Личный кабинет
АМИОДАРОН-ДАРНИЦА табл. 200 мг №30
rx
Код товара: 546285
Производитель: Дарница (Украина, Киев)
1 500,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 05.04.2026
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
АМИОДАРОН – ПОДАРОК
АМИОДАРОН - ДАРНИЦА
Состав:
действующее вещество: амиодарон;
1 таблетка содержит амиодарона гидрохлорида 200 мг;
вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, крахмал картофельный, повидон, целлюлоза микрокристаллическая, кросповидон, магния стеарат.
Лекарственная форма. Таблетки.
Основные физико-химические свойства: таблетки белого или белого со слегка кремовым оттенком цвета, плоскоцилиндрические, со скосом и линией.
Фармакотерапевтическая группа.
Антиаритмические препараты III класса.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Антиаритмическое средство III класса. Оказывает антиаритмическое и антиангинальное действие.
Антиаритмические свойства :
удлинение 3-й фазы потенциала действия кардиомиоцитов обусловлено преимущественно уменьшением тока ионов калия (III класс по классификации Воана-Вильямса);
замедление сердечного ритма вследствие угнетения автоматизма синусового узла. Этот эффект не блокируется атропином;
неконкурентный α- и β-антиадренергический эффект;
замедление синоатриальной, предсердной и узловой проводимости импульса в миокарде, которое тем сильнее выражено, чем быстрее ритм;
отсутствие изменений внутрижелудочковой проводимости;
увеличение рефрактерного периода и снижение возбудимости миокарда на предсердном, узловом и желудочковом уровнях;
замедление проводимости и удлинение рефрактерных периодов в дополнительных атриовентрикулярных путях проведения.
Другие свойства:
снижение потребления кислорода за счет умеренного снижения сопротивления периферических сосудов и уменьшения частоты сердечных сокращений;
увеличение коронарного кровотока за счет прямого действия на гладкую мускулатуру сосудов миокарда и сохранение сердечного выброса на фоне снижения артериального давления и сопротивления периферических сосудов и при отсутствии отрицательных инотропных эффектов.
Фармакокинетика.
Амиодарон – препарат с медленным выведением и выраженным тканевым сродством.
Биодоступность после перорального приема у разных пациентов колеблется от 30% до 80% (в среднем 50%). После однократного приема максимальная концентрация в плазме крови достигается через 3–7 часов. Терапевтический эффект достигается в среднем через 1 неделю после начала приема лекарства (от нескольких дней до двух недель).
Период полувыведения амиодарона длительный и имеет достаточно высокий уровень межиндивидуальной вариабельности (от 20 до 100 дней). В первые дни лечения препарат накапливается в большинстве тканей организма, особенно в жировой ткани. Выделение начинается через несколько дней, а равновесие между поступлением и выведением достигается в течение нескольких месяцев с индивидуальными колебаниями.
Такие характеристики объясняют необходимость применения повышенной дозы для быстрого накопления препарата в тканях организма, что необходимо для достижения терапевтического эффекта.
Часть йода высвобождается из лекарственного средства и появляется в моче в виде йодида; 6 мг йода в сутки соответствуют суточной дозе 200 мг амиодарона. Остальная часть препарата, то есть большая часть йода, выводится с калом после метаболизма в печени.
Незначительное выведение препарата с мочой позволяет назначать его в обычных дозах пациентам с нарушением функции почек.
После прекращения лечения выведение из организма продолжается в течение нескольких месяцев. Следует учитывать, что после отмены лекарственного средства его действие продолжается от 10 дней до 1 месяца.
Клинические характеристики.
Индикация.
Профилактика рецидивов:
опасная для жизни желудочковая тахикардия: АМИОДАРОН-ДАРНИЦА следует назначать только в стационарных условиях под наблюдением;
документированная симптоматическая и инвалидизирующая желудочковая тахикардия;
документированная наджелудочковая тахикардия, если необходимость назначения препарата установлена у пациентов с заболеванием, резистентным к другому лечению, или с противопоказаниями к другим методам лечения фибрилляции желудочков.
Лечение наджелудочковой тахикардии: замедление или уменьшение мерцательной аритмии или трепетания предсердий.
Амиодарон можно применять у пациентов с ишемической болезнью сердца и/или с дисфункцией левого желудочка сердца (см. раздел «Фармакодинамика»).
Противопоказание.
Синусовая брадикардия, синоатриальная блокада сердца при отсутствии эндокардиального водителя ритма (искусственный водитель ритма).
Синдром слабости синусового узла при отсутствии эндокардиального водителя ритма (риск остановки синусового узла).
Нарушение атриовентрикулярной проводимости высокой степени при отсутствии эндокардиального водителя ритма.
Дисфункция щитовидной железы (гипертиреоз) может усугубляться при приеме амиодарона.
Повышенная чувствительность к йоду, амиодарону или любому из вспомогательных веществ.
Беременность.
Период грудного вскармливания.
Сочетание с препаратами, которые могут вызывать трепетание - мерцание (за исключением противопаразитарных препаратов, нейролептиков и метадона):
антиаритмические средства Iа класса ( хинидин, гидрохинидин, дизопирамид );
антиаритмические средства III класса ( соталол, дофетилид, ибутилид );
другие препараты, такие как соединения мышьяка, бепридил, цизаприд, циталопрам, эсциталопрам, дифеманил , доласетрон IV, домперидон, дронедарон , эритромицин IV, левофлоксацин, мечитазин , мизоластин, винкамин IV, моксифлоксацин, прукалоприд , спирамицин IV , торемифен (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»);
телапревир;
кобицистат
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.
Антиаритмические препараты .
Многие антиаритмические средства угнетают сердечный автоматизм, проводимость и сократимость миокарда.
Одновременное применение антиаритмических препаратов, принадлежащих к разным классам, может
для обеспечения достижения благоприятного терапевтического эффекта, но чаще всего лечение такой комбинацией представляет собой весьма деликатный процесс, требующий тщательного клинического и ЭКГ-контроля.
Противопоказано одновременное применение антиаритмических препаратов, способных индуцировать трепетание - мерцание (таких как амиодарон, дизопирамид, соединения хинидина, соталол ).
Одновременное применение антиаритмических препаратов одного класса не рекомендуется, за исключением исключительных случаев, поскольку такое лечение увеличивает риск возникновения побочных эффектов со стороны сердца.
Одновременное применение с препаратами, оказывающими отрицательное инотропное действие, способствующими замедлению частоты сердечных сокращений и/или замедлению атриовентрикулярной проводимости, представляет собой деликатный процесс, требующий тщательного клинического и ЭКГ-контроля.
Лекарственные средства, которые могут вызвать развитие трепетания-мерцания - пуант .
Эту серьезную аритмию могут вызвать некоторые лекарства, независимо от того, являются ли они антиаритмическими препаратами или нет. Дополнительными факторами риска являются гипокалиемия (см. раздел «Препараты, разрушающие калий»), брадикардия (см. раздел «Препараты, замедляющие частоту сердечных сокращений») или ранее существовавшее врожденное или приобретенное удлинение интервала QT.
К лекарственным средствам, способным привести к развитию трепетания - мерцания , в частности, относятся антиаритмические препараты Ia и III классов и некоторые нейролептики. Для доласетрона, эритромицина, спирамицина и винкамицина такое взаимодействие реализуется только при использовании их лекарственных форм, вводимых внутривенно.
Одновременное применение двух препаратов, каждый из которых является препаратом, способствующим возникновению трепетания - мерцания , обычно противопоказано.
Однако метадон и некоторые подгруппы наркотиков являются исключениями из этого правила:
противопаразитарные препараты ( галофантрин, люмефантрин, пентамидин ) также не рекомендуется применять вместе с другими средствами, способствующими возникновению трепетания- мерцания - мерцания ;
нейролептики, которые могут индуцировать тахикардию - мерцание , также не рекомендуется применять вместе с другими средствами, способствующими возникновению тахикардии - мерцания , однако такое сочетание не противопоказано.
Лекарства, замедляющие частоту сердечных сокращений.
Многие лекарства могут вызывать брадикардию. Сюда относятся, в частности, антиаритмические препараты Ia класса, β-блокаторы, некоторые антиаритмические препараты III класса, некоторые блокаторы кальциевых каналов, препараты наперстянки, пилокарпин и антихолинэстеразные препараты.
Влияние других препаратов на амиодарон.
Ингибиторы CYP3A4 и CYP2C8 потенциально могут ингибировать метаболизм амиодарона и, таким образом, увеличивать его воздействие.
Влияние амиодарона на другие лекарственные средства.
Амиодарон и/или его метаболит дезэтиламиодарон ингибируют CYP1A1, CYP1A2, CYP3A4, CYP2C9, CYP2D6 и P-гликопротеин и могут увеличивать воздействие их субстратов. Поскольку эффекты амиодарона длительны, такие взаимодействия могут возникать в течение нескольких месяцев после прекращения приема амиодарона.
Противопоказанные комбинации (см. раздел «Противопоказания») .
Препараты, которые могут вызывать трепетание- мерцание ( кроме противопаразитарных препаратов, нейролептиков и метадона ; см. раздел «Нерекомендуемые комбинации»):
антиаритмические средства Iа класса ( хинидин, гидрохинидин, дизопирамид );
антиаритмические средства III класса (дофетилид, ибутилид, соталол );
другие препараты, такие как: соединения мышьяка, бепридил, цизаприд, циталопрам, эсциталопрам, дифеманил, доласетрон внутривенно, домперидон, дронедарон, эритромицин внутривенно, левофлоксацин, мечитазин , мизоластин, винкамицин внутривенно, моксифлоксацин, прукалоприд, спирамицин внутривенно торемифен .
Повышен риск развития желудочковых аритмий, особенно желудочковой тахикардии типа «пируэт» .
Телапревир . Нарушения автоматизма и проводимости кардиомиоцитов с риском развития чрезмерной брадикардии.
Кобицистат. Риск увеличения частоты побочных эффектов, вызванных амиодароном, из-за снижения метаболизма.
Комбинации не рекомендуются (см. раздел «Особенности применения»).
Софосбувир. Брадикардия, в том числе симптоматическая или даже фатальная, возможна только у пациентов, получающих двойную комбинированную терапию даклатасвир/софосбувир или ледипасвир/софосбувир. Если нельзя избежать применения такой комбинации, необходимы тщательный клинический контроль и мониторинг ЭКГ сердца, особенно в течение первых нескольких недель двойной терапии.
Дилтиазем для инъекций. Риск развития брадикардии и атриовентрикулярной блокады. Если нельзя избежать применения этой комбинации, следует проводить тщательный клинический надзор и кардиомониторинг с помощью ЭКГ.
Финголимод. Потенцирование эффектов, вызванных брадикардией, возможное фатальное последствие. Особенно это актуально для β-блокаторов, которые ингибируют механизмы адренергической компенсации. После приема первой дозы препарата необходимо клиническое наблюдение и контроль сердечной деятельности с помощью ЭКГ в течение 24 часов.
Циклоспорин. Повышение сывороточной концентрации циклоспорина вследствие ухудшения его метаболизма в печени, с риском нефротоксического действия.
Количественное определение концентрации циклоспорина в сыворотке, мониторинг функции почек и коррекция дозы циклоспорина во время лечения амиодароном.
Верапамил и дилтиазем для инъекций. Риск развития брадикардии и атриовентрикулярной блокады.
Если нельзя избежать применения этой комбинации, чрезвычайно важны тщательный клинический надзор и постоянный мониторинг ЭКГ.
Противопаразитарные препараты, способные вызывать трепетание- мерцание ( галофантрин, люмефантрин, пентамидин) . Повышен риск развития желудочковых аритмий, особенно желудочковой тахикардии типа «пируэт» .
Если возможно, следует отменить прием 1 или 2 препаратов. Если применения этой комбинации избежать невозможно, крайне важно провести предварительную оценку интервала QT и провести ЭКГ-мониторинг.
Нейролептики, которые могут вызывать трепетание- мерцание ( амисульприд, хлорпромазин, циамемазин, дроперидол, флупентиксол , флуфеназин, галоперидол, левомепромазин, пимозид, пипамперон, пипотиазин, сертиндол, сульпирид, сультоприд, тиаприд, зуклопентиксол) . Повышен риск развития желудочковых аритмий, особенно желудочковой тахикардии типа «пируэт» .
Фторхинолоны, за исключением левофлоксацина и моксифлоксацина (противоречивые комбинации). Повышен риск развития желудочковых аритмий, особенно желудочковой тахикардии типа «пируэт» .
Стимулирующие слабительные. Повышен риск развития желудочковых аритмий, особенно желудочковой тахикардии torsades de pointes (провоцирующим фактором является гипокалиемия). Перед применением препарата необходимо провести коррекцию гипокалиемии, контролировать сердечную деятельность с помощью ЭКГ и клинического наблюдения наряду с контролем уровня электролитов.
Фидаксомицин . Увеличение концентрации фидаксомицина в плазме крови.
Метадон. Повышен риск желудочковых аритмий, особенно желудочковой тахикардии типа «пируэт».
Комбинации, при использовании которых требуются меры предосторожности.
Субстраты Р-гликопротеина. Амиодарон является ингибитором Р-гликопротеина. Ожидается, что при одновременном применении с субстратами Р-гликопротеина их концентрация в крови увеличится.
Пероральные антикоагулянты. Усиление антикоагулянтного эффекта и повышение риска геморрагических осложнений.
Более частый контроль международного коэффициента нормализации. Возможна коррекция дозы перорального антикоагулянта на фоне лечения амиодароном и в течение 8 дней после отмены препарата.
β-блокаторы, за исключением соталола (противопоказанная комбинация) и эсмолола (комбинация, требующая мер предосторожности при применении). Нарушение автоматизма и проводимости (подавление компенсаторных симпатических механизмов). ЭКГ и клинический мониторинг.
β-блокаторы, применяемые для лечения сердечной недостаточности (бисопролол, карведилол, метопролол, небиволол). Нарушение автоматизма и проводимости миокарда с риском чрезмерного замедления сердечного ритма.
Повышен риск развития желудочковых аритмий, особенно желудочковой тахикардии типа «пируэт» . Клинический и регулярный ЭКГ-мониторинг.
Дабигатран Повышение концентрации дабигатрана в плазме крови с повышенным риском геморрагических событий.
Если дабигатран применяется после операции, необходимо провести клиническое наблюдение и при необходимости скорректировать дозу дабигатрана, но не выше 150 мг/сут.
Поскольку амиодарон имеет длительный период полувыведения, взаимодействие может возникнуть через несколько месяцев после прекращения приема амиодарона.
Препараты наперстянки. Подавление автоматизма (чрезмерное замедление сердечного ритма) и нарушения атриовентрикулярной проводимости.
При применении дигоксина наблюдается повышение уровня дигоксина в крови вследствие снижения клиренса дигоксина, что требует контроля сердечной деятельности по данным ЭКГ и клинического наблюдения, количественного определения уровня дигоксина в крови и соответствующей коррекции дозы дигоксина.
Дилтиазем для перорального применения. Риск развития брадикардии или атриовентрикулярной блокады, особенно у пациентов пожилого возраста. ЭКГ и клинический мониторинг.
Некоторые макролиды (азитромицин, кларитромицин, рокситромицин). Повышен риск развития желудочковых аритмий, особенно желудочковой тахикардии типа «пируэт» . ЭКГ и клинический мониторинг на фоне одновременного применения этих препаратов.
Верапамил для перорального применения. Риск развития брадикардии и атриовентрикулярной блокады, особенно у пациентов пожилого возраста. ЭКГ и клинический мониторинг.
Эсмолол. Нарушения сократимости, автоматизма и проводимости (подавление компенсаторных симпатических механизмов) ЭКГ и клинического мониторинга.
Лекарственные средства, снижающие содержание калия: диуретики, снижающие содержание калия (изолировано или в комбинации), стимулирующие слабительные средства, амфотерицин В (при внутривенном введении), глюкокортикоиды (при системном применении), тетракозактид. Повышенный риск развития желудочковых аритмий, особенно тахикардии типа «пируэт» (гипокалиемия является способствующим фактором).
Перед назначением препарата необходимо исключить гипокалиемию и контролировать ЭКГ, электролиты, клинический мониторинг.
Лидокаин. Риск повышения концентрации лидокаина в плазме с возможными неврологическими и кардиологическими побочными эффектами вследствие подавления амиодароном метаболизма препарата в печени. Клинический и ЭКГ-мониторинг, а также при необходимости количественное определение концентрации лидокаина в плазме. При необходимости корректируют дозу лидокаина на фоне лечения амиодароном и после его отмены.
Орлистат. Риск снижения концентрации амиодарона и его активного метаболита в плазме. Клинический мониторинг и при необходимости ЭКГ-мониторинг.
Фенитоин (по экстраполяции – фосфенитоин). Повышение концентрации фенитоина в плазме с признаками передозировки, особенно неврологическими проявлениями (угнетение метаболизма фенитоина в печени). Клинический мониторинг, количественное определение концентрации фенитоина в плазме и возможная коррекция дозы.
Такролимус. Увеличение концентрации такролимуса в крови вследствие ингибирования его метаболизма амиодароном. Особенно важно сосредоточить внимание на такролимусе в крови, мониторинге функций всех органов и корректировке доз такролимуса на одновременную застой амиодарона и при его появлении.
Тамсулозин . Ризик посилення небажаних ефектів, зумовлених тамсулозином, внаслідок пригнічення його метаболізму в печінці. Слід проводити клінічний моніторинг та у разі необхідності – корекцію дози тамсулозину під час лікування інгібітором ферменту та після припинення його застосування.
Вориконазол . Підвищений ризик виникнення шлуночкових аритмій, особливо шлуночкової тахікардії torsades de pointes , оскільки можливе зниження метаболізму аміодарону. Потрібно здійснювати клінічний нагляд і моніторинг серцевої діяльності за допомогою ЕКГ, а у разі необхідності провести корекцію дози аміодарону.
Субстрати CYP 2 D6.
Флекаїнід. Аміодарон підвищує концентрації флекаїніду у плазмі крові внаслідок інгібування цитохрому CYP 2D6. Тому дозу флекаїніду необхідно коригувати.
Лікарські засоби, які метаболізуються цитохромом Р450 3А4 ( фентаніл, силденафіл, мідазолам, тріазолам, дигідроерготамін, ерготамін, статини, у т.ч. аторвастатин, ловастатин ). Призначення їх з аміодароном, який є інгібітором цього ферменту, підвищує концентрацію цих лікарських засобів у плазмі крові та як наслідок, можливе посилення їх токсичності.
Циклоспорин : комбінація з аміодароном може призводити до підвищення рівня циклоспорину в плазмі крові. Потрібно проводити корекцію дози.
Фентаніл : комбінація з аміодароном може підсилювати фармакологічну дію фентанілу та збільшувати ризик його токсичності.
Субстрати CYP 3 A4.
Аміодарон є інгібітором CYP3A4 і підвищує концентрацію в плазмі субстратів цього цитохрому, як результат – посилюється токсична дія вказаних субстратів.
Статини : при одночасному застосуванні аміодарону та статинів, які метаболізуються за допомогою CYP3A4, таких як симвастатин, аторвастатин та ловастатин, підвищується ризик виникнення м'язової токсичності (наприклад рабдоміолізу). При одночасному застосуванні з аміодароном рекомендується використовувати статини, які не метаболізуються за допомогою CYP3A4.
Симвастатин. Збільшення ризику виникнення побічних ефектів, що залежать від концентрації, таких як рабдоміоліз (пригнічення метаболізму симвастатину у печінці). Враховуючи цей тип взаємодії, не слід перевищувати дозу симвастатину 20 мг на добу або використовувати інший статин.
Інші лікарські засоби, які метаболізуються за допомогою CYP3A4: лідокаїн, такролімус, силденафіл, мідазолам, триазолам, дигідроерготамін, ерготамін, колхіцин.
Антагоністи вітаміну К. Посилення ефектів антагоністів вітаміну К та підвищення ризику кровотечі. Потрібен моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Дозу антагоніста вітаміну К слід коригувати під час лікування аміодароном та впродовж 8 днів після завершення лікування.
Аміодарон є інгібітором CYP3A4 і підвищує концентрації цих молекул в плазмі крові, що призводить до підвищення їхньої токсичності.
Під час лікування аміодароном рекомендується уникати застосування інгібіторів CYP3A4 (наприклад, грейпфрутового соку та деяких лікарських засобів).
Лікарські засоби, що сповільнюють серцевий ритм. Збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій, особливо torsades de pointes . Клінічне та ЕКГ моніторування.
Субстрати CYP2C9: аміодарон збільшує концентрації речовин, які є субстратами CYP2C9, таких як варфарин або фенітоїн, за рахунок пригнічення ферментів цитохрому P4502C9.
Комбінації, які потребують особливої уваги.
Пілокарпін: ризик надмірного сповільнення серцевого ритму (адитивні ефекти лікарських засобів, які сповільнюють серцевий ритм).
Особенности применения.
Лікування аміодароном має проводити і контролювати тільки лікар, у якого є належні знання і досвід у лікуванні порушень серцевого ритму.
Частота та тяжкість небажаних ефектів залежать від дози, тому слід застосовувати мінімальну ефективну підтримуючу дозу.
Ефекти з боку серця.
До початку застосування лікарського засобу необхідно зробити ЕКГ та визначити рівень калію у сироватці крові.
У пацієнтів літнього віку на тлі прийому лікарського засобу може посилюватися сповільнення частоти серцевих скорочень. Слід з обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку через ризик виникнення брадикардії. Аміодарон індукує зміни ЕКГ. Ці зміни включають подовження інтервалу QТ внаслідок подовженої реполяризації, з можливою появою зубця U. Це є ознакою терапевтичної дії лікарського засобу, а не його токсичності.
Якщо спостерігається синоатрикулярна блокада або атріовентрикулярна блокада другого або третього ступеня, або біфасціальна блокада пучка Гіса, лікування треба припинити.
Виникнення на тлі лікування АВ-блокади II або IIІ ступеня, синоатріальної блокади або біфасцикулярної блокади вимагає відміни лікарського засобу. Розвиток АВ-блокади І ступеня вимагає інтенсифікації нагляду за пацієнтом.
Повідомлялося про випадки появи аритмії або поширення вже наявної та лікованої аритмії (див. розділ «Побічні реакції»).
Ризик появи індукованої прийомом лікарських засобів тахікардії torsades de pointes при застосуванні аміодарону слабкий або навіть нижчий за такий при застосуванні більшості протиаритмічних засобів у пацієнтів з однаковим ступенем подовження інтервалу QT і зазвичай проявляється на тлі застосування деяких комбінацій лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій») або при наявності порушень електролітної рівноваги (гіпокаліємія).
Порушення з боку щитовидної залози.
Цей лікарський засіб містить йод, у зв'язку з чим впливає на результати деяких показників функції щитовидної залози (зв'язування радіоактивного йоду, білково-зв'язаного йоду). Але визначення показників функції щитовидної залози (Т3, Т4, вч-ТТГ) при цьому може проводитися.
Аміодарон може зумовлювати порушення функції щитовидної залози, особливо у пацієнтів з дисфункцією щитовидної залози в анамнезі. Кількісне визначення вмісту ТТГ рекомендоване у всіх пацієнтів перед початком застосування лікарського засобу, а потім регулярно під час лікування та протягом кількох місяців після відміни лікарського засобу, а також у випадку клінічної підозри на дисфункцію щитовидної залози (див. розділ «Побічні реакції»).
Порушення з боку легень.
Поява задишки або сухого кашлю, як ізольованих, так і асоційованих із погіршенням загального стану, має розглядатися як можлива ознака легеневої токсичності лікарського засобу, наприклад розвитку інтерстиційної пневмопатії, та вимагає рентгенологічного обстеження пацієнта (див. розділ «Побічні реакції»).
Порушення з боку печінки.
Регулярне моніторування функції печінки рекомендоване на початку прийому лікарського засобу, далі періодично протягом лікування аміодароном (див. розділ «Побічні реакції»). Необхідно зменшити дозу аміодарону або відмінити цей лікарський засіб, якщо рівні трансаміназ зростають більш як у 3 рази порівняно з нормою цих показників.
При застосуванні аміодарону можуть розвиватися гострі печінкові розлади (включно з тяжкою гепатоцелюлярною недостатністю або печінковою недостатністю, іноді летальною) та хронічні печінкові розлади.
Нервово-м'язові порушення.
Аміодарон може зумовлювати сенсорну, моторну або змішану периферичну нейропатію і міопатію (див. розділ «Побічні реакції»).
Порушення з боку органів зору.
При виникненні нечіткості зору або зниження гостроти зору необхідно негайно виконати повне офтальмологічне обстеження, у тому числі фундоскопію. Розвиток нейропатії або невриту зорового нерва, зумовлених аміодароном, вимагає відміни лікарського засобу, оскільки продовження лікування може призвести до прогресування порушень аж до сліпоти (див. розділ «Побічні реакції»).
Тяжка брадикардія.
У пацієнтів, які приймали аміодарон у комбінації із софосбувіром, окремо або в комбінації з іншими лікарськими засобами прямої противірусної дії для лікування гепатиту С, такими як даклатасвір, симепревір або ледипасвір, спостерігалося виникнення тяжкої, потенційно небезпечної для життя брадикардії та тяжких порушень серцевої провідності. У зв'язку з цим одночасне застосування цих лікарських засобів з аміодароном не рекомендується.
Якщо одночасного застосування цих лікарських засобів з аміодароном не можна уникнути, слід здійснювати ретельний моніторинг стану пацієнтів на початку лікування софосбувіром (окремо або в комбінації з іншими лікарськими засобами прямої противірусної дії). Пацієнти з високим ризиком виникнення брадіаритмії повинні знаходитись під відповідним наглядом впродовж щонайменше 48 годин після початку лікування софосбувіром.
Через тривалий період напіввиведення аміодарону відповідний моніторинг потрібно також здійснювати у пацієнтів, які припинили приймати аміодарон у межах кількох місяців перед початком лікування софосбувіром, окремо або в комбінації з іншими лікарськими засобами прямої противірусної дії.
Пацієнтів, які отримують такі лікарські засоби для лікування гепатиту С в комбінації з аміодароном, незалежно від прийому інших лікарських засобів, що знижують частоту серцевих скорочень, слід попередити про симптоми, які виникають при брадикардії та тяжких порушеннях серцевої провідності, та про те, що у разі їх появи необхідно звернутись за невідкладною медичною допомогою.
Порушення, пов'язані із взаємодіями з іншими лікарськими засобами.
Комбінації (див. розділ «Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій») з такими лікарськими засобами, як β -блокатори , окрім соталолу (протипоказана комбінація) та есмололу (комбінація, яка вимагає запобіжних заходів при застосуванні), верапаміл та дилтіазем , слід розглядати лише для профілактики небезпечних для життя шлуночкових аритмій.
Застосування аміодарону не рекомендоване у комбінації з циклоспорином, дилтіаземом (для ін'єкцій) та верапамілом (для ін'єкцій), деякими протипаразитарними засобами ( галофантрин , люмефантрин та пентамідин ), деякими нейролептиками ( амісульприд, хлорпромазин, ціамемазин, дроперидол, флупентиксол , флуфеназин, галоперидол, левомепромазин, пімозид, піпамперон, піпотіазин, сертиндол, сульпірид, сультоприд, тіаприд, зуклопентиксол ), фторхінолонами (за винятком левофлоксацину та моксифлоксацину), стимулювальними проносними засобами, метадоном або фінголімодом (див. розділ «Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Електролітні порушення, особливо гіпокаліємія.
Гіпокаліємія може сприяти прояву проаритмічних ефектів лікарського засобу.
Не рекомендується застосування аміодарону з β-блокаторами, інгібіторами кальцієвих каналів, що знижують серцевий ритм (верапаміл, дилтіазем), стимулювальними проносними засобами, які можуть викликати гіпокаліємію.
Гіпокаліємію необхідно усунути до початку застосування аміодарону. Необхідно проводити моніторинг рівня калію у сироватці крові.
Побічні ефекти, зазначені нижче, найчастіше пов'язані з надмірним прийомом лікарського засобу; їх можна уникнути або мінімізувати, застосовуючи мінімальну підтримувальну дозу.
Безпечність та ефективність аміодарону у дітей не оцінювалися у контрольованих клінічних дослідженнях.
Через можливе збільшення порога дефібриляції та/або стимуляції імплантованими серцевими дефібриляторами або штучними водіями ритму необхідно перевіряти цей поріг до лікування аміодароном та кілька разів після початку його застосування, а також кожного разу при коригуванні дози лікарського засобу.
Вплив на шкіру і підшкірну клітковину.
Під час лікування аміодароном пацієнтам рекомендовано уникати ультрафіолетового опромінення.
Тяжкі бульозні реакції.
Аміодарон слід з обережністю призначати пацієнтам з високим ризиком виникнення серйозних шкірних реакцій, у тому числі синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу. Прийом аміодарону необхідно негайно припинити при першій появі шкірного висипу, пошкодження слизової оболонки або при будь-якому іншому прояві гіперчутливості.
Анестезия.
Анестезіолог має бути попереджений перед операцією про те, що пацієнт приймає аміодарон.
Довготривале лікування аміодароном може посилювати гемодинамічний ризик, асоційований із загальною та місцевою анестезією, що буде виражатися через побічні ефекти. До таких побічних ефектів належать, зокрема, брадикардія, артеріальна гіпотензія, зменшення серцевого викиду та порушення серцевої провідності. Крім того, у пацієнтів, які отримували аміодарон у ранньому післяопераційному періоді, спостерігалося кілька випадків гострого респіраторного дистрес-синдрому. У зв'язку з цим рекомендовано здійснювати за такими пацієнтами ретельний нагляд під час штучної вентиляції легень (див. розділ «Побічні реакції»).
Порушення, пов'язані із допоміжними речовинами.
Цей лікарський засіб містить лактозу. У зв'язку з цим його не слід застосувати пацієнтам з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази саамів або синдромом мальабсорбції глюкози і галактози (рідкісні спадкові захворювання).
Использование во время беременности или кормления грудью.
Беременность.
У тварин не було виявлено жодних тератогенних ефектів, тому не очікується ефектів мальформації у людей.
Відповідних клінічних даних недостатньо для оцінки можливих тератогенних або фетотоксичних ефектів аміодарону при його введенні у лікувальних дозах у I триместрі вагітності.
Оскільки щитовидна залоза плода починає зв'язувати йод з 14 тижня, не очікується ніякого впливу на щитовидну залозу ембріона, якщо лікарський засіб застосовувався до цього часу. Надмірна кількість йоду, що надходить до організму в період прийому лікарського засобу, може призвести до виникнення гіпотиреозу у плода. Враховуючи вплив аміодарону на щитовидну залозу плода, цей лікарський засіб протипоказаний до застосування під час вагітності.
Грудное вскармливание.
Аміодарон та його метаболіти разом з йодом екскретуються у грудне молоко у концентраціях вищих, ніж їхні концентрації у плазмі матері. Через ризик розвитку
гіпотиреозу у новонародженого годування груддю протипоказане у період лікування аміодароном.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или другими механизмами.
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій через можливий розвиток побічних реакцій з боку органів зору або нервової системи.
Способ применения и дозировка.
Призначати дорослим внутрішньо, під час або після їди, не розжовуючи, з невеликою кількістю рідини.
Початкове лікування.
Звичайний режим дозування лікарського засобу – 3 таблетки на добу протягом 8–10 днів.
У деяких випадках для початкового лікування застосовувати більш високі дози (4–5 таблеток на добу), але завжди – протягом короткого періоду часу та з моніторуванням електрокардіограми.
Підтримуюче лікування.
Має бути визначена мінімальна ефективна доза, яка може бути різною залежно від пацієнта і варіювати від 0,5 таблетки на добу (1 таблетка на 2 дні) до 2 таблеток на добу.
Дети .
Безпека та ефективність застосування аміодарону дітям на даний час не оцінювали, тому призначення цього лікарського засобу дітям не рекомендується.
Передозировка.
Випадки передозування аміодароном недостатньо документовані. Повідомлялося про кілька випадків виникнення синусової брадикардії, шлуночкових аритмій, особливо torsades de pointes , та ураження печінки. Лікування має бути симптоматичним. Враховуючи фармакокінетичний профіль цього лікарського засобу, рекомендоване моніторування стану пацієнта, особливо серцевої функції, протягом досить тривалого періоду часу. АМІОДАРОН-ДАРНИЦЯ та його метаболіти не виводяться за допомогою діалізу.
Побочные реакции.
Побічні ефекти класифікувалися за системами органів та за частотою таким чином: дуже часто (> 10 %); часто (> 1 %, < 10 %); нечасто (> 0,1 %, < 1 %); рідко (> 0,01 %, < 0,1 %); дуже рідко (< 0,01 %).
З боку органів зору: дуже часто – мікродепозити у рогівці, майже у всіх дорослих осіб, зазвичай у межах ділянки під зіницею, які не вимагають відміни аміодарону. У виняткових випадках вони асоційовані із кольоровими гало в осліплюючому світлі або із затуманенням зору. Мікродепозити у рогівці являють собою складні ліпідні відкладення та завжди є повністю зворотними після відміни лікарського засобу; дуже рідко – нейропатія зорового нерва (неврит зорового нерва) з нечіткістю зору та погіршенням зору, а також, за результатами огляду очного дна, з набряком соска зорового нерва, що може прогресувати більш меншого складнішого зниження гостроти зору. Причинно-наслідковий зв'язок цього побічного явища з прийомом аміодарону на даний час не встановлений.
Проте у разі відсутності інших очевидних причин розвитку цього побічного явища рекомендовано відмінити аміодарон.
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – повідомлялося про випадки інтерстиційного або дифузного альвеолярного захворювання легень та облітеруючого бронхіоліту з організуючою пневмонією (ОБОП), іноді летальні. Поява задишки при фізичному навантаженні або сухого кашлю, як ізольованих, так і асоційованих із погіршенням загального стану здоров'я (підвищена втомлюваність, зниження маси тіла та невелике підвищення температури тіла), потребує рентгенологічного обстеження та, при необхідності, відміни лікарського засобу, оскільки ці захворювання легень можуть призводити до легеневого фіброзу.
Рання відміна аміодарону, разом із призначенням терапії кортикостероїдами або без неї, призводить до поступового зникнення симптоматики. Клінічні ознаки зазвичай зникають протягом 3–4 тижнів; покращання рентгенологічної картини та легеневої функції відбувається повільніше (протягом кількох місяців).
Повідомлялося про кілька випадків розвитку плевриту, зазвичай асоційованого з інтерстиційною пневмопатією; дуже рідко – бронхоспазм, особливо у пацієнтів з бронхіальною астмою.
Гострий респіраторний дистрес-синдром, в окремих випадках – із летальним наслідком, іноді у ранньому післяопераційному періоді після хірургічного втручання (підозрювалася можлива взаємодія з високими дозами кисню) (див. розділ «Особливості застосування»).
Частота невідома (не може бути оцінена за доступними даними): повідомлялося про випадки легеневої кровотечі, які у деяких випадках можуть маніфестувати кровохарканням, дихальна недостатність. Ці легеневі побічні ефекти часто асоційовані із пневмопатією, індукованою аміодароном.
З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – невеликі розлади травлення (нудота, блювання, дисгевзія), які зазвичай виникають на початку лікування лікарським засобом та зникають після зменшення його дози; частота невідома – панкреатит / гострий панкреатит.
З боку печінки і жовчовивідних шляхів: випадки ураження печінки (ці випадки діагностувалися за підвищеними рівнями трансаміназ у сироватці крові); дуже часто – зазвичай помірне та ізольоване підвищення рівнів трансаміназ (у 1,5–3 рази вище норми), яке зникало після зменшення дози лікарського засобу або спонтанно; часто – гостре ураження печінки з підвищенням рівнів трансаміназ в крові та/або з жовтяницею, іноді летальне, яке вимагає відміни лікарського засобу; дуже рідко – хронічне ураження печінки, цироз печінки, яке вимагає тривалого лікування, печінкова недостатність. Гістологічні зміни відповідають картині псевдоалкогольного гепатиту. Оскільки клінічні та лабораторні ознаки не чітко виражені (варіабельна гепатомегалія, підвищення рівнів трансаміназ в крові у 1,5–5 разів більше від норми), показане регулярне моніторування функції печінки.
У випадку підвищення рівнів трансаміназ у крові, навіть помірного, що виникає після прийому лікарського засобу протягом більше 6 місяців, необхідно запідозрити розвиток хронічного ураження печінки. Ці клінічні та біологічні зміни зазвичай зникають після відміни лікарського засобу. Повідомлялося про кілька незворотних випадків таких змін.
З боку нервової системи: часто – тремор або інша екстрапірамідна симптоматика. Порушення сну, у тому числі нічні кошмари. Сенсорна, моторна або змішана периферична нейропатія; рідко – міопатія. Сенсорна, моторна або змішана периферична нейропатія та міопатія можуть розвинутися через кілька місяців лікування, але іноді вони виникають через кілька років. Ці побічні явища, як правило, зворотні після відміни лікарського засобу.
Проте одужання може бути неповним, дуже повільним та спостерігатися лише через кілька місяців після припинення прийому лікарського засобу; дуже рідко – мозочкова атаксія. Доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, головний біль. При виникненні поодиноких головних болів необхідно виконати обстеження для визначення їхньої можливої причини.
З боку серцево-судинної системи: часто – брадикардія, зазвичай помірна та дозозалежна; нечасто – порушення провідності міокарда (синоатріальна блокада, АВ-блокада різного ступеня); дуже рідко – виражена брадикардія та, у виняткових випадках, відмова синусового вузла, про які повідомлялося у кількох випадках (на тлі дисфункції синусового вузла, у пацієнтів літнього віку), поява або погіршення проявів аритмії, що супроводжується нападами стенокардії. Пароксизмальна шлуночкова тахікардія torsade de pointes ; Дуже рідко – васкуліт.
З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія. У пацієнтів, які приймали аміодарон, мали місце випадки розвитку гранульом кісткового мозку. Клінічне значення цього явища невідоме.
З боку імунної системи: частота невідома (не може бути оцінена за доступними даними) –випадки ангіоневротичного набряку, алергічні реакції, включаючи шкірні висипи.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже часто – фотосенсибілізація. Рекомендовано уникати впливу сонячного випромінювання (та ультрафіолетового випромінювання в цілому) під час лікування аміодароном; часто – пігментації шкіри синюшного або синюшно-сірого кольору, які виникають на тлі тривалого прийому високих добових доз лікарського засобу та повільно зникають після відміни лікарського засобу (протягом 10–24 місяців); дуже рідко – еритема на тлі променевої терапії. Шкірні висипи, зазвичай неспецифічні. Ексфоліативний дерматит, хоча причинно-наслідковий зв'язок цього побічного явища з прийомом лікарського засобу на даний час чітко не встановлений. Алопеція. Частота невідома – тяжкі, іноді смертельні, шкірні реакції, включаючи синдром Стiвенса-Джонсона, токсичний епiдермальний некролiз.
З боку репродуктивної системи та функції молочних залоз: дуже рідко – епідидиміт, імпотенція. Причинно-наслідковий зв'язок цього побічного явища з прийомом цього лікарського засобу на даний час чітко не встановлений.
Лабораторні показники: рідко – рідкісні випадки гіпонатріємії можуть свідчити про розвиток синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАГ), особливо якщо АМІОДАРОН-ДАРНИЦЯ застосовувати одночасно з лікарськими засобами, які можуть індукувати гіпонатріємію; дуже рідко – ураження нирок з помірним підвищенням рівнів креатиніну.
З боку ендокринної системи: дуже часто – за винятком випадків, коли присутні клінічні ознаки дисфункції щитовидної залози, «не пов'язані з прийомом лікарського засобу» зміни з боку вмісту гормонів щитоподібної залози у крові (збільшений рівень Т4, нормальний або дещо зменшений рівень Т3) не вимагають відміни лікарського засобу; часто – гіпотиреоїдизм зумовлює типові симптоми: збільшення маси тіла, непереносимість холоду, апатія, сонливість. Значне підвищення рівнів ТТГ підтверджує цей діагноз. Еутиреоїдизм зазвичай досягається протягом 1–3 місяців після припинення прийому лікарського засобу. Відміна аміодарону не обов'язкова: у випадку, коли застосування аміодарону має обґрунтовані показання, лікування цим лікарським засобом може продовжуватися у комбінації з замісною гормональною терапією гормонами щитоподібної залози з використанням левотироксину. Дози левотироксину можуть бути відкориговані залежно від рівнів ТТГ. Гіпертиреоїдизм встановити важче: симптоматика менш виражена (невелике безпричинне зменшення маси тіла, недостатня ефективність антиангінальних та/або протиаритмічних лікарських засобів); у пацієнтів літнього віку спостерігаються психічні симптоми, навіть тиреотоксикоз.
Значне зниження рівнів високочутливого ТТГ підтверджує цей діагноз. У такому випадку необхідно обов'язково відмінити аміодарон, чого, як правило, достатньо для настання клінічної нормалізації протягом 3–4 тижнів. Оскільки серйозні випадки цього побічного явища можуть бути летальними, необхідно невідкладно розпочати належну терапію.
У випадку, коли причиною проблем є тиреотоксикоз (як безпосередньо, так і через його вплив на уразливу рівновагу міокарда), варіабельність ефективності синтетичних антитиреоїдних лікарських засобів зумовлює необхідність рекомендувати прийом високих доз кортикостероїдів (1 мг/кг) протягом достатньо тривалого періоду часу (3 місяців).
Повідомлялося про випадки гіпертиреоїдизму протягом періоду тривалістю до кількох місяців після відміни аміодарону.
Інші ендокринні розлади.
Дуже рідкісні випадки СНСАГ (синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону), особливо якщо АМІОДАРОН-ДАРНИЦЯ застосовувати одночасно з лікарськими засобами, які можуть індукувати гіпонатріємію (також див. підрозділ «Лабораторні показники»).
Дата окончания срока.
3 года.
Условия хранения.
Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С.
Хранить в недоступном для детей месте.
Упаковка.
По 10 таблеток в контурном блистере; в 3-х контурных упаковках в упаковке.
Покинуть категорию.
По рецепту.
Продюсер.
ЧАО «Фармацевтическая фирма «Дарница».
Место нахождения производителя и его адрес места деятельности.
Украина, 02093, г. Киев, ул. Бориспольская, 13
АМИОДАРОН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
