Для медицинского использования препарата

Lorista ^® .

( Lorista ^® )

Место хранения:

Активное вещество: 1 таблетка содержит 12,5 мг, 25 мг, 50 мг или 100 мг калия лазарантана;

Вспомогательные вещества: сотовая (содержащая моногидрат лактозы и целлюлозной порошок), крахмал кукурузного крахмала, крахмалатацизирован, микрокристаллический крахмал, коллоидный диоксид кремния, стеарат магния, гипромелоза, тальк, пропиленгликоль, диоксид титана (E 171), шинолин желтый краситель (E 104) - Только для 12,5 мг таблетки и 25 мг.

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Фармакотерапевтическая группа . Простые препараты антагонистов ангиотензинских рецепторов II.

Код УАТС C09C A01.

Клинические характеристики.

Показания .

- Лечение существенной гипертонии у взрослых, а также у детей в возрасте 6 лет.

- Лечение заболеваний почек у взрослых пациентов с артериальной гипертензией и диабетом типа II с протеинурией ≥ 0,5 г / день - как часть антигипертензивной терапии.

- Лечение хронической сердечной недостаточности (у пациентов в возрасте 60 лет), когда использование ангиотензина трансформирующих ингибиторов фермента (ACE) считается нарушенным из-за несовместимости, особенно когда кашель или противопоказано. Пациенты с сердечной недостаточностью, состояние которого стабилизировались при использовании ингибитора ACE, не должны передаваться на лечение Лазартана. Фракция выбросов левого желудочка пациента должна быть ≤ 40%, состояние должно быть клинически устойчивым, а пациент должен придерживаться установленного режима обработки для хронической сердечной недостаточности.

- Сокращение риска развития инсульта у взрослых пациентов с артериальной гипертензией и левой желудочковой гипертрофией, документированной ЭКГ.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к Лазартану или любому другому компоненту препарата.

Беременные или женщины, которые планируют забеременеть (см. «Приложение во время беременности или грудного вскармливания»). Серьезные нарушения функции печени. Одновременное использование с алискиренами пациентов с диабетом или нарушением функции почек (SCHF <60 мл / мин / 1,73 м ² ) (см. Разделы «Особенности применения» и «взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами взаимодействия»).

Способ применения и доза.

Таблетки лазартана должны быть умерли со стаканом воды.

Использование препарата не зависит от еды.

Артериальная гипертония

Как правило, начальная и поддерживающая доза для большинства пациентов составляет 50 мг препарата один раз в день (1 таблетка Lorists 50 мг). Максимальный антигипертензивный эффект достигается на

3-6 недель с начала лечения. Для некоторых пациентов может быть благоприятное увеличение дозы препарата до 100 мг 1 раз в день (утром).

Ларрист может быть использован в сочетании с другими антигипертензивными препаратами, особенно диретиками (например, гидрохлоротиазид).

Пациенты с артериальной гипертензией и диабетом II типа с протеинурией ≥ 0,5 г / день

Как правило, начальная доза составляет 50 мг (1 таблетка Lorists) один раз в день. Доза может быть увеличена до 100 мг 1 раз в день, в зависимости от того, какие показатели артериального давления через 1 месяц после начала лечения. Лорист можно использовать с другими антигипертензивными препаратами (например, блокировщиками каналов кальция, блокаторы α- или β-рецепторов и препараты центрального действия), а также с инсулином и другими гипогликемическими препаратами, которые широко используются (например, сульфонилсеховина, глянды и ингибиторы глюкозидазы).

Сердечная недостаточность

Как правило, начальная доза Lorists у пациентов с хронической сердечной недостаточностью составляет 12,5 мг 1 раз в день. Как правило, доза титруется с интервалом недели (а именно: 12,5 мг в день, 25 мг в день, 50 мг в день) до обычной дозы обслуживания 50 мг (1 таблетка)

1 раз в день в зависимости от индивидуальной переносимости.

Снижение риска развития инсульта у пациентов с артериальной гипертензией и гипертрофией левой желудочке, документированной ЭКГ

Как правило, начальная доза составляет 50 мг лазартана (1 таблетка Lorists 50 мг) 1 раз в день. В зависимости от изменений в артериальном давлении к лечению необходимо добавить гидрохлоротиазид в низкую дозу и / или увеличить дозу лориста до 100 мг 1 раз в день.

Отдельные группы пациентов

Применение пациентами с уменьшенным объемом циркулирующей крови

Пациенты с уменьшенным объемом циркулирующей крови (например, в результате лечения с высокими дозами диуретики) для начала терапии с дозой 25 мг 1 раз в день.

Применение пациентам с расстройствами функций почек и пациентам, проводями сеансы гемодиализа

При назначении пациентам с нарушением функции почек и пациентам проводят сеансы гемодиализа, исходная коррекция дозы не требуется.

Применение пациентам с нарушением функции печени

Для пациентов с функцией печени в истории следует рассматривать вопрос относительно рецепта препарата в более низкой дозе. Не существует опыта лечения пациентов с тяжелыми расстройствами функций печени, поэтому Лазартан противопоказан этой группе пациентов.

Применение к детям

Данные о эффективности и безопасности использования Лазартана для детей в возрасте 6-18 лет для лечения артериальной гипертонии ограничены. Есть также мало данных о фармакокинетике у детей с возрастом артериальной гипертонии от 1 месяца. Для детей, которые могут проглотить таблетки, и в какой вес тела более 20 кг и менее 50 кг, рекомендуемая доза составляет 25 мг 1 раз в день. В исключительных случаях вы можете увеличить до максимума - 50 мг 1 раз в день. Доза должна регулироваться в зависимости от воздействия на уровень артериального давления.

У пациентов с весом тела более 50 кг, одна доза составляет 50 мг 1 раз в день. В исключительных случаях доза может быть увеличена до максимума - 100 мг 1 раз в день. Использование доз, превышающих 1,4 мг / кг (или более 100 мг) в день, не изучалось у детей.

Loazartan не рекомендуется использовать детьми до 6 лет, поскольку данные о применении препарата в этой группе пациентов недостаточно.

Препарат не рекомендуется для использования для детей со скоростью гломеренной фильтрации <

30 мл / мин / 1,73 м ² , поскольку нет соответствующих данных приложений.

Лосартан также не рекомендуется для использования для детей с нарушением функции печени.

Применение пациентам летнего возраста

Как правило, нет необходимости регулировать начальную дозу для пожилых пациентов, хотя следует учитывать возможность присвоения препарата в исходной дозе 25 мг пациентам старше.

75 лет.

Неблагоприятные реакции.

Боковой ответ, который чаще всего сообщил во время клинических испытаний, было головокружение.

Артериальная гипертония .

Из нервной системы : головокружение, сонливость, головная боль, бессонница, мышечные судороги.

Из сердца : чувство сердцебиения, стенокардия.

Из сосудистой системы : симптоматическая гипотензия (особенно у пациентов с внутрисосудистой обезвоживанием, например, у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью или при лечении диуретиков в высоких дозах), зависимый от дозы ортостатического эффекта.

Со стороны кожи и подкожной клетки : сыпь.

Из пищеварительного тракта : боль в животе, диспепсия, запор.

Из дыхательной системы: кашель, насморк, синусит, фарингит, инфекция верхних дыхательных путей.

Общее состояние и нарушения, связанные с методом применения препарата : астения, слабость, отек.

Лабораторные показатели . Изменения в стандартных лабораторных параметрах редко связаны с использованием таблеток Losartan. Уровень Alt увеличился редко и обычно нормализуется после прекращения препарата. Гиперкалемия (уровень калия в сыворотке крови>

5,5 ммоль / л) наблюдалось у 1,5% пациентов с артериальной гипертонией.

Пациенты с гипертрофией левого желудочка сердца .

По нервной системе : головокружение.

Слушанием и лабиринт : Vertigo.

Общее состояние и нарушения, связанные с методом использования препарата : астения / слабость.

Хроническая сердечная недостаточность .

Из нервной системы : головокружение, головная боль, парестезия.

Из сердца : обмороп, фибрилляция предсердия, инсульт.

Из сосудистой системы : артериальная гипотензия, включая дозировку ортостатического эффекта.

Из дыхательной системы, органы груди и средостения : недовольны.

Из пищеварительного тракта : диарея, тошнота, рвота.

Из кожи и подкожной клетчатки : мочевина, зуд, сыпь.

С стороны почек и мочевыводящих путей : нарушение функций почек, почечная недостаточность

Общее состояние и нарушения, связанные с методом использования препарата : астения / слабость.

Лабораторные показатели : гиперкалиемия, увеличение мочевины крови, креатинин в сыворотке и калий в сыворотке.

Артериальная гипертония и диабет типа II, сопровождающиеся заболеванием почек.

По нервной системе : головокружение.

Сосудистой системой : артериальная гипотензия.

Общее состояние и нарушения, связанные с методом использования препарата : астения / слабость.

Лабораторные показатели : гипогликемия, гиперкалиемия.

Дополнительные побочные реакции.

Из системы крови и лимфатической системы : анемия.

Из сердца : Символ, пальпация.

Из сосудистой системы : ортостатическая гипотензия.

Из пищеварительного тракта : диарея.

С стороны скелет-мышечной системы и соединительной ткани : боли в спине.

С точки почек и мочевых путей : инфекции мочевыводящих путей.

Общее состояние и нарушения, связанные с способом применения препарата : симптомы жидкости.

Лабораторные показатели: гиперкалиемия (у пациентов с диабетом типа II и нефропатия).

СОЗВОДИТЕЛЬНОЕ МАНИЗАЦИЯ .

Из системы крови и лимфатической системы : анемия, тромбоцитопения.

Слышащим и лабиринтом : Белл в ушах.

Из иммунной системы : редко - реакции гиперчувствительности (анафилактические реакции, ангионевротические отеки, включая набухание гортани и вокального зазора, что приводит к обструкции дыхательных путей и / или отека лица, губы, глотки и / или языка); У некоторых пациентов в истории ангионевротический отек был связан с использованием других препаратов, включая ингибиторы ACE; Дуклит, в том числе Шенлин-Генуха фиолетовый.

Из нервной системы : мигрень, дискуссия.

Из дыхательной системы, органы груди и средостения : кашель.

Из пищеварительного тракта : диарея, панкреатит, рвота.

Общее состояние и нарушения, связанные с методом применения препарата : вольевое.

С стороны гепатобилиарной системы : гепатит, функция печени.

Из кожи и подкожной клетчатки : уравнение, зуд, сыпь, фоточувствительность, эритродерма.

Из системы скелетной мышцы и соединительной ткани : Мальгия, Артральгия, rabdomiolys.

Из репродуктивной системы и молочных желез : эректильная дисфункция / импотенция.

С стороны почек и мочевыводятся : в качестве следствия ингибирования системы ингибирования ренин-ангиотензин-альдостерона было отмечено изменения в функции почек, включая почечную недостаточность в группах риска; Такие изменения в почечной функции могут быть обратимыми при расторжении терапии.

По психике : депрессия.

Лабораторные показатели : гипонатриемия.

Дети

Профиль неблагоприятных реакций у детей похож на профиль у взрослых пациентов. Данные о побочных реакциях у детей ограничены.

Передозировка.

Симптомы

На передозировке Lazartan есть ограниченные данные. В зависимости от степени интоксикации, симптомы, такие как артериальная гипотензия, может появиться тахикардия, может появиться брадикардия.

Уход

Терапевтические меры зависят от продолжительности времени, которые истекся после принятия препарата, характера и тяжести симптомов. Приоритетное событие должно быть стабилизировать функцию сердечно-сосудистой системы. После оральной передозировки использование активированного древесного угля показано в соответствующей дозе. Рекомендуемые меры являются стимуляцией рвоты и мытья желудка. Позже часто необходимо контролировать основные показатели жизни организма и при необходимости приспосабливаться. Лосартан и активные метаболиты не удаляются во время гемодиализа.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Беременность

Препарат противопоказан для использования беременных или женщин, которые планируют забеременеть. Если во время лечения препарат подтверждается беременностью, его использование должно быть немедленно прекращено и заменено другим лекарственным средством, позволяющим использовать у беременных женщин.

Эпидемиологические данные о риске тератогенного влияния в результате использования ингибиторов ACE во время I триместра беременности не убедительны, но рост небольшого риска не исключен. Поскольку нет контролируемых эпидемиологических данных о риске антагонистов антагонистов антагонистов антагонистов Angiotensin II (ARAII), аналогичные риски могут существовать для этого класса лекарств. За исключением случаев, когда продолжение терапии АРИАИ считается необходимой, пациенты, планирующие беременность, должны предписаться альтернативной антигипертензивной терапии с предписанным профилем безопасности в период беременности. Если была диагностирована беременность, лечение арии следует немедленно прекратить и, при необходимости, следует начать альтернативное лечение. Известно, что использование арии во время II и III триместра беременности приводит к появлению фетотоксических явлений (снижение функции почек, олигогидрайона, задержки костей черепа) и проявления неонатальной токсичности (почечная недостаточность, артериальная гипотензия, гиперкалиемия) Отказ

Если для II триместра беременности использовался ARA II, рекомендуется проводить ультразвуковое исследование для проверки функции почек и состояния костей черепа.

Состояние новорожденных, чьи матери использовали Ариаи, часто следует проверять в отношении развития артериальной гипотензии.

Период кормления груди

Из-за отсутствия любой информации об использовании Лазартана в период грудного вскармливания приема Лазартана не рекомендуется. Желательно использовать альтернативные препараты с лучшими профилями безопасности во время кормления грудью, особенно при подаче новорожденных или преждевременных детей.

Дети.

Loazartan не рекомендуется использовать детей в возрасте до 6 лет, поскольку эта группа пациентов ограничена.

Особенности приложения.

Ангионевротический отек

Возможность возникновения ангионеротического отека возможна. Часто необходимо контролировать состояние пациентов с ангионеротическим отеком (отек лица, губы, горла и / или языка) в анамнезе.

Артериальная гипотензия и вода-электролитный дисбаланс

Симптоматическая артериальная гипотензия, особенно после использования первой дозы препарата или после увеличения дозы, может возникнуть у пациентов с уменьшенным внутрисосудистым объемом или дефицитом натрия, вызванными применением сильных диуретиков, диетических ограничений потребления соли, диареи или рвоты. Такие государства требуют коррекции перед лечением ^LORIISTO® или уменьшения начальной дозы препарата. Те же самые рекомендации применяются к детям в возрасте от 6 до 18 лет.

Электролитный дисбаланс

Дисбаланс электролита часто наблюдается у пациентов с нарушением функции почек (с диабетом или без него), которые следует учитывать. Во время клинического исследования с пациентами с диабетом типа II и нефропатией частота гиперкалемии была больше в лечении Лазартана по сравнению с такой группой плацебо. Следовательно, часто необходимо проверить концентрацию калия в плазме крови и показателям заливания креатинина, особенно у пациентов с сердечной недостаточностью и зазором креатинина 30-50 мл / мин.

Не рекомендуется одновременное использование диуретики для консервирования лазартана и калия, добавок, содержащих калий и заменители соли, содержащие калий.

Нарушение функции печени

Основываясь на фармакокинетических данных, указывающих значительное увеличение концентрации лазартана в плазме в плазме крови с циррозом печени, следует рассмотреть вопрос о снижении дозы для пациентов с анамнезом функций печени. Не существует опыта в терапевтическом использовании пациентов Лазартана с тяжелыми расстройствами функций печени, поэтому Лазартан не может быть принята у таких пациентов.

Лосартан не рекомендуется использовать детей с расстройствами функции печени.

Нарушение функции почек

Появление изменений в почечной функции, включая почечную недостаточность, связанную с ингибированием системынин-ангиотензиновой системы (особенно у пациентов с почечными функциями от ренин-ангиотесин-альдостерона, то есть пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью или с уже существующими нарушениями функции почек.) Отказ

Препараты, которые влияют на систему Renin-Angiotensin-Aldosterone, могут привести к увеличению уровней мочевины крови и сыворотки крови креатинина у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стеноз из одной почек. Эти изменения функции почек могут быть обратимыми после прекращения терапии. Лосартан должен использоваться для использования пациентов с использованием стеноза почек почечной артерии или один стеноз артерии почек.

Применение для детей с расстройствами функции почек

Лозартан не рекомендований для застосування дітям зі швидкістю клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м ² , оскільки немає відповідних даних щодо застосування.

Протягом періоду застосування лозартану слід регулярно перевіряти функцію нирок, оскільки можливе її погіршання. Особливо це стосується ситуацій, коли лозартан застосовують при наявності інших паталогічних станів (гарячка, дегідратація), які можуть впливати на ниркову функцію.

Одночасне застосування лозартану та інгібіторів АПФ погіршує функцію нирок, тому така комбінація не рекомендована.

Трансплантація нирки

Немає досвіду щодо безпеки застосування препарату пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.

Первинний гіперальдостеронізм

У пацієнтів із первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається ефекту при застосуванні антигіпертензивних препаратів, що діють щляхом пригнічення ренін-ангіотензинової системи. Тому Лоріста не рекомендована для цієї групи пацієнтів.

Захворювання коронарних артерій та цереброваскулярні захворювання

Як і при застосуванні інших антигіпертензивних препаратів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічними захворюваннями коронарних артерій та цереброваскулярними захворюваннями може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.

Серцева недостатність

Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, у пацієнтів із серцевою недостатністю з порушенням функції нирок або без нього існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії і (часто гострого) порушення функції нирок.

Немає достатнього терапевтичного досвіду застосування лозартану пацієнтам із серцевою недостатністю і супутнім тяжким порушенням функції нирок, пацієнтам із тяжкою серцевою недостатністю (клас IV за класифікацією NYHA), а також пацієнтам із серцевою недостатністю і симптоматичною, небезпечною для життя серцевою аритмією. Тому лозартан слід застосовувати з обережністю такій групі пацієнтів. Слід з обережністю одночасно застосовувати комбінацію лозартану з β-блокаторами.

Стеноз аортального і мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і при застосуванні інших вазодилататорів, з особливою обережністю призначають препарат пацієнтам зі стенозом аортального або мітрального клапана або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Вагітність

Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ не слід розпочинати під час вагітності. За винятком випадків, коли продовження терапії АРАІІ вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначити альтернативну антигіпертензивну терапію із встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо діагностовано вагітність, лікування АРАІІ слід негайно припинити і, якщо необхідно, слід розпочати альтернативне лікування.

Інші попередження і застереження

Як встановлено стосовно інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, лозартан та інші антагоністи ангіотензину менш ефективні для зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, ніж в інших пацієнтів, можливо, через низьку активність реніну у групі негроїдних пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Особлива інформація про деякі з допоміжних речовин

Лоріста містить лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

При супутньому застосуванні аліскірену та антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або інгібіторів АПФ підвищується ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зміни функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. У зв'язку з подвійною блокадою ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) супутнє застосування аліскірену та антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або інгібіторів АПФ не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») . У випадку крайньої необхідності подвійної блокади РААС слід ретельно перевіряти функцію нирок, рівень електролітів у крові та артеріальний тиск. Не слід одночасно застосувати антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ та інгібітори АПФ пацієнтам з цукровим діабетом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не проводилися дослідження щодо впливу препарату на здатність управляти автотранспортом та іншими механізмами. Однак слід пам'ятати про можливість розвитку таких побічних реакцій, як запаморочення та сонливість, особливо на початку лікування та при підвищенні дози препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Інші антигіпертензивні препарати можуть посилювати гіпотензивний ефект лозартану. До інших препаратів, що можуть викликати артеріальну гіпотензію, належать трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби, баклофен, аміфостин. Основним або побічним ефектом одночасного застосування цих препаратів із гіпотензивними засобами може бути збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії. Лозартан метаболізується переважно за участю системи цитохрому P450 (CYP) 2C9 з утворенням активного метаболіту карбоксильної кислоти. У ході клінічних дослідженнь було встановлено, що флуконазол (інгібітор CYP2C9) знижує експозицію активного метаболіту приблизно на 50 %. Встановлено, що одночасне застосування лозартану та рифампіцину (індуктора ферментів метаболізму) призводить до зниження на 40 % концентрації активного метаболіту у плазмі крові. Клінічне значення цього ефекту невідоме. Немає відмінності в експозиції при одночасному застосуванні лозартану та флувастатину (слабкого інгібітору CYP2C9). Так само, як і при застосуванні інших препаратів, які блокують ангіотензин ІІ або його ефекти, одночасне застосування препаратів, що затримують калій в організмі (наприклад калійзберігаючих діуретиків: спіронолактону, тріамтерену, амілориду) або можуть підвищувати рівні калію (таких як гепарин), або добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм може призвести до підвищення вмісту калію у сироватці крові. Одночасне застосування таких засобів не рекомендоване. Про оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та виникнення токсичних проявів повідомлялося при одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ. Також дуже рідко повідомлялося про такі прояви при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Одночасне лікування препаратами літію та лозартаном слід проводити з обережністю. Якщо застосування такої комбінації вважається необхідним, рекомендовано перевіряти рівень літію в сироватці крові протягом комбінованого лікування.

При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ і нестероїдних протизапальних препаратів (наприклад селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилової кислоти у дозах, що чинять протизапальну дію, неселективних НПЗП) може послаблюватися антигіпертензивний ефект. Одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ або діуретиків із НПЗП може призводити до підвищення ризику погіршання функції нирок, включаючи можливий розвиток гострої ниркової недостатності, а також до підвищення рівня калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з існуючим порушенням функції нирок. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам слід проводити відповідну дегідратацію, також слід розглянути питання щодо моніторингу функції нирок після початку одночасного застосування препаратів, а також періодично впродовж лікування.

Дослідження показали, що внаслідок подвійної блокади РААС при супутньому застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищується ризик побічних реакцій таких як, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зміни функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність порівняно із застосуванням одного агента ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (див. розділи «Протипоказання» , « Особливості застосування» .

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Лозартан – це синтетичний антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ (типу АТ ₁ ) для перорального застосування. Ангіотензин ІІ – потужний вазоконстриктор – є активним гормоном ренін-ангіотензинової системи і одним з найважливіших факторів патофізіології артеріальної гіпертензії. Ангіотензин II зв'язується з рецептором AT ₁ , який міститься у багатьох тканинах (наприклад у гладких м'язах судин, надниркових залозах, нирках і серці), визначаючи низку важливих біологічних ефектів, у тому числі вазоконстрикцію і звільнення альдостерону. Ангіотензин ІІ також стимулює проліферацію клітин гладких м'язів.

Лозартан селективно зв'язується з рецептором АТ ₁ . В умовах іn vitro та in vivo лозартан та його фармакологічно активний метаболіт – карбоксильна кислота (E-3174) – блокують усі фізіологічно вагомі впливи ангіотензину ІІ, незалежно від джерела або шляху синтезу.

Лозартан не зв'язується і не блокує інші рецептори гормонів або іонні канали, важливі для серцево-судинної регуляції. Лозартан не пригнічує АПФ (кіназу ІІ) – фермент, який сприяє розпаду брадикініну. Внаслідок цього не відбувається посилення небажаних ефектів, опосередкованих брадикініном.

Під час застосування лозартану усунення негативної оборотної реакції ангіотензину ІІ на секрецію реніну призводить до підвищення активності реніну у плазмі крові (АРП). Таке підвищення АРП призводить до зростання концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові. Хоча відбувається таке зростання, антигіпертензивна активність і супресія концентрації альдостерону у плазмі крові зберігаються, що свідчить про ефективну блокаду рецепторів ангіотензину ІІ. Після відміни лікування лозартаном активність реніну у плазмі крові і показники рівнів ангіотензину ІІ протягом 3 днів повертаються до початкових значень.

Як лозартан, так і його основний метаболіт мають вищу спорідненість з АТ ₁ -рецепторами, ніж з АТ ₂ -рецепторами. Активний метаболіт у 10-40 разів активніший, ніж лозартан.

Фармакокінетика.

Абсорція

Після перорального прийому лозартан добре всмоктується і підлягає метаболізму першого проходження з формуванням активного метаболіту карбоксильної кислоти та неактивних метаболітів. Системна біодоступність таблеток лозартану становить приблизно 33 %. Середні максимальні концентрації лозартану та його активного метаболіту досягаються відповідно через 1 годину і 3-4 години.

Розподіл

Понад 99 % лозартану та його активного метаболіту зв'язуються з протеїнами плазми крові, передусім з альбуміном. Об'єм розподілу лозартану становить 34 л.

Біотрансформація

Приблизно 14 % лозартану при внутрішньовенному введенні або пероральному застосуванні перетворюється на активний метаболіт. Після внутрішньовенного і перорального застосування лозартану калію, міченого ¹⁴ С, радіоактивність у циркулюючій плазмі крові, як правило, характеризується лозартаном та його метаболітом. Мінімальна конверсія лозартану до його активного метаболіту спостерігалася приблизно в 1 % випадків.

Окрім активного метаболіту, утворюються і неактивні метаболіти.

Виведення

Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить 600 мл/хв і 50 мл/хв відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно

74 мл/хв і 26 мл/хв відповідно. Коли лозартан застосовують перорально, приблизно 4 % дози виділяється у незміненому вигляді із сечею і приблизно 6 % дози виділяється із сечею у вигляді активного метаболіту. Фармакокінетичні властивості лозартану та його активного метаболіту лінійні при пероральних дозах лозартану калію до 200 мг.

Після перорального застосування концентрації у плазмі крові лозартану та його активного метаболіту зменшуються поліекспоненційно з кінцевим періодом напіввиведення приблизно 2 години і 6-9 годин відповідно. При дозі 100 мг, застосованій 1 раз на добу, лозартан і його активний метаболіт не накопичуються у плазмі крові у значній кількості.

Лозартан та його метаболіти виводяться як із жовчю, так і з сечею. Після перорального застосування/внутрішньовенного введення ¹⁴ С-міченого лозартану приблизно 35 %/43 % радіоактивно міченого препарату було виявлено у сечі і 58 %/50 % у калі.

Окремі групи пацієнтів

Концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові пацієнтів літнього віку з артеріальною гіпертензією значущо не відрізняються від даних показників у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Концентрації лозартану у плазмі крові були у 2 рази вищі у жінок з артеріальною гіпертензію порівняно з чоловіками, тоді як концентрації активного метаболіту у плазмі крові у чоловіків і жінок суттєво не відрізнялися.

При прийомі внутрішньо пацієнтами з легким та помірним алкогольним цирозом печінки концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові виявлялися відповідно у 5 та 1,7 раза вищими, ніж у молодих чоловіків-добровольців.

Концентрації лозартану у плазмі крові у пацієнтів із кліренсом креатиніну вище 10 мл/хв не відрізнялися від таких в осіб із незміненою функцією нирок. При порівнянні площі під кривою «концентрація-час» (AUC) у пацієнтів із нормальною функцією нирок AUC лозартану, виявилася приблизно у 2 рази більшою ніж у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.

Плазмові концентрації активного метаболіту не змінюються у пацієнтів із порушенням функції нирок або хворих, які перебувають на гемодіалізі.

Лозартан і його активний метаболіт не можуть бути виведені за допомогою гемодіалізу.

Фармакокінетика у дітей

Фармакокінетика лозартану вивчалася за участю 50 дітей з артеріальною гіпертензією віком від 1 місяця до 16 років після перорального застосування 1 раз на добу в дозах від 0,54 до 0,77 мг/кг (середні дози).

Результати показали, що активний метаболіт лозартану утворюється у пацієнтів усіх вікових груп. Результати вказують на приблизно аналогічні показники фармакокінетики лозартану після перорального застосування у новонароджених і дітей дошкільного і шкільного віку.

Фармакокінетичні показники метаболіту відрізнялися більше залежно від вікової групи. При порівнянні дітей дошкільного віку і підлітків такі відмінності були статистично значущими. Експозиція у новонароджених і дітей віком до 2 років була порівняно високою.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 12,5 мг: жовті овальні, дещо двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою;

таблетки по 25 мг: жовті, овальні, дещо двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою з одного боку;

таблетки по 50 мг: білі, круглі, дещо двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зі скошеними краями та рискою з одного боку;

таблетки по 100 мг: білі, овальні, дещо двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. 10 таблеток у блістері; по 3 або по 6, або по 9 блістерів у картонній коробці;

14 таблеток у блістері; по 1 або по 2, або по 4, або по 6, або по 7 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

КРКА, д.д., Ново место, Словенія/

KRKA, dd, Novo mesto, Slovenia.

ТАД Фармa ГмбХ, Німеччина/

TAD Pharma GmbH, Germany.

Місцезнаходження .

Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/

Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.

Д-27472 Куксхавен, Хайнц-Лохманн-Штрассе 5, Німеччина/

D-27472 Cuxhaven, Heinz - Lohmann – Strasse 5 Germany.