Личный кабинет
ПАКЛИТАКСЕЛ «ЭБЕВЕ» конц. для приготовления инф. р-ра 300 мг фл. 50 мл №1
rx
Код товара: 54758
Производитель: Ebewe Pharma (Австрия)
45 400,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 29.10.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования препарата
Паклитаксел Ebewe
Паклитаксел Ebewe
Место хранения:
Активный ингредиент: паклитаксла;
1 мл концентрата содержит 6 мг паклитаксела;
Вспомогательные вещества: рицин полиэтоксилированного масла, этанол безводный.
Лекарственная форма. Концентрат для решения для инфузии.
Фармакотерапевтическая группа. Противоопухолевые и иммуномодулирующие агенты. Танцы.
PBX код L01C D01.
Клинические характеристики.
Индикация.
Рак яичников (химиотерапия первой линии для лечения рака яичников, а также в комбинации с цисплатином с общей формой заболевания или с остаточными опухолями (размером более 1 см) после лапаротомии; химиотерапии второй линии метастатического рака яичников в случае неэффективности стандартной терапии препаратов платины).
Рак молочной железы (адъювантная химиотерапия больных с лимфатическими узлами после стандартной комбинированной терапии антрациклинов или cyclophosphamides; первичная химиотерапия местного-образного или метастатического рака молочной железы в сочетании с антрациклинами или в комбинации с трастузумабом в случае обнаруженного иммуногистохимического метода онкобелок HER-2 ( 3 +) или в присутствии противопоказаний к лечению антрациклинов; монотерапии метастатического рака молочной железы у пациентов , которые не являются кандидатами на стандартную терапию антрациклинов, или в случае неэффективности пры-терапии антрациклинов).
Распределенный немелкоклеточный рак легкого (NDKRL) (комбинированная химиотерапия с цисплатином в случае невозможности использования хирургического лечения и / или лучевой терапии).
Саркома Caposi в больных СПИДом (терапия второй линии общего саркомы капо в случае неэффективности предварительной терапии липосомная антрациклинов).
Противопоказание.
Повышенная чувствительность к паклитакслам или другим компонентам препарата, особенно к рицину полиэтоксилированного маслу. Нейтропения до обработки (начальное число нейтрофилов <1,5 × 10 9 / л, в случае Caposi саркомы у больных СПИДом, число нейтрофилов <1 × 10 9 / л), тромбоцитопении (<100 × 10 9 / л) , Сопутствующие тяжелые неконтролируемые инфекции у пациентов с саркомой Kapos. Серьезные нарушения функции печени.
Способ применения и доза.
До начала лечения препарата со всеми пациентами, необходимо получить премедикацию с кортикостероидами, антигистаминными и антагонистами Н 2 рецепторов, например, по такой схеме:
Подготовка | Доза | Время приема |
дексаметазон | 20 мг перорально или внутривенно (8-20 мг перорально в случае Kaposh саркомы) | При пероральном введении: приблизительно 6 и 12 ч до введения паклитаксела. В случае внутривенного введения: за 30-60 минут до введения паклитаксела. |
Димедрол (или препарат эквивалентно антигистаминный) | 50 мг внутривенно | В течение 30-60 минут до введения паклитаксела |
Ciminidin или ранитидин | 300 мг внутривенно 50 мг внутривенно | В течение 30-60 минут до введения паклитаксела |
Раствор паклитаксел должен быть введен внутривенно с инфузионных систем со встроенными мембранными фильтрами с размером пор ≤ 0,22 мкм.
Химиотерапия первого рака яичников. Комбинированная схема лечения с паклитакселом и цисплатином рекомендуется. В зависимости от длительности инфузии, рекомендуется две дозы паклитаксела:
- паклитаксел в дозе 175 мг / м 2 поверхности тела вводят путем внутривенной инфузии 3 ч, после чего для введения цисплатина в дозе 75 мг / м 2 поверхности тела;
- паклитаксел в дозе 135 мг / м 2 поверхности тела вводится в виде 24-часового внутривенного вливания, после чего для введения цисплатина в дозе 75 мг / м 2 поверхности тела.
Интервалы между курсами лечения - 3 недели.
Химиотерапия второй линии яичников рака. Паклитаксел рекомендуется вводить в дозе 175 мг / м 2 поверхности тела путем трехчасовых внутривенных вливаний. Должен ли обычно назначают не более 4 курса с интервалом в 3 недели.
Адъювантной химиотерапии рака молочной железы. Паклитаксла назначают после химиотерапии по антрациклинам или cyclophosphamids. Паклитаксел рекомендуется вводить в дозе 175 мг / м 2 поверхности тела путем трехчасовых внутривенных вливаний. Обычно назначают 4 курса с трехнедельным интервалом между ними.
Химиотерапия первой линии рака молочной железы. При совместном использовании с доксорубицином (в дозе 50 мг / м 2 поверхности тела), паклитаксел следует вводить через 24 часа после того, как доксорубицин. Рекомендованная доза паклитаксела составляет 175 мг / м 2 поверхности тела при введении путем трехчасовых внутривенных вливаний. Интервалы между курсами лечения - 3 недели.
В комбинированном использовании с трастузумаба паклитаксела, рекомендуется вводить 175 мг / м 2 поверхности тела путем трехчасовых внутривенных вливаний с трехнедельным интервалом между курсами. Паклитаксла могут быть введены на следующий день после введения первой дозы трастузумаба или сразу же после введения следующих доз трастузумаба, если предыдущие дозы хорошо переносятся.
Химиотерапия второй линии рака молочной железы. Паклитаксел рекомендуется вводить в дозе 175 мг / м 2 поверхности тела путем трехчасовых внутривенных вливаний. Интервалы между курсами лечения - 3 недели.
Химиотерапия общего не-протонного рака легкого (NDKRL). Комбинированная схема лечения с паклитакселом и цисплатином рекомендуется. Паклитаксел вводят в дозе 175 мг / м 2 поверхности тела путем трехчасовых внутривенных вливаний, после чего для введения цисплатина в дозе 80 мг / м 2 поверхности тела. Интервалы между курсами лечения - 3 недели.
Химиотерапия саркомы Капоши у больных СПИДом. Паклитаксел рекомендуется вводить 100 мг / м 2 поверхности тела путем трехчасовых внутривенных вливаний. Интервалы между курсами лечения - 2 недели.
Лечение больных с нарушениями функции печени. Недостаточно данных для дозирования коррекции для пациентов с нарушениями функции печени или печени средней степени тяжести. У пациентов с нарушениями функции печени тяжелой не следует назначать паклитаксел.
Лечение больных с заболеваниями почек. Недостаточно данных для дозирования коррекции для пациентов с нарушениями функции почек.
Последующие дозы паклитаксела должны быть определены индивидуально, в зависимости от переносимости терапии. Следующей дозы паклитаксела можно вводить только после того, как увеличение числа нейтрофилов до уровня ≥ 1,5 × 10 9 / л (≥ 1,0 × 10 9 / л в случае саркомы kaposh) и тромбоцитов до уровня ≥ 100 × 10 9 / л (≥ 75 × 10 9 / л в случае саркомы Kapos). Пациенты , у которых были отмечены тяжелой нейтропении (количество нейтрофилов <0,5 × 10 9 / л в течение 7 дней или более) или тяжелой периферической нейропатии, следующие дозы уменьшается на 20% (25% в случае саркомы kaposh ).
Получение раствора для внутривенного вливания
Концентрат для инфузионного раствора следует развести в асептических условиях с 0,9% хлорида натрия или 5% раствором глюкозы или 5% -ным раствором глюкозы в 0,9% растворе хлорида натрия или 5% раствором глюкозы в растворе Рингера до конечной концентрации 0, 3 -1,2 мг / мл.
При многократном выборе концентрата с флаконом, препарат сохраняет микробиологическую, физическую и химическую стабильность в течение 28 дней при температуре 25 ° С
Растворы для инфузии получают путем разбавления паклитаксела «Ebelya» с 0,9% раствором хлорида натрия или 5% раствора глюкозы, физически и химически стабильны в течение 51 ч в случае хранения при температуре 25 ° C и 14 дней в случае хранения при температуре 5 ° с С микробиологической точки зрения, раствор для инфузии необходимо вводить сразу после приготовления. Если раствор сразу не используется, в срок и условия его хранения должны следить за пользователем. Как правило, время хранения не должно превышать 24 ч при температуре 2-8 ° C, если раствор не был получен в контролируемых и сертифицированных асептических условиях.
Готовый к использованию растворы для инфузий могут быть мутными, из - за состав растворителя. Фильтрация не устраняет эту муть. Инфузионный раствор должен быть введен через мембранный фильтр с порами 0,22 мкм ≤. При введении через такую систему заметных потерь активности действующего вещества, не наблюдается.
Готовые решения для инфузий не требуют света защиты.
Были отдельные сообщения о потере осадки в инфузионном растворе при отправлении ( как правило , в конце 24-часовое введение). Хотя точные причины образования осадки не выяснены, возможно, это явление происходит из - за более насыщение раствора для инфузии. Для того, чтобы снизить риск образования осадка, раствор для инфузии необходимо вводить сразу же после разбавления и избежать чрезмерных сотрясений, вибрации и тряски. Система инфузии следует тщательно промыть перед использованием. В процессе введения необходимо регулярно контролировать внешний вид раствора и обнаружение осадка для остановки инфузии.
Для того , чтобы свести к минимуму diethylhexylphthalate (ДЭГФУ) с инфузионными мешками, системами или другим медицинским оборудованием из хлорида пластифицированного поливинилхлорида (ПВХ), разбавленные растворы для инфузии должны храниться в блюдах из не-ПВХ (стеклянные бутылки, полипропилен, полипропиленовые мешки, полиолефиновые), и вводят через инфузионные системы из полиэтилена. Фильтры могут быть соединены с короткими поливинилхлоридных трубок, это не вызывает значительных dehletics DEHP.
Неблагоприятные реакции.
Частота и интенсивность побочных эффектов у больных раком яичников, рака молочной железы и немелкоклеточного рака легкого существенно различаются.
Побочные реакции при монотерапии паклитакселом.
Наиболее распространенный побочный эффект при лечении паклитакселого является подавление функции костного мозга: тромбоцитопения; Анемия (частота эпизодов и тяжести анемии зависит от начальных уровней гемоглобина).
Периферическая нейропатия может развиваться после первого курса лечения и интенсифицировать после введения паклитаксела. Иногда это является причиной для отмены терапии паклитакселом. Сенсорные симптомы ослабевают или исчезают через несколько месяцев после прекращения лечения паклитакселом. Существующие невропатии в результате предварительной терапии не является противопоказанием для лечения паклитакселом.
Тяжелые реакции гиперчувствительности с возможным летальным следствием (артериальная гипотензия , требующие терапевтического вмешательства; ангионевротический отек, дыхательные расстройства , которые требуют использования бронходилататоров, генерализованная крапивница); Незначительные реакции гиперчувствительности, главным образом приливы и сыпь , которые не требуют терапевтического вмешательства и отмены терапии паклитакселом.
Местные реакции - в местах инъекций могут наблюдаться локальный отек, боль, эритема и индурация. Случайное extravias может вызвать целлюлит. Возможные изменения в пигментации кожи. Есть единичные сообщения о цикличности кожных реакций в местах предварительного извлечения паклитаксело после введения препарата.
Побочное действие паклитаксело на желудочно - кишечном тракте было слабым или умеренным. Были тошнота, рвота, диарея, Мукозит; Редко - непроходимость кишечника, перфорация, ишемический колит, псевдомембранозный колит, эзофагит, запор, панкреатит.
Значительное увеличение ( в 5 раз или более по сравнению с нормой аспартат-аминотрансферазы (АСТ), щелочной фосфатазы и билирубина наблюдалось у некоторых пациентов.
Были также сообщения о некроз печени и печеночной энцефалопатии у пациентов , получавших паклитаксел.
Со стороны системы каркасно-мышечной были такие реакции как артралгия, миалгия.
Облысение наблюдалась у> 80% пациентов , получавших паклитаксел. Большинство случаев облысения наблюдалось в течение первого месяца после начала лечения паклитакселом. Значительные потери волос ≥50% ожидает большинство пациентов , страдающих от облысения.
По частоте побочные реакции распределены на следующие категории: Очень часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, <1/10), нечасто (≥ 1/1000, <1/100), редко (≥ 1/10000, <1/1000), очень редко (<1/10000), неизвестно (частота не может быть установлена в существующих данных).
Инфекции и Invases: Очень часто - инфекции (главным образом мочевыводящих путей и верхних дыхательных путей, в том числе простого герпеса, кандидоза полости рта, фарингит, ринит), в единичных случаях с летальным следствием; часто холод; нечастый - тяжелые инфекции, септический шок; Редко - пневмония, перитонит, сепсис.
Из системы крови и лимфатической системы: очень часто - миелосупрессия, тяжелая нейтропения, анемия, тромбоцитопения, тяжелая лейкопения, тенденция к кровотечению; часто - нейтропения лихорадка; редко - тяжелая анемия; редко - фебрильная нейтропения; Очень редко - острый миелоидный лейкоз, миелодиспластический синдром, неизвестно - синдром диссеминированного внутрисосудистого свертывания крови.
От иммунной системы: очень часто - незначительные реакции гиперчувствительности (главным образом приливы и сыпь); редко - аллергические реакции замедленного типа, серьезные аллергические реакции , требующие применения терапевтических мер (в частности, артериальной гипотензии, ангионевротический отек, респираторный дистресс - синдром, генерализованная крапивница, озноб, боли в спине, боль в груди, тахикардия, боли в животе, боли в конечностях, обильное потоотделение, артериальная гипертензия); редко - анафилактические реакции; Очень редко - анафилактический шок ( в том числе реакции гиперчувствительности с летальным следствием).
Нарушения обмена веществ: очень часто - анорексия; редко - потеря или увеличение массы тела; Неизвестный - синдром лизиса опухоли.
Психические расстройства: очень редко - состояние смятения.
Со стороны нервной системы: очень часто - невропатии (главным образом периферическая невропатия), парестезия, сонливость; Часто - депрессия, тяжелая нейропатия (преобладающая периферическая нейропатия), нервозность, бессонница, нарушение мышления, гипокинезия, нарушение, гиперестезия, искажение вкуса, редко - моторная нейропатия (что проявляется в умеренно выраженной слабости дистальных мышц); Очень редко - вегетативный нейропатия ( что приводит к паралитической непроходимости кишечника и ортостатической гипотензии), большие эпилептические припадки ( «Гранд Мал»), судороги, энцефалопатия, головокружение, головная боль, атаксия.
Из органов зрения: нечасто - сухость, ослабление зрения, поля дефекта; очень редко - поражение зрительного нерва и / или нарушения зрения (мигает scoat), особенно у пациентов , получавших дозы выше рекомендуется; Неизвестно - отек макулы, photopy, плавающие помутнения в стекловидном теле.
Из слуха и лабиринта: очень редко - ототоксические поражения, потеря слуха, уши в ушах, головокружение.
Из сердца сердечной системы: часто - брадикардия, тахикардия, повышенное сердцебиение, обмороки; нечасто - застойная сердечная недостаточность, инфаркт миокарда, атриовентрикулярная блокада и обмороки, кардиомиопатия, бессимптомно желудочковая тахикардия, тахикардия в сочетании с bigeminium, аритмия, экстрасистолии; редко - сердечная недостаточность; Очень редко - фибрилляция предсердий, экстремальная тахикардия; Unknown - флебит.
Из сосудистой системы: очень часто - артериальная гипотензия; Часто - вазодилатации (приливы), нередко артериальная гипертензия, тромбоз, тромбофлебит; Очень редко - шок.
Со стороны респираторной системы: часто - носовые кровотечения, редко - одышка, плевральная выпечка, интерстициальный pneumonite, фиброз легкого, легочная эмболия артерии, дыхательная недостаточность; Очень редко - кашель, легочная гипертензия.
Со стороны пищеварительной системы: очень часто - тошнота, рвота, диарея, воспаление слизистых оболочек, стоматит, боль в животе; Часто - сухость во рту, язвы во рту, Мелен, диспепсия; редко - непроходимость кишечника, перфорация кишечника, ишемический колит, острый панкреатит; Очень редко - тромбоз брыжеечных сосудов, псевдомембранозный колит, эзофагит, запор, асцит, neutrophenic колит, hyphotration.
Со стороны гепатобилиарной системы: очень редко - некроз печени, печеночная энцефалопатия (отмечены случаи с летальным следствием).
Из кожи и подкожных тканей: очень часто - алопеция; Часто - переходная незначительные изменения в ногтях и коже, угревой сыпи; редко - изменения в цвете ногтей; Редко - зуд, сыпь, эритема, отек; Очень редко - синдром Стивенса-Джонсона, эпидермальный некролиз, мультиформная эритема, эксфолиативный дерматит, крапивница, onicholyses ( у пациентов , получавших паклитаксел, должны быть соответствующую одежду для защиты от солнечных лучей), фолликулит; Unknown - склеродермия.
Из системы скелетных мышц: очень часто - артралгия, Malgia; Часто - боль в костях, судороги в ногах, миастения, боли в спине; Unknown - Системная красная волчанка.
Из почек и мочевыделительной системы: часто - diesuria, редко - почечная недостаточность.
Общие нарушения и местные реакции: очень часто - астения, боль; отеки, в том числе и периферический отек и отек лица, часто - реакции в местах инъекций (локализованный отек, боль, эритема, папулы, слабость, потеря цвета и отек кожи, случайно extravation может вызвать целлюлит, фиброз и некроз кожи); Редко - астения, повышение температуры тела, обезвоживание, отек, недомогание. Есть единичные сообщения о цикличности кожных реакций в местах предварительного извлечения паклитаксело после введения препарата.
Лабораторні показники: часто – значне (у 5 разів і більше порівняно з нормою) підвищення рівнів АСТ, АЛТ і лужної фосфатази; нечасто – значне підвищення рівня білірубіну; рідко – підвищення рівня креатиніну крові.
Побічні реакції при комбінованій хіміотерапії.
При комбінованій терапії паклітакселом і цисплатином частота і тяжкість нейротоксичних ефектів, переважно периферичної нейропатії, були вищі при введенні паклітакселу у дозі 175 мг/м 2 поверхні тіла шляхом тригодинних внутрішньовенних інфузій (були відзначені нейротоксичні ефекти у пацієнтів, інколи – тяжкі), ніж при введенні паклітакселу у дозі 135 мг/м 2 поверхні тіла шляхом 24-годинних внутрішньовенних інфузій (були відзначені нейротоксичні ефекти у невеликої кількості пацієнтів, рідко – тяжкі).
У хворих на рак яєчників, які одержували хіміотерапію першої лінії паклітакселом шляхом тригодинних внутрішньовенних інфузій у поєднанні з цисплатином, частота і тяжкість нейротоксичних ефектів, артралгії/міалгії і реакцій гіперчутливості були вищі, ніж при лікуванні циклофосфамідом у поєднанні з цисплатином. Частота і тяжкість мієлосупресії були нижчі у групі, яка одержувала паклітаксел шляхом тригодинних внутрішньовенних інфузій у поєднанні з цисплатином, ніж у групі, яка одержувала циклофосфамід у поєднанні з цисплатином.
При хіміотерапії першої лінії метастатичного раку молочної залози частота і тяжкість нейтропенії, анемії, периферичної нейропатії, артралгії/міалгії, астенії, пропасниці та діареї були вищі при введенні паклітакселу у дозі 220 мг/м 2 поверхні тіла шляхом тригодинних внутрішньовенних інфузій через 24 години після введення доксорубіцину в дозі 50 мг/м 2 поверхні тіла, порівняно з такими при стандартній терапії 5-фторурацилом (500 мг/м 2 ), доксорубіцином (50 мг/м 2 ) і циклофосфамідом (500 мг/м 2 ) (схема FAC). Частота і тяжкість нудоти і блювання при терапії паклітакселом (220 мг/м 2 ) і доксорубіцином (50 мг/м 2 ) були нижчі, ніж при лікуванні за схемою FAC. Частково це може пояснюватися застосуванням кортикостероїдів.
При хіміотерапії першої лінії паклітакселом шляхом тригодинних внутрішньовенних інфузій у поєднанні з трастузумабом частота зазначених нижче небажаних ефектів (незалежно від їхнього причинного зв'язку з терапією паклітакселом або трастузумабом) у хворих на метастатичний рак молочної залози була вища, ніж при монотерапії паклітакселом: серцева недостатність, інфекції, озноб, пропасниця, кашель, висипи, артралгія, тахікардія, діарея, артеріальна гіпертензія, носові кровотечі, вугри, простий герпес, випадкові травми, безсоння, риніт, синусит, реакції в місцях ін'єкцій. Розбіжності в частоті деяких небажаних ефектів можуть пояснюватися більшою кількістю і тривалістю курсів лікування паклітакселом і трастузумабом порівняно з монотерапією паклітакселом. Частота серйозних побічних ефектів при комбінованій хіміотерапії паклітакселом і трастузумабом і монотерапії паклітакселом була порівнянною.
Порушення скорочувальної здатності серця (зниження фракції викиду лівого шлуночка більше ніж на 20 %) спостерігалися у деяких хворих на метастатичний рак молочної залози, які одержували доксорубіцин у поєднанні з паклітакселом, і у певної кількості хворих, які одержували стандартну терапію 5-фторурацилом, доксорубіцином і циклофосфамідом (схема FAC). Частота розвитку застійної серцевої недостатності становила < 1 % як при лікуванні паклітакселом у поєднанні з доксорубіцином, так і при стандартній терапії за схемою FAC. У разі комбінованої хіміотерапії трастузумабом і паклітакселом частота і тяжкість порушень функції серця у хворих, які раніше одержували антрацикліни, були вищі, ніж при монотерапії паклітакселом (серцева недостатність I-II функціонального класу за класифікацією NYHA, інколи серцева недостатність III-IV функціонального класу). У поодиноких випадках ці порушення асоціювалися з летальним наслідком. В усіх випадках, окрім згаданих поодиноких винятків з летальним наслідком, пацієнти відповідали на адекватну терапію.
Побічні ефекти у хворих на СНІД із саркомою Капоші.
За винятком побічних ефектів з боку системи кровотворення і печінки, частота і тяжкість небажаних ефектів у пацієнтів з саркомою Капоші і хворих з іншими солідними пухлинами, які одержували монотерапію паклітакселом, були порівнянними.
Пригнічення функції кісткового мозку було головним дозолімітуючим токсичним ефектом. Найбільш істотним проявом гематологічної токсичності була нейтропенія. В усіх пацієнтів, що перебували під наглядом, гематологічні показники нормалізувалися протягом 35 діб. Нейтропенічна гарячка, пов'язана з лікуванням паклітакселом, була відзначена у деяких пацієнтів під час деяких курсів терапії. В процесі лікування паклітакселом було відзначено три септичні епізоди, які призвели до летального наслідку.
У пацієнтів спостерігалася тромбоцитопенія, а інколи - тяжка тромбоцитопенія (< 50×10 9 /л). У деяких хворих кількість тромбоцитів знижувалося нижче рівня 75×10 9 /л щонайменше 1 раз у процесі лікування. Були відзначені епізоди кровотеч, пов'язані з терапією паклітакселом, але вони були локалізовані.
Анемія (Hb < 11 г/дл) була відзначена у багатьох пацієнтів, а інколи - тяжка анемія (Hb < 8 г/дл). Інколи пацієнти потребують трансфузій еритроцитарної маси.
Можливе підвищення рівнів білірубіну, лужної фосфатази і АСТ у пацієнтів з нормальними вихідними показниками функції печінки (більше половини з цих пацієнтів одержували інгібітори протеази). Інколи спостерігалося значне підвищення зазначених показників.
Передозування.
Симптоми. Основними очікуваними ускладненнями передозування є пригнічення функції кісткового мозку, периферична нейропатія, запалення слизових оболонок.
Лікування. У випадку передозування слід негайно припинити застосування препарату та проводити симптоматичне лікування з контролем вмісту формених елементів крові та стану функцій життєво важливих органів. Антидот паклітакселу невідомий.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Інформація про лікування паклітакселом вагітних жінок відсутня. Як і інші цитотоксичні препарати, паклітаксел може шкідливо впливати на плід, тому його не слід призначати у період вагітності. Жінкам та чоловікам слід користуватися контрацептивними засобами, щоб запобігти вагітності у період лікування паклітакселом та принаймні 6 місяців після закінчення лікування паклітакселом та негайно інформувати лікаря, якщо вагітність все ж таки настала. Під час лікування паклітакселом годування груддю слід припинити.
У разі необхідності провести кріоконсервацію сперми у чоловіків до початку лікування паклітакселом через можливий розвиток безпліддя.
Діти.
Безпека та ефективність застосування паклітакселу дітям не встановлені, тому паклітаксел не рекомендується для застосування цій категорії пацієнтів.
Особливі заходи безпеки.
Інструкції медичному персоналу. При роботі з Паклітакселом «Ебеве», як і з іншими антинеопластичними препаратами, необхідно дотримуватися обережності. Приготуванням розчинів для інфузій в асептичних умовах у спеціально відведеному приміщенні повинен займатися підготовлений персонал. Необхідно вживати усіх заходів для запобігання попаданню розчинів паклітакселу на шкіру і слизові оболонки, зокрема користуватися захисним одягом (халатами, шапочками, масками, окулярами й одноразовими рукавичками). У разі потрапляння препарату на шкіру (при цьому можливі такі місцеві реакції, як поколювання, печіння і почервоніння шкіри) уражену ділянку промивають водою з милом. При потраплянні препарату на слизові оболонки їх ретельно промивають великою кількістю води. Повідомлялося про задишку, біль у грудях, печіння в горлі і нудоту при вдиханні розпилених розчинів паклітакселу.
При охолодженні нерозпечатаних флаконів у препараті може утворюватися осад, який розчиняється при обережному збовтуванні або навіть без перемішування при досягненні кімнатної температури. Це явище не впливає на якість препарату. Якщо ж розчин залишається каламутним або в ньому присутній нерозчинений осад, препарат використовувати не можна і такий флакон слід знищити згідно зі встановленою процедурою утилізації небезпечних відходів.
Утилізація. Невикористані розчини і всі інструменти та матеріали, що контактували з паклітакселом, слід знищувати відповідно до стандартної лікарняної процедури утилізації відходів цитотоксичних речовин з урахуванням діючих нормативних актів щодо знищення небезпечних відходів.
Особливості застосування.
Лікування паклітакселом слід здійснювати під наглядом кваліфікованого лікаря-онколога, який має досвід застосування протипухлинних хіміотерапевтичних засобів. Оскільки можливі серйозні реакції гіперчутливості, в наявності має бути відповідне реанімаційне обладнання.
Оскільки можлива екстравазація під час введення препарату рекомендується ретельно спостерігати за зоною інфузії щодо ознак можливої інфільтрації.
Перед введенням паклітакселу пацієнтам необхідно отримувати премедикацію кортикостероїдами, антигістамінними препаратами та антагоністами Н 2 -рецепторів.
При комбінованому застосуванні разом з цисплатином паклітаксел слід вводити до цисплатину.
Тяжкі реакції гіперчутливості , які характеризуються задишкою, артеріальною гіпотензією (що потребують відповідних терапевтичних заходів), ангіоневротичним набряком і генералізованою кропив'янкою, спостерігалися менш ніж у 1 % хворих, які застосовували паклітаксел після адекватної премедикації. Ймовірно, ці симптоми є гістамінопосередкованими реакціями. У випадку появи тяжких реакцій гіперчутливості застосування препарату необхідно негайно припинити і розпочати симптоматичне лікування, причому не слід повторно вводити препарат.
Пригнічення функції кісткового мозку (переважно нейтропенія) є головним токсичним ефектом, що обмежує дозу препарату. Під час лікування паклітакселом необхідно контролювати вміст формених елементів крові не менше 2 разів на тиждень. Повторне введення препарату допускається лише після збільшення кількості нейтрофілів до рівня ≥ 1,5×10 9 /л (≥ 1,0×10 9 /л у разі саркоми Капоші), а тромбоцитів – до рівня ≥ 100×10 9 /л (≥ 75×10 9 /л у разі саркоми Капоші). Під час клінічних досліджень більшість хворих з саркомою Капоші отримували гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор (ГКСФ).
Тяжкі порушення провідності серця під час лікування паклітакселом відзначалися рідко. При їх появі необхідно призначити відповідне лікування, а у разі подальшого введення препарату слід проводити безперервний моніторинг функції серця. Рекомендується наглядати за життєво важливими функціями організму під час першої години введення паклітакселу. Під час введення паклітакселу можливий розвиток артеріальної гіпотензії, артеріальної гіпертензії і брадикардії.
Тяжкі серцево-судинні порушення частіше спостерігаються у пацієнтів з недрібноклітинним раком легенів, ніж у хворих на рак молочної залози або яєчників. Під час клінічних досліджень був відзначений один випадок розвитку серцевої недостатності після терапії паклітакселом у пацієнта із саркомою Капоші, хворого на СНІД.
Коли паклітаксел застосовують у поєднанні з доксорубіцином або трастузумабом для первинної хіміотерапії метастатичного раку молочної залози, необхідно приділяти увагу контролю функції серця. Хворі, які є кандидатами на таку комбіновану терапію, перед початком лікування повинні проходити ретельне кардіологічне обстеження, що включає ЕКГ і ЕхоКГ-дослідження, а також MUGA-сканування. В процесі лікування необхідно регулярно контролювати функцію серця (наприклад кожні 3 місяці). Такий моніторинг дає змогу вчасно виявляти розвиток порушень функції серця. При прийнятті рішення про частоту контролю функції шлуночків необхідно враховувати кумулятивну дозу антрациклінів (у мг/м 2 поверхні тіла). Якщо результати дослідження свідчать про порушення функції серця, навіть безсимптомні, необхідно ретельно зважувати потенційну користь від продовження лікування і можливий ризик ушкодження серця, інколи необоротного. У разі продовження комбінованої хіміотерапії необхідно частіше контролювати функцію серця (кожні 1-2 курси).
Хоча периферична нейропатія є частим побічним ефектом при лікуванні паклітакселом, тяжка нейропатія розвивається рідко. У серйозних випадках рекомендується знижувати всі наступні дози паклітакселу на 20 % (25 % у разі саркоми Капоші). Периферична нейропатія може розвинутися вже після першого курсу терапії і ставати тяжчою при продовженні лікування паклітакселом. Сенсорні порушення звичайно слабшають або зникають протягом кількох місяців після припинення терапії паклітакселом. Наявна нейропатія внаслідок попередньої хіміотерапії не є протипоказанням для лікування паклітакселом.
Ризик токсичних ефектів (зокрема мієлосупресії III-IV ступеня тяжкості) вищий у пацієнтів з порушеннями функції печінки. При введенні паклітакселу шляхом тригодинних інфузій не спостерігається посилення токсичних ефектів у пацієнтів з легкими порушеннями функції печінки. Однак при більш тривалому введенні паклітакселу у хворих з помірними порушеннями функції печінки може спостерігатися більш виражена мієлосупресія. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки не слід призначати паклітаксел. Пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом з метою виявлення ознак розвитку глибокої мієлосупресії. На сьогодні недостатньо даних для розробки рекомендацій щодо корекції дозування для хворих з порушеннями функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості. Інформація про лікування паклітакселом хворих з тяжким холестазом відсутня.
Оскільки Паклітаксел «Ебеве» містить етанол, необхідно враховувати його можливий вплив на центральну нервову систему, а також інші ефекти.
Препарат містить олію рицинову поліетоксильовану, яка може викликати тяжкі алергічні реакції.
Необхідно вживати усіх заходів для запобігання внутрішньоартеріальному введенню паклітакселу, оскільки експерименти на тваринах виявили тяжкі тканинні реакції після внутрішньоартеріального введення препарату.
Були відзначені поодинокі випадки розвитку псевдомембранозного коліту, зокрема у хворих, які не одержували супутньої терапії антибіотиками. Це необхідно враховувати при диференціальній діагностиці у разі розвитку тяжкої або персистуючої діареї у процесі або незабаром після лікування паклітакселом.
При хіміотерапії паклітакселом у поєднанні з променевою терапією на ділянку легенів, незалежно від їхньої послідовності, були відзначені випадки розвитку інтерстиціального пневмоніту.
У хворих із саркомою Капоші тяжкі запалення слизових оболонок спостерігаються рідко. У разі тяжких реакцій дози паклітакселу знижують на 25 %.
При застосуванні паклітакселу у поєднанні з іншими антинеопластичними препаратами (цисплатином, доксорубіцином, трастузумабом) необхідно враховувати рекомендації щодо застосування цих лікарських засобів.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
У період лікування паклітакселом слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Необхідно враховувати, що Паклітаксел «Ебеве» містить етанол, а деякі побічні ефекти можуть негативно впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Премедикація циметидином не впливає на кліренс паклітакселу.
При комбінованій хіміотерапії першої лінії раку яєчників паклітаксел необхідно вводити до цисплатину. У цьому разі профіль безпеки паклітакселу не відрізняється від такого при монотерапії. Якщо ж паклітаксел вводиться після цисплатину, спостерігається більш тяжка мієлосупресія, а кліренс паклітакселу знижується приблизно на 20 %. Ризик розвитку ниркової недостатності у хворих на рак яєчників, які одержують комбіновану терапію паклітакселом і цисплатином, вищий, ніж при монотерапії цисплатином.
Оскільки елімінація доксорубіцину і його активних метаболітів може знижуватися при скороченні періоду часу між введеннями паклітакселу і доксорубіцину, при первинній хіміотерапії метастатичного раку молочної залози паклітаксел необхідно вводити через 24 години після доксорубіцину.
Метаболізм паклітакселу частково каталізується ізоферментами CYP2C8 і CYP3A4 системи цитохрому Р450. Клінічні дослідження продемонстрували, що головною метаболічною трансформацією у людини є CYP2C8-опосередковане перетворення паклітакселу у 6α-гідроксипаклітаксел. Супутній прийом кетоконазолу, потужного інгібітору CYP3A4, не уповільнює елімінації паклітакселу з організму людини, тому обидва препарати можна застосовувати одночасно без корекції доз. Інформація про потенційно можливу взаємодію паклітакселу з індукторами та інгібіторами CYP3A4 обмежена, тому необхідна обережність при одночасному призначенні інгібіторів (наприклад еритроміцину, флуоксетину, гемфіброзилу) або індукторів (наприклад рифампіцину, карбамазепіну, фенітоїну, фенобарбіталу, ефавірензу, невірапіну) ізоферментів CYP2C8 і CYP3A4.
Дослідження фармакокінетики паклітакселу у хворих із саркомою Капоші, які одержували супутню терапію кількома препаратами, свідчать про значне зниження системного кліренсу паклітакселу при одночасному застосуванні нелфінавіру і ритонавіру, але не індинавіру. Інформації щодо взаємодії паклітакселу з іншими інгібіторами протеази недостатньо. Тому паклітаксел необхідно з обережністю призначати пацієнтам, які одержують супутню терапію інгібіторами протеази.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Паклітаксел є антимітотичним агентом, який діє на мікротрубочковий апарат клітини. Він стимулює складання мікротрубочок з димерів тубуліну і стабілізує їх, запобігаючи деполімеризації. Внаслідок цього порушується нормальний процес динамічної реорганізації мікротрубочкових мереж, важливий для клітинних функцій на етапах інтерфази і мітозу. Окрім того, паклітаксел спричиняє утворення аномальних скупчень або «зв'язок» мікротрубочок протягом клітинного циклу, а також множинних «зірок» з мікротрубочок під час мітозу.
Фармакокінетика.
Після внутрішньовенного введення препарату спостерігається двофазне зниження концентрації паклітакселу у плазмі крові.
Фармакокінетику паклітакселу вивчали при внутрішньовенному введенні препарату протягом 3 і 24 годин у дозах 135 мг/м 2 і 175 мг/м 2 поверхні тіла. Середня тривалість періоду напіввиведення у термінальній фазі становить 3-52,7 години, а середній загальний кліренс з організму – 11,6-24,0 л/год·м 2 . Ймовірно, загальний кліренс паклітакселу з організму знижується при підвищенні його концентрації у плазмі крові. Середній рівноважний об'єм розподілу паклітакселу становив 198-688 л/м 2 , що свідчить про широкий екстраваскулярний розподіл та/або зв'язування з тканинами. При інфузіях тривалістю 3 години фармакокінетика паклітакселу мала нелінійний характер. При збільшенні доз на 30 % (з 135 мг/м 2 до 175 мг/м 2 поверхні тіла) максимальна концентрація у плазмі крові С max і площа під фармакокінетичною кривою AUC →∞ збільшилися відповідно на 75 % і 81 %.
Після введення паклітакселу у дозі 100 мг/м 2 поверхні тіла шляхом тригодинних внутрішньовенних інфузій середній показник C max у 19 хворих із саркомою Капоші становив 1530 нг/мл (діапазон 761-2860 нг/мл), середня площа під фармакокінетичною кривою – 5619 нг·год/мл (діапазон 2609-9428 нг·год/мл), кліренс – 20,6 л/год·м 2 (діапазон 11-38 л/год·м 2 ), об'єм розподілу – 291 л/м 2 (діапазон 121-638 л/м 2 ), а період напіввиведення у термінальній фазі – 23,7 год (діапазон 12-33 год).
Інтрасуб'єктна варіабельність показників системної експозиції паклітакселу була мінімальною. Ознак кумуляції паклітакселу при кількох курсах лікування не було виявлено.
Результати досліджень in vitro свідчать про те, що 89-98 % паклітакселу зв'язується з білками плазми крові людини. Присутність циметидину, ранітидину, дексаметазону або дифенгідраміну не впливає на зв'язування паклітакселу з білками.
Метаболізм паклітакселу в організмі людини остаточно не досліджений. Із сечею в незміненому вигляді виводиться від 1,3 % до 12,6 % введеної дози, що свідчить про інтенсивний ненирковий кліренс. Ймовірно, паклітаксел метаболізується переважно у печінці за участю ізоферментів системи цитохрому Р450 і виводиться з жовчю. Після введення паклітакселу, поміченого радіоактивним ізотопом, у середньому 26 %, 2 % і 6 % радіоактивності було екскретовано з калом відповідно у вигляді 6α-гідроксипаклітакселу, 3'-р-гідроксипаклітакселу і 6α-3'-р-дигідроксипаклітакселу. Утворення цих гідроксильованих метаболітів каталізується відповідно ізоферментами CYP2C8, CYP3A4 і разом CYP2C8+CYP3A4. Вплив порушень функцій нирок і печінки на фармакокінетику паклітакселу при тригодинних інфузіях формально не вивчався. Фармакокінетичні показники у одного пацієнта, який потребував гемодіалізу і лікувався паклітакселом у дозі 135 мг/м 2 поверхні тіла шляхом тригодинних інфузій, не відрізнялися від показників у хворих без порушень функції нирок.
При комбінованому застосуванні паклітакселу і доксорубіцину було відзначено збільшення тривалості розподілу та елімінації доксорубіцину і його метаболітів. При введенні паклітакселу негайно після доксорубіцину показники загальної експозиції доксорубіцину у плазмі крові були на 30 % вищі, ніж при введенні паклітакселу через 24 години після доксорубіцину.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або світло-жовтий розчин.
Несумісність.
Олія рицинова поліетоксильована, яка входить до складу Паклітакселу «Ебеве», може спричинити вилужування диетилгексилфталату (DEHP) з пластифікованого ПВХ. Інтенсивність цього процесу залежить від тривалості дії і концентрації олії рицинової. Тому готувати, зберігати і вводити розчини для інфузій необхідно з використанням контейнерів і систем, що не містять ПВХ.
Не застосовувати з іншими розчинниками, окрім зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».
Термін придатності . 3 роки.
Умови зберігання.
Не потребує спеціальних умов зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
Флакон з безбарвного скла, закупорений пробкою з галобутилового каучуку з фторполімерним покриттям і алюмінієвим обтискним ковпачком; по 5 мл (30 мг) або 16,7 мл (100 мг), або 25 мл (150 мг), або 35 мл (210 мг), або 50 мл (300 мг) у флаконі; по 1 флакону у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
ЕБЕВЕ Фарма Гес.м.б.Х. Нфг.КГ/
EBEWE Pharma Ges.mbH Nfg.KG.
Місцезнаходження.
Мондзеєштрассе 11, 4866 Унтерах ам Аттерзеє, Австрія/
Mondseestrasse 11, 4866 Unterach am Attersee, Austria.
ПАКЛИТАКСЕЛ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа