Личный кабинет
МЕДРОЛ табл. 32 мг блистер №20
rx
Код товара: 102959
Производитель: Pfizer Inc. (США)
6 800,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 15.06.2026
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
МЕДРОЛ
MEDROL
Состав:
действующее вещество: метилпреднизолон; 1 таблетка содержит метилпреднизолона 4 мг или 16 мг или 32 мг;
другие составляющие: таблетки, содержащие 4 мг метилпреднизолона – лактозы моногидрат, крахмал кукурузный, сахароза, кальция стеарат; 16 мг – лактозы моногидрат, крахмал кукурузный, сахароза, кальция стеарат, масло минеральное; 32 мг – лактозы моногидрат, крахмал кукурузный, сахароза, стеарат кальция, масло минеральное.
Лекарственная форма.
Таблетки.
Фармакотерапевтическая группа.
Кортикостероиды для системного использования. Глюкокортикоиды. Код АТС H02A B04.
Клинические свойства.
Показания .
Эндокринные заболевания.
Первичная и вторичная недостаточность коркового слоя надпочечников (при этом препаратами первого ряда являются гидрокортизон или кортизон; при необходимости синтетические аналоги можно применять в сочетании с минералокортикоидами; одновременное применение минералокортикоидов особенно важно для лечения детей).
Врожденная гиперплазия надпочечников.
Негнойный тиреоидит.
Гиперкальциемия при злокачественных опухолях.
Неэндокринные болезни.
1. Ревматические заболевания.
Как дополнительная терапия для кратковременного применения (для выведения больного из острого состояния или обострения процесса) при таких заболеваниях:
псориатический артрит;
ревматоидный артрит, включая ювенильный ревматоидный артрит (в отдельных случаях может потребоваться поддерживающая терапия низкими дозами);
анкилозирующий спондилит;
острый и подострый бурсит;
острый неспецифический тендосиновит;
острый подагрический артрит;
посттравматический остеоартрит;
синовит при остеоартрите;
Эпикондилит.
2. Коллагенозы.
В период обострения или в отдельных случаях в качестве поддерживающей терапии при таких заболеваниях:
системная красная волчанка;
системный дерматомиозит (полимиозит);
острый ревмокардит;
ревматическая полимиалгия при гигантоклеточном артериите.
3. Кожные заболевания.
Пузырчатка;
буллезный герпетиформный дерматит;
тяжелая мультиформная эритема (синдром Стивенса-Джонсона);
эксфолиативный дерматит;
фунгоидный микоз;
тяжелый псориаз;
тяжелый себорейный дерматит.
4. Аллергические состояния.
Для лечения нижеперечисленных тяжелых и аллергических состояний в случае неэффективности стандартного лечения:
сезонный или круглогодичный аллергический ринит;
сывороточная болезнь;
бронхиальная астма;
медикаментозная аллергия;
контактный дерматит;
атопический дерматит.
5. Заболевание глаз.
Тяжелые острые и хронические аллергические и воспалительные процессы с поражением глаз и придаточного аппарата, такие как:
аллергические краевые язвы роговицы;
поражение глаз, вызванное Herpes zoster ;
воспаление переднего отдела глаза;
диффузный задний увеит и хориоидит;
симпатическая офтальмия;
аллергический конъюнктивит;
кератит;
хориоретинит;
неврит зрительного нерва;
ирит и иридоциклит.
6. Заболевание органов дыхания.
Симптоматический саркоидоз;
синдром Лефлера, не поддающийся терапии другими методами;
бериллиоз;
фульминантный или диссеминированный легочный туберкулез (применяется в комбинации с соответствующей противотуберкулезной химиотерапией);
аспирационный пневмонит.
7. Гематологические заболевания.
Идиопатическая тромбоцитопеническая пурпура у взрослых;
вторичная тромбоцитопения у взрослых;
приобретенная (аутоиммунная) гемолитическая анемия;
эритробластопения (эритроцитарная анемия);
врожденная (эритроидная) гипопластическая анемия.
8. Онкологические заболевания.
Как паллиативная терапия при таких заболеваниях:
лейкозы и лимфомы у взрослых;
острый лейкоз у детей.
9. Отечный синдром.
Для индукции диуреза или устранения протеинурии при нефротическом синдроме без уремии, идиопатического типа или обусловленном системной красной волчанкой.
10. Заболевание пищеварительного тракта.
Для выведения больного из критического состояния при таких заболеваниях:
язвенный колит;
болезнь Крона.
11. Заболевание нервной системы.
Рассеянный склероз в фазе обострения;
отек мозга, вызванный опухолью мозга.
12. Заболевания других органов и систем.
Туберкулезный менингит с субарахноидальным блоком или при угрозе развития блока в сочетании с соответствующей противотуберкулезной химиотерапией;
трихинеллез с поражением нервной системы или миокарда.
13. Трансплантация органов.
Противопоказания.
Системные грибковые инфекции. Системные инфекции в тех случаях, когда специфическая противомикробная терапия не предназначена. Гиперчувствительность к компонентам препарата или метилпреднизолону в анамнезе.
Введение живых или живых аттенуированных вакцин противопоказано пациентам, получающим иммуносупрессивные дозы кортикостероидов.
Способ применения и дозы.
