ЗОЛАФРЕН табл. п/о 10 мг №30

Для медицинского использования лекарственного средства

Zolafren.

( Zolafren )

Место хранения:

Активное вещество: 1 таблетка содержит 5 мг или 10 мг оланзапина;

Вспомогательные вещества : моногидрат лактозы, микрокристаллическая целлюлоза, крахмал натрия гликолят (тип a), стеарат магния; Оболочка: гидроксипропилметилцеллюлоза (гипромилоза), полиэтиленгликоль (макрогол) 400, краситель желтого NO.6 аль-озера (E 110), диоксид титана (E 171), желтый оксид железа (E 172), моногидрат лактозы.

Лекарственная форма. Таблетки покрыты оболочкой.

Основные физико-химические свойства : таблетки 5 мг: бежевые таблетки, покрытые оболочкой, диоксидом, с линией распределения на одной стороне, диаметр 7 мм;

Таблетки 10 мг: бежевые таблетки, покрытые оболочкой, диоксидом, диаметром 7 мм.

Фармакотерапевтическая группа. Антипсихотики. ATH код N05A H03.

Фармакологические свойства .

Фармакодинамика .

Оланзапин является антипсихотическим, антиамериканским лекарственным средством и лекарственным средством, который стабилизирует настроение с широким спектром фармакологического воздействия из-за влияния на различные рецепторы. Связывание с рецепторами серотонина 5 NT _{2A / 2C} , 5 NT ₃ , 5 NT ₆ , дофаминовые рецепторы D ₁ , D ₂ , D ₃ , D ₄ , D ₅ , мускариновые рецепторы M ₁ -M ₅ , адренергический рецептор A ₁ и гистамин H ₁ рецептор. В ходе исследований по поведению животных, вводимых Оланзапином, антагонизм Оланзапина был обнаружен для серотониновых рецепторов 5pt и дофамин и холинергическим. Оланзапин имеет более высокий уровень связывания с серотониновыми рецепторами 5pt ₂ , чем с рецепторами дофамина D ₂ , а также в моделях как in vitro , так и in vivo . Электрофизиологические исследования показали, что Оланзапин избирательно снижает возбудимость мезолимбичных (A10) дофаминергических нейронов, при этом проявляет небольшое влияние на высыпанные пути (A9) пути, связанные с функцией двигателя. Оланзапин ингибирует условное избавление от рефлекса, что указывает на его антипсихотическую активность при прохождении доз меньше доз, которые вызывают каталепсию, что является признаком боковых побочных эффектов. В отличие от некоторых других антипсихотических препаратов, Оранспин усиливает реакцию на стимулы во время анксиолитического теста.

С одноразонным приемом 10 мг оланзапина во время позитронной эмиссионной томографии (PET) с участием добровольцев было обнаружено, что оланзапин имел больший уровень связывания с рецепторами 5 NT _2A , чем с дофаминовыми рецепторами D ₂ . Кроме того, в результате анализа изображений, полученных при пациентах пациентов с шизофренией, однофотонная эмиссионная компьютерная томография (OPECT), оказалось, что олензапин-чувствительные пациенты показали меньший уровень связывания с разбросами D ₂ рецепторами, чем другие антипсихотипы и дыхания пациенты по сравнению с закрытыми пациентами.

Клиническая эффективность.

В течение двух из двух контролируемых плацебо и двух сравнительных контролируемых исследований, связанных с более чем 2900 пациентами шизофрении с положительными и негативными симптомами оланзапина, показали статистически надежные данные для улучшения как отрицательных, так и положительных симптомов.

В ходе международных двойных слепых сравнительных исследований с участием 1484 пациентов с шизофренией, шизоааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааэродозгами и связанные с ними расстройства с различной степенью расстройств, связанных с депрессивными симптомами (16,6 пункта на монтгомери-асбургской шкале для оценки депрессии), перспективное вторичное исследование с самого начала Конец оценки изменений настроения установил статистически значимое улучшение (P = 0,001) после обработки оланзапином (-6.0) по сравнению с лечением галоперидолом (-3.1).

У пациентов с маниановыми или смешанными эпизодами Оланзапин продемонстрировал высокую эффективность в снижении маниальных симптомов в течение 3 недель по сравнению с плацебо и гномами. Оланзапин также показал сопоставимую эффективность результатов галоперидола с точки зрения доли пациентов с симптоматической стадией ремиссии, начиная от мании и депрессии в 6 и 12 неделях лечения. Во время исследования во время сопутствующего обращения с литиевым или вальпроат в течение 2 недель с добавлением оланзапина в дозе 10 мг значительное снижение симптомов мании устанавливается по сравнению с такими с монотерапией лития или вальпроата после 6 недель.

В ходе 12-месячного изучения профилактики рецидивов маниакальных эпизодов у пациентов, которые достигли ремиссии оланзапином или впоследствии, Оланзапин или плацебо, Оланспин продемонстрировал статистически значимое преимущество по сравнению с плацебо в конечной точке. Оланзапин также показал статистически значимые преимущества над плацебо в рамках предотвращения рецидивов мании или рецидива депрессии.

В течение следующего 12-месячного изучения профилактики рецидивов маниакальных эпизодов у пациентов, достигших ремиссии, в результате сопутствующего обращения с оланзапином и литием, а впоследствии были рандомизированы в группе приема Оланзапина или лития отдельно, Оланзапин не Имейте статистически значимое преимущество перед литиевым в конечной точке биполярного расстройства критерия рецидива (Оланзапин 30%, литиевый 38,3%; P = 0,055).

В ходе 18-месячного исследования во время сопутствующего обращения с маниакальными или смешанными эпизодами условие пациента стабилизировалось как стабилизатор настроения, используемый литий или вальпроат, долгосрочное синтетическое лечение литиям или вальпроатом не устанавливало статистически значимое преимущество Монотерапия лития или вальпроаэта и отсрочка рецидива биполярных расстройств, определенных в соответствии со синдромом (диагностическим) критерием.

Дети.

Опыт применения по подросткам (в возрасте от 13 до 17 лет) ограничен, согласно полученным данным по эффективности краткосрочного лечения шизофрении (6 недель) и мании, связанной с биполярными расстройствами (3 недели), включающие менее 200 подростков. Начальная доза оланзапина составила 2,5 мг и достигла 20 мг / день. Во время лечения массу теланзапина у подростков увеличилось значительно по сравнению со взрослыми. Подростки показали увеличение общих уровней холестерина, липопротеинов низкой плотности, триглицериды и пролактин по сравнению со взрослыми. Данные о поддержании влияния лечения и долгосрочных исследований ограничены.

Фармакокинетика.

Поглощение.

Препарат хорошо впитывается после перорального введения, C _Max в плазме крови достигается через 5-8 часов. При поглощении оланзапина еда не влияет. Абсолютная биодоступность устной формы приема Оланзапина не установлена ​​по сравнению с внутривенным.

Распределение.

Уровень связывания оланзапина с белками плазмы крови составлял приблизительно 93% для концентрации в диапазоне 7 нг / мл до 1000 нг / мл. Оланзапин связывается в основном с альбумином и ₁ -оксидом гликопротеином.

Биотрансформация.

Оланзапин метаболизируется в печени путем конъюгации и окисления. Основной циркуляционный метаболит составляет 10-н-глюкуронид, который не проходит через барьер мозга крови. Цитохромы P450-CYP1A2 и P450-CYP2D6 способствуют образованию метаболитов N-десиметил и 2-гидроксиметил, который проявляет значительно меньшую фармакологическую активность in vivo , чем оланзапин, во время исследования животных. Преобладающая фармакологическая активность обусловлена ​​первичным оланзапином.

Разведение.

После устного использования средний период полураспада на волонтеров в волонтерах варьировался в зависимости от возраста и пола.

У здоровых пожилых добровольцев (от 65 лет) по сравнению с молодыми добровольцами, средний период полураспада был дольше (51,8 против 33,8 часов), зазор плазмы был уменьшен (17,5 против 18,2 л / ч). Фармакокинетические колебания, наблюдаемые у пожилых волонтеров, находятся в пределах диапазона молодых добровольцев. У 44 пациентов с возрастом шизофрении> 65 лет дозировка от 5 до 20 мг / день не была связана с каким-либо характерным профилем нежелательных явлений.

У женщин, по сравнению с мужчинами, средний период полураспада был длиннее (36,7 против 32,3 часа), а плазменный клиренс был уменьшен (18,9 против 27,3 л / ч). Однако Оланзапин (5-20 мг) показал сопоставимый профиль безопасности, что и у женщин (n = 467), а у мужчин (n = 869).

Пациенты с почечной недостаточностью.

У пациентов с почечной недостаточностью (клиренс креатинина <10 мл / мин) по сравнению со здоровыми добровольцами, не было существенной разницы в показателях среднего полураспада (37,7 против 32,4 часа) или оформление в плазме крови (21,2 против 25, 0 л / ч). Исследования показали, что примерно на 57% оланзапина с радиоактивной меткой присутствует в моче, в основном в форме метаболитов.

Пациенты, которые курят.

У пациентов со слабым нарушением функции печени о том, что курение, средний период полураспада был длиннее (39,3 часа), а плазменный клиренс был уменьшен (18,0 л / ч) по сравнению с пациентами без расстройств функции печени, которые не курят (48,8 часа 14,1 л / ч соответственно).

Некурильщики по сравнению с курильщиками (мужчинами и женщинами), средний период полураспада был длиннее (38,6 против 30,4 часа), а плазменный клиренс был уменьшен (18,6 против 27,7 л / ч).

Оформление Оланзапина в плазме ниже у пожилых пациентов по сравнению с молодыми, женщины по сравнению с мужчинами и некурящими по сравнению с курильщиками. И все же значение влияния таких факторов, поскольку возраст, пол и курение мало может повлиять на оформление оланзапина в плазме крови и период полувыведения по сравнению с общей изменчивостью между людьми.

Во время обучения, связанных с европейскими пациентами, пациенты на японских и китайских национальностях различий в фармакокинетике Оланзапина не были обнаружены.

Дети.

Фармакокинетика Оланзапина в подростках и взрослых похоже. В ходе клинических исследований среднее влияние Оланзапина составило примерно на 27% выше подростков. Демографические различия между подростками и взрослыми включают в себя среднюю среднюю массу тела и меньшее количество курильщиков среди пациентов с подростком. Такие факторы могут повлиять на высочайший средний эффект Оланзапина, который наблюдался у подростков.

Клинические характеристики.

Индикация.

Оланзапин проявляется для лечения шизофрении.

Оланспин вступает в силу в поддержании достигнутого клинического воздействия во время длительной терапии у пациентов, в которых произошел ответ на первоначальную терапию.

Оланзапин проявляется для лечения маниакальных эпизодов умеренной и тяжелой степени.

Оланзапин указан для предотвращения повторных атак у пациентов с биполярными расстройствами, в которых положительный ответ был получен при лечении Оланзапина Мании.

Противопоказания .

Повышенная чувствительность к активному ингредиенту или в вспомогательные компоненты препарата; Известный риск закрытой глаукомы.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Дети .

Исследование взаимодействия с другими лекарствами проводились только со взрослыми.

Взаимодействия, имеющие потенциальное влияние на оланзапин .

Поскольку Olanzapine метаболизируется изоэнцима CYP1A2, вещества, специально индуцированные или ингибированные этим изоляцией, могут повлиять на фармакокинетику оланзапина.

Индукторы CYP1A2 .

Оланзапин метаболизм может быть вызван курением и использованием карбамазепина, который приводит к снижению концентрации оланзапина. Было слабое или умеренное увеличение клиренса Оланзапина. Клинические выводы ограничены, но рекомендуется клинический мониторинг, и, при необходимости, увеличение дозы оланзапина.

Ингибиторы CYP1A2.

Флуксамин, определенный ингибитор CYP1A2 значительно снижает метаболизм оланзапина. Это приводит к среднему увеличению _макса после принятия флуксамина на 54% в некурящих, и 77% у мужчин, которые курят. Средний рост АУК Оланзапина

52% и 108% соответственно. Для пациентов с использованием флуксамина или любых других ингибиторов CYP1A2, например, ципрофлоксацин, уменьшенные дозы оланзапина должны быть предписаны. Необходимо рассмотреть возможность уменьшения дозы оланзапина, если обработка ингибитора CYP1A2 инициирована.

Уменьшение биодоступности.

Цель активированного углерода снижается оральная биодоступность принятого Оланзапина на 50% -60% и должна использоваться в течение 2 часов до приема или через 2 часа после получения Оланзапина.

Флуоксетин (ингибитор CYP2D6), одна доза антацидов, содержащих алюминиевый и магний или циметинию, существенно не повлияла на фармакокинетику Оланзапина.

Возможное влияние Оланзапина на другие лекарства.

Оланзапин может проявлять антагонизм к последствиям прямых и косвенных агонистов дофамина.

Оланзапин не подавил основные CYP 450-изоэнцим (например, 1A2, 2D6, 2C9, 2C19, 3A4) in vitro. Таким образом, никаких особых взаимодействий не подтверждается в исследованиях in vivo, где ингибирование олаболия оланзапина отметил ингибирование таких активных веществ: трициклические антидепрессанты (в основном представленные iseenment of Cyp2d6), Warfarin (CYP2C9), Феофиллайн (CYP 1A2) или диазепам 3A4 и 2S19).

Не было взаимодействия Оланзапина при назначении лития или бипердином.

Терапевтический мониторинг уровня Valproate в плазме крови не нашел необходимости дозы вальпроата с сопутствующим администрацией с оланзапином.

Общая активность на CNS

С осторожностью, Оланзапин следует использовать для пациентов, которые принимают этанол или лекарственные записи, которые могут вызвать подавление центральной нервной системы.

Сопущенное использование Оланзапина с антипаркинсковыми препаратами для пациентов с болезнью Паркинсона и деменцией не рекомендуется.

Интервал QTS.

А следует с осторожностью прописать Оланзапин с другими препаратами известным риском повышения интервала QTS.

Ингибиторы CYP 2D6. Флуоксетин (60 мг на обработку или 60 мг в день в течение 8 дней) вызывает среднее увеличение максимальной концентрации оланзапина на 16% и среднее снижение оформления Оланзапина на 16%. Значение этих факторов мало по сравнению с общей изменчивостью между людьми, поэтому изменения дозирования обычно не рекомендуются.

Потенциальная способность оланзапина взаимодействовать с другими лекарствами.

Антигипертензивные средства . Оланзапин из-за потенциальной способности уменьшить артериальное давление может повысить воздействие некоторых антигипертензивных агентов.

Леводопа и дофамин агонисты . Оланзапин может проявлять антагонизм к последствиям леводопов и агонистов дофамин.

Имипрамин . Одиночные дозы Olanzapine не влияют на фармакокинетику имипрамина или его активного развращения метаболита.

Особенности приложения .

Во время лечения антипсихотические средства улучшения клинического состояния пациента могут занять от нескольких дней до нескольких недель. В этот период требуется тщательный мониторинг пациентов.

Психоз, связанный с деменцией и / или расстройствами поведения.

Оланзапин не предназначен для лечения деменции и поведенческих психозов, но и не рекомендуется для использования пациентов в связи с увеличением смертности и риска цереброваскулярных случаев. Во время плацебо-контролируемых клинических исследований (6-12 недель) с участием пожилых пациентов (среднего возраста 78 лет), страдающих от деменции и / или проводящих нарушений поведения, число смертельных случаев было в 2 раза выше у пациентов, принимающих Оланзапин по сравнению с плацебо (3,5% против 1,5% соответственно). Высокая волатильность не была связана со значением оланзапина, используемых доз (среднесуточная доза составляет 4,4 мг) или с продолжительностью лечения. Факторы риска, которые могут привести к повышению смертности, включают в себя возраст от 65 лет, дисфагию, уверенность, недоедание и дегидратацию, легочные состояния (пневмония с аспирацией или без него), сопровождая использование бензодиазепинов. Однако случаи летальности были выше в оланзапинтерапии, чем при приеме плацебо, независимо от факторов риска.

В ходе клинических исследований были случаи цереброваскулярных побочных реакций (инсульт, переходный ишемический инсульт), включая летальные последствия. Число цереброваскулярных побочных реакций было в 3 раза выше у пациентов, принимающих Оланзапин по сравнению с плацебо (1,3% против 0,4% соответственно). Все пациенты, которые взяли оланзапин или плацебо, и, в котором наблюдались цереброваскулярные побочные эффекты, имели факторы риска. Возраст от 75 лет и сосудистым / смешанным типом деменсии были определены как факторы риска цереброваскулярных побочных реакций в оланзапинтерапии. Эффективность Оланзапина не была установлена ​​во время исследовательских данных.

Болезнь Паркинсона. Не рекомендуется использовать оланзапину в психозной терапии, связанные с агонистами дофамин. Не рекомендуется прилагаемое применение оланзапина и противоположных парковочных препаратов для пациентов с болезнью Паркинсона и деменцией. Во время клинических исследований было ухудшение симптомов болезни и галлюцинаций Паркинсона, чаще, чем при получении плацебо; При лечении психотических симптомов, Оланспинтерапия не более эффективна по сравнению с использованием плацебо. З самого початку цих досліджень від пацієнтів вимагалося постійне застосовування найменшої ефективної дози антипаркінсонічних лікарських засобів (агоністів допаміну), а також застосовування тих самих антипаркінсонічних лікарських засобів і доз протягом усього дослідження. Терапію оланзапіном було розпочато з дози 2,5 мг/добу, яку збільшували шляхом титрування до максимального показника 15 мг/добу.

Нейролептичний злоякісний синдром . Нейролептичний злоякісний синдром (НЗС) – це потенційно летальний симптомокомплекс, описаний у зв'язку з антипсихотичними препаратами. Рідко повідомлялося про випадки НЗС, пов'язані із застосуванням оланзапіну. Клінічними проявами НЗС є гіперпірексія, м'язова ригідність, втрата свідомості та симптоми серцевої нестабільності (нерегулярні пульс або зміна артеріального тиску, тахікардія, підвищене потовиділення та серцева аритмія). Додаткові ознаки можуть включати підвищений рівень креатинінфосфокінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Клінічний прояв НЗС або наявність гіпертермії без клінічного прояву НЗС потребує негайної відміни всіх антипсихотичних засобів, включаючи оланзапін. Гіперглікемія і цукровий діабет. Нечасто повідомлялося про гіперглікемію та/або розвиток цукрового діабету або погіршення перебігу вже існуючого, асоційованого з кетоацидозом або діабетичною комою, а також про летальні випадки. Іноді повідомлялося про попереднє підвищення маси тіла, що могло бути фактором ризику.

Рекомендовано проводити відповідний клінічний моніторинг пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з факторами ризику розвитку цукрового діабету, зокрема вимірювати рівень глюкози в крові на початку лікування, через 12 тижнів, а також щорічно у подальшому. Пацієнти, які отримують лікування антипсихотичними засобами, включаючи оланзапін, повинні бути під наглядом стосовно проявів ознак та симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). Пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з факторами ризику розвитку діабету необхідно регулярно контролювати щодо погіршення рівня контролю глюкози. Слід регулярно контролювати масу тіла, наприклад на початку лікування, через 4 тижні, через 8 тижнів та через 12 тижнів, а також один раз на квартал у подальшому.

Антихолінергічна активність . У ході клінічних досліджень виявлено низьку частоту розвитку антихолінергічних явищ. Однак через обмеження клінічного досвіду щодо застосування оланзапіну пацієнтам із супутніми захворюваннями слід бути обережними при призначенні препарату пацієнтам із гіпертрофією простати, паралітичною кишковою непрохідністю або подібними станами.

Показники печінкової функції. При застосуванні оланзапіну часто спостерігалися транзиторні асимптоматичні підйоми рівня печінкових трансаміназ АлАТ та АсАТ, особливо на початку лікування. Пацієнтам із підвищеним рівнем АлАТ та/чи АлАТ, ознаками та симптомами порушення діяльності печінки, станами, пов'язаними з печінковою недостатністю, а також пацієнтам, які приймають потенційно гепатотоксичні препарати, оланзапін слід призначати з обережністю. При виявленні гепатиту (включаючи гепатоцелюлярне, холестатичне чи змішане ураження печінки) оланзапін необхідно відмінити.

Нейтропенія. Оланзапін необхідно призначати з обережністю при низькому рівні лейкоцитів та/або нейтрофілів з будь-якої причини пацієнтам, які отримують лікування препаратами, що можуть спричинити нейтропенію, пацієнтам, які мають в анамнезі медикаментозне пригнічення/токсичне ураження кісткового мозку, пацієнтам із пригніченням кісткового мозку, спричиненим супутніми захворюваннями, опроміненням чи хіміотерапією, та пацієнтам із гіпереозинофілією та мієлопроліферативним захворюванням. Нейтропенія є частим побічним ефектом при спільному застосуванні вальпроату та оланзапіну.

Припинення терапії. При різкому припиненні терапії рідко (≥ 0,01 % та 0,1 %) повідомлялося про гострі симптоми, зокрема про надмірне потовиділення, безсоння, тремор, роздратованість, нудоту або блювання.

QT-інтервал . У ході клінічних досліджень оланзапін не спричиняв довготривалої пролонгації абсолютних інтервалів QT та QTс. Однак, як і при лікуванні іншими антипсихотичними засобами, призначати оланзапін у комбінації з препаратами, які можуть спричинити пролонгацію інтервалу QTс, слід з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку, пацієнтам із вродженим синдромом пролонгації інтервалу QT, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокаліємією чи гіпомагнезіємією.

Тромбоемболія. Нечасто повідомлялося про тимчасовий зв'язок між лікуванням оланзапіном та випадками розвитку венозної тромбоемболії (≥ 0,1 % – < 1 %). Причинно-наслідкового зв'язку між лікуванням оланзапіном та розвитком венозної тромбоемболії не встановлено. Однак, беручи до уваги те, що у пацієнтів із шизофренією часто розвивається схильність до тромбоемболії, необхідно враховувати усі можливі фактори ризику, наприклад іммобілізацію пацієнта, та вживати всіх необхідних попереджувальних заходів.

Загальна дія на центральну нервову систему. Враховуючи переважний вплив оланзапіну на ЦНС, необхідно проводити додаткові застережні заходи при прийомі оланзапіну разом з іншими препаратами центральної дії, включаючи вживання алкоголю.

Епілептичні напади. Оланзапін необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі або пацієнтам, чутливим до факторів, що знижують поріг нападів. Нечасто повідомлялося про випадки епілептичних нападів при лікуванні оланзапіном. У більшості цих випадків пацієнти мали в анамнезі епілептичні напади або ризик їх виникнення був підвищений.

Пізня дискінезія. У ході клінічних досліджень тривалістю 1 рік або менше при прийомі оланзапіну спостерігалася статистично значущо більш низька частота виникнення дискінезії, спричиненої лікуванням. Через зростаючий ризик розвитку пізньої дискінезії при тривалому прийомі антипсихотичних препаратів необхідне узгоджене зниження дози або повна відміна препарату при появі у пацієнта ознак чи симптомів пізньої дискінезії. З часом ці симптоми можуть погіршуватись або навіть з'являтися після припинення лікування.

Ортостатична гіпотензія . Нечасто повідомлялося про випадки ортостатичної гіпотензії у пацієнтів літнього віку в ході клінічних досліджень. Як і при лікуванні іншими антипсихотиками, під час застосування оланзапіну рекомендується періодичне вимірювання артеріального тиску пацієнтам віком від 65 років.

Раптова серцева смерть. У постмаркетингових звітах повідомлялося про випадки раптової серцевої смерті. Відповідно до ретроспективного обсерваційного когортного дослідження, ризик раптової серцевої смерті у пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном, підвищувався майже вдвічі порівняно з пацієнтами, які не застосовували антипсихотики. Ризик при застосуванні оланзапіну відповідає такому при застосуванні атипових антипсихотичних засобів, що були включені до об'єднаного аналізу.

Лактоза. Лікарський засіб містить лактозу, тому його не можна призначати хворим, які мають спадкову непереносимість лактози, дефіцит лактази (The Lapp lactose deficiency) або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Допамінергічний антагонізм. Оланзапін in vitro проявляє антагонізм до допаміну та теоретично може протидіяти ефектам леводопи та агоністам допаміну, так само як інші антипсихотичні засоби.

Глюкоза. У ході клінічних досліджень (до 52 тижнів) оланзапін спричиняв більші зміни рівня глюкози порівняно з плацебо. Різниця у змінах значень між оланзапіном та плацебо була більшою у пацієнтів із симптомами дизрегуляції глюкози в анамнезі (включаючи пацієнтів з цукровим діабетом або пацієнтів із проявами гіперглікемії). У цих пацієнтів спостерігалося значне підвищення HbA1с порівняно з групою плацебо.

Відсоткове співвідношення пацієнтів, у яких змінився рівень глюкози з нормального або граничного до високого, постійно збільшувалося.

В аналізах пацієнтів, які пройшли 9-12-місячну терапію оланзапіном, підвищений рівень глюкози у крові знижувався через 6 місяців.

Зміни рівня ліпідів . Небажані зміни рівня ліпідів можуть спостерігатися у пацієнтів, які лікуються оланзапіном. Зміни рівня ліпідів слід лікувати належним чином у пацієнтів із дисліпідемією та у пацієнтів із факторами ризику розвитку порушень обміну ліпідів. Пацієнтам, які отримують лікування антипсихотичними засобами, включаючи оланзапін, необхідно регулярно контролювати рівні ліпідів у крові, наприклад на початку лікування, через 12 тижнів, а також кожні 5 років у подальшому.

У ході клінічних досліджень, що тривали більше 12 тижнів, у пацієнтів, які приймали оланзапін, спостерігалося підвищення рівня загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності і тригліцеридів порівняно з групою плацебо.

Значне підвищення рівня ліпідів (загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності, тригліцеридів) спостерігалося частіше у пацієнтів без порушення обміну ліпідів в анамнезі.

Не спостерігалося статистично підтверджених відмінностей підвищення ліпопротеїдів високої щільності між пацієнтами, які приймали оланзапін, та пацієнтами, які приймали плацебо.

Кількісне співвідношення пацієнтів, у яких змінився рівень загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності або тригліцеридів з нормального або граничного рівня до високого або змінився рівень ліпопротеїдів високої щільності з нормального або граничного до низького, було більшим у ході довготривалих досліджень (не менше 48 тижнів) порівняно з таким при короткотермінових дослідженнях. У пацієнтів, які пройшли 12-місячну терапію, рівень загального холестерину не зростав після 4-6 місяців.

Суїцид . Можливість спроб суїциду притаманна як пацієнтам із шизофренією, так і пацієнтам із біполярним розладом I типу, у зв'язку з чим потрібно ретельно спостерігати за пацієнтами, які мають високий ризик суїциду та отримують терапію оланзапіном. З метою зниження можливості передозування потрібно виписувати оланзапін у таблетках малими кількостями, достатніми для забезпечення належного лікувального ефекту.

Маса тіла . Перед початком терапії оланзапіном слід враховувати потенційні наслідки підвищення маси тіла пацієнта. Пацієнти, які отримують лікування оланзапіном, повинні проходити регулярний моніторинг маси тіла.

Монотерапія оланзапіном дорослих. Під час аналізу 13 плацебо-контрольованих клінічних досліджень було виявлено, що у пацієнтів, які отримували терапію оланзапіном, спостерігалося в середньому підвищення маси тіла на 2,6 кг порівняно з втратою маси тіла в середньому на 0,3 кг у групі плацебо при медіані застосування 6 тижнів; у 22,2 % пацієнтів із тих, які отримували терапію оланзапіном, спостерігалося підвищення маси тіла не менше ніж на 7 % маси на початку лікування порівняно з 3 % пацієнтів групи плацебо при медіані застосування 8 тижнів; у 4,2 % пацієнтів спостерігалося збільшення маси тіла принаймні на 15 % маси на початку лікування порівняно з 0,3 % пацієнтів групи плацебо при медіані застосування 12 тижнів. Клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігалося у всіх категорій пацієнтів за ІМТ (індекс маси тіла). Припинення терапії через збільшення маси тіла відзначалося у 0,2 % пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном, порівняно з 0 % пацієнтів з групи плацебо.

У ході довготривалих клінічних досліджень (не менше 48 тижнів) середнє збільшення маси тіла у пацієнтів було 5,6 кг (при медіані застосування 573 дні; N=2021). Кількість пацієнтів, у яких спостерігалося збільшення маси тіла не менш ніж на 7 %, 15 % або 25 % початкової маси, при довготривалому застосуванні оланзапіну становила 64 %, 32 % та

12 % відповідно. Припинення терапії через збільшення маси тіла відзначалося у 0,4 % пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном протягом не менш ніж 48 тижнів.

Дисфагія . Порушення езофагальної моторики та задишка були асоційовані з прийомом антипсихотичних засобів. Аспіраційна пневмонія була частою причиною захворюваності та летальності у пацієнтів із хворобою Альцгеймера. Оланзапін не схвалений для лікування пацієнтів із хворобою Альцгеймера.

Регуляція температури тіла . Порушення здатності тіла знижувати свою температуру спостерігалося у зв'язку з антипсихотиками. Рекомендовано зважати на цей факт при призначенні оланзапіну пацієнтам, які знаходяться в умовах, що можуть призвести до підвищення температури тіла, таких як посилені тренування, перебування в умовах екстремальних температур, супутнє застосування засобів з антихолінергічною активністю або стан дегідратації.

Застосування пацієнтам, які мають супутні захворювання . Клінічний досвід застосування оланзапіну пацієнтам із певними захворюваннями обмежений. Оланзапін посилює in vitro афінність до мускаринових рецепторів. У ході премаркетингових клінічних досліджень оланзапіну його застосування було асоційоване із запорами, відчуттям сухості в роті, тахікардією та іншими побічними явищами, що, можливо, пов'язані з холінергічним антагонізмом. Подібні побічні реакції нечасто призводили до припинення терапії оланзапіном, але необхідно з обережністю застосовувати оланзапін пацієнтам із клінічно значущою гіпертрофією простати, вузькокутовою глаукомою, паралітичною непрохідністю кишечнику в анамнезі або зі спорідненими станами, спричиненими холінергічним антагонізмом, які можуть погіршуватися у присутності оланзапіну. У ході 5 плацебо-контрольованих досліджень оланзапіну у пацієнтів літнього віку із психозом, пов'язаним з деменцією (n=1184), повідомлялося про такі побічні реакції, пов'язані із терапією, із частотою виникнення не менше 2 % та зі значущо більш високою частотою виникнення порівняно з пацієнтами групи плацебо: падіння, сонливість, периферичні набряки, порушення ходи, нетримання сечі, летаргія, збільшення маси тіла, астенія, пірексія, пневмонія, відчуття сухості в роті та зорові галюцинації. Рівень припинення терапії через побічні явища був вищий у групі, яка отримувала оланзапін, порівняно з плацебо (13 % порівняно з 7 % відповідно). У пацієнтів літнього віку із психозом, пов'язаним з деменцією, які отримують оланзапін, вищий рівень випадків летальних наслідків порівняно з групою плацебо. Оланзапін не показаний для лікування пацієнтів літнього віку із психозом, пов'язаним з деменцією. Оланзапін не застосовувався в достатній кількості випадків у пацієнтів з нещодавнім інфарктом міокарда або нестабільним серцевим захворюванням. Пацієнти з вищевказаними діагнозами були виключені з премаркетингових клінічних досліджень. Слід з обережністю застосовувати оланзапін для лікування пацієнтів із серцевими захворюваннями через ризик виникнення ортостатичної гіпотензії.

Лабораторні дослідження . Рекомендується контролювати глюкозу натще та ліпідний профіль на початку лікування та періодично під час лікування.

Гіперпролактинемія . Як і інші засоби з властивостями антагоністів допамінових рецепторів D ₂ , оланзапін підвищує в крові рівні пролактину, і це підвищення зберігається при тривалому застосуванні. Гіперпролактинемія може пригнічувати гіпоталамічний гормон GnRH, результатом чого є зниження секреції пітуїтарного гонадотропіну. Це, в свою чергу, може інгібувати репродуктивну функцію шляхом порушення гонадного сперматогенезу як у чоловіків, так і у жінок. Повідомлялося про галакторею, аменорею, гінекомастію та імпотенцію у пацієнтів, які отримували препарати, що підвищували рівень пролактину. Довготривала гіперпролактинемія, асоційована із гіпогонадизмом, може призвести до зниження щільності кісток як у чоловіків, так і у жінок.

Додаткові дослідження/лабораторні дані . Беручи до уваги, що у ході деяких досліджень на тваринах спостерігалася нейтропенія, асоційована із прийомом інших психотропних компонентів, та лейкопенія, асоційована із прийомом оланзапіну (див. Токсикологічні дослідження на тваринах ), гематологічні параметри оцінювались з особливою уважністю у премаркетингових дослідженнях оланзапіну. У премаркетинговій базі даних оланзапіну не було ознак ризику виникнення клінічно значущої нейтропенії, пов'язаної з лікуванням оланзапіном.

Постмаркетингові звіти.

Звіти про побічні реакції з моменту виходу оланзапіну на ринок, які були за часом пов'язані (але не обов'язково спричинені) з терапією оланзапіном, включали нейтропенію.

Токсикологічні дослідження на тваринах .

Під час досліджень оланзапіну на тваринах основними гематологічними результатами були оборотна периферична цитопенія в окремих особин собак при дозуванні 10 мг/кг (у 17 разів більша доза за максимальну рекомендовану денну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м2 поверхні тіла), дозозалежне зниження кількості лімфоцитів і нейтрофілів у мишей і лімфопенія у щурів. У кількох собак, які отримували дози 10 мг/кг, розвинулась оборотна нейтропенія та/або оборотна гемолітична анемія у період між 1 і 10 місяцями лікування. Дозозалежне зниження кількості лімфоцитів і нейтрофілів було відзначалося в мишей, що отримували дозу 10 мг/кг (дорівнює дворазовій максимальній рекомендованій щоденній пероральній дозі для людини при розрахунку дози у мг/м2 поверхні тіла) у ході досліджень тривалістю 3 місяці. Неспецифічна лімфопенія, відповідно до зниження приросту маси тіла, спостерігалася у щурів, які отримували дозу 22,5 мг/кг (у 11 разів більша за максимальну рекомендовану щоденну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м2 поверхні тіла) протягом 3 місяців або 16 мг/кг (у 8 разів більша за максимальну рекомендовану щоденну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м2 поверхні тіла) протягом 6 або 12 місяців. Ніяких доказів цитотоксичності для кісткового мозку не було для жодного з вивчених видів. Клітини кісткового мозку були нормоцелюлярні або гіперцелюлярні, що свідчитить про те, що зниження циркулюючих клітин крові було, ймовірно, пов'язано з периферичними (не пов'язаними з кістковим мозком) факторами.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження дії оланзапіну на вагітних. Пацієнтки під час лікування оланзапіном повинні повідомити свого лікаря про вагітність або намір завагітніти. Оскільки існуючий досвід лікування вагітних оланзапіном обмежений, оланзапін у період вагітності необхідно застосовувати тільки тоді, коли очікувані результати виправдовують можливий ризик для плода.

У новонароджених, матері яких приймали антипсихотики (включаючи оланзапін) протягом III триместру вагітності, існує ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні порушення та/або синдром відміни, симптоми яких можуть після народження змінюватися за силою та тривалістю. Повідомляли про ажитацію, артеріальну гіпертензію, артеріальну гіпотензію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або розлад харчування. Тому необхідно ретельно контролювати стан новонароджених.

При дослідженні здорових жінок, які годували груддю, оланзапін було виявлено у грудному молоці. Середня доза для немовляти (мг/кг) без ризику для нього оцінювалася як 1,8 % материнської дози (мг/кг). Пацієнткам рекомендується не годувати немовлят груддю, якщо вони приймають оланзапін.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу оланзапіну на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводили. Оскільки оланзапін може спричинити сонливість та запаморочення, пацієнтів слід попередити про небезпеку, пов'язану з експлуатацією механізмів, у т.ч. автотранспортних засобів.

Спосіб застосування та дози .

Дорослі.

Шизофренія. Рекомендована початкова доза оланзапіну становить 10 мг 1 раз на добу.

Маніакальні епізоди. Рекомендована початкова доза оланзапіну як монотерапії становить 15 мг на добу або 10 мг на добу при комбінованому лікуванні.

Профілактика повторних нападів у пацієнтів з біполярними розладами . Рекомендована початкова доза становить 10 мг на добу. Пацієнти з біполярними розладами, які отримували оланзапін для лікування маніакальних епізодів, продовжують отримувати оланзапін у тому ж дозуванні і для профілактики повторних нападів. За умови розвитку нового маніакального, депресивного або змішаного епізоду лікування необхідно продовжувати (у разі необхідності оптимізувавши дозу) разом із підтримуючою терапією для лікування симптомів порушення настрою, якщо є клінічна необхідність.

Лікування шизофренії, маніакальних епізодів та попередження рецидивів біполярного розладу. Щоденну дозу визначати на підставі клінічного статусу в діапазоні від 5 до 20 мг на добу. Збільшення рекомендованої початкової дози проводити з інтервалами не менше 24 годин лише після клінічного обстеження. Оланзапін застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки вживання їжі не впливає на абсорбцію препарату. При відміні препарату завершення терапії потрібно проводити поступово.

Діти. Застосування оланзапіну дітям та підліткам не рекомендоване у зв'язку з недостатністю даних з безпеки та ефективності. У ході короткострокових досліджень у пацієнтів підліткового віку відзначалося збільшення маси тіла, зміни рівнів пролактину та ліпідів порівняно з дорослими.

Пацієнти літнього віку. Призначення меншої початкової дози (5 мг на день) зазвичай не потрібне. Необхідність призначення меншої початкової дози потрібно розглядати для пацієнтів віком понад 65 років при наявності клінічних показань.

Пацієнти з нирковою та/або печінковою недостатністю. Меншу початкову дозу (5 мг на день) можна призначати таким пацієнтам. У разі наявності помірної печінкової недостатності (цироз, класи недостатності А або В за шкалою Чайлда П'ю) початкова доза повинна становити 5 мг і підвищувати дозу необхідно з обережністю.

Стать. Корекція дози залежно від статі пацієнта не потрібна.

Пацієнти, які палять . Корекція дози залежно від наявності/відсутності звички до паління не потрібна.

Меншу початкову дозу можна призначати пацієнтам з комбінацією факторів (жіноча стать, літній вік, відсутність звички до паління), які можуть знижувати метаболізм оланзапіну. Підвищення дози таким пацієнтам, якщо це показано, потрібно здійснювати поступово, з обережністю.

Пацієнтам з комбінацією факторів слід спочатку призначати найнижчу дозу (5 мг) та здійснювати моніторинг їх стану протягом кількох наступних діб. Якщо покращення стану відсутнє, дозу можна збільшити до 10 мг за умови моніторингу стану пацієнта протягом кількох днів після підвищення дози. Підвищення дози може продовжуватись, як описано вище, до досягнення максимальної дози 20 мг.

Діти.

Оланзапін не рекомендований для лікування дітей та підлітків.

Дослідження пацієнтів віком 13-17 років показали різні побічні реакції, а саме: збільшення маси тіла, зміни метаболічних параметрів та збільшення рівня пролактину. Результати, що були пов'язані з цими побічними діями, не досліджувались і залишаються невідомими.

Передозування.

Симптоми. Дуже поширені (>10 %): тахікардія, ажитація/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні симптоми та знижений рівень свідомості, що варіюється від седації до коми.

Іншими значними ускладненнями передозування є делірій, судоми, кома, можливість нейролептичного злоякісного синдрому, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, серцева аритмія (< 2 % випадків передозування) та кардіопульмональний шок. Летальні наслідки відзначалися при гострому передозуванні на рівні 450 мг, але були й випадки виживання після гострого передозування після прийому

2 г оланзапіну перорально.

Лікування . Специфічного антидоту немає. Не рекомендуються препарати, що спричиняють блювання. Рекомендовано стандартні процедури при передозуванні (наприклад промивання шлунка, прийом активованого вугілля). Було виявлено, що супутній прийом активованого вугілля зменшує біодоступність оланзапіну при пероральному прийомі на 50-60 %.

Відповідно до клінічних проявів слід налагодити симптоматичне лікування та моніторинг життєво важливих функцій, включаючи лікування артеріальної гіпотензії та циркуляторної недостатності, а також підтримання дихання. Не слід застосовувати епінефрин, допамін та інші симпатоміметики з дією, характерною для бета-агоністів, оскільки бета-стимуляція може погіршити прояви гіпотонії. Для виявлення можливих аритмій необхідний моніторинг серцево-судинної системи. Ретельний медичний нагляд та моніторинг повинен тривати до повного одужання пацієнта.

Побічні реакції.

Найчастішими побічними реакціями (спостерігалися у ≥ 1 % пацієнтів), пов'язаними із застосуванням оланзапіну в ході клінічних досліджень, були такі: сонливість, збільшення маси тіла, еозинофілія, підвищення рівнів пролактину, холестеролу (холестерину), глюкози та тригліцеридів у крові, глюкозурія, підвищення апетиту, запаморочення, акатизія, паркінсонізм, лейкопенія, нейтропенія, дискінезія, ортостатична гіпотензія, антихолінергічні ефекти, транзиторне асимптоматичне підвищення печінкових трансаміназ, висипання, астенія, підвищена втомлюваність, гіпертермія, артралгія, підвищення рівня алкалінфосфатази, гаммаглутамілтрансферази, сечової кислоти, креатинфосфокінази та набряки.

У таблиці 1 підсумовано основні побічні реакції та їхня частота, визначені у ході клінічних досліджень та/або на основі постмаркетингового досвіду.

Дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (частоту не можна встановити на основі наявних даних).

Таблиця 1.

¹ Клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігалося в усіх категорій пацієнтів за ІМТ (індекс маси тіла). Після короткочасного лікування (середня тривалість становила 47 днів) збільшення маси тіла на ≥ 7 % спостерігалося дуже часто (22,2 % випадків), ≥ 15 % спостерігалося часто (4,2 % випадків), ≥ 25 % спостерігалося нечасто (0,8 % випадків). У пацієнтів, які отримували тривалу терапію (принаймні протягом

48 тижнів), збільшення маси тіла на ≥ 7 %, ≥ 15 %, ≥ 25 % спостерігалося дуже часто (у 64,4 %, 31,7 %, 12,3 % випадків відповідно).

² Середні підвищення рівня ліпідів натще (загальний холестерол, ЛПНЩ і тригліцериди) були більш значні у пацієнтів, у яких спочатку не спостерігалося ліпідної дисрегуляції.

³ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 5,17 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 6,2 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня загального холестеролу натще з початкового рівня (≥ 5,17 - < 6,2 ммоль/л) до високого рівня (≥ 6,2 ммоль/л).

⁴ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 5,56 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 7 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня глюкози натще з початкового рівня (≥ 5,56 - < 7 ммоль/л) до високого рівня (≥ 7 ммоль/л).

⁵ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (<1,69 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 2,26 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня тригліцеридів натще з початкового рівня (≥ 1,69 - < 2,26 ммоль/л) до високого рівня (≥ 2,26 ммоль/л).

⁶ Під час клінічних досліджень частота виникнення паркінсонізму і дистонії у пацієнтів, які отримують лікування оланзапіном, була вища, ніж у ході досліджень плацебо, але клінічно незначно. Частота виникнення паркінсонізму, акатизії і дистонії у пацієнтів, які отримують лікування оланзапіном, була нижча, ніж при застосуванні титрованих доз галоперидолу. Через відсутність інформації про наявність в анамнезі гострих або пізніх екстрапірамідальних рухових порушень не можна встановити, що оланзапін менше спричиняє пізню дискінезію та/або інші пізні екстрапірамідальні синдроми.

⁷ У випадку різкого припинення терапії оланзапіном повідомлялося про гострі симптоми: підвищене потовиділення, безсоння, тремор, ажитацію, нудоту і блювання.

⁸ У ході клінічних досліджень (до 12 тижнів) визначено, що концентрація пролактину у плазмі крові перевищувала верхній ліміт норми у 30 % пацієнтів, які застосовували оланзапін. У більшості пацієнтів таке підвищення було помірним і залишалося в межах значень, у два рази нижчих від верхнього рівня норми.

⁹ Побічні реакції визначено в результаті клінічних досліджень в інтегрованій базі даних оланзапіну.

¹⁰ Оцінка виміряних значень визначена в результаті клінічних досліджень в інтегрованій базі даних оланзапіну.

¹¹ Побічні реакції визначено зі спонтанних постмаркетингових звітів з періодичністю, що встановлена на основі інтегрованої бази даних оланзапіну.

¹² Побічні реакції визначено зі спонтанних постмаркетингових звітів з періодичністю, що оцінена з використанням довірчого інтервалу в верхньому ліміті норми (95 %) основі інтегрованої бази даних оланзапіну.

Вплив при довготривалому застосуванні (не менше 48 тижнів). Відсоток пацієнтів, у яких відзначалися побічні реакції у вигляді клінічно суттєвого підвищення маси тіла, зміни рівня глюкози, загального холестерину/ЛПНЩ/ЛПВЩ або тригліцеридів, постійно збільшувався. У дорослих пацієнтів, які закінчили 9-12 місячний курс терапії, темп підвищення рівня глюкози в крові натще уповільнився приблизно після 6 місяців лікування.

Побічні реакції в окремих популяціях. У ході клінічних досліджень у пацієнтів літнього віку із деменцією терапія оланзапіном була пов'язана з підвищеним рівнем летальних випадків та цереброваскулярними побічними реакціями порівняно з таким у групі плацебо. Дуже поширеними небажаними ефектами, пов'язаними із застосуванням оланзапіну, у даної групи пацієнтів були порушення ходи та падіння. Часто спостерігалася пневмонія, підвищення температури тіла, летаргія, еритема, зорові галюцинації та нетримання сечі.

У ході клінічних досліджень серед пацієнтів з медикаментозно індукованим (агоніст допаміну) психозом, пов'язаним із хворобою Паркінсона, погіршення паркінсонівської симптоматики та галюцинації відзначалося дуже часто, частіше, ніж у групі плацебо.

У ході одного клінічного дослідження у пацієнтів із біполярною манією в результаті застосування оланзапіну у комбінації з вальпроатом спостерігалася нейтропенія 4,1 %; можливою причиною може бути підвищення рівня вальпроату у плазмі крові.

У результаті застосування оланзапіну з літієм або вальпроатом спостерігалися (≥ 10 %) тремор, сухість у роті, збільшення маси тіла, підвищення апетиту. Також повідомлялося про порушення мовлення. Під час терапії оланзапіном у комбінації з літієм або дивалпроексом спостерігалося збільшення маси тіла ≥ 7 % ІМТ (індексу маси тіла) у 17,4 % пацієнтів під час інтенсивної терапії (до 6 тижнів). Довготривале лікування оланзапіном (до 12 тижнів) для попередження рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами було пов'язано з підвищенням маси тіла ≥ 7 % ІМТ у 39,9 % пацієнтів.

Діти.

Оланзапін не показаний для лікування дітей та підлітків. Клінічних дослідженнь, які порівнювали застосування оланзапіну у підлітків та дорослих, не проводили.

Нижче подано побічні реакції, що зустрічались частіше у підлітків (віком від 13-17 років), ніж у дорослих, або побічні реакції, що були виявлені тільки під час короткотривалих клінічних досліджень у підлітків. Клінічно значуще збільшення маси тіла (≥ 7 %) частіше спостерігалось у підлітків порівняно з дорослими. Під час довготривалого лікування (не менше 24 тижнів) клінічно значуще збільшення маси тіла було вищим, ніж під час короткотривалого лікування.

Частоту побічних реакцій, зазначених нижче, визначають таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 - < 1/10).

З боку обміну речовин та розлади травлення.

Дуже часто: збільшення маси тіла ¹³ , підвищення рівня тригліцеридів ¹⁴ , підвищення апетиту.

Часто: підвищення рівня холестерину ¹⁵ .

З боку нервової системи.

Дуже часто: седація (у тому числі гіперсомнія, млявість, сонливість).

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: сухість у роті.

З боку гепатобіліарної системи.

Дуже часто: підвищення рівня печінкових трансаміназ (АлАТ та АсАТ).

Дослідження .

Дуже часто: зниження рівня загального білірубіну, підвищення рівня гаммаглутаміл-трансферази, підвищення рівня пролактину у плазмі крові ¹⁶ .

¹³ Після короткочасного лікування (середня тривалість становила 22 дні) збільшення маси тіла на ≥ 7 % спостерігалося дуже часто (40,6 % випадків), ≥ 15 % спостерігалося часто (7,1 % випадків) та ≥ 25 % (2,5 % випадків). Під час довготривалого лікування (не менше 24 тижнів) у 89,4 % пацієнтів спостерігалося збільшення маси тіла на ≥ 7 %, у 55,3 % – на ≥ 15 % та у 29, 1 % – на ≥ 25 %.

¹⁴ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 1,016 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 1,467 ммоль/л), та різке підвищення рівня тригліцеридів натще з початкового рівня (≥ 1,016 - < 1,467 ммоль/л) до високого рівня (≥ 1,467 ммоль/л).

¹⁵ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем холестеролу натще з початкового рівня

(< 4,39 ммоль/л) до високого рівня (≥ 5,17 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня загального холестеролу натще з початкового рівня (≥ 4,39 - < 5,17 ммоль/л) до високого рівня (≥ 5,17 ммоль/л).

¹⁶ У 47,4 % підлітків спостерігалося підвищення рівня пролактину у плазмі крові.

Інші побічні реакції, що спостерігалися в ході клінічних досліджень перорального застосування оланзапіну .

Порушення з боку нервової системи: нечасто (≥ 0,1 % ) – атаксія, дизартрія.

Дуже рідко повідомлялося про синдром відміни (включаючи діарею, нудоту, блювання).

Із постмаркетингового досвіду повідомлялося про нижчезазначен і побічні явища .

З боку гепатобіліарної системи : дуже рідко (< 0,01%) – жовтяниця.

З боку шкіри та її похідних : рідко (< 0,1% і > 0,01%) – висипання.

З боку імунної системи : алергічні реакції, включаючи : дуже рідко (< 0,01 %) – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк (< 0,01 %), кропив'янка або свербіж.

Інші основні небажані явища і частота їх виникнення характерна для пацієнтів з біполярною манією, які отримують оланзапін у комбінації з літієм чи вальпроатом.

Дуже часто повідомлялося про тремор (> 10 %). Про порушення мовлення повідомлялося часто (> 1 % та <10 %).

Інші основні небажані явища і частота їх виникнення, характерна для пацієнтів з індукованим лікарським засобом (агоністом допаміну) психозом, пов'язаним з хворобою Паркінсона .

Дуже часто повідомлялося про галюцинації (> 10 %).

Інші основні небажані явища і частота їх виникнення, характерна для пацієнтів літнього віку з психозом на тлі деменції .

Дуже часто повідомлялося про порушення ходи (> 10 %).

Термін придатності . 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С, в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 30 таблеток у блістері; по 1 блістеру у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Паб'яніцький фармацевтичний завод Польфа А.Т., Польща.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

вул. Марш. Дж. Пілсудського 5, 95-200 Паб'яніце, Польща.