МЕДОЦИПРИН табл. п/плен. оболочкой 500 мг блистер №10

Для медицинского использования лекарственного средства

Meadociprin.

( Медоциплен )

Место хранения:

Активный ингредиент : ципрофлоксацин;

1 таблетка покрыта пленочной оболочкой, содержащей ципрофлоксацин гидрохлорид 583 мг, эквивалентный ципрофлоксацину 500 мг;

Вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза, кукуруза в целлюлозе, отчет о культурах, стеарат магния, коллоидный диоксид кремния, тальк, полиэтиленгликоль 6000, отбеливающий белый Y-1-7000 (в составе включают гипромелозу, диоксид титана (E 171), полиэтиленгликоль 400) Отказ

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Основные физико-химические свойства: белый, в виде капсул таблеток, покрытых пленочной оболочкой, с линией неисправности и надписи «MS». Размеры ядра: 17,5-8 мм.

Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные агенты для системного применения. Группа фторохинолонов. ATH ATH J01M A02.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Механизм действия.

Бактерицидное действие ципрофлоксацина, в качестве фторхинолона антибактериального агента, благодаря способности подавить топоизомеразы типа II типа (ДНК-тесты и топоизомеразу IV), которые необходимы во многих процессах цикла ДНК, таких как репликация, транскрипция, репарация и рекомбинация.

Фармакокинетические / фармакодинамические взаимосвязи.

Эффективность в основном зависит от соотношения между максимальной концентрацией в сыворотке крови (C _Max ) и минимальной ингибирующей концентрации (Mike) ципрофлоксацина для бактериального патогена и от значения площади под кривой (AUC) и микрофоном.

Механизм сопротивления.

Сопротивление Ciprofloxacin in vitro обычно связано с мутациями целевого участка, возникающего в топоизомеразе IV и ДНК Gyras с помощью многоступенчатых мутаций. Степень перекрестного сопротивления между ципрофлоксацином и другими фторхинолонами, что является следствием вышеизложенного, отличается. Одиночные мутации, как правило, не приводят к клинической стойкости, но несколько мутаций обычно вызывают клиническую устойчивость к нескольким или всем представителям класса фторхинолонов.

Такие механизмы сопротивления, как непроницаемость и / или экспресс-насос, могут вызвать различное влияние на чувствительность к фторухинолонам, что зависит от физиохиохимических свойств различных представителей указанного класса и сродства транспортных систем для каждого активного вещества. Все Механизмы сопротивления in vitro обычно наблюдаются в клинических изолятах. Механизмы сопротивления, которые инактивируют другие антибактериальные агенты, такие как барьер проницаемости (по своей природе для псевдомонас Aeruginosa) и выхлопных механизмов, могут повлиять на чувствительность к ципрофлоксацину.

Сообщалось о разработке плазмидной опосредованной резистентностью, кодируемой геном QNR.

Антибактериальная активность спектра.

CheckPoints Отдельные чувствительные штаммы из штаммов со средней чувствительностью и последним - от устойчивых штаммов.

Рекомендации EUCAST.

¹ Staphylococcus SPP . - контрольные точки для ципрофлоксацина имеют отношение к терапии с высокими дозами.

* Не связанные с типами контрольных точек определяли в основном на основе соотношения фармакокинетических и фармакодинамических данных и не зависят от микрофона для отдельных видов. Они используются только для видов, которые не имеют собственных контрольных точек, а не для тех видов, в которых тест чувствительности не рекомендуется.

Распространенность приобретенного сопротивления выделенных видов может варьироваться в зависимости от местности и времени, следовательно, местной информации о сопротивлении, особенно при лечении тяжелых инфекций. При необходимости необходимо подать заявку на советы специалистам, когда локальная распространенность сопротивления стала на уровне, что выгодно от использования инструмента, по крайней мере, в отношении некоторых типов инфекций, сомнений.

Для ципрофлоксацина такие семьи и типы бактерий, как правило, чувствительны (для типа стрептококка см. Раздел «Особенности применения»).

Фармакокинетика.

Поглощение.

После устного применения таблеток ципрофлоксацина при дозе 250 мг, 500 мг и 750 мг ципрофлоксацина быстро и хорошо поглощается, предпочтительно из верхней части тонкой кишки. Максимальные концентрации в сыворотке крови достигаются за 1-2 часа.

Одноразовые дозы 100-750 мг привели к дозам-зависимым максимальным концентрациям сыворотки (C _max ) от 0,56 до 3,7 мг / л. Концентрации сыворотки увеличиваются до пропорции доз до 1000 мг.

Абсолютная биодоступность препарата составляет 70-80%. Оральная доза ципрофлоксацина

500 мг каждые 12 часов характеризовалось общей площадью концентрации / времени (AUC), эквивалентной такими после внутривенного вливания 400 мг ципрофлоксацина, который проводился в течение 60 минут каждые 12 часов.

Распределение.

Процент связывания ципрофлоксацина с белками является незначительным (20-30%). Ciprofloxacin находится в плазме крови, в основном в неионизированной форме и имеет значительный объем распределения в состоянии устойчивого равновесия, что составляет 2-3 л / кг массы тела; Достигает высоких концентраций в различных тканях, например, в легких (эпителиальные жидкости, альвеолярные макрофаги, образцы биопсии), пазухи, воспаленные поврежденные ткани и в тканях мочеполовых органов (моча, простата, эндометрий), где общая концентрация превышает такое в плазма.

Биотрансформация.

Низкие концентрации таких четыре метаболитов были зафиксированы: дезетилен ципрофлоксацин (M ₁ ), сульфокопрофлоксацин (M ₂ ), оксопрофлоксацин (M ₃ ) и формилципрофлоксацин (M ₄ ). Метаболиты демонстрируют антимикробную активность in vitro , но в меньшей степени, чем исходное соединение.

Известно, что ципрофлоксацин является умеренным ингибитором изоэнцима CYP 450 1A2.

Разведение.

Ciprofloxacin выделяется в основном в неизменной форме почек и меньше - через кишечник. Срок годности плазмы крови у людей с нормальной почечной функцией - около 4-7 часов.

Почечный клиренс составляет 180-300 мл / кг / ч, а общий клиренс составляет 480-600 мл / кг / ч. Кипрофлоксацин подвержен гломерельной фильтрации и трубчатую секрецию. С серьезным нарушением функции почек, период полураспада ципрофлоксацина составляет до 12 часов.

Неэтил зазор ципрофлоксацина поясняется, прежде всего, трансэтинальная секреция и метаболизм. Доза 1% выделяется через желчные пути. Ciprofloxacin в высоких концентрациях присутствует в желчке.

Дети. Фармакокинетические данные о детях ограничены.

Клинические характеристики.

Индикация.

Медуципирин проявляется для лечения следующих инфекций (см. Разделы «Особенности применения» и «фармакологические свойства»). Перед началом терапии особое внимание следует уделить всему доступной информации о устойчивости к ципрофлоксацину.

Официальные рекомендации по правильному использованию антибактериальных препаратов следует учитывать.

Взрослые.

• Инфекции нижних дыхательных путей, вызванные грамотрицательными бактериями:

- обострение хронической обструктивной болезни легких;

- бронхо-легочные инфекции в цистическом фиброзе или с броншектази;

- Пневмония.

• Хронический гнойный отит среднего уха.

• Осуществление хронического синусита, особенно если оно вызвано грамотрицанием бактерий.

• Инфекции мочевыводящих путей.

• Инфекционные поражения гендерной системы:

- гонококковый уретрит и цервицит, вызванный чувствительными штаммами Neisseria Gonorrhoeae;

- Омоэпидимит, в частности, вызванные чувствительными штаммами Neisseria Gonorrhoeae;

- воспалительные заболевания тазовых тел, в частности, вызванные чувствительными штаммами Neisseria Gonorrhoeae.

• Инфекции желудочно-кишечного тракта (например, диарея путешественников).

• Внутрибдоменные инфекции.

• Инфекции кожи и мягких тканей, вызванные грамотрицательными бактериями.

• Тяжелый курс отита наружного уха.

• Инфекции костей и суставов.

• Предотвращение инвазивных инфекций, вызванных Neisseria Meningitidis.

• Легочная форма сибирской язвы (профилактика после контакта и радикальной обработки).

Ciprofloxacin можно использовать для проведения пациентов с нейтропенией и гипертермией в случае подозрения бактериального инфекционного генеза лихорадки в указанной категории пациентов.

Дети и подростки.

• Бронхолегочные инфекции в кистозном фиброзе, вызванном подсветной палкой ( псевдомонас Aeruginosa ).

• Сложные инфекции мочевыводящих путей и пиелонефрит.

• Легочная форма сибирской язвы (профилактика после контакта и радикальной обработки).

Ciprofloxacin также может быть использован для лечения тяжелых инфекций у детей и подростков, когда доктор считает, что это необходимо.

Лечение должно начать врач, имеющий опыт работы в лечении цистического фиброза и / или тяжелых инфекций у детей и подростков (см. Разделы «Особенности применения» и «фармакологические свойства»).

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к активному ингредиенту или другим препаратам группы фторхинолов или к любому из вспомогательных веществ препарата.

Одновременное использование ципрофлоксацина и титина противопоказано (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»).

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Влияние других средств для ципрофлоксацина.

Препараты, которые продлевают интервал QT.

Ciprofloxacin, а также другие фторхинолоны, также должны быть предписаны пациентам, получающим препараты, которые продлевают интервал QT (например, антиаритмические препараты класса Ia и III, трициклические антидепрессанты, макролиды, антипсихотики) (см. Раздел «Особенности применения»).

Формирование хелатного комплекса.

При одновременном использовании ципрофлоксацина (перорально) и лекарств, содержащих многовалентные катионы и минеральные добавки (например, кальций, магний, алюминий, железо), фосфатационные полимеры (например, карбонат семьи или лантана), сукральфаты или антациды, а также наркотики При большой буферной емкости (например, таблетки диданозина), содержащего магний, алюминий или кальций, поглощение ципрофлоксацина уменьшается. В связи с этим ципрофлоксацин следует принимать или за 1-2 часа до или, по крайней мере, из-за

Через 4 часа после получения этих препаратов. Это ограничение не распространяется на антацидные, принадлежащие классу H ₂ -рецепторов.

Продукты питания и молочные продукты.

Кальций в пищевых продуктах в небольшую степень влияет на поглощение. Однако следует избегать одновременного приема ципрофлоксацина и молочных или молочных продуктов (таких как молоко, йогурт, апельсиновый сок с высоким содержанием кальция).

Пробенецид.

Пробенецид влияет на почечную секрецию ципрофлоксацина. Одновременное использование пробаницида и ципрофлоксацина приводит к увеличению концентрации ципрофлоксацина в сыворотке.

Метоклопрамид.

Метоклопрамид ускоряет поглощение ципрофлоксацина (пероральной формы), что приводит к достижению максимальной концентрации в плазме крови, происходит быстрее. Не влияет на биодоступность ципрофлоксацина.

Омпразол.

Одновременное использование ципрофлоксацина и лекарственных средств, содержащих омепразол, приводит к небольшому снижению C _Max и AUC ципрофлоксацина.

Влияние ципрофлоксацина в другие лекарства.

Тизанидин.

Тизанидин нельзя использовать одновременно с ципрофлоксацином (см. Раздел «Противопоказания»). В ходе клинического исследования с участием здоровых добровольцев, в то время как использование ципрофлоксацина и тизанидина, увеличение концентрации тетисанидина в плазме крови (увеличение _{максимума} составляет 7 раз, диапазон - 4-21 раз; Увеличение AUC - 10 раз, диапазон составляет 6-24 раза.). При увеличении концентрации тетисанидина в сыворотке, связаны гипотензивные и седативные побочные реакции.

MetoTrexate.

При одновременном использовании кипрофлоксацина возможна замедление трубчатых транспортировки метотрексата, что может привести к увеличению концентрации метотрексата в плазме крови. В этом случае вероятность возникновения неблагоприятных токсичных реакций, вызванных метотрексатом, может увеличить, следовательно, их одновременное использование не рекомендуется (см. Раздел «Особенности применения»).

Теофиллин.

Одновременное использование ципрофлоксацина и теофиллина может привести к нежелательному увеличению концентрации теофилина в сыворотке, что, в свою очередь, может вызвать побочные реакции. В одном случае такие побочные реакции могут угрожать жизни или иметь летальное следствие. Следовательно, в то же время использование ципрофлоксацина и теофиллина следует контролировать концентрацию теофиллина в сыворотке и, если необходимо, уменьшить дозу (см. Раздел «Особенности применения»).

Другие производные ксантина.

После одновременного использования ципрофлоксацина и кофеина или пендоксифилина (осопентиптигифилина), как сообщалось, увеличивают концентрации производных этих ксантинов в сыворотке.

Фенитоин.

Одновременное использование ципрофлоксацина и фенитоина может привести к увеличению или снижению в сыворотке концентраций фенитоина, поэтому рекомендуется мониторинг уровней лекарственного средства.

Циклоспорин.

Преходящее увеличение креатинина в сыворотке крови было определено при использовании ципрофлоксацина и препаратов, содержащих циклоспорин. Следовательно, частое (2 раза в неделю) требуется для мониторинга концентрации креатинина в сыворотке у этих пациентов.

Витамин К. Антагонисты

Когда одновременное использование антагонистов ципрофлоксацина и витамина К может увеличить их антикоагулянтное действие. Степень риска может варьироваться в зависимости от основного типа инфекции, возраста, общего состояния пациента, поэтому трудно точно оценить влияние ципрофлоксацина для повышения стоимости международного нормализованного соотношения (МНВ). Частое управление MnVS во время и сразу после одновременного использования антагонистов ципрофлоксацина и витамина К (например, варфарин, аценокумарол, фенпрокумон, флуг).

Дюроксетин.

Во время клинических испытаний было показано, что одновременное использование дулоксетина с сильными ингибиторами CYP450 1A2, такого как флюворсамин, может привести к увеличению AUC и C _Max Duloxetin. Несмотря на отсутствие клинических данных о возможном взаимодействии с ципрофлоксацином, можно ожидать подобных эффектов, в то время как использование этих препаратов (см. Раздел «Особенности применения»).

Ропинирол.

У ході клінічних досліджень було виявлено, що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення С _max і AUC ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендуються здійснювати під час та одразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Лідокаїн.

Було показано, що у здорових осіб одночасне застосування ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферментів цитохрому Р450 1А2, і лікарських засобів, що містять лідокаїн, знижує кліренс внутрішньовенного лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном, можлива взаємодія з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями при одночасному застосуванні вказаних препаратів.

Клозапін.

Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Рекомендується здійснювати клінічний нагляд та відповідну корекцію дози клозапіну під час та одразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Силденафіл.

C _max і AUC силденафілу збільшилися приблизно в 2 рази у здорових добровольців після одночасного перорального застосування 50 мг силденафілу та 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при супутньому призначенні ципрофлоксацину із силденафілом та враховувати співвідношення ризик/користь.

Особливості застосування.

Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Ципрофлоксацин не застосовувати як монотерапію для лікування тяжких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями. Для лікування вказаних інфекцій ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumoniae ).

Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції статевої системи.

Фторхінолонрезистентні штами Neisseria gonorrhoeae можуть спричинити гонококовий уретрит, цервіцит, орхоепідидиміт та запальні захворювання тазових органів.

Відповідно, ципрофлоксацин слід застосовувати для лікування гонококового уретриту або цервіциту тільки за умови виключення у Neisseria gonorrhoeae резистентності до ципрофлоксацину .

Емпіричну терапію ципрофлоксацином при орхоепідидиміті та запальних захворюваннях органів малого таза можна застосовувати лише у комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад, цефалоспоринами) за винятком клінічних ситуацій, коли виключено наявність ципрофлоксацинрезистентних штамів Neisseria gonorrhoeae .

Якщо через 3 дні не настає клінічне покращення, терапію слід переглянути.

Інфекції сечового тракту.

У країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів з боку Escherichia coli, найпоширенішого збудника, що спричиняє інфекції сечовивідних шляхів. Під час призначення терапії лікарям рекомендується враховувати локальну поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Вважається, що одноразові дози ципрофлоксацину, які можна застосовувати при неускладненому циститі у жінок передклімактеричного періоду, є менш ефективними, ніж триваліша терапія препаратом. Цей факт необхідно враховувати, зважаючи на зростаючий рівень резистентності Escherichia coli до хінолонів.

Інтраабдомінальні інфекції.

Дані щодо ефективності ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтра-абдомінальних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників.

При виборі препарату слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, які були відвідані.

Інфекції кісток та суглобів.

Ципрофлоксацин слід застосовувати в комбінації з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірської виразки.

Застосування людям грунтується на даних визначення чутливості in vitro , дослідів на тваринах та на обмежених даних, отриманих під час застосування людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірської виразки.

Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі.

У клінічні дослідження було включено дітей та підлітків віком 5-17 років. Більш обмежений досвід лікування дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.

Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту із застосуванням ципрофлоксацину, коли інше лікування неможливе. Лікування повинно ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

За даними клінічних досліджень оцінювали застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам віком 1-17 років.

Інші специфічні тяжкі інфекції.

Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження у разі інших тяжких інфекцій згідно з офіційними рекомендаціями або після ретельної оцінки користь/ризик, коли інше лікування застосувати не можна, або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.

Застосування ципрофлоксацину у разі специфічних тяжких інфекцій, окрім згаданих вище, не оцінювалось у ході клінічних досліджень, а клінічний досвід – обмежений. Отже, до лікування пацієнтів із такими інфекціями рекомендується підходити з обережністю.

Підвищена чутливість до препарату.

Гіперчутливість та алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, можуть спостерігатися після застосування разової дози ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»), та представляти загрозу для життя. У такому разі застосування ципрофлоксацину необхідно припинити і, у разі необхідності, провести належне медикаментозне лікування.

Скелетно-м ' язова система.

Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль/ розладами, пов'язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Попри це, у рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих тяжких інфекційних процесів, а саме – у випадку неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину. При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт або розрив сухожилля (особливо ахіллового сухожилля), іноді двобічний, навіть у перші 48 годин лікування. Запалення або розрив сухожиль може виникнути навіть протягом кількох місяців після закінчення лікування ципрофлоксацином. Ризик тендинопатії може бути підвищеним у пацієнтів літнього віку або у пацієнтів, які одночасно застосовують кортикостероїди (див. розділ «Побічні реакції»). При виникненні будь-яких ознак тендиніту (таких як болючий набряк, запалення) застосування ципрофлоксацину слід припинити. Ураженій кінцівці слід забезпечити спокій.

Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам із міастенією гравіс, через можливе загострення симптоматики вказаного захворювання (див. розділ «Побічні реакції»).

Фоточутливість.

Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакції фоточутливості. Пацієнтам, які застосовують ципрофлоксацин, рекомендується під час лікування уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінення (див. розділ «Побічні реакції»).

Центральна нервова система.

Відомо, що ципрофлоксацин, як і інші хінолони, може спричиняти судоми або знижувати поріг судомної готовності. Повідомляли про випадки розвитку епілептичного статусу. Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам із розладами ЦНС, які можуть мати схильність до виникнення судом. При виникненні судом прийом ципрофлоксацину слід припинити (див. розділ «Побічні реакції»). Навіть після першого застосування ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок та вчинків, таких як самогубство або його спроба. У цих випадках застосування ципрофлоксацину слід припинити.

У пацієнтів, які застосовували ципрофлоксацин, повідомлялося про випадки поліневропатії (на основі неврологічних симптомів, таких як біль, печіння, сенсорні розлади або м'язова слабкість, окремо або в комбінації). Застосування ципрофлоксацину слід припинити пацієнтам, які мають симптоми невропатії, зокрема біль, печіння, відчуття пощипування, заніміння та/або слабкість, з метою попередження розвитоку необоротних станів (див. розділ «Побічні реакції»).

Серцеві розлади.

Слід з обережністю застосовувати фторхінолони, в тому числі ципрофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, зокрема:

Пацієнти літнього віку та жінки можуть виявляти більшу чутливість до препаратів, що подовжують QTc. Тому слід з обережністю застосовувати фторхінолони, у тому числі ципрофлоксацин, у цих групах хворих (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції», «Передозування»).

Гіпоглікемія.

Як і при застосуванні інших хінолонів, найчастіше гіпоглікемія зустрічалася серед хворих на діабет, переважно у пацієнтів літнього віку. Рекомендується проводити ретельний контроль рівня глюкози крові у всіх хворих на діабет (див. розділ «Побічні реакції»).

Шлунково-кишковий тракт.

Виникнення протягом або після лікування тяжкої і стійкої діареї (навіть через декілька тижнів після лікування) може свідчити про розвиток антибіотикасоційованого коліту (такого, що загрожує життю з можливим летальним наслідком) та потребувати невідкладного лікування (див. розділ «Побічні реакції»). У таких випадках застосування ципрофлоксацину необхідно припинити і розпочати відповідну терапію. Лікарські засоби, які пригнічують перистальтику, протипоказані у вказаній клінічній ситуації.

Нирки та сечовидільна система.

Повідомлялося про кристалурію, пов'язану із застосуванням ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні отримувати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Порушення функції нирок.

Оскільки ципрофлоксацин виводиться переважно у незміненій формі нирками, у пацієнтів з порушенням функції нирок необхідно проводити корекцію дози згідно з зазначеним у розділі «Спосіб застосування та дози», щоб уникнути підвищення частоти побічних реакцій, спричинених накопиченням ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система.

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності, що загрожує життю пацієнта (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку появи будь-яких ознак і симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки), лікування слід припинити.

Дефіцит глюкозо-6-фосфат дегідрогенази.

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати застосування ципрофлоксацину таким пацієнтам, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає потенційний ризик. У такому разі слід спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність.

Під час або після курсу лікування ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені, з або без клінічно визначеної суперінфекції. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацин-резистентних бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas .

Цитохром Р450.

Ципрофлоксацин пригнічує CYP1A2 і тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно застосованих речовин, які також метаболізуються цим ферментом (наприклад теофіліну, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину, дулоксетину). Одночасне застосування ципрофлоксацину і тізанідину протипоказане. Отже, за пацієнтами, які застосовують ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати щодо можливого виникнення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад, теофіліну) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Метотрексат.

Одночасне застосування ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати лабораторних аналізів.

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium tuberculosis шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до хибно-негативних результатів аналізу посіву у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Дані щодо застосування ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий або непрямий токсичний вплив на репродуктивну функцію. У молодих тварин і тварин, які були піддані впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити імовірність того, що препарат може бути шкідливим для суглобових хрящів новонароджених/плода. Тому у період вагітності з метою запобігання небажаних впливів на плід краще уникати застосування ципрофлоксацину.

Період годування груддю. Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Ципрофлоксацин може впливати на здатність пацієнта керувати автотранспортом і працювати з механізмами через реакції з боку нервової системи (див. розділ «Побічні реакції»). Тому здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами може бути порушена.

Спосіб застосування та дози.

Доза визначається згідно з показанням, тяжкістю та місцем інфекції, чутливістю збудника (збудників) до ципрофлоксацину, нирковою функцією пацієнта, а у дітей та підлітків – згідно з масою тіла.

Тривалість лікування залежить від тяжкості перебігу захворювання, особливостей клінічної картини та типу збудника.

Лікування інфекцій, спричинених певними бактеріями (наприклад Pseudomonas aeruginosa , Acinetobacter або Staphylococci ), може вимагати застосування вищих доз ципрофлоксацину та одночасного застосування інших необхідних антибактеріальних препаратів.

Лікування деяких інфекцій (наприклад запальних захворювань органів малого таза, інтра-абдомінальних інфекцій, інфекцій у пацієнтів із нейтропенією, інфекцій кісток та суглобів) може вимагати одночасного застосування інших необхідних антибактеріальних препаратів залежно від виду виявлених патогенів.

Дорослі.

Діти та підлітки.

Пацієнти літнього віку.

Пацієнти літнього віку повинні отримувати дозу, обрану згідно з тяжкістю інфекції та кліренсом креатиніну пацієнта.

Ниркова та печінкова недостатність.

Рекомендовані початкові та підтримуючі дози для пацієнтів із порушеною нирковою функцією:

У пацієнтів з печінковою недостатністю немає потреби у зміні дозування ципрофлоксацину.

Досліджень щодо дозування ципрофлоксацину для дітей із порушеною нирковою та/або печінковою функціями не проводили.

Спосіб застосування.

Таблетки слід ковтати не розжовуючи і запивати рідиною. Їх можна приймати незалежно від прийому їжі. При прийомі натще діюча речовина всмоктується швидше. Таблетки ципрофлоксацину не можна приймати разом із молочними продуктами (наприклад з молоком, йогуртом) або фруктовими соками з додаванням мінералів (наприклад з апельсиновим соком, збагаченим кальцієм) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У тяжких випадках або якщо пацієнт нездатний приймати таблетки (зокрема при ентеральному харчуванні), рекомендується розпочинати терапію із внутрішньовенного введення ципрофлоксацину, поки не буде можливим перехід на пероральний прийом.

Діти.

Застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам необхідно проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину повинен проводити лікар із досвідом ведення дітей та підлітків, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Ципрофлоксацин спричиняв артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Зростання кількості випадків артропатій, які пов'язані із застосуванням препарату, було статистично незначущим. Однак лікування ципрофлоксацином дітей та підлітків потрібно розпочинати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через можливий ризик розвитку побічних реакцій, пов'язаних із суглобами та/або навколишніми тканинами.

Передозування.

Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г препарату призводило до симптомів помірної токсичності. Гостре передозування в дозі 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності.

Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, підвищену втомлюваність, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про оборотну ниркову токсичність.

Окрім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні, рекомендовано моніторинг функції нирок, зокрема визначення рН сечі і в разі необхідності – підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини. Антациди, що містять у своєму складі кальцій або магній, теоретично мають знижувати всмоктування ципрофлоксацину при передозуванні.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (<10 %).

У випадку передозування необхідно проводити симптоматичне лікування. Через можливе подовження інтервалу QT доцільним також є проведення ЕКГ-моніторування.

Побічні реакції .

Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції як нудота та діарея. Дані про побічні реакції наведено нижче.

Застосування дітям

Частота випадків артропатії, зазначена вище, грунтується на даних, одержаних у ході досліджень з участю дорослих пацієнтів. У дітей артропатія спостерігається частіше (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Вони дозволяють проводити безперервний моніторинг співвідношення користь/ризик щодо препарату. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.

Упаковка .

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Медокемі ЛТД/

Medochemie LTD.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

2 Міхаел Ераклеос стріт, Ажиос Атанасіос Індустріальна зона, Лімассол, 4101, Кіпр/

2 Michael Erakleous Street, Agios Athanassios Industrial Area, Limassol, 4101, Cyprus.