Начальная доза для взрослых может варьировать в зависимости от характера показания. При менее тяжелых заболеваниях обычно бывают достаточными и более низкие дозы, хотя отдельным пациентам могут понадобиться и более высокие стартовые дозы. Высокие дозы могут быть применены при таких заболеваниях и состояниях как рассеянный склероз (200 мг/сут), отек мозга (200–1000 мг/сут) и трансплантация органов (до 7 мг/кг/сут).
Если через надлежащий период времени не будет достигнут удовлетворительный клинический эффект, терапию таблетками метилпреднизолона следует отменить и назначить пациенту альтернативную терапию. Если после длительной терапии препарат следует отменить, то рекомендуется проводить постепенно, а не внезапно.
Если в результате терапии достигнут удовлетворительный эффект, следует подобрать пациенту индивидуальную поддерживающую дозу путем постепенного уменьшения начальной дозы через определенные промежутки времени до тех пор, пока не будет найдена самая низкая доза, что позволит поддерживать достигнутый клинический эффект. Следует помнить, что необходим постоянный контроль дозировки препарата. К ситуациям, при которых может возникнуть необходимость коррекции дозы препарата, относятся: изменения клинического состояния, обусловленные наступлением ремиссии или обострением заболевания; индивидуальный ответ пациента на препарат; влияние на пациента стрессовых ситуаций, прямо не связанных с основным заболеванием, на которое направлена терапия. В последнем случае может возникнуть необходимость увеличить дозу метилпреднизолона на определенный период времени, что зависит от состояния пациента.
Следует подчеркнуть, что нужная доза может варьировать и ее следует подбирать индивидуально в зависимости от характера заболевания и реакции пациента на терапию.
АЛЬТЕРИРУЮЩАЯ ТЕРАПИЯ (АО)
Альтернирующая терапия – это режим дозировки кортикостероидов, при котором удвоенная суточная доза кортикостероида назначается через день, утром. Целью такого вида терапии является достижение у пациента, нуждающегося в длительной терапии, максимальных преимуществ применения кортикостероидов при сведении к минимуму некоторых нежелательных эффектов, таких как угнетение гипофизарно-надпочечной системы, кушингоидное состояние, синдром отмены кортикостероидов и угнетение роста у детей.
Побочные реакции
Ниже указаны побочные реакции, связанные с лечением, указанные по классу систем органов, частоте и степени тяжести. В каждой группе частоты побочные реакции указаны в порядке уменьшения тяжести.
Частота определена как: очень часто (≥1/10), часто ( > 1/100, <1/10), редко ( > 1/1000, <1/100), редко ( > 1/10000, <1/1000), частота неизвестна (частота не может быть оценена исходя из имеющихся данных).
Инфекции и паразитарные заболевания:
часто – инфекции; нечасто – оппортунистические инфекции; частота неизвестна – рецидив латентного туберкулеза.
Новообразования доброкачественные, злокачественные и неустановленные (включая цисты и полипы):
частота неизвестна – саркома Капоши.
Со стороны крови и лимфатической системы:
частота неизвестна – лейкоцитоз.
Со стороны иммунной системы:
частота неизвестна – гиперчувствительность к лекарственному средству (включая анафилактические и анафилактоидные реакции), угнетение реакций при проведении кожных тестов.
Метаболические и алиментарные нарушения:
часто – задержка натрия, задержка жидкости в организме; частота неизвестна – гипокалиемический алкалоз, метаболический ацидоз, нарушение толерантности к глюкозе, повышенная потребность в инсулине или пероральных противодиабетических средствах при сахарном диабете, повышенный аппетит (что может привести к увеличению массы тела). Снижение толерантности к углеводам, возможно проявление латентного сахарного диабета и повышенная потребность в гипогликемических препаратах у пациентов с сахарным диабетом.
Психические расстройства :
часто – аффективное расстройство (в том числе депрессивное и эйфорическое настроение); частота неизвестна - психотическое расстройство (в том числе мания, бред, галлюцинации и обострение шизофрении), психотическое поведение, аффективное расстройство (в том числе аффективная лабильность, психологическая зависимость, суицидальные мысли), психическое расстройство, изменения личности, перепады настроения, спутанность бессонница, раздражительность.
Со стороны сердца:
частота неизвестна – изменения в водно-электролитном балансе, которые в отдельных случаях могут привести к гипертонии и застойной сердечной недостаточности (у пациентов с предрасположенностью к этому), разрыву миокарда в зоне перенесенного инфаркта миокарда.
Со стороны сосудов:
часто – артериальная гипертензия; частота неизвестна – артериальная гипотензия, тромбоз.
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения:
частота неизвестна – икота, легочная эмболия.
Со стороны опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани:
часто – задержка роста, мышечная слабость; частота неизвестна – артралгия, атрофия мышц, миалгия, миопатия, нейропатическая артропатия, остеонекроз, остеопороз, патологические переломы.
Со стороны пищеварительного тракта:
часто – осложнения, влияющие на желудочно-кишечный тракт, которые могут вызвать или активизировать пептическую язву (с возможной перфорацией и кровотечением); частота неизвестна – вздутие живота, боль в животе, диарея, диспепсия, желудочное кровотечение, перфорация кишечника, тошнота, эзофагит, язвенный эзофагит, панкреатит.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки:
часто – акне, атрофия кожи; частота неизвестна – ангионевротический отек, экхимоз, эритема, гирсутизм, гипергидроз, петехии, зуд, сыпь, стрии кожи, крапивница, телеангиоэктазия.
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез:
частота неизвестна – нерегулярные менструации.
Со стороны нервной системы:
частота неизвестна – амнезия, когнитивное расстройство, судороги, головокружение, головные боли, повышение внутричерепного давления (с отеком диска зрительного нерва (доброкачественная внутричерепная гипертензия)), эпидуральный липоматоз.
Со стороны эндокринной системы:
часто – возникновение кушингоидного состояния; частота неизвестна – гипопитуитаризм, синдром отмены кортикостероидов. Угнетение гипофизарно-надпочечной системы, особенно во время стресса. Угнетение роста у детей.
Со стороны органов зрения:
часто – субкапсулярная катаракта; частота неизвестна – глаукома и экзофтальм, утончение склеры и роговицы, центральная серозная хориоретинопатия.
Со стороны органов слуха и равновесия :
частота неизвестна – вертиго.
Общие расстройства и реакции в месте введения :
часто – нарушение выздоровления; частота неизвестна – повышенная утомляемость, общее недомогание.
Исследование :
часто – снижение уровня калия в крови; частота неизвестна – повышение уровня аланинаминотрансферазы, повышение уровня аспартатаминотрансферазы, повышение уровня щелочной фосфатазы крови, снижение толерантности к углеводам, повышение внутриглазного давления, повышение кальция мочи. Отрицательный баланс азота.
Травмы, отравления и осложнения процедур :
частота неизвестна – компрессионный перелом позвоночника, разрыв сухожилия (особенно ахиллова сухожилия).
Отчет о подозреваемых побочных реакциях
Важно отчитываться о подозреваемых побочных реакциях после регистрации лекарственного средства. Это позволяет и дальше контролировать соотношение «польза/риск» для лекарственного средства. Квалифицированных работников в области здравоохранения просят сообщать обо всех подозреваемых побочных реакциях.
Передозировка.
Не зарегистрирован клинический синдром острой передозировки кортикостероидами. Сообщения об острой токсичности и/или смерти после передозировки кортикостероидами поступали редко. В случае передозировки не существует специфического антидота; проводится поддерживающее и симптоматическое лечение. Метилпреднизолон подвергается диализу.
Применение в период беременности или кормления грудью.
Беременность
Результаты исследований на животных продемонстрировали, что введение самкам кортикостероидов в высоких дозах может приводить к порокам развития у плодов. Однако, судя по всему, назначаемые беременным женщинам кортикостероиды не обусловливают возникновение врожденных пороков развития.
Несмотря на результаты исследований у животных, при применении этого лекарственного средства во время беременности возможность причинения вреда для плода маловероятно. Адекватных исследований влияния кортикостероидов на репродуктивную функцию человека не проводилось. Поскольку нет надлежащих доказательных данных по безопасности кортикостероидов при их применении у беременных женщин, эти препараты при беременности следует назначать только при необходимости.
Некоторые кортикостероиды легко проникают через плацентарный барьер. В одном ретроспективном исследовании у матерей, принимавших кортикостероиды, отмечалось увеличение частоты случаев низкого веса новорожденных при рождении. Младенцы, матери которых в период беременности получали достаточно высокие дозы кортикостероидов, должны находиться под тщательным наблюдением для выявления признаков недостаточности коры надпочечников, хотя эта недостаточность у новорожденных, подвергавшихся действию кортикостероидов внутриутробно, отмечается редко.
Влияние кортикостероидов на течение и последствия родов неизвестно.
У грудных детей, матери которых в период беременности получали длительное лечение кортикостероидами, наблюдалась катаракта.
Лактация
Кортикостероиды проникают в грудное молоко. Кортикостероиды, выделяющиеся в грудное молоко, могут подавлять рост и влиять на эндогенную продукцию глюкокортикоидов у грудных детей, находящихся на грудном вскармливании. Поскольку надлежащие исследования по изучению влияния глюкокортикоидов на репродуктивную функцию людей не проводились, эти лекарственные средства у кормящих матерей следует применять только в тех случаях, когда польза от применения препарата превышает потенциальный риск для младенца.
Репродуктивная функция
Результаты исследований на животных показали, что кортикостероиды снижают репродуктивную функцию.
Дети .
Препарат применяют в педиатрической практике.
Следует тщательно следить за особенностями развития и роста грудных детей и детей при применении у них длительной терапии кортикостероидами.
У детей, получающих глюкокортикоиды ежедневно в течение длительного времени, несколько раз в сутки, может отмечаться задержка роста. Поэтому такой режим дозировки следует использовать только по наиболее неотложным показаниям. Применение альтернирующей терапии, как правило, позволяет избежать этого побочного эффекта или свести его к минимуму (см. раздел «Способ применения и дозы. Альтернирующая терапия»).
Младенцы и дети, получающие длительную терапию кортикостероидами, имеют особый риск повышения внутричерепного давления.
Высокие дозы кортикостероидов могут вызвать панкреатит у детей.
Особенности применения
Иммуносупрессивные эффекты/повышенная восприимчивость к инфекциям
Кортикостероиды могут повышать восприимчивость к инфекциям; они могут маскировать некоторые симптомы инфекции; кроме того, на фоне кортикостероидной терапии могут развиваться новые инфекции. При применении кортикостероидов может снижаться резистентность к инфекциям и может наблюдаться неспособность организма локализовать инфекцию. Инфекции, вызванные любым возбудителем, в том числе вирусами, бактериями, грибками, простейшими или гельминтами в любой части организма, могут быть связаны с применением кортикостероидов в качестве монотерапии или в комбинации с другими иммунодепрессантами, влияющими на клеточный иммунитет, гуморальный иммунитет. Эти инфекции могут быть легкими, но могут быть и тяжелыми, а в некоторых случаях летальными. При увеличении дозы кортикостероидов частота развития инфекционных осложнений увеличивается.
Пациенты, принимающие лекарственные средства, подавляющие иммунную систему, более восприимчивы к инфекциям, чем здоровые люди. Ветряная оспа и корь, например, могут иметь более серьезные или даже летальные последствия у неиммунизированных детей или взрослых, принимающих кортикостероиды.
Применение живых или ослабленных вакцин пациентам, получающим кортикостероиды в иммуносупрессивных дозах, противопоказано. Пациентам, получающим кортикостероиды в иммуносупрессивных дозах, можно проводить вакцинацию, применяя убитые или инактивированные вакцины, однако их ответ на такие вакцины может быть ослаблен. Указанные процедуры иммунизации можно проводить пациентам, получающим кортикостероиды не в иммуносупрессивных дозах.
Применение кортикостероидов при активном туберкулезе должно ограничиваться случаями фульминантного или диссеминированного туберкулеза, в этих случаях кортикостероиды применяют в сочетании с соответствующей противотуберкулезной химиотерапией. Если кортикостероиды показаны пациентам с латентным туберкулезом или виражом туберкулиновых проб, то лечение следует проводить под тщательным наблюдением, поскольку возможна реактивация заболевания. При длительной кортикостероидной терапии таким пациентам необходимо получать химиопрофилактические препараты.
Сообщалось о случаях саркомы Капоши у пациентов, получавших терапию кортикостероидами. В таких случаях прекращение терапии кортикостероидами может привести к клинической ремиссии.
Крім того, кортикостероїди слід з великою обережністю застосовувати пацієнтам із підтвердженими або підозрюваними паразитарними інфекціями, наприклад у випадку стронгілоїдозу (зараження вугрицями). У таких хворих імуносупресія, індукована кортикостероїдами, може призвести до стронгілоїдозної гіперінфекції і дисемінації із поширеною міграцією личинок, що нерідко супроводжується тяжким ентероколітом і потенційно летальною септицемією, викликаною грамнегативними мікроорганізмами.
Не існує єдиної думки щодо ролі кортикостероїдів у терапії пацієнтів із септичним шоком. У ранніх дослідженнях повідомлялося як про позитивні, так і про негативні наслідки застосування кортикостероїдів у цій клінічній ситуації. Результати досліджень, що проводилися пізніше, свідчили про те, що кортикостероїди в якості додаткової терапії мали сприятливий вплив у пацієнтів із септичним шоком, в яких відзначалася недо-статність надниркових залоз. Однак рутинне застосування цих препаратів пацієнтам із септичним шоком не рекомендується. За результатами систематичного огляду даних після коротких курсів високих доз кортикостероїдів таким пацієнтам був зроблений висновок про відсутність доказових даних на користь такого застосування цих препаратів. Однак за даними метааналізу та одного огляду було показано, що більш тривалі
(5–11 днів) курси лікування кортикостероїдами у низьких дозах можуть обумовлювати зменшення летальності, особливо у пацієнтів із септичним шоком, залежним від вазопресорної терапії.
(5–11 днів) курси лікування кортикостероїдами у низьких дозах можуть обумовлювати зменшення летальності, особливо у пацієнтів із септичним шоком, залежним від вазопресорної терапії.
Вплив на імунну систему
Можуть виникати алергічні реакції (наприклад, ангіоневротичний набряк). Оскільки у пацієнтів, які отримували терапію кортикостероїдами, шкірні реакції та анафілактичні/анафілактоїдні реакції реєстрували рідко, перед застосуванням слід вжити відповідних застережних заходів, особливо якщо у пацієнта в анамнезі спостерігалася алергія на будь-який лікарський засіб.
Вплив на ендокринну систему
Пацієнтам, яким проводиться терапія кортикостероїдами та які піддаються впливу стресу, показане підвищення дози швидкодіючих кортикостероїдів до, під час та після стресової ситуації.
Кортикостероїди, що застосовуються протягом тривалого періоду часу у фармакологічних дозах, можуть призводити до пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи (вторинна адренокортикальна недостатність). Ступінь і тривалість адренокортикальної недостатності варіюють у різних пацієнтів і залежать від дози, частоти, часу застосування, а також тривалості терапії глюкокортикоїдами. Цей ефект може бути мінімізованим при застосуванні альтернуючої терапії.
При раптовій відміні глюкокортикоїдів може розвиватися гостра недостатність надниркових залоз, що може призвести до летального наслідку.
Надниркова недостатність, спричинена введенням препарату, може бути мінімізована шляхом поступового зниження дози. Цей тип відносної недостатності може утримуватися протягом кількох місяців після відміни терапії; отже якщо у цей період виникнуть стресові ситуації, то гормональну терапію необхідно відновити.
Після різкого припинення застосування глюкокортикоїдів може також розвиватися «синдром відміни» кортикостероїдів, на перший погляд не пов'язаний з недостатністю кори надниркових залоз. До цього синдрому належать такі симптоми, як анорексія, нудота, блювання, млявість, головний біль, підвищення температури тіла, біль у суглобах, десквамація, міалгія, зменшення маси тіла і/або артеріальна гіпотензія, риніт, кон'юктевіт, болючі шкірні вузли з відчуттям свербежу. Вважається, що ці ефекти є наслідком раптової зміни концентрації глюкокортикоїдів, а не низьких рівнів кортикостероїдів.
Оскільки глюкокортикостероїди можуть спричиняти чи посилювати синдром Кушинга, пацієнтам із хворобою Кушинга слід уникати їх застосування.
Відзначається більш виражений вплив кортикостероїдів на хворих із гіпотиреоїдизмом.
Розлади метаболізму та харчування.
Кортикостероїди, включаючи метилпреднізолон, можуть збільшувати вміст глюкози у крові, погіршувати стан пацієнтів з наявним цукровим діабетом та обумовлювати схильність до цукрового діабету у пацієнтів, які застосовують кортикостероїди довгостроково.
Психічні розлади
При застосуванні кортикостероїдів можливі різноманітні психічні розлади: від ейфорії, безсоння, змін настрою, зміни особистості до тяжкої депресії із вираженням психотичних маніфестацій. Крім того, на тлі прийому кортикостероїдів може посилюватися вже існуюча емоційна нестабільність і схильність до психотичних реакцій.
При застосуванні системних кортикостероїдів можуть розвиватися потенційно тяжкі психічні розлади (див. розділ «Побічні реакції»). Симптоми зазвичай виникають протягом кількох днів чи тижнів з часу початку терапії. Більшість реакцій зникають після зменшення дози чи відміни препарату, хоча може бути необхідним призначити спеціальне лікування. Відзначалися реакції з боку психіки при відміні кортикостероїдів; їхня частота невідома. Пацієнтам/особам, які за ними доглядають, слід рекомендувати звертатися до лікаря, якщо у пацієнта розвиваються будь-які розлади з боку психіки, особливо якщо є підозри на те, що він/вона знаходиться у депресивному настрої чи у нього виникли суїцидальні думки. Пацієнти/особи, які за ними доглядають, повинні проявляти пильність щодо можливих психічних розладів, які можуть виникнути під час застосування або одразу після поступового зниження дози чи відміни системних кортикостероїдів.
Розлади з боку нервової системи
Пацієнтам із судомами, а також із міастенією гравіс слід застосовувати кортикостероїди з обережністю (див. відомості про міопатію у розділі « Розлади з боку опорно-рухового апарату »).
Хоча у контрольованих клінічних дослідженнях була встановлена ефективність кортикостероїдів щодо прискорення зменшення загострення розсіяного склерозу, вони не продемонстрували впливу кортикостероїдів на кінцевий результат або природний перебіг цього захворювання. Згідно з результатами цих досліджень для досягнення значного ефекту потрібно застосовувати відносно високі дози кортикостероїдів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Розлади з боку органів зору
При ураженні очей, спричиненому вірусом простого герпесу, кортикостероїди слід застосовувати з обережністю, оскільки при цьому можлива перфорація рогівки. При тривалому застосуванні кортикостероїдів може розвинутися задня субкапсулярна катаракта і ядерна катаракта (особливо у дітей), екзофтальм чи підвищення внутрішньоочного тиску, що може призвести до глаукоми з можливим ураженням зорового нерва. У пацієнтів, які застосовують глюкокортикоїди, зростає ймовірність розвитку вторинних інфекцій ока, спричинених грибами і вірусами.
Застосування кортикостероїдів було пов'язане з розвитком центральної серозної хоріопатії, яка може призводити до відшарування сітківки.
Розлади з боку серця та судин
Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю системні кортикостероїди слід застосовувати з обережністю та лише у разі крайньої необхідності.
Негативний вплив глюкокортикоїдів на серцево-судинну систему, такий як розвиток дисліпідемії та артеріальної гіпертензії, може схиляти пацієнтів з уже існуючими факторами ризику ускладнень з боку серцево-судинної системи до розвитку додаткових серцево-судинних ефектів, якщо застосовувати їх у високих дозах і тривалими курсами. У зв'язку з цим кортикостероїди слід розсудливо застосовувати таким пацієнтам, а також зважати на модифікацію ризику і, при необхідності, додатково моніторити серцеву діяльність.
Повідомлялося про випадки тромбозу, у тому числі тромбоемболії при застосуванні кортикостероїдів. Пацієнтам, які мають тромбоемболічні розлади або можуть бути схильні до них, слід дотримуватись обережності при застосовуванні кортикостероїдів.
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією кортикостероїди слід застосовувати з обережністю.
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту
Не існує єдиної думки з приводу того, що саме кортикостероїди спричиняють розвиток пептичної виразки шлунка у ході терапії. Однак глюкокортикоїдна терапія може маскувати симптоми пептичної виразки, тому можливе виникнення перфорації або кровотечі без вираженого больового синдрому. У комбінації з НПЗП ризик розвитку шлунково-кишкових виразок підвищується.
Кортикостероїди слід призначати з обережністю при неспецифічному виразковому коліті, якщо є ризик перфорації, утворення абсцесу або іншої гнійної інфекції; при дивертикуліті; у разі нещодавно накладених кишкових анастомозів; при активній або латентній пептичній виразці.
Розлади гепатобіліарної системи
Високі дози кортикостероїдів можуть спричиняти розвиток гострого панкреатиту.
Розлади з боку опорно-рухового апарату
Повідомлялося про випадки гострої міопатії при застосуванні кортикостероїдів у високих дозах, що найчастіше зустрічалися у пацієнтів з розладами нейром'язової передачі (наприклад, міастенією гравіс) або у пацієнтів, які отримують супутню терапію антихолінергічними засобами, такими як засоби, що блокують нервово-м'язову передачу (наприклад, панкуроній). Ця гостра міопатія – генералізована, може вражати м'язи очей та дихальні м'язи і призводити до квадрипарезу. Може спостерігатися підвищення рівня креатинкінази. Для покращання клінічного стану або одужання після припинення застосування кортикостероїдів може знадобитися від кількох тижнів до кількох років.
Остеопороз є поширеним (але рідко діагностованим) побічним ефектом, асоційованим із тривалим застосуванням високих доз глюкокортикоїдів.
Розлади з боку нирок та сечовидільної системи
Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам із нирковою недостатністю.
Исследование
При застосуванні гідрокортизону або кортизону в середніх і високих дозах можливі підвищення артеріального тиску, затримка солей і води, збільшення екскреції калію. Ці ефекти спостерігають рідше при застосуванні синтетичних похідних цих препаратів, окрім випадків, коли застосовуються високі дози. Рекомендується призначення дієти з обмеженням споживання солі і прийом калієвих харчових добавок. Усі кортикостероїди підвищують екскрецію кальцію.
Травми, отруєння і ускладнення процедур
Системні кортикостероїди не призначені для лікування черепно-мозкових травм і тому не мають бути застосовані у випадку таких травм. Результати багатоцентрового дослідження виявили підвищення смертності через 2 тижні або через 6 місяців після травми в пацієнтів, які застосовували метилпреднізолону натрію сукцинат, порівняно з пацієнтами групи плацебо. Причинний зв'язок із лікуванням метилпреднізолону натрію сукцинатом не встановлений.
Другие
Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Препарат містить сахарозу, що слід враховувати хворим на цукровий діабет.
Оскільки ускладнення при лікуванні глюкокортикоїдами залежать від величини дози препарату і тривалості терапії, у кожному випадку слід проводити ретельну оцінку співвідношення користі від застосування препарату і потенційного ризику при визначенні як дози і тривалості лікування, так і вибору режиму застосування – щоденного чи переривчастим курсом.
При проведенні лікування кортикостероїдами слід призначати найнижчу дозу, що забезпечує достатній терапевтичний ефект, і коли стає можливим зниження дози, то це зниження слід проводити поступово.
Аспірин і нестероїдні протизапальні препарати необхідно з обережністю застосовувати у комбінації з кортикостероїдами.
Після застосування системних кортикостероїдів повідомлялося про розвиток феохромоцитомного кризу, який може призводити до летального наслідку. Кортикостероїди слід призначати пацієнтам із підозрюваною або встановленою феохромоцитомою лише після відповідної оцінки співвідношення «ризик/користь».
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Вплив кортикостероїдів на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або при роботі з іншими механізмами не був систематично оцінений. Після лікування кортикостероїдами можливе виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, вертиго, порушення з боку зору, втома. У цьому випадку пацієнтам не слід водити автотранспорт або працювати з іншими механізмами.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий
Метилпреднізолон є субстратом ферменту цитохрому P450 (CYP) і метаболізується переважно за участю ізоферменту CYP3A4. CYP3A4 є домінуючим ферментом найбільш поширеного підвиду CYP у печінці дорослих людей. Він каталізує 6-β-гідроксилювання стероїдів, який є ключовим етапом I фази метаболізму як для ендогенних, так і для синтетичних кортикостероїдів. Багато інших сполук також є субстратами CYP3A4, деякі з них (як і інші лікарські засоби) змінюють метаболізм глюкокортикоїдів, індукуючи (підсилюючи активність) чи інгібуючи ізофермент CYP3A4.
ІНГІБІТОРИ CYP3A4 – лікарські засоби, що інгібують активність CYP3A4, як правило, знижують печінковий кліренс і підвищують плазмові концентрації лікарських засобів-субстратів CYP3A4, таких як метилпреднізолон. У присутності інгібітора CYP3A4, можливо, буде необхідно титрувати дозу метилпреднізолону з метою уникнення стероїдної токсичності. До інгібіторів CYP3A4 відносяться: грейпфрутовий сік; макролідні антибіотики: тролеандоміцин, ізоніазид.
ІНДУКТОРИ CYP3A4 – лікарські засоби, які стимулюють активність CYP3A4, як правило, підвищують печінковий кліренс, що призводить до зниження плазмових концентрацій лікарських засобів-субстратів CYP3A4. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів може знадобитися збільшення дози метилпреднізолону для досягнення бажаного результату. До таких лікарських засобів відноситься антибіотик, протитуберкульозний засіб – рифампін; протисудомні засоби – фенобарбітал, фентоїн.
СУБСТРАТИ CYP3A4 – присутність іншого субстрату CYP3A4 може призводити до впливу на печінковий кліренс метилпреднізолону, при цьому необхідне відповідне коригування дози. Можливо, побічні реакції, пов'язані з застосуванням одного з таких лікарських засобів у якості монотерапії, будуть більш імовірними при їх одночасному застосуванні. До таких відносяться імунодепресанти: циклофосфамід, такролімус.
ІНДУКТОРИ і СУБСТРАТИ CYP3A4 - протисудомні засоби: карбомазепін.
ІНГІБІТОРИ і СУБСТРАТИ CYP3A4 – протиблювотні засоби: апрепітант, фосапрепітант; протигрибкові засоби: ітраконазол, кетаконазол; блокатори кальцієвих каналів: дилтіазем; контрацептивні засоби (для перорального застосування): етинілестрадіол/норетиндрон; макролідні антибіотики: кларитроміцин, еритроміцин.
Імунодепресанти – циклоспорин:
- при супутньому застосуванні циклоспорину з метилпреднізолоном може відбуватися взаємне інгібування метаболізму, внаслідок чого можуть збільшуватися плазмові концентрації одного з цих лікарських засобів або обох. У зв'язку з цим, можливо, що побічні явища, пов'язані з застосуванням одного з цих лікарських засобів в якості монотерапії, будуть більш ймовірними при їхньому одночасному застосуванні;
- повідомлялося про розвиток судом на фоні одночасного застосування метилпреднізолону і циклоспорину.
Противірусні препарати: інгібітори ВІЛ-протеази:
- інгібітори протеази, такі як індинавір і ритонавір, можуть призводити до збільшення концентрацій кортикостероїдів в плазмі крові;
- кортикостероїди можуть індукувати метаболізм інгібіторів ВІЛ-протеази, в результаті чого зменшуються їх концентрації в плазмі крові.
ІНГІБІТОРИ АРОМАТАЗИ – аміноглутетимід.
Пригнічення кори надниркових залоз, спричинене аміноглутетимідом, може загострювати ендокринні зміни, спричинені тривалим лікуванням глюкокортикоїдом.
АНТИКОАГУЛЯНТИ (для перорального застосування)
Вплив метилпреднізолону на антикоагулянти для перорального застосування є варіабельним.
Надходили повідомлення як про посилення, так і про зниження ефектів антикоагулянтів при їх супутньому застосуванні з кортикостероїдами. У зв'язку з цим, необхідно ретельно стежити за показниками зсідання крові для підтримання бажаного рівня антикоагулянтної дії.
АНТИХОЛІНЕРГІЧНІ ЗАСОБИ
Кортикостероїди можуть впливати на ефекти антихолінергічних засобів:
- повідомлялося про випадки гострої міопатії при супутньому застосуванні кортикостероїдів у високих дозах і антихолінергічних засобів, що блокують нервово-м'язову передачу (див. розділ «Особливості застосування»);
- повідомлялося про антагонізм до ефектів блокади нервово-м'язової передачі панкуронію і векуронію у пацієнтів, що застосовують кортикостероїди. Цю взаємодію можна очікувати для усіх конкурентних блокаторів нервово-м'язової передачі.
АНТИДІАБЕТИЧНІ ЗАСОБИ
Оскільки кортикостероїди можуть збільшувати концентрації глюкози в крові, може виникнути необхідність у корекції дози антидіабетичних засобів.
Нестероїдні протизапальні засоби: аспірин (ацетилсаліцилова кислота) у високих дозах:
- при супутньому застосуванні кортикостероїдів з НПЗП може збільшуватися частота шлунково-кишкових кровотеч та виразок;
- метилпреднізолон може призводити до збільшення кліренсу аспірину, що застосовували в високих дозах. Це може спричинити зниження рівнів саліцилату в сироватці крові. Припинення застосування метилпреднізолону може призводити до підвищення рівнів саліцилату в сироватці крові, що може спричинити підвищення ризику токсичності саліцилату.
Стероїди можуть понижувати терапевтичний ефект антихолінестеразних засобів при лікуванні міастенії гравіс.
У випадку застосування кортикостероїдів разом з препаратами, що виводять калій (таких як діуретики), пацієнти мають бути під пильним наглядом щодо можливого розвитку гіпокаліємії. Також існує підвищений ризик розвитку гіпокаліємії у випадку застосування кортикостероїдів разом із амфотерицином В, ксантеном або β2 агоністами.
Терапевтичний ефект від застосування гіпоглікемічних (включаючи інсулін), антигіпертензивних лікарських засобів та діуретиків пригнічується кортикостероїдами. Гіпокаліємічний ефект від застосування ацетазоламіду, петльових та тиозидних діуретиків, карбеноксолону підвищується.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика.
Метилпреднізолон належить до групи синтетичних глюкокортикоїдів. Глюкокортикоїди проникають через клітинні мембрани і утворюють комплекси зі специфічними цитоплазматичними рецепторами. Потім ці комплекси проникають у клітинне ядро, зв'язуються з ДНК (хроматином), стимулюють транскрипцію мРНК і подальший синтез різних ферментів, чим і пояснюється ефект при системному застосуванні глюкокортикоїдів. Глюкокортикоїди не тільки виявляють істотний вплив на запальний процес та імунну відповідь, а також впливають на вуглеводний, білковий та жировий обмін, серцево-судинну систему, скелетні м'язи і центральну нервову систему.
Вплив на запальний процес та імунну відповідь
Більшість показань для застосування глюкокортикоїдів обумовлені їх протизапальними, імуносупресивними і протиалергічними властивостями. Завдяки цим властивостям досягаються такі терапевтичні ефекти:
зменшення кількості імуноактивних клітин поблизу вогнища запалення;
зменшення вазодилатації;
стабілізація лізосомальних мембран;
інгібування фагоцитозу;
зменшення продукції простагландинів і споріднених сполук.
Доза 4,4 мг метилпреднізолону ацетату (4 мг метилпреднізолону) чинить таку ж глюкокортикоїдну (протизапальну) дію, що й 20 мг гідрокортизону. Метилпреднізолон чинить лише мінімальну мінералокортикоїдну дію (200 мг метилпреднізолону еквівалентні 1 мг дезоксикортикостерону).
Вплив на вуглеводний і білковий обмін
Глюкокортикоїди виявляють катаболічну дію відносно білків. Амінокислоти, що вивільняються, перетворюються у процесі глюконеогенезу у печінці у глюкозу і глікоген. Споживання глюкози у периферичних тканинах знижується, що може призвести до гіперглікемії і глюкозурії, особливо у хворих, схильних до цукрового діабету.
Вплив на жировий обмін
Глюкокортикоїди мають ліполітичну дію, що у першу чергу проявляється у тканинах кінцівок. Глюкокортикоїди також виявляють ліпогенетичну дію, що найбільш виражена у ділянці грудної клітки, шиї та голови. Все це призводить до перерозподілу жирових відкладень. Максимальна фармакологічна активність глюкокортикоїдів виявляється тоді, коли пікові концентрації у плазмі крові вже пройдені, тому дія препаратів обумовлена у першу чергу їх впливом на активність ферментів.
Фармакокинетика
Фармакокінетика метилпреднізолону є лінійною, незалежно від способу застосування. Абсолютна біодоступність метилпреднізолону у здорових людей після перорального застосування в цілому висока (82–89 %). Метилпреднізолон швидко всмоктується і максимальна концентрація метилпреднізолону в плазмі досягається приблизно протягом 1,5–2,3 години (в залежності від дози) після перорального прийому цього лікарського засобу здоровими людьми.
Метилпреднізолон широко розподіляється в тканинах, проникає через гематоенцефалічний бар'єр і виділяється в грудне молоко. Зв'язування метилпреднізолону з білками плазми у людей становить приблизно 77 %.
В організмі людей метилпреднізолон метаболізується в печінці до
неактивних метаболітів. Основними метаболітами є 20-α-гідроксиметилпреднізолон і
20-β-гідроксиметилпреднізолон. Його метаболізм у печінці відбувається переважно за участю ізофермента CYP3A4 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
неактивних метаболітів. Основними метаболітами є 20-α-гідроксиметилпреднізолон і
20-β-гідроксиметилпреднізолон. Його метаболізм у печінці відбувається переважно за участю ізофермента CYP3A4 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Метилпреднізолон, подібно багатьом субстратам CYP3A4, може також бути субстратом для транспортного білка Р-глікопротеїна родини АТФ-зв'язуючих касет (ABC), що впливає на його розподіл в тканинах і взаємодію з іншими лікарськими засобами.
Середній період напіввиведення загальної кількості метилпреднізолону становить
від 1,8 до 5,2 години. Загальний кліренс становить близько 5–6 мл/хв/кг.
від 1,8 до 5,2 години. Загальний кліренс становить близько 5–6 мл/хв/кг.
Фармацевтичні характеристики
Основні фізико-хімічні властивості :
4 мг – білі таблетки еліптичної форми з хрестоподібною насічкою з одного боку та маркуванням «UPJOHN» з другого; 16 мг – білі опуклі таблетки еліптичної форми з хрестоподібною насічкою з одного боку та маркуванням «UPJOHN 73» з другого; 32 мг – білі опуклі таблетки еліптичної форми з хрестоподібною насічкою з одного боку та маркуванням «UPJOHN 176» з другого.
Срок годности.
Для таблеток, що містять 4 мг і 16 мг метилпреднізолону – 5 років; для таблеток, що містять 32 мг – 3 роки.
Условия хранения
Зберігати при температурі не вище +25 °С в недоступному для дітей місці.
Упаковка
Таблетки по 4 мг: № 30 таблеток в упаковці (по 30 таблеток у флаконі, по 1 флакону в картонній коробці);
таблетки по 16 мг: № 50 таблеток в упаковці (по 10 таблеток у блістері, по 5 блістерів у картонній коробці);
таблетки по 32 мг: № 20 (по 10 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коробці).
Категория отпуска.
По рецепту.
Производитель
Пфайзер Італія С. р. л./Pfizer Italia Srl
Местонахождение
Локаліта Маріно дель Тронто 63100 Асколі Пісено (АП), Італія / Localitá Marino del Tronto 63100 Ascoli Piceno (AP), Italy.
МЕТИЛПРЕДНИЗОЛОН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
