В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
ЭЗОМЕР табл. гастрорезист. 40 мг №28

ЭЗОМЕР табл. гастрорезист. 40 мг №28

rx
Код товара: 470404
Производитель: Perrery Farmaceutici (Италия)
7 700,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 22.11.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Эзомер

Esomer.

Активный ингредиент: эзомепразол;
1 таблетка содержит дигидрат эзомепразола магния 43,38 мг эквивалентным до 40 мг эзомепразола;
Вспомогательные вещества: целлюлозная и маннитальная смесь (AVICEL®), моностеарат глицерина, маннит, метакрилатный сополимер (тип а), парафин, поливинилпирролидон, полисорбат 80, стеарил-фумарат натрия, сахар сферический, триэтил;
Лекарственная форма. Гастрорестантные таблетки.
Основные физические и химические свойства: таблетки розовая овальная оболочка с плеем.
Фармакотерапевтическая группа. Средство для лечения язвенной язвы и гастроэзофагеальной рефлюксной болезни. Ингибиторы протонов насоса.
Ath A02V код С05.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Эзомепразол является S-изомером омепразола, что снижает секрецию желудочного сока из-за определенного направленного механизма действия. Это специфический ингибитор протонного насоса в теменных клетках. R- и S-изомеры омепразола имеют одинаковую фармакодинамическую активность.
Эзомепразол представляет собой слабую основу, концентрируют и становится активной формой высокотиздотному среды секреторных канальцев теменных клеток, где он ингибирует фермент H + K + -AtPase - протонный насос и ингибирует базальную и стимулированную кислоту секрецию.
После перорального введения 20 мг и 40 мг эффект эзомепразола происходит в течение одного часа. После повторного принятия эзомепразола 20 мг 1 раз в день в течение 5 дней средняя пиковая эмиссионная кислота после пятиграционной стимуляции уменьшается на 90% при определении этого индекса через 6-7 часов после получения дозы в день 5.
Через 5 дней эзомепразола 20 мг и 40 мг перорального желудка pH превышал 4 в среднем в течение 13 и 17 часов соответственно и 24 часа у пациентов с симптоматическим рефлюксным эзофагитом. Доля пациентов с PH желудка была превышает 4 в течение 8, 12 и 16 часов после введения 20 мг эзомепразола, соответственно 76%, 54% и 24%. Соответствующие пропорции для эзомепразола 40 мг составляли 97%, 92% и 56%.
При использовании в качестве косвенного индикатора концентрации плазмы AUC было продемонстрировано зависимое ингибирование секреции кислоты от воздействия лекарств.
Терапевтическое действие ингибирования секреции соляной кислоты.
Лечение рефлюксов эзофагита 40 мг эзомепразола успешна примерно в 70% пациентов после 4 недель лечения и 93% - после 8 недель лечения.
Использование эзомепразола 20 мг два раза в день на одну неделю вместе с соответствующими антибиотиками привела к успешному искоренению Helicobacter Pylori примерно в 90% пациентов. После такого лечения в течение одной недели не было необходимости проводить дальнейшую монотерапию антисекреторными препаратами для успешного заживления язвы и устранения симптомов несложной язвы двенадцатиперстной кишки.
Другие эффекты, связанные с ингибированием секреции C Оляна Кислоты.
Во время применения антисекреторных препаратов концентрация гастрина в плазме крови увеличивается в ответ на снижение секреции кислоты. HROMOHRANIN A (CGA) также увеличивается из-за нижней кислотности желудка.
Может увеличить количество ECL-клеток, связанных с более высокими уровнями гастрина в плазме, наблюдаемое у некоторых пациентов при длительном использовании эзомепразола.
Получались сообщения о незначительном увеличении частоты гранулированной кисты пласта в желудке для длительного использования антисекреторных препаратов. Эти явления являются физиологическим воздействием длительного ингибирования секреции кислоты и имеют доброкачественный и обратимый характер.
Снижение кислотности желудка благодаря применению любого ингибитора протонного насоса в желудке увеличивается количество бактерий, присутствующих в желудочно-кишечном тракте, нормально. Лечение ингибиторами протонного насоса может привести к повышению риска желудочно-кишечных инфекций, вызванных, например, сальмонеллой или Campylobacter, а также в госпитализированных пациентах, возможно, также диффузной .
Фармакокинетика.
Поглощение.
Поглощение эзомепразола является быстрой, пиковые концентрации плазмы достигаются примерно через 1-2 часа после дозы. Абсолютная биодоступность составляет 64% после одной дозы 40 мг и увеличивается до 89% после приема один раз в день. Для 20 мг эзомепразола соответствующие значения - 50% и 68%.
Еда замедляется и уменьшает поглощение эзомепразола, но это не влияет на действие эзомепразола на кислотность желудка.
Распределение.
Объем распределения у здоровых добровольцев в состоянии равновесия составляет 0,22 л / кг массы тела. Эзомепразол 97% связан с плазменными белками.
Метаболизм.
Эзомепразол полностью метаболизируется с цитохромной системой P450 (CYP). Основная часть метаболизма эзомепразола зависит от полиморфных CYP2S19, ответственных за появление гидрокси и дезметалметаболитивного эзомепразола. Другая часть зависит от второй конкретной изоформы, CYP3A4, которая отвечает за возникновение эзомепразолсульфона - основного метаболита в плазме крови.
Разведение.
Опции, перечисленные ниже, отражают в основном фармакокинетику у пациентов с функциональным ферментом CYP2S19 (обширная метаболизаторская).
Общий плазменный клиренс составляет около 17 л / ч после одной дозы и около 9 л / ч после повторного введения. Слома полураспада от плазмы составляет примерно на 1,3 часа после получения повторных доз 1 в день. Esomeprazole полностью исключен из плазмы между дозами доз без тенденций к накоплению препарата при введении один раз в день.
Основные метаболиты эзомепразола не влияют на секрецию желудочного сока. Приблизительно 80% пероральной дозы эзомепразола выводится в качестве метаболитов в моче, в то время как другие - фекалии. Менее 1% от начального лекарственного вещества находится в моче.
Специальные группы пациентов.
Медленные метаболизуры.
Приблизительно 2,9 ± 1,5% населения не имеет функционального фермента CYP2S19 (называемый медленной метаболизаторией). У этих людей метаболизм эзомепразола в основном нес CYP3A4. После повторного взятка 1 в день до 40 мг эзомепразол среднего размера площади, ограниченного кривыми плазмыми концентрациями времени, слабая метаболизаторива на 100% выше, чем у пациентов с функциональным ферментом CYP2S19 (быстрая метаболизаторская). Средняя пиковая концентрация плазмы увеличилась примерно на 60%. Эти результаты не влияют на дозировку эзомепразола.
Пациенты с дисфункцией и печенью.
Метаболизм эзомепразола у пациентов со слабой и умеренной дисфункцией печени может быть нарушен. Скорость метаболизма уменьшается у пациентов с тяжелой печеночной дисфункцией, что приводит к увеличению площади, ограниченного кривыми концентрациями плазмы, 2 раза. Таким образом, максимальная доза для пациентов с тяжелой дисфункцией печени составляет 20 мг. Эзомепразол и его метаболиты не имеют тенденции к совокупности во время подготовки препарата один раз в день.
Пациенты с нарушением функций почек.
Исследование с участием этих пациентов не было выполнено. Поскольку почки несут ответственность за удаление метаболитов эзомепразола, не основным родительским соединением, изменяет метаболизм у пациентов с нарушенной почечной функцией.
Пациенты пожилых людей.
Метаболизм эзомепразола не подвергается значительным изменениям у пожилых пациентов (от 71 до 80 лет).
Педиатрические пациенты.
После повторного использования 20 мг и 40 мг эзомепразола общий удар и максимальная концентрация препарата в плазме у детей в возрасте 12-18 лет было таким же, как у взрослых.
Гендерные особенности.
После одной дозы дозы 40 мг эзомепразола в среднем области, ограниченной кривой плазмы концентрации времени, женщины на 30% выше, чем мужчины. Никаких различий, связанных с сексом, не наблюдалось с повторным введением препарата 1 раз в день. Эти результаты не влияют на дозировку эзомепразола.
Клинические характеристики.
Индикация.
Взрослые.
Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь (ГЭРД):

  • Лечение эрозионного рефлюксного эзофагита;

Профилактика ремоссы пептических язв желудка или двенадцатиперстной кишки после внутривенного лечения эзомепразола.
Лечение синдрома Золлингер-Эллисона.
Дети в возрасте до 12 лет.
Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь (ГЭРД):
- Лечение эрозионного рефлюксного эзофагита.
Противопоказание.
Гиперчувствительность к эзомепразолу, замещенным бензимидазолам или любому другому препарату. Сопущенное использование противопоказано с нельфинавиром. Не следует использовать одновременно с атазановиром.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Эффект эзомепразола на фармакокинетику других препаратов.
Варфарин.
В случае 40 мг эзомепразола Пацаентам, который взял Варфарин Коахуляция Время было в пределах нормальных ограничений. Однако после широкого внедрения препарата в медицинской практике было несколько сообщений о клиническом значительном увеличении коахуляции во времени, так что в то время как застосуванни эзомепразол и варфарин (или другой кумарин deryvativ) необходимо отслеживать параметры коагуляции.
Вориконазол.
Омепразол, как эзомепразол, действует как ингибитор CYP 2C19. Сопутствующее администрирование омепразола (40 мг 1 раз в день) привело к увеличению C Max и AUC вортиконазола (субстрата CYP2C19) на 15% и 41% соответственно.
Диазепам.
Сопутствующее введение 30 мг эзомепразола уменьшает подложку KliRensu Syr2S19 диазепаму 45%.
Ингибиторы протеазы.
Было взаимодействие омепразола с некоторыми ингибиторами протеазы (ARVS). Клиническое значение и механизмы этих взаимодействий не всегда известны. Увеличение PH желудка во время применения омепразола может изменить поглощение ингибиторов протеазы. Другие механизмы взаимодействия могут быть связаны с ингибированием CYP 2C19. В случае некоторых антиретровирусных препаратов, таких как атазанавир и нельфинавир, уменьшение последней сыворотки во время сопутствующего использования омепразола. Поэтому сопутствующее использование омепразола и наркотиков, таких как атазанавир и нельфинавир, не рекомендуется. Использование омепразола (40 мг один раз в день) с атазанавиром 300 мг и 100 мг ританвиром здоровая добравольцив вызвало значительное ухудшение атазанавиру действия (приблизительно 75% снижению AUC, C MAH, C min). Увеличение атазанавиру доза до 400 мг не компенсировала влияние омепразола на эффективность атазанавиру. Сообщили о повышении уровней уровней плазмы других антиретровирусных препаратов, таких как сакинавир. Существуют другие антиретровирусные (апренавир, лопинавир), уровень которого в плазме крови оставался без изменений во время сопутствующего использования омепразола.
Учитывая сходство фармакодинамических эффектов и фармакокинетических свойств омепразола и эзомепразола, эзомепразол не рекомендуется одновременно с атазанавиром. Сопутствующее администрирование эзомепразола с нельфинавиром противопоказано.
Клопидогрел.
У здоровых добровольцев наблюдалось фармакокинетическое / фармакодинамическое взаимодействие между клопидогрелем (погрузочная доза 300 мг / суточная доза обслуживания 75 мг) и эзомепразол (40 мг перорально), что привело к снижению воздействия активного метаболита клопидогреля. 40% и уменьшите максимальную ингибирующую активность (индуцированную ADP) агрегацию тромбоцитов в среднем на 14%.
При изучении здоровых добровольцев, которые рассмотрели использование комбинации клопидогрела с эзомепразолом 20 мг и 81 мг аспирина по сравнению с клопидогрелем в моно, заметное снижение воздействия активного метаболита клопидогрела на 40%. Однако максимальная ингибирующая активность (индуцированная ATP) на агрегации тромбоцитов этих лиц было аналогично в группах, которые получали комбинацию в одиночестве клопидогреле и комбинацию клопидогрела (эзомепразол + ацетилсалициловую кислоту), что, вероятно, объясняется сопутствующим введением аспирина с низкой дозой.
Несколько наблюдательных и клинических исследований по взаимодействию FC / FD показали противоречивые результаты относительно того, является ли риск основных сердечно-сосудистых событий, если пациент получил клопидогрель PPI (ингибитор протонного насоса). В качестве предупреждения рекомендуется избегать одновременного использования клопидогрела с PPI.
Наркотики метаболизированные SYR2S19.
Esomepazole Inhibuye Syr2s19 - основной фермент, который метаболизуемый эзомепразол. Следовательно, при использовании во время эзомепразола в комбинациях с препаратами, которые метаболизуются SYR2S19 (такие как диазепам, циталопрам, имипрамин, кломипрамин, фенитоин) концентрации в плазме этих препаратов кпови можно увеличить, как это может быть необходимо, чтобы уменьшить дозу yix. Этот факт стоит рассмотреть, особенно когда пружиненни эзомепразол в «при необходимости».
Абсорбция лекарств зависит от pH.
Снижение кислотности желудка при использовании эзомепразола может увеличить или уменьшить поглощение препаратов, если их поглощение зависит от кислотности желудочного сока.
Как и в случае с другими препаратами, которые уменьшают внутреннюю кислотность, поглощение препаратов, таких как кетоконазол, итраконазол и эрлотиниб, могут уменьшаться, тогда как всасывание лекарств, таких как дикоксин, может увеличиваться во время лечения эзомепразолом. Сопутствующее введение омепразола (20 мг в день) и дигоксин у здоровых добровольцев увеличивали биодоступность дигоксина на 10% (два из десяти человек - 30%). О Dyhoksynovu токсичность сообщила редко. Но, несмотря на это, необходимо принять осторожность при использовании высоких доз эзомепразола у пожилых пациентов. Он должен осуществлять усиление терапевтического мониторинга наркотиков дигоксина.
MetoTrexate.
Сообщили о повышенном уровне метотрексата в крови некоторых пациентов с сопутствующим использованием ингибиторов протонного насоса. При необходимости введение метотрексата в высоких дозах следует учитывать временным в противоположном эзомепразоле.
Tacrolymus.
Сопутствующее администрация эзомепразола сообщила о привлечении такролимуса в плазме крови. В случае этой комбинации следует контролировать функцию почек (зазор креатинина), мониторинг такролимуса в плазме крови и при необходимости исправить дозу.
CISAPRIDE.
У здоровых добровольцев сопутствующее использование эзомепразола 40 мг CISAPRIDE привело к увеличению площади под кривой концентрации со времен (AUC) и на 32% увеличении времени полураспадата (T 1/2) 31%, но там не было значительного увеличения пиковых уровней плазмы кровь цисаприда. Умеренный длительный продленный QT-интервал, наблюдаемый после введения одни только цисаприида и не увеличился с дальнейшим использованием цисаприида в сочетании с эзомепразолом.
Цилостазол.
Омепразол, как эзомепразол, действует как ингибитор CYP 2C19. Застосування омепразолу у дозі 40 мг здоровими добровольцями під час дослідження призводило до збільшення C max та площі під кривою залежності концентрації від часу (AUC) для цилостазолу на 18 % та 26 % відповідно, а для одного з його активних метаболітів – на 29 % та 69 % соответственно.
Фенитоин.
Сопутствующее введение Esomeprazole 40 мг приводит к увеличению уровня плазмы кровью фенитоину на 13% у пациентов с эпилепсией. Рекомендуется следить за концентрацией плазмы фенитоину Кпови в плюзначенных видмини или эзомепразолтерапии.
Исследуемые лекарственные средства без клинически значимого взаимодействия
Амоксициллин и хинидин
Было отмечено, что эзомепразол не имел клинически значимого влияния на фармакокинетику амоксициллина или хинидина.
Naproxen или Rofecoxib
Для краткосрочных исследований с сопутствующим использованием эзомепразола Naproxen или RofeCoxib не наблюдалось фармакокинетическое взаимодействие.
Влияние лекарств на другой фермакокинетыку эзомепразол.
Наркотики других Hibuyut CYP2C19, CYP3A4 или оба фермента.
Esomepazole Metabolizuyetsya Syr2S19 I Syr3a4. Сопутствующее введение эзомепразола и ингибитора Syr3a4 Klarytromitsynu (500 мг 2 раза в день) привело к увеличению воздействия (AUC) эзомепразола дважды.
Сопутствующее администрирование эзомепразола и комбинированного ингибитора SYR2S19 SYR3A4 и может привести к увеличению воздействия эзомепразола более чем в два раза. Вориконазол (ингибитор SYR2S19 и SYR3A4) привел к увеличению AUC омепразола на 280%. В таких ситуациях регулировка дозы эзомепразола не всегда требуется. Однако регулировка дозы должна выполняться у пациентов с тяжелыми печеночными нарушениями или в случае назначения долгосрочного лечения.
Препараты , которые вызывают CYP2C19, CYP3A4 или оба фермента.
Препараты, которые вызывают CYP2C19, CYP3A4 или оба фермента (такие как rifampin или Herb St. Inl John), могут привести к более низким уровням плазмы эзомепразола, ускоряя его метаболизм.
Особенности приложения.
У разі наявності тривожних симптомів (таких як виражене зменшення маси тіла, нудота, дисфагія, гематемезис або мелена) та у разі, коли виразка шлунка підозрюється або наявна, потрібно виключити злоякісність, оскільки застосування езомепразолу може змінити симптоми та відстрочити встановлення правильного діагнозу.
Пацієнтам, які застосовують препарат протягом тривалого часу (особливо більше року), слід знаходитися під регулярним наглядом.
Пацієнтам, які застосовують препарат у режимі «за потреби», слід повідомити лікаря у разі зміни характеру симптомів.
Застосування інгібіторів протонної помпи може дещо підвищити ризик шлунково-кишкових інфекцій, таких як Salmonella та Campylobacter .
Застосування езомепразолу, як і всіх лікарських засобів, що інгібують секрецію кислоти, може призвести до зменшення всмоктування вітаміну В 12 (ціанокобаламіну) у зв'язку з гіпо- або ахлоргідрією. Це слід враховувати пацієнтам зі зниженими запасами організму або факторами ризику зменшення всмоктування вітаміну В 12 протягом довготривалої терапії.
Під час застосування інгібіторів протонної помпи (ІПП) (у тому числі езомепразолу), повідомлялося про випадки тяжкої гіпомагніємії у пацієнтів, які їх застосовували щонайменше протягом 3 місяців, а в більшості випадків протягом року. Можливі такі серйозні прояви гіпомагніємії, як підвищена втомлюваність, тетанії, делірій, судоми, запаморочення і шлуночкова аритмія. При цьому останні можуть починатися зненацька та непомітно. Гіпомагніємія усувалась після проведення замісної терапії магнієм та припинення застосування ІПП. Пацієнтам, яким передбачається проведення тривалого курсу лікування або які приймають ІПП з дигоксином або лікарськими засобами, що можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад з діуретиками), перед початком лікування ІПП і періодично під час лікування слід здійснювати моніторинг рівня магнію у плазмі крові.
Застосування інгібіторів протонної помпи, особливо у високих дозах та протягом тривалого часу (> 1 року), може помірно збільшити ризик перелому стегна, зап'ястка або хребта, переважно у пацієнтів літнього віку або при наявності інших відповідних факторів ризику. Обсерваційні дослідження дають змогу припустити, що інгібітори протонної помпи можуть збільшити загальний ризик переломів на 10–40 %. Деякі випадки переломів можуть бути пов'язані з іншими факторами ризику. Пацієнтам з ризиком остеопорозу слід проходити обстеження та отримувати лікування відповідно до діючих клінічних рекомендацій, а також їм слід забезпечити надходження вітаміну D та кальцію в необхідній кількості.
Одночасне застосування езомепразолу та атазанавіру не рекомендується. Якщо комбінації атазанавіру з інгібіторами протонної помпи уникнути неможливо, рекомендується ретельний моніторинг стану пацієнта в умовах стаціонару, а також підвищення дози атазанавіру до 400 мг з 100 мг ритонавіру; дозу езомепразолу 20 мг перевищувати не слід.
Езомепразол є інгібітором CYP2C19. На початку або наприкінці лікування езомепразолом слід розглядати потенційно можливі взаємодії з препаратами, які метаболізуються CYP2C19. Спостерігається взаємодія між клопідогрелем та езомепразолом. Клінічна значущість цієї взаємодії не визначена. Як запобіжний захід рекомендується уникати одночасного застосування даної комбінації.
При призначенні езомепразолу необхідно брати до уваги його взаємодію з іншими лікарськими засобами, які можуть впливати на концентрацію езомепразолу у плазмі крові.
Збільшення рівня хромограніну (CgA) може перешкодити дослідженню на нейроендокринні пухлини. Щоб уникнути отримання хибних результатів, слід припинити лікування езомепразолом принаймні за 5 днів до вимірювання CgA.
Сахароза
Даний лікарський засіб містить сахарозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією або сахарозо-ізомальтазною недостатністю не слід приймати цей препарат.
Вплив на результати лабораторних досліджень
Через підвищення рівня хромограніну А (CgA) можливий вплив на результати лабораторних досліджень з виявлення нейроендокринних пухлин. Щоб уникнути такого впливу, лікування езомепразолом потрібно припинити щонайменше за 5 днів до вимірювання рівнів СgA (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність .
Клiнiчнi данi щодо застосування езомепразолу для лiкування вагiтних обмеженi. Результати досліджень великої кількості вагітних жінок, які приймали рацемічну суміш омепразолу, вказують на відсутність мальформативного (порушення розвитку плода) та фетотоксичного ефектів. Дослiдження езомепразолу на тваринах не показали прямого або опосередкованого негативного впливу на розвиток ембріона/плода. Дослідження рацемічної суміші на тваринах не продемонстрували прямого або опосередкованого негативного впливу на вагітність, пологи і постнатальний розвиток. Препарат призначати у період вагітності з обережністю.
Період годування груддю.
Не було проведено дослiджень з участю жiнок, якi годують груддю. Невiдомо, чи проникає езомепразол у грудне молоко. Тому езомепразол не слiд застосовувати у перiод годування груддю.
Фертильність.
Дослідження рацемічної суміші омепразолу на тваринах не продемонстрували впливу на фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Езомепразол чинить мінімальний вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. Повідомляється про такі небажані реакції, як запаморочення (нечасто) і нечіткість зору (рідко) (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо такі розлади спостерігаються, пацієнтам не слід керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Препарат застосовувати внутрішньо дорослим та дітям віком від 12 років. Таблетки приймати цілими за 1 годину до прийому їжі та запивати достатньою кількістю води. Таблетки не слід розжовувати або подрібнювати. Зазвичай тривалість курсу лікування визначає лікар.
Дорослі
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ)
Лікування ерозивного рефлюкс-езофагіту : 40 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів. Додаткові 4 тижні рекомендуються для пацієнтів, у яких езофагіт не був вилікуваний або зберігаються його симптоми.
Профілактика рецидиву кровотечі з виразок шлунка або дванадцятипалої кишки після внутрішньовенного лікування езомепразолом: 40 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів. Періоду перорального застосування езомепразолу має передувати терапія, спрямована на пригнічення кислотності, яка полягає у застосуванні езомепразолу у вигляді розчину для інфузій.
Лікування синдрому Золлінгера-Еллісона: 40 мг 2 рази на добу. Дозування повинно бути підібране індивідуально, тривалість лікування визначається клінічними показаннями. Відповідно до отриманих клінічних даних, у більшості пацієнтів захворювання можна контролювати прийом від 80 до 160 мг езомепразолу на добу. Якщо доза перевищує 80 мг/добу, її потрібно розділити на два прийоми.
Пацієнти з порушенням функцій нирок.
Відсутня необхідність у корекції режиму дозування. Через відсутність досвіду застосування езомепразолу пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю препарат слід призначати з обережністю.
Порушення функції печінки
Відсутня необхідність у корекції режиму дозування пацієнтам зі слабким та помірним порушенням функцій печінки. Для пацієнтів із тяжким порушенням функцій печінки максимальна доза езомепразолу не повинна перевищувати 20 мг.
Пацієнти літнього віку
Відсутня необхідність у корекції режиму дозування.
Діти віком від 12 років
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ)
- Л ікування ерозивного рефлюкс-езофагіту :
40 мг один раз на добу протягом 4 тижнів.
Пацієнтам з невилікуваним езофагітом або стійкими симптомами рекомендується додатково застосовувати препарат протягом 4 тижнів.
Діти віком до 12 років
Езомер не слід застосовувати дітям віком до 12 років, оскільки дані щодо такого застосування відсутні.
Спосіб застосування
Таблетку слід ковтати цілою, запиваючи рідиною. Таблетки не слід розжовувати або подрібнювати.
Для пацієнтів, які відчувають труднощі при ковтанні, таблетки можна також суспендувати у половині склянки негазованої води. Не слід застосувати інші рідини. Розмішати до розпаду таблеток, після чого суспензію гранул слід випити відразу або протягом 30 хвилин. Наповнити склянку водою наполовину, розмішати залишки і випити. Не слід розжовувати або подрібнювати часточки таблетки.
Для пацієнтів, які не можуть ковтати, таблетки слід розчинити в негазованій воді і ввести через шлунковий зонд. Важливо ретельно перевірити придатність обраного шприца та зонда. Інструкції щодо підготовки та введення препарату через зонд наведені нижче.
Введення препарату через шлунковий зонд
1. Помістіть таблетку у відповідний шприц і наберіть в шприц приблизно 25 мл води та близько 5 мл повітря. Для деяких зондів може бути потрібне розведення препарату в 50 мл води для того, щоб уникнути забивання зонда гранулами таблетки.
2. Одразу ж струсіть шприц протягом приблизно 2 хвилин для розчинення таблетки.
3. Тримайте шприц наконечником вгору і переконайтеся у тому, що наконечник не засмітився.
4. Під'єднайте шприц до зонда, продовжуючи утримувати шприц спрямованим вгору.
5. Струсіть шприц та переверніть його наконечником донизу. Негайно введіть 5–10 мл розчиненого препарату у зонд. Після введення поверніть шприц в попереднє положення і струсіть (шприц потрібно утримувати наконечником вгору для уникнення засмічення наконечника).
6. Переверніть шприц наконечником вниз і введіть ще 5–10 мл препарату в зонд. Повторіть цю процедуру до повного випорожнення шприца.
7. Наберіть у шприц 25 мл води та 5 мл повітря та повторіть пункт 5, якщо потрібно, щоб змити осад, що лишився у шприці. Для деяких зондів у разі необхідності потрібно набирати 50 мл води.
Діти.
Езомер не слід застосовувати дітям віком до 12 років, оскільки дані щодо такого застосування відсутні.
Застосовують дітям віком від 12 років при таких показаннях:
Г астроезофагеальн а рефлюксн а хвороб а (ГЕРХ)
- лікування ерозивного рефлюкс-езофагіту.
Передозування.
Дані щодо передозування обмежені. Шлунково-кишкові симптоми та слабкість описані після прийому 280 мг езомепразолу. Разова доза езомепразолу 80 мг не спричиняє тяжких побічних ефектів. Спеціальний антидот невідомий. Езомепразол значною мірою зв'язується з протеїнами плазми крові і тому не діалізується.
Лікування: симптоматична та підтримуюча терапія.
Побічні реакції .
Під час клінічних досліджень та після впровадження езомепразолу у широку медичну практику повідомлялося про наведені нижче побічні ефекти. Не було виявлено дозозалежних ефектів. Небажані явища класифікувались залежно від частоти виникнення: часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000) та дуже рідко (<1/10000).
З боку крові та лімфатичної системи:
рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія;
дуже рідко: агранулоцитоз, панцитопенія.
З боку імунної системи:
рідко: реакції гіперчутливості, включаючи лихоманку, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції/шок.
З боку обміну речовин і харчування:
нечасто: периферичні набряки;
рідко: гіпонатріємія;
дуже ріко: гіпомагніємія; тяжка гіпомагніємія може призвести до гіпокальціємії.
Порушення психіки:
нечасто: безсоння;
рідко: збудження, депресія, сплутаність свідомості;
дуже рідко: агресія, галюцинації.
З боку нервової системи:
часто: головний біль;
нечасто: запаморочення, слабкість, парестезія, сонливість;
рідко: порушення смаку.
З боку органів зору:
рідко: нечіткість зору.
З боку органів слуху та лабіринтні порушення:
нечасто: вертиго.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
рідко: бронхоспазм.
З боку травного тракту:
часто: біль у животі, запори, діарея, здуття живота, нудота, блювання;
нечасто: сухість у роті;
рідко: стоматит, кандидоз шлунково-кишкового тракту;
дуже рідко: мікроскопічний коліт.
З боку гепатобіліарної системи:
нечасто: підвищення рівнів печінкових ферментів;
рідко: гепатит з або без жовтяниці;
дуже рідко: печінкова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів із захворюваннями печінки.
З боку шкіри та підшкірних тканин:
нечасто: дерматит, свербіж, кропив'янка, висип;
рідко: алопеція, фоточутливість;
дуже рідко: мультиформна еритема, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини:
нечасто: перелом стегна, зап'ястка або хребта (див. розділ «Особливості застосування»);
рідко: артралгія, міалгія;
дуже рідко: м'язова слабкість.
З боку нирок та сечовидільної системи:
дуже рідко: інтерстиціальний нефрит (у деяких пацієнтів – одночасно з нирковою недостатністю).
З боку репродуктивної системи та молочних залоз:
дуже рідко: гінекомастія.
Загальні розлади:
рідко: слабкість, посилення потовиділення.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання .
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка .
По 7 таблеток у блістері. По 2 або по 4 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Заявник.
ПЕРРЕРІ ФАРМАЧЕУТІЧІ СРЛ/
PERRERY FARMACEUTICI SRL.
Місцезнаходження заявника.
Корсо Сан Лорензо, 1, 37026 Пескантіна (VR), Італія/
Corso San Lorenzo, 1, 37026 Pescantina (VR), Italy.
Виробник.
ЛАМП САН ПРОСПЕРО С.П.А./
LAMP SAN PROSPERO SPA
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Віа Делла Пасе, 25/А, 41030 Сан Просперо (MO), Італія/
Via Della Pace, 25/A, 41030 San Prospero (MO), Italy.
ЭЗОМЕПРАЗОЛ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа