Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

ВАЛЬСАКОР H 80 табл. п/плен. оболочкой 80 мг + 12,5 мг блистер №28

Код товара: 123582

Производитель: KRKA

2 600,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 05.08.2025

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

#антагонисты ангиотензина

#гипотензивные

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Walsor H 80

Valsacor H 80

Композиция:

Активные вещества: 1 таблетка с пленкой содержит 80 мг валсартана и 12,5 мг гидрохлоротиазида или 160 мг вальсартана и 12,5 мг гидрохлоротиазида, или 160 мг вальсартана и 25 мг гидрохлотизида;

Экспциплирование: ядро таблеток - микрокристаллическая целлюлоза, моногидратная лактоза, стеарат магния, кроссормоза натрия, повидон, кремниевый коллоидный безводный.

Пленочная оболочка: гипромелоза, диоксид титана (E 171), макроголь 4000, оксид красного железа (E 172), оксид желтого железа (E 172) - только в Walsor® H 80 и Valskar® HD 160.

Дозировка формы. Таблетки покрыты пленкой.

Фармакотерапевтическая группа. Антагонисты ангиотензина II и диуретики. Вальсартан и диуретики. ATS C09D A03.

Клинические характеристики.

Индикация.

Артериальная гипертония у пациентов, артериальное давление, не регулируется должным образом монотерапией.

Противопоказание.

Гиперчувствительность к любому из компонентов препарата; гиперчувствительность к сульфонамидам; тяжелая нарушение функции печени, цирроз и холестаз; Anuria, тяжелые расстройства функции почек [Creatinine Clearance <30 мл/мин]; Рефрактерная гипокалиемия, гипонатриемия, гиперкальциемия или симптоматическая гиперурикемия; Сопутствующее использование антагонистов рецепторов ангиотензина, включая ингибиторы, конвертирующие вальсартан или ангиотензин -конвертирование (ACEE), с алисибиреном у пациентов с диабетом или почечной недостаточностью (GRF <60 мл/мин/1,73 млн. ² ); Беременные женщины или женщины планируют забеременеть (см. «Использование во время беременности или грудного вскармливания»).

Метод администрирования и доз.

Рекомендуемая доза составляет 1 таблетку Walsor® H 80 (80 мг/12,5 мг) в день. В случае недостаточного снижения артериального давления через 3-4 недели после начала лечения рекомендуется рассмотреть возможность увеличения дозы до 1 таблетки Walsor® H 160 (160 мг/12,5 мг) один раз в день. Walsor® HD 160 (160 мг/25 мг) следует вводить пациентам, которые не достигают достаточного снижения артериального давления при использовании Walsor® H 160.

В случае недостаточного снижения артериального давления при принятии Walsor® HD 160 лечение валсартаном/гидрохлоротиазидными таблетками следует запускать с 320 мг/12,5 мг (ValScor® H 320). Валсартан/гидрохлоротиазид таблетки 320 мг/25 мг (Walskar® HD 320) следует использовать у пациентов, которые не имеют достаточного контроля артериального давления с вальсартаном/гидрохлоротиазидом 320 мг/12,5 мг.

Максимальная ежедневная доза составляет 320 мг/25 мг.

Антигипертензивный эффект в основном наблюдается в первые 2 недели. У большинства пациентов максимальный эффект наблюдается в течение 4 недель. Однако некоторым пациентам может потребоваться 4-8 недель лечения. Это следует учитывать при титровании дозы.

Walsor® H 80, Walsor® H 160 и Walsor® HD 160 могут быть взяты независимо от потребления пищи.

Дополнительная информация о специальных категориях пациентов

Пожилые пациенты

Для пожилых пациентов не требуется корректировка дозы.

Почечная недостаточность

Для пациентов с небольшой или умеренной почечной недостаточностью корректировки дозы (скорость клубочковой фильтрации (СКФ) ³ 30 мл/мин) не требуется. Из -за содержания гидрохлоротиазида препарат противопоказан у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (GFR <30 мл/мин) и анурии (см. Разделы «Противопоказания», «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий» и «фармакокинетика»). Сопутствующее использование с алискирена противопоказано у пациентов с почечной недостаточностью (СКФ <60 мл/мин/1,73 м ² ) (см. Противопоказания).

Сахарный диабет

Сопутствующее использование Вальсартана и Алискирена противопоказано пациентам с диабетом. (См. «Противопоказания»).

Печеночная недостаточность.

У пациентов с печеночной недостаточностью в незначительной и умеренной форме без холестаза доза валсартана не должна превышать 80 мг (см. Раздел «Особенности использования»). Корректировка дозы гидрохлоротиазида не требуется для пациентов с печеночной недостаточностью в небольшой или умеренной форме. Из -за содержания Вальсартана препарат противопоказан у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью или желчным циррозом и холестазом (см. Разделы «Противопоказания», «особенности использования» и «фармакокинетика»).

Неблагоприятные реакции.

Побочные реакции, которые возникают при принятии комбинации валсартана/гидрохлоротиазида

Из метаболизма и питания: обезвоживание.

Из нервной системы: головокружение, парестезия, синкоп, растерянность, дезориентация, нервозность, перепады настроения, ксантопсия.

Из органов видения: нечеткое зрение.

От органов слуха и лабиринта: колокол в ушах.

Из сосудов: артериальная гипотония.

Из дыхательной системы, грудной клетки и средостения: кашель, негардиогенный отек легких, респираторный дистресс, пневмонит.

Из желудочно -кишечного тракта: диарея, жажда, воспаление слюнных желез, холецистит.

Из опорно -скелетной и соединительной ткани: миалгия, артралгия.

Из кожи и подкожных тканей: фиолетовый, токсичный эпидермальный некролиз, экзема.

Из сердца: сердечная недостаточность.

Из почек и мочевыводящих путей: нарушение почечной функции, интерстициальный нефрит.

Из печени и желчных трактов: гипохлоремический алкалоз, который может вызвать энцефалопатию печени или печеночную кому.

Общие расстройства и реакции в месте инъекции: усталость, анафилактическая реакция, шок.

Лабораторные и инструментальные данные: увеличение сывороточной мочевой кислоты, увеличение билирубина и креатинина в сыворотке, гипокалиемии; гипонатриемия; Повышение уровня азота в крови мочи; нейтропения; гиперурикемия, которая может спровоцировать атаки подагры у пациентов с бессимптомным курсом заболевания; Снижение глюкосетолелизации, которое может привести к проявлению скрытого диабета.

Следующие реакции наблюдались у пациентов с гипертонией: боль в животе, тревога, артрит, боль в спине, бронхит, боль в груди, головокружение, диспепсия, одышку, сухость во рту, мышечные судороги с носовым кровотечением, растяжение мышц, наказыва, заряжение носовой захороны, сменная феномена, элексийная, экальная, экальная, экальная, экальная фена, элексийс, экаль, экальная, экальная, экальная, экальная феномена, экальная элекса. Отит среда, конечности, сердцебиение, боль в фаринголарингеал, поликриан и сон. Респираторные тракты, инфекции мочевыводящих путей, головокружение, вирусные инфекции, нарушение зрения. Неизвестно, имели ли эти эффекты причинность с терапией.

Дополнительная информация о отдельных компонентах

Побочные реакции, которые возникают при принятии одного из отдельных компонентов, также могут быть потенциальными нежелательными эффектами из -за валсартана/гидрохлоротиазида.

Неблагоприятные реакции, которые возникают при получении Walsartan в

Из крови и лимфатической системы: снижение гемоглобина, снижение гематокрита, тромбоцитопении.

Из иммунной системы: другие реакции чрезмерной чувствительности/аллергических реакций, включая сывороточные реакции.

Из метаболизма и питания: повышение уровня калия в сыворотке, гипонатриемия.

Из органов слушания и лабиринта: головокружение.

Из сосудов: васкулит.

Из желудочно -кишечного тракта: боль в животе.

Из печени и желчных трактов: увеличение функции печени.

Из кожи и подкожных тканей: набухание ангиона, сыпь, зуд.

Из почек и мочевыводящих путей: почечная недостаточность.

Следующие реакции наблюдались у пациентов с гипертонией: артралгия, астения, боль в спине, диарея, головокружение, головная боль, бессонница, снижение либидо, тошнота, отек, фарингит, ринит, синусит, воспаление верхних дыхательных трактов, вирусные инфекции.

Неблагоприятные реакции, которые возникают при получении гидрохлоротиазида

Гидрохлоротиазид широко используется в течение многих лет, часто в более высоких дозах, чем Walsor® H 80, Walsor® H 160 и Walsor® HD 160. У пациентов, получавших тиазидные диуретики, в том числе гидрохлоротиазид, были отмечены такие побочные реакции: были отмечены:

Из крови и лимфатической системы: тромбоцитопения, иногда сопровождаемая фиолетовым, агранулоцитозом, лейкопении, гемолитической анемией, недостаточностью костного мозга, апластической анемией.

Из иммунной системы: реакции чрезмерной чувствительности.

Из метаболизма и питания: гипокалиемия, повышенная липиды в крови (в основном при высоких дозах), гипонатриемия, гипомагнемия, гиперурикемия, гиперкальциемия, гипергликемия, глюкосурия и ухудшение диабетического метаболика.

От психики: депрессия, расстройства сна.

От нервной системы: головная боль, головокружение, парестезия.

Из органов зрения: нарушение зрения, острая закрытая глаукома.

Из сердца: сердечная аритмия.

Из сосудов: постуральная гипотония, которая может быть усугублена употреблением алкоголя, анестетиков, седативных средств.

Из дыхательной системы, грудной клетки и средостения: респираторное расстройство, включая пневмонию и легочный отек.

Из желудочно -кишечного тракта: потеря аппетита, небольшая тошнота и рвота, запор, дискомфорт в желудочно -кишечном тракте, диарея, панкреатит.

Из печени и желчных трактов: внутрипеченочный холестаз или желтуха.

Из почек и мочевыводящих путей: острая почечная недостаточность, почечные расстройства.

Из кожи и подкожных тканей: крапивница и другие формы сыпи, фоточувствительность, некротизирование васкулит и токсический эпидермальный некролиз, кожные реакции, такие как эритематоз волчанка, рецидив эритематозиса кожи, полиморфная эритема.

Общие расстройства и расстройства на месте инъекции: пирексия, астения, лихорадка, усталость.

Из опорно -скелетной и соединительной ткани: мышечные спазмы.

От гениталий и груди: импотенка.

Передозировка.

Симптомы

Передозировка с вальсартаном может привести к выраженной артериальной гипотонии, которая, в свою очередь, может привести к подавлению сознания, развитию сосудистой недостаточности и/или состояния шока. Передозировка с гидрохлоротиазидом может возникать следующие признаки и симптомы: тошнота, сонливость, гиповолемия, дисбаланс электролита и, как следствие, аритмия и мышечные спазмы. Наиболее характерными признаками и симптомами передозировки являются тахикардия, артериальная гипотензия, шок, слабость, путаница, головокружение, мышечные спазмы, парестезия, истощение тела, расстройства сознания, рвота, жажда, полиурия, олигурия, олигурия, анория, алюй, псевдоним, плюс.

Уход

Терапевтические меры зависят от того, как уже давно принималась большая доза препарата, и тяжесть симптомов, и наиболее важной является стабилизация гемоциркуляции.

Если препарат был принят недавно, должна быть вызвана рвота, но если вам потребовалось много времени, следует использовать достаточное количество активированного углерода.

В случае артериальной гипотензии пациент следует размещать в горизонтальном положении и сразу же внутривенно вводить изотонический солевый раствор для восстановления баланса солевой соли.

Валсартан не выделяется гемодиализом из -за его мощного связывания с плазменными белками, но клиренс гидрохлоротиазида достигается диализом.

Используйте во время беременности или грудного вскармливания.

Беременность

Как и другие препараты ренин-ангиотензин-альдостерона, Walsor® H 80, Walsor® H 160 и Walsor® HD 160 противопоказаны для использования беременных женщин или женщин, которые планируют забеременеть. Если беременность установлена во время терапии, препарат должен быть немедленно прекращен и, при необходимости, заменен другим лекарственным продуктом, разрешенным для использования беременными женщинами.

Антагонисты ангиотензина II могут вызывать поражения плода, аналогичные тем, которые вызывают ингибиторы АПФ.

Известно, что использование ингибиторов АПФ для беременных во время триместра II и III может привести к повреждению и смерти плода. Гидрохлоротиазид пересекает плаценту. Внутренние эффекты тиазидных диуретиков могут привести к тромбоцитопении плода или новорожденного и могут быть связаны с другими побочными реакциями, которые возникают у взрослых.

Грудное вскармливание

Если использование препарата необходимо, грудное вскармливание должно быть прекращено. В период грудного вскармливания рекомендуется использовать альтернативные методы лечения с лучшими профилями безопасности, особенно во время кормления новорожденного или недоношенного ребенка. Нет информации об использовании валсартана во время грудного вскармливания. Гидрохлоротиазид проникает в человеческое молоко в небольших количествах. Тиазиды в высоких дозах вызывают диурез, который может ингибировать выработку молока.

Дети.

Безопасность и эффективность препарата не установлены у детей, поэтому не рекомендуется использовать препарат в этой категории пациентов.

Особенности приложения.

Расстройства функции почек и трансплантация почки

Пациенты с трансплантацией почки не должны принимать препарат из -за отсутствия опыта безопасного использования валсартана/гидрохлоротиазида. У пациентов с незначительной или умеренной нарушением почечной функции регуляция дозы не нужна [клиренс креатинина ≥ 30 мл/мин]. Рекомендуется периодически контролировать уровни калия, креатинина и мочевой кислоты в сыворотке.

Тиазидные диуретики могут провоцировать азот у пациентов с хронической почечной функцией.

Стеноз почечной артерии

Поскольку уровни мочевины и креатинина в сыворотке могут увеличиться, пациентам с односторонним или двусторонним стенозом почечной артерии или стенозом по одной почки не рекомендуется принимать препарат.

Первичный гиперальдостеронизм

Препарат не рекомендуется для использования пациентами с первичным гиперальдостеронизмом, поскольку их система ренин-ангиотензин-альдостерона не активирована.

Пациенты с тяжелой хронической сердечной недостаточностью с застойными явлениями или другими состояниями с стимуляцией ренин-ангиотензин-альдостерона

У пациентов, чья почечная функция зависит главным образом от активности системы ренин-ангиотензин-альдостерона (например, пациенты с тяжелой сердечной недостаточностью с застойными явлениями), лечение системы ренин-ангиотензин-альдостерона может вызывать олигурию и/или прогресс. Безопасность препарата не установлена у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью с застойными явлениями. Следовательно, не следует исключать, что ингибирование системы ренин-ангиотензин-альдостерона при использовании Walskar® H 80, Walsor® H 160, Walsor® HD 160 может развивать почечную недостаточность. Такие пациенты не должны принимать препарат.

Изменения в балансе в сыворотке электролитов

Следует заботиться о сопутствующем введении добавок калия, диуретиков для калия, заменителей соли или других лекарств, которые могут увеличить концентрацию калия (гепарин).

Сообщалось о развитии гипокалиемии во время лечения тиазидных диуретиков. Рекомендуется часто проверять уровень калия в сыворотке.

Гидрохлоротиазид

Гипокалиемия наблюдалась во время лечения тиазидных диуретиков, включая гидрохлоротиазид. Рекомендуется мониторинг регулярного уровня калия в сыворотке.

Лечение тиазидными диуретиками, включая гидрохлоротиазид, вызывает гипонатриемию и гипохлоремический алкалоз. Тиазиды, включая гидрохлоротиазид, увеличивают экскрецию магния с мочой, что может привести к гипомагнемии. Экскреция кальция уменьшается при приеме тиазидных диуретиков. Это может привести к гиперкальциемии.

Пациенты, получающие лечение диуретиками, должны периодически оценивать электролиты сыворотки на соответствующей частоте.

Пациенты с дефицитом тела натрия и/или объема циркулирующей крови (BCC)

Пациенты, получающие тиазидные диуретики, следует контролировать для клинических проявлений жидкостей или электролитов. Опасными признаками дисбаланса жидкости или электролита являются сухость во рту, жажда, астения (истощение, слабость), сонливость, ингибирование, возбуждение (дисфория), судороги или боль в мышцах, утомляющие мышцы, артериальная гипотенция, олигурия, тахиардия и гастотивные дипсидсия.

Пациенты с тяжелым дефицитом натрия и/или объемом циркулирующей крови в организме (например, у пациентов, которые получают высокие дозы диуретиков) в некоторых случаях после начала терапии препаратом могут испытывать симптоматическую артериальную гипотонию. Перед началом терапии содержание натрия и/или циркулирующей крови должно быть исправлено в организме.

В случае артериальной гипотонии пациента следует размещать в горизонтальном положении и, при необходимости, внутривенно вводить изотоническое физиологическое раствор. Лечение может быть продолжено сразу после стабилизации артериального давления.

Аортальный стеноз и митральный клапан, обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия

Пациенты со стенозом аорты или митральным клапаном или обструктивной гипертрофической кардиомиопатией должны быть особенно осторожны.

Нарушенная функция печени

Пацієнтам з незначними або помірними порушенням функції печінки без холестазу препарат слід застосовувати з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості». Тіазиди слід використовувати з обачністю пацієнтам з порушеннями функцій печінки чи прогресуючою хворобою печінки, оскільки незначні зміни рідинного чи електролітичного балансу можуть призвести до печінкової коми.

Системний червоний вовчак

Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, загострюють чи активізують системний червоний вовчак.

Інші метаболічні розлади

Тіазидні діуретики можуть вплинути на переносимість глюкози та підвищити рівні холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти в сироватці крові. Діабетикам може знадобитися коригування дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних препаратів.

Тіазиди можуть зменшити виведення кальцію з сечею та спричинити переміжні та незначні підвищення рівня кальцію в сироватці крові при відсутності відомих розладів метаболізму кальцію. Виражена гіперкальцемія може свідчити про наявність гіперпаратиреоїдизму. Застосування тіазидів слід припинити перед проведенням аналізів функції паращитовидних залоз.

Фоточутливість

Випадки реакції фоточутливості відзначалися при прийомі тіазидних діуретиків (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення реакції фоточутливості протягом лікування препаратом рекомендується припинити лікування. У разі потреби у повторному прийомі діуретику рекомендується захистити уразливі зони від сонця або штучного УФ випромінювання.

Гостра закритокутова глаукома

Гідрохлортіазид викликає ідіосинкратичні реакції, що призводять до гострої транзиторної міопатії та гострої закритокутової глаукоми. До симптомів належать гостре зниження гостроти зору чи біль в очах, які, як правило, виникають від кількох годин до одного тижня після введення препарату. Відсутність лікування гострої закритокутової глаукоми може призвести до остаточної втрати зору.

Лікування гідрохлортіазидом слід припинити якомога швидше. Може знадобитися термінова медична або хірургічна допомога у випадку, якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим. Фактори ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми можуть включати наявність в анамнезі алергії до сульфонаміду чи пеніциліну.

Загальні розлади

Слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтам із підвищеною чутливістю до інших антагоністів рецепторів ангіотензину II. У пацієнтів з алергією та астмою в анамнезі є велика імовірність розвитку алергічних реакцій.

Ангіоневротичний набряк

Про виникнення набряку Квінке (у тому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика) повідомлялось у пацієнтів, які отримували валсартан, деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при застосуванні інших препаратів, у тому числі і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. При розвитку набряку Квінке лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ слід негайно припинити. Повторне застосування препарату протипоказане.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).

Артеріальна гіпотензія, синкопе, інсульт, гіперкаліємія та зміни функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, спостерігалась у сприйнятливих людей, особливо при комбінації лікарських засобів, які впливають на цю систему. У зв'язку з подвійною блокадою ренін-ангіотензин-альдостеронової системи супутнє застосування аліскірену та антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або інгібіторів АПФ не рекомендується.

Гідрохлортіазид може знижувати рівень зв'язаного з білками йоду у плазмі крові.

Гідрохлортіазид здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові.

Пацієнтам літнього віку корегування дози не потрібне.

Важлива інформація про деякі інгредієнти

Вальсакор® H 80, Вальсакор® H 160 та Вальсакор® HD 160 містять лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа чи мальабсорбцією глюкози-галактози не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Способность влиять на скорость реакции при вождении или работе с другими механизмами.

На початку застосування препарату (період визначається лікарем) забороняється керувати автотранспортом та виконувати роботу з іншими механізмами. Пізніше ступінь заборони визначається лікарем.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.

Взаємодії з комбінацією валсартану та гідрохлортіазиду

Супутнє використання не рекомендується

Литий

Повідомлялося про тимчасове підвищення концентрацій літію в сироватці крові та токсичність під час супутнього прийому літію та інгібіторів АПФ та/або тіазидів. Відсутній досвід супутнього прийому валсартану та літію; тому рекомендується перевіряти концентрації літію в сироватці крові.

Супутнє використання, яке потребує особливої обережності

Інші антигіпертензивні препарати

Препарат може посилити гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних препаратів (наприклад, інгібітори АПФ, бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів).

Пресорні аміни (наприклад, норадреналін, адреналін)

Вірогідне зниження реакції на пресорні аміни. Клінічна значимість цього ефекту достовірно невідома та недостатня для того, щоб виключити їх використання.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори ЦOГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (>3 г/день) та неселективні НПЗП

НПЗП можуть послабити гіпотензивний ефект як антагоністів ангіотензину II, так і гідрохлортіазиду при їх супутньому застосуванні. Крім того, супутнє застосування валсартану/гідрохлортіазиду та НПЗП можуть призвести до погіршення функції нирок та підвищення рівня калію в сироватці крові. Таким чином, рекомендується вести моніторинг функції нирок на початку лікування, а також забезпечувати пацієнту належне поповнення втрати рідини.

Вальсартанские взаимодействия

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) препаратами груп АРА, ІАПФ або аліскіреном

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні препаратів групи АРА, у тому числі валсартану, з іншими препаратами, що блокують РААС, такими як препарати групи ІАПФ або аліскірен (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШГФ < 60 мл/хв/1,73 м ² ) протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Супутнє застосування не рекомендується

Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники солі, що містять калій, та інші речовини, які можуть підвищити рівні калію

Слід бути обережними при супутньому прийомі препаратів, що впливають на рівень калію. Слід часто перевіряти рівні калію в сироватці крові.

Транспортери

За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення (наприклад рифампіцину, циклоспорину) або транспортера виведення (наприклад ритонавіру) може збільшити системну експозицію валсартану. Слід дотримуватися належних заходів на початку або в кінці супутнього застосування цих лікарських засобів.

Відсутність взаємодій

У дослідженнях з валсартаном жодних клінічно значущих взаємодій не було виявлено при прийомі валсартану з будь-якою з нижчезазначених речовин: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін та глібенкламід. Дигоксин та індометацин можуть вступати у взаємодію з гідрохлортіазидом у складі Вальсакор® H 80, Вальсакор® H 160 та Вальсакор® HD 160 (див. взаємодії з гідрохлортіазидом).

Взаємодії, пов'язані з гідрохлортіазидом

Супутнє застосування, що потребує особливої обачності

Лікарські засоби, що впливають на рівень калію в сироватці крові

Гіпокаліємічний ефект гідрохлортіазиду може підсилитися при супутньому застосуванні калійуретичних діуретиків, кортикостероїдів, проносних засобів, АКГ, амфотерицину, карбеноксолону, пеніциліну G, саліцилової кислоти та її похідних.

Якщо вищезазначені лікарські засоби призначені у комбінації з гідрохлортіазидом/валсартаном, рекомендується вести моніторинг рівнів калію у сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, що можуть спричинити тахікардію типу « torsades de pointes »

Антиаритмічні препарти Іа класу (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід).
Антиаритмічні препарти ІІІ класу (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід).
Деякі нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол).
Інші (наприклад, бепридил, цисаприд, дифеманіл, еритроміцин в/в, галофантрин, кетансерин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін в/в).

У зв'язку з ризиком гіпокаліємії гідрохлортіазид слід застосовувати з обережністю одночасно з лікарськими засобами, які можуть спричинити тахікардію типу «torsades de pointes».

Лікарські засоби, що впливають на рівні натрію в сироватці крові

Гіпонатріємічний ефект діуретиків може бути підсилений при супутньому прийомі таких лікарських засобів як антидепресанти, протипсихотичні та протиепілептичні засоби. Довготривале застосування таких лікарських засобів слід здійснювати з особливою обережністю.

Серцеві глікозиди

У разі наявності аритмії серця, спричиненої дигіталісом при прийомі тіазидів, може спостерігатися гіпокаліємія або гіпомагніємія (див. розділ «Особливості застосування»).

Солі кальцію та вітамін D

Прийом тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, у комбінації з вітаміном D чи з кальцієвими солями може спричинити зростання рівня кальцію в сироватці крові. Супутнє застосування тіазидних діуретиків з кальцієвими солями може спричинити гіперкальцемію у пацієнтів зі схильністю до гіперкальціємії (наприклад, пацієнти з гіперпаратиреоїдизмом, злоякісними пухлинами або станами, зумовленими дефіцитом вітаміну D) шляхом підвищення канальцевої реабсорбції кальцію.

Антидіабетичні лікарські препарати (пероральні препарати та інсулін)

Тіазиди можуть змінити переносимість глюкози. Може виникнути потреба у коригуванні дози протидіабетичних препаратів.

Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик лактатацидозу, спричиненого вірогідною функціональною нирковою недостатністю, пов'язаною з прийомом гідрохлортіазиду.

Бета-блокатори та діазоксид

Супутнє застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, з бета-блокаторами може підвищити ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, можуть підсилити гіперглікемічний ефект діазоксиду.

Лікарські препарати, що застосовуються при лікуванні подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол)

Існує необхідність у коригуванні дози препаратів проти подагри, оскільки гідрохлортіазид може збільшити рівень сечової кислоти в сироватці крові. У разі необхідності слід збільшити дозу пробенециду або сульфінпіразону. Супутній прийом тіазидних діуретиків може збільшити частоту реакцій гіперчутливості до алопуринолу.

Антихолінергічні препарати (наприклад, атропін, біпериден)

Біодоступність тіазидних діуретиків може зрости при прийомі антихолінергічних препаратів (наприклад, атропіну, біперидену), зокрема, внаслідок зниження перистальтики шлунка та швидкості випорожнення шлунку. У свою чергу, очікується, що прокінетичні лікарські засоби, наприклад, цисаприд, можуть зменшити біодоступність тіазидних діуретиків.

Амантадин

Тіазидні діуретики збільшують ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.

Іонообмінні смоли

Абсорбція тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, порушується при супутньому прийомі холестираміну чи колестиполу.

Цитотоксичні препарати (наприклад, циклофосфамід, метотрексат)

Тіазиди можуть зменшити виведення нирками цитотоксичних препаратів та потенціювати їх мієлосупресивні ефекти.

Недеполяризуючі релаксанти скелетних м'язів (наприклад, тубокурарин)

Тіазиди потенціюють дію похідних кураре.

Циклоспорин

Супутній прийом з циклоспорином може підвищити ризик виникнення гіперурикемії та появу симптомів, що нагадують загострення подагри.

Алкоголь, барбітурати або наркотичні речовини

Супутнє застосування тіазидних діуретиків з речовинами, які також сприяють зниженню артеріального тиску (наприклад, шляхом зниження активності симпатичної нервової системи чи прямої вазодилатаційної дії) може потенціювати ортостатичну гіпотензію.

Метилдопа

Є повідомлення про випадки гемолітичної анемії, яка виникала при супутньому прийомі гідрохлортіазиду та метилдопи.

Карбамазепін

У пацієнтів, які отримують гідрохлортіазид одночасно з карбамазепіном, може розвитися гіпонатріємія. Таких пацієнтів слід повідомити про можливість гіпонатріємічної реакції і спостерігати належним чином.

Йодне контрастне середовище

У разі зневоднення внаслідок прийому діуретиків виникає підвищений ризик гострої ниркової недостатності, особливо при великих дозах препаратів йоду. Пацієнтам слід провести регідратацію перед введенням.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Валсартан

Валсартан – це специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II (Ang II). Він діє селективним чином на підтип рецептору AT ₁ , який несе відповідальність за відому дію ангіотензину II. Підвищені рівні Ang II у плазмі крові після блокади рецептора AT ₁ внаслідок прийому валсартану можуть стимулювати неблокований рецептор AT ₂ , що встановлює рівновагу між ефектом рецептору AT ₁ . Валсартан не демонструє жодної часткової агоністичної дії на рецептори AT ₁ та характеризується набагато більшою (близько 20000-кратною) спорідненістю з рецептором AT ₁ , аніж з рецептором AT ₂ . Невідомо, чи зв'язується валсартан з іншими гормональними рецепторами чи іонними каналами, важливими у процесі серцево-судинної регуляції, та чи блокує він їх.

Валсартан не інгібує АПФ, також відомий під назвою кініназа II, який конвертує Ang I у Ang II та призводить до розпаду брадикініну. Оскільки ефект на АПФ відсутній та відсутня потенціація брадикініну чи субстанції P, антагоністи ангіотензину II мало вірогідно спричиняють кашель. При порівнянні валсартану із інгібітором АПФ, частота виникнення сухого кашлю значно нижча у пацієнтів, які отримують валсартан, порівняно з пацієнтами, які отримують інгібітори АПФ.

Застосування валсартану у пацієнтів з гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску, не впливаючи на частоту пульсу. У більшості пацієнтів після введення однократної пероральної дози настання гіпотензивного ефекту виникає у межах 2 годин, а пікове зниження артеріального тиску досягається упродовж 4-6 годин. Гіпотензивний ефект триває упродовж 24 годин після прийому. При повторному прийомі максимальне зниження артеріального тиску при прийомі будь-якої дози, як правило, досягається упродовж 2-4 тижнів та зберігається при довготривалому застосуванні. У комбінації з гідрохлортіазидом досягається значне додаткове зниження артеріального тиску.

Різке припинення прийому валсартану не спричиняє «рикошетну» гіпертензію чи інші побічні явища.

Гідрохлортіазид

Місце дії тіазидних діуретиків – це в основному дистальний звитий нирковий каналець. У корковій речовині нирок присутній рецептор з високим ступенем спорідненості, що виступає основною ділянкою зв'язування для дії тіазидних діуретиків та інгібування транспортування NaCl у дистальному звитому нирковому канальці. Механізм дії тіазидів відбувається шляхом інгібування симпортеру Na+Cl-, вірогідно, внаслідок конкурування за ділянку Cl-, що впливає на механізми електролітичної реабсорбції: пряме підвищення рівнів натрію та виведення хлориду приблизно в рівній мірі та непряма дія цього діуретику, що знижує рівні у плазмі крові з подальшим підвищенням активності реніну плазми, секрецією альдостерону та зниженням рівня калію в сечі, а також зниження калію в сироватці крові. Зв'язок між реніном та альдостероном опосередкований ангіотензином II, тому при супутньому введенні валсартану зниження калію в сироватці крові менш виражене, аніж спостерігається при монотерапії з гідрохлортіазидом.

Фармакокинетика.

Валсартан/гідрохлортіазид

Системна доступність гідрохлортіазиду знижується приблизно на 30 % при супутньому застосуванні з валсартаном. Кінетика валсартану не зазнає значного впливу при супутньому застосуванні з гідрохлортіазидом. Така очевидна взаємодія не впливає на комбіноване використання валсартану та гідрохлортіазиду, оскільки чіткий гіпотензивний ефект комбінації перевищує ефект, досягнутий при монотерапії будь-якою з активних субстанцій.

Валсартан

Абсорбція

Після перорального прийому валсартану пікові концентрації валсартану у плазмі крові досягаються через 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23 %. Прийом їжі знижує вплив (що вимірюється AUC) валсартану приблизно на 40 % та пікові концентрації у плазмі крові (C _max ) приблизно на 50 %, хоча, починаючи приблизно з 8 години після прийому, концентрації валсартану у плазмі подібні у пацієнтів, які прийняли їжу, та у пацієнтів натщесерце. Таке зниження AUC, однак, не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від прийому їжі.

Распределение

Стабільний об'єм розподілу валсартану після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 літрів, і це свідчить про те, що валсартан неактивно розподіляється у тканинах. Валсартан активно зв'язується з білками сироватки крові (94-97 %), зокрема, з альбуміном сироватки.

Біотрансформація

Валсартан біотрансформується у незначній кількості, оскільки лише 20 % дози відновлюється у вигляді метаболітів. Гідроксильний метаболіт було виявлено у плазмі у невеликих концентраціях (менше 10 % AUC для валсартану). Цей метаболіт неактивний з фармакологічної точки зору.

Размножение

Валсартан демонструє кінетику мультиекспоненційного розпаду (t _½α через <1 годину та t _½ß через приблизно 9 годин). Валсартан виводиться здебільшого з калом (близько 83 % дози) та сечею (близько 13 % дози) в основному у незміненому вигляді. Після внутрішньовенного введення кліренс валсартану з плазми крові становить близько 2 л/год, а нирковий кліренс – 0,62 л/год (близько 30 % від загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану – 6 годин.

Гідрохлортіазид

Абсорбція

Абсорбція гідрохлортіазиду після перорального прийому відбувається швидко (t _max близько 2 годин). Зростання середнього значення AUC є лінійним та пропорційним до дози у межах терапевтичного діапазону.

Вплив прийому їжі на абсорбцію гідрохлортіазиду, при наявності незначний з клінічної точки зору. Абсолютна біодоступність гідрохлортіазиду становить 70 % після перорального прийому.

Распределение

Очевидний об'єм розподілу становить 4-8 л/кг.

Циркулюючий гідрохлортіазид зв'язується з білками плазми крові (40-70 %) в основному з сироватковим альбуміном. Гідрохлортіазид також накопичується у еритроцитах у кількості, що приблизно втричі перевищує рівні у плазмі крові.

Размножение

Гідрохлортіазид виводиться в основному у вигляді незміненого лікарського засобу. Гідрохлортіазид виводиться з плазми крові протягом періоду напіввиведення, що становить у середньому від 6 до 15 годин на стадії термінального виведення. Жодних змін у кінетиці гідрохлортіазиду при повторному прийомі не відбувається, а накопичення – мінімальне при прийомі раз на добу. Більше 95 % абсорбованої дози виводиться у вигляді незміненої сполуки з сечею. Нирковий кліренс складається з пасивної фільтрації та активного виведення у ниркові канальці.

Фармацевтические характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості : Вальсакор® Н 80: овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, рожевого кольору;

Вальсакор Н® 160 : овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, червоно-коричневого кольору;

Вальсакор® Н D 160 : овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, світло-коричневого кольору.

Дата окончания срока. 3 года.

Условия хранения.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці для захисту від дії світла та вологи.

Держись вне досягаемости детей.

Упаковка.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 80 мг/12,5 мг або 160 мг/12,5 мг, або 160 мг/25 мг.

По 14 таблеток у блістері, по 2 або по 4, або по 6 блістерів у коробці.

По 15 таблеток у блістері, по 2 або по 4 блістери у коробці.

Категория отпуска. По рецепту.

Продюсер.

КРКА, д.д., Ново место, Словенія/

KRKA, dd, Novo mesto, Slovenia.

Расположение .

Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/

Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.

ВАЛСАРТАН+ГИДРОХЛОРОТИАЗИД

Искать отдельно: ВАЛСАРТАН, ГИДРОХЛОРОТИАЗИД

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа