Личный кабинет
ЛАМИТОР табл. 100 мг №30
rx
Код товара: 74227
Производитель: Torrent (Индия)
3 300,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Лайм
Место хранения:
Активный ингредиент : Lamotrigine;
1 таблетка содержит Lamotrigin 25 мг или 50 мг, или 100 мг;
Вспомогательные вещества: моногидрат лактозы, микрокристаллическая целлюлоза, желтый оксид железа (E 172), напечатанный, натрий гликолят гликолята натрия (тип A), стеарат магния, тальк, диоксид диоксида кремния.
Лекарственная форма. Таблетки
Основные физики и химические свойства: круглые плоские таблетки светло-желтого цвета с виной на одной стороне.
Фармакотерапевтическая группа.
Антипилептические агенты. Ламотриджин. ATH код N03A X09.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Ламотриджин является антитерметическим препаратом, механизм действия которого связан с блокировкой потенциальных зависимых натрийных каналов пресинаптических мембран нейронов в фазе медленной инактивации и ингибирования избыточного выделения глутамата (аминокислота, которая играет значительную роль в развитии эпилептической атаки).
Фармакокинетика.
После получения внутренний препарат быстро и полностью поглощается из пищеварительного тракта. Максимальная концентрация в плазме крови достигается примерно на 2,5 часа. Ламотриджин активно метаболизируется, основным метаболитом является N-глюкуронид. В среднем период полувыведения у взрослых составляет 29 часов (с монотерией). Ламитер имеет линейный фармакологический профиль. Он извлекается в основном в виде метаболитов и частично - в неизменной форме, в основном в моче. У детей период полураспада меньше, чем у взрослых.
Клинические характеристики.
Индикация.
Эпилепсия
Взрослые и дети в возрасте 12 лет: монотерапия и дополнительная эпилепсия терапия, в частности частичные и обобщенные атаки, включая тонико-клонические приступы, а также атаки, связанные с синдромом Lennox Gasto.
Дети от 2 до 12 лет: дополнительная терапия эпилепсии, в частности частичных и обобщенных атак, включая тонико-клонические атаки, а также атаки, связанные с синдромом Леннокса-Гасто.
После достижения контроля ассистентов лекарств можно остановиться и продолжать с монотерапией ламотригином.
Монотерапия типичных небольших эпилептических атак.
Биполярные расстройства (взрослые)
Для предотвращения случаев эмоциональных расстройств (депрессии, мании, гипомании, смешанных состояний) у пациентов с биполярными расстройствами.
Противопоказание.
Повышенная чувствительность к ламотригину или к любому компоненту препарата.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Было обнаружено, что уридидифсосфоглукуронилтрансфераза является ферментом, который отвечает за ламотригинский метаболизм. Нет никаких доказательств того, что Ламотриджин может привести к клинически значимой стимуляции или ингибированию ферментов печени, участвующих в метаболизме препаратов, и маловероятно, что взаимодействие между ламотригином и препаратами, которые метаболизируются ферментами цитохрома P450. Ламотриджин может вызвать свой собственный метаболизм, но этот эффект умеренный и не имеет значительных клинических последствий.
Препараты, которые значительно подавляют ферменты печени: вальпроат.
Препараты, которые значительно вызывают ферменты печени: карбамазепин, фенитоин, примидина, фенобарбитал, рифампицин, лопинавир / ритонавир, атановир / ритонавир, сочетание этинилэстрадиол / левоноргестрел (другие устные контрацептивы и гормональные препараты не были изучены, но они могут также повлиять на фармакокинетический свойства ламотригина.
Препараты, которые не подавляют и не вызывают печеночные ферменты: литий, бупропион, оланзапин, оксакбазепин, фелбамат, габапентин, леветирацетам, прегабалин, топирамат, Zonizamide, aripiPrazole.
Взаимодействие с антипилептическими препаратами
Valproate, который ингибирует глюкуронизацию ламотригина, снижает метаболизм ламотригина и увеличивает средний период полураспада примерно в 2 раза.
Некоторые антипилептические препараты (такие как фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал и примиден), индуцирующие ферменты печени, индуцируют метаболизм ламодриджную глюкуронизацию и ускоряя ламотригинскую метаболизм.
Есть сообщения о побочных эффектах от центральной нервной системы, которая включала головокружение, атаксию, диплопию, облаку и тошноту, у пациентов, получающих карбамазепин одновременно с ламотригином. Эти явления обычно исчезают при умерении дозы карбамазепина. Аналогичный эффект был найден при изучении ламотригина и оксарбазепина у здоровых взрослых волонтеров, но в дозе не было никакого снижения.
Во время учебы с участием здоровых взрослых добровольцев, взяв дозу ламотригина 200 мг и доза окскарбазепина 1200 мг, было обнаружено, что Окскарбазепин не изменил метаболизм ламотригина, а Ламотридриджин, в свою очередь, не изменил метаболизм Окскарбазепин.
В ходе исследований с участием здоровых добровольцев было обнаружено, что совместимое использование PHELBAMATE в дозе 1200 мг 2 раза в день и ламотригин в дозе 100 мг 2 раза в день в течение 10 дней без клинически значимого Влияние на фармакокинетику последнего.
В соответствии с данными ретроспективного анализа уровней плазмы у пациентов, используемых ламотригина с или без габапентина, было обнаружено, что габапентин не меняет существующий уровень очистки ламотригина.
Потенциальное медицинское взаимодействие между леветирацином и ламотригином изучалось путем оценки уровня концентраций обоих лекарств в сыворотке во время исследования. Согласно этим данным, вещества не меняют фармакокинетики друг друга.
Концентрация стойки ламотриума в плазме крови не изменяется при совместимости с прегабалином (200 мг 3 раза в день). Фармакокинетическое взаимодействие между ламотригином и без прегабалина.
Топирам не влияет на концентрацию плазмы ламотригина. Использование ламотригина на 15% увеличивает концентрацию топирамата.
Согласно исследованиям, использование Zonisamide (200-400 мг / сут) вместе с ламотригином (150-500 мг / день) в течение 35 дней для лечения эпилепсии не оказало значительного воздействия на фармакокинетику ламотригина.
Хотя существуют случаи изменений в концентрации других противоэбилептических препаратов в плазме крови, контрольные исследования показали, что ламотриджин не влияет на концентрацию плазмы сопутствующих антипилептических агентов. Результаты исследований in vitro показали, что Ламотриджин не вытесняет другие антипилептические препараты из их белков плазмы крови.
Взаимодействие с другими психотропными веществами
Есть доказательства того, что с одновременным приемом 100 мг в день ламотригин и 2 г литиевого глюконата, который использовался 2 раза в день в течение 6 дней, фармакокинетика лития не изменилась.
Несколько устных доз бупропиона не имели статистически значимого влияния на фармакокинетику ламотригина во время исследования, привели только к слабому увеличению глюкуронида Lamotridge.
Во время учебы с участием здоровых добровольцев для взрослых, администрация 15 мг Оланзапина снизила площадь в кривой «концентрации - время» (AUC) и максимальная концентрация (C Max ) ламотригина в среднем на 24% и 20% соответственно. Такой высокий эффект в клинической практике редко. Прием 200 мг ламотригина не влияет на фармакокинетику Оланзапина.
Несколько устных доз ламотригин 400 мг в день не вызывали клинически значимого влияния на фармакокинетику рисперидона при получении одной дозы 2 мг в исследованиях с участием здоровых взрослых добровольцев. В совместимом приложении 2 мг рисперидона вместе с ламотригином сообщалось, что он утонул при применении только к рисперидону. Никто не был обнаружен при использовании только ламотригина.
Во время учебы пациенты с биполярным расстройством, получающим ламотригин (> / = 100 мг в день), доза арипипразола увеличились с 10 мг в день до 30 мг в сутки в течение 7 дней. В общем, приблизительно 10% снижение C MAX и AUC LAMOTRIGIN. Не ожидается, что влияние таких изменений будет иметь клинические последствия.
Эксперименты in vitro показали, что при формировании первичного метаболита ламотригина 2-н-глюкуронида только минимально может повлиять на амитриполин, бупропион, клоназепам, флуосев, галоперидол или лоразепам. Согласно изучению метаболизма буйворалола в микросом человека печени, можно определить, что Lamotridgine не уменьшает зазор препаратов, которые метаболизируются в основном CYP2D6. Результаты экспериментов in vitro также позволяют утверждать, что оформление ламотригина вряд ли может повлиять на клазапин, фенеллин, рисперидон, серин или тразодон.
Взаимодействие с гормональными контрацептивами
Влияние гормональных контрацептивов на фармакокинетику ламотригина
У пациентов, принимающих таблетку с сочетанием этинилестрадина 30 мкг / левоноргестрел 150 мкг, увеличение выхода ламотриджа составляет приблизительно 2 раза, что, в свою очередь, вызвало снижение AUC и C max Lamotrigin в среднем 52% и 39% соответственно Отказ Концентрация ламотриума в сыворотке, постепенно увеличивалась в течение недели, перерыва в приеме контрацепции, достигнув показателей ближе к концу недели, в среднем около 2 раз выше, чем при совместимом применении лекарств.
Влияние ламотригина на фармакокинетику гормональных контрацептивов
Во время исследований у женщин добровольцев не изменялась доза ламотригина 300 мг не повлияла на фармакокинетику этинилестрадиола, что является частью комбинированного устного контрацепционного планшета. Было постоянное незначительное увеличение удаления левонораструда, который, в свою очередь, вызвал снижение AUC и C MAX Levonorgetregrel в среднем на 19% и 12% соответственно. Измерения уровня сыворотки фолликулостимулирующего гормона и лютеинизирующего гормона и эстрадиола во время исследования показали ингибирование гормональной активности яичников у некоторых женщин, хотя измерения уровней прогестерона в сыворотке крови обнаружили, что у женщин нет гормональных симптомов овуляции. Влияние изменений в сыворотку фолликулостимуляторных и лютеинизирующих гормонов и небольшого увеличения удаления левонорструментов на активность овуляции яичников неизвестно. Эффекты ламотригина в суточной дозе более 300 мг не исследованы. Изучение других гормональных контрацептивов также не проводило.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами
У мужчин добровольцев, которые взяли Rifampicin, уровень удаления увеличился и уменьшил период полураспада на полува жизни ламотригина из-за индукции ферментов печени, ответственных за глюкуронизацию. Пациенты, которые сопровождают Rifampicin, должны придерживаться режима лечения, рекомендованного для терапии ламотригином и соответствующими индукторами глюкуронизации.
Согласно исследованиям, связанным с здоровыми добровольцами, лопинавир / ритонавир примерно половиняет концентрацию плазмы ламотригина путем индукции глюкуронизации. Для лечения пациентов, которые уже используются Lopinavir / Ritonavir, следует соблюдать способ терапии, рекомендованный при использовании индукторов ламотриджа и глюкуронизации.
Согласно исследованиям с участием здоровых волонтеров, использование атазанавира / ритонавира (300 мг / 100 мг) (300 мг / 100 мг) (300 мг / 100 мг) (300 мг / 100 мг) (300 мг / 100 мг) auc и c max lamotrigin в плазме крови (в дозе 100 мг) в среднем на 32% и 6% соответственно Отказ
Данные из исследования влияния Lamotrigin in vitro на органические катионные конвейеры 2 (2 октября) продемонстрировали, что ламотригин, но не метаболит N (2) -глюкуронид - ингибитор 2 октября в потенциально клинически значимых концентрациях. Эти данные показывают, что LAMOTRIDZHIN является более мощным ингибитором 2 октября, чем Ciminidine, IC 50 индексов от 53,8 мкм и 186 мкм соответственно.
Взаимодействие с участием лабораторных испытаний
Взаимодействие Lamotrigin с тестами, используемыми для быстрого определения некоторых лекарств в моче, результатом которого могут стать ложноположительными показателями, особенно при определении феноического климата. Альтернативный более конкретный химический метод следует использовать для подтверждения положительных результатов.
Особенности приложения.
Специальные оговорки
Кожные высыпания
В течение первых 8 недель, с самого начала лечения ламотригин может возникать побочный эффект кожи в виде сыпи. В большинстве случаев сыпь умерены и проходят без лечения, но это было сообщено о появлении тяжелых кожных реакций, которые необходима госпитализация и прекращение лечения ламотригином. Они принадлежали к случаям сыпи, которые потенциально угрожают жизни, такие как синдром Стивенс-Джонсона и токсический эпидермальный некролис.
У взрослых, которые участвовали в исследованиях, использующих современные рекомендации ламотригин дозировку, частота тяжелой кожной сыпи составляет приблизительно от 1 до 500 пациентов с эпилепсией. Примерно половина этих случаев было диагностировано синдромом Стивенс-Джонсона (1 на 1000).
Частота тяжелых кожных сыпов у пациентов с биполярными расстройствами составляет 1 на 1000.
У детей риск серьезной кожной сыпи выше, чем у взрослых.
Согласно исследованиям, частота шахты сыпи, которые привели к госпитализации, у детей варьируются от 1 до 300 до 1 на 100 пациентов.
Дети Первые признаки кожной сыпы могут быть ошибочно восприниматься для инфекции, поэтому врачи следует обратить внимание на возможность развития побочного воздействия на препарат у детей, в которых высыпается и лихорадка в течение первых 8 недель терапии.
Очевидно, что общий риск высыпания кожи, по-видимому, тесно связан с высокими начальными дозами ламотриджа и превышает рекомендуемую схему для увеличения доз для ламотригинтерапии, а также с сопутствующим использованием вальпроата.
С осторожностью, ламотридин следует использовать для лечения пациентов с аллергией или высыпаниями в использовании других противопилепных препаратов в анамнезе, поскольку частота умеренных сыпов после лечения ламотригином в этой группе пациентов было в 3 раза выше, чем в группе без такого анамнез.
Когда высыпания на коже следует немедленно изучить пациента (как взрослый, так и для ребенка) и прекратить получать ламотригин, если нет доказательств того, что кожная сыпь не связана с введением препарата. Не рекомендуется повторно начать обработку ламотригином, когда он был остановлен из-за появления высыпания из-за предварительной обработки ламотригином. В этом случае в решении проблемы повторной цели препарата необходимо взвесить ожидаемые преимущества лечения и возможный риск.
Также сообщалось, что кожная сыпь является частью синдрома гиперчувствительности, которая сопровождается различными системными симптомами, которые включают лихорадку, лимфоденопатию, отек лица, изменение крови и нарушение печени асептического менингита. Синдром может иметь разные степени тяжести и иногда приводит к распространению внутрисосудистой коагуляции крови и полиорганической недостаточности. Важно отметить, что ранние признаки гиперчувствительности (например, горячей и лимфоденопатии) могут возникать даже при отсутствии кожных сыпи. При наличии таких симптомов пациент должен немедленно осмотреть и, в отсутствие других причин, прекратите принимать ламотригин.
В большинстве случаев после отмены асептического менингита имеет обратимый характер, но в некоторых случаях его можно вернуть к повторному введения ламотригина. Повторное назначение LAMOTRIGIN вызывает быстрое возвращение симптомов, которые часто имеют более суровый характер. Пациенты, которые были отменены пациентами в связи с появлением асептического менингита со своим предварительным введение, прописывать ламотригина неоднократно.
Суицидальный риск
У пациентов с эпилепсией могут возникнуть симптомы депрессии и / или биполярного расстройства, и есть доказательства того, что пациенты с эпилепсией и биполярным расстройством имеют повышенный сомнительный риск.
От 25 до 50% пациентов с биполярными расстройствами имеют по меньшей мере одну попытку самоубийства. Они могут испытывать ухудшение симптомов депрессии и / или появления суицидальных намерений и поведения (самоубийство), независимо от того, использовали ли они подготовки к лечению биполярного расстройства, в частности, ламотридриджина или нет.
При лечении антипилептических препаратов пациентов с различными показаниями, в том числе эпилепсией, были отмечены самоубийственными намерениями и поведением. Есть данные о незначительном увеличении риска самоубийств и поведения. Механизм этого риска неизвестен, но имеющиеся данные не исключают возможности повышения этого риска посредством использования Lamotrigin. Следовательно, пациенты должны быть тщательно контролироваться признаками самоубийств и поведения и поведения. В случае таких признаков пациентов и тех, кто заботится о них, должен подать заявку на медицинскую помощь.
Клиническое ухудшение биполярного расстройства
По мнению пациентов, получающих Lamotridges для биполярного расстройства, необходимо тесно наблюдать с клиническим ухудшением (что включает в себя появление новых симптомов) и самоубийство, особенно в начале курса лечения или во время изменения дозировки. У деяких пацієнтів, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку або думки, у молодих та пацієнтів, які демонстрували значною мірою суїцидальні наміри до початку лікування, може бути більший ризик появи суїцидальних думок або суїцидальних спроб, що буде вимагати уважного спостереження під час лікування.
Пацієнтів та осіб, які доглядають за ними, потрібно попереджати про необхідність спостереження за будь-яким погіршенням їхнього стану (включаючи появу нових симптомів) та/або появою суїцидальних намірів/поведінки або схильністю до самоушкодження для того, щоб негайно звернутися по медичну допомогу при виникненні цих симптомів.
При цьому слід оцінити ситуацію та внести відповідні зміни до терапевтичного режиму, що включає можливе припинення лікування, у пацієнтів з проявами клінічного погіршення (включаючи появу нових симптомів) та/або появу суїцидальних намірів/поведінки, особливо якщо ці симптоми є тяжкими, виникають раптово і не є частиною вже існуючих симптомів.
Гормональні контрацептиви
Вплив гормональних контрацептивів на ефективність ламотриджину
Були отримані дані, що комбінація етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрель 150 мкг збільшує виведення ламотриджину приблизно у два рази, що, у свою чергу, зменшує рівень ламотриджину. Для отримання максимального терапевтичного ефекту в більшості випадків потрібно збільшити (шляхом титрації) підтримувальну дозу ламотриджину (в 2 рази). У жінок, які ще не приймають препарати-індуктори глюкуронізації ламотриджину і вже приймають гормональні контрацептиви (з тижневою перервою між курсами), можливе поступове тимчасове підвищення рівня ламотриджину під час тижневої перерви. Це підвищення буде більшим, якщо дозу ламотриджину збільшити за день до або протягом тижневої перерви. Тому жінки, які починають приймати пероральні контрацептиви або закінчують курс застосування пероральних контрацептивів, повинні постійно перебувати під наглядом лікаря і в більшості випадків їм потрібна буде корекція дози ламотриджину.
Інші пероральні контрацептиви та гормонозамісні препарати не були вивчені, але вони можуть аналогічно впливати на фармакокінетичні властивості ламотриджину.
Вплив ламотриджину на ефективність гормональних контрацептивів
У ході досліджень було виявлено незначне збільшення виведення левоноргестрелю та зміни рівня фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів у сироватці крові у разі, коли ламотриджин застосовувався разом з гормональними контрацептивами (комбінація етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрель 150 мкг). Вплив цих змін на овуляцію яєчників невідомий. Але не можна відкидати можливості, що у деяких пацієнтів, які одночасно приймають ламотриджин і гормональні контрацептиви, ці зміни призводять до зниження ефективності останніх. Тому пацієнтки повинні своєчасно повідомляти про зміни в менструальному циклі, наприклад про появу раптової кровотечі.
Вплив ламотриджину на субстрати органічних катіонних транспортерів 2 (ОКТ 2)
Ламотриджин є інгібітором ниркової тубулярної секреції через білки органічних катіонних транспортерів. Це може спричиняти збільшення плазмового рівня деяких препаратів, що екскретуються головним чином вищенаведеним шляхом. Тому застосування препарату з субстратами ОКТ 2, що мають вузький терапевтичний індекс, наприклад з дофетилідом, не рекомендується.
Дигідрофолатредуктаза
Ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази, тому при тривалому застосуванні можливий його вплив на метаболізм фолатів. Однак при тривалому застосуванні ламотриджину не відбувалося будь-яких істотних змін кількості гемоглобіну, середнього об'єму еритроцитів, концентрації фолатів у сироватці крові та еритроцитах протягом 1 року та концентрації фолатів в еритроцитах протягом 5 років.
Ниркова недостатність
Під час досліджень одноразової дози в пацієнтів з термінальними стадіями ниркової недостатності концентрація ламотриджину в плазмі крові суттєво не змінювалася. Однак можлива акумуляція глюкуронідного метаболіту. Тому при лікуванні пацієнтів з ураженнями нирок необхідно дотримуватися обережності.
Пацієнти, які приймають інші препарати, що містять ламотриджин
Ламітор не слід призначати пацієнтам, які вже лікуються будь-яким іншим препаратом, що містить ламотриджин, без консультації лікаря.
Розвиток у дітей
Даних щодо впливу ламотриджину на зростання, статеве дозрівання, формування когнітивних, емоційних та поведінкових функцій немає.
Епілепсія
Раптове припинення прийому препарату, як і інших протиепілептичних засобів, може спровокувати збільшення частоти нападів. За винятком тих випадків, коли стан пацієнта вимагає раптового припинення прийому препарату (як, наприклад, при появі висипань), дозу ламотриджину слід зменшувати поступово, не менше 2 тижнів.
Є дані, що тяжкі епілептичні напади можуть спричиняти рабдоміоліз, поліорганну недостатність і синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, інколи з летальним наслідком. Аналогічні випадки можливі і на тлі лікування ламотриджином.
Може спостерігатися суттєве клінічне погіршення у частоті виникнення нападів замість покращання стану. У хворих, які мають більше ніж 1 тип нападів, покращення контролю за одним типом нападів слід ретельно зважити порівняно з погіршенням контролю за іншим типом нападів. Лікування ламотриджином може загострювати міоклонічні напади.
Є дані, що відповідь на лікування ламотриджином у комбінації з індукторами ферментів є слабшою ніж на лікування ламотриджином у комбінації з протиепілептичними засобами, що неіндукують ферменти. Причина цього невідома.
При лікуванні дітей з типовими малими епілептичними нападами ефект досягається не у всіх пацієнтів.
Біполярні розлади
Діти
Лікування антидепресантами пов'язано з підвищеним ризиком суїцидальних намірів та поведінки у дітей (віком від 18 років) з великими депресивними розладами та іншими психічними розладами.
Фертильність
Даних про вплив препарату на фертильність у людей немає.
Тератогенність
Ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази. Теоретично існує ризик уроджених вад плода, якщо жінка у період вагітності лікується інгібіторами фолатів.
Препарат містить лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Ризик, пов'язаний із застосуванням протиепілептичних препаратів у цілому.
Жінкам репродуктивного віку слід звернутися за порадою до лікаря. Під час планування вагітності необхідність лікування протиепілептичними засобами слід переглянути. Жінкам, хворим на епілепсію, які вже лікуються, слід уникати раптового переривання протиепілептичної терапії, оскільки це може спричинити загострення нападів та мати тяжкі наслідки як для жінки, так і для дитини.
Ризик виникнення вроджених аномалій у дітей, матері яких лікувалися протиепілептичними препаратами, вищий порівняно з таким у загальній популяції приблизно на 3 %. Найпоширенішими дефектами, про які повідомлялося, були розщілина губи («заяча губа»), вади розвитку серцево-судинної системи та дефекти нервової трубки. Ризик виникнення вроджених вад вищий при комбінованій протиепілептичній терапії порівняно з монотерапією, тому слід, якщо можливо, застосовувати монотерапію.
Ризик, пов'язаний із застосуванням ламотриджину.
Проведені дослідження з участю жінок, які отримували монотерапію ламотриджином у І триместрі вагітності. Загалом не було наведено свідчень вагомого збільшення ризику виникнення основних вроджених вад розвитку, однак за даними обмеженої кількості реєстрів повідомлялося про підвищення ризику виникнення такої вродженої вади як розщелина у роті. За даними контрольного дослідження випадків захворювання не було продемонстровано збільшення ризику розвитку ізольованої розщелини у роті порівняно з іншим вадами після застосування ламотриджину. У разі необхідності терапії ламотриджином у період вагітності слід застосовувати найменші ефективні дози.
Даних про застосування ламотриджину при комбінованій терапії недостатньо, щоб зробити висновок, чи має ламотриджин вплив на ризик виникнення вад розвитку, асоційованих з іншими препаратами.
Як і інші препарати, Ламітор слід призначати у період вагітності тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Ламотриджин має слабкий інгібіторний вплив на дигідрофолатредуктазу і тому теоретично може підвищити ризик порушення ембріонального розвитку шляхом зменшення рівня фолієвої кислоти (див. розділ «Особливості застосування»). Тому слід зважити на необхідність прийому фолієвої кислоти під час планування та на ранніх термінах вагітності.
Фізіологічні зміни у період вагітності можуть впливати на рівень ламотриждину та/або його терапевтичний ефект. Були випадки зменшення рівня ламотриджину у період вагітності, що потенційно збільшувало ризик втрати контролю за нападами. Після народження дитини рівень ламотриджину може швидко збільшитися з потенційним ризиком виникнення дозозалежних побічних реакцій. Тому рівень ламотриджину у сироватці крові слід перевіряти перед, у період вагітності та після пологів. У разі необхідності дозу ламотриджину слід коригувати для підтримання концентрації ламотриджину у сироватці крові на тому рівні, що був до вагітності, або адаптувати відповідно до клінічного стану. Додатково слід контролювати дозозалежні побічні реакції після народження дитини.
Період годування груддю .
Повідомлялося, що ламотриджин проникає у грудне молоко у варіабельних концентраціях. При цьому рівень ламотриджину у немовляти може досягати 50 % відповідного рівня у матері. Тому у деяких немовлят, які перебували на грудному годуванні, рівень ламотриджину у сироватці крові міг досягати рівнів, при яких був можливий фармакологічний ефект.
У разі необхідності лікування ламотриджином слід вирішити питання про припинення годування груддю, враховуючи користь від лікування для матері та можливий ризик для дитини.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
За даними досліджень було виявлено, що ефект ламотриджину, пов'язаний з координацією зору, руху очей, управління тілом, і суб'єктивний седативний ефект не відрізняються від такого в групі плацебо. При прийомі ламотриджину повідомлялося про випадки запаморочення та диплопії, тому пацієнти повинні спочатку оцінити власну реакцію на лікування ламотриджином, перш ніж сісти за кермо автомобіля або працювати з іншими механізмами. Оскільки існує індивідуальна реакція на протиепілептичні лікарські засоби, пацієнту слід проконсультуватися з лікарем стосовно особливостей керування автотранспортом у цих випадках.
Спосіб застосування та дози.
Таблетки слід розчинити у невеликій кількості води (достатній для того, щоб покрити всю таблетку) або проковтнути цілими, запиваючи водою. Якщо розрахована доза ламотриджину, наприклад, для дітей (тільки епілепсія) або для пацієнтів з порушенням функції печінки не відповідає дозі цілої таблетки, слід приймати найменшу дозу, яка відповідає цілій таблетці.
Епілепсія
При монотерапії
Дорослі та діти віком від 12 років (див. таблицю 1).
Початкова доза препарату становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім приймають 50 мг на добу протягом наступних 2 тижнів, у подальшому дозу підвищують на 50-100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту. Звичайна підтримувальна доза дорівнює 100-200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. Для деяких пацієнтів може бути потрібна доза 500 мг на добу.
Діти віком від 2 до12 років (див. таблицю 3).
Початкова доза ламотриджину для лікування типових малих епілептичних нападів становить 0,3 мг/кг/маси тіла на добу за 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів, потім приймають 0,6 мг/кг/маси тіла на добу за 1 або 2 прийоми протягом наступних 2 тижнів. У подальшому дозу підвищують на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту. Звичайна підтримувальна доза становить 1-10 мг/кг/добу за 1 або 2 прийоми. Для деяких пацієнтів може бути потрібна більша доза.
Через ризик виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого підвищення дози не слід перевищувати.
При комбінованій терапії
Дорослі та діти віком від 12 років (див. таблицю 1).
Для пацієнтів, які приймають вальпроат (з або без інших протиепілептичних препаратів), початкова доза ламотриджину становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім – по 25 мг кожний день протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозу потрібно збільшувати (максимально на 25-50 мг/добу) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримувальна доза становить 100-200 мг/добу за 1 або 2 прийоми.
Для пацієнтів, які приймають інші протиепілептичні препарати або інші препарати, індуктори глюкуронізації ламотриджину, у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), початкова доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, у подальшому – 100 мг/добу за 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу потрібно збільшувати (максимально на 100 мг) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримувальна доза становить 200- 400 мг/добу за 2 прийоми. Для деяких пацієнтів може бути необхідною доза 700 мг/добу.
Для пацієнтів, які приймають інші препарати, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), початкова доза препарату становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, у подальшому – 50 мг 1 раз на добу протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозу потрібно збільшувати (максимально на 50-100 мг/добу) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримувальна доза становить 100-200 мг на добу за 1 або 2 прийоми.
Таблиця 1
Рекомендована схема лікування епілепсії для дорослих і дітей віком від 12 років
Режим лікування | 1-й та 2-й тижні | 3-й та 4-й тижні | Підтримувальна доза | |
Монотерапія | 25 мг/добу (за 1 прийом) | 50 мг/добу (за 1 прийом) | 100-200 мг/добу (за 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 50-100 мг кожні 1-2 тижні | |
Комбінована терапія з вальпроатом натрію з або без інших протиепілептичних препаратів | 12,5 мг/добу (прийом по 25 мг через день) | 25 мг/добу (за 1 прийом) | 100-200 мг/добу (за 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 25-50 мг кожні 1- 2 тижні | |
Комбінована терапія без вальпроату натрію | Цю схему лікування потрібно застосовувати з: – фенітоїном, – карбамазепіном, – фенобарбіталом, – примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину | 50 мг/добу (за 1 прийом) | 100 мг/добу (за 2 прийоми) | 200-400 мг/добу (за 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 100 мг кожні 1-2 тижні |
Цю схему лікування потрібно застосовувати щодо інших препаратів, які суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину | 25 мг/добу (за 1 прийом) | 50 мг/добу (за 1 прийом) | 100-200 мг/добу (за 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози до 50-100 мг кожні 1-2 тижні | |
Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати, взаємодія яких з ламотриджином невідома, рекомендується застосовувати таку саму схему лікування, як і для пацієнтів, які приймають ламотриджин з вальпроатом.
У зв'язку з ризиком виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого збільшення дози не слід перевищувати.
Діти віком від 2 до 12 років (див. таблицю 2).
Для дітей, які отримують вальпроат натрію у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них, початкова доза ламотриджину становить 0,15 мг/кг маси тіла на добу за 1 прийом протягом 2 тижнів, потім – 0,3 мг/кг маси тіла на добу за 1 прийом протягом наступних 2 тижнів. Далі дозу потрібно збільшувати (максимально на 0,3 мг/кг маси тіла) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Підтримувальна доза становить 1-5 мг/кг маси тіла за 1 або 2 прийоми (максимальна – 200 мг на добу).
Для дітей, які приймають інші протиепілептичні препарати або інші препарати, індуктори глюкуронізації ламотриджину, у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), початкова доза препарату становить 0,6 мг/кг маси тіла на добу за 2 прийоми протягом 2 тижнів, потім – 1,2 мг/кг маси тіла на добу протягом наступних 2 тижнів. Далі дозу потрібно збільшувати (максимально на 1,2 мг/кг маси тіла) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Середня підтримувальна доза становить 5-15 мг/кг маси тіла на добу за 2 прийоми (максимально 400 мг на добу).
Для дітей, які приймають інші препарати, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), початкова доза ламотриджину становить 0,3 мг/кг маси тіла на добу за 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів, у подальшому – 0,6 мг/кг маси тіла на добу за 1 або 2 прийоми протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозу потрібно збільшувати (максимально на 0,6 мг/кг) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримувальна доза становить 1-10 мг/кг на добу за 1 або 2 прийоми. Максимальна доза – 200 мг на добу.
Для правильного розрахунку підтримуючої дози слід контролювати масу тіла дитини.
Таблиця 2
Рекомендована схема лікування епілепсії для дітей віком від 2 до 12 років (загальна добова доза в мг/кг маси тіла на добу)
Режим лікування | 1-й та 2-й тижні | 3-й та 4-й тижні | Підтримувальна доза | |
Монотерапія типових малих епілептичних нападів | 0,3 мг/кг (за 1 або 2 прийоми) | 0,6 мг/кг (за 1 або 2 прийоми) | 1-10 мг/кг (за 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум – 200 мг/добу | |
Комбінована терапія з вальпроатом натрію з або без інших протиепілептичних препаратів | 0,15 мг/кг * (за 1 прийом) | 0,3 мг/кг (за 1 прийом) | 1-5 мг/кг (за 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум – 200 мг/добу | |
Комбінована терапія без вальпроату натрію | Цю схему лікування потрібно застосовувати з: – фенітоїном, – карбамазепіном, – фенобарбіталом, – примідоном. або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину | 0,6 мг/кг (за 2 прийоми) | 1,2 мг/кг (за 2 прийоми) | 5-15 мг/кг (за 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 1,2 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум – 400 мг/добу |
Цю схему лікування потрібно застосовувати щодо інших препаратів, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину | 0,3 мг/кг (за 1 або 2 прийоми) | 0,6 мг/кг (за 1 або 2 прийоми) | 1-10 мг/кг (за 1-2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум – 200 мг/добу | |
* У разі необхідності прийому розрахованої дози у 2,5-5 мг дозволяється прийом 5 мг ламотриджину через день протягом перших 2 тижнів. Якщо розрахована доза менше 2,5 мг, приймати препарат не рекомендується.
Дітям, які приймають протиепілептичні препарати, взаємодія яких з ламотриджином не відома, рекомендується застосовувати таку саму схему лікування, як для пацієнтів, які приймають ламотриджин з вальпроатом.
Через ризик виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого підвищення дози не слід перевищувати.
Слід мати на увазі, що у разі відсутності таблеток Ламітору в дозі 2 мг правильно розпочати лікування дітей з масою тіла менше 17 кг неможливо.
Загальні рекомендації для лікування епілепсії
При припиненні приймання супутніх протиепілептичних препаратів для досягнення монотерапії ламотриджином або при додатковому призначенні інших протиепілептичних препаратів при лікуванні ламотриджином слід зважити на вплив, що може виникнути при цьому, на фармакокінетику ламотриджину.
Біполярні розлади
Дорослі
Через ризик виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого підвищення дози не слід перевищувати.
Слід дотримуватися наведеного нижче перехідного режиму застосування. Цей режим включає підвищення дози ламотриджину до досягнення підтримувальної стабілізаційної дози протягом 6 тижнів (див. таблицю 3), після чого прийом інших психотропних та/або протиепілептичних препаратів можна припинити у разі клінічної доцільності (див. таблицю 4).
Таблиця 3
Рекомендована схема збільшення дози ламотриджину для досягнення підтримуючої стабілізаційної добової дози при лікуванні дорослих пацієнтів з біполярними розладами
Режим лікування | 1-2-й тиждень | 3-4-й тиждень | 5-й тиждень | Стабілізаційна доза* (6-й тиждень) |
Додаткова терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад з вальпроатом | 12,5 мг (25 мг через день) | 25 мг (1 раз на добу) | 50 мг (1 раз на добу або за 2 прийоми) | 100 мг (1 раз на добу або за 2 прийоми) (максимальна добова доза 200 мг) |
Додаткова терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину для пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроат. Цю схему лікування потрібно застосовувати з: – фенітоїном, – карбамазепіном, – фенобарбіталом, – примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину | 50 мг (1 раз на добу) | 100 мг (за 2 прийоми) | 200 мг (за 2 прийоми) | 300 мг на 6-й тиждень, підвищуючи до 400 мг на добу у разі необхідності на 7-й тиждень (за 2 прийоми) |
в) Монотерапія ламотриджином або додаткова терапія для пацієнтів, які застосовують інші препарати, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину | 25 мг (1 раз на добу) | 50 мг (1 раз на добу або за 2 прийоми) | 100 мг (1 раз на добу або за 2 прийоми) | 200 мг ( від 100 до 400 мг) (1 раз на добу або за 2 прийоми) |
Примітка. Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати схему нарощування дози, яка рекомендується для супутнього застосування вальпроату.
* Стабілізаційну дозу можна змінити залежно від клінічної відповіді.
Додаткова терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад з вальпроатом.
Початковою дозою для пацієнтів, які приймають як супутню терапію такий інгібітор глюкуронізації, наприклад, як вальпроат, є 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім 25 мг 1 раз на добу наступні 2 тижні. Дозу потрібно збільшити до 50 мг на добу (за 1 або 2 прийоми) на 5-й тиждень. Звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 100 мг на добу (за 1 або 2 прийоми). Однак дозу можна збільшити до максимальної 200 мг на добу залежно від клінічної відповіді.
Додаткова терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину для пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроат. Цю схему лікування потрібно застосовувати з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину.
Початковою дозою для пацієнтів, які приймають препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину і не приймають вальпроат, є 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 100 мг на добу (розподілена на 2 прийоми) наступні 2 тижні. Дозу потрібно збільшити до 200 мг на добу (за 2 прийоми) на 5-й тиждень. Дозу можна збільшити до 300 мг на добу на 6-й тиждень, однак звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 400 мг на добу (за 2 прийоми), що може бути призначена з 7-го тижня.
Монотерапія ламотриджином або додаткова терапія для пацієнтів, які застосовують інші препарати, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Початковою дозою для цих пацієнтів є 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 50 мг на добу (за 1 або 2 прийоми) наступні 2 тижні. Дозу потрібно збільшити до 100 мг на добу на 5-й тиждень. Звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 200 мг на добу (за 1 або 2 прийоми), однак під час досліджень застосовували дози 100-400 мг.
Після досягнення необхідної підтримуючої стабілізаційної дози прийом інших психотропних препаратів можна припинити згідно з наведеною нижче схемою (див. таблицю 4).
Таблиця 4
Підтримувальна стабілізаційна доза при біполярних розладах з подальшим припиненням прийому супутніх психотропних або протиепілептичних засобів
Режим лікування | 1-й тиждень | 2-й тиждень | з 3-го тижня* |
З подальшим припиненням прийому інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад вальпроату | Подвоїти стабілізаційну дозу, не перевищуючи 100 мг на тиждень, тобто стабілізаційна доза 100 мг на добу буде збільшена 1-го тижня до 200 мг на добу | Підтримувати цю дозу 200 мг/добу (розподілену на 2 прийоми) | |
З подальшою відміною індукторів глюкуронізації ламотриджину залежно від дози. Цю схему лікування потрібно застосовувати з: – фенітоїном, – карбамазепіном, – фенобарбіталом, – примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину | 400 мг | 300 мг | 200 мг |
300 мг | 225 мг | 150 мг | |
200 мг | 150 мг | 100 мг | |
З подальшим припиненням прийому інших препаратів, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину | Підтримувати дозу, отриману при підвищенні дози (200 мг на добу), розподілену на 2 прийоми (100-400 мг) | ||
* Дозу можна збільшити при необхідності до 400 мг/добу.
Примітка . Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати режим лікування, при якому зберігається існуюча доза препарату, а її корекцію проводити з огляду на клінічний стан.
З подальшим припиненням прийому інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад вальпроату
Необхідну стабілізаційну дозу ламотриджину потрібно подвоїти і зберігати на цьому рівні після припинення прийому вальпроату.
З подальшим припиненням прийому індукторів глюкуронізації ламотриджину залежно від початкової підтримуючої дози. Цю схему лікування потрібно застосовувати з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину.
Дозу ламотриджину потрібно поступово зменшувати протягом 3 тижнів після припинення прийому препаратів, що індукують глюкуронізацію.
З подальшим припиненням прийому інших препаратів, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Потрібно зберігати дозу, досягнуту після режиму її підвищення.
Зміна дозування ламотриджину для пацієнтів з біполярним розладом при додатковому призначенні інших препаратів
Клінічного досвіду зміни дозування ламотриджину при призначенні інших препаратів немає, але, базуючись на даних щодо взаємодії лікарських засобів, може бути рекомендована нижченаведена схема (таблиця 5).
Таблиця 5
Зміна дозування ламотриджину для пацієнтів з біполярним розладом при додатковому призначенні інших препаратів
Режим лікування | Стабілізаційна доза ламотриджину (мг/добу) | 1-й тиждень | 2-й тиждень | з 3-го тижня |
Додаткове призначення інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад вальпроату, залежно від дози ламотриджину | 200 мг | 100 мг | Підтримувати цю дозу ( 100 мг/добу) | |
300 мг | 150 мг | Підтримувати цю дозу ( 150 мг/добу) | ||
400 мг | 200 мг | Підтримувати цю дозу ( 200 мг/добу) | ||
Додаткове призначення індукторів глюкуронізації ламотриджину хворим, які не приймають вальпроат, та залежно від дози ламотриджину. Цю схему лікування потрібно застосовувати з: – фенітоїном, – карбамазепіном, – фенобарбіталом, – примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину | 200 мг | 200 мг | 300 мг | 400 мг |
150 мг | 150 мг | 225 мг | 300 мг | |
100 мг | 100 мг | 150 мг | 200 мг | |
Додаткове призначення інших препаратів, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину | Підтримувати дозу, отриману при підвищенні дози (200 мг/добу), розподілену на 2 прийоми (100-400 мг) | |||
Примітка. Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати режим лікування, який рекомендується для супутнього застосування вальпроату.
Припинення прийому ламотриджину пацієнтами з біполярними розладами
Не відзначалося підвищення частоти, ступеня тяжкості або типу побічних реакцій після раптової відміни препарату порівняно з плацебо. Тому припиняти прийом препарату можна одразу, без поступового зменшення дози.
Загальні рекомендації щодо дозування для особливих груп пацієнтів
Жінки, які приймають гормональні контрацептиви
Початок лікування ламотриджином пацієнтів, які вже приймають гормональні контрацептиви.
Хоча пероральні контрацептиви збільшують кліренс ламотриджину, вносити корективи до схеми збільшення дози ламотриджину у разі прийому лише гормональних контрацептивів не потрібно. Дозу збільшують за рекомендованою схемою у випадках, коли ламотриджин додається до вальпроату (інгібітору глюкуронізації ламотриджину) або до індуктора глюкуронізації ламотриджину або ламотриджин додається у разі відсутності вальпроату або індуктора глюкуронізації ламотриджину (таблиці 1 та 3).
Початок курсу лікування гормональними контрацептивами пацієнтів, які вже приймають підтримувальні дози ламотриджину і не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину.
Підтримувальну дозу ламотриджину у більшості випадків потрібно збільшити у 2 рази. Рекомендується, щоб від початку лікування гормональними контрацептивами доза ламотриджину збільшувалась від 50 до 100 мг/добу кожного тижня відповідно до індивідуальної клінічної відповіді на лікування. Збільшення дози не повинно перевищувати зазначений рівень, якщо тільки згідно з клінічною відповіддю на лікування таке збільшення дози не буде необхідним.
Припинення курсу лікування гормональними контрацептивами пацієнтів, які вже приймають підтримувальні дози ламотриджину і не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину.
Підтримувальну дозу ламотриджину у більшості випадків потрібно зменшити до 50 %. Рекомендується добову дозу ламотриджину зменшувати поступово на 50-100 мг кожного тижня (не більше 25 % загальної дози за тиждень) протягом 3 тижнів, якщо відповідно до індивідуальної клінічної відповіді на лікування не буде зазначено інакше.
Застосування разом з атазанавіром/ритонавіром
Хоча застосування атазанавіру/ритонавіру зменшує концентрацію ламотриджину у плазмі крові, змінювати рекомендовані схеми збільшення дозування ламотриджину не потрібно. Збільшення дози препарату повинно базуватись на рекомендаціях залежно від схем застосування ламотриджину: або препарат додається до вальпроату (інгібітору глюкуронізації ламотриджину), або до індуктора глюкуронізації ламотриджину, або ламотриджин додається у разі відсутності вальпроату або індуктора глюкуронізації ламотриджину.
Пацієнтам, які вже застосовують підтримувальні дози препарату та не застосовують індуктори глюкуронізації, дозу ламотриджину можна збільшувати, якщо додається лікування атазанавіром/ритонавіром, або зменшувати, якщо лікування атазанавіром/ритонавіром припиняється.
Хворі літнього віку (понад 65 років)
Змінювати дозу не потрібно. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі не відрізняється від такої у пацієнтів молодшого віку.
Печінкова недостатність
Початкову дозу, збільшення дози та підтримувальну дозу потрібно зменшити загалом на 50 % пацієнтам з помірною (за шкалою Чайлда-П'ю, ступінь В) та на 75 % – з тяжкою (за шкалою Чайлда-П'ю, ступінь С) печінковою недостатністю. Збільшення дози та підтримувальну дозу коригують згідно з клінічним ефектом.
Ниркова недостатність
При призначенні хворим із нирковою недостатністю слід дотримуватись обережності. При лікуванні хворих із термінальною стадією ниркової недостатності початкова доза ламотриджину базується на індивідуальній схемі протиепілептичного лікування, при лікуванні хворих зі значною нирковою недостатністю слід зменшувати підтримувальну дозу ламотриджину.
Повторний початок лікування
Коли пацієнту, який припинив лікування, призначається повторний початок лікування, потрібно чітко встановити необхідність збільшення підтримуючої дози, тому що існує ризик виникнення висипань через високу початкову дозу та перевищення рекомендованої схеми підвищення дози ламотриджину. Чим більший інтервал між часом прийому попередньої дози, тим більше уваги потрібно приділити режиму збільшення дози до рівня підтримувальної дози. Коли інтервал після припинення прийому ламотриджину перевищив у 5 разів час напіввиведення, дозу ламотриджину збільшують до підтримувальної дози відповідно до існуючої схеми.
Не рекомендується повторно починати лікування ламотриджином, якщо лікування було припинено у зв'язку з появою висипань внаслідок попереднього лікування ламотриджином. У такому випадку при вирішенні питання щодо повторного призначення препарату необхідно зважити очікувану користь від лікування та можливий ризик.
Діти.
Дію ламотриджину як монотерапії у дітей віком до 2 років або як додаткової терапії у дітей віком до 1 місяця не вивчали. Ефективність та безпека ламотриджину як додаткової терапії парціальних нападів у дітей віком від 1 місяця до 2 років не встановлені, тому препарат не рекомендується застосовувати цій віковій категорії пацієнтів.
Ламотриджин не показаний для застосування дітям з біполярним розладом. Ефективність і безпеку застосування ламотриджину для лікування біполярного розладу у цієї вікової групи пацієнтів не вивчали, тому рекомендацій щодо режиму дозування не можна надати.
Передозування.
Є повідомлення про випадки гострого передозування (при прийомі доз, що у 10-20 разів перевищували максимальні терапевтичні дози), симптомами якого були атаксія; ністагм; порушення свідомості; кома, включаючи летальні наслідки. Також спостерігалися великі епілептичні напади; повідомлялося про розширення зубця QRS (затримка внутрішньошлуночкової провідності).
Лікування. У разі передозування пацієнта потрібно госпіталізувати для проведення відповідної підтримувальної терапії.
Побічні реакції.
З огляду на існуючі дані, побічні реакції розподілені на 2 групи, специфічні для епілепсії та біполярних розладів. Однак для оцінки загального профілю безпеки застосування препарату слід брати до уваги обидва.
Епілепсія
З боку шкіри: шкірні висипання, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
У ході досліджень комбінованого лікування ламотриджином дорослих шкірні висипання спостерігалися у 10 % хворих, які приймали ламотриджин, та у 5 % хворих, які приймали плацебо. Висипання були причиною припинення прийому препарату. Шкірні висипання мали макулопапульозний характер, частіше виникали протягом 8 тижнів від початку лікування та зникали після припинення прийому ламотриджину (див. розділ «Особливості застосування»).
Зрідка повідомлялося про виникнення тяжких життєво небезпечних шкірних реакцій, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Хоча більшість пацієнтів одужує після припинення прийому препарату, у деяких із них залишаються необоротні рубці; у поодиноких випадках ці симптоми призводили до летального наслідку.
Загальний ризик виникнення шкірних висипань, очевидно, тісно пов'язаний з високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення доз при терапії ламотриджином, а також із супутнім застосуванням вальпроату.
Також повідомлялося, що шкірні висипання є частиною синдрому гіперчутливості, який супроводжується різними системними симптомами.
З боку системи крові: гематологічні відхилення (що включають нейтропенію, лейкопенію, анемію, тромбоцитопенію, панцитопенію, апластичну анемію та агранулоцитоз), лімфаденопатія.
Гематологічні відхилення та лімфоденопатія можуть бути як пов'язані, так і не пов'язані із синдромом гіперчутливості.
З боку імунної системи: синдром гіперчутливості, включаючи такі симптоми як гарячка, лімфоденопатія, набряк обличчя, зміни крові та порушення функції печінки, дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові та поліорганна недостатність.
Також повідомлялося про висипання як частину синдрому гіперчутливості, який супроводжувався різними системними симптомами, включаючи гарячку, лімфоденопатію, набряк обличчя, зміни крові та порушення функції печінки. Синдром може мати різні ступені тяжкості і зрідка може призводити до дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності. Важливо відзначити, що ранні ознаки гіперчутливості (наприклад гарячка та лімфоденопатія) можуть виникати навіть у разі відсутності шкірних висипань. У разі наявності таких симптомів пацієнта слід негайно оглянути та, за відсутності інших причин, припинити застосування препарату.
З боку психіки: агресивність, дратівливість, тик, галюцинації та сплутаність свідомості, нічні марення.
З боку нервової системи: головний біль, сонливість, безсоння, запаморочення, тремор, атаксія, ністагм, асептичний менінгіт, тривожне збудження, втрата рівноваги, рухові розлади, загострення хвороби Паркінсона, екстрапірамідні ефекти, хореоатетоз, збільшення частоти нападів.
Описано, що ламотриджин може погіршувати симптоми паркінсонізму у пацієнтів, які мають це захворювання. Є окремі повідомлення про екстрапірамідні ефекти та хореоатетоз у хворих з цією патологією.
З боку органів зору: диплопія, завіса перед очима, кон'юнктивіт.
З боку травного тракту: нудота, блювання та діарея.
З боку гепатобіліарної системи: підвищення показників функціональних печінкових тестів, порушення функції печінки, печінкова недостатність.
Порушення функції печінки зазвичай виникає у зв'язку з реакціями гіперчутливості, але існують окремі випадки без видимих ознак гіперчутливості.
З боку кістково-м' язової системи: вовчакоподібні реакції.
Загальні розлади: підвищена втомлюваність.
Біполярні розлади
З боку травного тракту: сухість у роті.
З боку шкіри: шкірні висипання, синдром Стівенса-Джонсона.
З боку нервової системи: головний біль, тривожне збудження, сонливість, запаморочення.
З боку кістково-м' язової системи: артралгія.
З боку психіки : нічні марення.
Загальні розлади: біль, біль у спині.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
ТОРРЕНТ ФАРМАСЬЮТІКАЛС ЛТД.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Індрад Плант, Вілл. Індрад, Талука Каді, Діст. Мехсана Гуджарат, 382721, Індія
або
Бадді Плант, Вілл. Бхад та Макхну Маджра, Бадді – 173205 Техсіл Діст. Солан. (Х.П.), Індія
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа