бажано вранці перед їжею. Може бути доцільним індивідуальний підбір доз окремих компонентів. Таблетки ІН-АЛІТЕР 4 мг/ 1,25 мг слід призначати, якщо артеріальний тиск відповідно не регулюється таблетками ІН-АЛІТЕР 2 мг/ 0,625 мг. За наявності клінічних показань приймається рішення про безпосередній перехід від монотерапії периндоприлом до прийому таблеток ІН-АЛІТЕР 4 мг/ 1,25 мг.
ІН-АЛІТЕР 8 мг/ 2,5 мг.
Таблетки ІН-АЛІТЕР 8 мг/ 2,5 мг показані для лікування артеріальної гіпертензії як заміна для пацієнтів, які вже приймають периндоприл та індапамід як окремі препарати у таких самих дозах.
Звичайна доза становить 1 таблетку ІН-АЛІТЕР 8 мг/ 2,5 мг на добу за один прийом, бажано вранці перед їжею. Максимальна добова доза становить 1 таблетку ІН-АЛІТЕР 8 мг/ 2,5 мг.
Пацієнти літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»).
Лікування слід розпочинати з рекомендованої дози — 1 таблетка лікарського засобу ІН-АЛІТЕР 2 мг/ 0,625 мг на добу з урахуванням рівня артеріального тиску та функції нирок.
ІН-АЛІТЕР 4 мг/ 1,5 мг: пацієнтам літнього віку лікування слід призначати, враховуючи показники артеріального тиску та функцію нирок.
ІН-АЛІТЕР 8 мг/ 2,5 мг: пацієнтам літнього віку слід визначити рівень креатиніну плазми крові з урахуванням віку, маси тіла та статі. Лікування пацієнтів літнього віку можна розпочинати у разі нормальної функції нирок та після врахування відповіді артеріального тиску на терапію.
Пацієнти з порушенням функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»).
У разі наявності порушень функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) ступеня (стосується дозувань 2 мг/ 0,625 мг, 4 мг/ 1,25 мг та 8 мг/ 2,5 мг) лікування препаратом протипоказане. У разі наявності порушень функції нирок помірного ступеня (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) (стосується дозування 8 мг/ 2,5 мг) лікування препаратом протипоказане.
Пацієнти з кліренсом креатиніну ≥ 60 мл/хв не потребують корекції дози.
Звичайне медичне спостереження має включати частий контроль рівня креатиніну та калію у плазмі крові.
Пацієнти з порушенням функції печінки (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).
У разі наявності тяжких порушень функції печінки лікування препаратом протипоказане.
Пацієнти з порушеннями функції печінки помірного ступеня не потребують корекції дози.
Діти.
ІН-АЛІТЕР не слід застосовувати для лікування дітей, оскільки ефективність і переносимість периндоприлу у монотерапії або у комбінації не були встановлені для цієї групи пацієнтів.
Передозування.
Симптоми.
У разі передозування найчастішою небажаною реакцією є артеріальна гіпотензія, яка іноді може супроводжуватися нудотою, блюванням, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості, олігурією, що може прогресувати до анурії (внаслідок гіповолемії), а також циркуляторним шоком. Можуть виникнути порушення водно-електролітного балансу (зниження рівня калію та натрію у плазмі крові), ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, прискорене серцебиття (пальпітація), брадикардія, тривожність, кашель.
Лікування.
Заходи першої допомоги включають швидке виведення препарату з організму — промивання шлунка та/або застосування активованого вугілля, після цього проводять нормалізацію водно-електролітного балансу в умовах стаціонару.
У разі виникнення значної артеріальної гіпотензії пацієнту потрібно надати горизонтального положення. У разі необхідності слід провести внутрішньовенне введення ізотонічного розчину натрію хлориду або застосувати будь-який інший спосіб відновлення об'єму крові. Також може бути прийняте рішення щодо інфузійного лікування ангіотензином ІІ та/або внутрішньовенного введення катехоламінів.
Периндоприлат, активна форма периндоприлу, може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Фармакокінетика»).
Побічні реакції.
Застосування периндоприлу інгібує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему та сприяє зменшенню втрати калію у плазмі крові, яка зумовлена індапамідом.
Найбільш часті побічні реакції:
периндоприл: запаморочення, головний біль, парестезія, дисгевзія, погіршення зору, шум у вухах, гіпотонія, кашель, задишка, біль у животі, запор, диспепсія, діарея, нудота, блювання, свербіж, висипання, судоми м'язів та астенія;
індапамід: реакції гіперчутливості, головним чином дерматологічні, у пацієнтів зі схильністю до алергічних і астматичних реакцій та макулопапульозного висипу.
Під час лікування препаратом можуть спостерігатися нижчезазначені побічні ефекти, які за частотою розподілені таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не може бути визначена за наявною інформацією).
Системи органів за MedDRA | Побічні реакції | Частота | |
Периндоприл | Індапамід | ||
Інфекції та інвазії | Риніт | Очень редко | - |
З боку системи крові та лімфатичної системи | Еозинофілія | Нечасто | - |
Агранулоцитоз | Очень редко | Очень редко | |
Апластична анемія | - | Очень редко | |
Панцитопенія | Очень редко | - | |
Лейкопенія | Очень редко | Очень редко | |
Нейтропенія | Очень редко | - | |
Гемолітична анемія | Очень редко | Очень редко | |
Тромбоцитопенія | Очень редко | Очень редко | |
З боку імунної системи | Гіперчутливість (дерматологічні реакції у пацієнтів зі схильністю до алергічних і астматичних реакцій) | - | Часто |
Порушення метаболізму та обміну речовин | Гіпоглікемія | Нечасто | - |
Гіперкаліємія, яка зникає після відміни препарату | Нечасто | - | |
Гіпонатріємія | Нечасто | Частота невідома | |
Гіперкальціємія | - | Очень редко | |
Дефіцит калію з гіпокаліємією, особливо серйозно у деяких групах високого ризику | - | Частота невідома | |
З боку психіки | Зміни настрою | Нечасто | - |
Порушення сну | Нечасто | - | |
Сплутаність свідомості | Очень редко | - | |
З боку нервової системи | Запаморочення | Часто | - |
Головная боль | Часто | Рідко | |
Парестезія | Часто | Рідко | |
Дисгевзія | Часто | - | |
Сонливість | Нечасто | - | |
Синкопе | Нечасто | Частота невідома | |
Інсульт (може виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів з високим ризиком) | Очень редко | - | |
Печінкова енцефалопатія на фоні печінкової недостатності | - | Частота невідома | |
З боку органів зору | Порушення зору | Часто | Частота невідома |
Міопія | - | Частота невідома | |
Розмитість зору | - | Частота невідома | |
З боку органів слуху та лабіринту | Вертиго | Часто | Рідко |
Дзвін у вухах | Часто | - | |
З боку серця | Посилене серцебиття | Нечасто | - |
Тахікардія | Нечасто | - | |
Стенокардія | Очень редко | - | |
Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь) | Очень редко | Очень редко | |
Інфаркт міокарда може виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів з високим ризиком | Очень редко | - | |
Пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует» (може бути летальною) | - | Частота невідома | |
З боку судин | Гіпотензія (та пов'язані з нею симптоми) | Часто | Очень редко |
Васкуліт | Нечасто | - | |
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння | Кашель | Часто | - |
Диспное | Часто | - | |
Бронхоспазм | Нечасто | - | |
Еозинофільна пневмонія | Очень редко | - | |
З боку шлунково-кишкового тракту | Біль у животі | Часто | - |
Запор | Часто | - | |
Діарея | Часто | - | |
Диспепсія | Часто | - | |
Нудота | Часто | Нечасто | |
Блювання | Часто | Нечасто | |
Сухість у роті | Нечасто | Рідко | |
Панкреатит | Очень редко | Очень редко | |
З боку гепатобіліарної системи | Гепатит | Очень редко | Частота невідома |
Порушення функції печінки | - | Очень редко | |
З боку шкіри та підшкірної тканини | Свербіж | Часто | - |
Шкірні висипи | Часто | - | |
Макуло-папульозні висипи | - | Часто | |
Кропивниця | Нечасто | Очень редко | |
Ангіоневротичний набряк | Нечасто | Очень редко | |
Пурпура | - | Нечасто | |
Гіпергідроз | Нечасто | - | |
Реакції фоточутливості | Нечасто | Частота невідома | |
Пемфігоїд | Нечасто | - | |
Загострення псоріазу | Рідко | - | |
Мультиформна еритема | Очень редко | - | |
Токсичний епідермальний некроліз | - | Очень редко | |
Синдром Стівенса – Джонсона | - | Очень редко | |
З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини | Судоми м'язів | Часто | - |
Посилення вже наявного гострого дисемінованого червоного вовчака | - | Частота невідома | |
Артралгія, міалгія | Нечасто | - | |
З боку сечовидільної системи | Ниркова недостатність | Нечасто | - |
Гостра ниркова недостатність | Очень редко | Очень редко | |
З боку репродуктивної системи та молочних залоз | Еректильна дисфункція | Нечасто | - |
Загальні розлади | Астенія | Часто | - |
Біль у грудях | Нечасто | - | |
Слабкість | Нечасто | - | |
Периферичні набряки | Нечасто | - | |
Гіпертермія | Нечасто | - | |
Слабкість | - | Рідко | |
исследование | Підвищення рівня сечовини у крові | Нечасто | - |
Підвищення рівня креатиніну у плазмі крові | Нечасто | - | |
Підвищення рівня білірубіну у плазмі крові | Рідко | - | |
Підвищення рівня печінкових ферментів | Рідко | Частота невідома | |
Зниження рівня гемоглобіну та гематокриту | Очень редко | ||
Підвищення рівня глюкози у крові | - | Частота невідома | |
Підвищення рівня сечової кислоти у крові | - | Частота невідома | |
Подовження інтервалу QT на кардіограмі | - | Частота невідома | |
Ушкодження, отруєння та ускладнення прийому | Падіння | Нечасто | - |
При застосуванні інших інгібіторів АПФ повідомлялося про випадки виникнення синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНАДГ). Тому можна розцінювати СНАДГ як можливе ускладнення, пов'язане із застосуванням інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, із частотою виникнення дуже рідко.
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 º C в оригінальній упаковці.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 30 таблеток (10 × 3) у блістері у пачці з картону.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «МІКРОХІМ».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Україна, 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 24-в.
Заявник.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «МІКРОХІМ».
Місцезнаходження заявника.
Україна, 93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Леніна, буд. 33.
Повідомити про небажане явище при застосуванні лікарського засобу Ви можете за телефоном +38 (050) 309-83-54 (цілодобово).
ИНДАПАМИД+ПЕРИНДОПРИЛ
Искать отдельно: ИНДАПАМИД, ПЕРИНДОПРИЛ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа