В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
МЕЛОКСИКАМ табл. 0,015 г блистер №20

МЕЛОКСИКАМ табл. 0,015 г блистер №20

rx
Код товара: 104973
Производитель: Лекхим-Харьков (Украина, Харьков)
1 500,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования препарата
Мелоксикамс
( Мелоксикам)
Место хранения:
активное вещество:
1 таблетка содержит мелоксикам 7,5 мг или 15 мг;
Вспомогательные вещества: моногидрат лактозы, мозольческий крахмал, стеарат магния, стеариновая кислота, пент.
Лекарственная форма. Таблетки
Фармакотерапевтическая группа. Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) и противоревматические средства.
ATH CODE M01A C06.
Клинические характеристики.
Индикация.
Краткосрочное симптоматическое лечение обострения остеоартрита.
Долгосрочное симптоматическое лечение ревматоидного артрита и анкилоза спондилита.
Противопоказание.
  • Гиперчувствительность к мельком или другим компонентам лекарственного средства, или к активным веществам с аналогичным действием, таким как НПВП, аспирин. Мелоксикам не следует назначать пациентам, у которых есть симптомы астмы, носовых полипов, ангионеротических отеков или уравновешений после получения аспирина или других НПВП;
  • ІІ І триместр беременности (см. Применение во время беременности или грудного вскармливания »);
  • Детский возраст до 16 лет;
  • желудочно-кишечное кровотечение или перфорация, связанные с предварительной терапией НПВП в анамнезе;
  • активное или рецидивирующее язву / кровотечение в анамнезе в анамнезе (два или более отдельных признанных случаев язвы или кровотечения);
  • тяжелая неудача печени;
  • тяжелая почечная недостаточность без использования диализа;
  • желудочно-кишечное кровотечение, цереброваскулярное кровотечение в анамнезе или других нарушениях коагуляции крови;
  • тяжелая сердечная недостаточность.
Лечение предоперационной боли в коронарном шунтировании (КШ).
Способ применения и доза.
Применяется устно.
Общее суточное количество лекарственного средства следует использовать одноразовое, пить с водой или другой жидкостью во время приема пищи.
Неблагоприятные реакции могут быть минимизированы путем применения наименьшей эффективной дозы в течение кратчайшей продолжительности лечения, необходимой для контроля симптомов (см. Раздел «Особенности применения»). Необходимо периодически оценивать необходимость пациента в симптоматическом облегчении и реакции на лечение.
Обострение остеоартрита.
Применить 7,5 мг / день (1 таблетка 7,5 мг). При необходимости доза может быть увеличена до 15 мг / день (1 таблетка 15 мг или 2 таблетки 7,5 мг).
Ревматоидный артрит, анкилозивный спондилит.
Применить 15 мг / день (1 таблетка 15 мг или 2 таблетки 7,5 мг).
Смотрите также. Раздел «Специальные категории пациентов» перечислены ниже.
Согласно терапевтическому эффекту, доза может быть уменьшена до 7,5 мг / день (1 таблетка 7,5 мг).
Не превышайте дозу 15 мг / день.
Специальные категории пациентов.
Летние пациенты и пациенты с повышенным риском побочных эффектов.
Рекомендуемая доза для долгосрочной обработки ревматоидного артрита и анкилозирующего спондилита для пожилых пациентов составляет 7,5 мг в сутки. Пациенты с повышенным риском развития побочных реакций должны начинаться лечение 7,5 мг в день (см. Раздел «Особенности применения») .
Почечная недостаточность.
Для пациентов с тяжелой почечной недостаточностью, которые находятся в диализе, доза не должна превышать 7,5 мг в день. Пациенты с легкой и средней тяжестью по почечной недостаточности (а именно пациентам с зазором креатинина выше 25 мл / мин) снижение дозы не требуется (для пациентов с тяжелой почечной недостаточностью без диализа, см. Раздел «Противопоказания»).
Отказ печени.
Пациенты с легкой и умеренной тяжестью путем неспособности печени уменьшить дозу не требуются (для пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью см. Раздел «Противопоказания»).
Неблагоприятные реакции.
Эти исследования и эпидемиологические данные позволяют предположить, что использование некоторых НПВП (особенно высоких доз и при длительном лечении) может быть связано с небольшим увеличением риска тромботических явлений сосудов (например, инфаркт миокарда или инсульта) ( См. Раздел «Особенности приложения».).).
При набухании, артериальной гипертонии и сердечной недостаточности наблюдались при лечении НПВП.
Большинство побочных эффектов наблюдаются, желудочно-кишечное происхождение. Возможна язвенная болезнь, перфорация или желудочно-кишечное кровотечение, иногда леталь, особенно у пациентов пожилых людей (см. Раздел «Особенности применения»). После использования, тошнота, рвота, диарея, метеоризм, запоры, диспепсия, боли в животе, земля, рвота крови, язвенного стоматита, обострение колита и заболевания короны, гастрит (см. Раздел «Раздел« Особенности применения »).
Из системы крови и лимфатической системы:
Анемия, отклонение показателей анализа крови от нормы (включая изменения количества лейкоцитов), лейкопении, тромбоцитопении, агранулоцитоза.
Из иммунной системы:
Аллергические реакции, анафилактическая реакция, анафилактоидная реакция, включая шок.
Психические расстройства:
Изменение настроения, ночных кошмаров, путаница сознания, дезориентация, бессонница.
По нервной системе:
Головная боль, головокружение, сонливость.
Органами видения:
Нарушения функции зрения, включая нарушение зрения; конъюнктивит.
Слухов и вестибулярным аппаратом:
Головокружение, колокол в ушах.
Сервисные нарушения:
Чувствующее сердцебиение , сердечная недостаточность, связанная с лечением НПВП.
Сосудистые расстройства:
Увеличение артериального давления (см. Раздел «Особенности применения»), приливы.
Из дыхательной системы, органы груди и средостения:
Астма у пациентов с аллергией на аспирин и другие НПВП.
Инфекции верхних дыхательных путей, кашель.
Из пищеварительного тракта :
Диспепсия, тошнота, рвота, боль в животе, запор, метеоризм, диарея, скрытая или макроскопическая желудочно-кишечная кровотечение, стоматит, гастрит, взрыв, колит, гастродуоденальная язва, эзофагит, желудочно-кишечная перфорация.
Желудочно-кишечное кровотечение, язва или перфорация могут быть тяжелыми и потенциально смертельными, особенно у пациентов пожилых людей (см. Раздел «Особенности применения»).
С стороны гепатобилиарной системы:
Нарушение индикаторов функций печени (например, увеличение трансаминазы или билирубина), гепатит, желтуха, печеночная недостаточность.
От кожи и подкожной клетки:
Ангионеротические отеки, зуд, высыпания, синдром Стивенс-Джонсона, токсический эпидермальный некролис, крапивница, букорматит, мультиформная эритема, реакция фоточувствительности, отксылка для дерматита.
Со стороны мочевой системы :
Задержка натрия и воды, гиперкалемии (см. Разделы «Особенности применения» и «взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий»), изменения в функции почек (улучшение креатинина и / или мочевины сыворотки), острая почечная недостаточность, в частности в Пациенты с факторами риска (см. Раздел «Особенности применения»), инфекции мочевыводящих путей, расстройства частоты мочеиспускания.
Общие расстройства :
Отек, в том числе отек нижних конечностей, симптомы жидкости.
Из опорно-двигательного аппарата:
Артралгия, боли в спине, признаки и симптомы, связанные с суставами.
Отделить серьезные побочные реакции.
Сообщили о случаях агранулоцитоза у пациентов, получавших мелоксикамы и другие потенциально миелотоксические препараты (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»).
Побочные реакции, которые не наблюдались при использовании препарата, но обычно принимаются, характерны для других классов соединений.
Органические почечные поражения, которые, вероятно, приводят к острой почечной недостаточности: сообщили о очень редких случаях интерстициального нефрита, острых трубчатых некрозов, некротического синдрома и папиллярного некроза (см. Раздел «Особенности применения»).
Передозировка.
Симптомы острой передозировки НПВП обычно ограничены летаргией, сонливостью, тошнотой, рвотой и эпигастрической болью, которые обычно обратимы с поддержкой терапии. Там может быть желудочно-кишечное кровотечение. Серьезное отравление может привести к артериальной гипертензии, острой почечной недостаточности, дисфункцию печени, дыхательной депрессии, запятых, испытаний, сердечно-сосудистой недостаточности и сердца. Анафилактоидные реакции были представлены в терапевтическом использовании НПВП, которые также могут наблюдаться в передозировке.
При передозировке NSAID рекомендуется симптоматические и поддерживающие меры. Исследования показали ускорение выхода мелоксикама путем введения 4 оральных доз холестырамина 3 раза в день.
Применение во время беременности или грудного вскармливания.
Мелоксика противопоказана во время беременности.

Фертильность. Мелоксики, а также другие лекарства, которые ингибируют синтез циклооксигеназы / простагландина, могут отрицательно повлиять на репродуктивную функцию и не рекомендуются женщинам, которые хотят забеременеть. Поэтому для женщин, которые планируют беременность или проходящие опросы на бесплодие, необходимо учитывать прекращение меноксикама.

Беременность . Ингибирование синтеза простагландинов может отрицательно повлиять на беременность и / или развитие эмбриона и плода. Эти эпидемиологические исследования позволяют предположить увеличение риска выкидыша и развития сердечных заболеваний и гастровости после использования ингибиторов синтеза простагландина в раннем периоде беременности. Абсолютный риск развития сердечных заболеваний увеличился с менее чем на 1% до примерно 1,5%. Считается, что этот риск увеличивается с увеличением дозы и продолжительности лечения.
Во время II и триместра беременности мелоксики не следует использовать, за исключением неотложных потребностей. Если женщина пытается забеременеть или в период, а в период и II триместр беременности применяются мелодики, дозировка и продолжительность лечения должны быть по меньшей мере.
Во время III триместра беременности все ингибиторы синтеза простагландина могут создать риск риска:
  • сердечно-легочная токсичность (с преждевременной замыканием артериальных протоков и легочной гипертензии);
  • Нарушение функции почек, которая может развиваться в почечной недостаточности с олигогидроминином.
Возможные риски в последнее время беременности для матери и новорожденных:
  • Возможность продлевать время кровотечения, эффект анти-агрегации даже при очень низких дозах;
  • Ингибирование сокращений матки, что приводит к задержке или задержанию родов.
Следовательно, мелодика противопоказана во время III триместра беременности.
Кормление грудью. Хотя нет конкретных данных о MELOXICAM, NSAPS известны, что они могут проникать в грудное молоко. Следовательно, приложения не рекомендуются женщинам, которые кормят грудь.
Дети.
MeloxiCams, 7,5 мг таблетки и 15 мг, противопоказаны детям в возрасте до 16 лет ( см. Раздел «Противопоказания» ) .
Особенности приложения.
Неблагоприятные реакции могут быть минимизированы с использованием наименьшей эффективной дозы в течение кратчайшей продолжительности лечения, необходимой для контроля симптомов (см. Раздел «Способ применения и дозы» и информация о желудочно-кишечных и сердечно-сосудистых рисках ниже).
Рекомендуемая максимальная суточная доза не может быть превышена в случае недостаточного терапевтического эффекта, также не следует использовать дополнительно НПВП, поскольку он может увеличить токсичность, в то время как терапевтические преимущества не доказаны. Следует избегать одновременного использования мелоксикама из НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2.
Мелоксика не подходит для лечения пациентов, которым нужно облегчить острую боль.
В отсутствие улучшения через несколько дней клинические преимущества лечения должны быть переоценены.
Обратите внимание на эзофагит, гастрит и / или язвенную болезнь в истории, чтобы обеспечить их полное лечение перед основой мелоксикамтерапии. Он должен регулярно определяться на возможное проявление рецидива у пациентов, получавших мелькоме и пациентами с такими случаями в истории.
Желудочно-кишечные расстройства.
Как и в случае использования других НПВП, потенциально смертельное желудочно-кишечное кровотечение, язва или перфорация может происходить в любое время в процессе лечения в присутствии или без предварительных симптомов или серьезных желудочно-кишечных заболеваний в анамнезе.
Риск желудочно-кишечного кровотечения, язв или перфораций выше при увеличении дозы НПВП у пациентов с язвой в анамнезе, особенно осложненном кровотечении или перфорации (см. Раздел «Противопоказания»), а у пожилых пациентов. Такие пациенты должны начать лечение с самой маленькой эффективной дозой. Для таких пациентов комбинированная терапия с защитными препаратами (такими как ингибиторы мизопростола или протонного насоса), а также для пациентов, нуждающихся в совместимом применении низкой дозы аспирина или других препаратов, которые увеличивают желудочно-кишечные риски (см. Информацию, представленную ниже, Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»).
Пациенты с желудочно-кишечной токсичностью в анамнезе, особенно пациентам пожилых, следует сообщать по всем необычным симптомам живота (особенно желудочно-кишечное кровотечение), главным образом на начальных этапах лечения.
Подготовка осторожности относительно пациентов, которые одновременно используют лекарства, которые могут повысить риск язва или кровотечения, в частности гепарин, такие как радикальная терапия или гериатрическая практика, антикоагулянты, такие как Warfarin, или другие нестероидные противовоспалительные препараты, включая ацетилсалициловую кислоту В противовоспалительных дозах (≥ 1 г одной дозы или ≥ 3 г общего суточной дозы) (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»).
В случае желудочно-кишечного кровотечения или язвы у пациентов использовались мелодики, лечение следует отменять.
НПВП следует использовать для использования пациентов с желудочно-кишечными заболеваниями в анамнезе (язвенный колит, заболевание короны), поскольку эти состояния могут быть усугуплены (см. Раздел «Побочные реакции»).
Нарушения печени.
До 15% пациентов, используемых NSAIDS (включая мелодики), могут иметь увеличение значений одного или нескольких печеночных испытаний. Такие лабораторные отклонения могут прогрессировать, могут оставаться неизменными или могут быть временными при постоянном лечении. Заметное увеличение Alt или AST (примерно три и более раз выше, чем обычно) наблюдалось у 1% пациентов во время клинических испытаний от НПВП. Дополнительно сообщается о редких случаях тяжелой печеночной реакции, включая желтуху и летальный летальный гепатит, некроз печени и недостаточность печени, некоторые из них с летальным следствием.
Пациенты с симптомами или подозрением на дисфункцию печени или, в котором наблюдалось отклонение печеночных испытаний, необходимо оценить развитие симптомов более тяжелой печеночной недостаточности во время терапии с мелькомом. Если клинические признаки и симптомы сравниваются с развитием заболеваний печени или, если наблюдаются системные проявления заболевания (например, эозинофилия, сыпь и др.), То использование мелоксикама должно быть прекращено.
Сердечно-сосудистые расстройства.
По мнению пациентов с артериальной гипертонией и / или с застойной сердечной недостаточностью из умеренной степени в анамнезе, рекомендуется тщательное наблюдение, поскольку при лечении НПВП возникла задержка жидкости и отек.
Пациенты с факторами риска рекомендуются для клинического мониторинга артериального давления в начале терапии, особенно в начале курса лечения мелькоме.
Эти исследования и эпидемиологические данные позволяют нам предположить, что использование некоторых НПВП (особенно в высоких дозах и при длительном лечении) может быть связано с небольшим увеличением риска тромботических явлений сосудов (например, инфаркт миокарда или инсульта). Недостаточно данных, чтобы исключить такой риск для мелоксикама.
Пациенты с неконтролируемой артериальной гипертензией, застойной сердечной недостаточностью, установленные ишемическими сердечными заболеваниями, периферическим артериальным заболеванием и / или цереброваскулярными заболеваниями, должны быть терапией мелькоме только после тщательного анализа. Аналогичный анализ необходим перед долгосрочным лечением пациентов с факторами риска сердечно-сосудистых заболеваний (таких как артериальная гипертензия, гиперлипидемия, сахарный сахар, курение).
НПВП может увеличить риск серьезных сердечно-сосудистых тромботических осложнений, инфаркта миокарда и инсульта, который может иметь летальное следствие. Увеличение риска связано со продолжительностью применения. Пациенты с сердечно-сосудистыми заболеваниями или факторами риска сердечно-сосудистых заболеваний могут оказать повышенный риск таких осложнений.
Нарушение кожи.
При использовании НПВП, серьезные кожные реакции очень редко наблюдались, некоторые из них были летальными, включая отвлеченный дерматит, синдром Стивенс-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз (см. Раздел «Побочные реакции»). Наивысший риск таких реакций наблюдался в начале лечения, поскольку большинство случаев такие реакции появились в течение первого месяца лечения. При першій появі шкірних висипань, уражень слизових оболонок або інших ознак гіперчутливості необхідно припинити застосування мелоксикаму.
Анафілактичні реакції.
Як і при застосуванні інших НПЗП, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції на Мелоксикам. Мелоксикам не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Даний симптоматичний комплекс зустрічається у пацієнтів з астмою, у яких повідомлялося про риніт з або без назальних поліпів або у яких проявлявся тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування аспірину або інших НПЗП. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактоїдної реакції.
Параметри печінки та функція нирок.
Як і при лікуванні більшістю НПЗП, описано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, підвищення рівня білірубіну в сироватці крові або інших параметрів функції печінки, як і підвищення креатиніну в сироватці крові та азоту сечовини крові та інші відхилення лабораторних показників. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значному або стійкому підтвердженні таких відхилень застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести.
Функціональна ниркова недостатність.
НПЗП шляхом пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність внаслідок зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після збільшення дози рекомендується ретельне спостереження діурезу та ниркової функції у пацієнтів із такими факторами ризику:
  • літній вік;
  • супутнє застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сартанами, діуретиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
  • гіповолемія (будь-якого генезу);
  • застійна серцева недостатність;
  • ниркова недостатність;
  • нефротичний синдром;
  • люпус-нефропатія;
  • тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін <25 г/л або ≥10 за класифікацією Чайлд-П'ю).
У поодиноких випадках НПЗП можуть призводити до інтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів або нефротичних синдромів.
Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну більше 25 мл/хв).
Затримка натрію, калію та води.
НПЗП можуть посилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуретичний ефект діуретиків. Крім того, може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Тому як результат у чутливих пацієнтів можуть прискорюватися або загострюватися набряк, серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Таким чином, пацієнтам із такими ризиками рекомендується проведення клінічного моніторингу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»).
Гіперкаліємія.
Гіперкаліємії може сприяти цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках потрібно регулярно проводити контроль рівнів калію.
Інші застереження та заходи безпеки.
Побічні реакції часто гірше переносять пацієти літнього віку, слабкі або ослаблені хворі, які потребують ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗП, потрібно бути обережними щодо хворих літнього віку, в яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця. Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій до НПЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, що можуть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Meлоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.
Застосування мелоксикаму може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
До складу таблеток Мелоксикам по 7,5 мг та 15 мг входить лактоза, тому препарат не рекомендується приймати пацієнтам з рідкісною вродженою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози чи галактози.
Маскування запалення та гарячки.
Фармакологічна дія Мелоксикаму щодо зменшення гарячки та запалення може ускладнити діагностику при підозрюваному неінфекційному больовому стані.
Лікування кортикостероїдами.
Мелоксикам не може бути ймовірним замісником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності.
Гематологічні ефекти.
Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які отримують НПЗП, включаючи Мелоксикам. Це може бути пов'язано з затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження або макроскопічною або неповністю описаним впливом на еритропоез. Пацієнтам при довготривалому лікуванні НПЗП, включаючи Мелоксикам, слід контролювати гемоглобін або гемокрит, якщо наявні симптоми та ознаки анемії.
НПЗП гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть подовжити час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від аспірину, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають Мелоксикам та у яких можливі побічні впливи щодо змін функції тромбоцитів, зокрема розлади згортання крові, або пацієнтів, які отримують антикоагулянти.
Застосування пацієнтам з наявною астмою.
Пацієнти з астмою можуть мати аспіринчутливу астму. Застосування аспірину у пацієнтів з аспірин-чутливою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом, який може бути летальним. З огляду на перехресну реакцію, включаючи бронхоспазм, між аспірином та іншими НПЗП Мелоксикам не слід застосовувати пацієнтам, чутливим до аспірину, та слід обережно призначати пацієнтам з наявною астмою.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами .
Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. Однак на основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися, можна припустити, що мелоксикам не впливає або має незначний вплив на зазначену діяльність. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дослідження щодо взаємодії проводилися лише за участю дорослих.
Фармакодинамічні взаємодії.
Інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та ацетилсаліцилова кислота ≥ 3 г/дозу. Не рекомендується комбінація з іншими НПЗП (див. розділ «Особливості застосування»), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в протизапальних дозах (≥ 1 г разова доза або ≥ 3 г загальна добова доза).
Кортикостероїди (наприклад глюкокортикоїди). Одночасне застосування з кортикостероїдами потребує обережності через підвищений ризик кровотечі або появи виразок у шлунково-кишковому тракті.
Антикоагулянти або гепарин, що застосовується в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах . Значно підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки. НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»). Не рекомендується одночасне застосування НПЗП та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах (див. розділ «Особливості застосування»).
В інших випадках застосування гепарину потрібна обережність через підвищений ризик кровотеч. Необхідний ретельний контроль МНВ (міжнародного нормалізованого відношення), якщо доведена неможливість уникнення даної комбінації.
Тромболітичні та антиагрегаційні лікарські засоби: Підвищений ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) . Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.
Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину ІІ. НПЗП можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад пацієнти з дегідратацією або пацієнти літнього віку з порушенням функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину ІІ та лікарських засобів, що пригнічують циклооксигеназу, може призвести до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай є оборотною. Тому комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно отримувати адекватну кількість рідини, а також слід контролювати ниркову функцію після початку сумісної терапії та періодично надалі (див. розділ «Особливості застосування»).
Інші антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад бета-адреноблокатори). Як і для нижчезазначених лікарських засобів, можливе зниження антигіпертензивного ефекту бета-блокаторів (внаслідок пригнічення простагландинів із судинорозширювальним ефектом).
Інгібітори кальциневрину (наприклад циклоспорин, такролімус). Нефротоксичність інгібіторів кальциневрину може посилюватися НПЗП внаслідок медіації ефектів ниркових простагландинів. Під час лікування слід контролювати ниркову функцію. Рекомендований ретельний контроль функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку.
Внутрішньоматкові засоби контрацепції. НПЗП знижують ефективність внутрішньоматкових протизаплідних засобів. Про що повідомлялося раніше, але це потребує подальшого підтвердження.
Фармакокінетична взаємодія: вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших лікарських засобів.
Літій. Є дані щодо НПЗП, які підвищують рівень концентрації літію у плазмі крові (внаслідок зниження ниркової екскреції літію), яка може досягнути токсичних величин. Одночасне застосування літію та НПЗП не рекомендовано (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо комбінована терапія необхідна, слід ретельно контролювати вміст літію у плазмі крові на початку лікування, при підборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.
Метотрексат. НПЗП можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його у плазмі крові. З цієї причини не рекомендується супутньо застосовувати НПЗП пацієнтам, які приймають високу дозу метотрексату (понад
15 мг/тиждень) (див. розділ «Особливості застосування»). Ризик взаємодії НПЗП і метотрексату слід враховувати також пацієнтам з низькою дозою метотрексату, зокрема пацієнтам з порушеною функцією нирок. У разі коли потрібне комбіноване лікування, необхідно контролювати показники аналізу крові та функції нирок. Слід дотримуватися обережності, якщо прийом НПЗП і метотрексату триває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитись та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не зазнала впливу супутнього лікування мелоксикамом, слід вважати, що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗП (див. інформацію, наведену вище) (див. розділ «Побічні реакції»).
Фармакокінетична взаємодія: вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикаму.
Холестирамін. Холестирамін прискорює виведення мелоксикаму внаслідок порушення внутрішньопечінкової циркуляції, тому кліренс мелоксикаму підвищується на 50 % і період напіввиведення знижується до 13±3 годин. Ця взаємодія є клінічно значущою.
Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одночасному прийомі з антацидами, циметидином та дигоксином.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Мелоксикам – це нестероїдний протизапальний лікарський засіб (НПЗП) класу енолієвої кислоти, що має протизапальний, аналгетичний та антипіретичний ефекти.
Мелоксикам виявив високу протизапальну активність на всіх стандартних моделях запалення. Як і для інших НПЗП, його точний механізм дії залишається невідомим. Однак є загальний механізм розвитку для всіх НПЗП (включаючи мелоксикам): пригнічення біосинтезу простагландинів, які є медіаторами запалення.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Мелоксикам добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту при пероральному застосуванні, абсолютна біодоступність препарату становить 90 %. Після разового застосування мелоксикаму максимальна концентрація в плазмі крові досягається протягом
5-6 годин для твердих пероральних форм.
При багаторазовому дозуванні стабільні концентрації досягаються на 3-5 добу. Дозування
1 раз на добу призводить до середньої концентрації в плазмі крові з відносно малими коливаннями піків: у межах 0,4-1,0 мкг/мл для 7,5 мг та 0,8-2,0 мкг/мл для 15 мг відповідно (C min і С max у стабільному стані відповідно). Середня концентрація мелоксикаму в плазмі крові в стабільному стані досягається протягом 5-6 годин.
Одночасне вживання їжі або застосування неорганічних антацидів не впливає на абсорбцію препарату.

Розподіл. Мелоксикам дуже сильно зв'язується з білками плазми, головним чином з альбуміном (99 %). Мелоксикам проникає в синовіальну рідину, концентрація в якій у половину менша, ніж у плазмі крові. Об'єм розподілу низький, у середньому 11 л після внутрішньом'язового або внутрішньовенного застосування, і показує індивідуальні відхилення в межах 7-20 %. Об'єм розподілу після застосування багаторазових пероральних доз мелоксикаму (від 7,5 до 15 мг) становить 16 л з коефіцієнтом відхилення в межах від 11 до 32 %.

Біотрансформація. Мелоксикам підлягає екстенсивній біотрансформації у печінці.
В сечі було ідентифіковано чотири різних метаболіти мелоксикаму, що є фармакодинамічно неактивними. Основний метаболіт 5'-карбоксимелоксикам (60 % дози) формується шляхом окислення проміжного метаболіту 5'-гідроксиметилмелоксикаму, що також виділяється меншою мірою (9 % дози). Дослідження in vitro припускають, що CYP 2C9 відіграє важливу роль у процесі метаболізму, тоді як CYP 3А4 ізоензими сприяють меншою мірою. Активність пероксидази у пацієнтів, можливо, відповідальна за два інших метаболіти, які становлять 16 % та 4 % призначеної дози відповідно.
Елімінація. Виведення мелоксикаму відбувається в основному у формі метаболітів у рівних частинах з сечею та калом. Менше 5 % добової дози виділяється у незміненому стані з калом, незначна кількість виділяється з сечею. Період напіввиведення змінюється від 13 до 25 годин після перорального, внутрішньом'язового та внутрішньовенного застосування. Плазмовий кліренс становить близько 7-12 мл/хв після разової пероральної дози, внутрішньовенного або ректального застосування.
Лінійність дози. Мелоксикам виявляє лінійну фармакокінетику в межах терапевтичної дози від 7,5 мг до 15 мг після перорального та внутрішньом'язового застосування.
Особливі групи хворих.
Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю. Печінкова та ниркова недостатність від легкого до помірного ступеня суттєво не впливає на фармакокінетику мелоксикаму. Пацієнти з помірним ступенем ниркової недостатності мали значно вищий загальний кліренс. Знижене зв'язування з білками плазми крові спостерігалося у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення об'єму розподілу може призвести до збільшення концентрації вільного мелоксикаму. Не слід перевищувати добову дозу 7,5 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку чоловічої статі середні фармакокінетичні параметри подібні до таких у молодих добровольців чоловічої статі. У пацієнтів літнього віку жіночої статі значення AUC вищі і період напіввиведення довший порівняно з такими у молодих добровольців обох статей. Середній кліренс плазми у рівноважному стані у пацієнтів літнього віку був трохи нижчий, ніж у молодих добровольців.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки від світло-жовтого до світло-жовтого із зеленуватим відтінком кольору.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 1 або 2 блістери у пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
АТ «Лекхім-Харків».
Місцезнаходження.
Україна, 61115, м. Харків, вул. 17-го Партз'їзду, 36.
МЕЛОКСИКАМ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа