Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

РАБИМАК табл. п/о 20 мг №30

Код товара: 75923

Производитель: Macleods Pharmaceuticals Ltd (Индия)

3 700,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 29.10.2024

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Рабимак

Место хранения:

Активный ингредиент : Рабепразол;

1 таблетка содержит натрий RABEPRAZOLE 10 мг или 20 мг;

Вспомогательные вспомогательные: 10 мг таблетки: маннит (E 421), гидроксипропилцеллюлоза Низкозамещенный, оксид магния тяжелый, напечатанный, гидроксид натрия, тальк, стеарат магния, этилцеллюлоза, оксид железа красный (E 172), диоксид титана (E 171), метакрилат (E 171), метакрилат дисперсия сополимера, триэтильная цитрата; Таблетки для 20 мг: маннит (E 421), гидроксипропилцеллюлоза низкий, оксид магния тяжелый, печатный гидроксид натрия, тальк, стеарат магния, этилцеллюлоза, желтый оксид железа (E 172), диоксид титана (E 171), дисперсия сополимера метакрилата, триэтилцитрат.

Лекарственная форма. Таблетки покрыты оболочкой, кишечниками.

Основные физико-химические свойства:

Таблетки 10 мг: круглые диоксид таблетки покрыты оболочкой, кишечниками, розовыми, гладкими с обеих сторон;

Таблетки на 20 мг: круглые диоксидные таблетки покрыты оболочкой, кишечниками, желтыми, гладкими с обеих сторон.

Фармакотерапевтическая группа.

Средство для лечения язвенной язвы и гастроэзофагеальной рефлюксной болезни. Ингибиторы протонов насоса. Код ATH A02V С04.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Механизм действия. Рабепразол натрия относится к классу антисекреторных соединений, замещенных бензимидазолов, не имеет антихолинергических свойств и не является антагонистом рецепторов H 2 гистамина H ₂ , но подавляет секрецию желудочной кислоты путем специфического подавления фермента H ⁺ / K ⁺ -ATF-AZI на секреторной поверхности желудка (ы) желудка (кислота или протонного насоса). Эффект - зависит от дозы и приводит к ингибированию как базальной, так и стимулируемой кислоты, независимо от стимула. Исследования на животных показали, что после введения натрия Рабепразол в организме быстро исчезает как из плазмы, так и от слизистой оболочки желудка. Рабезол натрия обладает слабогенерированными свойствами, во всех дозах быстро поглощаются и концентрируют в теменных клетках. Рабепразол натрия преобразуется в активную форму сульфенамида путем протоирования и, таким образом, реагирует с имеющимися остатками цистеина протонного насоса.

Антисекреторная деятельность. После устного введения 20 мг антисекреторного эффекта натрия рабепразола наблюдается за 1 час и достигает максимума 2-4 часа. Эффект подавления базальной функции и стимуляции кислотных блюдных блюд через 23 часа после получения первой дозы натрия Rabieberrazole составлял 69 и 82% соответственно, а продолжительность этого эффекта достигла 48 часов. Эффективность натрия Rabieberrazole относительно ингибирования секреции кислоты немного усиливается в процессе ежедневного приема 1 таблетки, но стабильная подавление секреции достигается через 3 дня после начала этого препарата. После приема приема Рабепразол натриевая секреторная деятельность нормализована в течение 2-3 дней.

Уменьшение кислотности желудка, независимо от любого факторов, включая ингибиторы протонного насоса, такие как RABEPRAZOLE, увеличивает количество бактерий в желудочно-кишечном тракте. Ингибиторы лечения протонного насоса могут увеличить риск желудочно-кишечных инфекций, таких как сальмонелла , Campylobacter и Clostridium Difficile .

Влияние на концентрацию гастрина в сыворотке. После получения 10 или 20 мг натрия Rabieberrazol 1 раз в день в течение 43 месяцев в первые 2-8 недель терапии концентрация гастрина в сыворотке увеличивается, что отражает подавление кислотной секреции. Концентрация гастрина возвращается к начальным уровням, как правило, в течение 1-2 недель после прекращения лечения.

Изучение дна департамента желудка и антакралал желудка у многих пациентов, получающих рабепразол или препарат сравнения в течение 8 недель, не выявил никаких гистологических изменений, выраженного гастрита, увеличение частоты атрофического гастрита, кишечной метаплазии и распространения. N. Pylori инфекции. При длительном лечении в течение 36 месяцев не было значительных изменений в результатах этих анализов.

Другие эффекты. В настоящее время нет данных о системных эффектах от центральной нервной системы (CNS), сердечно-сосудистой и дыхательной системы, вызванной использованием натрия RABEPRAZOLE. Пероральное введение 20 мг натрия Рабепразола в день в течение 2 недель не влияет на функцию щитовидной железы, углеводного метаболизма, а также на концентрацию гормона паратирена, кортизона, эстрогена, тестостерона, пролактина, холецистокинина, секреции, глюкагона , фолликулулирующий гормон (FSH) лютенизирующий гормон (LH), ренин, альдостерон и соматотропный гормон.

Исследования, отсутствует клинически значимые взаимодействия между рабепразолом и амоксициллином.

Рабепразол не оказывает негативного воздействия на уровне крови амоксициллина и плазмы кларитромицина при одновременном применении, чтобы искоренить инфекцию H. pylori в верхнем пищеварительном тракте.

Фармакокинетика.

Поглощение. Рабимак - таблетка, покрытый кишечной оболочкой. Поглощение натрия RABEPRAZOLE начинается только после того, как таблетка пропускает желудок. Натрий Рабепразол быстро поглощается из кишечника. Пиковые концентрации RABEPRAZOLE в плазме достигаются примерно на 3,5 часа после получения дозы 20 мг. Пиковые концентрации в плазме крови (C _MAH ) и площадь под кривой «концентрация-время» (AUC) Rabeprazole имеют линейный характер в диапазоне дозы от 10 до 40 мг. Абсолютная биодоступность после перорального введения 20 мг (по сравнению с внутривенным введение) составляет около 52%, главным образом из-за метаболизма первого прохода. Кроме того, биодоступность не увеличивается с несколькими приемами натрия RABEPRAZOLE. Полувывение плазмы крови составляло приблизительно 1 час (от 0,7 до 1,5 часа), и общий клиренс оценивается для оценки 283 ± 98 мл / мин.

Распределение . У людей степень связывания натрия Rabeprazole с белками плазмы крови составляет около 97%.

Метаболизм и экскреция. Как и другие представители класса ингибиторов протонного насоса, Рабепразол метаболизируется цитохромным P450 (CYP450) печеночной системой препарата метаболизма. Исследования in vitro с микросомами печени человека показали, что натрий Rabeprazole метаболизируется изозенами CYP450 (CYP2C19 и CYP3A4). На ожидаемом уровне в плазме крови RABEPRAZOLE не вызывает и не подавляет CYP3A4. Однако исследования in vitro не всегда могут быть экстраполированы против ситуаций in vivo , эти результаты показывают, что взаимодействие между RABEPRASOL и циклоспорином не ожидается. У людей основные метаболиты, присутствующие в плазме крови, являются тиоэфир (M1) и карбоновой кислотой (M6), а вторичные метаболиты, присутствующие в низких концентрациях, были представлены сульфоном (M2), диметилтиоэрэфиром (M4) и конъюгатом меркаптопользования (M5). Незначительная антисекреторная активность имеет только диметилматический метаболит (MZ), но в плазме не присутствует.

После одного приема 20 мг маркированного ¹⁴ С натрия Rabieberrazol, без изменений Рабепразола в моче не обнаружено. Приблизительно 90% данной дозы было устранено мочой, предпочтительно в форме двух метаболитов: конъюгат меркаптовой кислоты (M5) и карбоновой кислоты (M6); Кроме того, в токсикологических исследованиях у лабораторных животных также были два неопознанных метаболитах. Часть оставшейся дозы была найдена в фекалиях.

Особенности половых органов. Поскольку одна доза 20 мг натрия Rabepazole выбрана грузоподъемностью и ростом человека, сексуальные особенности не влияют на фармакокинетические параметры.

Почечная недостаточность. У пациентов с терминальной хронической почечной недостаточностью, которые находятся в поддержке гемодиализа (оформление креатинина <5 мл / мин / 1,73 м ² ), натрия Rabeprazole очень похожи на здоровых добровольцев. AUC RABEPRAZOLE натрий и _MAH для таких пациентов составляли почти на 35% по сравнению с таким у здоровых добровольцев. Средняя стоимость полураспада составляет 0,82 часа у здоровых добровольцев, 0,95 часа у пациентов, которые находятся в гемодиализе и 3,6 часа в пациентах после диализа. Оформление препарата для пациентов с почечной недостаточностью в гемодиализе было примерно вдвое больше, чем здоровые добровольцы.

Печеночная недостаточность . После одной дозы натрия рибиумазола 20 мг натрия RabePazole у пациентов с умеренной хронической печенью печень AUC увеличился в два раза и в 2-3 раза больше увеличения периода полураспада rabeprazole по сравнению с тем, что у здоровых добровольцев. Таким образом, с ежедневным введением дозы 20 мг в течение 7 дней AUC следует увеличивать как минимум в 1,5 раза, а изменения в пиковых концентрациях в плазме с _МАМ - до 1.2. Полувеношение у пациентов с поражениями печени было 12,3 часа по сравнению с 2,1 часами для здоровых добровольцев. Фармакодинамический ответ (рН-счетчик желудочного содержания) для двух групп пациентов был аналогичен терапевтическим параметрам.

Пациенты пожилых людей. У пациентов летнего возраста устранение натрия RABEPRAZOLE слегка уменьшена. После 7 дней приема натрия Rabieberrazol в течение 20 мг в день, AUC было примерно в два раза больше, а _MAH увеличился на 60%, а T _1/2 увеличился на 30% по сравнению с такими, как молодые здоровые добровольцы. Однако следует отметить отсутствие признаков резащита натрия Рабепразола.

CYP2C19 полиморфизм. При введении в течение 7 дней доза 20 мг натрия Rabieberrazol в день у пациентов с замедленным метаболизмом CYP2C19, уровни AUC и период полураспада выше примерно в 1,9 и 1,6 раза соответственно, по сравнению с такими пациентами с быстрым метаболизмом; В то же время _МАХ увеличился на 40%.

Клинические характеристики.

Индикация.

- активная пептическая язва двенадцатиперстной кишки;

- активная доброкачественная язва желудка;

- эрозивная или язвенная гастроэзофагеальная рефлюксная рефлюкс (ГЭРД);

- долгосрочное лечение гастроэзофагеального рефлюксной болезни (поддержание терапии ГЭРД);

- симптоматическое лечение гастроэзофагеального рефлюксной болезни от умеренного до очень тяжелой степени (симптоматическое лечение ГЭРД);

- синдром Золлингер Эллисон;

- в сочетании с соответствующими антибактериальными терапевтическими схемами для эрадикации Helicobacter Pylori (H. pylori) у пациентов с пептической язвой желудка и двенадцатиперстной кишки.

Противопоказание.

Препарат противопоказано пациентам с повышенной чувствительностью к рибепразолу натрия, замещенным бензимидазолом или любым другим ингредиентом препарата.

Период беременности или грудное вскармливание.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Система CYP450

Натрий Рабепразол метаболизируется системой печеночных ферментов CYP450, а именно - CYP2C19 и CYP3A4.

Исследования показали, что натрий Рабепразол не имеет фармакокинетических или клинически значимых взаимодействий с варфарином, фенитоином, теофиллином или диазепамом, каждый из которых метаболизируется CYP450.

Взаимодействия, вызванные ингибированием секреции желудочной кислоты

Натрий Рабепразол вызывает сильное и длительное снижение производства желудочной кислоты. Таким образом, RABEPAZOLE может взаимодействовать с лекарственными средствами, поглощение которого зависит от pH содержания желудка. Одновременное использование рибепразола натрия и кетоконазола или андраконазола может привести к снижению концентрации последних в плазме крови, а применение с дигоксином может привести к увеличению концентрации последнего. Таким образом, отдельных пациентов, которые применяют эти препараты вместе с Rabimac, должны находиться под наблюдением врача, чтобы определить необходимость регулировки дозы.

Антациды

Во время клинических испытаний пациенты, одновременно с Рабимаком, если необходимы антациды; Во время специального исследования не было взаимодействия с антацидами, такими как алюминиевый или гидроксид магния.

Атацанавир

Одновременное использование атазанавира 300 мг / ритонавиров 100 мг с омепразолом (40 мг 1 раз в день) или атазанавир 400 мг с ланзопразолом (60 мг 1 раз в день) у здоровых добровольцев привело к значительному снижению воздействия атазанавира. Поглощение атазанавируса зависит от pH. Хотя исследования не были проведены, ожидается, что аналогичные результаты будут применять другие ингибиторы протонного насоса. Ингибиторы протонного насоса, включая RABEPRAZOLE, не должны использоваться в сочетании с атазанавиром.

Метотрексат

Отчеты об неблагоприятных реакциях, опубликованные данные о фармакокинетических исследованиях населения и ретроспективных анализов предполагают, что одновременное использование ингибиторов метотрексата и протонного насоса (предпочтительно высоких доз) может привести к увеличению уровней метотрексата и / или его метаболита гидроксиметотрексата в сыворотке. Хотя не было проведено никаких формальных исследований.

Клопидогрел

Одновременное использование клопидогрела и RABEPRAZOLE со здоровыми добровольцами не имело клинически важного влияния на концентрацию активного метаболита клопидогрела. Коррекция дозы не требуется.

Еда

Исследования показали, что использование продуктов питания с низкими жирами не влияет на поглощение рибепразола натрия. Прием натрия Rabieberrazole с жирной пищей может задерживать поглощение в течение 4 часов или более, но максимальная концентрация и уровень поглощения остаются неизменными.

Циклоспорин

Исследования in vitro обнаружили, что рибепразол натрий ингибирует метаболизм циклоспорина. Этот уровень ингибирования аналогичен уровню ингибирования омепразола.

Лекарства не рекомендуются для одновременного применения с RABEPRASOL

Лекарственный препарат	Признаки взаимодействия	Механизм и факторы риска
Атазанавир сульфат	Терапевтический эффект атазанавира может уменьшиться	Благодаря своему антисекреторному действию RabePazole увеличивает рН желудка, снижает растворимость сульфата атазанавира и, таким образом, уменьшает его концентрацию в плазме крови

Лекарства должны быть назначены с осторожностью

Лекарственный препарат	Признаки взаимодействия	Механизм и факторы риска
Дигоксин Метилдигоксин	Уровень концентрации дипоксинов и метилдигоксина в крови может увеличить	Благодаря антисекреторному действию RABEPAZOLE может увеличить рН желудка, что приводит к ускоренному поглощению дигоксина и метилдигоксина
Андтраконазол Гефитиниб.	Уровень концентрации андраконазола и Гефитиниба в крови может уменьшиться	Благодаря своему антисекреторному действию RABEPAZOLE может увеличить рН желудка, что приводит к ингибированию поглощения андтреконазола и Gefitinibus
Антациды, содержащие гидроксид алюминия / гидроксид магния	Концентрация RabeProzole может уменьшаться с одновременным применением с антацидами.

Особенности приложения.

Осторожно следует наблюдать в назначении пациентов с Рабепразолом с известной гиперчувствительностью к наркотикам. Риск кросс-гиперчувствительности с другими ингибиторами протонного насоса или замещенными бензимидазолами не исключен.

Применение пациентам летнего возраста

Рабепразол метаболизируется исключительно в печени. Поскольку физиологическая функция печени может ослаблять, пациенты старейшины могут возникать поблагоприятные реакции. Следовательно, пациенты пожилых людей должны контролироваться и придерживаться доз и продолжительности рекомендаций.

Симптоматическое улучшение от лечения с Рабепразолом не исключает присутствия злокачественной опухоли желудка или пищевода, поэтому перед целью Рабепразола наличие злокачественной опухоли должно быть исключено.

Пациенты, проходящие длинный курс лечения (особенно тех, кто лечится более 1 года), следует регулярно изучить.

Риск развития реакций кросс-гиперчувствительности при применении с другими ингибиторами протонного насоса или замещенными бензимидазолами не исключается.

Пациентам следует предупредить, что таблетки Рабимака не могут быть жевать или закончены, но должны проглотить целые числа.

RABEPRAZOLE не рекомендуется применяться к детям, поскольку нет опыта применения этой категории пациентов.

Сообщалось, что патологические изменения (тромбоцитопения и нейтропения). В большинстве случаев другая этиология не нашел; Изменения крови были несложны и исчезли после остановки использования рибепразола.

Отклонение ферментов печени от нормы наблюдалось как в клинических исследованиях, так и в период пожезания. В большинстве случаев другая этиология не нашел; Нарушения были несложной и исчезли после прекращения Рабепразола.

В ходе исследований у пациентов с легкими или умеренными расстройствами функции печени не было существенной разницы в частоте побочных эффектов при приеме RabePrazole по сравнению с такой контрольной группой соответствующего пола и возраста. Доктор следует позаботиться о предписании Рабепразола на ранних стадиях терапии с тяжелыми расстройствами функций печени, поскольку нет никаких клинических данных об использовании препаратов для пациентов в этой группе.

Во время лечения RABEPRAZOL рекомендуется периодически для проведения гематологических и биохимических испытаний.

Одновременное использование атазанавира и RABEPRAZOLE не рекомендуется.

Лечение ингибиторов протонного насоса, в том числе RABEPRAZOLE, может повысить риск желудочно-кишечных инфекций, таких как сальмонелла , Campylobacter и Closetridium .

Риск переломов

Інгібітори протонної помпи, особливо при застосуванні високих доз та протягом тривалого часу (більше 1 року), можуть підвищувати ризик переломів стегна, зап'ястка та хребців, переважно у пацієнтів літнього віку або у пацієнтів з наявними іншими факторами ризику. Обсерваційні дослідження припускають, що інгібітори протонної помпи можуть підвищувати загальний ризик переломів на 10-40 %. Також ризик може бути підвищеним через інші фактори. Пацієнтам з ризиком остеопорозу слід проходити відповідне лікування та приймати вітамін D та кальцій.

Гіпомагніємія

Про випадки тяжкої гіпомагніємії повідомлялося у пацієнтів, які приймали інгібітори протонної помпи протягом щонайменше 3 місяців, та, у більшості випадків, протягом року. Можуть виникнути серйозні прояви гіпомагніємії, такі як слабкість, тетанія, делірій, судоми, запаморочення та вентрикулярна аритмія. У більшості пацієнтів гіпомагніємія зникала після припинення застосування інгібіторів протонної помпи та замісної терапії препаратами магнію.

Пацієнтам при тривалому одночасному лікуванні з дигоксином чи препаратами, які призводять до гіпомагніємії (наприклад з діуретиками), потрібно моніторувати рівень магнію у крові до початку та періодично протягом лікування.

Функція щитовидної залози

У ході досліджень на тваринах спостерігалося збільшення маси щитовидної залози та підвищення рівнів тироксину у крові. Рекомендується слідкувати за функцією щитовидної залози під час лікування рабепразолом.

Особливості проведення дихальних тестів

Результати С-уреазних дихальних тестів можуть бути хибнонегативними під час прийому інгібіторів протонної помпи, таких як рабепразол, та антибіотиків, таких як амоксицилін, кларитроміцин та метронідазол. Тому для визначення наявності Helicobacter pylori дихальні тести слід проводити не раніше ніж через 4 тижні після закінчення лікування такими препаратами.

Лікування неерозивної рефлюксної хвороби показане пацієнтам, які мають повторювані рефлюкс симптоми, зокрема печію та кислотний рефлюкс (близько 2 разів на тиждень). Застосування рабепразолу може приховувати симптоми злоякісної пухлини (наприклад раку шлунка або кишечнику) та інші захворювання травного тракту. Тому слід виключити наявність даних захворювань перед призначенням рабепразолу.

За умови призначення рабепразолу пацієнту з рефлюксною хворобою без ерозій лікарю слід засвідчити ефективність лікування після 2 тижнів застосування препарату. Якщо симптоми не зникли, є імовірність, що рефлюксна хвороба не є причиною їх виникнення. У такому випадку лікар повинен застосувати інший метод лікування.

Якщо рабепразол призначають з метою ерадикації Helicobacter pylori, важливо звернути увагу на протипоказання, особливості застосування, клінічно значущі побічні реакції та інші застереження, вказані в інструкції для медичного застосування інших лікарських засобів, які застосовують з метою ерадикації.

Літературні дані припускають, що одночасне застосування інгібіторів протонної помпи та метотрексату (переважно у високих дозах) може підвищити рівень метотрексату та/або його метаболітів у сироватці крові, що може призвести до метотрексат-залежної токсичності. У разі необхідності застосування високих доз метотрексату слід розглянути питання про припинення лікування інгібіторами протонної помпи.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Немає даних щодо безпеки застосування рабепразолу у період вагітності.

Застосування Рабімаку у період вагітності протипоказано.

Годування груддю

Невідомо, чи проникає рабепразол натрію у грудне молоко жінок. Відповідні дослідження не проводилися.

Рабімак не слід призначати жінкам у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

З огляду на фармакодинаміку рабепразолу натрію та властивий йому профіль побічних ефектів можна вважати, що Рабімак не повинен негативно впливати на керування автотранспортом або іншими механізмами. Разом з тим у разі виникнення сонливості рекомендується уникати керування автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі, у тому числі пацієнти літнього віку.

Активна пептична виразка дванадцятипалої кишки та активна доброякісна виразка шлунка: рекомендована доза при цих захворюваннях становить 20 мг 1 раз на добу вранці.

У більшості пацієнтів з активною пептичною виразкою дванадцятипалої кишки час, необхідний для загоєння виразки, становить до 4 тижнів. Однак деяким пацієнтам для одужання слід приймати препарат додатково протягом ще 4 тижнів. У більшості пацієнтів з активною доброякісною виразкою шлунка загоєння відбувається за 6 тижнів, але деяким пацієнтам, нечутливим до лікування, для загоєння виразок слід приймати препарат додатково протягом ще 6 тижнів.

Ерозивна або виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба: рекомендована доза при цих захворюваннях становить 20 мг 1 раз на добу протягом 4-8 тижнів.

Довготривале лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (підтримувальна терапія ГЕРХ): для тривалого лікування можна застосовувати підтримувальні дози препарату 10 мг або 20 мг 1 раз на добу (залежно від ефективності лікування).

Симптоматичне лікування ГЕРХ від помірного до дуже тяжкого ступеня: пацієнтам без езофагіту препарат призначають у дозі 10 мг 1 раз на добу. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове обстеження пацієнта. Як тільки симптоми зникнуть, подальшого контролю симптомів можна досягнути використанням режиму «за вимогою»: застосовувати 10 мг 1 раз на добу за потребою.

Синдром Золлінгера-Еллісона: дозу підбирають індивідуально.

Рекомендована початкова доза – 60 мг 1 раз на добу. Дозу можна поступово підвищувати до 120 мг на добу при клінічній необхідності. Можна застосовувати разову дозу до 100 мг на добу. При необхідності прийому 120 мг на добу дозу ділять на 2 прийоми по 60 мг. Тривалість лікування залежить від клінічної необхідності.

Деякі хворі на синдром Золлінгера-Еллісона отримували лікування рабепразолом натрію протягом 1 року.

Ерадикація Н. pylori: пацієнтам з Н. pylori слід застосовувати відповідні комбінації препарату з антибіотиками. Рекомендується призначення протягом 7 днів:

– Рабімак 20 мг 2 рази на добу + кларитроміцин 500 мг 2 рази на добу та амоксицилін 1 г 2 рази на добу.

За показаннями, що потребують прийому лише 1 раз на добу, таблетки слід приймати вранці до прийому їжі. Хоча ні прийом у першу половину дня, ні вживання їжі не продемонстрували впливу на дію рабепразолу натрію, цей режим застосування є більш сприятливим для лікування. Таблетки не можна розжовувати або дрібнити, їх слід ковтати цілими.

Порушення функції нирок та печінки. Пацієнти з порушеннями функції нирок або печінки не потребують коригування дози препарату. Для інформації щодо застосування препарату для лікування пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки див. розділ « Особливості застосування».

Діти.

Рабімак не рекомендується призначати дітям, оскільки на даний час немає достатнього досвіду його застосування пацієнтам цієї вікової групи.

Передозування.

Досвід навмисного або випадкового передозування обмежений. Жодних симптомів, пов'язаних із передозуванням, не виявлено. Максимальна досліджена доза не перевищувала 180 мг рабепразолу натрію 1 раз на добу під час лікування синдрому Золлінгера-Еллісона.

Специфічний антидот для Рабімаку невідомий. Рабепразол натрію добре зв'язується з білками плазми крові та не виводиться під час діалізу. При передозуванні необхідно проводити симптоматичну та підтримувальну терапію.

Побічні реакції.

Найчастішими побічними реакціями, про які повідомлялося, були головний біль, діарея, абдомінальний біль, астенія, метеоризм, висипання та сухість у роті. Побічні ефекти, що спостерігалися, були здебільшого незначними, помірними і швидко минали.

Інфекції та інвазії: інфекції.

З боку системи крові: анемія, еозинофілія, еритроцитопенія, лімфопенія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз.

З боку імунної системи: гіперчутливість (включаючи кропив'янку, набряк обличчя, артеріальну гіпотензію та диспное; еритему, бульозні реакції та гострі системні алергічні реакції, що зазвичай зникають після припинення лікування).

З боку метаболізму: анорексія, гіпомагніємія, гіпонатріємія.

З боку психіки: безсоння, знервованість, депресія, сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, слабкість у кінцівках, оніміння кінцівок, гіпестезія, зниження сили стиснення кисті, порушення мовлення, дезорієнтація, делірій, кома.

З боку органів зору: розлади зору, збільшення внутрішньоочного тиску.

З боку серцево-судинної системи: периферичні набряки, артеріальна гіпертензія, пальпітація.

З боку дихальної системи: кашель, фарингіт, риніт, бронхіт, синусит, глосит.

З боку травного тракту: діарея, блювання, нудота, біль у животі, запор, метеоризм, відчуття переповнення та тяжкості у шлунку, кандидоз, диспепсія, сухість у роті, відрижка, гастрит, стоматит, порушення відчуття смаку, ентерит, езофагіт, хейліт, печія, геморой.

З боку гепатобіліарної системи: гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія ¹ .

З боку шкіри та підшкірних тканин: висипання, еритема (бульозні реакції та реакції гіперчутливості, що зазвичай зникають після припинення лікування), свербіж, підвищена пітливість, бульозні реакції, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), синдром Стівенса-Джонсона.

З боку кістково-м'язової системи: неспецифічний біль, біль у спині, міалгія, судоми ніг, артралгія, перелом шийки стегна, зап'ястка або хребта.

З боку сечовивідної системи: інфекції сечовивідних шляхів, інтерстиціальний нефрит.

З боку репродуктивної системи: гінекомастія, посилення ерекції.

Загальні розлади: астенія, грипоподібний синдром, нездужання, біль у грудях, озноб, пірексія, спрага, алопеція.

Лабораторні дослідження: збільшення рівня печінкових ферментів (АЛТ, АСТ), ЛДГ, гамма-глутамілтрансферази, лужної фосфатази, загального білірубіну, збільшення маси тіла, протеїнурія, збільшення рівня загального холестерину, тригліцеридів, азоту сечовини, підвищення рівня ТСГ, КФК, сечової кислоти, глюкози сечі, гіперамоніємія.

¹ У поодиноких випадках печінкова енцефалопатія спостерігалась у пацієнтів із цирозом.

Слід бути обережними при призначенні лікування рабепразолом пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки.

Побічні реакції, які мають клінічне значення: шок та анафілактичні реакції; панцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія; фульмінантна форма гепатиту, порушення функції печінки, жовтяниця; інтерстиціальна пневмонія; токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема; гостра ниркова недостатність, інтерстиційний нефрит; гіпонатріємія; рабдоміоліз.

Побічні реакції, які мають клінічне значення та властиві інгібіторам протонної помпи: порушення зору, ангіоневротичний набряк, бронхіальний спазм, сплутаність свідомості.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 7 таблеток у стрипі, по 2 стрипи в картонній упаковці.

По 15 таблеток у блістері, по 1 або 2 блістери в картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Маклеодс Фармасьютикалс Лімітед.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Віледж Тхеда, РО Лодхі Майра, Техсіл Налагарх, Діст. Солан Хімачал Прадеш (Block № 2), Індія

РАБЕПРАЗОЛ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа