В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
МЕЛОКСИК р-р д/ин. 15 мг амп. 1,5 мл №5

МЕЛОКСИК р-р д/ин. 15 мг амп. 1,5 мл №5

rx
Код товара: 283794
Производитель: Polpharma (Польша)
3 300,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Meloxic

Meloxic.

Место хранения:
Активный ингредиент: meloxics;
1,5 мл препарата содержит 15 мг мелоксикама;
Вспомогательные вещества: Меглюмин, гликофурол, полоксамер 188, натрия хлорид, глицин, натрия гидроксид, вода для инъекций.
Лекарственная форма. Инъекционный раствор.
Основные физические и химические свойства: раствор от желтого до зеленовато-желтого цвета, прозрачный, с характерным запахом.
Фармакотерапевтическая группа. Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства.
ATH CODE M01A C06.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Meloxic представляет собой нестероидное противовоспалительное лекарственное средство (NSAID) из класса enoliic кислоты , имеющей противовоспалительным, анальгезирующим и antipyrenetic эффекты.
Мелоксика показала высокую противовоспалительную активность на всех стандартных моделях воспаления. Что касается других НПВС, его точный механизм действия остается неизвестным. Тем не менее, существует общий механизм действий для всех НПВП (включая мелодики): ингибирование биосинтеза простагландинов, которые являются воспалительными посредниками.
Фармакокинетика.
Поглощение. Мелоксикам полностью абсорбируется после внутримышечной инъекции. Относительная биологическая доступность по сравнению с пероральным введением - почти 100%. Таким образом, нет необходимости корректировать дозу при переходе от внутримышечно к перорального применения. После внутримышечной инъекции, 15 мг концентрация в плазме крови максимум составляет примерно 1,6-1,8 мкг / мл и достигается через 1-6 часов.
Распределение . Meloxicams очень сильно связывается с белками плазмы крови, главным образом с альбумином (99%). Мелоксикам проникает в синовиальную жидкость, где его концентрация в два раза меньше , чем в плазме крови. Объем распределения низкий, в среднем 11 литров после внутримышечного или внутривенного применения, и показывает индивидуальные отклонения в пределах 7-20%. Объем распределения после использования нескольких пероральных доз мелоксикама (от 7,5 до 15 мг) составляет 16 литров с коэффициентом отклонения в диапазоне от 11% до 32%.
Биотрансформация. Мелоксикамы подвержены обширной бионтрасформации в печени.
В моче были выявлены четыре различных мелоксики метаболитов, которые фармакодинамический неактивные. Основной метаболит, 5'-carboxymeloxicam (60% дозы) образуется путем окисления промежуточного метаболита 5'-гидроксиметил melloxicam, который также выпущен в меньшей степени (9% дозы). В пробирке исследования предполагают , что CYP 2C9 играет важную роль в процессе обмена веществ, в то время как CYP 3A4 isenzymes играет меньшую роль. Активность пероксидазы у пациентов может быть ответственна за два других метаболита, которые составляют 16% и 4% от дозы, присваиваемой соответственно.
Устранение. Выход мелоксиков в основном в виде метаболитов в равных частях с мочой и калом. Менее 5% суточной дозы выводится в неизменном состоянии с калом, небольшое количество выделяется с мочой. Период полураспада составляет от 13 до 25 часов в зависимости от способа применения (перорального, внутримышечного или внутривенного). Плазменный клиренс составляет около 7-12 мл / мин после однократной пероральной дозы, внутривенного или ректального применения.
Линейность дозы. Meloxics обнаруживает линейную фармакокинетику в пределах терапевтической дозы 7,5 мг до 15 мг после перорального и внутримышечного введения.
Специальные группы пациентов.
Пациенты с печеночной / почечной недостаточностью. Печеночная и почечная недостаточность от легкой до умеренной степени не влияет на фармакокинетику мелоксикама. У пациентов с умеренной степенью почечной недостаточности , имели значительно более высокий общий клиренс. Снижение связывания с белками плазмы крови наблюдались у больных с терминальной почечной недостаточностью. С терминальной почечной недостаточностью, увеличение объема распределения может привести к увеличению концентрации свободного мелоксикама. Вы не должны превышать суточную дозу 7,5 мг (см «Способ применения и дозы»).
Пациенты пожилых людей. У пациентов пожилого возраста, средние фармакокинетические параметры аналогичны гендерные добровольцы , такие мужчин. У пациентов пожилого женского пола, значение AUC выше , а период полураспада составляет больше по сравнению с соответствующими показателями у молодых добровольцев обоих полов. Средний плазменный зазор в равновесии у пожилых пациентов был немного ниже, чем молодые добровольцы.
Клинические характеристики.
Индикация.
Кратковременное симптоматическое лечение острого приступа ревматоидного артрита и ankylosive спондилит, когда пероральное и ректальное применение не может быть применен.
Противопоказание.
  • ІІ І триместр беременности (см. Применение во время беременности или грудного вскармливания »);
  • возраст пациента в возрасте до 18 лет;
  • Гиперчувствительность к мельком или другим компонентам лекарственного средства, или к активным веществам с аналогичным действием, таким как НПВП, аспирин. Мелоксикам не следует назначать пациентам, у которых есть симптомы астмы, носовых полипов, ангионеротических отеков или уравновешений после получения аспирина или других НПВП;
  • желудочно-кишечное кровотечение или перфорация, связанные с предварительной терапией НПВП в анамнезе;
  • активное или рецидивирующее язву / кровотечение в анамнезе в анамнезе (два или более отдельных признанных случаев язвы или кровотечения);
  • тяжелая неудача печени;
  • тяжелая почечная недостаточность без использования диализа;
  • желудочно-кишечное кровотечение, цереброваскулярное кровотечение в анамнезе или других нарушениях коагуляции крови;
  • нарушения гемостаза или одновременное использование антикоагулянтов (противопоказания , связанные с использованием);
  • тяжелая сердечная недостаточность;
  • лечение периоперационной боли в коронарном шунтировании (KSH).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Исследования взаимодействия проводились только со взрослыми.
Риски , связанные с гиперкалиемия
Некоторые лекарственные средства или терапевтические группы могут внести свой вклад в hypercaliemia: соли калия, калийсберегающими экономии, ингибиторы ангиотензин - превращающего фермента (ACE), ангиотензин антагонисты рецептора II, нестероидные противовоспалительные препараты, ( с низкой молекулярной массой или нефракционированные) гепаринов, циклоспорина, tracerumus и trimetoprim.
Начало гиперкалиемии может зависеть от того, связаны ли связанные с ним факторы. Риск гиперкалиемии повышается , если вышеуказанные лекарственные средства , которые используются в сопровождении с мелоксикама.
Фармакодинамические взаимодействия.
Другие нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) и ацетилсалициловая кислота ≥ 3 г / день. Не рекомендуется сочетание с другими НПВС (смотри раздел «Особенности применения»), ацетилсалициловой кислоты в противовоспалительных дозах ≥ 500 мг на прием или ≥ 3 г общей суточной дозы).
Кортикостероиды (например , глюкокортикоиды). Одновременное применение с кортикостероидами требует осторожности в связи с повышенным риском кровотечения или появление в желудочно - кишечном тракте.
Антикоагулянты или гепарин. Значительно повышает риск кровотечения за счет подавления функции тромбоцитов и повреждения гастродуоденальной слизистой оболочки. NSAIDS может улучшить антикоагулянты, такие как Warfarin (см. Раздел «Особенности применения»). Не рекомендуется одновременное применение НПВС и антикоагулянтов или гепарина в гериатрической практике или в терапевтических дозах. В связи с внутримышечного введения, раствор для инъекций мелоксикама противопоказан пациентам , подвергающимся антикоагулянты (смотри раздел «Особенности применения»).
В других случаях (например, в профилактических дозах), при применении гепарин, мера предосторожности необходима в связи с повышенным риском кровотечения.
Тромболитическое и анти-агрегация лекарство. Повышенный риск кровотечения за счет подавления функции тромбоцитов и повреждения гастродуоденальной слизистой оболочки.
Селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (SZZS). Повышенный риск желудочно-кишечного кровотечения.
Диуретики, ингибиторы АПФ и антагонисты ангиотензина II. НПВС могут снижать эффект диуретиков и других гипотензивных препаратов. У некоторых больных с почечной функции (например, у пациентов с дегидратацией или пожилых пациентов с почечной функции), одновременно ингибиторов АПФ или антагонистов ангиотензина и препаратов II , которые подавляют циклооксигеназу может привести к дальнейшему ухудшению функции почек, включая возможные острой почечной недостаточности, которая обычно обратимы. Таким образом, сочетание следует использовать с осторожностью, особенно у пациентов летнего возраста. Пациенты должны получить адекватное количество жидкости, а также для контроля функции почек после начала совместимой терапии и периодически продолжаются (см. Раздел «Особенности применения»).
Другие антигипертензивные препараты (такие как бета-блокаторы). Как и при применении указанных препаратов, снижение антигипертензивного эффекта беты-блокаторах может развиться (в результате ингибирования простагландинов с сосудорасширяющим эффектом).
Calcineurine ингибиторы (например, циклоспорина, tracrolymus). Nephrotoxate ингибиторы кальцинейрином может увеличить НПВС при посредничестве почечных простагландинов эффектов. Во время лечения, почечная функция должна контролироваться. Рекомендуется тщательный контроль функции почек, особенно у пожилых пациентов.
Democross.
Сопровождающий использование мелоксикама и destinerasis может увеличить риск развития желудочно - кишечных побочных реакций. Следует проявлять осторожность, комбинируя эти лекарства.
Фармакокинетические взаимодействия: влияние мелоксикама на фармакокинетику других лекарственных средств.
Литий. Есть данные о НПВС , которые повышают концентрацию лития в плазме крови ( за счет снижения почечной экскреции лития) , которые могут достигать токсических значений. Одновременное использование лития и НПВП не рекомендуется (смотрите раздел «Особенности применения»). Если требуется комбинированная терапия, необходимо тщательно контролировать содержание лития в плазме крови в начале лечения, при подборе дозы и при прекращении лечения мелоксикама.
MetoTrexate. НПВС может уменьшить канальцевую секрецию метотрексата, тем самым увеличивая его концентрацию в плазме крови. По этой причине не рекомендуется сопровождать НПВС пациентов , принимающих высокие дозы метотрексата (более 15 мг / неделю) (см раздел «Особенности применения»). Риск взаимодействия НПВП и метотрексата следует также принимать во внимание пациентов , принимающих низкие дозы метотрексата, в том числе у пациентов с нарушенной функцией почек. В том случае, требует комбинированного лечение, необходимо контролировать показатели анализа крови и функцию почек. Осторожность следует соблюдать при приеме НПВП и метотрексата длится 3 последовательных дней, так как плазма метотрексат может увеличить и увеличить токсичность. Хотя фармакокинетика метотрексата (15 мг / неделю) не подвергается воздействию сопутствующей терапии с мелоксикама, следует предположить , что гематологическое токсичность метотрексата может увеличить в лечении НПВС (смотри выше) (см раздел «Побочные реакции»).
Пеметрексед. При одновременном применение мелоксикама с пеметрекседом для пациентов с легкой и умеренной почечной недостаточностью (клиренсом креатинина от 45 до 79 мл / мин), мелоксики могут быть приостановлены в течение 5 дней до пеметрекседа введения, в день введения и 2 -х дней после введения. Если комбинация мелоксикама с пеметрекседом требуется, пациенты должны быть тщательно проверены, особенно с появлением миелосупрессии и желудочно - кишечных побочных реакций. Для пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина ниже 45 мл / мин), сопутствующее использование мелоксикама с пеметрексед не рекомендуется.
Для пациентов с нормальной функцией почек (клиренсом креатинина ≥ 80 мл / мин), доза 15 мг мелоксикама может уменьшить устранение пеметрекседа, и, следовательно, увеличивает частоту возникновения побочных реакций , связанные с пеметрекседом. Таким образом, меры предосторожности следует соблюдать при введении 15 мг мелоксикама одновременно с пеметрекседом для пациентов с нормальной функцией почек (клиренс креатинина ≥ 80 мл / мин).
Фармакокинетические взаимодействие: Влияние других препаратов на фармакокинетику мелоксикама.
Cholestiramine ускоряет выход мелоксикама путем нарушения внутри- герметизации циркуляции, так что зазор мелоксикама увеличивается на 50% , а период полураспада снижается до 13 ± 3 часов. Это взаимодействие клинически значимо.
Клинически значимое фармакокинетическое взаимодействие не найден при одновременном введении с антацидами, циминином и дигоксином.
Особенности приложения.
Побочные реакции могут быть сведены к минимуму за счет использования наименьшей эффективной дозы в течение самого короткого периода лечения необходимо контролировать симптомы (смотрите раздел «Способ применения и дозы» и информацию о желудочно - кишечных и сердечно - сосудистых рисках ниже).
Рекомендуемая максимальная суточная доза не может быть превышена в случае недостаточного терапевтического эффекта, а также не должно быть использован дополнительно НПВС, потому что это может увеличить токсичность, в то время как терапевтические преимущества не доказаны. Следует избегать одновременного использования мелоксикама из НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2.
Meloxics не следует использовать для лечения пациентов , которым необходимо облегчить острую боль.
При отсутствии улучшения после нескольких дней, клинические преимущества лечения следует пересмотреть.
Обратите внимание на эзофагит, гастрит и / или язвенную болезнь в истории, чтобы обеспечить их полное лечение перед основой мелоксикамтерапии. Следует регулярно отображаться на возможном проявлении рецидива у пациентов, получавших мелькоме и пациентами с такими случаями в анамнезе.
Желудочно-кишечные расстройства.
Как и в случае использования других НПВП, потенциально смертельное желудочно-кишечное кровотечение, язва или перфорация может происходить в любое время в процессе лечения в присутствии или без предварительных симптомов или серьезных желудочно-кишечных заболеваний в анамнезе.
Риск желудочно - кишечных кровотечений, язв или перфорации больше при увеличении дозы НПВС у больных с язвой в анамнезе, особенно осложнено кровотечение или перфорация (смотрите раздел «Противопоказания»), а также у пациентов пожилого возраста. Такие пациенты должны начать лечение с самой маленькой эффективной дозой. Для таких пациентов комбинированная терапия с защитными препаратами (такими как ингибиторы монопростола или протонов) следует рассматривать, а также для пациентов, нуждающихся в совместимом применении низкой дозы аспирина или других препаратов, которые повышают желудочно-кишечные риски (см. Информацию, приведенную ниже, и раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»).
Пациенты с желудочно-кишечной токсичностью в анамнезе, особенно пациентам пожилых, следует сообщать по всем необычным симптомам живота (особенно желудочно-кишечное кровотечение), главным образом на начальных этапах лечения.
Пациенты , которые одновременно используют препараты , которые могут повысить риск язвы или кровотечения , такие как гепарин , таких как радикальная терапия или в гериатрической практике, антикоагулянты , такие как варфарин или другие нестероидные противовоспалительные препараты, или ацетилсалициловой кислотой в дозах ≥ 500 мг на дозы от ≥ 500 мг на дозу приема или ≥ 3 г Общая суточная доза мелоксикама не рекомендуется (смотри раздел «взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий»).
В случае желудочно-кишечного кровотечения или язвы у пациентов использовались мелодики, лечение следует отменять.
НПВП следует использовать для использования пациентов с желудочно-кишечными заболеваниями в анамнезе (язвенный колит, заболевание короны), поскольку эти состояния могут быть усугуплены (см. Раздел «Побочные реакции»).
Нарушения печени.
До 15% пациентов , используемых НПВС (включая meloxic) может иметь увеличение значений одного или нескольких печеночных тестов. Такие лабораторные отклонения могут прогрессировать, могут оставаться неизменными или могут быть временными при постоянном лечении. Значительное увеличение АЛТ или АСТ (примерно в три и более раз выше , чем обычно) было отмечено у 1% пациентов в ходе клинических испытаний с НПВСОМ. Кроме того, в ходе клинических испытаний с НПВП сообщалось о редких случаях тяжелой печеночной реакции, включая желтухи и молнии летального гепатит, некроз печени и печеночной недостаточности, некоторые из них с летальным следствием.
У пациентов с симптомами и / или признаками печеночной дисфункции или в которых наблюдалось отклонение печеночных тестов, необходимо оценить развитие симптомов более тяжелой печеночной недостаточности во время терапии с meloxic. Если клинические признаки и симптомы по сравнению с развитием заболеваний печени или если наблюдаются системные проявления заболевания (например, эозинофилия, сыпь и другие), использование meloxic должна быть прекращена.
Сердечно-сосудистые расстройства.
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі рекомендується ретельний нагляд, оскільки при терапії НПЗП спостерігалися затримка рідини та набряк.
Пацієнтам із факторами ризику рекомендується клінічне спостереження артеріального тиску на початку терапії, особливо на початку курсу лікування мелоксикамом.
Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов'язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт). Недостатньо даних для виключення такого ризику для мелоксикаму.
Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, периферичним артеріальним захворюванням та/або цереброваскулярним захворюванням слід проводити терапію мелоксикамом лише після детального обстеження. Подібне обстеження необхідне до початку довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом, курців).
НПЗП можуть збільшити ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть мати летальний наслідок. Збільшення ризику пов'язано з тривалістю застосування. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань можуть мати підвищений ризик тромботичних ускладнень.
Порушення з боку шкіри.
Повідомляли про небезпечні для життя тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз при застосуванні мелоксикаму. Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми тяжких уражень та уважно стежити за реакціями шкіри. Найбільший ризик виникнення синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу існує протягом перших тижнів лікування. Якщо у пацієнта присутні симптоми або ознаки синдрому Стівенса-Джонсона чи токсичного епідермального некролізу (наприклад шкірний висип, що прогресує часто з пухирцями або ураженням слизової оболонки), потрібно припинити лікування мелоксикамом. Важливо якнайшвидше діагностувати і припинити застосування будь-яких препаратів, що можуть спричинити тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. З цим пов'язаний кращий прогноз при тяжких ураженнях шкіри. Якщо у пацієнта виявили синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при використанні мелоксикаму, застосування препарату не можна відновлювати у будь-який час у майбутньому.
Анафілактичні реакції.
Як і при застосуванні інших НПЗП, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції на Мелоксик. Лікарський засіб не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Даний симптоматичний комплекс виникає у пацієнтів з астмою, у яких повідомляли про риніти з або без назальних поліпів або у яких проявлявся тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування аспірину або інших НПЗП. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактичної реакції.
Параметри печінки та функція нирок.
Як і при лікуванні більшістю НПЗП, описано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, білірубіну в сироватці крові або інших параметрів функції печінки, підвищення креатиніну в сироватці крові та азоту сечовини крові, а також інші відхилення лабораторних показників. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значному або стійкому підтвердженні таких відхилень застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести.
Функціональна ниркова недостатність.
НПЗП внаслідок пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність шляхом зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після збільшення дози рекомендується ретельний контроль діурезу та ниркової функції у пацієнтів із такими факторами ризику:
  • літній вік;
  • супутнє застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сартанами, діуретиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
  • гіповолемія (будь-якого генезу);
  • застійна серцева недостатність;
  • ниркова недостатність;
  • нефротичний синдром;
  • вовчакова нефропатія;
  • тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін < 25 г/л або ≥ 10 за класифікацією Чайлда-П'ю).
У поодиноких випадках НПЗП можуть призводити до інтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів або нефротичних синдромів.
Доза мелоксикаму для пацієнтів із термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, не має перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну більше 25 мл/хв).
Затримка натрію, калію та води.
НПЗП можуть посилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Крім того, можливе зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У результаті у чутливих пацієнтів можуть прискорюватися або загострюватися набряк, серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Тому пацієнтам із ризиком затримки натрію, калію та води рекомендується проведення клінічного моніторингу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»).
Гіперкаліємія.
Гіперкаліємії може сприяти цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках на регулярній основі потрібно проводити контроль рівня калію.
Комбінація з пеметрекседом
У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю, які отримують пеметрексед, лікування мелоксикамом потрібно призупинити принаймні на 5 днів до введення пеметрекседу, в день введення і щонайменше на 2 дні після введення (див розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Інші застереження та заходи безпеки.
Побічні реакції часто гірше переносяться пацієнтами літнього віку, слабкими або ослабленими пацієнтами, які потребують ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗП, слід бути обережними щодо хворих літнього віку, в яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця. Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій до НПЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорації, що можуть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Meлоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.
Як і при внутрішньом'язовому застосуванні інших НПЗП, у місці ін'єкції може виникнути абсцес або некроз.
Застосування мелоксикаму може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують завагітніти або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на ампулу 1,5 мл, тобто по суті є вільним від натрію.
Маскування запалення та гарячки.
Фармакологічна дія Мелоксику, спрямована на зменшення гарячки та запалення, може зменшити користь даних діагностики при визначенні ускладнень щодо підозрюванного неінфекційного больового стану.
Лікування кортикостероїдами.
Мелоксик не може бути імовірним замісником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності.
Гематологічні ефекти.
Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які отримують НПЗП, включаючи Мелоксик. Це може бути пов'язано із затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження або макроскопічною кровотечею, або неповністю описаним впливом на еритропоез. Пацієнтам при довготривалому лікуванні НПЗП, включаючи Мелоксик, слід контролювати гемоглобін або гематокрит, якщо наявні симптоми та ознаки анемії.
НПЗП гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть показати подовження часу кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від аспірину, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Потребують ретельного контролю пацієнти, яким призначено Мелоксик та у яких можливі побічні впливи щодо змін у функції тромбоцитів, такі як розлади згортання крові, або пацієнти, які отримують антикоагулянти.
Застосування пацієнтам із наявною астмою.
Пацієнти з астмою можуть мати аспіриночутливу астму. Застосування аспірину у пацієнтів з аспіриночутливою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом, який може бути летальним. У зв'язку з перехресною реакцією, включаючи бронхоспазм, між аспірином та іншими НПЗП Мелоксик не слід застосовувати пацієнтам, чутливим до аспірину, та слід обережно застосовувати пацієнтам з наявною астмою.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність . Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити збільшення ризику викидня та розвитку вад серця і гастрошизисів після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Абсолютний ризик розвитку вад серця збільшився з менш ніж 1 % до близько 1,5 %. Вважається, що цей ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості лікування.
Під час І та ІІ триместру вагітності мелоксикам не слід застосовувати, за винятком нагальної потреби. Якщо жінка намагається завагітніти або протягом І та ІІ триместру вагітності застосовує мелоксикам, дозування та тривалість лікування повинні бути щонайменшими.
У ІІІ триместрі вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть створювати для плода ризик:
  • серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
  • порушення роботи нирок, що може розвинутися у ниркову недостатність з олігогідроамніоном;
можливі ризики в останні терміни вагітності для матері та новонародженного:
  • можливість подовження часу кровотечі, протиагрегаційного ефекту навіть при дуже низьких дозах;
  • пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або затягування пологів.
Тому мелоксикам протипоказаний у ІІІ тиместрі вагітності.
Годування груддю. Хоча конкретних даних щодо Мелоксику немає, про НПЗП відомо, що вони можуть проникати у грудне молоко. Тому застосування не рекомендовано жінкам, які годують груддю.
Фертильність. Мелоксикам, як і інші лікарські засоби, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування мелоксикаму.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами.
Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. Однак на основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися, мелоксикам схильний не впливати або мати незначний вплив на зазначену діяльність. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Дозування.
Одна ін'єкція 15 мг 1 раз на добу.
НЕ ПЕРЕВИЩУВАТИ ДОЗУ 15 мг/добу.
Лікування повинно обмежуватися однією ін'єкцією на початку терапії, максимальна тривалість лікування – до 2-3 днів в обґрунтованих виняткових випадках (наприклад, коли пероральний та ректальний шляхи застосування неможливі). Побічні реакції можуть бути мінімізовані застосуванням найменшої ефективної дози протягом найкоротшого терміну лікування, необхідних для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).
Слід періодично оцінювати потребу пацієнта в симптоматичному полегшенні та його відповідь на лікування.
Особливі категорії пацієнтів.
Пацієнти літнього віку та пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій.
Рекомендована доза для пацієнтів літнього віку становить 7,5 мг на добу. Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій слід розпочинати лікування з 7,5 мг на добу (половина ампули 1,5 мл) (див. розділ «Особливості застосування») .
Ниркова недостатність.
Для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу (половина ампули 1,5 мл) .
Пацієнтам із помірною та середньою нирковою недостатністю (а саме – пацієнтам з кліренсом креатиніну вище 25 мл/хв) зниження дози не потрібне. Щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю без застосування діалізу див. розділ «Протипоказання».
Печінкова недостатність.
Пацієнтам із легкою та середньою печінковою недостатністю зниження дози не потрібне. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання».
Спосіб застосування.
Для внутрішньом'язового застосування.
Препарат слід вводити повільно, шляхом глибокої внутрішньом'язової ін'єкції у верхній зовнішній квадрант сідниці, суворо дотримуючись правил асептики. У разі повторного введення рекомендується чергувати місце ін'єкції (ліву та праву сідниці). Перед ін'єкцією важливо перевірити, щоб вістря голки не знаходилося в судині.
Ін'єкцію слід негайно припинити у разі сильного болю під час введення препарату.
У разі протезування кульшового суглоба ін'єкцію слід зробити в іншу сідницю.
Діти.
Мелоксик, розчин для ін'єкцій 15 мг/1,5 мл, протипоказаний дітям (віком до 18 років) (див. розділ «Протипоказання»).
Передозування.
Симптоми.
Симптоми гострого передозування НПЗП зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та епігастральним болем, які в цілому є оборотними при підтримуючій терапії. Можлива шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомляли про анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні НПЗП, що також може спостерігатися при передозуванні.
Лікування.
При передозуванні НПЗП пацієнтам рекомендовано проводити симптоматичні та підтримуючі заходи. Дослідження показали прискорене виведення мелоксикаму за допомогою 4 пероральних доз холестираміну 3 рази на добу.
Побічні реакції.
Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов'язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт) (див. розділ «Особливості застосування»).
Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися при лікуванні НПЗП.
Більшість побічних ефектів, що спостерігаються, шлунково-кишкового походження. Можлива пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Після застосування спостерігалася нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, блювання кров'ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»). З меншою частотою спостерігався гастрит.
Повідомляли про тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див розділ «Особливості застосування»).
Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій лікарського засобу: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); невідомо (не можна визначити за наявними даними).
З боку системи крові та лімфатичної системи:
нечасто – анемія;
рідко – відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопенія.
Повідомляли про дуже рідкі випадки агранулоцитозу (див. «Окремі серйозні та/або часті побічні реакції»).
З боку імунної системи:
нечасто – алергічні реакції, інші ніж анафілактичні або анафілактоїдні;
невідомо – анафілактичний шок, анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція, включаючи шок.
З боку психіки:
рідко – зміна настрою, нічні кошмари;
невідомо – сплутаність свідомості, дезорієнтація, безсоння.
З боку нервової системи:
часто – головний біль;
нечасто – запаморочення, сонливість.
З боку органів зору:
рідко – розлади функції зору, що включають нечіткість зору; кон'юнктивіт.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату:
нечасто – запаморочення;
рідко – дзвін у вухах.
Кардіальні порушення:
рідко – відчуття серцебиття .
Повідомляли про серцеву недостатність, пов'язану з застосуванням НПЗП.
Судинні розлади:
нечасто – підвищення артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»), припливи.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
рідко – астма у пацієнтів з алергією на аспірин та інші НПЗП;
невідомо – інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.
З боку травної системи :
часто – диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, діарея;
нечасто – прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, гастрит, запор, метеоризм, відрижка;
рідко – коліт, гастродуоденальна виразка, езофагіт;
дуже рідко – шлунково-кишкова перфорація;
невідомо – панкреатит.
Шлунково-кишкова кровотеча, виразки або перфорація можуть бути тяжкими та потенційно летальними, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку печінки та жовчовивідних шляхів:
нечасто – порушення показників функції печінки (наприклад підвищення трансаміназ або білірубіну);
дуже рідко – гепатит;
невідомо – жовтяниця, печінкова недостатність.
З боку шкіри і підшкірної клітковини:
нечасто – ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання;
рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка;
дуже рідко – бульозний дерматит, мультиформна еритема;
невідомо – реакції фоточутливості, ексфоліативний дерматит.
З боку сечовидільної системи :
нечасто – затримка натрію та води, гіперкаліємія (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), зміни показників функції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини сироватки крові);
дуже рідко – гостра ниркова недостатність, зокрема у пацієнтів з факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»);
невідомо – інфекції сечовивідних шляхів, порушення частоти сечовипускання.
Загальні розлади та реакція у місці введення :
часто – затвердіння у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції;
нечасто – набряк, включаючи набряк нижніх кінцівок;
невідомо – грипоподібні симптоми.
З боку опорно-рухової системи:
невідомо – артралгія, біль у спині, ознаки та симптоми, пов'язані з суглобами.
Окремі серйозні та/або часті побічні реакції.
Повідомляли про дуже рідкі випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які приймали мелоксикам та інші потенційно мієлотоксичні лікарські засоби (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Побічні реакції, які не асоціювалися із застосуванням препарату, але є загальноприйнято характерними для інших сполук класу.
Органічне ниркове ураження, що, імовірно, призводить до гострої ниркової недостатності: дуже рідко повідомляли про випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому та папілярного некрозу (див. розділ «Особливості застосування»).
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 ºC в оригінальній упаковці з метою захисту від світла.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Несумісність. Мелоксикам у формі розчину для ін'єкцій не слід змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами.
Упаковка.
Ампули з прозорого скла ємністю 2 мл (кожна ампула містить 1,5 мл розчину для ін'єкцій).
По 3 або 5 ампул у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник. Фармацевтичний завод «Польфарма» С. А., Польща/
Pharmaceutical Works «Polpharma» SA, Poland.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Вул. Пельплиньска 19, 83-200, Старогард Гданьски, Польща/
19, Pelplinska Str., 83-200 Starogard Gdanski, Poland.
МЕЛОКСИКАМ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа