Личный кабинет
ЦИТОЗАР лиофил. порошок д/ин. 1000 мг фл. №1
rx
Код товара: 139652
Производитель: Pfizer Inc. (США)
17 200,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 05.04.2026
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Цитозар
Cytosar
Состав:
действующее вещество: цитарабин;
1 флакон содержит 100 мг цитарабина;
другие составляющие : кислота хлористоводородная концентрированная, натрия гидроксид.
1 ампула с растворителем содержит: бензиловый спирт, вода для инъекций.
1 флакон содержит 1000 мг цитарабина;
другие составляющие : кислота хлористоводородная концентрированная, натрия гидроксид.
Лекарственная форма.
Лиофилизат для раствора для инъекций.
Фармакотерапевтическая группа. Антинеопластические и иммуномодулирующие средства. Антинеопластические средства. Структурные аналоги пиримидина.
Код АТС L01B C01.
Клинические свойства.
Показания .
Достижение и поддержание ремиссии при острых нелимфобластных лейкозах у взрослых и детей.
Лечение других видов лейкозов, таких как острый лимфоцитарный лейкоз, хронический миелобластный лейкоз (бластный криз).
Профилактика или лечение лейкозного менингита интратекально в виде монотерапии или в сочетании с другими препаратами (метотрексат, гидрокортизон).
Цитозар можно применять в виде монотерапии или в сочетании с другими антинеопластическими средствами; лучшие результаты обычно достигаются при комплексном лечении. Ремиссии, индуцированные Цитозаром, являются кратковременными без дальнейшей поддерживающей терапии.
Терапия лейкоза с высоким риском осложнений, рефрактерного лейкоза и рецидива острого лейкоза вне зависимости от сопутствующего применения противоопухолевых химиотерапевтических средств высокими дозами препарата.
В составе комбинированной терапии (LSA2L2) для лечения неходжкинского лимфа у детей.
Цитозар экспериментально применяли для лечения разных видов новообразований. В общем, у небольшого количества пациентов с солидными опухолями был положительный ответ на лечение.
Противопоказания.
Гиперчувствительность к активному веществу или любому вспомогательному веществу.
Медикаментозное угнетение деятельности костного мозга (при оценке риска и ожидаемой пользы).
В период беременности препарат следует вводить только после оценки рисков и ожидаемой пользы (см. раздел « Применение в период беременности или кормления грудью» ).
Во время кормления грудью прием препарата следует прекратить (см. раздел « Применение в период беременности или кормление грудью» ).
Способ применения и дозы.
Цитозар назначает только врач, имеющий опыт проведения противоопухолевой терапии.
Препарат следует применять в комбинации с другими цитотоксическими средствами, используя различные схемы дозирования. Его можно вводить путем внутривенной инфузии или инъекции, подкожно или интратекально. Подкожно можно вводить только раствор для инъекций с концентрацией 20 мг/мл. Стандартная доза для подкожного использования составляет 20-100 мг/м 2 поверхности тела в зависимости от показаний и режима дозирования.
Для интратекального введения препарата и при лечении высокими дозами нельзя использовать растворители, содержащие бензиловый спирт (см. раздел « Особенности применения» ).
Дозировка для взрослых
1. Индукция ремиссии
a./ Длительное применение
Рекомендуемая доза для инъекции болюса составляет 2 мг/кг массы тела в сутки в течение 10 дней. Количественный анализ крови следует проводить ежедневно. При отсутствии терапевтического эффекта и появлении признаков токсичности дозу можно увеличить до 4 мг/кг массы тела в сутки. Применение такой дозы можно продолжать до появления терапевтического ответа или признаков токсичности. При применении вышеприведенной дозы токсические симптомы наблюдаются почти у всех пациентов.
Дозу 0,5-1 мг/кг массы тела в сутки можно вводить путем инфузии не более 24 часов. У большинства пациентов удовлетворительный результат наблюдается уже после первого часа инфузии. Через 10 дней дозу можно увеличить до 2 мг/кг массы тела в сутки и применять до появления признаков токсичности или до достижения ремиссии.
б./ Прерывистая терапия
Цитозар вводят внутривенно в течение 5 дней в дозах 3-5 мг/кг массы тела в сутки. Лечение повторяют после перерыва, продолжающегося от 2 до 9 дней. Такой режим лечения следует продолжать до появления признаков токсичности или достижения ремиссии.
Появления признаков восстановления костного мозга можно ожидать через 7-64 дня (в среднем 28 дней). Стандартную дозу можно постепенно увеличить, если нет признаков токсичности и не наблюдается ремиссия при стандартном режиме дозирования.
2. Поддерживающая дозировка
Ремиссию, достигнутую с применением цитарабина и/или других препаратов, можно поддерживать, применяя 1-2 внутривенных или подкожных введения препарата Цитозар в неделю в дозе 1 мг/кг массы тела.
3. Лечение высокими дозами
При химиотерапии высокими дозами цитозар вводят из расчета 2-3 г/м 2 поверхности тела путем внутривенной инфузии продолжительностью 1-3 часа каждые 12 часов в течение 1-6 дней.
Химиотерапия высокими дозами должна проводиться с особой осторожностью только медицинским персоналом, имеющим опыт такого лечения.
Суммарная переносимая доза может быть более высокой, если пациенты получают препарат путем быстрых внутривенных инъекций, а не медленных инфузий. Этот феномен связан с быстрой инактивацией препарата и кратковременностью воздействия высоких концентраций на чувствительные и опухолевые клетки после быстрого введения. Нормальные и опухолевые клетки похожим образом отвечают на эти различные способы применения препарата, поэтому четких клинических преимуществ какого-либо из этих способов не обнаружено.
4. Интратекальное применение при лейкозном менингите
Применение препарата Цитозар в виде монотерапии путем интратекального введения или в комбинации с метотрексатом (15 мг/м 2 ) и гидрокортизоном (15 мг/м 2 ) зависит от конкретного случая (фокальное поражение центральной нервной системы при лейкозе может не отвечать на интратекальное лечение препаратом Цитозар).
Дозы цитарабина, применяемые при монотерапии с интратекальным введением, находятся в пределах от 5 до 75 мг/м 2 и обычно составляют 30 мг/м 2 каждые 4 дня, пока показатели спинномозговой жидкости не достигнут нормы (с последующим дополнительным лечением). Дозировка зависит от типа и тяжести неврологической симптоматики, а также от эффективности предварительной терапии.
По литературным данным (клинические случаи) Цитозар вводили интратекально в комбинации с метотрексатом и гидрокортизоном.
Для приготовления раствора цитарабина для интратекального введения не следует использовать растворители, содержащие бензиловый спирт (см. раздел «Особенности применения» ).
Пациенты с почечной недостаточностью
Цитозар следует с осторожностью назначать пациентам с почечной недостаточностью. Рекомендуется снизить дозу в зависимости от состояния функции почек. Токсические реакции со стороны ЦНС после лечения высокими дозами Цитозар более вероятны для пациентов с почечной недостаточностью.
Пациенты с печеночной недостаточностью
При печеночной недостаточности Цитозар следует назначать с осторожностью и в меньших дозах. Значительная часть препарата выводится печенью. Токсические реакции со стороны ЦНС после лечения высокими дозами Цитозар более вероятны для пациентов с печеночной недостаточностью.
Пациенты пожилого возраста
Пациенты пожилого возраста хуже переносят токсические побочные эффекты, поэтому следует усилить контроль за их состоянием из-за возможного развития лейкопении, тромбоцитопении и анемии. При необходимости следует назначить поддерживающее лечение. Лечение высокими дозами пациентов в возрасте от 60 лет и старше следует проводить при оценке соотношения риска и ожидаемой пользы.
Дети
Нет четких данных по безопасности применения препарата детям. Схемы дозировки для детей аналогичны схемам лечения взрослых. Сообщалось о возникновении отсроченного прогрессирующего восходящего паралича, приводившего к летальным случаям, у детей с острым миелоцитарным лейкозом после интратекального и внутривенного введения цитарабина в стандартных дозах в комбинации с другими препаратами.
Приготовление раствора
Порошок по 100 мг во флаконах с растворителем в ампулах по 5 мл.
Растворители, которые можно использовать для разведения порошка, содержащегося во флаконе:
5 мл 0,9% раствор бензилового спирта (прибавляемый к флакону растворитель);
вода для инъекций;
раствор хлорида натрия 0,9%;
раствор глюкозы 5%.
Используя ампулу с растворителем (прилагается к флакону с порошком), необходимо приготовить раствор с концентрацией 20 мг/мл (100 мг цитарабина растворить в 5 мл растворителя). Приготовленный раствор следует вводить немедленно.
Приготовленный раствор можно разбавить 0,9% р-ром хлорида натрия или 5% р-ром глюкозы. Раствор можно разбавлять до концентрации цитарабина 0,5 мг/мл. С микробиологической точки зрения, раствор следует вводить немедленно.
Раствор для интратекального введения не должен содержать бензилового спирта (растворитель, прилагаемый к флакону с порошком, содержит бензиловый спирт), поэтому для приготовления раствора следует использовать 5-10 мл 0,9% раствора хлорида натрия (или в соответствии с рекомендациями: лактатный раствор Рингера, спинномозгов. немедленно после приготовления).
Порошок по 1000 мг во флаконах:
Растворители, которые можно использовать для разведения порошка, содержащегося во флаконе:
вода для инъекций;
раствор хлорида натрия (0,9%);
раствор глюкозы (5%).
Раствор следует разбавлять до концентрации цитарабина 0,5 мг/мл. С микробиологической точки зрения, раствор следует вводить немедленно.
Раствор для интратекального введения не должен содержать бензилового спирта, поэтому для приготовления раствора следует использовать 5-10 мл 0,9% раствора хлорида натрия (или в соответствии с рекомендациями: лактатный раствор Рингера, спинномозговую жидкость пациента без добавления растворителей, такой раствор следует вводить немедленно).
Перед применением готовый раствор необходимо проверить с целью исключения наличия нерастворенных частиц или изменения окраски.
Цитозар можно одновременно применять с метотрексатом, другими противоопухолевыми препаратами, но не рекомендуется смешивать их в одном шприце или инфузионной системе.
Исследования химической и физической стабильности показали, что раствор Цитозар 20 мг/мл (при применении в качестве растворителя 0,9% раствора бензилового спирта) остается стабильным 4 суток при температуре 2-8 ºС и 24 часа при температуре не выше 30 °С.
Побочные реакции.
Ожидаемые побочные реакции
Со стороны органов кровеносной и лимфатической системы
Поскольку Цитозар оказывает токсическое влияние на костный мозг, возможны клеточные изменения костного мозга и периферической крови. При применении препарата возможно развитие анемии, лейкопении, тромбоцитопении, мегалобластоза, а также снижение количества ретикулоцитов.
Инфекции и инвазии
Инфекции: вирусные, бактериальные, грибковые, паразитические или сапрофитные инфекции любой локализации могут быть связаны с применением Цитозара в монотерапии или в комбинации с другими иммунодепрессивными препаратами в дозах, влияющих на клеточный или гуморальный иммунитет. Эти инфекции могут быть слабо выражены, но могут быть тяжелыми и даже летальными.
Синдром цитарабина
Синдром цитарабина был описан в работах Кастбери. Он характеризуется лихорадкой, миалгией, болью в костях, изредка болью в грудной клетке, макулопапулезной сыпью, конъюнктивитом и общей слабостью. Обычно он наблюдается через 6-12 ч после применения препарата. Доказана эффективность кортикостероидов для лечения и профилактики этого синдрома. Если симптоматика подвергается лечению, следует назначить кортикостероиды и не прекращать лечение Цитозаром.
Стандартный режим дозировки
При лечении с помощью стандартных схем дозирования цитарабина в комбинации с другими препаратами пациенты сообщали о боли в животе (перитоните) и колите с положительной реакцией на скрытую кровь с сопутствующими нейтропенией и тромбоцитопенией. Пациенты реагировали на консервативное медикаментозное лечение.
У детей с острым миелоцитарным лейкозом сообщали об отсроченном прогрессирующем восходящем параличе, приводившем к летальным исходам, после интратекального и внутривенного введения цитарабина в стандартных дозах в комбинации с другими препаратами.
Инфекции и инвазии:
пневмония, сепсис, воспаление подкожной клетчатки в месте инъекции.
Со стороны органов кровеносной и лимфатической системы:
лейкопения, тромбоцитопения, анемия, мегалобластоз, ретикулоцитопения.
Со стороны иммунной системы:
анафилаксия, аллергический отек.
Со стороны обмена веществ и питания:
анорексия.
Со стороны нервной системы:
нейротоксичность, неврит, головокружение, головные боли.
Со стороны органов зрения:
конъюнктивит (может сопровождаться сыпью).
Со стороны сердца:
перикардит.
Со стороны сосудов: тромбофлебит.
Со стороны органов дыхания, грудной клетки и средостения:
осложненное дыхание, боли в горле.
Со стороны желудочно-кишечного тракта:
анкреатит, образование язв в пищеводе, боль в животе, диарея, эзофагит, тошнота/рвота, воспаление или покрытие язвами слизистой полости рта или анального участка.
Со стороны гепатобилиарной системы:
печеночная дисфункция, желтуха.
Заболевание кожи и подкожной ткани:
покрытие кожи язвами, алопеция, появление веснушек, сыпь, зуд, крапивница.
Со стороны почек и мочевыводящих путей:
нарушение функции почек, задержка мочеотделения.
Общие расстройства и реакции в месте введения препарата:
боль в груди, лихорадка, реакции в месте введения (боль и воспаление в месте подкожного введения).
Интратекальный ввод
Интратекальное введение Цитозара может привести к системной токсичности, поэтому показан тщательный надзор за системой кроветворения. Может потребоваться корректировка антилейкозной терапии. Значительно выраженная токсичность возникает редко. К побочным реакциям, наиболее часто возникающим при интратекальном введении, относятся тошнота, рвота и лихорадка. Эти реакции выражены слабо и исчезают сами по себе. Сообщалось о развитии параплегии. Сообщалось о развитии некротической лейкоэнцефалопатии с судорогами или без них; в некоторых случаях пациентам вводили интратекальный метотрексат и гидрокортизон, а также применяли облучение ЦНС. Сообщалось об изолированном нейротоксическом действии. Двое пациентов в состоянии ремиссии, которых лечили с помощью комбинированной системной химиотерапии, профилактического облучения ЦНС и интратекального введения цитарабина, потеряли зрение. При одновременном применении Цитозара интратекально и внутривенно в течение нескольких дней существует риск возникновения токсической реакции со стороны спинного мозга, однако, при лечении серьезных заболеваний опасных для жизни, врач по своему усмотрению назначает дальнейшее интратекальное и внутривенное применение Цитозара.
Схемы с применением высоких доз
Инфекции и инвазии: сепсис, абсцесс печени.
Расстройства нервной системы: запятая или нарушение функции головного мозга и мозжечка, в том числе изменение личности, сонливость и судороги; периферические моторные и сенсорные нейропатии
Расстройства зрения: токсическое воздействие на роговицу, геморрагический конъюнктивит.
Расстройства сердечной деятельности: кардиомиопатия с летальным исходом.
Со стороны органов дыхания, грудной клетки и средостения: респираторный дистресс-синдром у взрослых, отек легких.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: некроз кишечника, некротический колит, образование язв в ЖКТ (в том числе кистозный пневматоз кишечника, приводящий к перитониту).
Гепатобилиарные расстройства: повреждение печени с гипербилирубинемией.
Заболевание кожи и подкожной ткани: кожная сыпь с последующей десквамацией, алопеция.
У некоторых пациентов в месте инъекции или инфузии возникал тромбофлебит, некоторые пациенты сообщали о боли и воспалениях в местах подкожных инъекций. Однако в большинстве случаев препарат переносится хорошо.
У десяти пациентов, которым применяли экспериментальную программу терапии, включающей промежуточные дозы цитарабина (1 г/м 2 ) независимо от применения других химиотерапевтических средств (meta-AMSA, даунорубицин, VP-16) развился диффузный интерстициальный пульмонит, причина которого осталась невыясненной, однако он.
В редких случаях сообщалось о высыпании на коже, приводивших к десквамации. Полная алопеция является более распространенной реакцией на терапию высокими дозами, чем стандартная программа лечения.
При применении терапии высокими дозами запрещается использовать растворитель, содержащий бензиловый спирт.
Сообщалось, что после экспериментальной терапии высокими дозами цитарабина по поводу рецидивов лейкоза наблюдался синдром внезапного респираторного дистресса, быстро прогрессировавший до отека легких и кардиомегалии, которая определялась рентгенологическим методом. Зафиксирован летальный случай.
Передозировка .
Не существует антидота, который можно использовать при передозировке цитарабина. Неприемлемое ускорение необратимого нейротоксического действия и летальный случай были зафиксированы после осуществления 12 инфузий продолжительностью по 1 часу каждые 12 часов в разовой дозе 4,5 г/м 2 . антибиотики ) .
Применение в период беременности или кормления грудью.
Нарушение фертильной функции
Через потенційно можливий розвиток відхилень під час терапії цитотоксичними препаратами, особливо протягом І триместру, для пацієнток, які вагітні або можуть завагітніти під час прийому Цитозар, необхідно виконати оцінку потенційного ризику для плода і доцільності збереження вагітності. Є певний, але значно менший ризик, якщо терапію розпочати протягом ІІ або ІІІ триместрів. Хоча існують випадки народження здорових дітей жінками, які отримували лікували цитарабіном протягом усіх трьох триместрів, за такими дітьми необхідний подальший медичний нагляд.
Чоловіки повинні застосовувати засоби контрацепції для попередження запліднення під час лікування та протягом не менше 6 місяців після лікування. Перед початком лікування пацієнтів слід повідомити про існуючу можливість зберігання сперми, оскільки існує ризик виникнення необоротного безпліддя після лікування препаратом Цитозар.
Беременность
Дослідження щодо застосування препарату вагітним жінкам не проводились. Для деяких видів тварин цитарабін є тератогенною речовиною. Цей препарат слід призначати вагітним жінкам або жінкам, які можуть бути вагітними, лише у випадках, коли потенційна користь для матері більша за потенційний ризик для плода. Жінкам репродуктивного віку рекомендується запобігати виникненню вагітності, тобто застосовувати відповідні засоби контрацепції.
У жінок, які застосовували цитарабін у період вагітності (у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими препаратами), народжувалися здорові діти. Деякі діти були недоношеними або народилися з низькою масою тіла. За деякими дітьми проводили спостереження протягом періоду від 6 тижнів до 7 років після впливу препарату і не було виявлено жодних патологій. Одна дитина померла через 80 днів від гастроентериту.
Повідомлялося про 2 випадки вроджених патологій, зокрема коли плід зазнав впливу системної терапії цитарабіном протягом І триместру вагітності. Зазначені патології включають дефекти дистальних відділів верхніх і нижніх кінцівок та деформацію кінцівок і вух.
Повідомлялося про розвиток панцитопенії, лейкопенії, анемії, тромбоцитопенії, відхилення рівня електролітів, скороминущої еозинофілії, підвищенні рівня IgM та гіперпірексії, сепсису та летальних випадків протягом неонатального періоду у дітей, які зазнали впливу цитарабіну в утробі. Деякі із цих дітей були недоношеними.
Кормление грудью
Невідомо, чи екскретується препарат у грудне молоко. У зв'язку з тим, що багато ліків екскретуються у грудне молоко та через потенційний ризик розвитку побічних реакцій, спричинених цитарабіном, необхідно припинити годування груддю або припинити застосування ліків, приймаючи до уваги користь від використання препарату для матері.
Дети .
Препарат застосовують у педіатричній практиці.
Особливі заходи безпеки.
Оскільки препарату Цитозар властива токсична дія, при роботі з препаратом необхідно дотримуватися нижченаведених рекомендацій:
персонал повинен володіти навичками розведення, введення препарату та поводження з ним;
вагітним жінкам заборонено працювати з препаратом;
персонал повинен носити захисний одяг (окуляри, медичні халати та одноразові рукавички і маски);
для розведення розчину слід відвести спеціальну ділянку (бажано з ламінарним повітряним потоком);
робоча поверхня має бути захищена поглинаючим папером із пластмасовою основою одноразового використання;
усі матеріали, що використовували під час розведення, введення препарату або прибирання (включаючи рукавички), необхідно утилізувати згідно з діючими вимогами;
у разі випадкового потрапляння на шкіру або в очі, уражене місце слід негайно промити великою кількістю води, водою з милом або розчином бікарбонату натрію, а також звернутися до лікаря;
розлитий розчин необхідно змити буферним розчином з pH 7-8 (наприклад, фосфатно-буферним розчином).
Особенности применения.
У період індукції ремісії хворі мають перебувати у закладах із відповідним лабораторним і реанімаційним устаткуванням, достатнім для контролю переносимості препарату, захисту та підтримки стану пацієнта при токсичної дії препарату. Основним токсичним ефектом препарату Цитозар є пригнічення діяльності кісткового мозку та розвиток лейкопенії, тромбоцитопенії та анемії. Менш серйозні прояви токсичності включають нудоту, блювання, діарею, біль у животі, утворення виразок у ротовій порожнині та порушення функції печінки.
Перед призначенням препарату Цитозар необхідно порівняти потенційну користь для хворого та ризик розвитку токсичних явищ. Перед проведенням оцінки користь/ризик або перед початком терапії лікар має ознайомитися з наведеними нижче рекомендаціями.
Порушення з боку органів кровоносної та лімфатичної систем
Цитозар є потенційно шкідливим для кісткового мозку. Ступінь шкідливого впливу залежить від дозування та режиму прийому. У випадку медикаментозного пригнічення діяльності кісткового мозку лікування слід починати з обережністю, після оцінки можливих ризиків та очікуваної користі. Лікування слід проводити під ретельним медичним наглядом. На початку лікування необхідно щоденно контролювати рівень лейкоцитів і тромбоцитів у крові. Після зникнення бластних клітин у периферичній крові рекомендується проводити постійний моніторинг кісткового мозку, тому що пригнічення його діяльності може спричинити важкі, інколи летальні наслідки (інфекційні ускладнення внаслідок гранулоцитопенії та інші порушення імунної системи, вторинні крововиливи внаслідок тромбоцитопенії).
За пацієнтами, які застосовують Цитозар, слід уважно наглядати. Рекомендується часто визначати кількості лейкоцитів і тромбоцитів. Якщо медикаментозне пригнічення діяльності кісткового мозку призводить до зниження рівня лейкоцитів у крові нижче 50000/мм 3 , поліморфноядерних гранулоцитів нижче 1000/мм 3 , слід розглянути варіант призупинення або зміни лікування. Після припинення лікування кількість клітин периферичної крові може знижуватися ще протягом 5-7 днів, досягаючи найнижчого рівня на 12-24 день після припинення застосування препарату. Лікування можна продовжити тільки після появи чітких ознак відновлення кісткового мозку (за результатами повторних аналізів кісткового мозку). У медичному закладі має бути устаткування для лікування потенційно летальних ускладнень пригнічення кісткового мозку.
Печінкова та/або ниркова функція
Очевидно, печінка нейтралізує значну частину застосованої дози цитарабіну. Зокрема, токсичні реакції з боку ЦНС після лікування високими дозами цитарабіну є більш імовірними для пацієнтів із нирковою або печінковою недостатністю. Пацієнтам із нирковою або печінковою недостатністю слід з обережністю приймати препарат, можливо, у менших дозах.
Синдром лізису пухлини
Як й інші цитотоксичні засоби, Цитозар може спричинити гіперурикемію внаслідок швидкого руйнування неопластичних клітин. Тому протягом лікування слід регулярно перевіряти рівень сечової кислоти в крові та, за необхідності, призначати підтримуючу терапію (наприклад, застосування рекомбінантної урат-оксидази, аллопуринолу, збільшення кількості вживаної рідини).
Анафилактические реакции
Під час лікування цитарабіном спостерігалися анафілактичні реакції. Повідомлялося про анафілактичну реакцію, що виникла одразу після внутрішньовенного введення препарату та призвела до порушення кровообігу та дихання, що вимагало реанімації.
Лікування високими дозами препарату Цитозар
Після лікування високими дозами цитарабіну (2-3 г/м 2 ) повідомлялося про виникнення важких токсичних реакцій, інколи з летальним наслідком, з боку центральної нервової системи (ЦНС), шлунково-кишкового тракту та легенів (що відрізняються від тих, що виникають під час прийому стандартних доз препарату Цитозар). До таких реакцій належать: оборотне пошкодження рогівки та геморагічний кон'юнктивіт, яких можна уникнути або звести до мінімуму їх прояви шляхом профілактики очними краплями, що містять кортикостероїди; у більшості випадків оборотні порушення функції головного мозку та мозочка, в тому числі зміна особистості, сонливість і кома, конвульсії; виразки кишково-шлункового тракту з тяжким перебігом, у тому числі кистозний пневматоз кишечнику, що призводить до перитоніту; сепсис і абсцес печінки; набряк легенів, ушкодження печінки з гіпербілірубінемією; некроз кишечнику та некротичний коліт. У двох дорослих пацієнтів із гострим нелімфоцитарним лейкозом розвинулася периферична моторна та сенсорна нейропатія після консолідації високими дозами Цитозар, даунорубіцину та аспарагінази. Пацієнтів, яким застосовують лікування високими дозами препарату Цитозар, необхідно обстежити на наявність симптомів нейропатії, оскільки може знадобитися коригування режиму дозування з метою уникнення необоротних неврологічних порушень.
Пригнічення імунітету/підвищена схильність до інфекцій
Введення живих або атенуйованих живих вакцин пацієнтам, імунітет яких послаблений внаслідок прийому хіміотерапевтичних препаратів, у тому числі цитарабіну, може призвести до розвитку серйозних або летальних інфекцій. Пацієнтам, які отримують цитарабін, слід уникати вакцинації живими вакцинами. Можливе введення інактивованих або убитих вакцин, проте відповідь на такі вакцини може бути слабшою.
Вірусні, бактеріальні, грибкові, паразитичні або сапрофітні інфекції будь-якої локалізації можуть бути пов'язані із застосуванням препарату Цитозар у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими імуносупресивними засобами в дозах, що пригнічують клітинний або гуморальний імунітет. Ці інфекції можуть бути слабко виражені, але можуть бути тяжкими та навіть летальними.
Після повторного внутрішньовенного застосування препарату протягом кількох годин може виникнути нудота або блювання. Таких реакцій можна уникнути, якщо вводити препарат шляхом інфузії.
У пацієнтів, яким застосовували лікування препаратом Цитозар у комбінації з іншими препаратами, спостерігався гострий панкреатит.
Бензиловий спирт, що міститься у розчиннику для цього препарату (порошок Цитозар по 100 мг та розчинник для приготування розчину для ін'єкцій) може призвести до розвитку летального Гаспінг-синдрому в недоношених дітей. Його заборонено застосовувати у недоношених дітей та новонароджених. Може спричинити токсичні або алергічні реакції в немовлят і дітей віком до 3 років.
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тобто препарат вважається таким, що майже не містить натрію.
Канцерогенність препарату Цитозар була доведена під час досліджень із залученням тварин. Подібна дія не може бути виключена при тривалому застосуванні цитарабіну людям.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Цитозар не впливає на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами. Під час лікування цитарабіном може спостерігатися дискомфорт, запаморочення або нудота (див. розділ « Побічні реакції» ). У такому випадку керувати транспортними засобами чи іншими автоматизованими системами не рекомендується.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий.
Поєднання цитарабіну з іншими антибластичними засобами, мієлосупресивними речовинами або променевою терапією можуть посилити цитотоксичну та імуносупресивну дію.
Дигоксин:
у пацієнтів, які одержували бета-ацетилдигоксин та хіміотерапію, що включала циклофосфамід, вінкристин та преднізон, спостерігалося оборотне зниження рівноважної концентрації дигоксину в плазмі крові та ниркової екскреції глікозиду незалежно від прийому цитарабіну або прокарбазіну. Змін у рівноважній концентрації дигітоксину не виявлено. Тому слід контролювати концентрацію дигоксину в плазмі крові пацієнтів, яким застосовують подібні режими комбінованої хіміотерапії. Призначення дигітоксину таким пацієнтам може розглядатися як альтернативне лікування.
Гентаміцин:
in vitro дослідження взаємодії між гентаміцином і цитарабіном виявили існування антагонізму стосовно чутливих штамів K. pneumoniae. Це дослідження дає можливість передбачити, що у хворих, які приймають цитарабін і гентаміцин для лікування інфекцій, спричинених K. Pneumoniae, відсутність швидкого терапевтичного ефекту може свідчити про необхідність повторної оцінки антибактеріальної терапії.
Фторцитозин:
клінічні дані свідчать про можливе зниження ефективності фторцитозину при одночастому застосуванні з препаратом Цитозар. Це може бути пов'язано з потенційно конкурентним інгібуванням його накопичення.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика .
Як аналог піримідинового нуклеозиду (що відрізняється від звичайного цитидіну чи дезоксицитидіну ДНК чи РНК у цукровій частині молекули, він містить арабінозу замість рибози чи дезоксирибози), цитарабін є антибластичним засобом, що пригнічує синтез ДНК. Також він має антивірусні та імуносупресорні властивості. Детальне вивчення механізму цитотоксичності in vitro вказує, що основною дією цитарабіну є пригнічення синтезу дезоксицитидину (як антиметаболіт, що залежить від клітинного циклу, він пригнічує синтез ДНК під час S-фази мітозу), хоча пригнічення цитидилових кіназ та включення сполуки до нуклеїнових кислот можуть також відігравати роль у цитостатичній та цитотоксичній дії препарату. Завдяки своїй цитотоксичній дії, цитарабіну викликає, дозозалежне руйнування клітин у проліферуючих тканинах.
Основною токсичною дією, що обмежує дозу цитарабину, яка спостерігається в усіх досліджених видів, є мієлосупресія, котра проявляється мегалобластозом, ретикулоцитопенією, лейкопенією та тромбоцитопенією. До інших органів-мішеней належать печінка, нирки та головний мозок. Повідомлялося про те, що цитарабин спричиняв значне пошкодження хромосом, включаючи хроматидні розриви, а також злоякісну трансформацію клітин гризунів у культурі. Цитарабин характеризується ембріотоксичними та тератогенними властивостями і спричиняє пери- та постнатальну токсичність у різних видів. Про проведення офіційних досліджень репродуктивної токсичності препарату не повідомлялося, однак після застосування препарату у мишей спостерігалися аномалії структури голівок сперматозоїдів.
Фармакокінетика.
Загальні фармакокінетичні властивості
Цитарабін є неефективним при пероральному прийомі (тільки приблизно 20 % дози при оральному застосуванні всмоктується у шлунково-кишковому тракті). Процес елімінації з крові має двофазний характер: початкова фаза розподілу (приблизно 10 хвилин) та друга фаза виведення (1-3 години).
Распределение
Відносно рівномірний рівень у сироватці крові досягається шляхом безперервної внутрішньовенної інфузії.
Після внутрішньовенної ін'єкції цитарабіну його концентрація у спинномозковій рідині залишається значно нижчою за рівень у плазмі крові. Однак через 2 години безперервної інфузії концентрація препарату у спинномозковій рідині може досягти 40 % від рівня плазми крові.
Биотрансформация
Після парентерального введення препарат швидко метаболізується головним чином печінкою та, можливо, нирками. Цитарабін дезамінується до арабінофуранозилурацилу. Після внутрішньовенного введення однократної високої дози в більшості пацієнтів протягом 15 хвилин рівень препарату в крові падає до рівня, який практично не піддається вимірюванню. У деяких пацієнтів уже через 5 хвилин після ін'єкції рівень циркулюючого препарату був таким, який неможливо виявити. Наприкінці фази виведення рівень неактивного метаболіту (1-бета-D-арабіноза-урацил) у плазмі крові становить 80 %. Під час інтратекального введення період напіввиведення цитарабіну з ліквору становить приблизно 2 години. Метаболізм препарату є мінімальним, оскільки в цьому місці концентрації дезамінази є низькими.
Выведение из организма
Після внутрішньовенного введення людині тільки 5,8 % введеної дози виводиться з організму в незміненому вигляді з сечею протягом 12-24 годин; 90 % дози виводиться у вигляді дезамінованого препарату.
Фармацевтичні характеристики.
Основные физико-химические свойства:
білий або майже білий ліофілізат; розчинник: прозорий безбарвний розчин.
Несовместимость.
Через фізико-хімічну несумісність Цитозар не слід застосовувати разом із гепарином, інсуліном, 5-фтороурацилом, нафциліном, оксациліном, пеніциліном-G та метилпреднізолону натрію сукцинатом.
Ці медичні препарати не можна змішувати з іншими ліками або електролітами, окрім зазначених у розділі « Спосіб застосування та дози» .
Срок годности.
5 лет.
Условия хранения.
Не требует специальных условий хранения.
Упаковка.
По 1000 мг ліофілізату у флаконах; по 1 флакону в упаковці.
або по 100 мг ліофілізату у флаконах та по 5 мл розчинника в ампулах; по 1 флакону та по 1 ампулі в упаковці.
Категорія відпуску.
По рецепту.
Производитель.
Актавіс Італія С.п.А./Actavis Italy SpA
Местонахождение.
Віа Пастер, 10, 20014 Нервіано (Мілан), Італія/Via Pasteur, 10, 20014 Nerviano (Milan), Italy.
ЦИТАРАБИН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
