Личный кабинет
МЕТОТРЕКСАТ-ТЕВА раствор для инъекций 25 мг/мл фл. 2 мл №1
rx
Код товара: 27110
Производитель: Teva
1 900,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Methotrexate Teva.
Methotrexate-Teva.
Место хранения:
Активное вещество: метотрексат;
1 мл раствора содержит 25 мг метотрексата;
Вспомогательные вещества: гидроксид натрия, хлорид натрия, раствор гидроксида натрия, разбавляют соляную кислоту, воду для инъекций.
Лекарственная форма. Инъекционный раствор.
Основные физические и химические свойства: чистое желтое решение, которое содержит почти не видимых частиц.
Фармакотерапевтическая группа.
Противоопухолевые средства. Антиметаболиты. Структурные аналоги фолиевой кислоты.
ATH L01B A01 код.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Метотрексат является антагонистом фолиевой кислоты, который конкурентоспособно ингибирует дегидрофолатную прокатку - фермент, который способствует преобразованию фолиевой кислоты в тетрагидрофолическую кислоту. Ингибирование формирования тетрагидрофолата ограничивает число фрагментов монокрокарбонов, необходимых для синтеза пурина и преобразования дезоксиридилата в тимидилат в синтезе ДНК, что вызывает ингибирование процессов приема и воспроизводства клеток.
Фармакокинетика.
Поглощать. После парентерального использования метотрексат обычно полностью поглощается. После внутримышечной инъекции концентрация метотрексата в сыворотке достигается за 30-60 минут.
Распределение. После внутривенного использования интерстициальный объем распределения составляет приблизительно 0,18 л / кг (массу тела 18%) и в стационарном состоянии - около 0,4-0,8 л / кг (вес тела 40-80%).
Метотрексат медленно проникает в интерстициальные жидкости, такие как плевральная выпечка и асцита, после чего стабилизация концентрации плазмы метотрексата достигает 6 часов. Metrexate конкурирует со сниженным фолам для активного транспорта через клеточные мембраны. При концентрации сыворотки больше 100 мкмоль пассивная диффузия становится наиболее важным способом, через которые достигаются эффективные внутриклеточные концентрации. В сыворотке, около 50% метотрексата связаны с белками. MetoTrexate не проходит через барьер мозга крови в терапевтических концентрациях после орального или парентерального использования. Высокие концентрации могут быть достигнуты в спинномозговой жидкости в случае интратекального применения.
Биотрансформация . После поглощения метотрексат метаболизируется в печени и внутриклеточных в полиглутаминированных формах, которые снова могут быть преобразованы в метотрексат с помощью гидролазой ферментами. Эти полилатаматы являются ингибиторами дигидрофолагородной и темидилатной синтетазы. Непосредственные количества метотрексата полиллутаматов могут оставаться в тканях в течение более длительных периодов времени. Техническое обслуживание и длительное влияние этих активных метаболитов различаются в разных клетках, тканях и опухолях. При нормальной дозе небольшое количество может быть метаболизируется в печени в 7-гидроксиметотрексате. Накопление этого неактивного метаболита может стать важным при лечении высоких доз. Растворимость воды 7-гидроксиметотрексата из 3 до 5 раз ниже исходной молекулы. Срок годности метотрексата составляет около 3-10 часов у пациентов, получавших о псориазе и в лечении опухолей с низкими дозами (менее 30 мг / м 2). У пациентов, получающих метотрексат в высоких дозах, период полураспада составляет 8-15 часов.
Экскреция. Устранения происходит, прежде всего, выделение почками и зависит от дозы и пути применения. В внутривенном введении 44-100% дозы применяются в неизменной форме мочи в течение 24 часов. 10% или менее доза высвобождается от желчи. Подтверждена рециркуляция кишечника-печени метотрексата. Почечная экскреция возникает благодаря гломерелярной фильтрации и активной трубной экскреции. Нелинейное устранение из-за поглощения почечной трубчатой реабсорбции наблюдалось у пациентов с псориазом при дозах 7,5-30 мг. Уменьшенная функция почек, а также сопровождающих лекарств, которые также подвержены трубчатую секреции (такие как слабые органические кислоты), могут значительно увеличить концентрацию метотрексата в сыворотке. Отмечается корреляция между оформлением метотрексата и эндогенной очисткой креатинина. Оформление метотрексата значительно варьируется и, как правило, уменьшается при высоких дозах. Было показано, что задержка оформления является одним из важнейших факторов, ответственных за токсичность метотрексата. Токсичность метотрексата в нормальной ткани является быстрее зависит от продолжительности воздействия, чем из полученной пиковой концентрации. Если пациент отмечен задержкой ликвидации из-за нарушенной функции почек, выпоток в трансциклируемой жидкости или в связи с другой причиной, концентрация сыворотки метотрексата может оставаться высокой в течение более длительного периода времени.
Риск токсичности при использовании высоких доз или в задержке ликвидации уменьшается с использованием льната кальция во время последнего этапа ликвидации метотрексата из плазмы. Что касается растворимости метотрексата в почках, то при лечении высоких доз, риск осадков выше при рН <7. Следовательно, при использовании высоких доз метотрексат гипергидратации и выставки мочи для предотвращения нефротоксичности. Фармакокинетический контроль над концентрацией метотрексата в сыворотке может быть полезен в случае наблюдения пациентов с повышенным риском токсичности метотрексата и, при необходимости, коррекция токсичных эффектов путем приема кальция льната.
Клинические характеристики.
Индикация.
Трофоблачные опухоли (Choriocarcinoma, Chorocoadenoma, пузырьковый депозит), острая лимфоблачная лейкоз, нейролеикоз, остеосаркома, неходжинская лимфома, лимфома Буркитта, лимфома, запущенные кресло и рак шеи, рак молочной железы, запущены этапы грибов, тяжелых форм псориаза, тяжелые случаи ревматоидного артрита Отказ
Противопоказание.
Повышенная чувствительность к компонентам препарата, беременности или грудного вскармливания, неудовлетворительное состояние питания, значительные расстройства печени (уровень билирубина> 85,5 мкмоль / л), расстройства почек (зазор креатина <20 мл / мин), нарушение от Система гематопоев (в частности, гипоплазии костного мозга, лейкопении, тромбоцитопении или выраженной анемии), злоупотребления алкоголем, легочной токсичностью, вызванные действием метотрексата, тяжелых, острых или хронических инфекций (например, туберкулез или СПИД), синдром иммунодефицита, Стоматит, язвы слизистой оболочки или пищеварительного тракта, вакцинация с живыми вакцинами при лечении метотрексата.
Специальные меры безопасности.
В манипуляциях с препаратом необходимо придерживаться правил обращения с цитотоксическими веществами. Необходимо принять меры (используйте защитные перчатки и очки), чтобы предотвратить раствор растворов метотрексата к коже и слизистым оболочкам. Если препарат все еще попал на кожу или слизистые оболочки, пораженная площадь сразу промывается большим количеством воды. Беременные медицинские работники не могут работать с препаратом.
Подготовка раствора метотрексата, а также препарат любой цитостатической медицинской подготовки следует проводить в помещении с вертикальной вентиляцией. При использовании необходимо запомнить цитотоксический характер препарата.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Осторожно сочетайте метотрексат с потенциально гепатотоксическими веществами (такими как спирт, лефлунамамид, азатиоприн, сульфасалазин, метамизол).
В комбинированной терапии метотрексатом и лупленамидом частота развития пантопии и гепатотоксических эффектов увеличивается. Комбинированное лечение метотрексатом и ретиноидами, например, ацитринтин или эрекция, увеличивает риск развития гепатотоксичности.
Риск гепатотоксического действия метотрексата увеличивается в случае регулярного использования алкоголя.
Оральные антибиотики (включая тетрациклин, хлорамфеникол и антибиотики широко-спектра, которые не поглощаются телом, называемыми кишечними антисептическими) могут ингибировать кишечную микрофлору и влиять на адсорбцию метотрексата.
Такие антибиотики, так как пенициллины, гликопептиды, сульфонамиды, ципрофлоксацин и цефалотин могут снизить почечную очистку метотрексата, что может увеличить его концентрацию в сыворотке крови и увеличивать токсический эффект на систему гематопоэза и пищеварительного тракта.
Пробенецид, слабые органические кислоты (такие как петлевые диуретики) пиразолы (фенилбутазон) и ингибиторы протонного насоса снижают функцию почек трубчатой транспортировки, которые могут вызвать накопление токсичности метотрексата.
Следует внимательно соблюдать состояние пациента с сопутствующим использованием этих препаратов. При использовании в сочетании с высокими или низкими дозами метотрексата также наблюдалась гематологическая и желудочно-кишечная токсичность.
Метотрексат белка связан с салицитами, NSADS, сульфонамидыми, фенитоинами, тетрациклином, хлорамфениколом, п-аминобензойной кислотой, доксорубицином, блеомицином, циклофосфамидом, аминогликозидами, аллопуринолом, винкрестин, гидрокортизон, преднизон, аспарагиназа и цитозин-арабиносид. При увеличении концентрации в плазме несвязанного метотрексата токсичные гематологические эффекты могут увеличиться.
Не предписывайте NSAIDS до и во время лечения высокими дозами метотрексата (> 10 мг метотрексата в неделю). В результате существовало летальные последствия в результате тяжелых гематологических расстройств и кровотечения, которые были связаны с одновременным назначением высоких доз метотрексата и некоторых нестероидных противовоспалительных препаратов.
Нестероидные противовоспалительные препараты, салицилаты и другие слабые органические кислоты могут снизить почечную очистку метотрексата и повысить его токсичность. Потенциальная токсичность метотрексата особенно повышается путем одновременного использования нестероидных противовоспалительных препаратов и диуретических препаратов. В ревматологии следует использовать комбинацию метотрексата в небольших дозах с нестероидными противовоспалительными агентами.
Осторожно сочетает метотрексат высокой дозы с потенциально нефротоксическими препаратами (например, цисплатин).
При использовании в сочетании с другими цитотоксическими препаратами возможна фармакодинамическое взаимодействие, что проявляется в повышении терапевтической активности и усиливающейся токсичности.
Пациенты, которые подвергают волновой терапии , могут быть взаимодействием с радиоактивными веществами.
Пациенты, которые используют метотрексат, не должны проводить вакцинацию с живыми вакцинами. Частичная или полная защита обеспечивается инактивированными вакцинами.
Витаминные растворы, содержащие фолиевую кислоту, могут снизить эффективность метотрексата систематически примененной. Однако высокие дозы фолина кальция могут снизить эффективность внутрикоксически введенного метотрексата. Отсутствие фолиевой кислоты может увеличить токсичность метотрексата.
В некоторых случаях сообщения о потенциале подавления костного мозга у пациентов, получавших метотрексат в сочетании с антагонистами фолиевой кислоты (триметоприма, сульфаметоксазол). Мы не рекомендуем использовать метотрексат в сочетании с сульфонамидами.
Метотрексат может уменьшить оформление теофиллина.
При совместном использовании с другими противоревматическими препаратами (например, соли золота, пеницилан, гидроксихлорохин, сульфасалазин, азатиоприин, циклоспорин), токсический эффект метотрексата обычно не усилен.
Ингибиторы протонного насоса
При одновременном использовании ингибиторах метотрексата и протона (например, омепразол, пантопразол) может наблюдаться взаимодействие. Омпразол может уменьшить почечный клиренс метотрексата, а пантопразол может ингибировать почечную ликвидацию метаболита 7-гидроксиметроксата, который может сопровождаться развитием миалгии и тремора.
Сульфасалазин
В комбинированном использовании с сульфазалазином действие может потенциал в результате ингибирования синтеза сульфасалазина фолиевой кислоты (в результате чего частота побочных эффектов может возрасти).
Следует принимать во внимание фармакокинетические взаимодействия между метотрексатом и флюклоксацилином, антиконвульсами и 5-фторурацилом.
В случае одновременного использования с другими цитостатиками, очистка метотрексата может уменьшаться.
Средства для анестезии на основе оксида азота могут увеличить влияние метотрексата на метаболическое преобразование фолата, что приведет к отсутствующему предсказуемому подавлению костного мозга и высокой степени тяжести стоматичества. Чтобы уменьшить интенсивность таких явлений, необходимо ввести кальций фолина.
Колестирамин Позанирков может увеличить экскрецию метотрексата путем вмешательства в энтерогепичном циркуляции.
При проведении лучевой терапии во время пациента получают метотрексат, может увеличить риск некроза мягких тканей и костей.
Особенности приложения.
Метотрексатное лечение должно проводиться под наблюдением квалифицированного онколога, который имеет опыт применения противоопухолевых химиотерапевтических агентов.
Лечение псориаза и ревматоидного артрита должно проводиться только под надзором дерматолога и ревматолога.
С осторожностью, метотрексат должен использоваться пациентами с миелосупрессией, нарушением почек, инфекционными заболеваниями, язвенной болезнью, неспецифическим язвенным колитом, язвенным стоматитом, диареей, плохим состоянием, детьми и больными пожилыми.
Пациенты с плевральным выпотом и асцитом должны быть запечатаны до лечения, чтобы предотвратить продление периода полураспада метатексата и развития токсичных явлений.
Когда симптомы токсического действия на пищеварительном тракте (обычно первоначально разрабатывают стоматит), метод метотрексата должен быть подвешен, поскольку в случае продолжения терапии возможное развитие геморрагического энсита и кишечной перфорации, что представляет угрозу пациенту жизнь.
В случае кровавой рвоты черный цвет пустоты или наличие в опорожнении крови следует отменять дальнейшую терапию.
Во время терапии пациенты Methotrexate должны находиться под тщательным надзором за своевременное обнаружение признаков возможного токсического действия и побочных эффектов. Принимая во внимание риск сильных или даже смертельных токсических реакций, пациенты должны быть подробно информированы в отношении осложнений и рекомендуемых мер предосторожности.
Введенные дозы, превышающие 20 мг в неделю, связаны с значительным увеличением токсического влияния, особенно при ингибировании функций костного мозга.
Рекомендуемые исследования и меры предосторожности
Перед лечением метотрексата или при продолжающейся терапии после перерыва , анализы крови с определением формулы лейкоцитов и количество тромбоцитов, уровней ферментов печени, билирубин, сывороточный альбумин, а также рентгеновский экзамен грудных органов и функционал Почтальные тесты надо. При наличии клинических показаний назначают исследования, чтобы исключить туберкулез и гепатит.
Во время лечения метотрексатом (в течение 2 недель - 1 раз в неделю в течение следующего месяца - каждые 2 недели, а затем, в зависимости от количества белых кровяных клеток и устойчивости пациента - не менее 1 времени в месяц в течение следующих 6 месяцев И, по крайней мере, каждые 3 месяца спустя; с увеличением доз, целесообразно увеличить частоту обзоров) следует проводить такие исследования: осмотр рта и горло для обнаружения изменений слизистых оболочек, общий анализ крови с определением лейкоцита формула и количество лейкоцитов, определение количества тромбоцитов и гематокрита; анализ мочи и почечная функция; определение активности ферментов печени; Флюорограмма грудной клетки рекомендуется.
При лечении псориаза рекомендуется регулярно проводить такие исследования: ежемесячно - анализ крови каждые 1-3 месяца - исследование печеночной и почечной функции. Обычно терапия направлена на лечение опухолей, исследование проводилось чаще. В начале лечения или при изменении дозировки или в периоды, когда риск накопления метотрексата в крови (например, в дегидрате) медицинские исследования должны проводиться чаще.
Как и другие цитотоксические препараты, метотрексат может вызывать синдром лизиса опухоли у пациентов с быстро растущими опухолями. Для предотвращения этого состояния или сокращения его проявления должно быть подходящее симптоматическое лечение.
После назначения метотрексата иногда наблюдается временное ухудшение функции печени, что обычно не требует изменений в лечении. Постоянные исследования результаты Ухудшение функции печени до лечения и / или уменьшения альбумина в сыворотке может указывать на токсичность печени и потреблять дальнейшее исследование.
В случае тяжелой лейкопении во время лечения метотрексатом может развиться инфекции. У таких випадках слід припинити терапію і провести симптоматичне антибактеріальне лікування.
Метотрексат може спричинити ураження нирок та розвиток ниркової недостатності. Рекомендовано регулярно перевіряти показники ниркової функції, зокрема алкаліни сечі та вимірювати сироваткові рівні метотрексату. Особливої уваги потребує лікування пацієнтів з порушеною функцією нирок, їм слід застосовувати знижені дози препарату через подовження часу виведення метотрексату. При нефротоксичності показане припинення лікування із застосуванням метотрексату.
У випадку тяжкого ураження кісткового мозку може бути потрібним переливання крові або тромбоцитарної маси.
Легеневе захворювання, спричинене застосуванням метотрексату у дозах понад 7,5 мг на тиждень, може бути небезпечним на будь-якій стадії лікування. Такий стан не завжди піддається лікуванню. Симптоми легеневих захворювань (особливо сухий непродуктивний кашель) або неспецифічна пневмонія, що розвиваються на тлі терапії метотрексатом, можуть бути ознаками потенційно тяжкого ураження й потребують припинення лікування та проведення ретельного обстеження пацієнта. При лікуванні пневмоній, спричинених застосуванням метотрексату, одразу ж після негайного припинення терапії може бути потрібним лікування кортикостероїдами. У разі токсичного впливу на легені відновлення терапії із застосуванням метотрексату протипоказане.
Пацієнти з псоріазом та ревматоїдним артритом мають бути проінформовані, що метотрексат слід застосовувати 1 раз на тиждень, в той час як щоденне застосування може спричинити появу гострих токсичних реакцій.
До початку лікування метотрексатом необхідно виключити вагітність. Метотрексат чинить ембріотоксичну і тератогенну дію, а також може спричинити аборт. У період лікування метотрексатом порушується сперматогенез і овогенез, що може призвести до порушення фертильності. Ці ефекти є оборотними після припинення терапії препаратом.
Чоловікам та жінкам слід застосовувати засоби контрацепції впродовж лікування метотрексатом та принаймні впродовж 3-х місяців після припинення терапії. Пацієнти репродуктивного віку мають бути проінформовані про можливий несприятливий вплив метотрексату на плід.
Незважаючи на те, що порівняно з лікуванням неопластичних захворювань при лікуванні псоріазу та ревматоїдних артритів застосовують невеликі дози метотрексату, можливе накопичення препарату та виникнення інтоксикації. Пацієнтів слід проінформувати про існуючі ризики та необхідність негайно повідомляти про симптоми інтоксикації. Після накопичення дози 1,5 мг пацієнтам, які лікуються метотрексатом у зв'язку з псоріазом та ревматоїдним артритом, рекомендується біопсія печінки. Ознаки фіброзу чи цирозу печінки вимагають припинення терапії. Хоча зміни показників функції печінки зазвичай не свідчать про необхідність припиняти лікування, пацієнтам слід застосовувати метотрексат з обережністю.
У зв'язку з ризиком розвитку реакцій фототоксичності пацієнтам слід уникати сонячного опромінення та відвідувань солярію.
Псоріатичні ураження можуть посилюватися у разі сукупного впливу УФ-опромінення. Після застосування метотрексату можуть з'являтися променевий дерматит та сонячні опіки.
Слід уникати комбінованого застосування метотрексату та інших потенційно гепатотоксичних лікарських засобів, а також вживання алкоголю при терапії метотрексатом.
Повідомлялося про розвиток злоякісних лімфом у пацієнтів, які отримували низькі дози метотрексату. Іноді вони зникали після відміни метотрексату без необхідності застосування цитотоксичних препаратів. У таких випадках слід спочатку припинити лікування метотрексатом. При відсутності ремісії розпочинають належну терапію.
У дітей, які отримують метотрексат, рекомендується періодично проводити спеціальні тести на визначення пізнавальних здібностей для виявлення когнітивних розладів на ранній стадії.
Пацієнтам з існуючим порушенням кровотворення препарат слід застосовувати з обережністю або взагалі не застосовувати. При лікуванні псоріазу необхідно негайно припинити застосування метотрексату у разі суттєвого зниження кількості формених елементів крові. Терапію метотрексатом пацієнтів з новоутвореннями можна продовжувати, тільки якщо потенційна користь переважає можливий ризик розвитку тяжкої мієлосупресії. Мієлосупресія також може відзначатися після інтратекального введення метотрексату. Пацієнти з глибокою гранулоцитопенією та гарячкою потребують негайного обстеження та зазвичай парентерального застосування антибіотиків широкого спектра дії.
Вакцинація може виявитись неефективною, якщо проводиться під час терапії метотрексатом. Як правило, не рекомендується застосовувати живі противірусні вакцини.
У пацієнтів, які проходять терапію метотрексатом, повідомлялося про випадки розвитку генералізованих інфекцій після вакцинації проти віспи.
У період терапії із застосуванням метотрексату можливі опортуністичні інфекції, в тому числі плазмоклітинна пневмонія, яка може призвести до летального наслідку. При наявності у пацієнта симптомів порушення легеневої функції слід брати до уваги можливість наявності плазмоклітинної пневмонії.
Допоміжні речовини.
Даний препарат містить менш ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на 1 мл, тобто практично не містить натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Дослідження виявили тератогенну дію метотрексату (вади розвитку лицьової частини черепа, серцево-судинної системи та кінцівок), тому застосування метотрексату протипоказане у період вагітності. У жінок репродуктивного віку вагітність слід виключити належними методами, такими як тест на вагітність, до початку лікування.
Пацієнтам репродуктивного віку (і жінки, і чоловіки) та їх партнерам слід користуватися ефективними контрацептивними засобами в період лікування і щонайменше протягом 6 місяців після закінчення терапії метотрексатом. Якщо пацієнтка або партнерша чоловіка, який лікується метотрексатом, все ж таки завагітніє, необхідно проконсультуватися з фахівцями стосовно ризику несприятливого впливу метотрексату на плід.
Метотрексат екскретується в грудне молоко, тому годування груддю під час лікування препаратом необхідно припинити.
Оскільки метотрексат є генотоксичною речовиною, усім жінкам, які планують завагітніти, рекомендовано звертатися до центрів генетичного консультування, бажано, ще до початку терапії, а чоловікам слід розглянути можливість кріоконсервації сперми до початку терапії.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
З огляду на те що метотрексат може спричинити запаморочення, розлади зору, парез та геміпарез, слід утримуватися від керування автотранспортом або іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Дози і тривалість лікування встановлюються індивідуально, залежно від схеми хіміотерапії, показань, переносимості препарату. Лікування повинен проводити лікар, який має досвід застосування метотрексату.
Розчин для ін'єкцій Метотрексат-Тева не містить будь-яких антимікробних консервантів і тому не може бути використаний з того самого флакона для застосування наступних доз.
Трофобластичні пухлини. Для пацієнтів, у яких немає метастазів або трофобластичні пухлини з метастазами не представляють ризику, щоденна доза препарату становить 15-30 мг внутрішньом'язово протягом 5 днів. Такі курси за необхідності повторюють 3-5 разів із перервою в 1 і більше тижнів.
Для пацієнтів з високим ризиком розвитку трофобластичних пухлин часто слід призначати комбіновану терапію, що включає 300 мг/м 2 метотрексату, а потім − фолієву кислоту.
Ефективність терапії оцінюється за показниками концентрації хоріонічного гонадотропіну у сироватці крові.
Гостра лімфобластна лейкемія. Метотрексат застосовувати у складі комплексної терапії при гострій лімфобластній лейкемії у дозуванні 15-30 мг/м 2 внутрішньом'язово або внутрішньовенно раз на тиждень. Гостру лімфобластну лейкемію у дітей лікують шляхом проведення протокольної хіміотерапії. Лікувальний протокол складається з протоколів індукції, консолідації та реіндукції та регулюється відповідним наказом регуляторного органу країни.
Нейролейкоз. Препарат вводити інтратекально, з інтервалом не менше 1 тижня. Максимальна концентрація при інтратекальному введенні становить 1 мг/мл. Можна розводити розчином 0,9 % натрію хлориду. Дозування препарату при інтратекальному введенні: дітям віком від 3 років – 12 мг.
Для дорослих доза препарату не повинна перевищувати 15 мг. Лікування продовжують до нормалізації цитології спинномозкової рідини, після чого рекомендується додаткове введення ще 1 дози, а потім переходять на профілактичні дози, які за величиною збігаються з лікувальними, а за інтервалами – суворо індивідуальні.
Остеосаркома. При лікуванні остеосаркоми препарат застосовувати у високих дозах (8-12 г/м 2 ) у комбінації з іншими цитостатичними препаратами з подальшою терапією із застосуванням фолієвої кислоти (див. пункт «Високі дози метотрексату»).
Лімфоми (у т.ч. лімфома Беркітта). На І-ІІ стадії захворювання метотрексат у деяких випадках забезпечує тривалу ремісію навіть при застосуванні внутрішньо. На ІІІ стадії метотрексат застосовують у комбінації з іншими протипухлинними препаратами. Лікування всіх стадій вимагає декількох курсів терапії з перервою на 7-10 днів. Доза метотрексату у складі комплексної терапії становить 0,625-2,5 мг/кг на добу. Дітям з неходжкінською лімфомою препарат застосовують за схемою лікування гострої лімфобластної лейкемії.
Рак голови та шиї. При монотерапії вводять 40 мг/м 2 1 раз на тиждень до настання терапевтичного ефекту. Кальцію фолінат при цьому не застосовують.
Рак молочної залози. Метотрексат вводити внутрішньовенно у дозі 10-60 мг/м 2 , при поширених формах раку, як правило, у поєднанні з іншими протипухлинними препаратами. Такі самі режими застосовують для ад'ювантної терапії після мастектомії та/або променевої терапії.
Грибоподібний мікоз. Метотрексат призначати внутрішньом'язово у дозуванні 50 мг 1 раз на тиждень або 25 мг 2 рази на тиждень.
У половині випадків терапія із застосуванням метотрексату призводила до клінічної ремісії. Зниження дози або відміна введення препарату визначається реакцією хворого і гематологічними показниками.
Псоріаз . Лікування псоріазу у жінок слід розпочинати одразу ж після закінчення менструального циклу. За тиждень до початку терапії із застосуванням метотрексату слід ввести пробну дозу 5-10 мг препарату парентерально для визначення ідіосинкратичних реакцій у пацієнтки.
Для дорослих схема дозування така: 10-25 мг внутрішньом'язово чи внутрішньовенно на тиждень. Дозу підвищують поступово, при досягненні оптимального клінічного ефекту розпочинають зниження дози до найнижчої ефективної. Оптимальний результат у більшості пацієнтів досягається через 2-3 місяці, а покращання настає через 4 тижні лікування. Припинення застосування препарату призводить до рецидиву симптомів упродовж періоду від 2 тижнів до 6 місяців.
Ревматоїдний артрит. При застосуванні метотрексату внутрішньовенно або внутрішньом'язово початкова доза для дорослих пацієнтів становить 10 мг на тиждень. У разі необхідності це дозування метотрексату можна поступово збільшувати на 2,5 мг кожного тижня до досягнення максимальної дози 25 мг. При наступному збільшенні дози слід дотримуватися одного режиму інтервалів – приблизно 6 тижнів. За тиждень до початку терапії метотрексатом необхідно призначити пробну дозу препарату 5-10 мг парентерально для визначення ідіосинкразії у пацієнта.
У більшості пацієнтів покращання спостерігається через 4-6 тижнів. Через 6 місяців досягається клінічний результат терапії, після якого іноді необхідно коригувати дозування для підтримання оптимального клінічного результату.
Після припинення терапії може настати рецидив ревматоїдного артриту.
Високі дози метотрексату. Принаймні за 24 години до введення метотрексату необхідно призначити натрію гідрокарбонат перорально 1 г кожні 4-6 годин. Введення слід продовжувати також протягом 24 годин після введення останньої дози фолієвої кислоти. До початку терапії метотрексатом рівень рН у сечі повинен бути вищим 7,5, кліренс креатиніну − перевищувати 60 мл/хв та вміст креатиніну в сироватці крові − меншим 120 ммоль/л. Діурез повинен перевищувати 2000 мл/м 2 /добу.
Дозування метотрексату варіює від 200 мг/м 2 до 12000 мг/м 2 . Таке дозування можна призначати внутрішньовенно в концентрації від 2,5 до 25 мг/мл, в 0,9 % розчині натрію хлориду від 100 мл до 1 л відповідно. Тривалість інфузії − від 30 хвилин до 6 годин відповідно. Упродовж 24 годин після проведення такої терапії слід розпочати терапію із застосуванням кальцію фолінату для захисту нормальних клітин від токсичного впливу метотрексату.
Дозування кальцію фолінату залежить від дозування метотрексату. Стандартна терапія включає 15 мг кальцію фолінату внутрішньовенно кожні 3 години впродовж перших 24 годин, а потім − 15 мг кальцію фолінату перорально кожні 6 годин упродовж наступних 24 годин. Якщо концентрація метотрексату в плазмі менше 10 -7 моль/л, терапію кальцію фолінатом можна припиняти. У разі високого вмісту креатиніну в сироватці крові або у разі низького кліренсу креатиніну слід збільшити дозування кальцію фолінату. Альтернативна схема відновлювальної терапії включає призначення кальцію фолінату у дозуванні 5 % від загальної дози метотрексату, призначеної пацієнтові (максимальна доза кальцію фолінату становить 500 мг), в 200 мл 0,9 % розчину натрію хлориду протягом 2 годин, терапію кальцію фолінатом потрібно розпочати через 24 години після початку введення метотрексату. Після цього призначати 15 мг кальцію фолінату перорально кожні 6 годин протягом 3 днів.
Зміна дозування.
Якщо кількість лейкоцитів чи тромбоцитів знижується у перший день терапії, дозування метотрексату при стандартній терапії з дозуванням 40 мг/м 2 потрібно змінити відповідно до нижченаведеної схеми з розрахунку на найнижчий показник.
% нормальної дози | Кількість лейкоцитів, мм 3 | Кількість тромбоцитів, мм 3 |
100 | > 3500 | > 125 000 |
50 | 2500-3500 | 75000-125000 |
0 | < 2500 | < 75000 |
Якщо кількість лейкоцитів становить 2500-3500 на мм 3 та/або кількість тромбоцитів становить 75000-125000 на 1 мм 3 , слід припинити лікування на тиждень. У разі якщо показники крові нормалізуються, лікування можна продовжити. Якщо показники крові не нормалізуються, слід зменшити дозування препарату.
Метотрексат не слід призначати пацієнтам, у яких кліренс креатиніну менше 60 мл/хв. У разі токсичного впливу на печінку лікування слід припинити.
Хворі з нирковою недостатністю
Пацієнти з нирковою недостатністю потребують зниження дози.
Хворі літнього віку
Хворим літнього віку метотрексат слід застосовувати з обережністю у зв'язку зі зниженням функції нирок та печінки. Необхідно розглядати можливість зменшення дози та уважно спостерігати за станом хворого.
Діти.
Препарат можна застосовувати дітям, хворим на гострий лімфоцитарний лейкоз, нейролейкоз та неходжкінські лімфоми, тільки у складі комбінованої терапії. Застосування препарату для лікування дітей віком до 3 років не рекомендоване, оскільки відсутні дані щодо ефективності та безпеки застосування терапії цій групі пацієнтів.
Передозування.
Спостерігаються переважно симптоми, пов'язані з пригніченням системи кровотворення та травної системи.
Симптомами є лейкоцитопенія, тромбоцитопенія, анемія, панцитопенія, нейтропенія, мукозит, стоматит, виразкове ураження слизових оболонок ротової порожнини, нудота, блювання, виразкове ураження шлунково-кишкового тракту та шлунково-кишкові кровотечі. У деяких пацієнтів ознаки передозування можуть бути відсутні. Є повідомлення про летальний кінець пацієнтів внаслідок сепсису, септичного шоку, ниркової недостатності та апластичної анемії.
Специфічним антидотом метотрексату є кальцію фолінат.
У разі випадкового передозування кальцію фолінат вводять внутрішньовенно або внутрішньом'язово в дозі, що рівна або вища за дозу метотрексату, не пізніше ніж через годину після застосування метотрексату. Потім вводять ще кілька доз кальцію фолінату, доки концентрація метотрексату в сироватці крові не стане нижчою за 10 -7 моль/л.
Інтратекальне передозування лікується негайною люмбальною пункцією з подальшою вертикулолюмбальною перфузією та систематичною терапією із застосуванням фолієвої кислоти. У разі необхідності можна вжити загальних підтримуючих заходів та провести переливання крові.
При значному передозуванні необхідна гідратація та олужнення сечі, для попередження осадження метотрексату та/або його метаболітів у ниркових канальцях. Звичайний гемодіаліз і перитонеальний діаліз не покращують виведення метотрексату. Забезпечити ефективний кліренс метотрексату можна шляхом інтенсивного інтермітуючого гемодіалізу з використанням діалізаторів із високою проникністю («high-flux»).
Побічні реакції.
Найбільш серйозними побічними ефектами при лікуванні метотрексатом є пригнічення системи кровотворення та небажані реакції з боку травного тракту.
Інфекції та інвазії: пневмонія, оперізувальний лишай, опортуністичні інфекції (іноді з летальним наслідком), сепсис, цитомегаловірусні інфекції, цистити, вагініти, підвищення сприйнятливості до інфекцій, сепсис, фарингіти, пневмоцистна пневмонія, нокардіоз, гістоплазмоз, криптококоз, герпесний гепатит, дисемінований простий герпес, фурункульоз.
Доброякісні неоплазми, злоякісні та невизначені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) : лімфома, синдром лізису пухлини, лімфопроліферативні порушення.
З боку крові і лімфатичної системи: анемія, лейкопенія та/або тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення функції кісткового мозку, мегалобластна анемія, апластична анемія, нейтропенія, лімфаденопатія, еозинофілія, порушення функції кровотворення. Першими ознаками таких загрозливих для життя реакцій можуть бути: гарячка, біль у горлі, виразки слизових оболонок ротової порожнини, грипоподібний синдром, виснаженість, носові кровотечі та крововиливи у шкіру. При значному зниженні вмісту формених елементів крові подальшу терапію із застосуванням метотрексату слід відмінити негайно.
З боку імунної системи: алергічні реакції, гіпогаммаглобулінемія, анафілактичні реакції, в тому числі анафілактичний шок, імуносупресія, алергічний васкуліт.
З боку метаболізму: цукровий діабет.
З боку психіки: порушення настрою, депресія, сплутаність свідомості, безсоння.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення за типом вертиго, сонливість, втомлюваність, незвичні відчуття в ділянці черепа, розлади зору, апатія, сплутаність свідомості, депресія, тимчасові когнітивні порушення, розлади мовлення (зокрема дизартрія, афазія), порушення чутливості, геміпарези, парези та судоми; при внутрішньовенному введенні відзначається лейкоенцефалопатія у пацієнтів з остеосаркомами та у хворих, які отримували краніоспінальну променеву терапію; гострі неврологічні синдроми (аномальна поведінка, фокальні сенсомоторні порушення та аномальні рефлекси) спостерігаються у пацієнтів, які застосовують високі дози метотрексату; при інтратекальному введенні спостерігаються хімічний арахноменінгіт з такими симптомами, як головний біль, біль у спині, ригідність потиличних м'язів, підвищення температури тіла; парези, зазвичай тимчасові, з паралічем верхніх та нижніх кінцівок, що вражає один або більше нервів спинного мозку; лейкоенцефалопатія із занепокоєнням, маніями, безсонням, атаксією, деменцією та іноді з сильними судомами.
З боку органів зору: подразнення очей, порушення зору, нечіткість зору, кон'юнктивіт, минуща сліпота, втрата зору, ретинопатія.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, тромбоемболічні явища (включаючи артеріальний тромбоз, тромбофлебіт, тромбоз судин головного мозку, тромбоз глибоких вен, легеневий тромбоз, тромбоз вен сітківки ока, емболія легеневої артерії), васкуліт, перикардит, ексудативний перикардит, тампонада перикарда.
З боку дихальної системи, грудної клітки і середостіння: хронічний інтерстиціальний пневмоніт (іноді з летальним наслідком), легеневий фіброз, задишка, плеврит, альвеоліт, гострий набряк легенів, носові кровотечі, плевральний випіт, фарингіт, апное, реакції подібні до бронхіальної астми із кашлем, задишкою, порушенням результатів тестів для визначення легеневої функції, інтерстиціальна плазмоклітина пневмонія, спричинена P neumocystis carinii , та інші інфекційні захворювання легень, хронічні обструктивні захворювання легень, синдром, що проявляється плевральним болем та потовщенням плеври.
З боку травного тракту: втрата апетиту, анорексія, диспепсія, гінгівіт, стоматит, анорексія, нудота, блювання, діарея, блювання з домішками крові, інтестинальна кровотеча, шлунково-кишкові виразки, ентерит, біль у животі, мелена, ентерит, синдром мальабсорбції, токсичний мегаколон.
З боку гепатобіліарної системи : значне підвищення рівня печінкових трансаміназ, білірубіну, гепатотоксичність, фіброз та цироз печінки, стеатоз печінки, жирова дистрофія печінки, гострий гепатит, рецидиви хронічного гепатиту, гостра дегенерація печінки, печінкова недостатність, атрофія печінки, некроз печінки.
З боку шкіри і підшкірних тканин: екзантема, еритематозні висипання, свербіж, кропив'янка, виразки, підвищена світлочутливість, аномальна пігментація, алопеція, екхімози, телеангіектазія, акне, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, раптовий псоріаз, збільшення ревматичних вузлів, васкуліт, герпетиформні висипання на шкірі, порушення загоєння ран, збільшення ревматичних вузлів, поява псоріатичних бляшок, петехії, утворення виразок у хворих на псоріаз, посилення пігментації нігтів, гостра пароніхія, фурункульоз, гідраденіт.
З боку кістково-м'язової системи: артралгія, міалгія, остеопороз, стресові переломи.
З боку сечовидільної системи: запалення та виразки сечового міхура, порушення функції нирок, порушення сечовипускання, тяжка нефропатія або ниркова недостатність, азотемія, дизурія, гематурія, олігурія, анурія, порушення електролітного балансу, протеїнурія.
З боку репродуктивної системи: порушення овогенезу та сперматогенезу, тимчасова олігоспермія, порушення менструального циклу та вагінальні виділення, безпліддя, викидні, відхилення у розвитку плода, пригнічення сперматогенезу, імпотенція, вагінальні виразки, запалення піхви, втрата лібідо, виділення з піхви, гінекомастія.
Інші: мукозит, підвищена втомлюваність, озноб, погане самопочуття, підвищена гарячка, погіршення загоювання ран, відчуття печіння або пошкодження тканин в місці ін'єкції, некроз, летальний наслідок.
Лабораторні дослідження: підвищені рівні печінкових ферментів, зниження рівня сироваткового альбуміну.
Пошкодження, отруєння, процедурні ускладнення: маршева стопа, повторна поява симптомів хвороб при радіаційних або сонячних опіках шкіри в анамнезі.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.
Несумісність.
Метотрексат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.
Упаковка.
По 2 мл розчину у флаконі; по 1 флакону в коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Фармахемі Б.В.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця впровадження діяльності.
Вул. Свенсвег 5, 2031 GA Харлем, Нідерланди.
МЕТОТРЕКСАТ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа