Личный кабинет
ТЕЛМИСТА HD 80 табл. п/о 80 мг + 25 мг блистер №28
rx
Код товара: 378032
Производитель: KRKA
2 900,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 22.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Telmist ND 80.
Telmista nd 80.
Место хранения:
Активные ингредиенты: Тельмисартан, гидрохлоротиазид;
1 таблетка содержит 40 мг талмисартастана и 12,5 мг гидрохлоротиазида или 80 мг талмисартана и 12,5 мг гидрохлоротиазида или 80 мг талмиссартана и 25 мг гидрохлоротиазида;
Вспомогательные вещества: Meglumin, гидроксид натрия, напечатанный, моногидрат лактозы, стеарат сорбита, маннит (E 421), маннитол DC (E 421), гидроксипропилцеллюлоза, коллоидный диоксид кремния, стеариллофумат натрия, оксид железа красный (E 172) - для таблеток TelMista H 40, Telmista H 80, оксид железа желтый (E 172) - для таблеток Telmist ND 80.
Лекарственная форма. Таблетки
Основные физико-химические свойства:
Telmista H 40 : от белого до почти белого или розового белого цвета на одной стороне и розово-мраморе на другой стороне двухслойных, диоксида, овальных таблеток.
Telmista H 80 : от белого до почти белого или розового белого цвета на одной стороне и розово-мраморе на другой стороне двухслойных, диоксида, овальных таблеток.
Тельмист Nd 80 : от белого до желтовато-белого цвета на одной стороне и желто-мраморе на другой стороне двухслойных, диоксида, овальных таблеток.
Фармакотерапевтическая группа. Антагонисты ангиотензина II и диуретики. ATH C09D A07 код.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Фиксированное сочетание талмисартана / гидрохлоротиазида представляет собой сочетание антагониста рецепторов ангиотензина II и тиазидных диуретиков гидрохлоротиазида. Комбинация этих компонентов обнаруживает дополнительный антигипертензивный эффект, снижающий артериальное давление в большую степень, чем каждый из компонентов отдельно. Тельмисартан / гидрохлоротиазид при нанесении один раз в день в терапевтических дозах приводит к эффективному и медленному снижению артериального давления.
Telmicathan эффективен в пероральном введении и является специфическим антагонистом рецепторов Angiotensin II (подтип в 1 ). Имея очень высокое сродство с этим подтипом рецепторов, Telmicartan заменяет ангиотензин II из его облигаций с 1 -рецепторами. Он не раскрывает никакого частичного эффекта агониста на 1 рецепторах. Telmisartan выборочно связывается с 1 -рецепторами. Связывание - это долгосрочный. Telmicathan не обнаруживает аффинность с другими рецепторами, в том числе в 2 и другим менее характеризуется AT-рецепторами. Функциональная роль этих рецепторов неизвестна, как неизвестный эффект их возможной «суешимости» ангиотензина II, уровень которого увеличивается под воздействием Тельмисартана. Telmicartan уменьшает уровень альдостерона в плазме крови. Тельмисартан не препятствует плазме крови в Ринине и не блокирует ионные каналы. Telmicathan не ингибирует ангиотензинский конвертер фермент (киназа II), фермент, который также разрушает брадикинин. Следовательно, не следует ожидать, что не следует поощрять побочные эффекты, опосредованные брадикинином.
Доза 80 мг почти полностью подавляет гипертонический эффект ангиотензина II у людей. Действие препарата длится более 24 часов и отмечается до 48 часов.
После первой дозы Telmicartan антигипертензивная активность постепенно проявляется в течение 3 часов. Максимальное снижение артериального давления обнаружено через 4-8 недель после начала лечения и поддерживается долгосрочной терапией. Гипотензивный эффект постоянно поддерживается в течение 24 часов после принятия препарата, в том числе за последние 4 часа до получения следующей дозы. Это подтверждается измерениями артериального давления в точке максимального эффекта и непосредственно перед тем, как принимать следующую дозу (соотношение наименьшего и максимального показателя выше 80% после получения доз 40 и 80 мг талмисартана на плацебо-контролируемых клинических испытаниях).
У пациентов с артериальной гипертонией Telmicathan уменьшает как систолическое, так и диастолическое давление без воздействия частоты импульса. Антигипертензивная эффективность Telmicartan сопоставима с такими другими классами антигипертензивных препаратов (продемонстрирована в ходе клинических исследований при сравнении телеципатана с амлодипином, атенололом, эналаприлом, гидрохлоротиазидом, лазартаном и лизиноприлом).
С внезапным прекращением лечения тельмартаном артериальное давление постепенно в течение нескольких дней возвращается к параметрам, предшествующим лечением без вероятности синдрома отмены.
Влияние талмисартана на уровень смертности и сердечно-сосудистой заболеваемости неизвестно сегодня.
Гидрохлоротиазид - это диуретический тиазид. Механизм антигипертензивного действия диуретики тиазида до сих пор не закончен. Тиазидные диуретики влияют на механизмы реабсорбции электролитов в почечных канальцах, тем самым непосредственно повышают экскрецию натрия и хлорида в приблизительно эквивалентных объемах. Благодаря мочегонному воздействию гидрохлоротиазида объем плазмы уменьшается, активность ренина в плазме увеличивается, секреция альдостерона с подходящим увеличением калия и бикарбонатов с мочой и уменьшением уровня калия сыворотки увеличивается. Возможно, через блокаду системы Renin-Angiotensin-альдостерона, совместимое место назначения TelmyCartan способствует обратным процессу потери калия, связанной с этими диретиками. При использовании гидрохлоротиазида начало диурез происходит через 2 часа, максимальный эффект достигается приблизительно 4 часа, тогда как действие длится приблизительно 6-12 часов. Эпидемиологические исследования обнаружили, что долгосрочное лечение гидрохлоротиазидом снижает риск сердечно-сосудистой болезненности и смертности.
Влияние фиксированной комбинации талмисартана / гидрохлоротиазида к смертности и сердечно-сосудистым заболеванию неизвестно.
Фармакокинетика.
Совместимое использование гидрохлоротиазида и Telmicartan не влияет на фармакокинетику каждого из лекарств у здоровых добровольцев.
Поглощение.
Telmicartan. После устного использования рис. Концентрация Telmicartan достигается через 0,5-1,5 часа. Абсолютная биодоступность Telmicartan в дозе 40 мг и 160 мг составляет 42% и 58% соответственно. Еда слегка снижает биодоступность TelmyCartan, снижая площадь в кривой «Время концентрации» (AUC) для Telmicartan варьируется от примерно 6% (доза 40 мг) до примерно на 19% (доза 160 мг). Через 3 часа после нанесения концентрация плазмы одинакова и не зависит от того, как принимается Telmicathan - есть произвольная или пища. Считается, что небольшое снижение AUC не вызывает снижения терапевтической эффективности. Фармакокинетика Telmicartan для перорального введения нелинейна с увеличением дозы от 20 до 160 мг с увеличением концентрации плазмы (C Max и AUC), что превышает пропорциональную. Telmicathan не накапливается в плазме в значительной степени, когда повторяется.
Гидрохлоротиазид. После устного применения комбинации талмисартана / гидрохлоротиазида концентрация гидрохлоротиазида достигается через 1-3 часа. Из-за совокупной почечной экскреции гидрохлоротиазида абсолютная биодоступность составляет приблизительно 60%.
Распределение.
Telmicartan . Telmicathan сильно связывается с белками плазмы (> 99,5%), главным образом с альбумином и альфа-1-кислой гликопротеином. Объем распределения составляет приблизительно 500 литров, что указывает на повышенное связывание с тканями.
Гидрохлоротиазид. Гидрохлоротиазид связывается с белками плазмы на 68%, объем распределения составляет 0,83-1,14 л / кг.
Биотрансформация.
Telmicartan метаболизируется сопряженным к образованию фармакологически неактивного ацилглюкуронида. Глюкуронид исходного соединения является одним метаболитом, который был идентифицирован у людей. После нанесения одной дозы 14 C-меченого талмикартана глюкуронида, примерно 11% от измеренной радиоактивности в плазме. Цитохрома P450 Isenzymes не участвует в телеболизме Telmicartan.
Гидрохлоротиазид. Не метаболизирует у людей.
Разведение.
Telmicartan . После внутривенного или устного употребления 14 C-мечена Telmicartan большая часть дозы (> 97%) выводится с палубой с помощью билиарной экскреции. Только небольшой объем был обнаружен в моче. Общая плазменный клиренс Telmicartan после перорального введения находится> 1500 мл / мин. Последний период полураспада более 20 часов.
Гидрохлоротиазид выделяется почти полностью в неизменной форме с мочой. Примерно 60% пероральной дозы выводится в неизменной форме в течение 48 часов. Настоящий клиренс составляет приблизительно 250-300 мл / мин. Последний период полураспада составляет 10-15 ч.
Специальные категории пациентов.
Пациенты пожилых людей . Фармакокинетика Telmicartan не отличается от пожилых пациентов и пациентов в возрасте до 65 лет.
Пол . Концентрация Telmicartan в плазме у женщин в целом в 2-3 раза выше, чем мужчины. Однако, согласно клиническим исследованиям, уровень снижения артериального давления у женщин значительно увеличивается, а также количество случаев ортостатических гипотензинов. Необходимость в корректировке дозы. У женщин есть тенденция быть больше, чем мужчины, концентрация гидрохлоротиазида, но у него нет клинической ценности.
Пациенты с расстройствами функций почек . Экскреция почек не влияет на вывод Telmisartan. Исходя из небольшого опыта пациентов со слабыми до умеренной почечной функции (клиренс креатинина - 30-60 мл / мин, в среднем почти 50 мл / мин), необходимость регулировки дозы для этих пациентов нет. Telmicathan не выводится с гемодиализами. У пациентов с почечной недостаточностью уменьшается скорость ликвидации гидрохлоротиазида. В типичных исследованиях у пациентов со средним оформлением креатинина 90 мл / мин, период полураспада гидрохлоротиазида увеличивается. У пациентов с удаленным или отсутствующим почками полурохозяйство составляет около 34 часов.
Пациенты с расстройствами функции печени . Фармакокинетические исследования у пациентов с расстройствами печени выявили рост абсолютной биодоступности почти на 100%. Период полураспада этих пациентов не меняется.
Клинические характеристики.
Показания .
Артериальная гипертония.
Приготовление таблеток Telmitist H 40 или Telmist H 80, в комбинации фиксированной дозы (40 мг или 80 мг талмисартана / 12,5 мг гидрохлоротиазида) показана для взрослых пациентов, если принимая талмисартан в качестве монотерапии, не обеспечивает надлежащего контроля кровяного давления.
Препарат Telmist ND 80 (80 мг Тельмисартана / 25 мг гидрохлоротиазида) показан для взрослых пациентов, если принимать препарат Telmista H 80 (80 мг талмисартана / 12,5 мг гидрохлоротиазида) не обеспечивает надлежащего контроля артериального давления или взрослых пациентов , артериальное давление ранее стабилизировалось при использовании талмисартанта и гидрохлоротиазида отдельно.
Противопоказание.
Гиперчувствительность к активному ингредиенту или к любому из компонентов препарата.
Гиперчувствительность к другим производным сульфонамида (гидрохлоротиазид - вещество, производное сульфонамидов).
Планирование беременности и беременности (см. Разделы «Особенности приложения» и «Применение во время беременности или грудного вскармливания»).
Холестатические и билиарные обструктивные нарушения.
Серьезные нарушения функции печени.
Сложные нарушения функции почек (клиренс креатинина <30 мл / мин).
Огнеупорная гипокалиемия, гиперкальциемия.
Кормление грудью.
Симптоматическая гиперурицемия (подагра).
Детский возраст (до 18 лет).
Одновременное использование талмисартана / гидрохлоротиазида с алискиреном противопоказано пациентам с диабетом или почечной недостаточности (GSK <60 мл / мин / 1,73 м 2 ) (см. Разделы «Особенности применения», «взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия и Другие виды взаимодействия и другие виды взаимодействия.,).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Литий. При одновременном применении лития с ингибиторами ангиотензина преобразуют ингибиторы фермента, обратимое увеличение концентрации лития в сыворотке и увеличение его токсичность. Такие редкие случаи взаимодействия были зарегистрированы при использовании антагонистов рецепторов ангиотензина II (включая телмисартан / гидрохлоротиазид). Одновременное использование лития и препарата Telmitist N, Telmist ND не рекомендуется (см. Раздел «Особенности применения»). Если эффективность этой комбинации доказана при одновременном применении, рекомендуется контролировать уровни лития в сыворотке.
Лекарства, связанные с потерей калия и гипокалиемией (например, другие диуретики, которые вынимают калий, слабительные, кортикостероиды, активы, амфотерицин, карбеносолоны, пенициллин г натрия, салициловой кислоты и производные) . При применении этих препаратов вместе с комбинацией гидрохлоротиазида / Telmisartan рекомендуется контролировать уровни калия в плазме крови. Эти лекарства могут усилить влияние гидрохлоротиазида на уровни калия в плазме крови (см. Раздел «Особенности применения»).
Лекарства, которые могут увеличить уровень натрия и вызывать гиперкалиемию (например, лекарственные препараты, подавляющие ренин-ангиотензинскую систему, калиевые добавки, присадки калия, заменители соли, содержащие калий, циклоспорин или другие лекарства, такие как гепарин натрий) . При применении этих лекарств вместе с комбинацией гидрохлоротиазида / талмисартана рекомендуется контролировать уровни калия в плазме. Исходя из опыта использования других лекарств, которые подавляют систему ренин-ангиотензина, одновременное использование этих препаратов может привести к увеличению уровней калия в сыворотке, и поэтому не рекомендуется (см. Раздел «Особенности применения»).
Лекарства, которые вызывают уровни калия в сыворотке. Рекомендуется проводить периодический мониторинг сыворотки калия и удалить ЭКГ при использовании телеманиста N, Telmist ND со следующими лекарствами, которые приводят к повреждению уровней калия в сыворотке (например, с гликозидами цифровых, антиаритмических препаратов) и лекарств, которые стимулируют Мерцание сердца вентиляции. (в том числе некоторые антиаритмические препараты), гипокалиемия, которая является провокационным фактором в мерцании желудочков:
- антиаритмические препараты класса Ia (например, хинидин, гидрохинидин, дисопирамид);
- антиаритмические препараты ІІІ класс (например, амиодарон, соталол, дупетилид, а ибутилид);
- некоторые антипсихотики (такие как тиоридазин, хлорпромазин, левопромазин, трифлооперазин, цикмомазин, сульфирид, султоприид, амилапид, тиаприд, пимозид, галоперидол, дерридол);
- Другое (например, бисаприд, дифминил, эритромицин IV, гало-эстроин, мисоластин, пентамид, спарфлосацин, терфенадин, вин в IV).
Гликозиды цифровых. Гипокализм или гипосмещение, вызванные тиазидами, способствуют возникновению сердечной аритмии, вызванной цифровой (см. Раздел «Особенности применения»).
Дигоксин. При одновременном применении талмисартана с дигоксином увеличилось увеличение средних ценностей пика (49%) и минимума (20%) концентрации дигоксина в плазме крови. В начале применения во время регулировки дозы и когда терапия талмисартан следует контролировать, чтобы поддерживать их в терапевтических пределах.
Другие антигипертензивные препараты. Тельмикатан может увеличить гипотензивный эффект других антигипертензивных препаратов.
Клинические данные показали, что двойная блокада системы Renin-Angiotensin-альдостерона (RaAS) путем сочетания ингибиторов ACE, блокаторы рецептора ангиотензина II или алискирена связаны с более высокой частотой таких побочных эффектов, таких как артериальная гипотензия, гиперкалиемия и снижение функции почек (вверх к острой почечной недостаточности) по сравнению с использованием одного операционного агента RAAS (см. Раздел «Особенности применения», «Противопоказания» и «фармакологические свойства»).
Антидиабетические препараты (пероральные препараты и инсулин). Может возникнуть необходимость в коррекции дозы антидиабетического препарата (см. Раздел «Особенности применения»).
Метформин. Metformin следует использовать с осторожностью из-за риска лактоцидоза с одновременным использованием с гидрохлоротиазидом.
Холестирамин и холестипическая смола. Поглощение гидрохлоротиазида ослабляется в присутствии анионовых смол.
Нестероидные противовоспалительные препараты. NSAID (а именно: ацетилсалициловая кислота в противовоспалительных дозах, ингибиторы Cox-2, не селективные НПВП) могут снизить мочегонное, натрийморетическое и антигипертензивное влияние тиазидных диуретиков и антигипертензивного эффекта антагонистов рецепторов ангиотензина II. У некоторых пациентов с нарушением функции почек (у пациентов с обезвоживанием или пожилыми пациентами с почечной функцией) одновременное использование антагонистов антагонистов ангиотензина II и агентов, которые ингибируют циклооксигеназу, могут вызывать ухудшение почечной функции, в том числе возможный вырожденный дефицит почек, что обычно является обратимый. Следовательно, комбинация должна использоваться с осторожностью, особенно пациентами летнего возраста. После начала терапии комбинация лекарств и периодически дальнейших пациентов необходимо обеспечить адекватную гидратацию и проводить тщательную функцию почек.
У ході одного з досліджень одночасне застосування телмісартану та раміприлу призвело до збільшення у 2,5 раза площі під кривою «концентрація-час» (AUC 0-24 ) та максимальної концентрації в плазмі крові (C max ) раміприлу та раміприлату. Клінічна значущість цього спостереження залишається невідомою.
Вазопресорні аміни (наприклад норадреналін). Дія вазопресорних амінів може бути зменшена.
Недеполяризуючі міорелаксанти скелетних м'язів (наприклад тубокурарин). Дія недеполяризуючих міорелаксантів скелетних м'язів може бути посилена гідрохлоротіазидом.
Лікарські засоби, які застосовуються для лікування подагри (наприклад пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол) . Може виникнути необхідність у корекції дози препаратів, що сприяють виведенню сечової кислоти, оскільки гідрохлоротіазид може підвищити рівень сечової кислоти в сироватці крові. Може бути необхідним збільшення дози пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне застосування тіазиду може збільшити частоту виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу.
Солі кальцію. Тіазидні діуретики можуть підвищити рівень кальцію в сироватці крові внаслідок зниження екскреції. У разі необхідності призначення добавок кальцію слід проводити моніторинг рівня кальцію в сироватці крові та відповідно коригувати дозу.
Бета-блокатори та діазоксид. Гіперглікемічна дія бета-блокаторів та діазоксиду може бути посилена тіазидами.
Антихолінергічні лікарські засоби (наприклад атропін, біпериден) можуть збільшити біодоступність тіазидних діуретиків шляхом підвищення гастроінтестинальної моторики та ступеня випорожнення шлунка.
Амантадин. Тіазиди можуть збільшити ризик побічної дії, спричиненої амантадином.
Цитотоксичні лікарські засоби (наприклад циклофосфамід, метотрексат) . Тіазиди можуть зменшити ренальну екскрецію цитотоксичних препаратів та посилювати їх мієлосупресивний ефект.
З огляду на фармакологічні властивості очікується, що баклофен та аміфостин можуть посилювати гіпотензивну дію усіх антигіпертензивних лікарських засобів, включаючи телмісартан. Крім того, ортостатична гіпотензія може посилюватися у разі прийому алкоголю, барбітуратів, наркотичних засобів або антидепресантів.
Саліцилати. При застосуванні високих доз саліцилатів гідрохлоротіазид може посилювати їх токсичний вплив на центральну нервову систему.
Метилдопа. Повідомлялося про окремі випадки виникнення гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду та метилдопи.
Циклоспорин. При одночасному застосуванні циклоспорину може посилюватись гіперурикемія та зростати ризик ускладнень на зразок подагри.
Вплив лікарських засобів на результати лабораторних аналізів. Через вплив на обмін кальцію тіазиди можуть впливати на результати оцінки функції паращитовидних залоз (див. розділ «Особливості застосування»).
Карбамазепін. З огляду на ризик симптоматичної гіпонатріємії необхідний клінічний та біологічний моніторинг.
Йодовмісні контрастні засоби. У разі індукованої діуретиками дегідратації підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, переважно при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних засобів. Пацієнти потребують регідратації до введення йодовмісних препаратів.
Амфотерицин В (для парентерального введення), кортикостероїди, АКТГ та стимулюючі проносні засоби. Гідрохлоротіазид посилює порушення електролітного балансу, переважно гіпокаліємію.
Особливості застосування.
Вагітність. Протипоказано починати терапію антагоністами рецепторів ангіотензину II під час вагітності. Пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на прийом альтернативних антигіпертензивних препаратів, які мають встановлений профіль безпеки щодо застосування під час вагітності. При встановленні вагітності прийом антагоністів рецепторів ангіотензину II слід негайно припинити та у разі необхідності розпочати альтернативну терапію (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Порушення функцій печінки. Препарат Телміста Н, Телміста НD не слід призначати пацієнтам з холестазом, біліарними обструктивними порушеннями або тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»), тому що телміcартан виводиться головним чином з жовчю. У цих пацієнтів очікується зниження кліренсу телміcартану в печінці. Препарат Телміста Н, Телміста НD слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів з порушеннями функції печінки або з прогресуючим захворюванням печінки, оскільки цей препарат може викликати внутрішньопечінковий холестаз, а навіть незначні зміни водно-сольового балансу можуть призвести до печінкової коми. Клінічний досвід застосування телмісартану/гідрохлоротіазиду для лікування пацієнтів з печінковою недостатністю відсутній.
Ниркова гіпертензія. Існує підвищений ризик тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності, якщо пацієнтам з білатеральним стенозом ренальної артерії або стенозом артерії єдиної нирки застосовують препарати, які впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.
Ниркова недостатність та трансплантація нирки. Телмісартан/гідрохлоротіазид протипоказано призначати пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) (див. розділ «Протипоказання»). Відсутній досвід щодо призначення препарату Телміста Н, Телміста НD пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю або з нещодавно трансплантованою ниркою. Існує невеликий досвід застосування препарату для лікування пацієнтів зі слабкою та помірною нирковою недостатністю, тому рекомендується періодичний моніторинг рівнів калію, креатиніну та сечової кислоти в сироватці. У пацієнтів з порушеннями функцій нирок може виникнути азотемія, пов'язана з тіазидними діуретиками.
Зниження внутрішньосудинного об'єму рідини. Симптоматична гіпотензія, особливо після першої дози, може виникати у пацієнтів зі зниженим об'ємом рідини та/або натрію внаслідок діуретичної терапії, сольових обмежень у дієті, діареї або блювання. Перед застосуванням препарату Телміста Н, Телміста НD такі стани необхідно коригувати.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).
Існують докази, що супутнє застосування інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії і знижує ниркову функцію (аж до гострої ниркової недостатності).
Тому подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакологічні властивості»).
Якщо подвійна блокада вважається абсолютно необхідною, її слід проводити тільки під наглядом спеціаліста та за умови постійного ретельного моніторингу функції нирок, електролітів і артеріального тиску.
Інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину II не слід призначати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Інші стани, що потребують стимуляції ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У пацієнтів, судинний тонус яких та функція нирок залежать головним чином від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або вираженою хворобою нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування іншими лікарськими засобами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, може бути пов'язане з гострою артеріальною гіпотензією, гіперазотемією, олігурією або зрідка – гострою нирковою недостатністю (див. розділ «Побічні реакції»).
Первинний альдостеронізм. Пацієнти з первинним альдостеронізмом загалом не реагують на антигіпертензивні препарати, що діють шляхом блокади ренін-ангіотензинової системи. Тому застосування препарату Телміста Н, Телміста НD не рекомендується.
Стеноз аорти та мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і стосовно інших вазодилататорів, необхідна особлива обережність при лікуванні пацієнтів зі стенозом аорти та мітрального клапана або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Метаболічна та ендокринна дія. Терапія тіазидом може зменшити толерантність до глюкози, тоді як у пацієнтів із діабетом, які приймають інсулін або антидіабетичну терапію та лікування телмісартаном, може виникнути гіпоглікемія. Тому у цих пацієнтів слід контролювати рівень глюкози в крові; може виникнути необхідність у корекції дози інсуліну або гіпоглікемічних препаратів. Під час терапії тіазидами може виявитися латентний цукровий діабет. Підвищення рівня холестерину і тригліцеридів пов'язують з діуретичною терапією тіазидами; однак при застосуванні препарату, що містить 12,5 мг гідрохлоротіазиду, спостерігали мінімальне підвищення рівня холестерину і тригліцеридів або не спостерігали зовсім. У деяких пацієнтів, які одержують тіазидну терапію, може виникнути гіперурикемія або явна подагра.
Порушення електролітного балансу. Всім пацієнтам, які одержують терапію діуретиками, слід періодично визначати рівень електролітів у сироватці. Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть спричинити порушення водно-сольового балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіпохлоремічний алкалоз), що можуть розвиватись у разі одночасних діареї та блювання. Ознаками порушення водно-сольового балансу є сухість у роті, спрага, слабкість, млявість, сонливість, неспокій, біль у м'язах або судоми, м'язова втомлюваність, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія і гастроінтестинальні порушення, такі як нудота і блювання (див. розділ «Побічні реакції»).
- Гіпокаліємія. Незважаючи на те, що внаслідок застосування тіазидних діуретиків можлива гіпокаліємія, супутня терапія телміcартаном може знизити гіпокаліємію, спричинену діуретиками. Ризик гіпокаліємії найвищий у хворих на цироз печінки, у пацієнтів зі значним діурезом, у пацієнтів, які застосовують неадекватні пероральні дози електролітів, та у пацієнтів, які отримують супутню терапію кортикостероїдами або АКТГ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
- Гіперкаліємія. Навпаки, через антагонізм рецепторів ангіотензину II (АТ 1 ), спричинений телміcартаном – компонентом препарату Телміста Н, Телміста НD, може виникнути гіперкаліємія. Однак клінічно значуща гіперкаліємія внаслідок приймання препарату Телміста Н, Телміста НD не була підтверджена документально, фактори ризику розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність та/або серцеву недостатність і цукровий діабет. Калійзберігаючі діуретики, калієві добавки або замінники солі, що містять калій, слід з обережністю призначати одночасно з препаратом Телміста Н, Телміста НD (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
- Гіпонатріємія та гіпохлоремічний алкалоз. Немає доказів, що Телміста Н, Телміста НD знижуватиме або запобігатиме гіпонатріємії, спричиненій діуретиками. Дефіцит хлору в основному є слабким і зазвичай не потребує лікування.
- Гіперкальціємія. Тіазиди можуть знизити виділення кальцію з сечею та спричинити стрибкоподібне і незначне підвищення рівня кальцію в сироватці крові за відсутності відомих порушень обміну кальцію. Значна гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Слід припинити приймання тіазидів перед проведенням аналізів функції паращитовидної залози.
- Гіпомагніємія. Тіазиди продемонстрували підвищення виділення магнію з сечею, що може призводити до гіпомагніємії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Сорбіт та лактози моногідрат. Лікарський засіб містить лактози моногідрат та сорбіт. Тому пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози та/або спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.
Расова приналежність. Як і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, телмісартан, ймовірно, менш ефективний для зниження артеріального тиску у пацієнтів із темним кольором шкіри, очевидно, через поширений низький реніновий стан у цієї популяції хворих з артеріальною гіпертензією.
Інші. Як і при застосуванні будь-якого іншого антигіпертензивного препарату, значне зниження артеріального тиску у хворих з ішемічною кардіопатією або у пацієнтів з ішемією міокарда може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
Загальні відомості. Більша ймовірність виникнення реакцій гіперчутливості до гідрохлоротіазиду у пацієнтів з наявністю алергії або бронхіальної астми, але більше це вірогідно у пацієнтів із такими захворюваннями в анамнезі. Загострення або активація системного червоного вовчака спостерігалася при застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид.
При застосуванні тіазидних діуретиків спостерігались випадки реакцій фоточутливості (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо реакції фоточутливості виникають під час лікування, рекомендується припинити застосування препарату. Якщо вважається необхідним повторне застосування діуретиків, рекомендується захищати відкриті ділянки від дії сонця або штучного ультрафіолетового випромінення.
Гостра міопія і вторинна закритокутова глаукома. Гідрохлоротіазид, як сульфонамід, може викликати реакцію підвищеної чутливості та, як наслідок, гостру перехідну міопію та гостру закритокутову глаукому.
Симптоми включають різкий початок падіння гостроти зору або очний біль і, як правило, спостерігаються від кількох годин до тижнів після початку лікування. Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до необоротної втрати зору. Необхідно відмінити лікування гідрохлоротіазидом як можна швидше. Може виникнути необхідність невідкладного медичного або хірургічного лікування у разі, якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим. Фактори ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми можуть включати алергію на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі.
Препарат може впливати на результати деяких лабораторних аналізів:
препарат може знижувати рівень зв'язаного з білками йоду у плазмі крові;
лікування препаратом слід припинити перед проведенням лабораторного обстеження з метою оцінки функції паращитовидних залоз;
препарат здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність . Лікарський засіб протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним. Немає даних щодо застосування комбінації телмісартану/гідрохлоротіазиду вагітним. Епідеміологічні докази ризику тератогенності після застосування інгібіторів під час І триместру вагітності не остаточні; однак невелике збільшення ризику не можна виключати. Лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II під час ІІ та ІІІ триместру вагітності спричинює фетотоксичність у людей (послаблення ниркової функції, олігогідрамніон, затримка окостеніння черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). У разі застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з ІІ триместру вагітності рекомендується проводити ультразвукову перевірку функції нирок та стану черепа плода. За немовлятами, матері яких приймали антагоністи рецепторів ангіотензину II, слід встановити ретельне спостереження на наявність артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Обмежений досвід застосування гідрохлоротіазиду під час вагітності, особливо протягом І триместру. Гідрохлоротіазид проникає крізь плацентарний бар'єр. З огляду на фармакологічний механізм дії гідрохлоротіазиду, застосування препарату під час ІІ та ІІІ триместрів може порушити перфузію плід-плацента та призвести до таких внутрішньоутробних і неонатальних ефектів, як жовтяниця, порушення електролітної рівноваги у плода і тромбоцитопенія. Гідрохлоротіазид не слід застосовувати при набряках, артеріальній гіпертензії, зумовлених вагітністю, або при пізньому токсикозі через ризик зменшення об'єму плазми та плацентарної гіпоперфузії без позитивного ефекту на перебіг захворювання. Гідрохлоротіазид не слід застосовувати при значній артеріальній гіпертензії вагітним, за винятком рідкісних випадків, коли неможливо застосувати інше лікування. |
Годування груддю.
Оскільки відсутня інформація щодо застосування препарату Телміста Н, Телміста НD під час годування груддю, протипоказано приймати препарат у період годування груддю; слід надати перевагу альтернативній терапії із застосуванням препаратів із краще вивченим профілем безпеки, особливо при годуванні новонароджених або недоношених дітей.
Гідрохлоротіазид у незначних кількостях виділяється з грудним молоком. Тіазиди у високих дозах, спричиняючи інтенсивний діурез, можуть пригнічувати утворення грудного молока. Фертильність
Доклінічні дослідження не виявили впливу телмісартану та гідрохлоротіазиду на фертильність чоловіків та жінок.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. При керуванні автомобілем та роботі з іншими механізмами необхідно брати до уваги, що при антигіпертензивній терапії препаратом Телміста Н, Телміста НD може виникати запаморочення або сонливість.
Спосіб застосування та дози.
Дозування
Препарат Телміста Н, Телміста НD призначють пацієнтам, у яких артеріальний тиск недостатньо піддається контролю при застосуванні окремо телміcартану. Перед переходом на лікування препаратом Телміста Н, Телміста НD слід визначити дозу кожного з компонентів. Може бути розглянута безпосередня заміна монотерапії на фіксовані комбінації.
Препарат Телміста Н 40 можна призначати один раз на добу пацієнтам, у яких артеріальний тиск недостатньо піддається контролю при застосуванні таблеток телмісартану 40 мг.
Препарат Телміста Н 80 можна призначати один раз на добу пацієнтам, у яких артеріальний тиск недостатньо піддається контролю при застосуванні таблеток телмісартану 80 мг.
Препарат Телміста НD 80 можна призначати один раз на добу пацієнтам, у яких артеріальний тиск недостатньо піддається контролю при застосуванні препарату Телміста Н 80, або пацієнтам, артеріальний тиск яких був раніше стабілізований при застосуванні телмісартану та гідрохлоротіазиду окремо.
Особливі групи хворих.
Пацієнти з порушеннями функцій нирок. Рекомендується періодичний моніторинг функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»).
Одночасне застосування телмісартану з аліскіреном протипоказано хворим із нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м 2 ) (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти з порушеннями функцій печінки. Для пацієнтів зі слабкими та помірними порушеннями функцій печінки добова доза препарату не повинна перевищувати 40 мг/12,5 мг. Препарат Телміста Н, Телміста НD не призначають пацієнтам з тяжкими порушеннями функцій печінки. Слід з обережністю призначати тіазиди пацієнтам із порушеннями функцій печінки (див. розділ «Особливості застосування»).
Пацієнти літнього віку. Немає потреби у корекції дози для пацієнтів літнього віку.
Спосіб застосування.
Слід приймати препарат Телміста Н, Телміста НD перорально один раз на добу, запиваючи рідиною, незалежно від вживання їжі.
Діти. Не встановлена безпека і ефективність застосування препарату Телміста Н, Телміста НD дітям (віком до 18 років).
Передозування.
Інформація щодо передозування телміcартаном людей обмежена. Ступінь видалення гідрохлоротіазиду шляхом гемодіалізу невідомий.
Симптоми. Найімовірнішими очікуваними проявами передозування телміcартану є артеріальна гіпотензія і тахікардія; також спостерігалися брадикардія, запаморочення, блювання, підвищення креатиніну сироватки крові та гостра ниркова недостатність. Передозування гідрохлоротіазидом пов'язано зі зниженням електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія) та зневодненням унаслідок надмірного діурезу. Найпоширенішими ознаками та симптомами передозування є нудота та сонливість. Гіпокаліємія може призвести до спазму м'язів та/або до загострення серцевої аритмії, що пов'язані з одночасним застосуванням препаратів дигіталісу або певних антиаритмічних препаратів.
Лікування. Телміcартан не видаляється за допомогою гемодіалізу. Слід здійснювати ретельний моніторинг стану пацієнтів. Лікування при виникненні симптомів передозування повинно бути симптоматичним і підтримуючим. Терапія залежить від часу прийому таблетки та тяжкості симптомів. Підтримуючі заходи включають індукцію блювання та/або промивання шлунка. При лікуванні передозування може бути корисним застосування активованого вугілля. Слід проводити моніторинг рівня електролітів і креатиніну. При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти на спину та надати допомогу із застосуванням сольових та об'ємних розчинів.
Побічні реакції.
Характеристика профілю безпе ки . Побічною реакцією, що спостерігалась часто, було запаморочення. Серйозний ангіоневротичний набряк можливий рідко (≥1/10000 – < 1/1000).
Частоту та характер повідомлень про побічні реакції для препарату Телміста Н 80 можна порівняти з кількістю повідомлень для препарату Телміста НD 80. Кількість побічних ефектів не є дозозалежною і не має взаємозв'язку зі статтю, віком або расою пацієнта.
Характеристика побічних реакцій.
Відповідно до класу системи органів нижче наведено побічні реакції, виявлені в ході клінічних випробувань комбінації телміcартану і гідрохлоротіазиду, які спостерігалися частіше порівняно з плацебо. Побічні реакції, які не спостерігались у ході досліджень, але очікуються під час лікування препаратом Телміста Н, Телміста НD і базуються на досвіді застосування телміcартану або гідрохлоротіазиду окремо, також наведені нижче в окремих підрозділах.
Побічні реакції зазначені за частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 - <1/10), нечасто (≥ 1/1000 - < 1/100), рідко (≥1/10000 – < 1/1000), дуже рідко (<1/10000), невідомо (не можна встановити з наявних даних). Побічні реакції наведені в порядку зменшення серйозності.
Інфекції та інвазії:
рідко – бронхіт, фарингіт, синусит.
З боку імунної системи:
рідко – посилення або активація системного червоного вовчака 1 .
Порушення обміну речовин:
нечасто – гіпокаліємія;
рідко – гіперурикемія, гіпонатріємія.
З боку психіки:
нечасто – тривога;
рідко – депресія.
З боку нервової системи:
часто – запаморочення;
нечасто – синкопе, парестезія;
рідко – безсоння, порушення сну.
З боку органів зору:
рідко – порушення зору, минуща нечіткість зору.
З боку вестибулярного апарату:
нечасто – вертиго.
З боку серця:
нечасто – тахікардія, аритмія.
З боку судин:
нечасто – артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія.
З боку дихальної системи:
нечасто – диспное;
рідко – респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмоніт і набряк легень).
З боку шлунково-кишкового тракту:
нечасто – діарея, сухість у роті, метеоризм;
рідко – абдомінальний біль, запор, диспепсія, блювання, гастрит.
Гепатобіліарні порушення:
рідко – порушення функції печінки/розлади функції печінки 2 .
З боку шкірних покривів та підшкірної клітковини:
рідко – ангіоневротичний набряк (у т.ч. з летальним наслідком), еритема, свербіж, висипання, підвищення потовиділення, кропив'янка.
З боку опорно-рухового апарату:
нечасто – біль у спині, судоми м'язів, міалгія;
рідко – артралгія, судоми литкових м'язів, біль у ногах.
З боку статевої системи:
нечасто – імпотенція.
Загальні порушення:
нечасто – біль у грудній клітці;
рідко – симптоми, подібні до грипу, біль.
Лабораторні дані:
нечасто – підвищення рівня сечової кислоти у крові;
рідко – підвищення рівня креатиніну, підвищення рівня креатинфосфокінази у крові, підвищення рівня ензимів печінки.
1 На основі постмаркетингового спостереження.
2 Див. розділ « Побічні реакції. Опис окремих побічних реакцій ».
Додаткова інформація щодо індивідуальних компонентів.
Побічні реакції, які спостерігались при застосуванні окремих компонентів, можуть бути потенційними побічними реакціями під час застосування препарату Телміста Н, Телміста НD, навіть якщо вони не спостерігались у ході клінічних випробувань.
Телмісартан.
Побічні реакції виникали з однаковою частотою у пацієнтів, які приймали плацебо і телмісартан. Нижче наведені додаткові побічні реакції, про які повідомлялося в ході клінічних досліджень монотерапії телмісартаном при артеріальній гіпертензії або у пацієнтів віком від 50 років з високим ризиком серцево-судинних захворювань.
Інфекції та інвазії:
нечасто – інфекція верхніх відділів дихальних шляхів, інфекція сечостатевого тракту (включаючи цистит);
рідко – сепсис, у т.ч. з летальним наслідком 3 .
З боку кровоносної та лімфатичної систем:
нечасто – анемія;
рідко – еозинофілія, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи:
рідко – гіперчутливість, анафілактичні реакції.
Порушення обміну речовин:
нечасто – гіперкаліємія;
рідко – гіпокаліємія (у діабетичних пацієнтів).
З боку серця:
нечасто – брадикардія.
З боку нервової системи:
невідомо – сонливість.
З боку дихальної системи:
нечасто – кашель;
дуже рідко – інтерстиціальне захворювання легень 3 .
З боку шлунково-кишкового тракту:
рідко – дискомфорт у шлунку.
З боку шкірних покривів та підшкірної клітковини:
рідко – екзема, медикаментозний дерматит, токсичний дерматит.
З боку опорно-рухового апарату:
рідко – артроз, біль у сухожиллях.
З боку сечовидільної системи:
нечасто – ниркова недостатність (включаючи гостру ниркову недостатність).
Загальні порушення:
нечасто – астенія.
Лабораторні дані:
рідко – зниження рівня гемоглобіну.
3 Див. розділ « Побічні реакції. Опис окремих побічних реакцій ».
Гідрохлор о тіазид.
Гідрохлоротіазид може спричинити або посилити гіповолемію, яка може призвести до електролітного дисбалансу (див. розділ «Особливості застосування»).
Нижче наведені побічні реакції, що виникали з невідомою частотою при монотерапії гідрохлоротіазидом.
Інфекції та інвазії:
невідомо – сіаладеніт.
З боку кровоносної та лімфатичної систем:
невідомо – апластична анемія, гемолітична анемія, пригнічення функції кісткового мозку, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи:
невідомо – анафілактичні реакції, анафілактичний шок, гіперчутливість.
З боку ендокринної системи:
невідомо – втрата контролю над діабетом, зниження глюкозотолерантності, що може зумовити маніфестацію латентного цукрового діабету.
Порушення обміну речовин:
невідомо – анорексія, втрата апетиту, електролітний дисбаланс, гіперхолестеролемія, гіперглікемія, гіповолемія, гіпомагніємія, гіперкальціємія, гіпохлоремічний алкалоз, що може індукувати печінкову енцефалопатію або печінкову кому (що вірогідне для пацієнтів з цирозом печінки), гіперурикемія, що може провокувати подагричні напади у пацієнтів з асимптомним перебігом захворювання.
З боку психіки:
невідомо – неспокій, дезорієнтація, сонливість, нервозність, зміни настрою.
З боку нервової системи:
невідомо – легке запаморочення, головний біль, судоми, сплутаність свідомості.
З боку орган ів зору :
невідомо – ксантопсія, гостра міопія, гостра закритокутова глаукома.
З боку судин:
невідомо – некротичний васкуліт.
З боку шлунково-кишкового тракту:
невідомо – панкреатит, дискомфорт у шлунку, відчуття спраги, нудота.
Гепатобіліарні порушення:
невідомо – гепатоцелюлярна жовтяниця, холестатична жовтяниця, холецистит.
З боку шкірних покривів та підшкірної клітковини:
невідомо – синдром, подібний до червоного вовчака, реакції фоточутливості, шкірний васкуліт, токсичний епідермальний некроліз, пурпура, синдром Стівенса-Джонсона.
З боку опорно-рухового апарату:
невідомо – слабкість.
З боку сечовидільної системи:
невідомо – інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок, глюкозурія, ниркова недостатність.
З боку репродуктивних органів та молочних залоз :
невідомо – статеві розлади.
Загальні порушення:
невідомо – пропасниця.
Лабораторні дані:
невідомо – підвищення рівня тригліцеридів.
Опис окремих побічних реакцій.
Порушення функції печінки/розлади функції печінки. Більшість випадків порушення функції печінки/розладу функції печінки, про які повідомлялося у постмаркетинговий період при застосуванні телмісартану, спостерігались у пацієнтів японської національності. Останні більш схильні до цих побічних реакцій.
Сепсис. У ході дослідження серед пацієнтів, які приймали телмісартан, спостерігався вищий рівень випадків сепсису, ніж серед тих, хто отримував плацебо. Це може бути як випадковістю, так і ознакою процесу, суть якого наразі невідома.
Інтерстиціальне захворювання легень. Про випадки інтерстиціального захворювання легень, пов'язаного із прийомом телмісартану, повідомлялося в ході постмаркетингового застосування. Проте не було встановлено причинно-наслідкового зв'язку.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомляти про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу важливо. Це дасть змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик. Медичним працівникам потрібно повідомляти про підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 о С в оригінальній упаковці для захисту від дії світла.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 7 таблеток у блістері; по 2 або 4, або 8, або 12, або 14 блістерів у картонній коробці.
По 10 таблеток у блістері; по 3 або 6, або 9, або 10 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
КРКА, д.д., Ново место, Словенія/ KRKA, dd, Novo mesto, Slovenia.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/ Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.
ГИДРОХЛОРОТИАЗИД+ТЕЛМИСАРТАН
Искать отдельно: ГИДРОХЛОРОТИАЗИД, ТЕЛМИСАРТАН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа