РИСПЕРОН табл. п/о 2 мг №10

Состав :

действующее вещество: рисперидон;

1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит рисперидона 2 мг или 4 мг;

вспомогательные вещества: лактоза безводная, целлюлоза микрокристаллическая, крахмал прежелатинизированный, магния стеарат, гипромеллоза 6, макрогол 6000, титана диоксид.

(Е 171).

Лекарственная форма.

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.

Основные физические и химические свойства:

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой, по 2 мг: таблетки овальной формы, двояковыпуклые, белого цвета с линией, с надписью Т2;

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой, по 4 мг: таблетки овальной формы, двояковыпуклые, белого цвета с линией, с надписью Т4.

Фармакотерапевтическая группа.

Антипсихотические препараты.

Код АТХ N05A X08.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Рисперидон — селективный моноаминергический антагонист с характерными свойствами.

Он имеет высокое сродство как с серотонинергическими рецепторами 5-НТ _{2 ,} так и с дофаминергическими рецепторами D ₂ . Рисперидон также связывается с α ₁ -адренорецепторами и (с меньшим сродством) с H ₁ -гистаминергическими и α ₂ -адренергическими рецепторами. Рисперидон не имеет сродства к холинергическим рецепторам. Хотя рисперидон является мощным антагонистом _D2- рецепторов, благодаря чему снижает выраженность положительных симптомов шизофрении, этот препарат реже вызывает угнетение двигательной активности и каталепсию, чем классические нейролептики. Сбалансированный центральный антагонизм серотонина и дофамина может привести к снижению частоты экстрапирамидных побочных эффектов и повышению терапевтической активности в отношении негативных и аффективных симптомов шизофрении.

Фармакокинетика.

Рисперидон метаболизируется до 9-гидроксириперидона, который оказывает сходное с рисперидоном фармакологическое действие.

Поглощение.

После перорального приема рисперидон полностью всасывается и достигает пиковых концентраций в плазме крови в течение 1-2 часов, у пациентов пожилого возраста - в течение 2-3 часов. Абсолютная биодоступность после перорального приема рисперидона составляет 70% (CV=25%). Относительная биодоступность рисперидона в таблетках после перорального приема составляет 94% (CV=10%) по сравнению с приемом в виде раствора. Еда не влияет на всасывание препарата, поэтому рисперидон можно назначать независимо от приема пищи. Абсолютная биодоступность составляет 66% у быстрых метаболизаторов и 82% у медленных метаболизаторов.

Распределение.

Рисперидон быстро распределяется в организме. Объем распределения 1-2 л/кг. В плазме крови рисперидон связывается с альбумином и кислым α ₁ -гликопротеином. Рисперидон связывается с белками плазмы на 90%, 9-гидроксирисперидон на 77%. Равновесная концентрация рисперидона в организме у большинства пациентов достигается в течение 1 суток. Равновесная концентрация 9-гидроксирисперидона достигается в течение 4-5 дней.

Биотрансформация и элиминация.

Рисперидон метаболизируется цитохромом CYP2D6 до 9-гидроксирисперидона, который оказывает сходное с рисперидоном фармакологическое действие. Рисперидон и 9-гидроксирисперидон образуют активную антипсихотическую фракцию. Цитохром CYP2D6 подвержен генетическому полиморфизму. У интенсивных метаболизаторов CYP2D6 рисперидон быстро превращается в 9-гидроксирисперидон, тогда как у медленных метаболизаторов рисперидон превращается гораздо медленнее. Хотя концентрации рисперидона и 9-гидроксирисперидона ниже у интенсивных метаболизаторов, чем у медленных метаболизаторов, фармакокинетика рисперидона и 9-гидроксирисперидона в комбинации (т.е. активной антипсихотической фракции) после однократного и многократного приема у экстенсивных и слабых метаболизаторов цитохрома CYP2D6 аналогична.

Другим путем метаболизма рисперидона является N-дезалкилирование. Исследования in vitro на микросомах печени человека показали, что рисперидон в клинически значимых концентрациях не оказывает существенного ингибирования метаболизма препаратов, которые метаболизируются изоферментами цитохрома P450, включая CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 и CYP3A5. Через неделю после применения препарата 70% дозы выводится с мочой, 14% - с калом. Концентрация рисперидона и 9-гидроксирисперидона в моче составляет 35–45% от принятой дозы. Другая часть – неактивные метаболиты. После перорального применения у пациентов с психотическими расстройствами период полувыведения составляет примерно 3 часа. Период полувыведения 9-гидроксирисперидона и активной антипсихотической фракции достигает 24 часов, а у пациентов пожилого возраста - 34 часов.

Линейность.

Концентрации рисперидона в плазме крови пропорциональны дозе препарата (в пределах терапевтических доз).

Пациенты пожилого возраста и пациенты с нарушением функции почек и печени.

При исследовании однократного приема препарата у пациентов пожилого возраста и пациентов с почечной недостаточностью выявлен более высокий уровень концентрации в плазме (AUC и _Cmax в 2-2,5 раза выше) и снижение клиренса активной антипсихотической фракции на 30% у пациентов пожилого возраста и на 60% у пациентов с почечной недостаточностью (см. раздел «Особенности применения»).

У пациентов с нарушением функции печени наблюдалась более низкая степень связывания рисперидона с белками плазмы.

У пациентов с печеночной недостаточностью наблюдался нормальный уровень концентрации рисперидона в плазме, однако среднее значение свободной фракции рисперидона в плазме было увеличено на 35%.

Дети.

Фармакокинетика рисперидона, 9-гидроксирисперидона и активной антипсихотической фракции у детей аналогична таковой у взрослых.

Пол, раса и курение.

Популяционный фармакокинетический анализ не выявил явного влияния пола, возраста или статуса курения на фармакокинетику рисперидона или активной антипсихотической фракции.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение шизофрении и других психических расстройств, включая поддерживающую терапию, у пациентов, ответивших на терапию, с целью предотвращения рецидива;

— лечение маниакальных эпизодов при биполярных расстройствах (дополнительная терапия в сочетании с нормотимитиками в качестве начального лечения или в качестве монотерапии сроком до 12 недель);

– кратковременное лечение выраженной агрессии или тяжелых психических симптомов у больных деменцией при угрозе причинения вреда себе или другим людям;

- симптоматическое лечение вызывающих оппозиционных расстройств или других нарушений социального поведения у детей, подростков и взрослых с умственным развитием ниже среднего или умственной отсталостью, имеющих проявления деструктивного поведения (импульсивность, аутоагрессия);

- симптоматическое лечение аутистических расстройств у детей в возрасте 5 лет и старше, при которых симптомы варьируют от гиперактивности до раздражительности (включая агрессию, членовредительство, тревогу и патологические циклические действия).

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к активному компоненту или любому вспомогательному веществу препарата.

Деменция и симптомы болезни Паркинсона (ригидность, брадикинезия и паркинсонические нарушения осанки).

Деменция и подозрение на деменцию с тельцами Леви (помимо симптомов деменции, по крайней мере, два из следующих симптомов: паркинсонизм, зрительные галлюцинации, шаткая походка).

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Исследования метаболизма in vitro показали, что распад рисперидона до 9-гидроксирисперидона можно ингибировать фенотиазинами, трициклическими антидепрессантами и некоторыми бета-блокаторами, которые связываются с CYP 2D6. Такое ингибирование может привести к повышению концентрации рисперидона и снижению содержания активного метаболита 9-гидроксирисперидона в плазме. Хотя клинические данные 12 пациентов показали, что амитриптилин не ингибирует распад рисперидона до 9-гидроксирисперидона, анализ данных небольшого числа пациентов, одновременно применявших эти препараты, подтверждает, что клинический эффект не изменяется.

Рисперидон является слабым ингибитором CYP 2D6 in vitro . Поэтому не ожидается, что Рисперон ^® будет существенно ингибировать выведение препаратов, метаболизирующихся этими ферментами.

При одновременном применении препаратов, являющихся индукторами ферментов, метаболизм рисперидона может усиливаться. Карбамазепин снижает концентрацию активной антипсихотической фракции в плазме крови. Клинические данные показали, что концентрации рисперидона и 9-гидроксирисперидона в плазме были в 1,7-3,7 раза ниже у пациентов, одновременно получавших карбамазепин. Аналогичные эффекты (снижение концентрации активной антипсихотической фракции в плазме крови) можно наблюдать при применении других индукторов печеночных ферментов CYP 3A4, таких как рифампицин, фенитоин и фенобарбитал. При отмене или возобновлении приема карбамазепина или других индукторов ферментов CYP 3A4 дозу ^{Рисперона®} следует пересмотреть и при необходимости скорректировать. В единичных случаях при одновременном применении карбамазепина и рисперидона наблюдались токсические концентрации карбамазепина в сыворотке крови.

Рисперон ^® может проявлять антагонистическое действие по отношению к леводопе и другим антагонистам дофамина. Если такое сочетание считается необходимым, особенно в терминальной стадии болезни Паркинсона, следует назначать наименьшие эффективные дозы каждого препарата.

Фенотиазины, трициклические антидепрессанты и некоторые β-адреноблокаторы могут повышать концентрацию рисперидона в плазме крови, но не концентрацию антипсихотической фракции. Циметидин в дозе 400 мг два раза в день и ранитидин в дозе 150 мг два раза в день увеличивали AUC активной антипсихотической фракции (рисперидона и 9-гидроксирисперидона) на 8% и 20% соответственно, хотя это не было клинически значимым.

Установлено, что флуоксетин (20 мг/сут) и пароксетин (20 мг/сут) повышают концентрацию рисперидона в плазме в 2,5-2,8 и 3-9 раз соответственно. Флуоксетин не влияет на концентрацию 9-гидроксирисперидона в плазме крови. Пароксетин в среднем снижает концентрацию 9-гидроксирисперидона в плазме на 13%. В целом концентрация активной антипсихотической фракции увеличивается на 50% при одновременном применении флуоксетина и пароксетина. Если флуоксетин и пароксетин назначаются или прекращаются во время терапии Риспероном ^® , врач должен пересмотреть дозу Рисперона ^® . Влияние отмены лечения флуоксетином и пароксетином на фармакокинетику рисперидона или 9-гидроксирисперидона не исследовалось.

Эритромицин (ингибитор CYP 3A4) не влияет на фармакокинетику рисперидона и активной антипсихотической фракции.

В постмаркетинговый период наблюдались случаи клинически значимой артериальной гипотензии при одновременном применении рисперидона и антигипертензивных препаратов.

Как и в случае с другими нейролептиками, следует соблюдать осторожность при назначении рисперидона с препаратами, удлиняющими интервал QT, например, с антиаритмическими препаратами Ia класса (хинидин, прокаинамид), антиаритмическими препаратами III класса (амиодарон, солатол), трициклическими антидепрессантами (амитриптилин), тетрациклическими антидепрессантами. (мапролитин), некоторые антигистаминные препараты, другие антипсихотические средства, некоторые противомалярийные средства (хинин, мефлохин) и препараты, вызывающие электролитный дисбаланс (гипокалиемия, гипомагниемия), брадикардию или средства, ингибирующие печеночный метаболизм рисперидона. Этот список не является полным.

Ингибиторы холинэстеразы галантамин и донезепил не оказывают клинически значимого влияния на фармакокинетику рисперидона и активной антипсихотической фракции.

Клиническое исследование с участием 13 пациентов продемонстрировало, что фармакокинетические параметры лития существенно не изменяются при замене применяемого одновременно нейролептика на Рисперон ^® в дозе 3 мг 2 раза в сутки. Совместимость рисперидона с литием не изучалась. При одновременном применении нейролептиков и лития наблюдались случаи энцефалопатий, экстрапирамидных нарушений и злокачественного нейролептического синдрома. В клинических исследованиях экстрапирамидные расстройства и гиперкинезия чаще регистрировались при применении лития с антипсихотиками, чем при монотерапии литием.

Рисперон ^® не оказывал клинически значимого влияния на фармакокинетику вальпроата в ходе исследования в параллельных группах и дигоксина в ходе перекрестного исследования взаимодействия.

Топирамат значительно снижает биодоступность рисперидона, но почти не снижает биодоступность активной антипсихотической фракции. Поэтому маловероятно, что такое взаимодействие имеет клиническое значение.

Клоназепам, габапентин, ламотриджин, метилфенидат: учитывая фармакокинетику рисперидона и этих действующих веществ, взаимодействие между ними не ожидается, хотя соответствующие исследования не проводились.

Риски применения Рисперона ^® одновременно с другими лекарственными средствами систематически не изучались. Теоретически возможно взаимодействие со всеми активными веществами, влияющими на ЦНС. Хотя дополнительных данных исследований нет,

Следует соблюдать осторожность при назначении рисперидона одновременно с другими лекарственными средствами.

Информацию о повышении смертности при одновременном применении с фуросемидом у пожилых пациентов с деменцией см. в разделе «Особенности применения».

Рисперидон следует применять с осторожностью в сочетании с другими веществами.
центрального действия, в том числе с алкоголем, опиатами, антигистаминными препаратами и бензодиазепинами, из-за повышенного риска седативного эффекта.

Верапамил, ингибитор CYP 3A4 и P-гликопротеина, повышает концентрацию рисперидона в плазме крови.

Одновременное применение ^{Рисперона®} для перорального применения с палиперидоном не рекомендуется, поскольку палиперидон является активным метаболитом рисперидона, и их сочетание может привести к дополнительному эффекту активной антипсихотической фракции.

Особенности применения.

Пожилые пациенты с деменцией.

Повышенный уровень смертности.

Среди пожилых пациентов с деменцией, получавших атипичные антипсихотические препараты, наблюдался повышенный уровень смертности по сравнению с пациентами в группе плацебо в метаанализе 17 контролируемых исследований атипичных антипсихотических препаратов, включая ^{Рисперон®} . В плацебо-контролируемом исследовании с применением Рисперона ^® у пациентов этой категории уровень смертности составил 4,0% по сравнению с 3,1% в группе плацебо. Средний возраст умерших больных составил 86 лет (диапазон - 67-100 лет). Конкретный профиль факторов риска смертности в группе пациентов, принимавших Рисперон ^®, не определен. Причины смерти были типичными для этой возрастной группы (65 лет и старше) и включали сердечно-сосудистые и цереброваскулярные заболевания, опухоли, инфекции (например, пневмония) и диабет.

Одновременное применение с фуросемидом.

В плацебо-контролируемом исследовании у пожилых пациентов с деменцией наблюдался повышенный уровень смертности при одновременном применении рисперидона и фуросемида (7,3%; средний возраст - 89 лет, диапазон - 75-97 лет) по сравнению с таковым у пациентов, получавших только рисперидон (3,1% ; средний возраст - 84 года, диапазон - 70-96 лет) или только фуросемид (4,1% ; средний возраст - 80 лет). годы, диапазон - 67-90 лет). Увеличение уровня смертности среди пациентов, принимавших одновременно рисперидон и фуросемид, наблюдалось в двух из четырех клинических исследований. Среди пациентов, одновременно применявших рисперидон с другими диуретиками, повышенного уровня смертности не зарегистрировано.

Никаких патофизиологических механизмов, объясняющих этот факт, не установлено. Причина летального исхода также оказалась не единственной. Однако при назначении препарата в таких случаях следует соблюдать особую осторожность и перед назначением препарата следует провести оценку рисков и преимуществ данной комбинации или комбинации с другими потенциальными диуретиками. Независимо от лечения, обезвоживание было распространенным фактором риска смертности и должно тщательно контролироваться у пациентов с деменцией.

Цереброваскулярные побочные реакции.

В плацебо-контролируемых клинических исследованиях наблюдалась более высокая частота фатальных цереброваскулярных нежелательных явлений (инсультов и транзиторных ишемических атак) среди пациентов с деменцией, получавших Рисперон ^®, по сравнению с теми, кто получал плацебо (медиана возраста - 85 лет; диапазон - 73-97 лет).

Совокупные данные шести плацебо-контролируемых исследований с участием пожилых пациентов с деменцией (возраст 65 лет и старше) продемонстрировали возникновение цереброваскулярных нарушений (в том числе тяжелых) у 3,3% (33/989) пациентов, получавших Рисперон ^® , по сравнению с 1,2% (8/693) пациентов, получавших плацебо. Соотношение между группами Рисперона ^® и плацебо (отношение шансов; 95% ДИ) составило 2,96 (1,33; 7,45), в подгруппе пациентов с сосудистой деменцией — 5,26 (1,18; 48,11).

Риск цереброваскулярных побочных эффектов значительно выше у пациентов со смешанной или сосудистой деменцией по сравнению с деменцией при болезни Альцгеймера. Следует тщательно взвесить все риски и преимущества назначения Рисперона ^® пациентам пожилого возраста с деменцией, особенно риск инсульта. С особой осторожностью Рисперон ^® следует назначать пациентам с деменцией, имеющим артериальную гипертензию, заболевания сердечно-сосудистой системы, а также пациентам с сосудистой деменцией. Пациентов и лиц, осуществляющих уход, следует проинструктировать о необходимости немедленно сообщать о признаках возможного сердечно-сосудистого приступа, таких как внезапная слабость, онемение лица, рук или ног, а также нарушения речи и зрения. Предлагается отдельно просмотреть все возможные варианты лечения, включающие перенесение терапии ^{Риспероном®} .

Дети.

Перед призначенням Рисперону ^® дітям слід ретельно зважити співвідношення ризику і користі. Необхідно регулярно ретельно оцінювати потребу у продовженні лікування. Показання «симптоматичне лікування розладів соціальної поведінки, зухвалих опозиційних розладів та або інших розладів соціальної поведінки» та «аутичні розлади» досліджувалися лише у дітей віком від 5 років. Тому не слід призначати Рисперон ^® за такими показаннями дітям віком до 5 років.

Немає досвіду застосування Рисперону ^® дітям віком до 15 років для лікування шизофренії та дітям віком до 10 років для лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах.

Для дітей доступні дані базуються на клінічних дослідженнях тривалістю 1 рік. Ці дані показують, що не відбувається впливу на ріст та розвиток. Вплив на ріст та розвиток при лікуванні тривалістю більше одного року невідомий. Тому слід проводити клінічний моніторинг ендокринної системи, включаючи вимірювання зросту та маси тіла, контроль статевого розвитку, потенційних пролактинзалежних ефектів, дослідження екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів.

Сонливость.

Під час плацебоконтрольованих досліджень сонливість часто спостерігалася у дітей з аутизмом. Більшість випадків були від легкого до помірного ступеня тяжкості. Переважно сонливість спостерігалася на початку лікування, з найбільшою частотою впродовж перших двох тижнів лікування, та самостійно минала, середня тривалість становила 16 днів. Пацієнтам з сонливістю можна розглянути можливість зміни режиму дозування.

Ортостатична гіпотензія.

Через α ₁ -літичну активність рисперидону, особливо на початку лікування, може спостерігатися ортостатична гіпотензія. У постмаркетинговому періоді клінічно значуща гіпотензія спостерігалася під час одночасного застосування рисперидону та антигіпертензивних засобів. Рисперон ^® слід з обережністю застосовувати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями (такими як серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). У цих випадках дозу слід поступово коригувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). При виникненні гіпотензії слід розглянути можливість зменшення дози.

Подовження інтервалу QT.

Під час клінічних досліджень подовження інтервалу QT не було асоційоване з рисперидоном. У постмаркетинговому періоді дуже рідко повідомляли про випадки подовження інтервалу QT. Слід з обережністю застосовувати Рисперон ^® , як і інші антипсихотичні засоби, пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, порушеннями електролітного обміну (гіпокаліємія, гіпомагніємія) або подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі. Також слід бути обережними при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT.

Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.

Під час застосування антипсихотичних засобів, включаючи рисперидон, спостерігалися випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. У постмаркетинговому періоді агранулоцитоз спостерігався дуже рідко (<1/10000 пацієнтів).

За пацієнтами зі значним зменшенням кількості лейкоцитів в анамнезі або з медикамент-індукованою лейкопенією/нейтропенією слід ретельно наглядати протягом перших декількох місяців лікування та припинити застосування рисперидону при появі ознак значного зменшення кількості лейкоцитів і у разі відсутності інших причин для такого зниження.

За пацієнтами із клінічно значущою нейтропенією слід спостерігати стосовно виникнення гарячки та інших ознак інфекції та лікувати відповідним чином при виявленні симптомів. У разі тяжкої нейтропенії (<1×10 ⁹ /л) лікування рисперидоном слід припинити та слідкувати за кількістю лейкоцитів до відновлення.

Венозна тромбоемболія.

Описані випадки венозної тромбоемболії при застосуванні антипсихотичних лікарських препаратів. Оскільки пацієнти, які лікуються антипсихотичними лікарськими засобами, часто мають набуті фактори ризику виникнення венозної тромбоемболії, усі можливі фактори розвитку тромбоемболії необхідно ідентифікувати перед та під час лікування Риспероном ^® та вжити відповідних превентивних заходів.

Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми.

При застосуванні препаратів із властивостями антагоністів дофамінових рецепторів відзначалося виникнення пізньої дискінезії, що характеризується мимовільними ритмічними рухами (переважно язика та/або обличчя). Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику розвитку пізньої дискінезії. Якщо виникають ознаки та симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути питання щодо відміни всіх антипсихотичних препаратів.

Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві.

Лікарі повинні зважувати небезпеку та користь при призначенні антипсихотичних засобів, у тому числі Рисперону ^® , пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві. Застосування рисперидону може погіршити перебіг хвороби Паркінсона. Пацієнти, хворі на будь-яке із зазначених вище захворювань, можуть мати підвищений ризик нейролептичного злоякісного синдрому, а також підвищену чутливість до антипсихотичних препаратів (наприклад сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості та нестійкість постави з частими падіннями на додачу до екстрапірамідних симптомів).

Злоякісний нейролептичний синдром.

При застосуванні класичних нейролептичних лікарських засобів рідко відзначаються випадки виникнення злоякісного нейролептичного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю вегетативних функцій, порушенням свідомості та підвищенням рівня креатинфосфокінази. Додаткові ознаки включають міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. У разі розвитку нейролептичного синдрому необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Рисперон ^® .

Гіперглікемія та цукровий діабет.

Повідомляли про гіперглікемію, цукровий діабет або загострення існуючого діабету під час лікування препаратом Рисперон ^® . Оцінка зв'язку між застосуванням атипових антипсихотиків та відхиленнями рівня глюкози ускладнена через підвищений ризик виникнення цукрового діабету у хворих на шизофренію та підвищення частоти захворюваності на цукровий діабет серед населення взагалі. Таким чином, зв'язок між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та побічними реакціями, пов'язаними з гіперглікемією, до кінця незрозумілий. Хоча епідеміологічні дослідження вказують на підвищений ризик побічних реакцій, пов'язаних із гіперглікемією, у пацієнтів, які лікуються атиповими нейролептиками. Кожного пацієнта, який застосовує атипові антипсихотичні препарати, слід перевіряти на наявність симптомів гіперглікемії та цукрового діабету.

Збільшення маси тіла.

При застосуванні препарату Рисперон ^® повідомляли про випадки значного збільшення маси тіла. Рекомендований контроль маси тіла.

Пріапізм.

Існує можливість виникнення пріапізму під час лікування Риспероном ^® внаслідок його альфа-адренергічної блокуючої дії. Про випадки пріапізму повідомляли у постмаркетинговому періоді.

Регуляція температури тіла.

Антипсихотичні лікарські засоби можуть порушувати здатність тіла до зниження його основної температури. Рекомендується відповідний догляд пацієнтам, яким призначено Рисперон ^® , якщо вони будуть піддаватися впливу умов, що можуть спричиняти підвищення основної температури тіла, а саме – інтенсивні фізичні тренування, вплив високих температур зовнішнього середовища, супровідна терапія препаратами з антихолінергічною активністю чи вплив зневоднення.

Протиблювальний ефект.

У доклінічному вивченні властивостей рисперидону відзначався протиблювальний ефект. Ця властивість може маскувати симптоми передозування деяких ліків або таких станів як обструкція кишечнику, синдром Рея та пухлини мозку.

Судороги

Слід з обережністю застосовувати Рисперон ^® пацієнтам із судомами або іншими станами, які потенційно знижують судомний поріг, в анамнезі.

Інтраопераційний синдром атонічної райдужки (ІСАР).

Під час операцій з видалення катаракти спостерігався інтраопераційний синдром атонічної райдужки у пацієнтів, які лікувалися препаратами, що володіють альфа-адреноблокуючими властивостями, у т. ч. Риспероном ^® .

ІСАР може підвищувати ризик ускладнень операції на оці протягом та після хірургічного втручання. Слід повідомити хірурга-офтальмолога про застосування антипсихотичних лікарських засобів у минулому або у період проведення операції. Потенційні переваги припинення терапії препаратами з a ₁ -блокувальною дією перед операцією не встановлені, слід зважити ризик відміни лікування антипсихотичними засобами.

Порушення функції печінки та нирок.

Пацієнтам з порушенням функції печінки та нирок рекомендується призначати половину початкової та підтримувальної доз (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Гіперпролактинемія.

Дослідження на культурах тканин указують на те, що ріст клітин у пухлинах молочної залози людини може бути стимульований пролактином. Хоча досі чіткого зв'язку із застосуванням антипсихотичних засобів клінічними та епідеміологічними дослідженнями не встановлено, рекомендується з обережністю призначати рисперидон пацієнтам із відповідною патологією в анамнезі. Рисперон ^® потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам з гіперпролактинемією та пролактинозалежними пухлинами, наприклад пролактиномою гіпофіза, або імовірними пролактинозалежними пухлинами, такими як епітеліальні пухлини молочної залози.

Допоміжні речовини.

Таблетки, вкриті оболонкою, містять лактозу. Пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати препарат Рисперон ^® , таблетки, вкриті оболонкою.

Пацієнтам з гіперчутливістю до азобарвників (Е 110), ацетилсаліцилової кислоти та інших інгібіторів синтезу простагландинів Рисперон ^® , таблетки, вкриті оболонкою, слід застосовувати з обережністю.

Препарат містить оранжево-жовтий S (Е 110). Може спричинити алергічні реакції.

Использование во время беременности или кормления грудью.

Беременность.

Контрольованих досліджень з участю вагітних жінок не проводили. Хоча під час досліджень на тваринах не було виявлено тератогенного впливу, спостерігався опосередкований вплив на рівень пролактину.

У новонароджених, чиї матері застосовували антипсихотичні засоби (у тому числі рисперидон) протягом останнього триместру вагітності, існує ризик виникнення оборотних екстрапірамідних симптомів та/або синдрому відміни препарату. Ці симптоми включають ажитацію, незвично підвищений або знижений м'язовий тонус, тремор, сонливість, розлади дихання або проблеми з годуванням. Ці ускладнення можуть бути різної тяжкості. У деяких випадках вони самі зникали через певний проміжок часу, у деяких – був необхідний моніторинг стану немовлят у відділенні інтенсивної терапії або тривала госпіталізація.

Рисперон ^® не рекомендується застосовувати у період вагітності, окрім випадків життєвої необхідності. Якщо необхідно припинити лікування Риспероном ^® у період вагітності, не слід робити це раптово.

Період годування груддю.

У ході досліджень на тваринах рисперидон і 9-гідроксирисперидон проникали у молоко. Є спостереження, що рисперидон і 9-гідроксирисперидон можуть також проникати у грудне молоко людини. В окремих випадках 4,3 % дози, яку застосовувала мати, у вигляді активної антипсихотичної фракції діючої речовини визначали у грудному молоці. У разі необхідності прийому препарату годування груддю слід припинити.

Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или другими механизмами.

Препарат може впливати на швидкість реакції при виконанні роботи, яка потребує особливої уваги. Тому рекомендується утримуватися від керування автомобілем або роботи з іншими механічними засобами.

Способ применения и дозировка.

Звичайна доза

Рисперон ^® можна застосовувати 1 або 2 рази на добу. Дози більше 8 мг слід розділяти на 2 прийоми (вранці та ввечері). Прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату Рисперон ^® .

Рекомендується поступове припинення лікування. Після різкого припинення застосування високих доз антипсихотичних препаратів дуже рідко спостерігалися гострі симптоми відміни, у тому числі нудота, блювання, пітливість, безсоння. Також може спостерігатися рецидив психотичних симптомів, повідомляли про появу мимовільних рухів (наприклад, акатизія, дистонія та дискінезія).

Для досягнення дози 0,25–2,5 мг рекомендується застосовувати рисперидон у вигляді орального розчину.

Шизофрения

Дорослі

Рисперон ^® можна призначати 1 або 2 рази на добу.

Розпочинати прийом слід з 2 мг Рисперону ^® на добу, на другий день дозу можна збільшити до 4 мг. Після цього дозу можна підтримувати без змін або, у разі необхідності, продовжувати індивідуальну корекцію дози. Для більшості пацієнтів рекомендована доза становить 4-6 мг на добу. Деяким пацієнтам може бути показане поступове підвищення дози або знижена початкова доза.

Дози, які перевищують 10 мг на добу, не виявили вищої ефективності порівняно з меншими дозами, але вони можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. Оскільки безпеку доз, що перевищують 16 мг на добу, не вивчали, такі дози застосовувати не можна.

У разі необхідності додаткової седації можна одночасно застосовувати бензодіазепін.

Пацієнти літнього віку (від 65 років).

Рекомендована початкова доза – по 0,5 мг 2 рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 1-2 мг 2 рази на добу шляхом підвищення на 0,5 мг 2 рази на добу.

Маніакальні епізоди при біполярних розладах

Взрослые

Рекомендована початкова доза Рисперону ^® – 2 мг 1 раз на добу, ввечері. Дозу можна індивідуально збільшити додаванням 1 мг/добу не частіше ніж через кожні 24 години. Рекомендований діапазон доз – від 2 до 6 мг на добу.

Як і при інших видах симптоматичного лікування, при довготривалому застосуванні Рисперону ^® необхідно періодично переглядати дози і коригувати їх протягом усієї терапії. Немає даних щодо ефективності Рисперону ^® при лікуванні гострої біполярної манії тривалістю понад 12 тижнів. Якщо Рисперон ^® застосовувати у комбінації з нормотиміками, терапію можна припинити раніше, оскільки початок ефекту від лікування можна очікувати у перші тижні терапії. Навіть після появи відповіді на лікування слід враховувати можливість повторного виникнення симптомів депресії через особливості перебігу хвороби та побічні реакції лікарських засобів, що застосовували для лікування, у тому числі Рисперону ^® .

Пацієнти літнього віку (від 65 років).

Рекомендована початкова доза – по 0,5 мг 2 рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 1-2 мг два рази на добу, підвищуючи на 0,5 мг 2 рази на добу. Оскільки досвід застосування пацієнтам літнього віку обмежений, рекомендується обережність.

Діти віком від 10 років.

Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 1 раз на добу, вранці або ввечері. Дозу можна індивідуально збільшувати, додаючи від 0,5 до 1 мг/добу не частіше ніж через кожні 24 години до досягнення рекомендованої дози 2,5 мг/добу. Ефективність лікування було продемонстровано у діапазоні доз від 0,5 до 6 мг/добу, дози вище 6 мг/добу не вивчали.

Пацієнтам із сонливістю може бути рекомендовано розділення добової дози на 2 прийоми.

Як і при інших видах симптоматичного лікування, при довготривалому застосуванні Рисперону ^® необхідно періодично переглядати дози і коригувати їх протягом усієї терапії.

Немає досвіду застосування Рисперону ^® для лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах у дітей віком до 10 років.

Короткочасна терапія вираженої агресії або тяжких психічних симптомів у пацієнтів із деменцією

Рекомендована початкова доза – 0,25 мг 2 рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити шляхом підвищення дози на 0,25 мг 2 рази на добу не частіше ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 0,5 мг 2 рази на добу. Однак для деяких пацієнтів ефективну дозу можна збільшити до 1 мг двічі на добу. Після досягнення оптимальної дози можна розглянути можливість прийому добової дози 1 раз на день. Як і при інших видах симптоматичного лікування, при довготривалому застосуванні Рисперону ^® необхідно періодично переглядати дози і коригувати їх протягом усієї терапії.

Відміна лікування Риспероном ^® повинна відбутися не пізніше ніж через 3 місяці від початку терапії, терапію можна поновити лише у разі, якщо поведінкові розлади з'являються знову.

Симптоматичне лікування розладів соціальної поведінки або агресивної поведінки

Пацієнти з масою тіла ≥ 50 кг

Рекомендована початкова доза становить 0,5 мг 1 раз на добу. За необхідності дозу слід коригувати шляхом додавання 0,5 мг 1 раз на добу не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 1 мг 1 раз на добу. Однак для деяких пацієнтів для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0,5 мг 1 раз на добу, тоді як інші можуть потребувати 1,5 мг 1 раз на добу.

Пацієнти з масою тіла < 50 кг

Рекомендована початкова доза – 0,25 мг 1 раз на добу. У разі необхідності дозу можна коригувати шляхом додавання 0,25 мг 1 раз на добу не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 0,5 мг 1 раз на добу. Однак для деяких пацієнтів достатньо не більше ніж 0,25 мг 1 раз на добу для досягнення позитивного ефекту, тоді як інші можуть потребувати 0,75 мг 1 раз на добу.

Як і при інших видах симптоматичного лікування, довготривале застосування Рисперону ^® необхідно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії.

Немає досвіду застосування Рисперону ^® для симптоматичного лікування розладів соціальної поведінки або агресивної поведінки у дітей віком до 5 років.

Аутизм (діти віком від 5 років)

Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта та клінічної відповіді.

Пацієнти з масою тіла <50 кг

Рекомендована початкова доза становить 0,25 мг 1 раз на добу. З 4-го дня дозу можна збільшити на 0,25 мг. Слід підтримувати дозу 0,5 мг та на 14-й день провести оцінку клінічної відповіді. Збільшення дози на 0,25 мг з інтервалом у 2 тижні можна розглядати лише для пацієнтів з недостатньою клінічною відповіддю.

Пацієнти з масою тіла ≥ 50 кг

Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 1 раз на добу. З 4 дня дозу можна збільшити на 0,5 мг. Слід підтримувати дозу 1 мг та на 14 день провести оцінку клінічної відповіді. Збільшення дози на 0,5 мг з інтервалом у 2 тижні можна розглядати лише для пацієнтів з недостатньою клінічною відповіддю.

Дози Рисперону ^® для дітей з аутизмом (добова доза в мг/добу)

* Пацієнти з масою тіла більше 45 кг можуть потребувати більших доз; максимальна доза, яка застосовувалася під час клінічних досліджень, становила 3,5 мг/добу.

Рисперон ^® можна застосовувати 1 або 2 рази на добу.

Пацієнтам, у яких виникає сонливість після прийому препарату, краще застосовувати добову дозу Рисперону ^® перед сном або у два прийоми. Під час клінічних досліджень приблизно дві третини дітей з аутизмом скаржилися на слабкість, особливо протягом початкової фази лікування.

Як тільки досягнута адекватна клінічна відповідь, слід розглянути можливість поступового зменшення дози задля досягнення оптимального відношення клінічної ефективності та безпеки.

Інформації, отриманої протягом контрольованих клінічних досліджень, недостатньо для визначення рекомендованої тривалості лікування Риспероном ^® пацієнтів з аутизмом. Тому досвідчений спеціаліст повинен проводити ретельний моніторинг стану пацієнта.

При виникненні тяжких побічних реакцій (наприклад екстрапірамідних розладів, пізньої дискінезії або неконтрольованого збільшення маси тіла) слід зменшити дозу Рисперону ^® або припинити лікування.

Немає досвіду застосування Рисперону ^® для симптоматичного лікування аутизму у дітей віком до 5 років.

Для досягнення дози 0,25-1 мг рекомендується застосовувати рисперидон у вигляді орального розчину.

Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок.

У пацієнтів із порушеннями функції нирок активна антипсихотична фракція виводиться з організму повільніше, ніж у пацієнтів зі здоровими нирками. У пацієнтів із порушеннями функції печінки концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі крові збільшується.

Незалежно від показання, цим пацієнтам слід призначати половину початкової та підтримуючої доз, титрування дози повинно бути повільнішим.

Рисперон ^® потрібно застосовувати з обережністю даній категорії пацієнтів.

Перехід з терапії іншими антипсихотичними засобами .

Якщо це клінічно виправдано, під час терапії препаратом Рисперон ^® рекомендується поступово припинити попередню терапію іншими препаратами. При цьому, якщо пацієнт переводиться з терапії антипсихотичними препаратами у формі «депо», лікування препаратом Рисперон ^® рекомендується розпочати із застосування замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.

Дети.

Рисперидон застосовувати для лікування розладів соціальної поведінки або агресивної поведінки, а також аутичних розладів дітям віком від 5 років; для лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах дітям віком від 10 років.

Передозировка.

Симптоми.
Ознаки та симптоми передозування, що спостерігалися, – це відомі побічні реакції препарату, що проявляються у посиленій формі: сонливість і седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія, а також екстрапірамідні симптоми. При передозуванні повідомляли про подовження інтервалу QT та судоми. Повідомляли про тріпотіння-мерехтіння, асоційоване з передозуванням препаратом Рисперон ^® у комбінації з пароксетином.

Уход.
Слід забезпечити та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватної вентиляції та оксигенації. Слід розглянути можливість промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та призначення активованого вугілля разом із проносним засобом не пізніше ніж за 1 годину після прийому препарату. Показаний моніторинг серцево-судинної діяльності, що включає безперервну реєстрацію ЕКГ для виявлення можливих аритмій. Рисперидон не має специфічного антидоту. Таким чином, слід вживати відповідні підтримуючі заходи. У разі гострого передозування слід проаналізувати можливість лікарської взаємодії кількох препаратів. Артеріальну гіпотензію та судинний колапс слід лікувати такими заходами, як внутрішньовенні вливання та/або симпатоміметичні препарати. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначати антихолінергічні препарати. Слід продовжувати постійний медичний нагляд до повного одужання пацієнта.

Побочные реакции.

Найчастішими побічними реакціями, про які повідомляється (частота ≥ 10 %), є паркінсонізм, седація/сонливість, головний біль та безсоння. Паркінсонізм та акатизія є дозозалежними побічними реакціями.

Побічні реакції, наведені нижче, включають ті, про які повідомляли під час клінічних випробувань та у постмаркетинговому періоді. Частота виникнення побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000) та невідомо (частоту не можна встановити з доступних даних).

У кожній групі побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня проявів.

^a Гіперпролактинемія у деяких випадках може призводити до гінекомастії, розладів менструального циклу, аменореї, галактореї.

^b Під час плацебоконтрольованих досліджень повідомляли про цукровий діабет у 0,18 % пацієнтів, які отримували рисперидон, порівняно з 0,11 % у групі плацебо. Загальна частота у всіх клінічних випробуваннях становила 0,43 % у пацієнтів, які приймали рисперидон.

^с Не відзначалося у клінічних дослідженнях рисперидону, однак було виявлено протягом постмаркетингового спостереження.

^d Екстрапірамідні розлади включають: паркінсонізм (гіперсекреція слини, ригідність м'язів, паркінсонізм, слинотеча, феномен «зубчатого колеса», брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м'язів, акінезія, ригідність потиличних м'язів, ригідність м'язів, паркінсонічна хода, порушення глабелярного рефлексу, паркінсонічний тремор), акатизію (акатизія, неспокій, гіперкінезія, синдром неспокійних ніг), тремор, дискінезію (дискінезія, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетоз, міоклонус), дистонію.

Дистонія включає дистонію, гіпертонію, кривошию, мимовільні м'язові скорочення, міогенні контрактури, блефароспазм, рух очного яблука, параліч язика, тик (у ділянці обличчя), ларингоспазм, міотонію, опістотонус, ротоглотковий спазм, плевротонус, спазм язика, тризм. Включено більший перелік симптомів, що не обов'язково мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає: порушення засинання, інтрасомнічний розлад. Судоми включають: великий епілептичний напад. Менструальні розлади включають: нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає: генералізований набряк, периферичний набряк, «точковий» набряк.

Побічні реакції паліперидону

Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій цих речовин (включаючи пероральні та ін'єкційні форми випуску) подібні. На додаток до зазначених вище побічних реакцій, при застосуванні паліперидону повідомляли про синдром постуральної ортостатичної тахікардії, який, імовірно, може спостерігатися і при застосуванні Рисперону ^® .

Побічні реакції, властиві антипсихотичним лікарським засобам

Удлинение интервала QT

Як і при застосуванні інших антипсихотиків, у постмаркетинговому періоді повідомляли про подовження інтервалу QT при застосуванні рисперидону. Також при застосуванні антипсихотичних препаратів повідомляли про інші побічні реакції з боку серця, що подовжують інтервал QT, такі як вентрикулярна аритмія, фібриляція шлуночків, вентрикулярна тахікардія, раптовий летальний наслідок, зупинка серця, тріпотіння-мерехтіння.

Венозна тромбоемболія

На тлі застосування антипсихотичних засобів були зареєстровані випадки розвитку венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та тромбоз глибоких вен.

Збільшення маси тіла

Порівняння кількості пацієнтів, які застосовували Рисперон ^® , та пацієнтів, які застосовували плацебо та мали збільшення маси тіла на 7 % у плацебоконтрольованих дослідженнях тривалістю від 6 до 8 тижнів, показали статистично значущу різницю у частоті випадків збільшення маси тіла у групі пацієнтів, які приймали Рисперон ^® (18 %) порівняно з такою у пацієнтів, які застосовували плацебо (9 %). У ході тритижневих плацебоконтрольованих досліджень у дорослих пацієнтів з гострою манією частота збільшення маси тіла на ≥7 % була співставною з такою у групі, що приймала Рисперон ^® (2,5 %), та у групі, що приймала плацебо (2,4 %), та була дещо вищою у групі активного контролю (3,5 %).

У популяції дітей з порушеннями поведінки протягом довготривалих досліджень маса тіла пацієнтів збільшувалась у середньому на 7,3 кг після 12 місяців лікування. Очікуване збільшення маси тіла для дітей з нормальною масою тіла у віці 5-12 років – від 3 до 5 кг на рік. Починаючи з 12 років, збільшення маси тіла для дівчат залишається від 3 до 5 кг на рік, тоді як хлопці набирають у середньому 5 кг на рік.

Додаткова інформація щодо особливих категорій пацієнтів

Побічні реакції у пацієнтів літнього віку з деменцією або у дітей, про які повідомляли з більшою, ніж у дорослих, частотою, описані нижче.

Пацієнти літнього віку з деменцією

Транзиторна ішемічна атака та цереброваскулярні розлади – побічні реакції, про які повідомляли протягом клінічних досліджень з частотою 1,4 % та 1,5 % відповідно у пацієнтів літнього віку з деменцією. Окрім цього, про такі побічні реакції повідомляли з частотою ≥ 5 % у пацієнтів літнього віку з деменцією та з щонайменше з удвічі вищою частотою, ніж у інших категорій дорослих пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель.

Дети

Загалом очікувані побічні реакції у дітей схожі з такими у дорослих щодо частоти виникнення, типу та ступеня тяжкості.

Побічні реакції, що спостерігалися у дітей (віком від 5 до 17 років) з частотою ≥ 5 % та зі щонайменше удвічі вищою частотою, ніж у дорослих пацієнтів: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея та енурез.

Вплив тривалого лікування рисперидоном на статеве дозрівання і ріст недостатньо вивчені.

Дата окончания срока.

3 года.

Условия хранения.

Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С.

Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері, по 3 або по 6 блістерів в картонній пачці.

Покинуть категорию.

По рецепту.

Продюсер.

БАЛКАНФАРМА-ДУПНИЦЯ АД/BALKANPHARMA-DUPNITSA AD.

Местонахождение производителя и адрес места его деятельности.

ул. Самоковско шоссе 3, Дупница 2600, Болгария/ул. Самоковско шоссе 3, Дупница 2600, Болгария.

Заявитель

ЗАТ «ФАРМЛІГА»/UAB «FARMLYGA».

Местонахождение заявителя.

ул. Мейстру, 9, м. Вільнюс, LT-02189, Литовская Республика/Вильнюс, ул. Мейстру, 9,

LT-02189, Republic of Lithuania