Для медицинского использования препарата

Valsakarm® h 80.

Valsakarm® h 160.

Valsakarm® n d 160

(Valsacor® H 80)

(Valsacor® H 160)

(Valsacor® HD 160)

Место хранения:

Активные ингредиенты: 1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержащей 80 мг валсартана и 12,5 мг гидрохлоротиазида или 160 мг вальсартана и 12,5 мг гидрохлоротиазида или 160 мг валсартана и 25 мг гидрохлоротиазида;

Вспомогательные вещества: таблетки - целлюлозные микрокристаллические, моногидратные лактозы, стеарат магния, натрийный кроскаррелоз, напечатанный, диоксид кремния коллоидный безводный.

Фильм: гипромелоз, диоксид титана (E 171), Macroool 4000, оксид железа красный (E 172), оксид железа (E 172) - только в Valsakarm® H 80 и Valskarm® ND 160.

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Фармакотерапевтическая группа. Антагонисты ангиотензина II и диуретики. Вельсартан и диуретики. УАТС C09D A03.

Клинические характеристики.

Индикация.

Артериальная гипертензия у пациентов, кровяное давление которого не регулируется монотерапией.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата; повышенная чувствительность к производным сульфонамидов; Сильные функции печени, цирроз печени и холестаза; Анурия, тяжелые нарушения функции почек [оформление креатинина <30 мл / мин]; огнеупорная гипокалиемия, гипонатриемия, гиперкальциемия или симптоматическая гиперурицемия; Одновременное использование антагонистов рецепторов ангиотензина - включая валсартан или ангиотензинверский фермент фермента (IAPF) с алискиреном у пациентов с диабетом или почечной недостаточностью (GSK <60 мл / мин / 1,73 м ² ); Беременные или женщины, которые планируют забеременеть (см. «Приложение во время беременности или грудного вскармливания»).

Рекомендуемая доза - 1 таблетка Valsakarm® H 80 (80 мг / 12,5 мг) в день. В случае недостаточного снижения артериального давления через 3-4 недели после лечения рекомендуется рассмотреть увеличение дозы до 1 таблетки Valsakarm® H 160 (160 мг / 12,5 мг) 1 раз в день. Valsakarm® HD 160 (160 мг / 25 мг) следует назначать пациентам, в которых достаточное снижение артериального давления при использовании Valsor® H 160 не достигается.

В случае недостаточного снижения артериального давления при получении Valsakarm® HD 160 следует начать лечение таблеток валсартана / гидрохлоротиазида 320 мг / 12,5 мг (Valsakarm® H 320). Таблетки валсартана / гидрохлоротиазида 320 мг / 25 мг (Valsakarm® ND 320) следует использовать для пациентов, в которых контроль артериального давления недостаточна при получении таблеток Valsartan / Hydrochlorothiazide 320 мг / 12,5 мг.

Максимальная суточная доза составляет 320 мг / 25 мг.

Антигипертензивный эффект в основном отмечается в первые 2 недели. У большинства пациентов максимальный эффект наблюдается в течение 4 недель. Однако для некоторых пациентов может потребоваться 4-8 недель лечения. Это должно быть принято во внимание при титрованной дозе.

Valsakarm® H 80, Valsakarm® H 160 и Valsakarm® HD 160 могут быть предприняты независимо от приема пищи питьевой водой.

Дополнительные данные о специальных категориях пациентов

Пациенты летнего возраста

Для пожилых пациентов не требуется никакая регулировка дозы.

Почечная недостаточность

Для пациентов с почечной недостаточностью небольшой или умеренной степени регулировки дозы (скорость гломерелярной фильтрации (GSK) и 30 мл / мин) не требуются. Благодаря содержанию гидрохлоротиазида препарат противопоказан пациентам с тяжелой почечной недостаточностью (GKF <30 мл / мин) и анурией (см. Разделы «Противопоказания», «взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами взаимодействия» и фармакокинетики). Одновременное использование с алискиреном противопоказано пациентам с почечной недостаточностью (GSK <60 мл / мин / 1,73 м ² ) (см. Раздел «Противопоказания»).

Сахарный диабет

Одновременное использование Вальсартана и Алискирены противопоказано пациентам с диабетом. (см. раздел противопоказаний).

Отказ печени.

У пациентов с печеночной недостаточностью в небольшом и умеренном виде без присутствия холестаза доза Valsartan не должна превышать 80 мг (см. Раздел «Особенности применения»). Регулировка дозы гидрохлоротиазида не требуется у пациентов с печеночной недостаточностью в незначительной или умеренной форме. Из-за содержания Вальсартана препарат противопоказан пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью или с желчным циррозом печени и холестаза (см. Разделы «Противопоказания», «Особенности применения» и «фармакокинетика»).

Неблагоприятные реакции.

Неблагоприятные реакции, происходящие при получении комбинации валсартана / гидрохлоротиазида

По метаболизму и еду: обезвоживание.

Из нервной системы: головокружение, парестезия, обморожение, путаница, дезориентирование, нервозность, изменение настроения, ксантопсия.

Органами зрения: нечеткость.

Слышащим и лабиринтом: Белл в ушах.

С стороны сосудов: артериальная гипотензия.

Из дыхательной системы, грудных органов и медиастин: кашель, отек нерварных легочных, дыхательных бедствий, пневмонит.

Из желудочно-кишечного тракта: диарея, чувство жажды, воспаление слюнных желез, холецистит.

С стороны мышечной и соединительной ткани: Myalgia, Artrallgia.

Из кожи и подкожных тканей: пурпур, токсический эпидермальный некролис, экзема.

По стороне сердца: сердечная недостаточность.

С точки почек и мочевыводящих путей: нарушение функции почек, интерстициальный нефрит.

Из печени и желчного тракта: гипохлормический алкалоз, который может вызвать печеночную энцефалопатию или печеночную ком.

Общие расстройства и реакции на входном сайте: усталость, анафилактическая реакция, удара.

Лабораторные и инструментальные данные: увеличение мочевыводящей кислоты в сыворотке, увеличение билирубина и креатинина в сыворотке, гипокалиемия; гипонатриемия; увеличение уровня азота в мочевине крови; Нейтропения; Гиперурикемия, которая может провоцировать воздействие подагры у пациентов с бессимптомным ходом заболевания; Уменьшение глюкозоотолерантности, которое может привести к проявлению остеренного диабета Mellitus.

Следующие реакции наблюдались у пациентов с артериальной гипертонией: боль в животе, беспокойство, артрит, боль, бронхит, боль в груди, головокружение, диспепсия, одышка, сухость во рту, носовое кровотечение, импотенция, гастроэнтерит, головная боль, повышенное потоотделение, гиперестезия, Грипп, бессонница, растяжение соединения, мышечные судороги, мышечные растяжения, тошнота, назаполнение носа, застойные явления в алюминиевых пазух, боль в шее, отек, периферическое отек, средний отит, чрезвычайно боль, ускоренное сердцебиение, фаринголярингеальная боль, Полькуры, повышение температуры, Насофит, синусит, сонливость, тахикардия, инфекции верхних дыхательных путей, инфекции мочевыводящих путей, головокружение, вирусные инфекции, нарушение зрения. Неизвестно, вызывают ли эти эффекты терапии.

Дополнительная информация об отдельных компонентах

Неблагоприятные реакции, которые возникают при получении одного из отдельных компонентов, также могут быть потенциальными нежелательными эффектами из-за приема валсартана / гидрохлоротиазида Отказ

Побочные реакции, которые происходят при принятии Валсартана в

Из крови и лимфатической системы: снижение гемоглобина, уменьшая гематокрит, тромбоцитопению.

Из иммунной системы: другие чрезмерные реакции чувствительности / аллергические реакции, включая реакцию сыворотки.

Из метаболизма и питания: увеличение уровня калия в сыворотке, гипонатриемия.

Слушанием и лабиринт: Vertigo.

С стороны сосудов: васкулит.

Из желудочно-кишечного тракта: боль в животе.

Из печени и желчного тракта: увеличение индикаторов функций печени.

Из кожи и подкожных тканей: ангионский отек, сыпь, зуд.

По почкам и мочевому тракту: почечная недостаточность.

Следующие реакции наблюдались у пациентов с артериальной гипертензией: артралгия, астения, боли в спине, диарее, головокружение, головная боль, бессонница, снижение либидо, тошноты, отеки, фарингит, ринит, синусит, воспаление верхних дыхательных путей, вирусные инфекции.

Неблагоприятные реакции, происходящие при принятии гидрохлоротиазида

Гидрохлоротиазид широко используется в течение многих лет, часто в более крупных дозах, чем содержащий Valsakarm® H 80, Valsakarm® H 160 и Valsakarm® HD 160. У пациентов, получающих монотерапию тиазидных диуретиков, в том числе гидрохлоротиазид, были такие побочные реакции:

Из крови и лимфатической системы: тромбоцитопения, которая иногда сопровождается фиолетовым, агранулоцитозом, лейкопенией, гемолитической анемией, недостаточность костного мозга, апластической анемией.

Из иммунной системы: реакция чрезмерной чувствительности.

Из обмена веществами и питанием: гипокалемия, увеличение липидов в крови (в основном при больших дозах), гипонатриемия, гипоманция, гиперурикемия, гиперкальциемия, гипергликемия, глюкосурия и ухудшение диабетического метаболического состояния, гипохломический алкалоз.

Из психики: депрессия, нарушение сна.

Из нервной системы: головная боль, головокружение, парестезия.

Из органов видения: ухудшение зрения, острой клиентской глаукомы.

Из сердца: сердечная аритмия.

На стороне сосудов: постуральная гипотензия, которая может быть усилена при нанесении алкоголя, анестетики, успокаивающих препаратов.

Из респираторной системы, органы груди и средостения: дыхательные диски, включая пневмонию и отек легких.

Из желудочно-кишечного тракта: потеря аппетита, незначительная тошнота и рвота, запоры, дискомфорт в желудочно-кишечном тракте, диарея, панкреатит.

Из печени и желчного тракта: внутриполюбивый холестаз или желтуха.

С стороны почек и мочевыводящих путей: острая почечная недостаточность, почечные расстройства.

Из кожи и подкожных тканей: мочеиспускания и другие формы сыпи, светочувствительности, некротизации вакулита и токсического эпидермального некролиза, кожные реакции типа красной волчанки, рецидив кожи красная волчанка, полиморфная эритема.

Общие расстройства и нарушения на входном участке: Pirexia, Asthenia, повышение температуры тела, повышенная усталость.

С точки зрения мышц-скелетной и соединительной ткани: мышечные спазмы.

Со стороны половых органов и груди: импотенция.

Передозировка.

Симптомы

Передозировка Вальсартаном может привести к тяжелой артериальной гипотензии, которая, в свою очередь, может привести к ингибированию сознания, развитию сосудистой недостаточности и / или шокового состояния. Из-за передозировки гидрохлоротиазида такие признаки и симптомы могут возникнуть: тошнота, сонливость, гиповолемия, дисбаланс электролита и, как следствие, аритмии и мышечные спазмы. Наиболее характерными чертами и симптомами передозировки являются также тахикардия, артериальная гипотензия, шок, слабость, путаница, головокружение, мышечные спазмы, парестезия, истощение организма, расстройства сознания, рвота, жажда, полиурию, олигурия, анурия, алкалоз, увеличены Уровень азота мочевины. В крови (в основном почечная недостаточность).

Уход

Терапевтические меры зависят от того, насколько длится доза препарата и тяжесть симптомов и наиболее важной является стабилизация гемоцирюнов.

Если препарат был принят недавно, рвота следует взять, если после принятия давно следует использовать достаточное количество активированного угля.

В случае артериальной гипотензии пациент должен быть помещен в горизонтальное положение и немедленно внутривенно ввести изотонический солевый раствор для восстановления водно-солевого баланса.

Velsartan не получен через гемодиализ из-за его мощного связывания с белками плазмы, но зазор гидрохлоротиазида достигается диализами.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Беременность

Как и другие препараты, которые непосредственно работают на системе Renin-Angiotensin-Aldosterone, Valsakarm® H 80, Valsakarm® H 160 и Valsakarm® HD 160 противопоказаны для использования беременных или женщин, которые планируют забеременеть. Если беременность устанавливается во время терапии, приема препарата следует немедленно прекратить и, при необходимости, замена с другим лекарственным средством, разрешенным беременностью.

Антагонисты ангиотензина II могут вызывать поражения плода, аналогичные тем, которые вызывают ингибиторы ACE.

Известно, что использование ингибиторов ACE беременных во время II и III триместра может привести к повреждению и смерти плода. Гидрохлоротиазид пересекает плаценту. Внутреннее влияние тиазидных диуретиков может привести к тромбоцитам плода или новорожденного и может быть связано с другими положениями для взрослых.

Период кормления груди

Если использование препарата чрезвычайно необходимо, грудное вскармливание должно быть прекращено. В течение периода грудного вскармливания желательно использовать альтернативные методы лечения с помощью лучших установленных профилей безопасности, особенно во время кормления новорожденного или недоношенного ребенка. Нет информации об использовании Вальсартана во время кормления грудью. Гидрохлоротиазид проникает в человека в небольших количествах. Тиазиды в высоких дозах вызывают диурез, которые могут подавлять производство молока.

Дети.

Безопасность и эффективность препарата не установлены, поэтому не рекомендуется применять препарат к этой категории пациентов.

Особенности приложения.

Нарушение почечной функции и трансплантации почек

Пациенты с трансплантацией почек не следует принимать препаратом из-за отсутствия опыта безопасного использования валсартана / гидрохлоротиазида. У пациентов с незначительными или умеренными расстройствами почечной функции регулирования дозы ненужного [зазор креатинина ≥ 30 мл / мин]. Рекомендуется периодически контролировать уровни калия, креатинина и мочевой кислоты в сыворотке.

Тиазидные диуретики могут спровоцировать азотемию у пациентов с хронической почечной функцией.

Стеноз почечной артерии

Поскольку уровни мочевины и креатинин в сыворотке, пациенты с односторонним или двусторонним стенозом почечной артерии или один стеноз почек не рекомендуется принимать препарат.

Первичный гиперльдостеронизм

Препарат не рекомендуется для использования пациентами с первичным гипердостеронизмом, поскольку их ренин-ангиотензин-альдостерональная система не активирована.

Пациенты с тяжелой хронической сердечной недостаточностью с застойными явлениями или другими состояниями с стимуляцией системынин-ангиотензин-альдостерона системы

У пациентов, чей в основном зависит от активности системы ренин-ангиотензин-альдостерона (например, пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью со стагнинными явлениями), лечение инструментами, которые действуют на системе Renin Angiotensin-альдостерона, могут вызвать олигурию и / или прогрессирующую азотемию редко - с острой почечной недостаточностью. Безопасность препарата не устанавливается пациентам с тяжелой сердечной недостаточностью со стагинскими явлениями. Следовательно, не следует исключать, что из-за ингибирования системы ренин-ангиотензина-альдостерона при использовании Valsakarm® H 80, Valsakarm® H 160, Valsakarm® ND 160 может разрабатывать почечную недостаточность. Такие пациенты не следует принимать препаратом.

Изменения в балансе сывороточных электролитов

Следует быть осторожным при принятии калийных добавок, диуретики консервирования калия, заменители соли, содержащие калий или другие препараты, которые могут увеличить концентрацию калия в крови (гепарин).

Сообщалось о развитии гипокалиемии во время лечения тиазидными диретиками. Целесообразно часто проверять уровень калия в сыворотке.

Гидрохлоротиазид

Гипокалиемия наблюдалась во время лечения тиазидной диуретики, в том числе гидрохлоротиазид. Рекомендуется проводить регулярный мониторинг уровня калия в сыворотке.

Лечение тиазидными диуретиками, включая гидрохлоротиазид, вызывает гипонатриемию и гипохломический алкалоз. Тиазиды, в том числе гидрохлоротиазид, увеличивают выход магния с мочой, что может привести к гипомагниации. Вывод кальция уменьшается при приеме диуретики тиазид. Это может привести к гиперкальциемии.

Пациенты, получающие диуретики лечения, должны проводиться периодической оценкой электролитов в сыворотке крови с соответствующей частотой.

Пациенты с дефицитом в организме натрия и / или циркулирующей крови (OCK)

По мнению пациентов, принимающих тиазидные диуретики, необходимо следить за появлением клинических проявлений дисбаланса жидкостей или электролитов. Опасные признаки дисбаланса жидкостей или электролитов являются сухость во рту, жажда, астения (истощение, слабость), сонливость, ингибирование, возбуждение (дисфория), судороги или мышечная боль, быстрое утилизация мышц, артериальная гипотензия, олигурия, тахикардия и желудочно-кишечная трасса расстройства (тошнота и рвота).

У пациентов с выраженным дефицитом натрия и / или объема циркулирующей крови в организме (например, те, которые получают высокие дозы диуретики) в некоторых случаях после начала терапии могут возникнуть симптоматическая артериальная гипотензия. Перед началом терапии содержание натрия и / или объема циркулирующей крови следует исправить.

У разі артеріальної гіпотензії пацієнта слід розмістити в горизонтальне положення і, у разі необхідності, внутрішньовенно ввести ізотонічний сольовий розчин. Лікування можна продовжити одразу після стабілізації артеріального тиску.

Стеноз аорти та мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Слід бути особливо обережними пацієнтам зі стенозом аорти або мітрального клапана, або з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Порушення функції печінки

Пацієнтам з незначними або помірними порушенням функції печінки без холестазу препарат слід застосовувати з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості». Тіазиди слід використовувати з обачністю пацієнтам з порушеннями функцій печінки чи прогресуючою хворобою печінки, оскільки незначні зміни рідинного чи електролітичного балансу можуть призвести до печінкової коми.

Системний червоний вовчак

Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, загострюють чи активізують системний червоний вовчак.

Інші метаболічні розлади

Тіазидні діуретики можуть вплинути на переносимість глюкози та підвищити рівні холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти в сироватці крові. Діабетикам може знадобитися коригування дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних препаратів.

Тіазиди можуть зменшити виведення кальцію з сечею та спричинити переміжні та незначні підвищення рівня кальцію в сироватці крові при відсутності відомих розладів метаболізму кальцію. Виражена гіперкальцемія може свідчити про наявність гіперпаратиреоїдизму. Застосування тіазидів слід припинити перед проведенням аналізів функції паращитовидних залоз.

Фоточутливість

Випадки реакції фоточутливості відзначалися при прийомі тіазидних діуретиків (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення реакції фоточутливості протягом лікування препаратом рекомендується припинити лікування. У разі потреби у повторному прийомі діуретику рекомендується захистити уразливі зони від сонця або штучного УФ випромінювання.

Гостра закритокутова глаукома

Гідрохлортіазид викликає ідіосинкратичні реакції, що призводять до гострої транзиторної міопатії та гострої закритокутової глаукоми. До симптомів належать гостре зниження гостроти зору чи біль в очах, які, як правило, виникають від кількох годин до одного тижня після введення препарату. Відсутність лікування гострої закритокутової глаукоми може призвести до остаточної втрати зору.

Лікування гідрохлортіазидом слід припинити якомога швидше. Може знадобитися термінова медична або хірургічна допомога у випадку, якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим. Фактори ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми можуть включати наявність в анамнезі алергії до сульфонаміду чи пеніциліну.

Загальні розлади

Слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтам із підвищеною чутливістю до інших антагоністів рецепторів ангіотензину II. У пацієнтів з алергією та астмою в анамнезі є велика імовірність розвитку алергічних реакцій.

Ангіоневротичний набряк

Про виникнення набряку Квінке (у тому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика) повідомлялось у пацієнтів, які отримували валсартан, деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при застосуванні інших препаратів, у тому числі і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. При розвитку набряку Квінке лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ слід негайно припинити. Повторне застосування препарату протипоказане.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).

Артеріальна гіпотензія, синкопе, інсульт, гіперкаліємія та зміни функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, спостерігалась у сприйнятливих людей, особливо при комбінації лікарських засобів, які впливають на цю систему. У зв'язку з подвійною блокадою ренін-ангіотензин-альдостеронової системи супутнє застосування аліскірену та антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або інгібіторів АПФ не рекомендується.

Гідрохлортіазид може знижувати рівень зв'язаного з білками йоду у плазмі крові.

Гідрохлортіазид здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові.

Пацієнтам літнього віку корегування дози не потрібне.

Важлива інформація про деякі інгредієнти

Вальсакор® H 80, Вальсакор® H 160 та Вальсакор® HD 160 містять лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа чи мальабсорбцією глюкози-галактози не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

На початку застосування препарату (період визначається лікарем) забороняється керувати автотранспортом та виконувати роботу з іншими механізмами. Пізніше ступінь заборони визначається лікарем.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодії з комбінацією валсартану та гідрохлортіазиду

Супутнє використання не рекомендується

Літій

Повідомлялося про тимчасове підвищення концентрацій літію в сироватці крові та токсичність під час супутнього прийому літію та інгібіторів АПФ та/або тіазидів. Відсутній досвід супутнього прийому валсартану та літію; тому рекомендується перевіряти концентрації літію в сироватці крові.

Супутнє використання, яке потребує особливої обережності

Інші антигіпертензивні препарати

Препарат може посилити гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних препаратів (наприклад, інгібітори АПФ, бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів).

Пресорні аміни (наприклад, норадреналін, адреналін)

Вірогідне зниження реакції на пресорні аміни. Клінічна значимість цього ефекту достовірно невідома та недостатня для того, щоб виключити їх використання.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори ЦOГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (>3 г/день) та неселективні НПЗП

НПЗП можуть послабити гіпотензивний ефект як антагоністів ангіотензину II, так і гідрохлортіазиду при їх супутньому застосуванні. Крім того, супутнє застосування валсартану/гідрохлортіазиду та НПЗП можуть призвести до погіршення функції нирок та підвищення рівня калію в сироватці крові. Таким чином, рекомендується вести моніторинг функції нирок на початку лікування, а також забезпечувати пацієнту належне поповнення втрати рідини.

Взаємодії, пов'язані з валсартаном

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) препаратами груп АРА, ІАПФ або аліскіреном

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні препаратів групи АРА, у тому числі валсартану, з іншими препаратами, що блокують РААС, такими як препарати групи ІАПФ або аліскірен (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШГФ < 60 мл/хв/1,73 м ² ) протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Супутнє застосування не рекомендується

Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники солі, що містять калій, та інші речовини, які можуть підвищити рівні калію

Слід бути обережними при супутньому прийомі препаратів, що впливають на рівень калію. Слід часто перевіряти рівні калію в сироватці крові.

Транспортери

За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення (наприклад рифампіцину, циклоспорину) або транспортера виведення (наприклад ритонавіру) може збільшити системну експозицію валсартану. Слід дотримуватися належних заходів на початку або в кінці супутнього застосування цих лікарських засобів.

Відсутність взаємодій

У дослідженнях з валсартаном жодних клінічно значущих взаємодій не було виявлено при прийомі валсартану з будь-якою з нижчезазначених речовин: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін та глібенкламід. Дигоксин та індометацин можуть вступати у взаємодію з гідрохлортіазидом у складі Вальсакор® H 80, Вальсакор® H 160 та Вальсакор® HD 160 (див. взаємодії з гідрохлортіазидом).

Взаємодії, пов'язані з гідрохлортіазидом

Супутнє застосування, що потребує особливої обачності

Лікарські засоби, що впливають на рівень калію в сироватці крові

Гіпокаліємічний ефект гідрохлортіазиду може підсилитися при супутньому застосуванні калійуретичних діуретиків, кортикостероїдів, проносних засобів, АКГ, амфотерицину, карбеноксолону, пеніциліну G, саліцилової кислоти та її похідних.

Якщо вищезазначені лікарські засоби призначені у комбінації з гідрохлортіазидом/валсартаном, рекомендується вести моніторинг рівнів калію у сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, що можуть спричинити тахікардію типу « torsades de pointes »

У зв'язку з ризиком гіпокаліємії гідрохлортіазид слід застосовувати з обережністю одночасно з лікарськими засобами, які можуть спричинити тахікардію типу «torsades de pointes».

Лікарські засоби, що впливають на рівні натрію в сироватці крові

Гіпонатріємічний ефект діуретиків може бути підсилений при супутньому прийомі таких лікарських засобів як антидепресанти, протипсихотичні та протиепілептичні засоби. Довготривале застосування таких лікарських засобів слід здійснювати з особливою обережністю.

Серцеві глікозиди

У разі наявності аритмії серця, спричиненої дигіталісом при прийомі тіазидів, може спостерігатися гіпокаліємія або гіпомагніємія (див. розділ «Особливості застосування»).

Солі кальцію та вітамін D

Прийом тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, у комбінації з вітаміном D чи з кальцієвими солями може спричинити зростання рівня кальцію в сироватці крові. Супутнє застосування тіазидних діуретиків з кальцієвими солями може спричинити гіперкальцемію у пацієнтів зі схильністю до гіперкальціємії (наприклад, пацієнти з гіперпаратиреоїдизмом, злоякісними пухлинами або станами, зумовленими дефіцитом вітаміну D) шляхом підвищення канальцевої реабсорбції кальцію.

Антидіабетичні лікарські препарати (пероральні препарати та інсулін)

Тіазиди можуть змінити переносимість глюкози. Може виникнути потреба у коригуванні дози протидіабетичних препаратів.

Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик лактатацидозу, спричиненого вірогідною функціональною нирковою недостатністю, пов'язаною з прийомом гідрохлортіазиду.

Бета-блокатори та діазоксид

Супутнє застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, з бета-блокаторами може підвищити ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, можуть підсилити гіперглікемічний ефект діазоксиду.

Лікарські препарати, що застосовуються при лікуванні подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол)  

Існує необхідність у коригуванні дози препаратів проти подагри, оскільки гідрохлортіазид може збільшити рівень сечової кислоти в сироватці крові. У разі необхідності слід збільшити дозу пробенециду або сульфінпіразону. Супутній прийом тіазидних діуретиків може збільшити частоту реакцій гіперчутливості до алопуринолу.

Антихолінергічні препарати (наприклад, атропін, біпериден)

Біодоступність тіазидних діуретиків може зрости при прийомі антихолінергічних препаратів (наприклад, атропіну, біперидену), зокрема, внаслідок зниження перистальтики шлунка та швидкості випорожнення шлунку. У свою чергу, очікується, що прокінетичні лікарські засоби, наприклад, цисаприд, можуть зменшити біодоступність тіазидних діуретиків.

Амантадин

Тіазидні діуретики збільшують ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.

Іонообмінні смоли

Абсорбція тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, порушується при супутньому прийомі холестираміну чи колестиполу.

Цитотоксичні препарати (наприклад, циклофосфамід, метотрексат)

Тіазиди можуть зменшити виведення нирками цитотоксичних препаратів та потенціювати їх мієлосупресивні ефекти.

Недеполяризуючі релаксанти скелетних м'язів (наприклад, тубокурарин)

Тіазиди потенціюють дію похідних кураре.

Циклоспорин

Супутній прийом з циклоспорином може підвищити ризик виникнення гіперурикемії та появу симптомів, що нагадують загострення подагри.

Алкоголь, барбітурати або наркотичні речовини

Супутнє застосування тіазидних діуретиків з речовинами, які також сприяють зниженню артеріального тиску (наприклад, шляхом зниження активності симпатичної нервової системи чи прямої вазодилатаційної дії) може потенціювати ортостатичну гіпотензію.

Метилдопа

Є повідомлення про випадки гемолітичної анемії, яка виникала при супутньому прийомі гідрохлортіазиду та метилдопи.

Карбамазепін

У пацієнтів, які отримують гідрохлортіазид одночасно з карбамазепіном, може розвитися гіпонатріємія. Таких пацієнтів слід повідомити про можливість гіпонатріємічної реакції і спостерігати належним чином.

Йодне контрастне середовище

У разі зневоднення внаслідок прийому діуретиків виникає підвищений ризик гострої ниркової недостатності, особливо при великих дозах препаратів йоду. Пацієнтам слід провести регідратацію перед введенням.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Валсартан

Валсартан – це специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II (Ang II). Він діє селективним чином на підтип рецептору AT ₁ , який несе відповідальність за відому дію ангіотензину II. Підвищені рівні Ang II у плазмі крові після блокади рецептора AT ₁ внаслідок прийому валсартану можуть стимулювати неблокований рецептор AT ₂ , що встановлює рівновагу між ефектом рецептору AT ₁ . Валсартан не демонструє жодної часткової агоністичної дії на рецептори AT ₁ та характеризується набагато більшою (близько 20000-кратною) спорідненістю з рецептором AT ₁ , аніж з рецептором AT ₂ . Невідомо, чи зв'язується валсартан з іншими гормональними рецепторами чи іонними каналами, важливими у процесі серцево-судинної регуляції, та чи блокує він їх.

Валсартан не інгібує АПФ, також відомий під назвою кініназа II, який конвертує Ang I у Ang II та призводить до розпаду брадикініну. Оскільки ефект на АПФ відсутній та відсутня потенціація брадикініну чи субстанції P, антагоністи ангіотензину II мало вірогідно спричиняють кашель. При порівнянні валсартану із інгібітором АПФ, частота виникнення сухого кашлю значно нижча у пацієнтів, які отримують валсартан, порівняно з пацієнтами, які отримують інгібітори АПФ.

Застосування валсартану у пацієнтів з гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску, не впливаючи на частоту пульсу. У більшості пацієнтів після введення однократної пероральної дози настання гіпотензивного ефекту виникає у межах 2 годин, а пікове зниження артеріального тиску досягається упродовж 4-6 годин. Гіпотензивний ефект триває упродовж 24 годин після прийому. При повторному прийомі максимальне зниження артеріального тиску при прийомі будь-якої дози, як правило, досягається упродовж 2-4 тижнів та зберігається при довготривалому застосуванні. У комбінації з гідрохлортіазидом досягається значне додаткове зниження артеріального тиску.

Різке припинення прийому валсартану не спричиняє «рикошетну» гіпертензію чи інші побічні явища.

Гідрохлортіазид

Місце дії тіазидних діуретиків – це в основному дистальний звитий нирковий каналець. У корковій речовині нирок присутній рецептор з високим ступенем спорідненості, що виступає основною ділянкою зв'язування для дії тіазидних діуретиків та інгібування транспортування NaCl у дистальному звитому нирковому канальці. Механізм дії тіазидів відбувається шляхом інгібування симпортеру Na+Cl-, вірогідно, внаслідок конкурування за ділянку Cl-, що впливає на механізми електролітичної реабсорбції: пряме підвищення рівнів натрію та виведення хлориду приблизно в рівній мірі та непряма дія цього діуретику, що знижує рівні у плазмі крові з подальшим підвищенням активності реніну плазми, секрецією альдостерону та зниженням рівня калію в сечі, а також зниження калію в сироватці крові. Зв'язок між реніном та альдостероном опосередкований ангіотензином II, тому при супутньому введенні валсартану зниження калію в сироватці крові менш виражене, аніж спостерігається при монотерапії з гідрохлортіазидом.

Фармакокінетика.

Валсартан/гідрохлортіазид

Системна доступність гідрохлортіазиду знижується приблизно на 30 % при супутньому застосуванні з валсартаном. Кінетика валсартану не зазнає значного впливу при супутньому застосуванні з гідрохлортіазидом. Така очевидна взаємодія не впливає на комбіноване використання валсартану та гідрохлортіазиду, оскільки чіткий гіпотензивний ефект комбінації перевищує ефект, досягнутий при монотерапії будь-якою з активних субстанцій.

Валсартан

Абсорбція

Після перорального прийому валсартану пікові концентрації валсартану у плазмі крові досягаються через 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23 %. Прийом їжі знижує вплив (що вимірюється AUC) валсартану приблизно на 40 % та пікові концентрації у плазмі крові (C _max ) приблизно на 50 %, хоча, починаючи приблизно з 8 години після прийому, концентрації валсартану у плазмі подібні у пацієнтів, які прийняли їжу, та у пацієнтів натщесерце. Таке зниження AUC, однак, не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від прийому їжі.

Розподіл

Стабільний об'єм розподілу валсартану після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 літрів, і це свідчить про те, що валсартан неактивно розподіляється у тканинах. Валсартан активно зв'язується з білками сироватки крові (94-97 %), зокрема, з альбуміном сироватки.

Біотрансформація

Валсартан біотрансформується у незначній кількості, оскільки лише 20 % дози відновлюється у вигляді метаболітів. Гідроксильний метаболіт було виявлено у плазмі у невеликих концентраціях (менше 10 % AUC для валсартану). Цей метаболіт неактивний з фармакологічної точки зору.

Виведення

Валсартан демонструє кінетику мультиекспоненційного розпаду (t _½α через <1 годину та t _½ß через приблизно 9 годин). Валсартан виводиться здебільшого з калом (близько 83 % дози) та сечею (близько 13 % дози) в основному у незміненому вигляді. Після внутрішньовенного введення кліренс валсартану з плазми крові становить близько 2 л/год, а нирковий кліренс – 0,62 л/год (близько 30 % від загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану – 6 годин.

Гідрохлортіазид

Абсорбція

Абсорбція гідрохлортіазиду після перорального прийому відбувається швидко (t _max близько 2 годин). Зростання середнього значення AUC є лінійним та пропорційним до дози у межах терапевтичного діапазону.

Вплив прийому їжі на абсорбцію гідрохлортіазиду, при наявності незначний з клінічної точки зору. Абсолютна біодоступність гідрохлортіазиду становить 70 % після перорального прийому.

Розподіл

Очевидний об'єм розподілу становить 4-8 л/кг.

Циркулюючий гідрохлортіазид зв'язується з білками плазми крові (40-70 %) в основному з сироватковим альбуміном. Гідрохлортіазид також накопичується у еритроцитах у кількості, що приблизно втричі перевищує рівні у плазмі крові.

Виведення

Гідрохлортіазид виводиться в основному у вигляді незміненого лікарського засобу. Гідрохлортіазид виводиться з плазми крові протягом періоду напіввиведення, що становить у середньому від 6 до 15 годин на стадії термінального виведення. Жодних змін у кінетиці гідрохлортіазиду при повторному прийомі не відбувається, а накопичення – мінімальне при прийомі раз на добу. Більше 95 % абсорбованої дози виводиться у вигляді незміненої сполуки з сечею. Нирковий кліренс складається з пасивної фільтрації та активного виведення у ниркові канальці.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості : Вальсакор® Н 80: овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, рожевого кольору;

Вальсакор Н® 160 : овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, червоно-коричневого кольору;

Вальсакор® Н D 160 : овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, світло-коричневого кольору.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці для захисту від дії світла та вологи.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 80 мг/12,5 мг або 160 мг/12,5 мг, або 160 мг/25 мг.

По 14 таблеток у блістері, по 2 або по 4, або по 6 блістерів у коробці.

По 15 таблеток у блістері, по 2 або по 4 блістери у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

КРКА, д.д., Ново место, Словенія/

KRKA, dd, Novo mesto, Slovenia.

Місцезнаходження .

Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/

Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.