Личный кабинет
ДЕНОКСИБ капс. 200мг №30
rx
Код товара: 753236
Производитель: Micro Labs (Индия)
2 000,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Деноксиб
Деноксиб
Композиция :
Активное вещество: целекоксиб;
1 капсула содержит 100 мг или 200 мг целкоксиба;
Эксципиенты: лактоза, моногидрат; натрий кроссмолоза; Повидон (K-30); лаурилсульфат натрия; стеарат магния; диоксид титана (E 171); желатин.
Дозировка формы. Капсулы.
Основные физико -химические свойства:
Для капсул 100 мг: белые непрозрачные твердые желатиновые капсулы «3» с гравировкой «м» на крышке и «12» на случае капсул, заполненных белым или почти белым гранулированным порошком.
Для 200 мг капсул: белые непрозрачные твердые желатиновые капсулы «1» с гравировкой «M» на крышке и «13» на случае капсул, заполненных белым или почти белым гранулированным порошком.
Фармакотерапевтическая группа.
Нестероидальные анти -инфляционные и анти -ривматические агенты. Коксиб. ATH M01A H01 Код.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм действия. Целекоксиб обладает анальгетическими, анти -инфляционными и антифрамовыми свойствами. Считается, что механизм действия деноксиба связан с ингибированием синтеза простагландина, главным образом, путем ингибирования циклооксигеназы - 2 (COX -2). Целекоксиб является мощным ингибитором синтеза простагландина in vitro . Концентрации целкоксиба, которые были достигнуты во время терапии, вызывали эффекты in vivo .
Простагландины повышают чувствительность афферентных нервов и увеличивают влияние брадикинина, стимулируя боль в моделях животных. Простагландины являются посредниками воспаления. Поскольку целекоксиб является ингибитором синтеза простагландина, механизм его действия может быть вызван снижением уровня простагландина в периферических тканях.
Фармакодинамические свойства.
Тромбоциты. Согласно клиническим исследованиям с участием здоровых добровольцев, использование целекоксиба в одиночных дозах до 800 мг и множественные дозы до 600 мг 2 раза в день в течение периода до 7 дней (превышение рекомендуемых терапевтических доз) не влияло на сокращение. Из -за отсутствия воздействия тромбоцитов целекоксиба нельзя использовать в качестве заменителя ацетилсалициловой кислотой для предотвращения заболеваний сердечно -сосудистой системы. Неизвестно, влияет ли целекоксиб на тромбоциты, чтобы увеличить риск серьезных сердечно -сосудистых тромботических побочных реакций.
Задержка жидкости . Ингибирование синтеза простагландина E2 (PE2) может привести к задержке натрия и воды за счет увеличения реабсорбции в поднимающейся толстой части петли головного мозга Henle и, возможно, в других сегментах дистального нефрона. Считается, что PGE2 ингибирует реабсорбцию воды в сборных трубках, предотвращая действие антидиуретического гормона.
Фармакокинетика.
Индикаторы воздействия целекоксиба увеличиваются приблизительно пропорционально дозе после 200 мг препарата 2 раза в день; При более высоких дозах наблюдается менее пропорциональное увеличение показателей. Препарат характеризуется широким распределением и высоким уровнем связывания с белками. Целекоксиб метаболизируется в основном CYP2C9 с половиной жизни примерно 11 часов.
Поглощение . Пиковые уровни целекоксиба в плазме крови достигаются примерно через 3 часа после перорального введения. При использовании пустого желудка в дозе до 200 мг 2 раза в день как максимальная концентрация препарата в плазме крови (C MAX ), так и площадь под фармакокинетической кривой (AUC) приблизительно пропорциональны дозе; В более высоких дозах значения C MAX и AUC увеличиваются сублинарически. Изучение абсолютной биодоступности препарата не было проведено. При многократном использовании равновесие достигается в 5 -й день или ранее. Фармакокинетические параметры целкоксиба в группе здоровых добровольцев показаны в таблице 1.
Таблица 1
Кинетическое распределение дозы в одну времени (200 мг) целкоксиба у здоровых добровольцев 1
Среднее (коэффициент вариации, %) значение фармакокинетических параметров | ||||
C Max , Ng/Ml | Т макс , ч | Эффективный T 1/2 , h | Vss/f, l | Cl/f, l/h |
705 (38) | 2,8 (37) | 11.2 (31) | 429 (34) | 27,7 (28) |
1 - Волонтеры после использования препарата натощак (n = 36, 19 - 52 года) | ||||
VSS/F - объем распределения в равновесии.
CL/F - плазма.
Влияние потребления пищи. При использовании деноксиба во время еды с высоким содержанием жира Макс был задержкой около 1-2 часов с увеличением AUC с 10 % до 20 %. При использовании пустого желудка в дозах более 200 мг наблюдается увеличение значений C -максимума и AUC под сублиным, которые связаны с низкой растворимостью препарата в водной среде.
Сопутствующее использование деноксиба с антацидами, содержащими алюминий и магний, привело к снижению концентраций в плазме в плазме крови со снижением C -максимума на 37 % и AUC на 10 %. Denxib в дозах до 200 мг 2 раза в день можно принимать независимо от еды. Более высокие дозы (400 мг 2 раза в день) с едой следует использовать для улучшения всасывания.
У здоровых взрослых добровольцев общий эффект системного использования (AUC) целкоксиба не отличался при глотании капсулы и при разбавлении его содержимого в яблоневом пюре. После получения содержимого капсулы с яблочным пюре не было обнаружено существенных изменений в показателях C MAX , T MAX или T 1/2 (половина жизни) (см. Раздел «метод использования и доза»).
Распределение . У здоровых добровольцев при использовании в диапазоне клинических доз целекоксиб практически полностью подходит для белков (приблизительно 97 %). Исследования in vitro показывают, что целекоксиб связывается в основном с альбумином и в меньшей степени - с α 1 - кислотным гликопротеином. Видимый объем распределения в состоянии равновесия составляет приблизительно 400 литров, что указывает на широкое распределение препарата в тканях. Целекоксиб не показывает преобладающего связывания с эритроцитами.
Метаболизм. Метаболизм целекоксиба в основном осуществляется CYP2C9. 3 метаболита были обнаружены в плазме крови человека: первичный спирт, соответствующий карбоновой кислоте и ее конъюгату глюкуронида. Эти метаболиты не имеют активности в ингибировании TSGS - 1 или COX - 2.
Экскреция. Целекоксиб выделяется в основном метаболизмом печени, и лишь небольшое количество (менее 3 %) неизменного препарата выделяется в моче и кале. После перорального введения одной дозы препарата, помеченной радиоизотопом, около 57 % дозы было выделено в кале и 27 % - с мочой. Основным метаболитом в моче и кале была карбоновая кислота (73 % дозы), с небольшим количеством глюкуронида в моче. Считается, что низкая растворимость продлевает процесс поглощения, что делает t 1/2 более переменной. Эффективный T 1/2 составляет приблизительно 11 часов под пустым желудком. Зазор плазмы крови составляет приблизительно 500 мл/мин.
Отдельные группы пациентов.
Пожилые пациенты. У пожилых пациентов (более 65 лет) C MAX был на 40 % выше, а AUC на 50 % выше, чем у молодых пациентов. У пожилых женщин C MAX и AUC для целекоксиба выше, чем у пожилых мужчин, но это увеличение является преимущественно результатом меньшего массы тела у женщин. В целом, вам не нужно корректировать дозу у пожилых пациентов. Однако у пациентов весом менее 50 кг лечения следует начать с наименее рекомендуемой дозы (см. Раздел «Применение и доза»).
Дети. Согласно исследованию, 152 пациента с ювенильным ревматоидным артритом в возрасте от 2 до 17 лет и массой тела ≥ 10 кг с поражениями одного или многих суставов или с системными проявлениями ювенильного ревматоидного артрита, была оценена фармакокинетика равновесия после применения целкоксиба. Анализ фармакокинетического популяции показал, что клиренс (вес не -тела) с пероральным введением целкоксиба увеличивается менее чем пропорционально до увеличения веса, и прогнозировал, что у пациентов весом 10 и 25 кг будет менее 40 % и 24 % соответственно по сравнению со взрослыми. Пациенты с ревматоидным артритом с массой тела 70 кг.
Использование капсул целекоксиба 50 мг 2 раза в день для пациентов с ювенильным ревматоидным артритом с массой тела ≥ 12 и ≤ 25 кг и капсул 100 мг для пациентов с ювенильным ревматоидным артритом с массой тела> 25 кг должен обеспечить аналогичную концентрацию в плазме в крови. в плазме плазмы, которая наблюдалась во время клинического обследования, которое показало не менее эффективность целекоксиба, чем напроксен, в дозе 7,5 мг/кг 2 раза в день (см. Раздел «Метод использования и доза») . Пациенты с ювенильным ревматоидным артритом до 2 лет или массой тела менее 10 кг не были проведены. Они также не проводили исследования более 24 недель.
Расовая принадлежность. Принимая во внимание результаты цели - анализировать фармакокинетические исследования, было высказано предположение, что ценность AUC целекоксиба у представителей не -ротской расы на 40 % выше, чем в гонке Europaid. Объяснение и клиническая значимость этих результатов неизвестны.
Нарушенная функция печени. Фармакокинетическое обследование у пациентов с легкими (класс А в соответствии с классификацией детей -пузыри) и умеренными (класс B по классификации детей -ипю. здоровые добровольцы контрольной группы. Следовательно, рекомендуемая ежедневная доза деноксиба в капсулах должна быть уменьшена примерно на 50 % при использовании у пациентов с нарушением функции печени умеренной тяжести (класс B в соответствии с классификацией ребенка -PJU). Никаких исследований не проводилось у пациентов с тяжелыми расстройствами печени (класс С по классификации ребенка -пия). Не рекомендуется использование деноксиб препаратов с тяжелой дисфункцией печени (см. Раздел «Метод использования и дозы»).
Нарушенная почечная функция. Согласно перекрестному допросу, AUC целекоксиба у пациентов с хронической почечной недостаточностью ( 35-60 мл/65 мл/6 мл/60 мл) была меньше, чем у пациентов с нормальной функцией почек. Не было существенной связи между клубочкой фильтрацией и клиренсом целекоксиба. Исследования у пациентов с острой почечной недостаточностью не были выполнены. Подобно другим негероидальным анти -инфляционным препаратам (НПВП), деноксиб не рекомендуется для использования у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (см. Раздел «Неблагоприятные реакции»).
Клинические характеристики.
Показания .
Для симптоматического лечения остеоартрита ревматоидный артрит и спондилит анкилоза (см. Секцию «особенности использования»).
Для лечения острой боли у взрослых пациентов (см. Раздел «Особенности использования»).
Для лечения первичной дисменореи (см. Раздел «Особенности применения»).
Противопоказание.
Деноксиб противопоказан пациентам:
- с хорошо известной гиперчувствительностью (например, анафилактическими реакциями и серьезными кожными реакциями) к целекоксибу или к любым компонентам препарата (см. Раздел «Особенности использования»);
- с историей бронхиальной астмы, случаи крапивниц или других аллергических реакций после использования ацетилсалициловой кислоты или других НПВП; Такие пациенты зарегистрировали тяжелые, иногда летальные, анафилактические реакции на НПВП (см. Раздел «Особенности использования»);
- После операции с аорто -корнарной артерии обход (см. Раздел «Особенности применения»);
- которые зарегистрировали реакции аллергического типа на сульфаниламидные препараты.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.
Препараты, которые влияют на гемостаз. Целекоксиб и антикоагулянты, такие как варфарин, оказывают синергическое влияние на кровотечение. Сопутствующее использование клеточных и антикоагулянтов увеличивает риск серьезного кровотечения по сравнению с использованием каждого из этих препаратов отдельно.
Серотонин, который выпускается тромбоцитами, играет важную роль в гемостазе. Исследования типа «случай - контроль» и эпидемиологических исследований когортов показали, что сопутствующее использование лекарств, которые предотвращают обратное серотонин и НПВП, увеличивает риск кровотечения больше, чем использование НПВП в качестве монотерапии.
Пациенты должны контролироваться одновременно, что одновременно используется деноксибами и антикоагулянтами (например, варфарин), антиагрегантами препаратов (например, ацетилсалициловая кислота), селективные ингибиторы см. Раздел «Применение признаки»).
Ацетилсалициловая кислота. Контролируемые клинические исследования показали, что сопутствующее использование НПВП и ацетилсалициловой кислоты в дозе, которая имеет анальгетический эффект, не вызывает какого -либо большего терапевтического эффекта, чем использование НПВП отдельно. В клиническом исследовании сопутствующее использование НПВП и ацетилсалициловой кислоты сопровождалось значительным увеличением частоты побочных реакций от желудочно -кишечного тракта по сравнению с использованием НПВП отдельно (см. Раздел «особенности использования»).
Согласно двум исследованиям с участием здоровых добровольцев и пациентов с остеоартритом и хроническими заболеваниями сердца, соответственно, было обнаружено, что целекоксиб (при дозе 200-400 мг/день) не влияет на кардиопротективный антитромабоцитический эффект ацетилсалицилициловой кислоты (AT доза 100 - 325 мг.
Обычно не рекомендуется использовать деноксиб и ацетилсалициловую кислоту одновременно в дозах анальгетики из -за повышенного риска кровотечения (см. Раздел «Особенности применения»). Деноксиб не может использоваться вместо ацетилсалициловой кислоты в низкой дозе, чтобы предотвратить заболевания сердечно -сосудистой системы.
Ингибиторы ангиотензин-конвертационного фермента (ACE) , блокаторы рецепторов ангиотензина и β-блокаторы. НПВП могут снизить антигипертензивный эффект ингибиторов АПФ, блокаторов рецепторов ангиотензина или β -adrencitters (включая пропранолол).
Сопутствующее использование НПВП с ингибиторами АПФ или блокаторами рецепторов ангиотензина у пожилых пациентов, пациентов с дегидратацией (включая диуретики) и пациенты с расстройствами почек могут привести к нарушениям почек, включая острую почечную. Эти эффекты обычно обратимы.
При использовании ингибиторов DenoxyB и ACE, рецепторов ангиотензина или β -блокаторов следует контролировать мониторинг артериального давления, чтобы увидеть требуемый уровень артериального давления.
При использовании ингибиторов DenoxyB и ACE или блокаторов рецепторов ангиотензина пациенты с дегидратацией или нарушением почечной дисфункции должны контролировать пациентов на наличие признаков нарушения почечной функции (см. Раздел «Особенности использования»).
Пациенты должны употреблять пациенты при использовании этих лекарств. В начале сопутствующего использования этих препаратов и периодически следует оценивать почечную функцию.
Диуретики. Клинические исследования, а также наблюдения, проведенные после выхода на рынок препарата, показали, что некоторые пациенты с НПВП могут снизить натриянную эффект диуретиков петлей (таких как фуросемид) и диуретики тиазидной группы. Этот эффект объясняется ингибированием НПВП для синтеза простагландинов в почках.
При использовании DenoxyB с диуретиками следует контролировать пациентов на наличие признаков почечной дисфункции, дополнительно убедив в эффективности диуретиков, включая антигипертензивные эффекты (см. Раздел «Особенности использования»).
Дигоксин. Сообщалось, что сопутствующее использование дигоксина увеличивается из -за концентрации дигоксина в сыворотке и продолжением периода его половины жизни.
Во время сопутствующего использования деноксиба с дигоксином следует контролировать уровни дикоксина в сыворотке.
Литиевые препараты. НПВП вызвали увеличение лития в плазме крови и снижение почечного клиренса лития. Средняя минимальная концентрация лития увеличилась на 15 %, а клиренс почек снизился примерно на 20 %. Этот эффект объясняется ингибированием НПВП для синтеза простагландинов в почках.
С помощью одновременного использования деноксиба следует контролировать мониторинг признаков токсического воздействия лития на пациентов.
Метотрексат. Сопутствующее использование НПВП и метотрексата может привести к увеличению риска токсичности метотрексата (например, нейтропения, тромбоцитопения, нарушение почечной функции).
Целекоксиб не влияет на фармакокинетику метотрексата.
Во время одновременного использования лекарственного средства деноксиба с метотрексатом пациенты должны контролироваться на токсичности метотрексата.
Циклоспорин. Одночасне застосування препарату ДЕНОКСИБ з циклоспорином може підвищувати рівень нефротоксичності останнього.
Протягом одночасного застосування препарату ДЕНОКСИБ з циклоспорином слід здійснювати моніторинг пацієнтів щодо ознак порушення функції нирок.
НПЗП та саліцилати. Одночасне застосування целекоксибу з іншими НПЗП або саліцилатами (наприклад, дифлунізалом та салсалатом) підвищує ризик токсичності для шлунково - кишкового тракту з незначним підвищенням ефективності або без підвищення взагалі (див. розділ «Особливості застосування»).
Одночасне застосування целекоксибу з іншими НПЗП або саліцилатами не рекомендується.
Пеметрексед. Одночасне застосування препарату ДЕНОКСИБ та пеметрекседу може підвищувати ризик пов'язаної із застосуванням пеметрекседу мієлосупресії та токсичної дії на нирки та шлунково - кишковий тракт (див. інструкцію для медичного застосування пеметрекседу).
При одночасному застосуванні препарату ДЕНОКСИБ та пеметрекседу пацієнтам із порушеннями функції нирок, кліренс креатиніну в яких коливається від 45 до 79 мл/хв, слід відстежувати ознаки мієлосупресії та токсичної дії на нирки та шлунково - кишковий тракт.
Слід уникати застосування НПЗП з коротким t 1/2 (наприклад, диклофенак та індометацин) протягом двох днів до і після, а також у день застосування пеметрекседу.
У разі відсутності даних щодо потенційної взаємодії між пеметрекседом та НПЗП з тривалішим t 1/2 (наприклад, мелоксикам і набуметон) пацієнтам, які застосовують ці НПЗП, слід припинити їх застосування щонайменше за 5 днів до застосування пеметрекседу, у день застосування пеметрекседу та в наступні 2 дні після його застосування.
Інгібітори або індуктори CYP2C9. Метаболізм целекоксибу опосередковується переважно ізоферментом цитохрому P450 CYP2C9 у печінці. Одночасне застосування целекоксибу з лікарськими засобами, які є відомими інгібіторами CYP2C9 (наприклад, флуконазол), може посилювати рівень впливу і токсичність целекоксибу, тоді як одночасне застосування з індукторами CYP2C9 (наприклад, рифампін) може призводити до послаблення ефективності целекоксибу.
Коли розглядається можливість призначення целекоксибу, оцінюють анамнез кожного пацієнта. При застосуванні целекоксибу в комбінації з інгібіторами або індукторами цитохрому CYP2C9 обґрунтованою є корекція дози цього препарату (див. розділ «Фармакокінетика»).
Субстрати CYP2D6. Результати досліджень in vitro свідчать, що целекоксиб, хоч і не є субстратом, є інгібітором CYP2D6. Отже, потенційно можлива взаємодія лікарських засобів in vivo з лікарськими засобами, що метаболізуються CYP2D6 (наприклад, атомоксетин), а також целекоксиб може підвищувати рівень впливу та токсичність цих лікарських засобів.
Перед призначенням целекоксибу слід оцінити анамнез кожного пацієнта. При застосуванні целекоксибу в комбінації зі субстратами цитохрому CYP2D6 обґрунтованою є корекція дози цього препарату (див. розділ «Фармакокінетика»).
Кортикостероїди. Одночасне застосування кортикостероїдів із препаратом ДЕНОКСИБ може підвищувати ризик виникнення виразок у шлунково - кишковому тракті або кровотечі.
Слід здійснювати моніторинг пацієнтів, які одночасно застосовують ДЕНОКСИБ та кортикостероїди, щодо появи ознак кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»).
Особливості застосування.
Серцево-судинні тромботичні явища. За даними клінічних досліджень декількох селективних та неселективних інгібіторів ЦОГ - 2 групи НПЗП тривалістю до 3 років, виявлено підвищений ризик виникнення серйозних побічних тромботичних реакцій, у тому числі інфаркту міокарда та інсульту, які можуть бути летальними. Виходячи з наявних даних, неясно, чи ризик розвитку тромботичних серцево - судинних ускладнень є подібним для всіх НПЗП. Відносне підвищення частоти серйозних тромботичних серцево - судинних ускладнень порівняно із частотою на початковому рівні, яке пов'язують із застосуванням НПЗП, відбувається як у пацієнтів з відомими серцево - судинними захворюваннями та факторами ризику їх виникнень, так і у пацієнтів без таких захворювань та факторів ризику. Однак пацієнти з відомим серцево - судинним захворюванням або факторами ризику серцево - судинних захворювань мали ще вищу абсолютну частоту серйозних тромботичних серцево - судинних ускладнень через підвищену частоту цих факторів та захворювань на початковому рівні. У деяких спостережних дослідженнях було встановлено, що цей підвищений ризик серйозних тромботичних серцево - судинних ускладнень з'являвся вже на перших тижнях лікування. Підвищення ризику тромботичних серцево - судинних ускладнень найбільш стабільно спостерігали при застосуванні препарату у вищих дозах.
За даними клінічного дослідження APC (профілактика аденоми шляхом застосування целекоксибу), спостерігалося підвищення ризику приблизно у 3 рази для комбінованої кінцевої точки (летального наслідку через серцево-судинні захворювання, інфаркту міокарда або інсульту) у групах лікування целекоксибом у дозі 400 мг 2 рази на добу та целекоксибом у дозі 200 мг 2 рази на добу, порівняно з плацебо. Таке підвищення ризику в обох групах застосування целекоксибу порівняно з групою плацебо головним чином було наслідком підвищення частоти виникнення інфаркту міокарда.
Для мінімізації потенційного ризику побічних реакцій з боку серцево - судинної системи у пацієнтів, які застосовують НПЗП, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу протягом найкоротшого можливого періоду лікування. Лікарі та пацієнти мають уважно спостерігати за розвитком таких реакцій протягом усього курсу лікування, навіть у разі відсутності у минулому симптомів з боку серцево - судинної системи. Слід повідомити пацієнтів про симптоми серйозних побічних реакцій з боку серцево - судинної системи та про заходи, які необхідно вжити у разі їх виникнення.
Прямі докази того, що одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти зменшує підвищений ризик серйозних тромботичних серцево - судинних ускладнень, пов'язаних із застосуванням НПЗП, відсутні. Одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти та целекоксибу підвищує ризик виникненння серйозних побічних реакцій з боку шлунково - кишкового тракту (див. розділ «Особливості застосування», підрозділ «Шлунково - кишкова кровотеча, виникнення виразок та перфорації»).
За даними дослідження CLASS, сумарні показники Каплана − Майєра через 9 місяців при периферичному набряку в пацієнтів, які отримували целекоксиб у дозі 400 мг 2 рази на добу (у 4 та 2 рази більше за рекомендовані дози при ОА та РА відповідно), ібупрофен у дозі 800 мг 3 рази на добу та диклофенак у дозі 75 мг 2 рази на добу становили 4,5 %, 6,9 % та 4,7 % відповідно. При цьому частота виникнення артеріальної гіпертензії у пацієнтів, які отримували целекоксиб, ібупрофен і диклофенак, становила 2,4 %, 4,2 % та 2,5 % відповідно.
Стан після хірургічної операції з аортокоронарного шунтування. За даними двох великих контрольованих клінічних досліджень застосування селективного до ЦОГ - 2 НПЗП для контролювання болю у перші 10 – 14 днів після аортокоронарного шунтування було виявлено підвищену частоту випадків інфаркту міокарда та інсульту. Застосування НПЗП при аортокоронарному шунтуванні протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти після інфаркту міокарда. У процесі спостережних досліджень, проведених Датським національним реєстром, було продемонстровано, що пацієнти, які застосовують НПЗП у період після інфаркту міокарда, перебували під підвищеним ризиком повторного інфаркту, летального наслідку, спричиненого серцево - судинним захворюванням, та летального наслідку з будь - якої причини, починаючи з першого тижня лікування. У тій самій когорті серед пацієнтів, які застосовували НПЗП, частота летального наслідку у перший рік після інфаркту міокарда становила 20 випадків на 100 людино - років порівняно з 12 випадками на 100 людино - років серед пацієнтів, які не застосовували НПЗП. Хоча абсолютна кількість летальних наслідків зменшується після першого року після інфаркту міокарда, аналіз результатів принаймні чотирьох наступних років подальшого спостереження продемонстрував, що підвищений відносний ризик летальних наслідків у пацієнтів, які застосовують НПЗП, зберігається.
Слід уникати застосування препарату ДЕНОКСИБ пацієнтам із нещодавнім інфарктом міокарда, окрім випадків, коли очікується, що користь від лікування переважатиме ризик рецидиву тромботичного серцево - судинного ускладнення. Якщо ДЕНОКСИБ застосовують пацієнтам із нещодавнім інфарктом міокарда, слід здійснювати моніторинг пацієнтів щодо появи ознак серцевої ішемії.
Шлунково-кишкова кровотеча, виникнення виразок та перфорації. НПЗП, у тому числі целекоксиб, спричиняють серйозні побічні реакції з боку шлунково - кишкового тракту, включаючи запалення, кровотечу, утворення виразки, перфорацію стравоходу, шлунка, тонкого і товстого кишечнику, які можуть бути летальними. Ці серйозні побічні реакції можуть виникнути у будь - який час із попередніми симптомами у пацієнтів, які застосовували ДЕНОКСИБ, або без них. Тільки у одного з 5 пацієнтів розвиток серйозних побічних реакцій у верхньому відділі шлунково - кишкового тракту під час лікування НПЗП супроводжується клінічними проявами. Приблизно у 1 % пацієнтів, які застосовували препарат протягом 3 – 6 місяців, і приблизно у 2 – 4 % пацієнтів, які застосовували препарат протягом одного року, спостерігали виразки верхніх відділів шлунково - кишкового тракту, тяжкі кровотечі або перфорації, зумовлені застосуванням НПЗП. Проте навіть короткочасна терапія НПЗП пов'язана з ризиком.
Фактори ризику шлунково-кишкової кровотечі, виникнення виразок та перфорації. Пацієнти з наявністю в анамнезі випадків пептичної виразки та/або шлунково - кишкової кровотечі, які приймали НПЗП, мали більш ніж у 10 разів вищий ризик виникнення шлунково - кишкової кровотечі порівняно з пацієнтами, які не мали цих факторів ризику. Інші фактори, що підвищують ризик виникнення шлунково - кишкових кровотеч у пацієнтів, які застосовують НПЗП, включають довшу тривалість лікування НПЗП, одночасний пероральний прийом кортикостероїдів, ацетилсаліцилової кислоти, антикоагулянтів або СІЗЗС, тютюнопаління, вживання алкоголю, літній вік та поганий загальний стан здоров'я. Більшість повідомлень про побічні реакції з летальним наслідком з боку шлунково - кишкового тракту, що надходили у післяреєстраційний період, були зареєстровані у пацієнтів літнього віку або у ослаблених пацієнтів. Крім того, пацієнти з прогресуючим захворюванням печінки та/або коагулопатією схильні до підвищеного ризику розвитку шлунково - кишкової кровотечі.
У процесі дослідження CLASS частота ускладненої та симптоматичної виразки у всіх пацієнтів через 9 місяців становила 0,78 %, а у підгрупі пацієнтів, які приймали низькі дози ацетилсаліцилової кислоти – 2,19 %. У пацієнтів віком від 65 років частота випадків становила 1,40 % через 9 місяців та 3,06 % при одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти.
Стратегія мінімізації ризиків з боку шлунково - кишкового тракту у пацієнтів, які застосовують НПЗП:
- застосовувати найнижчу ефективну дозу препарату протягом найкоротшого можливого періоду;
- уникати застосування більш ніж одного НПЗП одночасно;
- уникати застосування пацієнтам групи високого ризику, окрім випадків, коли очікується, що користь переважатиме підвищений ризик виникнення кровотечі; у таких пацієнтів, а також у пацієнтів з активною шлунково - кишковою кровотечею слід розглянути можливість застосування альтернативних препаратів замість НПЗП;
- постійно спостерігати щодо ознак та симптомів утворення виразки шлунково - кишкового тракту та/або кровотечі під час терапії НПЗП;
- у разі підозри на серйозну побічну реакцію з боку шлунково - кишкового тракту слід негайно розпочати обстеження і лікування та припинити застосування препарату ДЕНОКСИБ до того моменту, поки серйозна побічна реакція з боку шлунково - кишкового тракту не буде виключена;
- при одночасному застосуванні низьких доз ацетилсаліцилової кислоти для профілактики серцево - судинних ускладнень слід здійснювати більш ретельний моніторинг пацієнтів щодо ознак шлунково - кишкової кровотечі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Гепатотоксичність. Підвищення рівнів аланінамінотрансферази (АЛТ) або аспартатамінотрансферази (АСТ) (в 3 рази або більше вище верхньої межі норми) було зареєстровано приблизно у 1 % пацієнтів, які застосовували НПЗП, у клінічних дослідженнях. Крім того, були зареєстровані рідкісні, інколи летальні випадки тяжкого порушення функції печінки, включаючи фульмінантний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність.
До 15 % пацієнтів, які приймають НПЗП, можуть мати граничне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферментів, а значне підвищення рівня АЛТ або АСТ (приблизно у 3 або більше разів відносно верхньої межі норми) спостерігалося приблизно в 1 % пацієнтів, які приймали НПЗП. Пацієнтів слід проінформувати про симптоматику гепатотоксичності (наприклад, нудота, підвищена втомлюваність, летаргія, діарея, свербіж, жовтяниця, болючість у правому підребер'ї та грипоподібні симптоми). У разі появи клінічних ознак та симптомів, що свідчать про захворювання печінки, або виникнення системних проявів захворювання (наприклад, еозинофілія, висипання), застосування препарату ДЕНОКСИБ слід негайно припинити та провести клінічне обстеження пацієнта.
Артеріальна гіпертензія. Застосування НПЗП, у тому числі препарату ДЕНОКСИБ, може призвести до розвитку артеріальної гіпертензії або погіршання вже існуючої артеріальної гіпертензії, і у кожному випадку можливе підвищення частоти побічних реакцій з боку серцево - судинної системи. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, діуретики групи тіазидів або петльові діуретичні засоби, може спостерігатися порушення відповіді на ці лікарські засоби при застосуванні НПЗП (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Слід здійснювати моніторинг артеріального тиску на початку застосування препарату та впродовж курсу терапії.
Серцева недостатність та набряк. У деяких пацієнтів, які застосовували НПЗП, спостерігали затримку рідини та набряк. Застосування целекоксибу може послаблювати серцево - судинні ефекти декількох лікарських засобів, що застосовуються для лікування цих захворювань (наприклад, діуретики, інгібітори АПФ або блокатори рецепторів ангіотензину) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Слід уникати застосування препарату ДЕНОКСИБ пацієнтам з тяжкою серцевою недостатністю, окрім випадків, коли очікується, що користь від лікування переважатиме ризик погіршання серцевої недостатності. Якщо ДЕНОКСИБ застосовують пацієнтам з тяжкою серцевою недостатністю, слід здійснювати моніторинг ознак погіршання серцевої недостатності у пацієнтів.
Нефротоксичність. Тривале застосування НПЗП призводило до медулярного некрозу нирок та інших ушкоджень нирок.
Також нефротоксичність спостерігалася у пацієнтів, у яких компенсуючу роль у підтриманні ниркової перфузії відігравали ниркові простагландини. У таких пацієнтів застосування НПЗП може спричиняти залежне від дози зменшення продукування простагландинів, та, як наслідок, зменшення ниркового кровотоку, що може спричиняти виражену декомпенсацію функції нирок. До групи підвищеного ризику розвитку цих реакцій належать пацієнти, які мають порушення функції нирок, зневоднення, гіповолемію, серцеву недостатність, дисфункцію печінки, пацієнти, які приймають діуретики, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину, а також пацієнти літнього віку. Припинення лікування НПЗП зазвичай супроводжується поверненням до стану, що спостерігався до початку лікування.
Інформація про контрольовані клінічні дослідження із застосуванням целекоксибу у пацієнтів з прогресуючим захворюванням нирок відсутня. Вплив препарату ДЕНОКСИБ на нирки може прискорювати прогресування вже наявного порушення функції нирок у пацієнтів.
Перед початком лікування препаратом ДЕНОКСИБ слід відкоригувати зневоднення або гіповолемією, якщо вони наявні у пацієнта. У пацієнтів із порушеннями функції нирок або печінки, серцевою недостатністю, зневодненням або гіповолемією під час застосування препарату ДЕНОКСИБ слід здійснювати моніторинг функції нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Слід уникати застосування препарату ДЕНОКСИБ пацієнтам із прогресуючим захворюванням нирок, окрім випадків, коли очікується, що користь переважатиме ризик порушення функції нирок. Якщо ДЕНОКСИБ застосовують пацієнтам із прогресуючим захворюванням нирок, слід здійснювати моніторинг стану пацієнтів на предмет появи ознак порушення функції нирок.
Гіперкаліємія . Випадки підвищення концентрації калію в сироватці крові, у тому числі гіперкаліємія, були зареєстровані при застосуванні НПЗП, навіть у деяких пацієнтів без порушення функції нирок. У пацієнтів з нормальною функцією нирок ці ефекти були пов'язані з гіпоренінемічно - гіпоальдостеронічним станом.
Анафілактичні реакції. Застосування целекоксибу було пов'язане з розвитком анафілактичних реакцій у пацієнтів з відомою гіперчутливістю до целекоксибу або без неї, а також у пацієнтів з аспіриновою астмою. ДЕНОКСИБ є сульфаніламідним препаратом, при цьому як НПЗП, так і сульфаніламідні препарати можуть спричиняти реакції алергічного типу, у тому числі анафілактичні симптоми та небезпечні для життя або менш тяжкі епізоди бронхіальної астми в деяких чутливих осіб (див. розділ «Протипоказання»).
У випадку анафілактичної реакції необхідно звернутися для отримання невідкладної медичної допомоги.
Загострення бронхіальної астми, пов'язане з чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти. Частина пацієнтів із бронхіальною астмою може мати аспіринову астму, що може включати хронічний риносинусит, ускладнений носовими поліпами; тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм; непереносимість ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП. Оскільки перехресна реактивність між ацетилсаліциловою кислотою та іншими НПЗП була зареєстрована у таких чутливих до ацетилсаліцилової кислоти пацієнтів, застосування препарату ДЕНОКСИБ протипоказане пацієнтам з такою формою чутливості до ацетилсаліцилової кислоти (див. розділ «Протипоказання»). При застосуванні препарату ДЕНОКСИБ пацієнтам із вже існуючою бронхіальною астмою (без відомої чутливості до ацетилсаліцилової кислоти) слід здійснювати моніторинг пацієнтів на предмет зміни ознак та симптомів бронхіальної астми.
Серйозні шкірні реакції. ДЕНОКСИБ може спричиняти розвиток серйозних побічних реакцій з боку шкіри, таких як мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса−Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозні висипання зі симптомами еозинофілії та системними симптомами, а також гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Ці серйозні реакції можуть розвиватися без попереджувальних симптомів та можуть бути летальними.
Пацієнтів необхідно повідомити про ознаки та симптоми серйозних шкірних реакцій та про необхідність припинення застосування препарату ДЕНОКСИБ при першій появі висипання на шкірі або будь - яких інших ознак гіперчутливості. ДЕНОКСИБ протипоказаний для застосування пацієнтам з наявністю в анамнезі серйозних шкірних реакцій на НПЗП (див. розділ «Протипоказання»).
Передчасне закриття артеріальної протоки плода. Целекоксиб може спричиняти передчасне закриття артеріальної протоки. Слід уникати застосування препарату ДЕНОКСИБ у вагітних жінок, починаючи з 30 - го тижня вагітності (ІІІ триместр) (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Гематологічна токсичність. У пацієнтів, які застосовують НПЗП, були зареєстровані випадки анемії. Це може бути зумовлено прихованою або значною втратою крові, затримкою рідини або ефектом на еритропоез, який ще повністю не описано. Якщо у пацієнта при застосуванні препарату ДЕНОКСИБ наявні будь - які ознаки або симптоми анемії, слід здійснювати моніторинг рівня гемоглобіну або показника гематокриту.
НПЗП, у тому числі ДЕНОКСИБ, можуть підвищувати ризик виникнення кровотеч. Такі супутні фактори як порушення згортання крові або одночасне застосування варфарину, інших антикоагулянтів, протитромбоцитарних препаратів (наприклад, ацетилсаліцилова кислота), СІЗЗС та ІЗЗСН можуть підвищувати цей ризик. Слід здійснювати моніторинг таких пацієнтів щодо появи ознак кровотечі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Маскування запалення та підвищеної температури. Фармакологічна активність препарату ДЕНОКСИБ, що полягає у зменшенні запалення та, можливо, у зниженні підвищеної температури, може зменшити практичну цінність діагностичних ознак при виявленні інфекцій.
Моніторинг результатів лабораторних аналізів. Оскільки серйозні шлунково - кишкові кровотечі, гепатотоксичність та ушкодження нирок можуть виникнути без попереджувальних симптомів та ознак, слід розглянути можливість моніторингу пацієнтів, які застосовують НПЗП протягом тривалого періоду часу. Моніторинг передбачає періодичне виконання загального та біохімічного аналізів крові (див. розділ «Особливості застосування»).
За даними контрольованих клінічних досліджень, підвищення рівня азоту сечовини крові виникало частіше у пацієнтів, які приймали целекоксиб, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. Це відхилення від норми результату лабораторного аналізу також спостерігали у пацієнтів, які протягом цих досліджень отримували препарати порівняння групи НПЗП. Клінічна значущість цього відхилення від норми не була встановлена.
Дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові. Оскільки під час застосування препарату ДЕНОКСИБ існує ризик виникнення дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові у дітей зі системними проявами ювенільного ревматоїдного артриту, слід здійснювати моніторинг пацієнтів щодо ознак і симптомів порушення згортання крові або кровотечі та інформувати пацієнтів і їхніх опікунів про необхідність якомога швидше повідомляти про симптоми.
Фертильність. Виходячи з того, що механізм дії НПЗП (у тому числі препарату ДЕНОКСИБ) опосередкований простагландинами, застосування цих препаратів може затримувати чи перешкоджати розриву фолікула яєчника, що може бути пов'язано з тимчасовим безпліддям у деяких жінок. Опубліковані результати досліджень на тваринах показали, що застосування інгібіторів синтезу простагландинів потенційно може порушувати опосередкований простагландинами розрив фолікула, необхідний для овуляції. Невеликі дослідження у жінок, які застосовували НПЗП, також продемонстрували оборотну затримку овуляції. Слід розглянути можливість відміни препарату ДЕНОКСИБ у жінок, які мають труднощі з зачаттям, або які проходять обстеження з приводу безпліддя.
Препарат містить лактозу. При встановленні непереносимості деяких цукрів слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Застосування НПЗП, у тому числі препарату ДЕНОКСИБ, протягом ІІІ триместру вагітності підвищує ризик передчасного закриття артеріальної протоки плода. Слід уникати застосування препарату ДЕНОКСИБ вагітним жінкам, починаючи з 30 - го тижня вагітності.
Відповідних контрольованих досліджень застосування целекоксибу вагітним жінкам не проводили. На підставі даних, отриманих під час спостережних досліджень щодо потенційних ембріофетальних ризиків застосування НПЗП жінкам протягом І або
ІІ триместрів вагітності, не можна було зробити остаточних висновків. У репродуктивних дослідженнях на тваринах спостерігали випадки ембріофетального летального наслідку та збільшення частоти розвитку діафрагмальної грижі у щурів, яким вводили целекоксиб щоденно перорально протягом періоду органогенезу у дозах, що приблизно в 6 разів перевищували максимальну рекомендовану дозу для людини, яка становила 200 мг 2 рази на добу. Крім того, структурні порушення (наприклад, дефекти перегородки, зрощення ребер, зрощення сегмента груднини та деформації сегментів груднини) спостерігали у кролів, яким вводили целекоксиб перорально протягом періоду органогенезу у дозах, які приблизно у 2 рази перевищували максимальну рекомендовану дозу для людини. Виходячи з даних, отриманих на тваринах, було показано, що простагландини відіграють важливу роль у регуляції проникності судин ендометрія, імплантації бластоцист та децидуалізації. У дослідженнях на тваринах введення інгібіторів синтезу простагландинів, наприклад целекоксибу, призводило до підвищення частоти пре - та постімплантаційних втрат.
ІІ триместрів вагітності, не можна було зробити остаточних висновків. У репродуктивних дослідженнях на тваринах спостерігали випадки ембріофетального летального наслідку та збільшення частоти розвитку діафрагмальної грижі у щурів, яким вводили целекоксиб щоденно перорально протягом періоду органогенезу у дозах, що приблизно в 6 разів перевищували максимальну рекомендовану дозу для людини, яка становила 200 мг 2 рази на добу. Крім того, структурні порушення (наприклад, дефекти перегородки, зрощення ребер, зрощення сегмента груднини та деформації сегментів груднини) спостерігали у кролів, яким вводили целекоксиб перорально протягом періоду органогенезу у дозах, які приблизно у 2 рази перевищували максимальну рекомендовану дозу для людини. Виходячи з даних, отриманих на тваринах, було показано, що простагландини відіграють важливу роль у регуляції проникності судин ендометрія, імплантації бластоцист та децидуалізації. У дослідженнях на тваринах введення інгібіторів синтезу простагландинів, наприклад целекоксибу, призводило до підвищення частоти пре - та постімплантаційних втрат.
Усі вагітності супроводжуються фоновим ризиком вроджених дефектів, втрати плода або інших небажаних наслідків. У загальній популяції пацієнтів США, незалежно від впливу препарату, усі клінічно встановлені випадки вагітності характеризуються фоновою частотою 2 – 4 % значних уроджених дефектів та 15 – 20 % втрати плода під час вагітності. Розрахунковий фоновий ризик значних уроджених дефектів і викиднів для зазначеної популяції невідомий.
Перейми та пологи. Досліджень впливу целекоксибу на перейми або пологи не проводили. У дослідженнях на тваринах НПЗП, включаючи целекоксиб, інгібують синтез простагландинів, спричиняючи затримку пологів та підвищуючи частоту мертвонародження.
Дані, отримані для людини. Наявні дані не дають можливості оцінити наявність чи відсутність ембріофетальної токсичності, пов'язаної із застосуванням целекоксибу.
Ефекти целекоксибу на перебіг переймів та пологів у вагітних жінок невідомі.
Годування груддю. Малочисельні дані трьох опублікованих звітів стосуються загалом 12 жінок, які годували груддю, та свідчать про низький рівень целекоксибу у грудному молоці. Розрахована середня добова доза для немовляти становила
10 – 40 мкг/кг/добу, що становить менше 1 % від терапевтичної дози для дворічної дитини у перерахуванні на масу тіла. У звіті про двох немовлят віком 17 та 22 місяці, яких годували груддю, не повідомляли про жодні побічні реакції.
10 – 40 мкг/кг/добу, що становить менше 1 % від терапевтичної дози для дворічної дитини у перерахуванні на масу тіла. У звіті про двох немовлят віком 17 та 22 місяці, яких годували груддю, не повідомляли про жодні побічні реакції.
Застосовувати ДЕНОКСИБ жінкам, які годують груддю, слід з обережністю. Користь для здоров'я і розвитку дитини від грудного годування слід оцінювати порівняно з клінічною потребою матері в препараті ДЕНОКСИБ, а також будь - якими потенційними побічними ефектами препарату ДЕНОКСИБ або впливом основного захворювання матері на немовля.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
У випадку появи таких побічних реакцій як запаморочення, вертиго або сонливість при застосуванні целекоксибу слід уникати керування транспортними засобами та роботи з механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Загальні інструкції щодо дозування. Перед прийняттям рішення про застосування даного лікарського засобу слід ретельно зважити очікувані потенційні переваги та ризики від його застосування та розглянути доцільність інших варіантів лікування. Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу препарату протягом найкоротшого періоду згідно з метою лікування окремого пацієнта (див. розділ «Особливості застосування»).
Цей препарат можна приймати незалежно від вживання їжі.
О стеоартрит. При лікуванні остеоартриту доза препарату становить 200 мг на добу одноразово або по 100 мг 2 рази на добу.
Ревматоїдний артрит. При лікуванні ревматоїдного артриту доза препарату становить від 100 до 200 мг 2 рази на добу.
Анкілозуючий спондиліт. Для лікування анкілозуючого спондиліту добова доза препарату ДЕНОКСИБ становить 200 мг, яку слід приймати одразу (прийом 1 раз на добу) або ділити (прийом 2 рази на добу). Якщо протягом 6 тижнів не спостерігається позитивного ефекту, дозу препарату можна збільшити до 400 мг на добу. Якщо протягом 6 тижнів не спостерігається ефекту при застосуванні препарату у дозі 400 мг на добу, відповідь на лікування є малоймовірною, тому слід розглянути альтернативні варіанти лікування.
Контроль гострого болю та лікування первинної дисменореї. Для контролю гострого болю та лікування первинної дисменореї початкова доза препарату становить 400 мг з наступним застосуванням додаткової дози 200 мг у перший день у разі необхідності. У наступні дні рекомендована доза препарату становить 200 мг 2 рази на добу у разі необхідності.
Особливі групи пацієнтів.
Печінкова недостатність. У пацієнтів із порушеннями функції печінки помірного ступеня тяжкості (клас B за класифікацією Чайлда−П'ю) дозу препарату слід зменшити на 50 %. Застосування препарату ДЕНОКСИБ пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки не рекомендується (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливості застосування»).
Пацієнти з повільним метаболізмом субстратів CYP2C9. У дорослих пацієнтів із відомим або підозрюваним уповільненням метаболізму субстратів CYP2C9 на підставі генотипу або попереднього досвіду застосування інших субстратів CYP2C9 (таких як варфарин, фенітоїн), целекоксиб слід застосовувати, починаючи з половини мінімальної рекомендованої дози.
У пацієнтів із ювенільним ревматоїдним артритом та відомим або підозрюваним повільним метаболізмом субстратів CYP2C9 слід розглянути можливість застосування альтернативного лікування (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
Ниркова недостатність. Застосовувати ДЕНОКСИБ пацієнтам із нирковою недостатністю тяжкого ступеня не рекомендовано (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливості застосування»).
Пацієнти літнього віку. Пацієнти літнього віку, порівняно з пацієнтами молодшого віку, мають більший ризик розвитку таких серйозних побічних реакцій, асоційованих із застосуванням НПЗП, як побічні реакції з боку серцево - судинної системи, шлунково - кишкового тракту та/або з боку нирок.
Якщо передбачувана користь для пацієнтів літнього віку є більшою, ніж потенційний ризик, слід розпочинати застосування препарату з найнижчої дози та моніторити стан пацієнта щодо розвитку побічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»).
Із загальної кількості пацієнтів, які застосовували целекоксиб у процесі дореєстраційних клінічних досліджень, вік більше ніж 3300 пацієнтів становив 65 – 74 роки, при цьому вік приблизно 1300 додаткових пацієнтів був від 75 років. Суттєвих відмінностей щодо ефективності для цієї категорії пацієнтів та для пацієнтів молодшого віку виявлено не було. У клінічних дослідженнях, у процесі яких порівнювали функцію нирок (визначали за швидкістю клубочкової фільтрації, азотом сечовини крові та креатиніном) та функцію тромбоцитів (визначали за часом кровотечі та агрегацією тромбоцитів), не спостерігали різниці у результатах для добровольців літнього віку та добровольців молодшого віку. Проте, як і при застосуванні інших НПЗП, у тому числі тих, які вибірково пригнічують ЦОГ - 2, у період після виходу препарату на ринок було більше спонтанних повідомлень про шлунково - кишкові події з летальним наслідком та про гостру ниркову недостатність у пацієнтів літнього віку порівняно з пацієнтами молодшого віку (див. розділ «Особливості застосування»).
Діти.
ДЕНОКСИБ не показаний для застосування дітям.
Передозування.
Симптоми гострого передозування НПЗП зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та болем в епігастральній ділянці живота і зазвичай є оборотними при застосуванні підтримуючої терапії. Були зареєстровані випадки шлунково - кишкової кровотечі. У рідкісних випадках були зареєстровані артеріальна гіпертензія, гостра ниркова недостатність, пригнічення дихання та кома (див. розділ «Особливості застосування»).
У процесі клінічних досліджень випадків передозування целекоксибом зареєстровано не було. У результаті застосування препарату у дозах до 2400 мг на добу протягом періоду до 10 днів у 12 пацієнтів випадків серйозної інтоксикації зареєстровано не було. Інформація про можливість виведення целекоксибу шляхом гемодіалізу відсутня, але, виходячи з високого ступеня зв'язування з білками плазми крові (> 97 %), можна припустити, що діаліз при передозуванні буде неефективним.
Після передозування НПЗП пацієнтам необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування. Спеціальні антидоти відсутні. Слід розглянути можливість викликати блювання та/або застосувати активоване вугілля (60 – 100 г для дорослих, 1 – 2 г на 1 кг маси тіла дітям) та/або осмотичний проносний засіб пацієнтам, у яких протягом чотирьох годин після здійснення ін'єкції спостерігаються симптоми передозування, а також пацієнтам з тяжким передозуванням (доза, що в 5 – 10 разів перевищує рекомендовану дозу).
Форсований діурез, підлужування сечі, гемодіаліз або гемоперфузія не застосовуються через високе зв'язування з білками.
Для отримання додаткової інформації щодо лікування передозування необхідно звернутися до токсикологічного центру.
Побічні реакції.
Існують дані щодо можливості розвитку наступних побічних реакцій.
З боку шлунково-кишкового тракту: запор, дивертикуліт, дисфагія, відрижка, езофагіт, гастрит, гастроентерит, гастроезофагеальний рефлюкс, геморой, хіатальна грижа, мелена, сухість у роті, стоматит, тенезми, блювання, перфорація кишки, шлунково - кишкова кровотеча, коліт із кровотечею, перфорація стравоходу, панкреатит, кишкова непрохідність.
З боку серцево-судинної системи: погіршення перебігу артеріальної гіпертензії, стенокардія, ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, непритомність, застійна серцева недостатність, фібриляція шлуночків, тромбоемболія легеневої артерії, гостре порушення мозкового кровообігу, периферична гангрена, тромбофлебіт, нестабільна стенокардія, функціональна недостатність аортального клапана, атеросклероз коронарної артерії, синусова брадикардія, гіпертрофія шлуночка, тромбоз глибоких вен, васкуліт, відчуття серцебиття, тахікардія.
Загальні розлади: реакції гіперчутливості, алергічні реакції, біль у грудях, кіста (без додаткових уточнень), генералізований набряк, набряк обличчя, підвищена втомлюваність, гарячка, припливи, грипоподібні симптоми, біль, периферичний біль, сепсис, раптовий летальний наслідок, анафілактоїдна реакція, ангіоневротичний набряк.
З боку центральної та периферичної нервової системи: судоми ніг, гіпертензія, гіпестезія, мігрень, парестезія, вертиго, атаксія, суїцид (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), ішемічний інсульт, асептичний менінгіт, агевзія, аносмія, летальний внутрішньочерепний крововилив.
Розлади слуху та вестибулярного апарату: глухота, шум у вухах, лабіринтит.
З боку органів зору: помутніння склоподібного тіла, крововилив у кон'юнктиву.
З боку печінки та жовчного міхура : підвищення рівня печінкових ферментів (у тому числі підвищення рівнів АСТ і АЛТ), холелітіаз, некроз печінки, гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність.
Метаболічні та аліментарні розлади: підвищення рівня азоту сечі, підвищення рівня креатинфосфокінази в крові, гіперхолестеринемія, гіперглікемія, гіпокаліємія, підвищення рівня небілкового азоту, підвищення рівня креатиніну, підвищення рівня лужної фосфатази, збільшення маси тіла, підвищений рівень калію в крові, підвищений рівень натрію в крові, підвищений рівень тестостерону в крові, гіпоглікемія, гіпонатріємія.
З боку кістково-м'язової системи: артралгія, артроз, міалгія, синовіїт, тендиніт.
З боку психіки: анорексія, стривоженість, підвищений апетит, депресія, нервозність, сонливість.
З боку крові: анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія, лейкопенія, екхімоз, носова кровотеча, тромбоцитемія.
З боку дихальної системи: бронхіт, бронхоспазм, посилення бронхоспазму, кашель, задишка, ларингіт, пневмонія.
З боку шкіри та її придатків : алопеція, дерматит, реакції фоточутливості, свербіж, еритематозні висипання, макуло - папульозні висипання, захворювання шкіри, сухість шкіри, підвищена пітливість, кропив'янка.
Розлади в місці застосування: целюліт, контактний дерматит.
З боку сечовидільної системи: альбумінурія, цистит, дизурія, гематурія, часте сечовипускання, сечокам'яна хвороба, гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: кіста яєчника.
Травма, отруєння та ускладнення процедур: епікондиліт, розрив сухожилля.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Для цього лікарського засобу не потрібні будь-які спеціальні умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 10 капсул у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
МІКРО ЛАБС ЛІМІТЕД/MICRO LABS LIMITED.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Ділянка №. S.155 - S.159 та N1, Промислова зона Верна, Фаза ІІІ та Фаза IV, Верна Салкетт, In-403 722, Індія/PLOT NO. S.155 TO S.159 & N1, VERNA INDUSTRIAL ESTATE, PHASE III & PHASE IV, VERNA SALCETTE, IN-403 722, India
ЦЕЛЕКОКСИБ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа