В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
КЛЕКСАН 300 раствор для ин. 10000 анти-Ха МЕ/1мл флакон многодозовый 3 мл

КЛЕКСАН 300 раствор для ин. 10000 анти-Ха МЕ/1мл флакон многодозовый 3 мл

rx
Код товара: 134319
Производитель: Санофи-Авентис (Украина)
9 400,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 29.10.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Clexane 300.

Clexane 300.

Место хранения:
Активное вещество: эноксапарин;
1 мл раствора содержит эноксапарин натрия 10 000 анти-HMO - эквивалентно эноксапарину натрия 100 мг;
Вспомогательные вещества: бензиловый спирт, вода для инъекций.
Лекарственная форма. Инъекционный раствор.
Основные физико-химические свойства: бесцветный или бледно-желтый цвет, прозрачный раствор.
Фармакотерапевтическая группа. Антитромботические агенты. Группа гепарина.
ATH B01A B05.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика. Эноксапарин низкомолекулярный гепарин, в котором антитроматическая и антикоагулянтная активность стандартного гепарина не взаимосвязана. Он характеризуется высшим соотношением анти-шляпы к анти-IIA (антитробинской) активности. Для эноксапарина соотношение этих двух типов активности составляет 3,6.
Что касается стандартного гепарина, анти-га и антигиационной активности эноксапарина обусловлена ​​его влиянием на антитробин.
В профилактических дозах препарат существенно не влияет на уровень активированного частичного тромбопластина времени (actch).
В терапевтических дозах, при максимальной активности препарата ACTCC, 1,5-2,2 раза по сравнению с временем контроля. Это продление отражает остаточную антитробиновую активность.
Лечение острой сильной атаки миокарда в сочетании с тромболитическим средством у пациентов, для которого дополнительно проводят чрескожную коронарное вмешательство или нет. В ходе крупного многоцентрового клинического исследования после использования фибринолитической терапии 20479 пациентов с острым инфарктом миокарда с подъемным сегментом ST, были рандомизированные распределенные группы для получения или эноксапарина в виде болюсного внутривенного введения 3000 анти-HMOS При последующей срочной подкожной дозе 100 анти- ха / кг, а затем подкожные инъекции 100 анти-га / кг каждые 12 часов или для введения внутривенного нефригации в гепарине в виде болюсного впрыска 60 миль / кг (максимум 4000 МЕ / кг) с последующим постоянным инфузией в дозе, которая была скорректирована для ACTC. Подкожные инъекции эноксапарина вводили до выделения из больницы или не более 8 дней (в 75% - не менее 6 дней). Половина пациентов, получающих гепарин, препарат вводили не менее 48 часов (в 89,5% случаев ≥ 36 часов). Все пациенты также принимали ацетилсалициловую кислоту в течение не менее 30 дней. Доза эноксапарина для пациентов с возрастом ≥ 75 лет исправлено: 75 МЕ / кг в виде подкожной инъекции каждые 12 часов без первоначального болюса внутривенного впрыска.
В ходе исследования 4716 (23%) пациенты делали коронарные ангиопластики на фоне антитромботической терапии с использованием замаскированных исследований. Пациенты не получали дополнительных доз, если с момента последней подкожной инъекции эноксапарина до притока цилиндра проходил менее 8 часов или получал болюсную внутривенную инъекцию эноксапарина, 30 анти-HMO / кг, если с момента Последняя подкожная инъекция эконоксапарина притока воздушного шара прошла более 8 часов.
Enoxaparin позволил значительно снизить частоту первичных конечных событий (комбинированного финала, которая включает в себя рецидив инфаркта миокарда и смертность по любой причине, наблюдаемой в течение 30-дневного периода после зачисления на исследование: 9,9% в группе Еноксапарина по сравнению с 12, 0% в группе нерехренного гепарина (снижение относительного риска - 17% (р <0,001)). Рецирствие инфаркта миокарда было значительно ниже в группе эноксапарина (на 3,4% по сравнению с 5%, р <0,001, Уменьшение относительного риска - 31%) Смертность была ниже в группе эноксапарина без статистически значимой разницы между группами (6,9% по сравнению с 7,5%, р = 0,11).
Преимущество эноксапарина для первичной терминальной точки было согласованным независимо от подгруппы по возрасту, статье по локализации их, наличием диабета или IM в анамнезе, типе тромболита и интервала времени между появлением первых клинических признаков. И начало лечения подразумевается между возникновением признаков заболевания и начало лечения, а не в течение периода времени между появлением проявлениями заболевания.
Статистически значимые преимущества Enoxaparin были продемонстрированы по сравнению с нефракционным гепарином для первичной конечной точки эффективности, что и у пациентов, которые проводили коронарные ангиопластики в течение 30 дней после включения в исследование (10,8% по сравнению с 13,9%, относительное снижение риска на 23% Итак, у пациентов, которые не совершали коронарные ангиопластики (9,7% по сравнению с 11,4%, снижение относительного риска на 15%).
Частота серьезных геморрагических явлений в течение 30 дней была статистически значимой (р <0,0001) выше в группе эноксапарина (2,1%) по сравнению с группой применения гепарина (1,4%). В группе применения эноксапарина наибольшая частота желудочно-кишечного кровотечения (0,5%) по сравнению с группой применения гепарина (0,1%), в то время как частота внутричерепных кровоизлияний в обеих группах была аналогична (0,8% на фоне оноксапарина Прием по сравнению с 0,7% на фоне приемного гепарина).
Анализ комбинированной конечной точки, который оценил общее клиническое преимущество, продемонстрировал статистически значимые преимущества (р <0,0001) эноксапарина по сравнению с нефракционным гепарином: относительное снижение риска составило 14% в пользу эноксапарина (11% по сравнению с 12,8%) путем объединения Конечная точка, которая включала в себя смерть, случаи рецидивами их и случаев серьезных геморрагических явлений (критерии Тими) в течение 30 дней и 17% по сравнению с 12,2%) совокупной терминальной точкой, которая включала в себя смерть, рецидив их и внутричерепных кровоизлияний в течение 30 дней.
Через 12 месяцев было снижение относительного риска в пользу эноксапарина, которое составляло 8% (95% ди: 2-14%) для комбинированной конечной точки: повторное возникновение инфаркта миокарда и смерть по любой причине.
Фармакокинетика. Фармакокинетические параметры эноксапарина оценивали путем изменения анти-га и анти-IIA активности плазмы крови (используя проверенные амидолитические методы) при нанесении препарата в рекомендуемых дозах после однократного и повторного подкожного введения и после одноразового внутривенная инъекция.
Биодоступность. Когда подкожное введение, эноксапарин быстро поглощается и почти полностью (почти на 100%). Максимальная активность плазмы крови наблюдается через 3-4 часа после введения. Эта максимальная активность (выраженная в МО Анти-Ха) составляет 0,18 ± 0,04 (после введения 2000 м), 0,43 ± 0,11 (после введения 4000 МЕ анти-га) в профилактической обработке и 1, 01 ± 0,14 (после Администрация 10 000 IU Anti-Ha) в терапевтической терапии.
Внутривенный болюсную инъекцию 3000 МО против шляпы с подкожным вводом 100 мС против H / кг массы тела каждые 12 часов приводит к образованию первого пика уровней антиэлектрической активности 1,16 м / мл (N = 16 ) и средние экспозиции, соответствующие 88% равновесия. Состояние равновесия достигается на второй день терапии.
В рекомендуемом диапазоне доз фармакокинетика эноксапарина является линейным. Внутривенные и межличностные изменчивость низки. После повторного подкожного введения препарата со здоровыми добровольцами в дозе 4000 анти-то есть, равновесное состояние было достигнуто на второй день, в то время как средняя активность эноксапарина составляла примерно на 15% выше, чем, которая наблюдалась с одним введением доза препарата. Уровни активности эноксапарина в равновесии хорошо предсказывают фармакокинетики препарата с одноразовым введением дозы препарата. После многократного подкожного введения препарата в дозе 100 массы тела против ха / кг два раза в день, равновесное состояние было достигнуто между днями 3 и 4, в то время как средняя концентрация плазмы составляла на 65% выше, чем, которая наблюдалась При одном введении дозы препарата, а максимальное и минимальное анти-ха активность составляла 1,2 и 0,52 анти-ха / мл соответственно. Учитывая фармакокинетику натрия эноксапарина, эта разница в характеристиках равновесного состояния ожидается и находится в терапевтических пределах.
Антигиационная активность в плазме крови после подкожного введения почти в 10 раз ниже, чем анти-ха-активность. Средняя максимальная активность против IIA наблюдается примерно через 3-4 часа после подкожной инъекции, достигая 0,13 II анти-Ia / ML после повторного введения дозы в дозе 100 мС против H / кг два раза в день.
При одновременном использовании эноксапарина и тромболитических средств фармакокинетического взаимодействия не обнаружено.
Распределение . Объем анти-х распределительной активности натрия эноксапарина составляет приблизительно 5 литров и почти соответствует объему циркулирующей крови.
Метаболизм . Метаболизм эноксапарина происходит в основном в печени (путем децельфирования и деполимеризации).
Вывод . После подкожной инъекции период полураспада антиэлектрической активности в низкомолекулярных гепаринах (NMG) более длительна по сравнению с этим индексом для нефракционных гепаринов.
Вывод эноксапарина имеет монофазную природу, с полуватом около 4 часов после одноразового подкожного введения и почти через 7 часов после повторного подкожного введения.
При использовании NMG уменьшение плазмы анти-IIA активности происходит быстрее, чем анти-га.
Екоксапарин и его метаболиты выводятся из организма с мочой (ненасыщенным механизмом), а также желчи.
Почечная очистка остатков против X охватывает приблизительно 10% введенной дозы, и общая почечная экскреция активных и неактивных соединений составляет 40% доза.
Подгруппы высокого риска .
Пациенты пожилых людей . Поскольку в этой популяции существует физиологическое снижение функции почек, устранение медленнее. Это не влияет на дозировку или схему введения препарата при профилактическом лечении до тех пор, пока почечная функция у таких пациентов не остается в приемлемых пределах, то есть, если она уменьшается только в небольшой степени.
У пациентов пожилых людей (в течение 75 лет) очень важно систематически оценить функцию почек с формулой печения перед лечением NMG (см. Раздел «Особенности применения»).
Пациенты с легкой и умеренной почечной недостаточностью (клиренс креатинина> 30 мл / мин). В некоторых случаях мониторинг анти-х активность можно контролировать для предотвращения передозировки, когда Enoxaparin используется для терапевтической терапии (см. Раздел «Особенности применения»).
Гемодиализ . Гепарин низкой молекулярной массы вводится в артериальную часть гемодиализованного контура в дозах, достаточных для предотвращения крови в цепи. Фармакокинетические параметры препарата одновременно остаются неизменными, за исключением случаев передозировки или препарата в общем кровотокам, что приводит к высоким уровням активности анти-га, из-за терминальной почечной недостаточности.
Клинические характеристики.
Индикация.
Профилактика венозной тромбоэмболии в хирургических вмешательствах умеренного или высокого риска.
Профилактика коагуляции крови в экстракорпоральной системе кровообращения во время процедуры гемодиализа (обычно на его продолжительность 4 часа или менее).
Лечение глубоких вен диагностировано тромбоз, сопровождаемое легочной тромбоэмболизмом или без тяжелых клинических симптомов, за исключением легких тромбоэмболии, которые требуют лечения тромболитическим или хирургическим вмешательством.
Лечение нестабильной стенокардии и острым инфарктом миокарда без зубов, в сочетании с ацетилсалициловой кислотой.
Лечение острого инфаркта миокарда с подъемом сегмента ST, в сочетании с тромболитическим средством у пациентов с дальнейшим использованием коронарной ангиопластики, а также без него.
Противопоказание.
Независимо от дозы (терапевтической или профилактической) Kleksan ® 300 нельзя использовать в следующих случаях:
- повышенная чувствительность к эноксапарину, гепарину или их производным, включая другие низкомолекулярные гепарины (NMG), повышенную чувствительность к вспомогательным веществам (бензиловый спирт);
- Наличие в анамнезе тяжелых гепарининдированных тромбоцитопении (похудовых) типа Ii, вызванных нефракционным или низкомолекулярным гепарином (см. Раздел «Особенности применения»);
- кровотечение или наклон к кровотечению, которое связано с расстройством гемостаз (исключение этого противопоказания может быть распространено внутрисосудистым коагуляцией, если не связано с лечением гепарина (см. Раздел «Особенности применения»));
- органические поражения органов с тенденцией к кровотечению;
- активное кровотечение клинически значимой степени;
- детский возраст до 3 лет, благодаря содержанию бензилового спирта (15 мг / мл). Такие пациенты должны предписаны нефракционированные гепарин. В недоношеных младенцах, во время введения лекарств, содержащих бензиловый спирт, произошло расстройство дыхания, как синдром труднодоступного дыхания (метаболический ацидоз, неврологические расстройства, дыхательные паузы и т. Д.) (См. Раздел «Дети»).
Klexan ® 300 нельзя использовать в терапевтических дозах в следующих случаях:
- внутримозговое кровоизлияние;
- активная язва желудка или двенадцатиперстной кишки;
- Из-за отсутствия соответствующих данных, при этом тяжелой почечной недостаточности (зазор креатинина 30 мл / мин по формуле приковекции), в дополнение к отдельным случаям у пациентов с диализами. Пациенты с тяжелой почечной недостаточностью должны предписаны нефракционированные гепарин.
Для расчета формулы COCUS используют, вам нужно знать массу тела пациента в соответствии с последним определением (см. Раздел «Особенности приложения»).
Спинальная или эпидуральная анестезия не должна в любом случае применять пациентов, которые обрабатывают NMG. Пациенты, получающие гепарин для лечения, а не для профилактики, локально региональной анестезии с запланированными хирургическими вмешательствами.
Не рекомендуется использовать этот препарат в терапевтических дозах в следующих случаях:
- острый обширный ишемический инсульт с потери сознания или без него. Если инсульт вызван эмболизмом, в первые 72 часа после случая эноксапарина нельзя использовать. Эффективность медицинских доз НМГ в зависимости от причины, степени и тяжести клинических проявлений ишемического инсульта все еще не определена;
- острый инфекционный эндокардит (за исключением некоторых эмбоговых сердечных осложнений);
- почечная недостаточность легкой или умеренной степени (клиренс креатинина 30-60 мл / мин).
Кроме того, лекарственные дозы препарата Klexan ® , как правило, не рекомендуются назначать пациентам, независимо от их возраста, в сочетании с такими препаратами (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»):
1. Ацетилсалициловая кислота в обезболивающих, жарких и противовоспалительных дозах.
2. Нестероидные противовоспалительные препараты (NPZLZ) (системное применение).
3. Dextran 40 (парентеральное приложение).
Конечно, Kleksan ® в профилактических дозах не рекомендуется в следующих случаях:
- Пациенты с тяжелой почечной недостаточностью (оформление креатинина 30 мл / мин по формуле приковекции см. Раздел «Особенности применения»);
- в первые 24 часа после внутреннего кровоизлияния.
Кроме того, Kleksan ® в профилактических дозах не рекомендуется предписаться пациентам более 65 лет в сочетании с такими лекарствами (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»):
1. Ацетилсалициловая кислота в анальгетиках, жарких и противовоспалительных дозах.
2. NPZLZ (системное приложение).
3. Dextran 40 (парентеральное приложение).
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами интерстициальных.
Некоторые лекарства или терапевтические классы могут продвигать гиперкалемию: соли калия, диуретики сберегающего калия, ингибиторы ангиотензина, ингибиторы фермента, ингибиторы ангиотензина II, нестероидные противовоспалительные агенты, гепарины (низкомолекулярные или безграничные гепарины), циклоспорин и тракторум, триметоприм.
Появление гиперкалемии может зависеть от его факторов риска, связанных с ним. Риск его возникновения увеличивается, если вышеуказанные лекарства используются одновременно.
У пациентов в возрасте до 65 лет, которые получают терапевтические дозы НМГ, а пациентов пожилых людей (более 65 лет), независимо от дозы NMG.
Нежелательные комбинации .
С ацетилсалициловой кислотой в анальгетических, противопоставляющих и противовоспалительных дозах (для экстраполяции и других салицилатов): повышенный риск кровотечения (ингибирование салицилатов функции тромбоцитов и повреждение слизистой оболочки пищеварительного тракта). Антипиретические, анальгетики, которые не принадлежат салицилатам (например, парацетамол).
С NPZLS, в том числе Ketorolac (системное применение) : повышенный риск кровотечения (ингибирование функции NPZLZ тромбоцитов и повреждение слизистой оболочки желудочно-кишечного тракта). Если невозможно избежать одновременного использования, следует проводить тщательное клиническое наблюдение.
С DEXTRAN 40 (парентеральное приложение): повышенный риск кровотечения (ингибирование декстран 40 функций тромбоцитов).
Комбинации, которые требуют меры предосторожности .
С оральными антикоагулянтами : повышенная антикоагуляция эффекта. При заміні гепарину пероральним антикоагулянтом слід посилити клінічний нагляд.
Комбінації, що потребують обережного застосування .
З інгібіторами агрегації тромбоцитів (окрім ацетилсаліцилової кислоти у знеболювальних, жарознижувальних та протизапальних дозах): абсиксимаб, ацетилсаліцилова кислота в антиагрегантних дозах при кардіологічних та неврологічних показаннях, берапрост, клопідогрель, ептифібатид, ілопрост, тиклопідин, тирофібан : підвищений ризик виникнення кровотечі.
Хворі віком до 65 років, які отримують профілактичні дози НМГ.
Комбінації, що потребують обережного застосування .
Комбіноване застосування лікарських засобів, що впливають на різні фази гемостазу, підвищує ризик виникнення кровотечі. Отже, незалежно від віку хворого слід проводити постійний моніторинг клінічної картини та за необхідності виконувати лабораторні аналізи, коли призначаються профілактичні дози НМГ одночасно з пероральними антикоагулянтами, інгібіторами агрегації тромбоцитів ( абсиксимаб, НПЗЛЗ, ацетилсаліцилова кислота у будь-якій дозі, клопідогрель, системні глюкокортикостероїди, ептифібатид, ілопрост, тиклопідин, тирофібан ) та тромболітичними засобами.
Особливості застосування.
Хоча концентрації різних низькомолекулярних гепаринів визначаються в міжнародних одиницях (МО) анти-Ха активності, їх ефективність визначається не тільки за їх анти-Ха активністю. Небезпечно заміняти один режим дозування НМГ на інший, оскільки кожний режим було обґрунтовано специфічними клінічними дослідженнями. Отже, при застосуванні кожного препарату слід дотримуватися особливої обережності та виконувати спеціальні інструкції для застосування.
Клексан® 300 містить 15 мг/мл спирту бензилового, що може спричинити токсичні та анафілактичні реакції у дітей віком до 3 років.
Попередження.
Ризик виникнення кровотечі . Необхідно дотримуватись рекомендованих режимів дозування (дози та тривалість лікування). Невиконання цих рекомендацій може спричинити розвиток кровотечі, зокрема у хворих з груп підвищеного ризику (хворі літнього віку, з нирковою недостатністю та ін.).
Випадки тяжких кровотеч були зареєстровані у хворих літнього віку, зокрема через зниження функції нирок, що виникає з віком; у хворих з нирковою недостатністю; у хворих з масою тіла нижче 40 кг; при лікуванні, тривалість якого перевищила рекомендовану середню тривалість 10 днів; при недотриманні терапевтичних рекомендацій (зокрема тих, що стосуються тривалості лікування та корегування дози відповідно до маси тіла при лікуванні); при одночасному застосуванні з препаратами, які підвищують ризик розвитку кровотечі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
У будь-якому випадку хворі літнього віку та/або хворі з нирковою недостатністю, а також хворі, лікування яких триває більше 10 днів, повинні знаходитись під спеціальним спостереженням.
В окремих випадках кількісне визначення анти-Ха активності може бути корисним для виявлення накопичування препарату (див. розділ «Особливості застосування»).
Ризик гепариніндукованої тромбоцитопенії (ГІТ) . При розвитку таких тромболітичних ускладнень як: у хворого, який отримує НМГ (у лікувальних або профілактичних дозах):
- загострення тромбозу, лікування якого проводиться;
- флебіт;
- емболія легенів;
- гостра ішемія нижніх кінцівок;
- інфаркт міокарда або інсульт;
завжди слід припускати можливість розвитку ГІТ та терміново визначати рівень тромбоцитів (див. розділ «Особливості застосування»).
Механічні протези клапанів серця . Застосування еноксапарину для профілактики тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів з механічними протезами клапанів серця окремо не вивчалось. Однак декілька окремих випадків тромбозу було зареєстровано у хворих з механічними протезами клапанів серця, які отримували еноксапарин для профілактики тромбоемболічних ускладнень.
Вагітність. У ході клінічного дослідження з участю вагітних жінок з механічними протезами клапанів серця, які отримували 100 анти-Ха МО еноксапарину/кг два рази на добу для зменшення ризику тромбоемболічних ускладнень, у двох з восьми жінок розвився тромбоз, що спричинив обструкцію клапана, яка призвела до загибелі матері та плода. Більше того, окремі випадки тромбозу у вагітних жінок з механічними протезами клапанів серця, які отримували еноксапарин для профілактики тромбоемболічних ускладнень, було зареєстровано під час післяреєстраційного нагляду за препаратом. Отже, у таких хворих ризик тромбоемболічних ускладнень підвищений.
Застереження при застосуванні .
Геморагічні явища. Як і у разі застосування інших антикоагулянтів, можливе виникнення кровотечі (див. розділ «Побічні реакції»). При розвитку кровотечі слід дослідити її причину та призначити відповідне лікування.
Функція нирок . Перш ніж почати лікування низькомолекулярним гепарином, слід оцінити стан ниркової функції, зокрема у хворих віком від 75 років, шляхом визначення кліренсу креатиніну за останньою масою тіла та формулою Кокрофта:
  • для хворих чоловічої статі: кліренс креатиніну = (140-вік) х маса тіла/(0,814 х креатинін у сироватці), де вік виражено в роках, маса тіла – в кілограмах, а креатинін в сироватці – в мікромоль/л;
  • для жінок цю формулу корегують шляхом множення результату на 0,85;
  • якщо сироватковий креатинін виражено в мг/мл, показник слід помножити на коефіцієнт 8,8.
Застосування лікувальних доз НМГ хворим з діагностованою тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30 мл/хв) протипоказано.
Лабораторні показники.
Контроль рівня тромбоцитів і ризик г епариніндукованої тромбоцитопенії (наприклад, ГІТ ІІ типу). НМГ можуть індукувати розвиток ГІТ II типу – серйозної імуноопосередкованої тромбоцитопенії, яка може спричинити артеріальні або венозні тромбоемболічні події, що можуть бути небезпечними для життя або погіршувати функціональний прогноз для пацієнта (див. розділ «Побічні реакції»). Для своєчасного виявлення ГІТ за пацієнтами необхідно здійснювати контроль у такому порядку:
Пацієнти, що перенесли оперативне втручання або нещодавно отримали травму (протягом 3 місяців). Незалежно від того, призначається препарат для лікувальної або профілактичної терапії, в усіх пацієнтів необхідне систематичне виконання лабораторних досліджень, оскільки частота ГІТ становить > 0,1 % або навіть > 1 % у хірургії та травматології. Ці дослідження мають включати визначення вмісту тромбоцитів:
  • перед призначенням НМГ або не пізніше ніж через 24 години після початку терапії препаратом;
  • у подальшому двічі на тиждень протягом одного місяця (період максимального ризику);
  • у подальшому, якщо лікування продовжується, один раз на тиждень до відміни препарату.
Пацієнти з іншими станами, відмінними від оперативного втручання або нещодавньої травми (протягом 3 місяців). Незалежно від того, призначається препарат для лікувальної або профілактичної терапії, необхідне систематичне виконання лабораторних досліджень згідно із тими ж принципами, що застосовуються в хірургії і травматології (див. вище), у пацієнтів:
  • які раніше отримували нефракціонований гепарин (НФГ) або НМГ в останні 6 місяців, враховуючи, що частота ГІТ становить > 0,1% або навіть > 1 %;
  • які мають значущі супутні захворювання, враховуючи потенційну тяжкість ГІТ у таких пацієнтів.
У інших випадках, беручи до уваги більш низьку частоту розвитку ГІТ (< 0,1 %), контроль вмісту тромбоцитів може бути обмежений такими заходами:
- контроль вмісту тромбоцитів на початку лікування або не пізніше ніж через 24 години після початку лікування;
- контроль вмісту тромбоцитів за наявності клінічної симптоматики, що може вказувати на ГІТ (будь-який новий епізод артеріальної та/або венозної тромбоемболії, будь-яке болісне ураження шкіри в місці ін'єкції, будь-які алергічні або анафілактичні симптоми на тлі лікування). Пацієнта необхідно поінформувати про можливість виникнення таких симптомів і про потребу повідомлення про них лікарю.
Слід припустити виникнення ГІТ, якщо вміст тромбоцитів нижче 150 000/мм 3 (або 150 Гіга/л) та/або якщо спостерігається відносне зменшення кількості тромбоцитів на 30-50 % порівняно з попереднім визначенням вмісту тромбоцитів. ГІТ розвивається переважно через 5-21 день після початку лікування гепарином (з максимальною частотою розвитку через приблизно 10 днів). Однак у пацієнтів із ГІТ в анамнезі це ускладнення може виникнути значно раніше, і повідомлялося про окремі випадки його розвитку після 21 дня лікування. У зв'язку з цим слід докладати систематичних зусиль для виявлення пацієнтів з таким анамнезом шляхом детального опитування перед початком лікування. В усіх випадках виникнення ГІТ є невідкладним станом і вимагає консультації зі спеціалістом. Будь-яке значне зменшення вмісту тромбоцитів (на 30-50 % порівняно із вихідними показниками) є попереджувальним сигналом, навіть якщо показники не досягли критичного рівня. Якщо спостерігається зниження вмісту тромбоцитів, то в усіх випадках необхідно вжиті таких заходів:
1. Негайно визначити вміст тромбоцитів для підтвердження отриманих результатів.
2. Відмінити терапію гепарином , якщо цей аналіз підтверджує зниження вмісту тромбоцитів або навіть вказує на його посилення та якщо іншої очевидної причини цього не виявлено. Для проведення in vitro тесту на агрегацію тромбоцитів та імунологічного дослідження зразок необхідно помістити у пробірку з цитратним розчином. Однак за таких умов негайні заходи, яких необхідно вжити, не повинні ґрунтуватися на результатах in vitro тесту на агрегацію тромбоцитів або імунологічного дослідження, оскільки існує лише декілька спеціалізованих лабораторій, які можуть проводити такі тести у звичному порядку, а їх результати можна отримати в найкращому випадку лише через декілька годин. Проте такі дослідження є необхідними, оскільки можуть допомогти діагностувати це ускладнення, оскільки ризик виникнення тромбозу при продовженні лікування гепарином у таких випадках є дуже високим.
3. Проводити профілактику або лікування тромботичних ускладнень, пов'язаних з ГІТ. Якщо продовження антикоагулянтної терапії є дуже важливим, гепарин слід замінити антитромботичним засобом, що належить до іншої групи препаратів, наприклад натрію данапароїдом або лепірудином, та який призначають у лікувальних чи профілактичних дозах індивідуально для кожного пацієнта. Заміна пероральними антикоагулянтами може проводитися тільки після того, як вміст тромбоцитів повернеться до норми, оскільки існує ризик загострення тромбозу при застосуванні пероральних антикоагулянтів.
Заміна гепарину пероральними антикоагулянтами. Слід посилити клінічний нагляд та підвищити частоту виконання лабораторних аналізів (протромбіновий час, що виражений як міжнародне нормалізоване співвідношення (МНС)) для контролю за дією пероральних антикоагулянтів.
У зв'язку з існуванням періоду, який передує розвитку максимального ефекту перорального антикоагулянту, лікування гепарином потрібно проводити постійною дозою протягом часу, достатнього для підтримування МНС у бажаному для цього терапевтичного показання інтервалі між двома послідовними аналізами.
Контролювання анти-Ха активності. Оскільки більшість клінічних досліджень, які продемонстрували ефективність НМГ, були проведені із застосуванням дози, розрахованої за масою тіла без спеціального лабораторного контролю, необхідність у лабораторних аналізах для визначення ефективності лікування НМГ не встановлена. Однак при певних клінічних станах, які часто супроводжуються ризиком передозування, відстеження анти-Ха активності може бути корисним для забезпечення контролю над ризиком виникнення кровотечі.
У зв'язку з дозами, що призначаються, такі випадки здебільшого стосуються лікувальних показань до застосування НМГ у хворих:
- з легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв за формулою Кокрофта). Оскільки на відміну від стандартного нефракціонованого гепарину НМГ виводиться переважно нирками, будь-яка ниркова недостатність може спричинити відносне передозування. Тяжка ниркова недостатність є протипоказанням до застосування НМГ у лікувальних дозах (див. розділ «Протипоказання»);
- з надзвичайно високою або низькою масою тіла (худорлявість або навіть кахексія, ожиріння);
- з кровотечею невизначеної етіології.
Навпаки, проведення лабораторного моніторингу не рекомендується у разі застосування профілактичних доз, якщо лікування НМГ проводиться відповідно до терапевтичних рекомендацій (зокрема тривалість лікування), а також під час гемодіалізу.
Для виявлення можливого накопичування гепарину після повторного введення рекомендується у разі необхідності брати кров на аналіз на піку активності (згідно з наявними даними, тобто через 4 години після третьої ін'єкції при підшкірному введенні препарату 2 рази на добу).
Повторні аналізи анти-Ха активності для визначення рівня гепарину в крові повинні призначатися кожні 2-3 дні в індивідуальному порядку залежно від результатів попереднього аналізу; також може бути необхідним коригування дози НМГ.
Анти-Ха активність, виявлена при спостереженні, змінюється залежно від окремого НМГ та окремого режиму дозування.
До відома: виходячи з наявних даних, середній показник (± стандартне відхилення), який спостерігався через 4 години після 7 ін'єкції еноксапарину, що вводився у дозі 100 анти-Ха МО/кг/ін'єкцію 2 рази на добу, становить 1,20±0,17 анти-Ха МО/мл.
Цей середній показник спостерігався під час клінічних досліджень щодо кількісного визначення анти-Ха активності хромогенним (амідолітичним) методом.
Активований частковий тромбопластиновий час (аЧТЧ). Деякі НМГ помірно підвищують аЧТЧ. Оскільки клінічне значення цього показника не доведено, немає необхідності використовувати цей тест для моніторингу лікування.
Спінальна/епідуральна анестезія у хворих, які отримують профілактичне лікування НМГ.
Як і інші антикоагулянти, НМГ при застосуванні під час спінальної/епідуральної анестезії рідко можуть призводити до виникнення гематоми спинного мозку та довготривалого або постійного паралічу.
Ризик спінальної гематоми є вищим у разі епідуральної анестезії із застосуванням катетера порівняно зі спінальною анестезією.
Ризик цих рідкісних явищ може зростати при тривалому післяопераційному використанні епідуральних катетерів або у пацієнтів, які у минулому перенесли хірургічні втручання на хребті або мали деформацію хребта (наприклад анкілозуючий спондилоартрит).
Якщо лікар приймає рішення про призначення антикоагулянтів на фоні проведення епідуральної/спінальної анестезії, необхідна надзвичайна пильність та постійний контроль для виявлення будь-яких симптомів неврологічних порушень, таких як біль по серединній лінії спини, порушення чутливих та рухових функцій (оніміння або слабкість нижніх кінцівок), дисфункція кишечнику та/або сечового міхура. Пацієнтів необхідно попередити про необхідність негайно повідомляти своєму лікарю про виникнення у них будь-яких з вищеназваних симптомів. Якщо підозрюється спінальна гематома, необхідно розпочати невідкладні діагностичні та лікувальні заходи, в тому числі втручання з декомпресії спинного мозку.
Якщо передопераційне лікування НМГ є необхідним (пацієнти, які довгий час прикуті до ліжка, травма) і якщо користь від місцевої/регіональної спінальної анестезії була ретельно зважена, пацієнтам, які отримали перед операцією ін'єкції НМГ, можна проводити таку анестезію, за умови, що між ін'єкцією гепарину і спінальною анестезією пройшло не менше 12 годин.
Рекомендується ретельний моніторинг неврологічного статусу пацієнта з огляду на ризик гематоми спинного мозку.
Майже у всіх пацієнтів профілактичне лікування НМГ можна розпочинати через 6-8 годин після анестезії або видалення катетера з контролем неврологічного статусу.
Особливо обережними слід бути при одночасному лікуванні іншими препаратами, які можуть впливати на систему гемостазу (зокрема нестероїдними протизапальними засобами, ацетилсаліциловою кислотою).
Стани, пов'язані з особливим ризиком (слід посилити спостереження за ходом лікування):
  • печінкова недостатність;
  • шлунково-кишкові виразки або інші органічні ураження зі схильністю до кровотечі в анамнезі;
  • судинні захворювання сітківки ока;
  • післяопераційний період після хірургічного втручання на головному або спинному мозку;
  • люмбальна/спинномозкова пункція: слід враховувати ризик інтраспінальної кровотечі і по можливості − відкладати її проведення на якнайдовший час;
  • одночасне застосування з лікарськими засобами, що впливають на гемостаз (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Процедура черезшкірної реваскуляризації при коронарній ангіопластиці . Для мінімізації ризику виникнення кровотечі під час коронарної ангіопластики з приводу нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q та гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST рекомендується строго дотримуватись рекомендованих інтервалів між ін'єкціями еноксапарину. Після коронарної ангіопластики необхідно провести гемостаз на місці судинної пункції. Якщо використовується оклюзійний пристрій, інтродьюсер можна видаляти відразу. Якщо застосовується мануальна компресія, інтродьюсер видаляється через 6 годин після останньої підшкірної/внутрішньовенної ін'єкції еноксапарину. При продовженні лікування еноксапарином наступну ін'єкцію слід вводити не раніше ніж через 6-8 годин після видалення інтродьюсера. Слід вести нагляд за місцем пункції для виявлення ознак кровотечі або гематоми.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність . Дослідження на тваринах не дали доказів наявності в еноксапарину тератогенної дії. При відсутності у тварин тератогенного ефекту тератогенний вплив на людину не очікується. На сьогодні в ході правильно виконаних досліджень на двох біологічних видах тварин було доведено, що речовини, які спричиняють вади розвитку у людини, є тератогенними для тварин.
Профілактичне застосування у І триместрі вагітності та лікування . Клінічні дані, що наявні на цей час, є недостатніми для визначення можливого тератогенного або фетотоксичного ефекту еноксапарину при призначенні його з профілактичною метою у І триместрі вагітності та в лікувальних дозах протягом усього періоду вагітності. Тому небажано застосовувати еноксапарин для профілактики у І триместрі вагітності та в лікувальних дозах протягом усієї вагітності.
Якщо планується застосування епідуральної анестезії, профілактичне лікування еноксапарином слід припинити, якщо це можливо, за 12 годин до анестезії.
Епідуральну або спінальну анестезію ніколи не слід проводити під час лікування НМГ.
Профілактичне застосування у ІІ та ІІІ триместрах вагітності . На сьогодні обмежена кількість випадків клінічного застосування еноксапарину в ІІ та ІІІ триместрах вагітності не свідчать про наявність тератогенного або фетотоксичного ефектів при призначенні препарату в профілактичних дозах. Проте необхідно провести додаткові клінічні дослідження наслідків впливу препарату при таких станах. У зв'язку з цим профілактичне застосування еноксапарину слід розглядати лише за необхідності.
Якщо планується застосування епідуральної анестезії, профілактичне застосування гепарину слід перервати не пізніше ніж за 12 годин до застосування анестезії.
Годування груддю . Оскільки абсорбція препарату у шлунково-кишковому тракті новонароджених маловірогідна, жінкам, які годують груддю, лікування гепарином не протипоказане.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами . Прийом препарату не впливає на здатність керувати автотранспортним засобом або іншими механізмами. Проте, слід бути обережними з огляду на можливі побічні реакції (див. розділ «Побічні реакції»).
Спосіб застосування та дози.
Для підшкірного введення (за винятком хворих, які перебувають на гемодіалізі, а також хворих із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST, які потребують болюсного введення).
Ця форма випуску призначена для дорослих.
Засіб не призначений для внутрішньом'язового введення.
1 мл розчину еквівалентний приблизно 10000 анти-Ха МО еноксапарину.
Техніка підшкірного введення. За допомогою градуйованого шприца та голки, призначеної для підшкірних ін'єкцій, відібрати з флакона точну кількість, яка необхідна для ін'єкції. У разі багатодозових флаконів рекомендується використовувати дуже тонкі голки (з максимальним діаметром 0,5 мм).
Еноксапарин слід вводити у вигляді ін'єкції у підшкірну тканину, бажано у положенні хворого лежачи на спині. Ін'єкції вводяться в передньолатеральну та задньолатеральну стінку живота, поперемінно в праву та ліву.
Голку необхідно вводити перпендикулярно, а не під кутом, на всю її довжину у затиснену складку шкіри, яку тримають між великим і вказівним пальцем до кінця введення розчину.
Техніка внутрішньовенного (болюсного) введення препарату із використанням багатодозового флакона, КЛЕКСАН ® 300, для лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Лікування починають із внутрішньовенної болюсної ін'єкції, після якої відразу роблять підшкірну ін'єкцію. Багатодозовий флакон слід використовувати, коли необхідно взяти початкову дозу, яка дорівнює 3000 МО, тобто 0,3 мл, за допомогою градуйованого 1 мл інсулінового шприца.
Цю дозу вводять у трубку внутрішньовенної крапельниці. Не допускається змішування препарат Клексан ® 300 або одночасне введення з іншими лікарськими засобами. Для видалення залишків інших лікарських засобів і, отже, попередження їх змішування з еноксапарином перед та після внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину крапельницю необхідно промити достатньою кількістю стандартного фізіологічного розчину або розчину глюкози. Еноксапарин безпечно вводити з 0,9 % стандартним фізіологічним розчином або 5 % розчином глюкози.
В умовах стаціонару багатодозовий флакон можна використовувати, якщо необхідно:
- отримати дозу 100 МО/кг, необхідну для першої підшкірної ін'єкції, яку вводять одночасно з внутрішньовенним болюсом, а також повторну дозу 100 МО/кг, необхідну для підшкірного введення кожні 12 годин;
- отримати дозу 30 МО/кг для внутрішньовенного болюсного введення для хворих яким буде застосовано коронарну ангіопластику.
Загальні рекомендації. Під час усього періоду лікування необхідно регулярно контролювати рівень тромбоцитів у зв'язку з ризиком гепариніндукованої тромбоцитопенії (ГІТ) (див. розділ «Особливості застосування»).
Профілактика венозної тромбоемболії при хірургічних втручаннях помірного або високого ризику . Ці рекомендації звичайно стосуються хірургічних процедур, що проводяться під загальною анестезією. У разі застосування спінальної та епідуральної анестезії необхідно зважити користь передопераційної ін'єкції еноксапарину відносно теоретично високого ризику спінальної гематоми (див. розділ «Особливості застосування»).
Застосовують один раз на добу.
Дозування. Дозу потрібно визначати за індивідуальним ризиком, що стосується окремого хворого та типу хірургічного втручання.
Хірургічні операції, пов'язані з помірним ризиком утворення тромбів. У разі проведення операцій, пов'язаних з помірним ризиком утворення тромбів, а також хворим, які не належать до групи високого ризику розвитку тромбоемболії, для ефективної профілактики достатньо введення 2000 анти-Ха МО (0,2 мл) один раз на добу. За цією схемою першу дозу вводять за 2 години до початку операції.
Хірургічні операції, пов'язані з високим ризиком утворення тромбів.
Операції на тазостегновому та колінному суглобі. Доза становить 4000 анти-Ха (0,4 мл) та вводиться один раз на добу. За цією схемою перша доза становить 4000 анти-Ха (повна доза) і вводиться за 12 годин до початку операції або перша доза становить 2000 анти-Ха (половина дози) та вводиться за 2 години до початку операції.
Інші випадки. При наявності підвищеного ризику розвитку венозної тромбоемболії, зумовленого типом хірургічного втручання (зокрема онкологічна хірургія) та/або станом хворого (зокрема венозна тромбоемболія в анамнезі), можна розглянути можливість введення профілактичної дози, що ідентична тій, яка застосовується в ортопедичній хірургії у разі операцій, пов'язаних з високим ризиком, таких як операції на тазостегновому та колінному суглобі.
Тривалість лікування. Лікування НМГ слід проводити разом із застосуванням стандартних методів використання еластичного бандажу для ніг до повного переведення хворого на амбулаторне лікування:
- у загальній хірургії тривалість лікування НМГ повинна становити не менше 10 днів, якщо для цього хворого не існує специфічного ризику розвитку тромбоемболії вен (див. розділ «Особливості застосування»);
- було доведено терапевтичну користь профілактичного лікуванням із застосуванням дози еноксапарину 4000 анти-Ха МО на добу після операції на тазостегновому суглобі протягом 4-5 тижнів;
- якщо після рекомендованого курсу лікування у хворого зберігається ризик венозної тромбоемболії, слід розглянути можливість застосування пероральних антикоагулянтів для подальшої профілактичної терапії; проте клінічна користь тривалого лікування низькомолекулярними гепаринами або пероральними антикоагулянтами поки що не вивчалась.
Попередження згортання крові в екстракорпоральній системі кровообігу під час процедури гемодіалізу (зазвичай при її тривалості 4 години або менше).
Внутрішньосудинне введення (в артеріальній гілці діалізної системи). У хворих, яким проводять повторні сеанси гемодіалізу, профілактика згортання крові в екстраренальній очисній системі досягається шляхом введення початкової дози, що дорівнює 100 анти-Ха МО/кг, в артеріальну гілку діалізної системи на початку сеансу.
Ця доза, що вводиться у вигляді одноразової внутрішньосудинної болюсної ін'єкції, може застосовуватись тільки для сеансів гемодіалізу тривалістю 4 години або менше. Згодом вона може корегуватися з огляду на індивідуальну та міжгрупову мінливість.
Максимальна рекомендована доза - 100 анти-Ха МО/кг.
Хворим, які перебувають на гемодіалізі і мають високий ризик кровотечі (зокрема при передопераційному та післяопераційному діалізі) або у яких активна кровотеча, сеанси діалізу можна проводити, застосовуючи дозу 50 анти-Ха МО/кг (два введення в судину) або 75 анти-Ха МО/кг (одне введення в судину).
Лікування діагностованого тромбозу глибоких вен, що супроводжується легеневою тромбоемболією або без неї та не має тяжких клінічних симптомів, за винятком легеневої тромбоемболії, яка вимагає лікування тромболітичним засобом або хірургічного втручання . При будь-якій підозрі на тромбоз глибоких вен слід швидко підтвердити діагноз, провівши відповідне обстеження.
Вводять : дві ін'єкції на добу з інтервалом у 12 годин.
Дозування . Доза для однієї ін'єкції становить 100 анти-Ха МО/кг. Дозування НМГ для хворих з масою тіла більше 100 кг або менше 40 кг не вивчалось. У хворих з масою тіла більше 100 кг ефективність терапії НМГ може бути дещо нижчою, а у хворих з масою тіла менше 40 кг може бути підвищеним ризик кровотечі. Такі хворі повинні знаходитись під окремим клінічним спостереженням.
Тривалість лікування тромбозу глибоких вен (ТГВ). Лікування низькомолекулярним гепарином слід якомога швидше замінити терапією пероральними антикоагулятивними засобами, якщо вона не протипоказана. Тривалість лікування НМГ не повинна перевищувати 10 днів, враховуючи час, необхідний для отримання відповідного ефекту перорального антикоагулянта, виключаючи такі випадки, коли цей ефект важко досягти (див. розділ «Особливості застосування»). Отже, лікування пероральними антикоагулянтами слід розпочинати якомога раніше.
Лікування нестабільної стенокардії та гострого інфаркту міокарда без зубця Q, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою . Еноксапарин призначають у дозі 100 анти-Ха МО/кг підшкірно два рази на добу через кожні 12 годин у комбінації з аспірином (рекомендована доза − 75-325 мг внутрішньо після мінімальної навантажувальної дози 160 мг). Рекомендована тривалість лікування становить 2-8 днів до досягнення хворим стабільного клінічного стану.
Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, у комбінації з тромболітичним засобом у хворих для яких можливе подальше застосування коронарної ангіопластики, а також без неї . Після початкової внутрішньовенної болюсної ін'єкції 3000 анти-Ха МО вводять підшкірно 100 анти-Ха МО/кг протягом наступних 15 хв, потім кожні 12 годин (для перших двох підшкірних введень максимум 10000 анти-Ха МО). Першу дозу еноксапарину слід вводити за 15 хв до або через 30 хв після початку тромболітичної терапії (фібриноспецифічної або ні).
Рекомендована тривалість лікування становить 8 днів або до виписки хворого зі стаціонару, якщо період госпіталізації становить менше 8 днів.
Супутня терапія: прийом аспірину слід починати якнайшвидше після появи симптомів і продовжувати з дозуванням 75-325 мг на добу протягом не менше 30 днів, якщо не показане інше.
Хворі, яким застосовано коронарну ангіопластику:
- якщо з часу останнього підшкірного введення еноксапарину до накачування балона пройшло менше 8 годин, додаткове введення еноксапарину не потрібне;
- якщо з часу останнього підшкірного введення еноксапарину до накачування балона пройшло більше 8 годин, необхідно ввести внутрішньовенну болюсну ін'єкцію 30 анти-Ха МО/кг еноксапарину. Для забезпечення точності об'ємів для введення рекомендується розвести препарат до 300 МО/мл (тобто 0,3 мл еноксапарину, розведеного у 10 мл) (див. таблицю нижче).
Об'єми для введення, коли розведення здійснюється для хворих з коронарною ангіопластикою:
Маса тіла
Необхідна доза
Об`єм для введення при розведенні до
300 МО/мл (тобто 0,3 мл еноксапарину, розведені в 10 мл)
кг
МО
мл
45
1350
4,5
50
1500
5
55
1650
5,5
60
1800
6
65
1950
6,5
70
2100
7
75
2250
7,5
80
2400
8
85
2550
8,5
90
2700
9
95
2850
9,5
100
3000
10
Пацієнти віком від 75 років . Початкову внутрішньовенну болюсну ін'єкцію не вводять хворим віком 75 років і старшим, які знаходяться на лікуванні з приводу гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Їм слід вводити підшкірно 75 анти-Ха МО/кг кожні 12 годин (максимум 7500 анти-Ха МО тільки для перших двох ін'єкцій).
Діти. Через відсутність відповідних даних не рекомендується застосовувати НМГ дітям. Застосування дітям віком до 3 років протипоказано через вміст бензилового спирту. Таким хворим слід призначати нефракціонований гепарин. У недоношених немовлят під час введення лікарських засобів, що містять бензиловий спирт, спостерігалося таке порушення дихання, як синдром утрудненого дихання (метаболічний ацидоз, неврологічні розлади, паузи в диханні та ін.)
Передозування.
Випадкове передозування при підшкірному введенні великих доз низькомолекулярного гепарину може призвести до геморагічних ускладнень.
У разі кровотечі для лікування деяких хворих можна застосовувати протаміну сульфат, враховуючи такі фактори:
  • ефективність протаміну набагато нижча, ніж ефективність, зареєстрована при передозуваннях нефракціонованого гепарину;
  • через побічні реакції (зокрема анафілактичний шок) слід ретельно зважити співвідношення ризик/користь для протаміну сульфату. Нейтралізацію еноксапарину здійснюють за допомогою повільного внутрішньовенного введення протаміну (сульфату або гідрохлориду).
Необхідна доза протаміну залежить:
  • від введеної дози гепарину (100 протигепаринових одиниць протаміну нейтралізують активність 100 анти-Ха МО низькомолекулярного гепарину), якщо з моменту введення еноксапарину натрію пройшло не більше 8 годин;
- від часу, що пройшов з моменту введення гепарину:
- можливе введення інфузії 50 протигепаринових одиниць протаміну на 100 анти-Ха МО еноксапарину натрію, якщо з моменту введення еноксапарину натрію пройшло більше 8 годин або якщо буде потреба в другій дозі протаміну;
- якщо з моменту ін'єкції еноксапарину натрію пройшло більше 12 годин, немає необхідності вводити протамін.
Ці рекомендації стосуються хворих з нормальною нирковою функцією, які отримують повторні дози.
Однак неможливо повністю нейтралізувати анти-Ха активність еноксапарину. Більше того, нейтралізація може мати тимчасовий характер через особливість абсорбції низькомолекулярного гепарину, і в результаті може виникнути необхідність розподілити загальну розраховану дозу протаміну на декілька ін'єкцій (2-4) для введення протягом 24 годин.
Після потрапляння низькомолекулярного гепарину до шлунка тяжкі ускладнення маловірогідні навіть при великих кількостях (таких випадків зареєстровано не було) через незначне шлункове та кишкове всмоктування лікарського засобу.
Побічні реакції.
Були зареєстровані випадки значних геморагічних ускладнень, деякі з них були летальними. Нечастими побічними реакціями були внутрішньочерепні та ретроперитонеальні крововиливи. Також реєструвалися випадки геморагічних ускладнень (кровотечі), таких як гематома, екхімоз у місцях, відмінних від місця ін'єкції, гематома рани, гематурія, носова кровотеча та шлунково-кишкова кровотеча.
Геморагічні симптоми переважно пов'язані із:
  • присутністю асоційованих факторів ризику, таких як органічні ураження зі схильністю до виникнення кровотеч, а також застосування деяких комбінацій лікарських засобів (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодії з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії»), літній вік, ниркова недостатність, низька маса тіла;
  • недотриманням терапевтичних рекомендацій, зокрема стосовно тривалості лікування та корекції дози з урахуванням маси тіла пацієнта (див. розділ «Особливості застосування»).
Повідомлялося про рідкісні випадки виникнення гематоми спинного мозку після застосування низькомолекулярного гепарину під час спінальної анестезії, аналгезії або епідуральної анестезії. Ці реакції призводили до неврологічних розладів різного ступеня тяжкості, в тому числі до тривалого або необоротного паралічу (див. розділ «Особливості застосування»).
Підшкірне введення препарату може призвести до утворення гематом у місці ін'єкції. Були зареєстровані випадки болю у місці ін'єкції, інших реакцій, включаючи подразнення, набряк у місці ін'єкції, гіперчутливість, запалення та утворення вузликів. Цей ризик зростає, якщо порушується рекомендована методика виконання ін'єкції або використовуються невідповідні ін'єкційні матеріали для її проведення. Запальні вузлики у місці ін'єкції, які минають через кілька днів, можуть виникати внаслідок запальної реакції і не вимагають відміни препарату.
Повідомлялося про виникнення тромбоцитопенії. Існує два види тромбоцитопенії:
  • тип І, що спостерігається у більшості випадків, зазвичай середньої тяжкості (> 100 000/мм 3 ), виникає на ранніх етапах (до 5 дня лікування) та не потребує відміни препарату;
  • тип ІІ є рідкісною серйозною імуноалергічною тромбоцитопенією (ГІТ) з тромбозом; у деяких випадках тромбоз був ускладнений інфарктами органів або ішемією кінцівок. Її поширеність залишається недостатньо вивченою (див. розділи «Особливості застосування»).
Можливе безсимптомне та оборотне підвищення вмісту тромбоцитів.
Повідомлялося про випадки виникнення геморагічної анемії.
На тлі застосування гепаринів були зареєстровані рідкісні випадки некрозу шкіри , які у більшості випадків спостерігалися у місці проведення ін'єкції. Появі цих явищ може передувати виникнення пурпури або інфільтрованих та болісних еритематозних бляшок. У таких випадках слід негайно відмінити препарат.
Спостерігалися рідкісні випадки шкірних (кропив'янка, свербіж, еритема, бульозні висипання) або системних алергічних проявів (анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок) , які іноді призводили до відміни препарату.
Як і при застосуванні нефракціонованих гепаринів, при тривалому лікуванні цим препаратом не можна виключати ризик розвитку остеопорозу.
Нефракціоновані гепарини можуть спричиняти гіпоальдостеронізм, який призводить до збільшення плазмових рівнів калію. Рідко може виникнути клінічно значуща гіперкаліємія, особливо у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю та цукровим діабетом.
Повідомлялося про випадки транзиторного підвищення рівнів трансаміназ, гепатоцелюлярного або холестатичного ураження печінки .
Повідомлялося про декілька випадків виникнення гіперкаліємії .
Повідомлялося про виникнення головного болю, алопеції.
Дуже рідко спостерігався васкуліт , обумовлений гіперчутливістю шкіри.
Дуже рідко спостерігалася гіпереозинофілія , окремо або разом із шкірними реакціями, що призводила до відміни препарату.
Термін придатності. 2 роки.
Термін придатності після відкриття флакона – не більше 28 днів.
Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Не заморожувати.
Упаковка. № 1: по 1 багатодозовому флакону по 3 мл в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
ФАМАР ХЕЛС КЕАР СЕРВІСІЗ МАДРИД, С.А.У., Іспанія.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Авеніда Леганес, 62, Алькоркон 28923 Мадрид, Іспанія.
Заявник.
ТОВ «Санофі-Авентіс Україна», Україна.
ЭНОКСАПАРИН НАТРИЙ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа