ПРЕСТИЛОЛ табл. 5 мг/5 мг №30

Активные вещества: бизопролол фумарат/периндоприл аргинин;

Prestilol ^® 5 мг/5 мг:

1 таблетка содержит 5 мг бизопролола фумарата (соответствует 4,24 мг бизопролола) и 5 ​​мг периндоприла аргинина (соответствует 3,395 мг периндоприла);

Prestilol ^® 5 мг/10 мг:

1 таблетка содержит 5 мг бизопролола фумарата (соответствует 4,24 мг бизопролола) и 10 мг периндоприла аргинина (соответствует 6,790 мг периндоприла);

Prestilol ^® 10 мг/5 мг:

1 таблетка содержит 10 мг бизопролола фумарата (соответствует 8,49 мг бизопролола) и 5 ​​мг периндоприл -аргинин (соответствующий 3,395 мг периндоприла);

Prestilol ^® 10 мг/10 мг:

1 таблетка содержит 10 мг бизопролола фумарата (соответствует 8,49 мг бизопролола) и 10 мг периндоприла аргинина (соответствует 6,790 мг периндоприла);

Вспомогательные вещества : микрокристаллическая целлюлоза (тип 102), карбонатный кальций, предварительно сколизованный крахмал (кукуруза) , крахмал натрия (тип А), диоксид кремния, коллоидный безводный, магний стеарат (e 470b), натрий;

Пленочная оболочка: глицерин (E 422), гипромелоза (E 464), макроголь 6000, стеарат магния (E 470b), диоксид титана (E 171), желтый оксид железа (E 172), красный оксид железа (E 172).

Дозировка формы. Таблетки покрыты пленкой.

Основные физико -химические свойства:

Prestilol ^® 5 мг/5 мг: розовый цвет, удлиненный планшет, покрытый пленкой, с выемкой и с тиснением " »С одной стороны и" 5/5 " - с другой. Таблетка разделен на две части.

Prestilol ^® 5 мг/10 мг: розовый цвет, удлиненный планшет, покрытый пленкой, с выемкой и с тиснением " »С одной стороны и« 5/10 » - с другой. Таблетка разделен на две части.

Prestilol ^® 10 мг/5 мг: розовый цвет, круглый планшет, покрытый пленкой, с тиснением " »С одной стороны и« 10/5 » - с другой.

Prestilol ^® 10 мг/10 мг: розовый цвет, удлиненный планшет, покрытый пленкой, с тиснением " »С одной стороны и« 10/10 » - с другой.

Фармакотерапевтическая группа. Ингибиторы ACE, другие комбинации. ATX C09B X02 Код.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Механизм действия

Бизопролол

_{Бизопролол} является высокоселективным блокатором β -адренорецептора, который не имеет внутренней симпатомиметической и выраженной мембранной стабилизирующей активности. Он имеет низкую аффинность с β -рецепторами гладких мышц бронхов и сосудов, а также с _{β 2 рецепторами} , ответственными за регуляцию метаболизма. Следовательно, бизопролол, как правило, не должен влиять на устойчивость дыхательных путей и β ₂ -опосредованных метаболических эффектов. Его β _-1 -секундный выходит за рамки терапевтической дозировки.

Перинтоприл

Перинтоприл является ингибитором фермента, который превращает ангиотензин и ангиотензин II (фермент трансформирующий ангиотензин (ACE)). Преобразующий фермент, или киназа, представляет собой экзопептидазу, которая делает трансформацию ангиотензина и вазоконстриктора ангиотензина II, а также вызывает разрушение вазодилататора брадикинина в неактивный гептапептид. Ингибирование АПФ приводит к снижению концентрации ангиотензина II в плазме крови, что увеличивает активность ренина в плазме крови (из -за ингибирования отрицательной обратной связи высвобождения ренина) и уменьшает секрецию альдостерона. Поскольку ACE инактивирует брадикинина, ингибирование ACE также увеличивает активность циркулирующих и локальных систем Klikrein-Kinin (и, таким образом, также приводит к активации системы простагландина). Этот механизм действия вызывает снижение ингибиторов артериального давления ACE и частично ответственен за появление некоторых побочных эффектов (таких как кашель).

Перидоприл действует через свой активный метаболит - периндоприлат. Другие метаболиты не демонстрируют ингибирование ACE in vitro.

Фармакодинамические эффекты

Бизопролол

Бизопролол не демонстрирует выраженного отрицательного инотропного эффекта. Максимальный эффект бизопролола достигается через 3-4 часа после использования. Из-за полураспада, который составляет 10-12 часов, бизопролол сохраняет терапевтический эффект в течение 24 часов. Максимальный антигипертензивный эффект бизопролола обычно достигается после двух недель использования.

При одном использовании у пациентов с коронарной болезнью сердца без хронической сердечной недостаточности бизопролол снижает частоту сердечных сокращений и объем шока и, таким образом, снижает сердечный выброс и потребление кислорода. Длительное использование снижает первоначально повышенную периферическую резистентность. Снижение активности ренина в плазме, вероятно, вызывает антигипертензивный эффект β-блокаторов.

Бизопролол уменьшает симпатоадренергическую реакцию, блокируя β-адренорецепторы сердца, что вызывает снижение частоты сердечных сокращений и сократимости. Это, в свою очередь, приводит к снижению потребления кислорода миокардом, что необходимо для лечения стенокардии при ишемической болезни сердца.

Перинтоприл

Перидоприл эффективно снижает артериальное давление на всех стадиях гипертонии (легкая, умеренная и тяжелая); Снижение систолического и диастолического артериального давления наблюдается у пациента как в положении лежа, так и в положении стоя.

Перидоприл снижает сопротивление периферических сосудов, что приводит к снижению артериального давления. В результате периферический кровоток увеличивается без воздействия частоты сердечных сокращений.

Как правило, почечный кровоток увеличивается, в то время как скорость клубочковой фильтрации (СКФ) обычно не меняется.

Максимальный антигипертензивный эффект развивается через 4-6 часов после приема одной дозы и сохраняется не менее 24 часов: остаточный эффект составляет около 87-100 % от пикового эффекта.

Кровяное давление быстро уменьшается. У пациентов, которые отвечали на лечение, нормализация артериального давления происходит в течение месяца и сохраняется без тахифилактики. Прекращение лечения не сопровождается эффектом отмены. Перинтоприл уменьшает гипертрофию левого желудочка.

Клинические исследования показали, что периндоприл обладает вазодилататорными свойствами. Это улучшает эластичность больших артерий и уменьшает соотношение толщины стенки к просвету сосуда для небольших артерий.

Перидоприл уменьшает сердце, уменьшая до и после загрузки сердца: снижает давление наполнения левого и правого желудочка, уменьшает общую периферическую сосудистую сопротивление, увеличивает сердечный выброс и улучшает индекс сердца (согласно исследованию).

Фармакокинетика.

Скорость и степень поглощения бизопролола и периндоприла при приготовлении Prestalol ^® существенно не отличаются от скорости и степени поглощения бизопролола и периндоприла при отдельности в качестве монотерапии.

Бизопролол

Поглощение

Бизопролол почти полностью поглощается из желудочно -кишечного тракта. Эффект первого прохода через печень экспрессируется (приблизительно 10 %), что вызывает высокую биодоступность (приблизительно 90 %) после перорального введения.

Распределение

Объем распределения составляет 3,5 л/кг. Бизопролол связывание с плазменными белками составляет около 30 %.

Биотрансформация и экскреция

Бизопролол выделяется двумя способами. 50 % метаболизируется в печени в неактивные метаболиты, которые затем выделяются почками, а остальные 50 % выделяются почками в неметаболизированной форме. Общий зазор составляет приблизительно 15 л/ч. Период полураспада плазмы крови составляет 10-12 часов, что вызывает 24-часовой эффект после принятия дозы один раз в день.

Специальные группы пациентов

Кинетика бизопролола линейна и не зависит от возраста.

Поскольку бизопролол удаляется из организма в равной степени почек и печени, пациенты с нарушением функции печени или почечной недостаточностью не требуются. Фармакокинетика у пациентов с хронической сердечной недостаточностью и нарушением функции печени или почек не была изучена. У пациентов с хронической сердечной недостаточностью (III функциональный класс на NYHA) уровни бизопролола в плазме крови выше, а половина жизни длиннее здоровых добровольцев. При ежедневной дозе 10 мг максимальная концентрация в плазме крови составляет 64 ± 21 нг/мл, а половина жизни составляет 17 ± 5 часов.

Перинтоприл

Поглощение

После перорального введения периндоприл быстро поглощается, максимальная концентрация достигается через 1 час. Половина периндоприла из плазмы крови составляет 1 час.

Распределение

Объем неродственного периндоприлата составляет приблизительно 0,2 л/кг. Связывание периндоприлата с плазменными белками составляет 20 %, главным образом, с ангиотензиновым трансформирующим ферментом и зависит от дозы.

Биотрансформация

Перинтоприл принадлежит к пролавочному. 27 % взятой дозы периндоприла в форме активного метаболита периндоприлата. В дополнение к активному периндоприлату, периндоприл образует еще 5 неактивных метаболитов. Максимальная концентрация периндоприлата в плазме крови достигается через 3-4 часа.

Поскольку потребление пищи уменьшает превращение периндоприла в периндоприлат, и, следовательно, его биодоступность уменьшается, рекомендуется перорально принимать периндоприл -аргинин в одну ежедневную дозу утром перед едой.

Размножение

Перидоприлат выделяется в моче, период последней половины жизни не связанной фракции составляет приблизительно 17 часов. Состояние равновесия достигается через 4 дня.

Линеаризм

Существует линейная связь между дозой периндоприла и его концентрацией в плазме крови.

Специальные группы пациентов

Экскреция периндоприлата замедляется у пожилых пациентов, а также у пациентов с сердцем или почечной недостаточностью. Рекомендуется выбрать дозу для пациентов с почечной недостаточностью, принимая во внимание степень почечной недостаточности (разрешение на креатинин). Диализный клиренс периндоприлата составляет 70 мл/мин. Изменения кинетики периндоприла у пациентов с циррозом печени: очистка печени основной молекулы вдвое. Однако количество образовавшегося периндоприлата не уменьшается. Следовательно, таким пациентам не нужно корректировать дозу (см. Разделы «Метод применения и дозы» и «функции использования»).

Клинические характеристики.

Индикация.

Prestilol ^® 5 мг/10 мг и Prestillol ^® 10 мг/10 мг показаны для лечения артериальной гипертонии и/или стабильной ишемической болезни сердца (при наличии инфаркта миокарда в дозах истории, доступных в фиксированной комбинации.

Prestilol ^® 5 мг/5 мг и Prestillol ^® 10 мг/5 мг, показанные для лечения гипертонии и/или стабильной ишемической болезни сердца (при наличии инфаркта миокарда миокарда и/или реваскуляризации) и/или стабильный хронический сердечный центр левой плоды. у взрослых пациентов, которые нуждаются в терапии бизопрололом и периндоприлом в дозах, доступных в фиксированной комбинации.

Противопоказание.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.

При изучении взаимодействия, проведенного с участием здоровых добровольцев, взаимодействие между бизопрололом и периндоприлом не было выявлено. Информация об взаимодействии с другими лекарствами каждого из активных веществ приведена ниже.

Препараты, которые вызывают гиперкалиемию. Некоторые препараты (терапевтические классы лекарств) могут увеличить риск гиперкалиемии, а именно: алискарена, соли калия, диуретики, способствующие калие, ингибиторы АПФ, антегористы ангиотензин II, негероидные анти -инфляционные препараты, триметоприм. Одновременное введение этих препаратов увеличивает риск гиперкалиемии.

Одновременное применение противопоказано (см. Раздел «Противопоказания»)

Алискирен. Сопутствующее использование Preestilol ^® и Aliscirene у пациентов с диабетом или пациентами с нарушением функции почек противопоказано как риск гиперкалиемии, нарушение функции почек и сердечно -сосудистые заболевания и смертность.

Одновременное применение не рекомендуется

Взаимодействия , связанные с бизопрололом

Антигипертензивные препараты с центральным механизмом действия, такие как клонидин и другие (например, метильдопа, моксонидин, рилмененидин). Сопутствующее использование с антигипером лекарств с центральным механизмом действия может привести к ухудшению сердечной недостаточности из-за уменьшения центрального симпатического тонуса (снижение частоты сердечных сокращений и сердечный выброс, вазодилатация). Внезапное отмену терапии с помощью β-блокатора, в частности без предварительного снижения дозы, может увеличить риск гипертонии рикошета.

Антиаритмические препараты класса I (EG Хинидин, досопирамид; лидокаин, фенитоин; флекаинид, пропафенон). Возможный потенциал во время атриовентрикулярной проводимости и увеличения негативного инотропного эффекта.

Антагонисты кальция верапамильной группы и в меньшей степени - дилтиазм. Негативное влияние на сократимость миокарда и атриовентрикулярную проводимость. Внутривенное введение верапамила у пациентов, которые используют β-блокаторы, может привести к значительной артериальной гипотонии и атриовентрикулярной блокаде.

Взаимодействия , связанные с периндоприлом

Алискирен. У любых других пациентов, как у пациентов с диабетом или пациентами с нарушением почечной функции, риск гиперкалиемии, нарушения почечной функции и сердечно -сосудистых заболеваний и смертности повышается.

Сопутствующее использование ингибиторов АПФ и блокаторов рецепторов ангиотензин. Клинические исследования показали, что двойная блокада системы ренин-ангиотензин-альдостерона (RAAS) путем одновременного использования ингибиторов ACE, блокаторов рецепторов ангиотензина II или алискиренона увеличивает риск) по сравнению с использованием одного препарата, который влияет на RAAS (см. Раздел см. Раздел. «Противопоказания»). Двойная блокада (то есть комбинация ингибитора АПФ с антагонистами рецепторов ангиотензина II) может применяться в отдельных случаях и под тщательным контролем функции почек, уровней калия и артериального давления. Сопутствующее использование ингибиторов АПФ и рецепторов ангиотензина II у пациентов с диабетической нефропатией не рекомендуется.

Эстрамический. Существует риск увеличения побочных реакций, таких как ангиорозный отеки (ангионевротическая).

Калиевые диуретики (такие как триамперен, амилори), соли калия. Появление гиперкалиемии (возможно, смертельной), особенно у пациентов с почечной недостаточностью (аддитивная гиперкалиемическая эффект). Вышеуказанные препараты не рекомендуются для одновременного использования с периндоприлом (см. Раздел «Особенности использования»). Однако, если одновременное введение этих веществ необходимо, их следует использовать с осторожностью и частым мониторингом сывороточного калия. Для использования спиронолактона при сердечной недостаточности, см. ниже.

Литий. Обратимое увеличение концентрации лития в сыворотке и увеличение его токсичности было зарегистрировано в случае одновременного использования с ингибиторами ACE. В то же время не рекомендуется использовать периндоприл с литием. Однако, если такая комбинация оправдана, уровень концентрации лития сыворотки следует тщательно контролироваться (см. Раздел «Функции применения»).

Одновременное применение, которое требует особого внимания

Взаимодействия , связанные с бизопрололом и периндоприлом

Анти -диабетические агенты (инсулин, пероральные антифрамовые агенты). Результати епідеміологічних досліджень припускають, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та протидіабетичних засобів (інсулін, пероральні цукрознижувальні засоби) може призвести до посилення цукрознижувального ефекту з ризиком розвитку гіпоглікемії. Найбільш вірогідно цей феномен може виникати у перші тижні комбінованого лікування та за наявності ниркової недостатності. Одночасне застосування бісопрололу з інсуліном та пероральними протидіабетичними засобами може призвести до посилення цукрознижувального ефекту. Блокада β-адренорецепторів може маскувати симптоми гіпоглікемії.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), включаючи аспірин у дозах ≥ 3 г/день. При одночасному застосуванні препарату ПРЕСТИЛОЛ ^® з НПЗЗ (такими як ацетилсаліцилова кислота у протизапальних дозах, інгібітори циклооксигенази ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) можливе зменшення антигіпертензивного ефекту бісопрололу та периндоприлу. Крім того, одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може посилити ризик погіршення функції нирок, включаючи імовірну гостру ниркову недостатність, та підвищити рівень калію у крові, особливо у пацієнтів з попередньо встановленим порушенням функції нирок. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. У пацієнтів необхідно відновити водний баланс та розглянути питання щодо контролю функції нирок після початку комбінованої терапії та при подальшому лікуванні.

Антигіпертензивні лікарські засоби та вазодилататори. Одночасне застосування з антигіпертензивними лікарськими засобами, вазодилататорами (наприклад нітрогліцерином, іншими нітратами чи іншими вазодилататорами) або з іншими препаратами, що можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад трициклічними антидепресантами, барбітуратами, фенотіазинами), може підвищити ризик гіпотензивного ефекту периндоприлу та бісопрололу.

Трициклічні антидепресанти/антипсихотичні засоби/анестетики. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та деяких анестетиків, трициклічних антидепресантів та антипсихотичних засобів може призвести до подальшого зниження артеріального тиску. Одночасне застосування бісопрололу з анестетиками може призвести до ослабленої рефлекторної тахікардії та підвищення ризику артеріальної гіпотензії.

Симпатоміметики. β-симпатоміметики (наприклад ізопреналін, добутамін): одночасне застосування з бісопрололом може зменшити ефекти обох препаратів. Симпатоміметики, які активують α- і β-адренорецептори (наприклад норепінефрин, епінефрин): комбінація з бісопрололом може розкрити опосередковані через α-адренорецептори судинозвужувальні ефекти цих препаратів, що призведе до підвищення артеріального тиску та загострення переміжної кульгавості. Такі взаємодії більш імовірні з неселективними β-блокаторами. Симпатоміметики можуть зменшувати антигіпертензивні ефекти інгібіторів АПФ.

Взаємодії, пов ' язані з бісопрололом

Антагоністи кальцію дигідропіридинового типу, такі як фелодипін та амлодипін. Одночасне застосування може підвищити ризик виникнення артеріальної гіпотензії; не виключається підвищення ризику подальшого погіршення насосної функції шлуночків у пацієнтів із серцевою недостатністю.

Антиаритмічні препарати ІІІ класу (наприклад аміодарон). Можливе посилення впливу на час атріовентрикулярної провідності.

Парасимпатоміметичні препарати. Одночасне застосування може збільшувати час атріовентрикулярної провідності та ризик виникнення брадикардії.

ß-блокатори місцевої дії (наприклад очні краплі для лікування глаукоми). Одночасне застосування може підсилювати системні ефекти бісопрололу.

Глікозиди дигіталісу. Зменшення частоти серцевих скорочень, збільшення часу атріовентрикулярної провідності.

Взаємодії, пов ' язані з периндоприлом

Баклофен. Посилює антигіпертензивний ефект. Необхідно контролювати артеріальний тиск та за необхідності провести корекцію дози.

Діуретики. У пацієнтів, які приймають діуретики, та особливо у разі порушення водно-електролітного обміну, можливе надмірне зниження артеріального тиску після початку лікування інгібітором АПФ. Імовірність розвитку гіпотензивного ефекту знижується у разі відміни діуретика, підвищення об'єму циркулюючої крові або споживання солі перед початком терапії, яку слід розпочинати з низьких доз з поступовим збільшенням доз периндоприлу. При артеріальній гіпертензії, коли попередньо призначений діуретик міг спричинити недостатність води/електролітів, його необхідно відмінити перед початком лікування інгібітором АПФ (у таких випадках прийом діуретика може бути поновлено з часом) або лікування інгібітором АПФ має розпочинатися з низьких доз з поступовим збільшенням дози. При застійній серцевій недостатності на тлі прийому діуретика застосування інгібітору АПФ слід розпочинати з низької дози, імовірно, після зниження дози супутнього діуретика. У всіх випадках необхідно контролювати функцію нирок (рівень креатиніну) протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ.

Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон). Одночасне застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на день з низькими дозами інгібіторів АПФ: у разі недотримання рекомендацій щодо призначення даної комбінації існує ризик виникнення гіперкаліємії (можливо, летальної) під час лікування пацієнтів із серцевою недостатністю ІІ-ІV класу за NYHA та фракцією викиду < 40 %, які попередньо лікувалися інгібітором АПФ та петльовим діуретиком. Перед призначенням такої комбінації слід впевнитися у відсутності гіперкаліємії та ниркової недостатності. Рекомендовано проводити ретельний моніторинг каліємії та креатинінемії щотижнево під час першого місяця лікування та щомісячно надалі.

Одночасне застосування, що потребує уваги

Взаємодії, пов' язані з бісопрололом

Мефлохін. Підвищення ризику розвитку брадикардії.

Інгібітори моноаміноксидази (за винятком інгібіторів MAO-B). Посилення гіпотензивного ефекту β-блокаторів та ризик розвитку гіпертонічного кризу.

Взаємодії, пов ' язані з периндоприлом

Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вільдагліптин). У пацієнтів, яким призначено комбінацію гліптину та інгібітору АПФ можливе підвищення ризику виникнення ангіоедеми внаслідок того, що гліптин знижує активність дипептилпептидази-ІV (ДПП-ІV).

Золото. Одночасне застосування інгібіторів АПФ, включаючи периндоприл, та ін'єкційних препаратів золота (натрію ауротіомалат) рідко може спричинити реакції, подібні до тих, що виникають при застосуванні нітратів (симптоми: почервоніння обличчя (припливи), нудота, блювання та гіпотензія).

Особливості застосування.

Усі застереження, пов'язані з кожним із компонентів препарату, стосуються лікарського засобу ПРЕСТИЛОЛ ^® .

Артеріальна гіпотензія. Інгібітори АПФ можуть спричинити різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія спостерігається рідко у пацієнтів з неускладненою гіпертензією та більш імовірна у пацієнтів з гіповолемією, наприклад у тих, хто приймає діуретики, дотримується дієти з обмеженням кількості солі, у пацієнтів на діалізі, у пацієнтів з діареєю або блюванням або у пацієнтів з тяжкою ренінозалежною гіпертензією (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»). Симптоматична артеріальна гіпотензія більш імовірна у пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю, із супутньою нирковою недостатністю або без неї. Виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії найбільш імовірне у пацієнтів з більш тяжким ступенем серцевої недостатності, які приймають великі дози петльових діуретиків, мають гіпонатріємію або ниркову недостатність функціонального характеру. Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку терапії та на етапі підбору дози необхідний ретельний нагляд лікаря. Ці застереження стосуються також пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта необхідно перевести у горизонтальне положення та за необхідності ввести внутрішньовенно розчин хлориду натрію 9 мг/мл (0,9 %). Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату, який зазвичай можна застосовувати без будь-яких перешкод після відновлення об'єму циркулюючої крові та підвищення артеріального тиску. У деяких пацієнтів із застійною серцевою недостатністю з нормальним або зниженим артеріальним тиском периндоприл може спричинити додаткове зниження системного артеріального тиску. Такий ефект є очікуваним і зазвичай не потребує припинення лікування. Якщо артеріальна гіпотензія стає симптоматичною, може з'явитися необхідність зниження дози або поступової відміни лікування із застосуванням окремих компонентів.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк . У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, повідомлялося про рідкісні випадки розвитку ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані (див. розділ «Побічні реакції»). Це може статися будь-коли під час лікування. У таких випадках необхідно негайно припинити застосування препарату ПРЕСТИЛОЛ ^® . Терапію β-блокатором слід продовжувати. Необхідно встановити належний нагляд за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. У тих випадках, коли набряк поширювався тільки на обличчя та губи, стан пацієнта зазвичай поліпшувався без лікування, однак призначення антигістамінних препаратів може бути корисним для зменшення симптомів. Ангіоневротичний набряк, пов'язаний із набряком гортані, може призвести до летального наслідку. Якщо набряк поширюється на язик, голосову щілину або гортань, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно терміново провести невідкладну терапію, яка може включати введення адреналіну та/або підтримання прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під постійним медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, який не був пов'язаний з терапією інгібіторами АПФ, мають підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів під час лікування інгібіторами АПФ повідомлялося про рідкісні випадки виникнення інтестинальної ангіоедеми. У таких пацієнтів спостерігався абдомінальний біль (з нудотою та блюванням чи без них); в деяких випадках не спостерігалося попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та рівень С-1 естерази був у нормі. Діагноз інтестинальної ангіоедеми було встановлено під час комп'ютерної томографії або ультразвукового дослідження чи під час хірургічного втручання. Після відміни інгібітору АПФ симптоми ангіоневротичного набряку зникали. Під час проведення диференційного діагнозу абдомінального болю, що виникає у пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, необхідно враховувати можливість виникнення інтестинальної ангіоедеми.

Порушення функції печінки. Рідко прийом інгібіторів АПФ був пов'язаний із синдромом, який розпочинається з холестатичної жовтяниці та переходить у швидкоплинний некроз печінки, іноді з летальним наслідком. Механізм виникнення цього синдрому невідомий. Пацієнти, у яких на тлі прийому інгібіторів АПФ розвивається жовтяниця або значно підвищується рівень печінкових ензимів, повинні припинити прийом інгібітору АПФ та отримати відповідне медичне обстеження та лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Расові особливості . Інгібітори АПФ частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси з гіпертензією, ніж у пацієнтів інших рас, що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у крові цих пацієнтів.

Кашель . Повідомлялося про виникнення кашлю під час прийому інгібіторів АПФ. Цей кашель є непродуктивним, стійким та припиняється після відміни препарату. Кашель, спровокований інгібітором АПФ, повинен бути частиною диференційного діагнозу кашлю.

Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, включаючи периндоприл, відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать: ниркова недостатність, погіршення функції нирок, вік > 70 років, цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, еплеренон, триамтерен або амілорид), харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм; або прийом інших препаратів, які підвищують концентрацію калію у сироватці крові (зокрема гепарину). Застосування харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм, особливо пацієнтам із порушенням функції нирок, може призвести до значного підвищення рівня калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити виникнення серйозної, іноді летальної аритмії. Якщо одночасне застосування периндоприлу та будь-якої з вищезазначених речовин вважається доцільним, таке застосування потребує обережності та частого моніторингу рівня калію в сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Комбінації з літієм. Одночасне застосування літію та периндоприлу зазвичай не рекомендоване (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Комбінації з калійзберігаючими препаратами, харчовими добавками, що містять калій або замінниками солі з калієм. Одночасне застосування периндоприлу з калійзберігаючими препаратами або харчовими добавками, що містять калій, або замінниками солі з калієм зазвичай не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Комбінації з антагоністами кальцію, антиаритмічними препаратами I класу та антигіпер-тензивними засобами центральної дії. Одночасне застосування бісопрололу з антагоністами кальцію типу верапаміл або дилтіазем, з антиаритмічними препаратами I класу та антигіпертензивними засобами центральної дії зазвичай не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Припинення лікування. Необхідно уникати різкої відміни лікування β-блокатором, особливо пацієнтам з ішемічною хворобою серця, оскільки це може призвести до транзиторного погіршення функції серця. Дозування слід знижувати поступово, із застосуванням окремих компонентів, бажано протягом двох тижнів та за необхідності розпочати замісну терапію.

Брадикардія. Якщо під час лікування частота серцевих скорочень у стані спокою знижується до < 50-55 уд/хв і у пацієнта спостерігаються симптоми, що вказують на наявність брадикардії, дозу препарату ПРЕСТИЛОЛ ^® слід знизити із застосуванням окремих компонентів препарату. Бісопролол потрібно застосовувати у відповідній дозі.

Атріовентрикулярна блокада І ступеня. Враховуючи негативну дромотропну дію β-блокаторів, слід призначати їх з обережністю пацієнтам із атріовентрикулярною блокадою І ступеня.

Стеноз аортального та мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл слід призначати з обережністю пацієнтам зі стенозом мітрального клапана та обструкцією виходу з лівого шлуночка (аортальний стеноз або гіпертрофічна кардіоміопатія).

Стенокардія Принцметала. Застосування β-блокаторів може збільшити кількість та тривалість нападів у хворих на стенокардію Принцметала. Застосування селективних блокаторів β ₁ -адренорецепторів є можливим при легких формах захворювання та тільки у комбінації з вазодилататорами.

Порушення функції нирок. У разі порушення функції нирок добова доза препарату ПРЕСТИЛОЛ ^® має базуватися на кліренсі креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Звичайне медичне спостереження таких пацієнтів повинно включати контроль рівня креатиніну та калію (див. розділ «Побічні реакції»). У пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю гіпотензія, яка виникає на початку лікування інгібіторами АПФ, може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Повідомлялося про гостру ниркову недостатність, яка, як правило, є оборотною. У деяких пацієнтів із двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки при застосуванні інгібіторів АПФ спостерігалося підвищення концентрації сечовини в крові та креатиніну у сироватці крові, які зазвичай поверталися до норми після припинення лікування. Це більш характерно для пацієнтів з нирковою недостатністю. Наявність реноваскулярної гіпертензії підвищує ризик виникнення тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. Лікування таких пацієнтів слід починати під ретельним спостереженням лікаря, з маленьких доз та з обережною титрацією доз. З огляду на вищезазначене, діуретики можуть сприяти виникненню артеріальної гіпотензії, тому їх потрібно відмінити та проводити моніторинг функції нирок у перші тижні лікування препаратом ПРЕСТИЛОЛ ^® . У деяких пацієнтів з гіпертензією, у яких до початку лікування не було виявлено реноваскулярних захворювань, відмічалося незначне тимчасове підвищення рівня сечовини в крові та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні периндоприлу з діуретиком. Виникнення такого стану більш імовірне у пацієнтів із уже наявною нирковою недостатністю. Може бути необхідним зниження дози та/або відміна діуретика та/або периндоприлу.

Трансплантація нирки. Немає досвіду застосування периндоприлу аргініну пацієнтам з недавно перенесеною трансплантацією нирки.

Пацієнти, які знаходяться на гемодіалізі. У пацієнтів, які перебували на діалізі з використанням високопроточних мембран та приймали одночасно інгібітори АПФ, спостерігалися анафілактоїдні реакції. Для таких пацієнтів необхідно прийняти рішення щодо використання іншого типу діалізних мембран або іншого класу антигіпертензивних препаратів.

Анафілактоїдні реакції під час аферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ). Повідомлялося про рідкісні випадки виникнення небезпечних для життя анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, під час проведення аферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ) з використанням декстрансульфату. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути, якщо перед проведенням кожного аферезу тимчасово припиняти лікування інгібіторами АПФ.

Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізуючої терапії. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час десенсибілізуючого лікування (наприклад, препаратами, що містять бджолину отруту) можуть виникати анафілактоїдні реакції. Цих реакцій можна уникнути при тимчасовому припиненні застосування інгібіторів АПФ, але реакції можуть виникнути знову при необережному поновленні лікування.

Як і інші β-блокатори, бісопролол може підсилювати як чутливість до алергенів так і збільшувати тяжкість анафілактоїдних реакцій. У таких випадках лікування епінефрином не завжди дає очікуваний терапевтичний ефект.

Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія . Серед пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, було зареєстровано випадки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок і при відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід призначати дуже обережно пацієнтам з колагенозами, під час терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом або при поєднанні цих обтяжуючих факторів, особливо за наявності порушення функції нирок. У деяких з таких пацієнтів відмічався розвиток серйозних інфекційних захворювань, в декількох випадках - резистентних до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові, також пацієнти мають знати, що про будь-який прояв інфекційного захворювання (зокрема біль у горлі, підвищення температури тіла) необхідно повідомляти лікаря.

Бронхоспазм (бронхіальна астма, обструктивні захворювання дихальних шляхів). При бронхіальній астмі або інших хронічних обструктивних захворюваннях легень, що можуть викликати симптоми бронхоспазму, показана супутня терапія бронходилататорами. У деяких випадках на тлі прийому β-блокаторів пацієнти з бронхіальною астмою через підвищення тонусу дихальних шляхів можуть потребувати більш високих доз β ₂ -симпатоміметиків.

Пацієнти з цукровим діабетом. Слід з обережністю застосовувати ПРЕСТИЛОЛ ^® хворим на цукровий діабет зі значним коливанням рівня глюкози у крові. Симптоми гіпоглікемії можуть бути замасковані на тлі прийому β-блокаторів.

Сувора дієта. Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам, що дотримуються суворої дієти.

Оклюзійне захворювання периферичних артерій. При застосуванні β-блокаторів можливе загострення симптомів, особливо на початку лікування.

Анестезія. У пацієнтів, яким застосовують загальну анестезію, бета-блокада знижує частоту аритмії та ішемії міокарда під час індукції, інтубації та післяопераційного періоду. Рекомендується, щоб підтримка бета-блокади продовжувалась протягом періопераційного періоду. Анестезіолога необхідно попередити про бета-блокаду у зв'язку з потенційною взаємодією з іншими лікарськими засобами, яка може призвести до брадіаритмії, послаблення рефлекторної тахікардії та зниження рефлекторної здатності компенсувати втрату крові. Якщо вважається за необхідне припинити лікування β-блокатором перед оперативним втручанням, це слід робити поступово та завершити приблизно за 48 годин до анестезії. Якщо пацієнту планується хірургічне втручання або потрібна анестезія засобами, що викликають гіпотензію, периндоприл може блокувати утворення ангіотензину ІІ після компенсаторного вивільнення реніну. Лікування препаратом слід припинити за один день до хірургічного втручання. Якщо гіпотензія вже виникла і спричинена саме цим механізмом, корекція можлива шляхом збільшення об'єму циркулюючої крові.

Псоріаз. Пацієнтам із псоріазом або псоріазом в анамнезі рекомендується призначати β-блокатори лише після ретельної оцінки співвідношення користі/ризику.

Феохромоцитома. При наявності феохромоцитоми або підозрі на неї бісопролол слід завжди призначати у комбінації з α-адреноблокаторами.

Тиреотоксикоз. Прийом бісопрололу може маскувати симптоми тиреотоксикозу.

Серцева недостатність. Немає терапевтичного досвіду лікування бісопрололом серцевої недостатності у пацієнтів із такими захворюваннями та станами:

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Застосування препарату ПРЕСТИЛОЛ ^® протипоказане у період вагітності.

Годування груддю

Застосування препарату ПРЕСТИЛОЛ ^® не рекомендоване у період годування груддю. У разі необхідності лікування слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.

Фертильність

Клінічні дані щодо впливу на фертильність при застосуванні препарату ПРЕСТИЛОЛ ^® відсутні.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

ПРЕСТИЛОЛ ^® не має прямого впливу на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. Однак у деяких пацієнтів при прийомі лікарського засобу можуть виникати індивідуальні реакції, пов'язані зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або при зміні лікування, а також у поєднанні з алкоголем. Як наслідок, здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами може бути порушена.

Спосіб застосування та дози.

Дозування

Звичайне дозування становить одну таблетку один раз на день, вранці перед їдою. Стан пацієнтів має бути стабілізованим при застосуванні еквівалентних доз бісопрололу та периндоприлу щонайменше протягом 4 тижнів. Фіксована комбінація не передбачена для початкової терапії.

Пацієнтам, які стабілізовані застосуванням 2,5 мг бісопрололу та 2,5 мг периндоприлу рекомендовано півтаблетки 5 мг/5 мг один раз на день.

Пацієнтам, які стабілізовані застосуванням 2,5 мг бісопрололу та 5 мг периндоприлу рекомендовано півтаблетки 5 мг/10 мг один раз на день.

За необхідності зміни дозування слід провести індивідуальний підбір доз кожного з компонентів препарату.

Таблетки ПРЕСТИЛОЛ ^® 5 мг/5 мг та ПРЕСТИЛОЛ ^® 5 мг/10 мг мають насічку для поділу на дві частини.

Особливі групи пацієнтів

Порушення функції нирок (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

ПРЕСТИЛОЛ ^® 5 мг/5 мг не прийнятний для застосування пацієнтам із нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв). Для таких пацієнтів рекомендується індивідуальний підбір дози кожного з компонентів. Для пацієнтів із нирковою недостатністю помірного ступеня (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) рекомендована доза периндоприлу становить 2,5 мг на день. Тому застосовують півтаблетки препарату ПРЕСТИЛОЛ ^® 5 мг/5 мг один раз на день. ПРЕСТИЛОЛ ^® 5 мг/5 мг можна застосовувати пацієнтам з кліренсом креатиніну ≥ 60 мл/хв.

ПРЕСТИЛОЛ ^® 5 мг/10 мг та ПРЕСТИЛОЛ ^® 10 мг/5 мг: пацієнтам із кліренсом креатиніну ≥ 60 мл/хв рекомендована добова доза препарату ПРЕСТИЛОЛ ^® 5 мг/10 мг становить півтаблетки, а ПРЕСТИЛОЛ ^® 10 мг/5 мг – одну таблетку. ПРЕСТИЛОЛ ^® 5 мг/10 мг та ПРЕСТИЛОЛ ^® 10 мг/5 мг не прийнятні для застосування пацієнтам із кліренсом креатиніну нижче 60 мл/хв (ниркова недостатність помірного та тяжкого ступеня). Для таких пацієнтів рекомендується індивідуальний підбір дози кожного з компонентів.

ПРЕСТИЛОЛ ^® 10 мг/10 мг не прийнятний для застосування пацієнтам із нирковою недостатністю. Для таких пацієнтів рекомендується індивідуальний підбір дози кожного з компонентів.

Порушення функції печінки (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

Пацієнти з порушенням функції печінки не потребують підбору дози.

Пацієнти літнього віку.

Застосування препарату ПРЕСТИЛОЛ ^® можливе з урахуванням функції нирок.

Діти.

Безпеку та ефективність застосування препарату ПРЕСТИЛОЛ ^® дітям (віком до 18 років) встановлено не було. Дані відсутні. Тому застосовувати препарат дітям (віком до 18 років) протипоказано.

Передозування.

Дані щодо передозування препаратом ПРЕСТИЛОЛ ^® відсутні.

Бісопролол

Симптоми . Як правило, найчастішими проявами передозування β-блокаторами є брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. На даний час відомо декілька випадків передозування бісопрололом (максимальна доза – 2000 мг) у пацієнтів, які страждали на артеріальну гіпертензію та/або ішемічну хворобу серця з розвитком брадикардії та/або гіпотензії; усі пацієнти одужали. Існує широка варіабельність індивідуальної чутливості до однократної високої дози бісопрололу; пацієнти із серцевою недостатністю, ймовірно, є дуже чутливими.

Лікування . При передозуванні лікування бісопрололом слід припинити і провести підтримуючу та симптоматичну терапію. Обмежена кількість даних вказує на те, що бісопролол важко піддається діалізу. З огляду на очікувані фармакологічні дії та рекомендації для інших β-блокаторів слід розглянути нижчезазначені загальні заходи, які є клінічно обгрунтованими.

Брадикардія. Ввести атропін внутрішньовенно. Якщо реакція у відповідь на введення препарату недостатня, обережно ввести ізопреналін або інший засіб з позитивними хронотропними властивостями. У деяких випадках може бути потрібне трансвенозне введення штучного водія ритму.

Артеріальна гіпотензія. Внутрішньовенне введення рідин та судинозвужувальних препаратів. Внутрішньовенне введення глюкагону може бути корисним.

Атріовентрикулярна блокада (ІІ або ІІІ ступеня). Слід ретельно контролювати стан пацієнтів та інфузійно ввести ізопреналін або застосувати трансвенозне введення кардіостимулятора.

Гостре погіршення серцевої недостатності. Ввести внутрішньовенно діуретики, інотропні препарати або вазодилататори.

Бронхоспазм. Провести бронходилататорну терапію, наприклад ввести ізопреналін, β ₂ -симпатоміметики та/або амінофілін.

Гіпоглікемія. Ввести глюкозу внутрішньовенно.

Периндоприл

Симптоми . Інформація про передозування периндоприлу є обмеженою. Симптомами передозування інгібіторів АПФ є артеріальна гіпотензія, циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, пальпітація, брадикардія, запаморочення, тривога та кашель.

Лікування . При передозуванні рекомендується внутрішньовенне введення розчину хлориду натрію 9 мг/мл (0,9 %). У разі виникнення гіпотензії пацієнту слід надати горизонтального положення з піднятими ногами. Якщо можливо, слід розглянути доцільність проведення інфузії з ангіотензином ІІ та/або внутрішньовенного введення катехоламінів. Периндоприл може бути виведений із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування»). У разі виникнення стійкої до лікування брадикардії показано застосовування штучного водія ритму. Необхідно проводити постійний моніторинг основних показників життєдіяльності, концентрації електролітів та креатиніну у сироватці крові.

Побічні реакції.

Найбільш частими побічними реакціями, які спостерігалися під час застосування бісопрололу, є: головний біль, запаморочення, погіршення серцевої недостатності, гіпотензія, відчуття холоду в кінцівках, нудота, блювання, біль у животі, діарея, запор, астенія та втома.

Найбільш частими побічними реакціями, які спостерігалися під час клінічних досліджень із застосуванням периндоприлу, є: головний біль, запаморочення, вертиго, парестезії, порушення зору, дзвін у вухах, артеріальна гіпотензія, кашель, диспное, нудота, блювання, біль у животі, діарея, запор, порушення смаку (дисгевзія), диспепсія, висипання, свербіж, м'язові судоми та астенія.

Під час клінічних досліджень та/або постмаркетингових спостережень із бісопрололом або периндоприлом, які застосовувалися окремо, повідомлялося про нижчезазначені побічні реакції, які класифікуються за класами систем органів MedDRA та за частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто ( > 1/1000, < 1/100); рідко ( > 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не може бути визначена за наявною інформацією).

Інфекції та інвазії. Риніт: бісопролол – рідко, периндоприл – дуже рідко.

З боку системи крові та лімфатичної системи. Еозинофілія: периндоприл – нечасто*; агранулоцитоз: периндоприл – дуже рідко; панцитопенія: периндоприл – дуже рідко; лейкопенія: периндоприл – дуже рідко; нейтропенія: периндоприл – дуже рідко; тромбоцитопенія: периндоприл – дуже рідко; гемолітична анемія у пацієнтів з уродженим дефіцитом Г-6-ФД: периндоприл – дуже рідко.

З боку метаболізму та обміну речовин. Гіпоглікемія: периндоприл – нечасто*; гіперкаліємія, зворотна при відміні діючої речовини: периндоприл – нечасто*; гіпонатріємія: периндоприл – нечасто*.
З боку психіки. Зміни настрою: периндоприл – нечасто; порушення сну: бісопролол – нечасто, периндоприл – нечасто; депресія: бісопролол – нечасто; кошмарні сновидіння, галюцинації: бісопролол – рідко; сплутаність свідомості: периндоприл – дуже рідко.

З боку нервової системи. Головний біль**: бісопролол – часто, периндоприл – часто; запаморочення**: бісопролол – часто, периндоприл – часто; вертиго: периндоприл – часто; порушення смаку (дисгевзія): периндоприл – часто; парестезія: периндоприл – часто; сонливість: периндоприл – нечасто*; непритомність: бісопролол – рідко, периндоприл – нечасто*.

З боку органів зору. Порушення зору: периндоприл – часто; зниження сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз): бісопролол – рідко; кон'юнктивіт: бісопролол – дуже рідко.

З боку органів слуху та рівноваги. Дзвін у вухах: периндоприл – часто; розлади слуху: бісопролол – рідко.

З боку серця. Пальпітація: периндоприл – нечасто*; тахікардія: периндоприл – нечасто*; брадикардія: бісопролол – дуже часто; погіршення серцевої недостатності: бісопролол – часто; порушення атріовентрикулярної провідності: бісопролол – нечасто; аритмія: периндоприл – дуже рідко; стенокардія: периндоприл – дуже рідко; інфаркт міокарда може виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику: периндоприл – дуже рідко.

З боку судинної системи. Гіпотензія та пов'язані з нею симптоми: бісопролол – часто, периндоприл – часто; відчуття холоду або оніміння кінцівок: бісопролол – часто; ортостатична гіпотензія: бісопролол – нечасто; васкуліт: периндоприл – нечасто*; інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику: периндоприл – дуже рідко.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель: периндоприл – часто; диспное: периндоприл – часто; бронхоспазм: бісопролол – нечасто, периндоприл – нечасто; еозинофільна пневмонія: периндоприл – дуже рідко.

З боку травної системи. Біль у животі: бісопролол – часто, периндоприл – часто; запор: бісопролол – часто, периндоприл – часто; діарея: бісопролол – часто, периндоприл – часто; нудота: бісопролол – часто, периндоприл – часто; блювання: бісопролол – часто, периндоприл – часто; диспепсія: периндоприл – часто; сухість у роті: периндоприл – нечасто; панкреатит: периндоприл – дуже рідко.

З боку гепатобіліарної системи. Цитолітичний або холестатичний гепатит: бісопролол – рідко, периндоприл – дуже рідко.

З боку шкіри та підшкірної тканини. Висип: периндоприл – часто; свербіж : периндоприл – часто; ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані: периндоприл – нечасто; кропив'янка: периндоприл – нечасто; реакції фоточутливості: периндоприл – нечасто*; пемфігоїд: периндоприл – нечасто*; гіпергідроз: периндоприл – нечасто; реакції гіперчутливості (свербіж, почервоніння, висип): бісопролол – рідко; мультиформна еритема: периндоприл – дуже рідко; алопеція: бісопролол – дуже рідко; β-блокатори можуть спричиняти або загострювати псоріаз, провокувати псоріатичні висипання: бісопролол – дуже рідко.

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини. М'язові судоми: бісопролол – нечасто, периндоприл – часто; м'язова слабкість: бісопролол – нечасто; артралгія: периндоприл – нечасто*; міалгія: периндоприл – нечасто*.

З боку нирок та сечовивідних шляхів . Ниркова недостатність: периндоприл – нечасто; гостра ниркова недостатність: периндоприл – дуже рідко.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз. Еректильна дисфункція: периндоприл – нечасто; порушення потенції: бісопролол – рідко.

Загальні розлади. Астенія: бісопролол – часто, периндоприл – часто; втомлюваність: бісопролол – часто; біль в грудній клітці: периндоприл – нечасто*; нездужання: периндоприл – нечасто*; периферичний набряк: периндоприл – нечасто*; гіпертермія: периндоприл – нечасто*.

Дослідження. Підвищення рівня сечовини в крові: периндоприл – нечасто*; підвищення рівня креатиніну в крові: периндоприл – нечасто*; підвищення рівня печінкових ензимів: бісопролол – рідко, периндоприл – рідко; підвищення рівня білірубіну в крові: периндоприл – рідко; підвищення рівня тригліцеридів : бісопролол – рідко; зниження гемоглобіну та зниження гематокриту: периндоприл – дуже рідко.

Ушкодження, отруєння та ускладнення прийому. Падіння: периндоприл – нечасто*.

*Частота проявів побічних реакцій, виявлених за допомогою спонтанних повідомлень, розрахована за даними клінічних досліджень.

**Дані симптоми спостерігаються особливо на початку лікування. Загалом вони слабко виражені та часто зникають протягом 1-2 тижнів.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомляти про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу важливо. Це дасть змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Спеціалісти у галузі охорони здоров'я зобов'язані повідомляти про будь-які випадки підозрюваних побічних реакцій через національну систему повідомлень.

Термін придатності.

30 місяців.

Умови зберігання.

Не потребує особливих умов зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 30 або 100 таблеток у контейнері для таблеток; по 1 контейнеру для таблеток у коробці з картону пакувального.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Лабораторії Серв'є Індастрі/Les Laboratoires Servier Іndustrie.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

905 рут де Саран, 45520 Жіді, Франція/

905 route de Saran, 45520 Gidy, France.

Виробник.

Серв'є (Ірландія) Індастріс Лтд/Servier (Ireland) Industries Ltd.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Манілендз, Горей Роуд, Арклоу, Ко. Віклоу, Ірландія/

Moneylands, Gorey Road, Arklow, Co. Wicklow, Ireland.

Заявник.

ЛЄ ЛАБОРАТУАР СЕРВ'Є/Les Laboratoires Servier.

Місцезнаходження заявника.

50, рю Карно, 92284 Сюрен Седекс, Франція/

50, rue Carnot, 92284 Suresnes Сedex, France.

У разі виникнення запитань щодо лікарського засобу слід звертатися до представництва компанії «ЛЄ ЛАБОРАТУАР СЕРВ'Є» в Україні за тел.: (044) 490 3441, факс: (044) 490 3440.