Личный кабинет
АФФИДА ПЛЮС табл. №10
ots
Код товара: 883564
Производитель: Delta Medical Promotions (Швейцария)
1 800,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Affida Plus
Affida Plus
Хранилище:
Активные вещества: ибупрофен; парацетамол;
1 пленка, содержащаяся в пленке, содержит 200 мг ибупрофена и 500 мг парацетамола;
Экспцинали: кукурузный крахмал, повидон (E 1201), кросмармоллеза натрия, микрокристаллическая целлюлоза (E 460), коллоидный безводный, кремний -коллоид безводный, глицерол дибогента; Opadry White Amb II (поливиниловый спирт, частично гидролизованный; тальк; диоксид титана (E 171); глицерол монокапрат; натрий лорилсульфат).
Дозировка формы. Таблетки покрыты пленкой.
Основные физико -химические свойства: белый или почти белый биконвекс, овальная таблетка, покрытая пленочной оболочкой, отмеченная двойным кругом с одной стороны.
Фармакотерапевтическая группа.
Препараты для лечения опорно-двигательной системы, противовоспалительных и противоревматических агентов, нестероидных агентов, производных пропионовой кислоты. Ибупрофен, комбинации.
ATX M01A E51 Код.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Фармакологическое действие ибупрофена и парацетамола отличается на месте и методом действия, но является синергическим, что приводит к увеличению анальгетических и антивиретических свойств по сравнению с использованием каждого из веществ отдельно.
Ибупрофен является негероидальным анти -инфляционным средством (НПВП), производным пропионовой кислоты, которое продемонстрировало его эффективность в ингибировании синтеза простагландина ̶ боль и медиаторов воспаления. Ибупрофен обладает анальгетическим, антифритическим и анти -инфляционным эффектом. Кроме того, ибупрофен обратимо ингибирует агрегацию тромбоцитов.
Экспериментальные данные показывают, что ибупрофен может конкурентно ингибировать влияние низкой дозы ацетилсалициловой кислоты на агрегацию тромбоцитов с одновременным использованием этих препаратов. Некоторые исследования фармакодинамики показывают, что при использовании однократных доз ибупрофена 400 мг в течение 8 часов до или в течение 30 минут после использования ацетилсалициловой кислоты с немедленным высвобождением (81 мг) снижение влияния аспирина/ацетилсалицилоцита на образова тромбозана или агреагозан. Хотя существует неопределенность в отношении экстраполяции этих данных в клиническую ситуацию, невозможно исключить вероятность того, что регулярное длительное использование ибупрофена может уменьшить кардиопротектор о низких дозах ацетилсалициловой кислоты. При несистемном использовании ибупрофена такой клинически значимый эффект считается маловероятным.
Механизм действия парацетамола еще не был полностью определен; Тем не менее, существуют убедительные данные об анальгетическом воздействии на центральную нервную систему. Биохимические исследования указывают на ингибирование активности COX-2 в ЦНС. Парацетамол также может стимулировать ведущие вниз пути активации 5-гидрокситриптамина (серотонин), что ингибирует передачу болевых сигналов в спинном мозге.
Препарат особенно подходит для лечения боли, что требует большего количества анестетиков, чем ибупрофен 400 мг или парацетамол 1000 мг отдельно.
Исследования с использованием этой комбинации по модели острой боли (послеоперационная зубная боль) и хроническая боль в колене показали высокую эффективность этой комбинации, чтобы снизить тяжесть острой боли (93,2 %) и длительное лечение хронической боли (60,2 %). Этот препарат имеет быстрое начало действия с подтвержденным значительным снижением боли, которое в среднем через 18,3 минуты. Значительное снижение боли отмечается в среднем через 44,6 минуты. Анальгетический эффект этого препарата намного длиннее (9,1 часа), чем 500 мг парацетамола (4 часа).
Ибупрофен быстро поглощается из желудочно -кишечного тракта и в значительной степени связывается с белками плазмы крови. Ибупрофен определяется в плазме крови в течение 5 минут, достигая максимальной концентрации через 1-2 часа после пустых желудка. Ибупрофен метаболизируется в печени, выделяется почками. Половина жизни составляет приблизительно 2 часа.
Парацетамол быстро поглощается из желудочно -кишечного тракта. В терапевтических концентрациях уровень связывания с плазменными белками является низким, хотя доза зависит. Парацетамол в плазме крови определяется 5 минут, достигая максимальной концентрации 0,5-0,67 часа после пустого желудка.
Парацетамол метаболизируется в печени и выделяется в моче в основном в форме конъюгатов. Менее 5 % парацетамола выделяется без изменений. Гидроксилированный метаболит, образованный в очень небольших количествах в печени под влиянием смешанных оксидаз и детоксифицируется путем связывания с глутатионом печени, может накапливаться с передозировкой с парацетамолом и вызывать повреждение ткани печени. Половина жизни составляет приблизительно 3 часа. Не существенные различия в фармакокинетическом профиле парацетамола и ибупрофена не были обнаружены у пожилых пациентов. Биодоступность и фармакокинетический профиль ибупрофена и парацетамола в этом препарате не меняются при получении одной или повторной дозы такой комбинации.
Композиция этого препарата разработан с использованием технологии, которая обеспечивает одновременное высвобождение ибупрофена и парацетамола, чтобы усилить влияние каждого из активных веществ.
Клинические характеристики.
Индикация.
Симптоматическое лечение легкой и умеренной боли при мигрень, головной боли, боли в спине, менструальной боли, зубной боли, ревматической и мышечной боли, боль при легких формах артрита, признаки холода и гриппа, боль в горле и лихорадки. Этот препарат особенно подходит для лечения боли, что требует более тяжелого анальгетического эффекта, чем действие ибупрофена или парацетамола, используемого отдельно.
Противопоказание.
Этот препарат противопоказан:
· Пациенты с известной индивидуальной гиперчувствительностью к ибупрофене, парацетамолу или любому вспомогательному веществам;
· При использовании с другими парацетамол -содержащими лекарствами из -за повышенного риска серьезных побочных реакций;
· Пациенты с реакциями гиперчувствительности (например, бронхоспазм, ангиоротический отеки, бронхиальная астма, ринит или крапивница) после введения ибупрофена, ацетилсалициловой кислоты или других негероидных анти -инфляторных агентов (NSAZ);
· Пациенты с анамнезом желудочно -кишечного кровотечения или перфорации, связанной с использованием НПВП;
· В случае язвенной язвы желудка и двенадцатиперстной кишки/кровотечение в активной форме или рецидиве в истории (два или более выраженных эпизода язвенной язвы или кровотечения);
· Пациенты с нарушением коагуляции крови;
· Пациенты с тяжелой печеночной, тяжелой почечной или тяжелой сердечной недостаточностью (класс IV по классификации NYHA);
· С одновременным использованием других препаратов, содержащих НПВП, включая циклооксигеназу-2 (COX-2) и ингибиторы ацетилсалициловой кислоты в ежедневной дозе более 75 мг из-за повышенного риска побочных реакций;
· Во время последнего триместра беременности из -за риска преждевременного закрытия плода артериального протока с возможной легочной гипертонией.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.
Этот препарат (как и любые другие парацетамолсодержащие препараты) противопоказаны при использовании с другими парацетамолсодержащими препаратами из-за повышенного риска серьезных побочных реакций (см. Противопоказания).
Этот препарат (как и другие ибупрофен -содержащие лекарства и НПВП) не следует использовать в комбинации с:
- аспирин (ацетилсалициловая кислота) , так как он может увеличить риск побочных реакций, за исключением случаев, когда врач был назначен аспирин (доза, не превышающая 75 мг в день). Экспериментальные данные показывают, что при использовании ибупрофеном может ингибировать влияние низких доз ацетилсалициловой кислоты (аспирин) на агрегацию тромбоцитов. Тем не менее, возможность экстраполяции этих данных в клиническую ситуацию ограничена, поэтому нет окончательных выводов, что регулярное длительное использование ибупрофена может уменьшить кардиопротективный эффект низких доз ацетилсалициловой кислоты. При несистемном использовании ибупрофена такие клинически значимые эффекты считаются маловероятными;
- Другие НПВП, включая селективные ингибиторы COX-2 , так как это может привести к увеличению частоты побочных реакций (см. Противопоказания).
Этот препарат (как и другие продукты, содержащие парацетамол), следует использовать с осторожностью в сочетании с препаратами ниже:
- хлорамфеникол: повышенная концентрация хлорамфеникола в плазме крови;
- Холестирамин: скорость поглощения парацетамола снижается холестирамином, поэтому парацетамол следует использовать за 1 час до принятия холестирамина, если требуется максимальная анальгезия;
- Метоклопрамид и домперидон: поглощение парацетамола увеличивается с помощью метоклопрамида и доминидона, но их можно использовать одновременно;
- варфарин: антикоагулянт варфарина и других кумаринов может усугубляться с длительным регулярным использованием парацетамола при высоком риске кровотечения; Периодическое использование не оказывает существенного влияния;
- Flukloxacillin: одновременное введение связано с метаболическим ацидозом с высоким анионным дефицитом, особенно у пациентов с факторами риска (см. Раздел «особенности использования»).
Этот препарат (как и другие ибупрофенальные продукты и НПВП) следует использовать с осторожностью в сочетании с препаратами ниже.
Антикоагулянты. НПВП могут увеличить заживающий эффект таких антикоагулянтов, как варфарин. Антикоагулянт варфарина и других кумаринов может усугубить длительное регулярное ежедневное потребление парацетамола с повышенным риском кровотечения.
Антигипертензивные и мочегонные средства. Негероидальные анти -инфляционные препараты могут уменьшить терапевтический эффект этих препаратов и увеличить риск нефротоксического эффекта. У некоторых пациентов с нарушениями почечной функции (например, у пациентов с дегидратацией или у пожилых пациентов со слабым функцией почек) одновременное использование ингибитора АПФ или антитеенсин II антагониста и препарата, которые ингибируют циклооксигеназу. неудача, которая обычно обратима. Поэтому такие комбинации должны быть назначены с осторожностью, особенно у пожилых пациентов. При необходимости длительное лечение должно быть адекватной гидратацией пациента и рассмотреть возможность мониторинга функции почек в начале комбинированного лечения, а также с некоторой частотой в будущем. Диуретики могут увеличить риск нефротоксичности НПВП.
Антиагреганты и селективные ингибиторы серотонина. Риск желудочно -кишечного кровотечения может увеличиться.
Ацетилсалициловая кислота. Экспериментальные данные показывают, что ибупрофен может конкурентно ингибировать влияние низкой дозы ацетилсалициловой кислоты на агрегацию тромбоцитов с одновременным использованием этих препаратов. Тем не менее, ограниченная экстраполяция этих данных в клиническую ситуацию не позволяет сделать вывод, что регулярное длительное использование ибупрофена может уменьшить кардиопротективный эффект низких доз ацетилсалициловой кислоты. Считается, что нерегулярное использование ибупрофена, вероятно, не будет иметь клинически значимых последствий.
Сердечные гликозиды. НПВП увеличивают гликозиды в плазме крови, могут увеличить функцию сердца, уменьшить функцию фильтрации клубочков почек.
Циклоспорин. Риск нефротоксичности возможен.
Кортикостероиды могут увеличить риск нежелательных реакций в пищеварительном тракте (язвы желудочно -кишечного тракта или кровотечение).
Литий и метотрексат. Существуют доказательства потенциального увеличения лития и метотрексата в плазме крови.
Диуретики. Снижение терапевтического эффекта диуретиков. Диуретики могут увеличить риск нефротоксичности НПВП.
Мифепристон. НПВП не следует использовать ранее, чем через 8 ̶12 дня после использования мифепристона, поскольку они снижают его эффективность.
Хинолоновые антибиотики. Исследования на животных показывают, что НПВП могут увеличить риск судорог, связанных с использованием антибиотиков серии хинолина. Риск судорог увеличивается в случае одновременного использования НПВП и хинолонов.
Такролимус. Можно увеличить риск нефротоксичности с помощью одновременного использования НПВП и такролимуса.
Зидовудин. Повышенный риск гематологической токсичности с комбинированным использованием зидовудина и НПВП. Существуют свидетельства повышенного риска гемартроза и гематомы у ВИЧ-инфицированных пациентов с гемофилией в случае сопутствующего лечения зидовудином и ибупрофеном.
Противостоит этому . Скорость поглощения парацетамола может быть увеличена с помощью метаклопамида или доминидона.
Особенности приложения.
Риск, связанный с передозировкой парацетамола, выше у пациентов с алкогольными поражениями печени без симптомов цирроза. При передозировке немедленно обратитесь к врачу, даже если пациент чувствует себя хорошо, так как существует риск задержки серьезного повреждения печени.
Чтобы снизить риск побочных реакций, самая низкая эффективная доза должна использоваться в течение кратчайшего периода, необходимого для устранения симптомов и принятия препарата с помощью пищи.
Парацетамол.
Парацетамол следует использовать с осторожностью у пациентов с тяжелой почечной и печеночной недостаточностью. Риск передозировки парацетамола выше у пациентов с незимным заболеванием печени. В случае передозировки вам следует немедленно обратиться к врачу, даже если пациент чувствует себя хорошо из -за риска задержки во время серьезного повреждения печени.
Не принимайте другие лекарства, содержащие парацетамол. Если это произойдет, вам следует немедленно обратиться к врачу, даже если вы чувствуете себя хорошо, поскольку это может привести к передозировке.
Рекомендуется быть осторожным при использовании парацетамола с флуцелоксациллином из -за повышенного риска метаболического ацидоза с высоким дефицитом анионов, особенно у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью, сепсисом, недоеданием и другими источниками парацетамола. Рекомендуется тщательный мониторинг, в том числе измерение 5 очков в моче.
Ибупрофен.
Нежелательные эффекты могут быть сведены к минимуму с использованием самой низкой эффективной дозы, необходимой для облегчения симптомов в течение кратчайшего периода времени, необходимого для устранения симптомов и при употреблении.
Пожилые пациенты.
Пожилые пациенты увеличивают частоту побочных реакций, вызванных использованием нестероидных противовоспалительных препаратов, особенно желудочно-кишечного кровотечения или перфорации, которые могут быть смертельными. Если необходимо использование негероидальных анти -инфляционных препаратов, наименьшая эффективная доза должна быть принята в течение минимального периода.
Состояние пациента следует регулярно контролироваться о возможности желудочно -кишечного кровотечения на фоне НПВП.
Влияние на органы дыхания.
Пациенты, страдающие от бронхиальной астмы или аллергических заболеваний после использования негероидальных анти -инфляционных препаратов или имеют в анамнезе бронхоспазм.
Влияние на сердечно -сосудистую и цереброваскулярную систему.
Пациенты с артериальной гипертонией и/или в анамнезе лечения должны начинать лечение с осторожностью (требуется консультация врача), поскольку лечение ибупрофена, а также других НПВП сообщило о случаях удержания жидкости, гипертонии и отека.
Клинические исследования показывают, что использование ибупрофена, особенно в высоких дозах (2400 мг в день), может быть связано с повышенным риском артериальных тромботических осложнений (таких как инфаркт миокарда или инсульт). В целом, эпидемиологические исследования не подразумевают, что низкая доза ибупрофена (например, 1200 мг в день) связана с повышенным риском артериальных тромботических осложнений.
Пациенты с неконтролируемой гипертонией, застойная сердечная недостаточность (класс II -III по классификации NYHA), диагностируя ишемическую болезнь сердца, заболевание периферической артерии и/или цереброваскулярные заболевания, следует лечить только ибупрофеном. Следует избегать высоких доз (2400 мг в день). Клиническая картина также должна быть тщательно оценена до начала долгосрочного лечения пациентов с факторами риска сердечно-сосудистых осложнений (таких как артериальная гипертония, гиперлипидемия, диабет, курение), особенно если требуются высокие дозы ибупрофена (2400 мг в день), особенно если требуются высокие дозы ибупрофена (2400 мг в день), особенно если требуются высокие дозы ибупрофена )
Сердечно -сосудистая, печеночная и почечная недостаточность.
Прием НПВП может вызвать дозу -зависимое снижение образования простагландина и развития почечной недостаточности. Повышенный риск дается пациентам с нарушениями почечной функции, нарушением функции сердца, нарушением функции печени, пациентами, получающими диуретики и пожилых пациентов. Такие пациенты должны контролировать функцию почк.
Влияние на желудочно -кишечную систему.
Нестероїдні протизапальні засоби призначати з обережністю пацієнтам зі шлунково-кишковими розладами в анамнезі (виразковим колітом і хворобою Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися.
Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації підвищується при збільшенні дози НПЗЗ, при наявності в анамнезі виразки, особливо виразки з такими ускладненнями як кровотеча чи перфорація, та у пацієнтів літнього віку. Для даних пацієнтів слід розпочинати лікування з мінімальної ефективної дози. Для цих пацієнтів слід розглядати комбіновану терапію захисними препаратами (наприклад, мізопростол або інгібітори протонної помпи), а також для пацієнтів, які потребують супутньої низької дози ацетилсаліцилової кислоти або інших препаратів, що можуть збільшити ризик з боку шлунково-кишкового тракту.
Пацієнтам із наявністю шлунково-кишкових розладів в анамнезі, передусім пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про будь-які небажані симптоми з боку травного тракту (насамперед про кровотечу), зокрема на початку лікування.
Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, які отримують супутні препарати, що можуть підвищити ризик утворення виразки або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти, наприклад варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або антитромбоцитарні препарати, такі як аспірин.
Виникнення шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують препарати, що містять ібупрофен, вимагає негайного припинення лікування цим препаратом.
Системний червоний вовчак і змішане захворювання сполучної тканини.
У пацієнтів із системним червоним вовчаком і змішаним захворюванням сполучної тканини може збільшуватися ризик розвитку асептичного менінгіту.
Важкі шкірні реакції.
Повідомляли про рідкісні серйозні реакції з боку шкіри, що можуть призвести до летального наслідку, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, що пов'язані з використанням нестероїдних протизапальних засобів (див. розділ «Побічні реакції»).
Високий ризик виникнення цих реакцій на початку терапії. Початок реакції виникає у більшості випадків протягом першого місяця лікування. Також повідомляли про випадок гострого генералізованого екзантемального пустульозу, що виник після застосування лікарських засобів, що містять ібупрофен.
Слід припинити використання ібупрофену при появі перших ознак та симптомів уражень шкіри, таких як шкірні висипання, ураження слизової оболонки або будь-які інші ознаки гіперчутливості.
Вплив на фертильність у жінок .
Існують обмежені дані, що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, можуть впливати на процес овуляції. Цей процес є оборотним після припинення лікування. Жінкам, які мають проблеми з зачаттям або яких обстежують з приводу безпліддя, слід утриматись від застосування препарату.
Маскування симптомів основних інфекцій.
Ібупрофен може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалось при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли ібупрофен застосовують при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.
Важлива інформація щодо допоміжних речовин .
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одну таблетку, тобто його можна вважати таким, що не містить натрію.
Используйте во время беременности или грудного вскармливания.
Беременность
Відсутній досвід застосування препарату вагітним жінкам.
Починаючи з 20-го тижня вагітності застосування ібупрофену може спричинити олігогідрамніоз внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у другому триместрі вагітності, більшість з яких пройшли після припинення лікування. Тому протягом першого та другого триместру вагітності лікарський засіб Аффида Плюс не слід призначати, якщо в цьому немає потреби. Якщо препарат застосовується жінкою, яка намагається завагітніти, або протягом першого і другого триместру вагітності, доза повинна бути повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшою. Допологовий моніторинг олігогідрамніозу та звуження артеріальної протоки слід розглянути після впливу ібупрофену протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарського засобу Аффида Плюс слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніоз або звуження артеріальної протоки.
Протягом третього триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть спричинити ризики:
Ризики для плода:
– с ерцево-легенева токсичність (передчасн е звуження/закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія);
Ризики для матері наприкінці вагітності та для новонародженого:
– можливе подовження часу кровотечі, антиагрегаційний ефект, який може виникати навіть при дуже низьких дозах;
– пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки чи подовження пологів.
Препарат протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності (див. Розділ «Протипоказання»).
Період годування груддю
Ібупрофен та його метаболіти можуть проникати в грудне молоко у дуже низьких концентраціях (0,0008 % від материнської дози). Шкідлива дія на немовлят невідома.
Парацетамол проникає у грудне молоко, але у клінічно незначних кількостях. Наявні опубліковані дані не заперечують можливості прийому препарату у період годування груддю.
Тому немає необхідності у припиненні грудного годування під час короткострокової терапії цим препаратом у рекомендованих дозах.
Способность влиять на скорость реакции при вождении или других механизмах.
Можливі такі небажані ефекти як запаморочення, сонливість, втома та порушення зору після прийому НПЗЗ. Пацієнти при розвитку таких побічних реакцій не повинні керувати автомобілем або іншими механізмами.
Метод администрирования и доз.
Тільки для перорального короткотривалого застосування.
Найменшу ефективну дозу слід застосовувати протягом найменшого часу, необхідного для полегшення симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).
Якщо симптоми захворювання зберігаються більше 3 днів, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та коригування схеми лікування. Тривалість лікування визначає лікар індивідуально, залежно від перебігу захворювання та стану хворого.
Дорослим застосовувати по 1 таблетці до 3 разів на добу з інтервалом між прийомами не менше 6 годин. Таблетки запивати водою.
Якщо 1 таблетка не усуває симптоми захворювання, слід застосовувати по 2 таблетки на прийом, але не більше 3 разів на добу. Інтервал між прийомами повинен бути не менше 6 годин. Не слід приймати більше 6 таблеток (3000 мг парацетамолу, 1200 мг ібупрофену) протягом 24 годин.
Для мінімізації ймовірності побічних ефектів приймати препарат під час прийому їжі.
Пацієнти літнього віку.
Через можливість розвитку небажаних ефектів стан пацієнтів літнього віку слід особливо ретельно контролювати. Якщо необхідно приймати НПЗЗ, слід застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу. Пацієнт повинен регулярно контролювати наявність шлунково-кишкової кровотечі протягом терапії НПЗЗ.
Дети. Не застосовувати дітям (віком до 18 років).
Передозировка.
Парацетамол.
Ураження печінки можливе у дорослих, які застосували 10 г (що еквівалентно 20 таблеткам) або більше парацетамолу. Застосування 5 г (що еквівалентно 10 таблеткам) або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки, якщо:
- пацієнт тривалий час отримує лікування карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або препаратами, що індукують ферменти печінки.
- пацієнт регулярно вживає алкоголь;
- пацієнт, імовірно, має нестачу глутатіону, наприклад має фіброзно-кістозну дегенерацію, ВІЛ-інфекцію, кахексію або голодує.
Симптоми. Симптомами передозування парацетамолу протягом перших 24 годин є блідість, нудота, блювання, відраза до їжі та біль у животі. Ураження печінки може проявлятися через 12 ̶ 48 годин після передозування, що виражається у відхиленні функціональних проб печінки. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, крововиливи, гіпоглікемію, кому та мати летальний наслідок. Гостра ниркова недостатність із гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією та розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та панкреатит.
Уход. При передозуванні парацетамолом необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню для медичного огляду, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням та можуть не відображати тяжкості передозування або ризику ураження органів. Лікування слід проводити відповідно до встановлених рекомендацій щодо лікування.
Слід розглянути лікування активованим вугіллям у межах 1 години після прийому надмірної дози парацетамолy. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними).
Лікування N-ацетилцистеїном можна проводити протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект отримують при його застосуванні протягом 8 годин після прийому надмірної дози препарату. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу.
При необхідності пацієнту слід внутрішньовенно вводити N-ацетилцистеїн згідно зі встановленим переліком доз. При відсутності блювання можна застосувати метіонін перорально як відповідну альтернативу у віддалених районах поза лікарнею.
Лікування пацієнтів, у яких відзначається тяжке порушення функції печінки протягом 24 годин після прийому парацетамолу, слід проводити відповідно до встановлених рекомендацій.
Ібупрофен.
Застосування ібупрофену дозою більше 400 мг/кг у дітей може спричинити симптоми передозування. У дорослих дозозалежний ефект є менш вираженим. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5 ̶ 3 години.
Симптоми. У більшості пацієнтів, які застосовували клінічно значущу кількість нестероїдних протизапальних засобів, може виникнути лише нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці або дуже рідко – діарея. Може також виникати шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні можливі токсичні ураження центральної нервової системи, які проявляються сонливістю, інколи – нервовим збудженням та дезорієнтацією або комою. Інколи у пацієнтів спостерігаються судоми. При тяжкому отруєнні можливий розвиток метаболічного ацидозу; протромбіновий індекс/міжнародне нормалізоване відношення (INR) може бути підвищеним, імовірно, внаслідок впливу на фактори згортання крові. Може виникати гостра ниркова недостатність та ураження печінки при наявності зневоднення. У хворих на бронхіальну астму можливе загострення перебігу захворювання.
Уход. Лікування повинно бути симптоматичним та підтримуючим, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів та спостереження за серцевими симптомами та показниками життєво важливих функцій до нормалізації стану. Рекомендується пероральне застосування активованого вугілля впродовж 1 години після застосування потенційно токсичної кількості препарату. При частих або тривалих судомах слід приймати діазепам або лоразепам внутрішньовенно. Для лікування бронхіальної астми слід застосовувати бронходилататори.
Неблагоприятные реакции.
Результати клінічних досліджень, проведених при застосуванні цього препарату, не свідчать про наявність будь-яких інших побічних реакцій, окрім тих, що спостерігалися при застосуванні ібупрофену або парацетамолу окремо.
Нижче наведено побічні реакції, що спостерігалися у пацієнтів, які приймали ібупрофен або парацетамол окремо протягом короткочасного та тривалого застосування.
Частота визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити з наявних даних). У межах кожної групи за частотою побічні реакції подано в порядку зменшення проявів.
Клас системи органів | Частота | Побічна реакція |
З боку системи крові та лімфатичної системи | Очень редко | Розлади системи кровотворення 1 . |
З боку імунної системи | Не часто | Реакції гіперчутливості, що включають кропив'янку та свербіж 2 . |
Очень редко | Тяжкі реакції гіперчутливості. Симптомами можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, гіпотензію (анафілаксія, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок) 2 . | |
Психічні розлади | Очень редко | Сплутаність свідомості, депресія та галюцинації. |
З боку нервової системи | Не часто | Головний біль і запаморочення. |
Очень редко | Асептичний менінгіт 3 , парестезія, неврит зорового нерва та сонливість. | |
З боку органів зору | Очень редко | Порушення зору. |
З боку органів слуху та рівноваги | Очень редко | Шум у вухах і вертиго. |
З боку серця | Очень редко | Серцева недостатність та набряк 4 . |
З боку судин | Очень редко | Гіпертензія 4 . |
З боку дихальної системи та органів середостіння | Очень редко | Респіраторна чутливість, у тому числі астма, загострення астми, бронхоспазм та задишка 2 . |
З боку шлунково-кишкового тракту | Часто | Біль у животі, блювання, діарея, нудота, диспепсія та шлункова-кишковий дискомфорт 5 . |
Не часто | Пептична виразка, шлунково-кишкова перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, гематемезис 6 , виразки в ротовій порожнині, загострення коліту та хвороби Крона 7 , гастрит, панкреатит, метеоризм і запор. | |
З боку гепатобіліарної системи | Очень редко | Порушення функції печінки, гепатит та жовтяниця 8 . |
З боку шкіри та підшкірної клітковини | Часто | Посилене потовиділення. |
Не часто | Різні шкірні висипання 2 . | |
Очень редко | Бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, мультиформну еритему і токсичний епідермальний некроліз 2 . Ексфоліативний дерматоз, пурпура. | |
Частота невідома | Медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром); гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Реакції світлочутливості. | |
З боку сечовивідної системи | Очень редко | Різні форми нефротоксичності, в тому числі інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром та гостра або хронічна ниркова недостатність 9 . |
Загальні розлади | Очень редко | Втома і дискомфорт. |
Лабораторні дослідження | Часто | Підвищений рівень аланінамінотрансферази, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази та погіршення функціональних проб печінки, спричинених застосуванням парацетамолу. Підвищений рівень креатиніну, підвищений рівень сечовини крові. |
Не часто | Підвищений рівень аспартатамінотрансферази, підвищений рівень лужної фосфатази в крові, підвищений рівень креатинінфосфокінази в крові, знижений рівень гемоглобіну та підвищений рівень тромбоцитів. |
Опис окремих побічних реакцій
1 Приклади включають агранулоцитоз, анемію, апластичну анемію, гемолітичну анемію, лейкопенію, нейтропенію, панцитопенію та тромбоцитопенію. Першими ознаками є: гарячка, біль у горлі, виразки у ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, нез'ясована кровотеча, синці та носова кровотеча.
2 Існують повідомлення про виникнення реакцій підвищеної чутливості. До таких реакцій належать (а) неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія, (б) реакції з боку дихальних шляхів, зокрема бронхіальна астма, загострення астми, бронхоспазм або задишка, або (в) різні реакції з боку шкіри, зокрема висипання різного типу, свербіж, кропив`янка, пурпура, ангіоневротичний набряк та рідше – ексфоліативний та бульозний дерматози (зокрема епідермальний некроліз, синдром Стівенса ̶ Джонсона та мультиформна еритема).
3 Механізм патогенезу асептичного менінгіту, зумовленого лікарським засобом, зрозумілий не повністю. Проте наявні дані щодо асептичного менінгіту, пов'язаного із застосуванням НПЗЗ, вказують на реакцію підвищеної чутливості (у зв'язку з появою симптомів під час прийому препарату та зникнення симптомів після відміни лікарського засобу). Зокрема, під час лікування ібупрофеном у пацієнтів із наявними аутоімунними порушеннями (такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) спостерігалися поодинокі випадки симптомів асептичного менінгіту, таких як ригідність потиличних м'язів, головний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація (див. розділ «Особливості застосування»).
4 Клінічні дослідження припускають, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі (2400 мг/добу), може бути пов'язане з незначним підвищенням ризику виникнення артеріальних тромботичних подій (наприклад інфаркту міокарда або інсульту) (див. розділ «Особливості застосування»).
5 Побічні явища, що виникали найчастіше, спостерігаються з боку шлунково-кишкового тракту.
6 Іноді летальні, особливо у людей літнього віку.
7 Див. розділ «Особливості застосування».
8 При передозуванні парацетамол може спричинити гостру печінкову недостатність, печінкову недостатність, печінковий некроз та ураження печінки (див. розділ «Передозування»).
9 Особливо при тривалому застосуванні, пов'язаному з підвищенням рівня сечовини в сироватці крові та набряком. Також включає папілярний некроз.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Важливо повідомляти про можливі побічні реакції після реєстрації лікарського засобу. Це дає змогу проводити постійний моніторинг співвідношення користі та ризику застосування лікарського засобу. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.
Дата окончания срока.
3 года.
Условия хранения.
Зберігати при температурі не вище 25 °С. Храните в недоступном для детей месте.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері, по 1 або 2 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску.
Без рецепта.
Режиссер.
АЛКАЛОЇД АД Скоп'є.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Бульвар Олександра Македонського, 12, Скоп'є, 1000, Північна Македонія
ИБУПРОФЕН+ПАРАЦЕТАМОЛ
Искать отдельно: ИБУПРОФЕН, ПАРАЦЕТАМОЛ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа