Личный кабинет
МЕЛСИ табл. 15 мг №20
rx
Код товара: 601923
Производитель: Астрафарм (Украина, Вишневое)
3 200,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Распылять
MELSI
Место хранения:
Активный ингредиент: мелоксикам;
1 таблетка содержит мелоксикам 7,5 мг или 15 мг;
Вспомогательные вещества: цитрат натрия; лактоза, моногидрат; микрокристаллическая целлюлоза; стирально; Силиконовый диоксид коллоидный безводный; Перекрестный доклад; стеарат магния.
Лекарственная форма. Таблетки
Основные физико-химические свойства: таблетки Plano формы со скошенными краями и риской с одной стороны, светло - желтой.
Фармакотерапевтическая группа.
Нестероидные противовоспалительные и противоревматические препараты. Окис. Код АТС M01A C06.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Мелоксикам - нестероидный противовоспалительный препарат , который обладает обезболивающим, жаропонижающим и анальгетическим действием. Противовоспалительный эффект связан с угнетением ферментативной активности циклооксигеназы-2 (СОХ-2) , участвующей в биосинтезе простагландинов в области воспаления. В меньшей степени мелоксикам влияния на циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1), который участвует в синтезе простагландина , который защищает слизистую оболочку желудочно - кишечного тракта и участвует в регуляции кровотока в почках.
Фармакокинетика.
Поглощение.
Мелоксикам хорошо всасывается из желудочно - кишечного тракта, независимо от приема пищи. Мелоксики биодоступность составляет 89%. Равновесная концентрация достигается через 3-5 дней лечения. Длительное применение препарата (более 6 месяцев) не вызывает увеличение его концентрации в плазме по сравнению с теми , в начале приложения.
Распределение.
Приблизительно 99% связывается с наркотиками с белками плазмы. Мелоксикам проникает в синовиальную жидкость, где его концентрация составляет примерно половину меньше , чем в плазме. Объем распределения составляет в среднем 11 литров.
Метаболизм.
Биотрансформация происходит в печени путем окисления метильных групп с образованием 4 неактивных метаболитов.
Устранение (снятие).
Выведение мелоксикама происходит в основном в виде метаболитов. Менее 5% суточной дозы выводится в неизмененном виде с калом, небольшое количество - в моче. Период полураспада препарата составляет 20 часов.
Плазменный клиренс 8 мл / мин, снижается у пожилых людей.
Клинические характеристики.
Индикация.
Краткосрочное симптоматическое лечение обострения остеоартрита.
Долгосрочное симптоматическое лечение ревматоидного артрита и анкилоза спондилита.
Противопоказание.
- повышенная чувствительность к мелоксикаму или другим компонентам препарата до активных веществ с подобным действием, такие как аспирин, НПВС. MeloxiCam не следует уделять пациентам, которые возникают симптомы астмы, носовые полипы, ангионевротические отеки или вартикария после принятия аспирина или других НПВП;
- желудочно - кишечное кровотечение или перфорацию, связанное с предыдущей NSAID терапии, истории;
- активная или рецидивирующий пептическая язва / кровотечение истории (два или более отдельные подтвержденные случаи язвы или кровотечение);
- тяжелая печеночная недостаточность;
- тяжелая почечная недостаточность без использования диализа;
- желудочно - кишечные кровотечения, цереброваскулярная история кровотечения или другая свертываемость крови;
- тяжелая сердечная недостаточность;
- противопоказано для лечения периоперационной боли коронарного шунтирования (КШ).
- третий триместр беременности;
- возраст пациента 16 лет.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Риски, связанные с гиперкалиемией
Некоторые лекарства или терапевтические группы могут способствовать гиперкалемии: соли калия, бесперебойные диуретики, ангиотензин-конвертирующие фермента (ACE), антагонисты ангиотензина рецепторные антагонисты II, нестероидные противовоспалительные препараты (низкомолекулярный вес или нераспределенный) гепарин, циклоспорин, такролимус и триметоприм Отказ
Начало гиперкалиемии может зависеть от того, связаны ли связанные с ним факторы. Увеличивает риск гиперкалиемии, если вышеперечисленные препараты использовали супетно из мелькоикамома.
Фармакодинамические взаимодействия.
Другой НПВС и ацетилсалициловая кислота ≥ 3 г / доза. Не рекомендуется для комбинации с другими НПВС, включая ацетилсалициловую кислоту в противовоспалительных дозах (≥ 500 мг в 1 прием или ≥ 3 г Общая суточная доза).
Кортикостероиды (например, глюкокортикоиды). Сопущенное использование кортикостероидов требует осторожности из-за повышенного риска кровотечения или язвы в пищеварительном тракте.
Антикоагулянты или гепарин , используемые в гериатрической практике или в терапевтических дозах. Значительно повышает риск кровотечения благодаря подавлению функции тромбоцитов и повреждения газопроводьюоденальной слизистой оболочкой. НПВС могут усиливать действие антикоагулянтов, таких как варфарин. Не рекомендуется для сопутствующего применения НПВС и антикоагулянтов или гепарина в гериатрической практике или в терапевтических дозах.
В других случаях (например , в профилактических дозах) использование гепарина осторожность из - за повышенный риск кровотечений. Требуется тщательный мониторинг МНО (международное нормализованное отношение), если оказалось невозможным избежать такой комбинации.
Тромболитические и анти-агрегационные препараты. Повышенный риск кровотечения из-за ингибирования функции тромбоцитов и повреждения газопроводьюоденальной слизистой оболочки.
Выборочные ингибиторы повторного захвата серотонина (SZZS) . Повышенный риск желудочно-кишечного кровотечения.
Диуретики, ингибиторы ACE и антагонисты ангиотензина II. НПВП может снизить влияние диуретиков и других антигипертензивных препаратов. У некоторых пациентов с нарушенной функцией почек (например, у пациентов с дегидратацией или пожилых пациентов с нарушенной функцией почек) одновременное использование ингибиторов или антагонистов ангиотензина II и препаратов АПФ , которые ингибируют циклооксигеназу может привести к дальнейшему ухудшению почечной функции, включая возможные острой почечной недостаточности , который, как правило , обратимы. Следовательно, комбинация должна использоваться с осторожностью, особенно пациентами летнего возраста. Пациенты должны получать достаточное количество жидкости, и почечная функция должна контролироваться после совместной терапии и периодически после этого.
Другие антигипертензивные препараты (такие как бета-блокаторы). Что касается лекарственных средств , перечисленных ниже, может уменьшить антигипертензивный эффект бета-блокаторов (за счет ингибирования простагландинов с сосудорасширяющего эффекта).
Ингибиторы кальцинерина (например, циклоспорин, Tracrolymus). Calcineurin ингибитор нефротоксичности НПВС может увеличиваться в результате посреднических эффектов почечных простагландинов. Во время лечения следует контролировать почечную функцию. Рекомендуемое тщательное управление функцией почек, особенно у пациентов пожилых людей.
Внутриматочные контрацептивы. Сообщается , снижают эффективность внутриматочных контрацептивов при использовании НПВП, но это требует дальнейшего подтверждения.
Демосс.
Сопровождающее использование MeloxiCam и DestinerAsis может увеличить риск желудочно-кишечных неблагоприятных реакций. Осторожно следует обнаружить при сочетании этих лекарств.
Фармакокинетическое взаимодействие: влияние мелоксикама на фармакокинетику других препаратов.
Литий. Есть данные о НПВС , которые повышают концентрацию лития в плазме крови (вследствие снижения почечной экскреции лития) токсичных значений. Одновременное применение лития и НПВП не рекомендуется. Если требуется комбинированная терапия, необходимо тщательно контролировать содержание лития в плазме крови в начале лечения, с выбором дозы и при расторжении лечения мелоксикама.
MetoTrexate. НПВП может уменьшить трубчатую секрецию метотрексата, тем самым повышая его концентрацию в плазме крови. По этой причине не рекомендуется suputno использование НПВС у пациентов , принимающих высокие дозы метотрексата (более 15 мг в неделю). Риск взаимодействия между НПВП и метотрексатом следует учитывать для пациентов, получающих метотрексат низкой дозы, особенно у пациентов с нарушенной почечной функцией. При необходимости лечение комбинации необходимо количество крови монитора и функцию почек. Осторожность должна осуществляться, если приема NSAID и метотрексата длится 3 дня подряд, поскольку уровень метотрексата в плазме может подняться и увеличить токсичность. Хотя фармакокинетика метотрексата (15 мг в неделю) не под влиянием сопутствующей meloksykamom лечения следует считать , что гематологическое токсичность метотрексата может увеличить лечение НПВС (см. Информацию , перечисленную выше).
Pemetrexed . С сопутствующим использованием мелоксикама с PeMetrexed у пациентов с легкой и умеренной почечной недостаточностью (оформление креатинина от 45 до 79 мл / мин), прием Melexicam должен быть подвешен в течение 5 дней до введения Pemetrexed, в день введения, и через 2 дня после введения. Если сочетание мелоксикама pemetreksedom необходимости, пациенты должны быть тщательно проверены, особенно в отношении появления миелосупрессии и неблагоприятных реакций желудочно - кишечного тракта. У больных с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина ниже 45 мл / мин), сопутствующее использование мелоксикама pemetreksedom не рекомендуется.
У пациентов с нормальной функцией почек (клиренс креатинина ≥ 80 мл / мин), доза 15 мг мелоксикама может уменьшить pemetreksedu устранение и , следовательно , увеличивают частоту развития побочных реакций , связанных с pemetreksedom. Таким образом, следует обнаружить меры предосторожности при введении 15 мг мелоксикама одновременно с Pemetrexed для пациентов с нормальной функцией почек (зазор креатинина ≥ 80 мл / мин).
Фармакокинетическое взаимодействие: влияние других препаратов на мелоксикам фармакокинетики.
Холестирамин. Холестирамин ускоряет вывод меноксикама из-за нарушения внутрипеченочной циркуляции, поэтому оформление меноксикама увеличивается на 50%, а период полураспада уменьшается до 13 ± 3 часа. Это взаимодействие клинически значимо.
Клинически значимое фармакокинетическое взаимодействие не найден при одновременном введении с антацидами, циминином и дигоксином.
Особенности приложения.
Побочные эффекты могут быть сведены к минимуму за счет использования наименьшей эффективной дозы в течение кратчайшего терапии необходимо контролировать симптомы (см. Раздел « Способ применения и дозы» и информацию о желудочно - кишечных и сердечно - сосудистых рисков «ниже).
Рекомендуемая максимальная суточная доза не должна превышаться в случае недостаточного терапевтического эффекта, а также не должно использовать дополнительное использование NSAID, так как это может увеличить токсичность, в то время как терапевтические преимущества не доказываются. Избегайте одновременного использования MeloxiCam, NSAID, включая выборочные ингибиторы COX-2.
Мелоксики не используются для снятия острой боли.
В отсутствие улучшения через несколько дней использование препарата клинических преимуществ лечения должно быть переоценено.
Обратите внимание на эзофагит, гастрит и / или язвенную болезнь в истории, чтобы обеспечить их полное лечение перед основой мелоксикамтерапии. Будьте осторожны по поводу возможного проявления рецидивов у пациентов , получавших meloksykamom и пациент с историей таких случаев.
Желудочно-кишечные расстройства.
Как и в случае с другими НПВП, потенциально роковое желудочно-кишечное кровотечение, изъязвление или перфорация может происходить в любое время во время лечения или без присутствия предыдущих симптомов или серьезных желудочно-кишечных заболеваний в истории.
Риск желудочно-кишечного кровотечения, изъязвления или перфорации выше с увеличением доз НПВП у пациентов с историей язвы, особенно осложненной кровотечением или перфорацией, а у пожилых людей. Такие пациенты должны начать лечение с самой маленькой эффективной дозой. Для этих пациентов и пациентов , требующих комбинированного применения низких доз аспирина или других препаратов, повышающих желудочно - кишечного риска следует рассмотреть вопрос о комбинированной терапии с защитными препаратами (например, мизопростол или протонного насоса ингибиторов) (см. Информацию ниже и раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие формы взаимодействия »).
Пациенты с желудочно-кишечной токсичности в истории, особенно пожилых пациентов, должны сообщать все необычные симптомы живота (особенно желудочно-кишечное кровотечение), особенно на начальных этапах лечения.
Пациенты , которые когда - то использовали лекарства , которые могут увеличить риск изъязвления или кровотечение, включая гепарин в качестве радикальной терапии или в гериатрической практике, антикоагулянты , такие как варфарин или другие нестероидные противовоспалительные препараты, в том числе ацетилсалициловой кислоты в дозах ≥ 500 мг в 1 прием или ≥ 3 г общая суточная доза, применение мелоксикама не рекомендуется.
В случае желудочно-кишечного кровотечения или язвы у пациентов использовались мелодики, лечение следует отменять.
НПВС следует использовать с осторожностью у больных с желудочно - кишечных заболеваний в истории (язвенный колит, болезнь Крона) , поскольку эти условия могут ухудшиться.
Нарушения печени.
До 15% пациентов , которые использовали НПВС (включая MELS) , возможно, увеличил значение одного или нескольких тестов печени. Такие лабораторные отклонения могут прогрессировать, могут оставаться неизменными или могут быть временными при постоянном лечении. Значительное увеличение АЛТ или АСТ (примерно в три или более раз выше , чем обычно) наблюдались у 1% пациентов в исследованиях НПВС. Дополнительные отчеты редких случаев тяжелых печеночных реакций, включая желтухи и смертельный Молниеносный гепатит, некроз печени и печеночную недостаточность, некоторые из них - со смертельным следствием.
Если есть подозрение на нарушение функции печени или отказа пациента имеет печеночные тесты должны оценить пациента о симптомах более тяжелой печеночной недостаточности во время лекарственной терапии. Если симптомы сравнимы с развитием заболевания печени, или если есть системные проявления заболевания (например , эозинофилия, сыпь), то препарат следует прекратить Мэлс.
Сердечно-сосудистые расстройства.
Мы рекомендуем тщательное наблюдение за пациентами с артериальной гипертензией и / или застойной сердечной недостаточности с легкой до умеренной степени в истории, как это наблюдается при лечении ретенции НПВС жидкости и отеки.
У пациентов с факторами риска , рекомендуется контролировать артериальное давление в начале терапии, особенно в начале лечения meloksykamom.
По имеющимся данным применение некоторых НПВС ( в частности , при высоких дозах и длительном лечении) незначительно увеличивает риск сердечно - сосудистых событий тромбо (например , инфаркт миокарда или инсульт). Недостаточно данных , чтобы исключить такой риск при использовании мелоксикама.
Пациенты с неконтролируемой гипертонией, застойной сердечной недостаточностью, установленные ишемические сердечные заболевания, периферическое артериальное заболевание и / или цереброваскулярные заболевания должны быть терапией мелькоикамома только после тщательного рассмотрения. Аналогичный анализ требуется до долгосрочной обработки пациентов с факторами риска сердечно-сосудистых заболеваний (таких как артериальная гипертензия, гиперлипидемия, сахарный сахар, курение).
НПВС повышает риск серьезных сердечно - сосудистых тромботических осложнений, инфаркт миокарда и инсульт, который может иметь фатальные последствия. Увеличение риска связано со продолжительностью применения. У больных с сердечно - сосудистыми заболеваниями или с факторами риска сердечно - сосудистых заболеваний подвергаются повышенному риску.
Нарушение кожи.
При использовании НПВС наблюдались в редких случаях, серьезных кожных реакций, некоторые из них со смертельным исходом, в том числе эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз. Наивысший риск таких реакций наблюдался в начале лечения, поскольку большинство случаев такие реакции появились в течение первого месяца лечения. При первом появлении кожной сыпи, поражения слизистой оболочки или других признаков гиперчувствительности следует прекратить использование мелоксикама.
Если пациент обнаружил синдром Стивенса-Джонсона или токсический эпидермальный некролиз во время лечения meloksykamom, препарат не может восстановить в любое время в будущем.
Анафилактические реакции.
Как и с другими НПВС, анафилактические реакции могут возникать у пациентов без известной реакции на MELS. Препарат не следует использовать для пациентов с аспирином триадой. Это симптоматично комплекс возникает у пациентов с бронхиальной астмой, риниты наблюдались с носовыми полипами или без них или которые проявляются серьезные, потенциально смертельным бронхоспазма после применения аспирина или других НПВС. Следует принимать экстренные меры при выявлении анафилактоидной реакции.
Параметры функции печени и почек.
Як і при лікуванні більшістю НПЗЗ, описано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, підвищення рівня білірубіну в сироватці крові або інших параметрів функції печінки, як і підвищення креатиніну в сироватці крові та азоту сечовини крові, інші відхилення. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значних або стійких відхиленнях застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести.
Функціональна ниркова недостатність.
НПЗЗ шляхом пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність внаслідок зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після збільшення дози рекомендується ретельний нагляд щодо діурезу та ниркової функції у пацієнтів із такими факторами ризику:
– літній вік;
– супутнє застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сартанами, діуретиками;
– гіповолемія (будь-якого генезу);
– застійна серцева недостатність;
– ниркова недостатність;
– нефротичний синдром;
– люпус-нефропатія;
– тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін < 25 г/л або ≥ 10 за класифікацією Чайлда-П'ю).
У поодиноких випадках НПЗЗ можуть призводити до інтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів або нефротичних синдромів.
Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну більше 25 мл/хв).
Затримка натрію, калію та води.
НПЗЗ можуть посилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Крім того, може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів. Як результат у чутливих пацієнтів можуть загострюватися набряк, серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Тому пацієнтам із такими ризиками рекомендується проведення клінічного моніторингу.
Гіперкаліємія.
Гіперкаліємії може сприяти цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію. У таких випадках потрібно регулярно проводити контроль рівнів калію.
Комбінація з пеметрекседом
У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю, які отримують пеметрексед, лікування мелоксикамом потрібно призупинити принаймні на 5 днів до введення пеметрекседу, в день введення, і щонайменше на 2 дні після введення.
Інші застереження та заходи безпеки.
Побічні реакції часто гірше переносять пацієнти літнього віку, слабкі або ослаблені хворі, які потребують ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗЗ, потрібно бути обережними щодо хворих літнього віку, в яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця. Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, що можуть бути летальними.
Meлоксикам, як і будь-який інший НПЗЗ, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.
Застосування мелоксикаму може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму.
До складу препарату входить лактоза, тому цей препарат не рекомендується приймати пацієнтам з рідкісною вродженою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози чи галактози.
Маскування запалення та гарячки.
Фармакологічна дія препарату щодо зменшення гарячки та запалення може ускладнити діагностику при підозрюваному неінфекційному больовому стані.
Лікування кортикостероїдами.
МЕЛСІ не може бути імовірним замісником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності.
Гематологічні ефекти.
Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які отримують НПЗЗ, включаючи МЕЛСІ. Це може бути пов'язано з затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження чи макроскопічною або неповністю описаним впливом на еритропоез. Пацієнтам при довготривалому лікуванні НПЗЗ, включаючи мелоксикам, слід контролювати гемоглобін або гемокрит, якщо наявні симптоми анемії.
НПЗЗ гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть подовжити час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від ацетилсаліцилової кислоти, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають МЕЛСІ і у яких можливі побічні впливи на функцію тромбоцитів, зокрема розлади згортання крові, та пацієнтів, які отримують антикоагулянти.
Застосування пацієнтам з наявною астмою.
Пацієнти з астмою можуть мати аспіринчутливу астму. Застосування ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) пацієнтам з аспіринчутливою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом, який може бути летальним. З огляду на перехресну реакцію, включаючи бронхоспазм, між ацетилсаліциловою кислотою та іншими НПЗЗ МЕЛСІ не слід застосовувати пацієнтам, чутливим до ацетилсаліцилової кислоти (аспірину), і слід обережно призначати пацієнтам з бронхіальною астмою.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Фертильність. Мелоксикам, як і інші лікарські засоби, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування мелоксикаму.
Вагітність . Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона і плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити збільшення ризику викидня та розвитку пороків серця і гастрошизисів після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Абсолютний ризик розвитку пороків серця збільшився з менш ніж 1 % до близько 1,5 %. Вважається, що цей ризик збільшується з підвищенням дози та тривалості лікування.
У період І та ІІ триместрах вагітності мелоксикам не слід застосовувати, за винятком нагальної потреби. Для жінок, які намагаються завагітніти, та у період І та ІІ триместрах вагітності дози та тривалість лікування мелоксикамом повинні бути мінімальними.
У ІІІ триместрі вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів створюють для плода ризик:
серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
порушення функції нирок, що може розвинутися у ниркову недостатність з олігогідрамніоном.
Ризики для матері в останні терміни вагітності та новонародженого;
можливість подовження часу кровотечі, протиагрегаційного ефекту навіть при дуже низьких дозах;
пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або затягування пологів.
Тому мелоксикам протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності.
Годування груддю. Хоча конкретних даних щодо препарату немає, про НПЗЗ відомо, що вони можуть проникати у грудне молоко, тому застосування не рекомендовано жінкам, які годують груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. На основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися, можна припустити, що мелоксикам не впливає або має незначний вплив на зазначену діяльність. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Застосовують перорально.
Загальну добову кількість лікарського засобу слід застосовувати разово, запиваючи водою або іншою рідиною, під час прийому їжі.
Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшої тривалості лікування, необхідної для контролю симптомів. Слід періодично оцінювати потребу пацієнта в симптоматичному полегшенні та відповідь на лікування.
Загострення остеоартрозу:
7,5 мг/добу (1 таблетка 7,5 мг або половина таблетки 15 мг). Якщо необхідно, дозу можна збільшити до 15 мг/добу (1 таблетка 15 мг або 2 таблетки 7,5 мг).
Ревматоїдний артрит, анкілозивний спондиліт:
15 мг/добу (1 таблетка 15 мг або 2 таблетки 7,5 мг).
Також див. розділ «Особливі категорії пацієнтів».
Відповідно до терапевтичного ефекту дозу можна зменшити до 7,5 мг/добу (1 таблетка 7,5 мг або половина таблетки 15 мг).
Не перевищувати дозу 15 мг/добу.
Особливі категорії пацієнтів.
Пацієнти літнього віку та пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій.
Рекомендована доза для довготривалого лікування ревматоїдного артриту та анкілозивного спондиліту для пацієнтів літнього віку становить 7,5 мг на добу. Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій слід починати лікування з 7,5 мг на добу .
Ниркова недостатність.
Для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу. Пацієнтам із легкою та середньою нирковою недостатністю (а саме пацієнтам із кліренсом креатиніну вище 25 мл/хв) зниження дози не потрібне (щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю без застосування діалізу див. розділ «Протипоказання»).
Печінкова недостатність.
Пацієнтам із легкою та середньою печінковою недостатністю зниження дози не потрібне (щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання»).
Діти.
Протипоказаний дітям віком до 16 років .
Передозування.
Симптоми гострого передозування НПЗЗ зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та епігастральним болем, які в цілому є оборотними при підтримуючій терапії. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомлялося про анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні НПЗЗ, що також може спостерігатися при передозуванні.
При передозуванні НПЗЗ пацієнтам рекомендовано симптоматичні та підтримуючі заходи. Дослідження показали прискорення виведення мелоксикаму шляхом прийому 4 пероральних доз холестираміну 3 рази на добу.
Побічні реакції.
Наявні дані дозволяють припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) пов'язане з деяким підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту).
Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися при лікуванні НПЗЗ.
Більшість побічних ефектів, що спостерігаються, шлунково-кишкового походження. Може спостерігатися пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у пацієнтів літнього віку. Після застосування спостерігалися нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, блювання кров'ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона. З меншою частотою спостерігався гастрит.
З боку системи крові: анемія, відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопенія. Повідомлялося про дуже рідкі випадки агранулоцитозу.
З боку імунної системи: алергічні реакції, окрім анафілактичних або анафілактоїдних; анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція, включаючи шок.
З боку психіки: зміна настрою, нічні кошмари, сплутаність свідомості, дезорієнтація, безсоння.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість.
З боку органів зору: розлади функції зору, що включають нечіткість зору; кон'юнктивіт.
З боку органів слуху: вертиго, дзвін у вухах.
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, підвищення артеріального тиску, припливи .
Повідомлялося про серцеву недостатність, пов'язану з лікуванням НПЗЗ.
З боку дихальної системи: бронхіальна астма у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту та інші НПЗЗ, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.
З боку травного тракту : диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея, прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, гастрит, відрижка, коліт, гастродуоденальна виразка, езофагіт, шлунково-кишкова перфорація.
Шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть бути тяжкими та потенційно летальними, особливо у пацієнтів літнього віку.
З боку гепатобіліарної системи: порушення показників функції печінки (наприклад підвищення трансаміназ або білірубіну), гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність.
З боку шкіри: ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка, бульозний дерматит, мультиформна еритема, реакції фоточутливості, ексфоліативний дерматит.
З боку сечовидільної системи : затримка натрію та води, гіперкаліємія, зміни показників функції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини сироватки крові), гостра ниркова недостатність, зокрема у пацієнтів з факторами ризику, інфекції сечовивідних шляхів, порушення частоти сечовипускання.
Загальні розлади : набряк, включаючи набряк нижніх кінцівок; грипоподібні симптоми.
З боку кістково-м'язової системи: артралгія, біль у спині, симптоми, пов'язані з суглобами.
Окремі серйозні та/або часті побічні реакції.
Повідомлялося про дуже рідкі випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом та іншими потенційно мієлотоксичними лікарськими засобами.
Побічні реакції, які не спостерігалися під час застосування препарату, але які є характерними для інших сполук класу.
Органічне ниркове ураження, що, ймовірно, призводить до гострої ниркової недостатності: повідомлялося про дуже рідкі випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому та папілярного некрозу.
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 2 блістери в коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
ТОВ «АСТРАФАРМ».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа