Личный кабинет
ХАРТИЛ-H табл. 5 мг + 25 мг блистер №28
rx
Код товара: 98258
Производитель: Egis (Венгрия)
3 300,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Hartile -n
Hartil - n
Композиция :
1 таблетка содержит 2,5 мг Рамиприл и 12,5 мг гидрохлоротиазида или 5 мг Рамиприл и 25 мг гидрохлоротиазида;
Экспцинаты: моногидрат лактозы, гикромелоза, поперечный репортер, микрокристаллическая целлюлоза, стеарилфумарат натрия.
Дозировка формы.
Таблетки.
Фармакотерапевтическая группа.
Ингибиторы ACE и диуретики. ATS C09B A05 Код.
Клинические характеристики.
Показания .
Основная гипертония у пациентов, которым рекомендуется комбинированная терапия (Рамиприл и Гидрохлоротиазид).
Противопоказание.
-Установленная чувствительность к Рамиприлу и другим ингибиторам АПФ (ангиотензин-ревертирующий фермент), гидрохлортиазид и другие тиазидные диуретики или другие производные сульфониламидов, а также любого вспышки.
- Ангиоротический отеки из -за введения ингибиторов АПФ в истории.
- наследственный/идиопатический ангионеротический отеки.
-Стеноз почечной артерии (двухпользованный или один -у пациентов с одной почкой).
- Тяжелые почечные расстройства (клиренс креатинина <30 мл/мин) или анурия.
- тяжелая нарушение печени и/или холестаза; Печеночная энцефалопатия.
Использование методов экстракорпоральной терапии, что приводит к контакту в крови с отрицательно заряженными поверхностями (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими типами взаимодействий»).
Клинически значимые нарушения баланса электролита, которые могут ухудшаться во время лечения препаратом (см. Раздел «Особенности использования»).
Метод администрирования и доз.
Harthyl ® -H должен применяться внутри. Принимать один раз в день, утром. Препарат можно использовать независимо от потребления пищи. Таблетки проглатываются целыми, пьет достаточно жидкости. Препарат не следует разжечь или раздавлен.
Взрослые
Рекомендуется назначить комбинированное лекарство Hartile ® -h только после индивидуального выбора доз каждого из компонентов. Обычная начальная доза составляет 2,5 мг рамаприла и 12,5 мг гидрохлоротиазида. При необходимости доза может быть постепенно увеличена до достижения оптимального артериального давления, максимальная доза составляет 10 мг рамаприла и 25 мг гидрохлоротиазида в день.
Пациенты, принимающие диуретики.
Тщательно назначать пациентов, получающих диуретики, потому что гипотония может возникнуть в начале лечения. Необходимо уменьшить дозу мочегонного управления или прекратить диуретическое лечение перед началом лечения Hartile ® -H.
Пожилые пациенты и пациенты с нарушением почечной функции.
Для пожилых пациентов и пациентов с клиренсом креатинина от 30 до 60 мл/мин индивидуальные дозы каждого из компонентов (рамаприл и гидрохлоротиазид) должны быть тщательно отобраны, прежде чем перейти на Hartile ® -H.
Доза Hartile ® -H должна быть максимально ниже. Максимальная рекомендуемая ежедневная доза составляет 5 мг рамаприла и 25 мг гидрохлоротиазида.
Пожилые пациенты.
Первоначальная доза должна быть ниже, а следующее титрование дозы должно быть более постепенным из -за большей возможности побочных эффектов, особенно у пожилых пациентов (более 65 лет).
Нарушенная функция печени
Harte ® -H -H лечение пациентов с легкими или умеренными расстройствами печени должно быть начато под наблюдением врача и максимальной ежедневной дозой 2,5 мг Рамиприла и 12,5 мг гидрохлоротиазида.
Не разрешается принимать Hartile ® -H у пациентов с тяжелой печени и/или холестазом.
Неблагоприятные реакции.
Безопасность Рамиприл + Гидрохлоротиазид включает в себя побочные реакции, возникающие в контексте артериальной гипотонии и/или потери жидкости при увеличении диурея. Рамиприл активного вещества может вызывать постоянный сухой кашель, в то время как гидрохлоротиазид активного вещества может привести к ухудшению метаболизма глюкозы, липидной и мочевой кислоты. Два активных вещества оказывают обратимое влияние на уровни калия в крови. Серьезные побочные реакции включают отек Quincke или анафилактоидные реакции, почечную или печеночную недостаточность, панкреатит, тяжелые кожные реакции и нейтропения/агранулоцитоз.
Побочные реакции классифицируются по частоте возникновения: очень распространены (≥ 1/10); общий (≥1/100, <1/10); не распространен (≥1/1000, <1/100); редко распространено
(≥1/10 000, <1/1000); Очень редко (<1/10000); Неизвестно (частота не может быть оценена из -за отсутствия данных).
Из крови и лимфатической системы: редко - уменьшение гемоглобина и гематокрит, лейкопения, тромбоцитопения, уменьшение количества эритроцитов; Очень редкий агранулоцитоз, панситопения, эозинофилия, гемолитическая анемия у пациентов с дефицитом глюкозо-6-фосфат-дегидрогеназы, нейтропении, гемо-концентрация в случае задержки жидкости.
Из иммунной системы: частота неизвестна - анафилактические или анафилактоидные реакции на рамприл, возможные анафилактические реакции на гидрохлоротиазид, увеличение антител антител.
Из метаболизма и питания: часто - неконтролируемый диабет , снижение толерантности к глюкозе, повышение уровня глюкозы, мочевая кислота в крови,
подагра, увеличение холестерина и/или триглицеридов в крови из -за гидрохлоротиазида; Нечасто - анорексия, снижение аппетита, снижение уровня калия в крови, увеличение жажды гидрохлоротиазида; Очень редко - повышение уровня калия в крови из -за Рамиприла; Частота неизвестна - глюкосурия, метаболический алкалоз, гипохлоремия, гипомагния, гиперкальциемия, дегидратация из -за гидрохлоротиазида.
Психические расстройства: нечасто - подавленное настроение, апатия, беспокойство, нервозность, расстройства сна (включая сонливость); Частота неизвестна - страх, путаница, нарушение внимания.
Расстройства нервной системы и сенсорных органов : головокружение, усталость, головная боль, слабость, сонливость, конъюнктивит, блефарит, тревога, нарушение обоняния, вкус вкуса (дишэзия), потеря вкуса (aggeus), чувство тепла, нарушение равновесия, парешестезиация; Прошлые близорукости, нечеткость зрения, шум в ушах, ишемию мозга, включая ишемический инсульт и временную ишемическую атаку, вену, тремор.
Из органов слуха: колокол в ушах, нарушение слуха.
Из сердечно -сосудистой системы: стенокардия, инфаркт миокарда, аритмия, пальпитация, тахикардия, периферический отек; Артериальная гипотензия, снижение ортостатического артериального давления, обморок, приливы, тромбоз, сосудистый стеноз, гипоперфузия, феномен Райно, васкулит.
Из респираторной системы: сухой кашель, бронхит, очень редкая - дискноэя, фарингит, синусит, ринит, трахеобронхит, ларингит, бронхоспазм, включая астму, одышку, застой на носе; Частота неисследованная - аллергический альвеолит, гидрохлоротиазид может вызывать негардиогенный отек легких.
Из пищеварительного тракта: тошнота, рвота, диарея; Очень редко - сухость во рту, анорексия, диспепсия, дисфагия, запоры, боль в животе, гастроэнтерит, панкреатит, гепатит, нарушение функции печени, повышение уровней трансаминазы печени; Гингивит, связанный с гидрохлоротиазидом, афтоузным стоматитом, повышение уровня ферментации поджелудочной железы, сиалоденита из -за действия гидрохлоротиазида.
Из гепатобилиарной системы: холестатический или цитолитический гепатит, увеличение ферментов печени и/или увеличение билирубина, кабричный холецистит, связанный с гидрохлоротиазидом; Острая печеночная недостаточность, холестатическая желтуха, гепатоцеллюлярные расстройства.
Дерматологические реакции: отек Quincke, в качестве исключения, дыхательные тракты, псориаз дерматит, потоотделение, макулопапулярный сыпь, зуд, алопеция, токсичный эпидермальный некролиз, Стивенс-Джинсон, Многообородный, маклярный, макриальный. отшелушивающие дерматит, фоточувствительность, онхолиз, псориазоформ или пемфигоидный экзантема или энанта, крапивница; Системная волчанка эритематос из -за действия гидрохлоротиазида.
Мышечная система: мышечная боль, артралгия, мышечные спазмы, мышечная слабость, скелетно -скелетная стеснение, тетания, связанная с гидрохлоротиазидом.
Из мочевой системы: нарушение почечной функции, включая острую почечную недостаточность, увеличение диурез, увеличение содержания мочевины и креатинина в сыворотке, повышение существующей протеинурии, олигурии, отека; Интерстициальный нефрит связан с гидрохлоротиазидом.
Уральская система: сокращение либидо, временные расстройства эрекции, Gynecomastia.
Другие: усталость, слабость, боль в груди, гипертермия.
Передозировка.
Симптомы: удержание мочи, повышенный диурез, чрезмерная периферическая вазодилатация, тяжелая гипотония, сердечная аритмия, тахикардия, нарушение сознания, конвульсии, шок, сердечная аритмия, брадикардия, электролитный дисбаланс, почечная добычность и паралитическая. У пациентов с гиперплазией простаты передозировка гидрохлоротиазида может вызвать острую задержку мочи.
Обработка: общие меры (желудочный лаваж, адсорбенты, сульфат натрия), если это возможно в течение 30 минут; Внутривенное введение 0,9 % раствора хлорида натрия, катехоламинов, ангиотензин II (ангиотенсмид), использование водителя искусственного ритма (со стабильной брадикардией). Гемодиализ неэффективен.
В случае ангиорозного отек-интерактивного подкожного введения 0,3-0,5 мл адреналина (адреналина) или медленного внутривенного введения адреналина; В будущем - внутривенное введение глюкокортикоидов. Также рекомендуется внутривенное введение антигистаминных препаратов и антагонистов H 2 рецепторов.
Используйте во время беременности или грудного вскармливания.
Рамиприл не рекомендуется в первом триместре беременности и противопоказан во время триместра беременности II и III.
Эпидемиологические данные о риске тератогенности после использования ингибиторов АПФ в первом триместре беременности не были убедительными; Однако небольшое увеличение риска не может быть исключено. Если продолжение терапии ингибитором АПФ считается необходимой, пациенты, планирующие беременность, должны переключиться на альтернативный антигипертензивный препарат, который имеет установленный профиль безопасности для использования во время беременности. Если беременность диагностирована, лечение ингибиторов АПФ должно быть немедленно прекращено и альтернативной терапии. Известно, что использование ингибиторов АПФ в триместрах беременности II и III вызывает фетотоксичность человека (снижение функции почек, олигогидрамс, задержка окостенения черепа) и токсичность новорожденных (почечная недостаточность, гипотензия, гиперкалема). Если ингибитор ACE используется во втором триместре беременности, рекомендуется ультразвуковое исследование функции почек и черепа. Новорожденные, чьи матери приняли ингибиторы ACE, должны тщательно изучены на наличие артериальной гипотонии, олигурии и гиперкалиемии. Существует ограниченный опыт использования препарата во время беременности, особенно в первом триместре беременности. Исследование животных недостаточно. Гидрохлоротиазид проникает в плаценту. На основании фармакологического механизма действий гидрохлоротиазид и его использование в триместре II и III беременности может привести к такому воздействию у плода и новорожденного, как желтуха, нарушение баланса электролита и тромбоцитопения. Гидрохлоротиазид противопоказан в гестационном отеке, гестационной гипертонии или доэклампсии, использование препарата может привести к снижению гипоперфузии плазмы и плаценты. Гидрохлоротиазид противопоказан артериальной гипертонии у беременных, за исключением редких ситуаций, когда выгода превышает риск. Поскольку нет достаточной информации об использовании Рамиприла во время грудного вскармливания, она не рекомендуется и предпочитает альтернативное лечение с более известным профилем безопасности, особенно если рождается или преждевременно ребенок.
Дети.
Harthyl® не рекомендуется для детей из -за отсутствия данных безопасности и эффективности его использования в этой возрастной группе.
Особенности приложения.
Специальные оговорки.
Пациенты с возможным риском артериальной гипотонии.
-Пациенты с выраженной активностью системы-ренин-ангиотензин-альдостерона.
Пациенты с выраженной системой ренин-ангиотензин-альдостерона могут иметь резкое снижение артериального давления и нарушения почечной функции, связанной с использованием ингибиторов АПФ, особенно когда ингибитор АПФ или сопутствующее диуретическое препарат назначается в первый раз или с повышенной дозировкой.
-Пациенты с выраженной активностью системы-ренин-ангиотензин-альдостерона.
Пациенты с выраженной системой ренин-ангиотензин-альдостерона могут иметь резкое снижение артериального давления и нарушения почечной функции, связанной с использованием ингибиторов АПФ, особенно когда ингибитор АПФ или сопутствующее диуретическое препарат назначается в первый раз или с повышенной дозировкой.
Медицинский надзор и контроль артериального давления требуется для таких пациентов с выраженной активностью системы ренин-ангиотензин-альдостерона, таких как:
пациенты с тяжелой гипертонией;
Пациенты с декомпенсированной застойной сердечной недостаточностью;
с гемодинамически значимой сложностью потока и оттока левого желудочка (например, аортальный или митральный стеноз клапана);
с односторонним стенозом почечной артерии второй функционирующей почки;
в котором существование или чрезмерная экскреция жидкости или хлорида натрия (включая пациентов, получающих диуретики) из организма;
с циррозом и/или асцитом;
которые перенесли серьезную операцию или во время анестезии препаратов, которые вызывают артериальную гипотонию.
Перед лечением рекомендуется устранить условия дегидратации, гиповолемии или чрезмерного хлорида натрия (однако, у пациентов с сердечной недостаточностью такие корректирующие меры следует тщательно рассмотреть в отношении риска объемной перегрузки).
Операция
Рекомендуется, чтобы лечение ангиотензинного трансформирующего фермента, такого как Рамиприл, было остановлено за день до операции.
Рекомендуется, чтобы лечение ангиотензинного трансформирующего фермента, такого как Рамиприл, было остановлено за день до операции.
Если возможно, перед операцией (включая стоматологию) лечение препаратом должно быть прекращено или сокращено ее дозу. При выполнении экстренной операции доза лекарств, используемых для премедикации и анестезии, должна быть уменьшена.
Экспорты с риском развития сердечной или церебральной ишемии при острой артериальной гипотонии.
Начальная фаза лечения требует особого медицинского наблюдения.
Первичный гиперальдостеронизм.
Комбинация рамаприла и гидрохлоротиазида не является препаратом для лечения первичного альдостеронизма. Если эта комбинация используется для лечения пациентов с первичным альдостеронизмом, то нет необходимости контролировать уровень калия в плазме крови.
Комбинация рамаприла и гидрохлоротиазида не является препаратом для лечения первичного альдостеронизма. Если эта комбинация используется для лечения пациентов с первичным альдостеронизмом, то нет необходимости контролировать уровень калия в плазме крови.
Использование пожилых пациентов.
У пожилых пациентов доза увеличивается с осторожностью.
Цель этого препарата для пожилых пациентов, которые используют диуретики и/или у которых была диагностирована сердечная недостаточность, а также пациентов с нарушением функции печени или почек, требует особого внимания. Доза устанавливается врачом индивидуально, в зависимости от реакции пациента на препарат.
Использование пациентов с нарушением функции печени.
Расстройства электролита из -за диуретиков, включая гидрохлоротиазид, могут привести к энцефалопатии печени у пациентов с заболеванием печени.
Мониторинг функции почек .
Функция почк должна быть оценена до и во время лечения. Доза должна быть скорректирована, особенно в первые недели лечения. Особенно бдительный мониторинг требуется пациентам с почечной недостаточностью. Существует риск нарушения функции почек, особенно у пациентов с застойной сердечной недостаточностью или после трансплантации почек.
Почечная недостаточность.
У пациентов с тиазидным заболеванием почек может ускорить развитие уремии. Пациенты с заболеванием почек также могут оказывать активное эффект отработки вещества. Если процесс развития почечной недостаточности прогрессирует, о чем свидетельствует рост непротеинового азота, необходимо тщательно просмотреть и переоценить лечение, принимая во внимание прекращение терапии диуретиками.
Электролитный дисбаланс.
Как и в случае с любыми пациентами с диуретиками, сывороточные электролиты должны быть определены с соответствующими интервалами. Тиазиды, включая гидрохлоротиазид, могут вызывать дисбаланс жидкости или электролита (гипокалиемия, гипонатриемия, гипохлоремический алкалоз). Хотя гипокалиемия может развиваться с использованием тиазидных диуретиков, сопутствующая терапия рамиприлом может уменьшить влияние диуретиков, которые вызывали гипокалиемию. Риск гипокалиемии является крупнейшим у пациентов с циррозом печени, быстрым диурез у пациентов, получающих недостаточные электролиты и получают сопутствующие кортикостероиды или АКТГ. Первое измерение калия в сыворотке должна проводиться в течение первой недели после начала лечения. Если уровни калия низкие, коррекция дозы не требуется.
Снижение уровня натрия может быть бессимптомным, поэтому регулярный контроль имеет большое значение. Уровни натрия в сыворотке следует чаще контролировать у пожилых пациентов и пациентов с циррозом печени.
Было продемонстрировано, что тиазиды увеличивают экскрецию магния, что может привести к гипомагнемии.
Гиперкалиемия.
Гиперкалиемия наблюдалась у некоторых пациентов, получавших ингибиторы ACE, включая Hartile ® -H. Paццnti, yhakiх moжe vionikniytiryk roshytku giperkaliєmї, ВОЗДЕЛИТЬСЯ Soly kalyю, kalyйзberhaг- yryrehtyki -thanш зasobi, jakipriзwodath Пьодння Р. Актифьён -в -на -най -а -а -а -а -а -а -а -а -а -в -вне, Меноболян. Якоооооооооооооооаааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааа Сирвот -кровв.
Печінкова енцефалопатія.
Електролітний дисбаланс унаслідок терапії діуретиками, включаючи гідрохлоротіазид, може призвести до печінкової енцефалопатії у пацієнтів із захворюваннями печінки, симптоми порушення функції печінки, зокрема у перші тижні або місяці. У разі виникнення печінкової енцефалопатії лікування потрібно негайно припинити.
Гіперкальціємія.
Гідрохлоротіазид стимулює реабсорбцію кальцію у нирках і може призвести до гіперкальціємії.
Це може призвести до зміни показників тесту функції пара-щитовидної залози.
Ангіоневротичний набряк.
Ангіоневротичний набряк був зареєстрований у хворих, які лікувалися інгібіторами АПФ, у тому числі раміприлом. У разі виникнення ангіоневротичного набряку лікування препаратом Хартил ® -H потрібно припинити. Лікування симптомів слід розпочати у найкоротший термін. Пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря протягом від 12 до 24 годин. Інтестинальний ангіоневротичний набряк був зареєстрований у хворих, яких лікували інгібіторами АПФ. Такі хворі скаржилися на біль у животі (з нудотою і блюванням або без них).
Анафілактичні реакції під час сенсибілізації.
Імовірність і тяжкість анафілактичних та анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інших алергенів збільшується при застосуванні інгібіторів АПФ. Лікування Хартил ® -H необхідно припинити до десенсибілізації.
Нейтропенія/агранулоцитоз.
Нейтропенія/агранулоцитоз спостерігалася рідко, інформація про пригнічення кісткового мозку не надходила. Рекомендується контролювати рівень лейкоцитів у крові, можливе виникнення лейкопенії. Контроль рекомендується проводити на початку лікування та у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також особливо у пацієнтів з колагенним захворюванням судин (наприклад червоний вовчак або склеродермія), а також у пацієнтів, які приймали лікарські засоби, що викликали зміну картини крові.
Етнічні відмінності
Інгібітори АПФ частіше викликають ангіоневротичний набряк у чорношкірих, ніж у білошкірих пацієнтів.
Як і інші інгібітори АПФ, раміприл може виявитися менш ефективним для зниження артеріального тиску у чорношкірих пацієнтів, можливо, через високу розповсюдженість артеріальної гіпертензії з низьким рівнем реніну у чорношкірих пацієнтів.
Спортсмени.
Гідрохлоротіазид може дати позитивний результат при проведенні тесту при допінг-контролі.
Метаболизм.
Тіазидні діуретики можуть призвести до зниження толерантності до глюкози. Хворим на цукровий діабет може знадобитися коригування дози інсуліну або перорального гіпоглікемічного лікарського засобу. Під час лікування тіазидними діуретиками латентний цукровий діабет може набути активної форми.
Тіазидні діуретики також можуть підвищити рівень холестерину та тригліцеридів.
Можливий розвиток гіперурикемії або гострого нападу подагри у деяких хворих при застосуванні тіазидних діуретиків.
Кашель
При застосуванні інгібіторів АПФ можлива поява кашлю. Характерно, що кашель є непродуктивним, стійким і проходить після припинення терапії. Можливість кашлю, викликаного інгібіторами АПФ, повинна розглядатися при здійсненні диференціальної діагностики кашлю.
При застосуванні інгібіторів АПФ можлива поява кашлю. Характерно, що кашель є непродуктивним, стійким і проходить після припинення терапії. Можливість кашлю, викликаного інгібіторами АПФ, повинна розглядатися при здійсненні диференціальної діагностики кашлю.
Другие
Реакція на препарат може виникнути у пацієнтів з/або алергією або бронхіальною астмою в анамнезі. Інформації про загострення системного червоного вовчака не надходило.
Непереносимість лактози .
Препарат містить моногідрат лактози. Його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями толерантності до галактози, спадковим дефіцитом лактази саамі або синдромом невсмоктування глюкози-галактози.
Не рекомендується вживати алкогольні напої під час лікування препаратом.
З обережністю призначають препарат хворим на подагру, а також цукровий діабет, особливо тим, які застосовують інсулін та пероральні протидіабетичні засоби.
Екстракорпоральні методи лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемо фільтрація з певними мембранами з високою гідравлічною проникністю (наприклад поліакрилонітриловими), а також аферез ліпопротеїдів низької щільності з декстрин сульфатом, унаслідок підвищеного ризику тяжких анафілактоїдних реакцій. Якщо потрібне таке лікування, слід розглянути питання про використання іншого типу діалізної мембрани або іншого класу антигіпертензивних засобів.
Здатність вплив ати на швидкість реакції при керува нні авто транспортом або роботу з іншими механізмами .
Деякі побічні ефекти (наприклад симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушити здатність зосередитися та реагувати, тому це може вплинути на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Ці побічні реакції спостерігалися на початку лікування або при переході з інших препаратів. Після приймання першої дози або при збільшенні дози не рекомендується керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами протягом кількох годин.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами эмодий.
Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини, що збільшують рівень калію у плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм, такролімус, циклоспорин): може виникнути гіперкаліємії, тому необхідний ретельний моніторинг рівня калію у плазмі крові.
Антигіпертензивні препарати (наприклад діуретики) та інші засоби, які можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, етанол, балофен, альфузосин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин): припускається посилення ризику артеріальної гіпотензії.
Вазопресорні симпатоміметики та інші речовини (наприклад, ізопротенерол, добута мін, допамін, епінефрин), які можуть зменшувати антигіпертензивних ефект раміприлу): рекомендується контроль артеріального тиску.
Алопуринол, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, які можуть змінювати кількість клітин крові: підвищена ймовірність гематологічних реакцій.
Солі літію: інгібітори АПФ можуть зменшувати екскрецію літію, і тому може підвищуватися його токсичність. Рекомендується контроль рівня літію у крові.
Антидіабетичні засоби, включаючи інсулін: можливі гіпоглікемічні реакції. Рекомендується контроль рівня глюкози у крові.
Нестероїдні протизапальні засоби та ацетилсаліцилова кислота: припускається зниження антигіпертензивного ефекту раміприлу. Тому сумісне застосування інгібіторів АПФ і нестероїдних протизапальних засобів може призвести до підвищення ризику погіршення функції нирок та збільшенням рівня калію в крові.
Пероральні антикоагулянти: гідрохлоротіазид знижує антикоагулянтний ефект. Кортикостероїди, АКТГ, амфотерицин В, карбеноксолон, велика кількість лакриці, проносні засоби (у разі тривалого застосування), та інші калійзберігаючі діуретики або знижений рівень калію у плазмі крові: підвищують ризик розвитку гіпокаліємії. Порушення електролітного балансу (наприклад гіпокаліємія, гіпомагніємія) підвищує протиаритмічну токсичність або знижує антиаритмічний ефект препаратів наперстянки, активні речовини якої подовжують інтервал QT та антиаритмічних засобів.
Метилдопа: можливий гемоліз.
Холестирамін або інші іонообмінники: знижують засвоєння гідрохлоротіазиду. Сульфаніламідні діуретики слід приймати за 1 годину до або через 4-6 годин після прийому препарату.
Міорелаксанти (типу кураре): можливе посилення дії міорелаксантів.
Солі кальцію та препарати, які підвищують рівень кальцію у плазмі крові : підвищення рівня концентрації кальцію у сироватці крові слід очікувати при одночасному застосуванні з гідрохлоротіазидом, тому контролювати їх не потрібно.
Карбамазепін: можливий ризик розвитку гіпонатріємії внаслідок адитивного ефекту з гідрохлоротіазидом.
Контрастні препарати, які містять йод: у разі дегідратації, індукованої діуретиками, у тому числі гідрохлоротіазидом, існує підвищений ризик розвитку ниркової недостатності, це особливо важливо при дозуванні контрастних препаратів, які містять йод.
Пеніцилін: гідрохлоротіазид виділяється у дистальних канальцях і знижує екскрецію пеніциліну.
Хінін: гідрохлоротіазид знижує екскрецію хініну.
Фармакологические свойства.
Фармакодинаміка .
Комбінація раміприл/гідрохлоротіазид має антигіпертензивний та діуретичний ефекти. Антигіпертензивні ефекти обох речовин доповнюють один одного, а гіпокаліємічний ефект гідрохлоротіазиду зменшує раміприл.
Раміприл
Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, пригнічує фермент дипептидил-карбоксипептидазу I (синоніми: ангіотензинперетворювальний фермент, кініназа II), який каталізує перетворення ангіотензину I тканинами в активний вазоконстриктор ангіотензин II, а також розпад активного вазодилататора брадикініну. Зменшення кількості ангіотензину II і пригнічення розпаду брадикініну спричиняє розширення судин.
Оскільки ангіотензин II також стимулює викид альдостерону, раміприлат призводить до зменшення викиду альдостерону. Підвищення активності брадикініну сприяє кардіопротекторним ефектам раміприлу і захищає ендотелій.
Застосування раміприлу спричиняє виражене зниження периферичного артеріального опору. Зазвичай не спостерігається істотних змін швидкості ниркового плазмотоку і клубочкової фільтрації.
Раміприл знижує артеріальний тиск без компенсаторного частішання пульсу. Антигіпертензивний ефект досягається через 1-2 години після прийому однієї дози. Ступінь вираженості ефекту досягає максимуму через 3-6 годин після прийому. Як правило, антигіпертензивний ефект після разового застосовування триває не менше 24 годин. При тривалому лікуванні раміприлом максимальний антигіпертензивний ефект зазвичай досягається через 2-4 тижні, і його вдається підтримувати протягом 2 років. Різке припинення прийому раміприлу не спричиняє швидке і надмірне підвищення артеріального тиску.
Гідрохлоротіазид
Гідрохлоротіазид – тіазидний діуретик. Він пригнічує реабсорбцію натрію і хлору у дистальних канальцях. Посилена ниркова екскреція цих іонів супроводжується підвищеним сечоутворенням (через осмотичне зв'язування води). Екскреція калію і магнію збільшується, а сечової кислоти – зменшується. Високі дози спричиняють посилення екскреції бікарбонату, а тривалий прийом зменшує також екскрецію кальцію.
Можливі механізми антигіпертензивної дії включають: зміну натрієвого балансу, зменшення об'єму позаклітинної рідини і плазми, зміну опору ниркових судин або зниження реакцій на норадреналін та ангіотензин II.
Екскреція електролітів і води розпочинається приблизно через 2 години після прийому, максимальний ефект досягається через 3-6 годин і триває протягом 6-12 годин. Антигіпертензивний ефект досягається через 3-4 дні лікування і триває протягом 1 тижня після завершення застосування препарату.
При тривалому лікуванні зниження артеріального тиску досягається при застосуванні менших доз, ніж необхідно для діуретичного ефекту. Зниження артеріального тиску супроводжується незначним підвищенням швидкості клубочковой фільтрації, судинного опору ниркового русла та активності реніну у плазмі крові.
Діуретики-тіазиди можуть порушувати продукування грудного молока.
Фармакокинетика.
Раміприл швидко абсорбується з травного тракту (не менше 56 % введеної дози) і максимальна його концентрація у плазмі крові досягається протягом однієї години. Раміприл майже повністю метаболізується (в основному – у печінці) з утворенням активних та неактивних продуктів. Його активний метаболіт, раміприлат, приблизно в
6 разів активніший за раміприл. Максимальна концентрація його у плазмі крові досягається через 2-4 години. Серед відомих неактивних метаболітів – дикетопіперазиновий ефір, дикетопіперазинова кислота, а також глюкуроніди раміприлу та раміприлату. Зв'язування раміприлу та раміприлату з білками крові становить приблизно 73 % та 56 % відповідно. В умовах застосування звичайних доз (1 раз на добу) рівноважна концентрація препарату у плазмі крові досягається на 4-й день застосування препарату. Після застосування 60 % дози виводиться із сечею (в основному у формі метаболітів), а близько 40 % – з калом. Приблизно 2 % введеної дози виділяється із сечею у незміненому вигляді.
Після перорального застосування 70 % гідрохлоротіазиду всмоктується у дванадцятипалій кишці та верхній порожній кишці. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1,5 – 4 годин. Він зв'язується з білками плазми приблизно на 40 %.
95 % гідрохлоротіазиду виводиться нирками. Виведення є результатом канальцевої екскреції. Період напіввиведення – від 5 до 15 годин. Зазвичай терапевтичний ефект гідрохлоротіазиду досягається через 2 години після прийому, а максимальний – через
2-4 години.
Дія цієї комбінації зазвичай триває до 24 годин. Оптимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 3-4 тижні лікування.
Фармацевтические характеристики.
Основные физико -химические свойства:
таблетки 2,5/12,5 мг
Білі овальні таблетки з рискою з обох боків, з одного боку таблетки – гравірування чисел «2,5» і «12,5» з обох боків від риски.
таблетки 5/25 мг
Білі овальні таблетки з рискою з обох боків, з одного боку таблетки – гравірування чисел «5» і «25» з обох боків від риски.
Дата окончания срока.
3 года.
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Условия хранения.
Зберігати при температурі не вище 25 о С у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 14 таблеток у блістері; по 2 блістери у картонній пачці.
Категория отпуска.
По рецепту.
Продюсер.
CJSC Pharmaceutical Egis/ Egis Pharmaceuticals Plc.
Альфамед Фарбіл Арцнайміттель ГмбХ/allphamed PHARBIL Arzneimittel GmbH.
Расположение.
1165, Будапешт, стр. БЕЗОНГЕРДИ, 118-120, УПЕРИНА/1165, Будапешт, Бокенфолди Ют. 118-120, Венгрия
37081 Готтінген, Хілдебрандштр. 10-12, Німеччина/ 37081 Gottingen, Hildebrandstr.10-12, Germany .
ГИДРОХЛОРОТИАЗИД+РАМИПРИЛ
Искать отдельно: ГИДРОХЛОРОТИАЗИД, РАМИПРИЛ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
