ХАРТИЛ-H табл. 5 мг + 25 мг блистер №28

Для медицинского использования препарата

Hartil ^® -N .

( Hartil ^® - H )

Состав :

1 таблетка содержит 2,5 мг Рамиприла и 12,5 мг гидрохлоротиазида или 5 мг Рамиприла и 25 мг гидрохлоротиазида;

Вспомогательные вещества: моногидрат лактозы, гипромелоза, кросс-отчет, микрокристаллическая целлюлоза, стеарилфумарат натрия.

Лекарственная форма. Таблетки

Фармакотерапевтическая группа. Ингибиторы и диуретики ACE. Код УАТС C09B A05.

Клинические характеристики.

Индикация. Основная гипертония у пациентов, которые рекомендуется комбинированная терапия (Рамиприл и гидрохлоротиазид).

Противопоказание.

- повышенная чувствительность к раме и других ингибиторах ACE (ангиотензин-трансформирующий фермент), гидрохлоротиазид и другие тиазидные диуретики или другие производные сульфониламидов, а также к любому вспомогательному веществу.

- ангионевротический отек из-за введения ингибиторов ACE в анамнезе.

- наследственный / идиопатический ангионевротический отек.

- Стеноз почек артерии (двустороннее или одностороннее у пациентов с одной почкой).

- тяжелая функция почек (клиренс креатинина <30 мл / мин) или анурии.

- тяжелые функции печени и / или холестаза; Энцефалопатия печени.

Использование методов экстракорпоральной терапии, что приводит к контакту крови с отрицательно заряженными поверхностями (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»).

Клинически значимые нарушения электролита баланса, которые могут ухудшаться во время лечения препаратом (см. Раздел «Особенности применения»).

Способ применения и доза.

Hartil ^® -H применяют внутренне. Займите 1 раз в день, по утрам. Препарат можно наносить независимо от еды. Таблетки глотают целое число, выпивая достаточно жидкости. Препарат не следует жевать или разжевываться.

Взрослые

Рекомендуется назначить комбинированную подготовку Hartil ^® -H только после отдельного отбора доз каждого компонента. Обычная исходная доза составляет 2,5 мг Рамиприла и 12,5 мг гидрохлоротиазида. При необходимости доза может постепенно увеличиваться до достижения оптимального артериального давления, максимально допустимую дозу доза - 10 мг Ramipril и 25 мг гидрохлоротиазида в день.

Пациенты принимают диуретики.

С осторожностью прописать пациентов, получающих диуретики, поскольку гипотензия может произойти в начале лечения. Необходимо уменьшить дозу диуретического агента или остановить лечение диуретиками перед лечением Hartil ^® -H.

Пациенты пожилых людей и пациентов с нарушением функции почек.

Для пациентов с летом и пациентами с зазором креатинина от 30 до 60 мл / мин отдельные дозы каждого из компонентов (Ramipril и гидрохлоротиазида) должны быть тщательно отобраны перед переключением на Hartil ^® -H.

Доза Hartil ^® -H должна быть максимально ниже. Максимальная рекомендуемая суточная доза составляет 5 мг Ramipril и 25 мг гидрохлоротиазида.

Пациенты пожилых людей.

Начальная доза должна быть ниже, а последующие дозы титрования должны быть более постепенными из-за большей вероятности побочных эффектов, особенно у пациентов с пожилыми людьми (более 65 лет).

Нарушение функции печени

Лечение Hortil ^® -H пациентов с легкими или умеренными расстройствами функции печени следует начинать под наблюдением врача и при максимальной суточной дозе 2,5 мг Ramipril и 12,5 мг гидрохлоротиазида.

Не допускается получить подготовку Hartil ^® -H пациентов с тяжелой функцией печени и / или холестаза.

Неблагоприятные реакции.

Профиль безопасности RamiPriL + гидрохлоротиазид включает в себя побочные реакции, происходящие в контексте артериальной гипотензии и / или потери жидкости с увеличением диурез. Активное вещество RamiPril может вызвать устойчивый сухой кашель, в то время как активный ингредиент гидрохлоротиазида может привести к ухудшению метаболизма глюкозы, липидов и мочевой кислоты. Два активных вещества имеют обратимое воздействие на уровни калия в крови. Серьезные побочные реакции включают отек айвы или анафилактоидной реакции, почечную или печеночную недостаточность, панкреатит, тяжелые кожные реакции и нейтропению / агранулоцитоз.

Побочные реакции классифицируются по частоте возникновения: очень распространено (≥ 1/10); общий (≥1 / 100, <1/10); неэффективно (≥1 / 1000, <1/100); редко распространяться

(≥1 / 10 000, <1/1000); очень редко распределяется (<1/10000); Неизвестно (частота не может быть оценена из-за отсутствия данных).

Из системы крови и лимфатической системы: редко - уменьшение гемоглобина и гематокрита, лейкопении, тромбоцитопении, снижение количества эритроцитов; Очень редко - агранулоцитоз, pantytytopenia, эозинофилия, гемолитическая анемия у пациентов с дефицитом глюкозы-6-фосфатной дегидрогеназой, нейтропенией, гемоконцентрацией в случае задержки жидкости.

На стороне иммунной системы: частота неизвестна - анафилактические или анафилактоидные реакции на Ramipril, возможные анафилактические реакции на гидрохлоротиазид, увеличение антиядерных антител.

Из метаболизма и питания: часто - неконтролируемый диабет Mellitus , снижение толерантности глюкозы, повышенной глюкозы, уровни мочевой кислоты,

подагра, увеличение холестерина и / или триглицеридов в крови из-за гидрохлоротиазида; нечасто - анорексия, потеря аппетита, снижение калия в крови, повышенное чувство жажды из-за гидрохлоротиазида; Очень редко - увеличение уровня калия в крови из-за Рамиприла; Частота неизвестна - глюкозурия, метаболический алкалоз, гипохлормия, гипоманмия, гиперкальциемия, дегидратация из-за гидрохлоротиазида.

Умственные нарушения: нечасто - нажатое настроение, апатия, беспокойство, нервозность, нарушение сна (включая сонливость); Частота неизвестна - страх, путаница сознания, нарушение внимания.

Нарушение функции нервной системы и сенсорных органов : головокружение, усталость, головная боль, слабость, сонливость, конъюнктивит, блефарит, беспокойство, нарушение запаха, нарушение вкуса (дискувия), потерю вкуса (агавы), чувства тепла, Баланс равновесия, парестезия. Переливание зрения, нечеткость, ушей в ушах, в ушах, ишемия мозга, включая ишемический инсульт и переходную ишемическую атаку, поворот, тремор.

Слышащие органы: звонит в уши, нарушение слуха.

Из сердечно-сосудистой системы: ангина, инфаркт миокарда, аритмия, сердцебиение, тахикардия, периферическое тему; Артериальная гипотензия, уменьшение ортостатического артериального давления, обморок, прилив, тромбоз, сосудистый стеноз, гипоперфузия, феномен Рейно, васкулит.

Из дыхательной системы: сухой кашель, бронхит, очень редко - проявление, фарингит, синусит, ринит, трахеобронхит, ларингит, бронхоспазм, включая астму, одышку, носовые наполнения; Частота неисследована - аллергический альвеолит, гидрохлоротиазид может привести к немарному отеку легочной местности.

Из пищеварительного тракта: тошнота, рвота, диарея; Очень редко - сухость рот, анорексия, диспепсия, дисфагия, запоры, боль в брюшной полости, гастроэнтерит, панкреатит, гепатит, нарушение печени, увеличение трансаминаз печени; Гингивит, связанный с гидрохлоротиазидом, аффинноматозным стоматитом, увеличением уровня панкреатических фрагментов, сиалоадонита из-за действия гидрохлоротиазида.

С точки зрения гепатобилиарной системы: холестатический или цитолитический гепатит, увеличение ферментов печени и / или увеличение билирубина, калькулезный холецистит, связанный с гидрохлоротиазидом; Острая печенистая недостаточность, холестатическая желтуха, гепатоцеллюлярные расстройства.

Дерматологические реакции: отек айвы, как исключение, может возникнуть препятствие дыхательных путей, подобному псорий, подобному порматиту, потливость, макулопропелозное сыпь, зуд, алопеция, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенсона, мультиформной эритемой, пузырем, обострение псориаза, Отвлекательный дерматит, фототенчувствительность, орийхолизис, псориазоформ или вызовы Pumryic или энантHEM, Urticaria; Система Red Lupus в результате гидрохлоротиазида.

Мышцы мышц, артралгии, мышечных судорог, мышечной слабости, костной и мышечной жесткости, тетаники, связанные с гидрохлоротиазидом.

Из системы мочи: расстройства функций почек, включая дефицит, увеличение диурез, увеличение содержания мочевины и креатинин в сыворотке, укрепление существующей протеинурии, олигурии, отека; Местициальный нефрит связан с гидрохлоротиазидом.

Урогетатная система: снижение либидо, нарушение временной эрекции, гинекомастии.

Другие: усталость, слабость, боль в груди, гипертермия.

Передозировка.

Симптомы: задержка мочи, армированный диурез, чрезмерная периферическая вазодилатация, тяжелая гипотензия, сердечная аритмия, тахикардия, расстройства сознания, судороги, шок, сердечная аритмия, брадикардия, электролит дисбаланс, почечная недостаточность и паралитическая кишечная непроходимость, запятая, эпилептические припадки, паресины. У пациентов с гиперплазией простаты передозировки гидрохлоротиазид может привести к острой мочевой задержке.

Лечение: общие меры (мытье желудка, применение адсорбентов, сульфата натрия), если это возможно в течение первых 30 минут; Внутривенное введение 0,9% раствора хлорида натрия, катехоламинов, ангиотензин II (ангиотензинамид), использование искусственного ритма водителя (со стабильной брадикардией). Гемодиалисис неэффективен.

В случае ангионевротического отека - немедленное подкожное введение 0,3-0,5 мл эпинефрина (адреналина) или медленного внутривенного введения адреналина; В будущем - внутривенное введение глюкокортикоидов. Также рекомендуется внутривенное введение антигистаминных и антагонистов H ₂ рецепторов.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

RamiPril не рекомендуется применять в триместере беременности и противопоказано во время триместров беременности II и III.

Эпидемиологические данные о риске тератогенизма после использования ингибиторов ACE в I триместре беременности не убедились; Однако небольшое увеличение риска не может быть исключено. Если продолжающаяся терапия ингибитора ACE считается необходимой, пациенты, которые планируют беременность, должны переключаться на альтернативную антигипертензивную подготовку, которая имеет профиль безопасности для использования во время беременности. Если беременность диагностируется, обработка ингибиторов ACE должна немедленно прекратить и начать альтернативную терапию. Известно, что использование ингибиторов ACE в II и III триместере беременности приводит к фетотоксичности (снижение функции почек, олигогидрамиона, замедление черепа) и неонатальной токсичности (почечная недостаточность, артериальная гипотензия, гиперкалиемия). Если ингибитор ACE используется в II триместре беременности, рекомендуется ультразвуковое исследование функции почек и черепа. Новорожденные, чьи матери получили ингибиторы ACE, должны быть тщательно изучены для артериальной гипотензии, олигурии и гиперкалемии. Существует ограниченный опыт использования лекарственного средства во время беременности, особенно в триместре беременности. Исследования животных недостаточно. Гидрохлоротиазид проникает через плаценту. Исходя из фармакологического механизма действия гидрохлоротиазида и его применение в II и III триместре беременности, он может привести к таким эффектам в плод и новорожденном виде, как желтуха, нарушение баланса электролита и тромбоцитопении. Гидрохлоротиазид противопоказан в гестационном отечном отеке, гестационной гипертонии или преэклампсии, использование препарата может привести к снижению гипоператора плазмы и плацентар. Гидрохлоротиазид противопоказан в артериальной гипертонии у беременных, за исключением редких ситуаций, когда преимущество превышает риск. Поскольку нет достаточной информации об использовании RamiPril, когда грудное вскармливание не рекомендуется применять и предпочитать альтернативные средства лечения с более установленным профилем безопасности, особенно если ребенок родился.

Дети.

Hartil®-N не рекомендуется применить детей из-за отсутствия данных охраны и эффективности его применения в этой возрастной группе.

Особенности приложения.

Специальные оговорки.

Пациенты с невозможным риском артериальной гипотензии.
- Пациенты с выраженной активностью системы Renin Angiotensin-альдостерона.
У пациентов с выраженной активностью системы Ренн-ангиотензина-альдостерона может быть резкое снижение артериального давления и ухудшение функции почек, связанной с использованием ингибиторов ACE, особенно когда предписанный ингибитор ACE или ассоциированный мочегонник, предписанный для Первый раз или с увеличением дозировки.

Медицинский надзор и контроль артериального давления необходимо для таких пациентов с выраженной активностью системы ренин-ангиотензин-альдостерона, как:

- пациенты с декомпенсированной застойной сердечной недостаточностью;

- с гемодинамически значимым сложным притоком и отточкой левого желудочка (например, стеноз аорты или митрального клапана);

- с односторонним стенозом почечной артерии второго функционирования почек;

- в котором есть или может начать чрезмерную жидкость или хлорид натрия (включая пациентов с диуретиками) из организма;

- с циррозом печени и / или асципли;

- которые пострадали от серьезных операций или во время анестезии лекарственными средствами, вызывающими артериальную гипотензию.

Перед началом лечения рекомендуется устранить состояния дегидратации, гиповолемии или чрезмерного удаления хлорида натрия (но у пациентов с сердечной недостаточностью, возможность таких корректирующих мер должна быть тщательно взвешена по отношению к риску объемной перегрузки).

Операция
Рекомендуется, чтобы обработать ангиотензин преобразовывать ингибиторы фермента, такими как Ramipril, насколько это возможно, было остановлено за один день до операции.

Если возможно, перед хирургическим вмешательством (включая стоматологию) лечение препаратом следует остановить или уменьшить дозу. При проведении аварийных операций должна быть уменьшена доза лекарственных средств, используемых для премедикации и анестезии.

К эксемии с риском развития сердечной или церебральной ишемии в острой артериальной гипотензии.

Начальная фаза лечения требует специального медицинского наблюдения.

Первичный гиперльдостеронизм.
Сочетание Рамиприла и гидрохлоротиазида не является препаратом для лечения первичного альдостеронизма. Если эта комбинация используется для лечения пациентов с первичным альдостеронизмом, то вам не нужно контролировать уровни калия в плазме.
Применение пациентов летнего возраста.

У пациентов летнего возраста увеличение дозы следует проводить с осторожностью.

Назначение этого препарата для пациентов пожилых людей, которые используют диуретики и / или чьи сердечную недостаточность диагностируются, а также пациенты с нарушениями функции печени или почек, требуют особого внимания. Доза устанавливает доктора индивидуально, в зависимости от реакции пациента на препарат.

Пациенты приложений с нарушением функции печени.

Электролитные расстройства в результате диуретики терапии, в том числе гидрохлоротиазид, могут привести к печеночной энцефалопатии у пациентов с заболеванием печени.

Мониторинг функции почек.

Функция почек должна оцениваться до и во время лечения. Доза должна быть скорректирована, особенно в первые недели лечения. Особенно контроль пыли требуется условием пациентов с почечной недостаточностью. Существует риск нарушения функции почек, особенно у пациентов с застойной сердечной недостаточностью или после трансплантации почек.

Почечная недостаточность.

У пациентов с тиазидным заболеванием почек может ускорить развитие уремии. У пациентов с заболеванием почек также может быть влияние кумуляции активного вещества. Если развитие почечной недостаточности прогрессирует, о чем свидетельствует рост не белкового азота, необходимо тщательно рассмотреть и переоценить лечение, с учетом прекращения терапии с диуретиками.

Электролитный дисбаланс.

Что касается любых пациентов в терапии с диуретиками, электролиты в сыворотке крови должны быть определены из-за соответствующих интервалов. Тиазиды, в том числе гидрохлоротиазид, могут вызвать дисбаланс жидкости или электролитов (гипокалиемия, гипонатриемия, гипохлологический алкалоз). Несмотря на то, что гипокалиемия может развиваться при использовании тиазидных диуретиков, сопутствующая терапия Рамиприл может уменьшить действие диуретики, вызвало гипокалиемию. Риск гипокалемии является крупнейшим у пациентов у пациентов у пациентов с циррозом печени, существует быстрый диурез у пациентов, получающих недостаточные электролиты и приемут ущерб терапии с кортикостероидами или актами. Первое измерение уровня калия в сыворотке следует проводить в течение первой недели после начала лечения. Если уровень калия низкий, коррекция дозы не требуется.

Уменьшение уровня натрия может действовать бессимптомно, поэтому регулярный контроль имеет большое значение. Контролювання рівня натрію у сироватці крові потрібно частіше проводити у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів, хворих на цироз печінки.

Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення магнію, що може призвести до гіпомагніємії.

Гіперкаліємія.

Гіперкаліємія спостерігалася у деяких пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, у тому числі Хартил ^® -H. Пацієнти, у яких може виникнути ризик розвитку гіперкаліємії, включають наступні групи пацієнтів: пацієнти з нирковою недостатністю, пацієнти віком ˃ 70 років, пацієнти з неконтрольованим цукровим діабетом, пацієнти, які застосовують солі калію, калійзберігаючі діуретики та інші засоби, які призводять до підвищення рівня калію в сироватці крові, підвищення рівня активних речовин або за рахунок таких умов як зневоднення, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз. Якщо одночасне застосування вищезазначених умов буде доцільним, то рекомендується регулярний контроль рівня калію в сироватці крові.

Печінкова енцефалопатія.

Електролітний дисбаланс унаслідок терапії діуретиками, включаючи гідрохлоротіазид, може призвести до печінкової енцефалопатії у пацієнтів із захворюваннями печінки, симптоми порушення функції печінки, зокрема у перші тижні або місяці. У разі виникнення печінкової енцефалопатії лікування потрібно негайно припинити.

Гіперкальціємія.

Гідрохлоротіазид стимулює реабсорбцію кальцію у нирках і може призвести до гіперкальціємії.

Це може призвести до зміни показників тесту функції пара-щитовидної залози.

Ангіоневротичний набряк.

Ангіоневротичний набряк був зареєстрований у хворих, які лікувалися інгібіторами АПФ, у тому числі раміприлом. У разі виникнення ангіоневротичного набряку лікування препаратом Хартил ^® -H потрібно припинити. Лікування симптомів слід розпочати у найкоротший термін. Пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря протягом від 12 до 24 годин. Інтестинальний ангіоневротичний набряк був зареєстрований у хворих, яких лікували інгібіторами АПФ. Такі хворі скаржилися на біль у животі (з нудотою і блюванням або без них).

Анафілактичні реакції під час сенсибілізації.

Імовірність і тяжкість анафілактичних та анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інших алергенів збільшується при застосуванні інгібіторів АПФ. Лікування Хартил ^® -H необхідно припинити до десенсибілізації.

Нейтропенія/агранулоцитоз.

Нейтропенія/агранулоцитоз спостерігалася рідко, інформація про пригнічення кісткового мозку не надходила. Рекомендується контролювати рівень лейкоцитів у крові, можливе виникнення лейкопенії. Контроль рекомендується проводити на початку лікування та у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також особливо у пацієнтів з колагенним захворюванням судин (наприклад червоний вовчак або склеродермія), а також у пацієнтів, які приймали лікарські засоби, що викликали зміну картини крові.

Етнічні відмінності

Інгібітори АПФ частіше викликають ангіоневротичний набряк у чорношкірих, ніж у білошкірих пацієнтів.

Як і інші інгібітори АПФ, раміприл може виявитися менш ефективним для зниження артеріального тиску у чорношкірих пацієнтів, можливо, через високу розповсюдженість артеріальної гіпертензії з низьким рівнем реніну у чорношкірих пацієнтів.

Спортсмени.

Гідрохлоротіазид може дати позитивний результат при проведенні тесту при допінг-контролі.

Метаболізм.

Тіазидні діуретики можуть призвести до зниження толерантності до глюкози. Хворим на цукровий діабет може знадобитися коригування дози інсуліну або перорального гіпоглікемічного лікарського засобу. Під час лікування тіазидними діуретиками латентний цукровий діабет може набути активної форми.

Тіазидні діуретики також можуть підвищити рівень холестерину та тригліцеридів.

Можливий розвиток гіперурикемії або гострого нападу подагри у деяких хворих при застосуванні тіазидних діуретиків.

Кашель
При застосуванні інгібіторів АПФ можлива поява кашлю. Характерно, що кашель є непродуктивним, стійким і проходить після припинення терапії. Можливість кашлю, викликаного інгібіторами АПФ, повинна розглядатися при здійсненні диференціальної діагностики кашлю.

Інші.

Реакція на препарат може виникнути у пацієнтів з/або алергією або бронхіальною астмою в анамнезі. Інформації про загострення системного червоного вовчака не надходило.

Непереносимість лактози .

Препарат містить моногідрат лактози. Його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями толерантності до галактози, спадковим дефіцитом лактази саамі або синдромом невсмоктування глюкози-галактози.

Не рекомендується вживати алкогольні напої під час лікування препаратом.

З обережністю призначають препарат хворим на подагру, а також цукровий діабет, особливо тим, які застосовують інсулін та пероральні протидіабетичні засоби.

Екстракорпоральні методи лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемо фільтрація з певними мембранами з високою гідравлічною проникністю (наприклад поліакрилонітриловими), а також аферез ліпопротеїдів низької щільності з декстрин сульфатом, унаслідок підвищеного ризику тяжких анафілактоїдних реакцій. Якщо потрібне таке лікування, слід розглянути питання про використання іншого типу діалізної мембрани або іншого класу антигіпертензивних засобів.

Здатність вплив ати на швидкість реакції при керува нні авто транспортом або роботу з іншими механізмами .

Деякі побічні ефекти (наприклад симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушити здатність зосередитися та реагувати, тому це може вплинути на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Ці побічні реакції спостерігалися на початку лікування або при переході з інших препаратів. Після приймання першої дози або при збільшенні дози не рекомендується керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами протягом кількох годин.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза ємодій.

Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини, що збільшують рівень калію у плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм, такролімус, циклоспорин): може виникнути гіперкаліємії, тому необхідний ретельний моніторинг рівня калію у плазмі крові.

Антигіпертензивні препарати (наприклад діуретики) та інші засоби, які можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, етанол, балофен, альфузосин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин): припускається посилення ризику артеріальної гіпотензії.

Вазопресорні симпатоміметики та інші речовини (наприклад, ізопротенерол, добута мін, допамін, епінефрин), які можуть зменшувати антигіпертензивних ефект раміприлу): рекомендується контроль артеріального тиску.

Алопуринол, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, які можуть змінювати кількість клітин крові: підвищена ймовірність гематологічних реакцій.

Солі літію: інгібітори АПФ можуть зменшувати екскрецію літію, і тому може підвищуватися його токсичність. Рекомендується контроль рівня літію у крові.

Антидіабетичні засоби, включаючи інсулін: можливі гіпоглікемічні реакції. Рекомендується контроль рівня глюкози у крові.

Нестероїдні протизапальні засоби та ацетилсаліцилова кислота: припускається зниження антигіпертензивного ефекту раміприлу. Тому сумісне застосування інгібіторів АПФ і нестероїдних протизапальних засобів може призвести до підвищення ризику погіршення функції нирок та збільшенням рівня калію в крові.

Пероральні антикоагулянти: гідрохлоротіазид знижує антикоагулянтний ефект. Кортикостероїди, АКТГ, амфотерицин В, карбеноксолон, велика кількість лакриці, проносні засоби (у разі тривалого застосування), та інші калійзберігаючі діуретики або знижений рівень калію у плазмі крові: підвищують ризик розвитку гіпокаліємії. Порушення електролітного балансу (наприклад гіпокаліємія, гіпомагніємія) підвищує протиаритмічну токсичність або знижує антиаритмічний ефект препаратів наперстянки, активні речовини якої подовжують інтервал QT та антиаритмічних засобів.

Метилдопа: можливий гемоліз.

Холестирамін або інші іонообмінники: знижують засвоєння гідрохлоротіазиду. Сульфаніламідні діуретики слід приймати за 1 годину до або через 4-6 годин після прийому препарату.

Міорелаксанти (типу кураре): можливе посилення дії міорелаксантів.

Солі кальцію та препарати, які підвищують рівень кальцію у плазмі крові : підвищення рівня концентрації кальцію у сироватці крові слід очікувати при одночасному застосуванні з гідрохлоротіазидом, тому контролювати їх не потрібно.

Карбамазепін: можливий ризик розвитку гіпонатріємії внаслідок адитивного ефекту з гідрохлоротіазидом.

Контрастні препарати, які містять йод: у разі дегідратації, індукованої діуретиками, у тому числі гідрохлоротіазидом, існує підвищений ризик розвитку ниркової недостатності, це особливо важливо при дозуванні контрастних препаратів, які містять йод.

Пеніцилін: гідрохлоротіазид виділяється у дистальних канальцях і знижує екскрецію пеніциліну.

Хінін: гідрохлоротіазид знижує екскрецію хініну.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Комбінація раміприл/гідрохлоротіазид має антигіпертензивний та діуретичний ефекти. Антигіпертензивні ефекти обох речовин доповнюють один одного, а гіпокаліємічний ефект гідрохлоротіазиду зменшує раміприл.

Раміприл

Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, пригнічує фермент дипептидил-карбоксипептидазу I (синоніми: ангіотензинперетворювальний фермент, кініназа II), який каталізує перетворення ангіотензину I тканинами в активний вазоконстриктор ангіотензин II, а також розпад активного вазодилататора брадикініну. Зменшення кількості ангіотензину II і пригнічення розпаду брадикініну спричиняє розширення судин.

Оскільки ангіотензин II також стимулює викид альдостерону, раміприлат призводить до зменшення викиду альдостерону. Підвищення активності брадикініну сприяє кардіопротекторним ефектам раміприлу і захищає ендотелій.

Застосування раміприлу спричиняє виражене зниження периферичного артеріального опору. Зазвичай не спостерігається істотних змін швидкості ниркового плазмотоку і клубочкової фільтрації.

Раміприл знижує артеріальний тиск без компенсаторного частішання пульсу. Антигіпертензивний ефект досягається через 1-2 години після прийому однієї дози. Ступінь вираженості ефекту досягає максимуму через 3-6 годин після прийому. Як правило, антигіпертензивний ефект після разового застосовування триває не менше 24 годин. При тривалому лікуванні раміприлом максимальний антигіпертензивний ефект зазвичай досягається через 2-4 тижні, і його вдається підтримувати протягом 2 років. Різке припинення прийому раміприлу не спричиняє швидке і надмірне підвищення артеріального тиску.

Гідрохлоротіазид

Гідрохлоротіазид – тіазидний діуретик. Він пригнічує реабсорбцію натрію і хлору у дистальних канальцях. Посилена ниркова екскреція цих іонів супроводжується підвищеним сечоутворенням (через осмотичне зв'язування води). Екскреція калію і магнію збільшується, а сечової кислоти – зменшується. Високі дози спричиняють посилення екскреції бікарбонату, а тривалий прийом зменшує також екскрецію кальцію.

Можливі механізми антигіпертензивної дії включають: зміну натрієвого балансу, зменшення об'єму позаклітинної рідини і плазми, зміну опору ниркових судин або зниження реакцій на норадреналін та ангіотензин II.

Екскреція електролітів і води розпочинається приблизно через 2 години після прийому, максимальний ефект досягається через 3-6 годин і триває протягом 6-12 годин. Антигіпертензивний ефект досягається через 3-4 дні лікування і триває протягом 1 тижня після завершення застосування препарату.

При тривалому лікуванні зниження артеріального тиску досягається при застосуванні менших доз, ніж необхідно для діуретичного ефекту. Зниження артеріального тиску супроводжується незначним підвищенням швидкості клубочковой фільтрації, судинного опору ниркового русла та активності реніну у плазмі крові.

Діуретики-тіазиди можуть порушувати продукування грудного молока.

Фармакокінетика.

Раміприл швидко абсорбується з травного тракту (не менше 56 % введеної дози) і максимальна його концентрація у плазмі крові досягається протягом однієї години. Раміприл майже повністю метаболізується (в основному – у печінці) з утворенням активних та неактивних продуктів. Його активний метаболіт, раміприлат, приблизно в

6 разів активніший за раміприл. Максимальна концентрація його у плазмі крові досягається через 2-4 години. Серед відомих неактивних метаболітів – дикетопіперазиновий ефір, дикетопіперазинова кислота, а також глюкуроніди раміприлу та раміприлату. Зв'язування раміприлу та раміприлату з білками крові становить приблизно 73 % та 56 % відповідно. В умовах застосування звичайних доз (1 раз на добу) рівноважна концентрація препарату у плазмі крові досягається на 4-й день застосування препарату. Після застосування 60 % дози виводиться із сечею (в основному у формі метаболітів), а близько 40 % – з калом. Приблизно 2 % введеної дози виділяється із сечею у незміненому вигляді.

Після перорального застосування 70 % гідрохлоротіазиду всмоктується у дванадцятипалій кишці та верхній порожній кишці. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1,5 – 4 годин. Він зв'язується з білками плазми приблизно на 40 %.

95 % гідрохлоротіазиду виводиться нирками. Виведення є результатом канальцевої екскреції. Період напіввиведення – від 5 до 15 годин. Зазвичай терапевтичний ефект гідрохлоротіазиду досягається через 2 години після прийому, а максимальний – через

2-4 години.

Дія цієї комбінації зазвичай триває до 24 годин. Оптимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 3-4 тижні лікування.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 2,5/12,5 мг

Білі овальні таблетки з рискою з обох боків, з одного боку таблетки – гравірування чисел «2,5» і «12,5» з обох боків від риски.

таблетки 5/25 мг

Білі овальні таблетки з рискою з обох боків, з одного боку таблетки – гравірування чисел «5» і «25» з обох боків від риски.

Термін придатності. 3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 ^о С у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 14 таблеток у блістері; по 2 блістери у картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ЗАТ Фармацевтичний завод ЕГІС/ EGIS Pharmaceuticals PLC.

Альфамед Фарбіл Арцнайміттель ГмбХ/allphamed PHARBIL Arzneimittel GmbH.

Місцезнаходження.

1165, м. Будапешт, вул. Бекеньфелді, 118-120, Угорщина/1165, Budapest, Bokenyfoldi ut. 118-120, Hungary

37081 Готтінген, Хілдебрандштр. 10-12, Німеччина/ 37081 Gottingen, Hildebrandstr.10-12, Germany .