Для медицинского использования препарата

Lorista ^®

(Lorista ^®)

Место хранения:

Действующее вещество: 1 таблетка содержит 12,5 мг, 25 мг, 50 мг или 100 мг лозартана калия;

Вспомогательные вещества: tselaktoza (моногидрат лактозы и целлюлозы порошок), кукурузный крахмал, крахмал прежелатинизированный, микрокристаллическую целлюлозу, коллоидный безводный диоксид кремния, магния стеарат, гипромеллоза, тальк, пропиленгликоль, диоксид титана (Е 171), красители хинолиновый желтый (Е 104) - только таблетки 12,5 мг и 25 мг.

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Фармакотерапевтическая группа . Простые препараты антагонистов рецептора ангиотензина II.

Код АТС A01 S09S.

Клинические характеристики.

Показания .

- Лечение гипертонической болезни у взрослых и детей в возрасте от 6 лет.

- Лечение заболевания почек у взрослых пациентов с гипертонией и диабетом типа II диабет с протеинурией ≥ 0,5 г / сутки - в составе антигипертензивной терапии.

- лечение хронической сердечной недостаточности (у пациентов в возрасте от 60 лет), когда использование ангиотензин-превращающего фермента (АПФ) невозможно из-за несовместимости, особенно кашель или противопоказано. У пациентов с сердечной недостаточностью, состояние которых стабилизирована с ингибиторами АПФ не должны быть переданы лозартана лечения. Пациент левого желудочка фракция выброса должна быть ≤ 40%, то условие должно быть клинический стабильным и пациент должен следовать предписанному режиму лечения хронической сердечной недостаточности.

- Снижение риска инсульта у взрослых пациентов с артериальной гипертензией и гипертрофией левого желудочка, который документируется с помощью ЭКГ.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к лозартана или любому другому компоненту препарата.

Беременные или женщины, которые планируют забеременеть (см. «Приложение во время беременности или грудного вскармливания»). Тяжелая печеночная недостаточность. Одновременное использование с алискиренами пациентов с диабетом или нарушением функции почек (SCHF <60 мл / мин / 1,73 м ² ) (см. Разделы «Особенности применения» и «взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами взаимодействия»).

Способ применения и доза.

Таблетки лозартана следует выпить стакан воды.

Использование препарата не зависит от еды.

Артериальная гипертония

Как правило, запуск и поддерживающая доза для большинства пациентов составляет 50 мг 1 раз в сутки (1 таблетка Loristy 50 мг). Максимальный антигипертензивный эффект на

3-6 недели лечения. Некоторые пациенты могут найти благоприятную дозу увеличивают до 100 мг 1 раз в сутки (утром).

Loristu может использоваться в сочетании с другими антигипертензивными препаратами, особенно диуретиками (например, гидрохлортиазид).

У пациентов с гипертонией и сахарным диабетом II диабет с протеинурией ≥ 0,5 г / день

Обычно начальная доза составляет 50 мг (1 таблетка Loristy) 1 раз в день. Доза может быть увеличена до 1 100 мг один раз в день в зависимости от того, что такое артериальное давление через 1 месяц после начала лечения. Loristu может быть использован с другими антигипертензивными средствами (например, диуретики, блокаторы кальциевых каналов, α- или β-рецепторы и центрально действующие агенты), а также с инсулином и другими гипогликемическими лекарственными средствами, обычно используемых (например, сульфонилмочевинами, глитазонами и ингибиторами глюкозидазы).

Сердечная недостаточность

Обычно Loristy начальной дозы у пациентов с хронической сердечной недостаточностью составляет 12,5 мг 1 раз в сутки. Как правило, доза титруют с недельными интервалами (т.е. 12,5 мг в день, 25 мг в день, 50 мг в день) до обычной поддерживающей дозы 50 мг (1 таблетка Loristy)

1 в день в зависимости от индивидуальной переносимости.

Снижение риска развития инсульта у больных с артериальной гипертензией и гипертрофией левого желудочка, который документируется с помощью ЭКГ

Обычно начальная доза составляет 50 мг лозартанны (одна таблетки Loristy 50 мг) 1 разы в день. В зависимости от изменений артериального давления до начала лечения должно быть добавлено к гидрохлортиазиду при низкой дозе и / или увеличивать дозу до 100 мг Loristy 1 раз в день.

Некоторые группы пациентов

Применение у пациентов с объемом крови низкой

Пациенты с низким объемом крови (например, путем обработки с высокими дозами диуретиков) терапии следует начинать с дозы 25 мг 1 раз в сутки.

Применение у пациентов с нарушением функции почек и пациентов , подвергающихся гемодиализу сессий

При назначении пациентам Loristy с нарушением функции почек и пациентов, проходящих гемодиализа сессий, требуется проводить начальная доза корректировки.

Применение у пациентов с нарушением функции печени

Для пациентов с историей печеночной обесценения следует рассмотреть вопрос об использовании препарата в меньших дозах. Там нет опыта у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью, так как лозартан противопоказан в этой группе пациентов.

Использование детей

Данные об эффективности и безопасности лозартанны дети в возрасте 6-18 лет для лечения гипертензии ограничены. Существует мало данных о фармакокинетике у детей с артериальной гипертензией в возрасте 1 мес. Для детей, которые могут глотать таблетки, и в котором вес тела более 20 кг и до 50 кг, рекомендуемая доза составляет 25 мг 1 раз в сутки. В исключительных случаях доза может быть увеличена до максимума - 50 мг 1 раз в день. Доза должна быть скорректирована в зависимости от влияния на кровяное давление.

У пациентов, весом более 50 кг, как правило, разовая доза 50 мг 1 раз в сутки. В исключительных случаях доза может быть увеличена до максимума - 100 мг 1 раз в день. Применение доз выше, чем 1,4 мг / кг (100 мг или более) в день у детей не изучено.

Лозартан не рекомендуется для применения у детей в возрасте до 6 лет, так как данные о потреблении наркотиков в этой группе больных не хватает.

Препарат не рекомендуется применять у детей с клубочковой фильтрации <

30 мл / мин / 1,73 м ^2, так как не соответствующих данных по применению.

Лозартан также не рекомендуется для использования у детей с нарушениями функции печени.

Применение пациентам летнего возраста

Как правило, нет необходимости корректировать начальную дозу для пациентов пожилого возраста, хотя следует учитывать возможность препарата в начальной дозе 25 мг у пациентов старше

75.

Неблагоприятные реакции.

Побочные реакции, которые часто сообщалось в ходе клинических испытаний были головокружение.

Гипертония.

Нервная система: головокружение, сонливость, головная боль, бессонница, мышечные судороги.

От всего сердца, ощущение сердцебиения, стенокардия.

Из - сосудистой системы: симптоматическая гипотензия (особенно у больных с внутрисосудистой дегидратацией, например, у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью или при лечении диуретиков в высоких дозах), дозозависимый ортостатические эффекты.

Кожа и подкожная клетчатка: сыпь.

Из желудочно - кишечного тракта: боли в животе, диспепсия, запор.

Со стороны респираторной системы: кашель, ринит, синусит, фарингит, инфекции верхних дыхательных путей.

Общее состояние и нарушения , связанные со способом приготовления: астения, утомляемость, отеки.

Лабораторные исследования. Изменения в стандартных лабораторных показателей редко связаны с применением лозартана таблеток. Уровень АЛТ увеличился редко и, как правило, возвращается к нормальной жизни после прекращения приема препарата. Гиперкалиемия (сыворотки калия в сыворотке>

5,5 мг / дл) было отмечено у 1,5% пациентов с артериальной гипертензией.

У больных с гипертрофией левого желудочка сердца.

Центральная нервная система: головокружение.

От слуха и лабиринта: вертиго.

Общее состояние и нарушения , связанные со способом приготовления: астения / усталость.

Хроническая сердечная недостаточность.

Нервная система: головокружение, головная боль, парестезии.

От сердца, обмороки, фибрилляция предсердий, инсульт.

От сердечно - сосудистой системы: артериальная гипотензия, в том числе ортостатической дозозависимым эффектом.

Со стороны респираторной системы, грудной клетки и средостения, одышки.

Со стороны ЖКТ: диарея, тошнота, рвота.

Кожа и подкожная клетчатка, крапивница, зуд, сыпь.

Со стороны мочевыводящих путей: дисфункции почек, почечная недостаточность

Общее состояние и нарушения , связанные со способом приготовления: астения / усталость.

Лабораторные показатели: гиперкалиемия, повышенная мочевины крови, креатинина и калия в сыворотке крови в сыворотке крови.

Гипертензия и диабет типа II, сопровождается заболеванием почек.

Центральная нервная система: головокружение.

От сердечно - сосудистой системы: артериальная гипотензия.

Общее состояние и нарушения , связанные со способом приготовления: астения / усталость.

Лабораторные данные: гипогликемия, гиперкалиемия.

Дополнительные побочные реакции.

Из системы крови и лимфатической системы: анемия.

От сердца, обмороки, palpitatsiya.

От сердечно - сосудистой системы: ортостатическая гипотензия.

GIT: диарея.

Из - мышечной системы и соединительной ткани , боли в спине.

Со стороны мочевыводящих путей, инфекции мочевыводящих путей.

Общее состояние и нарушения , связанные со способом приготовления: гриппоподобные симптомы.

Лабораторные показатели: гиперкалиемия (у пациентов с диабетом типа II и нефропатией).

Постмаркетинговые наблюдение.

Из системы крови и лимфатической системы: анемия, тромбоцитопения.

От слуха и лабиринта: звон в ушах.

Иммунная система: редко - реакции гиперчувствительности (анафилактические реакции, ангионевротический отек , включая отек гортани и голосовой щели, что приводит к обструкции дыхательных путей и / или отек лица, губ, горла и / или языка); некоторые пациенты имели в анамнезе ангионевротического отека, включающей использование других лекарственных средств, в том числе ингибиторов АПФ; васкулит, в том числе Геноха Shenlyayn-.

Нервная система: мигрень, dyshevziya.

Со стороны респираторной системы, грудной клетки и средостения, кашель.

Со стороны ЖКТ: диарея, панкреатит, рвота.

Общее состояние и нарушения , связанные со способом приготовления: nezduzhennya.

Гепатобилиарной система: гепатит, нарушение функции печени.

Кожа и подкожная клетчатка, крапивница, зуд, сыпь, фотосенсибилизация, эритродермия.

Из - мышечной системы и соединительной ткани: миалгия, артралгия, рабдомиолиз.

Репродуктивная система и молочная железа: эректильная дисфункция / импотенция.

Из почек и мочевых путей, как следствие ингибирования системы ренин-ангиотензин-альдостерон сообщили изменение функции почек, в том числе почечной недостаточности у пациентов , подверженных риску; такие изменения в функции почек могут быть обратимыми с прекращением терапии.

От психической депрессии.

Лабораторные исследования: гипонатриемия.

Дети

Профиль побочных реакций у детей аналогичен профилю у взрослых пациентов. Данные о побочных реакциях у детей ограничены.

Передозировка.

Симптомы

Есть ограниченные данные о передозировке лозартана. В зависимости от степени интоксикации может показать такие симптомы, как гипотония, тахикардия, брадикардия возможно.

Уход

Терапевтические меры зависят от продолжительности времени, прошедшей после приема препарата, характера и тяжести симптомов. Приоритетное направление деятельность должна быть функцией стабилизации сосудистой системы. После того, как оральные передозировки показано применение активированного угля в соответствующей дозе. Рекомендуемые мероприятия включают стимуляцию рвоты и промывание желудка. Позже следует часто контролировать жизненно важные признаки организма и при необходимости отрегулировать. Лозартан и активные метаболиты не удаляются при диализе.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Беременность

Препарат противопоказан для использования беременных или женщин, которые планируют забеременеть. Если во время лечения препарат подтверждается беременностью, его использование должно быть немедленно прекращено и заменено другим лекарственным средством, позволяющим использовать у беременных женщин.

Эпидемиологические данные о тератогенного риска в связи с использованием ингибиторов АПФ в течение I триместра беременности не является убедительным, однако небольшое увеличение риска не исключается. Поскольку нет контролируемых эпидемиологических данных о риске использования ангиотензина II рецепторов антагонисты (ARAII), подобные риски могут существовать для этого класса лекарственных средств. За исключением случаев, когда продолжение ARAII лечение считается необходимым, пациенты, планирующие беременность, должны назначить альтернативную антигипертензивную терапию с установленным профилем безопасности в отношении использования во время беременности. Если беременность диагностирована, лечение ARAII следует немедленно прекратить и, в случае необходимости, альтернативное лечение должно быть начато. Известно, что применение для ARAII II и III триместра беременности вызывает fetotoksychnyh эффекты (снижение функции почек, olihohidramnion, задержка оссификации костей черепа) и отображает неонатальной токсичности (почечная недостаточность, гипотензия, гиперкалиемия).

Если во втором триместре беременности применяется ARA II рекомендуются для ультразвуковой проверки функции почек и состояния костей черепа.

Состояние новорожденных, чьи матери использовали ARAII должны часто проверять на развитие артериальной гипотензии.

Период кормления груди

При отсутствии какой-либо информации об использовании лозартана во время грудного вскармливания приемной лозартан не рекомендуется. Рекомендуется использовать альтернативные препараты с более установленными профилями безопасности во время грудного вскармливания, особенно при кормлении новорожденных или недоношенных детей.

Дети.

Лозартанно не рекомендуются для использования у детей младше 6 лет, поскольку эта группа пациентов в отношении данных ограничена.

Особенности приложения.

Ангионевротический отек

Возможность возникновения ангионеротического отека возможна. Необходимо часто контролировать состояние пациентов с ангионевротический (отек лица, губ, горла и / или языка) в истории.

Гипотония и воды и электролитный дисбаланс

Симптомом гипотонии, особенно после того, как с использованием первой дозы или после увеличения дозы, может возникать у пациентов с низкой объемной или натрия дефицита внутрисосудистого, вызванные использованием сильных диуретиков, диетическим ограничением потребления соли, понос или рвота. Эти условия требуют коррекции перед лечением Loristoyu ^® или ниже начальной дозы. Та же рекомендация в отношении детей в возрасте от 6 до 18 лет.

электролитный дисбаланс

Электролитный дисбаланс часто наблюдается у пациентов с нарушенной функцией почек (диабетическая или нет), которые должны быть приняты во внимание. В ходе клинического исследования с участием пациентов с сахарным диабетом II типа и нефропатии заболеваемости гиперкалиемия была выше при лечении лозартана по сравнению с плацебо. Таким образом, вы должны часто проверять концентрацию калия в скоростях клиренса креатинина в плазме крови и, особенно у пациентов с сердечной недостаточностью и клиренсом креатинина 30-50 мл / мин.

Не рекомендуется для сопутствующего применения лозартана и калийсберегающих диуретиков, добавок, содержащих заменители калия и соли, содержащие калий.

Нарушение функции печени

Основываясь на Фармакокинетические данные указывают на значительное увеличение концентрации лозартана в плазме больных с циррозом печени следует рассмотреть возможность снижения дозы у пациентов с историей дисфункции печени. Никакой опыт терапевтического применения лозартана у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью, поскольку лозартан не может принимать таких пациентов.

Лозартан не рекомендуется для использования у детей с нарушениями функции печени.

Нарушение функции почек

Отмеченные изменения функции почек, включая почечную недостаточность, связанного с ингибированием системы ренин-ангиотензин (особенно у больных с почечной функции в зависимости от системы Система ренин-ангиотензин-альдостерон, т.е. у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью или ранее существовавших почечная недостаточность ).

Препараты, влияющие на систему ренин-ангиотензин-альдостерон может привести к увеличению уровня мочевины в крови и креатинина в сыворотке у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стеноз почечной артерии единственной. Эти изменения в почечной функции могут быть обратимыми после прекращения терапии. Лозартан следует использовать с осторожностью у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стеноз почечной артерии единственной.

Использование детей с нарушением функции почек

Лозартан не рекомендований для застосування дітям зі швидкістю клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м ² , оскільки немає відповідних даних щодо застосування.

Протягом періоду застосування лозартану слід регулярно перевіряти функцію нирок, оскільки можливе її погіршання. Особливо це стосується ситуацій, коли лозартан застосовують при наявності інших паталогічних станів (гарячка, дегідратація), які можуть впливати на ниркову функцію.

Одночасне застосування лозартану та інгібіторів АПФ погіршує функцію нирок, тому така комбінація не рекомендована.

Трансплантація нирки

Немає досвіду щодо безпеки застосування препарату пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.

Первинний гіперальдостеронізм

У пацієнтів із первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається ефекту при застосуванні антигіпертензивних препаратів, що діють щляхом пригнічення ренін-ангіотензинової системи. Тому Лоріста не рекомендована для цієї групи пацієнтів.

Захворювання коронарних артерій та цереброваскулярні захворювання

Як і при застосуванні інших антигіпертензивних препаратів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічними захворюваннями коронарних артерій та цереброваскулярними захворюваннями може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.

Серцева недостатність

Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, у пацієнтів із серцевою недостатністю з порушенням функції нирок або без нього існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії і (часто гострого) порушення функції нирок.

Немає достатнього терапевтичного досвіду застосування лозартану пацієнтам із серцевою недостатністю і супутнім тяжким порушенням функції нирок, пацієнтам із тяжкою серцевою недостатністю (клас IV за класифікацією NYHA), а також пацієнтам із серцевою недостатністю і симптоматичною, небезпечною для життя серцевою аритмією. Тому лозартан слід застосовувати з обережністю такій групі пацієнтів. Слід з обережністю одночасно застосовувати комбінацію лозартану з β-блокаторами.

Стеноз аортального і мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і при застосуванні інших вазодилататорів, з особливою обережністю призначають препарат пацієнтам зі стенозом аортального або мітрального клапана або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Вагітність

Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ не слід розпочинати під час вагітності. За винятком випадків, коли продовження терапії АРАІІ вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначити альтернативну антигіпертензивну терапію із встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо діагностовано вагітність, лікування АРАІІ слід негайно припинити і, якщо необхідно, слід розпочати альтернативне лікування.

Інші попередження і застереження

Як встановлено стосовно інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, лозартан та інші антагоністи ангіотензину менш ефективні для зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, ніж в інших пацієнтів, можливо, через низьку активність реніну у групі негроїдних пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Особлива інформація про деякі з допоміжних речовин

Лоріста містить лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

При супутньому застосуванні аліскірену та антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або інгібіторів АПФ підвищується ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зміни функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. У зв'язку з подвійною блокадою ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) супутнє застосування аліскірену та антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або інгібіторів АПФ не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») . У випадку крайньої необхідності подвійної блокади РААС слід ретельно перевіряти функцію нирок, рівень електролітів у крові та артеріальний тиск. Не слід одночасно застосувати антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ та інгібітори АПФ пацієнтам з цукровим діабетом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не проводилися дослідження щодо впливу препарату на здатність управляти автотранспортом та іншими механізмами. Однак слід пам'ятати про можливість розвитку таких побічних реакцій, як запаморочення та сонливість, особливо на початку лікування та при підвищенні дози препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Інші антигіпертензивні препарати можуть посилювати гіпотензивний ефект лозартану. До інших препаратів, що можуть викликати артеріальну гіпотензію, належать трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби, баклофен, аміфостин. Основним або побічним ефектом одночасного застосування цих препаратів із гіпотензивними засобами може бути збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії. Лозартан метаболізується переважно за участю системи цитохрому P450 (CYP) 2C9 з утворенням активного метаболіту карбоксильної кислоти. У ході клінічних дослідженнь було встановлено, що флуконазол (інгібітор CYP2C9) знижує експозицію активного метаболіту приблизно на 50 %. Встановлено, що одночасне застосування лозартану та рифампіцину (індуктора ферментів метаболізму) призводить до зниження на 40 % концентрації активного метаболіту у плазмі крові. Клінічне значення цього ефекту невідоме. Немає відмінності в експозиції при одночасному застосуванні лозартану та флувастатину (слабкого інгібітору CYP2C9). Так само, як і при застосуванні інших препаратів, які блокують ангіотензин ІІ або його ефекти, одночасне застосування препаратів, що затримують калій в організмі (наприклад калійзберігаючих діуретиків: спіронолактону, тріамтерену, амілориду) або можуть підвищувати рівні калію (таких як гепарин), або добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм може призвести до підвищення вмісту калію у сироватці крові. Одночасне застосування таких засобів не рекомендоване. Про оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та виникнення токсичних проявів повідомлялося при одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ. Також дуже рідко повідомлялося про такі прояви при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Одночасне лікування препаратами літію та лозартаном слід проводити з обережністю. Якщо застосування такої комбінації вважається необхідним, рекомендовано перевіряти рівень літію в сироватці крові протягом комбінованого лікування.

При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ і нестероїдних протизапальних препаратів (наприклад селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилової кислоти у дозах, що чинять протизапальну дію, неселективних НПЗП) може послаблюватися антигіпертензивний ефект. Одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ або діуретиків із НПЗП може призводити до підвищення ризику погіршання функції нирок, включаючи можливий розвиток гострої ниркової недостатності, а також до підвищення рівня калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з існуючим порушенням функції нирок. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам слід проводити відповідну дегідратацію, також слід розглянути питання щодо моніторингу функції нирок після початку одночасного застосування препаратів, а також періодично впродовж лікування.

Дослідження показали, що внаслідок подвійної блокади РААС при супутньому застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищується ризик побічних реакцій таких як, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зміни функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність порівняно із застосуванням одного агента ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (див. розділи «Протипоказання» , « Особливості застосування» .

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Лозартан – це синтетичний антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ (типу АТ ₁ ) для перорального застосування. Ангіотензин ІІ – потужний вазоконстриктор – є активним гормоном ренін-ангіотензинової системи і одним з найважливіших факторів патофізіології артеріальної гіпертензії. Ангіотензин II зв'язується з рецептором AT ₁ , який міститься у багатьох тканинах (наприклад у гладких м'язах судин, надниркових залозах, нирках і серці), визначаючи низку важливих біологічних ефектів, у тому числі вазоконстрикцію і звільнення альдостерону. Ангіотензин ІІ також стимулює проліферацію клітин гладких м'язів.

Лозартан селективно зв'язується з рецептором АТ ₁ . В умовах іn vitro та in vivo лозартан та його фармакологічно активний метаболіт – карбоксильна кислота (E-3174) – блокують усі фізіологічно вагомі впливи ангіотензину ІІ, незалежно від джерела або шляху синтезу.

Лозартан не зв'язується і не блокує інші рецептори гормонів або іонні канали, важливі для серцево-судинної регуляції. Лозартан не пригнічує АПФ (кіназу ІІ) – фермент, який сприяє розпаду брадикініну. Внаслідок цього не відбувається посилення небажаних ефектів, опосередкованих брадикініном.

Під час застосування лозартану усунення негативної оборотної реакції ангіотензину ІІ на секрецію реніну призводить до підвищення активності реніну у плазмі крові (АРП). Таке підвищення АРП призводить до зростання концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові. Хоча відбувається таке зростання, антигіпертензивна активність і супресія концентрації альдостерону у плазмі крові зберігаються, що свідчить про ефективну блокаду рецепторів ангіотензину ІІ. Після відміни лікування лозартаном активність реніну у плазмі крові і показники рівнів ангіотензину ІІ протягом 3 днів повертаються до початкових значень.

Як лозартан, так і його основний метаболіт мають вищу спорідненість з АТ ₁ -рецепторами, ніж з АТ ₂ -рецепторами. Активний метаболіт у 10-40 разів активніший, ніж лозартан.

Фармакокінетика.

Абсорція

Після перорального прийому лозартан добре всмоктується і підлягає метаболізму першого проходження з формуванням активного метаболіту карбоксильної кислоти та неактивних метаболітів. Системна біодоступність таблеток лозартану становить приблизно 33 %. Середні максимальні концентрації лозартану та його активного метаболіту досягаються відповідно через 1 годину і 3-4 години.

Розподіл

Понад 99 % лозартану та його активного метаболіту зв'язуються з протеїнами плазми крові, передусім з альбуміном. Об'єм розподілу лозартану становить 34 л.

Біотрансформація

Приблизно 14 % лозартану при внутрішньовенному введенні або пероральному застосуванні перетворюється на активний метаболіт. Після внутрішньовенного і перорального застосування лозартану калію, міченого ¹⁴ С, радіоактивність у циркулюючій плазмі крові, як правило, характеризується лозартаном та його метаболітом. Мінімальна конверсія лозартану до його активного метаболіту спостерігалася приблизно в 1 % випадків.

Окрім активного метаболіту, утворюються і неактивні метаболіти.

Виведення

Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить 600 мл/хв і 50 мл/хв відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно

74 мл/хв і 26 мл/хв відповідно. Коли лозартан застосовують перорально, приблизно 4 % дози виділяється у незміненому вигляді із сечею і приблизно 6 % дози виділяється із сечею у вигляді активного метаболіту. Фармакокінетичні властивості лозартану та його активного метаболіту лінійні при пероральних дозах лозартану калію до 200 мг.

Після перорального застосування концентрації у плазмі крові лозартану та його активного метаболіту зменшуються поліекспоненційно з кінцевим періодом напіввиведення приблизно 2 години і 6-9 годин відповідно. При дозі 100 мг, застосованій 1 раз на добу, лозартан і його активний метаболіт не накопичуються у плазмі крові у значній кількості.

Лозартан та його метаболіти виводяться як із жовчю, так і з сечею. Після перорального застосування/внутрішньовенного введення ¹⁴ С-міченого лозартану приблизно 35 %/43 % радіоактивно міченого препарату було виявлено у сечі і 58 %/50 % у калі.

Окремі групи пацієнтів

Концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові пацієнтів літнього віку з артеріальною гіпертензією значущо не відрізняються від даних показників у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Концентрації лозартану у плазмі крові були у 2 рази вищі у жінок з артеріальною гіпертензію порівняно з чоловіками, тоді як концентрації активного метаболіту у плазмі крові у чоловіків і жінок суттєво не відрізнялися.

При прийомі внутрішньо пацієнтами з легким та помірним алкогольним цирозом печінки концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові виявлялися відповідно у 5 та 1,7 раза вищими, ніж у молодих чоловіків-добровольців.

Концентрації лозартану у плазмі крові у пацієнтів із кліренсом креатиніну вище 10 мл/хв не відрізнялися від таких в осіб із незміненою функцією нирок. При порівнянні площі під кривою «концентрація-час» (AUC) у пацієнтів із нормальною функцією нирок AUC лозартану, виявилася приблизно у 2 рази більшою ніж у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.

Плазмові концентрації активного метаболіту не змінюються у пацієнтів із порушенням функції нирок або хворих, які перебувають на гемодіалізі.

Лозартан і його активний метаболіт не можуть бути виведені за допомогою гемодіалізу.

Фармакокінетика у дітей

Фармакокінетика лозартану вивчалася за участю 50 дітей з артеріальною гіпертензією віком від 1 місяця до 16 років після перорального застосування 1 раз на добу в дозах від 0,54 до 0,77 мг/кг (середні дози).

Результати показали, що активний метаболіт лозартану утворюється у пацієнтів усіх вікових груп. Результати вказують на приблизно аналогічні показники фармакокінетики лозартану після перорального застосування у новонароджених і дітей дошкільного і шкільного віку.

Фармакокінетичні показники метаболіту відрізнялися більше залежно від вікової групи. При порівнянні дітей дошкільного віку і підлітків такі відмінності були статистично значущими. Експозиція у новонароджених і дітей віком до 2 років була порівняно високою.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 12,5 мг: жовті овальні, дещо двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою;

таблетки по 25 мг: жовті, овальні, дещо двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою з одного боку;

таблетки по 50 мг: білі, круглі, дещо двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зі скошеними краями та рискою з одного боку;

таблетки по 100 мг: білі, овальні, дещо двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. 10 таблеток у блістері; по 3 або по 6, або по 9 блістерів у картонній коробці;

14 таблеток у блістері; по 1 або по 2, або по 4, або по 6, або по 7 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

КРКА, д.д., Ново место, Словенія/

KRKA, dd, Novo mesto, Slovenia.

ТАД Фармa ГмбХ, Німеччина/

TAD Pharma GmbH, Germany.

Місцезнаходження .

Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/

Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.

Д-27472 Куксхавен, Хайнц-Лохманн-Штрассе 5, Німеччина/

D-27472 Cuxhaven, Heinz - Lohmann – Strasse 5 Germany.