Личный кабинет
АМИОДАРОН-ДАРНИЦА табл. 200 мг №30
rx
Код товара: 546285
Производитель: Дарница (Украина, Киев)
1 400,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Амиодарон - Дарля
Амиодарон -darnitsa.
Место хранения:
Активный ингредиент: амиодарон;
Вспомогательные вещества: моногидрат лактозы, картофельный крахмал, напечатанный, микрокристаллическая целлюлоза, кросс-отчет, стеарат магния.
Лекарственная форма. Таблетки
Основные физико-химические свойства: белые или белые таблетки с слегка разматым оттенком цвета, плоская цилиндрическая форма, с лицами и розетками.
Фармакотерапевтическая группа. Антиаритмические классы III класса.
ATH CODE C01B D01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Антиаритмические средства класса III. Проявляет антиаритмическое и антиангинальное действие.
Антитримические свойства :
Удлинитель 3 фазы потенциала действия кардиомиоцитов определяют в основном путем уменьшения текущего ионов калия (класс III в соответствии с классификацией Will-Williams);
Замедление сердечного ритма из-за подавления автоматизации узла синуса. Этот эффект не блокируется атропином;
неконкурентоспособное α- и β-антиадренергическое действие;
Замедление синометрии, предсердий и узловой проводящий импульс в миокарде, который является более быстрым ритмом, тем более выраженным;
отсутствие изменений от внутрикожной проводимости;
увеличение огнеупорного периода и снижение возбудимости миокарда на предсердстве, узловые и желудочковые уровни;
Замедление проводимости и удлинение огнеупорных периодов в дополнительных ведущих путях атриовентрикулярных.
Другие свойства:
уменьшение потребления кислорода из-за умеренного уменьшения сопротивления периферической сосуды и уменьшения частоты сердечных сокращений;
Увеличение коронарного кровотока из-за прямого действия на гладких мышцах сосудов миокарда и поддержания сердечного выхода на фоне пониженного кровяного давления и периферической сосудистой устойчивости и в отсутствие негативных неотропных эффектов.
Фармакокинетика.
Амиодарон представляет собой лекарственный продукт с медленным выводом и выраженным сродством с тканями.
Биодоступность после перорального введения у разных пациентов составляет от 30% до 80% (в среднем 50%). После одного приема максимальная концентрация в плазме крови достигается через 3-7 часов. Терапевтическое действие достигается в среднем в течение 1 недели после получения лекарственного средства (от нескольких дней до двух недель).
Срок годности амиодарона длинный, имеет довольно высокий уровень между индивидуальной изменчивостью (от 20 до 100 дней). В первые дни лечения этот лекарственный продукт накапливается в большинстве тканей организма, особенно в жировой ткани. Вывод запускается через несколько дней, и баланс между квитанцией и выходом достигается в течение нескольких месяцев с отдельными колебаниями.
Такие характеристики объясняют необходимость использования увеличенной дозы для быстрого накапливания лекарственного средства в тканях организма, необходимого для достижения терапевтического эффекта.
Часть йода выделяется из лекарственного средства и проявляется в моче в форме йодида; 6 мг йода в день соответствует суточной дозе амиодарона 200 мг. Остальная часть лекарственного средства, то есть большинство йода, выделяемых фекалиями после обмена веществ в печени.
Непосредственный выход лекарственного средства с мочой позволяет своим нормальным дозам пациентам с нарушением функции почек.
После отмены лечения вывод из организма длится несколько месяцев. Следует учитывать, что после отмены лекарственного средства его действия продолжаются от 10 дней до 1 месяца.
Клинические характеристики.
Индикация.
Предотвращение рецидива:
Опасно для жизни желудочковой тахикардии: амиодарон-дарница назначается только в больнице под наблюдением;
задокументирована симптоматическая и инвалидная желудочка тахикардии;
Документированная навильон тахикардия, если потребность в лекарственном продукте определяется у пациентов с заболеванием, устойчивым к другому лечению, или при наличии противопоказаний к другим способам лечения желудочковой фибрилляции.
Лечение ультрахороной тахикардии: замедление или уменьшение фрибрилляции предсердий или трепетание предсердия.
Амиодарон может быть использован для пациентов с ишемической болезнью сердца и / или с дисфункцией левого сердца (см. Раздел «Фармакодинамика»).
Противопоказание.
Bysus BradyCardia, синометрическое сердцебиение сердца в отсутствие эндокардиального кардиостимулятора (искусственный ритм-драйвер).
Синдром узла синуса при отсутствии эндокардиального кардиостимулятора (риск остановки узла синуса).
Нарушение атриовентрикулярной проводимости высокой степени в отсутствие эндокардиального кардиостимулятора.
Дисфункция щитовидной железы (гипертиреоз) - возможная обострение при приеме амиодарона.
Гиперчувствительность к йоду, амиодарон или любому из вспомогательных веществ.
Беременность.
Период грудного вскармливания.
Сочетание с лекарственными средствами, которые могут вызывать пирунетическую желудочковую тахикардию ( Torsades de Paintes ) (за исключением противопаразитарных агентов, нейролептиков и метадона):
антиаритмические средства класса Ia ( хинидина, гидрохинидин, дисопирамид );
антиаритмические средства класса III ( Соталол, дофтилистый, ибутилид );
Другие лекарственные средства, такие как мышьяческие соединения, инфадил, цисапрад, циталопрам , эсциталопрам, дифменил , дайзер внутривенно, Домидон , дрон-диплоос, эритромицин внутривенный, левофлоксацин, мексамин , мизолестин, внутривенный, внутривенный, моксифлоксацин, россифлоксацин, россиясь , спирамицин внутривенно , ToreMifene (см. раздел «взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»);
Телегер;
Cobicist.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Антиаритмические лекарства .
Многие антиаритмические препараты подавляют сердечный автоматизм, проводимость и миокарда сократимости.
Одновременное применение антиаритмических средств, принадлежащих к разным классам, может
Убедитесь, что для достижения благоприятного терапевтического эффекта, но чаще всего лечение такой комбинацией является очень деликатной процессом, который требует тщательного клинического мониторинга и ЭКГ.
Одновременное использование антиаритмических агентов, которые могут вызывать точки Torsades de (такие как амиодарон, дисопирамид, хинидовые соединения, соталол ), противопоказаны.
Одновременное использование антиаритмических агентов одного класса не рекомендуется, в дополнение к исключительным случаям, поскольку такое лечение увеличивает риск побочных эффектов сердца.
Одновременное использование с лекарственными средствами, которые имеют отрицательный неотротный эффект, способствуют затягиванию сердечного ритма и / или замедления атриовентрикулярной проводимости, является деликатным процессом, который требует тщательного мониторинга клинического и ЭКГ.
Лекарства, которые могут вызвать точки Torsades de .
Эта серьезная аритмия может быть вызвана некоторыми лекарствами, независимо от того, принадлежат ли они к антиаритмическим препаратам или нет. Дополнительные факторы риска являются гипокалиемии (см. Отдел «лекарства, которые уменьшают содержание калия»), брадикардия (см. Отдел «лекарства», которые замедляют сердечный ритм «) или существующее врожденное или приобретенное расширение интервала QT.
Для лекарств, которые могут определить развитие точек Torsades de , в частности, антиаритмические препараты Ia и III классов и некоторых нейролептиков включены. Для долларов, эритромицина, спирамицина и Wincamycin, это взаимодействие реализуется только при использовании их лекарственных форм, введенных внутривенно.
Одновременное использование двух лекарств, каждый из которых является лекарственным средством, который способствует точкам Torsades de , обычно противопоказан.
Однако метадад и некоторые подгруппы лекарств являются исключением из этого правила:
Антипаразитарные препараты ( галофантрины, люмефаннтрин, пентамидин ) также не рекомендуются для использования с другими средствами, которые способствуют точкам Torsades de ;
Neuroleptics, которые могут вызывать точки Torsades de , также не рекомендуются для использования с другими средствами, которые способствуют точкам Torsades de , но такая комбинация не противопоказана.
Лекарства, которые замедляют сердечный ритм.
Многие лекарства могут вызвать брадикардию. Это, в частности, относится к антиаритмическим препаратам класса Ia, β-блокаторов, некоторых антиаритмических препаратов в классе III, некоторых блокаторов каналов кальция, лекарства для препаратов Perplice, Pilocarpine и антихолинестерин.
Влияние других препаратов на амиодарон.
Ингибиторы CYP3A4 и SYP2C8 могут потенциально подавлять метаболизм амиодарона и, таким образом, увеличивают его воздействие.
Эффекты амиодарона на другие лекарства.
Амиодарон и / или его метаболит Дзетиламиодарон ингибирует CYP1A1, CYP1A2, CYP3A4, CYP2C9, CYP2D6 и P-гликопротеин и может увеличить воздействие их субстратов. Поскольку эффект амиодарона длинный, такие взаимодействия могут наблюдаться в течение нескольких месяцев после прекращения лечения амиодарона.
Противопоказанные комбинации (см. Раздел противопоказания) .
Лекарства, которые могут вызывать точки Torsades de (за исключением антипаразитарных препаратов, нейролептиков и метадона ; см. Не рекомендуемое разделение комбинаций):
антиаритмические средства класса Ia ( хинидина, гидрохинидин, дисопирамид );
Антиаритмические инструменты III (дофетилид, ибутилид, Соталол );
Другие лекарства, такие как: мышьяческие соединения , безутрид, циталопрам, эсциталопрам, димкеменил, даммерисон , домондон, дрон-донарон , эритромицин внутривенно, левофлоксацин, мекситин , мисоластин, винамицин внутривенный, моксифлоксацин, пруркалоприда , торемифин .
Увеличение риска желудочковых аритмий, особенно точек Torsades de .
Телемер . Расстройства автоматизма и проводимости кардиомиоцитов с риском чрезмерной брадикардии.
Cobicist. Риск увеличения частоты, вызванной побочными эффектами амиодарона в результате уменьшения метаболизма.
Не рекомендуемые комбинации (см. Раздел «Особенности приложения»).
Софозбувир. Только у пациентов, получающих двойную комбинированную терапию с двойным / Софоббурвиром или Ледипавиром / Соф., Брэдикардией, включая симпатическую или даже смертельную. Если использование такой комбинации невозможно избежать, тщательный клинический надзор и мониторинг сердечной активности с помощью ЭКГ, особенно в течение первых нескольких недель двойной терапии.
Дилтиазем для инъекций. Риск брадикардии и атриовентрикулярной блокады. Если применение этой комбинации нельзя избежать, следует проводить тщательный клинический контроль и мониторинг сердечной деятельности с ЭКГ.
Фиполимод. Потенциалы, вызванные эффектами брадикардии, возможным смертельным следствием. Это особенно актуально для β-блокаторов, которые ингибируют механизмы адренергической компенсации. После применения первой дозы лекарственного средства, требуется клинический контроль и мониторинг сердечной активности с ЭКГ в течение 24 часов.
Циклоспорин. Увеличение концентрации сыворотки циклоспорина из-за ухудшения его метаболизма в печени с риском проявления нефротоксических эффектов.
Количественное определение сывороточных концентраций циклоспорина, почек мониторинга и регулировки дозы циклоспорина на фоне лечения амиодарона.
Верапамил и Дилтиазем для инъекций. Риск брадикардии и атриовентрикулярной блокады.
Если применение этой комбинации нельзя избежать, чрезвычайно важно проводить тщательный клинический контроль и непрерывный мониторинг ЭКГ.
Антипаразитовые лекарства, которые могут вызывать точки Torsades de ( Halo -Ester, Lumephantrin, пентамидин) . Увеличение риска желудочковых аритмий, особенно точек Torsades de .
Если возможно, 1 или 2 лекарства должны быть отменены. Если применение этой комбинации не может избежать, это чрезвычайно важно для предварительной оценки интервала QT и мониторинга ЭКГ.
Neuroleptics, которые могут вызывать точки Torsades de ( аммонапид , хлорпромазин, цикмемазин, деоперидол, допенозол , пленазин , галоперидол, левомпромазин, пимозид, пиймон, пикотиазин, спринтол, сульпирид, сульпоприды, тиастрид, цукпентозол) . Увеличение риска желудочковых аритмий, особенно точек Torsades de .
Фторухинолоны, за исключением левофлоксацина и моксифлоксацина (противопоказанные комбинации). Увеличение риска желудочковых аритмий, особенно точек Torsades de .
Стимулирующие слабительные. Увеличенный риск аритмий желудочков, особенно желудочковых тахикардии Torsades de Points (с провокационным фактором существует гипокалиемия). Перед применением лекарственного средства необходимо выполнить коррекцию гипокалемии, мониторинг активности сердца с ЭКГ и клиническим наблюдением вместе с контролем уровней электролитов.
Федукомицин . Увеличение концентрации фильмамицина в плазме крови.
Метадон. Увеличение риска желудочковых аритмий, особенно точек Torsades de .
Комбинации, которые требуют предосторожности, когда применимо.
Подложки P-гликопротеина. Амиодарон является ингибитором P-гликопротеина. Ожидается, что в то же время приложение с субстратами P-гликопротеина увеличит их концентрацию крови.
Оральные антикоагулянты. Укрепление антикоагулянтного эффекта и увеличение риска геморрагических осложнений.
Более частый контроль над международным коэффициентом нормализации. Можно отрегулировать дозу перорального антикоагулянта на фоне лечения амиодарона и в течение 8 дней после отмены лекарственного средства.
β -Blockers, в дополнение к соталолу (противопоказанной комбинации) и Essmolol (комбинация, которая требует предупредительных мер, когда применимо). Нарушение автоматизации и проводимости (ингибирование компенсационных симпатических механизмов). ЭКГ и клинический мониторинг.
β -блокировщики используются для лечения сердечной недостаточности (бисопролол, пардилол, метопролол, несерьезно). Нарушение автоматизации и проводимости миокарда риска чрезмерного замедления сердечных сокращений.
Увеличение риска желудочковых аритмий, особенно точек Torsades de . Клинический и регулярный мониторинг ЭКГ.
Дабигатран. Увеличение концентрации плазмы Дабигатрана с повышенным риском геморрагических явлений.
Если DabigaTran используется после хирургического вмешательства, следует проводить клиническое наблюдение и дозу регулировки Дабигатрана при необходимости, но не выше 150 мг / день.
Поскольку амиодарон длительный период полураспада, появление взаимодействий возможно в течение нескольких месяцев после прекращения лечения амиодарона.
Подготовка к сбору. Ингибирование автоматизма (чрезмерное замедление сердечного ритма) и нарушения атриовентрикулярной проводимости.
При применении дигоксина наблюдается увеличение уровней дигоксина в крови благодаря снижению зазора дигоксина, что требует контроля активности сердечной деятельности по ЭКГ и клиническому наблюдению, количественным определением уровней дипоксинов в крови и соответствующей корректировки. дозы дигоксина.
Дилтиазем для устного использования. Риск развития брадикардии или атриовентрикулярной блокады, особенно у пожилых пациентов. ЭКГ и клинический мониторинг.
Некоторые макролиды (азитромицин, кларитромицин, роситромицин). Увеличение риска желудочковых аритмий, особенно точек Torsades de . ЭКГ и клинический мониторинг на фоне одновременного использования этих препаратов.
Верапамил для перорального использования. Риск брадикардии и атриовентрикулярной блокады, особенно у пожилых пациентов. ЭКГ и клинический мониторинг.
Эсмолол. Нарушения сократимости, автоматизма и проводимости (ингибирование компенсационных симпатических механизмов) ЭКГ и клинический мониторинг.
Лекарства, которые уменьшают содержание калия: диуретики, которые уменьшают содержание калия (изолированные или в комбинации), стимулирующие слабительные, амфотерицин B (с внутривенным введение), глюкокортикоиды (при системном применении), тетракосактидом. Увеличение риска желудочковых аритмий, особенно Torsades de Points (гипокалиемия является благоприятным фактором).
Необходимо устранить гипокалиемию к назначению лекарственного средства и контролировать ЭКГ, содержание электролитов и клинического мониторинга.
Лидокаин. Риск увеличения плазмы концентрации лидокаина, с возможными неврологическими и сердечными побочными эффектами, в связи с подавлением метаболизма амиодарона лекарственного средства в печени. Мониторинг клинического и ЭКГ, а также, при необходимости, количественное определение концентрации плазмы лидокаина. При необходимости - регулировка лидокаина дозы на фоне лечения амиодарона и после его отмены.
Орлистат. Риск снижения плазмы концентрации амиодарона и его активного метаболита. Клинический мониторинг и, при необходимости, мониторинг ЭКГ.
Фенитоин (путем экстраполяции - фосфенитоин). Увеличение концентрации плазмы фенитоина с признаками передозировки, особенно неврологических знаков (подавление метаболизма фенитоина в печени). Клінічне моніторування, кількісне визначення плазмових концентрацій фенітоїну та можливе коригування дози.
Такролімус. Збільшення концентрацій такролімусу у крові через пригнічення його метаболізму аміодароном. Кількісне визначення концентрацій такролімусу в крові, моніторування функції нирок та коригування дози такролімусу на тлі одночасного застосування аміодарону та при його відміні.
Тамсулозин . Ризик посилення небажаних ефектів, зумовлених тамсулозином, внаслідок пригнічення його метаболізму в печінці. Слід проводити клінічний моніторинг та у разі необхідності – корекцію дози тамсулозину під час лікування інгібітором ферменту та після припинення його застосування.
Вориконазол . Підвищений ризик виникнення шлуночкових аритмій, особливо шлуночкової тахікардії torsades de pointes , оскільки можливе зниження метаболізму аміодарону. Потрібно здійснювати клінічний нагляд і моніторинг серцевої діяльності за допомогою ЕКГ, а у разі необхідності провести корекцію дози аміодарону.
Субстрати CYP 2 D 6.
Флекаїнід. Аміодарон підвищує концентрації флекаїніду у плазмі крові внаслідок інгібування цитохрому CYP 2D6. Тому дозу флекаїніду необхідно коригувати.
Лікарські засоби, які метаболізуються цитохромом Р450 3А4 ( фентаніл, силденафіл, мідазолам, тріазолам, дигідроерготамін, ерготамін, статини, у т.ч. аторвастатин, ловастатин ). Призначення їх з аміодароном, який є інгібітором цього ферменту, підвищує концентрацію цих лікарських засобів у плазмі крові та як наслідок, можливе посилення їх токсичності.
Циклоспорин : комбінація з аміодароном може призводити до підвищення рівня циклоспорину в плазмі крові. Потрібно проводити корекцію дози.
Фентаніл : комбінація з аміодароном може підсилювати фармакологічну дію фентанілу та збільшувати ризик його токсичності.
Субстрати CYP 3 A 4.
Аміодарон є інгібітором CYP3A4 і підвищує концентрацію в плазмі субстратів цього цитохрому, як результат – посилюється токсична дія вказаних субстратів.
Статини : при одночасному застосуванні аміодарону та статинів, які метаболізуються за допомогою CYP3A4, таких як симвастатин, аторвастатин та ловастатин, підвищується ризик виникнення м'язової токсичності (наприклад рабдоміолізу). При одночасному застосуванні з аміодароном рекомендується використовувати статини, які не метаболізуються за допомогою CYP3A4.
Симвастатин. Збільшення ризику виникнення побічних ефектів, що залежать від концентрації, таких як рабдоміоліз (пригнічення метаболізму симвастатину у печінці). Враховуючи цей тип взаємодії, не слід перевищувати дозу симвастатину 20 мг на добу або використовувати інший статин.
Інші лікарські засоби, які метаболізуються за допомогою CYP3A4: лідокаїн, такролімус, силденафіл, мідазолам, триазолам, дигідроерготамін, ерготамін, колхіцин.
Антагоністи вітаміну К. Посилення ефектів антагоністів вітаміну К та підвищення ризику кровотечі. Потрібен моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Дозу антагоніста вітаміну К слід коригувати під час лікування аміодароном та впродовж 8 днів після завершення лікування.
Аміодарон є інгібітором CYP3A4 і підвищує концентрації цих молекул в плазмі крові, що призводить до підвищення їхньої токсичності.
Під час лікування аміодароном рекомендується уникати застосування інгібіторів CYP3A4 (наприклад, грейпфрутового соку та деяких лікарських засобів).
Лікарські засоби, що сповільнюють серцевий ритм. Збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій, особливо torsades de pointes . Клінічне та ЕКГ моніторування.
Субстрати CYP2C9: аміодарон збільшує концентрації речовин, які є субстратами CYP2C9, таких як варфарин або фенітоїн, за рахунок пригнічення ферментів цитохрому P4502C9.
Комбінації, які потребують особливої уваги.
Пілокарпін: ризик надмірного сповільнення серцевого ритму (адитивні ефекти лікарських засобів, які сповільнюють серцевий ритм).
Особливості застосування.
Лікування аміодароном має проводити і контролювати тільки лікар, у якого є належні знання і досвід у лікуванні порушень серцевого ритму.
Частота та тяжкість небажаних ефектів залежать від дози, тому слід застосовувати мінімальну ефективну підтримуючу дозу.
Ефекти з боку серця.
До початку застосування лікарського засобу необхідно зробити ЕКГ та визначити рівень калію у сироватці крові.
У пацієнтів літнього віку на тлі прийому лікарського засобу може посилюватися сповільнення частоти серцевих скорочень. Слід з обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку через ризик виникнення брадикардії. Аміодарон індукує зміни ЕКГ. Ці зміни включають подовження інтервалу QТ внаслідок подовженої реполяризації, з можливою появою зубця U. Це є ознакою терапевтичної дії лікарського засобу, а не його токсичності.
Якщо спостерігається синоатрикулярна блокада або атріовентрикулярна блокада другого або третього ступеня, або біфасціальна блокада пучка Гіса, лікування треба припинити.
Виникнення на тлі лікування АВ-блокади II або IIІ ступеня, синоатріальної блокади або біфасцикулярної блокади вимагає відміни лікарського засобу. Розвиток АВ-блокади І ступеня вимагає інтенсифікації нагляду за пацієнтом.
Повідомлялося про випадки появи аритмії або поширення вже наявної та лікованої аритмії (див. розділ «Побічні реакції»).
Ризик появи індукованої прийомом лікарських засобів тахікардії torsades de pointes при застосуванні аміодарону слабкий або навіть нижчий за такий при застосуванні більшості протиаритмічних засобів у пацієнтів з однаковим ступенем подовження інтервалу QT і зазвичай проявляється на тлі застосування деяких комбінацій лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій») або при наявності порушень електролітної рівноваги (гіпокаліємія).
Порушення з боку щитовидної залози.
Цей лікарський засіб містить йод, у зв'язку з чим впливає на результати деяких показників функції щитовидної залози (зв'язування радіоактивного йоду, білково-зв'язаного йоду). Але визначення показників функції щитовидної залози (Т3, Т4, вч-ТТГ) при цьому може проводитися.
Аміодарон може зумовлювати порушення функції щитовидної залози, особливо у пацієнтів з дисфункцією щитовидної залози в анамнезі. Кількісне визначення вмісту ТТГ рекомендоване у всіх пацієнтів перед початком застосування лікарського засобу, а потім регулярно під час лікування та протягом кількох місяців після відміни лікарського засобу, а також у випадку клінічної підозри на дисфункцію щитовидної залози (див. розділ «Побічні реакції»).
Порушення з боку легень.
Поява задишки або сухого кашлю, як ізольованих, так і асоційованих із погіршенням загального стану, має розглядатися як можлива ознака легеневої токсичності лікарського засобу, наприклад розвитку інтерстиційної пневмопатії, та вимагає рентгенологічного обстеження пацієнта (див. розділ «Побічні реакції»).
Порушення з боку печінки.
Регулярне моніторування функції печінки рекомендоване на початку прийому лікарського засобу, далі періодично протягом лікування аміодароном (див. розділ «Побічні реакції»). Необхідно зменшити дозу аміодарону або відмінити цей лікарський засіб, якщо рівні трансаміназ зростають більш як у 3 рази порівняно з нормою цих показників.
При застосуванні аміодарону можуть розвиватися гострі печінкові розлади (включно з тяжкою гепатоцелюлярною недостатністю або печінковою недостатністю, іноді летальною) та хронічні печінкові розлади.
Нервово-м'язові порушення.
Аміодарон може зумовлювати сенсорну, моторну або змішану периферичну нейропатію і міопатію (див. розділ «Побічні реакції»).
Порушення з боку органів зору.
При виникненні нечіткості зору або зниження гостроти зору необхідно негайно виконати повне офтальмологічне обстеження, у тому числі фундоскопію. Розвиток нейропатії або невриту зорового нерва, зумовлених аміодароном, вимагає відміни лікарського засобу, оскільки продовження лікування може призвести до прогресування порушень аж до сліпоти (див. розділ «Побічні реакції»).
Тяжка брадикардія.
У пацієнтів, які приймали аміодарон у комбінації із софосбувіром, окремо або в комбінації з іншими лікарськими засобами прямої противірусної дії для лікування гепатиту С, такими як даклатасвір, симепревір або ледипасвір, спостерігалося виникнення тяжкої, потенційно небезпечної для життя брадикардії та тяжких порушень серцевої провідності. У зв'язку з цим одночасне застосування цих лікарських засобів з аміодароном не рекомендується.
Якщо одночасного застосування цих лікарських засобів з аміодароном не можна уникнути, слід здійснювати ретельний моніторинг стану пацієнтів на початку лікування софосбувіром (окремо або в комбінації з іншими лікарськими засобами прямої противірусної дії). Пацієнти з високим ризиком виникнення брадіаритмії повинні знаходитись під відповідним наглядом впродовж щонайменше 48 годин після початку лікування софосбувіром.
Через тривалий період напіввиведення аміодарону відповідний моніторинг потрібно також здійснювати у пацієнтів, які припинили приймати аміодарон у межах кількох місяців перед початком лікування софосбувіром, окремо або в комбінації з іншими лікарськими засобами прямої противірусної дії.
Пацієнтів, які отримують такі лікарські засоби для лікування гепатиту С в комбінації з аміодароном, незалежно від прийому інших лікарських засобів, що знижують частоту серцевих скорочень, слід попередити про симптоми, які виникають при брадикардії та тяжких порушеннях серцевої провідності, та про те, що у разі їх появи необхідно звернутись за невідкладною медичною допомогою.
Порушення, пов'язані із взаємодіями з іншими лікарськими засобами.
Комбінації (див. розділ «Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій») з такими лікарськими засобами, як β -блокатори , окрім соталолу (протипоказана комбінація) та есмололу (комбінація, яка вимагає запобіжних заходів при застосуванні), верапаміл та дилтіазем , слід розглядати лише для профілактики небезпечних для життя шлуночкових аритмій.
Застосування аміодарону не рекомендоване у комбінації з циклоспорином, дилтіаземом (для ін'єкцій) та верапамілом (для ін'єкцій), деякими протипаразитарними засобами ( галофантрин , люмефантрин та пентамідин ), деякими нейролептиками ( амісульприд, хлорпромазин, ціамемазин, дроперидол, флупентиксол , флуфеназин, галоперидол, левомепромазин, пімозид, піпамперон, піпотіазин, сертиндол, сульпірид, сультоприд, тіаприд, зуклопентиксол ), фторхінолонами (за винятком левофлоксацину та моксифлоксацину), стимулювальними проносними засобами, метадоном або фінголімодом (див. розділ «Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Електролітні порушення, особливо гіпокаліємія.
Гіпокаліємія може сприяти прояву проаритмічних ефектів лікарського засобу.
Не рекомендується застосування аміодарону з β-блокаторами, інгібіторами кальцієвих каналів, що знижують серцевий ритм (верапаміл, дилтіазем), стимулювальними проносними засобами, які можуть викликати гіпокаліємію.
Гіпокаліємію необхідно усунути до початку застосування аміодарону. Необхідно проводити моніторинг рівня калію у сироватці крові.
Побічні ефекти, зазначені нижче, найчастіше пов'язані з надмірним прийомом лікарського засобу; їх можна уникнути або мінімізувати, застосовуючи мінімальну підтримувальну дозу.
Безпечність та ефективність аміодарону у дітей не оцінювалися у контрольованих клінічних дослідженнях.
Через можливе збільшення порога дефібриляції та/або стимуляції імплантованими серцевими дефібриляторами або штучними водіями ритму необхідно перевіряти цей поріг до лікування аміодароном та кілька разів після початку його застосування, а також кожного разу при коригуванні дози лікарського засобу.
Вплив на шкіру і підшкірну клітковину.
Під час лікування аміодароном пацієнтам рекомендовано уникати ультрафіолетового опромінення.
Тяжкі бульозні реакції.
Аміодарон слід з обережністю призначати пацієнтам з високим ризиком виникнення серйозних шкірних реакцій, у тому числі синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу. Прийом аміодарону необхідно негайно припинити при першій появі шкірного висипу, пошкодження слизової оболонки або при будь-якому іншому прояві гіперчутливості.
Анестезія.
Анестезіолог має бути попереджений перед операцією про те, що пацієнт приймає аміодарон.
Довготривале лікування аміодароном може посилювати гемодинамічний ризик, асоційований із загальною та місцевою анестезією, що буде виражатися через побічні ефекти. До таких побічних ефектів належать, зокрема, брадикардія, артеріальна гіпотензія, зменшення серцевого викиду та порушення серцевої провідності. Крім того, у пацієнтів, які отримували аміодарон у ранньому післяопераційному періоді, спостерігалося кілька випадків гострого респіраторного дистрес-синдрому. У зв'язку з цим рекомендовано здійснювати за такими пацієнтами ретельний нагляд під час штучної вентиляції легень (див. розділ «Побічні реакції»).
Порушення, пов'язані із допоміжними речовинами.
Цей лікарський засіб містить лактозу. У зв'язку з цим його не слід застосувати пацієнтам з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази саамів або синдромом мальабсорбції глюкози і галактози (рідкісні спадкові захворювання).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. У тварин не було виявлено жодних тератогенних ефектів, тому не очікується ефектів мальформації у людей.
Відповідних клінічних даних недостатньо для оцінки можливих тератогенних або фетотоксичних ефектів аміодарону при його введенні у лікувальних дозах у I триместрі вагітності.
Оскільки щитовидна залоза плода починає зв'язувати йод з 14 тижня, не очікується ніякого впливу на щитовидну залозу ембріона, якщо лікарський засіб застосовувався до цього часу. Надмірна кількість йоду, що надходить до організму в період прийому лікарського засобу, може призвести до виникнення гіпотиреозу у плода. Враховуючи вплив аміодарону на щитовидну залозу плода, цей лікарський засіб протипоказаний до застосування під час вагітності.
Годування груддю. Аміодарон та його метаболіти разом з йодом екскретуються у грудне молоко у концентраціях вищих, ніж їхні концентрації у плазмі матері. Через ризик розвитку гіпотиреозу у новонародженого годування груддю протипоказане у період лікування аміодароном.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій через можливий розвиток побічних реакцій з боку органів зору або нервової системи.
Спосіб застосування та дози.
Призначати дорослим внутрішньо, під час або після їди, не розжовуючи, з невеликою кількістю рідини.
Початкове лікування.
Звичайний режим дозування лікарського засобу – 3 таблетки на добу протягом 8–10 днів.
У деяких випадках для початкового лікування застосовувати більш високі дози (4–5 таблеток на добу), але завжди – протягом короткого періоду часу та з моніторуванням електрокардіограми.
Підтримуюче лікування.
Має бути визначена мінімальна ефективна доза, яка може бути різною залежно від пацієнта і варіювати від 0,5 таблетки на добу (1 таблетка на 2 дні) до 2 таблеток на добу.
Діти .
Безпека та ефективність застосування аміодарону дітям на даний час не оцінювали, тому призначення цього лікарського засобу дітям не рекомендується.
Передозування.
Випадки передозування аміодароном недостатньо документовані. Повідомлялося про кілька випадків виникнення синусової брадикардії, шлуночкових аритмій, особливо torsades de pointes , та ураження печінки. Лікування має бути симптоматичним. Враховуючи фармакокінетичний профіль цього лікарського засобу, рекомендоване моніторування стану пацієнта, особливо серцевої функції, протягом досить тривалого періоду часу. АМІОДАРОН-ДАРНИЦЯ та його метаболіти не виводяться за допомогою діалізу.
Побічні реакції.
Побічні ефекти класифікувалися за системами органів та за частотою таким чином: дуже часто (> 10 %); часто (> 1 %, < 10 %); нечасто (> 0,1 %, < 1 %); рідко (> 0,01 %, < 0,1 %); дуже рідко (< 0,01 %).
З боку органів зору: дуже часто – мікродепозити у рогівці, майже у всіх дорослих осіб, зазвичай у межах ділянки під зіницею, які не вимагають відміни аміодарону. У виняткових випадках вони асоційовані із кольоровими гало в осліплюючому світлі або із затуманенням зору. Мікродепозити у рогівці являють собою складні ліпідні відкладення та завжди є повністю зворотними після відміни лікарського засобу; дуже рідко – нейропатія зорового нерва (неврит зорового нерва) з нечіткістю зору та погіршенням зору, а також, за результатами огляду очного дна, з набряком соска зорового нерва, що може прогресувати більш меншого складнішого зниження гостроти зору. Причинно-наслідковий зв'язок цього побічного явища з прийомом аміодарону на даний час не встановлений.
Проте у разі відсутності інших очевидних причин розвитку цього побічного явища рекомендовано відмінити аміодарон.
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – повідомлялося про випадки інтерстиційного або дифузного альвеолярного захворювання легень та облітеруючого бронхіоліту з організуючою пневмонією (ОБОП), іноді летальні. Поява задишки при фізичному навантаженні або сухого кашлю, як ізольованих, так і асоційованих із погіршенням загального стану здоров'я (підвищена втомлюваність, зниження маси тіла та невелике підвищення температури тіла), потребує рентгенологічного обстеження та, при необхідності, відміни лікарського засобу, оскільки ці захворювання легень можуть призводити до легеневого фіброзу.
Рання відміна аміодарону, разом із призначенням терапії кортикостероїдами або без неї, призводить до поступового зникнення симптоматики. Клінічні ознаки зазвичай зникають протягом 3–4 тижнів; покращання рентгенологічної картини та легеневої функції відбувається повільніше (протягом кількох місяців).
Повідомлялося про кілька випадків розвитку плевриту, зазвичай асоційованого з інтерстиційною пневмопатією; дуже рідко – бронхоспазм, особливо у пацієнтів з бронхіальною астмою.
Гострий респіраторний дистрес-синдром, в окремих випадках – із летальним наслідком, іноді у ранньому післяопераційному періоді після хірургічного втручання (підозрювалася можлива взаємодія з високими дозами кисню) (див. розділ «Особливості застосування»).
Частота невідома (не може бути оцінена за доступними даними): повідомлялося про випадки легеневої кровотечі, які у деяких випадках можуть маніфестувати кровохарканням, дихальна недостатність. Ці легеневі побічні ефекти часто асоційовані із пневмопатією, індукованою аміодароном.
З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – невеликі розлади травлення (нудота, блювання, дисгевзія), які зазвичай виникають на початку лікування лікарським засобом та зникають після зменшення його дози; частота невідома – панкреатит / гострий панкреатит.
З боку печінки і жовчовивідних шляхів: випадки ураження печінки (ці випадки діагностувалися за підвищеними рівнями трансаміназ у сироватці крові); дуже часто – зазвичай помірне та ізольоване підвищення рівнів трансаміназ (у 1,5–3 рази вище норми), яке зникало після зменшення дози лікарського засобу або спонтанно; часто – гостре ураження печінки з підвищенням рівнів трансаміназ в крові та/або з жовтяницею, іноді летальне, яке вимагає відміни лікарського засобу; дуже рідко – хронічне ураження печінки, цироз печінки, яке вимагає тривалого лікування, печінкова недостатність. Гістологічні зміни відповідають картині псевдоалкогольного гепатиту. Оскільки клінічні та лабораторні ознаки не чітко виражені (варіабельна гепатомегалія, підвищення рівнів трансаміназ в крові у 1,5–5 разів більше від норми), показане регулярне моніторування функції печінки.
У випадку підвищення рівнів трансаміназ у крові, навіть помірного, що виникає після прийому лікарського засобу протягом більше 6 місяців, необхідно запідозрити розвиток хронічного ураження печінки. Ці клінічні та біологічні зміни зазвичай зникають після відміни лікарського засобу. Повідомлялося про кілька незворотних випадків таких змін.
З боку нервової системи: часто – тремор або інша екстрапірамідна симптоматика. Порушення сну, у тому числі нічні кошмари. Сенсорна, моторна або змішана периферична нейропатія; рідко – міопатія. Сенсорна, моторна або змішана периферична нейропатія та міопатія можуть розвинутися через кілька місяців лікування, але іноді вони виникають через кілька років. Ці побічні явища, як правило, зворотні після відміни лікарського засобу.
Проте одужання може бути неповним, дуже повільним та спостерігатися лише через кілька місяців після припинення прийому лікарського засобу; дуже рідко – мозочкова атаксія. Доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, головний біль. При виникненні поодиноких головних болів необхідно виконати обстеження для визначення їхньої можливої причини.
З боку серцево-судинної системи: часто – брадикардія, зазвичай помірна та дозозалежна; нечасто – порушення провідності міокарда (синоатріальна блокада, АВ-блокада різного ступеня); дуже рідко – виражена брадикардія та, у виняткових випадках, відмова синусового вузла, про які повідомлялося у кількох випадках (на тлі дисфункції синусового вузла, у пацієнтів літнього віку), поява або погіршення проявів аритмії, що супроводжується нападами стенокардії. Пароксизмальна шлуночкова тахікардія torsade de pointes ; Дуже рідко – васкуліт.
З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія. У пацієнтів, які приймали аміодарон, мали місце випадки розвитку гранульом кісткового мозку. Клінічне значення цього явища невідоме.
З боку імунної системи: частота невідома (не може бути оцінена за доступними даними) –випадки ангіоневротичного набряку, алергічні реакції, включаючи шкірні висипи.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже часто – фотосенсибілізація. Рекомендовано уникати впливу сонячного випромінювання (та ультрафіолетового випромінювання в цілому) під час лікування аміодароном; часто – пігментації шкіри синюшного або синюшно-сірого кольору, які виникають на тлі тривалого прийому високих добових доз лікарського засобу та повільно зникають після відміни лікарського засобу (протягом 10–24 місяців); дуже рідко – еритема на тлі променевої терапії. Шкірні висипи, зазвичай неспецифічні. Ексфоліативний дерматит, хоча причинно-наслідковий зв'язок цього побічного явища з прийомом лікарського засобу на даний час чітко не встановлений. Алопеція. Частота невідома – тяжкі, іноді смертельні, шкірні реакції, включаючи синдром Стiвенса-Джонсона, токсичний епiдермальний некролiз.
З боку репродуктивної системи та функції молочних залоз: дуже рідко – епідидиміт, імпотенція. Причинно-наслідковий зв'язок цього побічного явища з прийомом цього лікарського засобу на даний час чітко не встановлений.
Лабораторні показники: рідко – рідкісні випадки гіпонатріємії можуть свідчити про розвиток синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАГ), особливо якщо АМІОДАРОН-ДАРНИЦЯ застосовувати одночасно з лікарськими засобами, які можуть індукувати гіпонатріємію; дуже рідко – ураження нирок з помірним підвищенням рівнів креатиніну.
З боку ендокринної системи: дуже часто – за винятком випадків, коли присутні клінічні ознаки дисфункції щитовидної залози, «не пов'язані з прийомом лікарського засобу» зміни з боку вмісту гормонів щитоподібної залози у крові (збільшений рівень Т4, нормальний або дещо зменшений рівень Т3) не вимагають відміни лікарського засобу; часто – гіпотиреоїдизм зумовлює типові симптоми: збільшення маси тіла, непереносимість холоду, апатія, сонливість. Значне підвищення рівнів ТТГ підтверджує цей діагноз. Еутиреоїдизм зазвичай досягається протягом 1–3 місяців після припинення прийому лікарського засобу. Відміна аміодарону не обов'язкова: у випадку, коли застосування аміодарону має обґрунтовані показання, лікування цим лікарським засобом може продовжуватися у комбінації з замісною гормональною терапією гормонами щитоподібної залози з використанням левотироксину. Дози левотироксину можуть бути відкориговані залежно від рівнів ТТГ. Гіпертиреоїдизм встановити важче: симптоматика менш виражена (невелике безпричинне зменшення маси тіла, недостатня ефективність антиангінальних та/або протиаритмічних лікарських засобів); у пацієнтів літнього віку спостерігаються психічні симптоми, навіть тиреотоксикоз.
Значне зниження рівнів високочутливого ТТГ підтверджує цей діагноз. У такому випадку необхідно обов'язково відмінити аміодарон, чого, як правило, достатньо для настання клінічної нормалізації протягом 3–4 тижнів. Оскільки серйозні випадки цього побічного явища можуть бути летальними, необхідно невідкладно розпочати належну терапію.
У випадку, коли причиною проблем є тиреотоксикоз (як безпосередньо, так і через його вплив на уразливу рівновагу міокарда), варіабельність ефективності синтетичних антитиреоїдних лікарських засобів зумовлює необхідність рекомендувати прийом високих доз кортикостероїдів (1 мг/кг) протягом достатньо тривалого періоду часу (3 місяців).
Повідомлялося про випадки гіпертиреоїдизму протягом періоду тривалістю до кількох місяців після відміни аміодарону.
Інші ендокринні розлади.
Дуже рідкісні випадки СНСАГ (синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону), особливо якщо АМІОДАРОН-ДАРНИЦЯ застосовувати одночасно з лікарськими засобами, які можуть індукувати гіпонатріємію (також див. підрозділ «Лабораторні показники»).
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці; по 3 контурні чарункові упаковки в пачці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспiльська, 13
АМИОДАРОН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа