Личный кабинет
ТУЛИКСОН ТЗ порошок для р-ра для ин. 1125 мг фл. №1
rx
Код товара: 688567
Производитель: Tulip Lab. (Индия)
2 900,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Tiklson-TZ 1125 мг
Tulixone - TZ 1125 MG
Место хранения:
Активные вещества: Spriaxone, Tazobactam;
1 флакон содержит эквивалент цефтриаксона натрия к цефтриаксон 1,0 г, tasobactam натрия эквивалентен Tazobactam 0,125 г.
Лекарственная форма. Порошок для инъекционного раствора.
Основные физико-химические свойства: кристаллический порошок от белого до желтовато-оранжевого цвета.
Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные агенты для системного применения. Другие бета-лактами антибиотики. Цефалоспорины третьего поколения. Цефтриаксон, комбинации. ATX код J01D D54.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
«Tiklson-TZ +1125 мг» является антибактериальным лекарственным средством, фиксированная комбинация цефалоспориновых антибиотиков третьего поколения для парентерального применения - цефтриаксон натрия и ингибитор бета-lactamaz - тазобактама натрия.
Цефтриаксон - парентеральный цефалоспорин антибиотик III поколения с длительным действием. Бактерицидная активность цефтриаксона обусловлена ингибированием синтеза клеточных мембран. Цефтриаксон активен , как в пробирке относительно большинства грамотрицательных и грамположительных микроорганизмов. Ceftriaxson устойчив к большинству б-lactamaz (оба penicillinasis и цефалоспориназы) грамположительных и грамотрицательных бактерий. Цефтриаксон активен в отношении таких микроорганизмов в пробирке:
Грамположительные аэробам: золотистый стафилококк (метициллин чувствительными), коагулазо стафилококки (β-гемолитический, группа А), стрептококки группы в (β-гемолитический группы В), большинство других видов бета-гемолитические стрептококки, Streptococc и группа V Iridans, пневмококк..
Примечание. Staphylococcus SPP устойчив к метициллину. Устойчивость к цефалоспоринам, включая цефтриаксон. Также Enterococcus фекальный, Enterococcus Faecium и листерий проявляют устойчивость к цефтриаксону.
Грамотрицательные аэробы: Acinetobacter LWoffii, Acinetobacter Anitratus (главным образом А. Baumanii) *, Aeromonas hydrophila, Alcaligenes фекальный, Alcaligenes Odorans, Borrelia Burgdorferi, Capnocytophaga SPP. , Citrobacter Diversus (включая C. Amalonaticus), Citrobacter Freundii *, кишечную палочку, энтеробактер аэрогенес *, Enterobacter клоаку, Enterobacter SPP. (Другое) *, Haemophilus ducreyi, гемофильная, Haemophilus рагатЦиепгай, Hafnia alvei, клебсиелла окситок, клебсиеллы пневмония **, моракселл катаралис (ранее известный как Branhamella catarrhalis), Moraxella osloensis, Moraxella SPP. (другие), Морган бактерия, гонококки, менингококк, Pasteurella Multocida, Plesiomonas Shigelloides, Proteus Mirabilis, протей Penneri *, Proteus Vulgaris *, Pseudomonas Fluorescens *, Pseudomonas SPP. (Другое) *, Providentia Rettgeri *, Providentia SPP. (другие), сальмонеллы брюшного тифа, сальмонелла. (Netifoid), Serratia Marcescens *, Serratia SPP. (Другое) *, Shigella SPP. , Vibrio SPP. , Yersinia энтероколитные, иерсинии SPP. (другие).
* Некоторые изоляты этих видов устойчивы к цефтриаксону, главным образом , в связи с образованием бета-лактамаз , кодируемых хромосомами.
** Некоторые изоляты этих видов устойчивы к цефтриаксону из - за образования ряда плазмид-опосредованных бета-лактамаз.
Примечание. Многие из штаммов вышеуказанных микроорганизмов , обладающих множественной устойчивостью к таким антибиотикам , как аминопенициллины и ureedopenicillin, цефалоспорины первого и второго поколения, аминогликозиды, чувствительны к цефтриаксону, за исключением клинических штаммов P.aeruginosa , устойчивых к цефтриаксона. Бледная трепонема чувствительна к цефтриаксону в пробирке и в экспериментах на животных.
Анаэробы: Bacteroides SPP. (чувствительны к желчи) *, Clostridium SPP. (кроме S. несговорчивый), Fusobacterium Nucleatum, Fusobacterium SPP. (Другое), Gaffkia Anaerobica (прежнее название Peptococcus), Peptostreptococcus SPP.
* Некоторые изоляты этих видов устойчивы к цефтриаксону, главным образом , за счет образования
бета-lactamaz;
** Некоторые изоляты этих видов устойчивы к цефтриаксону из - за образования бета-лактамазы.
Примечание. Многие штаммы Bacteroides SPP. , Которые производят B-лактамазы (в частности B.fragilis), устойчивы к цефтриаксону. Стабильная Clostridium несговорчивый.
Tazobactam является ингибитором бета-лактамаз Richmeide Seykes ιιι класса: пенициллиназу и цефалоспориназы. Является производным от «пенициллин ядра», сульфон-penicylanic кислоты. Tazobactam необратимо подавляет большинство бета-лактамаз , продуцируемых клинически значимых грамотрицательных и грамположительных аэробных и анаэробных бактерий, ковалентно связываясь с их ферментов. В частности, тазобакты характеризуются высокой степенью связывания способности к плазмидному опосредованным бета-лактамазу, которые часто вызывают развитие резистентности к пенициллину и цефалоспориновым антибиотикам.
Тазобакты не подавляют активность ферментов класса А.
Кроме того, tasobactam не подавляет активность бета-lactamaz, таких , как:
- ферменты типа бета-лактамазы (AmpC производства энтеробактерий);
- серин на основе carbapenemases (например carbapenemases производства Klebsiella Pneumoniae);
- металл бета - лактамазы (например, металл-лактамазы Нью - Дели);
- бета-лактамаз класса D (Окс-carbapeenemase).
Фармакокинетика.
Всасывание
Внутримышечного
После внутримышечной инъекции средний пиковый уровень цефтриаксона в плазме крови составляет примерно половину, который наблюдается после внутривенного введения эквивалентной дозы. Максимальная концентрация плазмы крови после однократного внутримышечного введения 1 г препарата составляет 81 мг / л и достигается через 2-3 часа после введения. Площадь под кривой «концентрация - время» в плазме крови после внутримышечного введения равно , например , после внутривенного введения эквивалентной дозы.
Внутривенное введение
После внутривенного болюсного введения цефтриаксона в дозе 500 мг и 1 г, средний пиковый уровень цефтриаксона в плазме крови составляет приблизительно 120 и 200 мг / л соответственно. После внутривенного инфузии цефтриаксон в дозе 500 мг, 1 г и 2 г цефтриаксона в плазме составляет приблизительно 80, 150 и 250 мг / л соответственно.
Распределение.
Объем распределения CEFTRIAXONE составляет 7-12 литров. Концентрации, которые намного выше, чем минимальные концентрации подавления для большинства значительных патогенов инфекций, находятся в тканях, включая легкие, сердце, желчное тракт, печень, миндалин, среднего уха и слизистого носа, кости, а также позвоночника, плевральной и синовиальной жидкости секреция простаты. Увеличение средней пиковой концентрации в плазме крови на 8-15% (C Max ) наблюдалась при повторном введении; Состояние равновесия было достигнуто в большинстве случаев в течение 48-72 часов в зависимости от пути введения.
Проникновение в отдельные ткани
Ceftrixson проникает в оболочку мозга. Проникновение более выраженным , когда воспаление оболочек головного мозга. Средняя пиковая концентрация цефтриаксона в цереброспинальной жидкости у пациентов с бактериальным менингитом составляет до 25% от таковой в плазме по сравнению с 2% у пациентов без воспаления оболочек мозга. Пик концентрации цефтриаксона в спинномозговой жидкости достигаются приблизительно 4-6 часов после внутривенного введения. Ceftriaxson проходит через плацентарный барьер, а также в небольших концентрациях, обнаружено в грудном молоке (см «Применение во время беременности или грудного вскармливания»).
Привязка к белкам
Ceftrixon обратимо связывает с альбумином. Связывание белков плазмы составляет около 95% при концентрации плазмы крови менее 100 мг / л. Связывание насыщено, а степень связывания уменьшается с увеличением концентрации (до 85% при концентрации плазмы крови в 300 мг / л).
Биотрансформация
Ceftriaxon не подлежит систематическому метаболизму, но превращается в неактивные метаболиты под действием кишечной флоры.
Разведение
Общая плазменная очистка цефтриаксона (связанного и не связанного) составляет 10-22 мл / мин. Задавление почек составляет 5-12 мл / мин. 50-60% Ceftrixone из организма из организма без изменений почками, в первую очередь гломерелярной фильтрацией, 40-50% - в неизменной форме с желчью. Срок годности цефтриаксона у взрослых составляет около 8 часов.
Пациенты с почечной или печеночной недостаточностью
У пациентов с нарушением почек или печени функции, фармакокинетика цефтриаксона изменяется в небольшой степени, лишь небольшое увеличение периода полураспада (менее чем в 2 раза), даже у пациентов с тяжелым нарушением функции почек.
Относительно умеренное увеличение периода полураспада в нарушение функции почек связано с увеличением компенсационного постороннего зазора в результате к уменьшению связывания с белками и соответствующего увеличения общего клиренса общего цефтриаксона.
У пациентов с печеночной недостаточностью период полураспада цефтриаксона не увеличивается из-за компенсационного увеличения почечного оформления. Это также происходит в результате увеличения свободной фракции цефтриаксон в плазме крови, что способствует парадоксальному увеличению общих очистков препарата с увеличением объема распределения параллельно с таким общим зазором.
Пациенты летнего возраста
У пациентов в возрасте 75 лет средний период полураспада обычно в 2-3 раза выше, чем у взрослых молодого возраста.
Дети
Полувеношение цефтьяксона вытянута в новорожденных до 14 дней. Уровень свободного цефтриаксона может продолжать расти в результате таких факторов , как уменьшение клубочковой фильтрации и связывания расстройств. У детей период полураспада меньше, чем новорожденные или взрослые.
Плазменный клиренс и объем распределения общего цефтриаксон в детях выше , чем у взрослых.
Линейность / нелинейность
Фармакокинетика цефтриаксона носит нелинейный характер , и все основные фармакокинетические параметры, за период полураспада , за исключением, зависит от дозы и уменьшение в меньшей степени , чем в пропорции к дозе. Нелинейность наблюдается в результате насыщения связывания с белками плазмы и, следовательно, для общего цефтриазона наблюдается в плазме крови, а для свободных (несвязанных) - нет.
Фармакокинетические / фармакодинамическое соединение
Как и в других бете-лактамах, фармакокинетический / фармакодинамический индекс , который демонстрирует наилучшую корреляцию с учетом эффективности естественных условий представляет собой процент от интервала доз , в которых несвязанный концентрация остается выше минимальной ингибирующая концентрация цефтриаксон для отдельных видов - мишеней (т.е.% T > минимальных ингибирующих концентраций).
Клинические характеристики.
Индикация.
Инфекции отделов нижних дыхательных путей;
острый бактериальный отит среднего уха;
кожи и мягких тканей инфекции;
Осложненные инфекции мочевыводящих путей;
инфекции костей и суставов;
гонорея;
септицемия;
инфекции органов брюшной полости;
менингит.
Противопоказание.
Повышенная чувствительность к активным веществам или ингибиторами бета-лактамазы, или антибиотики , принадлежащие к группам цефалоспоринов и пенициллинов. При наличии повышенной чувствительности к пенициллину, возможность реакции кросс-аллергической следует принимать во внимание.
Наличие в анамнезе тяжелых реакций гиперчувствительности (например, анафилактические реакции) на любой другой тип бета-лактамных антибактериальных агентов (пенициллины, монобактам и карбапенемов); Болезни желудочно - кишечного тракта в анамнезе, особенно неспецифический язвенный колит, энтерит или колит , связанный с применением антибактериальных препаратов.
Ceftriaxone противопоказан:
преждевременный новорожденный ≤ 41 неделя, принимая во внимание период внутриутробного развития (гестационный возраст + возраст после рождения) *;
Пожертвованный новорожденный (возраст ≤ 28 дней):
- с гипербилирубинемией, присягой, гипоальбуминой или ацидозом, поскольку в таких состояниях связывание билирубина, предположительно нарушенного *;
- которые требуют (или , как ожидается, потребует) внутривенного введения препаратов кальция или кальцийсодержащих растворов, так как существует риск образования осаждение кальциевой соли цефтриаксона (см разделы «Особенности применения» и «побочные реакции»).
* В исследованиях in vitro на показал , что цефтриаксон может вытеснить билирубин с альбумином сыворотки крови, что вызывает риск развития билирубина энцефалопатии у таких больных.
Перед внутримышечного введения цефтриаксона, необходимо исключить наличие противопоказаний к применению лидокаина, если они используются в качестве растворителя (смотри раздел «Особенности применения», а также инструкции по медицинскому применению лидокаина, особенно противопоказания) ,
Решения цефтриаксона, содержащего лидокаин, никогда не должны вводиться внутривенно.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Нельзя использовать растворители , содержащие кальций , такие как раствор Рингера или раствор Гартмана для растворения цефтриаксона во флаконах или для разведения восстановленного раствора для внутривенного введения в связи с вероятностью образования осаждения солей кальция цефтриаксона. Возникновение осадков солей кальция цефтриаксона также может происходить при смешивании цефтриаксона с растворами, содержащими кальция в одной инфузионной системе для внутривенного введения. Цефтриаксон не могут быть введены внутривенно с растворами , содержащими кальций, в том числе содержащие кальций решений для длинных вливаний , таких как растворы для парентерального питания с использованием системы Y-образную. Тем не менее, остальные пациенты, за исключением новорожденных, растворов Ceftriacone и кальция, содержащие кальция, можно вводить последовательно, один после одного, если между инфузиями тщательно промыть систему совместимой жидкостью.
Небольшое количество летальных случаев описывают в результате формирования преципитатов кальциевых солей цефтриаксона в легких и почках новорожденных. В некоторых случаях, венозные доступы и время введения цефтриаксона и кальций-содержащих растворов были различными.
В исследованиях и N пробирке с использованием плазмы взрослых крови и новорожденных показали , что новорожденные имеют повышенный риск образования солевых осадков цефтриаксон кальция (см разделы «Способ применения и дозы», «противопоказаний», «Особенности применения», «сторона реакции», "Несовместимость").
Совместимое применение препарата с пероральными антикоагулянтами может усиливать действие антагониста витамина К и риску кровотечения. Желательно , чтобы проверить международное нормализованное отношение к и правильно корректировать дозу antivitamine до и во время и после терапии цефтриаксоном (см раздел «Побочные реакции»).
Существуют противоречивые данные о потенциальном увеличении токсического воздействия аминогликозидов на почку, когда они используются с цефалоспоринами. В таких случаях необходимо тщательно придерживаться рекомендаций для контроля уровня аминогликозидов (и функции почек) в клинической практике.
Цефтриаксон нельзя смешивать с amzacryn, ванкомицин, флуконазолом и аминогликозидами.
При одновременном применении высоких доз цефтриаксона и таких сильнодействующих диуретиков , как фуросемид нарушений функции почек.
Цефтриаксон не содержит N-methylthiotetrasal группу , которая может вызвать непереносимость этанола, а также кровотечение , присущие некоторым другим цефалоспоринам.
В исследовании in vitro , при использовании хлорамфеникола в сочетании с цефтриаксоном, антагонистические эффекты наблюдались. Клиническая значимость этих данных неизвестна.
Там нет никаких сообщений о взаимодействии между цефтриаксоном и продуктами для перорального введения , содержащего кальций, а также взаимодействия между цефтриаксон в внутримышечной инъекции и продуктов , содержащих кальций (внутривенно или перорально).
У пациентов, которые используют Ceftriaxon, возможные ложные положительные результаты теста Koomca.
Ceftriaxone, как и другие антибиотики, могут привести к ложноположительным результатам анализа на галактосемии.
Аналогичным образом , при определении глюкозы в моче, с использованием методов без фермента, результаты могут быть ложными. По этой причине во время применения цефтриаксона уровень глюкозы в моче следует определить с использованием методов фермента.
Бактериостатические агенты могут влиять на бактерицидное действие цефалоспоринов.
Цефтриаксон может снизить эффективность гормональных оральных контрацептивов. В связи с этим, рекомендуется использовать дополнительные (негормональные) методы контрацепции во время лечения и в течение 1 месяца после лечения.
Пробенецид не влияет на вывод цефтриаксона.
Алкоголь . При использовании алкоголя во время лечения и в течение 5 дней после лечения зепоперазон отметил такие реакции, как покраснение лица, повышенное потоотделение, головная боль, тахикардия. После того, как сразу же употребление алкоголя после приема цефтриаксона, не было никаких эффектов , подобные действия дисульфирама (tethraum). Аналогичные реакции наблюдались при использовании других цефалоспоринов. Пациенты должны быть осторожны при использовании алкогольных напитков во время лечения «Tiklson-TZ 1125 мг». При использовании искусственного питания решений (пероральном или родительский) , содержащих этанол, он не должен быть использован.
Особенности приложения.
Ответ гиперчувствительности.
Как и при применении других цефалоспоринов , содержащих цефтриаксон, были случаи анафилактических реакций (включая анафилактический шок) с летальными последствиями, даже если нет соответствующей информации в подробной истории.
Перед началом лечения, следует установить , является ли пациент в анамнезе тяжелых реакций гиперчувствительности к цефтриаксону, другим цефалоспоринам или другие типы бета-лактамных продуктов. Слід з обережністю застосовувати цефтриаксон пацієнтам із наявністю в анамнезі нетяжкої гіперчутливості до інших бета-лактамних препаратів.
При виникненні алергічних реакцій лікарський засіб слід одразу відмінити та призначити відповідне лікування.
Імовірність анафілактичних реакцій підвищується у хворих на анафілаксію в анамнезі та у тих, хто страждає на реакції гіперчутливості до різних алергенів, з обережністю застосовувати пацієнтам зі схильністю до алергічних діатезів.
Зареєстровані випадки тяжких небажаних реакцій з боку шкіри (синдром Стівенса – Джонсона або синдром Лайєлла/ токсичний епідермальний некроліз); однак частота цих явищ невідома (див. розділ «Побічні реакції»).
Препарат може збільшувати протромбіновий час. У зв'язку з цим при підозрі на дефіцит вітаміну К необхідно визначати протромбіновий час.
Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.
На тлі застосування практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі і цефтриаксону та тазобактаму, можливе виникнення діареї, асоційованої з Clostridium difficile , від легкого ступеня до коліту з летальним наслідком. Антибактеріальні препарати змінюють нормальну флору товстого кишечнику, що призводить до надмірного росту Clostridium difficile. Clostridium difficile продукує токсини А та В, що сприяють розвитку діареї, асоційованої з Clostridium difficile . Штами Clostridium difficile , які надмірно продукують токсини, спричиняють підвищену захворюваність та летальність, оскільки ці інфекції можуть бути резистентними до антимікробних засобів та потребувати колектомії. Діарею, асоційовану з Clostridium difficile , необхідно виключити у всіх пацієнтів під час застосування антибіотиків. Необхідно зібрати детальний медичний анамнез, оскільки діарея, асоційована з Clostridium difficile , може виникати протягом 2 місяців після закінчення застосування антибактеріальних засобів.
Слід обміркувати припинення терапії препаратом та застосування відповідних засобів проти Clostridium difficile . Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.
Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами.
За клінічними показаннями слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів, білкових добавок, антибіотикотерапію, до якої чутлива Clostridium difficile та хірургічне обстеження.
Протягом тривалого застосування цефтриаксону можливі труднощі у контролюванні нечутливих до препарату мікроорганізмів. У зв'язку з цим необхідний ретельний нагляд за пацієнтами. При виникненні суперінфекції необхідно вжити відповідні заходи.
Спектр антибактеріальної активності.
Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути непридатним для монотерапії при певних типах інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ ««Спосіб застосування та дози»). У разі виникнення полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.
Жовчнокам'яна хвороба.
У разі наявності на сонограмі тіней слід зважати на можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону.
Затінення, що помилково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1 г/добу та вище. Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. У рідкісних випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувалося симптоматикою. У разі наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування, і лікар має прийняти рішення про припинення застосування препарату, спираючись на результати оцінки користі-ризику (див. розділ «Побічні реакції»).
Жовчний стаз.
У хворих, яким вводили цефтриаксон, описані поодинокі випадки панкреатиту, що розвинувся, можливо, внаслідок обструкції жовчовивідних шляхів. Більшість із таких пацієнтів мали фактори ризику застою у жовчовивідних шляхах, наприклад лікування в анамнезі, розвитку холестазу та утворення біліарного сладжу, такі як попередня значна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування цефтриаксону/тазобактаму.
Нирковокам'яна хвороба.
Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, що зникали після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У разі наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкальціурії приймає лікар, спираючись на результати оцінки користі-ризику.
Імуноопосередкована гемолітична анемія .
Випадки імуноопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалась у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, у тому числі цефтриаксон. Випадки тяжкої гемолітичної анемії, у тому числі із летальними наслідками, були зареєстровані в період лікування цефтриаксоном як у дорослих, так і у дітей. Якщо під час застосування цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.
Довготривале лікування.
При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.
Цефтриаксон не можна змішувати чи призначати одночасно з кальцієвмісними розчинами , навіть при введенні препаратів через різні інфузійні системи. Описані випадки виникнення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у легенях та нирках новонароджених доношених та недоношених немовлят віком менше 1 місяця, що спричинило летальні наслідки, при одночасному введенні цефтриаксону та препаратів кальцію. Також повідомляли про випадки виникнення внутрішньосудинних преципітатів у пацієнтів інших вікових груп після одночасного застосування цефтриаксону з внутрішньовенними кальцієвмісними розчинами. Щонайменше одному із цих пацієнтів цефтриаксон та кальцій вводили у різний час та через різні внутрішньовенні інфузійні системи. У зв'язку з цим не можна застосовувати кальцієвмісні розчини для внутрішньовенного введення новонародженим та пацієнтам інших вікових груп щонайменше протягом 48 годин після введення останньої дози лікарського засобу «Туліксон-ТЗ 1125 мг» (див. розділ «Протипоказання»).
Не зареєстровано підтверджених випадків утворення внутрішньосудинних преципітатів, крім як у новонароджених, яким вводили цефтриаксон та кальцієвмісні розчини або будь-які інші кальцієвмісні препарати. У дослідженнях іn vitro було показано, що у новонароджених існує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону порівняно з пацієнтами інших вікових груп.
При застосуванні цефтриаксону пацієнтам будь-якого віку препарат не можна змішувати або вводити одночасно з будь-якими розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, навіть при використанні різних інфузійних систем або введенні препаратів у різні інфузійні ділянки. Проте пацієнтам віком від 28 днів цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, за умови введення препаратів через різні інфузійні системи у різні ділянки тіла або заміни чи ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворенню преципітату. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальцієвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких не пов'язане з подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного харчування, визнано необхідним, розчини для ППХ та цефтриаксон можна вводити одночасно, але через різні інфузійні системи та у різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксону та промити інфузійні системи між введенням розчинів (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції» та «Несумісність»).
Діти.
Цефтриаксон, що входить до складу препарату, може витісняти білірубін зі зв'язку з альбуміном сироватки крові. У зв'язку з цим застосування цефтриаксону протипоказано недоношеним та доношеним новонародженим з гіпербілірубінемією, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).
Тяжка ниркова та печінкова недостатність.
У випадку тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності лікарського засобу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Для хворих із порушеною функцією нирок, за умови нормальної функції печінки, дозу цефтриаксону/тазобактаму зменшувати не потрібно. При недостатності функції нирок (кліренс креатиніну нижче 10 мл/хв) необхідно, щоб добова доза цефтриаксону не перевищувала 2 г.
Для хворих із порушеною функцією печінки, за умови збереження функції нирок, дозу цефтриаксону/тазобактаму зменшувати немає необхідності.
У випадках одночасної наявності тяжкої патології печінки і нирок концентрацію цефтриаксону у сироватці крові необхідно регулярно контролювати. Для хворих, які перебувають на гемодіалізі, дозу препарату після проведення цієї процедури змінювати немає необхідності.
Слід проявляти обережність при застосуванні цефтриаксону хворим із нирковою недостатністю, які одночасно отримують аміноглікозиди та діуретики.
Вплив на результати серологічних досліджень.
У поодиноких випадках при лікуванні «Туліксоном-ТЗ 1125 мг» у хворих можуть відмічатися хибнопозитивні результати Кумбса. Як і інші антибіотики, «Туліксон-ТЗ 1125 мг» може спричиняти хибнопозитивний результат проби на галактоземію. Хибнопозитивні результати можуть бути отримані і при визначені глюкози у сечі, тому під час лікування «Туліксоном-ТЗ 1125 мг» глюкозурію, у разі необхідності, слід визначати лише ферментним методом.
Для хворих, які перебувають на гемодіалізі, дозу препарату після проведення цієї процедури змінювати немає необхідності, проте потрібно контролювати концентрацію препарату в сироватці крові, оскільки швидкість виведення у цих хворих може бути скорочена.
Натрій.
1 грам лікарського засобу містить 3,6 ммоль натрію. Це слід взяти до уваги, якщо пацієнт дотримується дієти із контрольованим вмістом натрію.
Застосування лідокаїну.
Якщо розчинник застосовують розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити лише внутрішньом'язово. Перед введенням препарату слід обов'язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену у інструкції для медичного застосування лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадку не можна вводити внутрішньовенно.
Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності: надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище слід звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Цефтриаксон проникає через плацентарний бар'єр. Дані щодо застосування цефтриаксону вагітним жінкам обмежені. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери- та постнатальний розвиток. У період вагітності, зокрема у І триместрі, цефтриаксон можна застосовувати, лише якщо користь перевищує ризик.
Годування груддю.
Цефтриаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні препарату у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на грудних немовлят. Проте не можна виключати ризик розвитку діареї та грибкової інфекції слизових оболонок. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення/відмови від застосування цефтриаксону з урахуванням користі від грудного годування для дитини та користі від терапії для жінки.
Фертильність.
У дослідженнях репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Немає даних щодо впливу цефтриаксону на швидкість реакції, але у разі виникнення запаморочення слід уникати керування транспортними засобами або роботи зі складними механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Застосовувати внутрішньовенно або внутрішньом'язово.
Дозування
Доза лікарського засобу залежить від тяжкості, чутливості, локалізації і типу інфекції, а також від віку і функції печінки та нирок пацієнта.
Нижченаведені дози є загальнорекомендованими для цих показань. В особливо тяжких випадках слід застосовувати найвищу дозу із рекомендованого діапазону.
Д орос л і і діти віком від 12 років (≥ 50 кг) : по 1–2 г (у перерахуванні на цефтриаксон) «Туліксону-ТЗ 1125 мг» 1 раз на добу (кожні 24 години). У тяжких випадках або при інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до препарату, добову дозу можна збільшувати до 4 г (у перерахуванні на цефтриаксон).
Показання у д орослих і дітей віком від 12 років (≥ 50 кг), що потребують особливих схем лікування:
Гострий середній отит
Може бути застосована одноразова внутрішньом'язова доза 1–2 г лікарського засобу «Туліксон-ТЗ 1125 мг» (у перерахуванні на цефтриаксон).
Деякі дані свідчать, що у випадку, коли стан пацієнта тяжкий або попередня терапія була неефективною, «Туліксон-ТЗ 1125 мг» може бути ефективним при внутрішньом'язовому введенні в дозі 1–2 г на добу протягом 3 днів.
Гонорея
Для лікування гонореї рекомендується призначати разову дозу 500 мг (у перерахуванні на цефтриаксон) внутрішньом'язово.
Діти
Новонародженні (до 14 днів) (дози наведено у перерахуванні на цефтриаксон): 20–50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Добова доза не має перевищувати 50 мг/кг маси тіла. Протипоказаний для застосування недоношеним новонародженим з постменструальним віком до 41 тижня (гестаційний вік + календарний вік).
Показання у новонароджених віком 0–14 днів, що потребують особливих схем дозування:
Гострий середній отит
Для початкового лікування гострого середнього отиту може бути застосована одноразова внутрішньом'язова ін'єкція препарату у дозі 50 мг/кг.
Діти віком від 15 днів до 12 років ( < 50 кг) : 50 – 100 мг/кг маси тіла 1 раз на добу.
Інфекції нижніх відділів дихальних шляхів: 50–80 мг/кг 1 раз на добу.
Інфекції органів черевної порожнини: 50–80 мг/кг 1 раз на добу.
Ускладненні інфеккції сечовивідних шляхів: 50–80 мг/кг 1 раз на добу
Інфекції шкіри і м'яких тканин: 50–100 мг/кг (але не більше 4 г у перерахуванні на цефтриаксон) 1 раз на добу.
Інфекції кісток і суглобів: 50–100 мг/кг (але не більше 4 г у перерахуванні на цефтриаксон) 1 раз на добу.
При бактеріальному менінгіті у немовлят і дітей віком від 15 днів до 12 років лікування розпочинати з дози 80–100 мг/кг (але не більше 4 г у перерахуванні на цефтриаксон) 1 раз на добу. Як тільки збудник буде ідентифікований, а його чутливість визначена, дозу можна відповідно зменшити.
Показання у новонароджених, немовлят та дітей віком від 15 днів до 12 років (< 50 кг), що потребують особливих схем дозування:
Гострий середній отит
Для початкового лікування гострого середнього отиту може бути застосована одноразова внутрішньом'язова ін'єкція препарату у дозі 50 мг/кг. Деякі дані свідчать, що у випадку, коли стан дитини тяжкий, або попередня терапія була неефективною, «Туліксон-ТЗ 1125 мг» може бути ефективним при внутрішньом'язовому введенні в дозі 50 мг/кг на добу протягом 3 днів.
Дітям з масою тіла понад 50 кг призначають дози для дорослих. Загальна добова доза для дітей не має перевищувати 2 г (у перерахуванні на цефтриаксон).
Внутрішньовенні дози 50 мг/кг або вищі слід вводити шляхом інфузії протягом не менше 30–60 хв .
Тривалість лікування
Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання. Враховуючі загальні рекомендації щодо антибіотикотерапії, застосування препарату слід продовжувати протягом 48–72 годин після зникнення лихоманки або підтвердження досягнення ерадикації бактеріальної інфекції.
Пацієнти літнього віку
За умови задовільної функції нирок і печінки корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Наявні дані свідчать про відсутність необхідності коригувати дозу для пацієнтів з легкою чи помірною печінковою недостатністю в тому випадку, якщо функція нирок не порушена.
Немає даних досліджень щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Фармакокінетика».
Пацієнти з нирковою недостатністю
Для хворих із порушеннями функції нирок легкого чи помірного ступеня тяжкості немає необхідності знижувати дозу.
Лише в разі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 2 г (у перерахуванні на цефтриаксон).
Пацієнти з тяжким порушенням функцій печінки і нирок
При одночасній тяжкій нирковій та печінковій недостатності слід регулярно визначати концентрацію цефтриаксону у плазмі крові та проводити корекцію дози препарату у разі необхідності.
При одночасному тяжкому порушенні функцій нирок та печінки рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності лікарського засобу.
Хворим, які перебувають на гемодіалізі, немає потреби додатково вводити препарат після діалізу. Цефтриаксон не видаляється з організму шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності лікарського засобу. Слід, однак, контролювати концентрацію цефтриаксону в сироватці крові стосовно можливої корекції дози, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення. Добова доза «Туліксону-ТЗ 1125 мг» для хворих, які перебувають на гемодіалізі, не повинна перевищувати 2 г (у перерахуванні на цефтриаксон).
Приготування розчинів
Готувати розчини безпосередньо перед їх застосуванням.
Внутрішньом'язова ін'єкція
Для внутрішньом'язової ін'єкції вміст флакона розчиняти у 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну; ін'єкцію робити глибоко у сідничний м'яз. «Туліксон-ТЗ 1125 мг» можна вводити шляхом глибокої внутрішньом'язової ін'єкції. Внутрішньом'язову ін'єкцію слід робити у центр відносно великого м'яза. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку (у перерахуванні на цефтриаксон).
Якщо лідокаїн застосовують як розчинник, отриманий розчин ніколи не слід вводити внутрішньовенно (див. розділ «Протипоказання»). Рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного застосування лідокаїну.
Внутрішньовенна ін'єкція
Для внутрішньовенної ін'єкції розчиняти вміст 1 флакона «Туліксону-ТЗ 1125 мг» у 10 мл стерильної води для ін'єкцій.
Внутрішньовенне вливання
Для приготування розчину для вливання розчиняти вміст флакона «Туліксону-ТЗ 1125 мг» у 40 мл одного з нижчезазначених інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію: 0,9 % хлорид натрію, 0,45 % хлорид натрію + 2,5 % глюкоза, 5 % глюкоза, 10 % глюкоза, 6 % декстран у розчині глюкози 5 %, вода для ін'єкцій. Зважаючи на можливу несумісність, розчини, які містять «Туліксон-ТЗ 1125 мг», не можна змішувати з розчинами, які містять інші антибіотики, як при приготуванні, так і при введенні. Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Хартмана, для розчинення «Туліксону-ТЗ 1125 мг» у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також може відбуватися при змішуванні «Туліксону-ТЗ 1125 мг» з розчинами, що містять кальцій, в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Тому «Туліксон-ТЗ 1125 мг» не можна вводити внутрішньовенно одночасно з розчинами, що містять кальцій (див. розділи «Протипоказання», Особливості застосування» та «Несумісність»), у тому числі з розчинами для тривалих інфузій, які містять кальцій, наприклад парентеральне харчування (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
«Туліксон-ТЗ 1125 мг» можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю не менше 30 хвилин (шлях, якому віддається перевага) або шляхом повільної внутрішньовенної ін'єкції тривалістю більше 5 хвилин. Внутрішньовенне переривчасте введення слід здійснювати протягом 5 хвилин переважно у великі вени. Внутрішньовенні дози по 50 мг/кг або більше слід вводити шляхом інфузії немовлятам і дітям віком до 12 років. Новонародженим внутрішньовенні дози слід вводити протягом 60 хвилин з метою зменшення потенційного ризику білірубінової енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Питання про внутрішньом'язове ведення слід розглядати, коли внутрішньовенний шлях введення неможливий або менш прийнятний для пацієнта. Дози, що перевищують 2 г, слід вводити внутрішньовенно.
«Туліксон-ТЗ 1125 мг» протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), якщо їм потрібне (або очікується, що буде потрібне) лікування кальцієвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи інфузійні розчини, які містять кальцій, такі як перентеральне харчування, у зв'язку з ризиком утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див. розділ «Протипоказання»).
Діти .
Застосовувати дітям згідно з рекомендаціями розділу «Спосіб застосування та дози».
«Туліксон-ТЗ 1125 мг» протипоказаний для застосування новонародженим віком ≤ 28 днів у разі необхідності (або очікуваної необхідності) лікування внутрішньовенними розчинами, які містять кальцій, у тому числі внутрішньовенні вливання, які містять кальцій, наприклад парентеральне харчування, у зв'язку з ризиком виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див. «Спосіб застосування та дози»).
У новонароджених та недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, які спричинили летальні наслідки при одночасному введенні цефтриаксону та препаратів кальцію. У деяких із цих випадків застосовували ті ж самі інфузійні системи для внутрішньовенного введення «Туліксону-ТЗ 1125 мг» та розчинів, які містять кальцій, і в деяких інфузійних системах для внутрішньовенного введення спостерігалося виникнення преципітатів.
Передозування.
Симптоми: обмежена інформація про випадки передозування препарату у людей обмежена.
При передозуванні може спостерігатися нудота, блювання, діарея. Високі концентрації b-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині можуть спричиняти неврологічні реакції, зокрема судоми.
Лікування: надлишкові концентрації цефтриаксону у плазмі крові не можна зменшити за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу. Специфічного антидоту немає. Для лікування випадків передозування рекомендується симптоматичне лікування.
Побічні реакції.
Інфекції та інвазії: кандидамікоз, мікоз статевих шляхів, вторинні грибкові інфекції та інфекції, спричинені резистентними мікроорганізмами, суперінфекції.
З боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія, нейтропенія (пов'язана з тривалим застосуванням, оборотна), лейкопенія, лейкоцитоз, лімфопенія, гранулоцитопенія, анемія, включаючи гемолітичну анемію, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, базофілія, збільшення/зменшення протромбінового часу, розлади коагуляції, гіпопротромбінемія, агранулоцитоз (менше 500 мм 3 ), переважно після застосування загальної дози від 20 г. Під час тривалого лікування слід регулярно контролювати картину крові.
З боку шлунково-кишкового тракту: рідкі випорожнення, діарея, нудота, блювання, метеоризм, стоматит, порушення смаку, глосит; панкреатит, що розвинувся, можливо, внаслідок обструкції жовчовивідних шляхів, шлунково-кишкова кровотеча. Не можна виключати роль преципітатів у розвитку панкреатиту, що утворилися під дією цефтриаксону у жовчовивідних шляхах; повідомляли про псевдомембранозний ентероколіт.
З боку гепатобіліарної системи: псевдохолелітіаз жовчного міхура, преципітати кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі з відповідною симптоматикою у дітей, оборотний холелітіаз у дітей, підвищення активності печінкових трансаміназ і лужної фосфатази, гіпербілірубінемія, ядерна жовтяниця.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: шкірні висипи; алергічний дерматит; свербіж; кропив'янка; набряки, включаючи ангіоневротичний набряк; гострий генералізований екзантематозний пустульоз, екзантема; ексудативна багатоформна еритема; синдром Стівенса – Джонсона; токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
З боку нирок та сечовидільної системи: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в крові, олігурія, гематурія, глюкозурія; циліндрурія, інтерстиціальний нефрит.
Неврологічні розлади: головний біль, запаморочення, тремор, судоми.
Кардіальні розлади : підвищення або зниження артеріального тиску, відчуття серцебиття.
З боку органів дихання, грудної клітки та середостінн я : задишка, бронхоспазм.
З боку імунної системи: анафілактичні або анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок, гіперчутливість.
З боку органів слуху і рівноваги : вертиго.
Загальні розлади: пропасниця, озноб, сироваткова хвороба, набряки, носові кровотечі, слабкість.
Місцеві реакції : при внутрішньовенному введенні – флебіти, болючість, ущільнення по ходу вени; при внутрішньом'язовому введенні – болючість у місці введення. Внутрішньом'язова ін'єкція без застосування лідокаїну болюча.
Вплив на результати лабораторних аналізів.
Підвищення рівня креатиніну у крові. У поодиноких випадках при лікуванні препаратом у хворих можуть відзначатися хибнопозитивні результати тесту Кумбса. Як і інші антибіотики, препарат може спричиняти хибнопозитивний результат проби на галактоземію. Хибнопозитивні результати можуть бути отримані і при визначені глюкози у сечі, тому під час лікування цефтриаксону/тазобактаму глюкозурію при необхідності слід визначати лише ферментним методом.
Випадки діареї після застосування цефтриаксону можуть бути пов'язані із Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).
Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.
Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді з летальними наслідками, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком < 28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон та препарати кальцію. При автопсії у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їхнього малого об'єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).
Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, головним чином у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (≥ 80 мг/кг на добу), або кумулятивні дози понад 10 г, а також які мали додаткові фактори ризику (обмежене вживання рідини, постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості або у хворих у стані зневоднення. Утворення преципітатів у нирках може протікати безсимптомно або проявлятися клінічно, може спричинити ниркову недостатність, яка минає після припинення лікування цефтриаксоном.
Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах, вищих за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною – у деяких дослідженнях понад 30 %. При повільному введенні препарату (протягом 20–30 хвилин) частота утворення преципітатів, очевидно, нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкісних випадках виникали такі клінічні симптоми як біль, нудота і блювання. У таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості застосування»).
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Відновлений розчин залишається стабільним протягом 6 годин при кімнатній температурі або 24 години при температурі 2-8°С.
Несумісність.
«Туліксон-ТЗ 1125 мг» не можна змішувати з кальцієвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера або розчин Хартмана, включаючи розчини для перентерального харчування, у зв'язку з тим, що можуть утворюватися преципітати.
Цефтриаксон несумісний з амзакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами, іншими антибіотиками.
Не слід змішувати або додавати до інших препаратів, крім тих, що зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози».
Упаковка.
Порошок для розчину для ін'єкцій по 1125 мг, по 1 флакону у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Зейсс Фармас`ютікелс Пвт. Лтд./Zeiss Pharmaceuticals Pvt. Ltd.;
Свісс Парентералз Лтд./Swiss Parenterals Ltd.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Дільниця № 72, ЕПІП, фаза-1, Джармаджри, Бадді, Район-Солан, Хімачал Прадеш, Індія/
Plot No. 72, EPIP, Phase-І, Jharmajri, Baddi, Distt. Solan, (HP), India;
Юніт II, Плот 402, 412-414 Керала Індастріал Істейт, ГІДС, Ніар Бавла, Ахмедабад, Гуджарат, 382220, Індія/ Unit II, Plot No. 402, 412-414 Kerala Industrial Estate, GIDC, Near Bavla, Ahmedabad, Gujarat, 382220, India
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа