КАРДИПРИЛ 2,5 капс. 2,5 мг блистер №30

Для медицинского использования препарата

2.5 Кардиприл

Кардыприл 5.

Кардиприл 10.

(C A 2.5 Rdipril

A c rdipril 5

CardiPril 10)

Место хранения:

Активное вещество: Рамиприл;

1 капсула содержит RamiPriL 2,5 мг, 5 мг или 10 мг;

Вспомогательные вещества: прежелатинизированный крахмал.

Лекарственная форма. Капсулы.

Фармакотерапевтическая группа. Ингибиторы ангиотензина-преобразования ингибиторов фермента (ACE).

Код УАТС C09A A05.

Клинические характеристики.

Индикация.

Противопоказание.

Гиперчувствительность к активному веществу или к любому из наполнителей, которые составляют препарат или к другим ингибиторам ACE (ангиотензин, преобразующий фермент) (см. Раздел «Состав»); история ангионеврота (наследственное, идиопатическое или ранее передаваемое во время лечения ингибиторами ACE или антагонистами рецептора ангиотензина II); значительный стеноз почек артерии (двусторонний стеноз или стеноз артерии одиночная почка); гипотензивные или гемодинамически нестабильные состояния, системные эритематозусные волчанки, склеродерма (повышенный риск нейтропении или агранулоцитоза); подавление гематопоэза костного мозга; Гиперкалиемия, трансплантация почек, почечная недостаточность, гипонатриемия (риск обезвоживания, гипотензия, почечная недостаточность), печеночная недостаточность, первичный гиперльдостеронизм.

Беременность (см. Раздел «Беременность и лактация»).

Он не должен использоваться вместе с лекарственными средствами, содержащими алискиреном, пациентами с диабетом или умеренной или тяжелой почечной недостаточностью (GKF <60 мл / мин).

Избегайте использования KardyPrylu или других ингибиторов ACE в сочетании с методами экстракорпоральной терапии, которые могут вызывать контакт крови с отрицательно заряженными поверхностями, поскольку это риск тяжелых анафилактоидовных реакций, иногда может привести к тяжелому анафилактическому шоку. Таким образом, при приеме кардыприлу не может проводить процедуру диализ или кровомофильтрацию с использованием полиакрилонитровыхловых, натрия-2-метилсульфонатных ультрафильтрационных мембран с высокой активностью (например, «69») и процедуру афереза ​​LDL (низкой плотности липопротеина) с использованием декстран сульфата.

Способ применения и доза.

Подготовка к пероральному введения.

Препарат Кардиприла рекомендуется принимать ежедневные одновременно. Препарат можно принимать ранее, во время и после еды, поскольку еда не влияет на биодоступность препарата. Таблетки следует проглотить целое кардыприл водой. Они не могут быть жевать или измельчить.

Взрослые.

Пациенты, которые используют диуретики. Раннее лечение Кардиприлом может возникнуть гипотензия, развитие которого чаще у пациентов, которые также получают диуретики. В таких случаях рекомендуется обнаруживать осторожность, поскольку у этих пациентов можно уменьшить OCK и / или количество электролитов.

Целесообразно прекратить диуретики 2-3 дня до лечения кардыприлом, если это возможно (см. Раздел «Особенности применения»).

У пациентов с гипертонией, которые не могут быть отменены диуретическими, лечение лекарств кардыприла должно начинаться с дозы 1,25 мг (используется в соответствующих дозах). Следует тщательно контролировать функцию почек и уровня калия в крови. Дальнейшая дозировка кардыприла была правильной в зависимости от целевого уровня кровяного давления.

Артериальная гипертония .

Доза должна быть выбрана индивидуально, в зависимости от особенностей состояния пациента (см. Раздел «Особенности применения») и результаты контроля измерений артериального давления. Кардиприл можно использовать отдельно или в сочетании с другими классами антигипертензивных препаратов.

Начальная доза. Лечение кардёприла должна начинаться постепенно, начиная с рекомендуемой начальной дозы 2,5 мг в день.

У пациентов со значительной активацией системы ренин-ангиотензина-альдостерона может возникнуть значительное снижение артериального давления. Для таких пациентов рекомендуемая начальная доза составляет 1,25 мг (применяется в соответствующей дозировке), и их лечение должно начинаться в медицинском надзоре (см. Раздел «Особенности применения»).

Титрование дозы и поддерживающей дозы. Доза может быть удвоилась каждые 2-4 недели до достижения целевого уровня артериального давления; Максимальная доза кардыприла 10 мг в день. Как правило, препарат принимается 1 раз в день.

Также см. Вышеуказанную информацию по отношению к дозировке препарата для пациентов, получающих диуретики.

Профилактика сердечно-сосудистых заболеваний .

Начальная доза. Рекомендуемая начальная доза составляет 2,5 мг кардёприла 1 в день.

Титрование дозы и поддерживающей дозы. В зависимости от индивидуальной переносимости препарата доза должна постепенно увеличиваться. Рекомендуется удвоить дозу через 1-2 недели лечения, а затем - через 2-3 недели - увеличить его до целевой дозы обслуживания 10 мг 1 раз в день.

Также см. Вышеуказанную информацию по отношению к дозировке препарата для пациентов, получающих диуретики.

Лечение почечной болезни:

У пациентов с диабетом и микроальбуминурией .

Начальная доза. Рекомендуемая начальная доза составляет 1,25 мг кардёприла 1 в день (используется в соответствующих дозах).

Титрование дозы и поддерживающей дозы. В зависимости от индивидуальной переносимости препарата, с дальнейшей обработкой доза увеличивается. Через 2 недели лечение одной суточной дозы рекомендуется удвоить до 2,5 мг, а затем до 5 мг в течение 2 недель лечения.

Также см. Вышеуказанную информацию по отношению к дозировке препарата для пациентов, получающих диуретики.

У пациентов с диабетом и, по меньшей мере, одним сердечно-сосудистым фактором риска .

Начальная доза. Рекомендуемая начальная доза составляет 2,5 мг кардёприла 1 в день.

Титрование дозы и поддерживающей дозы. В зависимости от индивидуальной переносимости препарата, с дальнейшей обработкой доза увеличивается. Через 1-2 недели лечения ежедневная доза рекомендуется кардыприл удвоился до 5 мг и 10 мг еще 2-3 недель лечения. Целевая суточная доза составляет 10 мг.

Также см. Вышеуказанную информацию по отношению к дозировке препарата для пациентов, получающих диуретики.

У пациентов с недвигающей недвижимостью, что указывает на присутствие макропротейнурия ≥ 3 г / день.

Начальная доза. Рекомендуемая начальная доза составляет 1,25 мг кардёприла 1 в день (используется в соответствующих дозах).

Титрование дозы и поддерживающей дозы. В зависимости от индивидуальной переносимости препарат пациента с дальнейшей обработкой дозы увеличивается. Через 2 недели лечение одной суточной дозы рекомендуется удвоить до 2,5 мг, а затем до 5 мг в течение 2 недель лечения.

Сердечная недостаточность с клиническими проявлениями.

Начальная доза. Для пациентов, состояние которых стабилизировалось после мочегодоедного лечения, рекомендуемая начальная доза составляет 1,25 мг в день (используется в соответствующих дозах).

Титрование дозы и поддерживающей дозы. Доза кардыприла титровала от удвоения его каждые 1-2 недели до максимальной суточной дозы 10 мг. Желательно распространять дозу 2 приема.

Также см. Вышеуказанную информацию по отношению к дозировке препарата для пациентов, получающих диуретики.

Вторичная профилактика после инфаркта миокарда пострадала в присутствии сердечной недостаточности .

Начальная доза. Через 48 часов после возникновения инфаркта миокарда состояние которого является клинически и гемодинамически устойчивым, предписывает начальную дозу 2,5 мг 2 раза в день в течение 3 дней. Если начальная доза 2,5 мг плохо переносится, то вам следует использовать дозу 1,25 мг (используется в соответствующих дозах) 2 раза в день в течение 2 дней, а затем увеличилась до 2,5 мг и 5 мг 2 раза в день. Если доза не может быть повышена до 2,5 мг 2 раза в день, лечение следует отменять.

Также см. Вышеуказанную информацию по отношению к дозировке препарата для пациентов, получающих диуретики.

Титрование дозы и поддерживающей дозы. Впоследствии суточная доза увеличивается за счет удвоения с интервалом 1-3 дня до достижения целевой технической дозы 5 мг 2 раза в день.

Когда это возможно, суточная доза поддержки распространяется на 2 приема.

Если доза не может быть повышена до 2,5 мг 2 раза в день, лечение следует отменять. Опыт у пациентов с сердечной недостаточностью (IV классификация IV FC NYHA) сразу после инфаркта миокарда все еще недостаточно. Если, однако, решил лечить этих пациентов этим препаратом, рекомендуется начать лечение дозы 1,25 мг (используется в соответствующих дозах) 1 в день и любое увеличение проводит его с особой осторожностью.

Специальные категории пациентов.

Пациенты с нарушенной функцией почек. Ежедневная доза у пациентов с нарушением функции почек зависит от скорости оформления креатинина:

Пациенты с нарушением функции печени . Обработка Кардипрлайла пациентов с печеночными нарушениями следует инициировать при тесном медицинском надзоре, а максимальная суточная доза в таких случаях должна составлять 2,5 мг.

Пациенты пожилых людей. Начальная доза должна быть ниже, а последующее титрование дозы следует проводить более постепенно из-за более высокой вероятности нежелательных эффектов, особенно в очень старых и непосредственных пациентах. В таких случаях следует вводить более низкую начальную дозу - 1,25 мг Ramipril (применение в соответствующей дозировке).

Неблагоприятные реакции.

Как и антигипертензивные агенты KardyPryl, многие из его побочных эффектов являются вторичными относительно его способности снижать артериальное давление, так что существует обратимая адренергика или регуляция гипоперфузии. Многочисленные другие эффекты (например, влияние на баланс электролита, определенные анафилактоидные реакции или воспалительные реакции слизистых оболочек) вызвали ингибирование туза или других фармакологических эффектов этого класса лекарств. Серьезные побочные реакции включают ангиодиоду, постоянный кашель, гиперкалиемия, ненормальная функция печени или заболевания почек, панкреатит, тяжелые реакции кожи и нейтропения / агранулоцитоз.

Сердечные расстройства: ишемия миокарда, включая стенокардию или инфаркт миокарда; тахикардия; аритмия; ощущение улучшенного сердцебиения; периферический отек.

Расстройства крови и лимфатической системы: эозинофилия; Уменьшите количество лейкоцитов (нейтропению или агранулоцитоз, включая) уменьшение количества эритроцитов, снижения гемоглобина, снижение количества тромбоцитов; Ошибка костного мозга, панцитопения, гемолитическая анемия.

Хематологические реакции на эффекты ингибиторов AICE часто встречаются у пациентов с уменьшенной почечной функцией и в тех, кто с сопутствующим заболеванием коллагена (например, волчан-эритематоз или склеродерма) или тех, кто использует другие препараты, которые могут вызвать изменения в крови.

Расстройства нервной системы: головная боль, головокружение; Vertigo, Парестезия, Агевзия, Дышьевка; тремор, дисбаланс; церебральная ишемия, включая ишемический инсульт и переходную ишемическую атаку; нарушение психомоторных функций; обжигающее ощущение; Паросяя.

Расстройства органов зрения, размытое видение, включая размытое зрение; конъюнктивит.

Раздражения слушания и лабиринта, потери слуха, звонят в уши.

Расстройства дыхательной системы: непродуктивный раздражительный кашель, бронхит, синусит, одышка; бронхоспазм, включая усугубление астмы; заложенность носа.

Нарушения желудочно-кишечного тракта, воспаление желудочно-кишечного тракта, расстройства желудка, дискомфорта брюшной полости, диспепсия, диарея, тошнота, рвота; Панкреатит (в редких случаях, как сообщается со смертельным случаем при использовании ингибиторов ACE), повышенные уровни ферментов поджелудочной железы, тонкой кишки, большая кишка, боль в верхней части живота, включая гастрит, запоры, сухость во рту; глоссит; грязный стоматит.

Расстройства почек и мочевыводящих путей, нарушение почечной функции, включая острая почечная недостаточность; Увеличение мотивирования, ухудшения в ходе фоновой протеинурии, увеличение уровня мочевины в крови; Увеличьте уровень креатинина в крови.

Нарушения расстройств кожи и подкожной ткани: сыпь, включая макула-папиум; ангиодиома; нарушение дыхательных путей из-за ангионевротизма, которое может иметь фатальное последствие; Pruuritus, гипергидроз; Отвлекательный дерматит, уравнение, Онигилиза; Реакция фоточувствительности; Токсичный эпидермальный некролис, Стивенс - Джонсон, эритема мультиформ, Pemphigus, обострение псориаза, псориатический дерматит, сыпь пемфихойДна или лихеноидна или энантема, алопеция.

Расстройства опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани: мышечные судороги, миалгии; артралгия.

Эндокринные расстройства: синдром неподходящей секреции антидиуретического гормона (SNSAH).

Метаболические и питательные расстройства: повышенные уровни калия в крови; анорексия, снижение аппетита; уменьшение натрия в крови.

Сосудистые расстройства: гипотензия, редукция ортостатического артериального давления, омороп; Чувствовать себя горячими вспышками; Стеноз кровеносных сосудов, гипоперфузия, васкулит; Явление Райноуда.

Нарушение общих условий: боль в груди, усталость; Пиресья; астения.

Нарушения иммунной системы: анафилактические и анафилактоидные реакции, повышенные уровни антиядерных антител.

Гепатобилиарные расстройства, повышение ферментов печени и / или конъюгатов билирубина; холестатическая желтуха, клетки повреждения печени; Острая отказ печени, холестатический или цитолитический гепатит (в исключительных случаях - с фатальными последствиями).

Нарушения репродуктивной системы и груди: переходная эректильная импотенция, снижение либидо; гинекомастия.

Расстройства психики: нажатое настроение, беспокойство, нервозность, беспокойство, расстройства сна, включая сонливость; состояние путаницы; нарушение внимания.

Передозировка.

Симптомы. Передозировка может вызвать чрезмерное расширение периферических сосудов (с заметной гипотензией, ударом), брадикардией, дисбаланс электролита и почечной недостаточности.

Уход. По словам пациента, необходимо тщательно соблюдать и вести симптоматическую и поддерживающую терапию. Предлагаемые меры лечения включают первичную детоксикацию (промывание желудка, введение адсорбентов) и меры по восстановлению гемодинамической устойчивости, включая введение агонистов альфа-1-блокаторов или ангиотензина II (анхиотенщину). Рампрат, активный метаболит рамы, плохо выводится из системного кровотока через гемодиализ.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Беременность.

Во время беременности принять кардыприл противопоказанным (см. Раздел «Противопоказания»). Таким образом, до того, как препарат женщины репродуктивного возраста следует изучить возможным исключить беременность. Під час прийому Кардиприлу жінкам репродуктивного віку слід користуватися надійними засобами контрацепції. Якщо пацієнтка бажає завагітніти, слід припинити застосування препарату та замінити його будь-яким іншим лікарським засобом (за винятком інгібіторів АПФ). Якщо лікування інгібіторами АПФ не можна припинити, слід запобігати вагітності. У випадку, коли під час лікування Кардиприлом підтверджено вагітність, слід якнайшвидше перейти (під наглядом лікаря) на альтернативний терапевтичний засіб (за винятком інгібіторів АПФ), який становить менший ризик для плода.

Годування груддю.

Через брак інформації щодо застосування раміприлу під час годування груддю не рекомендується призначати цей препарат жінкам, які годують груддю, та бажано надавати перевагу іншим лікарським засобам, застосування яких під час лактації є більш безпечним, особливо при грудному вигодовуванні новонароджених або недоношених немовлят.

Діти.

Препарат Кардиприл не рекомендується застосовувати дітям (віком до 18 років).

Особлив ості застосування.

Кардиприл слід застосовувати під постійним наглядом лікаря.

Особливі категорії пацієнтів.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) за допомогою лікарських засобів, що містять аліскірен.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи шляхом комбінованого застосування препарату Кардиприл та аліскірену не рекомендується, оскільки при цьому існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та виникнення змін у функції нирок.

Пацієнтам із цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ 60 мл/хв) комбіноване застосуванні препарату Кардиприл та аліскірену протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

У пацієнтів, які лікувалися інгібіторами A ПФ, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини або глотки. Невідкладне лікування ангіоневротичного набряку, який становить загрозу для життя, передбачає негайне введення епінефрину (підшкірно або повільно внутрішньовенно), одночасно проводять контроль ЕКГ та артеріального тиску. У разі розвитку ангіоневротичного набряку прийом препарату Кардиприл слід припинити. Потрібно негайно розпочати невідкладну терапію. Рекомендується госпіталізація, спостереження за хворим протягом 12-24 годин мінімум, і виписувати його можна лише після того, як симптоми повністю зникнуть.

Анафілактичні реакції під час десенсибілізації. При застосуванні інгібіторів АПФ імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени збільшується. Перед проведенням десенсибілізації слід тимчасово припинити прийом препарату Кардиприл.

У пацієнтів, які лікувалися інгібіторами A ПФ, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку кишечнику . Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з або без нудоти або блювання); у деяких випадках також виникав ангіоневротичний набряк обличчя. Симптоми ангіоневротичного набряку кишечнику зникали після припинення приймання інгібітора АПФ.

Не існує достатнього відповідного терапевтичного досвіду застосування пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну нижче 20 мл/хв на 1,73 м ² площі поверхні тіла).

Пацієнти з підвищеною активністю ренін-ангіотензинової системи.

При лікуванні пацієнтів, у яких активність ренін-ангіотензинової системи підвищена, слід виявляти особливу обережність. Такі хворі мають ризик несподіваного і значного зниження артеріального тиску та погіршення ниркової функції в результаті інгібування АПФ, особливо коли інгібітор АПФ або супутній діуретик призначаються вперше або вперше у вищій дозі. На початку отримання препарату або при збільшенні дози слід проводити ретельний контроль артеріального тиску доти, доки існує можливість його різкого зниження.

Підвищену активність ренін-ангіотензинової системи, яке потребує медичного нагляду, в тому числі постійного контролю артеріального тиску, можна очікувати, зокрема:

- у пацієнтів з тяжкою, і особливо злоякісною гіпертензією. На початковій фазі лікування потрібен особливий медичний нагляд;

- у пацієнтів з серцевою недостатністю, особливо з тяжкою або такою, що лікувалася іншими препаратами, які можуть знижувати артеріальний тиск. У випадку тяжкої серцевої недостатності на початковій фазі лікування потрібен особливий медичний нагляд;

- у пацієнтів з гемодинамічно значущими труднощами притоку або відтоку крові від лівого шлуночка (наприклад, через стеноз аорти чи стеноз мітрального клапана або гіпертрофічну кардіоміопатію). На початковій фазі лікування потрібен особливий медичний нагляд;

- у пацієнтів з гемодинамічно значущим стенозом ниркової артерії. На початковій фазі лікування потрібен пильний медичний нагляд. Може виникнути необхідність припинити розпочате лікування діуретиками;

- у пацієнтів, які попередньо приймали діуретики. Якщо припинення приймання або зниження дози діуретика неможливі, на початковій фазі лікування потрібен особливий медичний нагляд;

- у пацієнтів, у яких існує або може розвинутися нестача рідини або солі (в результаті недостатнього споживання рідини або солі, чи, наприклад, через діарею, блювання або надмірне потовиділення, у випадках, коли компенсація нестачі рідини і солі є недостатньою);

- у пацієнтів, яким виконують обширні хірургічні втручання, або під час анестезії із застосуванням препаратів, що спричиняють артеріальну гіпотензію.

Загалом рекомендується корекція станів дегідратації, гіповолемії або нестачі солі до початку лікування (однак для пацієнтів із серцевою недостатністю такі коригуючі заходи слід ретельно оцінити з точки зору ризику об'ємного перенавантаження). При клінічно значущих станах лікування можна розпочинати або продовжувати лише тоді, коли одночасно вживаються відповідні заходи щодо попередження надмірного зниження артеріального тиску і погіршення функції нирок.

Пацієнти із хворобами печінки.

У пацієнтів з погіршеною функцією печінки відповідь на лікування може бути або збільшеною, або зменшеною. Крім того, у пацієнтів із тяжким цирозом печінки з набряками та/або асцитом активність ренін-ангіотензинової системи може бути істотно підвищеною; тому під час лікування цих хворих необхідно виявляти особливу обережність.

Пацієнти зі значним зниженням артеріального тиску підпадають під особливий ризик. Пацієнтам, для яких значне зниження артеріального тиску становить особливий ризик (наприклад, пацієнти з гемодинамічно значущим стенозом коронарних артерій або судин, які постачають кров у мозок), на початковій фазі лікування потрібен особливий медичний нагляд.

Особи літнього віку.

В осіб літнього віку реакція на інгібітори АПФ може бути більш вираженою. На початку їх лікування рекомендується оцінка ниркової функції.

Хірургічне втручання. Якщо це можливо, то лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту, такими як раміприл, слід припинити за 1 день до проведення хірургічного втручання.

Моніторинг ниркової функції .

Рекомендується здійснювати моніторинг ниркової функції до і під час проведення лікування та корегувати дозу, передусім у перші тижні лікування інгібітором АПФ. Особливо ретельний контроль потрібен для пацієнтів із:

- серцевою недостатністю;

- вазоренальним захворюванням, включаючи пацієнтів із гемодинамічно значущим однобічним стенозом ниркової артерії. В останній групі хворих навіть незначне зростання рівня креатиніну в сироватці крові може свідчити про однобічне погіршення функції нирок;

- зниженням функції нирок;

- трансплантованою ниркою.

Моніторинг балансу електролітів.

Рекомендується здійснювати регулярний контроль концентрації калію в сироватці крові. Частіший контроль рівня калію в сироватці потрібен пацієнтам із зниженою нирковою функцією.

Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи препарат Кардиприл, спостерігалося виникнення гіперкаліємії. До групи ризику виникнення гіперкаліємії належать пацієнти із нирковою недостатністю, пацієнти віком від 70 років, пацієнти з неконтрольованим цукровим діабетом, пацієнти, які приймають солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, що підвищують вміст калію у плазмі крові, або пацієнти із такими станами, як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз. Якщо сумісне застосування вищезазначених препаратів вважається доцільним, то рекомендується регулярно контролювати рівень калію у плазмі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Гематологічний моніторинг.

Рекомендується здійснювати моніторинг кількості лейкоцитів з метою вчасного виявлення можливої лейкопенії. Частіший контроль рекомендований на початковій фазі лікування пацієнтів із зниженою нирковою функцією, із супутньою колагеновою хворобою (наприклад червоний вовчак чи склеродермія) або тих, хто лікувався іншими препаратами, які можуть зумовити зміни картини крові. Випадки нейтропенії/агранулоцитозу, а також тромбоцитопенії і анемії спостерігалися рідко. Також повідомлялося про пригнічення функції кісткового мозку.

Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як і у випадку застосування інших інгібіторів АПФ, гіпотензивна дія раміприлу може бути менш вираженою у пацієнтів негроїдної раси, порівняно із представниками інших рас. Це може бути обумовлено тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю реніну.

Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про виникнення кашлю. Характерним є те, що кашель непродуктивний, тривалий і зникає після припинення терапії. При диференціальній діагностиці кашлю слід пам'ятати про можливість виникнення кашлю внаслідок застосування інгібіторів АПФ.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Деякі побічні ефекти (наприклад симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і знижувати швидкість його реакції, що є ризикованим у ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами).

Це, як правило, можливе на початку лікування або при переході від терапії іншими препаратами на лікування препаратом Кардиприл. Після прийому першої дози або подальшого підвищення дози не бажано керувати транспортним засобом або працювати з іншими механізмами протягом кількох годин.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протипоказані комбінації.

Методи екстракорпоральної терапії, в результаті яких відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація із застосуванням певних мембран з високою інтенсивністю потоку (наприклад мембрани з поліакрилонітрилу) і LDL-аферез із застосуванням декстрину сульфату – з огляду на підвищений ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій (див. розділ «Протипоказання»). Якщо таке лікування необхідне, слід розглянути питання про використання іншої діалізної мембрани або застосування іншого класу антигіпертензивних засобів.

Комбіноване застосування препарату Кардиприл із лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом або помірно тяжкими порушеннями функції нирок і не рекомендоване іншим категоріям пацієнтів (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Комбінації, що вимагають запобіжних заходів.

Не рекомендовані комбінації.

Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини, що збільшують рівень калію у плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм, такролімус, циклоспорин): слід очікувати збільшення концентрації калію у сироватці крові. Протягом одночасного лікування раміприлом з калійзберігаючими діуретиками (наприклад, спіронолактоном) або солями калію необхідний ретельний моніторинг сироваткової концентрації калію.

Застосовувати з обережністю.

Антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад, діуретики) та інші препарати, здатні знижувати артеріальний тиск (наприклад, нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, алкоголь, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин): слід очікувати посилення гіпотензивного ефекту раміприлу. Рекомендовано регулярно контролювати сироваткову концентрацію натрію у пацієнтів, які отримують одночасне лікування діуретиками (див. розділ «Особливості застосування» стосовно діуретиків).

Вазопресорні симпатоміметики та інші речовини (наприклад ізопротеренол, добутамін, допамін, епінефрин). Можуть послаблювати ефект зниження артеріального тиску. Рекомендовано особливо ретельно контролювати артеріальний тиск.

Алопуринол, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші лікарські засоби, що можуть зумовити зміни у гемограмі, можуть підвищувати імовірність виникнення гематологічних реакцій при одночасному застосуванні з раміприлом.

Солі літію. Екскреція літію під дією інгібіторів АПФ може зменшуватися. Таке зменшення може призвести до зростання концентрації літію в сироватці крові та збільшення токсичності літію. Через це необхідно ретельно контролювати концентрацію літію.

Протидіабетичні засоби (наприклад, інсулін і похідні сульфонілсечовини).

Інгібітори АПФ можуть збільшувати ефект інсуліну. В окремих випадках це може призводити до розвитку гіпоглікемічної реакції у пацієнтів, які одночасно застосовують протидіабетичні засоби. На початку лікування рекомендується особливо ретельний моніторинг рівня глюкози в крові.

Їжа.

Їжа істотно не змінює абсорбцію раміприлу.

Взяти до уваги.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), наприклад, індометацин та ацетилсаліцилова кислота. Можливе послаблення ефекту зниження тиску крові під дією Кардиприлу. Крім того, одночасне лікування інгібіторами АПФ і НПЗЗ може спричиняти зростання ризику погіршення функції нирок та підвищення рівня калію у сироватці крові.

Гепарин. Можливе підвищення концентрації калію в сироватці крові.

Алкоголь. Збільшується розширення судин. Кардиприл може підсилювати дію алкоголю.

Сіль. Підвищене споживання солі може послаблювати антигіпертензивну дію Кардиприлу.

Специфічн а гіпосенсибілізаці я. Внаслідок інгібування АПФ зростають імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах. Вважається, що такий ефект може також спостерігатися і щодо інших алергенів.

Фармакологічні властивості.

Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, інгібує фермент дипептидилкарбоксипептидазу I (синоніми: ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ); кініназа II). У плазмі крові та тканинах цей фермент каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II–активну судинозвужувальну речовину (вазоконстриктор), а також блокує розпад активного вазодилататора брадикініну. Зменшення утворення ангіотензину II та інгібування розпаду брадикініну спричиняє розширення кровоносних судин. Оскільки ангіотензин II також стимулює вивільнення альдостерону, внаслідок дії раміприлату секреція альдостерону зменшується.

Інгібітори AПФ є ефективними навіть для пацієнтів з гіпертензією, у яких концентрація реніну у плазмі крові є низькою. Середня відповідь на монотерапію інгібітором АПФ у хворих негроїдної раси (зазвичай, у популяції з гіпертензією та низькою концентрацією реніну) є нижчою, ніж у представників інших рас.

Фармакодинаміка.

Прийом раміприлу спричиняє помітне зниження опірності периферичних артерій. Загалом нирковий плазмоток і швидкість клубочкової фільтрації істотно не змінюються.

Введення раміприлу хворим на артеріальну гіпертензію призводить до зниження артеріального тиску у положенні лежачи і стоячи, без компенсаторного зростання частоти серцевих скорочень.

У більшості пацієнтів антигіпертензивний ефект після перорального застосування одноразової дози проявляється через 1-2 години. Максимальний ефект одноразової дози, як правило, досягається через 3-6 годин та зазвичай триває 24 години.

Максимальний антигіпертензивний ефект при тривалому лікуванні раміприлом загалом спостерігається через 3-4 тижні. Виявлено, що при довготривалій терапії він зберігається протягом 2 років.

У відповідь на різке припинення прийому раміприлу не відбувається швидкого і значного підвищення артеріального тиску.

У пацієнтів з вираженою недіабетичною або діабетичною нефропатією раміприл знижує швидкість прогресії ниркової недостатності та настання термінальної стадії ниркової недостатності, та внаслідок цього – потребу у проведенні діалізу або трансплантації нирки. У пацієнтів зпершими проявами недіабетичної або діабетичної нефропатії, раміприл зменшує екскрецію альбуміну.

Проведені дослідження показали, що раміприл з високою статистичною значущістю знижує частоту настання інфаркту міокарда (на 20 %), інсульту (на 32 %) або серцево-судинної смерті (на 26 %). Крім того, раміприл зменшує загальну смертність і виникнення потреби в реваскуляризації, а також затримує виникнення і прогресію застійної серцевої недостатності. Раміприл знижує ризик розвитку нефропатії у загальній популяції і хворих на діабет. Раміприл також істотно зменшує частоту виникнення мікроальбумінурії. Такі ефекти спостерігались у пацієнтів як з гіпертензією, так і з нормотензією.

Фармакокінетика.

У печінці відбувається пресистемний метаболізм проліків – раміприлу, в результаті якого утворюється єдиний активний метаболіт раміприлат (шляхом гідролізу, який відбувається в основному в печінці). Крім такої активації з утворенням раміприлату, раміприл глюкуронідується і перетворюється на раміприл дикетопіперазин (ефір). Раміприлат також глюкуронідується і перетворюється на раміприлат дикетопіперазин (кислоту).

У результаті цієї активації/метаболізації проліків приблизно 20 % прийнятого перорально раміприлу є біодоступним. Біодоступність раміприлату після перорального прийому 2,5 і 5 мг раміприлу становить приблизно 45 %, порівняно з його доступністю після внутрішньовенного введення таких самих доз.

Після перорального прийому 10 мг раміприлу, міченого радіоактивною міткою, приблизно 40 % всієї мітки виводиться з калом і приблизно 60 % – із сечею. Після перорального введення 5 мг раміприлу пацієнтам з дренажем жовчних протоків із сечею та жовчю екскретувалася приблизно однакова кількість раміприлу та його метаболітів в перші 24 години.

Приблизно 80-90 % метаболітів у сечі та жовчі припадає на раміприлат або метаболіти раміприлату. Раміприл глюкоронід і раміприл дикетопіперазин складають приблизно 10-20% від загальної кількості, а неметаболізований раміприл – приблизно 2 %.

У ході досліджень на тваринах встановлено, що раміприл екскретується у молоко.

Раміприл швидко абсорбується після перорального прийому. Як було встановлено за допомогою вимірювання кількості радіоактивної мітки в сечі, яка відображає лише один зі шляхів елімінації, абсорбція раміприлу становить не менше 56 %. Введення раміприлу разом з їжею не виявляло значного впливу на абсорбцію.

Пікова плазмова концентрація раміприлу досягається через 1 годину після перорального прийому. Період напіввиведення раміприлу становить приблизно 1 годину. Пікова концентрація раміприлату у плазмі крові спостерігається між 2 і 4 годинами після перорального прийому раміприлу.

Зниження концентрації раміприлату у плазмі відбувається за декілька фаз. Напівперіод початкової фази розподілу та елімінації становить близько 3 години. Після цього настає перехідна фаза (з напівперіодом приблизно 15 годин), а потім – кінцева фаза, під час якої плазмові концентрації раміприлату є дуже низькими, з напівперіодом приблизно 4-5 днів.

Наявність кінцевої фази зумовлена повільною дисоціацією раміприлату з близького, але насиченого зв'язку з АПФ.

Незважаючи на тривалу кінцеву фазу виведення, після одноразового приймання раміприлу у дозі 2,5 мг і вище стаціонарний стан – коли плазмові концентрації раміприлату залишаються постійними – досягається вже приблизно через 4 дні. Після прийняття багаторазових доз «ефективний» період напіввиведення, залежно від дози, становить 13-17 годин.

Дослідження in-vitro показали, що константа інгібування раміприлату становить 7 ммоль/л, а час напівдисоціації раміприлату з АПФ – 10,7 години, що свідчить про його високу активність.

Зв'язування раміприлу і раміприлату з білками сироватки складає близько 73 % і 56 % відповідно.

У здорових осіб віком від 65 до 76 років кінетика раміприлу і раміприлату подібна до кінетики у молодих здорових осіб.

При погіршеній функції нирок виведення раміприлату нирками зменшується, нирковий кліренс раміприлату знижується пропорційно до кліренсу креатиніну. Це спричиняє підвищення плазмових концентрацій раміприлату, які знижуються значно повільніше, ніж в осіб з нормальною функцією нирок.

При введенні високих доз (10 мг) при погіршеній функції печінки перетворення раміприлу на раміприлат відбувається пізніше, плазмові концентрації раміприлу зростають і виведення раміприлату сповільнюється.

Так само, як і в здорових осіб та пацієнтів з гіпертензією, після перорального прийому 5 мг раміприлу 1 раз на добу протягом 2 тижнів у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю значної акумуляції раміприлу і раміприлату не спостерігалося.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

Кардиприл 2,5: тверді желатинові капсули розміром 2, синього/білого кольорів, вміст капсул – порошок білого або майже білого кольору;

Кардиприл 5: тверді желатинові капсули розміром 4, червоно-коричневого/білого кольорів, вміст капсул – порошок білого або майже білого кольору;

Кардиприл 10: тверді желатинові капсули розміром 4, синього/білого кольорів, вміст капсул – порошок білого або майже білого кольору.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в сухому, недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.

Упаковка.

Кардиприл 2,5: по 10 капсул у блістері, по 1 або 3 блістери в пачці.

Кардиприл 5 або Кардиприл 10: по 10 капсул у блістері; по 3 блістери в пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Фламінго Фармасьютикалс Лтд.

Місцезнаходження.

Юридична адреса:

7/1, Корпорейт Парк, Сіон-Тромбай Роад, Чембур, Мумбай – 400071, Індія.

Адреса виробничої дільниці: Е-28, М.І.Д.С. Індустріальний район, Талоджа, Мумбаї 410208, Індія; Р-662, Т.Т.С., Індустріальний район, Рабале, Наві Мумбаї 400701, Індія.

Заявник.

Ананта Медікеар Лтд.

Місцезнаходження.

Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Сполучене Королівство.