Личный кабинет
КАРДИПРИЛ 10 капс. 10 мг блистер №30
rx
Код товара: 108518
Производитель: Ananta Medicare
4 000,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 03.08.2025
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Кардиприл 10
Кардиприл 10
Композиция:
Активное вещество: Рамиприл;
1 капсула содержит рамиприл 2,5 мг, 5 мг или 10 мг;
Эксципиент : преобладатизирован крахмал.
Дозировка формы. Капсулы.
Фармакотерапевтическая группа. Ангиотензин -конвертирующие ферментные ингибиторы (ACE).
ATS C09A A05 Код.
Клинические характеристики.
Индикация.
Лечение гипертонии.
Профилактика сердечно -сосудистых заболеваний: снижение сердечно -сосудистых заболеваний и смертность у пациентов с:
Тяжелые сердечно -сосудистые заболевания атеротроботический генезис (история ишемической болезни сердца, инсульта или периферических сосудов);
Диабет, по крайней мере, один фактор риска сердечно -сосудистой системы.
Лечение заболеваний почек:
Начальная клубочковая диабетическая нефропатия, которая обозначена присутствием микроалбуминурии;
Экспрессируемая клубочковая диабетическая нефропатия, которая указывает наличие макропротеинурии, у пациентов, у которых есть по крайней мере один фактор сердечно -сосудистого риска;
Экспрессируется нефропатия в клубочке, что указывает присутствие макропротеинурии ≥ 3 г в день.
Лечение сердечной недостаточности, которая сопровождается клиническими проявлениями.
Вторичная профилактика после острой инфаркта миокарда: снижение смертности во время острого инфаркта миокарда у пациентов с клиническими признаками сердечной недостаточности, если лечение для лечения составляет более 48 часов после острого инфаркта миокарда.
Противопоказание.
Гиперчувствительность к активному веществу или к любому из экспрессионных пациентов, которые являются частью препарата или других ингибиторов АПФ (ангиотензин-конвертирующий фермент) (см. Раздел «Состав»); история ангионерозного отека (наследственное, идиопатическое или ранее переносилось на фоне использования ингибиторов АПФ или антагонистов рецептора ангиотензина II); Значительный стеноз почечной артерии (два стеноза или стеноз в одиночной почечной артерии); Гипотензивный или гемодинамически нестабильный условия, системная волчанка эритематозу, склеродерма (повышенный риск нейтропении или агранулоцитоза); ингибирование гематопоэза костного мозга; Гиперкалиемия, трансплантация почек, почечная недостаточность, гипонатриемия (риск дегидратации, гипотония, почечная недостаточность), печеночная недостаточность, первичный гиперальдостерон.
Период беременности (см. Раздел «Применение во время беременности и грудное вскармливание»).
Не используйте с лекарствами, содержащими алискин, пациенты с диабетом или средней или тяжелой почечной недостаточностью (GFR <60 мл/мин).
Использование кардиприла или других ингибиторов АПФ следует избегать в сочетании с экстракорпоральной терапией, которая может вызвать контакт в крови с отрицательно заряженными поверхностями, поскольку существует риск тяжелой анафилактоидной реакции, которая иногда может привести к тяжелому анафилактическому шоку. Таким образом, при принятии кардиоприла диализ или гемофильтрация не могут быть выполнены с помощью полиакрилонитрилла, мембраны натрия-2-метилсульфоната с высокой ультрафильтрационной активностью (например, «69») и процедурой LDPTRANC (липопротеин) низкой плотности.
Метод администрирования и доз.
Пероральный препарат.
Cardipril рекомендуется принимать ежедневно одновременно. Препарат можно принимать до, во время и после еды, поскольку потребление пищи не влияет на биодоступность препарата. Таблетки для кардиприла должны быть проглочены целыми, вымыты водой. Их нельзя жевать или разжечь.
Взрослые.
Пациенты, использующие диуретики. В начале лечения кардиприлом может возникнуть артериальная гипотония, развитие которой более вероятно у пациентов, которые получают диуретики одновременно. В таких случаях рекомендуется осторожность, потому что эти пациенты могут снизить BCC и /или электролиты.
Желательно остановить использование диуретиков за 2-3 дня до начала лечения кардиприла, если это возможно (см. Раздел «Функции приложения»).
У пациентов с гипертонией, которых нельзя прекратить диуретику, лечение кардиприла должно быть начато с дозы 1,25 мг (используется в соответствующей дозировке). Функция почек и уровень калия в крови следует тщательно контролироваться. Дальнейшая дозировка кардиприла должна быть скорректирована в зависимости от целевого уровня артериального давления.
Артериальная гипертония .
Доза должна быть выбрана индивидуально, в зависимости от особенностей состояния пациента (см. Раздел «Особенности применения») и результаты контрольных измерений артериального давления. Кардиприл может использоваться в виде монотерапии или в сочетании с другими классами антигипертензивных препаратов.
Начальная доза. Лечение кардиприла должно начинаться постепенно, начиная с рекомендуемой начальной дозы 2,5 мг в день.
Пациенты со значительной активацией ренин-ангиотензин-альдостерона после получения начальной дозы могут иметь значительное снижение артериального давления. Для таких пациентов рекомендуемая начальная доза составляет 1,25 мг (используется в соответствующей дозировке), и их лечение должно начаться под медицинским наблюдением (см. Раздел «Особенности использования»).
Доза титрование и доза обслуживания. Доза может быть удвоена каждые 2-4 недели до достижения целевого уровня артериального давления; Максимальная доза кардиприла составляет 10 мг в день. Как правило, препарат принимается один раз в день.
Также посмотрите на вышеупомянутую дозировку препарата для пациентов, получающих диуретики.
Профилактика сердечно -сосудистых заболеваний .
Начальная доза. Рекомендуемая начальная доза кардиприла составляет 2,5 мг один раз в день.
Доза титрование и доза обслуживания. В зависимости от индивидуальной переносимости препарата доза должна быть постепенно увеличена. Рекомендуется удвоить дозу после 1-2 недель лечения, а затем-после 2-3 недель, чтобы он поднимал ее до целевой дозы поддержания 10 мг один раз в день.
Также посмотрите на вышеупомянутую дозировку препарата для пациентов, получающих диуретики.
Лечение заболеваний почек :
У пациентов с диабетом и микроальбуминурией .
Начальная доза. Рекомендуемая начальная доза кардиприла составляет 1,25 мг один раз в день (используется в соответствующей дозировке).
Доза титрование и доза обслуживания. В зависимости от индивидуальной переносимости препарата с последующим лечением, доза увеличивается. После 2 недель лечения рекомендуется единственная ежедневная доза удвоить до 2,5 мг, а затем до 5 мг после 2 недель лечения.
Также посмотрите на вышеупомянутую дозировку препарата для пациентов, получающих диуретики.
У пациентов с диабетом и, по крайней мере, одного фактора в сердечно -сосудистых рисках .
Начальная доза. Рекомендуемая начальная доза кардиприла составляет 2,5 мг один раз в день.
Доза титрование и доза обслуживания. В зависимости от индивидуальной переносимости препарата с последующим лечением, доза увеличивается. После 1-2 недель лечения ежедневная доза кардиприла рекомендуется удвоить до 5 мг, а затем до 10 мг после 2-3 недель лечения. Целевая ежедневная доза составляет 10 мг.
Также посмотрите на вышеупомянутую дозировку препарата для пациентов, получающих диуретики.
Пациенты с неннон -рапатией, что указывает наличие макропротеинурии ≥ 3 г/в день .
Начальная доза. Рекомендуемая начальная доза кардиприла составляет 1,25 мг один раз в день (используется в соответствующей дозировке).
Доза титрование и доза обслуживания. В зависимости от индивидуальной переносимости пациента, препарат увеличивается при последующем лечении. После 2 недель лечения рекомендуется единственная ежедневная доза удвоить до 2,5 мг, а затем до 5 мг после 2 недель лечения.
Сердечная недостаточность с клиническими проявлениями.
Начальная доза. Для пациентов, состояние которого стабилизировалось после лечения диуретиков, рекомендуемая начальная доза препарата составляет 1,25 мг в день (используется в соответствующей дозировке).
Доза титрование и доза обслуживания. Доза кардиприла титруется путем удвоения каждые 1-2 недели до тех пор, пока не будет достигнута максимальная ежедневная доза 10 мг. Желательно распределить дозу на 2 дозы.
Также посмотрите на вышеупомянутую дозировку препарата для пациентов, получающих диуретики.
Вторичная профилактика после того, как страдает острым инфарктом миокарда в присутствии сердечной недостаточности .
Начальная доза. Через 48 часов после инфаркта миокарда у пациентов, состояние которого клинически и гемодинамически стабильно, назначают начальную дозу 2,5 мг 2 раза в день в течение 3 дней. Если начальная доза 2,5 мг плохо переносится, то доза 1,25 мг (применяется в соответствующей дозировке) должна применяться 2 раза в день в течение 2 дней, а затем увеличение до 2,5 мг и 5 мг 2 раза в день. Если доза не может быть увеличена до 2,5 мг 2 раза в день, лечение должно быть прекращено.
Также посмотрите на вышеупомянутую дозировку препарата для пациентов, получающих диуретики.
Доза титрование и доза обслуживания. Впоследствии, ежедневная доза увеличивается, удваивая ее с интервалом в 1-3 дня до достижения дозы поддержания целевого уровня 5 мг 2 раза в день.
Когда это возможно, поддерживающая ежедневная доза разделена на 2 дозы.
Если доза не может быть увеличена до 2,5 мг 2 раза в день, лечение должно быть прекращено. Опыт лечения пациентов с тяжелой (IV FC по классификации NYHA) сразу после инфаркта миокарда все еще недостаточно. Однако, если решается лечить таких пациентов с помощью этого препарата, рекомендуется начать терапию с дозой 1,25 мг (используется в соответствующей дозировке) один раз в день и любое увеличение ее с особой осторожностью.
Специальные категории пациентов.
Пациенты с нарушением функции почек. Ежедневная доза для пациентов с нарушением почечной функции зависит от разрешения креатинина:
Если клиренс креатинина составляет ≥ 60 мл/мин, нет необходимости коррекции начальной дозы (2,5 мг в день), а максимальная суточная доза составляет 10 мг;
Если клиренс креатинина составляет 30-60 мл/мин, нет необходимости коррекции начальной дозы (2,5 мг в день), а максимальная суточная доза составляет 5 мг;
Если клиренс креатинина составляет 10-30 мл/мин, начальная суточная доза составляет 1,25 мг в день (используется в соответствующей дозировке), а максимальная суточная доза составляет 5 мг;
Пациенты с гипертонией, которые находятся на гемодиализе : с гемодиализом Рамиприл немного выделяется; Начальная доза составляет 1,25 мг (используется в соответствующей дозировке), а максимальная ежедневная доза составляет 5 мг; Препарат следует принимать через несколько часов после сеанса гемодиализа.
Пациенты с нарушением функции печени . Лечение кардиприла пациентов с нарушением функции печени должно начинаться под тщательным медицинским наблюдением, а максимальная суточная доза в таких случаях должна составлять 2,5 мг.
Пожилые пациенты. Первоначальная доза должна быть ниже, а последующее титрование дозы следует проводить более постепенно, учитывая более высокую вероятность нежелательных эффектов, особенно у очень старых и немощных пациентов. В таких случаях должна быть назначена более низкая начальная доза - 1,25 мг Рамиприла (используется в соответствующей дозировке).
Неблагоприятные реакции.
Поскольку кардиприл является антигипертензивным агентом, многие его побочные эффекты являются вторичными по отношению к его способности снижать кровяное давление, что приводит к адренергической обратимой регуляции или гипоперфузии органа. Многочисленные другие эффекты (например, влияние на баланс электролитов, определенные анафилактоидные реакции или воспалительные реакции слизистых оболочек) вызваны ингибированием АПФ или других фармакологических эффектов этого класса лекарств. Серьезные побочные реакции включают ангиорозный отек, постоянный кашель, гиперкалиемию, нарушение функции печени или почек, панкреатит, тяжелые кожные реакции и нейтропения/агранулоцитоз.
Сердечные расстройства: ишемия миокарда, включая стенокардию или инфаркт миокарда; тахикардия; аритмия; чувство усиления сердцебиения; Периферический отек.
Расстройства крови и лимфатической системы: эозинофилия; Снижение количества лейкоцитов (включая нейтропения или агранулоцитоз), восстановление эритроцитов, восстановление гемоглобина, снижение количества тромбоцитов; Недостаток костного мозга, панситопения, гемолитическая анемия.
Гематологические реакции на ингибиторы АПФ чаще встречаются у пациентов с сниженной функцией почек и у тех, у кого сопутствующая болезнь коллагена (такие как волчанка эритематозу или склеродермия), или те, кто использует другие препараты, которые могут вызвать изменения в составе крови.
Расстройства от нервной системы: головная боль, головокружение; Головокружение, парестезия, Эйджейя, Дайшей; тремор, расстройства баланса; церебральная ишемия, включая ишемический инсульт и временную ишемическую атаку; нарушение психомоторных функций; ощущение жжения; Парисмия.
Расстройства органов зрения: нарушение зрения, в том числе нечеткий вид; Конъюнктивит.
Слух и расстройства лабиринта: нарушения слуха, уши.
Расстройства дыхательной системы: непродуктивный раздражительный кашель, бронхит, синусит, одышка; бронхоспазм, включая обострение астмы; носовые заторы.
Расстройства желудочно -кишечного тракта: воспалительные явления в желудочно -кишечном тракте, пищеварительные нарушения, дискомфорт в животе, диспепсия, диарея, тошнота, рвота; Панкреатит (в некоторых случаях, при использовании ингибиторов АПФ) сообщалось о летальных последствиях), увеличенных ферментах поджелудочной железы, ангионерозной отеки тонкой кишки, боль в верхней части живота, включая гастрит, запоры, сухость во рту; глоссит; Афтозный стоматит.
Расстройства почек и мочевыводящих путей: нарушенная почечная функция, включая острую почечную недостаточность; Увеличение мочеиспускания, ухудшение фоновой протеинурии, повышение уровня мочевины в крови; Повышение уровня креатинина в крови.
Расстройства кожи и подкожные ткани: сыпь, в том числе макулярная папуляция; ангионеротический отек; нарушение дыхательных путей из -за ангионерозного отека, который может быть смертельным исходом; зуд, гипергидроз; отшелушивающие дерматит, крапивница, онихолиз; Реакция фоточувствительности; Токсичный эпидермальный некролиз, Стивенс - Синдром Джонсона, мультиформная эритема, пемфигус, обострение псориаза, псориатический дерматит, пемфигоид или лихеноид экзантема или энантанма, алопеция.
Расстройства мышечной системы и соединительной ткани: мышечные спазмы, миалгия; Артралгия.
Эндокринные расстройства: синдром неадекватной секреции антидиуретического гормона (SNSAG).
Метаболические и пищевые расстройства: повышение уровня калия в крови; Анорексия, снижение аппетита; Снижение уровня натрия в крови.
Сосудистые расстройства : артериальная гипотония, ортостатическое снижение артериального давления, обморок; ощущение приливов; сосудистый стеноз, гипоперфузия, васкулит; Феномен Райно.
Расстройства общего состояния: боль в груди, усталость; пирексия; астения.
Расстройства иммунной системы: анафилактические и анафилактоидные реакции, повышенные уровни антител антител.
Гепатобилиарные расстройства: повышение уровня ферментов печени и/или конъюгатов билирубина; холестатическая желтуха, повреждение клеток печени; Острая печеночная недостаточность, холестатический или цитолитический гепатит (в исключительных случаях - смертельный).
Расстройства репродуктивной системы и молочных желез: переходная эректильная импотенция, снижение либидо; Gynecomastia.
Расстройства психики: снижение настроения, беспокойство, нервозность, беспокойство, расстройства сна, включая сонливость; состояние запутанного сознания; Нарушение внимания.
Передозировка.
Симптомы. Передозировка может вызвать чрезмерное расширение периферических сосудов (с выраженной гипотонией, шоком), брадикардии, нарушением баланса электролита и почечной недостаточностью.
Уход. Состояние пациента должно быть тщательно контролироваться, симптоматическое и поддерживающее. Предлагаемые медицинские меры включают первичную детоксикацию (желудочный лаваж, введение адсорбентов), а также меры, направленные на восстановление стабильной гемодинамики, включая введение альфа-1-адренорецепторов или ангиотензин II (ангиотентенсид). Рамипрлат, активный метаболитный рамиприл, плохо выделен из системного кровотока через гемодиализ.
Используйте во время беременности или грудного вскармливания.
Беременность.
Во время беременности это противопоказано, чтобы принимать кардиприл (см. «Противопоказания»). Таким образом, прежде чем принимать препарат женщин репродуктивного возраста, вас следует осмотреть, чтобы исключить возможную беременность. При получении кардиррила женщины репродуктивного возраста должны использовать надежную контрацепцию. Если пациент хочет забеременеть, прекратите употреблять препарат и замените его любым другим препаратом (за исключением ингибиторов ACE). Если лечение ингибиторов АПФ нельзя прекратить, следует предотвратить беременность. Ипадк, Коли ипьипдж в пьесе -ведух на том, что я, терапа, а, а (я, яйский.
Грудное вскармливание.
Через брак інформації щодо застосування раміприлу під час годування груддю не рекомендується призначати цей препарат жінкам, які годують груддю, та бажано надавати перевагу іншим лікарським засобам, застосування яких під час лактації є більш безпечним, особливо при грудному вигодовуванні новонароджених або недоношених немовлят.
Дети.
Препарат Кардиприл не рекомендується застосовувати дітям (віком до 18 років).
Особлив ості застосування.
Кардиприл слід застосовувати під постійним наглядом лікаря.
Особливі категорії пацієнтів.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) за допомогою лікарських засобів, що містять аліскірен.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи шляхом комбінованого застосування препарату Кардиприл та аліскірену не рекомендується, оскільки при цьому існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та виникнення змін у функції нирок.
Пацієнтам із цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ 60 мл/хв) комбіноване застосуванні препарату Кардиприл та аліскірену протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
У пацієнтів, які лікувалися інгібіторами A ПФ, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини або глотки. Невідкладне лікування ангіоневротичного набряку, який становить загрозу для життя, передбачає негайне введення епінефрину (підшкірно або повільно внутрішньовенно), одночасно проводять контроль ЕКГ та артеріального тиску. У разі розвитку ангіоневротичного набряку прийом препарату Кардиприл слід припинити. Потрібно негайно розпочати невідкладну терапію. Рекомендується госпіталізація, спостереження за хворим протягом 12-24 годин мінімум, і виписувати його можна лише після того, як симптоми повністю зникнуть.
Анафілактичні реакції під час десенсибілізації. При застосуванні інгібіторів АПФ імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени збільшується. Перед проведенням десенсибілізації слід тимчасово припинити прийом препарату Кардиприл.
У пацієнтів, які лікувалися інгібіторами A ПФ, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку кишечнику . Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з або без нудоти або блювання); у деяких випадках також виникав ангіоневротичний набряк обличчя. Симптоми ангіоневротичного набряку кишечнику зникали після припинення приймання інгібітора АПФ.
Не існує достатнього відповідного терапевтичного досвіду застосування пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну нижче 20 мл/хв на 1,73 м 2 площі поверхні тіла).
Пацієнти з підвищеною активністю ренін-ангіотензинової системи.
При лікуванні пацієнтів, у яких активність ренін-ангіотензинової системи підвищена, слід виявляти особливу обережність. Такі хворі мають ризик несподіваного і значного зниження артеріального тиску та погіршення ниркової функції в результаті інгібування АПФ, особливо коли інгібітор АПФ або супутній діуретик призначаються вперше або вперше у вищій дозі. На початку отримання препарату або при збільшенні дози слід проводити ретельний контроль артеріального тиску доти, доки існує можливість його різкого зниження.
Підвищену активність ренін-ангіотензинової системи, яке потребує медичного нагляду, в тому числі постійного контролю артеріального тиску, можна очікувати, зокрема:
- у пацієнтів з тяжкою, і особливо злоякісною гіпертензією. На початковій фазі лікування потрібен особливий медичний нагляд;
- у пацієнтів з серцевою недостатністю, особливо з тяжкою або такою, що лікувалася іншими препаратами, які можуть знижувати артеріальний тиск. У випадку тяжкої серцевої недостатності на початковій фазі лікування потрібен особливий медичний нагляд;
- у пацієнтів з гемодинамічно значущими труднощами притоку або відтоку крові від лівого шлуночка (наприклад, через стеноз аорти чи стеноз мітрального клапана або гіпертрофічну кардіоміопатію). На початковій фазі лікування потрібен особливий медичний нагляд;
- у пацієнтів з гемодинамічно значущим стенозом ниркової артерії. На початковій фазі лікування потрібен пильний медичний нагляд. Може виникнути необхідність припинити розпочате лікування діуретиками;
- у пацієнтів, які попередньо приймали діуретики. Якщо припинення приймання або зниження дози діуретика неможливі, на початковій фазі лікування потрібен особливий медичний нагляд;
- у пацієнтів, у яких існує або може розвинутися нестача рідини або солі (в результаті недостатнього споживання рідини або солі, чи, наприклад, через діарею, блювання або надмірне потовиділення, у випадках, коли компенсація нестачі рідини і солі є недостатньою);
- у пацієнтів, яким виконують обширні хірургічні втручання, або під час анестезії із застосуванням препаратів, що спричиняють артеріальну гіпотензію.
Загалом рекомендується корекція станів дегідратації, гіповолемії або нестачі солі до початку лікування (однак для пацієнтів із серцевою недостатністю такі коригуючі заходи слід ретельно оцінити з точки зору ризику об'ємного перенавантаження). При клінічно значущих станах лікування можна розпочинати або продовжувати лише тоді, коли одночасно вживаються відповідні заходи щодо попередження надмірного зниження артеріального тиску і погіршення функції нирок.
Пацієнти із хворобами печінки.
У пацієнтів з погіршеною функцією печінки відповідь на лікування може бути або збільшеною, або зменшеною. Крім того, у пацієнтів із тяжким цирозом печінки з набряками та/або асцитом активність ренін-ангіотензинової системи може бути істотно підвищеною; тому під час лікування цих хворих необхідно виявляти особливу обережність.
Пацієнти зі значним зниженням артеріального тиску підпадають під особливий ризик. Пацієнтам, для яких значне зниження артеріального тиску становить особливий ризик (наприклад, пацієнти з гемодинамічно значущим стенозом коронарних артерій або судин, які постачають кров у мозок), на початковій фазі лікування потрібен особливий медичний нагляд.
Особи літнього віку.
В осіб літнього віку реакція на інгібітори АПФ може бути більш вираженою. На початку їх лікування рекомендується оцінка ниркової функції.
Хірургічне втручання. Якщо це можливо, то лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту, такими як раміприл, слід припинити за 1 день до проведення хірургічного втручання.
Моніторинг ниркової функції .
Рекомендується здійснювати моніторинг ниркової функції до і під час проведення лікування та корегувати дозу, передусім у перші тижні лікування інгібітором АПФ. Особливо ретельний контроль потрібен для пацієнтів із:
- серцевою недостатністю;
- вазоренальним захворюванням, включаючи пацієнтів із гемодинамічно значущим однобічним стенозом ниркової артерії. В останній групі хворих навіть незначне зростання рівня креатиніну в сироватці крові може свідчити про однобічне погіршення функції нирок;
- зниженням функції нирок;
- трансплантованою ниркою.
Моніторинг балансу електролітів.
Рекомендується здійснювати регулярний контроль концентрації калію в сироватці крові. Частіший контроль рівня калію в сироватці потрібен пацієнтам із зниженою нирковою функцією.
Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи препарат Кардиприл, спостерігалося виникнення гіперкаліємії. До групи ризику виникнення гіперкаліємії належать пацієнти із нирковою недостатністю, пацієнти віком від 70 років, пацієнти з неконтрольованим цукровим діабетом, пацієнти, які приймають солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, що підвищують вміст калію у плазмі крові, або пацієнти із такими станами, як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз. Якщо сумісне застосування вищезазначених препаратів вважається доцільним, то рекомендується регулярно контролювати рівень калію у плазмі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Гематологічний моніторинг.
Рекомендується здійснювати моніторинг кількості лейкоцитів з метою вчасного виявлення можливої лейкопенії. Частіший контроль рекомендований на початковій фазі лікування пацієнтів із зниженою нирковою функцією, із супутньою колагеновою хворобою (наприклад червоний вовчак чи склеродермія) або тих, хто лікувався іншими препаратами, які можуть зумовити зміни картини крові. Випадки нейтропенії/агранулоцитозу, а також тромбоцитопенії і анемії спостерігалися рідко. Також повідомлялося про пригнічення функції кісткового мозку.
Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як і у випадку застосування інших інгібіторів АПФ, гіпотензивна дія раміприлу може бути менш вираженою у пацієнтів негроїдної раси, порівняно із представниками інших рас. Це може бути обумовлено тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю реніну.
Кашель. Степень, когда -то вроде как Хarakternim єt, щ щ щ neprodooktivoniй, ttrivaliй y- зnykaє fypyphypinennanannannanannanannannanannannannannannannannatrapiї. Приджесунхальхнайна ITGIBYTORI- APP.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Деякі побічні ефекти (наприклад симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і знижувати швидкість його реакції, що є ризикованим у ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами).
Це, як правило, можливе на початку лікування або при переході від терапії іншими препаратами на лікування препаратом Кардиприл. Після прийому першої дози або подальшого підвищення дози не бажано керувати транспортним засобом або працювати з іншими механізмами протягом кількох годин.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.
Протипоказані комбінації.
Методи екстракорпоральної терапії, в результаті яких відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація із застосуванням певних мембран з високою інтенсивністю потоку (наприклад мембрани з поліакрилонітрилу) і LDL-аферез із застосуванням декстрину сульфату – з огляду на підвищений ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій (див. розділ «Протипоказання»). Якщо таке лікування необхідне, слід розглянути питання про використання іншої діалізної мембрани або застосування іншого класу антигіпертензивних засобів.
Комбіноване застосування препарату Кардиприл із лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом або помірно тяжкими порушеннями функції нирок і не рекомендоване іншим категоріям пацієнтів (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Комбінації, що вимагають запобіжних заходів.
Не рекомендовані комбінації.
Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини, що збільшують рівень калію у плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм, такролімус, циклоспорин): слід очікувати збільшення концентрації калію у сироватці крові. Протягом одночасного лікування раміприлом з калійзберігаючими діуретиками (наприклад, спіронолактоном) або солями калію необхідний ретельний моніторинг сироваткової концентрації калію.
Застосовувати з обережністю.
Антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад, діуретики) та інші препарати, здатні знижувати артеріальний тиск (наприклад, нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, алкоголь, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин): слід очікувати посилення гіпотензивного ефекту раміприлу. Рекомендовано регулярно контролювати сироваткову концентрацію натрію у пацієнтів, які отримують одночасне лікування діуретиками (див. розділ «Особливості застосування» стосовно діуретиків).
Вазопресорні симпатоміметики та інші речовини (наприклад ізопротеренол, добутамін, допамін, епінефрин). Можуть послаблювати ефект зниження артеріального тиску. Рекомендовано особливо ретельно контролювати артеріальний тиск.
Алопуринол, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші лікарські засоби, що можуть зумовити зміни у гемограмі, можуть підвищувати імовірність виникнення гематологічних реакцій при одночасному застосуванні з раміприлом.
Солі літію. Екскреція літію під дією інгібіторів АПФ може зменшуватися. Таке зменшення може призвести до зростання концентрації літію в сироватці крові та збільшення токсичності літію. Через це необхідно ретельно контролювати концентрацію літію.
Протидіабетичні засоби (наприклад, інсулін і похідні сульфонілсечовини).
Інгібітори АПФ можуть збільшувати ефект інсуліну. В окремих випадках це може призводити до розвитку гіпоглікемічної реакції у пацієнтів, які одночасно застосовують протидіабетичні засоби. На початку лікування рекомендується особливо ретельний моніторинг рівня глюкози в крові.
Еда.
Їжа істотно не змінює абсорбцію раміприлу.
Взяти до уваги.
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), наприклад, індометацин та ацетилсаліцилова кислота. Можливе послаблення ефекту зниження тиску крові під дією Кардиприлу. Крім того, одночасне лікування інгібіторами АПФ і НПЗЗ може спричиняти зростання ризику погіршення функції нирок та підвищення рівня калію у сироватці крові.
Гепарин. Можливе підвищення концентрації калію в сироватці крові.
Алкоголь Зbihlahuєtthe -й rroshyrnenhannap Кардиприл.
Соль. Наймлюсь, в котором является.
Специфічн а гіпосенсибілізаці я. Внаслідок інгібування АПФ зростають імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах. Вважається, що такий ефект може також спостерігатися і щодо інших алергенів.
Фармакологические свойства.
Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, інгібує фермент дипептидилкарбоксипептидазу I (синоніми: ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ); кініназа II). У плазмі крові та тканинах цей фермент каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II–активну судинозвужувальну речовину (вазоконстриктор), а також блокує розпад активного вазодилататора брадикініну. Зменшення утворення ангіотензину II та інгібування розпаду брадикініну спричиняє розширення кровоносних судин. Оскільки ангіотензин II також стимулює вивільнення альдостерону, внаслідок дії раміприлату секреція альдостерону зменшується.
Інгібітори AПФ є ефективними навіть для пацієнтів з гіпертензією, у яких концентрація реніну у плазмі крові є низькою. Середня відповідь на монотерапію інгібітором АПФ у хворих негроїдної раси (зазвичай, у популяції з гіпертензією та низькою концентрацією реніну) є нижчою, ніж у представників інших рас.
Фармакодинамика.
Прийом раміприлу спричиняє помітне зниження опірності периферичних артерій. Загалом нирковий плазмоток і швидкість клубочкової фільтрації істотно не змінюються.
Введення раміприлу хворим на артеріальну гіпертензію призводить до зниження артеріального тиску у положенні лежачи і стоячи, без компенсаторного зростання частоти серцевих скорочень.
У більшості пацієнтів антигіпертензивний ефект після перорального застосування одноразової дози проявляється через 1-2 години. Максимальний ефект одноразової дози, як правило, досягається через 3-6 годин та зазвичай триває 24 години.
Максимальний антигіпертензивний ефект при тривалому лікуванні раміприлом загалом спостерігається через 3-4 тижні. Виявлено, що при довготривалій терапії він зберігається протягом 2 років.
У відповідь на різке припинення прийому раміприлу не відбувається швидкого і значного підвищення артеріального тиску.
У пацієнтів з вираженою недіабетичною або діабетичною нефропатією раміприл знижує швидкість прогресії ниркової недостатності та настання термінальної стадії ниркової недостатності, та внаслідок цього – потребу у проведенні діалізу або трансплантації нирки. У пацієнтів зпершими проявами недіабетичної або діабетичної нефропатії, раміприл зменшує екскрецію альбуміну.
Проведені дослідження показали, що раміприл з високою статистичною значущістю знижує частоту настання інфаркту міокарда (на 20 %), інсульту (на 32 %) або серцево-судинної смерті (на 26 %). Крім того, раміприл зменшує загальну смертність і виникнення потреби в реваскуляризації, а також затримує виникнення і прогресію застійної серцевої недостатності. Раміприл знижує ризик розвитку нефропатії у загальній популяції і хворих на діабет. Раміприл також істотно зменшує частоту виникнення мікроальбумінурії. Такі ефекти спостерігались у пацієнтів як з гіпертензією, так і з нормотензією.
Фармакокинетика.
У печінці відбувається пресистемний метаболізм проліків – раміприлу, в результаті якого утворюється єдиний активний метаболіт раміприлат (шляхом гідролізу, який відбувається в основному в печінці). Крім такої активації з утворенням раміприлату, раміприл глюкуронідується і перетворюється на раміприл дикетопіперазин (ефір). Раміприлат також глюкуронідується і перетворюється на раміприлат дикетопіперазин (кислоту).
У результаті цієї активації/метаболізації проліків приблизно 20 % прийнятого перорально раміприлу є біодоступним. Біодоступність раміприлату після перорального прийому 2,5 і 5 мг раміприлу становить приблизно 45 %, порівняно з його доступністю після внутрішньовенного введення таких самих доз.
Після перорального прийому 10 мг раміприлу, міченого радіоактивною міткою, приблизно 40 % всієї мітки виводиться з калом і приблизно 60 % – із сечею. Після перорального введення 5 мг раміприлу пацієнтам з дренажем жовчних протоків із сечею та жовчю екскретувалася приблизно однакова кількість раміприлу та його метаболітів в перші 24 години.
Приблизно 80-90 % метаболітів у сечі та жовчі припадає на раміприлат або метаболіти раміприлату. Раміприл глюкоронід і раміприл дикетопіперазин складають приблизно 10-20% від загальної кількості, а неметаболізований раміприл – приблизно 2 %.
У ході досліджень на тваринах встановлено, що раміприл екскретується у молоко.
Раміприл швидко абсорбується після перорального прийому. Як було встановлено за допомогою вимірювання кількості радіоактивної мітки в сечі, яка відображає лише один зі шляхів елімінації, абсорбція раміприлу становить не менше 56 %. Введення раміприлу разом з їжею не виявляло значного впливу на абсорбцію.
Пікова плазмова концентрація раміприлу досягається через 1 годину після перорального прийому. Період напіввиведення раміприлу становить приблизно 1 годину. Пікова концентрація раміприлату у плазмі крові спостерігається між 2 і 4 годинами після перорального прийому раміприлу.
Зниження концентрації раміприлату у плазмі відбувається за декілька фаз. Напівперіод початкової фази розподілу та елімінації становить близько 3 години. Після цього настає перехідна фаза (з напівперіодом приблизно 15 годин), а потім – кінцева фаза, під час якої плазмові концентрації раміприлату є дуже низькими, з напівперіодом приблизно 4-5 днів.
Наявність кінцевої фази зумовлена повільною дисоціацією раміприлату з близького, але насиченого зв'язку з АПФ.
Незважаючи на тривалу кінцеву фазу виведення, після одноразового приймання раміприлу у дозі 2,5 мг і вище стаціонарний стан – коли плазмові концентрації раміприлату залишаються постійними – досягається вже приблизно через 4 дні. Після прийняття багаторазових доз «ефективний» період напіввиведення, залежно від дози, становить 13-17 годин.
Дослідження in-vitro показали, що константа інгібування раміприлату становить 7 ммоль/л, а час напівдисоціації раміприлату з АПФ – 10,7 години, що свідчить про його високу активність.
Зв'язування раміприлу і раміприлату з білками сироватки складає близько 73 % і 56 % відповідно.
У здорових осіб віком від 65 до 76 років кінетика раміприлу і раміприлату подібна до кінетики у молодих здорових осіб.
При погіршеній функції нирок виведення раміприлату нирками зменшується, нирковий кліренс раміприлату знижується пропорційно до кліренсу креатиніну. Це спричиняє підвищення плазмових концентрацій раміприлату, які знижуються значно повільніше, ніж в осіб з нормальною функцією нирок.
При введенні високих доз (10 мг) при погіршеній функції печінки перетворення раміприлу на раміприлат відбувається пізніше, плазмові концентрації раміприлу зростають і виведення раміприлату сповільнюється.
Так само, як і в здорових осіб та пацієнтів з гіпертензією, після перорального прийому 5 мг раміприлу 1 раз на добу протягом 2 тижнів у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю значної акумуляції раміприлу і раміприлату не спостерігалося.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
Кардиприл 2,5: тверді желатинові капсули розміром 2, синього/білого кольорів, вміст капсул – порошок білого або майже білого кольору;
Кардиприл 5: тверді желатинові капсули розміром 4, червоно-коричневого/білого кольорів, вміст капсул – порошок білого або майже білого кольору;
Кардиприл 10: тверді желатинові капсули розміром 4, синього/білого кольорів, вміст капсул – порошок білого або майже білого кольору.
Дата окончания срока. 3 года.
Умови зберігання. Зберігати в сухому, недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.
Упаковка.
Кардиприл 2,5: по 10 капсул у блістері, по 1 або 3 блістери в пачці.
Кардиприл 5 або Кардиприл 10: по 10 капсул у блістері; по 3 блістери в пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Продюсер.
Фламінго Фармасьютикалс Лтд.
Расположение.
Юридический адрес:
7/1, Корпорейт Парк, Сіон-Тромбай Роад, Чембур, Мумбай – 400071, Індія.
Адреса виробничої дільниці: Е-28, М.І.Д.С. Індустріальний район, Талоджа, Мумбаї 410208, Індія; Р-662, Т.Т.С., Індустріальний район, Рабале, Наві Мумбаї 400701, Індія.
Заявник.
Ананта Медікеар Лтд.
Расположение.
Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Сполучене Королівство.
РАМИПРИЛ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
