Личный кабинет
СИБИНКВО таблетки п/о 200мг №28
rx
Код товара: 870092
Производитель: Pfizer H.C.P. Corporation (США)
164 800,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 02.06.2025
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Sibinkvo 200 мг
Sibinkvo 200 мг
Композиция:
Активное вещество: абрацитиниб;
1 Пленка -покрытая таблетка содержит абоцитиниб 50 мг или 100 мг или 200 мг.
Экспцинаты: микрокристаллическая целлюлоза, кальциевый фосфат двух -базовый безводный, крахмал натрия, стеарат магния; Opadry® II Pink Film Shell (33G150000): HyiproMelose, диоксид титана; лактоза, моногидрат; Макрогол, триацетин, оксид железа красный.
Дозировка формы
Таблетки покрыты пленкой.
Основные физико -химические свойства:
Таблетки 50 мг - овальные розовые таблетки, покрытые пленкой, длиной около 11 мм и шириной 5 мм, с ABR 50 с одной стороны и PFE с другой;
Таблетки 100 мг - круглые розовые таблетки, покрытые пленкой, диаметром приблизительно 9 мм, с одной рукой с тиснением «ABR 100» и «PFE», с другой стороны;
Таблетки 200 мг - овальные розовые таблетки, покрытые пленкой, длиной около 18 мм, и шириной 8 мм, с ABR 200 с одной стороны и PFE с другой.
Фармакотерапевтическая группа
Другие дерматологические препараты, дерматит, за исключением кортикостероидов. Код ATX D11AN08.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика.
Механизм действия
Абоцитиниб является ингибитором 1 типа. Янус-кины-это внутриклеточные ферменты, которые передают сигналы, которые возникают, когда цитокины или фактор роста и взаимодействия рецепторов клеточной мембраны, чтобы влиять на клеточные гематопоэтические процессы и функционирование клеток иммунной системы. Янус-Кинес фосфорилирует и активирует сигнальные преобразователи и активаторы транскрипции, которые модифицируют внутриклеточную активность, включая экспрессию генов. Ингибирование Janus-keenease 1 модулирует способы передачи сигнала, предотвращая фосфорилирование и активацию сигнальных преобразователей и активаторов транскрипции. В биохимическом анализе абоцитиниб демонстрирует селективность для Janus-Kinza 1 (Jak1) по сравнению с тремя другими Jak: Jak2 (28 раз), Jak3 (B> 340 раз) и тирозииназой 2 (Tyk2, 43 раза). В контексте клеток он в основном ингибирует цитокин сигнальных преобразователей и активаторов транскрипции с сигнальными парами, содержащими Jak1 и не мешает передаче сигналов Jak2/Jak2 или Jak2/Tyk2. Важность селективного ферментативного ингибирования в специфических ферментах JAK для терапевтической эффективности препарата в настоящее время неизвестна.
Фармакодинамическое действие
Клинические биомаркеры
Лечение абоцитинибом было связано с дозозависимым снижением биомаркеров воспаления в сыворотке при атопическом дерматите (интерлейкин-31 (IL-31), интерлейкин-22 (IL-22), эозинофилы, хемокин, регулируемый активацией и тимусом). Клетки и интерферон гамма-белок 10 (IP-10)) или оба (высокочувствительный С-реактивный белок). Эти изменения были обратимыми после прекращения терапии. Среднее абсолютное количество лимфоцитов увеличилось к 2 -й неделе после начала терапии абоцитинибом и вернулось на начальный уровень к 9 -м месяце терапии. У большинства пациентов уровень абсолютного количества лимфоцитов поддерживался в диапазоне нормальных значений. Обработка абоцитиниба сопровождалась дозозависимым увеличением количества B-лимфоцитов и дозозависимым снижением количества природных клеток-киллеров. Клиническое значение этих изменений в количестве лимфоцитов и природных клеток -киллеров неизвестно.
Кардиоэлектрофизиология
Влияние абрацитиниба на скорректированный интервал QTC был изучен у участников, которые использовали одну дозу супратраперию абоцитиниба 600 мг в контролируемом, с плацебо и активным препаратом для сравнения, исследование с акцентом на оценку QT. В зависимости от концентрации интервала QTC, вызванного абоцитинибом; Среднее (90% доверительного интервала) увеличение интервала QTC составило 6,0 (4,52, 7,49) мс, что указывает на отсутствие клинически значимого влияния абоцитиниба на интервал QTC в исследуемой дозе.
Клиническая эффективность и безопасность
The effectiveness and safety of use of abrocytinib as monotherapy and in combination of zone drug local therapy for 12-16 weeks was evaluated in 1616 patients in 3 key, randomized, double-blind, placebo-controlled phase-1, Mono-1, Mono-1, Mono-1, Mono-1, Mono-1, Mono-1, Mono-1, Mono-1, Mono-1, Mono-Mono-Mono. Кроме того, эффективность и безопасность использования абрацитиниба в качестве монотерапии в течение 52 недель (с возможностью экстренной терапии для пациентов с эпизодами обострений) были оценены у 1233 пациентов с двойным слепым, плацебо-контролируемым исследованием индукции индукции (фазовое контролируемое). Участниками этих 4 исследований были пациенты в возрасте 12 лет с атопическим дерматитом из средней до тяжелой формы, определяемые как ≥ 3 баллов по шкале общей оценки исследователя (IGA), ≥ 16 баллов по индексу области повреждений и тяжести экземы (EASI) (PP-NR) на первоначальном уровне рандомизации. Пациентам, которым не было предоставлено надлежащий ответ на терапию или для которых актуальное лечение было неуместным с медицинской точки зрения или которые получали системную терапию, было разрешено участвовать в этих исследованиях. Все пациенты, которые завершили выходные, имели право участвовать в долгосрочном исследовании расширенного расширения.
Характеристики на исходном уровне
В плацебо-контролируемых исследованиях (Mono-1, Mono-2, Compare) и открытом исследовании индукционной терапии с рандомизированным прекращением (режима) во всех группах монголоидная раса и от 4,1% до 8,3%-до не-ротационной расы; Средний возраст участников варьировался от 32,1 до 37,7. В общей сложности 134 пациента в возрасте 65 лет были включены в эти исследования. В этих исследованиях от 32,2% до 40,8% участников на начальном уровне имели 4 балла за IGA (тяжелый атопический дерматит), а от 41,4% до 59,5% пациентов недавно получали системную терапию атопического дерматита. Первоначальный средний балл в соответствии с индексом EASI находился в диапазоне от 28,5 до 30,9, результат выходной оценки по шкале PP-NRS-от 7,0 до 7,3, а также индекс выхода качества жизни при заболеваниях кожи (DLQI)-от 14,4 до 16,0.
Клинический ответ
12-недельное исследование монотерапии (Mono-1, Mono-2) и 16-недельного исследования комбинированной терапии (Compare).
Статистически, большая доля пациентов достигла обеих первичных конечных точек: 0 или 1 точка для IgA и/или EASI 75 индекса при использовании абрацитиниба в дозах 100 мг или 200 мг один раз в день по сравнению с плацебо в течение 12 недель или 16 недель (см. Таблицу 1 и таблица 2). Статистически значимый состоит в том, что большая часть пациентов достигла по меньшей мере на 4 пункта улучшения по шкале PP-NRS при использовании абоцитиниба при дозировке 100 мг или 200 мг один раз в день по сравнению с плацебо. Это улучшение было отмечено на 2 -й неделе и хранилось в течение 12 недель. Исследование Compare в течение 2 недель показало преимущество абоцитиниба в дозировке 200 мг по сравнению с дуплюлумабом для части пациентов, которые достигли по меньшей мере 4-балльной улучшения по шкале PP-NRS с статистически более высокой скоростью зуда, который наблюдался на 4-й день после первой дозы. Эффективность лечения в различных подгруппах пациентов (например, по массе тела, возраста, пола, расовой принадлежности и анамнеза лечения системными иммуносупрессантами) в исследованиях Mono-1, Mono-2 и сравнения соответствовало таким эффектам в общей популяции.
Таблица 1.
Оценка результатов эффективности абоцитиниба в качестве монотерапии на 12 неделе
Моно-1 (g) | Моно-2G | |||||
Неделя 12 | Неделя 12 | |||||
Монотерапия абоцитиниб | Плацебо N = 77 | Монотерапия абоцитиниб | Плацебо N = 78 | |||
200 мг 1 год/д. N = 154 | 100 мг 1 год/д. N = 156 | 200 мг 1 год/д. N = 155 | 100 мг 1 год/д. N = 158 | |||
Пациенты, которые отвечали на терапию, % (95 % ДИ) | ||||||
0 или 1 точка для IgA (A) | 43,8 (D) (35,9; 51,7) | 23,7 (D) (17,0; 30,4) | 7.9 (1,8; 14,0) | 38.1 (D) (30,4; 45,7) | 28.4 (D) (21,3; 35,5) | 9.1 (2,7; 15,5) |
EASI-75 (b) | 62,7 (D) (55,1; 70,4) | 39,7 (D) (32,1; 47,4) | 11.8 (4,6; 19,1) | 61.0 (D) (53,3; 68,7) | 44,5 (D) (36,7; 52,3) | 10.4 (3,6; 17,2) |
PP-NRS4B | 57.2 (D) (48,8; 65,6) | 37,7 (D) (29,2; 46,3) | 15.3 (6,6; 24,0) | 55,3d (47,2; 63,5) | 45,2 (D) (37,1; 53,3) | 11,5 (4,1; 19,0) |
Сокращения: di - интервал доверия; EASI (область экзема и индекс тяжести) - индекс площади поражений и тяжести экземы; IGA (Global Assessment) - общая оценка исследователя; N - количество рандомизированных пациентов; PP-NRS (пик зубного цифрового склада) представляет собой численную оценку максимального зуда.
и. Пациенты с ответом IgA считались пациентами с «чистыми» (0 баллов) или «почти чистыми» (1 пункт) (по 5-балльной шкале) и снижением оценки с начального уровня на ≥ 2 баллов.
беременный Пациенты считались пациентами с улучшением EASI на ≥ 75% от начального уровня.
В. Пациенты считались пациентами с улучшением ≥ 4 баллов в этой шкале с исходного уровня.
Г. Абоцитиниб использовали в качестве монотерапии.
эн. Статистически значимый результат с коррекцией для множественности по сравнению с плацебо.
Таблица 2.
Оценка результатов эффективности абоцитиниба в сочетании с местной терапией в течение 12 недель и 16 недель
Сравнить | ||||||||
Неделя 12 | Неделя 16 | |||||||
Абоцитиниб + местная терапия | PBO + местная терапия N = 131 | Задница + местная терапия N = 243 | Абоцитиниб + местная терапия | PBO + местная терапия N = 131 | Задница + местная терапия N = 243 | |||
200 мг 1 год/д. N = 226 | 100 мг 1 год/д. N = 238 | 200 мг 1 год/д. N = 226 | 100 мг 1 год/д. N = 238 | |||||
Пациенты, которые отвечали на терапию, % (95 % ДИ) | ||||||||
0 или 1 точка для IgA (A) | 48.4 (D) (41,8; 55,0) | 36.6 (D) (30,4; 42.8) | 14.0 (8.0; 19.9) | 36.5 (30,4; 42.6) | 47.5d (40,9; 54.1) | 34,8 (D) (28,6; 40,9) | 12.9 (7,0; 18.8) | 38.8 (32,5; 45.1) |
EASI-75 (b) | 70.3 (D) (64,3; 76,4) | 58.7d (52,4; 65.0) | 27.1 (19,5; 34.8) | 58.1 (51,9; 64.3) | 71.0 (D) (65,1; 77.0) | 60.3 (D) (53,9; 66,6) | 30.6 (22,5; 38.8) | 65,5 (59,4; 71.6) |
Pp-nrs4 (b) | 63.1 (56,7; 69,6) | 47,5 (D) (40,9; 54.1) | 28.9 (20,8; 37.0) | 54,5 (47,9; 61.0) | 62,8 (D) (55,6; 70,0) | 47.0 (D) (39,5; 54,6) | 28,7 (19.6; 37.9) | 57.1 (50,1; 64.2) |
Сокращения: di - интервал доверия; Задница - Дупилумаб; EASI - Индекс площади повреждения и серьезности экземы; IgA - общая оценка исследователя; N - количество рандомизированных пациентов; PBO - плацебо; PP-NRS-это численная оценка максимального зуда.
и. Пациенты, которые достигли IGA, считались «чистыми» (0 баллов) или «почти чистыми» (1 пункт) (по 5-балльной шкале) и снижение оценки с начального уровня на ≥ 2 баллов.
беременный Пациенты с индексом EASI-75 считались улучшением в EASI при ≥ 75% от начального уровня.
В. Пациенты считались пациентами с улучшением ≥ 4 баллов в этой шкале с исходного уровня.
Г. Абоцитиниб использовали в сочетании с местной терапией.
эн. Статистически значимый результат с коррекцией для множественности по сравнению с плацебо.
Результаты, связанные со здоровьем
И исследования монотерапии (Mono-1 и Mono-2), а также в изучении комбинированной терапии (Compare) после 12 недель терапии для использования статистически значимо улучшенными результатами абрацитиниба, о которых сообщалось пациентами, включая зуд лая и улучшение на поле. (Scorad Sleep VAS)), уменьшение симптомов атопического дерматита (пациентами с экземой), улучшение качества жизни (DLQI) и уменьшение симптомов (см. Таблицу 3).
Таблица 3.
Результаты, сообщаемые пациентами после использования абоцитиниба в качестве монотерапии и в сочетании с локальной терапией (на 12 неделе)
Монотерапия | Комбинированная терапия | ||||||||
Моно-1 | Моно-2 | Сравнивать | |||||||
200 мг 1 год/д. | 100 мг 1 год/д | PBO | 200 мг 1 год/д. | 200 мг 1 год/д. | PBO | 200 мг 1 год/д. + Местный терапия | 100 мг 1 год/д. + Местный терапия | PBO + Местный терапия | |
Не | 154 | 156 | 55 | 155 | 158 | 78 | 226 | 238 | 131 |
Ваш Scorad Sleep, изменение с выпуска (95% CI) | -3,7* (-41,2; -3,3) | -2,9* (-3,4; -2.5) | -1,6 (-2,2; -1,0) | -3,8* (-4,2; -3,4) | -3,0* (-3,4; -2.6) | -2.1 (-2,7; -1,5) | -4.6* (-41,9; -41,3) | -3,7* (-4,0; -3,4) | -2.4 (-2,8; -2.0) |
Улучшение на ≥ 4 баллов с помощью индекса DLQI,% пациентов с ответом, достигнутым | 72,6 %* | 67,2%* | 43,6% | 78,1%* | 73,3%* | 32,3% | 86,4%* | 74,7% | 56,5% |
Стихотворение, изменение от выхода (95% ДИ) | -10,6* (-11,8; -9,4) | -6.8* (-8,0; -5.6) | -3,7 (-5,5; -1,9) | -11,0*; -12,1) -9,8) | -8,7* (-9,9; -7.5) | -3,6 (-5,3; -1,9) | -12.6* (-13,6; -11,7) | -9.6* (-10,5; -8.6) | -5.1 (-6,3; -3,9) |
Домен «Тревога», изменение с исходного уровня (95% DI) | -2.1* (-2,5; -1,6) | -1,6 (-2,0; -1,1) | -1.0 (-1,7; -0,4) | -1,7* (-2,2; -1,2) | -1,6* (-2,1; -1,1) | -0.6 (-1,3; -0,2) | -1,6* (-2,0; -1,2) | -1,2* (-1,5; -0.8) | -0.4 (-0,9; 0,1) |
Hads, домен «депрессия», изменение от начального уровня (95% DI) | -1,8* (-2,2; -1,4) | -1,4* (-1,8; -0,9) | -0.2 (-0,8; -0,9) | -1,4* (-1,8; -1,0) | -1,0* (-1,5; -0.6) | 0,3 (-0,3; 0,9) | -1,6* (-1,9; -1,2) | -1,3* (-1,6; -0,9) | -0.3 (-0,7; 0,2) |
Di - интервал доверия; DLQI (индекс качества жизни дерматологии) - индекс качества жизни при кожных заболеваниях; HADS (больничная тревога и шкала депрессии) - это больница, оценка тревоги и депрессии; N - количество рандомизированных пациентов; PBO - плацебо; Стихотворение (мера экземы с пациентом)- ориентированная на пациента мера экземы; SCORAD (оценка по AD) - точечная оценка атопического дерматита частично для оценки сна; Вы-визуальный анализатор шкала боли.
* Статистически значимый результат без корректировки для множественности.
Исследование открытой индукционной терапии с рандомизированными терминами участия (режим)
В общей сложности 1233 пациента использовали Abrocytiiiiiiiiiiiiiiiiiiiii в дозе 200 мг один раз в день в рамках открытого исследования во время начальной фазы 12-tzihie. Среди этих пациентов 798 участников (64,7%) удовлетворяли критериям реагирования на терапию (определяемое как достижение ответа на IgA (0 или 1 пункт) и по индексу EASI-75) и были рандомизированы на группу плацебо (267 пациентов), абрацитиниб 100 мг в день (265) в день (265) (266 пациентов).
Непрерывная терапия (непрерывно в дозе 200 мг) и индукционная терапия (200 мг в течение 12 недель с последующим применением при индукционной терапии дозы. 351 пациент, в том числе 16,2% в дозе 200 мг, 39,2% в дозировке 100 мг и 76,4% пациентов в группе плацебо, необходимых в применении экстренной терапии - в целом 200% в плакбо -группах.
Долгосрочная эффективность
Подходящие для пациентов, которые прошли полный курс терапии в регистрационном исследовании (EG Mono-1, Mono 2, Compare, Regimeen), было предложено перейти к долгосрочному расширенному исследованию. В исследовании расширения пациенты использовали abrocytiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiii в сочетании с или без фон -фоновой терапии. Пациенты, которые ранее были рандомизированы для принятия абоцитиниба в дозировке 100 мг или 200 мг один раз в день в начальных исследованиях, продолжали применять ту же дозу в расширенном исследовании. В исследовании Extend пациенты, которые получали двойную слепую терапию до окончания первоначального исследования, получили единственную слепую терапию (информация о группе, которой был рандомизирован участник, была выявлена исследователям, но не пациентам). Среди пациентов, которые были ответом после 12 недель терапии и которые провели продление исследований, у большинства пациентов ответ поддерживался в течение 48 недель общей терапии для обоих доз дозировки 100 мг один раз в день и 200 мг один раз в день соответственно). Среди пациентов, на которые не отвечали после 12 недель терапии и которые присоединились к исследованию Extend, некоторым пациентам удалось достичь позднего ответа на 24 недели (с начального уровня) на фоне продолжения терапии abrozptinib (25% и 29% для ответа IgA (0 или 1) и 59% и 59% и 59 мг один день в день, соответственно). Вероятность пользы от 24 недель была выше у пациентов, у которых был частичный ответ в течение 12 недель, по сравнению с пациентами, у которых не было ответа в течение 12 недель. Пациенты, получавшие дупилумаб в исследовании Compare и впоследствии соединяли исследование Extend, были рандомизированы для получения абрацитиниба при дозировке 100 мг или 200 мг один раз в день после включения в исследование Extend. Среди пациентов, которые не отвечали на терапию духалумабом, значительная часть пациентов достигла через 12 недель после перехода на абоцитиниб (34% и 47% для ответа на IgA (0 или 1 пункт) и 68% и 80% для ответа EASI при дозировании 100 мг один раз в день или 200 мг.
Популяция пациентов
Эффективность и безопасность использования абоцитиниба в качестве монотерапии оценивали в 2 рандомизированных, двойных слепого, плацебо-контролируемого фазового исследования (Mono 1, Mono 2), в которых приняли участие 124 пациента в возрасте от 12 до 18 лет. Эффективность и безопасность также оценивались в открытом рандомизированном исследовании с рандомизированной скидкой (режимом), в которую входили 246 пациентов в возрасте от 12 до 18 лет. В этих исследованиях результаты в подгруппе подростков соответствовали результатам в общей популяции. Эффективность и безопасность использования абоцитиниба в сочетании с фоновой местной лекарственной терапией оценивали в рандомизированном двойном слепом плацебо-контролируемом исследовании подростковой фазы. Исследование включало 287 пациентов в возрасте от 12 до менее чем 18 лет с атопическим дерматитом от умеренного до тяжелой степени с ≥ 3 точками для IgA, ≥ 16 точек на индексе EASI, поражения ≥ 10% площади поверхности тела и PP-NRS ≥ 4 баллов во время рейтинга. Пациентам, которые ранее не достигли должного ответа на терапию или которые получали системную терапию, разрешали участвовать.
Характеристики на исходном уровне
В подростковом исследовании во всех терапевтических группах 49,1% участников были женщинами, 56,1% принадлежали к кавказской расе, 33,0% к монголоиду и 6,0% к не -ротационной расе. Средний возраст участников составлял 15 лет, а доля пациентов с тяжелым атопическим дерматитом (4 балла на IGA) составила 38,6%.
Результаты оценки 12-недельного лечения абоцитиниба детей в консолидированном исследовании Mono-1 и Mono-2 и Teen представлены в таблице 4.
Таблица 4.
Оценка результатов 12 -недельного лечения абоцитиниба детей в консолидированном исследовании моно -1 и моно -2 и подростка
Подросток (g) | ||||||
Консолидированное исследование Mono-1 и Mono-2 | Подросток (g) | |||||
Абоцитиниб 200 мг 1 год/д. | Абоцитиниб 100 мг 1 год/д. | Плацебо | Абоцитиниб 200 мг 1 год/д. | Абоцитиниб 100 мг 1 год/д. | Плацебо | |
0 или 1 балл для IgA (A) N % 95% Di | 48 31.3 (18,1; 44,4) | 50 22.0 (10,5; 33,5) | 23 8.7 (0,0; 20,2) | 93 46.2 (D) (36,1; 56,4) | 89 41.6 (D) (31,3; 51,8) | 94 24.5 (15,8; 33,2) |
EASI-75 (b) N % 95% Di | 48 56.3 (42,2; 70,3) | 50 44,0 (30,2; 57,8) | 23 8.7 (0,0; 20,2) | 93 72,0 (D) (62,9; 81,2) | 89 68,5 (D) (58,9; 78,2) | 94 41,5 (31,5; 51,4) |
Pp-nrs4 (b) N % 95% Di | 36 61.1 (45,2; 77,0) | 42 28.6 (14,9; 42,2) | 22 9.1 (0,0; 21,1) | 74 55,4D (44,1; 66,7) | 76 52,6 (41,4; 63,9) | 84 29,8 (20,0; 39,5) |
Сокращения: di - интервал доверия; EASI (область экзема и индекс тяжести) - индекс площади поражений и тяжести экземы; IGA (Global Assessment) - общая оценка исследователя; N - количество рандомизированных пациентов; PP-NRS (пик потурит-численного рейтинга) представляет собой численную оценку максимального зуда.
и. Пациенты с ответом IgA считались «чистыми» (0 баллов) или «почти чистыми» (1 пункт) (5-баллон) и снижение оценки с начального уровня на 2 балла.
беременный Пациенты считались пациентами с улучшением EASI на ≥ 75% от начального уровня.
В. Пациенты считались пациентами с улучшением ≥ 4 баллов в этой шкале с исходного уровня.
Г. Абоцитиниб использовали в сочетании с местной лекарственной терапией.
эн. Статистически значимый результат с коррекцией для множественности по сравнению с плацебо.
Среди пациентов, которые достигли ответа после 12 недель лечения и приняли участие в долгосрочном исследовании удлиненного расширения, большинство пациентов сохранили 96 недель кумулятивного лечения как для доз абоцитиба [62% и 78% для ответа IGA (0 или 1), 89% и 93% для EASII и 200 мг один раз в день, соответственно]. Среди пациентов, которые не достигли 12 недель лечения и были включены в исследование Extend, доля пациентов достигла позднего ответа в течение 24 недель (от начального уровня), продолжающееся лечение обеими дозами абоцитиниба [34% и 28% для IgA (0 или 1) и 41% и 55% для EASI-75.
Фармакокинетика .
Поглощение
Абоцитиниб хорошо поглощается, в случае перорального введения более 91% дозы поглощается, а абсолютная пероральная биодоступность составляет приблизительно 60%. Поглощение абоцитиниба после перорального введения происходит быстро, и максимальная концентрация в плазме крови достигается в течение 1 часа. Концентрация равновесия абоцитиниба в плазме достигается в течение 48 часов после единого использования. Значения SMA и AUC абоцитиниба увеличились пропорционально дозам до 200 мг. Сопутствующее использование абоцитиниба с высоким содержанием жира не оказало клинически значимого влияния на воздействие абоцитиниба (AUC и SMA увеличились примерно на 26% и 29% соответственно, а значения TMI были расширены на 2 часа). В клинических испытаниях использовался абоцитиниб независимо от потребления пищи (см. Раздел «Метод использования и дозы»).
Распределение
После внутривенного введения объем распределения абоцидиниба составляет около 100 литров. Приблизительно 64%, 37% и 29% циркулирующего абрацитиниба и его активных метаболитов MI и M2 прилипают к белкам крови белков крови. Абоцитиниб и его активные метаболиты равномерно распределены между эритроцитами и плазмой.
Биотрансформация
Метаболизм абоцитиниба in vitro опосредуется несколькими цитохромами (CYP) изоферментами: CYP2C19 (~ 53%), CYP2C9 (~ 30%), CYP3A4 (~ 11%) и CYP2B6 (~ 6%). В исследовании людей с использованием абоцитиниба, помеченного радиоактивным этикеткой, наиболее распространенными циркулирующими видами был абоцитиниб; В основном были также идентифицированы 3 полярные моногидроксилированные метаболиты, идентифицированные как MI (3-гидроксипропил), M2 (2-гидроксипропил) и M4 (пиролидин пиримидин). В состоянии равновесия M2 и M4 являются основными метаболитами, а MI вторичный. Из 3 метаболитов, циркулирующих в кровотоке, MI и M2 имеют профили ингибирования JAK, сходные с абоцитинибом, в то время как M4 был фармакологически неактивным метаболитом. Фармакологическая активность абоцитиниба объясняется воздействием неродственной оригинальной молекулы (~ 60%), а также метаболитов MI (~ 10%) и M2 (~ 30%) в системной циркуляции. Сумма экспозиций неродственного абоцитиниба, MI и M2, каждая из которых экспрессируется в молярных единицах и корректируется для относительной активности, называется активным компонентом абоцитиниба.
В исследованиях взаимодействия абоцитиниба с субстратами BCRP и OATZ (например, розувастатин), MAT1/2K (например, метформин), CYP3A4 (например, мидазолам) и CYP2B6 (например, эфавиренц), клинически значимых эффектов не наблюдались.
Размножение
Половина абоцитиниба составляет около 5 часов. Абоцитиниб выделяется в основном путем метаболического клиренса, причем менее 1% дозы выделяется в моче без изменений. Метаболиты абоцитиниба -MI, M2 и M4 -выводятся в основном с мочой и являются субстратами конвейера органических анионов 3.
Специальные группы пациентов.
Вес тела, пол, генотип, раса и возраст
Вес тела, пол, генотип в соответствии с изоферментами CYP2C19/2C9, расовая принадлежность и возраст не оказали клинически значимого влияния на воздействие абоцитиниба (см. Раздел «Метод использования и доза»).
Подростки (от 12 до 18 лет)
Согласно популяционному фармакокинетическому анализу, нет клинически значимой разницы в средних уровнях воздействия абрацитиниба в состоянии равновесия у пациентов с подростками по сравнению со взрослыми с нормальной массой тела.
Пациенты детства (до 12 лет)
Исследования для изучения взаимодействия лекарств проводились только с участием взрослых пациентов. Фармакокинетика абоцитиниба у детей в возрасте до 12 лет не была оценена (см. Раздел «Метод применения и дозы»).
Нарушенная почечная функция
В исследовании с участием пациентов с почечной недостаточностью, у пациентов с тяжелой (рассчитанной скоростью клубочковой фильтрации (RSKF) <30 мл/мин) и умеренной (RSKF 30 - <60 мл/мин) почечная недостаточность наблюдалась увеличение значений AUCINF активного компонента aucinf acrocytic. 90 мл/мин) (см. Раздел «Приложение и доза»). Однако у пациентов с легкой почечной недостаточностью не было оценено фармакокинетика абоцитиниба, однако, на основе результатов, наблюдаемых у других подгрупп, у пациентов с легкой почечной недостаточностью (RSFF от 60 до <90 мл/мин), увеличение активного компонента активного компонента. Увеличение воздействия до 70% не является клинически значимым, поскольку эффективность и безопасность использования абрацитиниба у пациентов с атопическим дерматитом с легкой почечной недостаточностью (n = 756) были сопоставимы с таковыми в общей популяции, согласно клиническим испытаниям фазы и фазы. почки (модификация диеты при заболевании почек, MDRD). Использование абоцитиниба не было изучено у пациентов с терминальной стадией заболевания почек, получающей почечную терапию (см. Раздел «Метод использования и дозы»). В клинических испытаниях фазы 3 использование абоцитиниба у пациентов с атопическим дерматитом с начальными значениями клиренса креатинина менее 40 мл/мин.
Влияние на функцию печени
У пациентов с легкой (класс A от детей-PUI) и умеренной (класс B по классификации детей-PU) значение компонента AUCINF, значение AUCINF уменьшается примерно на 4% и увеличилось на 15% соответственно по сравнению с этими значениями у пациентов с нормальной функцией печени. Эти изменения не являются клинически значимыми, поэтому у пациентов с легкой или умеренной печеночной недостаточностью не требуется коррекция дозы (см. Раздел «Метод введения и дозы»). В клинических испытаниях этот показатель абоцитиниба не оценивался у пациентов с тяжелой (класс С по классификации детей-пия) печеночной недостаточностью (см. Противопоказания) или у пациентов с положительным результатом активного гепатита В или гепатита С во время скрининга (см. Раздел).
Индикация
Sibincvo показан для лечения атопического дерматита от умеренной до тяжелой тяжести у взрослых и детей в возрасте 12 лет, которые являются кандидатами на системную терапию.
Противопоказание
Гиперчувствительность к активному веществу или к любому из экспиентов лекарственного средства, упомянутого в разделе «Композиция».
Активные тяжелые системные инфекции, включая туберкулез (см. Раздел «Особенности применения»).
Тяжелая печеночная недостаточность (см. Раздел «Метод использования и дозы»).
Вагітність і годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії
Потенційна здатність інших лікарських засобів впливати на фармакокінетику аброцитинібу.
Аброцитиніб метаболізується переважно ізоферментами CYP2C19 і CYP2C9 та, меншою мірою, ізоферментами CYP3 А4 і CYP2B6, а його активні метаболіти виводяться нирками і є субстратами транспортера органічних аніонів 3 (ОАТЗ). Таким чином, на експозицію аброцитинібу та/або його активних метаболітів можуть впливати лікарські засоби, які інгібують або індукують ці ізоферменти та транспортні білки. Рекомендації з коригування дози, в разі необхідності, наведені в розділі «Спосіб застосування та дози».
Одночасне застосування з інгібіторами CYP2C19/CYP2C9.
У разі одночасного застосування аброцитинібу у дозі 100 мг, з флувоксаміном (потужним інгібітором CYP2C19 та помірним інгібітором CYP3A) або з флуконазолом (потужним інгібітором CYP2C19, помірним інгібітором CYP2C9 і CYP3A), ступінь експозиції активного компонента аброцитинібу (див. розділ «Фармакокінетика») збільшувався на 91% та 155% відповідно, порівняно із застосуванням аброцитинібу окремо (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Одночасне застосування з індукторами CYP2C19/CYP2C9.
Застосування аброцитинібу в дозі 200 мг після багатократного застосування рифампіцину, який є потужним індуктором ізоферментів системи цитохрому CYP, призводило до зниження експозиції активного компонента аброцитинібу приблизно на 56% (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Одночасне застосування з інгібіторами транспортера органічних аніонів 3.
У разі одночасного застосування аброцитинібу в дозі 200 мг з пробенецидом, який є інгібітором транспортера органічних аніонів 3, експозиція активного компонента аброцитинібу збільшувалася приблизно на 66%. Це явище не є клінічно значущим і корекція дози не потрібна.
Одночасне застосування з засобами, що підвищують pH шлунку.
Коли аброцитиніб 200 мг застосовувався одночасно з фамотидином 40 мг, антагоністом Н2- рецепторів, експозиція активної частини аброцитинібу зменшувалася приблизно на 35%. Вплив підвищення рівня pH шлунку, спричиненого застосуванням антацидів, або інгібіторів протонної помпи (омепразол), на фармакокінетику аброцитинібу не вивчався та може бути подібним до ефекту фамотидину. Вищу добову дозу 200 мг слід розглянути для пацієнтів, які одночасно приймають продукти, що підвищують pH шлунка, оскільки вони можуть знизити ефективність аброцитинібу.
Потенційна здатність аброцитинібу впливати на фармакокінетику інших лікарських засобів.
У дослідженнях взаємодії з пероральними контрацептивами (такими як етинілестрадіол/левоноргестрел) клінічно значущих ефектів аброцитинібу не спостерігалося.
У дослідженнях in vitro аброцитиніб є інгібітором Р-глікопротеїну (P-gp). У разі одночасного застосування дабігатрану етексилату (субстрату P-gp) з однією дозою аброцитинібу 200 мг значення AUCinf і Сmах дабігатрану збільшувалися приблизно на 53% і 40% відповідно, порівняно із застосуванням дабігатрану етексилату окремо. Слід з обережністю застосовувати аброцитиніб одночасно з дабігатраном. Вплив аброцитинібу на фармакокінетику інших субстратів P-gp не вивчався. Застосовувати такі комбінації слід з обережністю, оскільки рівні субстратів P-gp з вузьким терапевтичним вікном, наприклад дигоксину, можуть підвищуватися.
У дослідженнях in vitro аброцитиніб є інгібітором ферменту CYP2C19. Одночасне застосування аброцитинібу у дозі 200 мг один раз на добу з разовою дозою омепразолу 10 мг підвищувало значення AUCinf і Сmах омепразолу приблизно на 189% і 134% відповідно, що свідчить про те, що аброцитиніб є помірним інгібітором ферменту CYP2C19. Слід з обережністю застосовувати аброцитиніб одночасно з лікарськими засобами з вузьким терапевтичним діапазоном, які головним чином метаболізуються ферментом CYP2C19 (наприклад, S-мефенітоїн і клопідогрель). Може знадобитися коригування дози для інших лікарських засобів, які головним чином метаболізуються ферментом CYP2C19, відповідно до інструкції для медичного застосування (наприклад, циталопрам, клобазам, есциталопрам і селуметиніб).
Одночасне застосування аброцитинібу в дозі 200 мг один раз на добу з разовою дозою кофеїну в дозі 100 мг підвищувало значення AUCinf кофеїну на 40% без впливу на Сmах, що свідчить про те, що аброцитиніб є помірним інгібітором ферменту CYP1A2. Загальне коригування дози не рекомендується.
Функции при использовании
У перелiчених нижче груп пацієнтів аброцитинiб слід застосовувати лише за вiдсутностi належних альтернативних методiв лiкування:
- пацiєти вiком вiд 65 рокiв;
- пацiєнти з атеросклеротичними серцево-судинними захворюваннями в анамнезi або iншими факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад, курiння на даний час чи курiння протягом тривалого часу в анамнезi);
- пацiєнти з атеросклеротичними серцево-судинними захворюваннями в анамнезi або iншими факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад, курiння на даний час чи курiння протягом тривалого часу в анамнезi);
- пацiєнти з факторами ризику розвитку злоякiсних новоутворень наnриклад, наявнiсть злоякiсного новоутворення на даний час чи в анамнезi).
lнфекцій/ тяжкі інфекції.
Повідомлялося про випадки виникнення тяжких інфекцій у пацієнтів, які застосовували аброцитиніб. Найбільш частими тяжкими інфекціями в клінічних дослідженнях були простий герпес, оперізуючий лишай і пневмонія (див. розділ «Побічні реакції»).
Оскiльки в людей лiтнього вiку та в популяцiї хворих на цукровий дiабет загалом спостерiгається вища частота випадкiв виникнення iнфекцiй, слiд з обережнiстю застосовувати цей препарат пiд час лiкування людей лiтнього вiку та пацiєнтiв iз цукровим дiабетом. У пацiєнтiв вiком вiд 65 рокiв аброцитинiб слiд застосовувати лише за вiдсутностi належних альтернативних методiв лiкування (див. роздiл «Спосiб застосування та дозю»).
Не слід починати застосування препарату пацієнтам з активною тяжкою системною інфекцією (див. розділ «Протипоказання»). Перед початком терапії аброцитинібом, слід ретельно зважити всі ризики і переваги від терапії пацієнтів:
із хронічною або рецидивною інфекцією;
з туберкульозом;
з наявністю в анамнезі тяжкої або опортуністичної інфекції;
Як -мэ -кали Абодроухоливали -Крагна, Дейпсирнеги или
з основними захворюваннями, що можуть обумовлювати розвиток інфекції.
Слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів для раннього виявлення ознак і симптомів інфекції під час та після лікування аброцитинібом. Пацієнтам, у яких під час лікування розвинулася нова інфекція, потрібно негайно провести повне діагностичне обстеження та розпочати відповідну антибактеріальну терапію. Якщо пацієнт не відповідає на стандартну терапію, за його станом слід ретельно спостерігати, а терапію цим препаратом потрібно тимчасово призупинити.
Туберкулез.
У клінічних дослідженнях аброцитинібу спостерігався туберкульоз. Перед початком терапії всі пацієнти мають пройти скринінгове обстеження на туберкульоз; у пацієнтів, які мешкають у високоендемічних за туберкульозом районах, слід розглянути також доцільність щорічного скринінгового обстеження. Аброцитиніб не слід застосовувати пацієнтам з активним туберкульозом (див. розділ «Протипоказання»). Перед початком застосування аброцитинібу слід провести профілактичну терапію для лікування латентного туберкульозу у пацієнтів з вперше виявленим латентним туберкульозом або раніше нелікованим латентним туберкульозом.
Реактивація вірусів.
Під час клінічних досліджень повідомлялось про випадки реактивації вірусів, включно з реактивацією вірусу герпесу (наприклад, оперізуючого лишаю, простого герпесу) (див. розділ «Побічні реакції»). Частота випадків виникнення інфекцій оперізуючого лишаю була вищою у пацієнтів, які отримували лікування у дозі 200 мг, віком від 65 років, з оперізуючим лишаєм в анамнезі, із підтвердженою абсолютною кількістю лімфоцитів (АКЛ) < 1 х 103/мм3 до виникнення випадку, та пацієнтів із тяжким атопічним дерматитом на вихідному рівні (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо у пацієнта розвивається оперізуючий лишай, слід розглянути можливість тимчасового призупинення терапії, до зникнення симптомів захворювання.
Скринінгове обстеження на вірусний гепатит відповідно до клінічних рекомендацій слід проводити перед початком та під час лікування препаратом. Пацієнти з ознаками активного гепатиту В або гепатиту С (з позитивним результатом тесту методом ПЛР на вірус гепатиту С) не допускалися до участі в клінічних дослідженнях (див. розділ «Фармакокінетика»). Пацієнтам, у яких був негативний результат тесту на поверхневий антиген вірусу гепатиту В, позитивний результат тесту на антитіла білків вірусу гепатиту В корови та позитивний результат тесту на антитіла до поверхневого антигену вірусу гепатиту В, проводили кількісний аналіз ДНК вірусу гепатиту В. Пацієнти, у яких кількість ДНК вірусу гепатиту В була вище нижньої межі кількісного визначення, не допускалися до участі в клінічних дослідженнях. Пацієнтам, у яких ДНК вірусу гепатиту В була відсутня або знаходилася на рівні нижче нижньої межі кількісного визначення, дозволялося розпочати терапію цим препаратом; у таких пацієнтів періодично проводили моніторинг рівня ДНК вірусу гепатиту В. При виявленні ДНК вірусу гепатиту В слід направити пацієнта до фахівця із захворювань печінки.
Вакцинация.
Даних щодо того, чи досягається імунна відповідь на вакцинацію у пацієнтів, які застосовують аброцитиніб, наразі немає. Під час лікування або безпосередньо перед початком лікування аброцитинібом слід уникати використання живих ослаблених вакцин. До початку терапії необхідно провести всі планові щеплення, включно з профілактичними щепленнями проти оперізуючого лишаю відповідно до чинного календаря імунізації.
Венозна тромбоембопiя (ВТЕ).
У пацієнтів, які застосовували аброцитиніб, повідомлялося про випадки тромбозу глибоких вен (ТГВ) і тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА) (див. розділ «Побічні реакції»).
У великому рандомiзованому дослiдженнi тофацитинiбу (iншого iнгiбiтора янус-кiнази) з активним контрольним препаратом у пацiєнтiв iз ревматоїдним артритом вiком вiд 50 рокiв та принаймнi з одним додатковим фактором ризику серцево-судинних захворювань спостерiгалася залежна вiд дози вища частота ВТЕ, включно з тромбозом глибоких вен (ТГВ) i тромбоемболiєю легеневої apтepiї (ТЕЛА) при застосуваннi тофацитинiбу порiвняно з iнгiбiторами ФНП.
Вища частота ВТЕ спостерiгалася при застосуваннi аброцитинiбу в дозi 200 мг порiвняно з аброцитинiбом у дозi 100 мг.
У пацiєнтiв iз факторами ризику серцево-судинних захворювань i злоякiсних новоутворень (див. також у цьому роздiлi «Серйознi несприятливi серцево-судиннi подiї (МАСЕ)» i «Злоякiснi новоутворення») аброцитинiб слiд застосовувати тiльки за вiдсутностi належних альтернативних методiв лiкування.
У пацiєнтiв iз вiдомими факторами ризику ВТЕ, окрiм факторiв ризику серцево-судинних захворювань i злоякiсних новоутворень, аброцитинiб слiд застосовувати з обережнiстю. Фактори ризику ВТЕ, окрiм факторiв ризику серцево-судинних захворювань i злоякiсних новоутворень, включають попередню ВТЕ, складнi операцй в пацiєнтiв, iммобiлiзацiю, використання комбiнованих гормональних контрацептивiв або замiсної гормональної терапії, спадковий разлад коагуляцiї.
Пiд час лiкування аброцитинiбом слiд перiодично проводити повторне обстеження пацiєнтiв для оцiнки змiн ризику ВТЕ.
Пацiєнтам з ознаками та симптомами ВТЕ слiд негайно провести обстеження та в разi пiдозри на ВТЕ припинити застосування аброцитинiбу незалежно вiд дози.
Серйознi несприятливi серцево-судиннi подiії (МАСЕ).
У пацiєнтiв, якi отримували аброцитинiб, спостерiгалися серйознi несприятливi серцево-судиннi подiї (major adverse cardiovascular event, МАСЕ).
У великому рандомiзованому дослiдженнi тофацитинiбу (iншого iнгiбiтора янус-кiнази) з активним контрольним препаратом у пацiєнтiв iз ревматоїдним артритом вiком вiд 50 рокiв та принаймнi з одним додатковим фактором ризику серцево-судинних захворювань спостерiгалася вища частота виникнення МАСЕ, що визначаються як смерть вiд серцево-судинних захворювань, нелетальний iнфаркт мiокарда i нелетальний iнсульт, при застосуваннi тофацитинiбу порiвняно з iнгiбiторами ФНП.
Таким чином, пацiєнтам вiком вiд 65 рокiв, пацiєнтам, якi тривалий час курять або курили тривалий час у минулому, а також пацiєнтам iз наявнiстю в анамнезi атеросклеротичного серцево-судинного захворювання або з iншими факторами ризику серцево-судинних захворювань аброцитинiб слiд застосовувати лише за вiдсутностi належних альтернативних методiв лiкування.
Злоякiснi новоутворення (за виключенням немеланомного раку шкiри (НМРШ)).
У пацiєнтiв, якi приймали iнгiбiтори янус-кiнази, включно з аброцитинiбом, повiдомлялося про випадки лiмфоми та iнших злоякiсних новоутворень.
У великому рандомiзованому дослiдженнi тофацитинiбу (iншого iнгiбiтора янус-кiнази) з активним контрольним препаратом у пацiєнтiв iз ревматоїдним артритом вiком вiд 50 рокiв та принаймнi з одним додатковим фактором ризику серцево-судинних захворювань спостерiгалася вища частота злоякiсних новоутворень, зокрема раку легень, лiмфоми та НМРШ, при застосуваннi тофацитинiбу порiвняно з iнгiбiторами ФНП.
Вища частота злоякiсних новоутворень (за виключенням НМРШ) спостерiгалася при застосуваннi аброцитинiбу в дозi 200 мг порiвняно з аброцитинiбом у дозi 100 мг.
У пацiєнтiв вiком вiд 65 рокiв, пацiєнтiв, якi тривалий час курять або курили тривалий час у минулому, а також у пацiєнтiв з iншими факторами ризику розвитку злоякiсних новоутворень (наприклад, iз наявними злоякiсними новоутвореннями або злояюсними новоутвореннями в анамнезi) аброцитинiб слiд застосовувати лише за вiдсутностi вiдповiдних альтернативних методiв лiкування.
У пацiєнтiв вiком вiд 65 рокiв, пацiєнтiв, якi тривалий час курять або курили тривалий час у минулому, а також у пацiєнтiв з iншими факторами ризику розвитку злоякiсних новоутворень (наприклад, iз наявними злоякiсними новоутвореннями або злояюсними новоутвореннями в анамнезi) аброцитинiб слiд застосовувати лише за вiдсутностi вiдповiдних альтернативних методiв лiкування.
Немеланомний рак шкiри.
Повiдомлялося про випадки виникнення НМРШ у пацiєнтiв, якi отримували аброцитинiб. Усiм пацiєнтам, зокрема тим, якi мають пiдвищений ризик розвитку раку шкiри, рекомендується перiодично проходити обстеження шкiри.
Вiдхилення вiд норми з боку резулътатiв аналiзу кровi.
У клiнiчних дослiдженнях пiдтвердженi випадки абсолютної кiлькостi лiмфоцитiв (АКЛ) < 0,5 х 103/мм3 та кiлькостi тромбоцитiв < 50 х 103/мм3 спостерiгалися в менте нiж 0,5 % пацiєнтiв (див. роздiл «Побiчнi реакцiї»).
Пацієнтам з кiлькiстю тромбоцитiв < 150 х 103/мм3, АКЛ < 0,5 х 103/мм3, абсолютною кiлькiстю нейтрофiлiв (АКН) < 1,2 х 103/мм3 або з рiвнем гемоглобiну < 10 г/дл терапiю аброцитинiбом розпочинати не слiд (див. роздiл «Спосiб застосування та дози»). Необхiдно розглядати результати загального аналiзу кровi через 4 тижнi пiсля початку терапi'i, а потiм вiдповiдно до планового ведения падiснта (див. таблицю 5).
Лiпiди.
Повідомлялося про дозозалежне підвищення параметрів ліпідното спектра в крові пацієнтів, які застосовували аброцитиніб, порівняно з плацебо (див. розділ «Побічні реакції»). Параметри ліпідного спектра слід оцінювати приблизно через 4 тижні після початку терапії, а потім періодично, з урахуванням ризику серцево-судинних захворювань у пацієнта (див. таблицю 5). Вплив підвищення параметрів ліпідното спектра на захворюваність серцево-судинної системи і смертність не встановлений. Оскільки гіперліпідемія асоціюється з ризиком серцево-судинних захворювань, за пацієнтами з відхиленнями параметрів ліпідного спектра від норми необхідно проводити спостереження та призначити лікування відповідно до клінічних рекомендацій. Пацієнти з аномальними показниками рівня ліпідів повинні перебувати під наглядом і лікуванням відповідно до клінічних рекомендацій через відомі серцево-судинні ризики, пов'язані з гіперліпідемією.
Пацiєнти лiтнього вiку.
Профiль безпеки, який спостерiгався у пацiєнтiв лiтнього вiку, був подiбним до профiлю безпеки в популяцiї дорослих пацiєнтiв молодшого вiку, за такими винятками: бiльша частина пацiєнтiв вiком вiд 65 рокiв припинили участь у клiнiчних дослiдженнях i мали бiльш високу ймовiрнiсть розвитку серйозних побiчних реакцiй порiвняно з молодшими пацiєнтами; пацiєнти вiком вiд 65 рокiв мали бiльш високу ймовiрнiсть зниження кiлькостi тромбоцитiв та АКЛ; захворюванiсть на оперiзуючий лишай у пацiєнтiв вiком вiд 65 рокiв була вищою, нiж у пацiєнтiв молодшого вiку (див. роздiл «Побiчнi реакцiії» ). Данi про застосування препарату пацiентам вiком вiд 75 рокiв наразi обмеженi.
Застосування пацієнтами віком від 65 років.
Враховуючи підвищений ризик МАСЕ, злоякісних новоутворень, тяжких інфекцій і смертності від усіх причин у пацієнтів віком від 65 років, як спостеріталося у великому рандомізованому дослідженні тофацитинібу (іншого інтібітора янус-кінази), аброцитиніб слід застосовувати в таких пацієнтів лише якщо належні альтернативні методи лікування недоступні.
Пригнічення імунітету, обумовлене захворюваннями або застосуванням лікарських засобів.
Пацієнти з імунодефіцитними станами або їх родичі першото ступеня споріднення зі спадковим імунодефіцитом не допускалися до участі в клінічних дослідженнях, інформація про цих пацієнтів відсутня. Застосування аброцитинібу в комбінації з біологічними імуномодуляторами, потужними імунодепресантами, такими як циклоспорин або інші інтібітори янус-кінази (JAK), не вивчалося їх одночасне застосування з аброцитинібом не рекомендується, оскільки не виключений ризик посилення імуносупресії.
Допоміжні речовини.
Лактоза, моногідрат
Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, тотальна лактазна недостатність або синдром мальабсорбції глюкози і галактози, не слід застосовувати цей препарат.
Натрия
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на одну таблетку, тобто практично вільний від натрію.
З метою інформування про ризики, пов'язані з застосуванням аброцитинібу та надання рекомендацій щодо зменшення цих ризиків за допомогою належного моніторингу і управління, для лікаря і пацієнта розроблені відповідні навчальні матеріали.
За посиланням https://webfiles.pfizer.com/file/e258celа-1179–4523–8237–43 5flf5d8499 знаходиться інформаційна Картка пацієнта, яку рекомендується заповнити і показувати лікарю. Навчальні матеріали для лікаря, та Картку пацієнта також розміщено на сайті Pfizermed.com.ua.
Использовать во время беременности или грудного вскармливания
Жінки репродуктивного віку
Жінкам репродуктивного віку слід рекомендувати застосування ефективних засобів контрацепції під час терапії та протягом 1 місяця після прийому останньої дози препарату Сібінкво. Жінок репродуктивного віку необхідно заохочувати до планування та профілактики вагітності.
Беременность
Дані щодо застосування аброцитинібу вагітними жінками наразі обмежені або повністю відсутні. За результатами дослідження на тваринах було продемонстровано репродуктивну токсичність. Було показано, що аброцитиніб викликає ембріофетальну летальність у вагітних щурів і кроликів, порушення скелетної системи в плодів вагітних щурів і кроликів, а також впливає на пологи, пери-/ постнатальний розвиток у щурів. Застосування препарату Сібінкво протипоказане під час вагітності (див. розділ «Протипоказання»).
Грудное вскармливание
На сьогоднішній день немає даних щодо присутності аброцитинібу в грудному молоці жінок, впливу на немовлят на грудному вигодовуванні, чи впливу на вироблення молока. Аброцитиніб виділявся у молоко лактуючих щурів. Не виключений ризик для новонароджених/немовлят, тому препарат Сібінкво протипоказаний у період годування груддю (див. розділ «Протипоказання»).
Вплив на репродуктивну функцію
Виходячи зі спостережуваних ефектів у щурів, пероральний прийом препарату Сібінкво може призвести до тимчасового зниження фертильності у самок із репродуктивним потенціалом. Небажаний вплив на фертильність у самок щурів був оборотним через 1 місяць після припинення перорального прийому аброцитинібу.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами
Сібінкво не впливає або майже не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози
Розпочинати і проводити лікування слід під контролем медичного працівника з досвідом діагностування та лікування атопічного дерматиту.
Дози.
Рекомендована початкова доза препарату становить 100 мг або 200 мг один раз на добу, в залежності від індивідуальних характеристик пацієнта:
Початкова доза 100 мг один раз на добу рекомендована пацієнтам із підвищеним ризиком венозної тромбоемболії (ВТЕ), серйозними несприятливими серцево-судинними подіямі (МАСЕ) та ризиком злоякісних новоутворень (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо в пацієнта не спостерігається адекватної відповіді на дозу 100 мг один раз на добу, вона може бути підвищена до 200 мг один раз на добу.
Доза 200 мг один раз на добу може бути доцільною для пацієнтів, у яких немає підвищеного ризику ВТЕ, МАСЕ і злоякісних новоутворень з високим навантаженням захворювання, або для пацієнтів, у яких спостерігається недостатня відповідь на дозу 100 мг один раз на добу. Після досягнення контролю захворювання дозу слід знизити до 100 мг один раз на добу. Якщо контроль захворювання після зниження дози не підтримується, слід розглянути можливість повторного лікування дозою 200 мг один раз на добу.
Для підтримувальної терапії слід застосовувати найнижчу ефективну дозу.
Слід розглянути доцільність припинення лікування пацієнтів у яких через 24 тижні лікування немає ознак терапевтичного ефекту.
Сібінкво можна застосовувати одночасно з місцевою медикаментозною терапією для лікування атопічного дерматиту або без такої терапії.
Моніторинг результатів лабораторних аналізів
Таблиця 5.
Лабораторні дослідження та рекомендації щодо їх моніторингу
Лабораторні дослідження | Керівництво по моніторингу | События |
Повний загальний аналіз крові, включно з підрахунком кількості тромбоцитів, абсолютної кількості лімфоцитів (АКЛ), абсолютної кількості нейтрофілів (АКН) і рівня гемоглобіну | Перед початком лікування, через 4 тижні після початку лікування, а потім відповідно до плану рутинного моніторингу стану пацієнта. | Тромбоцити. Терапію слід припинити, якщо кількість тромбоцитів становить < 50 х 103/мм3. |
АКЛ. Терапію слід тимчасово призупинити, якщо АКЛ < 0,5 х 103/мм3. Терапію дозволяється поновити у разі відновлення АКЛ до рівня вище цього значення. Якщо під час повторного аналізу АКЛ залишається нижче зазначеного рівня, терапію слід припинити. | ||
АКН. Терапію слід тимчасово призупинити, якщо АКН <1 x 103/мм3. Терапію дозволяється поновити, коли АКН відновиться до рівня вище цього значення. | ||
Гемоглобин. Терпьядж, как и, а, а, jakщomoghlobhhn <8 g/dl. Вернай, я буду | ||
Рівні ліпідів. Визначення параметрів ліпідного спектра | Перед початком лікування, через 4 тижні після початку лікування та періодично в подальшому, відповідно до індивідуальних ризиків розвитку серцево-судинних захворювань у пацієнта та клінічних рекомендацій щодо гіперліпідемії. | Необхідно спостерігати за пацієнтами для своєчасного виявлення гіперліпідемії відповідно до клінічних рекомендацій. |
Початок лікування.
Не слід розпочинати лікування пацієнтів із кількістю тромбоцитів < 150 х 103/мм3, абсолютною кількістю лімфоцитів (АКЛ) < 0,5 х 103/мм3, абсолютною кількістю нейтрофілів (АКН) < 1,2 х 103/мм3 або з рівнем гемоглобіну < 10 г/дл (див. розділ «Особливості застосування»).
Призупинення терапії.
Якщо у пацієнта розвивається тяжка інфекція, сепсис або опортуністична інфекція, слід розглянути можливість призупинення терапії, до встановлення контролю над інфекцією (див. розділ «Особливості застосування»). У разі виявлення відхилень результатів лабораторних аналізів від норми може знадобитися переривання лікування відповідно до рекомендацій, наведених у таблиці 5.
Пропущені дози.
Якщо прийом дози був пропущений, пацієнтам рекомендується прийняти пропущену дозу якомога швидше, за винятком випадків, коли до пртптому наступної дози залишається метиле ніж 12 годин, тоді пацієнт не повинен приймати пропущену дозу. Після слід повернутися до звичайної запланованої схеми прийому препарату.
Взаємодії.
У пацієнтів, які отримують подвійну терапію потужним інгібітором ізоферменту CYP2C19 і помірним інгібітором CYP2C9 або лише потужним інгібітором CYP2C19 (таким як флувоксамін, флуконазол, флуоксетин та тиклопідин), рекомендовану дозу слід зменшити вдвічі — до 100 мг або 50 мг один раз на добу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Не рекомендується одночасне застосування аброцитинібу з помірними або потужними індукторами ізоферментів CYP2C19/CYP2C9 (такими як рифампіцин, апалутамід, ефавіренз, ензалутамід, фенітоїн) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Пацієнтам, які отримують засоби, що знижують кислотність (наприклад, антациди, інгібітори протонної помпи та антагоністи Н2-рецепторів), слід розглянути дозу 200 мг аброцитинібу один раз на добу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Особливі групп пацієнтів.
Порушення функції нирок.
Пацієнтам з легкою формою ниркової недостатності, тобто з розрахунковою швидкістю клубочкової фільтрації (рШКФ) від 60 до < 90 мл/хв, корекція дози не потрібна, Пацієнтам з помірною формою ниркової недостатності (рШКФ від 30 до < 60 мл/хв) рекомендовану дозу аброцитинібу слід зменшити вдвічі до — 100 мг або 50 мг один раз на добу (див. розділ «Фармакокінетика»). Для пацієнтів з тяжкою формою ниркової недостатності (рШКФ < 30 мл/хв) рекомендована початкова доза становить 50 мг один раз на добу. Максимальна добова доза становить 100 мг (див. розділ «Фармакокінетика»). Дія аброцитинібу не досліджувалась у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які отримують замісну ниркову терапію.
Порушення функції печінки.
Пацієнтам з легкою (класу А за шкалою Чайлда — П'ю) або помірною (класу В за шкалою Чайлда — П'ю) печінковою недостатністю корекція дози не потрібна. Аброцитиніб протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (класу С за шкалою Чайлда — П'ю) (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти літнього віку.
Рекомендована початкова доза для пацієнтів віком від 65 років становить 100 мг один раз на добу (див. розділ «Особливості застосування»).
Спосіб застосування.
Лікарський засіб слід застосовувати перорально один раз на добу разом з їжею або незалежно від прийому їжі, приблизно в один і той самий час кожного дня. У пацієнтів, у яких препарат викликає нудоту, прийом таблеток під час їжі може зменшити ці неприємні відчуття.
Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою їх не слід розламувати, роздавлювати або жувати, оскільки застосування таблеток у такий спосіб не вивчалось в клінічних дослідженнях.
Дети
Безпека та ефективність застосування препарату Сібінкво дітям молодше 12 років поки не встановлені. Дані відсутні.
Передозировка
У клінічних дослідженнях Сібінкво застосовували однократно перорально в дозах до 800 мг та багатократно в добових дозах до 400 мг протягом 28 днів. Побічні реакції були порівнянними з тими, які спостерігалися в разі застосування більш низьких доз, і ознак специфічної токсичності виявлено не було. У разі передозування рекомендується спостерігати за пацієнтом щодо ознак і симптомів побічних реакцій (див. розділ «Побічні реакції»). Показані симптоматична та підтримувальна терапії. Специфічного антидота на випадок передозування цим лікарським засобом не існує. Дані фармакокінетики при однократному пероральному застосуванніщоз до 800 мг (включно) у здорових дорослих добровольців вказують на те, що слід очікувати, що понад 90% введеної дози буде виведено протягом 48 годин.
Побочные эффекты
Резюме профілю безпеки.
Найбільш частими побічними реакціями, про які повідомлялось, були нудота (15,1%), головний біль (7,9%), акне (4,8%), простий герпес (4,2%), підвищення рівня креатинфосфокінази в крові (3,8%), блювання (3,5%), запаморочення (3,4%) і біль у верхній частині живота (2,2%). Найбільш частими серйозними побічними реакціями були інфекції (0,3%) (див. розділ «Особливості застосування»).
Перелік побічних реакцій.
У клінічних дослідженнях атопічного дерматиту лікування аброцитинібом загалом отримали 3582 пацієнти. Серед них 2784 пацієнти (що становить 3006 пацієнто-років застосування) отримували послідовні схеми дозування аброцитинібу 100 мг (1023 пацієнти) або 200 мг (1761 пацієнт). 1451 пацієнту застосовували препарат протягом принаймні 48 тижнів. Для оцінки безпеки застосування аброцитинібу порівняно з плацебо за період тривалістю до 16 тижнів були об'єднані дані з п'яти плацебо-контрольованих досліджень (703 пацієнти, які застосовували дозу 100 мг один раз на добу; 684 пацієнти, які застосовували дозу 200 мг один раз на добу та 438 пацієнтів, які отримували плацебо).
Нижче наведені побічні реакції, які спостерігались в клінічних дослідженнях у пацієнтів з атопічним дерматитом, перелічені за класами систем органів та частотою їх виникнення з використанням наступної класифікації: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000). У кожній групі частоти побічні реакції представлені в порядку зменшення серйозності.
Інфекції та паразитарні захворювання: часто: простий герпеса, оперізуючий лишайб; нечасто: пневмонія.
Розлади з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: тромбоцитопенія, лімфопенія.
Метаболічні та аліментарні розлади: нечасто: гіперліпідеміяв.
Розлади з боку нервової системи: часто: головний біль, запаморочення.
Розлади з боку судин: нечасто: тромботичні явища, включно з тромбоемболією легеневої артеріїг.
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто: нудота; часто: блювання, біль у верхній частині живота.
Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини: часто: акне.
Лабораторні дослідження: часто: збільшення рівня креатинфосфокінази до > 5 х верхня межа нормид.
и. Протигирпес крхл -ирпир ДЕРМАТИТ.
беременный охрхюгильжидж
в.
г. тромботичні явища включають тромбоз глибоких вен.
д. включно зі змінами, виявленими під час лабораторного моніторингу (див. текст нижче).
Опис окремих побічних реакцій.
Інфекції.
У плацебо-контрольованих дослідженнях тривалістю до 16 тижнів про інфекції повідомлялось у 27,4% пацієнтів, які отримували плацебо, та в 34,9% і 34,8% пацієнтів, які отримували аброцитиніб у дозах 100 мг і 200 мг відповідно. Більшість інфекцій були легкого або помірного ступеня тяжкості. Відсоткові частки пацієнтів, у яких були зареєстровані побічні реакції, пов'язані з інфекціями, у групах дозувань 200 мг та 100 мг порівняно з плацебо, були такими: простий герпес (4,2% і 2,8% порівняно з 1,4%), оперізуючий лишай (1,2% і 0,6% порівняно з 0%), пневмонія (0,1% і 0,1% порівняно з 0%).
Простий герпес частіше зустрічався у пацієнтів з наявністю простого герпесу або герпетичної екземи в анамнезі. У більшості випадків оперізуючий лишай охоплював область лише одного дерматома і був несерйозним за ступенем тяжкості. У більшості випадків опортуністичні інфекції були випадками оперізуючого лишаю (0,61 на 100 пацієнто-років у групі аброцитинібу 100 мг і 1,123 на 100 пацієнто-років у групі аброцитинібу 200 мг), більшість з яких були мультидерматомними інфекціями шкіри, несерйозними за ступенем тяжкості. Серед усіх пацієнтів, які отримували лікування в клінічних дослідженнях з постійними режимами дозування аброцитинібу 10 (1 мг або 200 мг, включаючи довгострокове розширене дослідження, рівень захворюваності на оперізуючий лишай у пацієнтів, які отримували аброцитиніб у дозі 200 мг (4,83 на 100 пацієнто-років), був вищий ніж у пацієнтів, які отримували 100 мг (2,39 на 100 пацієнто-років). Показники захворюваності на оперізуючий лишай були вищими у пацієнтів віком від 65 років (відношення ризиків (ВР) 3,68), пацієнтів з оперізуючим лишаєм в анамнезі (ВР 3,61), пацієнтів з тяжким атопічним дерматитом на вихідному рівні (ВР 1,128) і підтвердженим ALC <1,0* 103/мм3 до випадку оперізуючого лишаю (ВР 1,84) (див. розділ «Особливості застосування»).
У плацебо-контрольованих дослідженнях тривалістю до 16 тижнів частота виникнення тяжких інфекцій становила 1,81 на 100 пацієнто-років у пацієнтів, які отримували плацебо; 3,32 на 100 пацієнто-років у пацієнтів, які застосовували аброцитиніб у дозі 100 мг, та 1,12 на 100 пацієнто-років у пацієнтів, які застосовували аброцитиніб у дозі 200 мг. Серед усіх пацієнтів, які отримували лікування в клінічних дослідженнях з постійними режимами дозування аброцитинібу 100 мг або 200 мг, включаючи довгострокове розширене дослідження, частота виникнення тяжких інфекцій становила 2,43 на 100 пацієнто-років у групі аброцитинібу 100 мг і 2,46 на 100 пацієнто-років у групі аброцитинібу 200 мг. Тяжкими інфекціями, про які повідомлялося найчастіше, були простий герпес, оперізуючий лишай і пневмонія (див. розділ «Особливості застосування»).
Венозна тромбоемболія.
Серед усіх пацієнтів, які отримували лікування в клінічних дослідженнях з постійними режимами дозування аброцитинібу 100 мг або 200 мг, у тому числі в довгостроковому подовженому дослідженні, частота випадків виникнення тромбоемболії легеневої артерії становила 0,17 на 100 пацієнто-років для дозування 200 мг і 0,08 на 100 пацієнто-років для дозування 100 мг. Частота випадків виникнення тромбозу глибоких вен становила 0,11 на 100 пацієнто-років у групі для дозування 200 мг і 0 на 100 пацієнто-років у групі для дозування 100 мг (див. розділ «Особливості застосування»).
Тромбоцитопенія.
У плацебо-контрольованих дослідженнях тривалістю до 16 тижнів терапія була асоційована з дозозалежним зниженням кількості тромбоцитів. Максимальний вплив на тромбоцити спостерігався в межах перших 4 тижнів, після чого кількість тромбоцитів поверталася до вихідного рівня, незважаючи на продовження терапії. Підтверджена кількість тромбоцитів < 50 х 103/мм3 була зареєстрована у 0,1% пацієнтів, які застосовували препарат у дозуванні 200 мг, та у 0 пацієнтів, які отримували дозування 100 мг або плацебо. Серед усіх пацієнтів, які отримували лікування в клінічних дослідженнях з постійними режимами дозування аброцитинібу 100 мг або 200 мг, у тому числі в довгостроковому подовженому дослідженні, показник підтвердженого рівня тромбоцитів < 50 х 103/мм3 становив 0,17 на 100 пацієнто-років для дозування 200 мг та 0 на 100 пацієнто-років у групі для дозування 100 мг; явище найчастіше реєструвалося на четвертому тижні. Пацієнти віком від 65 років мали вищий рівень тромбоцитів < 75 х 103/мм3 (див. розділ «Особливості застосування»).
Лімфопенія.
У плацебо-контрольованих дослідженнях тривалістю до 16 тижнів підтверджені випадки зменшення АКЛ до < 0,5 х 103/мм3 зареєстровані у 0,3% пацієнтів, які застосовували дозування 200 мг, і у 0% пацієнтів, які застосовували дозування 100 мг або плацебо. Обидва випадки мали місце протягом перших 4 тижнів терапії. Серед усіх пацієнтів, які отримували лікування в клінічних дослідженнях з постійними режимами дозування аброцитинібу 100 мг або 200 мг, у тому числі в довгостроковому подовженому дослідженні, підтверджений рівень випадків зниження АКЛ до < 0,5 х 103/мм3 становив 0,56 на 100 пацієнто-років для дозування 200 мг та 0 на 100 пацієнто-років у групі для дозування 100 мг; найвищий рівень спостерігався у пацієнтів віком від 65 років (див. розділ «Особливості застосування»).
Підвищення рівня ліпідів.
У плацебо-контрольованих дослідженнях тривалістю до 16 тижнів на 4 тирені спостерігалось дозозалежне підвищення холестерину ліпопротеїнів низької щільності (х-ЛПНЩ), загального холестерину і холестерину ліпопротеїнів високої щільності (х-ЛПВЩ) порівняно з групою плацебо; ці рівні залишалися підвищеними до останнього візиту у період терапії. Водночас не спостерігалося значущих змін у відношенні. ЛПНЩ/ЛПВЩ у пацієнтів, які застосовували аброцитиніб, порівняно з пацієнтами, які застосовували плацебо. Небажані явища, пов'язані з гіперліпідемією, виникали у 0,4% пацієнтів, які застосовували аброцитиніб у дозі 100 мг, 0,6% пацієнтів, які застосовували препарат у дозі 200 мг, і в 0% пацієнтів, які застосовували плацебо (див. розділ «Особливості застосування»).
Підвищення рівня креатинфосфокінази (КФК).
У плацебо-контрольованих дослідженнях тривалістю до 16 тижнів статистично значуще підвищення рівня КФК (> 5 х верхня межа норми) спостерігалось у 1,8% пацієнтів, які застосовували плацебо, 1,8% пацієнтів, які застосовували аброцитиніб у дозі 100 мг, і у 3,8% пацієнтів, які застосовували препарат у дозуванні 200 мг, відповідно. Більшість випадків підвищення цих рівнів були тимчасовими і жоден із них не призвів до припинення терапії.
Тошнота.
У плацебо-контрольованих дослідженнях тривалістю до 16 тижнів про випадки нудоти повідомлялось у 1,8% пацієнтів, які застосовували плацебо, і у 6,3% та 15,1% пацієнтів, які застосовували дозування 100 мг і 200 мг, відповідно. Терапія була припинена через нудоту у 0,4% пацієнтів, які застосовували аброцитиніб. Серед пацієнтів, у яких спостерігалась нудота, у 63,5% учасників нудота з'явилась на першому тижні терапії. Медіанна тривалість нудоти становила 15 днів. Більшість з цих випадків були легкого чи помірного ступеня тяжкості.
Популяція пацієнтів дитячого віку.
В цілому у клінічних дослідженнях атопічного дерматиту аброцитиніб застосовували 635 підлітків (віком від 12 до 18 років), що становить експозицію 851,5 пацієнто-років. Профіль безпеки, який спостерігався у підлітків у клінічних дослідженнях атопічного дерматиту, був подібним до такого профілю в популяції дорослих пацієнтів.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими і дають змогу здійснювати безперервний моніторинг співвідношення користі та ризику застосування лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.
Дата окончания срока
4 роки.
Условия хранения
Наполосый Держись вне досягаемости детей.
Упаковка
Таблетки по 50 мг: 7 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері, по 4 блістери у картонній коробці;
таблетки по 100 мг або 200 мг: 7 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері, по 4 або по 13 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску
За рецептом.
Продюсер
Пфайзер Менюфекчуринг Дойчленд ГмбХ / Pfizer Manufacturing Deutschland GmbH.
Расположение производителя и адрес места деятельности.
Мусвальдаль 1, 79108 Фрайбург Ім Брайсгау, Німеччина / Mooswaldallee 1, 79108 Freiburg Im Breisgau, Germany.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
