СИЛДЕНАФИЛ АНАНТА табл. п/о 100 мг №4

Место хранения:

Активный ингредиент: Sildenafil;

1 таблетка, пленочное покрытие с оболочкой, содержащей цитрат цитрата Sildenafil Sildenafil 50 мг или 100 мг;

Вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза, кальций водородный фосфат безводный, кроскармеллозный натрий, стеарат магния, опадри II синий 31k80956 (лактоза моногидрат, гипромеллоза, диоксид титана (E 171), триацетин, индигокармина (E 132)) Opadry Clear 02K19253 (гипромеллоза, триацетин) очищены вода.

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Основные физико-химические свойства:

Таблетки 50 мг: синий, раунд, таблетки Biconvex, оболочка с пленочным покрытием, тиснением «125» на одной стороне и тиснение «J» и неисправность линии - с другой;

Таблетки 100 мг: синий, круглый, биконвексексные таблетки, оболочка с пленочным покрытием, тиснение "126" на одной стороне и тиснение 'J' и неисправность линии - с другой.

Фармакотерапевтическая группа. Средства, используемые в эректильной дисфункции. Силденафил. ATH G04B E03 код.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика. Sildenafil - это препарат для перорального введения, предназначенного для лечения эректильной дисфункции. С сексуальным волнением препарат восстанавливает снижение эректильной функции, увеличивая приток крови к полового члена.

Физиологический механизм, вызывающий эрекцию, включает выделение оксида азота (NO) в кавернозных телах во время сексуального возбуждения. Выпущенный оксид азота активирует фермент циклазы гуанилата, который стимулирует увеличение циклического гуанозина монофосфата (CGF), который, в свою очередь, вызывает расслабление гладкой мышцы кавернозных тел, способствующих притоку крови.

Sildenafil - мощный и селективный ингибитор CGMF-специфичкой фосфодиэстеразы 5 (FD5) в кавернозных телах, где PDE5 отвечает за крах CGMF. Эффекты силденафила на эрекцию являются периферическими. Силденафил не приводит к прямому расслабляющему действию на изолированном кавернозном человеческом теле, но мощно усиливает расслабляющее действие нет к этой ткани. При активации метаболического пути NO / CGMF, который происходит в сексуальной стимуляции, ингибирование силденафила PDE5 приводит к увеличению уровня CGMF в кавернозных телах. Таким образом, для того, чтобы силденафил вызвал необходимый фармакологический эффект, требуемый сексуальный возбуждение.

Исследования in vitro показали селективность эффекта Sildenafil на PDE5, что активно участвует в процессе эрекции. Влияние силденафила на FDE5 более мощно, чем другие известные фосфодиэстеразы. Этот эффект в 10 раз мощнее, чем эффект на FD6, участвующих в процессах фотопроводительного в сетчатке. При нанесении максимальных рекомендуемых доз селективность Sildenafil в PDE5 в 80 раз выше, чем ее селективность к FDE1, в 700 раз выше, чем на FDE2, FD3, FD4, FD7, FD8, FD9, FDE9, FD10 и FD11. В частности, селективность Sildenafil до FDE5 составляет 4000 раз выше, чем его селективность до FD3 - CGMF-специфической изоформы фосфодиестеразы, которая участвует в регуляции сердечной сократимости.

Есть доказательства того, что оценки времени, в течение которых использование силденафила вызывает эрекцию в ответ на сексуальную стимуляцию, проводили специальные клинические исследования. В клинических испытаниях с участием пациентов, которые использовали Sildenafil пост, во время солоплейзморафийского среднего времени к началу эрекции у пациентов с эректильной жесткостью достигли 60% (достаточно для выполнения полового акта), составлял 25 минут (диапазон 12-37 минут значений). В другом исследовании с использованием рижискана Силденафил все еще мог вызвать эрекцию через 4-5 часов после применения.

Силденафил вызывает легкое и краткосрочное снижение артериального давления, которое в большинстве случаев не имеет клинических проявлений. Среднее максимальное снижение систолического артериального давления в лежащем положении после устного применения силденафила в дозе 100 мг составляло 8,4 мм рт. Искусство. Соответствующее изменение диастолического артериального давления в положении лежало 5,5 мм рт. Искусство. Эти уменьшение артериального давления хорошо в соответствии с действием вазодилатора силденафила, возможно, из-за повышенного уровня TSGMF в ровных мышцах сосуда. Одноразовое использование Sildenafil в дозах до 100 мг у здоровых добровольцев не вызывало никаких клинически значимых изменений в электрокардиограмме.

Существуют доказательства из исследования гемодинамических эффектов в результате одного перорального введения силденафила 100 мг у пациентов с тяжелыми коронарными сердечными заболеваниями (со стенозом по меньшей мере одной коронарной артерии более 70%), средняя систолическая и диастолическая кровь Давление в состоянии покоя уменьшилось на 7% и 6% соответственно, относительно базового уровня. Средний легочный систолический давление снизился на 9%. Силденафил не привел к изменению индикаторов сердечных выходов и не снизил кровоток вдоль стенрических коронарных артерий.

Никаких клинически значимых различий не было продемонстрировано на время возникновения ограничения стенокардии при использовании Sildenafil по сравнению с плацебо в исследованиях с использованием теста с физической активностью с участием пациентов с эректильной дисфункцией и хронической стабильной стенокардией, которые постоянно используются антиагинальные препараты (кроме нитратов).

Мягкий и временный, что способность различать цвета (синий / зеленый) были обнаружены у некоторых пациентов 1 час после использования Sildenafil 100 мг. Эти эффекты были полностью исчезли через 2 часа после препарата. Возможный механизм этого изменения распознавания цвета связан с ингибированием FD6, участвуя в фото преобразования каскада реакций в сетчатке. Sildenafil не влияет на остроту зрения или чувствительность к контрастности. При изучении пациентов с документированным дегенерацией макулярной дегенерации Sildenafil (одна доза 100 мг) не вызывала значительных изменений в результатах исследования видения (остроту зрения, моделирование сетки Amslera распознавать цветные огни, периметр и шамфри фотостры).

Одноразовое устное использование Sildenafil в дозе 100 мг со здоровыми добровольцами не влияла на подвижность или морфологию спермы.

Существует доказательства клинических исследований по применению силденафила пациентов в возрасте от 19 до 87 лет. Были представлены следующие группы пациентов: пожилые больные, пациенты с гипертонией, пациентами с диабетом, заболевания коронарной артерии, гиперлипидемия, травмы спинного мозга, депрессия, трансуретральная резекция простаты, радикальная простатэктомия. Группы пациентов, которые не были адекватно представлены или включены в клинические испытания: пациентов после операции на тазовые пациенты после лучевой терапии, пациенты с тяжелыми почечными или печеночными нарушениями и пациентами с определенными сердечно-сосудистыми заболеваниями.

В исследованиях использования фиксированной дозы числа пациентов сообщили о улучшенной эректильной функции, была выше, чем в группе плацебо. В контролируемых клинических испытаниях количество случаев отмены Sildenafil было низким и аналогичным тому, что в группе плацебо.

Во всех этих исследованиях пациенты сообщили о совершенствованиях применения Sildenafil с психогенной эректильной дисфункцией, смешанной эректильной дисфункцией, органической эректильной дисфункцией, пожилыми пациентами, диабетом, заболеваниями сердца, гипертония, трансретральная резекция простаты, радикальная простатэктомия, повреждение спинного мозга, травма депрессия. Безопасность и эффективность Sildenafil была подтверждена в соответствии с этими долгосрочными исследованиями.

Фармакокинетика.

Поглощение. Силденафил быстро поглощается. Максимальные концентрации плазмы препарата достигаются в течение 30-120 минут (с медианом 60 минут) после его устного использования. Средняя абсолютная биодоступность после устного употребления составляет 41% (с диапазоном от 25 до 63%). В рекомендуемом диапазоне доз (от 25 до 100 мг), параметры AUC и C _Max Siltenafil после его орального введения оцениваются пропорционально дозы.

При использовании Sildenafil во время еды степень поглощения уменьшается со средним удлинением T _max до 60 минут и среднее снижение C _Max 29%.

Распределение. Среднее равновесное распределение равновесия (V _d ) составляет 105 литров, что указывает на распределение препарата в тканях тела. После одного устного применения Sildenafil в дозе 100 мг максимальная общая концентрация в плазме Sildenafil составляет приблизительно 440 нг / мл (коэффициент вариации составляет 40%). Поскольку связывание силденафила и его основного N-десметил-метаболита с плазменными белками достигает 96%, средняя максимальная концентрация плазмы свободного силденафила достигает 18 нг / мл (38 нмоль). Степень связывания с белками плазмы не зависит от общего концентрации силденафила.

Есть доказательства того, что у здоровых добровольцев, которые когда-то использовали Sildenafil 100 мг, 90 минут в эякуляте, определили менее 0,0002% (в среднем 188 нг) приложенной дозы.

Метаболизм. Метаболизм Sildenafil проводится в основном с микросомальными изонзимами из печени CYP3A4 (основной маршрут) и CYP2C9 (незначительный маршрут). Основной циркуляционный метаболит образуется N-деметилированием силденафила. Селективный метаболит относительно FD5 сопоставим с селективностью Sildenafil, а активность метаболита относительно FD5 составляет приблизительно 50% активности исходного материала. Концентрации плазмы этого метаболита составляют приблизительно 40% концентрации в плазме Sildenafil. N-деметилированный метаболит проходит дополнительный метаболизм, а его период полураспада составляет примерно 4 часа.

Устранение. Общий клиренс Sildenafil составляет 41 л / ч, что определяет период его полувыведения длительности 3-5 часов. Как после устного и после внутривенного введения, выделение силденафила как метаболиты, проводимые в основном с фекалиями (приблизительно 80% введенной устной дозы) и в меньшей степени - в моче (приблизительно 13% введенной устной дозы).

Пациенты пожилых людей. Есть доказательства того, что у здоровых пожилых людей волонтеров (в возрасте 65 лет), снижение клиренса Силденафила, что привело к увеличению концентрации в плазме Sildenafil и ее активным метаболитом N-деметилованохо на 90% по сравнению с соответствующими концентрациями у здоровых добровольцев моложе (18- 45 лет). В связи с возрастом, связанными с различиями в связывании с белками плазмы крови, соответствующее увеличение концентрации плазмы свободного силденафила составляло приблизительно 40%.

Почечная недостаточность. У пациентов с ухудшением почек легким до умеренного (зазор креатинина от 30 до 80 мл / мин), фармакокинетика Sildenafil остается неизменным после одной устной дозы 50 мг. Средний метаболит AUC и C _Max N-деметилированный метаболит увеличился на 126% и 73% соответственно по сравнению с такими показателями у волонтеров того же возраста без расстройств почек. Однако из-за высокой индивидуальной изменчивости эти различия не были статистически значимыми. У волонтеров с серьезными функциями почек (клиренс креатинина ниже 30 мл / мин) зазор SILDENAFIL снизился, что привело к среднему увеличению AUC и C _MAX на 100% и 88% соответственно по сравнению с добровольными нарушения функции почек. Кроме того, значение AUC и C _MAX N-деметилированного метаболита значительно увеличилось на 79% и 200% соответственно.

Отказ печени. У волонтеров с печенью печенью легкой и умеренной степени (классы A и B по классификации Child-Pew-Pew), клиренс силденафила был уменьшен, что привело к увеличению AUC (84%) и C _Max (47%) по сравнению с добровольцы того же возраста без нарушений функций печени. Фармакокинетика Sildenafil у пациентов с нарушениями функций печени тяжелой степени не изучалась.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение расстройств эрекции, определяемое как неспособность достичь и поддержать пенис полового члена, необходимого для успешного полового акта.

Для эффективных действий требуется сексуальное возбуждение.

Противопоказание.

- повышенная чувствительность к активному веществу или любому из вспомогательных веществ препарата.

- Одновременное использование с донорами оксида азота (например, амилнитрита) или нитраты в любой форме противопоказаны, поскольку известно, что Sildenafil влияет на маршрут метаболизма оксида азота / циклического гуаносинмонофосфата (TGMF) и потенции и потенции. Гипотензивный эффект нитратов Отказ

- сопутствующее использование ингибиторов PDE5 (включая Sildenafil) гуанилатциклазы циклазных стимуляторов, таких как riotsyhuat, противопоказан, поскольку оно может привести к симптоматической гипотензии (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия»).

- Условие, в котором сексуальная активность не рекомендуется (например, тяжелые сердечно-сосудистые расстройства, такие как нестабильная стенокардия и сердечная недостаточность, тяжелые).

- Потеря зрения в одном глазу из-за ишемической невропатии вблизитериальной передней оптической оптикой ли эта патология связана с предыдущими ингибиторами PDE5 или нет.

- ненормальная функция печени тяжелая, гипотензия (кровяное давление ниже 90/50 мм рт. ХГ. Арт.) Недавние инфрактмы для инсульта или миокарда и известные наследственные дегенеративные заболевания сетчатки, такие как пигмент ретинита (небольшое количество этих пациентов имеют генетические расстройства сетчатки фосфодиастеризации), потому что Безопасность Sildenafil не была исследована в этих подгруппах.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Влияние других препаратов на силденафил.

Метаболизм Sildenafil происходит в основном с участием изоформ 3А4 (основной путь) и изоформ 2С9 (незначительный путь) цитохрома P450 (CYP). Следовательно, ингибиторы этих изопенментов могут снизить клиренс Siltenafil.

Было продемонстрировано снижение клиренса Sildenafil при одновременном применении с ингибиторами CYP3A4 (таких как кетоконазол, эритромицин, циметидин). Хотя в то же время использовалось ингибиторы Sildenafil и Cyp3a4, наблюдалась темпы роста побочных эффектов, рекомендуемая начальная доза Sildenafil составляет 25 мг.

Одновременное использование ингибитора ВИЧ-протеазы ритонавиры, очень мощный ингибитор P450, в состоянии равновесной концентрации (500 мг 1 раз в день) и Sildenafil (одна доза 100 мг) привела к увеличению C _Max Sildenafil на 300 % (4 раза) и увеличение плазмы AUC Sildenafil составляет 1000% (11 раз). Через 24 часа уровень плазмы Sildenafil по-прежнему составлял приблизительно 200 нг / мл по сравнению с уровнем приблизительно 5 нг / мл, характерных для силденафила, отдельно, что соответствует значительному влиянию ритонавира на широкий ассортимент субстратов P450. Силденафил не влияет на фармакокинетику ритонавира. Учитывая эти фармакокинетические данные, одновременное использование силденафила и ритонавира не рекомендуется; В любом случае максимальная доза силденафила при каких-либо обстоятельствах не должна превышать 25 мг в течение 48 часов.

Одновременное использование ингибитора ВИЧ-протеазы Sakhnavira, ингибитор CYP3A4 в дозе, которая обеспечивает концентрацию равновесия (1200 мг три раза в день), а силденафил (100 мг) привели к увеличению C _Max Sildenafil на 140% и Увеличение системы воздействия (AUC) силденафила (AUC). на 210%. Он не был раскрыт последствиями силденафила на фармакокинетику Сахнавира. Предполагается, что более мощные ингибиторы CYP3A4, такие как кетоконазол и Андтраконазол, будут иметь более выраженный эффект.

При использовании Sildenafil (100 мг одноразового) и эритромицина, определенного ингибитора CYP3A4 в равновесном состоянии (500 мг два раза в день в течение 5 дней), наблюдалось увеличение системного воздействия силденафила на 182% (AUC). Здоровые мужские добровольцы не имеют воздействия азитромицина (500 мг в день в течение 3 дней) на AUC, C _MAX , T _MAX , константы скорости ликвидации и последующим периодом периода полувыведения силденафила или его основного циркуляционного метаболита. Cyamidine (ингибитор цитохрома P450 и неспецифический ингибитор ингибитора CYP3A4) при дозе 800 мг, в то время как одновременно используют с сильденафилом в дозе 50 мг у здоровых добровольцев привели к увеличению концентрации плазмы Sildenafil на 56%.

Грейпфрутовый сок представляет собой слабый ингибитор CYP3A4 в кишечной стенке и может вызвать умеренное увеличение уровня плазмы Sildenafil.

Одноразовое применение антацидных агентов (гидроксид гидроксида магния / алюминия) не влияет на биодоступность силденафила.

Хотя были проведены исследования специфического взаимодействия со всеми препаратами, по данным фармакокинетики населения фармакокинетики фармакокинетики силденафила не изменилось в его сопутствующее использование лекарств, принадлежащих к группе ингибиторов CYP2C9 (тольбутамид, варфарин, фенитоин), группу Ингибиторы CYP2D6 (такие как селективные ингибиторы вторгания серотонина, трициклические антидепрессанты), тиазидную группу и тиазидоподибные диуретики, петли и калийные диуретики, ангиотензин-преобразующие ингибиторы фермента, антагонисты кальция, бета-адренергические антагонисты или индукторы метаболизма CYP450 (такие как рифампицин , барбитураты).

Нікорандил являє собою гібрид активатора кальцієвих каналів та нітрату. Нітратний компонент зумовлює можливість його серйозної взаємодії з силденафілом.

Вплив силденафілу на інші лікарські засоби.

Силденафіл – слабкий інгібітор ізоформ 1А2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3А4 (ІК ₅₀ > 150 мкмоль) цитохрому Р450. Оскільки пікові плазмові концентрації силденафілу дорівнюють приблизно 1 мкмоль, вплив препарату на кліренс субстратів цих ізоферментів малоймовірний.

Відсутні дані щодо взаємодії силденафілу та таких неспецифічних інгібіторів фосфодіестерази, як теофілін та дипіридамол.

Оскільки відомо, що силденафіл має вплив на метаболізм оксиду азоту/циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), було встановлено, що цей препарат потенціює гіпотензивну дію нітратів, тому його одночасне застосування з донорами оксиду азоту або з нітратами в будь-якій формі протипоказане.

Одночасне застосування силденафілу та блокаторів альфа-адренорецепторів може призвести до розвитку симптоматичної гіпотензії у деяких схильних до цього пацієнтів. Така реакція найчастіше виникає протягом 4 годин після застосування силденафілу. У ході досліджень специфічної взаємодії лікарських засобів блокатор альфа-адренорецепторів доксазозин (4 мг та 8 мг) та силденафіл (25 мг, 50 мг та 100 мг) застосовувалися одночасно пацієнтам із доброякісною гіперплазією передміхурової залози, стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину. У цих популяціях спостерігалося середнє додаткове зниження артеріального тиску у положенні пацієнта лежачи на 7/7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст. та середнє зниження артеріального тиску у положенні стоячи на 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст., 4/5 мм рт. ст. соответственно. При одночасному застосуванні силденафілу та доксазозину у пацієнтів, стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину, іноді повідомлялося про розвиток симптоматичної ортостатичної гіпотензії. У цих повідомленнях йшлося про випадки запаморочення та стан перед непритомністю, але без синкопе.

Не спостерігалося жодних значущих взаємодій при одночасному застосуванні силденафілу (50 мг) і толбутаміду (250 мг) або варфарину (40 мг), що метаболізуються CYP2C9.

Силденафіл (50 мг) не призводив до подовження часу кровотечі, спричиненої застосуванням ацетилсаліцилової кислоти (150 мг).

Силденафіл (50 мг) не потенціював гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при середніх максимальних рівнях етанолу в крові 80 мг/дл.

У пацієнтів, які застосовували силденафіл, не спостерігалося жодних відмінностей профілю побічних ефектів порівняно з плацебо при одночасному застосуванні таких класів гіпотензивних лікарських засобів, як діуретики, блокатори бета-адренорецепторів, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину ІІ, антигіпертензивні лікарські засоби (судинорозширювальні та центральної дії), блокатори адренергічних нейронів, блокатори кальцієвих каналів та блокатори альфа-адренорецепторів. У спеціальному дослідженні взаємодії при одночасному застосуванні силденафілу (100 мг) та амлодипіну пацієнтам із артеріальною гіпертензією спостерігалося додаткове зниження систолічного артеріального тиску в положенні лежачи на 8 мм рт. ст. Відповідне зниження діастолічного артеріального тиску становило 7 мм рт. ст. За величиною ці додаткові зниження артеріального тиску були порівнянними із тими, що спостерігалися при застосуванні лише силденафілу у здорових добровольців.

Силденафіл в дозі 100 мг не впливав на фармакокінетичні показники інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, які є субстратами CYP3A4.

Ріоцигуат. Дані досліджень продемонстрували адитивний системний ефект зниження артеріального тиску, при одночасному застосуванні інгібіторів ФДЕ5 з ріоцигуатом. У пацієнтів, які брали участь у дослідженнях не спостерігалось позитивного клінічного ефекту від одночасного застосування інгібіторів ФДЕ5 з ріоцигуатом. Протипоказане одночасне застосування ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ5 (у тому числі силденафілом) (див. розділ «Протипоказання»).

Особливості застосування.

До початку терапії слід зібрати медичний анамнез пацієнта та провести фізикальне обстеження для діагностики еректильної дисфункції та визначення її можливих причин.

Оскільки сексуальна активність супроводжується певним ризиком з боку серця, до початку будь-якого лікування еректильної дисфункції лікар має оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта. Силденафіл має судинорозширювальний ефект, що проявляється легким та короткочасним зниженням артеріального тиску. До призначення силденафілу лікар має ретельно зважити, чи може такий ефект чинити несприятливий вплив на пацієнтів із певними основними захворюваннями, особливо у комбінації із сексуальною активністю. До пацієнтів із підвищеною чутливістю до вазодилататорів належать пацієнти із обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія) або пацієнти із рідкісним синдромом мультисистемної атрофії, одним із проявів якої є тяжке порушення регуляції артеріального тиску з боку вегетативної нервової системи.

Препарат потенціює гіпотензивний ефект нітратів.

Повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку серцево-судинної системи, включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть, шлуночкову аритмію, цереброваскулярні крововиливи, транзиторну ішемічну атаку, артеріальну гіпертензію та артеріальну гіпотензію, які за часом збігалися із застосуванням препарату. У більшості пацієнтів, але не у всіх, існували фактори ризику серцево-судинних захворювань. Багато таких побічних реакцій спостерігалося під час або одразу після статевого акту, і лише кілька трапилося невдовзі після застосування препарату без сексуальної активності. Тому неможливо визначити, пов'язаний розвиток таких побічних реакцій безпосередньо із факторами ризику чи їх розвиток зумовлений іншими чинниками.

Засоби для лікування еректильної дисфункції, у тому числі й силденафіл, слід призначати з обережністю пацієнтам із анатомічними деформаціями пеніса (такими як ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або пацієнтам зі станами, що сприяють розвитку пріапізму (такими як серпоподібноклітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія).

Безпека та ефективність одночасного застосування силденафілу з іншими методами лікування еректильної дисфункції не вивчалися. Тому застосування таких комбінацій не рекомендується.

Повідомлялося про розлади зору та випадки неартеріальної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва, пов'язані із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ5. Пацієнтів слід попередити, що у разі раптового порушення зору застосовування препарату слід припинити та негайно звернутися до лікаря.

Одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується.

Пацієнтам, які застосовують блокатори альфа-адренорецепторів, застосовувати силденафіл слід з обережністю, оскільки така комбінація може призвести до симптоматичної гіпотензії у деяких схильних до цього пацієнтів. Симптоматична гіпотензія зазвичай виникає протягом 4 годин після застосування силденафілу. Для мінімізації ризику розвитку ортостатичної гіпотензії терапію силденафілом слід розпочинати лише у гемодинамічно стабільних пацієнтів, які застосовують блокатори альфа-адренорецепторів. Рекомендована початкова доза таким пацієнтам становить 25 мг силденафілу. Крім того, слід проінформувати пацієнтів, як діяти у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії.

Дослідження тромбоцитів людини продемонстрували, що in vitro силденафіл потенціює антиагрегаційні ефекти натрію нітропрусиду. Немає жодної інформації щодо безпеки застосування силденафілу пацієнтами із порушеннями згортання крові або гострою пептичною виразкою. Таким чином, застосування силденафілу пацієнтами цієї групи можливе лише після ретельної оцінки співвідношення користі та ризиків.

Плівкова оболонка таблеток містить лактози моногідрат. Препарат не слід застосовувати чоловікам із такими рідкісними спадковими порушеннями, як непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози.

Втрата слуху. Лікарям слід порадити пацієнтам припинити застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, та негайно звернутися за медичною допомогою у разі раптового зниження чи втрати слуху. Про ці явища, які також можуть супроводжуватися дзвоном у вухах та запамороченням, повідомлялося з асоціацією у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, включаючи препарати силденафілу. Визначити, пов'язані ці явища із застосуванням інгібіторів ФДЕ5 чи з іншими факторами, неможливо.

Одночасне застосування із гіпотензивними препаратами. Силденафіл чинить системну судинорозширювальну дію та може в подальшому знижувати артеріальний тиск у пацієнтів, які застосовують гіпотензивні лікарські засоби. У окремому дослідженні лікарської взаємодії при одночасному застосуванні амлодипіну (5 мг або 10 мг) та силденафілу (100 мг) перорально спостерігалося середнє додаткове зниження систолічного тиску на 8 мм рт. ст. та діастолічного – на 7 мм рт. ст.

Захворювання, що передаються статевим шляхом. Застосування силденафілу не захищає від захворювань, що передаються статевим шляхом. Слід розглянути можливість проінструктувати пацієнтів щодо необхідних запобіжних засобів для захисту від захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи вірус імунодефіциту людини.

Фертильність . Після застосування дози 100 мг здоровими добровольцями не спостерігалося впливу на морфологію чи рухомість сперматозоїдів.

Застосування у період вагітності та годування груддю.

Препарат не призначений для застосування жінками.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводилося.

Оскільки при застосуванні силденафілу повідомлялося про випадки запаморочення та порушення з боку органів зору, перед тим як сідати за кермо транспортного засобу або працювати з механізмами, пацієнтам необхідно з'ясувати, якою є їхня індивідуальна реакція на застосування препарату.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовують перорально.

Для ефективної дії препарату потрібне сексуальне збудження.

Дорослі.

Рекомендована доза препарату становить 50 мг та застосовується, у разі потреби, приблизно за годину до статевого акту. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 100 мг або знизити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг.

Максимальна рекомендована частота застосування препарату становить 1 раз на добу. При застосуванні препарату під час прийому їжі дія препарату може наставати пізніше, ніж при його застосуванні натще.

Пацієнти літнього віку.

Необхідність у корекції дози пацієнтам літнього віку відсутня.

Пацієнти із нирковою недостатністю.

Пацієнтам із нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня (кліренс креатиніну від 30 до 80 мл/хв) рекомендована доза препарату є аналогічною дозі, наведеній вище у розділі «Дорослі».

Оскільки у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, рекомендована доза препарату становить 25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 50 мг та 100 мг.

Пацієнти із печінковою недостатністю.

Оскільки у пацієнтів із печінковою недостатністю (наприклад цирозом) кліренс силденафілу знижений, рекомендована доза препарату становить 25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 50 мг та 100 мг.

Пацієнти, які застосовують інші лікарські засоби (наприклад кетоконазол, еритроміцин, циметидин, ритонавір) Детальна інформація наведена у розділі «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Рекомендована початкова доза препарату пацієнтам, які застосовують інгібітори CYP3A4, за винятком ритонавіру, застосування якого разом із силденафілом не рекомендується, становить 25 мг.

З метою мінімізації ризику розвитку ортостатичної гіпотензії стан пацієнтів, які застосовують блокатори альфа-адренорецепторів, потрібно стабілізувати до початку застосовування силденафілу. Рекомендована початкова доза силденафілу становить 25 мг.

Діти.

Препарат не показаний для застосування особами віком до 18 років.

Передозування.

При застосування разової дози силденафілу до 800 мг побічні реакції були подібними до тих, що спостерігалися при застосуванні силденафілу у нижчих дозах, але зустрічалися частіше та були більш тяжкими. Застосовування силденафілу у дозі 200 мг не призводило до підвищення ефективності, але спричиняло зростання кількості випадків розвитку побічних реакцій (головного болю, припливів крові, запаморочення, диспепсії, закладеності носа, порушень з боку органів зору).

У разі передозування, якщо потрібно, вдаються до звичайних підтримуючих заходів. Прискорення кліренсу силденафілу при гемодіалізі малоймовірне внаслідок високого ступеня зв'язування препарату з білками плазми крові та відсутності елімінації силденафілу із сечею.

Побічні реакції.

Найчастішими побічними реакціями були головний біль, припливи крові, диспепсія, розлади зору, закладеність носа, запаморочення та порушення сприйняття кольору.

Усі клінічно значущі побічні реакції, що спостерігалися у дослідженнях частіше, ніж при застосуванні плацебо, наведено нижче відповідно до класифікації «Система–орган–клас» та частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 100 та < 1/10), нечасто (≥ 1000 та < 1/100) та рідко (≥ 10000 та < 1/1000). Крім того, частота клінічно значущих побічних реакцій, про які повідомлялося у рамках постмаркетингового досвіду, визначена як невідома.

З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості.

З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто – сонливість, гіпестезія; рідко – інсульт, непритомність; частота невідома – транзиторна ішемічна атака, судоми, рецидиви судом.

З боку органів зору: часто – розлади зору, порушення сприйняття кольору; нечасто – розлади з боку кон'юнктиви, розлади сльозовиділення, інші розлади з боку органів зору; частота невідома – неартеріальна передня ішемічна нейропатія зорового нерва, оклюзія судин сітківки, дефекти поля зору.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: нечасто – запаморочення, шум у вухах; рідко – глухота (повідомлялося про декілька випадків раптового зниження слуху або раптової втрати слуху у разі застосування ФДЕ5, у тому числі силденафілу).

З боку судин: часто – припливи крові до обличчя; рідко – гіпертензія, гіпотензія.

З боку серця: нечасто – посилене серцебиття, тахікардія; рідко – інфаркт міокарда, фібриляція передсердь; частота невідома – шлуночкова аритмія, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – закладеність носа; рідко – носова кровотеча.

З боку травної системи: часто – диспепсія; нечасто – нудота, блювання, сухість у роті.

З боку шкіри та підшкірної тканини: нечасто – висипи на шкірі; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: нечасто – міалгія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: невідомо – пріапізм, подовжена ерекція.

Загальні розлади: нечасто – біль у грудях, підвищена стомлюваність.

Обстеження: нечасто – підвищена частота серцевих скорочень.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. По 4 таблетки у блістері, по 1 блістеру в пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Гетеро Лабз Лімітед.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Юніт V, (СЕЗ Юніт І ін АРІІС СЕЗ), Полепаллі Віледж, Джадчерла Мандал, Махабубнагар, Телангана 509301, Індія.

Заявник.

Ананта Медікеар Лтд.

Місцезнаходження заявника.

Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.