Личный кабинет
ИРИНОТЕКАН АМАКСА конц. д/инф. 20 мг/мл фл. 15 мл №1
rx
Код товара: 317427
Производитель: Amaxa
33 500,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Иринотекан Амакс
Иринотекан Амакса
Место хранения:
Активное вещество: Иринотекан;
1 мл концентрат содержит 20 мг тригидрата гидрохлорида иринотекана, соответствующий 17,33 мг иринотекан;
Вспомогательные вещества: D-сорбит, молочная кислота, гидроксид натрия, вода для инъекций.
Лекарственная форма. Концентрат для решения для инфузии.
Основные физические и химические свойства: прозрачный раствор желтый.
Фармакотерапевтическая группа. Другие антиопластические агенты. ATH L01X код H19.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Амаки Иринотекан - полусинтетическое вещество, производное камптотецина. Этот противораковый агент, который действует как специфический ингибитор ДНК Топоизомеразы I. Под воздействием карбоксилестеразы в большинстве тканей препарат метаболизируется до соединений SN-38, по сравнению с Irinotecan более активным против очищенной топоизомеразы I и более цитотоксич против ряда Линии клеточных опухолей человека и мышей. Ингибирование ДНК Топоизомеразы I Irinotecan или действием Sn-38 приводит к однотяженным поражениям ДНК, которые блокируют реплицирующую вилку ДНК и приводят к цитотоксическому эффекту. Было обнаружено, что цитотоксический эффект зависит от времени и специфично для S-фазы клеточного цикла.
Пациенты с уменьшенной активностью UGT1A1.
URYDYNDYFOSFAT-GLUUCRONOSYLTRANSFERASE 1A1 (UGT1A1) участвует в метаболической инактивации SN-38, активным метаболитом Irinotecan с образованием неактивного глюкуронида SN-38 (Sn-38G). Генный полиморфизм UGT1A1 характеризуется высоким, обеспечивая наличие вариантов интенсивности метаболизма в группе. 1 специальный вариант гена UGT1A1, содержащий полиморфный участок в области промотора; Эта опция называется UGT1A1 * 28. Этот вариант и другие наследственные нарушения экспрессии UGT1A1 (например, синдром Гилберта или синдром Крихелера-Наджар) связаны с уменьшенной активностью этого фермента. Результаты метаанализ показали, что пациенты с синдромом Крихелера-Наджяр (тип 1 и 2) или гомозиготы для аллеля UGT1A1 * 28 (синдром Гилберта) при повышении риска гематологической токсичности (III и III и IV градусов) после среднего или высокого Дозы Иринотекана (> 150 мг / м 2). Отношения между генотипом UGT1A1 и возникновением диареи в результате Irinotecan не установлены.
Пациенты известны аллель гомозиготы для UGT1A1 * 28 должны использовать обычную начальную дозу Irinotecan. В то же время таких пациентов следует наблюдать на случаях гематологической токсичности. Для пациентов, которые во время предыдущих курсов лечения возникающие признаки гематологической токсичности должны рассмотреть вопрос о снижении исходной дозыринотекан. Точный размер исходной дозы для этой группы пациентов не установлен. Любые последующие изменения в дозировке должны быть основаны на пациента, переносимые лечение (см. Раздел «Дозировка и администрирование» и «Особенности применения»). В настоящее время недостаточно клинических данных для заключения о возможности генотипирования больных для аллелей UGT1A1.
Фармакокинетика.
После введения иринотекана в дозах 100-750 мг / м 2 на 30-минутную внутривенную инфузию каждые 3 недели существует двух- или трехфазное ликвидация плазмы Irinotecan. Средний плазменный зазор - 15 л / ч / м 2, объем распределения при устойчивом состоянии (VDSS) - 157 л / м 2 поверхности тела. Средний период полураспада в плазме на первом этапе трехфазной модели составлял 12 минут, а вторая фаза - 2,5 часа, а третья фаза - 14,2 часа. Ликвидация плазмы SN-38 была двухфазной со средним периодом полураспада в 13,8 последних часа.
Привязка к плазменным белкам составляет приблизительно 30-68% для irinotecan и 95% для метаболита Sn-38.
Более 50% дозы дозыринотекана, внутривенного, без изменений, 33% выделяются в фекалиях, главным образом через желчь и 22% - с мочой.
Оформление Иринотекана снижается почти на 40% у пациентов с билирубинемией (общая концентрация билирубина в сыворотке крови в 1,5-3 раза выше, чем верхний предел нормального). У этих пациентов доза Irinotecan 200 мг / м 2 приводит к воздействию препарата в плазме, что сопоставимо с тем, что при дозе 350 мг / м2 у пациентов с раком с нормальными параметрами функции печени.
Интенсивность наиболее тяжелых токсических воздействий иринотекан (например, лейконейтропении и диареи), связанная с воздействием (область под кривой «концентрация - время») без изменений иринотекан и его метаболит Sn-38. Существенная корреляция наблюдалась между гематологической токсичностью (уменьшение количества белой крисованной клетки и нейтрофил до минимума) или интенсивность диареи и наибольшей площади под кривой «концентрация-время» иринотекан и его метаболитной монотерапии SN-38.
Клинические характеристики.
Индикация.
Лечение пациентов с усовершенствованным колоректальным раком:
- в сочетании с 5-фторурицилом и лиственной кислотой, если пациенты не получали предыдущую химиотерапию для усовершенствованных заболеваний;
- Как монотерапия, если установлена для лечения 5-фторурацилом, было неэффективно.
Amaks Irinotecan в сочетании с Cetuximab указывается для лечения пациентов с метастатическим колоректальным раком, сопровождаемым усиленным выражением рецептора фактора эпидермального роста (EGFR), который ранее не получил химиотерапию или после неэффективной цитотоксической терапии, которая включала Иринотекан.
В сочетании с 5-фторурацилом, фолиновой кислотой и бевацизумабмами амаками иринотекан используются в качестве первой линии лечения пациентов с метастатической ракитомой толстой кишки или прямой кишки.
В сочетании с CapeCitabine (с добавлением бевацизумаба или без) амаков Иринотекан используется в качестве первой линии терапии для пациентов с метастатическим колоректальным раком.
Противопоказание.
- Гиперчувствительность к активному веществу или к любому из вспомогательных компонентов.
- Хронические воспалительные заболевания кишечника и / или заглушения кишечника (см. Раздел «Особенности применения»).
- Лактация (см. Раздел "Беременность и лактация").
- Уровень билирубина над верхним пределом нормальных более 3 раз (см. Раздел «Дозировка и администрирование» и «Особенности применения»).
- Сильная неудача костного мозга.
- Здоровье индекса ВОЗ> 2.
- Сопутствующее лечение Зверобом (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия»).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Не может исключать сотрудничество между иринотеканскими и нервно-мышечными блокаторами взаимодействия. Поскольку уиринотекан обладает антихолинестеразой Амаки, препараты, также оказывают антихолинергические эффекты, могут увеличить продолжительность нервно-мышечного блока и счетчика сусаметония не деполяризации нервно-мышечных блокирующих агентов.
Результаты нескольких исследований показали, что одновременное использование возглавляемых антипилептических препаратов CYP3A (таких как карбамазепин, фенобарбитал или фенитоин) приводит к снижению эффективности иринотекана, СН-38 и СН-38-глюкуронида, что, в свою очередь, приводит к снижению фармакодинамического эффекта. Отказ Действие антиконвульсистов было снижение AUC для глюкуронида Sn-38 и Sn-38 на 50% или более. В дополнение к индукции цитохрома P450 3A4, снижение воздействия иринотекана и его метаболитов также может быть вызвано тяжелым хлыкуронизациями и более интенсивной желчью.
Исследование показало, что сопутствующее использование кетоконазола привело к снижению метаболита ACC ACC на 87% и AUC Metabolite SN-38 снизилась на 109% по сравнению с использованием иринотекана в качестве монотерапии.
Предупреждение должно осуществляться у пациентов, которые также принимают ингибиторы (например, кетоконазол) или индукторов (например, кетоконазол) или индукторов (например, рифампицин, карбамазепин, фенобарбитал или фенитоин) лекарственного метаболизма через цитохрому Медицинского P450 3A4. Избегайте одновременного использования иринотекана и индукторов / ингибиторов метаболических путей, потому что оно может привести к изменениям в метаболизме Irinotecan.
В небольшом фармакокинетическом исследовании, где доза Irinotecan 350 мг / м 2 поверхности тела, вводимая в сочетании с Зверобомом (Peryericum Perforatum) в дозе 900 мг, снизилась концентрация Sn-38, активный метаболит Irinotecan, уровни плазмы на 42 % Поскольку суда Святого Иоанна не следует использовать одновременно с irinotecan (см. Раздел «Противопоказания»).
Сопутствующее администрирование Иринотекана с 5-фторурацилом и фолиновой кислотой (5-фу / ФК) в комбинированной терапии не изменяет свою фармакокинетику.
Атазанавир сульфат. Одновременная администрирование Иринотекана с атазанавиром сульфатом (мощный ингибитор CYP3A4 и UGT1A1) может увеличить системное воздействие активного метаболита Irinotecan SN-38. Врачи должны рассмотреть эту возможность, в то время как назначение двух лекарств.
Взаимодействия, общие для всех цитотоксических препаратов.
Повышенный риск тромбоза у пациентов с злокачественными заболеваниями обычно используются антикоагулянты. Если показания для использования антикоагулянтных антагонистов витамин К необходим чаще, чем обычно, чтобы контролировать скорость INR (международное нормализованное соотношение). Это связано с узким терапевтическим диапазоном препаратов, высокой индивидуальной индивидуальной изменчивости Тромбогенность крови и взаимодействия для внутреннего применения антикоагулянтов и противоопухолевой химиотерапии.
Препараты, которые совместное введение амаков оринотеканских препарата противопоказаны.
Вакцина против желтой лихорадки - из-за риска обобщенного ответа на вакцину с летальным результатом.
Препараты, которые совместное введение оринотеканских препарата Амаки не рекомендуется.
Живые аттенуированные вакцины (кроме желтой лихорадки) - из-за риска системного заболевания с возможным летальным результатом (например, инфекцией). Этот риск увеличивается, когда пациенты подавляют иммунные системы из-за базового заболевания. Следует использовать инактивированную вакцину, если они существуют (полиомиелит).
Фенитоин - из-за риска обострения судороги путем уменьшения интенсивности поглощения фенитоина в пищеварительном тракте под воздействием цитотоксических препаратов или усилением риска токсичности из-за повышения интенсивности метаболических преобразований под воздействием фенитоина.
Медицинские продукты с препаратом Irinotecan Amaks следует использовать с осторожностью.
Циклоспорин, такролимус - из-за риска чрезмерного подавления иммунной системы с риском пролиферации лимфоцитов.
Информация о влиянии Cetuximab на профиль безопасности Irinotecan или Irinotecan аналогичный эффект на CetuxiMab не.
В случае диареи, лейкопении или нейтропении, сильная комбинированная терапия с бевацизумаб и оринотеканской пациентами должна изменить дозуринотекан, как описано в «дозировке и введение».
Особенности приложения.
Применять препарат Irinotecan Amaks только в кафедре, который специализируется на цитотоксической химиотерапии. Препарат следует использовать только под наблюдением квалифицированного врача, который специализируется на антиканкеру химиотерапии.
Учитывая природу и заболеваемость неблагоприятными реакциями Irinotecan Amaks Conse ниже следует использовать только после оценки стоимости ожидаемых преимуществ и рисков лечения:
- у пациентов с факторами риска, особенно у пациентов с статусом производительности, который индекс равен 2;
Отложенная диарея.
Пациенты должны информировать о риске отсроченной диареи, происходящей более чем на 24 часа после препарата Irinotecan Amaks и в любое время до следующего курса лечения. В монотерапии медиана первого эпизода жидкого стула составляла пять дней после инъекцииринотеканских амаков. Пациенты должны немедленно рассказать своему врачу и немедленно начать соответствующую терапию.
Повышенный риск диареи включает пациентов, которые ранее получали радиационную терапию или тазовую область живота, пациенты, которые на базовом хиперлейкотскомтозе, пациенты с индексом здоровья от масштаба ВОЗ «2 и женщины». Без надлежащего лечения диареи может быть опасным для жизни, особенно если в сопровождении нейтропении.
После того, как первый эпизод жидкий стул пациент должен немедленно начать пить большие количества жидкости, содержащих электролиты, и проводят соответствующее антидиархуальное лечение. Проводить антидиархуальное лечение необходимо в отделении, где Irinotecan управляет пациентом Амаков. После выписки из больницы пациент должен получать лекарства, предназначенные для того, чтобы иметь возможность начать лечение диареи сразу после его возникновения. Кроме того, пациенты должны сообщать о возникновении диареи вашего врача или врача, в которых пациенты вводили Иринотекан Амаки.
Рекомендуемое антидиархуальное лечение сегодня состоит в том, чтобы использовать большие дозы лоперамида (4 мг для первого применения, затем 2 мг каждые 2 часа). Лечение должно проводиться в течение 12 часов после последнего эпизода жидкого стула. Схема лечения не может быть изменена. Лоперамид такие дозы в любом случае не следует использовать дольше 48 часов из-за риска паралитического илеуса; Хотя лечение не должно длиться не более 12 часов.
Там, где диарея сопровождается серьезной нейтропенией (количество нейтрофилов ниже 500 клеток / мм 3), в дополнение к антидиархуальному лечению следует профилактическое использование широко-спектральных антибиотиков.
В дополнение к использованию антибиотиков для лечения диареи рекомендуется госпитализировать пациентов в следующих случаях:
- диарея сопровождается лихорадкой;
- тяжелая диарея (требующая внутривенного регидратации);
- Диарея, которая сохраняется в течение 48 часов после посвящения лечения с высокими дозами лоперамида.
Пациенты с тяжелой диареей рекомендуется уменьшить дозу в последующих циклах лечения (см. Раздел «Дозировка и администрирование»).
Эффекты на систему крови.
Для лечения препарата и ринотекана Амакса рекомендуется еженедельно для мониторинга показателей клинической крови. Пациенты должны быть предупреждены о риске нейтропении и значимости лихорадки. Необходимо немедленно начать лечение лихорадочной нейтропении (температура> 38 ° C и количество нейтрофилов ≤1000 клеток / мм 3) в больнице с внутривенными широко-спектрами антибиотиками. Пациенты с серьезными осложнениями системы крови рекомендуется снизить дозу в последующих циклах лечения (см. Раздел «Дозировка и администрирование»). У пациентов с тяжелой диареей повышает риск проявления инфекций и гематологических токсичности проявления. Такие пациенты должны быть выполнены полный подсчет крови.
Нарушения печени.
Пациенты с уровнями билирубина над верхним пределом нормы в 1,5-3 раза каждую неделю следует следить за характеристиками клинической крови из-за более низкого разрешения иринотекана (см. Раздел «Фармакокинетика») и повышенного риска Гематотоксицессичности. Не слід вводити Іринотекан Амакса пацієнтам з рівнем білірубіну вище верхньої межі норми більш ніж у 3 рази (див. розділ «Протипоказання»).
Нудота та блювання.
Гострий холінергічний синдром.
Розлади з боку дихальної системи.
Пацієнти літнього віку.
Пацієнти з обструкцією кишечнику.
Пацієнти з порушеннями функцій нирок.
Оскільки препарат містить D-сорбіт, його не можна застосовувати для лікування пацієнтів зі спадковою непереносимістю фруктози.
У пацієнтів зі зневодненням внаслідок діареї та/або блювання, а також у пацієнтів з сепсисом відзначалися нечасті випадки ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії або недостатності кровообігу.
Протягом лікування та щонайменше протягом 3-х місяців після завершення лікування пацієнтам слід застосовувати засоби контрацепції.
Слід уникати застосування іринотекану в комбінації з потужними інгібіторами (наприклад, кетоконазол) або індукторами (наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, звіробій) CYP3A4, оскільки таке поєднання може змінити метаболізм іринотекану (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Період вагітності.
Даних щодо застосування іринотекану вагітним жінкам немає. У дослідженнях на тваринах було продемонстровано, що іринотекан чинить ембріотоксичну та тератогенну дію. Таким чином, беручи до уваги результати досліджень на тваринах та механізм дії іринотекану, не слід застосовувати даний препарат під час вагітності, особливо у першому триместрі, за винятком нагальної потреби. Користь від лікування слід порівнювати з можливим ризиком для плода в кожному окремому випадку.
Жінки, які можуть завагітніти.
Жінкам, які можуть завагітніти, і чоловікам репродуктивного віку слід вживати ефективних контрацептивних заходів протягом лікування та 3 місяці після лікування.
Вплив на репродуктивну функцію.
Інформація стосовно впливу іринотекану на репродуктивну функцію людини відсутня. У дослідженнях на тваринах були документально зареєстровані побічні реакції іринотекану на репродуктивну функцію потомства.
Період годування груддю.
Невідомо, чи виділяється іринотекан у грудне молоко людини. Мічений 14 С іринотекан був виявлений у молоці самок щурів. Відповідно, через можливість виникнення побічних реакцій у дітей, яких годують груддю, на час лікування іринотеканом годування груддю слід призупинити (див. розділ «Протипоказання»).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Необхідно попереджати пацієнтів про можливість розвитку запаморочення або порушень зору протягом 24 годин після застосування лікарського засобу Іринотекан Амакса та рекомендувати їм при виникненні зазначених вище симптомів не керувати автотранспортом та не працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Препарат призначений виключно для дорослих. Розчин для інфузій необхідно розбавити і вводити у периферичну або центральну вену.
Приготування до внутрішньовенного введення розчину.
Подібно до інших препаратів, що вводять шляхом ін'єкції, розчин препарату Іринотекан Амакса слід готувати з дотриманням вимог асептики. Якщо у флаконі або після розчинення є помітний преципітат, препарат слід утилізувати з дотриманням стандартних процедур утилізації цитотоксичних препаратів.
Дотримуючись норм асептики, відбирають каліброваним шприцом необхідну кількість розчину препарату Іринотекан Амакса з флакона та вводять дозу в пакет або пляшку об'ємом 250 мл, що містить 0,9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози. Ретельно перемішують розчин, вручну обертаючи ємкість.
Рекомендовані дози.
Монотерапія (для пацієнтів, які раніше отримували лікування).
Рекомендована доза препарату Іринотекан Амакса становить 350 мг/м 2 поверхні тіла, введених шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю 30–90 хв через кожні 3 тижні (див. розділ «Особливості застосування»).
Комбінована терапія (для пацієнтів, які раніше не отримували лікування).
Ефективність та безпеку застосування іринотекану у комбінації з 5-фторурацилом (5-ФУ) та фолінієвою кислотою (ФК) оцінювали за нижчезазначеною схемою дозування (див. розділ «Фармакодинаміка»). Рекомендована доза іринотекану становить 180 мг/м 2 1 раз на 2 тижні у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30–90 хвилин, після чого вводять фолінієву кислоту і 5-фторурацил. Інформацію про дози і способи супутнього введення цетуксимабу можна знайти в короткій характеристиці даного лікарського засобу. Зазвичай застосовують таку ж дозу іринотекану, як і в попередніх курсах лікування із застосуванням схем, що включають іринотекан. Іринотекан слід вводити не раніше ніж через 1 годину після закінчення інфузії цетуксимабу.
Корекція дози.
Іринотекан Амакса слід вводити після адекватного зникнення усіх побічних реакцій до ступеня 0 або 1 за шкалою NCI-CTC (загальні критерії оцінки токсичності Національного інституту раку) та після повного припинення пов'язаної з лікуванням діареї.
На початку наступного курсу введення шляхом інфузії дозу препарату Іринотекан Амакса та 5-ФУ, якщо застосовується, слід знижувати залежно від проявів побічних реакцій найтяжчого ступеня, що спостерігалися під час попередньої інфузії. Слід відкласти початок лікування на 1-2 тижні для зникнення пов'язаних з лікуванням побічних реакцій.
При розвитку нижчезазначених побічних реакцій дозу препарату Іринотекан Амакса та/або 5-ФУ, якщо застосовується, слід знизити на 15–20 %:
- гематотоксичність (нейтропенія IV ступеня, фебрильна нейтропенія (нейтропенія III–IV ступеня, що супроводжується гарячкою II–IV ступеня), тромбоцитопенія та лейкопенія (IV ступеня));
- негематологічна токсичність (III–IV ступеня).
Слід дотримуватися рекомендацій з модифікації дози цетуксимабу при його застосуванні в комбінації з іринотеканом згідно з інформацією, наведеною в короткій характеристиці цетуксимабу.
Інформацію про модифікацію дози бевацизумабу при комбінованому лікуванні бевацизумабом з іринотеканом/5-ФУ/ФК можна знайти в короткій характеристиці бевацизумабу.
Тривалість лікування.
Лікування препаратом І ринотекан Амакса слід продовжувати до об'єктивного прогресування захворювання або до розвитку ознак неприпустимої токсичності.
Пацієнти з порушеннями функцій печінки.
Монотерапія.
Пацієнтам з індексом загального стану ≤ 2 за шкалою ВООЗ початкову дозу лікарського засобу Іринотекан Амакса необхідно визначати за рівнем білірубіну в крові. У таких пацієнтів з гіпербілірубінемією та протромбіновим часом, більшим на 50 %, кліренс іринотекану знижується (див. розділ «Фармакокінетика»), внаслідок чого зростає ризик розвитку гематотоксичності. Тому такій категорії пацієнтів слід щотижня контролювати показники клінічного аналізу крові.
- Пацієнтам з рівнем білірубіну вище верхньої межі норми не більш ніж у 1,5 рази рекомендована доза препарату становить 350 мг/м 2 поверхні тіла.
- Пацієнтам з рівнем білірубіну вище верхньої межі норми у 1,5‑3 рази рекомендована доза становить 200 мг/м 2 поверхні тіла.
- Пацієнтам з рівнем білірубіну вище верхньої межі норми більш ніж у 3 рази не слід застосовувати іринотекан (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Інформація щодо застосування іринотекану у комбінації з іншими препаратами пацієнтам з ураженнями печінки відсутня.
Пацієнти з порушенням функцій нирок.
Застосовувати Іринотекан Амакса пацієнтам з порушенням функцій нирок не рекомендується, оскільки дослідження щодо застосування препарату такій категорії пацієнтів не проводилося (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).
Пацієнти літнього віку.
Спеціальних фармакокінетичних досліджень за участю пацієнтів літнього віку не проводили. Водночас пацієнтам цієї групи слід ретельно підбирати дозу, оскільки у них набагато частіше виявляється зниження біологічних функцій. Пацієнти цієї групи потребують більш інтенсивного спостереження (див. розділ «Особливості застосування»).
Подібно до інших протипухлинних препаратів, Іринотекан Амакса слід готувати до застосування та вводити з обережністю. Використання захисних окулярів, маски та рукавичок є обов'язковим.
У разі потрапляння концентрату або розчину для інфузії на шкіру слід негайно змити розчин та ретельно вимити місце контакту водою з милом, а у разі потрапляння на слизові оболонки - слід негайно змити водою.
Утилізація.
Всі матеріали, що застосовуються для розчинення та введення препарату, підлягають утилізації відповідно до стандартних процедур медичного закладу, що застосовуються до цитотоксичних препаратів.
Діти.
Препарат призначений для застосування тільки дорослими.
Передозування.
Були отримані повідомлення про передозування, що може мати летальний наслідок, при застосуванні доз препарату, що приблизно вдвічі перевищували рекомендовану терапевтичну дозу. Найбільш значущими побічними реакціями були нейтропенія тяжкого ступеня та діарея тяжкого ступеня. Відомого антидоту до іринотекану не існує. Слід проводити максимально інтенсивне підтримуюче лікування, щоб запобігти зневодненню внаслідок діареї та вилікувати можливі інфекційні ускладнення.
Побічні реакції.
Описані у цьому розділі побічні реакції стосуються іринотекану.
Найчастіші побічні реакції: рання і відстрочена діарея, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, алопеція і гарячка за відсутності інфекційного захворювання. Прояви токсичності, що потребують обмеження дози і серйозні побічні ефекти, які вимагають негайної медичної допомоги: рання та відстрочена діарея, що можуть бути тяжкого ступеня та стійкими, нейтропенія, нудота та/або блювання і ускладнене дихання.
Частота побічних реакцій класифікується таким чином: дуже часто ≥1/10; часто ≥1/100 до <1/10; нечасто ≥1/1000 до <1/100; рідко ≥1/10000 до <1/1000; дуже рідко <1/10000; частота невідома – не можуть бути оцінені з наявних даних. Про перелічені нижче побічні реакції, розцінені як можливо або імовірно пов'язані із застосуванням препарату Іринотекан Амакса, повідомлялося для 765 пацієнтів, які отримували препарат як монотерапію в рекомендованій дозі 350 мг/м 2 поверхні тіла, та для 145 пацієнтів, які отримували Іринотекан Амакса у комбінації з 5-ФУ або ФК кожні 2 тижні у рекомендованій дозі 180 мг/м 2 поверхні тіла.
Розлади шлунково-кишкового тракту.
Відстрочена діарея.
Діарея, що виникає більш ніж через 24 години після застосування препарату, є проявом токсичності, що лімітує дозу препарату Іринотекан Амакса.
- Монотерапія: діарея тяжкого ступеня спостерігалася у 20 % пацієнтів, які дотримувались рекомендацій щодо лікування діареї. Протягом циклів лікування, що піддавались оцінці, діарея тяжкого ступеня спостерігалася у 14 % пацієнтів. Медіана розвитку першого епізоду рідких випорожнень становила 5 днів з моменту введення препарату Іринотекан Амакса.
- Комбінована терапія: діарея тяжкого ступеня спостерігалася у 13,1 % пацієнтів, які дотримувались рекомендацій щодо лікування діареї. Протягом циклів лікування, що піддавались оцінці, діарея тяжкого ступеня спостерігалася у 3,9 % пацієнтів.
Були описані нечасті випадки розвитку псевдомембранозного коліту, один з них отримав бактеріологічне підтвердження ( Clostridium difficile ).
Нудота та блювання.
- Монотерапія: нудота та блювання тяжкого ступеня спостерігалися приблизно у 10 % пацієнтів, які отримували протиблювотні засоби.
- Комбінована терапія: спостерігалася нижча частота розвитку нудоти та блювання тяжкого ступеня (2,1 % та 2,8 % пацієнтів відповідно).
Зневоднення.
Були описані часті випадки зневоднення, що зазвичай було пов'язане з діареєю та/або блюванням. У пацієнтів зі зневодненням, що асоціювалося з діареєю та/або блюванням, відзначалися нечасті випадки ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії або недостатності кровообігу та серцевої діяльності. Повідомлялося про рідкісні випадки гіпокаліємії та гіпонатріємії, що переважно були пов'язані з діареєю та блюванням.
Інші розлади з боку шлунково-кишкового тракту.
Випадки розвитку запорів, пов'язаних із застосуванням препарату Іринотекан Амакса та/або лопераміду, спостерігалися з такою частотою:
- монотерапія: менш ніж у 10 % пацієнтів;
- комбінована терапія: 3,4 % пацієнтів.
Повідомлялося про нечасті випадки обструкції кишкового тракту, кишкової непрохідності або шлунково-кишкової кровотечі, а також про рідкісні випадки коліту (у тому числі тифліту), ішемічного та виразкового коліту. Повідомлялося про рідкісні випадки перфорації кишечнику. Інші реакції легкого ступеня включали анорексію, біль у животі та мукозит. Із терапією іринотеканом асоціювалися рідкісні випадки симптоматичного та безсимптомного панкреатиту. Рідкісні випадки симптоматичного та безсимптомного панкреатиту асоціювалися з терапією іринотеканом.
Розлади з боку системи крові.
Нейтропенія є проявом токсичності, що лімітує дозу. Нейтропенія мала оборотний та некумулятивний характер. Медіана досягнення мінімального рівня нейтрофілів становила 8 днів як при монотерапії, так і при комбінованій терапії.
- Монотерапія: нейтропенія спостерігалася у 78,7 % пацієнтів; при цьому у 22,6 % від зазначеної кількості пацієнтів нейтропенія була тяжкого ступеня (рівень нейтрофілів <500 клітин/мм 3 ). Протягом циклів лікування, що піддавались оцінці, у 18 % пацієнтів число нейтрофілів знижувалось до рівня менше 1000 клітин/мм 3 , а у 7,6 % – до рівня менше 500 клітин/мм 3 . Зазвичай повне одужання наступало до 22-го дня. Про розвиток гарячки з тяжкою нейтропенією повідомлялося у 6,2 % пацієнтів в 1,7 % циклів лікування. Інфекційні захворювання розвивались приблизно у 10,3 % пацієнтів (2,5 % циклів лікування). Приблизно у 5,3 % пацієнтів (1,1 % циклів лікування) інфекційні захворювання були пов'язані з тяжкою нейтропенією та у 2 випадках призвели до летального наслідку. Приблизно для 58,7 % пацієнтів повідомлялося про анемію (у 8 % рівень гемоглобіну був менше ніж 8 г/дл, а у 0,9 % – менше ніж 6,5 г/дл). У 7,4 % пацієнтів (1,8 % циклів) спостерігалася тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів <100000/мм 3 ); у 0,9 % пацієнтів (0,2 % циклів) кількість тромбоцитів знижувалась до ≤50000/мм 3 . Майже у всіх пацієнтів одужання наставало до 22 дня.
- Комбінована терапія: нейтропенія спостерігалася у 82,5 % пацієнтів, при цьому у 9,8 % із зазначеної кількості пацієнтів нейтропенія була тяжкого ступеня (рівень нейтрофілів <500 клітин/мм 3 ). Протягом циклів лікування, що піддавались оцінці, у 67,3 % пацієнтів число нейтрофілів знижувалось до рівня менше 1000 клітин/мм 3 , а у 2,7 % – до рівня менше 500 клітин/мм 3 . Зазвичай повне одужання наступало до 7‑8 дня. У 3,4 % пацієнтів та у 0,9 % циклів лікування виникала гарячка з тяжкою нейтропенією. Інфекційні захворювання розвивалися приблизно у 2 % пацієнтів (0,5 % циклів лікування); приблизно у 2,1 % пацієнтів (0,5 % циклів лікування) інфекційні захворювання були пов'язані з тяжкою нейтропенією та у одному випадку призвели до летального наслідку. У 97,2 % пацієнтів повідомлялося про анемію (у 2,1 % рівень гемоглобіну був меншим за 8 г/дл). Тромбоцитопенія (<100000 тромбоцитів/мм 3 ) спостерігалася у 32,6 % пацієнтів та у 21,8 % циклах лікування. Випадків тяжкої тромбоцитопенії (рівень тромбоцитів <50000/мм 3 ) не спостерігалося.
У постмаркетинговому періоді застосування було отримано повідомлення про 1 випадок розвитку периферичної тромбоцитопенії з утворенням антитіл до тромбоцитів.
Інфекції та інвазії.
Системні розлади та реакції у місці проведення інфузії.
Гострий холінергічний синдром.
Тимчасовий гострий холінергічний синдром тяжкого ступеня спостерігався у 9 % пацієнтів при монотерапії та у 1,4 % пацієнтів при комбінованій терапії. Основними симптомами цього синдрому були рання діарея та різноманітні інші симптоми, такі як біль у животі, кон'юнктивіт, риніт, артеріальна гіпотензія, розширення судин, підвищена пітливість, озноб, нездужання, запаморочення, порушення зору, міоз, посилене сльозо- та слиновиділення, що виникали під час інфузії чи протягом 24 годин після інфузії препарату Іринотекан Амакса. Ці симптоми зникали після введення атропіну (див. розділ «Особливості застосування»).
Розлади з боку серця.
Розлади з боку дихальної системи.
Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин.
Розлади з боку імунної системи.
Повідомлялося нечасто про розвиток алергічних реакцій легкого ступеня та про рідкі випадки анафілактичних/анафілактоїдних реакцій.
Розлади з боку кістково-м'язової системи.
Повідомлялося рідко про такі ранні ефекти, як м'язові скорочення або судоми та парестезія.
Лабораторні дослідження .
При монотерапії іринотеканом спостерігається транзиторне і від слабкого до помірного ступеня підвищення рівнів трансаміназ, лужної фосфатази або білірубіну в сироватці крові при відсутності прогресуючих метастазів печінки; підвищення рівнів гамма-глутамілтранспептидази, транзиторне і від слабкого до помірного ступеня підвищення рівнів креатиніну у сироватці крові; при терапії іринотеканом у складі комбінованої терапії спостерігаються транзиторні рівні (I та II ступеня) аланінамінотрансферази, глутамат-оксалотрансамінази, лужної фосфатази або білірубіну в сироватці крові відповідно при відсутності прогресуючих метастазів печінки.
Транзиторний III ступінь спостерігається у пацієнтів, IV ступінь не спостерігається.
Зустрічаються підвищення рівня амілази і/або ліпази; випадки гіпокаліємії та гіпонатріємії, які, головним чином, зумовлені діареєю та блюванням. Гіпомагнезіємія.
Розлади нервової системи.
У постмаркетинговому періоді дуже рідко повідомлялося про тимчасові розлади мовлення, пов'язані з застосуванням препарату Іринотекан Амакса.
Розлади репродуктивної системи : біль у молочних залозах.
У клінічних дослідженнях повідомлялося про додаткові реакції, пов'язані із застосуванням препарату, але такі реакції не задовольняють зазначені вище критерії (реакції I–IV ступенів за NCI, що зустрічаються у більш ніж 10 % учасників, або явища III–IV ступенів за NCI, пов'язані із застосуванням препарату). Такими реакціями є риніт, посилене слиновиділення, міоз, сльозотеча, підвищена пітливість, почервоніння обличчя, брадикардія, запаморочення, синдром розпаду пухлини та утворення виразок товстої кишки.
Післяреєстраційне спостереження.
- Розлади з боку серцево-судинної системи.
Після застосування іринотекану спостерігалися випадки розвитку ішемії міокарда, переважно у пацієнтів з наявними захворюваннями серця, іншими відомими факторами ризику розвитку захворювань серця та у пацієнтів, які раніше отримували цитотоксичну хіміотерапію.
- Порушення з боку шлунково-кишкового тракту.
Були описані нечасті випадки обструкції травного тракту, кишкової непрохідності, розширення товстої кишки або шлунково-кишкової кровотечі, а також рідкісні випадки коліту (у тому числі тифліту), ішемічного та виразкового коліту. У деяких випадках коліт був ускладнений утворенням виразок, кровотечею, кишковою непрохідністю або розвитком інфекційного захворювання. Також повідомлялося про випадки непрохідності без попереднього коліту. Повідомлялося про рідкісні випадки перфорації кишкового тракту.
Рідко спостерігалися випадки розвитку безсимптомного панкреатиту або безсимптомного підвищення рівня ферментів підшлункової залози.
- Гіповолемія.
Повідомлялося про випадки порушення функцій нирок та гострої ниркової недостатності, зазвичай у пацієнтів з інфекційними захворюваннями та/або зниженням об'єму циркулюючої крові, спричиненими шлунково-кишковою токсичністю тяжкого ступеня. У пацієнтів зі зневодненням внаслідок діареї та/або блювання, а також у пацієнтів із сепсисом спостерігалися випадки ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії або недостатності кровообігу.
- Розлади з боку імунної системи.
Повідомлялося про розвиток реакцій гіперчутливості, у тому числі тяжких анафілактичних або анафілактоїдних реакцій.
- Розлади з боку кістково-м'язової системи та сполучних тканин.
Повідомлялося про такі ранні ефекти, як м'язові скорочення або судоми, а також парестезія.
- Розлади з боку нервової системи.
У пацієнтів, які застосовували іринотекан, повідомлялося про порушення мовлення, як правило, транзиторне. У окремих випадках порушення мовлення пов'язували з холінергічним синдромом, що розвивався під час інфузії іринотекану або протягом короткого часу після інфузії.
- Розлади з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.
Під час лікування іринотеканом можливі випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легенів, що проявляється у вигляді утворення інфільтратів у легенях. Повідомлялося про розвиток такої ранньої реакції, як задишка. Також повідомлялося про розвиток гикавки.
- Дослідження.
Повідомлялося про випадки розвитку гіпонатріємії, що переважно були пов'язані з діареєю та блюванням. Повідомлялося про підвищення рівнів трансаміназ (тобто АЛТ та АСТ) у сироватці крові при відсутності прогресуючих метастазів у печінку.
Термін придатності.
Запечатаний флакон: 3 роки.
Після розбавлення: хімічна і фізична стабільність при застосуванні була продемонстрована у розчинах для інфузій (0,9 % розчин (маса/об'єм) натрію хлориду та 5 % розчин (маса/об'єм) глюкози) при температурі 15–25 °C протягом 12 годин або при температурі 2–8 °C протягом 48 годин, за наявності захисту від світла.
З мікробіологічної точки зору розчин препарату підлягає негайному використанню. Якщо розчин не введено одразу після приготування, то відповідальність за умови та термін зберігання розчину до моменту його введення несе користувач. Якщо розчин готували не в контрольованих та валідованих асептичних умовах, то його слід зберігати при 2–8 °C протягом не довше ніж 24 години.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати.
Несумісність.
Даний лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, окрім вказаних у розділі «Особливі заходи безпеки».
Упаковка.
По 2 мл, 5 мл або 15 мл у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник .
АкВіда ГмбХ / AqVida GmbH.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Кайзер-Вільгельм-Штр. 89, 20355 Гамбург, Німеччина / Kaiser-Wilhelm-Str. 89, 20355 Hamburg, Germany.
Заявник.
Амакса Фарма ЛТД / Amaxa Pharma LTD.
Місцезнаходження заявника.
72 Хаммерсміт Роад, Лондон, W14 8TH, Велика Британія / 72 Hammersmith Road, London, W14 8TH, United Kingdom.
ИРИНОТЕКАН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа