СЕЛЛСЕПТ капс. 250 мг №100

Для медицинского использования лекарственного средства

SellSept ^® .

(Cellectect ^® )

Состав :

Активный ингредиент: микофенольная кислота;

1 капсула содержит MOFTIL MYCOPHENOLATE 250 мг;

Вспомогательные вещества: барлатинированный крахмал; натрийный кроскаррелоз; Популяризован (K90); стеарат магния; Капсульная оболочка: диоксид титана (E 171); Железный оксид желтый (E 172); оксид железа красный (E 172); Индикатор FD и C Blue 2 (E 132); желатин; Печатная краска.

Лекарственная форма. Капсулы.

Основные физические и химические свойства: твердые желатиновые капсулы, корпус - непрозрачный, коричневый, колпачок - непрозрачный, синий; Маркировка черного: «Clelect 250» - на крышке и «Roche» - в случае; Содержание капсул - небольшой зернистый порошок, частично ударил, от белого до почти белого.

Фармакотерапевтическая группа. Выборочные иммуносупрессивные препараты. Кислотный микофенол.

АТО Код. L04a a06.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Механизм действия

Мофетильный микофенат представляет собой 2-морфолиноэтиловый эфир микофенольной кислоты (IFC). 2-морфолиноэтиловый эфир микофенольной кислоты является мощным селективным неконкурентным и обратимым ингибитором внутренних монофосфатных дегидрогеназы INOSIN (IMFDG), который подавляет синтез нуклеотидов De Novo Guanosine без включения в ДНК. 2-морфолиноэтиловый эфир микофенольной кислоты выполняет более выраженное цитостатическое воздействие на лимфоциты, чем другие клетки, поскольку пролиферация T- и B-лимфоцитов очень зависит от синтеза PURINS DE NOVO, в то время как другие типы клеток могут проходить на байпасных путях метаболизма.

Фармакокинетика.

Поглощение

После устного введения существует быстрое и полное поглощение и полный метаболизм предшественника мофетилминогенолата с образованием активного метаболита микофенольной кислоты (IFC). На основе подавления острого отказа от пересадки почек иммуносупрессивная активность препарата Selectept ^® коррелирует с концентрацией микофенольной кислоты. Средняя биодоступность мофетильного микофенолата в пероральном введении по величине AUC _IFC (площадь под кривой «концентрация-время») составляет 94% от того же в его внутривенном введении. Еда не влияет на степень поглощения мофетила микрофенолата (AUC _IFC ), когда он предписан на 1,5 г два раза в день после трансплантации почки. Однако максимальная концентрация микофенольной кислоты в применении препарата во время еды уменьшается на 40%. После устного введения концентрации мофетильного микофенолата в плазме крови не определяются.

Распределение

В результате рециркуляции в кишечнике печени, как правило, примерно через 6-12 часов после принятия препарата наблюдается вторичное увеличение концентрации микофенольной кислоты в плазме крови. При одновременном использовании с холестырамином (4 г 3 раза в день) AUC _IFC сокращается примерно на 40%, что указывает на значительную степень рециркуляции в кишечнике печени.

В клинически значимых концентрациях миконосной кислоты 97% связываются с альбумином плазмы крови.

Метаболизм

2-морфолиноэтиловый эфир микофенольной кислоты метаболизируется в основном под действием глюкуронилтрансферазы (изоформ UGT1A9) с образованием неактивного фенольного глюкуронида микофенольной кислоты. В Vivo фенольный глюкуронид микофенольной кислоты трансформируется обратно к свободной микофенольной кислоте с помощью рециркуляции кишечника печени. Также формируется нижний ацилглюкуронид (ACMPAG). ACMPAG является фармакологически активным и, возможно, ACMPAG является причиной некоторых побочных эффектов мофетильного микофенолата (диарея, лейкопения).

Разведение

Незначительные количества препарата (доза <1%) выводятся в виде микофенольной кислоты. После устного введения радиоактивного мофетильного микофенолата 93% полученной дозы выделяют из мочи, а 6% - с фекалиями. Большая часть (около 87%) введенной дозы получена из мочи в виде фенольного глюкуронида микофенольной кислоты.

Концентрации микофенольной кислоты и фенольного глюкуронида микофенольной кислоты, определяются клинически, не удаляются гемодиализными. Однако при более высоких концентрациях фенольного глюкуронида микофенольной кислоты (> 100 мкг / мл) можно удалить небольшое количество.

Нарушив рециркуляцию кишечника печени препарата Sellsept ^® , желчные кислотные секвестранты, такие как холестырамин, уменьшаются на AUC _IFC (см. Раздел «Передозировка»).

Фармакокинетика (все этапы в дополнение к поглощению) микофенольной кислотой зависит от нескольких носителей. Транспортный полипептид органических анионов и белок 2, связанный с несколькими устойчивостью к лекарствам, участвуют в фармакокинетике (все этапы в дополнение к поглощению) микофенольной кислоты; Изоформы транспортного полипептида органических анионов, белок 2, связанные с многократной устойчивостью к лекарственным средствам, и белок белка рака молочной железы - это носители, связанные с желчным выделением глюкуронидов. Белок 1 Несколько устойчивость к лекарствам также может транспортировать микофенольную кислоту, но его вклад, по-видимому, сводится к процессу поглощения. В почках, микофенольная кислота и его метаболиты мощно взаимодействуют с почечными носителями органических анионов.

В раннем периоде пострансплантации (до 40 дней после трансплантации почек, сердца или печени) среднее значение _{MFC MFC} составляло приблизительно 30%, а максимальные концентрации находятся примерно на 40% ниже, чем в конце периода пострансплантации (3-6 месяцев после трансплантации).

Фармакокинетика в особых случаях .

Пациенты с почечной недостаточностью

В исследовании с одним приемом препарата (6 пациентов в группе) средняя AUC _IFC в плазме крови составляло 28-75% больше у пациентов с тяжелой хронической почечной недостаточностью (скорость гломерелярной фильтрации <25 мл / мин / мин / мин. 1,73 м- ² ), чем у здоровых добровольцев и пациентов с менее выраженными поражениями почки. Однако после получения одной дозы среднее значение AUC фенольный глюкуронид микофенольной кислоты составлял в 3-6 раз больше у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью, чем у пациентов с легкой почечной недостаточностью и у здоровых добровольцев, что соответствует известным данным на выходе Фенольный глюкуронид микофенольной кислоты почек. Исследование многократного использования мофетила микофенолата с тяжелой почечной недостаточностью не проводилось. Там нет данных о пациентах с тяжелой хронической почечной недостаточностью после трансплантации сердца и печени.

Задержка функции почек трансплантата

У пациентов с задержкой функцией почечной трансплантации после трансплантации среднее значение AUC _0-12 для микофенольной кислоты было сопоставимо с утечками у пациентов, в которых трансплантация начала функционировать после пересадки без задержки. Среднее значение AUC _0-12 для фенольного глюкуронида микофенольной кислоты в плазме составило в 2-3 раза больше, чем у пациентов, в которых трансплантат начал функционировать после пересадки без задержки. Переходное увеличение свободной фракции и концентрация микофенольной кислоты в плазме крови у пациентов с задержкой функцией почечного трансплантата может наблюдаться. Коррекция дозировки препарата Sellsept ^® в таких случаях не требуется.

Пациенты с печеночной недостаточностью

У волонтеров с алкогольным циррозом печени было обнаружено, что поражения печени паренхимы не влияют на процесс глюкуронидации микофенольной кислоты. Влияние печеночной патологии на процесс зависит от конкретного заболевания. Однако в случае заболевания печени с преобладанием повреждения желчного тракта, например, первичного желчного цирроза, эффект может быть разным.

Дети в возрасте от 2 до 18 лет

Фармакокинетические параметры были изучены у 49 детей после трансплантации почки, получавли мофетил микофенат в дозе 600 мг / м ² устно два раза в день. При нанесении этой дозы AUC _IFC был аналогичен пациентам для взрослых после трансплантации почки, полученные SellSept ^® в дозе 1 г 2 раза в день в ранних и поздних периодах пострансплантации. Значение AUC _IFC в разных возрастных группах сопоставима в ранних и поздних периодах пострансплантации.

Надоело летнее век

У пациентов пожилых людей (≥ 65 лет) фармакокинетика не изучалась.

Оральные контрацептивы

Mofetil MicPheenate не влияет на фармакокинетику оральных контрацептивов (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»).

При одновременном введении с комбинированными устными противозачаточными средствами, содержащими этинилэстрадиол (0,02-0,04 мг) и левоноргестрел (0,05-0,15 мг), desogestrel (0,15 мг) или гестодер (0,05-0, 1 мг), Sellsept ^® (1 г 2 раза в день) В исследовании 18 женщин после трансплантации, которые не получали других иммунодепрессантов, не показали клинически значимое влияние на подавление овуляции под действием устных контрацептивов. Уровень прогестерона, лютенизирующий гормон и фолликул стимулирующий гормон не изменялись.

Клинические характеристики.

Показания .

Предотвращение острого отторжения органа у пациентов после аллогенного трансплантации почки, сердца, печени в комбинированной терапии с циклоспорином и кортикостероидами.

Противопоказание.

При использовании препарата SellSept ^® наблюдалось случаи реакций гиперчувствительности (см. Раздел «Побочные реакции»). Следовательно, подготовка SellSept ^® противопоказана пациентам с гиперчувствительностью к мофетильной микофенолате или микофенольной кислоте.

Подготовка SellSept ^® противопоказана женщинам, которые кормит грудью (см. «Приложение во время беременности или грудного вскармливания»).

Информация об использовании препарата во время беременности и требований к использованию контрацептивов. В разделе «Применение во время беременности или грудного вскармливания».

Специальные меры безопасности .

Поскольку Mofetil Micpheenate во время экспериментов на животных показал тератогенный эффект, капсулы Sellsept ^® не должны открываться или не нарушать. Вам нужно избегать вдыхания порошка, содержащегося в капсулах ^® , или прямого падения на кожу или слизистые оболочки. Если это произошло, вам нужно тщательно промыть пораженный участок водой с мылом, и глаза являются только водой.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами интерстициальных.

Исследование взаимодействия проводилось только у взрослых.

Ацикловир . При введении мофетильного микофенолата вместе с ацикловиром были более высокие концентрации ацикловира в плазме крови, чем при нанесении ацикловира в одиночку. Изменения фармакокинетики фенольного глюкуронида микофенольной кислоты (увеличение на 8% для фенольного глюкуронида микофенольной кислоты) были минимальными и не считались клинически значимыми. Поскольку плазменные концентрации фенольного глюкуронида микофенольной кислоты, а также ацикловиры, увеличения почечной недостаточности, существует вероятность того, что мофетильный микофенат и ацикловир или его пролекарства, такие как валацикловир, конкурирующие за трубчатую секрецию и дальнейшее повышение концентраций обоих лекарств.

Антациды и ингибиторы протонного насоса . В совместимом применении препарата Sellsept ^® вместе с антацидами (гидроксидом алюминия и магния) и с ингибиторами протонного насоса, включая ланзопразол и пантопразол, наблюдалось уменьшение воздействия микофенольной кислоты. Не было существенной разницы в частоте отклонения трансплантата у пациентов, получающих ингибиторы SellSept ^® и протонных насосов, а у пациентов, получающих SellSept ^® и не получили ингибиторы протонного насоса. Этот результат позволяет экстраполировать эти данные ко всем антацидам, поскольку уменьшение воздействия при одновременном применении приготовления Healsept ^® гидроксидов магния и алюминия было значительно ниже, чем при одновременном применении препарата Sellsept ^® с ингибиторами протонного насоса. Отказ

Холестирамин. После использования одной дозы дозы 1,5 г Mofetil MycoPhenolate со здоровыми добровольцами, которые были предварительно использованы 4 г холестирамина 3 раза в день в течение 4 дней, было снижение AUC _IFC на 40% (см. Разделы «Особенности применения». ", Фармакокинетика). Необходимо быть осторожным, когда одновременно вводили мофетильный микофенолат и холестырамин в связи с возможностью уменьшения эффективности приготовления SellSept ^® .

Лекарства, влияющие на циркуляцию печени . Подготовка должна быть взята с одновременным приемным мофетильным микофенолатом с лекарственными средствами, которые влияют на циркуляцию печени, поскольку они могут снизить эффективность мофетильного микофенолата.

Циклоспорин А. Микофенат Moftill не влияет на фармакокинетику циклоспорина А. Если одновременно останавливается одновременное использование циклоспорина, можно ожидать увеличение площади в зависимости от концентрационной зависимости от времени на время примерно на 30%. Циклоспорин влияет на рециркуляцию кишечника печени, что приводит к снижению воздействия микофенольной кислоты на 30-50% у пациентов с трансплантацией почек, приготовленной Allsept ^® и циклоспорином А, по сравнению с пациентами, получающими сиролимую или белотехнику и аналогичные дозы. ^® (см. Разделы «Особенности применения»). И наоборот, следует ожидать изменения в выставке миконологической кислоты при переводе пациентов с циклоспорином А на одном из иммунодепрессантов, которые не влияют на циркуляцию печени.

Telmisartan. Одновременное использование талмисартана и подготовка SellSept ^® привело к снижению концентрации микофенольной кислоты примерно на 30%. Telmisartan изменяет вывод микофенольной кислоты за счет увеличения экспрессии рецептора, активированного пролифератором пероксизиса, гамма (PPAR GAMMA), который, в свою очередь, приводит к увеличению экспрессии и активности изоформ 1А1 мочеполовой дифосфатной глюкоронилтрансферазы (UGT1A9 ). При сравнении отторжения трансплантации или неблагоприятного профиля реакции у пациентов, получающих SellSsept ^® C или без одновременного использования талмисартана, не было никаких клинических последствий фармакокинетического взаимодействия между лекарственными средствами.

Гэнсикловир. Согласно результатам исследования с одним устным приемом рекомендуемых доз мофетильных микофенолата и внутривенного введения Гэнсиклов, с учетом известного влияния почечной недостаточности на фармакокинетику препарата Sellsept ^® (см. Раздел «Метод применения и доза «) и ганги, можно предположить, что одновременное использование этих препаратов (конкурирующих за механизмы трубчатой ​​секреции) увеличит концентрации фенольного глюкуронида микофенольной кислоты и ганзикловира. Значительное изменение фармакокинетики микофенольной кислоты не ожидается, поэтому доза препарата Selsept ^® не требуется. Если Sellsept ^® и GancyClovid или его пролекарства, например, валанкартова, предписанные одновременно с почечной недостаточностью, необходимо прилипать рекомендуемую дозировку и тщательно наблюдать за пациентами.

Оральные контрацептивы . Sellsept ^® не влияет на фармакокинетику и фармакодинамику пероральных контрацептивов при приложении одновременно (см. Раздел Фармакокинетики).

Рифампицин. У пациентов, которые не принимают циклоспорина, одновременное использование препарата Sellsept ^® и Rifampicin сопровождалось снижением воздействия микофенольной кислоты на 18% - 70% (AUC _0-12Godin ). Рекомендуется контролировать воздействие микофенольной кислоты и коррекции дозы препарата Sellsept ^® для поддержания клинических эффектов в совместимом приложении.

Севеламер. Снижение _{максимальной} и AUC _0-12 микофенольной кислоты на 30% и 25% соответственно наблюдалось в одновременном применении препарата Sellsept ^® с семиламером без каких-либо клинических последствий (то есть без отторжения трансплантации). Однако для минимизации влияния Севеламера для поглощения микофенольной кислоты рекомендуется принимать Sellsept ^® не менее 1 часа до или через 3 часа после получения Севеламера. Нет данных об использовании приготовления SellSept ^® с другими фосфатно-связывающимися веществами в дополнение к Севеламеру.

Триметоприм / сульфаметоксазол . Не было влияния на биодоступность микофенольной кислоты.

Норфлоксацин, метронидазол . У здоровых добровольцев не было значительного взаимодействия с одновременным введением препарата Sellsept ^® с одним из этих антибактериальных препаратов. Однако одновременное использование препарата SELLEPT ^® в сочетании с норфлоксацином и метронидазолом снижает воздействие микофенольной кислоты примерно на 30% после одноразового применения препарата Sellsept ^® .

Кипрофлоксацин и амоксициллин с клавулонической кислотой . В течение нескольких дней сразу после устного применения ципрофлоксацина или амоксициллина с клавулоновой кислотой у пациентов с пересадкой почки происходило снижение предварительного условия (минимума) концентрации микофенольной кислоты примерно на 50%. С продолжением антибиотической терапии этот эффект имел тенденцию к снижению и исчезновению после прекращения антибиотиков. Изменения уровня предварительного образования микофенольной кислоты не могут точно отражать изменения в общем воздействии микофенольной кислоты. Следовательно, изменение дозы препарата Sellsept ^® обычно необходимо учитывать отсутствие клинических данных для дисфункции трансформации. Однак необхідний ретельний клінічний моніторинг під час комбінованого лікування і відразу після закінчення антибіотикотерапії.

Такролімус. При одночасному застосуванні такролімусу і препарату Селлсепт ^® не виявлено значимого впливу на AUC та С _макс мікофенолової кислоти, активного метаболіту препарату Селлсепт ^® , у пацієнтів після пересадки печінки. У хворих з печінковим трансплантатом AUC такролімусу після багаторазового застосування препарату Селлсепт ^® у дозі 1,5 г двічі на добу зростала приблизно на 20%. Однак, у пацієнтів після трансплантації нирок прийом препарату Селлсепт ^® не впливав на концентрацію такролімусу (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші взаємодії. Одночасне застосування пробенециду і мофетилу мікофенолату у мавп супроводжувалося збільшенням AUC фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти в плазмі крові у 3 рази. Таким чином, інші лікарські засоби, які піддаються канальцевій секреції у нирках, можуть конкурувати з фенольним глюкуронідом мікофенолової кислоти, що призводить до збільшення концентрації фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти або іншого препарату в плазмі крові, який також піддається канальцевій секреції.

Живі вакцини. Живі вакцини не слід вводити пацієнтам із порушеною імунною відповіддю. Антитілоутворення у відповідь на інші вакцини може бути знижене (див. розділ «Особливості застосування»).

Особливості застосування .

У пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію, у тому числі комбіновану, включаючи Селлсепт ^® , спостерігається підвищений ризик розвитку лімфом та інших злоякісних новоутворень, особливо шкіри (див. розділ «Побічні реакції»). Цей ризик вочевидь пов'язаний не із застосуванням будь-якого препарату як такого, а з інтенсивністю і тривалістю імуносупресії. У якості загальної поради щодо мінімізації ризику раку шкіри, слід обмежити вплив сонячних і ультрафіолетових променів носінням відповідного закритого одягу і використанням сонцезахисних кремів з високим значенням захисного фактора.

Хворих, які застосовують мофетилу мікофенолат, потрібно проінформувати про необхідність відразу ж повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекції, кровоточивості (гематом), кровотеч або інших ознак пригнічення кісткового мозку.

У пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію, у тому числі Селлсепт ^® , спостерігається підвищений ризик виникнення опортуністичних інфекцій (бактеріальних, грибкових, вірусних і протозойних), інфекцій із летальним наслідком та сепсису (див. розділ «Побічні реакції»). До таких інфекцій належать реактивація латентних вірусних інфекцій, таких як реактивація гепатиту В чи реактивація гепатиту С, та інфекцій, викликаних поліомавірусами (ВК вірусасоційована нефропатія, прогресивна мультифокальна лейкоенцефалопатія, асоційована з вірусом JC). У пацієнтів-носіїв, які отримували імуносупресивну терапію, повідомлялося про випадки реактивації гепатиту В або гепатиту С. Ці інфекції часто пов'язані із високим загальним імуносупресивним навантаженням і можуть призвести до серйозних чи летальних станів, що лікар має взяти до уваги при диференційній діагностиці щодо пацієнтів з імуносупресією з порушеною функцією нирок чи неврологічними симптомами.

Повідомлялося про випадки гіпогаммаглобулінемії у зв'язку з рецидивуючими інфекціями у пацієнтів, які отримують препарат Селлсепт ^® у комбінації з іншими імуносупресантами. У деяких з цих випадків переведення пацієнтів з лікування препаратом Селлсепт ^® на терапію альтернативним імуносупресантом супроводжувалося поверненням рівня IgG у сироватці крові до рівня норми. У пацієнтів, які отримують терапію препаратом Селлсепт ^® , у яких розвинулись рецидивуючі інфекції, слід визначити рівень імуноглобулінів в сироватці крові. У разі стійкої, клінічно значимої гіпогаммаглобулінемії слід розглянути питання про відповідні клінічні заходи, беручи до уваги потенційні цитостатичні ефекти мікофенолової кислоти на Т і В лімфоцити.

Існують опубліковані повідомлення про бронхоектази у дорослих і дітей, які отримували Селлсепт ^® у комбінації з іншими імуносупресантами. У деяких з цих випадків переведення пацієнтів з лікування препаратом Селлсепт ^® на терапію іншим імуносупресантом призводило до позитивної динаміки респіраторних симптомів. Ризик бронхоектазів може бути пов'язаний із гіпогаммаглобулінемією або із безпосереднім впливом на легені. Також є окремі повідомлення про інтерстиційне захворювання легень і фіброз легень, деякі з них були летальними (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам, у яких розвинулися стійкі легеневі симптоми, такі як кашель і задишка, рекомендується пройти обстеження.

Пацієнтів, які отримують Селлсепт ^® , слід моніторувати на предмет нейтропенії, яка може бути пов'язана власне з терапією препаратом Селлсепт ^® , супутнім застосуванням інших лікарських засобів, із вірусними інфекціями або з поєднанням цих факторів. При лікуванні препаратом Селлсепт ^® необхідно визначати розгорнуту формулу крові протягом першого місяця – щотижнево, протягом другого і третього місяців лікування – два рази на місяць, а далі протягом першого року – щомісячно. При розвитку нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів < 1300 в 1 мкл) необхідно перервати або припинити лікування препаратом Селлсепт ^® .

Було повідомлено про випадки істинної еритроцитарної аплазії у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Селлсепт ^® у комбінації з іншими імуносупресантами. Механізм виникнення істинної еритроцитарної аплазії при застосуванні мофетилу мікофенолату невідомий. Істинна еритроцитарна аплазія може бути оборотною при зменшенні дози або припиненні лікування препаратом Селлсепт ^® . Зміни в лікуванні препаратом Селлсепт ^® слід проводити лише при відповідному спостереженні пацієнтів після трансплантації з метою мінімізації ризику відторгнення трансплантата (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнтів слід проінформувати про те, що під час лікування препаратом Селлсепт ^® вакцинація може бути менш ефективною і необхідно уникати застосування живих ослаблених вакцин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Лікарям слід керуватися національними рекомендаціями щодо вакцинації проти грипу.

Так як застосування препарату Селлсепт ^® асоціювалося з підвищеним ризиком побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи нечасті випадки з виразкування шлунково-кишкового тракту, шлунково-кишкові кровотечі, перфорації шлунково-кишкового тракту, препарат Селлсепт ^® слід застосовувати з обережністю пацієнтам із активними серйозними захворюваннями шлунково-кишкового тракту.

Селлсепт ^® є інгібітором інозинмонофосфатдегідрогенази. Виходячи з теоретичних міркувань слід уникати застосування препарату Селлсепт ^® пацієнтам із рідкісним генетично обумовленим спадковим дефіцитом гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансферази (такими як синдроми Леша-Найєна і Келлі-Зигміллера).

Не рекомендується призначати препарат Селлсепт ^® одночасно з азатіоприном, так як їх одночасне застосування не вивчалося.

Необхідно дотримуватися обережності при переведенні комбінованої терапії з режимів лікування, що містять імуносупресанти, які впливають на печінково-кишкову рециркуляцію мікофенолової кислоти, наприклад, циклоспорин на інші препарати, які не мають такого впливу, наприклад, сіролімус, белатасепт, або навпаки, оскільки це може призвести до змін в експозиції мікофенолової кислоти. Лікарські засоби інших класів, які впливають на печінково-кишкову циркуляцію мікофенолової кислоти, такі як холестирамін, слід застосовувати з обережністю у зв'язку з їх потенційною можливістю зменшувати рівень у плазмі крові та ефективність препарату Селлсепт ^® (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Співвідношення ризику-користі при застосуванні мофетилу мікофенолату у комбінації з такролімусом або сиролімусом не встановлене (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності : надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої.

Застосування у період вагітності або годування груддю .

Вагітність

Терапію препаратом Селлсепт ^® не слід починати доти, доки не отримано негативного результату обстеження на вагітність. До початку терапії Селлсептом ^® , у ході лікування і протягом 6 тижнів після його закінчення обов'язковим є використання ефективних методів контрацепції (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Пацієнток потрібно проінформувати про необхідність негайної консультації з лікарем, якщо вагітність все ж таки настала.

Не рекомендується застосовувати Селлсепт ^® під час вагітності, і пацієнтка, яка планує завагітніти, не повинна застосовувати Селлсепт ^® доти, доки ефективні інші імуносупресивні препарати. Вагітним Селлсепт ^® може бути застосований лише у виняткових випадках, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Існують обмежені дані застосування препарату Селлсепт ^® у вагітних. Повідомлено про випадки вроджених вад розвитку, включаючи аномалії розвитку вуха, у т.ч. анормально сформоване або відсутнє зовнішнє або середнє вухо, у дітей, народжених від пацієнток, які отримували Селлсепт ^® під час вагітності у комбінації з іншими імуносупресантами. Повідомлено про випадки спонтанного викидня у пацієнток, які отримували Селлсепт ^® . У ході досліджень на тваринах спостерігалася репродуктивна токсичність.

Годування груддю

У щурів мофетилу мікофенолат виділяється з грудним молоком. Невідомо, чи проникає Селлсепт ^® у грудне молоко людини. З огляду на ймовірність виникнення серйозних побічних реакцій у дітей, які знаходяться на грудному вигодовуванні, Селлсепт ^® протипоказаний при годуванні груддю (див. розділ «Протипоказання»).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами та роботу з машинами і складними механізмами не проводились. Профіль фармакодинаміки і повідомлених побічних реакцій свідчить про те, що такий влив малоймовірний.

Спосіб застосування та дози .

Лікування препаратом Селлсепт ^® повинен призначати і контролювати спеціаліст з трансплантації з відповідною кваліфікацією.

Профілактика відторгнення нирки

Дорослі : прийом препарату необхідно починати протягом 72 годин після проведення трансплантації. Хворим із нирковими трансплантатами рекомендується прийом по 1 г двічі на добу (добова доза 2 г).

Діти віком від 2 до 18 років : рекомендована доза мофетилу мікофенолату становить 600 мг/м ² перорально двічі на добу (до максимальної добової дози 2 г). Селлсепт ^® , капсули, слід призначати лише пацієнтам з площею поверхні тіла не менше 1,25 м ² . Пацієнтам з площею поверхні тіла від 1,25 до 1,5 м ² Селлсепт ^® , капсули, можна призначати у дозі 750 мг двічі на добу (добова доза – 1,5 г). Пацієнтам з площею поверхні тіла більше 1,5 м ² Селлсепт ^® , капсули, можливо призначати у дозі 1 г двічі на добу (добова доза – 2 г). Оскільки деякі побічні реакції виникають частіше у дітей і підлітків, ніж у дорослих (див. розділ «Побічні реакції»), може виникнути потреба у тимчасовому зниженні дози або припиненні лікування препаратом Селлсепт ^® . При цьому слід враховувати важливі клінічні фактори, у тому числі тяжкість реакції.

Діти віком до 2 років : існують обмежені дані щодо безпеки та ефективності препарату для дітей віком до 2 років. У зв'язку з цим наявних даних недостатньо для рекомендацій щодо дозування і тому застосування препарату Селлсепт ^® дітям віком до 2 років не рекомендується.

Профілактика відторгнення серця

Дорослі : прийом препарату перорально необхідно починати протягом 5 днів після проведення трансплантації. Хворим із трансплантатом серця рекомендується прийом по 1,5 г двічі на добу (добова доза – 3 г).

Діти : даних з безпеки та ефективності препарату Селлсепт ^® для дітей після трансплантації серця немає.

Профілактика відторгнення печінки

Дорослі: Препарат Селлсепт ^® перорально слід призначати якомога швидше залежно від можливості пацієнта переносити препарат. Рекомендований режим дозування – по 1,5 г 2 рази на добу (добова доза – 3 г).

Діти : даних з безпеки та ефективності препарату Селлсепт ^® для дітей після трансплантації печінки немає.

Пацієнти літнього віку

Для хворих літнього віку (≥ 65 років) після трансплантації нирки, рекомендована доза становить 1 г 2 рази на добу, а після трансплантації серця і печінки – 1,5 г 2 рази на добу.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Хворим з тяжкою хронічною нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації менше 25 мл·хв. ^-1 ·1,73 м ^-2 ), що знаходяться за межами безпосереднього посттрансплантаційного періоду, слід уникати доз, що перевищують 1 г 2 рази на добу. За такими пацієнтами необхідно ретельно спостерігати. Корекція дози хворим із затримкою функції ниркового трансплантата після операції не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»). Немає даних щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які перенесли пересадку серця або печінки.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Хворим після трансплантації нирки, які мають тяжке ураження паренхіми печінки, корекція дози не потрібна. Даних щодо пацієнтів з тяжким ураженням паренхіми печінки, які перенесли трансплантацію серця, немає.

Лікування протягом епізодів відторгнення

Мікофенолова кислота (МФК) є активним метаболітом мофетилу мікофенолату. Відторгнення ниркового трансплантата не призводить до зміни фармакокінетики мікофенолової кислоти. У таких випадках припинення лікування препаратом Селлсепт ^® або зменшення його дози не потрібне. Немає обґрунтування щодо необхідності корекції дози при відторгненні трансплантата серця. Немає даних щодо фармакокінетики мікофенолової кислоти під час відторгнення трансплантата печінки.

Діти.

Даних з безпеки та ефективності препарату Селлсепт ^® для дітей після трансплантації печінки та після трансплантації серця немає. Існують обмежені дані щодо безпеки та ефективності препарату у дітей віком до 2 років після трансплантації нирки.

Передозування.

Дані про передозування мофетилу мікофенолату були отримані в ході клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування. У багатьох з них про побічні реакції не повідомлялося. Побічні реакції, що виникли при передозуванні, співпадали з відомим профілем безпеки препарату.

Очікується, що передозування мофетилу мікофенолату може призвести до надмірного пригнічення імунної системи і підвищеної чутливості до інфекцій та пригнічення кісткового мозку (див. розділ «Особливості застосування»). У випадку розвитку нейтропенії застосування препарату Селлсепт ^® слід припинити або знизити дозу препарату (див. розділ «Особливості застосування»).

Не слід очікувати, що клінічно значиму кількість мікофенолової кислоти чи глюкуронід 2-морфолінового ефіру мікофенолової кислоти можна видалити з організму методом гемодіалізу. Препарати, що зв'язують жовчні кислоти, наприклад холестирамін, можуть виводити мікофенолову кислоту з організму, зменшуючи його кишково-печінкову рециркуляцію (див. розділ «Фармакокінетика»).

Побічні реакції.

Дані клінічних досліджень

Основними побічними реакціями, пов'язаними із застосуванням препарату Селлсепт ^® в комбінації з циклоспорином і кортикостероїдами, є діарея, лейкопенія, сепсис і блювання; існують також дані про підвищення частоти деяких типів інфекцій (див. розділ «Особливості застосування»).

Злоякісні новоутворення.

У пацієнтів, які отримують комбіновану імуносупресивну терапію, у тому числі препарату Селлсепт ^® , підвищений ризик виникнення лімфом та інших злоякісних новоутворень, зокрема шкіри (див. розділ «Особливості застосування»). Лімфопроліферативні захворювання або лімфоми розвилися у 0,6 % пацієнтів, які отримували лікування препаратом Селлсепт ^® (у дозі 2 чи 3 г на добу) у комбінації з іншими імунодепресантами в контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів після трансплантації нирки (у дозі 2 г), а також після трансплантації серця і печінки, за якими проводили спостереження не менше одного року. Карцинома шкіри (за винятком меланоми) спостерігалася у 3,6 % хворих, злоякісні новоутворення інших типів – у 1,1 % хворих. Трирічні дані з безпеки стосовно пацієнтів після пересадки нирки або серця не містять інформації про будь-які неочікувані зміни частоти злоякісних новоутворень порівняно з показниками за рік. Після пересадки печінки за хворими спостерігали не менше 1 року, але менше 3 років.

Опортуністичні інфекції

Ризик опортуністичних інфекцій підвищений у всіх пацієнтів; ризик зростав зі збільшенням сумарної дози імунодепресантів (див. розділ «Особливості застосування»). Найчастішими опортуністичними інфекціями у пацієнтів, які отримували препарат Селлсепт ^® (2 чи 3 г на добу) в комбінації з іншими імунодепресантами в контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів після пересадки нирки (у дозі 2 г), серця та печінки, за якими проводили спостереження щонайменше протягом року після пересадки нирки (у дозі 2 г), серця та печінки, були кандидоз шкіри і слизових оболонок, цитомегаловірусна віремія/цитомегаловірусний синдром (13,5%), інфекція, спричинена вірусом простого герпесу.

Діти віком від 2 до 18 років

Тип і частота побічних реакцій в клінічному дослідженні, в якому брали участь 92 дітей віком від 2 до 18 років та отримували мофетилу мікофенолат у дозі 600 мг/м ² перорально двічі на день, в цілому були подібними до тих, що спостерігалися у дорослих, які отримували препарат Селлсепт ^® у дозі 1 г двічі на добу. Однак, при порівнянні з дорослими у дітей частіше спостерігалися наступні побічні явища, пов'язані з лікуванням, зокрема у дітей віком до 6 років: діарея, сепсис, лейкопенія, анемія та інфекції.

Пацієнти літного віку (≥ 65 років)

У пацієнтів літнього віку в цілому може бути підвищений ризик побічних реакцій у зв'язку з імуносупресією. У хворих літнього віку при лікуванні препаратом Селлсепт ^® у складі комбінованої імуносупресивної терапії ризик деяких інфекцій (включаючи тканинні інвазивні форми цитомегаловірусної інфекції), а також можливо шлунково-кишкових кровотеч і набряку легень може бути вищий, ніж у пацієнтів молодшого віку.

Інші побічні реакції

Нижче наведені побічні реакції, які вірогідно або можливо були пов'язані із застосуванням препарату Селлсепт ^® , були повідомлені у ≥ 1/10 і у ≥1/100 і <1/10 пацієнтів, які отримували лікування препаратом Селлсепт ^® у комбінації з циклоспорином та кортикостероїдами в контрольованих клінічних дослідженнях після трансплантації нирки (при застосуванні препарату у дозі 2 г), серця та печінки.

Для визначення частоти побічних реакцій використовують такі категорії: дуже поширені (≥1/10), поширені (≥1/100 і <1/10), непоширені (≥1/1000 і <1/100), рідко поширені (≥1/10000 і <1/1000), дуже рідко поширені (<10000), частота невідома (не може бути розрахована з відомих даних). В кожній частотній групі побічні реакції наведені у порядку зменшення серйозності.

Інфекції та інвазії: дуже поширені – сепсис, кандидоз шлунково-кишкового тракту, інфекції сечових шляхів, інфекція, спричинена вірусом простого герпесу, інфекція, спричинена вірусом оперізувального герпесу; поширені – пневмонія, грип, інфекція дихальних шляхів, кандидоз дихальних шляхів, інфекції шлунково-кишкового тракту, кандидоз, гастроентерит, інфекція, бронхіт, фарингіт, синусит, грибкова інфекція шкіри, кандидоз шкіри, вагінальний кандидоз, риніт.

Доброякісні та злоякісні новоутворення (включаючи кісти та поліпи) : поширені – рак шкіри, доброякісне новоутворення шкіри.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи : дуже поширені – лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія (в тому числі гіпсохромна анемія), екхімози; поширені – панцитопенія, лейкоцитоз, поліцитемія, петехії, збільшення протромбінового і тромбопластинового часу.

Порушення обміну речовин, метаболізму : дуже поширені – білірубінемія, підвищення рівня креатиніну, гіперволемія, гіпонатріємія, збільшення маси тіла, підвищення азоту сечовини крові, порушення загоєння ран, гіпопротеїнемія; поширені – ацидоз (метаболічний або респіраторний), гіперкаліємія, гіпоглікемія, гіпокаліємія, гіперглікемія, гіпомагніємія, гіпокальціємія, гіперхолестеринемія, гіперліпідемія, гіпофосфатемія, гіперурикемія, подагра, анорексія, дегідратація, гіповолемія, гіпоксія, спрага, зменшення маси тіла, алкалоз.

Психічні розлади : поширені – збудження, сплутаність свідомості, депресія, тривога, порушення мислення, безсоння.

Неврологічні розлади : дуже поширені – психомоторне збудження; поширені – судоми, гіпертонус, тремор, сонливість, міастенічний синдром, запаморочення, головний біль, парестезії, порушення смаку, емоційна лабільність, галюцинації, нейропатія, делірій, сухість у роті, психоз.

Кардіальні розлади : дуже поширені – аритмія, брадикардія, серцева недостатність, перикардіальний випіт; поширені – тахікардія, стенокардія, аритмії (суправентикулярні й шлуночкові екстрасистоли, мерехтіння и тріпотіння передсердь, суправентикулярні й шлуночкові тахікардії), зупинка серця, застійна серцева недостатність.

Судинні розлади : поширені – артеріальна гіпотензія, у тому числі ортостатична, артеріальна гіпертензія, вазо дилатація, тромбоз, легенева гіпертензія, втрата свідомості, вазоспазм, підвищення венозного тиску, артеріальний тромбоз.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння : дуже поширені – посилення кашлю, фарингіт, пневмонія, бронхіт, бронхіальна астма, риніт, синусит, ателектаз; поширені – плевральний випіт, задишка, кашель, набряк легень, апное, носові кровотечі, кровохаркання, новоутворення, пневмоторакс, посилення виділення мокротиння, зміна голосу, гіпервентиляція, кандидоз дихальних шляхів, гикавка.

Шлунково-кишкові розлади : дуже поширені – блювання, абдомінальний біль, діарея, нудота, диспепсія, анорексія; поширені – шлунково-кишкова кровотеча, перитоніт, кишкова непрохідність, коліт, виразка шлунка, виразка дванадцятипалої кишки, гастрит, езофагіт, стоматит, запор, диспепсія, метеоризм, відрижка, дисфагія, гінгівіт, гіперплазія ясен, гастроентерит, мелена, ураження прямої кишки, виразки в роті.

Розлади з боку гепатобіліарної системи : дуже поширені – холангіт; поширені – гепатит, жовтяниця, гіпербілірубінемія.

Розлади з боку шкіри і підшкірної клітковини : дуже поширені – свербіж, підвищена пітливість; поширені – гіпертрофія шкіри, висипання, акне, алопеція, грибковий дерматит, гірсутизм, гіпертрофія шкіри, шкірні виразки, крововиливи, везикулобульозні висипання.

Розлади з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини : дуже поширені – судоми в ногах, біль у м'язах, м'язова слабкість; поширені – артралгія, остеопороз.

Розлади з боку сечовидільної системи : дуже поширені – гематурія, некроз ниркових канальців, інфекції сечовивідних шляхів, олігурія; поширені – порушення функції нирок, альбумінурія, дизурія, гідронефроз, імпотенція, пієлонефрит, часте сечовипускання, гематурія, ніктурія, ниркова недостатність, нетримання і затримка сечі, гостра ниркова недостатність, набряк мошонки.

Загальні розлади : дуже поширені – грижі, перитоніт, асцит; поширені – набряк, гарячка, озноб, болі (у тому числі абдомінальні болі, болі в спині, болі в грудній клітці), нездужання, астенія, кісти (у тому числі лімфоцеле і гідроцеле), набряки обличчя, грипоподібний синдром, кровотечі, болі в ділянці таза, целюліт, біль у шиї, блідість шкірних покривів, абсцес.

Лабораторні показники: поширені – підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові, підвищення рівня сечовини в крові, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, зниження маси тіла.

Розлади з боку органів чуття : дуже поширені – амбліопія; поширені – катаракта, кон'юнктивіт, порушення зору, глухота, біль у вухах, крововилив в око.

Ендокринні розлади : поширені – цукровий діабет, захворювання паращитовидних залоз, синдром Кушинга, гіпотиреоз.

Досвід постмаркетингового застосування

Тип побічних реакцій, про які повідомлялося під час постмаркетингового застосування препарату Селлсепт ^® , були подібними до таких, що реєструвалися в ході контрольованих досліджень після трансплантації нирок, серця і печінки. Додаткові побічні реакції, про які повідомлялося при постмаркетинговому застосуванні, описані нижче (частота, якщо відома, вказана у дужках).

Шлунково-кишкові розлади : гіперплазія ясен (≥1/100 і <1/10), коліт, у тому числі цитомегаловірусний коліт (≥1/100 і <1/10), панкреатит (≥1/100 і <1/10), атрофія кишкових ворсин.

Розлади, пов'язані з імуносупресією : серйозні інфекції, що загрожують життю, в тому числі менінгіт, ендокардит, туберкульоз, атипова мікобактеріальна інфекція. У пацієнтів, які отримують імуносупресивні препарати, в тому числі препарат Селлсепт ^® , були випадки ВК вірусасоційованої нефропатії, а також випадки JC-вірусасоційованої прогресивної мультифокальної лейкоенцефалопатії. Повідомлялося про агранулоцитоз (≥1/1000 і <1/100) і нейтропенію. Тому рекомендується регулярний моніторинг стану пацієнтів, які отримують препарат Селлсепт ^® (див. розділ «Особливості застосування»). У пацієнтів, які отримували лікування препаратом Селлсепт ^® , повідомлялося про випадки апластичної анемії і пригнічення кісткового мозку, деякі з них були з летальним наслідком.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи : були зареєстровані випадки істинної еритроцитарної аплазії у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Селлсепт ^® (див. розділ «Особливості застосування»). У пацієнтів, які отримували лікування препаратом Селлсепт ^® , повідомлялося про окремі випадки порушення морфології нейтрофілів, у тому числі аномалія Pelger-Huet. Ці зміни не асоціювалися з порушенням функції нейтрофілів і можуть свідчити про зсув вліво показника зрілості нейтрофілів при дослідженні крові, що може помилково сприйматися як ознака інфекції у пацієнтів з імуносупресією, таких як, наприклад, отримують лікування препаратом Селлсепт ^® .

Реакції гіперчутливості : були повідомлення про реакції гіперчутливості, в тому числі про ангіоневротичний набряк і анафілактичну реакцію.

Вроджені вади розвитку : див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю».

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння : повідомлялося про окремі випадки інтерстиціального захворювання легень і фіброзу легень, інколи з летальним наслідком, у пацієнтів, які отримували препарат Селлсепт ^® у комбінації з іншими імуносупресивними засобами. Також повідомлялося про бронхоектази у дітей і дорослих (частота невідома).

Розлади імунної системи: у пацієнтів, які отримували препарат Селлсепт ^® у комбінації з іншими імуносупресивними засобами, повідомлялося про гіпогаммаглобулінемію (частота невідома).

Термін придатності . 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати в захищеному від світла та вологи місці при температурі не вище 30 ^о С.

Упаковка.

10 капсул по 250 мг у блістері, 10 блістерів у картонній пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Ф.Хоффманн-Ля Рош Лтд, Швейцарія

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Грензахерштрассе 124, СН-4070 Базель, Швейцарія