МАКСИГРА табл. п/плен. оболочкой 100 мг блистер №1

Maxigra

(Maxigra)

Место хранения:

Активный ингредиент: силденафил;

1 таблетка содержит siltenafil цитрат, что эквивалентно силденафил 50 мг или 100 мг;

вспомогательные вещества: маннит (е 421), кросс-отчет (тип А), К-30, кукурузный крахмал, натрий лаурилсульфат, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный безводный;

Оболочка: Gypomelose, Magrogol 6000, диоксид титана (Е 171), Тальк, Indictagin (Е 132).

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Основные физико-химические свойства: круглые, таблетки , покрытые диоксидом пленки оболочки голубого цвета.

Фармакотерапевтическая группа. Средства, используемые в эректильной дисфункции. Силденафил. ATH G04B E03 код.

Фармакологические свойства

Фармакодинамика. Силденафил представляет собой препарат для перорального введения, предназначенное для лечения эректильной дисфункции. С сексуального возбуждения, препарат восстанавливает пониженную эректильную функцию за счет увеличения притока крови к половому члену.

Физиологический механизм вызывает эрекцию включает высвобождение оксида азота (NO) в пещеристых телах во время сексуального возбуждения. Выпущен оксид азота активирует guanilate циклазы фермент, который стимулирует увеличение циклического гуанозинмонофосфата (CGF), который, в свою очередь, вызывает расслабление гладкой мускулатуры пещеристых тел, что способствует притоку крови.

Силденафил является мощным и селективным ингибитором CGMF-специфической фосфодиэстеразы 5 (Fd5) в пещеристых телах, где ФДЭ5 несет ответственность за крах CGMF. Воздействие силденафила на эрекции являются периферийными. Силденафил не приводит к прямой релаксирующее действие на изолированные кавернозные тела человека, но мощно усиливает релаксирующее действие NO на эту ткань. При активации метаболического пути NO / CGMF, которое происходит в сексуальной стимуляции, ингибирование ФДЭ5 силденафила приводит к увеличению уровня CGMF в пещеристых телах. Таким образом, для того, чтобы силденафил, чтобы вызвать необходимый фармакологический эффект, требуется сексуальное возбуждение.

В пробирке исследования показали селективность эффекта силденафила на ФДЭ5, который активно участвует в процессе эрекции. Влияние силденафила на ФДЭ5 является более мощным, чем другие известные фосфодиэстеразы. Этот эффект в 10 раз более мощным, чем влияние на FD6, участвующих в процессах Фотопроводимые в сетчатке. При применении максимальных рекомендованных доз, селективность силденафила в отношении ФДЭ5 в 80 раз выше, чем ее селективности по отношению к FDE1, в 700 раз выше, чем к ФДЭ2, FD3, FD4, FD7, Fd8, FD9, FDE9, FD10 и FD11. В частности, селективность силденафила на ФДЭ5 составляет 4000 раз выше, чем ее селективность по отношению к FD3 - CGMF конкретной изоформы фосфодиэстеразы, которая участвует в регуляции сердечной сократимости.

Для того, чтобы оценить время, в течение которого использование силденафила приводит к эрекции в ответ на сексуальное стимулирование, были выполнены 2 специальные клинические исследования. В клинических исследованиях с участием пациентов, используемым силденафил на основе phalloplotism (Rigiscan) медиана времени до эрекции у пациентов, которые достигли эрекции с жесткостью 60% (достаточно для совершения полового акта) было 25 минут (в диапазон значений 12- 37 минут). В отдельном исследовании с использованием Rigiscan Силденафил все еще способно вызвать эрекцию в течение 4-5 часов после нанесения.

Силденафил вызывает свет и кратковременное снижение артериального давления, которое в большинстве случаев не имеет клинических проявлений. Среднее снижение максимального систолического артериального давления в положении лежа после перорального применения силденафила в дозе 100 мг составляла 8,4 мм рт. Искусство. Соответствующее изменение диастолического артериального давления в положении лежа составляло 5,5 мм рт. Искусство. Это снижение артериального давления хорошо согласуется с сосудорасширяющее действие силденафила, возможно, из-за повышенного уровня цГМФ в гладких мышцах сосудов. Одноразовый перорального применения силденафила в дозах до 100 мг у здоровых добровольцев не вызывает каких-либо клинически значимых изменений в ЭКГ.

При изучении гемодинамических эффектов однократного перорального применения силденафила в дозе 100 мг у 14 больных с тяжелой ишемической болезнью сердца (с стеноза, по меньшей мере, одной коронарной артерии более чем на 70%), среднее систолическое и диастолическое артериальное давление в состоянии покоя снизилась на 7% и 6% соответственно уровень выходной. Среднее легочное систолическое давление снизилось на 9%. Силденафил не приводит к изменению сердечных показателей выхода и не снижал кровоток вдоль stenar коронарных артерий.

Нет клинически значимых различий не было продемонстрировано время до предельного стенокардия при использовании силденафила по сравнению с плацебо в двойных слепых плацебо-контролируемых клинических испытаний с использованием теста физической активности с эректильной дисфункцией и хронической стенокардией стабильной стенокардией, которые постоянно используются антиангинальный лекарственные препараты. средства (за исключением нитратов).

Легкий и временный характер способность различать цвета (синий / зеленый) были обнаружены у некоторых пациентов при проведении теста на 100 оттенка из Фарнсворт-Mansl 1 час после применения силденафила в дозе 100 мг. Эти эффекты были полностью исчезли через 2 часа после препарата. Возможный механизм этого изменения в распознавании цвета связан с ингибированием FD6, участвующим в трансформации фото каскада реакций в сетчатке. Силденафил не влияет на остроту зрения или контрастной чувствительности. В небольших плацебо-контролируемых клинических испытаний с участием пациентов с подтвержденной макулярной дистрофии (п = 9), использование силденафила (один, в дозе 100 мг) не вызывает существенных изменений в результатах визуальных исследований (острота зрения , сетка amzler, моделирование распознавания цветов светофора, периметр Хамфри и фотографии).

Одноразовый перорального применения силденафила в дозе 100 мг со здоровыми добровольцами не влияет на подвижность или морфологию сперматозоидов.

Дополнительные данные клинических испытаний.

В клинических исследованиях силденафил был использован более чем 8000 пациентов в возрасте от 19 до 87 лет. Были представлены эти группы пациентов: пожилых пациентов (19,9%), пациенты с артериальной гипертензией (30,9%), у пациентов с сахарным диабетом (20,3%), ишемическая болезнь сердца (5,8%), гиперлипидемия (5,8%), 19,8%), травмы спинного мозга (0,6%), депрессия (5,2%), трансуретральной резекции предстательной железы (3,7%), радикальной простатэктомии (3,3%). Группы пациентов, которые не были представлены достаточно или не были включены в клинических исследованиях: пациенты после хирургического вмешательства тазовых органов, больные после лучевой терапии, у пациентов с тяжелой почечной или печеночной недостаточностью и у пациентов с некоторыми сердечно-сосудистыми заболеваниями.

При использовании фиксированной дозы, число пациентов сообщило улучшение эректильной функции составило 62% (25 мг), 74% (50 мг) и 82% (100 мг) по сравнению с 25% в группе плацебо. В контролируемых клинических исследованиях, число случаев отмены силденафила было низким и аналогично в группе плацебо.

Для всех этих исследований, число пациентов сообщили, чтобы улучшить при использовании силденафила следующим образом: У пациентов с психогенной эректильной дисфункции (84%), у пациентов со смешанной эректильной дисфункции (77%), у пациентов с органической эректильной дисфункции (68%) , у пациентов пожилого возраста. возраст (67%), у пациентов с сахарным диабетом (59%), у пациентов с ишемической болезнью сердца (69%), у пациентов с гипертонией (68%), у пациентов с трансуретральной резекции предстательной железы (61%), у пациентов с радикальной простатэктомии (43%), у пациентов с повреждением спинного мозга (83%), у пациентов с депрессией (75%). Безопасность и эффективность силденафила были подтверждены данными многолетних исследований.

Фармакокинетика.

Поглощение. Силденафил быстро всасывается. Максимальные концентрации в плазме лекарственного средства достигаются в течение 30-120 минут (с медианными 60 минут) после его перорального применения. Средняя абсолютная биодоступность после перорального применения составляет 41% (с диапазоном от 25 до 63%). В рекомендуемом диапазоне доз (от 25 до 100 мг), АУК и параметры C _Макс siltenafil после его перорального введения рассчитаны пропорционально дозе.

При использовании силденафила во время еды, степень поглощения уменьшается со средним удлинением _Тмакс до 60 минут и средним уменьшением C _макс на 29%.

Распределение. Средний объем равновесного распределения (V _d) составляет 105 л, что указывает на распределение препарата в тканях тела. После однократного перорального применения силденафила в дозе 100 мг, максимальная общая концентрация в плазме силденафила составляет примерно 440 нг / мл (коэффициент вариации составляет 40%). Поскольку связывание силденафила и его основной N-десметил-метаболита с белками плазмы достигает 96%, средняя максимальная концентрация в плазме свободного силденафила достигает 18 нг / мл (38 нмоль). Степень связывания с белками плазмы не зависит от общей концентрации силденафила.

У здоровых добровольцев, которые использовали силденафила однократно в дозе 100 мг, 9 минут в эякуляте определяли менее чем 0,0002% (в среднем 188 нг) дозы применяется.

Метаболизм. Силденафил метаболизм осуществляется главным образом с участием микросомальных изоферментов печени CYP3A4 (основной путь) и CYP2C9 (второстепенный путь). Основной циркулирующий метаболит образуется в результате N-деметилирования силденафила. Селективность метаболита по отношению к Fd5 сравнима с селективностью силденафила и метаболит активность по сравнению с Fd5 составляет примерно 50% от активности исходного материала. Плазменные концентрации этого метаболита примерно 40% от silenafil концентрации в плазме крови. N-деметилируют метаболит подвергается дальнейшему метаболизму, и его период полураспада составляет приблизительно 4 часа.

Устранение. Общий клиренс силденафила составляет 41 л / ч, что определяет период его полураспада продолжительностью 3-5 часов. Так как после перорального, и после внутривенного введения, выведение силденафила в виде метаболитов осуществляется в основном с калом (примерно 80% от введенной пероральной дозы) и в меньшей степени с мочой (примерно 13% от введенной пероральной дозы) ,

Пациенты пожилых людей. У здоровых пожилых добровольцев (в возрасте 65 лет) наблюдалась снижение в зазоре силденафил, что привело к увеличению плазменной концентрации силденафила и его активный N-деметилированного метаболит примерно на 90% по сравнению с соответствующими концентрациями в здоровых молодых добровольцах (18 -45 лет). В связи с возрастными различиями в связывании с белками плазмы крови, соответствующее увеличение плазменной концентрации свободного силденафила составляло примерно 40%.

Почечная недостаточность. У добровольцев с нарушением функции почек легкой и умеренной степени (клиренс креатинина от 30 до 80 мл / мин), Фармакокинетика силденафила осталась без изменений после его однократного перорального введения в дозе 50 мг. Средняя AUC и C _Макс N-деметилированное метаболитом увеличилось на 126% и 73% соответственно, по сравнению с такими показателями в добровольцев того же возраста без нарушений почек. Однако из-за высокой индивидуальной изменчивости, эти различия не были статистически значимыми. У добровольцев с тяжелой почечной функции (клиренс креатинина ниже 30 мл / мин), клиренс силденафила снижается, что привело к среднему увеличению AUC и C _макс на 100% и 88% соответственно по сравнению с добровольцами того же возраста без нарушения функции почек. Кроме того, значение AUC и C _Max N-деметилирует метаболит значительно увеличилось на 79% и 200% соответственно.

Отказ печени. У добровольцев с печени печени легкой и умеренной степени (классы А и В соответствии с Child-Pue классификации), был уменьшен клиренс силденафила, что привело к увеличению AUC (84%) и C _макс (47%) по сравнению с добровольцы того же возраста без нарушений функции печени. Фармакокинетика силденафила у пациентов с нарушениями функции печени тяжелой степени не был изучен.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение нарушений эрекции, определяются как неспособность достигать и поддерживать пенис пениса, необходимый для успешного полового акта.

Для эффективного действия Maxgra, требуется сексуальное возбуждение.

Противопоказание.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Влияние других лекарственных средств для силденафила.

В пробирке исследования.

Силденафил метаболизм происходит главным образом с участием изоформ 3A4 (основной путь) и изоформы 2С9 (незначительное путь) цитохрома P450 (CYP). Таким образом, ингибиторы этих изоферментов могут уменьшить клиренс силденафила.

В естественных условиях исследования.

Фармакокинетические населения анализ клинических данных данных продемонстрировали снижение silenafil зазора на его одновременном применении с ингибиторами CYP3A4 (таких как кетоконазол, эритромицин, циметидин). Хотя в то же время использование силденафила и ингибиторов CYP3A4, наблюдалось скорость роста побочных эффектов, рекомендуемая начальная доза силденафила составляет 25 мг.

Одновременное использование ингибитора ВИЧ-протеазы ритонавира, очень мощным ингибитором Р450, в состоянии равновесной концентрации (500 мг 1 раз в сутки) и силденафила (разовая доза 100 мг) привело к увеличению C _макс силденафила на 300 % ( в 4 раза) и увеличение плазмы AUC силденафила составляет 1000% ( в 11 раз). Через 24 часа уровни в плазме силденафила еще приходилось примерно 200 нг / мл по сравнению с уровнем приблизительно 5 нг / мл, характеристика силденафила, отдельно, что соответствует значительному эффекту ритонавира по широкому спектру субстратов Р450. Силденафил не оказывает влияния на фармакокинетику ритонавира. Учитывая эти фармакокинетические данные, одновременное применение силденафила и ритонавира не рекомендуется; В любом случае, максимальная доза силденафила ни при каких условиях должна превышать 25 мг в течение 48 часов.

Одновременное применение ингибитора ВИЧ-протеазы Sakhnavira, ингибитора CYP3A4, в дозе , которая обеспечивает равновесной концентрации (1200 мг три раза в день), и силденафила (100 мг раз) привело к увеличению C _макс силденафила на 140% и увеличение воздействия системы (AUC) силденафила (AUC). на 210%. Это не было обнаружено эффектами силденафила на фармакокинетику Sakhnavir. Предполагается, что более мощные ингибиторы CYP3A4, такие как кетоконазол и andtraconazole, будет иметь более выраженный эффект.

При использовании силденафила (100 мг один раз) и эритромицин, ингибитор конкретных CYP3A4, в равновесном состоянии (500 мг два раза в день в течение 5 дней), наблюдалось увеличение системного воздействия силденафила на 182% (AUC). Здоровые добровольцы - мужчины не имеют контакта с азитромицина (500 мг в сутки в течение 3 -х дней) на AUC, C _макс, Т _макс, постоянная скорость выведения и последующего периода полураспада силденафила или его основного циркулирующего метаболита. Cyamidine (цитохром р450 ингибитор CYP3A4 и неспецифический ингибитор) в дозе 800 мг, при одновременном использовании с силденафил в дозе 50 мг у здоровых добровольцев привели к увеличению плазменной концентрации силденафила на 56%.

Грейпфрутовый сок является слабым ингибитором CYP3A4 в стенке кишечника и может вызвать умеренное повышение концентрации в плазме силденафила.

Разовое применение антацидных агентов (гидроксид магния / гидроксид алюминия) не влияет на биодоступность силденафила.

Хотя исследования специфического взаимодействия со всеми препаратами не проводились, в соответствии с населения фармакокинетического анализа, фармакокинетика силденафила не изменилась, когда она одновременно используется с препаратами, принадлежащими к группе ингибиторов CYP2C9 (толбутамид, варфарин, фенитоин), групп ингибиторы CYP2D6 (такие как селективные ингибиторы обратного захвата серотонина, трициклические антидепрессанты), группы тиазидные и thiazidoid диуретики, петлевые и калийсберегающие консерванты, ингибиторы ангиотензин - превращающего фермента, антагонисты кальция, антагонисты бета-адренорецепторов или антагонистов CYP450 метаболизма (например, рифампицин, барбитураты).

Нікорандил являє собою гібрид активатора кальцієвих каналів та нітрату. Нітратний компонент зумовлює можливість його серйозної взаємодії з силденафілом.

Ефекти силденафілу на інші лікарські засоби.

Дослідження in vitro .

Силденафіл – слабкий інгібітор ізоформ 1А2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3А4 (ІК ₅₀ > 150 мкмоль) цитохрому Р450. Оскільки пікові плазмові концентрації силденафілу дорівнюють приблизно 1 мкмоль, вплив препарату Максігра на кліренс субстратів цих ізоферментів малоймовірний.

Відсутні дані щодо взаємодії силденафілу та таких неспецифічних інгібіторів фосфодіестерази, як теофілін та дипіридамол.

Дослідження in vivo .

Оскільки відомо, що силденафіл має вплив на метаболізм оксиду азоту/циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), було встановлено, що цей препарат потенціює гіпотензивну дію нітратів, тому його одночасне застосування з донорами оксиду азоту або з нітратами в будь-якій формі протипоказане.

Одночасне застосування силденафілу та блокаторів альфа-адренорецепторів може призвести до розвитку симптоматичної гіпотензії у деяких, схильних до цього пацієнтів. Така реакція найчастіше виникала протягом 4 годин після застосування силденафілу. У ході 3-х досліджень специфічної взаємодії лікарських засобів блокатор альфа-адренорецепторів доксазозин (4 мг та 8 мг) та силденафіл (25 мг, 50 мг та 100 мг) застосовувалися одночасно пацієнтам із доброякісною гіперплазією передміхурової залози, стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину. У цих популяціях спостерігалося середнє додаткове зниження артеріального тиску у положенні лежачи на 7/7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст. та середнє зниження артеріального тиску у положенні стоячи на 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст., 4/5 мм рт. ст. відповідно. При одночасному застосуванні силденафілу та доксазозину пацієнтам, стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину, іноді повідомлялося про розвиток симптоматичної ортостатичної гіпотензії. У цих повідомленнях йшлося про випадки запаморочення та стан перед непритомністю, але без синкопе.

Не спостерігалося жодних значущих взаємодій при одночасному застосуванні силденафілу (50 мг) і толбутаміду (250 мг) або варфарину (40 мг), що метаболізуються CYP2C9.

Силденафіл (50 мг) не призводив до подовження часу кровотечі, спричиненої застосуванням ацетилсаліцилової кислоти (150 мг).

Силденафіл (50 мг) не потенціював гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при середніх максимальних рівнях етанолу в крові 80 мг/дл.

У пацієнтів, які застосовували силденафіл, не спостерігалося жодних відмінностей профілю побічних ефектів порівняно з плацебо при одночасному застосуванні таких класів гіпотензивних лікарських засобів, як діуретики, блокатори бета-адренорецепторів, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину ІІ, антигіпертензивні лікарські засоби (судинорозширювальні та центральної дії), блокатори адренергічних нейронів, блокатори кальцієвих каналів та блокатори альфа-адренорецепторів. У спеціальному дослідженні взаємодії при одночасному застосуванні силденафілу (100 мг) та амлодипіну пацієнтам із артеріальною гіпертензією спостерігалося додаткове зниження систолічного артеріального тиску в положенні лежачи на 8 мм рт. ст. Відповідне зниження діастолічного артеріального тиску становило 7 мм рт. ст. За величиною ці додаткові зниження артеріального тиску були порівнянними із тими, що спостерігалися при застосуванні лише силденафілу у здорових добровольців.

Силденафіл в дозі 100 мг не впливав на фармакокінетичні показники інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, які є субстратами CYP3A4.

Особливості застосування.

До початку терапії слід зібрати медичний анамнез пацієнта та провести фізикальне обстеження для діагностики еректильної дисфункції та визначення її можливих причин.

Оскільки сексуальна активність супроводжується певним ризиком з боку серця, до початку будь-якого лікування еректильної дисфункції лікар має оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта. Силденафіл має судинорозширювальний ефект, що проявляється легким та короткочасним зниженням артеріального тиску. До призначення силденафілу лікар має ретельно зважити, чи може такий ефект чинити несприятливий вплив на пацієнтів із певними основними захворюваннями, особливо у комбінації із сексуальною активністю. До пацієнтів із підвищеною чутливістю до вазодилататорів належать пацієнти із обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія) або пацієнти із рідкісним синдромом мультисистемної атрофії, одним із проявів якої є тяжке порушення регуляції артеріального тиску з боку вегетативної нервової системи.

Максігра потенціює гіпотензивний ефект нітратів.

У постмаркетинговому періоді повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку серцево-судинної системи, включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть, шлуночкову аритмію, цереброваскулярні крововиливи, транзиторну ішемічну атаку, артеріальну гіпертензію та артеріальну гіпотензію, які за часом збігалися із застосуванням препарату Максігра. У більшості пацієнтів, але не у всіх, існували фактори ризику серцево-судинних захворювань. Багато таких побічних реакцій спостерігалося під час або одразу після статевого акту і лише кілька трапилося невдовзі після застосування препарату Максігра без сексуальної активності. Тому неможливо визначити, чи пов'язаний розвиток таких побічних реакцій безпосередньо із факторами ризику, чи їх розвиток зумовлений іншими чинниками.

Засоби для лікування еректильної дисфункції, у тому числі й силденафіл, слід призначати з обережністю пацієнтам із анатомічними деформаціями пеніса (такими як ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або пацієнтам зі станами, що сприяють розвитку пріапізму (такими як серпоподібноклітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія).

Безпечність та ефективність одночасного застосування силденафілу з іншими методами лікування еректильної дисфункції не вивчалися. Тому застосування таких комбінацій не рекомендується.

Повідомлялося про розлади зору та випадки неартеріальної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва, пов'язані із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ5. Пацієнтів слід попередити, що у разі раптового порушення зору застосовування препарату Максігра слід припинити та негайно звернутися до лікаря.

Одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується.

Пацієнтам, які застосовують блокатори альфа-адренорецепторів, застосовувати силденафіл слід з обережністю, оскільки така комбінація може призвести до симптоматичної гіпотензії у деяких схильних до цього пацієнтів. Симптоматична гіпотензія зазвичай виникає протягом 4 годин після застосування силденафілу. З метою мінімізації ризику розвитку ортостатичної гіпотензії терапію силденафілом можна розпочинати лише у гемодинамічно стабільних пацієнтів, які застосовують блокатори альфа-адренорецепторів. Рекомендована початкова доза таким пацієнтам становить 25 мг силденафілу. Крім того, слід проінформувати пацієнтів, як діяти у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії.

Дослідження тромбоцитів людини продемонстрували, що in vitro силденафіл потенціює антиагрегаційні ефекти натрію нітропрусиду. Немає жодної інформації щодо безпечності застосування силденафілу пацієнтами із порушеннями згортання крові або гострою пептичною виразкою. Таким чином, застосування силденафілу пацієнтами цієї групи можливе лише після ретельної оцінки співвідношення користі та ризиків.

Втрата слуху. Лікарям слід порадити пацієнтам припинити застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи препарат Максігра, та негайно звернутися за медичною допомогою у разі раптового зниження чи втрати слуху. Про ці явища, які також можуть супроводжуватися дзвоном у вухах та запамороченням, повідомлялося з асоціацією у часі із застосуванням інгібіторів ФЕД5, включаючи препарат Максігра. Визначити, чи ці явища прямо пов'язані із застосуванням інгібіторів ФДЕ5 чи з іншими факторами неможливо.

Одночасне застосування з гіпотензивними препаратами. Максігра чинить системну судинорозширювальну дію та може в подальшому знижувати артеріальний тиск у пацієнтів, які застосовують гіпотензивні лікарські засоби. У окремому дослідженні лікарської взаємодії одночасне застосування амлодипіну (5 мг або 10 мг) та силденафілу (100 мг) перорально спостерігалося середнє додаткове зниження систолічного тиску на 8 мм рт. ст. та діастолічного – на 7 мм рт. ст.

Захворювання, що передаються статевим шляхом. Застосування препарату Максігра не захищає від захворювань, що передаються статевим шляхом. Слід проінструктувати пацієнтів щодо необхідності запобіжних засобів для захисту від захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи вірус імунодефіциту людини.

Застосування у період вагітності та годування груддю.

Препарат Максігра не призначений для застосування жінками.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводилося.

Оскільки у клінічних дослідженнях застосування силденафілу повідомлялося про випадки запаморочення та порушення з боку органів зору, перед тим як сідати за кермо транспортного засобу або працювати з іншими механізмами, пацієнтам необхідно з'ясувати, якою є їхня індивідуальна реакція на застосування препарату Максігра.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовують перорально.

Для ефективної дії препарату Максігра потрібне сексуальне збудження.

Дорослі.

Рекомендована доза препарату Максігра становить 50 мг та застосовується у разі необхідності приблизно за годину до статевого акту. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 100 мг або знизити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг.

Максимальна рекомендована частота застосування препарату становить 1 раз на добу. При застосуванні препарату Максігра під час прийому їжі дія препарату може наставати пізніше, ніж при його застосуванні натще.

Пацієнти літнього віку.

Необхідність у корекції дози пацієнтам літнього віку (≥ 65 років) відсутня.

Пацієнти із нирковою недостатністю.

Пацієнтам із нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня (кліренс креатиніну від 30 до 80 мл/хв) рекомендована доза препарату є аналогічною дозі, наведеній вище у розділі «Дорослі».

Оскільки у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, рекомендована доза препарату становить 25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 50 мг та 100 мг.

Пацієнти із печінковою недостатністю.

Оскільки у пацієнтів із печінковою недостатністю (наприклад цирозом) кліренс силденафілу знижений, рекомендована доза препарату становить 25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 50 мг та 100 мг.

Пацієнти, які застосовують інші лікарські засоби (наприклад кетоконазол, еритроміцин, циметидин, ритонавір).

Детальна інформація наведена у розділі «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Рекомендована початкова доза препарату пацієнтам, які застосовують інгібітори CYP3A4, за винятком ритонавіру, застосування якого разом із силденафілом не рекомендується, становить 25 мг.

З метою мінімізації ризику розвитку ортостатичної гіпотензії стан пацієнтів, які застосовують блокатори альфа-адренорецепторів, має бути стабілізований до початку застосовування силденафілу. Рекомендована початкова доза силденафілу становить 25 мг.

Препарат Максігра не призначений для застосування жінками.

Діти.

Препарат Максігра не показаний для застосування особами віком до 18 років.

Передозування.

У клінічних дослідженнях за участю добровольців під час застосування разової дози силденафілу до 800 мг побічні реакції були подібними до тих, що спостерігалися при застосуванні силденафілу у нижчих дозах, але зустрічалися частіше та були більш тяжкими. Застосовування силденафілу у дозі 200 мг не призводило до підвищення ефективності, але спричиняло зростання кількості випадків розвитку побічних реакцій (головного болю, припливів крові, запаморочення, диспепсії, закладеності носа, порушень з боку органів зору).

У разі передозування при необхідності вдаються до звичайних підтримуючих заходів. Прискорення кліренсу силденафілу при гемодіалізі малоймовірне внаслідок високого ступеня зв'язування препарату з білками плазми крові та відсутності елімінації силденафілу із сечею.

Побічні реакції.

Усі клінічно значущі побічні реакції, що спостерігалися у клінічних дослідженнях частіше, ніж при застосуванні плацебо, наведено нижче відповідно до класифікації «Система–орган–клас» та частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 100 та < 1/10), нечасто (≥ 1000 та < 1/100) та рідко (≥ 10000 та < 1/1000). Крім того, частота клінічно значущих побічних реакцій, про які повідомлялося у рамках постмаркетингового досвіду, визначена як невідома.

У межах кожної частотної групи побічні реакції наведені у порядку зменшення ступеня їх тяжкості.

Інфекційні та інвазивні захворювання.

Нечасто: риніт.

Розлади з боку імунної системи.

Нечасто: гіперчутливість.

Розлади з боку нервової системи.

Дуже часто: головний біль.

Часто: запаморочення.

Нечасто: сонливість, гіпестезія.

Рідко: інсульт, транзиторна ішемічна атака, судоми*, рецидиви судом*, синкопе.

Розлади з боку органів зору.

Часто: порушення сприйняття кольору**, розлади зору, затьмарення зору.

Нечасто: розлади сльозовиділення***, біль в очах, фотофобія, фотопсія, гіперемія очей, яскравість зору, кон'юнктивіт.

Рідко: неартеріальна передня ішемічна нейропатія зорового нерва*, оклюзія судин сітківки*, ретинальний крововилив, артеріосклеротична ретинопатія, порушення з боку сітківки, глаукома, дефекти поля зору, диплопія, зниження гостроти зору, міопія, астенопія, плаваючі помутніння скловидного тіла, порушення з боку райдужної оболонки, мідріаз, поява сяючих кругів навколо джерела світла (гало) у полі зору, набряк очей, припухлість очей, порушення з боку очей, гіперемія кон'юнктиви, подразнення очей, аномальні відчуття в очах, набряк повік, знебарвлення склери.

Розлади з боку органів слуху та вестибулярного апарату.

Нечасто: запаморочення, дзвін у вухах.

Рідко: глухота.

Розлади з боку серця.

Нечасто: тахікардія, посилене серцебиття.

Рідко: раптова серцева смерть*, інфаркт міокарда, шлуночкова аритмія*, фібриляція передсердь, нестабільна стенокардія.

Розлади з боку судин.

Часто: припливи крові до обличчя, припливи жару.

Нечасто: гіпертензія, гіпотензія.

Розлади з боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Часто: закладеність носа.

Нечасто: носова кровотеча, закладеність придаткових пазух носа.

Рідко: відчуття стиснення у горлі, набряк слизової оболонки носа, сухість у носі.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: нудота, диспепсія.

Нечасто: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у верхній частині живота, сухість у роті.

Рідко: гіпестезія ротової порожнини.

Розлади з боку шкіри та підшкірної тканини.

Нечасто: висипання.

Рідко: синдром Стівенса-Джонсона*, токсичний епідермальний некроліз*.

Розлади з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Нечасто: міалгія, біль у кінцівках.

Розлади з боку сечовидільної системи.

Нечасто: гематурія.

Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Рідко: кровотеча зі статевого члена, пріапізм*, гематоспермія, подовжена ерекція.

Загальні розлади.

Нечасто: біль у грудях, підвищена стомлюваність, відчуття жару.

Рідко: подразнення.

Обстеження.

Нечасто: підвищена частота серцевих скорочень.

* Повідомлялося лише під час дослідження після виходу препарату на ринок.

** Порушення сприйняття кольору: хлоропсія, хроматопсія, ціанопсія, еритропсія, ксантопсія.

*** Порушення сльозовиділення: сухість в очах, порушення сльозовиділення та підвищення сльозовиділення.

Нижчезазначені явища спостерігалися у < 2 % пацієнтів у ході контрольованих клінічних досліджень; причинний взаємозв'язок не визначений. Повідомлення включали явища, що мали вірогідний зв'язок із застосуванням препарату.

Загальні. Набряк обличчя, реакції фоточутливості, шок, астенія, біль, раптове падіння, біль у животі, раптове пошкодження.

З боку серцево-судинної системи: стенокардія, АV-блокада, мігрень, постуральна гіпотензія, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, раптова зупинка серця, порушення результатів на ЕКГ, кардіоміопатія.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту: глосит, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, порушення результатів печінкових проб, ректальна кровотеча, гінгівіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, лейкопенія.

Розлади метаболізму та харчування: спрага, набряк, подагра, нестабільний діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія.

Розлади з боку скелетно-мʼязової системи: артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт.

Розлади з боку нервової системи: атаксія, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, депресія, безсоння, аномальні сновидіння, зниження рефлексів.

Розлади з боку дихальної системи: астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, посилене слиновиділення, посилення кашлю.

Розлади з боку шкіри: кропив'янка, герпес, свербіж, пітливість, виразки шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит.

Специфічні відчуття: раптове зниження чи втрата слуху, біль у вухах, крововилив у око, катаракта, сухість в очах.

Розлади з боку урогенітальної системи: цистит, ніктурія, підвищена частота сечовипускань, збільшення молочних залоз, нетримання сечі, порушення еякуляції, набряк статевих органів, аноргазмія.

Досвід застосування після виходу на ринок. Після виходу препарату на ринок були ідентифіковані нижчезазначені побічні реакції. Оскільки про такі реакції повідомляють добровільно та повідомлення надходять від невідомої кількості пацієнтів, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту та встановити причинний зв'язок із експозицією лікарського засобу. Ці явища були зазначені як через їх серйозність, частоту повідомлення, відсутність чіткого альтернативного зв'язку, так і через комбінацію цих факторів.

Серцево-судинні та цереброваскулярні явища. Повідомлялося про серйозні серцево-судинні, цереброваскулярні та судинні явища, включаючи цереброваскулярну кровотечу, субарахноїдальну та внутрішньоцеребральну кровотечу та легеневу кровотечу, що були пов'язані у часі із застосуванням силденафілу. Більшість пацієнтів, але не всі, мали існуючі фактори серцево-судинного ризику. Повідомлялося, що багато з цих явищ виникли під час або відразу після сексуальної активності та декілька явищ виникли відразу під час застосування силденафілу без сексуальної активності. Інші явища виникли протягом декількох годин чи днів після застосування силденафілу та сексуальної активності. Неможливо встановити, чи мають ці явища прямий зв'язок із застосуванням препарату, із сексуальною активністю, із наявними факторами ризику чи із комбінацією цих факторів, чи з іншими факторами.

Кровоносна та лімфатична системи: вазооклюзивний криз. У невеликому завчасно припиненому дослідженні застосування силденафілу пацієнтам з легеневою артеріальною гіпертензією, вторинною щодо серпоподібноклітинної анемії, при застосуванні силденафілу про розвиток вазооклюзивних кризів, що потребували госпіталізації, повідомлялося частіше, ніж при застосовуванні плацебо. Клінічне значення цієї інформації для пацієнтів, які застосовують препарат Максігра з метою лікування еректильної дисфункції, є невідомим.

Нервова система: тривога, транзиторна глобальна амнезія.

Специфічні відчуття.

Слух. Після виходу препарату на ринок повідомлялося про випадки раптового зниження чи втрати слуху, пов'язані у часі із застосуванням силденафілу. У деяких випадках повідомлялося про наявність медичних станів та інших факторів, що могли відіграти роль у розвитку побічних реакцій з боку слуху. У багатьох випадках інформація щодо подальшого медичного спостереження відсутня. Визначити, чи ці явища прямо повʼязані із застосуванням препарату Максігра, з наявними факторами ризику втрати слуху, з комбінацією цих факторів чи з іншими факторами, неможливо.

Зір: тимчасова втрата зору, почервоніння очей, печія в очах, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, судинні захворювання сітківки чи кровотеча, відшарування склистого тіла.

Після виходу препарату на ринок рідко повідомлялося про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, що є причиною зниження зору, включаючи постійну втрату зору, які були пов'язані у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Багато з пацієнтів, але не всі, мали наявні анатомічні або судинні фактори ризику розвитку неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, включаючи (але необов'язково обмежуючись) такі: низьке співвідношення діаметру екскавації та диску зорового нерва (застійний диск зорового нерва), вік більше ніж 50 років, гіпертензія, захворювання коронарних артерій, гіперліпідемія та паління. Неможливо визначити, чи ці явища прямо повʼязані із застосуванням інгібіторів ФДЕ5 чи з наявними анатомічними або судинними факторами ризику, чи з комбінацією цих всіх факторів, чи з іншими факторами.

Звітування про підозрювані побічні реакції. Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення між користю і ризиками, пов'язаними із застосуванням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

Термін придатності. 4 роки.

Умови зберігання.

Не потребує спеціальних умов зберігання.

Зберігати в місцях, недоступних для дітей.

Упаковка.

По 1 або по 4 таблетки у блістері; по 1 блістеру у картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник/заявник.

Фармацевтичний завод „ПОЛЬФАРМА” С.А./

Pharmaceutical Works “POLPHARMA” SA

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

вул. Пельплиньска, 19, 83-200, Старогард Гданьски, Польща/

19, Pelplinska Str., 83-200 Starogard Gdanski, Poland.