ЭЗОПРАМ табл. п/плен. оболочкой 10 мг №30

Для медицинского использования лекарственного средства

Эзопрам

(Эзопрам)

Место хранения:

Активное вещество: эсциталпрам;

1 таблетка содержит оксалатные эпостепрам, эквивалентные до 10 мг или 20 мгнитализатора;

Вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза, коллоидный безводный диоксид кремния, тальк, кроскармеллоз натрий, стеарата магния: озандри 03F2846 белый: гипромеллоза, диоксид титана (E 171), макрогол 600.

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Фармакотерапевтическая группа. Антидепрессанты. Выборочные ингибиторы повторного захвата серотонина (SZZS). Код УАТС N06A B10.

Клинические характеристики.

Индикация.

Уход:

Противопоказание.

Способ применения и доза .

Безопасность доз более 20 мг в день не установлена.

Ezopram используется взрослыми внутренне 1 раз в день, независимо от еды.

Антидепрессивный эффект обычно встречается через 2-4 недели. После исчезновения симптомов лечения необходимо продолжаться в течение 6 месяцев для усиления эффекта.

Максимальный эффект при лечении панических расстройств достигается через 3 месяца. Срок лечения составляет несколько месяцев и зависит от тяжести заболевания.

Облегчение симптомов, как правило, происходит через 2-4 недели лечения. Рекомендуется продолжить лечение в течение 3 месяцев. Долгосрочное лечение в течение 6 месяцев предотвращает повторение и может быть назначено с учетом индивидуальных проявлений заболевания; следует регулярно оценивать преимущества лечения.

Долгосрочное лечение изучалось не менее 6 месяцев у пациентов с 20 мг в день. Необходимо оценить преимущества лечения и правильности дозировки.

Пациенты пожилых людей (в возрасте 65 лет).

Рекомендуемая суточная доза для пожилых людей составляет 5 мг. В зависимости от индивидуальной чувствительности и тяжести депрессии, суточная доза может быть увеличена до 10 мг в день.

Эффективность эситомпрама в лечении социальных тревожных расстройств у пожилых людей не изучалась.

Почечная недостаточность.

В присутствии почечной недостаточности света и умеренной степени ограничений. С осторожностью необходимо использовать препарат пациентам с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина <30 мл / мин).

Уменьшение функции печени.

Для пациентов с печеночной недостаточностью и умеренной степенью рекомендуемая начальная доза в течение первых двух недель лечения составляет 5 мг в день. В зависимости от индивидуального ответа пациента доза может быть увеличена до 10 мг в день. Пациенты с тяжелой степенью печеночной недостаточности ресциталопрама должны использоваться с осторожностью и с чрезвычайно тщательным выбором доз.

Уменьшенная активность цитохрома Isoenzyme CYP2C19.

Для пациентов со слабой активностью Isoenzyme CYP2C19 рекомендуется начальная доза в течение первых двух недель лечения составляет 5 мг в день. В зависимости от индивидуального ответа пациента доза может быть увеличена до 10 мг в день.

Прекращение лечения.

Необходимо избежать резкой приостановки лечения.

При расторжении лечения Esopram доза должна постепенно снижаться в течение 1-2 недель, чтобы избежать реакции, чтобы перестать принимать приготовление. Если в течение периода уменьшения дозы или после окончания лечения возникают невыносимые симптомы, вы можете рассмотреть необходимость возврата к предварительно предполагаемой дозе. Впоследствии доктор может продолжать уменьшать дозу, но более постепенно.

Неблагоприятные реакции.

Побочные эффекты чаще всего проявляются в течение первой второй недели лечения и, как правило, проявления уменьшаются в продолжении лечения.

Из крови и лимфатической системы: тромбоцитопения.

Иммунная система: анафилактические реакции, ангиодиома.

Эндокринная система: нарушение секреции антидиуретического гормона.

Из питания и метаболизма, уменьшения или улучшения аппетита, увеличения веса, похудения, гипонатриевая, анорексия ^2.

Из психики: беспокойство, беспокойство, ненормальные мечты, снижение либидо у мужчин и женщин, анторгасмии у женщин скрихотиння зубов во время сна, агитация, беспокойство, панические атаки, путаница, агрессия, деперсонализация, галлюцинации, мания, самоубийца, поведение самоубийства ^1.

Нервная система: головная боль, бессонница, сонливость, головокружение, парастезия, тремор, нарушение вкуса, расстройство сна, размытие, синдром серотонина, дискинезия, расстройства движения, судороги, психомоторное беспокойство / акатисию ^2.

Со стороны Vision: Mydrisis, размытое видение.

Из слушания звонит в уши.

Из сердца, тахикардия, брадикардии, желудочковой аритмии, аритмии, включая торсады de Paintes, продление электрокардиограммы Qt, в основном у женщин с гипокалиемией или расширенным существующим интервалом QT или другими сердечными заболеваниями.

Из сердечно-сосудистой системы: ортостатическая гипотензия.

Респираторные расстройства: синусит, зевание, носовое кровотечение.

Желто-кишечник: тошнота, диарея, запор, рвота, сухость во рту, желудочно-кишечное кровоизлияние (в том числе ректальное).

Печень и желчный тракт: гепатит, изменения в функциональных испытаниях печени.

Кожа и подкожная клетчатка: потливость, сыпь, выпадение волос, сыпь, зуд, синяки, отек.

Мускулоскватные расстройства: артралгия, миалгия.

Со стороны мочевыводящих путей, удержание мочи.

Репродуктивная система и грудь: мужчины: нарушения эякуляции, приапизм, импотенция; Женщины: Метрорагия, Менорагия, Галакторея.

Общие расстройства: усталость, Пиресья, отек.

¹ по случаям суицидальных мыслей и поведения Estsytalopramom сообщили во время лечения или вскоре после его прекращения.

² таких случая известны всем препаратам класса ССРИ.

Повышенный риск переломов костей

Согласно доступным данным, среди пациентов в возрасте 50 лет существует повышенный риск переломов костей при использовании грецких и трициклических антидепрессантов. Механизм этого явления неизвестен.

Симптомы отмены

Прекращение лечения SZSS (особенно внезапно) обычно приводит к симптомам отмены. Головокружение, сенсорные расстройства (включая парестезию и ударный шок), расстройства сна (включая бессонницу и яркие мечты), волнение или беспокойство, тошноту и / или рвоту, тремор, путаница, повышенные потоотделение, основное потоотделение, основное потоотделение, боль, диарея, усиление Сердцебиение, эмоциональная нестабильность, раздражительность и нарушение визуализации являются наиболее частыми реакциями. Конечно, эти симптомы легкие или незначительные, но у некоторых пациентов могут быть тяжелыми и / или длительными. Поэтому рекомендуется постепенное прекращение прерывания estsytalopramom уменьшением дозы (см. Раздел «Особенности применения»).

Удлинение интервала Qt - Детали, см. «Особенности применения».

Передозировка .

Токсичность. Клинические данные о передозировке Essitalopram ограничены. Многие случаи вызваны одновременным передозировкой других лекарств. В большинстве случаев симптомы отсутствовали или имели слабую степень тяжести. Отчеты о смертельных последствиях передозировки экструментапрам являются исключительными, большинство из них включают одновременную передозировку другими препаратами. Прием доз в течение 400-800 мг эсциталопрама не вызывал серьезных симптомов.

Симптомы . Признаки передозировки эссеайталопрама в основном проявляются центральной нервной системой (от головокружения, тремор и волатильности к редким случаям синдрома серотонина, суда и запятых), желудочно-кишечной системы (тошнота, рвота), сердечно-сосудистой системы (артериальная гипотензия, тахикардия, продление Интервал QT, аритмия) и баланс электролита (гипокалиемия, гипонатриемия).

Уход. Специфический антидот не существует. Поддержка и обслуживание дыхательных путей, адекватной оксигенации и дыхательной функции. Ополаскивание желудка, которое следует проводить как можно скорее после перорального введения препарата и использование активированного углерода. Рекомендуемый постоянный мониторинг функций сердечно-сосудистой системы и основных показателей состояния организма в сочетании с общими симптоматическими опорными мерами.

Применение во время беременности или грудного вскармливания .

Беременность

Клинические данные об использовании эфирправопровода для лечения беременных женщин ограничены.

Эсциталопрам не следует назначать беременными женщинами, за исключением случаев, когда тщательное рассмотрение всех недостатков и преимуществ было четко доказано необходимость в целях препарата. Рекомендуется тщательное изучение новорожденных, чьи матери взяли ацитатапрам во время беременности, особенно в третьем триместре. В случае применения препарата во время беременности также необходимо избежать резкой приостановки лечения.

У новорожденных, чьи матери взяли селективные ингибиторы серотонина (Sizzs) / селективных ингибиторов ингибиторов серотонина и норепинефрина (Sizzn) на более поздних стадиях беременности, возможное возникновение таких симптомов: респираторное бедствие, цианоз, апноэ, судороги, вознаграждение температуры, проблемы с Кормление грузов, рвота, гипогликемия, артериальная гипертензия, гипотензия, гиперэфлексия, тремор, нервное волнение, раздражительность, мосточка, постоянный крик, сонливость и нарушение сна. Такие симптомы могут развиваться в результате чрезмерного серотонергического действия, и быть симптомами аннулирования. В большинстве случаев проявления осложнений возникают непосредственно или в ближайшее время (до 24 часов) после родов.

Эпидемиологические данные показали, что использование SISZ с беременными женщинами может увеличить риск устойчивой легочной гипертонии у новорожденных.

Кормление грудью

Предполагается, что эсседалопрам проникает в грудное молоко. Следовательно, во время лечения грудное вскармливание рекомендуется остановиться.

Фертильность
Данные исследования животных показали, что некоторые SISCS могут повлиять на качество спермы. Сообщалось, что в случае некоторых Sizzs люди изменяют качество спермы обратимы. Влияние на фертильность человека все еще не наблюдается.

Дети. Антидепрессанты противопоказаны для лечения детей (в возрасте до 18 лет). Суицидальное поведение (суицидальные попытки и суицидальные мысли) и враждебность (преимущественно агрессия, оппозиционное поведение и гнев) чаще наблюдались в ходе клинических испытаний среди детей, которые принимали антидепрессанты по сравнению с местами, которые занимали плацебо. Если клинические причины с целью назначения все еще принимаются, необходимо обеспечить тщательное наблюдение за появлением самоубийств у пациента. Кроме того, нет данных о дальнейшей безопасности для детей в отношении роста, полового созревания и когнитивного и поведенческого развития.

Особенности приложения.

Следующее специальное предупреждение и оговорки распространяются на весь терапевтический класс SZSS.

Парадоксальное беспокойство

У некоторых пациентов с паническими расстройствами в начале лечения SISCS можно наблюдать беспокойство. Аналогичная парадоксальная реакция обычно исчезает в течение двух недель лечения. Чтобы уменьшить вероятность эксиологового эффекта, рекомендуется прописать низкие исходные дозы.

Судорожные атаки

Escitalopram необходимо отменять, если пациент сначала разработал судорожный атак или увеличивает частоту атак (у пациентов с диагнозом эпилепсии). СИЧС следует избегать пациентов с нестабильной эпилепсией, а пациенты с контролируемыми эпилепсией обеспечивают тщательный надзор.

Мания

SZZS необходимо использовать уход за лечением пациентов с маню / гипоманией в анамнезе. Когда маниакальное состояние грецких средств должно быть отменено.

Сахарный диабет

У пациентов с сахарным диабетом SSZS может повлиять на гликемический контроль (гипогликемия или гипергликемия). Может потребоваться отрегулировать дозу инсулина или пероральных гипогликемических агентов.

Самоубийство или клиническое ухудшение

Депрессия связана с риском суицидальных мыслей, масштабов и самоубийств. Эта угроза существует до достижения стабильной ремиссии. Поскольку улучшение государства не может произойти в течение первых недель лечения или более, необходимо тщательно соблюдать состояние пациентов, чтобы улучшить их состояние. Клинически доказал, что риск самоубийства может увеличиваться на ранних этапах восстановления.

Другие признаки, которые используются ацитататопрамом, также могут быть связаны с риском самоубийства. Кроме того, такие состояния могут быть сокорбитыми с большим депрессивным расстройством.

Следовательно, такие оговорки подходят для лечения пациентов с другими психическими расстройствами.

Пациенты с историей суицидального поведения до лечения с наибольшим риском самоубийств или попыток и требуют близкого мониторинга во время лечения. Метаанализ исследования показал повышенный риск самоубийства среди пациентов в возрасте до 25 лет, в котором принимал антидепрессанты по сравнению с теми, кто принимает плацебо. Точный надзор пациентов с высоким риском особенно необходим в начале лечения и при изменении дозировки.

Пациенты и их партнеры должны быть предупреждены о необходимости наблюдения в отношении любого ухудшения, суицидального поведения или мыслей и необычных явлений в поведении и в случае возникновения необходимости немедленного медицинского обслуживания.

Алкоголь

Использование SSRIS / Sizzsn, связанного с развитием Akathisia, - состояние, характеризующееся неприятным ощущением, обеспокоенным беспокойством, и необходимость движения, часто сопровождается неспособностью сидеть или стоять в одном месте. Это условие, скорее всего, может произойти в течение первых нескольких недель лечения. Увеличение доз может навредить пациентам, которые разработали такие симптомы.

гипонатриемия

При применении SSRIS сообщили о изолированных случаях гипонатриемии, вероятно, вызванные нарушениями секреции антидиуретического гормона (SIADH), который обычно пропускается при дальнейшем лечении. Особый осторожность необходимо у пациентов, подверженных риску, в том числе пожилых пациентов с циррозом, а пациентам одновременно использовали препараты, которые могут вызвать гипонатриемию.

Кровоизлияние

Отчеты были получены от увеличения времени кровотечения и таких нарушений как экхимиз, гинекологическое кровотечение, желудочно-кишечное кровотечение или другие кровотеченные кожи и слизистые оболочки при использовании SSRIS. Поэтому крайне необходима осторожность у пациентов ССРИ, в частности, если одновременно используют пероральные антикоагулянты, препараты с известными эффектами на функцию тромбоцитов (например, нетипичные антипсихотики и фенотиазины, большинство трициклических антидепрессантов, аспирина, нестероидальные противовоспалительные препараты (НПВП), тиклопидин, дипиридамоль) или Они имеют тенденцию к кровотечению.

ECT (электроконвульсивная терапия)

Клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗС та ЕСТ обмежений, тому рекомендується обережність.

Серотоніновий синдром

Необхідна обережність при призначенні есциталопраму у комбінації з лікарськими препаратами, яким притаманні серотонінергічні ефекти, наприклад із суматриптаном та іншими триптанами, трамадолом і триптофаном.

Повідомлялося про поодинокі випадки серотонінового синдрому у пацієнтів, які застосовували СІЗЗС разом із серотонінергічними лікарськими засобами. Ознаками початку розвитку цього стану можуть бути такі симптоми, як ажитація, тремор, міоклонус та гіпертермія. У цьому випадку необхідно терміново припинити прийом есциталопраму і розпочати симптоматичне лікування.

Звіробій

Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних засобів, які містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.

Синдром відміни

При припиненні лікування (особливо раптовому) зазвичай виникають симптоми відміни. Під час клінічних випробувань побічні дії, пов'язані з припиненням лікування, спостерігалися приблизно у 25 % пацієнтів групи есциталопраму та у 15 % пацієнтів групи плацебо.

Ризик виникнення симптомів відміни залежить від багатьох факторів, зокрема від тривалості та дози терапії і поступовості зменшення дози. Найчастіше повідомлялося про запаморочення, порушення функцій органів чуття (включаючи парестезію, відчуття удару струмом), розлади сну (зокрема безсоння та неспокійні сни), ажитацію або страх, блювання/нудоту, тремор, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, головний біль, діарею, пальпітацію, емоційну нестабільність, дратівливість і розлади зору. Загалом ці симптоми слабкої або помірної тяжкості, однак у деяких пацієнтів можуть бути тяжкими. Вони зазвичай виникають у перші кілька діб після припинення лікування, хоча були поодинокі повідомлення про виникнення таких симптомів після ненавмисного пропуску лише однієї дози. Зазвичай ці симптоми обмеженої тривалості і проходять за 2 тижні, хоча у деяких осіб можуть набувати тривалого перебігу (2-3 місяці і більше). У цьому випадку рекомендується припиняти застосування есциталопраму поступовим зменшенням дози протягом терміну від кількох тижнів до кількох місяців залежно від стану пацієнта.

Коронарна хвороба серця

Через обмеженість клінічного досвіду необхідна обережність при лікуванні пацієнтів із коронарною хворобою серця.

Подовження інтервалу QT

Про випадки пролонгації інтервалу QT повідомлялося під час медичного застосування переважно у пацієнтів з існуючим серцевим захворюванням. В одному з досліджень серед здорових добровольців у середньому відхилення інтервалу QTс від початкового рівня становило 4,3 мс при застосуванні 10 мг на добу та 10,7 мс при застосуванні 30 мг/добу.

Есциталопрам може спричинити розвиток дозозалежного подовження інтервалу QT. У післяреєстраційному періоді повідомлялося про подовження інтервалу QT, шлуночкову аритмію, включаючи аритмію torsade de pointes, що виникала переважно у пацієнтів жіночої статі з гіпокаліємією або з існуючим подовженим інтервалом QT чи іншими серцевими захворюваннями.

Необхідно дотримуватися обережності у разі застосування препарату пацієнтам з вираженою брадикардією або пацієнтам з недавнім гострим інфарктом міокарда або некомпенсованою серцевою недостатністю. Електролітні порушення, такі як гіпокаліємія та гіпомагніємія, підвищують ризик розвитку злоякісних аритмій і повинні бути усунені до початку лікування есциталопрамом.

Пацієнтам зі стабілізованими лікуванням хворобами серця до початку лікування необхідно провести ЕКГ.

У разі появи ознак порушення серцевого ритму при застосуванні препарату есциталопраму лікування потрібно відмінити та провести ЕКГ.

Закритокутова глаукома

СІЗЗС, у т.ч. есциталопрам, можуть впливати на розмір зіниці в результаті мідріазу. Мідріатичний ефект потенційно може звузити кут ока, що, в свою чергу, може спричинити підвищення внутрішньоочного тиску та розвиток закритокутової глаукоми, особливо у схильних до цього пацієнтів. Тому препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам із закритокутовою глаукомою або глаукомою в анамнезі.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Хоча есциталопрам не впливає на інтелектуальне або психомоторне функціонування, будь-який психоактивний засіб може порушувати навички або здатність розсудливого мислення. Слід попередити пацієнтів про потенційний ризик впливу на керування автотранспортом або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій .

Протипоказані комбінації.

Неселективні незворотні інгібітори МАО

Повідомлялося про випадки серйозних реакцій у пацієнтів, які приймали СІЗЗС у комбінації з неселективним незворотним ІМАО, та у пацієнтів, які щойно закінчили лікування СІЗЗС і розпочали прийом ІМАО. У деяких випадках розвинувся серотоніновий синдром.

Комбінація есциталопраму з неселективними незворотними ІМАО протипоказана. Лікування есциталопрамом слід починати через 14 днів після відміни незворотного ІМАО. Лікування неселективними незворотними ІМАО слід починати не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому есциталопраму.

Зворотний селективний інгібітор МАО типу А (моклобемід)

Унаслідок ризику розвитку серотонінового синдрому застосування комбінації есциталопраму з інгібітором МАО типу А моклобемідом протипоказано. Якщо доведена необхідність цієї комбінації, спочатку слід призначати мінімальні рекомендовані дози з ретельним клінічним моніторингом.

Лікування есциталопрамом можна розпочинати не раніше ніж через 1 добу після припинення прийому зворотного селективного інгібітору МАО, моклобеміду.

Зворотний селективний інгібітор МАО (лінезолід).

Антибіотик лінезолід (зворотний неселективний інгібітор МАО) не слід застосовувати пацієнтам, які приймають есциталопрам. Якщо доведена необхідність цієї комбінації, спочатку слід призначати мінімальні рекомендовані дози та проводити ретельний клінічний моніторинг.

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT .

Фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідження есциталопраму та лікарських засобів, що подовжують інтервал QT, не проводились. Додаткову дію есциталопраму та даних лікарських засобів не можна виключити. Таким чином, одночасне застосування есциталопраму з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритмічні засоби класу ІА і ІІІ, антипсихотичні засоби (включаючи похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти, деякі протимікробні засоби (в тому числі спарфлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин для внутрішньовенного застосування, пентамідин, антималярійні засоби, особливо галофантрин, деякі антигістамінні засоби (включаючи астемізол, мізоластин) протипоказане.

Комбінації, що потребують обережності

Селегілін

Комбінація із селегіліном (незворотний селективний інгібітор МАО типу Б) потребує обережності. Існує досвід безпечної комбінації селегіліну в дозі до 10 мг на добу з рацемічним циталопрамом.

Серотонінергічні медичні препарати

Одночасне застосування із серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад з трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до розвитку серотонінового синдрому.

Лікарські засоби, які знижують судомний поріг

СІЗЗС можуть знижувати судомний поріг. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні препаратів, які обумовлюють зниження порога судом (наприклад антидепресантів (трициклічні, СІЗЗС), нейролептиків (фенотіазини, тіоксантени, бутирофенони), мефлохіну, бупропіону і трамадолу).

Літій, триптофан

Оскільки зареєстровано випадки посилення дії при спільному застосуванні СІЗЗС і літію або триптофану, рекомендується з обережністю одночасно призначати ці препарати.

Звіробій

Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних засобів, які містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.

Антикоагулянти

Можлива зміна ефектів антикоагулянтів унаслідок одночасного застосування з есциталопрамом. Пацієнтам, які приймають оральні антикоагулянти, необхідно провести ретельний моніторинг системи згортання крові перед і після застосування есциталопраму.

Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів може посилити схильність до кровотечі.

Етанол

Есциталопрам не має фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії з етанолом, але, як і у випадку застосування інших психотропних лікарських засобів, одночасний прийом есциталопраму з препаратами, що містять етанол, не рекомендується.

Лікарські засоби, які можуть спричинити гіпокаліємію/гіпомагніємію

Необхідно дотримуватися обережності при одночасному застосуванні есциталопраму з лікарськими засобами, які спричиняють гіпонатріємію/гіпомагніємію, оскільки при прийомі такої комбінації препаратів збільшується ризик розвитку злоякісною аритмії (див. розділ «Особливості застосування»).

Вплив інших лікарських препаратів на фармакокінетику есциталопраму.

Метаболізм есциталопраму відбувається, головним чином, за участі CYP2C19, але в метаболізмі також задіяні CYP3A4 і CYP2D6, хоча й меншою мірою. Частковим каталізатором метаболізму основного метаболіту S-DCT (деметильованого есциталопраму) вважається ізофермент CYP2D6.

Сумісне застосування есциталопраму та омепразолу 30 мг 1 раз на добу (інгібітор CYP2C19) спричиняє помірне зростання (приблизно на 50 %) концентрації есциталопраму у плазмі крові.

Одночасне застосування есциталопраму і циметидину 400 мг 2 рази на добу (помірний загальний інгібітор ферментів) спричиняє помірне зростання (приблизно на 70 %) концентрації есциталопраму в плазмі.

Таким чином, необхідно з обережністю призначати есциталопрам одночасно з інгібіторами цитохром CYP2C19 (наприклад з омепразолом, езомепрозолом, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) або циметидином. При одночасному застосуванні з вищезазначеними препаратами моніторинг побічних ефектів може спонукати до зменшення дози есциталопраму.

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських препаратів.

Есциталопрам є інгібітором ізоферменту CYP2D6. Необхідна обережність при призначенні есциталопраму одночасно з препаратами, метаболізм яких відбувається за участю цього ізоферменту, а також із препаратами, що мають малий терапевтичний індекс, наприклад з флекаїнідом, пропафеноном, метопрололом (який застосовують при серцевій недостатності), або з ліками, що діють на ЦНС та в основному метаболізуються за участі CYP2D6, наприклад з антидепресантами ─ дезипраміном, кломіпраміном і нортриптиліном; антипсихотичними препаратами ─ рисперидоном, тіоридазином чи галоперидолом. У цих випадках може знадобитися коригування дози.

Одночасне застосування з дезипраміном (основний метаболіт іміпраміну) чи метопрололом призводить до дворазового збільшення плазмових рівнів цих двох субстратів CYP2D6. Есциталопрам спричиняє слабке пригнічення CYP2C19. Тому рекомендується обережність при сумісному призначенні лікарських препаратів, метаболізм яких відбувається за участю CYP2C19.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Есциталопрам є селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (5-HT) з високою спорідненістю з первинною ділянкою зв'язування. Він також зв'язується з алостеричною ділянкою переносника серотоніну з меншою в 1000 разів спорідненістю.

Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв'язуватися з множиною рецепторів, включаючи 5-HT _{1 A} , 5-HT ₂ , допамінові D ₁ і D ₂ рецептори, α ₁ -, α ₂ -, β-адренергічні рецептори, гістамінові H ₁ -, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори. Пригнічення зворотного захоплення 5-HT серотоніну є лише ймовірним механізмом дії, що здатний пояснити фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Всмоктування практично повне і не залежить від їжі. Середній час досягнення максимальної концентрації (середнє T _max ) становить близько 4 годин. Абсолютна біодоступність есциталопраму очікується на рівні 80 %.

Розподіл. Уявний об'єм розподілу (Vd, β/F) після перорального застосування становить від 12 до 26 л/кг. Зв'язування есциталопраму та його основних метаболітів із білками плазми крові менше 80 %.

Біотрансформація. Есциталопрам метаболізується в печінці до деметильованого та дидеметильованого метаболіту. Обидва вони є біологічно активними. Азот також може окиснюватися до форми N-оксидного метаболіту. Як метаболіти, так і вихідна сполука частково виводяться у формі глюкуронідів. Після багаторазового застосування середня концентрація деметил- та дидеметилметаболітів зазвичай становить відповідно 28-31 % та
< 5 % від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму у деметильований метаболіт відбувається, головним чином, за допомогою цитохром CYP2C19. Можлива певна участь і ферментів CYP3A4 та CYP2D6.

Виділення . Період напіввиведення (t½β) після багаторазового застосування становить близько 30 годин. Плазмовий кліренс при пероральному застосуванні становить 0,6 л/хв.
В основних метаболітів есциталопраму період напіввиведення більш тривалий. Вважається, що есциталопрам та його основні метаболіти виводяться через печінку (метаболічний шлях) та нирками. Більша частина виводиться у формі метаболітів із сечею.

Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається приблизно за
1 тиждень. Середня рівноважна концентрація 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) досягається при добовій дозі 10 мг.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

У людей літнього віку есциталопрам виводиться повільніше, ніж у більш молодих пацієнтів. Кількість речовини, що знаходиться в системному кровообігу, розрахована за допомогою фармакокінетичного показника «площа під кривою» (AUC), у людей літнього віку на 50 % вища, ніж у молодих здорових добровольців.

Недостатність печінкової функції

У пацієнтів із помірною або легкою печінковою недостатністю (за критеріями Чайлд-П'ю
A і B) період напіввиведення есциталопраму збільшувався майже вдвічі і експозиція була на
60 % вища, ніж в осіб із нормальною функцією печінки.

Послаблення ниркової функції

У пацієнтів зі зниженою функцією нирок (CLcr 10-53 мл/хв) спостерігалося збільшення періоду напіввиведення рацематного циталопраму та незначне зростання експозиції. Концентрації метаболітів у плазмі крові не досліджувалися, але можна припустити їх зростання.

Поліморфізм . При недостатній активності ізоферменту CYP2C19 відмічалися подвійні концентрації препарату в плазмі крові порівняно з нормальним метаболізмом есциталопраму. При недостатності ізоферменту CYP2D6 суттєвих змін експозиції не помічалося.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

Езопрам 10 мг – білі, овальні, двоякоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою з маркуванням «Е» з однієї сторони та з розподільною рискою з іншої та по обидва боки;

Езопрам 20 мг – білі, овальні, двоякоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою з маркуванням «Е» з однієї сторони та з розподільною рискою з іншої та по обидва боки.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати в місцях, недоступних для дітей.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в пачці картонній.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Актавіс ЛТД, Мальта.

Балканфарма-Дупниця АТ, Болгарія.

Місцезнаходження.

ВLB016, Булебел Індастріал будинок, м. Зейтун ZTN3000, Мальта.

2600, Дупниця, вул. Самоковське шосе, 3, Болгарія.