КСЕФОКАМ порошок д/р-ра д/ин. 8 мг фл. №5

Место хранения:
Активное вещество: Лорнсикам;
1 флакон содержит 8 мг Лорнкикаму;
Вспомогательные вещества: маннит (E 421), Тротмометр, Дизатрий ЭДТА.

Лекарственная форма. Порошок для инъекционного раствора.
Основные физические и химические свойства: густая масса желтого цвета.

Фармакотерапевтическая группа. Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства. Оксикам. Код ATC M01A S05.

Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Лорнсикам является НПВП с аналгезывными и противовоспалительными свойствами, является типом оксикамив. Механизм действия Лорнкикаму в первую очередь связан с ингибированием синтеза простагландина (ингибирование энзима циклооксигеназы), приводящим к денситизации периферических ноцицепторов и ингибирующего воспаления. Также обеспечивает центральное влияние на ноцицепторы, которые не связаны с противовоспалительным действием. Лорнсикам не влияет на жизненно важные параметры (например, температура тела, частота дыхания, частота сердечных сокращений, кровяное давление, ЭКГ, спирометрия).
Аналенские свойства Lornoksykamu были успешно продемонстрированы в нескольких клинических испытаниях при разработке препарата.
Благодаря местному раздражению желудочно-кишечного тракта и системного ульцерогенного эффекта, связанного с ингибированием синтеза Prostoglandin (Pg), использование Лорнкикаму и других НПВП, часто приводит к развитию желудочно-кишечных осложнений.

Фармакокинетика.
Поглощение. Порошок Lornoxicam 8 MG для инъекций предназначен для внутривенного и внутримышечного введения. Максимальные концентрации плазмы (CMAX) после внутримышечной инъекции достигаются примерно через 0,4 часа. Абсолютная биодоступность (рассчитанная из территории при фармакокинетической кривой «концентрация-время» (AUC)) после введения внутришномесязовой составляет 97%.
Распределение. Плазмен крови Лорнсикам находится в постоянном состоянии в неактивной форме и его гидроксилированном метаболите. Лорнкикаму привязка к плазменным белкам составляет 99% и не зависит от его концентрации.
Биотрансформация. Лорнсикам активно метаболизируется в печени гидроксилированием, сначала в неактивном 5 гидроксилоркцыкаме. Биотрасформация Лорнсикама с участием цитохрома CYP2C9. Метаболизм этого фермента из-за генетического полиморфизма может быть задержан или интенсивным у разных людей может привести к заметному увеличению уровней лорнкикаму плазмы у пациентов с задержкой метаболизма. Гидроксилированный метаболит не имеет фармакологической активности. Лорнсикам полностью метаболизируется. Примерно 2/3 из организма через печень и 1/3 - через почки как неактивные соединения.
В исследованиях у моделей животных Лорнсикам не Спрочняв индукция печени ферментов. Основываясь на клинических испытательных данных, получено накопление Lornoksykamu после повторения рекомендуемых доз. Эти результаты были подтверждены контролью безопасности и эффективности лекарственных средств на 1 год обучения.
Разведение. Получающий материал составляет 3-4 часа. После устного введения около 50% выделяются в фекалиях и на 42% через почки, главным образом, как 5-гидроксилоркцыкаму. Половина гидрокси-5 Лорнкикамукаму составляет около 9 часов после парентерального употребления препарата 1 или 2 раза в день.
У пожилых людей (более 65 лет) клиренс снижается на 30-40%. В дополнение к снижению оформления, не существенных изменений в кинетических профилях лорнкикаму у пожилых пациентов.
Нет значительных изменений в кинетическом профиле Лорнкикаму у пациентов с почечной или печеночной недостаточностью, за исключением накопления у пациентов с хроническим заболеванием печени после 7 дней лечения с использованием суточных доз 12 мг и 16 мг.

Клинические характеристики.
Индикация.
Краткосрочное лечение острой боли мягкой до умеренного.

Противопоказание.
- гиперчувствительность к Лорнковкаму или препарату;
- тромбоцитопения;
- гиперчувствительность (симптомы, такие как такая как астма, ринит, ангиодиома или уртыкарии) к другим НПВП, включая ацетилсалициловую кислоту;
- тяжелая форма сердечной недостаточности;
- желудочно-кишечное кровотечение, церебрально-сосудистое или другое кровотечение;
- желудочно-кишечное кровотечение или перфорация язвой истории, связанной с предыдущими терапией NSAIDS;
- активная рецидивирующая язвенная язва / кровотечение или рецидивирующая язва / кровотечение на пептической болезни (два или более отчетных эпизода доказанного изъязвления или кровотечения);
- тяжелая форма печени;
- тяжелая форма почечной недостаточности (сывороточный креатинин> 700 ммоль / л);
- III триместр беременности (см. Раздел «Беременность и лактация).

Специальные меры безопасности. Решение для инъекций, сделанных непосредственно перед использованием (содержимое одной бутылки (8 мг лиофилизация) растворяется с водой для впрыска (2 мл). Внешний вид препарата после восстановления - прозрачный желтый раствор, свободный от видимых частиц.
Если видимые признаки ухудшения лекарственного средства должны быть утилизированы в соответствии с местными требованиями.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Сопутствующее использование Lornoksykamu и следующие продукты:

Cimetidine: Лорнкикаму повышенная концентрация в плазме (Лорнкикамом и взаимодействие между ранитидин или антацидс и лорнцыкамом не найден).
Антикоагулянты: НПВП могут усилить влияние антикоагулянтов, таких как варфарин (см. Раздел «Особенности применения»). Это должен быть тщательный мониторинг международного нормализованного соотношения.
Фенпробумон: снижение эффективности лечения Фенпрокумемоном.
Гепарин: НПВП увеличивает риск развития спинальной / эпидуральной гематомы при одновременном использовании гепарином во время позвоночника или эпидуральности (см. Раздел «Особенности применения»).
Ингибиторы ACE, могут снизить влияние ингибиторов ACE.
Диуретики: ослабление мочегонного и антигипертензивного эффекта петли, тиазида и калий-бесперебойных диуретиков.
Бета-блокаторы: снижение антигипертензивного эффекта.
Облокировщики рецепторов Angiotensin II: снижение антигипертензивного эффекта.
Дигоксин: уменьшен почечный клиренс дигоксина.
Кортикостероиды: повышенный риск изъязвления желудочно-кишечного тракта или кровотечения (см. Раздел «Особенности применения»).
Антибактериальные агенты Quinolone Group: повышенный риск изъятий.
Антиплательные препараты: повышенный риск желудочно-кишечного кровотечения (см. Раздел «Особенности применения»).
Другие НПВП, риск желудочно-кишечного кровотечения.
Метотрексат: метотрексат повышенной концентрации в сыворотке, что увеличивает свою токсичность. В приложении требуется тщательный мониторинг.
Выборные ингибиторы обратного захвата серотонина (SSRIS): повышенный риск желудочно-кишечного кровотечения (см. Раздел «Особенности применения»).
Препараты Лития: НПВП снижает почечную очистку лития, таким образом, концентрация в сыворотке лития может превышать порог токсичности. Необходимо контролировать уровень лития в сыворотке крови, особенно в начале лечения, дозу регулировки и прекращения лечения.
Циклоспорин: повышенные концентрации циклоспорина в сыворотке крови. Нефротоксичность циклоспорина может увеличить, из-за эффектов опосредованных почек простагландинов. В комбинированной терапии следует контролировать функцию почек.
Производные сульфониллурее (например, глибенкамида): повышенный риск гипогликемии.
Известные индукторы и ингибиторы изонзимов CYP2C9: Лорнсикам (как другие НПВП в зависимости от цитохрома P450 2C9 (циф2 цитографию)) взаимодействует с известными индукторами и ингибиторами SYP2S9 Isoenzymes (см. Раздел «Бионтрасформация»).
Tacrolimus: повышенный риск нефротоксичности из-за снижения синтеза простациклина в почках. В комбинированной терапии следует контролировать функцию почек (см. Раздел «Особенности применения»).
Pemetreksed: NSAIDS может снизить почечный клиренс пеметрекседудуду, что привело к увеличению почечной и желудочно-кишечной токсичности и миелосупрессии.

Особенности приложения.
В этих расстройствах препарат следует вводить только после тщательной оценки ожидаемых преимуществ терапии и возможных рисков:

Его следует использовать с осторожными пациентами в Лорнсикаме с легкой почечной недостаточностью (сывороточный креатинин 150-300 ммоль / л) до умеренной почечной недостаточности (сывороточный креатинин 300-700 ммоль / л) из-за важной роли простагландинов в поддержании почечного кровотока. В случае ухудшения почечной функции Lornoksykamom лечение следует прекратить.
Пациенты после обширной хирургии, сердечной недостаточности, те, кто берут диуретики или агенты, которые могут привести к повреждению почек, вы должны тщательно контролировать функцию почек.
Пациенты с нарушениями кровотечения рекомендованы тщательному клиническому обследованию и оценке лабораторных параметров (например, активированного частичного тромбина).
Пациенты с печеночными нарушениями (например, циррозным) после препарата в дозе 12-16 мг в день рекомендуется регулярно проводить лабораторные испытания для возможности накопления лорникаму в организме (увеличение AUC). Но были обнаружены вариации фармакокинетических параметров у пациентов с печеночными нарушениями по сравнению со здоровыми добровольцами.
С длительным лечением (в течение 3 месяцев) рекомендуется оценить крови (гемоглобин), почечную функцию (определение креатинина) и фермента печени.
Лица старше (65 лет) должны следить за функцией почек и печени, используемой с осторожностью и после операции.

Он должен предотвратить комбинированное использование Lornoksykamu с другими НПВП, включая выборочные ингибиторы COX-2.
Побочные реакции могут быть минимизированы путем получения самой низкой эффективной дозы в течение кратчайшего периода, необходимого для контроля симптомов.
При нанесении каких-либо НПВП в любое время во время лечения могут возникнуть (с или без предупреждающих симптомов или сильными нарушениями желудочно-кишечного тракта в истории) желудочно-кишечного кровотечения, изъязвления или перфорации, которые могут иметь фатальные последствия.
Риск желудочно-кишечного кровотечения, изъязвления или перфорации увеличивается с дозой НПВП у пациентов с историей язв, особенно осложненных кровотечением или перфорацией (см. Раздел «Противопоказания») и у пожилых пациентов. Эта группа пациентов должна начинаться с осторожности при лечении самых маленьких терапевтических доз.
С осторожностью следует использовать НПВП для лечения вышеуказанных групп пациентов и пациентов, одновременно принимающих низкодоназную аспирин или другие препараты, которые увеличивают риск желудочно-кишечных осложнений (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия»). Для пациентов, которые требуют такого совместного лечения терапии могут нести на фоне одновременного приема защитных агентов (например, ингибиторы мизопростола или протонного насоса). Мы рекомендуем клиническое наблюдение через регулярные промежутки времени.
Пациенты с токсическим воздействием на желудочно-кишечный тракт в истории, особенно пожилых, должны сообщать о любых необычных симптомах живота (особенно желудочно-кишечного кровотечения) на начальных этапах лечения.
Будьте особенно осторожны, чтобы назначить препарат пациентам, которые также используют лекарства, которые могут увеличить риск изъязвления или кровотечения, такие как оральные кортикостероиды, антикоагулянты - варфарин, селективные ингибиторы захвата серотонина или антитромботические препараты - аспирин (см. Раздел «взаимодействие с другими наркотики и другие формы взаимодействия »).
В случае кровотечения или изъязвления желудочно-кишечного тракта у пациентов, получающих Лорнсикам, лечение должно быть прекращено.
НПВП должны быть осторожны принять пациентов с желудочно-кишечными заболеваниями в истории (язвенный колит, болезнь Крона), поскольку их состояние может ухудшить.
У пожилых пациентов увеличилась частота побочных реакций во время использования НПВП, включая желудочно-кишечное кровотечение и перфорацию, что может привести к фатальному (см. Раздел «Противопоказания»).
Он следует использовать с осторожным препаратом пациентам с помощью гипертонии и / или сердечной недостаточности, поскольку принимая NSAID, из-за возможного набухания и удержания жидкости в организме.
Необходимо следить за пациентами с гипертонией и / или застойной сердечной недостаточностью легкой до умеренной степени тяжести, как терапия NSAID, может сопровождаться симптомами, такими как удержание жидкости и отек.
Существуют клинические испытания и эпидемиологические данные свидетельствуют о том, что использование некоторых НПВП (особенно долгосрочная терапия и высокие дозы) могут быть связаны с небольшим повышенным риском артериальных тромботических событий (например, инфаркт или индикатор миокарда). Недостаточно данных исключить такой риск при приеме Лорнцыкаму.
Пациенты с неконтролируемой гипертонией, застойной сердечной недостаточностью, ишемической болезнью сердца, периферическим артериальным заболеванием и / или цереброваскулярными расстройствами Lornoxicam, вводят только после тщательной оценки доказательств. Оценка также требуется, прежде чем назначать долгосрочное лечение для пациентов с факторами риска сердечно-сосудистых заболеваний (например, гипертония, гиперлипидемии, диабета Mellitus, курения).
Сопущенное лечение НПВП и гепарина повышает риск позвоночника / эпидарных гематомов при позвоночнике или эпидуральной анестезии (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия»).
Очень редко во время лечения НПВП, имеющих серьезные кожные реакции, включая отвлеченный дерматит, синдром Стивенс-Джонсона и токсический эпидермальный некролис, иногда некоторые из них смертельный конец (см. Раздел «Побочные реакции»). Риск таких реакций является самым высоким в начале лечения, в большинстве случаев эти реакции возникают в первом месяце лечения. Прием Lornoksykamu должен быть прекращен при первом признаке кожной сыпи, слизистых поражений и других проявлений повышенной чувствительности.
Используйте с осторожностью у пациентов с астмой или историей заболевания, поскольку НПВП провоцирует бронхоспазм у таких пациентов.
У пациентов с системной волчанкой эритематоза и смешанным заболеванием соединительной ткани могут увеличить риск асептического менингита.
Лорнсикам ингибирует агрегацию тромбоцитов, увеличивая время свертывания. Препарат следует использовать с осторожностью у пациентов с предрасположенным к кровотечению.
Сопущенное лечение НПВП и такролимуса может увеличить риск нефротоксичности из-за ослабления синтеза простациклина в почках. Когда такая комбинированная терапия необходимо тщательно контролировать функцию почек.
Как и другие НПВП, может вызвать усиление эпизодического Lonoksykam в трансаминазах, билирубин в сыворотке крови, а также повышенные концентрации мочевины крови и креатинина, а также другие лабораторные параметры отклонения от нормы. Если значительные отклонения лабораторных параметров и длительного времени, лечение должно быть прекращено и проводить необходимые исследования.
Препарат содержит лактозу. Пациенты с редкой наследственной непереносимостью галактозы, дефицит латказну или маслабсорбции глюкозы-галактозы не должны использовать препарат.
Лорнсикам, а также другие препараты, которые ингибируют синтез циклооксигеназы / простагландина, могут ослабить фертильность не рекомендуется для женщин, которые пытаются зачать. Женщины, которые испытывают трудности с началом беременности или проходить экспертизу из-за бесплодия, должны быть отменены приема Лорнкикаму.
При наличии Varicella в исключительных случаях может развиться серьезные бактериальные кожи и мягкие ткани. К этому времени мы не можем исключить влияние НПВП на ухудшение этих инфекций. Рекомендуется избегать использования Lornoksykamu, когда доступен ветряной осп.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.
Беременность. Лорнсикам противопоказан в третьем триместре беременности. Клінічних даних щодо застосування лоноксикаму у І-ІІ триместрах вагітності та під час пологів немає, тому препарат не рекомендується застосовувати у цей період.
Немає достатніх даних щодо застосування лорноксикаму вагітним жінкам. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.
Пригнічення синтезу простагландину може негативно позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищення ризику невиношування вагітності, а також розвитку вад серця при застосуванні інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Ризик зростає при збільшенні дози та тривалості терапії. У тварин застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- та постімплантаційної загибелі плода та ембріо-фетальної летальності. Інгібітори синтезу простагландинів не слід застосовувати у І та ІІ триместрах вагітності. Застосування можливе тільки при крайній необхідності.
Під час ІІІ триместру вагітності при застосуванні будь-яких інгібіторів синтезу простагландину можливі такі впливи на плід:

серцево-легенева токсичність (передчасне закриття артеріальної протоки і легенева гіпертензія);
порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності з проявом олігогідроамніозу.

Вагітна та плід наприкінці вагітності можуть піддатися таким впливам від застосування інгібіторів синтезу простагландинів:

можливе збільшення тривалості кровотеч;
пригнічення скорочувальної функції матки, що може призвести до затримки або збільшення тривалості пологів.

Таким чином, застосування лорноксикаму протипоказане у ІІІ триместрі вагітності (див. розділ «Протипоказання»).
Період годування груддю. Немає даних щодо екскреції лорноксикаму у людське грудне молоко. Відносно високі концентрації лорноксикаму екскретуються у молоко годуючих щурів. Тому лорноксикам не слід застосовувати у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. У разі виникнення запаморочення та/або сонливості внаслідок прийому лорноксикаму не слід керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.
Дана лікарська форма препарату призначена для ініціації терапії та з метою швидкого досягнення знеболювального ефекту або якщо застосування пероральних препаратів чи супозиторіїв неможливе. Для всіх пацієнтів відповідний режим дозування має ґрунтуватися на індивідуальній відповіді на лікування.
Для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення.
Рекомендована доза – 8 мг внутрішньовенно або внутрішньом'язово. Деякі пацієнти потребують додаткового введення дози 8 мг у перші 24 години.
Максимальна добова доза становить 16 мг.
Тривалість внутрішньовенного введення розчину має бути не менше 15 секунд, внутрішньом'язового – не менше 5 секунд.
Після приготування розчину голку слід замінити.
Для внутрішньом'язової ін'єкції необхідна довга голка, що забезпечує глибоке введення.
Лікарський засіб призначений лише для одноразового використання.
Розчин для ін'єкцій готувати безпосередньо перед застосуванням (вміст 1 флакона (8 мг ліофілізату) розчиняти водою для ін'єкцій (2 мл).
Пацієнти літнього віку (понад 65 років), крім осіб з порушенням функції печінки або нирок, коригування дози не потребують, але слід з обережністю застосовувати лорноксикам у зв'язку з вірогідністю виникнення побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту.
Ниркова недостатність. Пацієнти з легким та помірним ступенем ниркової недостатності потребують зниження дози препарату.
Печінкова недостатність. Пацієнти з помірним ступенем печінкової недостатності потребують зниження дози препарату.
Небажані реакції можна мінімізувати за допомогою прийому найменшої ефективної дози препарату та найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти. Препарат не рекомендується застосовувати дітям віком до 18 років у зв'язку з недостатністю клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату.

Передозування.
На даний час даних відносно передозування, що дозволили б визначити його наслідки або запропонувати специфічне лікування, немає. Тим не менше, у результаті передозування лорноксикаму можуть спостерігатися такі симптоми: нудота, блювання, церебральні симптоми (запаморочення, порушення зору). У тяжких випадках: атаксія, з переходом в кому і судоми, ураження печінки і нирок, можливе порушення згортання крові.
При реальному або передбачуваному передозуванні слід припинити застосування препарату. Завдяки короткому періоду напіввиведення лорноксикам швидко виводиться з організму. Діалізу не піддається. На даний час специфічний антидот невідомий. Для лікування шлунково-кишкових розладів можна застосовувати, наприклад, аналог простагландину або ранітидин.

Побічні реакції.
Найчастіше побічні реакції НПЗЗ були пов'язані зі шлунково-кишковим трактом. При прийомі НПЗЗ можуть виникати пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, що іноді закінчується летально, особливо в осіб літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, біль у животі, мелена, гематемезис, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона були зареєстровані при лікуванні НПЗЗ. Рідше спостерігалися гастрити.
Вважається, що приблизно у 20 % пацієнтів, які лікувалися лорноксикамом, можуть виникати побічні явища. Найчастішими побічними явищами лорноксикаму є нудота, диспепсія, розлад травлення, біль у животі, блювання, діарея. Ці симптоми загалом спостерігалися меншу ніж у 10 % пацієнтів, які брали участь у дослідженні.
Набряки, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність були зареєстровані при лікуванні НПЗЗ.
Клінічні дослідження та епідеміологічні дані показують, що застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах і при тривалому прийомі, може бути пов'язане з підвищенням ризику артеріальних тромботичних явищ, наприклад, інфаркт міокарда або інсульт (див. розділ «Особливості застосування»).
Винятково під час перебігу вітряної віспи повідомлялося про серйозні інфекційні ускладнення з боку шкіри та м'яких тканин.
Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (> 1/10); часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (> 1/1000, < 1/100); рідко (> 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000), невідомо (частота не може бути оцінена за наявними даними).
Інфекції та інвазії.
Рідко: фарингіти.
З боку крові та лімфатичної системи.
Рідко: анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, подовження тривалості кровотечі.
Дуже рідко: екхімоз. НПЗЗ здатні спричинити класо-специфічні потенційно тяжкі гематологічні порушення, такі як нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.
З боку імунної системи.
Рідко: реакції гіперчутливості, анафілактоїдні реакції та анафілаксія.
Метаболічні та аліментарні розлади.
Нечасто: втрата апетиту, зміни маси тіла.
Психічні порушення.
Нечасто: інсомнія, депресія.
Рідко: збентеженість, нервозність, збудженість.
З боку нервової системи.
Часто: легкий та транзиторний головний біль, запаморочення.
Рідко: сонливість, парестезія, порушення смакових відчуттів (дисгевзія), тремор, мігрень.
Дуже рідко: асептичний менінгіт у пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) та змішаним захворюванням сполучної тканини (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку органів зору.
Нечасто: кон'юнктивіт.
Рідко: порушення зору.
З боку органів слуху та рівноваги.
Нечасто: вертиго, шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи.
Нечасто: серцебиття, тахікардія, набряки, серцева недостатність, почервоніння обличчя.
Рідко: гіпертензія, припливи, крововиливи, гематоми.
З боку дихальної системи.
Нечасто: риніти.
Рідко: диспное, кашель, бронхоспазм.
З боку травної системи.
Часто: нудота, біль у животі, диспепсія, діарея, блювання.
Нечасто: запор, метеоризм, відрижка, сухість у роті, гастрити, виразка шлунка, абдомінальний біль у верхній частині живота, виразка дванадцятипалої кишки, виразки слизової ротової порожнини.
Рідко: мелена, гематемезис, стоматит, езофагіт, гастроезофагеальний рефлюкс, дисфагія, афтозний стоматит, глосит, перфорація пептичної виразки, шлунково-кишкова кровотеча.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів.
Нечасто: підвищення рівня печінкових ферментів (АЛТ, АСТ).
Дуже рідко: токсична дія на печінку, у результаті чого можливий розвиток печінкової недостатності, гепатиту, жовтяниці, холестазу.
З боку шкіри та підшкірних тканин.
Нечасто: висипання, свербіж, підвищене потовиділення, еритематозний висип, уртикарія, ангіоневротичний набряк, алопеція.
Рідко: дерматити, екзема, пурпура.
Дуже рідко: набряк і бульозні реакції, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.
Нечасто: артралгія.
Рідко: відчуття болю у кістках, м'язові спазми, міалгія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів.
Рідко: ніктурія, порушення сечовиділення, підвищення рівня азоту сечовини і креатиніну в крові.
Дуже рідко: лорноксикам може спричинити гостру ниркову недостатність у пацієнтів із захворюваннями нирок, що залежать від ниркових простагландинів та відіграють важливу роль у підтримці ниркового кровотоку (див. розділ «Особливості застосування»). Нефротоксичність у різних формах, включно з нефритами та нефротичним синдромом, є класо-специфічним ефектом НПЗЗ.
Загальні розлади.
Нечасто: нездужання, набряк обличчя.
Рідко: астенія.

Термін придатності. 3 роки.
Відновлений розчин: хімічна та фізична стабільність відновленого розчину була продемонстрована протягом 24 годин при температурі 2-8 ºС. З мікробіологічної точки зору препарат слід застосовувати негайно. У випадку невикористання одразу термін та умови зберігання відновленого розчину до його застосування є відповідальністю користувача.

Несумісність. Цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, за винятком зазначених в інструкції для медичного застосування.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці!

Упаковка. 5 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Такеда Австрія ГмбХ, Австрія/Takeda Austria GmbH, Austria.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Ст. Петер Штрассе 25, 4020, Лінц, Австрія/St. Peter Strasse 25, 4020, Linz, Austria.