ЭПАЙДРА раствор для инъекций 100 ЕД/мл шприц-ручка СолоСтар 3 мл №5

Для медицинского использования лекарственного средства

Эпаэдра

(Apidra )

Место хранения:

Активное вещество: инсулин Глензин;

1 мл раствора содержит Glulosin Insulin (продукт технологии рекомбинантной ДНК с использованием Escherichia Coli ) 100 единиц, эквивалентных до 3,49 мг;

1 картридж содержит 3 мл раствора для инъекций, эквивалентных до 300 единиц. инсулин Глуласин;

Вспомогательные вещества: M-Cresol, Трометр, хлорид натрия, полисорбат 20, натрий

Гидроксид, соляная кислота концентрирована, вода для инъекций.

Лекарственная форма. Инъекционный раствор.

Основные физические и химические свойства: прозрачный бесцветный водный раствор.

Фармакотерапевтическая группа. Анти-диабетические средства. Инсулины и аналоги скорой помощи.

ATX A10A B06 код.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика. Инсулин Гюлинзин является рекомбинантным аналогом человеческого инсулина, который его властью аналогичен человеческому инсулину. Insulin Glulosine действует быстрее и имеет более низкую продолжительность действия, чем обычный человеческий инсулин.

Основное действие инсулинов и их аналоги, в том числе инсулиновые глушин, направленные на регулирование метаболизма глюкозы. Инсулины уменьшают уровень содержания глюкозы в крови путем стимуляции утилизации периферической глюкозы, особенно в скелетных мышцах и жировой ткани, а также ингибирование синтеза глюкозы в печени. Инсулин предотвращает лимолиза в адипоцитах, протеолиз и усиливает синтез белка.

Исследования, связанные с здоровыми добровольцами и пациентами с сахарным диабетом, продемонстрировали, что в подкожном введении инсулина Glulosine действует быстрее и имеет более низкое время, чем обычный человеческий инсулин. Если инсулин ГЛЛИН используется в форме впрыска подкожно, уменьшение уровня глюкозы начинается на 10-20 минут. При нанесении подкожно инсулина Глулозина и обычного людского инсулина в дозе 0,15 единиц / кг в разное время относительно 15-минутных стандартных блюд было обнаружено, что при инсулине в Гюлью наблюдается 2-минутная инъекция, постпрандиальный гликемический контроль К такому введению обычного человека инсулина, который использовался за 30 минут до принятия пищи. При сравнении гипогликемических эффектов инсулина Глуласина и обычного люльного инсулина при введении в 2 минуты для еды инсулин Глульзина обеспечили лучший постпрандиальный контроль, чем обычный человеческий инсулин. Использование Glulosin Insulin через 15 минут после начала пищи обеспечивает гликемический контроль, аналогичный тому, что при использовании обычного человека инсулина, вводимого за 2 минуты до начала еды.

Ожирение.

Инсулин Глуласин сохраняет свои высокоскоростные свойства в приложении RPIU с пациентами ожирения. Время достичь 20% от общего числа AUC и AUC (0-2 часов) показатели раннего действия инсулинов для снижения уровня глюкозы были равны 114 мин. и 427 мг / кг для инсулина Глуласина, 121 мин. и 354 мг / кг для инсулина lispro, 150 мин. и 197 мг / кг для обычного человеческого инсулина.

Гонка и пол.

Во время контролируемых клинических испытаний с участием взрослых пациентов, инсулин Гюльлин не продемонстрировал разницу в безопасности и эффективности в подгруппах, которые отличались по расу и статье.

Фармакокинетика.

Быстрее поглощение инсулина Glulosin обеспечивается аминокислотой с аминокислотой аспарагинской аминокислотой в положении людской инсулиной лизином и лизином в положении глютамовой кислоты B29.

Поглощение и биодоступность.

Фармакокинетические профили у здоровых добровольцев и пациентов с сахарным диабетом (и или или или
II Тип) продемонстрировал, что уровень поглощения инсулина Глуласина был в два раза выше максимальной концентрации, примерно в два раза выше, чем обычно, по сравнению с таким обычным инсулином человека.

У пациентов с сахарным диабетом и типом после подкожной инъекции при дозе 0,15 единиц / кг показатели T _max для инсулина Глулозина были 55 мин. И _Макс был 82 ± 1,3 мкок / мл по сравнению с T _max , 82 мин. и с _{максимумом} 46 ± 1,3 мкл / мл для обычного человека инсулина. Среднее время пресулина Глулозина в организме было короче (98 мин), чем обычный человеческий инсулин (161 мин).

У пациентов с диабетом II типа, после подкожного использования глюлосина инсулина в дозе 0,2 ОД / кг C _Max составляет 91 мкок / мл с интервалом вероятности от 78 до 104 мкл / мл.

В подкожной инъекции Глулозина инсулина в брюшную стенку, бедра или дельтовидное мышцу, поглощение препарата, скорее, применительно к стенке живота, чем бедра. Поглощение на месте впрыска на месте дельтовидной мышцы было среднее между вышеуказанными показателями. Абсолютная биодоступность (70%) инсулина Glulosin была похоже в вышеупомянутых местах впрыска и низкой индивидуальной вариабельности (11% CV). Внутривенный болюс использование глюлозина инсулина было причиной более крупных системных эффектов по сравнению с теми с подкожной инъекцией, а значение _Макса было примерно в 40 раз больше.

Распределение и вывод.

Распределение и выпуск инсулина Глуласина и обычного людского инсулина после внутривенного введения аналогичны, причем объем распределения составляет 13 литров и 22 литра, а периоды полураспада - 13 минут и 18 минут соответственно.

После подкожного употребления инсулин ГЛЛИН отображается быстрее, чем обычный человеческий инсулин, со средним полурасходом 42 мин для инсулина Glulosin по сравнению с 86 минут для обычного инсулина. При анализе кросс-экспертиза инсулина Глуласина с участием здоровых добровольцев или пациентов с диабетом Mellitus
И II Type средняя продолжительность полураспада была от 37 до 75 минут (интервал вероятности).

Insulin Glue, а также человеческий инсулин, плохо связывается с белками плазмы крови.

Особенности препарата по конкретным группам пациентов

В случае отказа функции почек, необходимость инсулина может снизиться, но способность инсулина Глуласина действовать быстро.

Фармакокинетические свойства инсулина Glulosin не были исследованы у пациентов с функцией печени.

В отношении пожилых пациентов, пациентов с диабетом, существует очень ограниченная база данных для фармакокинетики препарата.

Фармакокинетические и фармакодинамические свойства Glulosin Insulin у детей (7-11 лет) и подростков (12-16 лет), пациенты с сахарным диабетом и типом, являются следующими следующими достопримечательностями: Insulin Glulosin быстро поглощается у пациентов с обоими возрастными группами и имеет Такие же показатели _Макса и C. _Макс , как у взрослых. Внедрение инсулина Glulosin непосредственно перед приемом пищи детей и подростков обеспечивают лучший постпрандиальный гликемический контроль по сравнению с обычным человеческим инсулином, как у больных взрослых. Отклонение уровней глюкозы (AUC) составляет 641 мг / ч / дл для инсулина Глуласина и 801 мг / ч / дл для обычного человека инсулина.

Предварительные данные о безопасности применения

Предварительные данные не указывают на наличие токсичности (за исключением гипогликемии), которые отличались от показателей обычного человека инсулина или были клинически значимыми для людей.

Клинические характеристики.

Индикация.
Сахарный диабет при использовании инсулина со взрослыми, подростками и детьми в возрасте от 6 лет и старше.

Противопоказание.
Гиперчувствительность к инсулину глушин или любой составляющий препарат. Гипогликемия.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами интерстициальных.

Исследования по видам фармакокинетических взаимодействий не были проведены. Учитывая эмпирические знания других подобных лекарств, проявление клинически значимых фармакокинетических взаимодействий вряд ли.

Метаболизм глюкозы влияет на ряд веществ и лекарств. Следовательно, это может потребовать дозы инсулина Глуласина и особенно тщательного надзора пациентов.

Для веществ, которые могут увеличить разрушительную активность глюкозы и повысить восприимчивость к гипогликемии, включают пероральные антидиабетические агенты, ангиотензин, преобразующие ингибиторы фермента, дисопирамиды, фибраты, флуоксетин, ингибиторы моноаминов, пенсиоксиюма, пропоксифен, салицилаты и сульфаниламидные антибиотики.

Вещества, которые могут привести к увеличению глюкозы в крови: кортикостероиды, даназол, диазоксид, диуретики, глюкагон, изониазид, производные фенотиазина, соматропина, симпатомиметические агенты (такие как эпинефрин [адреналин], сальбутамол, тербуталин), гормоны щитовидной железы, эстрогены , Прогестины (например, в составе пероральных противозачаточных веществ), ингибиторы протеиназы и атипичных антипсихотических лекарств (в частности, оланзапин и клазапин).

Бета-блокаторы, клонидины, соли лития или спирт могут привести к увеличению, а для уменьшения свойств инсулина для уменьшения уровня глюкозы. Пентамидин может привести к развитию гипогликемии, которая иногда сопровождается гипергликемией.

Кроме того, под воздействием симпатолитических препаратов, таких как клонидин, гуанетидин, резервуар, и бета-блокаторы, знак адренергического обратного регулирования может быть ослаблен или даже отсутствует.

Особенности приложения.

Переход пациента к использованию нового типа или подготовки инсулина должен происходить под тщательным надзором врача. Изменения силы действия, тип препарата (производителя), тип препарата (обычный, NPH, Lynte, долгосрочные действия и т. Д.), Происхождение (животное, человека, аналог человеческого инсулина) и / или метод производства могут Требуются изменения дозы. Также может быть необходимо регулировать схему сопутствующего использования пероральных антидиабетических препаратов.

Гипергликемия.

Применение неподходящих доз или прекращение лечения, особенно у пациентов с инсулиновым диабетом, может привести к гипергликемии и диабетическому кетоацидозу, которые потенциально смертельны.

Гипогликемия.

Гипогликемия возникает в зависимости от профиля действий используемых инсулинов и может варьироваться в переходе к новой режиме лечения.

Условия, которые могут привести к ранним предупреждению симптомов гипогликемии с нетирным или менее выраженным, включают значительную продолжительность диабетической болезни, интенсивную инсулиновую терапию, диабетическую невропатию, использование таких препаратов, таких как бета-блокаторы или переход от инсулина животных к инсулину Отказ Потребность дозы может также возникнуть, если пациенты увеличивают режим физической активности или изменяют их обычную питательную диету. Физические нагрузки сразу после еды увеличивают риск гипогликемии.

Гипогликемия после введения высокоскоростных аналогов инсулина, как правило, происходит ранее, чем при использовании человеческого растворимого инсулина.

Гипогликемические или гипергликемические реакции, если не обеспечивать пациента соответствующей помощи, может привести к потере сознания, комы или смертельного следствия.

Необходимость инсулина может варьироваться в зависимости от других заболеваний или эмоциональных расстройств.

Сообщается от ложного введения лекарств, когда другие инсулины, включая долгосрочные инсулины инсулина, были случайно введены. Перед каждой инъекцией проверьте информацию о метке картриджа, чтобы избежать ложного введения вместо инсулина Glulosin других инсулинов.

Одна доза этого лекарственного средства содержит менее 1 ммоль (23 мг) натрия, то есть практически не содержит натрия.

^EPIRE® содержит M-Cresol, который может вызвать аллергические реакции.

Сочетание EPAEDRA ^® с пиогилитазоном .

Случаи сердечной недостаточности сообщили, применяя пиоглитазон в сочетании с инсулином, особенно у пациентов с риском развития сердечной недостаточности. Это следует учитывать при рассмотрении возможности лечения сочетанием пиоглитазона и приготовления EPISARD ^® . При применении этой комбинации по пациентам необходимо соблюдать появление признаков и симптомов сердечной недостаточности, увеличение массы тела и отека. С любым ухудшением кардиологических симптомов, использование пиоглитазона должно быть остановлено.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Беременность

Данные об использовании глюлосиновых инсулина беременными женщины отсутствуют или ограничены (менее 300 результатов беременности).

В ходе исследований по воздействию на репродуктивную функцию, выполняемую на животных, никакие различия между использованием человеческого и людского инсулина и инсулина инсулина и инсулина инсулина не раскрываются в отношении беременности, развитие эмбриона / плода, родов или постнатального развития (См. Раздел «Фармакологические свойства»).

Беременные женщины, этот препарат следует использовать с осторожностью. Необходимо тщательно контролировать уровень глюкозы.

Пациенты с диагностированным или гестационным диабетом во время беременности должны поддерживать надлежащий метаболический контроль. Потребность в организме в инсулине может уменьшаться в первом триместре беременности и, как правило, увеличивается во время второго и третьего триместра. Сразу после родов потребность в организме в инсулине быстро уменьшается.

Кормление грудью

Неизвестно, выделяется ли инсулин Глелин в грудном молоке, но обычно инсулин не проникает в грудное молоко и не поглощается после перорального введения.

Женщины, которые кормит грудью, могут быть отрегулированы до дозы инсулина и диеты.

Фертильность

В ходе исследований инсулин Глульзина по репродуктивной функции, выполненной на животных, не было обнаружено никакими нежелательными последствиями на фертильность.

Возможность влиять на скорость реакции при водительстве автомобилей или других механизмов.

Способность пациента сосредоточить внимание и ее реакцию может быть нарушено в результате гипогликемии или гипергликемии или, например, в результате нарушения зрения. Это может рискнуть в ситуациях, когда наличие таких симптомов особенно важно (в частности, во время вождения автомобиля или механизмы).

Пациентам следует рекомендовать быть осторожным и предотвращать гипогликемию во время управления транспортом. Это особенно важно для тех, которые недостаточно информированы или еще не проинформированы о симптомах гипогликемии, а для тех пациентов, которые часто возникают эпизоды гипогликемии. В этих обстоятельствах следует рассмотреть целесообразность управления транспортом.

Способ применения и доза.

Сила этого препарата выражается в единицах, которые используются исключительно для подготовки ^EPAEDRA ò и отличаются от Mo или единиц, в которых выражается сила других аналогов инсулина.

^{Препарат Epigera} ò можно использовать в режимах инсулиновой терапии, содержащей средний или долгосрочный инсулин, или аналог базального инсулина, а также может использоваться одновременно с пероральными антидиабетическими агентами.

Доза ^EPAEDRA ò выбрана и регулируется индивидуально.

Специальные категории пациентов.

Пациенты с расстройствами функций почек.

Фармакокинетические свойства Glulosin Insulin в целом хранятся у пациентов с нарушением функции почек. Однако в случае сбоя функции почек необходимо уменьшить потребность в инсулине (см. Раздел «Фармакокинетика»).

Пациенты с расстройствами функции печени.

Фармакокинетические свойства инсулина Glulosin не изучались у пациентов с уменьшенной функцией печени. У пациентов с недостаточностью печени необходимость инсулина может быть меньше из-за уменьшения способности глюконегенеза и инсулина метаболизироваться.

Пациенты пожилых людей.

Доступные данные из фармакокинетики инсулина у пожилых пациентов, пациенты с диабетом Mellitus недостаточны. Ухудшение функции почек может привести к снижению необходимости инсулина.

Дети и подростки.

Нет значительной клинической информации об использовании лекарств ^EPAEDRA для детей в возрасте до 6 лет.

Применение.

^{Препарат EPIGORA} ò следует вводить подкожной инъекцией в ближайшее время (в 0-1-15 минут) до или сразу после еды или постоянной подкожной инфузией с помощью инсулинового насоса.

Подготовка ^EPAEDRA ò используется подкожно в области брюшной стенки, бедра или дельтовидной мышцы или непрерывной инфузией под кожей передней стенки живота. Инъекционные места или инфузии в зоне впрыска (передняя стенка брюшной полости, бедра или дельтовидная мышца) следует попеременно изменять. Степень поглощения и, вероятно, начало и срока действия могут зависеть от определенного места впрыска, методик для его реализации и других переменных индикаторов. Подкожная инъекция в брюшной стенке обеспечивает немного более быструю поглощение, чем введение препарата к другому пространству впрыска.

Необходимо убедиться, что кровеносные сосуды не повреждены. После введения препарата вы не должны массировать места инъекции.

Пациенты должны преподавать соблюдение правильной процедуры впрыска.

^EPATE ò, решение для вспомогательных картриджей, предназначенных для использования с инсулиновыми шприцевыми ручками Оптипина, кликета , автопопения 24, Thapen или Allstar ^TM , в соответствии с рекомендациями, содержащимися в руководстве устройства. Картриджи нельзя использовать в других ручках шприца для многократного использования, поскольку точность дозировки определялась только для указанных ручек шприца.

Не усі з цих шприц-ручок можуть бути наявними у вашій країні.

Слід чітко дотримуватися інструкцій виробника щодо використання шприц-ручки під час заправки картриджа, приєднання голки та проведення ін'єкції інсуліну. Перед використанням картридж потрібно ретельно оглянути. Він придатний до застосування, якщо розчин у ньому прозорий, безбарвний, не містить видимих твердих часток. Картридж слід тримати протягом 1-2 годин при кімнатній температурі перед встановленням його у шприц-ручку багаторазового використання. Пухирці повітря слід видалити з картриджа перед виконанням ін'єкції (див. інструкцію для використання шприц-ручки). Порожні картриджі не дозволяється заповнювати повторно.

У разі несправності шприц-ручки (дивіться інструкцію з використання шприц-ручки) розчин з картриджа можна набрати у шприц, що підходить для введення інсуліну та розрахований на 100 Од./мл, та зробити ін'єкцію. Якщо шприц-ручка для введення інсуліну пошкоджена або не працює належним чином (через механічні дефекти), її слід знищити, а замість неї використовувати нову шприц-ручку.

З метою запобігання інфікуванню шприц-ручка для багаторазового використання використовується лише одним пацієнтом.

Перед кожною ін'єкцією слід перевіряти інформацію, зазначену на етикетці, щоб уникнути помилкового введення замість інсуліну глюлізину інших інсулінів (див. розділ «Особливості застосування»).

Змішування з іншими інсулінами.

Препарат Епайдра ^Ò , який вводиться у вигляді підшкірної ін'єкції, забороняється змішувати з будь-якими іншими лікарськими засобами, окрім людського інсуліну НПХ (нейтрального протаміну Хагедорна). При змішуванні з НПХ - інсуліном людини спочатку слід набрати у шприц препарат Епайдра ^Ò . Ін'єкцію потрібно робити одразу ж після змішування, оскільки належних даних стосовно стабільності сумішей, приготовлених задовго до введення, немає.

Діти. Даних щодо клінічного застосування препарату Епайдра ^® дітям віком до 6 років недостатньо.

Передозування.

Гіпоглікемія може виникати як наслідок надмірної дії інсуліну відносно об'єму прийнятої їжі та витрат енергії.

Специфічні дані щодо передозування інсуліну глюлізину відсутні. Проте гіпоглікемія може розвинутися поступово.

Помірні гіпоглікемічні епізоди можуть лікуватися шляхом перорального застосування глюкози або цукру. Таким чином, хворому на цукровий діабет рекомендується постійно мати при собі кілька шматочків цукру, цукерок, печива або фруктового соку з цукром. Цукрозамінники не можна використовувати для лікування гіпоглікемічних станів.

Тяжкі гіпоглікемічні епізоди, при яких пацієнт втрачає свідомість, можна усувати шляхом введення глюкагону (0,5-1 мг) внутрішньом'язово або підшкірно, що може зробити відповідним чином проінструктована особа, або шляхом внутрішньовенного введення глюкози, що має виконати медичний працівник. Глюкоза вводиться внутрішньовенно також у разі, якщо стан пацієнта не покращується протягом 10 або 15 хв після введення глюкагону.

Коли хворий опритомніє, рекомендується застосувати вуглеводи перорально з метою запобігання рецидиву гіпоглікемії.

Після ін'єкції глюкагону пацієнта слід обстежити у лікарні для виявлення причини виникнення тяжкої гіпоглікемії та запобігання виникненню подібних нападів.

Побічні реакції.

Найпоширенішою побічною дією інсулінотерапії є гіпоглікемія, що виникає як наслідок застосування значно більшої дози інсуліну, ніж це потрібно.

Відповідні побічні реакції, продемонстровані під час проведення клінічних досліджень, наводяться нижче за класами систем органів та у порядку зменшення частоти виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 - < 1/10); нечасто (≥ 1/1 000 - < 1/100); рідко (≥ 1/10 000 - < 1/1 000); дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не можна розрахувати за наявними даними).

У кожній з груп побічні явища представлені у порядку зменшення ступеня їх серйозності.

Метаболічні та аліментарні розлади .

Симптоми гіпоглікемії, як правило, виникають раптово. Вони включають холодний піт, холодну бліду шкіру, втомлюваність, нервозність або тремор, відчуття неспокою, незвичну втомлюваність або слабкість, збентеження, порушення концентрації уваги, сонливість, сильне відчуття голоду, порушення зору, головний біль, нудоту та сильне серцебиття. Гіпоглікемія може досягти значного ступеня і призвести до втрати свідомості та/або судом і спричинити тимчасове або постійне порушення функції мозку або навіть стати причиною летального наслідку.

Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин.

Місцеві реакції гіперчутливості (почервоніння, набряк і свербіж у місці ін'єкції) можливі під час лікування із застосуванням інсуліну. Такі реакції, як правило, є минущими та зазвичай зникають у разі продовження лікування.

Ліподистрофія може виникати у місці ін'єкції як наслідок недотримання порядку зміни місця ін'єкції.

Порушення загального стану та реакції у місці введення .

Cистемні реакції гіперчутливості можуть включати кропив'янку, стиснення у грудях, задишку, алергічний дерматит і свербіж. Тяжкі випадки включають генералізовану алергічну реакцію разом з анафілактичною реакцією, що може загрожувати життю.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зберігати у холодильнику при температурі від +2ºС до +8ºС в оригінальній упаковці для захисту від дії світла. Не заморожувати. Запобігати контакту зі стінками холодильника або накопичувачами холоду.

Умови зберігання під час користування.

Розпочаті картриджі необхідно використати протягом 4 тижнів. Під час використання зберігати при температурі не вище +25°С подалі від джерел прямого тепла та прямого світла. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла. Шприц-ручка з картриджем не повинна зберігатись в холодильнику. Після кожної ін'єкції необхідно надягнути ковпачок на шприц-ручку для захисту від світла.

Несумісність.

Препарат Епайдра ^Ò не слід змішувати з іншими препаратами, відмінними за складом від НПХ (нейтрального протаміну Хагедорна) інсуліну людини.

Упаковка. № 5: по 3 мл у картриджі; по 5 картриджів у блістерній упаковці в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Санофі-Авентіс Дойчланд ГмбХ, Німеччина/ Sanofi-Aventis Deutschland GmbH, Germany.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Брюнінгштрассе 50 Н600, H500, H590 65926 Франкфурт-на-Майні, Німеччина/ Bruningstrasse 50 Н600, H500, H590 65926 Frankfurt am Main, Germany.

Заявник. ТОВ «Санофі-Авентіс Україна», Україна/ Sanofi-Aventis Ukraine LLC, Ukraine.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЕПАЙДРА ^Ò

(APIDRA ^Ò )

Склад:

діюча речовина: інсулін глюлізин;

1 мл розчину містить інсуліну глюлізину (продукту рекомбінантної ДНК-технології із застосуванням Escherichia coli ) 100 одиниць, що еквівалентно 3,49 мг;

1 флакон містить 10 мл розчину для ін'єкцій, що еквівалентно 1000 Од. інсуліну глюлізину;

допоміжні речовини: м-крезол, трометамін, натрію хлорид, полісорбат 20, натрію

гідроксид, кислота хлористоводнева концентрована, вода для ін`єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний водний розчин.

Фармакотерапевтична група. Протидіабетичні засоби. Інсуліни та аналоги швидкої дії.

Код АТХ А10А В06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Інсулін глюлізин є рекомбінантним аналогом інсуліну людини, що за своєю силою дії подібний до інсуліну людини. Інсулін глюлізин діє швидше та має меншу тривалість дії, ніж звичайний інсулін людини.

Основна дія інсулінів та їх аналогів, включаючи інсулін глюлізин, спрямована на регулювання метаболізму глюкози. Інсуліни знижують рівень вмісту глюкози у крові шляхом стимуляції периферійної утилізації глюкози, особливо у скелетних м'язах і жировій тканині, та пригнічення синтезу глюкози у печінці. Інсулін запобігає ліполізу в адипоцитах, протеолізу та посилює синтез протеїну.

Дослідження за участю здорових добровольців і хворих на цукровий діабет продемонстрували, що при підшкірному введенні інсулін глюлізин діє швидше та має меншу тривалість дії, ніж звичайний інсулін людини. Якщо інсулін глюлізин застосовується у вигляді ін'єкції підшкірно, зниження рівня глюкози у крові починається протягом 10-20 хвилин. При застосуванні підшкірно інсуліну глюлізину та звичайного інсуліну людини у дозі 0,15 Од/кг у різний час відносно 15-хвилинного стандартного прийому їжі було встановлено, що при введенні інсуліну глюлізину за умови введення за 2 хвилини до прийому їжі спостерігається постпрандіальний глікемічний контроль, подібний до такого при введенні звичайного інсуліну людини, що застосовувався за 30 хвилин до прийму їжі. При порівнянні гіпоглікемичних ефектів інсуліну глюлізину та звичайного інсуліну людини при введені за 2 хвилини до прийому їжі інсулін глюлізин забезпечував кращий постпрандіальний контроль, ніж звичайний інсулін людини. Застосування інсуліну глюлізину через 15 хвилин після початку прийому їжі забезпечує глікемічний контроль, подібний до такого при застосуванні звичайного інсуліну людини, що введений за 2 хвилини до початку прийому їжі.

Ожиріння.

Інсулін глюлізин зберігає свої швидкодіючі властивості у рпзі застосування пацієнтам з ожирінням. Час до досягнення 20 % загальної AUC та показник AUC (0-2 години), що є показниками ранньої дії інсулінів щодо зниження рівня глюкози, дорівнювали відповідно 114 хв. і 427 мг/кг для інсуліну глюлізину, 121 хв. і 354 мг/кг для інсуліну ліспро, 150 хв. і 197 мг/кг для звичайного інсуліну людини.

Раса та стать.

У ході контрольованих клінічних досліджень за участю дорослих пацієнтів інсулін глюлізин не продемонстрував різниці у безпеці та ефективності в підгрупах, що відрізнялися за расою та статтю.

Фармакокінетика.

Більш швидка абсорбція інсуліну глюлізину забезпечується заміною амінокислоти аспарагіну у позиції В3 інсуліну людини лізином і лізину у позиції В29 глютаміновою кислотою.

Абсорбція та біодоступність.

Фармакокінетичні профілі у здорових добровольців і хворих на цукровий діабет (І або
ІІ типу) продемонстрували, що рівень абсорбції інсуліну глюлізину був у два рази вищий, а максимальна концентрація, приблизно у два рази вища порівняно з таким у звичайного інсуліну людини.

У хворих на цукровий діабет І типу після підшкірної ін'єкції у дозі 0,15 Од/кг показники Т _макс для інсуліну глюлізину дорівнювали 55 хв. і С _макс був 82 ± 1,3 µОд/мл порівняно з Т _макс , 82 хв. і С _макс 46 ± 1,3 µОд/мл для звичайного інсуліну людини. Середній час наявності в організмі інсуліну глюлізину був коротшим (98 хв.), ніж звичайного інсуліну людини (161 хв.).

У хворих на цукровий діабет ІІ типу після підшкірного застосування інсуліну глюлізину у дозі 0,2 Од/кг С _макс становить 91µОд/мл з інтервалом вірогідності від 78 до 104 µОд/мл.

При підшкірній ін'єкції інсуліну глюлізину у черевну стінку, стегно або дельтоподібний м'яз абсорбція препарату є більш швидкою при застосуванні в ділянку стінки живота, ніж у стегно. Абсорбція у місці ін'єкції в ділянці дельтоподібного м'яза була середньою між вищезазначеними показниками. Абсолютна біодоступність (70 %) інсуліну глюлізину була подібною у вищезазначених місцях ін'єкцій та мала низьку індивідуальну варіативність (11 % CV). Внутрішньовенне болюсне застосування інсуліну глюлізину було причиною більшого системного впливу порівняно з такими при підшкірній ін'єкції, причому значення С _max було приблизно в 40 разів більшим.

Розподіл і виведення.

Розподіл і виведення інсуліну глюлізину і звичайного людського інсуліну після внутрішньовенного введення є подібним, при цьому об'єми розподілу становлять 13 л і 22 л, а періоди напіввиведення – 13 хв і 18 хв відповідно.

Після підшкірного застосування інсулін глюлізин виводиться швидше, ніж звичайний інсулін людини, з середньою тривалістю періодів напіввиведення 42 хв для інсуліну глюлізину порівняно з 86 хв для звичайного інсуліну. При аналізі перехресного дослідження інсуліну глюлізину за участю здорових добровольців або хворих на цукровий діабет
І або ІІ типу середня тривалість періоду напіввиведення була від 37 до 75 хвилин (інтервал вірогідності).

Інсулін глюлізин, як і людський інсулін, погано зв'язується з білками плазми крові.

Особливості застосування препарату специфічним групам пацієнтів

При порушенні функції нирок потреба в інсуліні може знижуватись, однак здатність інсуліну глюлізину швидко діяти зберігається.

Фармакокінетичні властивості інсуліну глюлізину не досліджувались у пацієнтів з порушенням функції печінки.

Стосовно пацієнтів літнього віку, хворих на цукровий діабет, існує дуже обмежена база даних щодо фармакокінетики препарату.

Фармакокінетичні та фармакодинамічні властивості інсуліну глюлізину у дітей (7-11 років) і підлітків (12-16 років), хворих на цукровий діабет І типу, такі: інсулін глюлізин швидко засвоюється у хворих обох вікових груп і має такі ж показники Т _макс та С _макс , як і у дорослих. Введення інсуліну глюлізину безпосередньо перед прийомом їжі дітям та підліткам забезпечує кращий постпрандіальний глікемічний контроль порівняно зі звичайним інсуліном людини, як і у дорослих хворих. Відхилення рівня глюкози (AUC) становить 641 мг/год/дл для інсуліну глюлізину та 801 мг/год/дл для звичайного інсуліну людини.

Доклінічні дані щодо безпеки застосування

Доклінічні дані не вказують на наявність токсичності (крім тієї, що пов'язана з гіпоглікемією), яка б відрізнялася від показників звичайного інсуліну людини або була клінічно значущою для людей.

Клінічні характеристики.

Показання.
Цукровий діабет, коли необхідне застосування інсуліну дорослим, підліткам і дітям віком від 6 років і старше.

Протипоказання.
Гіперчутливість до інсуліну глюлізину або будь-якого компонента препарату. Гіпоглікемія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза ємодій.

Дослідження щодо типів фармакокінетичних взаємодій не проводилися. З огляду на емпіричні знання стосовно інших подібних лікарських засобів, прояв клінічно релевантних фармакокінетичних взаємодій є малоймовірним.

На метаболізм глюкози впливає цілий ряд речовин і лікарських препаратів. Отже, це може потребувати регулювання дози інсуліну глюлізину та особливо ретельного нагляду за хворим.

До речовин, що можуть посилити глюкозознижувальну активність та збільшити сприйнятливість до гіпоглікемії, належать пероральні антидіабетичні засоби, інгібітори ангіотензинперетворювалього ферменту, дизопірамід, фібрати, флуоксетин, інгібітори моноаміноксидази, пентоксифілін, пропоксифен, саліцилати та сульфаніламідні антибіотики.

Речовини, що можуть призвести до зростання рівня глюкози у крові: кортикостероїди, даназол, діазоксид, діуретики, глюкагон, ізоніазид, похідні фенотіазину, соматропін, симпатоміметичні агенти (такі як, епінефрин [адреналін], сальбутамол, тербуталін), тиреоїдні гормони, естрогени, прогестини (наприклад, у складі пероральних контрацептивів), інгібітори протеїнази та атипічні антипсихотичні лікарські засоби (зокрема, оланзапін і клозапін).

Бета-блокатори, клонідин, солі літію або алкоголь можуть призвести як до підвищення, так і до зниження властивості інсуліну зменшувати рівень глюкози у крові. Пентамідин може спричинювати розвиток гіпоглікемії, що іноді супроводжується гіперглікемією.

Крім того, під впливом симпатолітичних лікарських засобів, таких як клонідин, гуанетидин, резерпін, і бета-блокаторів ознаки адренергічного зворотного регулювання можуть бути ослаблені або навіть відсутні.

Особливості застосування.

Перехід пацієнта на застосування нового типу або іншої торгової марки препарату інсуліну повинно відбуватися під ретельним наглядом лікаря. Зміни сили дії, торгової марки (виробника), типу препарату (звичайний, НПХ [нейтральний протамін Хагедорна], ленте, тривалої дії тощо), походження (тваринний, людський, аналог людського інсуліну) та/або методу виробництва можуть обумовлювати виникнення потреби у зміні дози. Також може виникати необхідність у внесенні змін до схеми супутнього застосування пероральних протидіабетичних препаратів.

Гіперглікемія

Застосування невідповідних доз або припинення лікування, особливо у хворих на інсулінозалежний діабет, може призвести до розвитку гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу – станів, що є потенційно летальними.

Гіпоглікемія

Час розвитку гіпоглікемії залежить від профілю дії використовуваних інсулінів і, таким чином, може змінюватися після зміни схеми лікування.

Умови, які можуть зробити ранні попереджувальні симптоми гіпоглікемії нетиповими або менш вираженими, включають значну тривалість захворювання на діабет, інтенсивну інсулінотерапію, діабетичну нейропатію, застосування лікарських препаратів, таких як бета-блокатори, або перехід з інсуліну тваринного походження на інсулін людини.

Потреба у корекції дози також може виникнути, якщо пацієнти збільшують свою фізичну активність або змінюють свій звичайний раціон харчування. Фізичні навантаження одразу після прийому їжі можуть підвищувати ризик розвитку гіпоглікемії.

Гіпоглікемія після введення швидкодіючих аналогів інсуліну може виникати раніше, ніж при застосуванні розчинного інсуліну людини.

Якщо не надати пацієнту відповідної допомоги, гіпоглікемічні або гіперглікемічні реакції можуть призвести до втрати свідомості, коми або летального наслідку.

Потреба в інсуліні може змінюватися при наявності іншої хвороби або емоційних порушень.

Помилкове введення іншого препарату

Надходили повідомлення про помилкове введення препаратів, коли замість інсуліну глюлізину випадково вводилися інші інсуліни, зокрема інсуліни тривалої дії. Перед кожною ін'єкцією слід перевіряти інформацію на етикетці препарату, щоб уникнути помилкового введення замість інсуліну глюлізину інших інсулінів.

Безперервна підшкірна інфузія інсуліну

Несправність інсулінового насоса чи системи для інфузійного введення або неправильне поводження з ними може призводити до швидкого розвитку гіперглікемії, кетозу або діабетичного кетоацидозу. У таких випадках необхідне швидке визначення та усунення причини гіперглікемії, кетозу або діабетичного кетоацидозу.

Повідомлялося про випадки розвитку діабетичного кетоацидозу при введенні препарату Епайдра ^® шляхом безперервної підшкірної інфузії інсуліну за допомогою насосних систем. Більшість із цих випадків була пов'язана з неправильним поводженням з насосними системами або з їхніми несправностями.

Може бути потрібне тимчасове введення препарату Епайдра ^® шляхом підшкірних ін'єкцій. Пацієнтів, які отримують інсулінотерапію шляхом безперервної підшкірної інфузії інсуліну за допомогою насосних систем, необхідно навчити вводити інсулін за допомогою ін'єкцій. Такі пацієнти повинні мати напоготові інший засіб введення інсуліну на випадок несправності насосної системи (див. розділи «Особливості застосування » і «Побічні реакції»).

Допоміжні речовини

Одна доза цього лікарського засобу містить менше ніж 1 ммоль (23 мг) натрію, тобто він практично не містить натрію.

Епайдра ^® містить м-крезол, який може спричинити алергічні реакції.

Комбінація препарату Епайдра з піоглітазоном

Повідомлялося про випадки серцевої недостатності при застосуванні піоглітазону в поєднанні з інсуліном, особливо в пацієнтів, які мають фактори ризику розвитку серцевої недостатності. Це потрібно враховувати при розгляді можливості проведення лікування комбінацією піоглітазону і препарату Епайдра ^® . При застосуванні цієї комбінації за пацієнтами потрібно спостерігати щодо появи ознак і симптомів серцевої недостатності, збільшення маси тіла і появи набряків.

При будь-якому погіршенні кардіологічних симптомів застосування піоглітазону потрібно припинити.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дані щодо застосування інсуліну глюлізину вагітним жінкам відсутні або обмежені (менше ніж 300 результатів вагітності).

В ході досліджень впливу на репродуктивну функцію, проведених на тваринах, не було виявлено жодних відмінностей між застосуванням інсуліну глюлізину та інсуліну людини стосовно впливу на вагітність, розвиток ембріона/плода, пологи або постнатальний розвиток (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Вагітним жінкам цей препарат слід застосовувати з обережністю. Необхідно ретельно контролювати рівень глюкози.

Пацієнтам з діагностованим або гестаційним цукровим діабетом у період вагітності слід підтримувати належний метаболічний контроль. Потреба організму в інсуліні може зменшуватися в першому триместрі вагітності та, як правило, збільшується в період другого та третього триместрів. Одразу після пологів потреба організму в інсуліні швидко зменшується.

Годування груддю

Невідомо, чи екскретується інсулін глюлізин у грудне молоко людини, проте звичайно інсулін не проникає до грудного молока та не абсорбується після перорального прийому.

Жінкам, які годують груддю, може бути необхідно скоригувати дозу інсуліну та раціон харчування.

Фертильність

В ході досліджень впливу інсулінy глюлізинy на репродуктивну функцію, проведених на тваринах, не було виявлено жодних небажаних впливів на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Здатність пацієнта концентрувати увагу та його реакція можуть порушуватись унаслідок розвитку гіпоглікемії або гіперглікемії або, наприклад, у результаті порушення зору. Це може становити ризик у ситуаціях, коли наявність таких симптомів є особливо важливою (зокрема, під час керування автомобілем або механізмами).

Пацієнтам слід рекомендувати бути обережними та запобігати розвитку гіпоглікемії під час керування транспортом. Це особливо важливо для тих, хто недостатньо поінформований або зовсім не поінформований щодо симптомів-провісників гіпоглікемії, і для тих хворих, у кого часто виникають епізоди гіпоглікемій. За цих обставин слід розглянути доцільність керування транспортом.

Спосіб застосування та дози.

Сила дії цього препарату виражається в одиницях. Ці одиниці використовуються виключно для препарату Епайдра ^Ò і відрізняються від МО чи одиниць, у яких виражається сила дії інших аналогів інсуліну.

Препарат Епайдра ^Ò можна застосовувати у режимах інсулінотерапії, що включають інсулін середньої або довготривалої дії, або аналог базального інсуліну, та можна застосовувати одночасно з пероральними протидіабетичними засобами.

Дозу препарату Епайдра ^Ò підбирають та регулюють індивідуально.

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Фармакокінетичні властивості інсуліну глюлізину в цілому зберігаються у пацієнтів з порушенням функції нирок. Однак у разі порушення функції нирок потреба в інсуліні може знижуватися (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Фармакокінетичні властивості інсуліну глюлізину не вивчались у пацієнтів зі зниженою функцією печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки потреба в інсуліні може бути меншою через зниження глюконеогенезу та здатності інсуліну метаболізуватися.

Пацієнти літнього віку

Наявні дані з фармакокінетики інсуліну у пацієнтів літнього віку, хворих на цукровий діабет, є недостатніми. Погіршення функції нирок може призвести до зменшення потреби в інсуліні.

Діти та підлітки

Не існує достовірної клінічної інформації щодо застосування препарату Епайдра ^Ò у дітей віком до 6 років.

Застосування.

Препарат Епайдра ^Ò слід вводити шляхом підшкірної ін'єкції незадовго (за 0‑15 хвилин) до чи одразу після прийому їжі або шляхом постійної підшкірної інфузії за допомогою інсулінового насоса.

Препарат Епайдра ^Ò потрібно вводити підшкірно в ділянку передньої стінки живота, стегна чи дельтоподібного м'яза або шляхом безперервної інфузії під шкіру передньої стінки живота. Місця для ін'єкцій або інфузій у зоні ін'єкції (передня стінка живота, стегно або дельтоподібний м'яз) слід по черзі змінювати. Ступінь абсорбції і, ймовірно, початок та термін дії можуть залежати від певного місця ін'єкції, техніки її виконання та інших змінних показників. Підшкірна ін'єкція у передню стінку живота забезпечує дещо швидшу абсорбцію, ніж введення препарату в інші місця для ін'єкцій.

Слід дотримуватися обережності, щоб виключити введення препарату безпосередньо у кровоносну судину. Після введення препарату не слід масажувати місце ін'єкції.

Пацієнтів слід навчати дотримуватись правильної процедури виконання ін'єкцій.

Змішування з іншими інсулінами

Препарат Епайдра ^Ò , який вводиться у вигляді підшкірної ін'єкції, забороняється змішувати з будь-якими іншими лікарськими засобами, окрім людського інсуліну НПХ (нейтрального протаміну Хагедорна). При змішуванні з НПХ (нейтральним протаміном Хагердона) інсуліном людини спочатку слід набрати у шприц препарат Епайдра ^Ò . Ін'єкцію потрібно робити одразу ж після змішування, оскільки належних даних стосовно стабільності сумішей, приготовлених задовго до введення, немає.

Безперервна підшкірна інфузія інсуліну

Препарат Епайдра ^Ò можна застосовувати для безперервної підшкірної інфузії інсуліну (CSII) через насосні системи, призначені для проведення інфузії інсуліну та укомплектовані відповідними катетерами та резервуарами. Пацієнтів, які користуються CSII, потрібно ретельно проінструктувати щодо застосування насосних систем.

Систему інфузійного введення та резервуар, які використовуються для введення препарату Епайдра ^Ò , потрібно заміняти принаймні кожні 48 годин із дотриманням правил асептики. Ці інструкції можуть відрізнятися від загальних інструкцій з використання насосних систем. Важливо, щоб при застосуванні препарату Епайдра ^Ò пацієнти дотримувалися специфічних інструкцій щодо цього препарату. Недотримання специфічних інструкцій щодо препарату Епайдра ^Ò може призвести до серйозних небажаних явищ.

При підшкірному введенні за допомогою інсулінового інфузійного насоса препарат Епайдра ^Ò забороняється змішувати з розчинниками або будь-яким іншим інсуліном.

Пацієнти, які застосовують препарат Епайдра ^Ò за допомогою CSII, повинні додатково мати інший засіб введення інсуліну на випадок несправності насосної системи (див. розділи «Особливості застосування » і «Побічні реакції»).

Діти. Даних щодо клінічного застосування препарату Епайдра ^® дітям віком до 6 років недостатньо.

Передозування.

Гіпоглікемія може виникати як наслідок надмірної дії інсуліну відносно до об'єму прийнятої їжі та витрат енергії.

Специфічні дані щодо передозування інсуліну глюлізину відсутні. Проте гіпоглікемія може розвинутися поступово.

Помірні гіпоглікемічні епізоди можуть лікуватися шляхом перорального застосування глюкози або цукру. Таким чином, хворому на цукровий діабет рекомендується постійно мати при собі кілька шматочків цукру, цукерок, печива або фруктового соку з цукром. Цукрозамінники не можна використовувати для лікування гіпоглікемічних станів.

Тяжкі гіпоглікемічні епізоди, при яких пацієнт втрачає свідомість, можна усувати шляхом введення глюкагону (0,5-1 мг) внутрішньом'язово або підшкірно, що може зробити відповідним чином проінструктована особа, або шляхом внутрішньовенного введення глюкози, що має виконати медичний працівник. Глюкоза вводиться внутрішньовенно також у разі, якщо стан пацієнта не покращується протягом 10 або 15 хвилин після введення глюкагону.

Коли хворий опритомніє, рекомендується застосувати вуглеводи перорально з метою запобігання рецидиву гіпоглікемії.

Після ін'єкції глюкагону пацієнта слід обстежити у лікарні для виявлення причини виникнення тяжкої гіпоглікемії та запобігання виникненню подібних нападів.

Побічні реакції.

Найпоширенішою побічною дією інсулінотерапії є гіпоглікемія, що виникає як наслідок застосування значно більшої дози інсуліну, ніж це потрібно.

Відповідні побічні реакції, продемонстровані під час проведення клінічних досліджень, наводяться нижче за класами систем органів та у порядку зменшення частоти виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 - < 1/10); нечасто (≥ 1/1 000 - < 1/100); рідко (≥ 1/10 000 - < 1/1 000); дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не можна розрахувати за наявними даними).

У кожній з груп побічні явища представлені у порядку зменшення ступеня їх серйозності.

⁽¹⁾ Більшість з цих випадків була пов'язана із неправильним поводженням із насосною системою або її несправностями при застосуванні препарату Епайдра ^Ò за допомогою CSII.

Опис окремих небажаних реакцій

Метаболічні та аліментарні розлади .

Симптоми гіпоглікемії, як правило, виникають раптово. Вони включають холодний піт, холодну бліду шкіру, втомлюваність, нервозність або тремор, відчуття неспокою, незвичну втомлюваність або слабкість, збентеження, порушення концентрації уваги, сонливість, сильне відчуття голоду, порушення зору, головний біль, нудоту та сильне серцебиття. Гіпоглікемія може досягти значного ступеня і призвести до втрати свідомості та/або судом і спричинити тимчасове або постійне порушення функції мозку або навіть стати причиною летального наслідку.

Повідомлялося про випадки розвитку гіперглікемії при застосуванні препарату Епайдра ^Ò за допомогою CSII (див. розділ «Особливості застосування»), які призводили до виникнення діабетичного кетоацидозу (ДКА); більшість з цих випадків була пов'язана із неправильним поводженням із насосною системою або її несправностями. Пацієнт повинен завжди дотримуватися специфічних інструкцій із введення препарату Епайдра ^Ò та обов'язково мати напоготові інший засіб введення інсуліну на випадок несправності насосної системи.

Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин.

Місцеві реакції гіперчутливості (почервоніння, набряк і свербіж у місці ін'єкції) можливі під час лікування із застосуванням інсуліну. Такі реакції, як правило, є минущими та зазвичай зникають у разі продовження лікування.

Ліподистрофія може виникати у місці ін'єкції як наслідок недотримання порядку зміни місця ін'єкції.

Порушення загального стану та реакції у місці введення .

Cистемні реакції гіперчутливості можуть включати кропив'янку, стиснення у грудях, задишку, алергічний дерматит і свербіж. Тяжкі випадки включають генералізовану алергічну реакцію разом з анафілактичною реакцією, що може загрожувати життю.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зберігати у холодильнику при температурі від +2ºС до +8ºС в оригінальній упаковці для захисту від дії світла. Не заморожувати. Запобігати контакту зі стінками холодильника або накопичувачами холоду.

Умови зберігання після відкриття флакону.

Відкриті флакони необхідно використати протягом 4 тижнів. Під час використання зберігати при температурі не вище +25°С подалі від джерел прямого тепла та прямого світла. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла. Рекомендується зазначати на етикетці дату першого використання флакона.

Несумісність.

Підшкірне введення.

Препарат Епайдра ^Ò не слід змішувати з іншими препаратами, відмінними за складом від НПХ (нейтрального протаміну Хагедорна) інсуліну людини.

При підшкірному введенні за допомогою інсулінового інфузійного насосу препарат Епайдра ^Ò забороняється змішувати з іншими лікарськими засобами.

Упаковка. № 1: по 10 мл у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Санофі-Авентіс Дойчланд ГмбХ, Німеччина/ Sanofi-Aventis Deutschland GmbH, Germany.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Брюнінгштрассе 50 Н600, H500, H590 65926 Франкфурт-на-Майні, Німеччина/ Bruningstrasse 50 Н600, H500, H590 65926 Frankfurt am Main, Germany.

Заявник. ТОВ «Санофі-Авентіс Україна», Україна/ Sanofi-Aventis Ukraine LLC, Ukraine.