В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
ИБУПРОФЕН табл. 400 мг №10

ИБУПРОФЕН табл. 400 мг №10

rx
Код товара: 630862
Производитель: Технолог (Украина, Умань)
600,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

ибупрофен

ИБУПРОФЕН

Место хранения:
Активный ингредиент: ибупрофен;
1 таблетка содержит 400 мг ибупрофена;
Вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза, кроскармеллоза натрия, лактозы моногидрат, коллоидный безводный диоксид кремния, лаурилсульфат натрия, стеарат магния, гипромеллоза, диоксид титана (Е 171), тальк, макрогол 4000.
Лекарственная форма. Таблетки покрыты оболочкой.
Основные физико-химические свойства: таблетки, покрытые оболочкой удлиненные, белого или почти белого цвета, с верхней и нижней выпуклой поверхности.
Фармакотерапевтическая группа.
Препараты, влияющие на опорно - двигательную систему. Противовоспалительные и противоревматические препараты. Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства. Производные пропионовой кислоты. Ибупрофен.
Код ATH M01A E01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Ибупрофен - нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), пропионовой кислоты производного материала , который направлял действия против боли, лихорадки и воспаления через подавление синтеза простагландинов - медиаторов боли и воспаления. Кроме того, ибупрофен обратимо подавляет агрегацию тромбоцитов.
Экспериментальные данные указывают на то, что ибупрофен может ингибировать эффект конкурентного низкой дозы ацетилсалициловой кислоты / аспирина на агрегацию тромбоцитов при использовании этих препаратов. Некоторые фармакодинамические исследования указывают на то, что применение разовой дозы ибупрофена 400 мг в течение 8 часов до и в течение 30 минут после применения ацетилсалициловой кислоты / аспирин немедленного высвобождения (81 мг) снижается эффект ацетилсалициловой кислоты / аспирина на образование тромбоксана или тромбоцитов агрегация. Хотя существует неопределенность в отношении экстраполяции данных о клинической ситуации, мы не можем исключить вероятность того, что регулярное длительное применение ибупрофена может уменьшить кардиопротективный эффект низких доз ацетилсалициловой кислоты / аспирина. Когда ибупрофен систематически применяя клинически значимый эффект считается маловероятным (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие формы взаимодействия»).
Фармакокинетика.
Поглощение
Ибупрофен быстро всасывается главным образом в тонком кишечнике и связывается с белками плазмы. После перорального введения 200-600 мг ибупрофена максимальной концентрации в плазме крови 15-55 мкг / мл (С макс) достигается в среднем 1-2 часов (Тмакс).
Если препарат принимают после еды, поглощение ибупрофена осуществляется гораздо медленнее , и концентрация в плазме максимума ниже.
После перорального введения разовой дозы 400 мг ибупрофена пиковых концентраций 8-13 мг / мл в плазме крови достигается через 6 часов.
Распределение
99% ибупрофена связывается с белками плазмы. Связывание является обратимым.
Метаболизм
Более 50-60% от пероральной дозы ибупрофена метаболизируется в печени до двух неактивных метаболитов. Метаболизм ибупрофен похож у детей и взрослых.
Vyvydennya
Период полураспада в плазме составляет 1 ½-2 -х часов. Короткий период полураспада означает , что даже после многократного введения не происходит накопления ибупрофена. Ибупрофен и его метаболиты почти полностью выводится почками в течение 24 часов после приема.
Не у пожилых пациентов не существует никаких существенных различий в фармакокинетических профиле.
Клинические характеристики.
Индикация.
Симптоматическое лечение легкой до умеренной боли различного происхождения (голова, боли зуба, болезненные менструации), включая простуды и лихорадку.
Противопоказание.
  • Повышенная чувствительность к ибупрофена или к любому компоненту препарата.
  • Реакции гиперчувствительности (например , астма, ринит, крапивница или отек Квинке) наблюдались ранее после использования ибупрофен, ацетилсалициловая кислота / аспирин или другой истории НПВС.
  • Язвенная болезнь желудка и / или двенадцатиперстной кишки или желудочно - кишечное кровотечение в активной форме, или рецидивирующей (два или более эпизодов тяжелой язвы желудка или кровотечение в прошлом).
  • Острый или переносится ранее воспалительное заболевание кишечника (например, болезнь Крона, язвенный колит).
  • Желудочно - кишечное кровотечение или перфорация , связанные с предыдущим использованием НПВС в истории.
  • Повышенная восприимчивость к кровотечению.
  • Тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина ˂ 30 мл / мин).
  • Тяжелая печеночная недостаточность (цирроз, асцит).
  • Выраженная сердечная недостаточность (класс III-IV классификация NYHA (Нью - Йоркская кардиологическая ассоциация).
  • Лечение послеоперационной боли после аортокоронарного шунтирования (или с использованием искусственного кровообращения).
  • Последний триместр беременности (см. В разделе «Использование в период беременности и лактации).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
  • Другие НПВП, включая селективные ингибиторы СОХ-2: одновременное использование нескольких НПВП может повысить риск желудочно - кишечных язв и кровотечения вследствие синергического эффекта. Поэтому Избегайте использование ибупрофена с другими НПВС (см раздел «Особенности применения».);
  • кортикостероиды увеличивают риск развития язв и кровотечений в желудочно - кишечном тракте (см раздел «Особенности применения».);
  • Алкоголь: усиливает желудочно - кишечные побочные эффекты и повышает риск развития желудочно - кишечного кровотечения;
  • антигипертензивные средства, бета-блокаторы и диуретики: НПВП могут снижать действие диуретиков и других гипотензивных препаратов , такие как ингибиторы АПФ, антагонисты ангиотензина и бета - блокаторы. У некоторых пациентов с нарушенной функцией почек (например , у пациентов с дегидратацией или пожилыми пациентами с нарушенной функцией почек) одновременным использованием ингибиторов или антагонистов ангиотензина II и агентов АПФА , которые ингибируют циклооксигеназа может привести к дальнейшему ухудшению почечной функции, включая возможную острую почечную недостаточность , который, как правило , обратимы. Следовательно, такие комбинации должны быть назначены с осторожностью, особенно пациентами летнего возраста. Если вам нужно длительное лечение следует проводить адекватную гидратацию пациента и определить необходимость мониторинга почечной функции в начале комбинированного лечения , так и в будущем. Диуретики повышают риск развития нефротоксичности влияния НПВС;
  • пробенецид и сульфинпиразон: могут задержать выделение ибупрофена urykozurychnyy эффекта пробенецида и сульфинпиразона ослабленного;
  • Антикоагулянты: НПВП могут усилить терапевтический эффект антикоагулянтов , таких как варфарин (см . Раздел «Особенности применения»);
  • антитромбоцитарные агенты и селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (SSRI): повышенный риск развития желудочно - кишечного кровотечения при приеме с НПВС (см раздел «Особенности применения».);
  • аминогликозиды, НПВС может снизить выведение аминогликозидов;
  • ацетилсалициловая кислота / аспирин, не должны использоваться в сочетании с ибупрофен, поскольку это увеличивает риск развития побочных реакций. Экспериментальные данные указывают на то, что в то время как применение ибупрофена может ингибировать эффект низких доз ацетилсалициловой кислоты / аспирин на агрегацию тромбоцитов. Однако неопределенность в отношении возможности экстраполяции этих данных в клиническую ситуацию делает невозможным сделать окончательные выводы , что регулярное длительное применение ибупрофена может уменьшить кардиопротективный эффект низких доз ацетилсалициловой кислоты / аспирина. Когда ибупрофен систематически применяются клинически значимые эффекты считается маловероятным (см раздел «Особенности применения».);
  • сульфонилмочевины препараты действий оральных антидиабетических препаратов (сульфонилмочевины) может быть повышена эффект ибупрофена и других НПВС. Редко сообщалось гипогликемии у пациентов , получавших ибупрофен терапии для сульфонилмочевины. Необходимо регулярно проверять уровень глюкозы в крови и, при необходимости, корректировать дозу сахароснижающих препаратов;
  • антагонисты гистаминовых H2: Клинически значимое взаимодействие ибупрофена с циметидином или ранитидин не имеет;
  • дигоксин: НПВС может увеличить дигоксина концентрации в плазме крови;
  • фенитоин: НПВС может увеличивать концентрацию фенитоина плазмы;
  • Литий: НПВС может уменьшать экскрецию лития;
  • Метотрексат: НПВС могут ингибировать канальцевую секрецию метотрексата и уменьшить клиренс метотрексата;
  • баклофен, использование НПВС повышает токсичность баклофен;
  • холестирамин, в то время как применение холестирамин может снижать абсорбцию ибупрофена в желудочно - кишечном тракте, но клиническое значение этого неизвестно.
  • циклоспорин: повышенный риск нефротоксичности;
  • такролимус: повышенный риск нефротоксичности;
  • растительные экстракты: гинкго билоба может потенцировать риск кровотечений , связанных с НПВС;
  • мифепристон, снижая эффективность препарата теоретически возможно , учитывая antyprostahlandynovi свойства НПВС. Ограниченные данные позволяют предположить , что одновременное применение НПВС в день применения простагландинов не изменяет эффект мифепристона или простагландина на шейки матки или сократимости и не снижает клиническую эффективность медикаментозного прерывания беременности;
  • Хинолоны антибиотики, исследования на животных показали , что судороги , связанные с хинолона может происходить чаще , в связи с приемом НПВС. Одновременное лечение с ибупрофен увеличивает риск судорог;
  • зидовудин, осведомлены о повышенном риске гематологической токсичности с сопутствующим применением зидовудина и НПВС. Существуют доказательства повышения риска развития гемартроза и гематомы в ВИЧ-инфицированных пациентах, страдающих гемофилией в случае сопутствующего обращения с зидодином и ибупрофеном;
  • Ингибиторы CYP2C9: Одновременное применение ибупрофена с ингибиторами CYP2C9 может увеличить подверженность ибупрофена (CYP2C9 субстрата). В ходе одного из исследований было показано , что вориконазол и флуконазол (ингибиторы CYP2C9) обладают повышенной S (+) - ибупрофен примерно на 80-100%. Необходимость рассмотреть возможность снижения дозы ибупрофена с сопутствующей администрацией ингибиторов CYP2C9, особенно при назначении высоких доз ибупрофена пациентов , получающих флуконазол или вориконазол;
  • сопутствующее применение ибупрофена и калийсберегающих диуретиков может привести к гиперкалиемии (калий рекомендуется проверять сыворотку);
  • сердечные гликозиды: НПВП могут усиливать сердечную функцию, функцию снижения скорости клубочковой фильтрации почек и увеличение плазменной гликозида.
Особенности приложения.
Общие предупреждения
Побочные эффекты ибупрофена обычно могут быть уменьшены за счет использования минимальной эффективной дозы , необходимой для лечения симптомов, в течение короткого периода времени (см. Раздел « Способ применения и дозы» и желудочно - кишечного тракта, сердечно - сосудистые риски ниже).
Долгосрочное применение любых анальгетиков для лечения головной боли может ухудшить это состояние. В случае подозрения или подтверждения этой ситуации обратитесь к врачу и отменить лечение. Диагностика головной боли из-за чрезмерного использования лекарственного средства для пациентов требуется у пациентов, страдающих от частых или ежедневных головных болей, несмотря на (или через) регулярное использование препаратов против головной боли.
Некоторые селективное СОХ-2 в плацебо-контролируемых исследований было установлено , повышенный риск тромботических сердечно - сосудистых и цереброваскулярных осложнений. Не известно , является ли этот риск непосредственно коррелирует селективные СОХ-1 / СОХ-2 специфических НПВС. Поскольку в настоящее время нет сопоставимых данных о клинических исследованиях с максимальными дозами ибупрофена и длительной терапии, подобный повышенный риск не может быть исключен. Хотя не доступны соответствующие данные ибупрофен следует использовать с клинически доказанной ишемической болезнью сердца, цереброваскулярные заболевания, заболевания периферических артерий или у пациентов со значительными факторами риска (таких как высокое кровяное давление, гиперлипидемия, сахарный диабет, курение) следует использовать только после тщательного оценка рисков и выгод. Кроме того, из - за этот риск следует дать самую низкую эффективную дозу для самой короткой продолжительности терапии.
Почечные эффекты НПВС включают задержку жидкости с отеком и / или артериальной гипертензией. Поэтому ибупрофен следует использовать с осторожностью у пациентов с нарушениями сердца или других условий, которые склонны к задержке жидкости. Будьте осторожны и пациентов , принимающих диуретики или ингибиторы АПФ одновременно, а также повышенный риск гиповолемии.
Одновременное применение НПВС с алкоголем может увеличить побочные эффекты , связанные с активными веществами, в частности , из желудочно - кишечного тракта или центральной нервной системы (ЦНС).
Маскирующие симптомы основных инфекций. Ибупрофен может маскировать симптомы инфекционного заболевания , которое может привести к задержке начала соответствующего лечения и тем самым осложнить заболевание. Было отмечено , в бактериальной внебольничной пневмонии и бактериальных осложнений ветряной оспы. Если ибупрофен используется , когда температура тела или для облегчения боли инфекции, рекомендуется следить за инфекционными заболеваниями. В условиях лечения за пределами медицинского учреждения пациент должен связаться с врачом, если симптомы хранятся или усилены.
Дыхательные расстройства. С осторожностью следует назначать ибупрофен для пациентов , страдающих от астмы, хронического ринита, аллергических заболеваний или имеют свою историю , так как сообщалось , что ибупрофен может вызвать бронхоспазм, крапивницу или отек Квинке у этих пациентов.
Нарушение функции сердца, почек и печени. Так как НПВС следует использовать с осторожностью у пациентов с нарушенной функцией почек, печени или сердца, так как это может привести к ухудшению функции почек.
Обычно сопутствующее использование обезболивающих препаратов такие дополнительные увеличивает этот риск.
У пациентов с нарушенной функцией почек, печени или сердца следует использовать самую низкую эффективную дозу в течение самого короткого периода времени и мониторинга почечной функции, особенно в случае длительного лечения (см. Раздел «Противопоказания»).
Другие НПВП. Сопущенное использование IBuprofen с другими НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2, увеличивают риск побочных эффектов, поэтому его следует избегать.
Пациенты пожилых людей. У пожилых пациентов существует повышенная частота побочных реакций на НСАЗ, особенно желудочно-кишечное кровотечение и перфорации, которые могут быть смертельными.
Желудочно - кишечные кровотечения, язвы, перфорация. НПВС следует использовать с осторожностью в пациентах с хроническим воспалительным заболеванием кишечника (язвенный колит, болезнь Крона) , как может быть усилено эти условия (см. Раздел «Противопоказания»).
Есть сообщения о желудочно - кишечных кровотечений, перфораций, язв, в том числе смертей , которые происходят на любом этапе лечения НПВС, независимо от симптомов предупреждения или наличие серьезных нарушений желудочно - кишечного тракта в истории.
Риск желудочно - кишечного кровотечения, перфорации, язвы увеличивается с увеличением дозы НПВС у пациентов с язвенным анамнезом, особенно если она осложняется кровотечением или перфорацией, а также у пациентов пожилого возраста. Эти пациенты должны начинать лечение с минимальными дозами. Следует соблюдать осторожность у пациентов , получающая сопутствующие препараты , которые увеличивают hastrotoksychnosti риска или кровотечение , такие как оральные кортикостероиды, антикоагулянты (например, варфарин), СИОЗС или антитромбоцитарные препараты , такие как ацетилсалициловая кислота / аспирин (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формы взаимодействия «). Длительное лечение этих больных, а также для пациентов , нуждающихся в сопутствующее применение низких доз ацетилсалициловой кислоты / аспирина или других препаратов , которые повышают риск развития желудочно - кишечного тракта , может потребоваться комбинированная терапия рецепт мизопростола или ингибиторов протонной помпы.
Пациенты с желудочно - кишечными расстройствами в анамнезе, особенно у пациентов пожилого возраста, должны сообщать о любых необычных симптомах из желудочно - кишечного тракта (особенно кровотечений), особенно желудочно - кишечного кровотечения в начале лечения.
В случае желудочно-кишечного кровотечения или язвы у пациентов, получающих ибупрофен, лечение должно быть немедленно прекращено.
Ибупрофен следует применять только по строгим показаниям и под контролем желудочно - кишечных жалоб и дисфункции печени , поскольку их состояние может ухудшиться (см. «Побочные эффекты»).
Сердечно - сосудистые и цереброваскулярные эффекты. Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас ІI за класифікацією NYHA) в анамнезі слід з обережністю розпочинати довготривале лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ, повідомляли про випадки затримки рідини, артеріальної гіпертензії та набряків.
Дані клінічного дослідження свідчать про те, що застосовування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може бути пов´язане з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Загалом дані епідеміологічних досліджень не передбачають, що низька доза ібупрофену (наприклад ≤ 1200 мг на добу) пов´язана з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень.
Пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас II‒III за класифікацією NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід лікувати ібупрофеном тільки після ретельної оцінки клінічної картини. Слід уникати високих доз (2400 мг на добу). Також слід ретельно оцінювати клінічну картину перед початком довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних ускладнень (наприклад артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління), особливо якщо необхідні високі дози ібупрофену (2400 мг на добу).
Шкірні реакції. Дуже рідко на тлі прийому НПЗЗ можуть виникати тяжкі форми шкірних реакцій, що можуть призвести до летального наслідку, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса‒Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігається на ранніх етапах терапії, у більшості випадків такі реакції виникають протягом першого місяця лікування. Також повідомляли про випадок гострого генералізованого екзантемального пустульозу, що виник після застосування лікарських засобів, що містять ібупрофен.
Слід припинити використання ібупрофену при появі перших ознак та симптомів уражень шкіри, таких як шкірні висипання, ураження слизової або будь-які інші ознаки гіперчутливості.
У виняткових випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м'яких тканин. На даний час не можна виключати вплив НПЗЗ на погіршення цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофену у випадку вітряної віспи.
Вплив на нирки. З обережністю слід починати лікування ібупрофеном пацієнтів зі значною дегідратацією. Існує ризик порушення функції нирок, особливо у дітей, підлітків та пацієнтів літнього віку з дегідратацією. Як і при застосуванні інших НПЗЗ, тривалий прийом ібупрофену може призвести до папілярного некрозу нирок та інших патологічних змін у нирках. Токсичний вплив на нирки також спостерігався у пацієнтів, у яких ниркові простагландини відігравали компенсаторну роль у підтриманні перфузії нирок. Призначення НПЗЗ таким пацієнтам може спричинити дозозалежне зменшення утворення простагландинів і, вторинно, зменшення ниркового кровотоку, що може призвести до ниркової недостатності.
До групи високого ризику розвитку такої реакції належать пацієнти з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, дисфункцією печінки, які приймають діуретики та інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), а також пацієнти літнього віку. Припинення прийому НПЗЗ зазвичай супроводжується відновленням стану, що передував лікуванню.
Звичне застосування знеболювальних лікарських засобів, особливо комбінації кількох знеболювальних, може призвести до стійкого порушення функції нирок з ризиком ниркової недостатності (аналгетична нефропатія). Цей ризик може бути підвищений через втрату солей та зневоднення.
Гематологічні ефекти. Ібупрофен може тимчасово пригнічувати функцію тромбоцитів (впливати на агрегацію тромбоцитів) і збільшувати час кровотечі. Тому рекомендується ретельно стежити за станом пацієнтів з порушеннями згортання крові.
Асептичний менінгіт, системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини. З обережністю слід застосовувати ібупрофен при проявах системного червоного вовчака та змішаних захворюваннях сполучної тканини через підвищений ризик виникнення асептичного менінгіту. Однак при прийомі ібупрофену виникали симптоми асептичного менінгіту також у пацієнтів, у яких не було жодного з цих хронічних захворювань.
Вплив на фертильність у жінок. За деякими даними, лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, можуть впливати на процес овуляції. Це явище є оборотним після припинення лікування. Довготривале застосування (стосується дози 2400 мг протягом доби, а також тривалості лікування понад 10 днів) ібупрофену може порушити жіночу фертильність і не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з причини безпліддя, цей лікарський засіб застосовувати не слід.
Метаболізм порфірину. Слід дотримуватися обережності пацієнтам з вродженим розладом метаболізму порфірину (наприклад, гостра переміжна порфірія).
Хірургічні втручання. Слід дотримуватися обережності безпосередньо після обширних хірургічних втручань.
Інше. Дуже рідко спостерігаються тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад анафілактичний шок). При перших ознаках реакції гіперчутливості після застосування препарату терапію необхідно припинити. В таких випадках необхідно проводити як симптоматичну, так і спеціалізовану терапію.
При довготривалому застосуванні препарату необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки та нирок, а також перевіряти картину крові.
Цей лікарський засіб містить 26,67 мг лактози моногідрату. Пацієнтам, які мають рідкісну спадкову форму непереносимості фруктози, синдром мальабсорбції глюкози та галактози, а також недостатність ферментів сахарази або ізомальтази, не слід приймати цей лікарський засіб.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Фертильність.
Застосування ібупрофену може погіршувати жіночу фертильність та не рекомендується до застосування жінкам, які планують вагітність. Жінкам, які мають проблеми зі здатністю завагітніти або які проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути необхідність припинення прийому ібупрофену.
Вагітність
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії. У тварин застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводило до збільшення випадків перед- та післяімплантаційних викиднів та летальності ембріонів/плодів. Крім того, повідомляли про підвищену частоту різних вад розвитку, включаючи вади з боку серцево-судинної системи, у тварин, які отримували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу.
Ібупрофен не слід приймати у перші два триместри вагітності, окрім випадків, коли це є вкрай необхідним. Жінкам, які намагаються завагітніти, а також під час І та ІІ триместрів вагітності слід застосовувати найменшу можливу дозу протягом найкоротшого періоду часу.
Ібупрофен протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності. Протягом ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландину можуть впливати на плід, призводячи до таких ризиків:
  • кардіопульмонарна токсичність (що характеризується передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
  • порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном.
Наприкінці вагітності інгібітори синтезу простагландинів у матері та новонародженого можуть призводити до:
  • можливого подовження часу кровотечі, антитромбоцитарного ефекту, який може розвинутися навіть при дуже низьких дозах;
  • пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів.
Пологи.
Не рекомендується приймати ібупрофен під час пологів. Початок пологів може бути відкладеним у часі, а їх тривалість подовжитися разом зі збільшенням схильності до кровотеч у матері та дитини.
Годування груддю.
У деяких дослідженнях ібупрофен був виявлений у грудному молоці у дуже низькій концентрації, тому малоймовірно, що він може негативно вплинути на немовля, яке годують груддю. В якості запобіжних заходів ібупрофен не рекомендується застосовувати жінкам у період годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Ніяких відповідних досліджень не проводили. Прийом ібупрофену може впливати на швидкість реакції пацієнтів, про що слід пам'ятати у разі заняття діяльністю, яка потребує підвищеної концентрації уваги, наприклад при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Вплив на швидкість реакції значною мірою посилюється при комбінації з алкоголем.
Після прийому НПЗЗ можливі небажані явища, такі як запаморочення, сонливість, втома і порушення зору. Якщо такі явища з'явилися під час застосування НПЗЗ, пацієнти не повинні керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Застосовувати внутрішньо дорослим та дітям віком від 12 років з масою тіла > 40 кг. Тільки для короткотривалого застосування. Небажані ефекти можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів.
Таблетки слід приймати переважно під час або після прийому їжі, не розжовувати та запивати водою.
Разова доза для дітей віком від 12 років з масою тіла > 40 кг і дорослих становить 1 таблетку (400 мг ібупрофену). У разі необхідності можна застосовувати по 1 таблетці кожні 6 годин. Максимальна добова доза становить 1200 мг (3 таблетки на добу). Застосовувати мінімальну ефективну дозу, потрібну для лікування симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.
Якщо у підлітків симптоми захворювання погіршуються або зберігаються більше 3 днів, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та коригування схеми лікування.
Якщо в дорослих підвищена температура тіла зберігається більше 3 днів або біль не зникає протягом 4 днів, або симптоми захворювання погіршуються, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та коригування схеми лікування.
Тривалість лікування визначає лікар індивідуально, залежно від перебігу захворювання та стану пацієнта.
Пацієнти літнього віку не потребують спеціального підбору дози, крім випадків вираженої ниркової або печінкової недостатності. Через можливість розвитку небажаних ефектів пацієнти літнього віку потребують ретельного нагляду.
Пацієнти з легким та помірним порушенням функції нирок не потребують зниження дози (щодо пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти з легким та помірним порушенням функції печінки не потребують зниження дози (щодо пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки див. розділ «Протипоказання»).
Діти.
Не застосовувати дітям віком до 12 років та масою тіла < 40 кг.
Передозування.
Симптоми токсичності зазвичай не спостерігалися при застосуванні доз нижче 100 мг/кг у дітей та дорослих. Проте в деяких випадках можуть бути потрібні підтримуючі заходи. Застосування лікарського засобу дітям у дозі понад 400 мг/кг може спричинити появу симптомів інтоксикації. У дорослих ефект дози менш виражений. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5‒3 години.
Симптоми. У більшості пацієнтів симптоми передозування розвиваються протягом 4–6 годин після прийому значної кількості ібупрофену.
Найчастіші симптоми передозування включають нудоту, блювання, біль у животі, млявість і сонливість. Прояви з боку центральної нервової системи (ЦНС): головний біль, дзвін у вухах, запаморочення, судоми і втрата свідомості. Рідко повідомляли про ністагм, метаболічний ацидоз, гіпотермію, симптоми з боку нирок, шлунково-кишкову кровотечу, кому, апное і пригнічення ЦНС та дихальної системи. Повідомляли про серцево-судинну токсичність, включаючи розвиток артеріальної гіпотензії, брадикардії і тахікардії.
У разі значного передозування можливий розвиток ниркової недостатності і ураження печінки. Значне передозування зазвичай добре переноситься, якщо не приймати інші препарати. При серйозних отруєннях може виникнути метаболічний ацидоз.
Лікування. Немає специфічного антидоту при передозуванні ібупрофеном. Якщо прийнята кількість препарату перевищує 400 мг/кг, рекомендується протягом 1 години після його прийому провести промивання/спорожнення шлунка з подальшим симптоматичним лікуванням. Протягом 1 години після прийому потенційно токсичної кількості необхідно призначити активоване вугілля і спостерігати за пацієнтом принаймні протягом чотирьох годин.
Лікування повинно включати забезпечення прохідності дихальних шляхів і моніторинг серцевої функції та основних показників життєдіяльності до нормалізації стану пацієнта. Забезпечити достатній діурез.
Часті або тривалі судоми слід лікувати внутрішньовенним введенням діазепаму. Інші заходи можуть бути показані за клінічним станом пацієнта.
Побічні реакції.
Зазначені нижче побічні реакції спостерігалися під час короткотривалого застосування доз ібупрофену, що не перевищували 1200 мг на добу. При лікуванні хронічних захворювань при тривалому застосуванні можуть виникати додаткові побічні ефекти.
Побічні реакції, що виникали при застосуванні ібупрофену, наводяться за системами органів та частотою їх прояву.
Частота побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до
< 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко
(< 1/10000) та частота невідома (не можна оцінити з огляду на наявні дані).
Найчастіше спостерігаються побічні реакції при застосуванні НПЗЗ, що впливають на шлунково-кишковий тракт за своєю природою і здебільшого залежать від дози, зокрема ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, який залежить від дози та тривалості лікування.
Можуть виникати пептичні виразки, перфорації або кровотечі, іноді летальні, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»), нудота, блювання, діарея, метеоризм, запори, порушення травлення (диспепсія), болі в животі, мелена, гематемезис.
Після застосування повідомляли про виразковий стоматит, загострення коліту та хворобу Крона (див. «Попередження та запобіжні заходи»). Гастрит спостерігається рідше. Рідко повідомляли про перфорацію шлунково-кишкового тракту при застосуванні ібупрофену.
Загострення шкірних інфекцій, спричинених інфекцією (наприклад, розвиток некротизуючого фасцититу), було описано при одночасному застосуванні НПЗЗ. У виняткових випадках під час варицельної інфекції можуть виникнути важкі інфекції шкіри та ускладнення м'яких тканин. Якщо є якісь ознаки інфекції або вона погіршується під час використання ібупрофену, пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря.
Клінічні дослідження свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може бути пов'язаним з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (таких як інфаркт міокарда або інсульт) (див. розділ «Особливості застосування » ).
Інфекції та інвазії: нечасто – риніт; рідко – асептичний менінгіт (особливо у пацієнтів з існуючими аутоімунними порушеннями, такими як системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини) із симптомами ригідності потиличних м´язів, головним болем, нудотою, блюванням, гарячкою або дезорієнтацією (див. розділ «Особливості застосування»).
Описано випадки загострення запалень шкіри, спричинених інфекцією (наприклад розвитку некротичного фасциту) під час застосування НПЗЗ. Якщо під час застосування ібупрофену виникають або загострюються ознаки інфекції, пацієнту слід негайно звернутися до лікаря.
З боку крові та лімфатичної системи: рідко – апластична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтротопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, які можуть виникати при тривалому лікуванні, першими ознаками яких є пропасниця, біль у горлі, поверхневі виразки у ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, кровотеча нез'ясованого походження та синці.
З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість. Є повідомлення про виникнення реакцій гіперчутливості після лікування ібупрофеном. До таких реакцій належать неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія, реакції з боку дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення астми, бронхоспазм або задишку, різні розлади з боку шкіри, включаючи висипи різного типу, свербіж, кропив'янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк, рідше – ексфоліативний та бульозний дерматози (включаючи епідермальний некроліз та мультиформну еритему).
Рідко – анафілактична реакція, синдром вовчакового еритематозу, аутоімунна гемолітична анемія.
З боку психіки: нечасто – безсоння, тривожні розлади; рідко – депресія, сплутаність свідомості, збудження, галюцинації; дуже рідко – психічні розлади.
З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, зниження чутливості (особливо у поєднанні з алкоголем); нечасто – парестезія, сонливість.
З боку органів зору: нечасті – погіршення зору, як правило, оборотні, якщо лікування припинено; рідко – токсична амбліопія, токсична невропатія зорового нерва, неврит зорового нерва.
З боку органів слуху і лабіринтні порушення: нечасто – погіршення слуху, вертиго, при тривалому лікуванні можливі дзвін у вухах та запаморочення.
З боку серця: дуже рідко – серцева недостатність, набряк, інфаркт.
З боку судин: дуже рідко – артеріальна гіпертензія.
Дані клінічних досліджень свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може дещо підвищувати ризик виникнення артеріальних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту) (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхіальна астма, бронхоспазм, диспное, небезпека виникнення гострого набряку легенів у пацієнтів із серцевою недостатністю.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – абдомінальний біль, диспепсія, діарея, блювання, нудота, метеоризм, запор, мелена, гематемезис, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча; нечасто – гастрит, дуоденальна виразка, шлункова виразка, виразковий стоматит, шлунково-кишкова кровотеча, що можуть у деяких випадках призвести до летального наслідку, особливо в осіб літнього віку; дуже рідко – панкреатит; невідомо – печія, утворення виразок ротової порожнини, езофагіт, розвиток стриктур кишечнику, загострення виразкового коліту та хвороба Крона (див. розділ «Протипоказання»).
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки; дуже рідко – печінкова недостатність.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип; рідко – кропив'янка, свербіж, пурпура, ангіоневротичний набряк, реакції фоточутливості; дуже рідко – тяжкі форми шкірних реакцій (наприклад мультиформна еритема, бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз); ч астота невідома – медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантемальний пустульоз.
У виняткових випадках на тлі вітряної віспи можуть виникати тяжкі шкірні інфекції та ускладнення з боку м'яких тканин (див. також «Інфекції та інвазії»).
З боку нирок та сечовидільних шляхів: рідко – токсична нефропатія у різних формах, у тому числі тубулоінтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром і ниркова недостатність; дуже рідко – гостре порушення функції нирок, сосочковий некроз, особливо при тривалому застосуванні, пов'язані з підвищенням рівня сечовини у плазмі крові, та набряк, гіпернатріємія (затримка натрію), рідке сечовипускання.
Загальні порушення і порушення у місці введення: часто – нездужання/стомлювальність, роздратованість; рідко – набряк.
Лабораторні дослідження: дуже рідко – зниження рівня гемоглобіну.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 1 або по 2, або по 5 блістерів у пачці з картону.
Категорія відпуску.
Без рецепта.
Виробник.
ПрАТ «Технолог».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 20300, Черкаська обл., місто Умань, вулиця Стара прорізна, будинок 8
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа