Личный кабинет
КЛАТИНОЛ комб. набор д/перорал. применения комби-уп., блистер №42
rx
Код товара: 282127
Производитель: Organosyn Life Sciences (Индия)
9 100,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 05.04.2026
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
КЛАТИНОЛ
CLATINOL
Состав:
действующие вещества: 1 таблетка содержит кларитромицина 250 мг;
другие составляющие: натрия кроскармелоза, крахмал прежелатинизированный, целлюлоза микрокристаллическая, повидон, кислота стеариновая, магния стеарат, тальк, кремния диоксид коллоидный безводный, гипромелоза, пропиленгликоль, сорбита моноолеат, диксипропилцетан1 хинолиновый желтый (Е 104), кислота сорбиновая;
1 таблетка содержит тинидазол 500 мг;
другие составляющие: целлюлоза микрокристаллическая, крахмал кукурузный, оксипропилметилцеллюлоза, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный безводный, полиэтиленгликоль 6000, тальк, хинолиновый желтый (Е 104);
1 капсула содержит пеллеты лансопразола в пересчете на лансопразол 30 мг;
другие составляющие: фталат гидроксипропилметилцеллюлозы, гидроксипропилметилцеллюлоза, маннит (Е 421), сахар прежелатинизированный, кальция карбонат, спирт цетиловый, натрия лаурилсульфат, натрия гидроортофосфат безводный, натрия кроскармелоза.
Лекарственная форма.
Таблетки, покрытые оболочкой; капсулы.
Фармакотерапевтическая группа.
Комбинации для эрадикации H. pylori. Код АТС A02B D.
Клинические свойства.
Показания .
Язва желудка и двенадцатиперстной кишки, хронический гастрит, ассоциированный с H. рylori .
Противопоказания.
Гиперчувствительность к лансопразолу, кларитромицину или другим макролидным антибиотикам, тинидазолу или другим производным 5-нитроимидазолу. Одновременное применение с указанными ниже средствами: атазанавир, астемизол, цизаприд, пимозид, терфенадин (поскольку это может привести к удлинению интервала QT и развитию сердечных аритмий, включая желудочковую тахикардию, фибрилляцию желудочков и пируэтную depoint); алкалоиды спорыньи, например эрготамин, дигидроэрготамин (поскольку это может привести к эрготоксичности), ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы (статины), которые в значительной степени метаболизируются CYP3A4, такие как ловастатин или симвастатин (из-за повышенного риска возникновения миопатии). Патологические конфигурации крови. Органические поражения нервной системы. Одновременное применение кларитромицина (и других сильных ингибиторов CYP3A4) с колхицином. Одновременное применение кларитромицина с тикагрелором или ранолазином. Одновременное применение кларитромицина и перорального мидазолама. Удлинение интервала QT или желудочковые сердечные аритмии в анамнезе, включая пируэтную желудочковую тахикардию (torsades de pointes). Тяжелая печеночная недостаточность и сопутствующая почечная недостаточность. Гипокалиемия.
Способ применения и дозы.
Решение о схеме лечения, дозах препаратов и сроках лечения должен принимать врач. Рекомендуемая схема применения и дозировки: 1 стрип, содержащий 2 капсулы лансопразола, 2 таблетки кларитромицина и 2 таблетки тинидазола, рассчитанный на 1 день лечения. Утром принимают 1 капсулу лансопразола и по 1 таблетке кларитромицина и тинидазола, вечером повторяют прием препаратов.
Обязателен дополнительный прием кларитромицина по 250 мг 2 раза в сутки.
Продолжительность комплексной терапии составляет 7 дней.
Побочные реакции.
Кларитромицина.
Инфекции и инвазии: кандидоз, гастроэнтерит, инфекция, вагинальная инфекция; псевдомембранозный колит, рожистое воспаление.
Со стороны крови и лимфатической системы : лейкопения, нейтропения, тромбоцитемия, эозинофилия, агранулоцитоз, тромбоцитопения.
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, включая анафилактические и анафилактоидные реакции, ангионевротический отек.
Метаболические нарушения: анорексия, понижение аппетита, гипогликемия.
Психические нарушения: бессонница, тревожность, нервозность, крик, психозы, спутанность сознания, деперсонализация, депрессия, дезориентация, галлюцинации, кошмарные сновидения, мания.
Со стороны ЦНС: дисгевзия (нарушение вкусовой чувствительности), головная боль, искажение вкуса; сонливость, тремор, судороги, агевзия (потеря вкусовой чувствительности), паросмия, аносмия, парестезия.
Со стороны органов слуха и лабиринтные нарушения: головокружение, ухудшение слуха, звон в ушах, потеря слуха.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: удлинение интервала QT, сердцебиение, желудочковые тахикардии, в том числе пароксизмальная тахикардия типа «пируэт» ( torsades de pointes ), кровоизлияние.
Со стороны дыхательной системы: носовое кровотечение.
Со стороны пищеварительного тракта: диспепсия, гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, гастрит, прокталгия, вздутие живота, запор, сухость во рту, отрыжка, острый панкреатит, изменение цвета языка, изменение цвета зубов, тошнота, рвота, изменение вкусовых ощущений, стоматит, глоссит.
Со стороны гепатобилиарной системы: отклонение от нормы функциональных тестов печени, холестаз, гепатит, повышение уровня AЛT, ACT, ГГТ, печеночная недостаточность, холестатическая желтуха, гепатоцеллюлярная желтуха.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: сыпь, гипергидроз, зуд, макуло-папулезная сыпь, токсическая эпидермальная некролиз, медикаментозная кожная реакция, сопровождающаяся эозинофилией и системными проявлениями (DRESS), акне, целлюлит, болезнь Шенлейна-Геноха Стивенса-Джонсона, анафилактоидные реакции.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: мышечные спазмы, миалгия, рабдомиолиз. артралгия.
Со стороны мочевыделительной системы: почечная недостаточность, интерстициальный нефрит.
Общие нарушения: недомогание, лихорадка, астения, боль в груди, озноб, повышенная утомляемость.
Лабораторные исследования: повышение уровня щелочной фосфатазы и лактатдегидрогеназы в плазме крови, повышение международного нормализованного соотношения, увеличение протромбинового времени, изменение цвета мочи.
При применении кларитромицина в форме лиофилизированного порошка для приготовления раствора для инфузий сообщалось о развитии следующих побочных реакций: потеря сознания, дискинезия, остановка сердца, фибрилляция предсердий, экстрасистолия, вазодилатация, астма, эмболияз целлюлит, скелетно-мышечная ригидность, повышение уровня креатинина и мочевины плазмы крови.
Пациенты с нарушением иммунной системы.
У больных СПИДом и другими пациентами с нарушением иммунной системы, применявших высокие дозы кларитромицина дольше, чем рекомендовано, для лечения микобактериальных инфекций, часто трудно было отличить побочные реакции, связанные с применением препарата, и симптомы основного или сопутствующих заболеваний.
Тинидазол.
Со стороны пищеварительного тракта: диспептические расстройства, такие как снижение аппетита, тошнота, иногда рвота, диарея, боль в животе, анорексия, налет на языке, глоссит, стоматит.
Со стороны нервной системы и органов чувств: головокружение, головные боли, локомоторная атаксия, дизартрия, парестезии, гипестезия, периферическая невропатия, вертиго, нарушение чувствительности, металлический привкус во рту, приливы, повышенная утомляемость, повышение температуры тела.
Со стороны системы крови и лимфатической системы : проходящая лейкопения.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани : судорожные реакции.
Со стороны мочевыделительной системы: окрас мочи в темный цвет.
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, крапивница, сыпь, зуд (единичные случаи), ангионевротический отек.
Алкоголь. Одновременное применение тинидазола и алкоголя может приводить к дисульфирам-подобной реакции, поэтому такой комбинации следует избегать.
Антикоагулянты. Препараты с подобной химической структурой потенцируют эффекты антикоагулянтов для перорального применения. Следует часто проверять показатели протромбинового времени и при необходимости корректировать дозу антикоагулянта.
Лансопрозол.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: стенокардия, аритмия, брадикардия, боль в сердце, цереброваскулярные изменения (инсульт), артериальная гипертензия, артериальная гипотензия, мигрень, инфаркт миокарда, сердцебиение, шок (циркулярная недостаточность), вазодилат.
Со стороны крови и лимфатической системы: лейкопения, тромбоцитопения, эозинофилия, панцитопения или агранулоцитоз, апластическая анемия, гемолитическая анемия, нейтропения, тромботическая и тромбоцитопеническая пурпура.
Со стороны нервной системы: головные боли, нечасто: сонливость, головокружение, вертиго, гемиплегия, тремор, парестезии.
Психические нарушения: страх, депрессия, ажитация, амнезия, возбуждение, апатия, галлюцинации, враждебность, нервозность, бессонница, нарушение мышления, спутанность сознания.
Со стороны дыхательной системы: астма, бронхит, сильный кашель, фарингит, ринит, икота, носовое кровотечение, легочное кровотечение, пневмония, воспаление или инфекция верхних дыхательных путей.
Со стороны органов зрения: боли в глазах, расстройства зрения, затуманивание зрения, дефекты полей зрения.
Со стороны органов слуха: шум в ушах, глухота, средний отит.
Со стороны пищеварительного тракта: запор; боль в брюшной полости; диарея; тошнота; диспепсия; вкусовые расстройства; неприятный запах изо рта; сухость во рту/жажда; дисфагия; кардиоспазм; отрыжка; рвота; эзофагеальный стеноз; эзофагеальная язва; эзофагит; изменение цвета кала; метеоризм; полипы желудка; гастроэнтерит; колит; желудочно-кишечные геморрагии, в т.ч. ректальные; рвота с примесями крови (гематемезис); повышение аппетита или понижение аппетита; анорексия; повышенная саливация; мелена; стоматит; глоссит; панкреатит; тенезмы.
Со стороны гепатобилиарной системы: желтуха, гепатит, холелитиаз.
Со стороны эндокринной системы: сахарный диабет, зоб, гипергликемия/гипогликемия, гипотиреоз.
Со стороны кожи и подкожных тканей: часто – сыпь на коже; редко – зуд, крапивница, пурпура, ангионевротический отек, петехии или потеря волос, гипергидроз, акне, светочувствительность; очень редко такие тяжелые генерализованные реакции, как токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона и полиморфная эритема.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: боли в суставах, мышцах или костях, артрит/артралгия, миалгия.
Со стороны урогенитальной системы: интерстициальный нефрит, который может привести к почечной недостаточности, глюкозурию, гематурию, альбуминурию, камни в почках, задержку мочи.
Со стороны репродуктивной системы: мочеполовые расстройства, импотенция, снижение либидо, увеличение молочных желез или гинекомастия, болезненность молочных желез, нарушение менструаций.
Общие нарушения: анафилактоидные/анафилактические реакции, анафилактический шок, увеличение живота, аллергические реакции, астения, кандидоз, карцинома, боль в спине, ригидность шеи, боль в груди (не всегда специфическая), боль в тазу, гиперемия лица, расстройства речи, гриппоподобный синдром, инфекции (неспецифические), слабость.
Лабораторные исследования: повышение уровня ACT, AЛT, щелочной фосфатазы, креатинина, глобулинов, гаммаглутамилтранспептидазы, повышение/снижение уровня лейкоцитов, нарушение соотношения А/Г, изменения количества эритроцитов, билирубинемия, эозинофилия, гиперлипидемия снижение гемоглобина, повышение уровня калия, мочевины, соли в моче, повышение уровня глюкокортикоидов, повышение уровня липопротеидов низкой плотности, повышение/снижение тромбоцитов, повышение уровня гастрина, положительный тест на скрытую кровь, альбуминурию, глюкозурию, гематурию.
Передозировка .
Кларитромицина.
Симптомы: возможны реакции со стороны желудочно-кишечного тракта (тошнота, рвота, диарея). У одного пациента с биполярным психозом в анамнезе, принявшим 8 граммов кларитромицина, развились нарушения ментального статуса, параноидное поведение, гипокалиемия и гипоксемия.
Лечение: необходимо немедленное промывание желудка и симптоматическое лечение. Гемодиализ и диализ не приводят к значительному изменению уровня кларитромицина в крови.
Лансопрозол.
Симптомы: не описаны (однократный прием в дозе 600 мг не сопровождался клиническими проявлениями передозировки).
Лечение: при подозрении на передозировку рекомендуется проведение поддерживающей и симптоматической терапии. Гемодиализ не является эффективным.
Тинидазол.
Случаи передозировки не описаны.
Специфического антидота нет. Тинидазол удаляется при гемодиализе.
Применение в период беременности или кормления грудью.
Клатинол противопоказан в период беременности или кормления грудью.
Дети .
Не применяют в педиатрической практике.
Особенности применения.
Длительное или повторное применение антибиотиков, в том числе кларитромицина, может вызывать чрезмерный рост нечувствительных бактерий и грибов. При возникновении суперинфекции следует прекратить применение кларитромицина и начать соответствующую терапию.
Применение любой антимикробной терапии, в том числе кларитромицина, для лечения инфекции H. pylori может привести к возникновению микробной резистентности. У небольшого количества пациентов может развиться резистентность микроорганизмов H. pylori к кларитромицину.
При применении кларитромицина сообщалось о нарушении функции печени, включая повышенный уровень печеночных ферментов, гепатоцеллюлярный и/или холестатический гепатит с желтухой или без нее. Нарушение функции печени может быть тяжелой и обычно обратимым. В некоторых случаях сообщалось о печеночной недостаточности с летальным исходом, что в основном была ассоциирована с тяжелыми общими болезнями и/или сопутствующим медикаментозным лечением. Необходимо немедленно прекратить применение кларитромицина при возникновении таких проявлений и симптомов гепатита, как анорексия, желтуха, потемнение мочи, зуд или боли в области живота.
О развитии диареи от легкой степени тяжести до псевдомембранозного колита с летальным исходом, вызванного Clostridium difficile , сообщалось при применении практически всех антибактериальных препаратов, в том числе кларитромицина. Следует всегда помнить о возможности развития диареи, вызванной Clostridium difficile, у всех пациентов с диареей после применения антибиотиков. Кроме того, необходимо тщательно собрать анамнез, поскольку о развитии диареи, вызванной Clostridium difficile, сообщалось даже через 2 месяца после применения антибактериальных препаратов.
В случае развития тяжелых острых реакций гиперчувствительности, таких как анафилаксия, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, DRESS, болезнь Шенлейна-Геноха, терапию кларитромицина следует немедленно прекратить и начать соответствующее лечение.
Сообщалось об усилении симптомов myasthenia gravis у пациентов, применявших кларитромицин.
Тинидазол срычает потемнение мочи.
Препарат выводится печенью и почками. Следует соблюдать осторожность при применении препарата пациентам с недостаточностью функции печени, с умеренной или тяжелой степенью недостаточности функции почек.
Из-за риска удлинения интервала QT следует с осторожностью применять препарат пациентам с ишемической болезнью сердца, тяжелой сердечной недостаточностью, гипомагниемией, брадикардией (< 50 ударов/минуту) или при совместном применении с другими препаратами, ассоциирующимися с удлинением интервала QT (см. Взаимодействие с другими).
С осторожностью следует применять препарат одновременно с триазолбензодиазепинами (например триазолам), внутривенным мидазоламом, ототоксическими средствами (особенно с аминогликозидами), индукторами фермента цитохрома СYP3A4, статинами (применение с ловастатином и симвастатином). (например, производные сульфонилмочевины) и/или инсулином, пероральными антикоагулянтами (см. Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий).
Во время лечения запрещается употребление алкогольных напитков из-за возможного развития дисульфирамоподобной реакции (спазмы в животе, тошнота, рвота).
Следует учитывать возможную перекрестную резистентность между кларитромицином и другими макролидами, а также линкомицином и клиндамицином.
Препарат рекомендуется назначать пациентам, ранее не применявшим препараты группы нитроимидазолов.
Капсулы лансопразола содержат сахар, который следует учитывать больным сахарным диабетом.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.
Применение препарата не влияет на способность управлять транспортными средствами или работать с потенциально опасными механизмами, а также заниматься деятельностью, требующей быстроты реакции и согласованности действий. Но, учитывая возможные побочные действия, следует соблюдать осторожность во время лечения Клатинолом .
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.
Применение нижеперечисленных препаратов строго противопоказано из-за возможного развития тяжелых последствий взаимодействия.
Цизаприд, пимозид, астемизол, терфенадин.
Повышение уровней цизаприда в сыворотке крови наблюдалось при его сопутствующем применении с кларитромицином, что может повлечь за собой удлинение интервала QT и появление аритмий, в том числе желудочковой тахикардии, фибрилляции желудочков и torsade de pointes. Подобные эффекты отмечались при совместном применении пимозида и кларитромицина.
Сообщалось о способности макролидов изменять метаболизм терфенадина, приводя к повышению уровней терфенадина в сыворотке крови, что иногда ассоциировалось с сердечными аритмиями, такими как удлинение интервала QT, желудочковая тахикардия, фибрилляция желудочков и torsade de point. В ходе совместного применения терфенадина и кларитромицина наблюдалось повышение уровня кислотного метаболита терфенадина в 2-3 раза и удлинение интервала QT, что не привело ни к какому клинически видимому эффекту. Подобные эффекты отмечались при совместном применении астемизола и других макролидов.
Алкалоиды спорыньи.
Постмаркетинговые сообщения свидетельствуют, что одновременное применение кларитромицина и эрготамина или дигидроэрготамина ассоциировалось с появлением признаков острого эрготизма, что характеризовалось вазоспазмом и ишемией конечностей и других тканей, включая центральную нервную систему.
Ингибиторы Гмг-КоА-редуктазы (статины).
Комбинированное применение кларитромицина с ловастатином или симвастатином противопоказано, поскольку эти статины в значительной степени метаболизируются CYP3A4 и одновременное применение с кларитромицина повышает их концентрацию в плазме крови, что в свою очередь повышает риск возникновения миопатии, включая рабдоми. Сообщалось о развитии рабдомиолиза у пациентов при совместном применении кларитромицина и статинов. Если лечение кларитромицина невозможно избежать, терапию ловастатином или симвастатином необходимо прекратить во время курса лечения.
Следует с осторожностью назначать кларитромицин одновременно с другими статинами. В ситуациях, когда одновременное применение кларитромицина со статинами избежать невозможно, рекомендуется назначать наименьшую зарегистрированную дозу статина. Возможно применение статина, не зависящего от метаболизма CYP3A (например, флувастатина). Необходим мониторинг пациентов по выявлению признаков и симптомов миопатии.
Воздействие других лекарственных средств на фармакокинетику кларитромицина.
CYP3A-связанные взаимодействия.
Лекарственные средства, являющиеся индукторами CYP3A (например, рифампицин, фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал, препараты зверобоя) могут индуцировать метаболизм кларитромицина. Это может привести к субтерапевтическим уровням кларитромицина и снижению его эффективности. Кроме того, может потребоваться мониторирование плазменных уровней индуктора CYP3A, которые могут быть повышены из-за ингибирования CYP3A кларитромицином (см. также инструкцию по медицинскому применению соответствующего индуктора CYP3A4). Одновременное применение рифабутина и кларитромицина приводило к повышению уровней рифабутина и снижению уровней кларитромицина в сыворотке крови с одновременным повышением риска появления увеита.
Воздействие последующих лекарственных средств на концентрацию кларитромицина в крови известно или допускается, поэтому может потребоваться изменение дозы или применение альтернативной терапии.
Эфавиренц, невирапин, рифампицин, рифабутин, рифапентин.
Мощные индукторы ферментов цитохрома Р450, такие как эфавиренц, невирапин, рифампицин, рифабутин и рифапентин могут ускорять метаболизм кларитромицина, уменьшая его концентрацию в плазме крови, но увеличивая концентрацию 14-ОН-кларитромицина – микробиологически. Поскольку микробиологическая активность кларитромицина и 14-ОН-кларитромицина различна в отношении различных бактерий, ожидаемый терапевтический эффект может быть не достигнут из-за совместного применения кларитромицина и индукторов ферментов цитохрома Р450.
Этравирин.
Действие кларитромицина ослаблялось этравирином; однако концентрации активного метаболита 14-ОН-кларитромицина повышались. Поскольку 14-ОН-кларитромицин обладает пониженной активностью против Mycobacterium avium complex (MAC) , общая активность против этого патогена может быть изменена. Поэтому для лечения МАС следует рассмотреть применение альтернативных кларитромицина лекарственных средств.
Флюконазол.
Применение флуконазола 200 мг в сутки вместе с 500 мг кларитромицина 2 раза в сутки приводило к повышению равновесной Cmin кларитромицина в среднем на 33% и AUC – на 18%. Равновесные концентрации активного метаболита 14-ОН-кларитромицина значительно не изменялись при совместном применении с флюконазолом. Изменение дозы кларитромицина не требуется.
Ритонавир.
Фармакокінетичне дослідження показало, що застосування ритонавіру 200 мг кожні 8 годин і кларитроміцину 500 мг кожні 12 годин призводило до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. C max кларитроміцину підвищувалося на 31 %, C min – на 182 % і AUC – на 77 %. Відзначалося повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через велике терапевтичне вікно зменшення дози кларитроміцину пацієнтам з нормальною функцією нирок не потрібне. Пацієнтам з нирковою недостатністю необхідне коригування дози: при CL CR 30–60 мл/хв дозу кларитроміцину потрібно знизити на 50 % до максимальної дози 1 таблетка пролонгованої дії на день; при CL CR < 30 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно знизити на 75 %. В цьому випадку дану форму препарату не слід застосовувати, оскільки вона не дає змоги адекватно знизити дозу. Дози кларитроміцину, що перевищують 1 г/день, не слід застосовувати разом з ритонавіром.
Такі ж коригування дози слід проводити для пацієнтів із погіршеною функцією нирок при застосуванні ритонавіру як фармакокінетичного підсилювача разом з іншими інгібіторами ВІЛ-протеази, включаючи атазанавір і саквінавір.
Вплив кларитроміцину на фармакокінетику інших лікарських засобів.
Антиаритмічні засоби.
Існують постмаркетингові повідомлення про розвиток піруетної шлуночкової тахікардії, що виникла при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентраціями цих препаратів у сироватці крові. У пост маркетинговому періоді повідомлялось про розвиток гіпоглікемії при одночасному застосуванні кларитроміцину та дизопіраміду, тому необхідний моніторинг рівня глюкози крові при одночасному застосуванні цих засобів.
Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін
При сумісному застосуванні з певними гіпоглікемічними засобами, такими як натеглінід і репаглінід, кларитроміцин може інгібувати ензим СYP3A, що може спричинити гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.
CYP3A-пов'язані взаємодії.
Спільне застосування кларитроміцину, відомого як інгібітор ферменту CYP3A, і препарату, що головним чином метаболізується CYP3A, може призвести до підвищення концентрації останнього в плазмі крові, що, своєю чергою, може підсилити або подовжити його терапевтичний ефект і ризик виникнення побічних реакцій. Слід бути обережними при застосуванні кларитроміцину пацієнтам, які отримують терапію лікарськими засобами – субстратами CYP3A, особливо якщо CYP3A-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад карбамазепін) і/або значною мірою метаболізується цим ензимом. Може бути потрібна зміна дози і, по можливості, ретельний моніторинг сироваткових концентрацій лікарського засобу, що метаболізується CYP3A, для пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин.
Відомо (або припускається), що нижчезазначені лікарські препарати або групи препаратів метаболізуються одним і тим самим CYP3A-ізоферментом: альпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад варфарин), пімозид, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, триазолам і вінбластин, але цей список не є повним. Подібний механізм взаємодії відзначений при застосуванні фенітоїну, теофіліну і вальпроату, що метаболізуються іншим ізоферментом системи цитохрому Р450.
Омепразол.
Застосування кларитроміцину (500 мг кожні 8 годин) в комбінації з омепразолом (40 мг на добу) у дорослих здорових добровольців призводило до підвищення рівноважних концентрацій омепразолу (C max, AUC 0-24, t 1/2 підвищувалося на 30 %, 89 % і 34 % відповідно). При застосуванні тільки омепразолу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин становило 5,2, при сумісному застосуванні омепразолу з кларитроміцином – 5,7.
Силденафіл, тадалафіл і варденафіл.
Спільне призначення клариротміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафілом, які як мінімум частково метаболізуються CYP3A, швидше за все призведе до збільшення експозиції інгібітора фосфодіестерази, що може потребувати зменшення дози інгібітора фосфодіестерази.
Теофілін, карбамазепін.
Результати клінічних досліджень показали, що існує незначне, але статистично значуще (p≤0,05) збільшення концентрації теофіліну або карбамазепіну у плазмі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміцином.
Толтеродин.
Толтеродин головним чином метаболізується 2D6-ізоформою цитохрому Р450 (CYP2D6). Однак у популяції пацієнтів без CYP2D6 метаболізм відбувається через CYP3A. У цій популяції пригнічення CYP3A призводить до значного підвищення плазмових концентрацій толтеродину. Для таких пацієнтів зниження дози толтеродину може бути необхідним при його застосуванні з інгібіторами CYP3A, такими як кларитроміцин.
Триазолбензодіазепіни (наприклад альпразолам, мідазолам, триазолам)
При застосуванні мідазоламу та кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) AUC мідазоламу збільшувалася у 2,7 раза після внутрішньовенного введення та у 7 разів після перорального застосування мідазоламу. Слід уникати комбінованого застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта для своєчасного коригування дози. Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи триазолам і альпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний.
Існують постмаркетингові повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку центральної нервової системи (такі як сонливість і сплутаність свідомості) при сумісному застосуванні кларитроміцину і триазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом, враховуючи можливе посилення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.
Двобічно спрямовані лікарські взаємодії.
Атазанавір.
Застосування кларитроміцину (500 мг двічі на день) з атазанавіром (400 мг один раз на день), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, призводило до збільшення експозиції кларитроміцину у 2 рази та зменшення експозиції 14-ОН-кларитроміцину на 70 % зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Оскільки кларитроміцин має великий терапевтичний діапазон, немає необхідності знижувати дозу пацієнтам з нормальною функцією нирок. Дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 % для пацієнтів з кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв і на 75 % для пацієнтів з кліренсом креатиніну <30 мл/хв, використовуючи відповідну лікарську форму. Дози кларитроміцину, вищі ніж 1000 мг на день, не слід застосовувати разом з інгібіторами протеази.
Блокатори кальцієвих каналів.
Через ризик артеріальної гіпотензії з обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з блокаторами кальцієвих каналів, що метаболізуються CYP3A4 (такими як верапаміл, амлодипін, дилтіазем). При взаємодії можуть підвищуватися плазмові концентрації як кларитроміцину, так і блокаторів кальцієвих каналів. У пацієнтів, що отримували кларитроміцин разом з верапамілом, спостерігалися артеріальна гіпотензія, брадіаритмії та лактоацидоз.
Ітраконазол.
Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A, в зв'язку з чим кларитроміцин може підвищувати плазмові рівні ітраконазолу та навпаки. При застосуванні ітраконазолу разом з кларитроміцином пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення проявів чи симптомів підсиленого або пролонгованого фармакологічного ефекту.
Саквінавір.
Застосування кларитроміцину (500 мг двічі на день) із саквінавіром (м'які желатинові капсули, 1200 мг тричі на день), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, призводило до збільшення AUC рівноважного стану саквінавіру на 177 % та С max саквінавіру на 187 % порівняно із застосуванням тільки саквінавіру. При цьому AUC та С max кларитроміцину збільшувались приблизно на 40 % порівняно із застосуванням тільки кларитроміцину. Немає необхідності в коригуванні доз, якщо обидва лікарські засоби застосовують одночасно протягом обмеженого проміжку часу та у вищезгаданих дозах/лікарських формах. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням м'яких желатинових капсул можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при застосуванні саквінавіру у формі твердих желатинових капсул. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням лише саквінавіру можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. Коли саквінавір застосовують разом із ритонавіром, необхідно враховувати можливі ефекти ритонавіру на кларитроміцин (див. вище).
Інші види взаємодій.
Аміноглікозиди.
З обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з іншими ототоксичними засобами, особливо з аміноглікозидами.
Колхіцин.
Колхіцин є субстратом CYP3A і P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди можуть пригнічувати CYP3A і Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення Pgp і/або CYP3A кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Необхідно спостерігати за станом пацієнтів для виявлення клінічних симптомів токсичності колхіцину. Дозу колхіцину необхідно знизити при одночасному застосуванні з кларитроміцином для пацієнтів із нормальною нирковою та печінковою функцією. Сумісне застосування кларитроміцину з колхіцином пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю протипоказане.
Дигоксин.
Дигоксин вважається субстратом P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин може пригнічувати Pgp. При одночасному застосуванні пригнічення Pgp може призвести до підвищення експозиції дигоксину. При постмаркетинговому спостереженні повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину у плазмі крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин разом з дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно летальні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрації дигоксину в плазмі крові пацієнтів при його застосуванні з кларитроміцином.
Зидовудин.
Одночасне застосування кларитроміцину та зидовудину у ВіЛ-інфікованих пацієнтів може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудину в плазмі крові. Кларитроміцин може перешкоджати абсорбції перорального зидовудину при одночасному прийомі; цього значною мірою можна уникнути, дотримуючись 4-годинного інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміцину та зидовудину або дидеоксіінозину дітям не повідомлялося. Така взаємодія малоймовірна при призначенні кларитроміцину для внутрішньовенного введення.
Фенітоїн та вальпроат
Були спонтанні та опубліковані повідомлення про взаємодію інгібіторів CYP3A, включаючи кларитроміцин, з лікарськими засобами, які не вважаються такими, що метаболізуються CYP3A (наприклад з фенітоїном та вальпроатом). Рекомендується визначення рівнів цих лікарських засобів у плазмі крові при одночасному призначенні їх з кларитроміцином. Повідомлялося про підвищення їх рівнів у плазмі крові.
Лансопрозол.
Атазанавір. Лансопразол, як і інші інгібітори протонної помпи, знижує концентрацію атазанавіру (інгібітору ВІЛ-протеаз), всмоктування якого залежить від шлункової кислотності, тому може впливати на терапевтичну дію атазанавіру та розвиток резистентності до ВІЛ-інфекції. Протипоказане одночасне застосування атазанавіру та лансопразолу.
Лікарські засоби, що метаболізуються системою цитохромів P450. Лансопразол може підвищувати у плазмі крові концентрацію препаратів, що метаболізуються CYP3A4 (варфарин, антипірин, індометацин, ібупрофен, фенітоїн, пропранолол, преднізолон, діазепам, кларитроміцин чи терфенадин).
Лікарські засоби, що пригнічують CYP2C19 (флувоксамін). Флувоксамін призводить до значного підвищення (у 4 рази) концентрації лансопразолу у плазмі крові. При одночасному застосуванні необхідна корекція дози лансопразолу.
Лікарські засоби, що індукують CYP2C19 та CYP3A4 (рифампіцин, трава звіробою). Індуктори CYP2C19 та CYP3A4 можуть значного знизити концентрації лансопразолу у плазмі крові. При одночасному застосуванні необхідна корекція дози лансопразолу. Лікарські засоби при всмоктуванні яких важливе значення рН. Лансопразол спричиняє тривале пригнічення шлункової секреції, тому теоретично можливий вплив лансопразолу на біодоступність препаратів, для яких при всмоктуванні значення рН є важливим (ітраконазол, ефіри ампіциліну).
Амоксицилін. Клінічних проявів взаємодій лансопразолу з амоксициліном не спостерігалося.
Сукральфат та антацидні лікарські засоби можуть зменшувати біодоступність лансопразолу, через що лансопразол необхідно приймати мінімум через 1 годину після застосування даних препаратів.
Нестероїдні протизапальні лікарські засоби. Не виявлено клінічно значущої взаємодії між лансопразолом та нестероїдними протизапальними лікарськими засобами.
Теофілін. При одночасному застосуванні лансопразолу з теофіліном (CYP1A2, CYP3A) відзначається помірне підвищення (10 %) кліренсу теофіліну, але клінічне значення їх взаємодій малоймовірне. Проте для підтримки клінічно ефективних концентрацій теофіліну окремим хворим необхідна корекція дози теофіліну на початку або при припиненні лікування лансопразолом.
Варфарин. Лансопразол не влияет на фармакокинетику варфарина и протромбиновое время. Увеличение MHO и протромбинового времени может привести к кровотечению и даже смерти.
Дигоксин. При одновременном применении дигоксина и лансопразола наблюдается повышение уровня дигоксина в плазме крови.
Такролимус. При одновременном применении лансопразола и такролимуса может повышаться концентрация такролимуса в плазме крови, особенно у пациентов, перенесших трансплантацию.
Тинидазол.
Тинідазол сумісний із сульфаніламідами та антибіотиками (аміноглікозиди, еритроміцин, рифампіцин, цефалоспорини); не рекомендується призначати разом з етіонамідом. Фенобарбітал прискорює інактивацію у печінці. Посилює ефект непрямих коагулянтів (для зменшення ризику розвитку кровотеч рекомендується зменшувати їх дозу на 50 %).
Алкоголь. Одновременное применение тинидазола и алкоголя может приводить к дисульфирам-подобной реакции, поэтому такой комбинации следует избегать.
Антикоагулянты. Препараты с подобной химической структурой потенцируют эффекты антикоагулянтов для перорального применения. Следует часто проверять показатели протромбинового времени и при необходимости корректировать дозу антикоагулянта.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Кларитроміцин – це макролідний антибіотик, який має антибактеріальну активність проти багатьох аеробних та анаеробних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, включаючи H. pylori . Кларитроміцин здійснює свою антибактеріальну дію шляхом пригнічення синтезу білка, зв'язуючись із 50S субодиницею мембрани рибосом мікробної клітини. Мінімальна інгібуюча концентрація (МІК 90 ) кларитроміцину і його активного метаболіту 14-гідроксикларитроміцину щодо H. pylori становить 0,06 мкг/мл.
Лансопразол блокує кінцеву стадію утворення соляної кислоти. В канальцях парієтальних клітин шлунка трансформується в активну форму – сульфенамід, який необоротно взаємодіє з SH-групами Н + -К + -АТФ-ази (протонного насоса). Зменшує базальну і стимульовану (їжа, пентагастрин, інсулін) секрецію і об'єм секрету. Відновлення активності Н + -К + -АТФ-ази відбувається з напівперіодом 30-48 годин. Середньодобове значення рН шлункового соку підвищується до 2,9 (відсоток часу збереження рН більше 3 становить 47,6). Після припинення прийому рівень кислоти залишається нижче 50 % базального протягом 39 год, рикошетного збільшення секреції (не відмічається). У хворих із синдромом Золлінгера-Еллісона діє триваліше. Пригнічує вироблення пепсину (підвищується рівень пепсиногену у сироватці крові). Виявляє гастропротективну дію: підвищення оксигенації слизової оболонки, підвищення секреції бікарбонатів. Пригнічує ріст H. pylori (мінімальна пригнічуюча концентрація становить 0,78-6,25 мг/л), сприяє утворенню у слизовій оболонці специфічних імуноглобулінів А. Зменшує кровотік у антральному відділі шлунка, пілорусі та цибулині дванадцятипалої кишки у середньому на 17 %, гальмує моторно-евакуаторну функцію шлунка. Пригнічення секреції супроводжується збільшенням кількості нітрозобактерій і підвищенням концентрації нітратів у шлунковому секреті. Підвищує концентрацію гастрину у сироватці крові на 50- 100 %. Забезпечує більш швидке загоєння і послаблення симптомів при виразці дванадцятипалої кишки. Ефективний при терапії виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, резистентної до Н 2 -блокаторів. Одночасне застосування кларитроміцину та лансопразолу потенціює показники фармакокінетики обох препаратів. Частота ерадикації H. pylori помітно зростає при включенні в цю комбінацію тинідазолу, який є представником групи нітроімідазолів з антимікробною активністю проти анаеробних бактерій та найпростіших, а також проти H. pylori . Завдяки високій ліпофільності тинідазол легко проникає всередину анаеробних мікроорганізмів, де відновлюється нітроредуктазою і руйнує спіральну структуру ДНК.
Таким чином, лансопразол у комбінації з антибіотикотерапією забезпечує швидке полегшення симптомів і загоєння виразки. Кларитроміцин і лансопразол не виявляв мутагенних властивостей у різноманітних тестах.
Фармакокинетика.
Кларитроміцин при прийомі внутрішньо швидко і достатньо повно всмоктується. Їжа уповільнює всмоктування, суттєво не впливаючи на біодоступність. Після одноразового прийому реєструються 2 піки сироваткової концентрації. Другий пік зумовлений здатністю концентруватись у жовчному міхурі з подальшим поступовим або швидким вивільненням. У плазмі зв'язується із сироватковими білками (більше 90 %). Приблизно 20 % прийнятої дози одразу окислюється у печінці з утворенням основного активного метаболіту 14-гідроксикларитроміцину. Біотрансформація каталізується ферментами цитохромного комплексу Р450. Добре проникає у рідини і тканини організму, утворюючи концентрації, які в 10 разів перевищують рівень у плазмі крові. Період напіввиведення при прийомі дози 500 мг становить 7-9 годин. Виводиться з сечею у незміненому вигляді до 30 %, решта – у вигляді метаболітів.
Лансопразол швидко всмоктується, маючи абсолютну біодоступність майже 40 %. На всмоктування лансопразолу не впливає їжа. Він зазнає екстенсивного метаболізму в печінці. Період напіввиведення препарату з плазми крові становить 0,5-1 годину. Приблизно 80 % лансопразолу виводиться нирками. Після перорального застосування початок антисекреторної дії лансопразолу відмічається вже через 1 годину. Тривалість пригнічення секреції соляної кислоти в шлунку становить майже 24 годин. Після повторного введення препарату в дозі 20 мг/добу добова внутрішньошлункова кислотність знижується на 97 %.
Показано, що одночасне застосування лансопразолу та кларитроміцину сприятливо впливає на фармакокінетичні властивості останнього. Середня максимальна концентрація (С max ) була на 10 % вище, середня С min – на 27 % вище, а середня ППК – на 15 % більше, ніж при застосуванні кларитроміцину окремо. Концентрація кларитроміцину в тканинах шлунка і слизу також підвищувалася при його одночасному введенні з лансопразолом.
Тинідазол при прийомі внутрішньо швидко всмоктується, відсоток абсорбції – приблизно 90 %. Накопичується у крові, С max досягається через 2 год. Зв'язок з білками плазми – 10 %. Легко проникає у різні тканини і рідини організму, проходить крізь гематоенцефалічний бар'єр. Піддається біотрансформації, основними метаболітами є фармакологічно активні гідроксильовані речовини (пригнічують ріст анаеробних мікроорганізмів і можуть посилювати дію тинідазолу). Повільно виводиться (у тому числі метаболіти) нирками (інтенсивна реасорбція у ниркових канальцях). Період напіввиведення у дорослих становить 10-14 годин.
Фармацевтичні характеристики.
Основные физико-химические свойства:
таблетки тинідазолу:
таблетки, вкриті оболонкою, двоопуклі, круглої форми, жовтого кольору;
таблетки кларитроміцину:
таблетки, вкриті оболонкою, двоопуклі, довгастої форми, жовтого кольору;
капсули лансопразолу:
тверді желатинові капсули № 1, корпус оранжевого кольору, кришечка майже білого кольору, мають відбитки “S” на кришечці та корпусі і містять гранули білого кольору;
Срок годности.
2 года.
Условия хранения.
Хранить в недоступном для детей, защищенном от света месте при температуре не выше 30°С.
Упаковка.
По 2 таблетки тинидазола, 2 таблетки кларитромицина и 2 капсулы лансопразола в стрипе из фольги алюминиевой. По 7 стрипов в картонной пачке.
По 2 таблетки тинидазола, 2 таблетки кларитромицина и 2 капсулы лансопразола в блистере из алюминиевой фольги. По 7 блистеров в картонной пачке.
Категория отпуска.
По рецепту.
Название и местонахождение производителя.
Сінмедик Лабораторіз.
106-107, Аш Ес Ай Ді Індастріал Естейт, Сектор-31, Фарідабад-121003, Хар'яна, Індія.
Synmedic Laboratories.
106-107, HSIDC Industrial Estate, Sector-31, Faridabad-121003, Haryana, India.
КЛАРИТРОМИЦИН+ЛАНЗОПРАЗОЛ+ТИНИДАЗОЛ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
